JA UKRAЇNA

JA UKRA i NA

УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ У НІМЕЧЧИНІ

3. ВИПУСК 2024

96-та церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії

принесла Україні перший Оскар. У категорії «Найкращий документальний фільм» журі винагородило повнометражну стрічку

«20 днів у Маріуполі» про облогу міста російськими військами в лютому-березні 2022 року. Автори фільму –фотожурналісти Мстислав Чернов, Євген Малолєтка

й відеопродюсерка

Василіса Степаненко

«Vielleicht werde ich der erste Regisseur sein, der hier sagt: Ich hätte gewollt, dass dieser Film nicht existiert. Ich hätte gewollt, dass Russland niemals die Ukraine angreift, niemals unsere Städte besetzt. Ich würde diesen Preis dafür geben, dass Russland meine Landsleute nicht tötet, alle ukrainischen Soldaten und Zivilisten freilässt, die derzeit in Gefängnissen und als Geiseln gehalten werden.

Aber ich kann die Vergangenheit nicht ändern. Aber wir alle können die Geschichte ändern, dafür sorgen, dass die Wahrheit siegt. Und die Menschen von Mariupol und andere, die ihr Leben gegeben haben, nie vergessen werden. Denn das Kino formt Erinnerungen, und Erinnerungen formen Geschichte» Mit diesen Worten beeindruckte Mstislaw Tschernow, der Regisseur

Редакційне слово

«Напевне, я буду першим режисером, який скаже це тут: я хотів би, щоб цього фільму не було. Я хотів би, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста.

Я віддав би цю нагороду за те, щоб Росія не вбивала моїх земляків, звільнила всіх українських військових і цивільних, які зараз у тюрмах і перебувають у заручниках. Але я не можу змінити минуле. Але всі ми можемо змінити історію, зробити так, щоб правда перемогла. І люди Маріуполя й інші, які віддали своє життя, ніколи не будуть забутими. Тому що кінематограф формує спогади, а спогади формують історію. Мстислав Чернов, режисер фільму «20 днів

у Маріуполі». Можливо, кожен з нас окремо не впливає на глобальну світову історію. Але вибір, що ми робимо кожного дня, наші зусилля та дії, що поєднуються у спільне прагнення чи ідею, у підсумку впливають на світ. Кожен окремий голос стає частиною хору, визначає підсумок спільного вибору та перемоги. Кожного разу та кожного дня. Ми йдемо до своєї особистої та спільної перемоги. Тримаємося разом, підтримуємо один одного на цьому шляху та пишемо нашу історію».

Редакція JA UKRAЇNA продовжує віднаходити та писати для вас корисні та цікаві історії і матеріали. Тож – знайомтесь, наш весняний випуск.

des Films «20 Tage in Mariupol», das Publikum bei der PreisverleihungLos Angeles und in vielen Medien.Vielleicht haben wir als Einzelne keinen Einfluss auf die globale Weltgeschichte. Aber die Entscheidungen, die wir jeden Tag treffen, unsere Bemühungen und Handlungen, die sich zu einem gemeinsamen Streben oder einer Idee verbinden, beeinflussen letztendlich die Welt.

Jede einzelne Stimme wird Teil eines Chores, bestimmt das Ergebnis gemeinsamer Entscheidungen und Siege. Jedes Mal und jeden Tag. Wir streben nach unserem persönlichen und gemeinsamen Sieg. Halten wir zusammen, unterstützen wir uns gegenseitig auf diesem Weg und schreiben unsere Geschichte.

Hier präsentieren wir Ihnen unsere Frühjahrsausgabe.

Die 96. Verleihung der Oscars durch die American Film Academy brachte der Ukraine den ersten Oscar ihrer Geschichte. In der Kategorie «Bester Dokumentarfilm» wurde der Film «20 Tage in Mariupol» über die Belagerung der Stadt im Februar und März 2022 durch russische Truppen ausgezeichnet. Die Autoren des Films sind die Fotojournalisten Mstislaw Tschernow, Jewhen Maloletka und die Video-Produzentin Wassilisa Stepanenko

Herausgeber MRIJA

Verein zur Unterstützung der Ukraine

Layout&Design: Anastasia Schmid

Titelfoto: Nikita Titov

Für die Inhalte der Artikel sind die AutorInnen verantwortlich.

Redaktion und MitarbeiterInnen: V.i.S.d.P. Anastasia Schmid, Diana Bernatska, Yuliia Birzul, Yuliia Bobza, Alina Huzun, Hanna Nesterova, Elina Polonytska, Siegfried Scheidereiter, Olha Tsapro, Maryna Velyka, Iryna Vrublevska, Olha Zavalniuk

Kontakt

0931 260 98 555 info@mrija–ua.de Grombühlstraße 18, 97080 Würzburg

April 2024 I

18

Mісце у світі

777 днів

Обкладинка: Нікіта Тітов

Його арт, міцний, як українська арта. Його роботи стали символами боротьби за Україну. А образи на стільки ж міцні, як незламний український дух. Нікіта Тітов, український художник, творець digital-малюнків, які розповідають про Україну й українців настільки ж голосно і яскраво, впевнено та непереможно, як і дії ЗСУ.

©Михайло Чубай, АрміяInform

@nikita_v_titov

Нікіта Тітов

Ми звикли до того, що світовий контекст встановлюють на великих конференціях офіційні представники держав. Але політики перебувають під тиском суспільства, що проявляється на вуличних акціях і маршах. 24 лютого у Німеччині тисячі людей різних національностей долучилися до акції солідарності з Україною

JA UKRAЇNA  з’ясовує чому німці ходять на демонстрації у підтримку України і чому публічна активність українців не надто велика?

Бездіяльність

неможлива

Громадянська свідомість викладачки з фортепіано Світлани сформувалася в Європі. Вона живе тут 25 років та вже набула громадянство. Жінка допомагає українцям майже кожного дня. Вона активно протидіє російській пропаганді та протестує проти надзвичайної обе-

Історію

створюєш ти!

режності та повільності канцлера Німеччини Олафа Шольца та його Кабінету в ухваленні рішень про надання військової допомоги Україні.

- У європейського суспільства, на жаль, дуже повільно відкриваються очі на методи й розмах дезінформації та шпигунства, якими Кремль намагається дестабілізувати й розхитати демократичний устрій європейського суспільства, - зауважує Світлана. - Особливо великій і слабодиджиталізованій Німеччині дуже важко протистояти цим методам. Тим, у кого думка ще не сформована, мирна акція може допомогти сформувати позицію. Демонстрація - це імпульс до дії! Заклик до змін спільними зусиллями, посилення».

Німець, професор у галузі комп’ютерних технологій Александер (“Sascha” - так він себе називає) щороку особисто долучається до акцій на підтримку України. На

його думку, не діяти вже неможливо, бо політика визначає наше життя. Його плакати несуть гострі слова в бік уряду Німеччини.

- Німці - слабаки! - безкомпромісно заявляє професор. - Замість того, щоб ще до початку другої фази війни посилити оборону України, німецькі політики чекали і сподівалися, що війна не настане. А з лютого 2022-го вони довгий час ховалися за американців. І повільно усвідомлювали, що світ докорінно змінився, треба нарешті проявити силу. Німеччину завжди підштовхують інші, замість того щоб самій проявити ініціативу!

Я хочу, щоб Україна залишалася вільною, незалежною та демократичною країною і виграла цю війну якомога швидше. Українці мають відчувати, що вони не самотні. Але я думаю, що на таких демонстраціях їх має бути ще біль-

ше. Німцям треба зрозуміли, чому важливо, щоб Німеччина продовжувала підтримувати Україну».

Таку ж думку має засновник Würzburg - Ukrainische Initiative Василь Арович. Він  переконаний, що чим більше мітингів українці організовують у Німеччині, тим більше уваги та допомоги отримує Україна.

- Німеччина прийняла понад 1 млн біженців, а де ж ці люди? - наголошує Василь. - Коли ми виходимо на мітинг, то німці розуміють, що українці не ефемерні створіння, вони перед ними».

Активіст з сумом зазначає, що багато українців мають упередження до вуличних акцій і ніколи не відвідували їх вдома. У квітні 2022 року він разом з однодумцями заснував Würzburg - Ukrainische Initiative - задля інформаційної підтримки українців у Німеччині, зокрема у Баварії.

- Спершу люди жвавішали, коли відбувалися якісь жахливі інформподії - наполягали, що терміново треба мітинг, бо “німці повинні знати що відбувається в Україні”. З часом, втрачаючи надію на повернення додому, облаштовуючи своє нове життя, з’явилися відмовки: “Школа, університет, робота, мовні курси”. Люди вже починають себе

більше асоціювати з Німеччиною, ніж з Україною. Інтерес до мітингів серед біженців згасає. Лунають думки, що “мітинг у маленькому містечку нічого не вирішить”, чи “все уже устали от войны”. Це призводить до того, що максимально активні ті, у кого вдома хтось воює, кому не байдуже, або і до війни була активна громадська позиція».

Ізоляція, як захист

Психологиня Наталя Малий пояснює громадянську активність через психологичні чинники.

- У різних людей - різні механізми захисту від болю, - говорить експертка. - Не кожний відчуває в собі сили діяти.  Вона зазначає, що всередині людей дуже багато розчарування, який пов’язаний у всіх з різними причинами. У когось це історія втрати минулого життя. Хтось “завис”: як так взагалі могло статися, чому світ такий ніби безсердечний, чому він не єднається прибрати очевидне зло?

У когось відбувається історія оплакування власного життя. У когось

- історія втрати близької людини.

Трохи легше тим, хто вже вирішив залишитися в новій країні та асимілювався.

Для того, щоб якось справлятися з великою кількістю цих емоцій у нас є захисні механізми, які формуються протягом життя, особливо в дитинстві, а потім вони підкріплюються, - розповідає психологиня. - Це механізм психологічного захисту, щоб було не так боляче.

Примітивна ізоляція - один із таких механізмів: людині дуже погано, їй треба сховатися у шафі, залишитися наодинці. Бути самому - єдиний спосіб пережити біль.

