JA UKRAЇNA

JA UKRA i NA

1. ВИПУСК 2023 УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ У НІМЕЧЧИНІ

24 лютого 2022 року розділило наш світ і наше життя на «до» і «після». В першу чергу, звичайно, для українців, яких вбиває, ґвалтує і нищить російська армія, та України, економіка та інфраструктура якої зруйновані. Але також і для Європи, для т.зв. колективного Заходу, що раптом усвідомив російську небезпеку. На жаль, надто пізно.

Німеччині, наприклад, важливо також чітко зрозуміти, що вся допомога Україні – це не просто знак доброї волі. Це – самодопомога і інвестиція. Значною мірою це інвестиції в людський капітал, оскільки багато людей, які шукають захисту, пройдуть навчання тут і заповнять прогалини на

німецькому ринку праці завтра, а в деяких випадках вже сьогодні. Генеральне консульство високо цінує значний внесок міста Вюрцбург, урядів Нижньої Франконії та Вільної держави Баварія у постійну підтримку України.

Вітаємо всіх читачів з першим номером українського журналу!

Мислити та діяти глобально, збагачуючи Батьківщину та Федеративну Республіку Німеччина, і створювати хороше підґрунтя для подальшого сталого розвитку.

Юрій Ярмілко Генеральний консул України в Мюнхені

I

Herausgeber MRIJA

Verein zur Unterstützung der Ukraine

Layout&Design: Anastasia Schmid

Titelfoto: Maria Ruban

Für die Inhalte der Artikel sind die AutorInnen verantwortlich.

Redaktion und MitarbeiterInnen: V.i.S.d.P. Anastasia Schmid, Diana Bernatska, Gaiane Gulkanian, Natalia Maliy, Hanna Nesterova, Siegfried Scheidereiter, Olja Voloschynа, Iryna Vrublevska.

Kontakt 0931 260 98 555

info@mrija-ua.de Grombühlstraße 18, 97080 Würzburg

August 2023

Es ist wichtig auch klar zu sagen, dass die Hilfe für die Ukraine keine reine Wohltätigkeitsgeste ist. Diese Hilfe ist auch

Selbsthilfe, sie ist auch eine Investition in die Zukunft„

Yuriy Yarmilko Generalkonsul der Ukraine in München

Foto: Lisa Pavlova

Обкладинка Марічка Рубан

українська дизайнерка, художниця, письменниця та ілюстраторка дитячих книг. Майстриня акварелі!

Навчалася у художній школі, вищу освіту отримала на факультеті графічного дизайну в Харківській Академії Дизайну та Мистецтв. Зараз знаходиться в Відні

Graphic designer and illustrator. Kharkiv, Ukraine, now based in Vienna Austria.

Foto: Inna Zaytseva

11 Пулітцерівська премія

18 Ukrainian Pop-up Store

Ви журналіст, фотограф чи ілюстратор? Можливо ви хочете розповісти про вашу

соціальну ініціативу

широкому колу та

зацікавлені у співпраці?

Пишіть нам за адресою: info@mrija-ua.de

Разом ми сила

Шановні читачі,

ви тримаєте в руках дещо особливе. Журнал “JA UKRAINA” – це видання, мета якого об’єднати два світи, згуртувати нову українську громаду в Німеччині та спробувати поєднати німецьку прагматичність і українську щирість.

Наші завдання – підтримка мовної та культурної ідентичності українців у Німеччині, формування позитивного іміджу України в німецькому суспільстві, а також руйнація шаблону «Україна = війна». Нам є багато чого показати та багато про що розповісти світу поза цим контекстом. З особливим задоволенням презентуємо вам головну статтю цього випуску «Культура, як фундамент незламності» від Діани Бернацької, першої статті з рубрики УКРАЇHСЬКА КУЛЬТУРА.

«Україна — сильна держава, в якій живуть, взаємодіють і створюють неймовірні речі люди абсолютно полярних поглядів. І саме ми, українці, що перебувають за кордоном, є амбасадорами нашої Батьківщини», — пише Діана Бернацька, і ми з нею абсолютно згодні.

Сторінки видання наповнені текстами талановитих журналістів з України, що наразі живуть та працюють у Німеччині. В майбутньому ми прагнемо розширити наші рубрики та шукаємо нових авторів для співпраці, щоб принести ще більше цікавих думок та матеріалів нашим читачам.

Дякуємо, що ви з нами! Разом ми сила!

З найкращими побажаннями, Редакція журналу “JA UKRAЇNA”

Gemeinsam sind wir stark

Liebe Leserinnen und Leser!

wir haben unsere erste Ausgabe

JA UKRAЇNA fertigstellen können! Dies hat einiges an Diskussion, Arbeit und Hingabe erfordert. Nun sind wir gespannt, wie unser neues Magazin bei Ihnen ankommt.

JA UKRAЇNA soll deutsche Lebenswelt und ukrainische Gefühls- und Gedankenwelt zusammenführen. Wir wollen mit unserer Veröffentlichung die neu entstandene ukrainische Gemeinschaft in Deutschland, die sprachliche und kulturelle Identität der Ukrainerinnen und Ukrainer stärken. Dabei ist es uns wichtig, die so oft assoziierte Verbindung Ukraine = Krieg aufzulösen.

„Die Ukraine ist ein starkes Land, in dem Menschen mit unterschiedlichen Weltanschauungen, Geisteshaltungen und Ansichten leben, interagieren und unglaubliche Dinge schaffen. Und wir, die Ukrainer, die im Ausland leben, sind Botschafter unseres Vaterlandes,» schreibt Diana Bernatska in ihrem Artikel «Kultur als Grundlage der Unbezwingbarkeit.“

Damit hat sie Recht, und wir wollen dieser Selbstverpflichtung gerne nachkommen.

Ihr Redaktionsteam JA UKRAЇNA

Wir wollen nicht am aktuellen schrecklichen Geschehen vorbeischauen, aber auch von unserem wunderbaren Land erzählen, seine Schönheit zeigen und den Menschen eine Stimme geben.“

Karlspreis für die Ukraine

Spitze Präsident Wolodymyr Selenskyj – die europäischen Werte vertreten und verteidigen. Der Internationale Karlspreis zu Aachen ist der älteste und bekannteste Preis, mit dem Persönlichkeiten oder Institutionen ausgezeichnet werden, die sich um die europäische Einigung verdient gemacht haben.

Das Direktorium der Gesellschaft für die Verleihung des Internationalen Karlspreises zu Aachen ernannte das ukrainische Volk und Präsident Wolodymyr Selenskyj zu Preisträgern des Jahres 2023. Damit wird der Kampf für Freiheit

und Demokratie gegen den brutalen und ungerechtfertigten Angriffskrieg Russlands geehrt. Der Preis unterstreicht vor allem auch die Tatsache, dass die Ukraine zu Europa gehört und das ukrainische Volk und seine Regierung – an der

Namensgeber für den Preis ist Karl der Große, der als „Vater Europas“ gilt. Zu den Preisträgern der letzten Jahre gehörten unter anderem die belarussischen Oppositionsführerinnen Swetlana Tichanowskaja, Veronica Tsepkalo, Maria Kalesnikava (2022), Klaus Johannis (2020/2021), António Guterres (2019), Emmanuel Macron (2018) und Papst Franziskus (2016).

Friedenspreis für Serhij Zhadan

Im Rahmen der letztjährigen Frankfurter Buchmesse wurde der Schriftsteller, Übersetzer und Musiker Serhij Zhadan, geboren am 23. August 1974 in Starobilsk im Gebiet Luhansk, mit dem renommierten Friedenspreis des Deutschen Buchhandels ausgezeichnet.

