Нова українська скульптура by Andriy Shalygin

Скляренко Г. Я. Нова українська скульптура. — К.: Huss, 2021, — 304 с.: іл.

Скульптура належить сьогодні до того виду мистецтва, де новаційні процеси відбиваються чи не найпомітніше, залучаючи до її образного світу широкий діапазон нових тем, мотивів, художніх мов, матеріалів та засобів виразності. Як простежуються ці процеси в сучасній українській скульптурі? Які ідеї, образи, формальні новації пропонують її автори? Книга «Нова українська скульптура» — одна з відповідей на ці запитання. Вона присвячена творчості нового покоління українських митців, яке активно заявило про себе в останні десятиліття, суттєво змінивши традиційні візії не лише скульптури, а й українського мистецтва в цілому. Твори Назара Білика, Дмитра Грека, Петра Гронського, Єгора Зігури, Олексія Золотарьова, Іллі Новгородова, Віталія Протосені, Даніїла Шуміхіна позначають сучасний простір української образотворчості, додають до неї нові змісти, накреслюють нові шляхи залучення скульптури до життєвого середовища.

Видавнича серія «Українське Мистецтво ХХ–ХХІ»

ОСОБИСТА ПОДЯКА ЗА ПІДТРИМКУ ПРОЕКТА:

Дмитру Аверіну Ігорю Власову Ігорю Воронову Артуру Гармашу Роману Давидову Богдану Єсіпову Андрію Ісаку Костянтину Кожемяка Борису Ложкіну та Надії Шаломовій Дмитру Ляховецькому Сергію Махно Вячеславу Мішалову Людмилі та Андрію Пишним Руслану Тимофєєву Дмитру Топачевському Максиму Шкілю Наталії та Владіміру Шпільфогель

Книга «Нова українська скульптура» присвяче-

Книга є продовженням великого проекту Abra

на художникам, творчість яких визначає в останні

mov ych.Аrt «Українське мистецтво ХХ–ХХІ століть»,

роки актуальне поле вітчизняної скульптури, вису-

в межах якого в останні роки вже вийшли друком

ває нові пластичні ідеї, перетлумачує традиції, від-

кілька визначних видань, серед котрих «Сучасне

криває нові перспективи. Їхні роботи не лише екс-

мистецтво: портрети художників» та «Українські ху-

понуються на виставках, а й дедалі активніше вхо-

дожники: з відлиги до Незалежності». «Нова укра-

дять у суспільний простір, пропонуючи нові, інші,

їнська скульптура» продовжує і розвиває окресле-

незвичні образи, естетику, матеріали, звертаючись

ну тему. Її автори впевнені в тому, що історія укра-

до глядачів сучасною художньою мовою. У їхніх тво-

їнського мистецтва створюється сьогодні, а робо-

рах відображується нове бачення світу та людини,

ти українських митців гідні найширшої презентації

яке пов’язує Україну з глобальними культурно-мис-

та всебічної уваги.

тецькими процесами. Більшість з цих художників ще досить молоді, проте у доробку кожного — ці-

Ігор Абрамович,

каві твори, значні творчі проекти, участь у вистав-

автор ідеї та куратор проекту

ках в Україні та за кордоном. Для нас із мистецтвознавицею Галиною Скля ренко було важливо не просто зацікавити якнайширшу аудиторію роботами митців нової генерації, а й підкреслити необхідність залучення арт-об’єктів до публічного простору, зробити їх надбанням громадськості, представити скульптури певними символами України. Пластичне мистецтво має здатність реформувати не лише людську свідомість, а й простір навколо. Образи, які присутні в публічному просторі, є основою для виховання естетичного смаку суспільства, тоді як сама скульптура спонукає до взаємодії зі світом креативних ідей. Просторова скульптура на сьогодні є найбільш динамічним видом мистецтва — тож ми робимо спробу зафіксувати поступовий розвиток молодих українських скульпторів на шляху до діалогу з людиною та світом навколо.

ПЛАСТИЧНІ ОБРАЗИ МІНЛИВОГО СВІТУ

Як відбиваються ці процеси в сучасній українській скульптурі? Які ідеї, образи, формальні новації пропонують її автори? Що привертає їхню увагу у стрімкому сучасному світі, до якого кожний художник додає свою авторську неповторність? Книга «Нова українська скульптура» — одна з відповідей на ці запитання. Адже, напевно, саме у творчості нового покоління митців найвиразніше відображуються проблематика часу, особливості мислення та образності. Назар Білик, Дмитро Грек, Петро Гронський, Єгор Зігура, Олексій Золотарьов, Ілля Новгородов,

Про те, що здатність до «нескінченної мінливості»

Віталій Протосеня, Даніїл Шуміхін — належать до то-

закладена вже у самому понятті скульптури, загово-

го покоління, що вийшло на художню сцену в остан-

рили ще у середині ХХ століття. Тоді у виставкових

ні десятиріччя, змінивши традиційні візії не лише

залах, у містах та природному середовищі почали

скульптури, а й українського мистецтва загалом.

з’являтися різноманітні мистецькі об’єкти, що змі-

Всі вони дуже різні. У кожного — своє бачення, свої

нювали звичні уявлення про естетику, простір, фор-

змістові та естетичні зацікавлення, своя художня

мальну виразність, були зроблені з несподіваних ма-

мова і, безперечно, свій творчий шлях. Разом вони

теріалів, які впливали на їхню художню мову. А найго-

складають «мозаїку» сучасної української скульпту-

ловніше — перетлумачували образний зміст скульп-

ри, де пошуки нового перетинаються із постійним

тури, котрий не обмежувався більше зображенням

переосмисленням минулого.

позитивного та героїчного, як у класичну добу, чи са-

Варто зазначити, що в Україні скульптура дов-

моцінністю пластичної форми, як за раннього мо-

го зоставалася чи не найконсервативнішим з мис-

дернізму. В образний світ скульптури увійшли іронія

тецтв. Блискучий досвід новаторів ХХ століт-

і сумніви, діалог з минулим і несподівані «проекти

тя — Олександра Архипенка, Івана Кавалерідзе,

майбутнього», нове, більш складне бачення людини

Марка Епштейна та модерністської скульптури

як найдавнішої теми мистецтва і активна взаємо-

1920-х років в цілому надалі був викреслений з віт-

дія з простором у різних його вимірах. Скульптура

чизняної культури радянською ідеологією, зали-

як «вид образотворчості, твори якої мають трьохви-

шивши у суспільній свідомості свої стереотипи.

мірну форму, чия головна мета — відображення іс-

Та й у перші десятиліття Незалежності, що супро-

нування та руху форми у просторі» (3ігфрид Гідіон)

воджувалися постійними економічними кризами

вступала у діалог не лише із сучасною архітектурою,

та складними процесами деідеологізації мистецтва,

а й з новими концептуальними мистецькими прак-

попри появу нових художників скульптура не вихо-

тиками та видами творчості: асамбляжами, інсталя-

дила на перший план, надолужуючи втрачене й «за-

ціями, інвайронментом, ленд-артом, перформансом

буте» і розгортаючись в цілому у вимірах раннього

та ін. У цьому постійному діалозі переосмислювало-

модернізму. Лише з початку 2000-х в цій царині по-

ся й поняття «сталої форми», місце якого заступи-

чали відбуватися суттєві зміни, а нова скульптура

ли мінливість, здатність до трансформації та руху.

активно увійшла в контекст сучасного мистецтва.

Як зазначала мистецтвознавиця Розалінда Краус,

Досвід художників, про яких йде мова, суттє-

до скульптури почали зараховувати «найнесподіва-

во відрізнявся від попереднього. Радянська до-

ніші речі». У ХХІ столітті, з його новими технологія-

ба для них — час майже міфологічний, що потре-

ми, ці процеси ще більш пришвидшилися. Сьогодні

бує такого ж аналізу, реконструкції та дослідження,

скульптура належить до чи не найбільш динамічно-

як античність чи доба бароко. З самого початку пе-

го виду мистецтва.

ред ними були відкриті можливості до закордонних

l 10

поїздок, грантів, творчих резиденцій, міжнародних

дизайну або навпаки — підкреслена рукотворність

симпозіумів. Однак, як і у інших поколінь українських

вишуканої пластичності… Твори молодих художників

митців, на їхню долю припали свої виклики та ви-

з’являються сьогодні не лише на виставках, а й вхо-

пробування: дві революції в Україні 2004–2005-го

дять у життєве та природне середовище, встанов-

та 2013–2014-го років, війна на Сході, анексія Криму…

лені на вулицях й площах міст, в парках та скверах

А разом з цим — чергові економічні кризи, відсут-

в Україні та за кордоном. Разом з ними у довкіл-

ність державної підтримки мистецтва, належних

ля входять нові образи, нова естетика, нові змісто-

художніх інституцій в країні, слабка виставкова ді-

ві та формально-пластичні виміри пам’ятника, ме-

яльність, недостатність широкої культурно–худож-

моріального знаку, художнього об’єкту у забудові…

ньої інформації, яку потрібно вишукувати самостій-

Розповідати про сучасних художників — цікаво

но. Всі восьмеро закінчили Національну Академію

і складно. Адже вони «в дорозі», в їхньому мистецтві

мистецтва та архітектури в Києві, чия система осві-

відбуваються постійні зміни, які то заперечують по-

ти залишається далекою від сучасних вимог. Успіх

передні надбання, то відкривають нові сторінки у їх-

кожного залежав від власної ініціативи, наполегли-

ній діяльності. Деякі з них вже отримали широке ви-

вості, великих зусиль та активності творчої позиції.

знання, інші — знаходяться в пошуку, поступово ви-

Невипадково таку значну роль у становленні

значаючи та окреслюючи своє місце в мистецтві.

нового покоління відіграє досвід західного мистец-

Та й, безперечно, названими у книзі авторами нова

тва, що загалом залишається незасвоєним вітчиз-

українська скульптура не вичерпується. За межами

няною культурою. Вплив мінімалізму, бруталізму,

її сторінок — десятки імен, що все активніше зву-

постконструктивізму, інтерес до концептуальних

чать на художній сцені, чиї твори приносять із со-

практик помітний в творчості кожного з художни-

бою нові образи, змісти, естетику, емоції. Ця кни-

ків. Спробував себе кожен з них й у різних мис-

га — початок розмови про молоде мистецтво су-

тецьких царинах — фотографії, перформансі, відео,

часної України. А тому — далі буде…

ленд-арті, важливою є й участь у різних концептуальних проектах, що так чи інакше розширюють

Галина Скляренко

уявлення про творчість, сучасні виміри візуальності та про скульптуру загалом. Адже існуючи на перетині різних мистецьких спрямувань, сучасна скульптура знову переосмислює свої традиційні ознаки. І справа не лише в тому, що поряд з міметичними зображеннями потужне місце в ній займають абстрактні форми, а й у змінах самої художньої мови та засад пластичного мислення. Важливе місце відіграє тут «критична складова», що спрямована не лише на суспільство та культуру, а й на саме мистецтво та засади художності. Так на зміну масам та об’ємам в сучасній скульптурі приходять легкі та прозорі конструкції, все більшу роль відіграє освітлення, а нові пластичні, гнучкі матеріали дозволяють утворювати найрізноманітніші форми, фактури, колаборації, просторові композиції, що живуть у виставкових проектах, самодостатніх об’єктах, природному та міському середовищі. До скульптурного мислення додається конструктивна логіка

11 l

ЗМІСТ ——————————15 НАЗАР БІЛИК

——————————61 ДМИТРО ГРЕК

——————————93 ПЕТРО ГРОНСЬКИЙ

——————————131 ЄГОР ЗІГУРА

——————————161 ОЛЕКСІЙ ЗОЛОТАРЬОВ

——————————197 ІЛЛЯ НОВГОРОДОВ

——————————221 ВІТАЛІЙ ПРОТОСЕНЯ

——————————245 ДАНІЇЛ ШУМІХІН

НАЗАР БІЛИК

СКУЛЬПТУРА, ЯКА ДИВИТЬСЯ НА НАС

Майстерня скульптора

…Одна з перших та чи не найвідоміших сього-

Ці портрети збиралися в його майстерні роками,

дні скульптур Назара Білика називається «Дощ».