Сублімація - інший механізм захисту, більш поширений: коли людині болить, вона починає “щось робити, щоби щось робити”. За цим принципом працюють багато волонтерів: викликане війною відчуття безсилля конвертується у іншу діяльність.

- Є ті, кому від присутності інших людей стає легше, - розказує психологиня. - Коли я іду зі своїм горем, я можу розділити це горе на всіх. І тоді відбувається математична дія в психиці людини: “у мене було одного багато болю, а зараз я розділив з двома, трьома, сотнею - і мені стає легше”. А є люди, у яких навпаки: “всередині мене є великий, але один біль, а на площі я чую тисячі болів інших, і мій біль примножується”.

Тобто, неможливо вимагати від всіх діяти однаково. Кожен підходить до “барикади” настільки близько, наскільки може.

- На якій “станції” знаходиться людина зараз і які внутрішні проблеми вона зараз намагається вирішитизалежить від внутрішньої реальності людини і того, як вона приймає світ, - підсумовує психологиня. У роботі з кожною из цих категорій людей Наталя спостерігає, що все залежить від механізмів захисту та стратегій подолання стресу, які люди використовують протягом життя.

Усвідомлення впливу

Але справа не лише в травмі і формі її переживання. Світлана вважає, що громадянська позиція формується ще у дитинстві. Обговорення політичних події в родині підживлює прагнення до активної участі в житті країни, міста, громади. Розвиває ерудицію та жвавий інтерес до суспільноважливих процесів.

- Це дає зрозуміти, що кожна людина має право голосу і взагалі права на гідне життя, - наголошує волонтерка. - Вихід на демонстрацію - означає, що ти вже проінформований про політичну ситуацію, сформував свою думку, все обміркував і прийняв рішення брати активну участь у житті суспільства, намагатися змінити становище на краще, в найкоротший термін.

В сучасному світі існують люди, які все ще вважають, що політика - це погано, вона не для простих людей і нічого неможливо докорінно змінити. Медична сестра Марина приїхала у Німеччину з Херсонської області 1,5 роки тому. На її думку, українці не звикли до захищеності своїх прав. Жінка порівнює Німеччину і Україну на прикладі страйків:

- Чому в Німеччині так багато мітингів? - розмірковує Марина. - Бо є захищеність. Моя знайома працює в Уніклініці. Вони побастували і на наступний місяць отримали більшу зарплатню. Як це виглядає в Україні? Вийди побастуй, якщо ти працюєш в невеличкому містечку: тобі начальник скаже: “ти знаєш скільки на твоє місце бажаючих?”  Сьогодні бастуєш - завтра ти без роботи.  - Вона переконана, що прості українці не бачать себе, як орган впливу на владу. Звідси йде філософія відокремленості: «моя хата з краю» та «сам за себе».  Чого ми в таких тисках? - зауважує жінка. - Наші мізги

Німці вийшли підтримати Україну

На жаль, досить велика кількість людей досі не розуміє важливості маршів, мітингів та недооцінює силу розголосу

ще не можуть дійти до того, що кожний з нас - особистість. Що ми теж щось вирішуємо. Ми якісь затюкані. Негативний історичний досвід спонукає українців до страхів у питанні громадської активності і зараз тут, в Німеччині. Та, як ми бачимо, окрім особистих причин та пріоритетів, існує вкорінена погана звичка цілих

поколінь - звичка боятися.  Напротеріч Світлана, протягом довготривалого життя у Німеччині, набула протилежну звичку. Вона зазначає, що правильне використання політики може слугувати добру. А масові мирні акції є першою і ледь не найважливішою ланкою в системі змін.

- Коли людина на демонстрації висуває конкретні політичні вимоги, розказує про конкретні проблеми, робить політичні заяви, які тягнуть

за собою зміни політичної ситуації

в країні, регіоні тощо, то це теж, звичайно, політика, - наголошує волонтерка. - Але її роблять прості люди.

Чи може аполітична людина бути небайдужою? Ні. Це протиріччя!

Аполітичний = байдужий.

Протест спонукає політиків звернутися до теми та обирати чітку позицію. Далі через ЗМІ вона набуває розголос у суспільстві, дебатується

політиками і це призводить до її вирішення. Звісно, для глобальних

змін однієї демонстрації замало.

Але все починається з небайдужості і усвідомлення свого права на голос та публічну позицію.

Чому суспільна активність в Європі важлива для України зараз?

- Багато європейців сподівалися, що війна скоро закінчиться, - розмірковує  Александер “Sascha”. - На жаль, у Путіна є сила. Але Росія економічно слабка країна. Захід може забезпечити Україні перемогу, якщо захоче.

Тому суспільство не повинно мовчати. Василь Арович переконаний, що мітинги привертають увагу міжнародного співтовариства до злочинів росіян в Україні.

- Вони стають інструментом боротьби з кремлівською пропагандою, дієвою частиною інформаційної війни, - наполягає активіст. - В Німеччині має працювати потужний український інформаційний ресурс для біженців та задля інформування німців про Україну. Так, на сторінці українського посла в Німеччині Олексія Макєєва є багато цікавої інформації, але цього замало. Мені здається, що на державному рівні інформаційна робота точно повинна бути посилена. Український

голос має перебивати голос російської пропаганди та прокремлівських політиків у Європі. Авжеж, коли поруч із українцями встають місцеві жителі, “голос миру” стає голоснішим.

Організатор Würzburg - Ukrainische Initiative вдячний німцям, що моніторять українські заходи та активно долучаються до них. Найчастіше - це акції до Великої річниці або марш на День Незалежності України.

Вибір між активним проявом своєї позиції та усамітненням, схожим на ігнорування війни, не завжди залежить від рівня свідомості. Рішення виходити чи не виходити на площу - це демократична свобода і право людини. Разом з тим, активність і чітка позиція впливає на світ навколо, а звичка бути не байдужим може набутися на будь-якому етапі життя та розвитку людини. Варто тільки захотіти.

Діана БЕРНАЦЬКА

Fotos von @rawartifacts

Selbstständigkeit свідомий старт

@freepik

«24 параграф» надав українцям небувалу до цього перевагу: ми одразу маємо дозвіл на працю в Німеччині. Але як скористатися цим с користю? На прохання JA UKRAЇNA про тонкощі німецького податкового законодавства розповідає податкова експертка в Німеччині Євгенія Шпет (Ievgeniia Späth) www.nalogi-v-germanii.de

Роздоріжжя

На думку експертки, коли перед людиною постає питання чим займатися в іншій країні, їй треба проаналізувати та прорахувати всі «за» і «проти» того, що вона хотіла б робити. Це може бути робота найманого працівника або підприємницька діяльність.

Відповідно необхідно визначити, чи може людина застосувати в Німеччині свої дипломи та свідоцтва про освіту: чого вартує її кваліфікація та досвід тут?

- Інформацію про це треба отримувати виключно з офіційних джерел, – наполягає Євгенія Шпет. – Це, наприклад, Реміснича палата (HWK), вона є у кожному місті, та видає сертифікати на види діяльності для різних професій – підприємцям та найманим працівникам.

В Німеччині кваліфікацією та сертифікацією для різних професій роблять різні держустанови. Наприклад, перукарі, малярі, будівельники – мають обов’язково звертатися в HWK в своєму місті. Бухгалтери – вже до Торгово-промислової палати (Industrie- und Handelskammer (IHK).

- Є стандартна процедура на отримання дозволу на ту чи іншу професію, –продовжує Євгенія, – але в кожного правила є виключення.

не нехтуйте можливістю, щоб саме вашу ситуацію перевірили на виключення. Можливо це зекономить вам кошти та час.

Окрім офіційних джерел та профільних державних установ ви можете отримати дієві поради щодо ринку праці у ліцензованих в Німеччині експертів.

Після цього аналізу можна визначитися з подальшим шляхом виходу на ринок: у ролі найманого працівника (Arbeitnehmer) чи самозайнятим (Selbständig)?

Порівняємо

їх ринкові умови:

Найманий працівник/ Arbeitnehmer:

• Гарантована заробітна плата

• Медичне та пенсійне страхування – 50/50 з роботодавцем

• Обмежений робочий час

• Ліцензія на визначені види діяльності

Самозайнятий/ Selbständig

• Самовідповідальність

• Медичне страхування – 100%

• Пенсійне забезпечення за своїм розсудом

• Ліцензія на визначені види діяльності

Людині, що лише знайомиться з країною, влаштуватися найманим працівником – простіший шлях. Такий режим надає спокійне життя та гарантований дохід. Податки щомісячно стягуються з заробітної плати. Деякі наймані працівники мають подавати податкові звіти, але

необхідність цього залежить від багатьох чинників. Шлях підприємця інший. Це свобода, але й більша відповідальність. Перш за все – за податки. У Німеччині подавати звітність має право тільки сам платник податків або ліцензовані податковий консультант, аудитор чи юрист.

- Якщо бізнесмен-початківець цілком може справлятися зі звітністю самостійно, «набиваючи гулі», навчаючись на своїх помилках – гадає Євгенія Шпет, – то коли справа виростає до середнього рівня – мати податкового консультанта/ Steuerberater стає необхідним. Бо саме він допоможе зберегти кошти.

Своя справа

В ідеалі, знайомство підприємця з податковим консультантом має відбутися на етапі задуму, ще до реєстрації бізнесу.

-Там ви дізнаєтесь на яку систему оподаткування краще ставати, яку звітність матимете, з якими податками працюватимете, та як часто маєте звітувати, – пояснює експертка. – Податковий консультант надає рекомендації щодо оптимізації податків.

Тобто, як зробити так, щоб не віддати половину заробленого, а при гарних доходах таке трапляється.

Самостійний початок і занадта самовпевненість можуть швидко привести до штрафів, блокуванню банківського рахунку тощо. А виправляти такі проблеми навіть досвідченому фахівцю не так просто. Швидко вони не вирішуються: за процедурою мінімум два тижні.

Для переходу з Jobcenter на Selbständig

• Треба отримати достовірну інформацію в офіційних органах, що можна робити з вашою професією.