Serhij Zhadan, der zu den wichtigsten und bekanntesten Stimmen der ukrainischen Gegenwartsliteratur zählt, wurde für sein herausragendes künstlerisches Werk sowie für seine humanitäre Haltung geehrt, mit der er sich den Menschen im Krieg zuwendet und sie unter Einsatz seines Lebens unterstützt. Er macht Musik für Schutzsuchende in Metrostationen, versorgt Menschen mit Hilfsgütern und evaku-

iert sie aus den umkämpften Gebieten. Seine Texte erzählen, wie Krieg und Zerstörung die Menschen erschüttern. Dabei findet er eine eigene, eindringliche Sprache, die uns die Schrecken des Krieges ebenso vor Augen führt wie den Mut der Menschen, die sich dem täglchen Terror entgegenstellen.

„Nachdenklich und zuhörend, in poetischem und radikalem Ton erkundet Serhij Zhadan, wie die Menschen in der Ukraine trotz aller Gewalt versuchen, ein unabhängiges, von Frieden und Freiheit bestimmtes Leben zu führen,“ berichtet SWR Kultur am 19.10.2022.

Foto: Alexander Osipov

Вторгнення російських військ на територію України стало каталізатором багатьох культурних спалахів. У світі відбулося небувале зростання рівня зацікавленості культурою України, масовий перехід на українську мову та докорінна зміна ставлення до української ідентичності.

Культурний вибух

Українське мистецтво проривається за кордон: Європа і США відкривають для себе нову Україну, у творчість якої, як у косу, вплетені виразні пасма польських, єврейських, кримськотатарських, ромських творів та інших народів, котрі є невідʼємною складовою української культури. Постає запитання, наскільки взагалі етично виро-

бляти розважальний контент та влаштовувати свята, коли в Україні йде війна і щодня гинуть люди. Відповідь одна — ми не тільки маємо на це право, це — наш обовʼязок. Мистецтво допомагає пережити біль, який ми зараз всі відчуваємо. Культура потрібна, бо допомагає підтримувати моральний дух людей, наповнює простір новими сенсами та допомагає зібрати великі кошти на допомогу українській

армії. Парадоксально, але народження нової української комедії, нового українського стендапу відбулося саме після 2014 року. Саме молоді коміки першими ринули до бійців у найгарячіші точки і повертають їх до життя своєю творчістю до сьогодні. Мистецтво трансформується. Ми маємо приклади митців - діючих військових у лавах ЗСУ, які продовжують творити з фронту. Вже стали звичними концерти

Культура як фундамент незламності

Illustration: Iryna Rezanenko behance.net/iryna_rezanenko

UKRAINISCHE KULTUR

в укритті. Ми бачимо, як творчість виривається з бізнесових

та протокольних лещат, «поющі

труси» уже нікому не цікаві. Мистецтво перетворилося у зброю

проти загарбника і цілющу силу для самих українців.

Українські митці

звучать дедалі голосніше

Війна спровокувала відток кадрів через мобілізацію та масову вимушену міграцію. Але серед останніх є не тільки шукачі

притулку – серед них багато про-

відників української творчості за

кордоном. Вочевидь, що великий

попит на український культурний

продукт за кордоном пов’язаний

саме з війною.

Натомість багато митців тяжко

працюють, щоб відокремити чи навіть розбити цю асоціацію. У

світовому контексті з’явилися

нові теми, зокрема українська

культура поза війною. Сучас-

не мистецтво стає цікавим та

впізнаваним не менше за традиційне.

Українські митці отримують

престижні європейські премії, наші книжки перекладаються різними мовами світу, а в світових музеях зʼявилися україномовні гіди. Ми відроджуємося як тренд! Українці стрімко витісняють іноземців у рейтингах, зростає популярність українських брендів одягу та аксесуарів, відвідуваність виставок українських художників та кількість переглядів українських фільмів.

вже багато років є літературними посланцями України у світі. Один із яскравих прикладів - Андрій Курков. Його романи популярніші в Європі, ніж в Україні. У 2022 році він отримав німецьку премію імені Софі та Ганса Шолль за книжку “Tagebuch einer Invasion” («Щоденник агресії»). Авжеж, як і девʼять років тому, найвідомішим українським автором у Німеччині лишається Сергій Жадан. Його стосунки з німецькою аудиторією тривалі, але на новий рівень вони вийшли кілька років тому, коли на Лейпцизькому книжковому ярмарку відзначили роман «Інтернат». Безумовними лідерами за кількістю перекладених творів залишаються Юрій Андрухович, Сергій Жадан і Оксана Забужко.

тів по всій Європі до масштабних фестивалів української культури. У Берліні відкривають виставки українських художників, на яких зокрема можна побачити роботи молодих митців Маші Реви та Івана Грабка. А саме зараз в одному з найвідоміших музеїв сучасного мистецтва — Museum Ludwig у Кельні — проходить виставка українського модернізму, які висвітлює гострі питання російської колонізації. Виставка зібрала у собі близько 80 творів майстрів авангарду

Українці отримують премії та нагороди. Невід’ємна частина сучасної української літератури — письменники-космополіти, які

Світ називає

найвідоміших українських художників геніями мистецтва. Творіння Олександра Ройтбурда виставлялися у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Фантастичні звірі Марії Примаченко стали взірцем народної творчості. США і Європа обожнюють провокативного українського митця Арсена Савадова, яким свого часу активно цікавилось КДБ. Британці включили Івана Марчука до списку “100 геніїв сучасності”. А фотограф Борис Михайлов –єдиний український митець, що виставлявся у нью-йоркському Музеї Метрополітен, є членом Німецької академії мистецтв та лектором Гарвардського університету.

Наші митці звучать дедалі голосніше. Від «Щедрика» в Карнегі-гол до виступів DakhaBrakha на Міжнародному фестивалі globalFEST. Від театральних гастролей і концертів музикан-

за кордоном, є амбасадорами

1900-1930-х років та сучасників. Зали української презентації на Венеційській бієнале переповнені. Паляниця навіть з’явилася у кліпі зірок американського репу Drake та Future. Фільм «Будинок зі скалок» увійшов до шорт-листа Oscar-2023, а у кінотеатрах відбувається світовий показ українського мультфільму «Мавка. Лісова пісня». Українці доводять, що можуть

Європа хоче бачити українське

Україна — сильна держава, в якій живуть, взаємодіють і створюють неймовірні речі люди абсолютно полярних поглядів.

І саме ми, українці, які перебувають

нашої Батьківщини.”

вийти за рамки пострадянських

схем культурного менеджменту і

знайти моделі співпраці між мит-

цями, громадськістю, державою

та якісно заявити про себе світу.

Нове втілення ненових ідей

Тренд української музики прояв-

ляється у новому втіленні старих

ідей. Світова аудиторія спогля-

дає, як поєднуються українські

народні та авторські твори усіх

часів із сучасною стилістикою:

повстанські та стрілецькі пісні

у виконанні Андрія Хливнюка

та Wellboy, хуліганський фанк

із Курган&Agregat та Іваном

Дорном, колядки та веснянки з

Аліною Паш, Стасом Корольо-

вим і Христиною Соловій, елек-

тро-фольк Онуки та пісні Олек-

сандра Вертинського з музикою

DakhaBrakha. Красномовні

«1914» та «White Ward» — основ-

ні гурти, які сьогодні представ-

ляють українську важку та анде-

граундну сцену за кордоном. Та

чого тільки вартий музичний

щоденник війни під назвою War-

някання, який кожного дня допомагає українцям проживати події

повномасштабного вторгнення.

У поєднанні народного і сучас-

ного спалахнув і красномов-

ний трек Stefania, з яким Kalush

Orchestra виграли «Євробачен-

ня-2022». У треку ані слова про

війну, але це не завадило йому

стати для всієї Європи асоціаці-

єю з Україною й навіть назива-

тися неофіційним гімном війни.

Та час спливає. Війна триває.

Змінюється фокус. Але вічним

залишається одне: від сліз на

очах до гордості десь дуже глибоко… «бути українцем». Тільки

зараз ми по-справжньому поча-

ли розуміти, що саме мав на

увазі, кажучи «ти сам собі країна», Андрій Кузьменко (Скрябін),

який усе своє життя виборював для українців право бути незалежними. Свій шалений успіх в Америці використовувала задля популяризації української

культури відома усьому світові українка Квітка Цісик. Співачка співпрацювала із Вітні Г’юстон і Майклом Джексоном, почувалася невимушено, співаючи оперні партії, блюз чи коротенькі джингли. Вона записувала альбоми з українськими народними піснями, які свого часу лунали у кожній американській домівці.