своєрідно фіксуючи непростий шлях осягнення ним

Оголена чоловіча постать, що стоїть на півкулі з під-

образу людини та відтворення її особистості у пор-

нятим до неба обличчям, на яке впала велика дощо-

треті. Тепер в «Уявних відстанях» автор ніби замис-

ва крапля, здається цілком традиційною і в той же

лився над самою можливістю створення портрету,

час — несподіваною. Ця несподіванка криється,

адже в ньому, на його думку, зазвичай залишаєть-

мабуть, не лише у контрастному поєднанні мате-

ся лише один момент з життя, який «не встигає»

ріалів — бронзи та скла, а й перш за все у самому

за змінами у людині. А тому портрет — скоріше

образі, точніше — його інтонації, де крізь виразний

оповита серпанком пам’ять, щодалі все більш роз-

вертикальний рух та внутрішню приховану напругу

мита та неявна…

ніби проглядають сконденсовані відчуття та праг-

Тоді ж, у 2010-му, з’явилися й інші «фігури Назара

нення, спрямовані на діалог з природою та всесві-

Білика»: розміром з натуру з густих, темних, зов-

том. Для самого ж автора ця робота стала чи не най-

ні наче «жорстко-металевих» полімерних матері-

більш ліричною і особистісною: «Вона виникла в той

алів. Одна з них, під назвою «Межі», вертикальна

період мого життя, — розповідає Назар, — коли пе-

із піднятою догори головою, нагадувала «Дощ», ін-

реді мною поставало багато проблем, творчих і сві-

ша — «Формотворення» — сиділа у застиглій не-

тоглядних. У зверненні до неба звучало запитання;

рухомій позі. Ніби складені із індустріальних форм,

у краплі, що впала, — відповідь…» Скульптура бу-

з’єднаних між собою рельєфними швами та мета-

ла створена у 2008 році. Вперше з’явилася на його

левими гвіздками, фігури перегукувалися із відо-

персональній виставці у київській галереї «Боттега»

мою скульптурою «Iron: Man (Залізо: Людина)» (1993)

у 2010-му і зразу ж викликала широке зацікавлення.

Ентоні Гормлі, присвяченою бірмінгемським робіт-

З того часу вона не раз експонувалася на виставках

никам. Творчість цього видатного митця глибоко

і «вийшла у реальний простір»: «Дощ» Назара Білика

цікавила молодого скульптора. Проте в даному ви-

стоїть тепер на Пейзажній алеї у Києві, у долині ве-

падку навряд чи можна говорити про цитування

личезного ландшафтного парку у Масачусетсі, Les

або наслідування, — скоріше про діалог, а ще точні-

Jardins d’Etretat у Франції, у приватних володіннях

ше — про близькість позицій. Тим більше, що й сама

з видом на Босфор біля Стамбула…

тема цих робіт молодого автора була іншою, ніж у ві-

Зі склом, а точніше прозорими полімерними

домого майстра: в них йшлося про пробудження жи-

матеріалами, він зробив ще кілька творів: «Межі»,

вого у неживому, про наповнення брутальної фор-

«Замкнений простір», «Туди», «Проявлення»… Їх на-

ми внутрішнім рухом та енергією.

скрізна тема — подолання внутрішнього та зовніш-

Очевидно, що, обираючи свої теми та коло об-

нього опору, де прозоре скло (полімери) править ба-

разів у мистецтві, кожний молодий художник шукає

гатозначною метафорою невідомого середовища,

певного творчого опертя, підґрунтя, від якого можна

в якому (чи крізь яке) рухаються людські постаті, та-

відштовхнутися для подальшого розвитку. Чи не єди-

нучи у мерехтінні світла й тіні. Роботи вирізняються

ний зі скульпторів ХХІ століття, котрий зберіг у своїй

вигадливим поєднанням реалістичної пластики фі-

творчості вірність людській фігурі, — Гормлі, — як ві-

гур і гострих, незвичних композицій, прагненням ніби

домо, у свій спосіб досліджує людське тіло та про-

поставити «під сумнів» традиційну скульптуру, пока-

стір навколо нього. Як каже він сам: «…мені цікаво

зати її в іншому просторовому контексті (скляному

зрозуміти природу простору, де мешкає людина. Те,

середовищі), де форми та об’єми стають плинними,

що я намагаюся показати, — це простір, в якому пе-

ніби розчиняючись серед світла та відображення.

ребуває тіло». Ця інтенція є загалом однією з голов-

По-іншому зазвучав цей матеріал у проекті «Уявні

них для скульптури як виду мистецтва, де саме про-

відстані» (2017). Тут під білим прозорим пластиком

стір найглибше впливає на зміст та обрану плас-

художник «сховав» етюди різних людських голів.

тичну мову. Але Назара Білика цікавить не лише

19 l

простір навколо, а й простір «всередині людини»,

аркуші кольорового картону, ми розкладали його

всередині її тіла, взаємодія, взаємовплив та взає-

на підлозі, і я малював. Або він брав мене із собою

мопроникнення зовнішнього і внутрішнього та хи-

до майстерні, де я ліпив солдатиків чи щось інше.

сткі кордони між ними.

Така собі, напевно, звична для творчих сімей істо-

…Людська фігура у несподіваному ракурсі була

рія, де батьки люблять свою справу і хочуть, щоб усі

темою ще однієї його роботи — «Сон» (2009), вико-

навколо були художниками». Творчий шлях Н. Білика

наної зі сталі: на сторонах видовженого рівнобічного

складався успішно. У 1999 році він закінчив відділен-

трикутника сидить людина, чий силует майже пов-

ня обробки дерева у Київському художньо-промис-

торює гострі геометричні кути. Гра форм, варіюван-

ловому технікумі, у 2005-му — скульптурний факуль-

ня, побудовані на точних співставленнях пропорцій

тет Національної Академії мистецтва та архітекту-

та ритмів, контурних та об’ємних елементів, створю-

ри, його дипломна робота — композиція із піскови-

ють динамічний та несподіваний образ, в якому «аб-

ка «Адам та Єва» стоїть тепер у дворі Академії. Якщо

страктне» і «фігуративне» не конфліктують, а про-

навчання в училищі було для нього періодом оволо-

довжують і розвивають одне одного…

діння ремеслом, то в Академії — часом творчого ви-

Вже ці ранні роботи засвідчили: в українську

бору, пошуку свого місця у мистецтві, а ще — захо-

скульптуру прийшов новий цікавий художник,

пливого малювання і… мандрів. У студентські роки

що володіє особливими та надзвичайно важливи-

з друзями по Академії він за будь-якої нагоди ман-

ми для цього виду мистецтва якостями — пластич-

дрував Європою, відвідував музеї, виставки, бієна-

ним мисленням, фантазією та відчуттям просторово-

ле. Світ мистецтва розкривався поступово, демон-

го контексту, в якому (чи з якого) виростають та ма-

струючи своє різноманіття, складність, контровер-

ють жити створені ним образи. Однак сьогодні ран-

сійність, а головне — ставав все більше цікавим

ні роботи з людськими фігурами виглядають у його

та захоплюючим. Після закінчення Академії Назар

доробку найбільш традиційними, оскільки й справ-

Білик вступив до аспірантури, а потім кілька років

ді спираються на великий досвід скульптури, з її,

викладав малюнок на скульптурному факультеті

як писав Роден, «цілеспрямованим перебільшен-

в Академії. «Ще з років навчання я дуже любив ма-

ням» та цілком класичним вмінням «передати ру-

лювати, — розповідає він в одному з інтерв’ю, — ма-

хом м’язів внутрішнє почуття». Між тим Назар Білик

лював багато й по-різному. Малюнок — це дуже

рухається далі, використовує у своїй творчості нову

важлива вправа, яка допомагає навчитися бачити.

мову, нові прийоми, нову образність, де скульптура

Погано малювати означає погано знати й розумі-

змінює свої виміри, входить у складний простір су-

ти об’єкт… Для мене малюнок є перш за все інстру-

часного мистецтва, в якому кордони між його ок-

ментом, яким має користуватися кожний художник».

ремими видами майже не існують… Одначе «досвід

…Ще в Академії Назару пощастило попрацю-

скульптури» не зникає, відгукуючись у вмінні пра-

вати разом з одним з найцікавіших та самобутні-

цювати з різними матеріалами, простором, устале-

ших українських скульпторів покоління шістдеся-

ними скульптурними категоріями — «ваги», «маси»,

тих — Миколою Малишком. У 2005 році вони разом

«об’єму», «силуету»…

стали авторами пам’ятника розстріляній українській

Назар Білик народився у 1979 році в родині ху-

інтелігенції та політв’язням у Карелії. Історія цього

дожників. Його дідусь — класик української скульпто-

пам’ятника — драматична і тривала. У 1997 році,

ри другої половини ХХ століття Валентин Назарович

коли вперше виникла можливість відзначити міс-

Борисенко (1929–1990), батько — відомий скульптор

це страти тисяч мучеників ГУЛАГу, вбитих в уро-

Микола Білик, мати та її сестра — майстри декора-

чищі Сандармох, М. Малишко вирізав з дерева ко-

тивного мистецтва. У такому оточенні, напевно, іншо-

зацький хрест, який відвіз до Карелії та встановив

го вибору, ніж стати художником, і не було. Як згадує

там колишній політв’язень — славетний літерату-

Назар: «В дитинстві батько купував мені величезні

рознавець, культуролог Євген Сверстюк… Потім

l 20

«Дощ», бронза, скло, h 187 cм, 2010

у 2002 році Київський інститут декоративно-при-

споруди на березі, виникла його просторова інста-

кладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука і ре-

ляція «Невід»: аби металева конструкція стала ви-

дакція наукового вісника «Ант» за фінансової до-

твором мистецтва, достатньо було лише закріпити

помоги сина репресованого українського мово-

на ній жовті бочки від морських буйків. Фундаментом

знавця Миколи Трохименка — Веніаміна, який

недобудованої споруди скористався Білик при ство-

жив у США, оголосили конкурс, переможцями яко-

ренні «Випадковостей» (2015), де пофарбовані вер-

го були визнані Микола Малишко та Назар Білик,

хівки бетонних паль «склалися» у мозаїку розсипа-

що й об’єднали свої ідеї у спільному проекті. Тепер

них на землі гральних кубиків…

у Карелії серед темного північного лісу стоїть світ-

У 2015-му, коли за кілька сотень кілометрів

ло-сірий кам’яний козацький хрест «Убієнним си-

від «Бірючого» розпочалися військові дії, на березі

нам України». Його широкі боковини нерівні, пору-

з’явилися металеві «Лапки». Художник розповідає:

блені, «шрами» на камені нагадують сліди від куль

«Я несподівано відчув усю примарність нашого іс-

та колючого дроту…

нування тут, серед чудової природи. А тому просто

У 2020-му, тепер вже самостійно, Назар Білик

“поставив під сумнів” навколишню безтурботність,

став автором ще одного пам’ятника — вбитому

“взяв у лапки” навколишній спокій…» У 2019 році

у Києві у 2016 році журналісту Павлу Шеремету. Ідею

«Лапки» Назара Білика було відібрано до міжнарод-

меморіального знаку підказало художнику саме міс-

ного бієнале ленд-арту SMACH (Constellation of Art,

це — на перехресті київських вулиць, де й відбула-

Culture and History) в італійських Доломітах. Дві па-

ся трагічна подія. Біла стела з мармуру у людський

ри чорних велетенських «лапок» обрамлюють аль-

зріст зображує зім’ятий аркуш з блокноту, на ньо-

пійський краєвид на висоті біля 2000 м над рівнем

му — ім’я журналіста. Простий, лаконічний, образно

моря, запрошуючи подивитися на нього по-іншому,

місткий, пам’ятний знак увійшов у простір міста. Він

у свій спосіб відгукуючись на тему бієнале, що перед-

викликає роздуми, нагадує, запрошує зупинитися…

бачала художнє осмислення поняття Батьківщини.

Критики називають Білика «вдумливим спостері-

Пейзаж італійських гір, виділений «лапками», був

гачем та ловцем сутності речей», схильним до «ме-

представлений тут Назаром як образ рідного до-

дитативного занурення та й точності висловлюван-

му. «Те, що береться в лапки, — пояснює худож-

ня, чуттєвого та аналітичного водночас». Ці якості

ник, — ми переглядаємо, виділяємо; це те, на чому

відбилися у його «концептуальних об’єктах», «но-

ми наголошуємо. За допомогою свого твору я праг-

вій скульптурі», де чи не найважливішим стає кон-

нув змінити погляд на пейзаж, поглянути на нього

текст, оточення, середовище, що народжує творчу

як на частину рідного довкілля, що входить до об-

ідею і інтегрує художній твір.

разу Батьківщини». Отже, скульптура не лише стає

Перші подібні роботи з’явилися завдяки уча-

образним акцентом у середовищі, а й виявляє за-

сті Н. Білика у симпозіумі сучасного мистецтва

кладений в ньому історичний, емоційний, естетич-

«Бірючий». Місце, де проходив цей творчий форум,

ний зміст, окреслює у довкіллі особливий «марко-

виняткове: це унікальний природний заповідник

ваний простір», який і сам перетворюється на мис-

на піщаній косі в Азовському морі. Пустельні про-

тецтво, різновимірне та багатозначне…

стори степу, неба, моря створюють тут неповторне

Свою модель соціального простору розробив

природне середовище, де роботи сучасного мистец-

художник у проекті монументу «Конструктор пам’я-

тва складали своєрідну галерею у довкіллі.

ті» (2016). Поява проекту була спричинена військо-

У 2013-му, зачарований безмежжям зоряно-

вими діями на Сході України, їхніми трагічними на-

го неба над морським узбережжям, Назар Білик

слідками та контроверсійними дискусіями навколо

«поставив» серед пляжу металеве сузір’я Великої

подій. Відчуваючи себе не осторонь, а, так би мо-

Ведмедиці, що на кілька років стало однією з «візиті-

вити, всередині проблеми, автор вибудовує свій

вок» його творчості. Тоді ж, з каркасу недобудованої

проект як інтерактивний, що запрошує глядачів

Пам’ятний знак на місті загибелі журналіста Павла Шеремета, штучний мармур, h 200 cм, 2020, Київ

23 l

до співучасті та взаємодії. В основу проекту по-

Одночасно, десь від 2009 року, серед скульптур

кладений принцип «дитячого конструктора» із ве-

Назара Білика почали виникати твори, які пізніше

ликим набором окремих деталей — військової тех-

він назве «контрформами», що переростуть посту-

ніки та людських фігурок, з яких «гравець» складає

пово у розгалужену тему і визначать важливі спря-

свою структуру — військо для захисту чи нападу.

мування його творчості. На початку ж йшлося тут

За задумом художника, форма «конструктора» яв-

про авторське дослідження елементів пластики, се-

ляє собою чотириметровий куб з темного металу,

ред котрих, як відомо, значну роль відіграють не ли-

його стіни прозорі, у такий спосіб демонструючи

ше об’єми та маси, а й порожнечі, отвори, провалля,

умовність та хисткість кордонів між зовнішнім і вну-

відбитки… Саме як у музиці, де паузи не менш крас-

трішнім: «територія всередині» напряму пов’язана

номовні, аніж звуки… Одним з перших став «Ключ»

з простором навколо… Художник ніби ставить пи-

(2009) — дивна композиція з бронзи, що нагадує

тання: де ж проходить кордон «необхідної оборони»,

скоріше промислову деталь: вертикальну, прямо-

де закінчується «свій внутрішній простір» і почина-

кутну, верхня частина якої складається із перехре-

ється «чужий»?… Свого часу, аналізуючи мистецтво

стя площин, надрізів, виступів, западин… У 2012-му

новітньої доби, Розалінда Краус серед його моде-

в київській галереї «Боттега» він представив велику

люючих новацій назвала «решітку» як чи не найго-

виставку «Контрформи» з об’єктів, виконаних з бі-

ловнішу форму модернізму — «тим, чим стає мис-

лих полімерних матеріалів. Всередині великих (зав-

тецтво, коли відвертається від натури». Однак зміст

вишки до 170 см), складних за абрисами увігнутих

цієї форми, що стала символічною, набагато шир-

форм проступало людське обличчя або якісь його

ший. Її великі адепти — майстри світового авангарду

частини (вухо, око), поряд на стінах були розміще-

та модернізму Піт Мондріан, Казимир Малевич, Ель

ні білі плакетки із відбитими на них подряпинами

Лисицький та ін., котрі повністю перекодували есте-

та білі рельєфи з людською фігурою («Тінь). Як роз-

тичні та світоглядні виміри образотворчості, — у сво-

повідає художник: «Формальний принцип був спро-

їх пошуках вийшли далеко за межі реального жит-

вокований тут процесом, з яким зустрічається кож-

тя, зосередившись на засадах Світоустрою, на та-

ний скульптор багато разів. Наприклад, ліплення

ких категоріях як Вічність, Всесвіт, Розвиток первин-

форми, голови. Що потрібно, аби перевести її у ма-

них форм, Простір, серед яких «конкретна людина

теріал? Зняти форму. Для цього вона обкладаєть-

вже не має значення»… І хоча висунута ними нова

ся гіпсом, а коли об’єм готовий, гіпсові частини за-

естетика та художня мова вже давно увійшла у сві-

звичай викидають. Це технологічний процес, і скуль-

тове мистецтво, людство все частіше замислюєть-

птори його не люблять. А от мені він дуже цікавий.

ся над їхнім ідейним змістом, прагнучи повернути

Я бачу зміст у проміжних матеріалах і етапах, для ме-

та зберегти в культурі людський вимір, засади гу-

не цей процес роботи здається більш значущим,

манізму. «Конструктор пам’яті» Назара Білика «ста-

ніж завершений твір…» Проте, хоч яким захоплюю-

вить під сумнів» і цю естетичну модель. Його «ре-

чим не є для Білика процес творення, його резуль-

шітка», трансформована у куб, складається саме

татом стають цілком завершені, виразні, навіть під-

зі шматків реальності: людських фігурок та їх ча-

креслено естетизовані роботи.

стин — рук, ніг та зброї, яка може і захищати, і вби-

Зокрема нових імпульсів для розуміння скуль-

вати. Складати її структуру, обирати елементи він

птурного образу додали йому враження від участі

пропонує самим учасникам цієї «гри», від яких і за-

в археологічних розкопках в історичному заповідни-

лежить її зміст. «Конструктор пам’яті» можна роз-

ку Ольвія, де він провів кілька літніх місяців у 2013–

глядати як проект новаційного та інтерактивного

2014 рр. Тут, на розкопках, серед залишків анти-

монументу, що наголошує на багатошаровості іс-

чної культури, чия естетична гармонійність відчутна

торичних подій, цінності людського життя та нага-

у будь-якому її уламку, ідея «контрформ» наповни-

дування про них…

лася новими змістами. Відбиток у грунті вже давно

l 24

не існуючих речей змінював оптику сприйняття об’є-

форма — як видих. Це тіньовий синтез форми,

му, ракурс бачення форми, відкривав інші можли-

з якого народжується “тіньовий” аналітичний ряд,

вості не лише пластичні та формальні, а й симво-

непроявлений світ першопричин. (…) Моє мистец-

лічні та асоціативні — про пам’ять, минуле, залучав

тво — це мої особисті рефлексії та дослідження.

до традиційно статичної скульптури мотив зникнен-

А об’єктом для них часто стає людина. Воно про-

ня, розчинення у часі та просторі… Варто згадати

являється і функціонує на рівні форми, але пов’я-

міркування Ж. Діді-Юбермана про «об’єми, що зри-

зане з контекстом і структурою простору. Мої до-

ті пустотами» або про «об’єм — декоратор порож-

слідження набувають скульптурної форми, яка са-

нечі», які через суто художні засоби пов’язують су-

ма диктує і підказує. Та вона не є критикою, скорі-

часне мистецтво із прадавнім та середньовічним.

ше свідченням. Це питання до самого себе…. У серії

Недарма дослідник акцентує увагу на особливому

“Контрформи” я заглиблююся всередину об’єму,

значенні «глибини», що стає методом (чи прикме-

а не заповнюю ним, як зазвичай, навколишній про-

тою?) «відкритої форми»…

стір. Проблема збалансованості та гармонійності

У цьому «археологічному контексті» розгор-

є тут другорядною, першорядне — знання та пошук

тається датований 2013 роком цикл бронзових

відповідей на питання…» Так розмірковує молодий

«Ємностей» Назара Білика. Його головна тема — від-

художник над завданнями, які ставили перед скульп-

битки людських постатей та побутових предметів.