• Довести бератору Jobcenter свою спроможність

• Маєте відповідний досвід (роки бізнесу в Україні/приклади робот)

• прописали бізнес-план

За законом кожна людина має право зареєструвати свій бізнес і вести його

Але якщо бератор матиме сумніви, він може призупинити вам виплати, а потім регулярно запрошувати якісь нові документи, фактично блокуючи діяльність через пересторогу.

- Цього не треба боятися, – переконана Євгенія Шпет. – Перш за все – треба доводити, що це ваше і ви чудово знаєте питання: були у Steuerberater, написали свій бізнес-план, тощо. Якщо це не допомагає – пишіть офіційні листи до його директора чи верхньої ланки установи, його керівництва. Взагалі – і це дуже важливо – всі запити з боку бератора Jobcenter мають бути письмовими. Наявність переписки захищає вашу позицію, якщо чиновник не правий. Загалом, консультуватися з ним щодо бізнесу немає сенсу, бо бератор

Jobcenter – держслужбовець, він не має досвіду в бізнесі та не може бути консультантом з цих питань.

-Зазвичай, коли ви проходите реєстрацію, вам доручають заповнити формуляр з розрахунком планових доходів та видатків на півроку, –розповідає Євгенія Шпет. – Важливо: Jobcenter врахує ці дані і зробить перерахунок соцдопомоги на наступні півроку. За 6 місяців процедура повториться, але вже за минулі півроку і тоді буде перерахунок: хто кому що винен?

Податкова математика

У Німеччині підприємці – абсолютно всі – зобов’язані подавати річну звітність, але – залежно від діяльності – є ті, що мусять подавати щомісячну або щоквартальну звітність. Найманий працівник, в залежності від його податкового класу, сімейного стану, дітей тощо – всі ці фактори впливають на те, має людина звітуватися чи ні?

- Якщо вона має звітуватися – вибору нема, – пояснює Євгенія Шпет. – Якщо подавати звіт не обов’язково, скоріше за все, вона вже переплатила податки. Тому податкову декларацію бажано подавати всім – і найманим працівникам і підприємцям. Тільки правила і мета цього процесу різна.

Найманий працівник в більшості випадків повертає назад не використані податкові кошти. А звітуючись він вказує розходи пов’язані з роботою, деякі сімейні видатки, тощо.

- Дуже вигідно подавати звіт тим, хто працював у наймі не рік, а лише кілька місяців, – пояснює Євгенія Шпет. – Тому що у такому випадку, як правило, вертають всі сплачені податки. А це може бути пара тисяч євро. Найманий працівник протягом року сплачує податки згідно його податкового класу, яких у Німеччині шість.

А приватний підприємець протягом року веде книгу обліку доходів та видатків, в кінці року вираховує свій прибуток, і з нього сплачує податок.

- Обіг на рахунку протягом року може бути у сотні тисяч, але прибуток становить лише кілька тисяч , – пояснює Євгенія Шпет. – Наприклад, якщо доходи фірми були 50 тис євро, видатки 20 тис, то прибуток становить 30 тис євро – саме із цієї суми буде сплачуватися податок.

Німецького ПП не коректно порівнювати з українськими ФОП, бо принципи роботи різні. У Німеччині не має обмежень у найманих працівниках, а до видатків можуть бути занесені будь-які видатки, пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Наприклад:

• закупка/оренда обладнання та інструментів;

• транспортні послуги;

• відрядження;

• винайм співробітників;

• участь у галузевих виставках та конференціях,

• Fort-/ Weiterbildung (для себе та співробітників)

• реклама тощо

Що вважається бізнес-видатками, а що ні – прописано в Законі про податок на прибуток/ Einkommensteuergesetz (EStG).

Німеччина не Україна

Обираючи своє майбутнє треба також пам’ятати, що можлива тимчасовість перебування в країні не захищає вас від покарань за кримінальні злочини. А для Німеччині ухиляння від податків – карний злочин. А відділяють людей від легальної і нелегальної роботи 15 хвилин та в середньому 30 євро. Важливо розуміти, що тут знайдеться чимало «хороших людей», які з радістю повідомлять про вашу діяльність податковій службі, якщо ви працю-

єте нелегально. - Не думайте, що ваші Facebook та Instagram ніхто не бачить, – попереджає Євгенія Шпет. – Коли ви рекламуєте через них товари чи послуги які ви не маєте права продавати, не припускайте, що податкова поліція вас не помітить. Вона має відділ з різномовними держслужбовцями, які моніторять соцмережі.

Наприклад, готувати вдома тортики на замовлення не можна – є інстанції, які це перевіряють

Вони можуть прийти як клієнти і викрити вас.

Тоді спершу Jobcenter перекриє виплати та передасть до прокуратури звинувачення у шахрайстві. Потім настане відповідальність за несплату податків: штраф або позбавлення волі до 5 років (в важких ситуаціях до 10).

Знайти Steuerberater можна через Google: набираєте відповідний запит у своєму місті (можна навіть додати рідну мову) – і все!

- Підписуєте контракт (його гонорари та послуги – що конкретно він має робити), – пояснює експертка, – та довіреність про право надавати звітність від вашого імені.

Відправляючись у самостійне плавання, обираючи своє робоче місце – перш за все думайте про ваше майбутнє. Перші кроки – зазвичай найважчі. Але відірвавшись від «соціальної подушки» ви відчуєте самоспроможність, силу своїх ніг і зможете самі обирати свій шлях. Розвиватись та рухатись – і це найголовніше!

Анна РОДІН

Шлях до мети

Українськи біженці активно стукаються у двері німецького ринку зайнятості. А ми продовжуємо аналізувати, як правильно це робити. Цього разу розберемо з кар’єрною консультанткою Марією Плотніковою реальний досвід пошуку роботи.

Приклад

Еліна має вищу освіту, за фахом перекладачка, володіє англійською та німецькою на рівнях В2.

Довго не могла визначитися ким саме та в якій сфері хочете працювати. Але все ж таки наважилася на перший крок і почала рухатися.

Шукала вакансії на платформах для пошуку роботи (Indeed, Xing, Stepstone), в соціальних мережах та питала у знайомих. Паралельно, оформила профіль на LinkedIn – там спілкувалася з рекрутерами. Намагалася одразу реагувати на нові вакансії, щоб випереди конкурентів.

Кавалерійська атака

Перша спроба пошуку роботи тривала майже півроку. Охочих реагувати на її резюме та запросити на співбесіду майже не було. Нарешті пощастило: знайшла роботу в юридичній фірмі. В її обов’язки входило аналізувати документи та вводити необхідну інформацію в базу даних. Відпрацювала півроку, та, нажаль, її тимчасовий контракт подовжено не було.

Довго не могла визначитися на якій посаді та в якій сфері працювати в Німеччині. Тому склала резюме одразу для 3-х посад англійською та німецькою.

Результат: Постійно плуталась у шістьох резюме.

Думка експерта:

Коли ти не маєш конкретної спеціалізації та пропозиції ринку праці, шукати одразу кілька варіантів – це добре рішення. Зазвичай це працює краще, ніж вузький пошук. Щоб не заплутатися, раджу мати таблицю з інформацією кому коли та на яку вакансію ви подавалися. Швидкість вашої реакції на об’яву майже не впливає на розгляд резюме: зазвичай їх якийсь час накопичують, а потім вивчають усе, що надійшло.

Зробила коротке резюме з основними даними: досвід роботи, тезовий перелік зобов’язань, контактні дані, освіта та знання мов. Результат: Брак відгуків.

Думка експерта:

Резюме краще надавати розлоге – десь на 2 – максимум 3 сторінки (досвід, щось не стосується вакансії, можна пропустити). Та перш, ніж його відправляти, раджу перетелефонувати та спитати, чи актуальна ще вакансія? Трапляється, що об’ява – лише маркетинговий крок, а місце, наприклад, зайняте інтерном. Чи вакансія є, але перший круг відбору вже закінчено. Тобто відгуку нема не тому, що з вами щось не так, а тому що від початку шансу вже не було.

До резюме прикріпляла універсальний мотиваційний лист, однаковий для всіх роботодавців: коротко писала про себе, свій досвід у минулій компанії та чому хочу отримати посаду. Результат: Брак відгуків.

Думка експерта:

Однаковий мотиваційний лист –це помилка. Роботодавець має побачити, чому ви хочете працювати саме у нього та чому підходите йому. Так, можна заготувати шаблон з інформацією про себе, але кожного разу лист має бути ексклюзивним.

Не дуже вчитувалася у вакансії, зосередилася на кількість поданих заявок, а не на якості.

Результат: Дарма витрачений час через запрошення на посади, не відповідні профілю.

Думка експерта: Насправді, це нормальна стратегія, особливо, коли ти шукаєш перше робоче місце. Але, звісно, краще готувати усвідомлені заявки на кожну вакансію.

Не ставила зворотних запитань на співбесідах, вважала, що питання про зарплату можуть сприйняти хибно.

Результат: Відсутність запрошення до роботи.

Думка експерта: Співбесіда – як перше побачення. Необхідно складати враження, що ви шукали саме це місце, а не згодні на будь-яке. Запитання дуже важливі – таким чином ви проявляєте свою зацікавленість. Але так – питати про зарплату та відпустку не можна. Звернутися до цієї теми має роботодавець. Якщо в вакансії є запит, скільки ви хочете заробляти – треба про це сказати. Ні – чекаємо.

Спланований наступ

Після складності першої спроби працевлаштування, Еліна проаналізувала свої помилки. Визнає, що заглиблення у тему особливос-

тей ринку зайнятості в Німеччині, значно скоротило б час пошуку роботи. Тому до другої спроби вона підійшла, враховуючи досвід та вивчену інформацію.

Визначилася з бажаною роботою, з’ясувала як точно зветься ця посада німецькою та англійською, та якими навичками повинні володіти здобувачі цієї посаді. Резюме було лише два: на одну посаду, написані англійською та німецькою мовами.

Склала довге резюме про свою освіту, професійні досягнення, досвід роботи та обов’язки на попередніх роботах. Розповіла про свої відмінності та навички: комунікабельність, володіння комп’ютером, знання специфічних програм тощо.

Думка експерта:

Навички краще показувати через приклади: провела 200 зустрічей за місяць – так, комунікабельна.