Де б ти не був, ти завжди береш Україну з собою

З 24 лютого відбувається активна внутрішня та зовнішня міграція. Люди, які вимушено переїхали в інше місто чи країну, часто потрапляють у чужий для себе світ, що спонукає до створення неймовірних міжнародних калоборацій. Так, наприклад, для залучення європейської аудиторії у світ української фольклорної музики Alyona Alyona і Jerry Heil випускають музику, в якій поєднується українська та німецька мова. Співачки записали інтернаціональну пісню з німецькою артисткою Ela. В основі треку – українська купальська пісня.

Історія відбувається саме зараз. Коріння сучасного українського культурного відродження вростають у глибину історії задовго до сьогоднішньої агресії навіженого сусіда. Чимало українців вже назвали відстоювання нашої свободи сьогодні завершенням справи Василя Стуса, Ліни Костенко, Софії Яблонської, Івана Дзюби, В’ячеслава Чорновола та інших видатних борців за Україну. Письменники, худож-

Змінюється

фокус. Але вічним

залишається

ники, музиканти, фотографи, дизайнери та режисери шукають натхнення в образах сучасних героїв, бійців ЗСУ, відбивають у своїх роботах силу і мужність народу, віру в перемогу та глибокий біль трагедії, яка прийшла на українську землю. Україна — сильна держава, в якій живуть, взаємодіють і створюють неймовірні речі люди абсолютно полярних поглядів.

І саме ми, українці, які перебувають за кордоном, є амбасадорами нашої Батьківщини.

Тож ми розпочинаємо проєкт, у якому кожного нового випуску будемо висвітлювати найяскравіші українські культурні феномени. Кожний новий номер розкриватиме нові теми та нових персон: від найцікавіших музичних знахідок до літератури, комедії, театру та кіно. Ми розкажемо, що таке сучасна українська гастрокультура, познайомимо з найцікавішими історіями зі світу живопису, фотографії та вуличного мистецтва.

Діана Бернацька

Війна триває.

одне: від сліз на очах до

гордості десь дуже глибоко… «бути

українцем»

Nach dem Einmarsch der Roten Armee auf ukrainisches Gebiet und dem Sieg der Bolschewiki wurde im Jahr 1920 die Ukrainische Sozialistische Sowjetrepublik errichtet und in die Sowjetunion eingegliedert. Damit begann ein Prozess der Repression, der Aneignung ukrainischer Kultur und der Vereinnahmung ukrainischer Künstlerinnen und Künstler. So galten Kasimir Malewitsch oder Alexander Archipenko, um nur zwei Beispiele zu nennen, als russische

Dagegen haben sich die Menschen in der Ukraine zur Wehr gesetzt, haben immer um ihre kulturelle Identität und um ihre Sprache gekämpft. Mit der Unabhängigkeit im Jahr 1991 wurde das Ukrainische schließlich zur Staatssprache.

In der Symbiose von ukrainischen, polnischen, jüdischen, krimtatarischen und Roma Einflüssen entwickelte sich in dem zweitgrößten Land Europas über die Jahre eine innovative lebendige Kulturszene. Aber so befremdend es auch anmuten mag, erst seit dem russischen Angriff im Februar 2022 erlebt die ukrainische Kulturgeschichte und Kunst die verdiente Aufmerksamkeit in Deutschland.

Krieg & Kultur

gen junger ukrainischer Künstler in Berlin und Venedig und erinnert daran, dass der beeindruckende Film „Heimweh – Kindheit zwischen den Fronten“, eine Produktion mit ukrainischer Beteiligung, in die Oscar-Nominierungen für die Sparte „Bester Dokumentarfilm 2023“ aufgenommen wurde.

Mit Stolz verweist die Autorin auch auf den großen Erfolg des Kalush Orchestra; die Gruppe gewann den European Song Contest 2022 mit dem Titel „Stefania“, der ethnische Elemente mit Rap und ukrainischer Volksmusik kombiniert. Sie macht zudem auf Tourneen ukrainischer Bands und Theaterensembles aufmerksam, die in der Carnegie Hall oder bei Festivals in ganz Europa auftreten.

Abschließend formuliert Diana Bernatska eine brisante Frage: „Ist es uns ethisch erlaubt, Kunstprojekte zu entwickeln, Unterhaltungsprogramme zu produzieren und Feste zu feiern, während in der Heimat Krieg herrscht und täglich Menschen sterben.“

Künstler, ohne dass Bezug zu ihrer ukrainischen Herkunft hergestellt wurde, und ukrainische Schriftsteller wie Nikolai Gogol oder Michail Bulgakow betrachtete man als russische Autoren.Die ukrainische Sprache wurde systematisch unterdrückt und negativ etikettiert.

In diesem Zusammenhang stellt die Journalistin Diana Bernatska, die aus Kyiv nach Würzburg geflohen ist in ihrem Artikel auf Seite 6 wichtige Autoren und Künstler aus der Ukraine vor, etwa Oleksandr Rojtburd, dessen Werke unter anderem im MoMA New York zu sehen sind oder Boris Michailow, der im Metropolitan Museum reüssierte. Darüberhinausgehend zeigt Diana Bernatska aktuelle Entwicklungen in der Kunstszene auf. Sie berichtet über Ausstellun-

Und sie gibt ihre Antwort: „Wir haben nicht nur das Recht dazu, es ist unsere Pflicht. Kunst hilft uns, den Schmerz zu überwinden, den wir alle empfinden. Kultur ist wichtig, weil sie dazu beiträgt, die Moral der Menschen aufrecht zu erhalten, den Raum mit neuen Bedeutungen zu füllen und nicht zuletzt um bei Veranstaltungen Spenden zur Unterstützung der ukrainischen Armee zu sammeln.“

Sigi Scheidereiter

Illustration: Iryna Rezanenko behance.net/iryna_rezanenko

Kultur ist wichtig, weil sie dazu beiträgt, die Moral der Menschen aufrecht zu erhalten.”

Mit Beginn des Kriegs im Februar 2022 wurden viele Werke der Ukrainischen Moderne evakuiert, die bisher noch nicht außerhalb der Ukraine zu sehen waren. Erstmals wurden sie in Madrid unter dem Titel „In the Eye of the Storm: Modernism in Ukraine, 1900 -1930s“ im Museo Nacional Thyssen-Bornemisza gezeigt.

Nun sind rund achtzig Gemälde und Arbeiten auf Papier, die zwischen den 1900er und den 1930er Jahren entstanden, in Köln ausgestellt. Die beeindruckende Auswahl wird mit Werken aus privaten

Ausstellung im Museum Ludwig Köln

3. Juni bis 24. September 2023

Ukrainische Moderne 1900 - 1930

Sammlungen sowie aus Beständen des Museums Ludwig ergänzt und veranschaulicht die Vielseitigkeit der künstlerischen Stilrichtungen und die Vielfalt der kulturellen Identitäten in der Ukraine des 20. Jahrhunderts.

Eine monumentale Glasinstallation der 1987 in Charkiw geborenen Künstlerin Daria Koltsova führt ins Heute. Mit ihrer Präsentation setzt sie sich mit dem kulturellen Erbe der Ukraine und der Frage auseinander, wie dieses angesichts des Krieges vor Zerstörung geschützt und bewahrt werden kann.

Rita Kersting, Stellvertretende Direktorin am Museum Ludwig: „Wir freuen uns, dass wir mit dieser Ausstellung zum ersten Mal einen Überblick über die Moderne in der Ukraine geben können. Die kraftvollen und schönen Werke aus dem Nationalen Kunstmuseum der Ukraine und dem Museum für Theater-, Musik- und Filmkunst der Ukraine wurden mitten im Krieg aus dem Land gebracht. Unsere Solidarität gilt unseren Kolleg*innen und der ukrainischen Bevölkerung.“

Sigi Scheidereiter

Wir versuchen zu verstehen, wie der Begriff Russische Avantgarde Teil des Systems der Aneignung von Kultur im postimperialistischen Gebiet war und warum er so viel Macht ausüben konnte.”