турою ще великі майстри ХХ століття. Можна згада-

На темних квадратних плакетках — легкі відбит-

ти хоча б Генрі Мура, який наголошував: «У скульп-

ки людської голови, тонких орнаментів, що пере-

тури має бути своє власне життя. Скульптура має

йшли із давньої кераміки. Вертикальні форми (110

не лише справляти враження маленького об’єкту,

см заввишки) нагадують фрагменти застиглої ла-

вирубаного з великого блоку, а й примусити гля-

ви, на яких назавжди залишилися «сліди» людської

дача відчути, що він бачить ту внутрішню органіч-

фігури, частин людського тіла, предметів та речей…

ну силу, котра міститься всередині нього, саме ту,

Бачення художника моделює тут архаїчне як сучас-

що він випромінює». Звісно, свої роботи Назар Білик

не, в пластиці переплітаються теми органіки жи-

не вирубує з камінної глиби, він працює зі штучни-

вого і застиглості мертвого… Скульптурні компо-

ми матеріалами, менш пружними й більш гнучки-

зиції — вертикальні та горизонтальні — підкрес-

ми, їхня енергія теж є іншою, має свою особливу ма-

люють важливість самої точки зору, особливостей

гію, більш ілюзорну та плинну. Але таїна «внутріш-

бачення — фронтально або зверху, що змінює умо-

нього життя скульптури» залишається, вона прича-

ви сприйняття, вибудовує «інші стосунки» глядача

ровує своєю зовнішньою простотою і прихованою

з художнім твором. Однак і «археологія» виявилася

містичністю, довершеністю виконання та багатови-

лише одним із етапів на шляху художника, увійшла

мірністю образного змісту.

складовою до подальших пошуків.

Білий чистий об’єм «Простору навколо» (ме-

«Діалог з формою» стає однією з головних тем

тал, полімерні матеріали, скловолокно, поліурета-

у творчості художника. Проте для митця він не об-

нова фарба) — композиція, що вперше з’явилася

межується суто просторовими побудовами та чи-

у 2016-му та у різних розмірах і варіаціях розробля-

стою пластикою. Чи не найважливішим стають тут

ється художником протягом останніх років, продов-

особисті рефлексії та власні дослідження, які так

жуючи тему контрформ. Сліпуча гладка куля, з од-

чи інакше розгортаються навколо людини. Як роз-

ного боку якої всередину вдавлений відбиток люд-

мірковує художник: «Контрформа — це “проти-фор-

ської голови, — образ умовний і конкретний водно-

ма”. Спочатку вона просто “поряд-форма”, “навпро-

час. Портрет не має індивідуальних рис, це скоріше

ти-форма”, “інша форма”. Потім — “само-форма”,

«модель людини», котру можна наповнити будь-яки-

і нарешті — проти-форма”. Синтетична велика

ми якостями та можливостями. Це — прибулець

контрформа — це як вдих, а аналітична множинна

чи землянин, «людина взагалі» або те, що від неї

25 l

залишилося після карколомних цивілізаційних змін…

Сьогодні на рахунку художника — участь у більш

«Зворотній бік зображення», як розповідає Назар

ніж тридцяти виставках — в Україні, Чехії, Італії,

Білик, виникає із зіткнення матеріалу та порожнечі:

Угорщині, США, Франції, Швейцарії, Німеччині,

«Я ніби кидаю рідку масу білого гіпсу у середовище,

Нідерландах; перша премія на всеукраїнському кон-

і вона оточує порожнечу та виявляє присутність лю-

курсі молодих митців «МУХі» 2010-го року; Творчий

дини», не справжньої, а ніби зниклої, що залишила

грант на підтримку молодих митців від президента

по собі слід… В епоху генної інженерії та клонуван-

України (2013); державний орден «За заслуги» (2020),

ня дедалі проблематичнішими стають не лише ос-

яким відзначається особистий внесок у культур-

нови людського буття, а й сам феномен Життя у йо-

ний розвиток України, творчі здобутки та високий

го традиційному розумінні. Людське тіло втрачає ці-

професіоналізм…

лісність і суверенність, опиняючись в центрі нових технологічних дослідів, стає об’єктом маніпуляції, проте за будь-яких обставин саме воно залишається чи не останнім притулком людяності — здатності страждати, відчувати біль. Адже людина не просто «має тіло», ніби якийсь предмет, що ним можна володіти і якого можна позбутися, але і є цим тілом, яке позначає її зовнішню і внутрішню сутність. Все більш актуально звучать сьогодні відомі слова Поля Віліріо про прогрес, котрий «поводиться з нами як судовий медик, здатний проникати в кожен отвір досліджуваного тіла. Він не лише не відпускає людину, а проходить крізь неї, викликаючи травми — візуальні, соціальні, афективні, інтелектуальні…», тому «кожен винахід приносить із собою безліч нових руйнувань…» Крізь холоднувато-відсторонену естетику творів Назара Білика проглядають роздуми не лише про скульптуру та її нові виміри, а й про простір, що їй передує і її оточує, відображує та визначає місце, в якому знаходить себе людина… А тому, як писав Діді-Юберман, «…коли будьяку видиму річ, якою б спокійною вона не була зовні, підкріплює втрата <…> — вона стає незаперечною і через це дивиться на нас, чіпляє нас, переслідує нас»… «Контрформи» Назара Білика не лише окреслюють простір навколо, а й ведуть за собою вглиб, всередину, куди так цікаво і так страшнувато заглядати…

l 26

«Портрет», полімерні смоли, штучний камінь, h 56 cм, 2018

«Уявні відстані» (серія скульптур), полімерні смоли, штучний мармур, h 45 cм, 2019, фрагмент виставки «Уявні відстані», галерея Артсвіт, Дніпро, Україна

«Портрет», полімерні смоли, штучний мармур, h 38 cм, 2018

l 30

«Портрет», полімерні смоли, штучний мармур, h 45 cм, 2018

«Відстань», полімерні матеріали, метал, фарба, 600 х 186 см, 2018

«Уявні відстані». — «Величезні горельєфи своєю масою наче витісняють глядача, запрошуючи зробити подорож всередину себе, привласнити досвід і, можливо, у підсумку стати ближчим до себе самого» (Назар Білик)

l 32

«Портрет з іншою площиною», полімерні смоли, метал, фарба, h 286 см, 2018

«Замкнений простір», поліефірні смоли, h 83 cм, 2010

35 l

«Межі», поліефірні смоли, метал, h 190 cм, 2010

l 36

«Сон», сталь, h 190 cм, 2010

37 l

«Рубці», полімерні матеріали, метал, 320 х 250 х 154 см, 2017, фрагмент виставки «Революціонуймо», Мистецький Арсенал, Київ

l 38

«В скульптурі “Рубці” автор звертається до теми пам’яті та працює над образом несформованого пам’ятника воїну. Виставлений шматок великого монументу є самостійним та актуальним меморіальним знаком, що на етапі не закінчених воєнних дій в Україні є зусиллям осмислити та зафіксувати їх» (Назар Білик)

39 l

«Конструктор пам’яті», полімерні матеріали, скло, 40 х 40 см, 2016

l 40

«Лапки», метал, фарба, бетон, h 150 cм, міжнародне бієнале ленд-арту SMACH, Доломіти, Італія

l 42

«Лапки». — «Гори надзвичайно самодостатні. Вони як велетенські скульптури, що не потребують конкуренції та втручання. Для мене — це можливість попрацювати з контекстом та середовищем доломітів, вживлюючи в тіло пейзажу свої “розділові знаки”» (Назар Білик)

43 l

«Контрформа» — це «тіньовий синтез» форми, з якого, відповідно, народжується «тіньовий» аналітичний ряд, непроявлений світ першопричин» (Назар Білик)

l 44

«Контрформи» (з трьох частин), полімерні матеріали, скловолокно, метал, h 170 см, 2012

45 l

«Контрформи», полімерні матеріали, метал, 120 х 80 см, 2012

l 46

«Погляд в себе», полімерні матеріали, метал, 120 х 60 см, 2017

47 l

l 48

«Ємність 1», бронза, h 110 см, 2014

«Ємність 2», бронза, h 110 см, 2014

«Простір навколо» — «це робота про досвід і взаємодію особистості з простором, середовищем, про вплив і відображення одного в другому. Принцип зворотнього об’єму, який я використав, позначає взаємодію різних оптик та засобів сприйняття реальності» (Назар Білик)

З серії «Простір навколо», полімерні матеріали, фарба, h 58 см, 2019

l 50

51 l

«Виявлення», бронза, h 68 см, 2019

«Виявлення», бронза, h 56 см, 2018

53 l

З серії «Простір навколо», штучний мармур, скловолокно, метал, h 240 см, 2019, Verholy Relax Park, Полтавська область, Україна

l 54

55 l

«Виявлення», бронза, h 210 см, 2020, Verholy Relax Park, Полтавська область, Україна

«Простір навколо», полімерні смоли, скловолокно, метал, фарба, h 450 см, 2020, PARK3020, Львівська область, Україна

ДМИТРО Г Р ЕК МАЛА ТА ВЕЛИКА ПЛАСТИКА

Майстерня скульптора

Творчий шлях Дмитра Грека розпочався напри-

матеріал та й власне сам процес ліплення тракто-

кінці 1990-х. Відтоді його роботи експонувалися біль-

ваний тут у символічному плані як основа та поча-

ше ніж на двадцяти групових та кількох персональ-

ток людського світу, як трансформація матерії, як на-

них виставках в Україні, брали участь у великих між-

сичення природного матеріалу духовною енергією,

народних художніх ярмарках та фестивалях в Іспанії,

як символ творчості. Цикл складають умовні «портре-

Німеччині, Японії, США. Його твори все більше при-

ти» — людські голови, обличчя, які, наче на очах гля-

вертають увагу шанувальників мистецтва, критиків,

дача, «виникають» з аморфної природної сировини.

вітчизняних та закордонних колекціонерів.

Імпресіоністична пластика з підкресленою фактурні-

Самий же скульптор працює дуже багато, урізно-

стю рухливих мас та поверхонь, динамічність компо-

манітнюючи та розширюючи світ своїх образів, засо-

зицій, що змінюються з різних точок зору, наповню-

би висловлювання та пластику. В одному з інтерв’ю

ють образи драматичною енергією. Людські облич-

він сказав: «На мою думку, про художника складно

чя пройняті внутрішнім напруженням, їхні очі або за-

судити по одній роботі. Напевно, потрібна колек-

плющені у передчутті сліпучого світла, або широко

ція, збірка, яка б розкривала зв’язок між ними, роз-

відкриті перед безмежжям світу. А контраст глад-

виток авторської думки». Чи не найбезпосередніше

кої «шкіри» обличчя та шорсткості «матерії», з якої

це стосується й самого художника, чиї твори зага-

воно виникає, ніби візуалізує сам процес творення:

лом складаються у певні серії, цикли, що розвива-

аморфна сировина поступово переходить у осмис-

ють, збагачують, уточнюють окрему визначену тему

лену одухотворену форму… Окремі композиції серії

та пластичний мотив. Наскрізним же залишається

художник переводить у бронзу, що додає їм нових

головне — людська фігура, присутність у компози-

рис, іншого пластичного ритму, більш загостреної

ціях своєрідної «сюжетності», «розповіді», що закла-

та одночасно наче уповільненої динаміки. Як пояс-

дена у самому авторському мисленні, а ще — прин-

нює художник: «Кожен матерiал звучить по-iншому,

цип ліплення як головний у скульптурі. Тобто не «від-

i ми вiдчуваємо його унiкальнiсть. Людина теж част-

кидання зайвого» при створенні просторової фор-

ково матерiальна i постiйно трансформуєтся, набу-

ми, а саме виліплювання, де важливим стає дотик

ває духовного досвiду. У людини є своя внутрішня

руки, пальців, тремтливість поверхні, її жива факту-

перспектива, що йде зсередини, наче скульптурний

ра. Невипадково так приваблює митця робота з гли-

образ, що дивиться на нас з глибини матеріалу»…

ною — матеріалом, що, за висловом Дмитра Грека,

Дмитро Снігір (Грек — псевдонім, під яким

«має свою особливу енергетику і оживає від рук

він працює з 2006 року) народився у 1978-му

майстра. В ньому присутня виразна емоційність,

у Маріуполі. Інтерес до малювання підтримува-

легше піймати настрій, схопити мить, яка швидко

ла його родина, в якій були художники різних мис-

зникає, однак надає твору неповторного звучання».