Зрозуміла, що на співбесідах повторюються питання з мотиваційного листа. Тому замість нього почала прикріпляти відгуки від попередніх (українських) роботодавців у англійському перекладі.

Думка експерта: Зовсім відмовлятися від мотиваційного листа не треба, але відгуки – це чудовий крок. Тому що в Німеччині немає трудової книжки і саме відгуки є підтвердженням вашого досвіду та професійних якостей (Arbeitszeugnis). Пакет заявки має виглядати так: супроводжуючий лист, резюме і далі ваші специфікації і відгуки. Їх відсутність може говорити, що ви або поганий працівник, або не маєте досвіду роботи.

Уважно читала опис вакансії, вимоги до працівника. Зрозуміла важливість впевненості на зустрічі.

Готувалась до співбесід зазда-

легідь: дізнавалася про саму фірму, її цілі, принципи та пріоритети, внутрішню та зовнішню політику, партнерів та ін., що у підсумку викликало прихильність роботодавця.

Зрозуміла, що питання з боку здобувача вакансії є невід’ємною частиною співбесіди. Готувала 5-7 питань напередодні та ставила приблизно 3 запитання у кінці співбесіди.  Результат: Знайшла хорошу роботу у великій компанії за місяць.  Думка експерта: На співбесіді є кілька обов’язкових запитань. Одне з них – чому ви хочете працювати саме у нас? Тому треба заздалегідь вивчити історію компанії, її сферу діяльності та підготувати відповідь. Ваші знання та захоплення роботодавцем – емоційний ключ до входу в компанію.

Еліна ПОЛОНИЦЬКА

@marymarkevich by Freepik

традиції святкування

Оскільки Німеччина – країна, що має сильні регіональні відмінності, то й святкують Великдень усюди трішки по-різному.

Знов-таки, сучасне життя відсуває деякі традиційні обряди у категорію розваг та стилізацій.

Фарбування яєць

Зустрічаються найнеймовірніші техніки та поєднання кольорів, що мають традиційні значення. Наприклад: жовтий - сонце, благословення, врожай; зелений – оновлення, весна; блакитний – небо. Однак сьогодні естетика переважає над символікою.

Скарби Hanni Hase

В Німеччині батьки або інші родичі заздалегідь ховають крашанки та солодощі в саду – святкові скарби Великоднього зайця (Hanni Hase). Збирають солодощі у плетені кошики з імітацією трави на дні.

Полювання на яйця часто стають офіційною міською розвагою для дітей

Кажуть, що коли Марія принесла імператорові яйце у дар з радісною звісткою про Христове воскресіння, той поставив історію під сумнів і порівняв достовірність почутого із ймовірністю того, що принесене нею біле яйце почервоніє. Яйце враз стало яскраво червоним. Звідтоді люди фарбують яйця у пам’ять про це.

До порівняння: українське писанкарство – це спосіб «запрограмувати» наступний рік завдяки спеціальним символам на яйці як дохристиянському символі всесвіту.

Сорби (слов’янське плем’я, що жило у V ст. між річками Ельбою і Савою – ред.) роблять крашанки. Класичне писанкарство тут не поширене, адже німецька традиція фарбувати яйця відсилає нас до християнської легенди про Марію Магдалину та римського імператора Тиберія.

Коли в сім’ї кілька дітей, яйця можуть підписувати – забирати чуже заборонено. Якщо у батьків є «час та натхнення», збір перетворюється на полювання з ризиком спіймати облизня, замість смаколиків. У регіонах, ближчих до гір, дітям дозволять з’їсти великоднього зайця до обіду. Складність у тому, щоб з’їсти його до крихти, а він чималий. Наприклад, у Берліні та Мюнхені дітей запрошують до себе зоопарки. У деяких містах це відбувається у центральному парку. Інформація зазвичай є у відкритому доступі, а участь безкоштовною. Також Великодньому зайцю можна надіслати листа у резиденцію в містечку Остерайштед та отримати відповідь!

Великодній вогонь

Адаптована язичницька традиція. Сьогодні сприймається переважно як пікнік, однак дотримуються її обов’язково. Розводять ватру або просто ставлять мангал. Такі

Freepik.com @rawpixel.com

собі “шашлики”, що колись були одним з найважливіших річних вогнів і символізували остаточну перемогу життя та весни.

Час з сім’єю

Обов’язковий пункт свята. Заздалегідь беруться вихідні чи відпустки. Самотніх родичів запрошують у гості зазвичай за два тижні. Збираються традиційно у батьків, але не у стареньких. Якщо у когось у родині новосілля – святкують саме там, благословляючи новий дім. Основна підготовка – відповідальність молодших поколінь. Бабусі й дідусі у ролі гостей. Залежно від регіону та сімейних традицій можуть готувати щось особливе, однак насамперед – спільний обід та якісний час разом.

Подейкують, що романтичні стосунки у цей день також особливі: пари насолоджуються більш усвідомленою та повною близькістю. Діти, народжені у Великодній тиждень або ж зачаті на Великдень, вважаються благословенними та щасливими.

Великоднє

декорування

Традиційно дім та подвір’я прикрашають зображення та фігурки зайців, квіти (особливо нарциси), стрічки. Крашанки (часто справжні видуті та з усіх інших матеріалів) розвішують на деревах, ставлять на клумби або ж як статуетки на офісні столи. На двері вішають весняні вінки. Поширені зображення ягнят у різноманітних формах: від прикрас до випічки.

Колись кривавий епізод про вбивство немовлят у християнстві трансформувався у символ

невинності та уявлення про «Агнців божих». Християнин є беззахисним і безвинним ягням, а Бог – милостивим та турботливим пастирем. Також для декору часто використовують зображення курчат, що символізує здобуття істинної віри та вихід з шкаралупи упереджень і забобонів.

Святкові видовища

З регіональних родзинок, що збереглися до сьогодні й ласкаво запрошують всіх охочих долучитися до святкувань, відмітимо кілька.

Перша і, певно, найефектніша: вогняне колесо. Шість великих дерев’яних колес заздалегідь обмотують соломою і після денних гулянь запалюють їх та спускають із пагорба. Це дійство згадується ще у 1520 році. Там палаючі колеса порівнюються з сонцем або місяцем, що впали на землю. Раніше за тим, чи дістанеться колесо долу, визначали врожай на прийдешній рік.

Сьогодні ця традиція в Німеччині зберіглася лише в містечку Люгде і мешканці дуже нею пишаються. “Це варто побачити хоча б раз в житті”, – переконані організатори. Подія відбувається на Великдень приблизно о 21-22 годині.

Цікаві локальні традиції збереглися і у сорбів. Найприкметнішою з них є кінні процесії, що можуть нараховувати до 200 вершників. Ті, хто не тримає власних коней, орендують їх спеціально до свята. До сьогодні брати участь у процесії дозволяється лише чоловікам, дівчата на це можуть тільки дивитися – заборона сувора. Чоловіки ж одягаються у святкові костюми і їздять селами, співаючи хвалебних великодніх пісень та

прославляючи Бога. Зі спільних традицій для чоловіків та жінок є спільна служба у церкві. Всі збираються доволі рано, стоять у тиші і зі свічками. Згодом у певний момент спалахує світло, що символізує воскресіння Христа і всі голосно співають радісним хором.

Звісно ж, і для дівчат є окремі традиції. Наприклад, існує повір’я, що вода на Великдень набуває особливих властивостей (звідти ж традиція прикрашати колодязі). І якщо незаймана омиється такою водою на світанку, це забезпечить їй красу, дівочі чари та інші гаразди. Якщо ж хтось побачить дівчину за виконанням цього обряду, він не спрацює та навіть може принести неприємності. Одразу пригадується епізод знайомства Палажки з Юрою з “Тіней забутих предків” та думається про спільність коріння цих вірувань.

Залежно від регіону відрізняються й дитячі великодні ігри Наприклад, у Баварії влаштовують «яєчні перегони»: яйця кладуть на чайні ложечки і перемагає той, що добіг найшвидше, не розбивши яйце. В Саксонії, особливо ближче до кордонів, яйця катають по полю або ж з гірки. Основне свято влаштовується для дітей, а дорослі насолоджуються переважно обідом і святкуванням. Прийнято робити невеличкі символічні подарунки з великодньою символікою.

На жаль, багато традицій поступово відступають у минуле. На щастя, ті, хто їх бережуть, роблять це з усією любов’ю та перетворюють стародавні обрядодійства на захопливу туристичну розвагу.

Ольга ЦАПРО

Ольга

Завальнюк

Майстриня народної творчості з писанкарства та декорування тканини і текстильних аксесуарів. Співзасновниця Студії затишного декору сестер Завальнюк «Яйце Райце» (Херсон, 2016). Дослідниця і популяризаторка українських народних ремесл, як елементів нематеріальної культурної спадщини в Україні так за її межами. Участь у німецько-українських проектах: 2018, 2022, 2024 International Danube Festival Ulm/Neu-Ulm 2022. Market of the Danube Countries.

Оберіг любові

Цього року пасхальний настрій в Україні та в українців пануватиме майже місяць: Українська греко-католицька церква святкуватиме Пасху 31 березня (як і більшість європейських церков), а ПЦУ – 5 травня. Це говорить про те, що пасхальний декор у домівках буде актуальним майже всю весну. Тож, маємо виклик – зробити до свята довготривалі оригінальні прикраси. За запрошенням JA UKRAЇNA народна майстриня Ольга Завальнюк підготувала оригінальний майстер-клас з писанкарства.

Це покрокові інструкції для створення писанок у восковій техніці батик. Зазвичай їх малюють на курячих яйцях, але підходять і гусячі, індичі, качині чи перепелині. Особливість цієї техніки – використання виключно рослинних барвників: ягід і трав, бруньок, листя, корінчиків, кори дерев та пелюсток квітів. Необхідні зілля можна легко заготовити навіть живучі у місті: назбирати в парку, купити в аптеках, біо-магазинах або замовити у спеціалізованих інтернет-крамницях.Традиційні писанки створюються за зразками графічних орнаментів давнього походження, що були знаками спілкування наших

пращурів з природою і всесвітом. Це магічні символи сонця, води, землі, дерева життя тощо.