Fotos: museum-ludwig.de

Yulia Berdiiarowa Kuratorin am Museum Ludwig

Pulitzer Preis

Yevhen Maloletka und Mstyslav Chernov für Filmreportagen aus dem belagerten Mariupol den renommierten

Pulitzer-Preis 2023

gewonnen.

Vasilisa‘s Mutter und Großmutter haben eine sichere Bleibe in Würzburg gefunden.”

Події у Маріуполі у лютомуберезні 2022 року вразили світ. Актуальні повідомлення команди Associated Press: продюсерки Василиси Степаненко і репортерів Мстислава Чернова та Євгена Малолєтки, їхні документальні свідчення облоги міста, стали першоджерелом інформації про події, що відбувалися.

За мужність в умовах війни журналісти отримали найвищу міжнародну професійну нагороду –Пулітцерівську премію.

Для Василиси Степаненко досвід того відрядження став новим професійним початком. Тепер вона військовий кореспондент. «Працюю», – скромно говорить

дівчина, відповідаючи на питання, чим займається зараз. Натомість, цього року вона отримала одну з найпрестижніших у світі – британську премію

Royal Television Society. Премія RTS є персональним визнанням найстарішої у світі телевізійної спільноти – її було засновано у Великобританії у 1927 році.

Це була перша номінація Василиси – і одразу успіх! Журі відзначило її розслідування про події в Маріуполі та операторський дебют – репортажі з Ізюму. Журналістка отримала премію «Молодий талант року».

«Кілька суддів були в сльозах під час виступу Василиси, — зазначили організатори премії. — Вона продемонструвала дивовижну хоробрість і неймовірну завзятість. Все, що ми знаємо про жахливі події в Маріуполі, почалося з її роботи, їй тоді було лише 22 роки. Дивовижна молода журналістка».

Die Journalistin Vasilisa Stepanenko hat gemeinsam mit ihren Kollegen

Foto: Francisco Seco

Superhumans Center

Медичний центр новітнього рівня протезування для суперукраїнців у Львові

Сміливість

У квітні 2023 за рекордні п’ять

місяців у місті Львові був обладнаний та відкритий надсучасний

центр протезування та реабіліта-

ціі Superhumans. Це національ-

ний медичний центр світового

рівня, який надає спеціалізовану

допомогу всім пораненим на війні українцям.

Він розташований на території Львівського обласного госпіталю ветеранів, однак має незалежне управління. Superhumans

Center надає безкоштовні послуги з протезування, реабілітації, лікування ПТСР (прим. ред. посттравматичний стресовий розлад) та реконструктивної хірургії.

До Наглядової ради центру входять перша леді України Олена

Зеленська та міністр охорони

здоров’я України Віктор Ляшко.

Заснували Superhumans Center

Андрій Ставніцер та Філіп Груш-

ко - співвласник та член Нагля-

дової ради найбільшого порту

України TIS відповідно.

«Найхоробріші воїни на планеті - українські захисники повинні знати, що про них потурбуються, коли вони повернуться додому. Для мене це особистий обов’язок, мій спосіб подякувати тим, завдяки кому ми обовʼязково переможемо. Військові та цивільні, які заплатили за свободу нашої країни власним здоров’ям, отримають у Superhumans найсучасніші технології, найкращу медичну експертизу з усього світу, індивідуальний маршрут - усе, що необхідно їм для повернення до активного життя», - ділиться співзасновник Superhumans Андрій Ставніцер. Насправді це не просто медичний заклад, який лікує, це місце відродження, віри, натхнення та безмежної сили духу, саме української сили духу. Всі пацієнти Superhumans Center є насправді надлюдьми, які були готові віддати життя за свою країну, а наразі готові віддати всі сили, аби відродити своє нове повноцінне життя знову заради України та відродження її нації.

Superhumans Center – це некомерційний проєкт без державного фінансування, але така підтримка є надзвичайно важливою. Центр функціонує завдяки

підтримці донорів та благодійників. Світові та українські зірки, а також відомі бренди підтримують Superhumans Center, а амбасадорами проєкту є Стінг, Труді Стайлер, Беар Гріллз, Наталка Яресько, керівниця фонду Річарда Бренсона Джін Оельванг, Масі Найєм, Андрій Данилко, Єгор Гордєєв, MONATIK.

Так, завдяки Фонду Говарда Г. Баффета було отримано 16,3 млн доларів США для покриття всіх витрат на будівництво та обладнання Superhumans Center. Фонд Баффета також надав 1 млн доларів на покриття витрат на протезування перших пацієнтів центру. Важливо, що у Superhumans Center протези виробляють та збирають у власній лабораторії, яку створено за участі провідної німецької компанії Ottobock. Відділення реабілітації включає великий басейн та мультифункціональні засоби для фізичної терапії. Superhumans також планує відкритися ще у п’яти регіонах України.

Бажаєте підтримати суперукраїнців, заходьте на офіційний сайт центру

https://superhumans.com

Гаяне Гулканян

– це бути українцем, а бути українцем – це мати суперсилу. ”

What is your superpower? I’m

Superhumans Center

Das Superhumans Center in Lviv ist eine Fachklinik für die Behandlung und Rehabilitation von Kriegsopfern, die auf eine Prothese angewiesen sind. In der ukrainischen Partnerstadt Würzburgs wurde das hochmoderne medizinische Behandlungs- und Rehabilitationszentrum in nur wenigen Monaten aufgebaut und ist heute eine medizinische Einrichtung von Weltrang.

Das Behandlungszentrum bietet im Krieg versehrten Ukrainern auf gemeinnütziger Basis eine spezialisierte Versorgung mit kostenlosen Prothesen, Rehabilitation, Behandlung von PTBS (posttraumatische Belastungsstörung) und rekonstruktive Chirurgie. Dies wurde durch die Unterstützung vieler Sponsoren

und Spender möglich. So stellte die Howard G. Buffett Foundation 16,3 Mio. US-Dollar zur Verfügung, um alle Bau- und Ausrüstungskosten für das Superhumans Center zu decken und darüber hinaus 1 Million US-Dollar für die Versorgung der ersten Patienten mit Prothesen.

Das Superhumans Center stellt zwischenzeitlich Prothesen in Eigenregie her. Eine entsprechende Werkstatt wurde unter Beteiligung des renommierten deutschen Medizintechnikherstellers Otto Bock eingerichtet. In der Rehabilitationsabteilung stehen für eine qualifizierte Patientenversorgung multifunktionale Physiotherapieeinrichtungen und ein Schwimm-

bad zur Verfügung. Über sechzig Fachärzte können jährlich etwa 3 000 Patientinnen und Patienten behandeln. Aktuell plant das Superhumans Center die Eröffnung weiterer Behandlungszentren in fünf weiteren Regionen der Ukraine.

Zu den Unterstützern und Botschaftern des Projekts gehören bekannte Persönlichkeiten wie Sting, Trudy Styler, Bear Grylls, Natalie Jaresko, Jean Oelvang, CEO der Richard Branson Foundation, und viele andere. https://superhumans.com

Fachklinik für die Behandlung und Rehabilitation von Kriegsopfern in Lviv

Foto: Nazarij Parhomik

Andrij Kurkow ein erfolgreicher Schriftsteller

Seit dem Einmarsch Russlands in die Ukraine und dem Bombardement von Kyiv, Mariupol sowie anderen Städten, wurde klar: Zu lange haben wir über den Krieg im Donbass, die Besetzung der Krim und die unmissverständliche Ankündigung Putins hinweggesehen, die Ukraine als selbstständigen Staat, als ein Land mit jahrhundertalter kultureller Tradition auslöschen zu wollen.

zählen von der Geschichte, den Konflikten und den Lebensumständen des Landes; sie zeigen Innenansichten, die helfen, die Vergangenheit und vor allem auch die Gegenwart des Krieges zu verstehen, der geradezu eine Welle an Veröffentlichung ukrainischer Literatur ausgelöst hat.