тецьких професій. Навчався у місцевій художній

І хоча художник загалом використовує різні матері-

школі, потім — у Миргородському училищі деко-

али — бронзу, камінь (мармур, пісковик), полімери,

ративно-ужиткового мистецтва на відділенні кера-

дерево, — саме глина, з якої традиційно розпочи-

міки, в 1997-му вступив до Харківського художньо-

нається, а то й завершується робота скульптора,

го інституту, у 2001-му перевівся на скульптурний

закладає основи його пластики, де співіснують за-

факультет Національної Академії в Києві (закінчив

фіксований на її поверхні дотик руки, виразний си-

у 2004 році). Вже під час навчання у Харкові розпо-

лует і простір навколо…

чав фахову роботу: брав участь у виконанні пам’ят-

Чи не найвиразніший прояв знайшла ця любов

ника Клавдії Шульженко та пам’ятного знаку хар-

до ліплення й до глини у циклі композицій під назвою

ківському футбольному клубу («Футбольний м’яч»).

«Глина-Адам», над якою митець працює з 2017 року.

Однак перша виставка, на якій з’явилися роботи

В її основі — біблійний міф про створення першої

молодого Дмитра Снігіря, була зовсім не скульптур-

людини та її одухотворення. Улюблений художником

на. Навчаючись у Харкові наприкінці 1990-х, не можна

65 l

було не захопитися фотографією: про неї та про ле-

голубів», «Реліктовий кущ», «Дотягнутися до небес»,

гендарну місцеву «школу фотографії», що діяла з кін-

«Та, що танцює» та ін. відрізнялися елегантною ви-

ця 1960-х у альтернативному радянській системі про-

шуканістю виконання, композиційним і сюжетним

сторі та з набуттям Незалежності стала відома ши-

різноманіттям. Окремо варто виділити тут серію

рокому загалу (до неї належить чи не найвідоміший

«Подорож», над якою художник продовжує працюва-

сьогодні в світі український фотохудожник Борис

ти й надалі. «Колісниця з візничим», «Споглядання»,

Михайлов), говорили тоді всі. У 1997-му в місті від-

«Передчуття» — своїми сюжетами й стилістикою

крилася й спеціальна галерея «Палітра», де постій-

нагадують первісні наскальні та давньоєгипетські

но відбувалися фотовиставки. Дмитро почав фото-

малюнки, побачені художником крізь досвід куль-

графувати. На запрошення одного з друзів показав

тури ХХ століття. Невеликі фігурки з чіткими абри-

свої світлини у художньому музеї в Нальчику, а по-

сами у динамічних позах «розповідають» про подо-

тім і у харківських галереях. Це були історії про жит-

рож на старовинному кораблі, рибалку на тонкому

тя великого міста, в яких митця цікавили несподі-

тремтливому човні, біг давньоримської колісниці.

вані композиції, виразні ситуації, зміна освітлення…

Їх треба розглядати без поспіху і зблизька у різних

Його ж скульптурні твори вперше з’явилися на ви-

ракурсах. Художник вибудовує їх за принципом ре-

ставках вже у Києві у 2000-му році.

льєфу, композиція якого розгортається паралель-

Важливим етапом у становленні молодо-

но умовній площині. Але головним залишається

го автора стала співпраця із київським скульп

тут перш за все «сюжет», історія, про яку йдеться,

тором Олекс андром Сухолітом та участь у про

де міф поєднується із реальними живими вражен-

ведених ним творчих симпозіумах по каменю

нями, доповнюється широкими культурно-естетич-

у 2005–2007 рр. Особистість та мистецтво О. Сухо

ними асоціаціями.

літа — чи не найяскравішого скульптора поколін-

Поступово до творчості митця залучалися нові

ня перебудови, у творах якого поєднався інтерес

образи, що вимагали більшого розміру та іншої ху-

до класики й високого модернізму, глибоко впли-

дожньої мови. Серед них — велика серія «Портрети»,

нули на молодого митця та його ранні роботи:

яку складають роботи заввишки від 30 см до 3 м.

скульптури й малюнки. Проте і в них виразно від-

Її назва досить умовна, адже автор не зображує кон-

чувався самостійний «голос» художника, що мис-

кретну людину. Видовжені вертикальні людські голо-

лить по-своєму і йде своїм шляхом…

ви, виліплені то повністю, то фрагментарно, позна-

Ранні твори Дмитра здебільшого були невелико-

чені експресією і драматизмом. Показова тенденція

го розміру, відповідаючи форматам «малої пластики».

сучасного мистецтва, що нівелює традиційне про-

Людські постаті, ню, анімалістика тощо відзначені ви-

тиставлення абстракції та фігурації, відбивається

разністю композицій, інтересом не до об’єму, а саме

тут в узагальненості задуму та конкретності й емо-

до «малюнку», абрису, силуету скульптури, легкістю

ційній насиченості кожної окремої роботи, у самій

та «прозорістю» побудови, де важливою складовою

пластиці, де важливими є виразна фактурність, за-

художнього образу є взаємодія з простором, який

гостреність силуету, просторове розгортання тво-

стає частиною пластичного рішення. У 2011 році од-

ру через тілесну наповненість та просторові прори-

на з таких робіт — «Дівчина на косулі» — отримала

ви й «втрати»… «Портрет із заплющеними очима»,

другу премію на Всеукраїнському трієнале скульп-

«Той, хто дивиться з відстані», «Портрет танцівни-

тури, організованому Національною Спілкої худож-

ка», «Портрет невідомого»… — зберігаючи єдину на-

ників України. Але програмною в цьому плані ста-

скрізну видовжену вертикальну композицію, демон-

ла його перша персональна виставка 2014 року

струють різні емоційно-психологічні людські стани:

під назвою «Дихання простору», що зібрала тоді ши-

то спокійно-споглядальний, то драматично напру-

роке коло його «малої пластики» різних років. «Адам

жений, то перейнятий внутрішнім болем, під впли-

і Єва», «Шляхетний воїн», «Хлопчик, що відпускає

вом якого і сама «вертикаль» портрету тоншає, стає

l 66

суттєвого переосмислення. На її місце прийшли нові ідейні, формальні та концептуальні завдання, нові засади усвідомлення простору. Відкидаючи натуралістичність та традиційний мімезис, тобто подобу, відтворення, наслідування як один з засадничих принципів класичної естетики, нове мистецтво стверджує інші способи бачення світу, аналізу його складної будови та розуміння місця людини в ньому, де під сумнів підпадають не лише людська індивідуальність, а й сама тілесність. І все ж досвід культури свідчить: людина у розмаїтті своїх духовних та фізичних вимірів не зникає з мистецтва. Змінюється лише оптика її бачення та розуміння, художні інтерпретації стають складнішими, багатовимірнішими, сповненими відвертих суперечностей та сумнівів… Процес «ускладнення» інтерпретації теми людини в скульптурі ніби унаочнився у художніх орієнтирах і самого Дмитра Грека, що пройшов крізь захоплення творчістю Анрі Бурделя, Альберто Джакометті, Джакомо Манцу, Жоуме Пленса та багатьох інших майстрів ХХ століття та сучасності. Не цитуючи жодного, поступово та планомірно шукаючи свого місця в мистецтві та окреслюючи свій художній простір, скульптор залучає до нього різноманітний досвід видатних майстрів, по-своєму, у свій спосіб інтерпретуючи їхні відкриття й знахідки. Чи не найбільш традиційним серед його творів «Шляхетний воїн», бронза, мармур, h 23 см, 2010

останніх років виглядає цикл «Крок» (2016–2017). Оголені жіночі фігури на повний зріст зображують різні етапи руху. Однак попри пов’язаність їх між

більш нервовою. В окремих портретах серії від люд-

собою спільністю задуму та розвитком дії, ком-

ського обличчя залишається лише тонка тремтли-

позиції циклу далекі від аналітичної штудійності.

ва вертикаль… Уникаючи прямої емоційності та від-

«Кроки» Дмитра Грека сповнені поезії та чуттєво-

вертого драматизму, художник наповнює свої обра-

сті, уважне ставлення до натури поєднується тут

зи складними нюансованими інтонаціями, запро-

із внутрішньою емоційністю та пластичною вираз-

шує глядача до уважного неспішного споглядання.

ністю. Легкий, наче підкреслено боязкий рух моло-

Варто нагадати, що глибокі зміни, які відбули-

дої стрункої жіночої постаті трактується художником

ся в скульптурі та мистецтві впродовж ХХ століт-

як шлях духовного самоусвідомлення, за словами

тя, вплинули не лише на її художню мову, а й перш

автора — як «відкриття себе у житті. Рух — це пі-

за все на саму концепцію образу людини, що втра-

знання світу, знайдення власного ставлення до ньо-

тила визначену статичність та змістову окресле-

го. Кожна дія залишає свій неповторний відбиток

ність, стала не лише більш динамічною, а й більш

у фізичному і, головне, духовному бутті людини».