Цей малюнок для писанки називається «Бокова Рожа». Авторка знайшла його в альбомі В. Щербаківського «Основні елементи орнаментації українських писанок та їхнє походження». Прага 1925 рік. Така писанка є типовою для Київщини, а її орнамент понад сто років тому, у 1906 році зафіксувала етнографічна експедиція у Повіті Сквира.

Ружа є символом створення світу, центру всесвіту, символізує сонце і вранішню зорю

Знак несе гармонію та духовне прозріння. За деякими джерелами і припущеннями у символі поєднано прямий хрест (чоловічий) і косий хрест (жіночий), що символізує зародження всього сущого.

2020 http://codanec.eu/cultural_treasure/pysanky-the-ukrainian-easter-eggs/ http://codanec.eu/cultural_treasure/vybiyka-print-the-ukrainian-fabric-decoration- technique/. Institute for virtual and face-to-face learning in adult education at Ulm University (ILEU) e.V., Germany

Для написання писанки потрібні

• яйце з білою гладенькою шкаралупою – ретельно вимите розчином соди та висушене. (1 ч.л. харчової соди на півлітра теплої води. Застосовується за допомогою бавовняної серветки для очищення поверхні яйця від бруду.) У даному випадку працюємо зі звичайним курячим яйцем;

• писачок

• бджолиний віск

• свічка

• простий олівець

• паперові серветки

• галун / Kalialaun (продається в аптеках або магазинах для творчості)

• сировина для виготовлення природних барвників:

• сушені трава і квіти ромашки аптечної (жовта барва);

• сушені коріння марени (червона барва);

• свіжозаморожені ягоди чорниці (чорна барва). Ягоди чорниці можна легко замінити свіжозамороженими ягодами бузини, ожини або шовковиці.

Кроки створення писанки

1. Заздалегідь готуємо рослинні фарби (жовту, червону та індиго) за рецептом з книги І. Михалевич «Українська народна писанка»: добру пригорщ квітів/ посіченого коріння/ морожених ягід заливають 250-300 мл води. Варять сировину на повільному вогні протягом 15 хв. у емальованому посуді. Готовий відвар проціджують крізь сито чи марлю в півлітрову банку, додають протравлювач (дрібку галуну). Відвар, що охолонув, можна перелити до склянки і почати фарбування. Воно може тривати від 30 хвилин до 24 годин (в залежності від природного матеріалу).

2. На шкаралупі яйця легенько позначити олівцем повздовжню (за меридіаном) і поперечну (за екватором) лінії. Вони необхідні для більш зручного нанесення симетричного малюнку згодом. За допомогою олівця нанести на шкаралупу малюнок згідно зі схемою.

3. Над свічкою розігріти писачок, яким набрати бджолиний віск.

2021 The mobility of artists’ project supported by i-Portunus (Brussels). Cultural Heritage. «THE UNIVERSE HOLDING IN YOUR PALMS». «Thükop e.V», Berga / Elster, Germany

4. За допомогою писачка провести по білому яйцю всі контурні лінії відповідно до нанесеної олівцем схеми.

5. Занурити біле яйце із наперед закритими воском отворами та нанесеним малюнком у жовту фарбу (час фарбування – до 30 хвилин). Обов’язково потрібно ретельно закрити воском маленькі отвори на писанці, щоб у процесі фарбування всередину шкаралупи не потрапив барвник.

6. Яйце з нанесеним воском узором занурити у червоний барвник (фото 4). Тут необхідно зауважити, що від тривалості занурення залежить інтенсивність отриманого відтінку. Тож треба набратися терпіння! Віск «захищає» білий і жовтий кольори від дії червоного, тож елементи, які знаходяться під воском залишаться білими або жовтими.

7. Вийняти яйце з червоної фарби, висушити, обгорнувши паперовою серветкою. За допомогою писачка покрити гарячим воском усі елементи, що мають за зразком бути червоними.

8. Занурити писанку у чорничну фарбу. Зазвичай, ягоди чорниці здатні дарувати писанці широку палітру відтінків і кольорів від блакитних та індиго до глибокого чорного. Все залежить від тривалості фарбування.

9. Вийняти яйце з чорничної фарби та добре висушити.

10.

З готової писанки, тримаючи її над свічкою однією рукою, іншою за допомогою серветки видалити віск. Писанка готова!

Ніжні кольори і відтінки від природних барвників на таких писанках, їх поєднання надзвичайно гармонійні. Свіже створена писанка пахне медом і рум’янком, степовими травами чи стиглими лісовими ягодами… Через таємні символи і знаки вона є потужним оберегом, передає людині тепло рідної землі, щирі побажання добра, щастя, здоров’я і любові.

Фото та текст Ольга ЗАВАЛЬНЮК

Малюнок для

Місце у світі

Кожного травня увага всієї Європи прикута до Євробачення. У важкі часи Україні вдавалося знову й знову здобувати успіху на цьому музичному конкурсі, що неабияк надихало українців. Цього року думки суспільства розділилися.

JA UKRAЇNA вдалося обговорити нагальні питання з музичним продюсером Національного відбору на Євробачення 2023/24 років Дмитром ШУРОВИМ.

Музична дипломатія

Чи є у вас відповідь на закид: «зараз не час для розваг, яке Євробачення – відправте всі гроші на фронт!»?

Я ніяк не пов’язаний з розподілом державних коштів і ніколи не був. У Нацвідборі моя сфера – музичне продюсування. І для мене, як для музиканта, який живе і працює в

Україні під час війни, це питання більш ширше, ніж Євробачення. У нас сформувався і успішно працює величезний незалежний музично-волонтерський рух, який згенерував мільярди на підтримку війську, не кажучи вже про суто емоційні речі: благодійні виступи, підтримка зборів, виступи для військових, лікарів, рятувальників тощо. Тільки Pianoбой мав понад дві сотні виступів за ці два роки. І питання, чи потрібно витрачати кошти на представника на Євробачення, для мене рівносильне питанню, чи потрібні музиканти-волонтери.

Це не лише музична дипломатія України у світі, у цьому випадку на міжнародному конкурсі з аудиторією 160 мільйонів глядачів, – але й колосальна щоденна підтримка фронту і всіх його потреб. Для мене музика всередині країни зараз – не розвага, а можливість об’єднуватись та підтримувати. Адже якщо відкинути стереотипне популістич-

не уявлення про зірок минулого, ви побачите, що справжні народні та заслужені артисти – це незалежні музиканти, котрі не пов’язані зі старою системою нагород, розвивали українську музику за власний кошт і зараз є рушійною силою фінансової благодійності.

Минулого року музика українців була саме про війну – у підсумку це стало «Сталеве серце». Про що співали цього року?

- Пісня – це не тільки текст і сенси, які у нього вкладають, це ще і наша мелодика, енергетика. Українська музика дуже різнобарвна, в нас є якісні музиканти багатьох стилів, ми сторіччями живемо на культурній межі Заходу та Сходу. І, на мою думку, нас об’єднує широкий мелодизм, життєствердження і драйв, які є в кожному з наших представників. Цього року я помітив у багатьох піс-

Дмитро ШУРОВ – автор-виконавець, композитор та музикант. Засновник та соліст проєкту Pianoбой. Був піаністом гурту «Океан Ельзи» та співзасновником гурту «Esthetic Education». Співорганізатор київського фестивалю  «Moloko Music Fest» в рамках фестивалю «ГогольFest»

нях питання – «Де наш дім?», «Хто ми»? Це говорить про те, що ми шукаємо свої опори і своє обличчя.

Чи відчувається еволюція нашої музики – коли ми почуємо міжнародні хіти з України?

- Українська музика рухається в контексті світової. В ній зараз все дуже переплетено між собою –стилі, підходи, ідеї – і все швидко змінюється, як живий організм. На мою думку, спродюсований мною номер-трібют Володимиру Івасюку, у якому органічно переплелися вокали і енергетика всіх учасників фіналу у безсмертних піснях маестро – теж хороша тенденція.

Вона про об’єднання зусиль, про те, що ми можемо робимо спільну справу. Причина, з якої ми досі не маємо потужних міжнародних поп-хітів полягає в тому, що укра-

їнська аудиторія, на яку, все ж таки, спочатку спирається кожен новий артист, і яка має його музику полюбити, в більшості своїй не сприймає англомовні пісні. Ми проходимо трансформацію, у якій, нарешті, вчимось масово цінувати своє, знаходимо своє музичне обличчя і фарватер. Щомісяця в ефірі з’являється безліч нових пісень. В момент, коли всередині України англомовні пісні почнуть ставати хітами, артисти відчують підтримку домашньої публіки – ми почнем чути нашу музику у музичних чартах світу.

Національний відбір мав обрати гідного представника країни світу – чи вдалося це?

- Працюючи з чотирма сотнями заявок, запрошуючи людей до відбору, я шукав пісні та артистів, які здатні заявити про себе світу

від імені України. Але конкретного представника обирають саме люди і це завжди питання «подобається не подобається, вірю не вірю». Я вважаю, що музиканти, які відправляються представляти країну, мають відчувати нашу довіру і підтримку.

Коли відчуваєш, що ти частина великої сили і країна на твоєму боці – це колосальний заряд віри в себе і дає крила все зробити, як треба. Так сталося з Джамалою (перемога у 2016 р., 61-й конкурс Євробачення – ред.), наприклад, коли всі ми вірили у її силу.

Не треба відокремлювати будьяких наших представників з культури, спорту, дипломатії, тощо, від нас – їхні здобутки це наші здобутки і так само з помилками. Тільки працюючи одним цілим ми переможемо у всіх сенсах.

Жити своє життя

На формування вашої особистості свого часу вплинув досвід закордонного життя за шкільним обміном. Зараз дуже багато українських дітей, підлітків перебувають (ми віримо, що тимчасово)

за кордоном. Як гадаєте, чи стане це певним культурним просуванням для України після їхнього повернення?

- Тут є серйозна відмінність – я їхав за власним бажанням, виборюючи це право серед сотень інших претендентів у середині 90-х. І чітко знав, коли буду повертатись, що далі я буду вчитись, застосовувати свій досвід і будувати кар’єру саме в Україні.