Nun hat sich das verändert und in den letzten Monaten wurden zahlreiche Werke ukrainischer Autorinnen und Autoren veröffentlicht. Sie er-

Zu den bedeutenden, sehr lesenswerten Autoren der Ukraine gehört Andrij Kurkow, der seit seiner frühesten Kindheit in Kyiv lebt und zahlreiche Romane veröffentlicht hat. Mit großem Erfolg erschienen unter anderem die Werke „Picknick auf dem Eis“, „Pinguine frieren nicht“, „Samson und Nadjeschda“ oder „Graue Bienen“. In diesem 2019 bei Diogenes erschienen Roman schildert er mit großer Anschaulichkeit den lebensgefährlichen Alltag der Zivilbevölkerung im Donbass und den verzweifelten Versuch des Bienenzüchters Sergej, das dortige Kriegsgeschehen auszublenden. „Nichts

sehen, nichts hören - sich raushalten“ ist zunächst sein Motto, bevor er sich mit seinen Bienen auf den Weg in Richtung Westen macht, um sie fernab vom Krieg frei fliegen zu lassen. Kurkows faszinierende Romane sind durch einen ironischen, scharfen, aber durchaus liebevollen Blick auf das Leben in der postsowjetischen Gesellschaft geprägt. In oft surreal anmutenden Situationen schildert er Alltag und Herausforderungen seiner Figuren. Er erzählt ernst, witzig, aufklärerisch und höchst unterhaltsam von Schmerzhaftem, von Hoffnung und Mut, und spannt einen Bogen vom Gestern ins Heute. Für seine letzte Veröffentlichung, „Tagebuch einer Invasion“, erhielt Kurkow den renommierten Geschwister-Scholl-Preis 2022. Die Jury würdigte ihn mit den Worten, er habe es sich „zum Ziel gesetzt, gegen das weitverbreitete Unwissen über Geschichte und Kultur der Ukraine, auf das er in den westlichen Gesellschaften stößt, anzukämpfen“.

Andrij Kurkow sucht und findet Worte in einer zivilisatorischen Katastrophe, in einer Zeit, die droht, uns sprachlos werden zu lassen. Da schreibt ein mitfühlender Mensch, im Dienst der Aufklärung legt ein literarisches Zeugnis der brutal in den ukrainischen Alltag eingebrochenen Aggression ab. Der Kampf der Ukraine um Selbstbestimmung wird in seinem Werk begreifbar. Eine lohnenswerte Lektüre.

Scheidereiter

Sigi

Foto: WDR

Die Eigenständigkeit der ukrainischen Kultur, der Literatur wurde bis zum Kriegsbeginn kaum wahrgenommen.”

Сталося так, що багато хто з нас стали вимушеними мігрантами. Ми не приймали це рішення виважено та свідомо, як люди, що планово переїжджають до

іншої країни: заздалегідь вивча-

ючи мову та ринок праці, обираючи вдалий момент та коректно

завершуючи всі нагальні справи. Більшість з нас виїжджали у

вкрай стресовій ситуації з єди-

ною метою – знайти безпечне

місце.

Чи доречне слово “біженці”? Ми бігли від війни. Зараз, вже півтора року продовжуємо нескін-

ченний марафон у пошуку свого

місця в Німеччині. І якби трива-

лість була його єдиним випро-

буванням! Бо насправді це біг

з перешкодами: розібратися з

незвичним побутом та новими правилами співіснування, вивчити мову та віднайти новий сенс

До себе лагідно

Любі читачі, з турботою про вас, редакція відкриває постійну рубрику ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА.

Тут ви знайдете корисні поради про те, як заспокоїти себе та своїх близьких під час хвилювання , яке охоплює нас усіх час від часу.

Ми прагнемо, аби психологія з певної абстрактної категорії перетворилася на звичайну складову вашого життя. Стала маленькими ритуалами піклування про себе. Допомогла краще розуміти себе та покращити якість життя.

життя. Іноді біжимо від болю та почуттів, що знаходяться всередині нас. І кожному хочеться, нарешті, одного дня знову відчути себе людиною, що має опору під ногами. Ми всі справляємось, але при цьому паралельно відчуваємо втому, розгубленість та тривогу про майбутнє. І це нормально.

Ми підготували список простих рекомендацій самопідтримки у важкі моменти:

Не нападайте на

себе

Зазвичай, ми не дуже любимо себе в таких станах. Тому доволі часто замість підтримки суворий голос всередині нас починає говорити: “та скільки можна?!”, “і що, зараз знову будеш плака-

ти?”, “візьми себе в руки!”. Це не працює, на жаль. Нас “накриває”. Не тому, що ми слабкі, а тому, що навантаження надмірні. А ще – говорить про “накопичення” емоцій: ємність переповнена. Що треба зробити? Правильно, трішки звільнити ємкість. Голос всередині свідомо має стати лагідним: “котику, я на твоєму боці, просто треба поплакати, разом ми впораємося!”.

До речі, а коли ви в останнє називали себе “зайчиком”, “котиком” або “квіточкою”?

Пишіть

Просто беріть аркуш паперу та пишіть все, що спадає вам на думку, описуйте все, що відбувається у вас всередині. Не намагайтесь зробити з цього цілісний

твір, не думайте над формулюваннями або цензурою (“таке не можна думати навіть, я ж доросла людина!”).

Це суто особисті записи, їх не

доведеться здавати на перевір-

ку або зачитувати перед класом.

Мета цієї вправи: “дістати” з себе

те, що накопичилось, і “віддати”

на папір. Нехай це будуть уривки

фраз або логічно зовсім не пов’я-

зані між собою думки (“знову

не можу заснути, а завтра рано

вставати, знову буду невиспана.

Треба подзвонити чоловіку нага-

дати. Я так втомилась, опускаються руки…”). Просто пишіть.

Якщо раптово в цей час нахлинуть почуття, захочеться плакати - дозвольте собі це. І пишіть, поки не відчуєте полегшення або не схлинуть погані думки.

Згадайте,

Можливо, мама закутувала вас у пухкеньку ковдрочку та робила какао. Можливо бабуся готувала для вас сирники, які ви обожнювали. Або ви з батьком прогулювались ввечері до ставка

і робили свистульки з очерету. Зробіть це для себе, тримаючи теплі дитячі спогади у пам’яті. Хоча дитинство давно позаду, наша внутрішня дитина завжди з нами, і все, про що ми з теплом згадуємо, обов’язково наповнюватиме нас емоційним ресурсом.

Дихальні вправи

Уявіть, що у вашому животі повітряна кулька. Покладіть на неї зверху руку та відчуйте, як на вдиху кулька надувається, стає все більше і більше, а з видихом повільно спускається. Спостерігайте за власним диханням, слухайте його, розтягуйте вдихи і видихи, робіть паузу між ними. Всі знають про дихальні вправи, це справді найпростіша та найдієвіша техніка гармонізувати внутрішній стан, вона вбудована у нашу фізіологію. Єдиний мінус

дихальних вправ: якщо їх не робити - вони не працюють.

Хороші звички і турботливе відношення до себе – це, як поливати квіти. Потрошку, але регулярно. Також пам’ятаємо, що просити про допомогу - не соромно, шукати людей, з якими можна розділити ваші переживання - хороша інвестиція у майбутнє, звертатися до психолога - завжди хороша ідея.

Попіклуйтеся про себе, Котики.

Наталя Малий Психолог

Київ/Берлін

facebook: nataliya.malyy

Іллюстрації by Freepik

як у дитинстві про вас піклувались дорослі

Єдиний мінус дихальних вправ: якщо їх

не робити - вони не працюють.”

Ukrainian Pop-up Store

München. Berlin. London.

Bereits zum zweiten Mal fand vom 23. bis 24. Juli eine Benefizveranstaltung für die Ukrainehilfe im Rahmen eines POP-UP-Stores im Münchner Hotel Schwan Locke statt.