контроверсійною. Людина як головна тема скульпту-

Стримана, витончено завершена та сповнена вну-

ри, котра століттями надихала художників, зазнала

трішньої динаміки пластика фігур, де кожна є цілком

67 l

самодостатньою та завершеною, разом складають поетичну «розповідь» про молодість, красу, відкриття світу навколо та у самому собі… Серед творів, над якими в останній час працює Дмитро Грек, — цикл під умовної назвою «Insight». Улюблена тема художника — протистояння, взаємодія, перетин матеріального та духовного в людині зображується тут через виразно просторові композиції: фрагменти людських облич в оточенні жорстких форм металевого пруття. Жива пластичність бронзи, реалістичне ліплення обличчя із ніби «прорізаними» часом подряпинами на його поверхні, гострота силуетів та складна просторовість загальної композиції, чий внутрішній ритм розширюється, пульсує, підкреслена контурами металевих прутів, утворюють драматичні, змістовно та естетично насичені образи. Класична тема скульптури — людина у просторі — розкривається художником у зіткненні різних традицій (реалістично-фігуративної та абстрактної), матеріалів, формальних прийомів. Контраст між реальним та умовним, об’ємом та простором, рухом та статикою визначає тут не лише особливості художньої мови, а й власне зміст творів: про людську вразливість, тендітність окремого життя, невблаганність часу та безмежжя простору… Дмитро Грек належить до тих художників, чиє мистецтво знаходиться у постійному русі. Закономірний для кожної творчої людини «пошук себе» наочно віддзеркалюється й у його роботах, які змінюють свої розміри та масштаби, матеріали, стилістики, художні прийоми. Його естетичний простір розширюється, наповнюється новим звучанням, фаховість та майстерність переходять у ту творчу свободу, з якої й виростає мистецтво.

l 68

«Колісниця з візничим», бронза, 25 х 102 х 10 см, 2015

«Скульптура наповнює простір образами, що властиві її матеріалам, і дихає в ньому своїми формами» (Дмитро Грек)

69 l

l 70

«Передчуття», бронза, 300 см, 2014

71 l

«Крок у невідоме», бронза, 104 х 31 х 20 см, 2016, фрагмент виставки «Діва», Галерея Митець, Київ

l 72

«Крок», бронза, 85 х 23 х 25 см, 2016

l 74

l 76

«Чоловічий портрет», пісковик, 30 х 20 х 7 см, 2014

77 l

l 78

«Портрет із закритими очима І», «Портрет із прикритими очима ІІ», бронза, h 134 см, h 132 см, 2016, фрагмент виставки «Більше ніж скульптура», Art Ukraine Gallery, Київ

79 l

«Портрет», бронза, 45 x 20 x 240 см, 2018

81 l

«Я переважно працюю з глиною, тому завжди намагаюся спіймати настрій, ту мить, котра так швидко зникає. У цьому матеріалі є своє емоційне звучання, яке має особливу своєрідність» (Дмитро Грек)

l 82

«Перший подих Адама», бронза, 90 х 54 х 33 см, 2016

l 84

«Подорож», бронза, 305 см, 2013

85 l

«Споглядання», бронза, h 300 см, 2010, Abramovych Sculpture Park, Київська область

87 l

«Портрет», пісковик, 105 х 70 х 57 см, Abramovych Sculpture Park, Київська область

l 88

«Insight», бронза, метал, h 300 см, 2018–2019, Verholy Relax Park, Полтавська область, Україна

ПЕТРО ГРОНСЬКИЙ РЕАЛЬНІСТЬ УЯВНОГО СВІТУ

Майстерня скульптора

Особливість урбаністичного пейзажу полягає

«Ірена» відбулася перша персональна виставка

в тому, що в ньому поєднуються дві протилежні

юного Петра Гронського, на ній були представле-

складовi: природна та створена людиною. У вели-

ні його живопис, графіка, скульптура. Про свого уч-

ких містах перша все більше поступається другій,

ня невеличку статтю у газеті «День» надрукувала

проте не зникає. Навіть у жорсткій багатоповерховій

тоді викладачка історії мистецтва дитячої Академії

забудові спальних районів мегаполісів так чи інак-

мистецтвознавець Оксана Ламонова, відзначаю-

ше можна відчути риси конкретного ландшафту,

чи «щиру безпосередність та художню перекон-

живе дихання навколишнього простору, світла, по-

ливість» його творів… Однак серед різноманіття

вітря… Невипадково, як вважають дослідники, ур-

творчих можливостей Гронський обрав скульптуру.

баністична свідомість, що стала ознакою сучасної

У 2004–2008 роках він навчався на скульптурному

культури, несе у собі не лише динаміку, фрагмен-

відділенні Київської республіканської художньої шко-

тарність та соціальну загостреність, а й новий тип

ли ім. Т. Шевченка, де його дипломною роботою ста-

бачення та сприйняття природного світу. В скульп-

ла композиція, присвячена Олександру Архипенку:

турах Петра Гронського ці риси переходять у своє-

вона зображувала самого майстра, що сидів поруч

рідну «брутальну поетичність», де важка жорсткість

зі своїм твором… У 2008–2014-му Петро продовжив

«нехудожніх» матеріалів (бетонних та гранітних бло-

освіту на факультеті скульптури у Національній ака-

ків) несподівано набуває прозорої поетичності мін-

демії мистецтва та архітектури, 2015–2017-му був

ливих станів природи. Як, наприклад, у його робо-

тут асистентом-стажером.

ті «Ранок» (2017): сіра шорстка бетонна брила «про-

Творче становлення молодого художника відбу-

різана» м’якою горизонтальною лінією, що спала-

валося стрімко і досить контроверсійно. Адже якщо

хує блиском полірованої бронзи. Так створюється

у 2011 році на Всеукраїнській трієнале скульптури

образ сірого ранку у великому місті, де крізь туман

він представив станкову бронзову фігуру «Апостол

на обрії пробиваються перші сонячні промені но-

Петро», виконану цілком в дусі «малої пластики

вого дня… Або «Сяйво» (2017) — сірі бетонні блоки,

1970-х», з її увагою до співставлення різних фак-

що золотяться зверху бронзовими вставками: так

тур, ювелірною проробкою поверхонь, підкресле-

спалахують вранці чи при заході сонця міські ба-

ною декоративністю, то вже у 2012 році з’являєть-

гатоповерхівки, віддзеркалюючи його відблиски…

ся «Лабіринт», в якому орієнтиром для молодого ху-

В цьому ж ряду й композиція «Занурення» (2018,

дожника стає творчість Ентоні Гормлі та сучасна сві-

2019; полімери, бронза, сталь), де блок-паралепіпед

това скульптура.

прорізаний зверху блискучою золотою стрічкою: так

«Лабіринт» (метал, полімери, висота 180 см)

бачить художник сонячні промені серед міської за-

Гронського — про вибір людиною свого шляху,

будови. Як розповідає Петро Гронський: «Значна ча-

про пошук відповідей на головні питання буття. Тема

стина моєї творчості пов’язана з темою міста: місто

вирішена тут ще доволі просто та безпосередньо:

є дзеркалом; місто є книгою; місто є лабіринтом; мі-

струнка оголена чоловіча постать стоїть на лабіринті

сто є природою…»

з металевого пруття, що, наче план доріг (чи роздо-

Петро Гронський народився у 1989 році в Києві

ріжжя), розгортається біля його ніг. Конструкція ла-

в мистецькій родині, де мати — художниця, а бать-

біринту похилена, тінь від неї на підлозі — ще один

ко — композитор. Закономірно його навчання

зріз теми, ще один її образний вимір. Роботу можна

розпочалося з Київської дитячої Академії мис-

вважати біографічною, вона віддзеркалила період

тецтв. Започаткована у 1994 році, дитяча Академія

вибору подальшого творчого руху, пошуку своєї

на той час була новаційним навчальним закладом,

пластичної мови та естетики… 2014 роком датовано

де на відділенні образотворчого мистецтва викла-

й жіночий «Торс» (метал, полімери), виконаний у кла-

дали молоді, енергійні художники. Ця ж енергія ру-

сичних традиціях. Проте, ніби ставлячи під сумнів

хала й їхнім учнем. У 2001 році у київській галереї

його ідеальну естетику, художник деінде розриває

97 l

поверхню скульптури: «класика» вже не відповідає

була навіяна дитячими враженнями: бабусиною квар-

його відчуттю часу… Тоді ж він створює композицію

тирою зі старими радянськими меблями, зокрема

«Двоє» (2014, бронза, метал): оголені чоловіча та жі-

кремезними шафами, що вражали дитячу уяву сво-

ноча пів-фігури на зіставлених під кутом металевих

єю «монументальністю» та захованими в них таєм-

кубах, що загалом нагадує своєрідний трансформер

ничими речами. Інсталяція складалася з великих

чи іграшкову головоломку: роздуми про людську по-

та малих темних геометричних форм (ДСП, обклеє-

дібність та відмінність, близькість та віддаленість…

ні під дерев’яну текстуру) — прямокутних, трапеціє-

«Діалог з Гормлі», митцем, для якого, як відомо, люд-

подібних, пласких та об’ємних, утворюючи своєрід-

ська фігура є точкою відліку простору, його міри-

ний лабіринт, крізь який можна було пройти чи за-

лом та змістом, що присутній навіть у абстрактних

блукати в ньому. Таким здавався художнику «час,

формах, прокреслить подальшу творчість молодо-

у якому він не жив» — радянська доба, що втілила-

го митця, у більшості робіт котрого умовне і «люд-

ся для нього в тісному просторі квартири та при-

ське» будуть співіснувати одне з одним.

кметах побуту… Вперше робота була представле-

Поєднання лаконічних абстрактних форм з ви-

на в експозиції Першої бієнале молодого україн-

разною фігуративністю та гостре співставлення про-

ського мистецтва в Мистецькому Арсеналі (2017);

тилежних за своєю пластичною виразністю матеріа-

вдруге — в проекті «Умовний спосіб» (кураторка

лів (бетону та бронзи) наочно втілилося у поліптиху

Катерина Рай), що відбувся у 2018-му в київській га-

«Торс» (2015–2017, бетон, метал, бронза, полімери).

лереї «Мистець».

Він являє собою чотири пласкі сірі прямокутні бе-

Про цей проект варто розповісти окремо. Він

тонні блоки, на яких розміщено металеві фрагмен-

став одним з перших в Україні прикладів викори-

ти людської фігури. Робота окреслює широке, однак

стання нових технологій для відтворення мистецьких

цілком зрозуміле змістове поле: говорить про жит-

об’єктів. Вісім українських скульпторів — Катерина

тя та смерть, крихкість людського єства. А ще —

Бучацька, Назар Білик, Петро Гронський, Олександр

про переосмислення «теми людини» у сучасному

Дяченко, Аліса Забой, Олексій Золотарьов, Іван

мистецтві: її «реалістичне зображення» поступаєть-

Підгайний, Даніїл Шуміхін — вперше в Україні

ся більш різноманітним та різноспрямованим «ан-

представили тут свої твори у віртуальному вимірі.

тропологічним вимірам», які у той чи інший спосіб

Технічним забезпеченням займалася київська VR/

пронизують цивілізаційний світ, залишаючи свої

AR студія Indium Lab. Ідея виставки полягала у ство-

відбитки на всіх його бодай найумовніших формах.

ренні ідеальної експозиції для скульптури та ре-

Ще в Академії стало зрозуміло, що Петро

алізація нездійснених проектів, про що мріє кож-

Гронський тяжіє до великих розмірів, пластичного

ний митець. За допомогою шолому віртуальної ре-

узагальнення, «жорстких» матеріалів — граніт, бе-

альності Lenovo Explorer глядачі змогли побачити

тон; важливою для його скульптури є вага, об’єм,

ці твори у зовні порожньому залі невеликої гале-

напруження між геометричними та органічними

реї, у віртуальному ж вимірі вони вразили різнома-

елементами. Він же вважає: «За теперішніх часів

ніттям розмірів, відчутністю текстур, об’ємів, форм.