Більшість дітей та підлітків, які виїхали під час повномасштабного

вторгнення, зробили це не добровільно, а за страшних обставин, через втрату домівок, рідних, друзів, втрату образу життя та роботи їхніми батьками – все це неймовірні травми, від яких вони оговтатимуться все життя. Освіта в країні під

час війни, це в принципі екстрім. На початку 2022, коли я давав концерти на станціях метро у Харкові та Дніпрі для величезної кількості людей, які там ховались від обстрілів, я бачив шкільні класи під землею, просто посеред перону, де навчались діти. Я бажаю новому поколінню українців кращих можливостей розвиватись, можливостей шукати себе у безпеці та у середовищі, яке сприяє їхньому зростанню. Не можна відібрати у людини право бути щасливою і зайняти своє місце в світі. Я вірю, що великий відсоток наших дітей, які виїхали, зіграють роль у становленні України в майбутньому, привнесуть свій новий світогляд, як це колись зробив я.

Вам кілька разів доводилось починали «з нуля». Вочевидь, це непросто, але ваші проєкти надихають. Щоб ви порадили тим, хто зараз шукає свій новий початок?

- Дякую. Мій шлях дійсно не назвеш простим або типовим. Мабуть тому, що я ніколи не ставлю в пріоритет бізнес, а щиро шукаю способу взаємодії зі світом через музику. Можу лише порадити тим, хто зараз почи-

Коли

відчуваєш, що ти частина великої сили і країна на твоєму боці – це колосальний заряд віри в себе і дає крила все зробити, як треба

нає, постійно прислуховуватись до себе і робити те, що дійсно подобається. Щоб ніколи не виникало відчуття, ніби живеш не своє життя. Колись бачив хороше інтерв’ю з культовою британською групою Sparks, де їх спитали, як вони в різні часи впоралися з тим, що не вся їхня музика стала комерційною або масовою. Вони відповіли: «Якби ми не отримували потрібного визнання та ще й робили не ту музику, яку хочемо – то взагалі було б незрозуміло, як жити». І тут я з ними повністю згоден.

Анна РОДІН

Лицарі нової генерації

Як в часи, коли пластуни тікали від переслідувань радянської влади, так і зараз, рятуючись від війни, українці гуртуються навколо Пласту - української скаутської організації, намагаючись знайти або створити середовище свідомих однодумців, що прагнуть кращого майбутнього для своїх дітей та своєї країни.

Вікове братерство

Пласт – це легендарна українська організація, що вже понад століття сприяє всебічному патріотичному вихованню українських дітей та молоді. Заснований 1911 року (до речі, одним з засновників Пласту був син Івана Франка, Петро Франко) за зразком скаутського руху Роберта Бейдена-Пауела, Пласт швидко став місцем концентрації

людей з активною громадянською

позицією. Пластуни, до яких належали донька Симона Петлюри й син Павла Скоропадського, Степан Бандера та Роман Шухевич, займають окреме місце в історії України. Під час Першої світової війни більшість пластунів воювали в лавах Січових Стрільців. З дев’яти генералів Української повстанської армії (УПА) шість – були пластунами. Велика кількість пластунів та пластунок і нині воюють у лавах ЗСУ. Патріотизм, знання власної історії, мови, дисциплінованість, принциповість – базові чесноти, що виховувалися у пластунів за власно розробленою методикою, основам якої вже понад 100 років.

“Ми діти українські, ми юні мов квітки, Маленькі жовтодзюби, пластові новаки. Як виростем великі, хоробрі вояки, Відстоїм Україну від вражої руки”, – це рядки з

Велика увага на сходинах приділяється вивченню історії України, її культури та традицій

гімну новаків, які вони співають в різних куточках світу, відкриваючи пластові сходини.

Джерело рідної енергії

Історія Пласту в Німеччині починається з 1953 року, коли неподалік від Кеніґсдорфу, почали проводити літні пластові табори.

- Для мене Пласт тут насамперед –джерело проукраїнського, активного патріотичного середовища для дітей, в якому мої доньки

Foto: Євгенія Станішевська

Віковий розподіл у Пласті

Улад Пташат – < 6 р. (з батьками)

Улад Новаків та Новачок – 6 - 11 р.

Улад Юнаків та Юначок – 11 - 18 р.

Улад Старших Пластунів і Пластунок – 18 - 35 р.

Улад Пластунів Сеньйорів – понад 35 р.

зростають, вбираючи в себе його принципи, що стають невід’ємною частиною їхнього життя, – розповідає Дмитро Прокопчук.

Він пластувався з 17 років у Тернопільському осередку. Ще з тих часів Дмитро знав про існування осередків в Німеччині, бо перетинався з пластунами з Мюнхену на спільних акціях (усі осередки Пласту завжди комунікують і перебувають на зв’язку один з одним). На думку Прокопчука, Тернопільський Пласт був організований на дуже високому рівні, але тут в Дюссельдорфі цей рівень можна сміливо помножити на три.

- Викликає захоплення і повагу максимально продумана програма. Вона ґрунтовна, детальна, спланована на рік і, як вершина всього, табори, – ділиться своїми враженнями чоловік. – Діти чекають сходин, як свята, бо це завжди зустріч з друзями, завжди щось нове і цікаве.

Сходини – це зустрічі, під час яких волонтери-виховники (якими часто стають після проходження спеціального навчання вихідці з Пласту або батьки пластунів) проводять заняття за різними темами. Пізніше діти доводять їхнє засвоєння на різноманітних перевірках-іспитах та отримують відзначки.

Більшість часу пластуни, які дбають про природу і власне здоров’я, проводять на свіжому повітрі: піші прогулянки, під час яких вони вчаться в’язати вузли, проходять орієнтування та різноманітні вишколи (зі скелелазіння, лещетарства, триатлону та іншого). Працюють гуртом, отримуючи необхідні навички командотворення, комунікації, маючи при цьому можливість проявити власні лідерські якості, які в Пласті цінуються та розвиваються.

Де б не знаходився осередок Пласту, пластуни проводять Шевченківські вечори, вечорниці, фестиваль вертепів тощо. Беруть участь у

Осередки

українського Пласту:

Німеччина: Мюнхен, Берлін, Гамбург, Райн-Майн-Гессен, Дюссельдорф, Регенсбург, Франкфурт-на-Майні, Бонн, Нюрнберг, Магдебург, Вайден. А також – Австралія, Аргентина, Великобританія, Канада, Польща, Словаччина та США.

важливих соціальних акціях, адже, вступаючи в Пласт, діти і дорослі складають Пластовий обіт (так звану присягу), обіцяючи дотримуватися цінностей організації, серед яких відповідальність, небайдужість та допомога іншим.

Foto: Євгенія Станішевська

Генерація змін

«Будь тією зміною, яку хочеш бачити у світі!» – так звучить один з постулатів Пласту.

-До 2022 року в Північній Рейн Вестфалії не було ніяких централізованих українських громад або активістів, – розповідає Катерина Гречановська, учасниця першого Уладу Пласту у Дюссельдорфі .

– Тільки російські “кружки”. Коли Дмитро Просянко (він сам пластував в Донецькій області)  зауважив, що він, як тато, хоче, аби його дочка була у Пласті, і має прагнення  об’єднати інших зацікавлених людей у спільному створенні Уладу – ми відразу відгукнулися на цю ідею. Жінка й досі пам’ятає, як раділа, коли почула про це! Її донечці Ніці було тоді тільки один рік, але вона вже уявляла, як буде чудово разом розбудовувати українську громаду і мати якісне оточення. Так було запущено Дюссельдорфський Улад. Його заснували 10 українських родин.

- Пласт для нас – це Україна і любов до неї, любов до природи і до ближнього, сестерство та братерство, гідне виховання дітей, – пояснює Катерина Гречановська. – А пластові дитячі і родинні табори – це те, чого ми чекаємо протягом року і що стає найкращим спогадом для кожного таборувальника. Дійсно, програма Пласту надзвичайно різноманітна, захоплююча і при цьому завжди соціально корисна. Минулого року в дюссельдорфському осередку, окрім програмних заходів, відбулося чимало волонтерських зборів для ЗСУ. Діти готували подарунки для пластунів в Україні, взяли участь у найдовшому марафоні і пробігли свій мінімарафон на честь наших воїнів. Знайомили німецьку спільноту з традиціями українського вертепу, знімали фільми тощо.

Коло розради

Членство у Пласті немає вікових обмежень. Для дітей – це звичайна інтеграція у дитяче суспільство. Для дорослих – можливість отримати нові знання та бути корисним. Діти розподіляються у групи за віком, які поповнюються за наявністю місця.  -Я впевнена, що нашим дітям-пластунам набагато легше психологічно адаптуватись у новій країні до нових умов, не відчуваючи себе зайвими, чужими, другорядними, – розповідає Аліна Корзюкова, виховниця в Дюссельдорфскому Пласті з моменту його створення. – У нас вони отримують серйозну психологічну та емоційну підтримку.  Це і зв’язок з батьківщиною, і відчуття власної повноцінності: «Зі мною все добре, все гаразд! У мене все виходить!» І авжеж в  Пластовій програмі є багато питань саме життєвої зарадності, різних навичок, які в Німеччині адаптовані під німецькі реалії.

Люди 18+ можуть стати виховником або помічником виховника. Бажаючі проходять навчання, на завершення якого отримують не лише волонтерську роботу, але й багато фану, здорове ком’юніті однодумців, спільне дозвілля.   -Зараз наш список очікування дітей, які хочуть потрапити до Пласту, дуже великий саме через брак виховників, – констатує Аліна. – Тож… (саме нові дорослі пластуни зроблять організацію доступнішою для дітей - ред.)

За словами Софії Кондрашової, референтки з розвитку Пласту в Німеччині, з початком повномасштабного вторгнення відбулося збільшення членства у існуючих осередках та станицях. -Така активність і кількість вражає, – зауважує Софія Кондрашова. – Адже вкрай важливо не лише зберігати власну самоідентифікацію, але й розповсюджувати культуру своєї країни у будь-якому куточку світу та гідно її представляти.