Die selbstbewusste Botschaft war: Die Ukraine hat Vieles an Qualität, Kreativität und unternehmerischem Potential zu bieten.Bei dem Event waren zahlreiche ukrainische Modemarken, Designerinnen, Künstlerinnen und Künstler mit ihren Werken vertreten. Es wurden moderne Outfits, Schmuck, Accessoires und Gemälde zum Verkauf angeboten,

deren Erlöse an die Kinderhilfsorganisation „Gen.Ukrainian“ gingen.

„Die Welt hat gelernt, dass die Ukraine ein Land ist, das unter Krieg und russischer Grausamkeit leidet und unerschütterlich in seinem Kampf für die Freiheit kämpft. Das ist jedoch nicht alles. Die Ukrainer sind vor allem auch eine Nation kreativer schöpferischer Menschen, die es lieben, etwas Eigenes, Originelles zu gestalten“, sagt Yuliya Korostelova, Gründerin des UKRAINIAN POP-UP STORE.

Die Ukraine zeigt sich so als modernes europäisches Land mit kreativen, talentierten Menschen, mit großer Schaffenskraft und ökonomischem Potential.”

Foto: Katerina Astrella

Sie kam nach der Invasion Russlands nach München und organisiert seitdem die Vernetzung der ukrainischen Kreativszene und stellt Verbindungen in Europa her.

Yuliya Korostelova hat UKRAINISCHE POP-UPSTORES in London, bereits zwei Mal in München sowie in Berlin das Projekt Crafted in Ukraine organisiert. Sie versteht die Stores als Raum, der zeitgenössische Kunst und hochwertige ukrainische Modemarken verbindet. Das Angebot wird für das jeweilige Publikum gezielt ausgewählt und mit Live-Musik in entspannt lockerer Atmosphäre präsentiert. Die Ukraine zeigt sich so als modernes europäisches Land mit kreativen, talentierten Menschen mit großer Schaffenskraft und ökonomischem Potential.

Der UKRAINIAN POP-UP STORE beschränkt sich aber nicht darauf, Mode und Kunst der Ukraine zu präsentieren. Es ist es der Initiative ein großes Anliegen, Geld für die NGO „Gen.Ukrainian“ zu sammeln, die das Ziel hat, ukrainischen Kindern zu helfen. Kinder, die den Schrecken des Krieges überlebt haben, die den Verlust ihrer Eltern und die Zerstörung ihren Häuser erleben mussten, die gefangen gehalten wurden oder tage- und monatelang in Kellern, ihren Häuser oder Schulen hungerten, werden unterstützt, ihre psychischen Traumata zu überwinden

Der UKRAINIAN POP-UP STORE freut sich sehr über die Unterstützung durch die Hotelkette Locke Hotels München.

ZEITGESCHEHEN

Foto: Mariia Dmytryienko

Foto: Dmitriy Shyrokov

Foto: Katerina Astrella

Foto: Vitaliy Bachaсo

Foto: Lisa Vlasenko

Foto: Lisa Pavlova

Foto: Lisa Pavlova

Український Pop-up store

Війна триває, тож нам варто продовжувати бути об`єднаними, підтримувати тих, хто цього потребує, та активно працювати на перемогу. Саме задля цього у липні в Мюнхені пройшов UKRAINIAN POP-UP STORE. Його метою є підтримка українців у різних напрямках: від надання традиційної гуманітарної допомоги, до психологічної реабілітації дітям.

з перших шпальт, важливо, щоб весь світ асоціював нас не тільки з війною, горем, зброєю, жагою до свободи і волевиявленням, але й з нашою неймовірною культурною красою, нашими традиціями, працьовитим і талановитим народом, якому є що подарувати цьому світові».

Юля бачить тимчасові магазини, як простір, що поєднує українські високоякісні бренди різних категорій і сучасне мистецтво. Таким чином, Україна презентує себе, як сучасна європейська країна з креативними, талановитими людьми, з великою творчою силою та економічним потенціалом. Свої роботи презентували численні українські бренди. Кераміка, книжкові видавництва, крафтова їжа, декор, модний одяг і аксесуари – були виставлені на продаж. Також в цих заходах є і благодійна місіяпід час всіх подій у гостей є можливість зробити свій внесок у Благодійні фонди чи неурядові організації, що займаються гуманітарною і ментальною допомогою. UKRAINIAN POP-UP STORE співпрацював із Фондом «Місто Добра» і організацією „Gen.Ukrainian“

Тож це не єдиний івент в рамках ініціативи. За підтримки мережі готелів Locke Hotels вже відбулися івенти в Лондоні і двічі в Мюнхені. А завдяки Посольству України в Німеччині у Берліні пройшов благодійний захід Crafted in Ukraine.

«Кожен день я чую розмови про Україну на різних мовах, – розповідає Юлія Коростельова, засновниця UKRAINIAN POP-UP STORE. – Коли закінчиться війна і Україна зійде

До кожного заходу долучалися різні талановиті митці, а у рамках UKRAINIAN POP-UP STORE було створено Pop-art Gallery. Нею керує художниця та арт експертка Валентина Салюхіна. Pop-art Gallery вже двічі презентувала роботи українських митців – у Берліні та у Мюнхені. Саме так, крок за кроком, мистецтво вибудовує якісний імідж українців в Європі та нові шляхи розвитку для наступних поколінь.

Друга і не менш важлива мета заходу - показати, що Україні є що запропонувати Європі з точки зору

креативності, якості, краси та підприємницького потенціалу.“

Fotos: Mariia Dmytryienko

Foto: Ania Smoliakova

Europatag

Der Europatag erinnert an ein wichtiges Ereignis: Vor 50 Jahren wurde der Stadt Würzburg der Europapreis für

Städtepartnerschaften, wie sie zum Beispiel Würzburg mit Lwiw pflegt, tragen zu gegenseitigem Verständnis, zu Freundschaften und letztlich auch zum europäischen Frieden bei. Eine langdauernde friedliche Zeit in Europa ist durch den russischen Angriffskrieg auf die Ukraine brutal beendet worden. Gerade deshalb sind wir mit dem Verein MRIJA – mit unserem Chor, unseren Musikerinnen, Musikern, Tänzerinnen und unserem

Kinderprogramm beim Europatag aufgetreten. Es geht uns darum, die ukrainische Kultur in Würzburg zu bewahren und zu pflegen. Wir wollen uns die Lebensfreude nicht nehmen lassen und auch anderen Menschen, unserem Publikum, Freude bereiten. Das ist uns beim Europatag gelungen.

Beim EU-Gipfel im Juni 2022 wurde die Ukraine auf Antrag von Präsident Wolodymyr Selenskyj offizieller

EU-Beitrittskandidat und damit wurde auch eine volle EU-Mitgliedschaft in Aussicht gestellt. Die EU und die Ukraine arbeiten nun parallel zum Erweiterungsprozess eng zusammen, um die bestehenden politischen und wirtschaftlichen Beziehungen zu stärken. Wir sehen hier eine große Chance für beide Partner.

Sigi Scheidereiter

Fotos: Sylvia Gralla

ihre städtepartnerschaftlichen Aktivitäten und die Förderung des europäischen Einigungsgedankens verliehen.”

Читаємо українською

“Що таке українська література”

Автор: Леонід Ушкалов Видавництво Старого Лева

Рік видання: 2015

Книга «Що таке українська література» авторства Леоніда Ушкалова є значущим ресурсом для всіх, хто цікавиться українською літературою. У цій книзі автор пропонує свій унікальний погляд на історію, жанри та великих письменників української літератури.

Читання цієї книги розширить ваші знання про українську культуру, збагатить розуміння національного духу й зацікавить суперечливим світом літературної творчості. Отже, ця книга стане цінним доповненням до вашої освіти та розвитку.

Автор: Всеволод Нестайко Видавництво Школа Рік видання: 2015

Книгу «Тореадори з Васюківки» автора Нестайка варто прочитати, оскільки вона має захоплюючий і цікавий сюжет, повний пригод та сміху. Цей літературний шедевр для дітей вчить дружбі, взаєморозумінню та моральним цінностям. Книга розширить ваш літературний світогляд та зміцнить творче мислення.