стрімкого занурення у віртуальний простір скульп-

Скульптурні твори глядач сприймав тут «як у житті»,

тура залишається реальною, і це, як на мене, од-

віртуальні об’єкти виглядали цілком матеріальними,

на з її головних цінностей. Мені подобається пра-

підпорядкованими всім законам фізики — гравітації,

цювати зі “справжніми” матеріалами, з тим, до чо-

відображення, зіткнення з предметами… Для Петра

го можна доторкнутися, що можна відчути, співвід-

Гронського «Умовний спосіб» став можливістю зано-

нести із собою».

во, в ідеальних умовах віртуальної експозиції пред-

Показовим у цьому плані став для художника

ставити свій «Льодовик». Тут він сприймався по-ін-

досвід проекту «Льдовик», який він представив і в ре-

шому: великі розміри отримали більшу динамічність,

альній, і у віртуальній версіях. Ідея проекту-інсталяції

колір доповнився рухом світла та тіней, прагнення

l 98

«Лабіринт», сталь, акрил, полімерні матеріали, h 180см, 2012

l 100

«Двоє» (фрагмент), сталь, бронза, h 158 см, 2014

художника створити «тотальну інсталяцію», де б за-

матерії. Показово, що при огляді скульптури людської

гальному задуму відповідали всі елементи просто-

фігури майже не видно, для цього на неї потрібно

ру (стеля, підлога, колір оточення), були реалізова-

дивитися зверху. Але для художника це неважливо.

ні повністю. Але «бабусини шафи» зникли, замість

На його думку, сама присутність «людського вимі-

них з’явився дивний світ, примарний і цілком реаль-

ру» чи «людської складової» у загальній композиції

ний одночасно, світ умовних форм, нових техноло-

додає їй особливого змісту та образної складності.

гій, в якому людина має знайти своє місце…

Виразно звучить цей мотив у роботі «Темна рі-

Для скульптора ж пошук продовжується. Серед

ка» (2019, бетон, метал): форма горизонтальної сі-

робіт П. Гронського — дивна композиція «Е-019»

рої закругленої знизу бетонної брили, на якій долі-

(2019, змішана техніка), яка зображує авторську вер-

лиць лежить чорна оголена людська фігура, асоці-

сію такого собі «підсилювача естетичного смаку»,

юється з глибиною темної річкової води, з темою

що асоціюється з примарами творів сюрреалізму.

подолання, важкого руху, що потребує зусиль, з та-

Або не менш сюрреалістичний «Вечір» (2020, гра-

ємницями природи, де людина — лише частина її

ніт, 200х145х40), створений під час скульптурного

загадкового світу…

симпозіуму в с. Стрілки на Львівщині: його дивні на-

У своїх роботах Петро Гронський розвиває ха-

піворганічні форми зображують хмари над горами,

рактерну тенденцію сучасного мистецтва, де «діа-

важкі, фантастичні, страшкуваті, навіть зооморфні…

лог з традиціями» не стільки продовжує їх, скільки

Окремою серед його творів залишається сього-

дискутує з ними, залучаючи усталені мотиви, сти-

дні декоративна скульптура «Відображення», вста-

лістику, мову до нових колаборацій. Так поверхня

новлена в парку міста Моршин на Львівщині. Її поя-

цілком мінімалістських за своєю естетикою бетон-

ва — частина великої програми, спрямованої на збе-

них блоків у його композиції «Всередині» (2015, бе-

реження екології Карпат, що включала в себе прове-

тон, метал, полімери) рветься вертикальними вм’я-

дений у 2018 році конкурс «Символ Карпат», в якому

тинами, що наче відкривають їхню приховану сер-

взяли участь 80 проектів. Переможцем став Петро

цевину. Отже бетонний блок не монолітний? В ньо-

Гронський, чию роботу — велику (3,5 м заввиш-

му щось міститься? … А «Занурення» (2016, бетон,

ки) голову рисі, що дивиться на своє відображення

метал, полімери) будується на протиставленні ква-

в озері, обрало журі на чолі з кураторкою лондон-

дратного бетонного блоку і негеометричного, «не-

ського Victoria & Albert Museum Мелісою Хамнетт.

правильного» за своєю формою отвору в ньому…

Як розповідав у своєму інтерв’ю автор: «Я намагався

Сьогодні на рахунку Петра Гронського участь

створити узагальнений образ дикого звіра як части-

у більш ніж двадцяти художніх виставках — в Києві,

ни карпатського лісу, карпатської природи, котрий

Москві, Берліні, Бюдельсдорфі, Франкфурті, у кіль-

міг би органічно увійти в ландшафт старого парку»…

кох скульптурних симпозіумах та великих мульти-

Однак найбільш виразним в творчості худож-

медійних проектах. Окремо серед них варто відзна-

ника залишається поєднання майже протилежних

чити виставку «Dive» 2020 року у Франкфурті в га-

скульптурних тенденцій — традицій мінімалізму,

лереї Dora Ostrovsky разом з з німецькою фото-

з його геометричністю, зосередженістю на простих

графинею Анною Шейдеман. Лаконічні, пластично

формах та виробничих матеріалах, та людській фі-

узагальнені, підкреслено «матеріальні» твори укра-

гурі, що чи протистоїть його естетиці, чи несподі-

їнського скульптора виявилися співзвучними до-

вано розчиняється в ній. Саме такою є композиція

скіпливо-деталізованим світлинам німецької фото-

«Протистояння» (2018, бетон, метал, полімери), ко-

художниці, доповнили й продовжили одне одного.

тра являє собою бетонний куб, у верхню площину

Вочевидь сучасне мистецтво говорить спільною мо-

якого «врубана» гостра металева форма, а верх пе-

вою, що долає не лише кордони, а й усталені видо-

реходить у людську фігуру, що ніби прикриває її по-

ві виміри, долучаючи до свого простору уявне і ре-

верхню чи, навпаки, з’являється з глибини жорсткої

альне, матеріальне й віртуальне…

101 l

«Двоє», сталь, бронза, h 158 см, 2014

«Співставляючи архітектоніку і математичну виваженість, індивідуальність тіла, унікальність силуету, чи намагаючись поєднати різні за своєю природою форми, я прагну усвідомити сенс відокремленості людини або навпаки — зв’язку з середовищем, в якому вона існує» (Петро Гронський)

l 104

«Всередині», бетон, сталь, полімерні матеріали, 100 х 50 х 25 см, 2015

«Спротив», бетон, сталь, полімерні матеріали, 70 х 50 х 50 см, 2016

l 106

l 108

«Торс», бетон, бронза, h 100 см, 2015–2017

«Фрагмент І», бетон, бронза, h 100 см, 2015–2017

«Фрагмент ІІ», бетон, бронза, h 100 см, 2015–2017

«Портрет», бетон, бронза, h 100 см, 2015–2017

109 l

«Вивчаючи структуру, ритм, простір, спостерігаючи за природою змін навколишнього світу, я шукаю шлях до розуміння “частини”, яку займає в ньому людина» (Петро Гронський)

Рель’єфи «Торс», «Фрагмент І», «Фрагмент ІІ», «Портрет», бетон, бронза, h 100 см (кожний), 2015–2017

111 l

l 112

«Занурення», сталь, бронза, 40 х 40 х 40 см, 2020

113 l

«Темна ріка», габро, бетон, 220 х 70 х 50 см, 2018, фрагмент виставки «Kyiv Art Week 2019», Київ

«Льодовик», змішана техніка, h 270 см, 2017, фрагмент виставки «Бієнале молодого мистецтва 2017», Мистецький арсенал, Київ

l 116

117 l

«Льодовик», VR (віртульна реальність), 2018, частина проекту «Умовний спосіб», Галерея «Митець», Київ

l 118

«Сяйво», бетон, бронза, h 27 см, 2017

«Ранок», бетон, бронза, 200 х 100 х 8 см, 2017, фрагмент виставки «Більше ніж скульптура», ArtUkraine Gallery, Київ

«Сяйво» (фрагмент), бетон, бронза, h 27 см, 2017

l 122

«Е-019», 3D друк, авторська техніка, h 55 см, 2019

125 l

«Я створюю для себе певний уявний простір, в якому можу вільно експериментувати, поетизувати чи протиставляти різні за природою форми, розкриваючи їх унікальність. Розкладаю їх на елементи, утворюючи нові структури. Досліджую, як простір і форма, що оточують людину, впливають на її сприйняття, формують її реальність» (Петро Гронський)

«Відображення», композитні матеріали, h 350 см, 2019, Моршин, Україна

127 l

«Силуети», композитні матеріали, h 250 см, 2020

ЄГОР ЗІГ УРА

НОВА АНТИЧНІСТЬ

Майстерня скульптора

Як відомо, інтерес до залишків минулих епох

до робіт славетного майстра, скульптури Єгора Зігури

та їхнього залучення до актуального художнього

розгортають тему у власному ракурсі. Адже, якщо

простору розпочався ще з Ренесансу, який й від-

Міторай зосереджував свою увагу на руйнації кла-

крив та канонізував в мистецтві «забуту» на той час

сичної спадщини під натиском нових цивілізаційних

античність. Відтоді пам’ятки Давньої Греції та Риму

викликів, то молодого Зігуру надихає ідея пробуджен-

не лише увійшли до світової культури як засаднича

ня й становлення, реконструкції і пошуку живої гар-

частина її буття, а й виконували в ній роль певного

монії у взаємодії епох та часів.

еталону гармонії, досконалості та краси, що з ним

Серія «AfterToday», що складається з постатей

так чи інакше співставляли себе надалі різні худож-

«відтворених» автором античних колосів, об’єднана

ні стилі, напрямки та епохи. Більше того: не дивля-

змістовим розвитком. І хоча за своїми композиція-

чись на те, що поступово в мистецтві утверджува-

ми та загальним пластичним рішенням скульпту-

лися нові вартості, естетичні мови та ідейні позиції,

ри зовні ніби «цитують» класичні зразки, їх не мож-

авторитет та значення античного мистецтва як сві-

на назвати ані «вільними копіями», ані стилізаціями.

тової класики не зник, навпаки — в нових умовах

Скоріше вони є своєрідними авторськими рекон-

вони наповнюються іншим змістом. Адже утвер-

струкціями, фантазіями на тему античності, де по-

дивши тему людського тіла як головного об’єкту

гляд та рука художника «відновлюють» давній об-

в скульптурі, антична пластика та висунута нею

раз, вишукують його залишки у нашаруваннях ча-

концепція одухотвореної тілесності залишили-

су. Звідси — фрагментарність композицій, «дірки»

ся у постійному колі творчих шукань та дискусій.

та отвори у формах, скульптурні твори як знахідки

І хоча закладене в ній прагнення ідеалу змінило-

археологів, позначені часом та історією.

ся іншими вартостями — індивідуальності, вираз-

«Колос, що споглядає», «Колос, що з’являється»,

ності, несхожості, — звернення до класики і зараз

«Колос, що руйнується», «Колос, що зникає», «Колос,

дає можливість сучасному художнику відчути себе

що впав», «Колос, що пробуджується», «Колос, що три-

частиною великої традиції, усвідомити себе у про-

має світ»… за задумом художника, демонструють різ-

сторі мистецтва.