Наразі активно створюються нові осередки Пласту. На підготовчому етапі відкриття у Ганновері і Кольні.

Юлія БІРЗУЛ

Foto: Юлія Бірзул

Jugendamt

Абетка для батьків

Бути батьками – чи не найважча робота у світі. Вона постійно генерує виклики,  що здатні знесилити чи спантеличити найсильніших. Невпевненість посилюється у чужій країні, де інші правила, система та ментальність.  Адаптуватися ж у бюрократичній Німеччині, часом приймаючи вимушену роль батьків-одинаків, багатьом українським жінкам вкрай важко. Але саме німецька соціальна система пропонує реальну опору.

Надмірна пильність

Одного дня українська мама прийшла до садочка, а її дитини немає.  Жодних  дзвінків або попереджень.

Усе, що вдалося дізнатися від вихователів: дитину забрали співробітники Jugendamt. Пізніше зʼясувалося, що садок повідомив соцслужбу про можливе неналежне виховання і погане ставлення до дитини. Захищати інтереси вихованців – громадський обов’язок у Німеччині. Якщо є підозри, мають сигналізувати.

- Майже  дворічна дитина, яка тільки почала ходити, часто падала, через що мала свіжі синці, – розповідає вчителька (Lehrkraft) Поліна, яка консультувала маму щодо перекладу документів. – Це дало соцслужбі підстави забрати дитину до зʼясування обставин. Але вилучити дитину у батьків без суду неможливо: мають бути серйозні  докази фізичного покарання та недогляду.

Навіть коли підозри безпідставні, захищатися непросто, але треба. Необхідні адвокат та перекладач для фахового представництва.

Знайти їх допоможуть благодійні організації Diakonie чи Caritas. Справа може тривати довго, та головне не опускати руки. Насамперед береться довідка з поліції про те, що жодних скарг на матір не було: доказами є лише документи. А відсутність скарг вже є свідченням на користь матері. У цій історії мамі допомогла місцева громада та консультація співробітниці іншого

Jugendamt, яка пояснила всю процедуру.

- Насправді жодних реальних підстав для уваги відомства у цьому випадку не було, – пояснює Поліна. – Мама довела це відповідними свідченнями та документами. Малеча увесь цей час перебувала на утриманні в іншій родині, але для цього не було рішення суду та інших документів. Тому після з’ясування обставин дитину одразу повернули мамі. Ба більше, Jugendamt запропонував їй свої послуги і надав Helferin – родинну помічницю. Після цієї жахливої історії жінка перевела дитину до іншого садочка та активно інтегрується. А Helferin майже як член сім’ї: проводить багато часу з родиною, підтримуючи та допомагаючи в усьому.

Допомога поруч

Початок цієї історії – типова «страшилка» від черезтинного радіо. Через них українські жінки часом бояться говорити про свої проблеми, бо це може обернутися проти них. Але все навпаки!

У Німеччині існує близько 600 молодіжних служб соціального забезпечення, той са-

мий Jugendamt, що асоціюється нами як каральний орган. Натомість основне завдання відомства спрямоване лише на допомогу дітям та сім’ям. Наприклад, якщо мама працює, а дитину треба щодня забирати зі школи у її робочий час або у критичній ситуації, коли мама перебуває у лікарні на лікуванні, а про дитину нікому потурбуватися, – саме в таких випадках можна і треба звертатися за допомогою в молодіжну службу Jugendamt.

- Майже два роки я працюю вчителем у німецькій школі та знайома з роботою Jugendamt, – розповідає Поліна. – У Німеччині є такий вид допомоги, як Hеlferin. Соцслужби надають мамі помічницю, яка супроводжує дитину в школу, забирає і приводить додому. За потреби купує продукти, готує і допомагає доглядати за дитиною. У нашій школі я бачила таку людину неодноразово і навіть не одразу зрозуміла, що це не мама. Працівники ставляться до своїх обов’язків дуже уважно і відповідально. Звісно, усе конфіденційно і подробиць ніхто не розголошує.

Jugendamt шукає Hеlferin через благодійні організації. Однією з основних вимог прийняття на роботу є емпатія: любов до дітей та співчуття.

Універсальний «вирішувач»

У Німеччині до Jugendamt хоча б раз у житті звертається майже кожна родина. Окрім захисту прав дітей, тут консультують та підтримують у складних сімейних чи шкільних

ситуаціях, допомагають з фінансуванням під час навчання у Fach-/ Fachhochschule – коледжі чи університеті; з житлом; знайти місце в садочку. Надають психологічну допомогу та багато іншого – і це все безкоштовно.

- Головне – вчасно звернутися по допомогу і не боятися, що співробітники мають на меті щось там виявити в родині чи якось нашкодити, – продовжує Поліна. – Їхні нотатки в записнику – це кількість годин, проведених з дитиною, опис зробленого та яку допомогу було надано. Все! І нічого більше.

Ця інституція вирішує й системні питання. Зменшуючи дефіцит вихователів та місць у садочках, Jugendamt пропонує навчальні курси Tagesmutter/Tagesvater (денна няня чи вихователь). Гарна альтернатива для мам, що шукають роботу і місце в садочку для дитини. Підтверджувати свою кваліфікацію вихователям не потрібно. Після проходження курсів мама або тато отримує дозвіл на роботу в цій сфері. Також служба розподіляє дітей у так звані Tagesmutter групи, що є альтернативою садочкам.

Для багатьох українських підлітків перебування у Німеччині стало неабияким викликом для світосприйняття та психічного здоров’я. У перехідному віці діти схильні до депресії і часто виходять з-під контролю. Ось тут на допомогу також приходить Jugendamt.

- Якщо батькам складно порозумітися з дитиною або у дитини труднощі з навчанням чи вона пропускає школу (що тут заборонено законом), батьки можуть звернутися до служби по допомогу, – пояснює Поліна. – Jugendamt надає психологічні консультації і дітям, і

батькам. Спочатку кваліфікована бесіда з батьками та дитиною на різних рівнях і тільки потім - рішення. Якщо треба, відбудеться декілька зустрічей і розмов, поки не буде  помітного  результату. Я знаю випадки, коли Jugendamt насправді допомагав родині.

Допомога батькам у вихованні дітей – справа індивідуальна

Так, кожна родина має свої звички, правила і порядки, проте в деяких ситуаціях поведінка батьків регулюється законом. Зрозуміло, тут є людський фактор, трапляються надмірна увага і неправильні висновки. Але крайньому заходу передує багато розмов, попереджень і пропозиція допомоги. Тому якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь самотужки, вам бракує сил чи важливі питання здаються невирішуваними, – звертайтеся по допомогу. Це чудовий запобіжник непорозуміння та сумних історій.

Аліна ГУЗУН

777 Tage 777 днів

11 квітня 2024 року буде рівно 777 днів з моменту початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ця цифра стала основою назви європейського театрального фестиваля, що відбудеться в Düsseldorfer Schauspielhaus з 11 по 17 квітня.

Ідея створення фестивалю «777 tage. 777 днів. 777 days» належить українському режисеру Стасу Жиркову. В квітні минулого року він запропонував драматургині Біргіт Ленгерс і інтенданту театру Düsseldorfer Schauspielhaus Вільфріду Шульцу організувати шоу-кейс сучасного українського театру, створеного після початку повномасштабного вторгнення.

Його підтримали. На фестивалі можна буде зануритися у різноманітні мистецькі проекти, які були поставлені під час війни в Україні або нашими митцями поза батьківщиною. Географія театральної програми дуже широка: Львів, Київ, Харків, Польща, Франція, країни Балтії та Німеччина.

• Тут чекають на інтелектуальне фрік-кабаре Dakh Daughters. Документальну музичну виставу, засновану на текстах листів українських матерів своїм синам, привезе до Дюссельдорфу Влад Троїцький.

• Марта Ґурницька покаже в Дюссельдорфі свій хоровий твір Mothers – A Song for Wartime (Матері - Пісня воєнного часу) – він вразив глядачів на фестивалі в Авіньйоні.

• Ян-Крістоф Ґокель представить виставу за п’єсою Наталки Ворожбит  «Зелені коридори».

• Оксана Дмитрієва та Харківський театр ляльок ім. Афанасьєва привезуть сімейну виставу за мотивами казки Олега Михайлова.

• Відома українська актриса Віталіна Біблів зіграє моно-виставу «Люби мене не покинь» режисерки Тетяни Губрій.

• Тамара Трунова представить на фестивалі виставу «HA*L*T”» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

• Куратор фестивалю Стас Жирков також пропонує свої постановки «Одіссея» та «Орестея».

З програмою фестивалю можна ознайомитися на сайті театра. Там заплановані заходи для дітей та різноманітні майстер-класи. Серед майстрів професійний фігурист Юрій Коротун, хореограф Гліб Мовенко та шеф-кухар Денис Колесніков. Вхід на всі заходи фестивалю для українців - 1 євро.

Директор фестивалю: Біргіт Ленгерс. Куратори: Стас Жирков і Біргіт Ленгерс. Фестиваль відбувається за підтримки Генерального консула України в Дюссельдорфі Ірини Шум

www.dhaus.de/programm/a-z/ fokus-ukraine/

Юлія БІРЗУЛ

Foto: Bartek Warzec

Foto: Oleksandr Kosmach

Читаємо українською

«Смак свободи» Авторка: Олена Моренцова-Шулик Видавництво Віват

Історія молодої кулінарки Варі Рудик, яка має велику мрію і вирушає до Львова з наміром підкорити вершини ресторанної кухні, проте шлях до мрії виявляється складнішим.

Що ж дівчина знайде у книзі легендарної української кулінарки минулого століття Ольги-Марії Франко та як її мрія почне здійснюватись?

Ця історія добра, світла і надихаюча. Хочеться купити цю книжку, щоб читати своїм донькам. Як приклад того, що якщо мріяти, діяти, слухати своє серце, не боятися ризикувати, можна досягнути дуже багато.

«36 і 6 собак»

Авторка: Галина Вдовиченко Видавництво Старого Лева

Зустріч, на яку чекало так багато шанувальників історій про 36 і 6 котів –нова історія від Галини Вдовиченко!