В. Нестайко - відомий український письменник, а «Тореадори з Васюківки» - це один з його найкращих творів. Насолоджуйтесь чудовими сторінками цієї неперевершеної книги!

BookDay24.com – онлайн-книгарня, де ви зможете знайти великий вибір книжок та насолодитись читанням. Долучайтеся до нашої книжкової спільноти та дозвольте нам здійснити вашу наступну читацьку подорож. Тільки рідні українські видання та швидка доставка по всій Німеччині.

«Тореадори з Васюківки»

Eine Ärztin zwischen der Ukraine und Deutschland

Viele UkrainerInnen sind aufgrund des Krieges nach Deutschland gekommen. Trotz gleicher Beweggründe haben alle unterschiedliche Schicksale, finanzielle und familiäre Situationen. Sie kommen aus unterschiedlichen Berufen und Tätigkeitsbereichen.

Hier stellen wir eine Ärztin und Wissenschaftlerin vor, die zu Beginn des Krieges mit ihren drei Kindern aus Kyiv floh, Anna Haldeeva.

Anna, bitte erzählen Sie uns doch ein wenig über Ihr Leben vor dem Krieg.

Wissen Sie, das erste Wort, das mir in den Sinn kommt, ist “erfüllt”. Ich habe ein erfülltes, glückliches Leben geführt. Ich habe einen lieben Ehemann, wunderbare Kinder, eine Klinik, die ich aufgebaut habe und die ich liebe. Ein Morgenkaffee mit der Familie, Ferien mit Freunden, all das war da.

Da war es doch bestimmt sehr schwer, das hinter sich zu lassen und zu gehen?

Als wir flohen, ahnten wir nicht, dass es für eine lange Zeit sein würde. Bei Kriegsbeginn bin ich lange wach geblieben. Ich dachte,

ich wäre gerade eingeschlafen, als ich von heftigen Explosionen aufgeschreckt wurde. Natürlich waren die Kinder sehr verängstigt. Mein Mann und ich machten uns sofort auf die Suche nach Informationen.

Aber es gab noch keine. Es hatte viele Warnungen gegeben. Ich wollte sie nur nicht wahrhaben. Wir Menschen haben unseren eigenen Rhythmus, gehen der täglichen Routine nach, verdrängen unsere Ängste, wollen nicht wahrhaben, was geschehen kann.

Wann haben Sie dann den Entschluss gefasst, Ihre Sachen zu packen und aus Kyiv wegzugehen?

Ich hatte meine Unterlagen und notwendigen Dinge gepackt, weil ich immer viel reise. Es war aber ein Problem, den Kindern zu erklären, warum wir so schnell an ein unbekanntes Ziel aufbrechen mussten. Es war schwer, es überhaupt auszusprechen: „DER KRIEG HAT BEGONNEN.” Aber ich glaubte und glaube immer noch an unser Land, an die Ukrainer; ich wusste damals und ich weiß heute, dass weder Kyiv, noch andere Städte aufgegeben werden. Erstmal sind wir in unseren Keller geflüchtet. Für meine Tochter Nika war die Situa-

Nika war erst drei Jahre alt und verstand nicht, warum sie nicht mehr in ihrem Bettchen am Fenster schlafen konnte, warum sie in den kalten Keller gehen musste. Ich sagte ihr, dass sie eine Prinzessin sei, die sich in einem Kerker versteckt. ”

tion besonders schwer.

Es wurde uns schnell bewusst, dass wir nur zwei Stunden von Belarus entfernt waren. Unsere Kinder sollten nicht in Kyiv sein, da die Stadt zum Epizentrum der Ereignisse werden konnte. Für uns war klar, dass wir weggehen mussten, um ihr Leben nicht zu gefährden.

Wohin sind Sie dann gegangen?

Zunächst sind wir nach Irpin, die nächstgelegene Stadt gegangen. Es war beängstigend zu sehen, wie Menschen mit Kindern, Katzen und Hunden am Straßenrand standen und darum bettelten, mit-

genommen zu werden, sogar im Kofferraum. Wir haben den Angriff auf Irpin miterlebt. Und wenn ich an Butscha denke, habe ich das Gefühl, dass mir selbst jetzt noch, ein Jahr später, die Haare grau werden. Gott sei Dank haben wir nicht alles mit eigenen Augen gesehen, aber meine Kollegen haben Menschen gesehen, deren Leben, nach allem, was ihnen angetan wurde, vermutlich nie wieder normal verlaufen wird. Ich denke, wir werden das Schlimmste erst erfahren, wenn das alles vorbei ist, wenn wir die Gräuel aus Städten wie Mariupol oder Charkiw sehen. Es ist beängstigend, daran zu denken, denn das, was die Leute von dort erzählen, ist nur schrecklich.

Seid ihr von der Grenze aus direkt nach Deutschland gegangen?

Nein, ich habe Kollegen, Patienten und einfach gute Freunde auf der ganzen Welt. Wir haben versucht, erstmal in einigen Städten und anderen Ländern zu leben, in Rumänien, in Moldawien. Dort haben wir erfahren, was mit Irpin und Butscha passiert ist. Uns wurde klar, dass es kein Zurück mehr gab. Wir gingen weiter nach Deutschland. Weil eine meiner Patientinnen, die seit vielen Jahren in Deutschland lebt, mich überzeugt hat, dass wir nirgendwo sonst eine solche Unterstützung für geflüchtete Menschen finden würden.

Wie hat Deutschland bei der Ankunft auf Sie gewirkt, wie hat sich alles Weitere entwickelt?

Ich habe dieses wunderbare Land für mich entdeckt! Ich war noch nie hier gewesen. Die Ukrainer betrachten Deutschland kaum als Reiseziel,

das ist schade! Zuerst war ich von der Natur beeindruckt: Das Land ist sehr grün, die Landschaft ist vielfältig, alles ist sehr ordentlich und man merkt sofort, dass man sich um die Umwelt kümmert. Für mich ist das der erste Indikator für das Bewusstsein einer Gesellschaft. Hier gibt es keine ausgesetzten Hunde oder Katzen, die Menschen gehen verantwortungsvoll mit dem Leben um. Sogar Enten laufen frei in der Nähe der Menschen herum und haben keine Angst. Fast jeder Park hat einen See mit Fischen, schöne Blumenbeete, Blumen überall. Die Menschen sind sehr freundlich. Es war so schön zu spüren, dass wir eigentlich erwartet wurden! Wir kamen aus dem Krieg, verängstigt, verwirrt, desorientiert. Die Menschen halfen uns, ohne dass wir uns wie Bettler oder Obdachlose fühlten. Wir wurden eingekleidet, bekamen zu essen, hatten das Gefühl, nicht allein zu sein, dass die Welt mit uns fühlt.

War es schwierig, eine Unterkunft zu finden?

Nein, als wir ankamen, war bereits eine Unterkunft für uns vorbereitet. Ich habe gehört, dass viele Menschen hier Probleme mit der Wohnungssuche haben, aber das ist nicht meine Geschichte. Ich hatte im Voraus einen Brief nach Kitzingen geschrieben und die Situation meiner Familie dargestellt.

Man konnte uns eine Wohnung in der malerischen Stadt anbieten. Die älteren Kinder wurden sofort in der Schule angemeldet, während die Kleinen bei mir zu Hause blieben. Am Anfang gingen wir einfach durch die Straßen und erkundeten die Stadt. Wir haben uns hier wohl gefühlt, uns erholt, unsere traumatisierten Seelen geheilt, mit Men-

schen kommuniziert und Freunde gefunden, mit denen wir immer

noch in Kontakt sind. Und der Sozialdienst war immer aufmerksam, freundlich, behandelte uns mit Respekt, half, wo er konnte. Alles verlief klar und ohne unnötige Verzögerungen. .

Wenn alles so gut verlief, warum haben Sie sich dann entschieden, in die Ukraine zurückzukehren?

Weil mein Herz immer noch zu Hause war. Mein Mann war ja in Kyiv zurückgeblieben. Er konnte einfach nicht weggehen und alle seine Projekte einstellen, weil er eine sehr verantwortungsvolle Position innehat. In Kyiv habe ich meine Klinik, die während meiner Abwesenheit ein ganzes Jahr lang ununterbrochen gut funktioniert hat. Ich konnte mein Team, für das ich verantwortlich bin, nicht zu lange alleine lassen. Und die Menschen brauchten Hilfe. Ich habe auch die ganze Zeit über Anrufe von Patienten aus der Ukraine erhalten und Online-Beratungen durchgeführt. Ich wollte wieder nach Hause und helfen.

Vielen herzlichen Dank Frau Haldeeva für ihre offenen Worte.

Olja Voloshyna

Anjuta im Gymnasium

auf die Kinder schauen und auf sie hören. Sie sind Zeugen der schwierigen Gegenwart. Wir haben mit Anjuta gesprochen. Sie ist 12 Jahre alt und Gymnasiastin. Sie war mit Ihrer Mutter unter den Ersten, die ihre Heimat verlassen mussten und nach Würzburg gekommen sind.

Anjuta, wie bist du nach Deutschland gekommen?

Wir stoßen oft auf Geschichten von Frauen, die gezwungen waren, ihren Ehemann zu Hause zurück zu lassen und ins Ausland zu gehen, um Rettung und Sicherheit für sich und ihre Kinder zu suchen. Einige berichten offen über ihre Situation. So ist ihr Gefühlsleben nachvollziehbar und stößt vielfach auf Verständnis. Aber wir müssen auch

Mit unserem Auto (Anjuta lächelt). Wir haben meinen Hund Judy genommen und sind ganz schnell losgefahren, weil wir so große Angst hatten.

Warum seid ihr dann nach Würzburg gekommen? War das Zufall?

Nein, wir wurden erwartet. Uns haben deutsche Kollegen meiner Mutter angerufen, die erfahren hatten, was bei uns passiert ist. Sie haben uns sofort ihre Hilfe angeboten. Deshalb haben wir uns entschieden, nach Würzburg zu fahren. Wir hatten uns zuvor noch nie gesehen, nur telefoniert, aber wir haben diesen Menschen vertraut.

War es sehr schwer sich zu verständigen? Immerhin eine fremde Sprache, eine stressige Situation...

Es war überhaupt nicht schwer

(Anjuta lächelt). Der Google Übersetzer half uns weiter. Wenn Menschen wollen, können sie sich immer verständigen. Als wir ankamen, war es für uns kaum möglich, über das, was zu tun war, nachzudenken. Man half uns ganz selbstverständlich beim Ausfüllen der vielen Anträge und Dokumente. Unsere Helfer stellten wichtige Kontakte her, und so kam ich zum Beispiel sofort in die Schule - ins MatthiasGrünewald- Gymnasium.

War es dein Wunsch, sofort zur Schule zu gehen?

Ich hatte gar keine Zeit, mir etwas zu wünschen. Es war schwer, überhaupt die Situation zu verstehen. Jetzt bin ich einfach froh darüber, wie es gelaufen ist. Denn ich weiß nicht, wie ich Kontakt zu Gleichaltrigen in Deutschland bekommen hätte. Bis heute sind wir alle ständig mit unseren Freunden in der Ukraine in Verbindung. Wir tauchen in ihre Probleme ein und fragen, was es Neues gibt. In der Schule haben wir Ablenkung und vergessen für eine Weile den Krieg.

Was war dein erster Eindruck von der Schule? Wie haben die anderen Kinder auf dich reagiert?

Mein erster Eindruck war großartig! Das Gymnasium war hell und sau-

Der Krieg hat viele Dinge im Leben jedes Ukrainers verändert, unabhängig von Geschlecht und Alter.”

ber. Die Kinder waren sehr freundlich. Sie haben sofort versucht, mit mir zu sprechen, mich ein wenig zu unterstützen und mir zu helfen, damit es für mich in den Unterrichtsstunden leichter war. Tatsächlich hatte ich es etwas einfacher als andere Ukrainer, weil ich bereits Grundkenntnisse in Deutsch hatte.

In der Schule hat mich der Direktor empfangen. Er war sehr nett und freundlich. Dann habe ich die Lehrerinnen für Latein, Englisch und Deutsch kennengelernt. Es waren auch schon andere ukrainische Kinder an der Schule. Zuerst wurden wir zusammen mit den deutschen Schülern unterrichtet. Als dann noch mehr Kinder aus der Ukraine ankamen, wurde eine eigene Klasse gegründet. In einigen Fächern haben wir aber gemeinsamen Unterricht mit der deutschen Klasse.

Wo gefällt es dir besser, in der Deutschen- oder in der Brückenklasse?

Ich mag es in beiden Klassen gleich gerne. Es ist einfach nur unterschiedlich. In der gemeinsamen Klasse ist es sehr lustig und immer interessant, weil Vieles für mich neu und ungewöhnlich ist. In der ukrainischen Klasse ist es gut, weil wir ukrainisch sprechen können und auch, weil es eine innere Verbindung gibt. Ich kann es nicht erklären. Aber wir spüren einander. Einmal kam ein neuer Junge in unsere Klasse, und wir wussten sofort, dass er Ukrainer ist. Wir haben ihm einfach in die Augen geschaut und es gespürt.

Der Blick der Mutter

Frau Ch., wie erleben Sie die aktuelle Situation Ihrer Tochter Anjuta?

Das erste Wort, das mir in den Sinn kommt, ist „einfach”. Die ukrainischen Kinder wurden nicht allein gelassen. Sie nehmen immer an schulischen Veranstaltungen teil, machen etwas Interessantes im Unterricht, und Anjuta bringt jeden Tag eine neue interessante Geschichte mit nach Hause. Das ist meist etwas Kleines, auf das Erwachsene vielleicht nicht einmal achten würden, aber Anjuta erzählt jeden Tag von einer neuen Kleinigkeit, die sich wie Perlen aneinander reihen.

Haben Sie mit der Schule Kontakt?

Ja, ich spreche vor allem mit dem Direktor. Er ist ein Beispiel für Empathie, Freundlichkeit und Professionalität. Es gibt keine Frage, auf die er nicht eingeht, und auch die Lehrer an der Schule sind sehr gut.

Gibt es Aktivitäten, die Ihre Tochter und andere Kinder unterstützen?

Ja, es gibt sehr viele Aktivitäten für unsere Kinder. Meine Tochter hat zum Beispiel beim Europatag getanzt, es gab ein Treffen mit Kindern und Eltern im Park und sogar ukrainische Abende! Diese Aktivitäten hat MRIJA, der Verein zur Unterstützung der Ukraine, organisiert.

Sehen Sie etwas, das Sie gerne geändert hätten?

Ja, in der Schule. Es ist für Kinder sehr schwer zu lernen, wenn in einer Klasse Kinder mit großen Altersunterschieden sind, wie es an unserer Schule der Fall ist. Natürlich wirft das die Frage nach Effektivität des Unterrichts auf.

Aber wir wussten ja auch nicht, dass wir für solch eine lange Zeit bleiben würden. Das macht es für das deutsche Schulsystem sehr schwer, sich den neuen Bedingungen und Realitäten anzupassen.

Die Gespräche führte

Olja Voloshyna

Wir wären gerne in der Ukraine. Aber Würzburg ist für meine Tochter und mich eine gastfreundliche Stadt, in der wir uns wohl fühlen. Das ist derzeit für viele ein unerreichbarer Luxus.”

pixabay.com

Die Ukraine ist ein wunderschönes Land mit reicher Geschichte und atemberaubenden Landschaften

Bei allen Herausforderungen stehen die Ukrainerinnen und Ukrainer vereint gegen Ungerechtigkeit.

Wir kämpfen für unsere Rechte und Freiheit. Gemeinsam werden wir alle Prüfungen überwinden und die Heimat wieder aufbauen.

Wir schätzen die Hilfe Deutschlands in diesen schwierigen Zeiten zutiefst.