Цього разу про «36 і собак» - симпатичне собаче товариство, що втрапило у халепу і тепер шукає шлях додому. Але не хвилюйтесь, усім відомий котячий гурт там теж буде. Усі 36 і 6, та навіть трішки більше!

Читачам буде цікаво спостерігати за подіями, впізнавати серед героїв давніх знайомців, усміхатися читаючи, але й замислюватися над деякими важливими речами.

BookDay24.com – онлайн–книгарня, де ви зможете знайти великий вибір книжок та насолодитись читанням. Долучайтеся до нашої книжкової спільноти та дозвольте нам здійснити вашу наступну читацьку подорож. Тільки рідні українські видання та швидка доставка по всій Німеччині.

Людині властиво тягнутися до знайомого, рідного, до чого звикла з дитинства. Через це українці так сумують за кордоном за звичною їжею. Тому, коли бачиш продукти з українською назвою чи символікою, рука мимоволі тягнеться одразу купити цей товар.

Рідний смак?

В німецьких магазинах легко можна знайти згущене молоко, гречану кашу, пельмені, вареники та багато іншого. Частіше за все, ці товари продаються під брендом “Dovgan”.

Цей виробник вже багато років займає свою нішу на німецькому ринку.

Багато хто впевнений, що то є український бренд. Але що ми знаємо про нього? Що ховається за жовто-блакитним серцем на пакуванні та ніби-то українськими назвами?

Бренд “Dovgan” було засновано російським підприємцем Віктором Довганем. В 90-ті роки бренд мав популярність у країнах СНД. З часом компанія майже збанкрутіла, тому Довгань передав її російським бізнесменам Андрію Ковальову та Віктору Стрижицькому. Їм вдалося перевести виробництво на новий рівень та закріпитися на німецькому ринку.

Вони зареєстрували марку у Гамбурзі та вже майже 20 років поставляють продукти східноєвропейської кухні у німецькі мережеві магазини. У виробника «Dovgan» є багато дочірніх компаній: «СМАК», «Taschki», «Plombini», «Bazar», «Panda». Продукти цих брендів та-

Своє та рідне

кож часто зустрічаються у німецьких магазинах. Експерти з податків стверджують, що країна походження власника компанії грає важливу роль при сплаті податків. Уявімо, що виробництво зареєстровано в Німеччині, а власник чи один з власників компанії є росіянином.

В такому випадку, скоріш за все, власник буде сплачувати податки й в країну, в який зареєстровано бізнес, й в країну свого походження. Тобто у нашому випадку податки отримує як Німеччина, так і Росія.

Треба враховувати, що на формування податків впливає багато факторів, та для кожної компанії вони свої. Один з механізмів є оподаткування КІК (контролюємих іноземних компаній), тобто людина, яка володіє чи керує бізнесом закордоном зобов’язана сплачувати податки й в країну походження.

Бізнес - є бізнес

Багатьох українців тішить продукція компанії  Quarki fresh food GmbH - це звичні на смак молочні продукти Quarki та олія Olenka. Власникбізнесмен Андрій Волинець родом з Дніпра, працює в Німеччині багато років. Бренд “Quarki” з’явився у 2004 році та позиціонував себе, як виробник східноєвропейських молочних продуктів.

Біло-синій дизайн з елементами російського розпису (гжель) - став візитною карткою бренду. Також пакування прикрашав напис “nach russischen Art» (за руськими мотивами). З початку повномасштабного вторгнення напис зник, а дизайн залишився незмінним.

“Olenka” - молодий бренд сонячної олії та муки, котрий компанія створила лише півтора року тому. Бренд підкреслює своє відношення та ставлення до України.

Продукція цих брендів продається не тільки в магазинах східноєвропейської їжі, а й в німецьких мережевих магазинах Kaufland, Rewe та Edeka

Про це свідчить не тільки зображення українки на пакуванні, а й бажання підтримати Україну у цей важкий час. Виробник марки закуповує 80% сировини в Україні для підтримки її економіки. Також відсоток від заробітку віддають на благодійність. .

Все попереду

Не зважаючи на те, що зайняти тверду позицію на німецькому ринку досить складно, українські виробники прагнуть цього, та з кожним днем у місцевих магазинах з’являється все більше і більше української продукції.

Одним з гарних прикладів є виробник «Ніжин». nezhin.ua У німецьких регіональних магазинах Kaufland та Rewe представлена консервована продукція ніжинського консервного заводу (НКЗ) під брендом «Ніжин»/»Nizhyn». Підприємство родом з українського містечка Ніжин та виробляє

ЖИТТЯ В НІМЕЧЧИНІ

смачну консервацію з 1927 року. За часи роботи його продукція набула велику географію прихильників. На початку війни виробництво зупинилося на два місяці, але оговталось та продовжило працювати далі. На цей час компанія експортує свій товар у по-

над 20 країн світу. «Ніжин» вирощує натуральні продукти в Україні на власних полях. Віримо, що на цьому українські бізнесмени не зупиняться та у найближчому майбутньому справжня українська продукція з’явиться на поличках всіх європейських магазинів.

А поки важливо уважно обирати товари, щоб гроші йшли на користь нашої країни, а не на розвиток ворога.

Еліна ПОЛОНИЦЬКА

Foto: nezhin.ua

Код підтримки

Приблизно півтора мільйона сімей сьогодні безпосередньо причетні до війни. Це родини, чиї рідні перебувають на фронті, працюють у тилу, або зазнали втрати близької людини. Давайте розглянемо, як правильно спілкуватися з цими сім’ями, як висловлювати їм підтримку та розуміння, уникаючи неприйнятних слів, що тригерять та посилюють страждання.

Чутлива зона

Для сімей військових війна означає Для сімей військових війна означає постійний стрес і турботи. Родини, чиї члени перебувають на фронті, постійно хвилюються за їхню безпеку та здоров’я. Крім того, вони стикаються з викликами, пов’язаними з відсутністю близької людини, нестачею фінансів або необхідністю ділити власні обов’язки. У цей час сім’я військового переживає підвищену напругу, неспокій та невизначеність щодо майбутнього.

Крім того, ці родини можуть стикатися з різними емоційними та психологічними проблемами. Наприклад, тривожністю, депресією чи посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Ці проблеми можуть виник-

нути внаслідок пережитих стресів, тривалих періодів віддаленості від родини та страху за безпеку близьких. Це може призвести до загострення сімейних конфліктів, зниження якості життя та навіть самогубств. Тому спілкування з сім’ями військових вимагає особливого підходу та надзвичайної обережності.

Ключовим аспектом спілкування з родинами військових є виявлення поваги до їхнього внеску у захист країни. Вони і їхні рідні знаходяться на передовій оборони нашої свободи та безпеки, і це вимагає від нас великої вдячності. Виразіть свою повагу до їхнього внеску та відданості, наголосивши на значущості їхньої ролі.

Право на сум

Коли мова йде про сім’ї загиблих військових, емпатія та підтримка стають особливо важливими. Варто показати їм, що вони не самі, що їхня втрата оцінюється і що вони мають підтримку спільноти. Слухайте їхні переживання, висловлюйте їм своє співчуття та готовність допомогти у будь-який спосіб. Не забувайте про важливість просто бути поруч і підтримувати їх у цей важкий час.

Іллюстрації by Freepik

Часто люди намагаються виразити підтримку сім’ям військовослужбовців, але використовують загальні фрази та міфи, які можуть викликати непорозуміння або

навіть образити

Це такі універсальні вислови, як: «Не переймайтеся, вони повернуться» або «Це частина роботи, вони звикли до цього». Однак такі фрази можуть відчуватися недбало чи нечуйно, оскільки вони не відображають справжнього розуміння або співчуття. Замість використання стоп-фраз, важливо бути щирими у своєму спілкуванні з рідними військовослужбовців. Наприклад, замість фрази «Не переймайтеся, вони повернуться», можна сказати: «Я розумію, як важко для вас чекати, і я завжди готовий вам допомогти, якщо потрібно».

Якщо мова йде про спілкування з родичами загиблих військових, важливо пам’ятати про особливу чутливість цієї ситуації. Для людини, що переживає втрату, деякі фрази можуть бути невідповідними у таких обставинах, викликати зворотну реакцію та навіть ображати.

Не прийнятно:

• Він/вона помер за країну

• Час лікує всі рани

• Вам потрібно рухатися вперед

• Ти маєш ще дітей/родичів/ обов’язки, які тебе відволікають

• Як я тебе розумію

Ці вислови не враховують складності та індивідуальності проживання процесу втрати. Люди переживають його по-різному, і цей процес може бути тривалим та болісним. Тож, як можна щиро і не завдаючи болю підтримати людей у важкі моменти, висловити їм ваше співчуття та підтримку?!

Без особистого досвіду важко зрозуміти увесь біль та тягар, що несуть родини військових. Вони стоять на передовій не лише у війні, але й у боротьбі зі своїми власними емоціями та стражданням. Нехай наші слова та вчинки будуть джерелом сили та надії для них у ці важкі часи. Вони мають знати, що ми стоїмо поруч, готові підтримати їх у будь-якій ситуації. Бо саме разом ми здатні подолати будь-які перешкоди.

Юлія Бобза

Прийнятно:

• Я неймовірно співчуваю вашій втраті – це виражає співчуття та показує розуміння глибини горя.

• Я завжди тут, якщо вам потрібно поговорити чи допомогти – показує готовність допомогти і підтримати у важкі моменти.

• Ваші почуття важливі, і я готовий слухати, якщо ви хочете розповісти – демонструє готовність вислухати і підтримати у вираженні емоцій.

• Я не можу уявити, через що ви проходите, але я тут, щоб підтримати вас – виражає повагу до втрати та показує готовність бути поруч.

• Ваша любов та пам’ять про вашого рідного/рідну буде завжди жити в серцях тих, хто його/її знав – підтверджує важливість та цінність пам’яті загиблого, а також показує підтримку родині у збереженні спокою.

• Я не можу знайти слів, щоб висловити своє співчуття, але будьте впевнені, що ви не самі – виражає важкість у висловленні співчуття, але показує, що підтримка і розуміння є присутніми.

Іллюстрації by Freepik