ні стани суспільного поступу, втілені у людських фі-

Для Єгора Зігури скульптура античного світу

гурах. Окремі з них — округлі, інші презентують ли-

зберігає творчу актуальність. З 2010 року він працює

ше частину постаті. Попри орієнтацію на класичний

над великим проектом «AfterToday» (ПісляСьогодні),

скульптурний канон, у пластиці, фактурах, гостроті

темою якого стали образи античної пластики, поба-

абрисів, виразності силуетів та у самій ідеї «образа,

чені крізь призму тої «сучасної археології», що скла-

що зникає», розчиняється в часі та просторі чи нав-

ла одну з потужних тенденцій в мистецтві останніх

паки — виринає з нього, відбивається досвід мис-

десятиліть. «Пошук актуального минулого», а точні-

тецтва ХХ століття, власне та метафоричність плас-

ше — актуальності в минулому, ревізія величезного

тичної мови, де прийом, засіб, формальне рішення

досвіду світового мистецтва та культури не лише «пі-

несуть у собі багатозначний зміст.

діймає на поверхню» відсунуті попередніми епоха-

Центральною в серії стала композиція «Колос,

ми художні явища, а й дозволяє по-іншому побачи-

що повстав». Навіяний подіями на київському

ти широко відомі. Показовою в цьому плані є, зокре-

Майдані Незалежності у 2013–2014 році, образ інтер-

ма, творчість польського скульптора Ігора Міторая

претується митцем як символ спротиву, героїчного

(1944–2014), чиї величезні фрагменти людських фігур,

піднесення, прагнення свободи та самостверджен-

що нагадують уламки еліністичних колосів, уособлю-

ня. Єдиний серед скульптурного циклу, він прониза-

ють не лише вразливість людського єства, а й втілені

ний рухом та дією, наповнений виразною динамікою.

в класичній пластиці ідеали героїчного та прекрас-

Але про самого художника. Єгор Зігура наро-

ного, що попри закладені в них вічні цінності руйну-

дився у 1984 році в місті Дніпро, в мистецькій роди-

ються від невблаганного часу… Стилістично близькі

ні. Його батько — скульптор-мініатюрист — змалку

135 l

привчав Єгора та його брата-близнюка Микиту

усталених уявлень, адже попри свою “м’якість” вода

до малювання й ліплення, навіть до фахової роботи.

володіє величезною силою, а каміння може руйнува-

Як розповідає Єгор: «Вже у 15 років ми почали пра-

тися з часом». У пластичній інтерпретації художника

цювати з батьком. Окремі професійні замовленні,

поверхня камінної брили стає візуально рухливою,

як, наприклад, шахи, ми створювали разом. Це бу-

ніби повторюючи падіння води, а одна з її крапе-

ла серйозна робота, привчала до відповідальності

ль набуває напруженої та монументальної форми…

та ретельності». Потім було навчання у славетній

Несподіваною в творчості художника стала робо-

художній школі ім. Т. Шевченка у Києві, де великий

та «Медуза LDPE» (разом з М. Зігурою), вперше по-

вплив на юнака справили уроки та особисте спілку-

казана в рамках екологічного проекту «Середовище

вання з Олександром Чоботарем, чудовим скульп-

існування. Маніфест 2020». Велика за розміром мор-

тором, що володіє особливим органічним, внутріш-

ська істота, створена з поліетиленових пакетів, лякає

нім відчуттям пластики і відрізняється глибоко-по

і приваблює. Вона може здатися схожою на іграшку

етичним ставленням до мистецтва… Після закінчен-

на дитячому майданчику або навпаки — на досить

ня школи у 2003 році Єгор вступив до Національної

загрозливе штучно вирощене створіння. Проте у по-

академії мистецтва та архітектури на скульптурний

єднанні «природності та штучності», у самому звер-

факультет (закінчив у 2009 році), потім — асисентура

ненні до поліетилену як матеріалу, котрий через свою

в Академії. Одночасно викладав малюнок та скульп-

неутилізованість все більше усвідомлюється сього-

туру в Київському національному університеті теа-

дні як чи не найбільша загроза довкіллю, твір набу-

трального й кіномистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

ває активної соціальності, наголошує на крихкості

З 2007-го бере участь у виставках.

природи та її залежності від цивілізації…

Непростим для молодого митця став час після

І все ж у більшості своїх робіт скульптор залиша-

завершення Академії. Потрібно було визначати свої

ється вірним «людській фігурі», навіть там, де трак-

подальший шлях — тим більше, що окрім скульп-

тує її вкрай умовно. Як, наприклад, у восьмиметро-

тури його захоплювали й сучасні художні практи-

вому «Новому Прометеї» (разом з М. Зігурою, 2013),

ки та медіа. Однак скульптура перемогла: «В голо-

створеному із нержавіючої сталі та сонячних пане-

ві були лише людські образи», — розповідає худож-

лей. Підкреслено вертикальна композиція з блиску-

ник. Попри постійний інтерес до сучасного мистец-

чих металевих прутів композиційно нагадує людську

тва головною для нього залишається класична тема

постать із піднятими догори руками, що тримають

людської постаті. Художник працює з різними мате-

над собою сонце. Однак попри своє давньогрець-

ріалами — бронзою, металом, поліефіром, нержаві-

ке походження «Прометей» Єгора Зігури є вже ге-

ючою сталлю, пластиком, часто поєднуючи їх між со-

роєм міфів сучасної цивілізації, з її ідеєю підкорен-

бою то в контрасті, то у гармонійній єдності.

ня космосу, гаслами прогресу та нових науково-тех-

Проте з часом він почав створювати й інші об-

нічних відкриттів.

рази, суто формальні, умовні, навіть зооморфні.

З металевих прутів він створив ще кілька компо-

Серед таких «нефігуративних» робіт — скульптур-

зицій. Серед них — «R/Evolution», яку встановлено

на композиція «Крапля», тема якої несподівано по-

біля медичного закладу в місті Дніпро. Головна тут,

єднує дві найконтроверсійніших субстанції — во-

як зазвичай у художника, людська постать, що на-

ду та камінь. Вертикальна стела зображує рух води

че повільно підіймається сходами. Скомпонована

та «слід від краплі» на її поверхні. Як розповідає ав-

з металевих прутів фігура — підкреслено верти-

тор: «В цій роботі я хотів показати одне з найпрості-

кальна, пронизана складною динамікою, де важли-

ших і найзахоплюючих явищ, про яке виразно гово-

ве місце займають «порожнечі» у її об’ємі та рухли-

рить відома приказка — вода камінь точить. Для ме-

ва гра світа і тіні, що входять до структури образу.

не — це певний символ: співставлення плинності

Фігура тут одночасно і цілком матеріальна, вагома,

(вода) і вічності (камінь), та разом з тим відносності

і візуально «безтілесна», рухлива, що може зовні

l 136

«Новий Прометей» (у співавторстві з М. Зігурою), нержавіюча сталь, метал, сонячні панелі, h 800 см, 2013, Київ

видозмінюватися з різних точок зору та під впли-

повітрям. Образ із минулого спрямований у май-

вом освітлення…

бутнє… Варто підкреслити, що тема античності

В подібній стилістиці зроблений і скульптур-

для України має особливе значення: на її південних

ний проект «Зріз» (розпочатий у 2012 році разом

землях у Північному Причорномор’ї ще з VI–V сто-

з М. Зігурою), що складається з трьох частин, в кож-

літь до н. е. були засновані давньогрецькі поселен-

ній з яких присутні фігури чоловіка та жінки. «Дія»,

ня та міста, що залучили їх до античної ойкумени,

«Буття», «Єднання» — символічні образи виростають

тут будували грецькі храми, ліпили скульптури, роз-

із динамічних композицій переплетених струменів,

писували кераміку… Ці твори увійшли до великої

рух яких унаочнюється світловими ефектами бли-

культури еллінізму, що вплинула й на формування

скучого матеріалу… У 2020 році композиція «Єднання»

українського простору. Твори Єгора Зігури «повер-

була встановлена в Києві у парку на Дніпровській

тають» цю тему в сучасну українську культуру, роз-

набережній. Зроблена зі зварених між собою полі-

ширюють її образне коло, залучаючи до нього різні

рованих прутів і труб з нержавіючої сталі, скульп-

шари історичного досвіду…

турна група органічно взаємодіє з природою, біль-

Незважаючи на ще досить короткий твор-

ше того — при розрахунках її локації були врахова-

чий шлях, Єгор Зігура взяв участь у більше ніж со-

ні зміни освітлення та рух сонця, чиї промені ста-

рока мистецьких акціях — виставках, фестивалях.

ли частиною пластичного образу: увечорі сонячне

Його роботи експонувалися у великих скульптур-

проміння концентрується в центрі групи між жіно-

них проектах в Австралії, Італії, Франції, Чехії, Іспанії,

чою та чоловічою постатями. Кохання, близькість

США. У 2019 році його диптих «Пробудження» (Kore

між людьми, представлені в композиції як гармо-

& Colossus Awakening) став першим твором україн-

нійна єдність, що пов’язує дві особистості і зали-

ського митця, що був встановлений у славетному

шає кожному з них простір для свободи і зростання.

Sculpture by the Sea в австралійському Сіднеї — од-

Проте, чим би не захоплювався художник, са-

ній з найбільших в світі експозицій скульптур просто

ме образність античної скульптури залишається

неба. Виставка збирає понад сто скульптурних творів

для нього найбільш цікавою та значущою. «Я не-

авторів з усього світу, що розкривають перед гляда-

змінно переконуюсь у тому, що сутність мистецтва

чами його мистецьке багатоманіття. Наповнені мо-

відкрили та показали саме давні греки, унаочнив-

лодою енергією українського художника міфологічні

ши невичерпність людини і таїну буття. Символічно,

персонажі античного світу у його творі «Пробудження»

що головний спадок греків складає саме скульп-

ніби отримують нове життя, утверджуючи образну си-

тура», — говорить він. А тому серія «AfterToday»

лу традиційної для мистецтва теми початку, станов-

постійно доповнюється новими творами. Серед

лення, розвитку, що вже протягом тисячоліть рухає

них — диптих «Пробудження»: чоловіча та жіноча

людство, долаючи страх, зневіру та відчай.

фігури, точніше — півфігури із «порізаними» края-

Що ж, виходить — «класика» себе не вичерпала?

ми, отворами, подряпинами, проте наповнені вну-

Чим складнішим стає життя та вигадливішим мис-

трішнім рухом, що справляють враження піднесен-

тецтво, тим частіше люди шукають тих незмінних за-

ня та єдності з навколишнім світом… У 2020-му ро-

сад гармонічності, єдності зі світом, внутрішньої рів-

ці Єгор і Микита Зігури створили семиметрову фі-

новаги, які асоціюються з античною пластикою. Варто

гуру «Атланта» для центру міста Дніпро. На відміну

навести в цьому зв’язку слова одного із найвідоміших

від канонічної іконографії цього міфічного персо-

мистецтвознавців ХХ століття Ервіна Пановського,

нажу, де він зазвичай постає як кремезний чоло-

який наголошував: «…Класичний елемент в нашій

вік середнього віку, тут він зображений молодим

культурі зустрічав опозицію (…), але не міг зникнути.

та струнким… Видовжена постать, що ніби вири-

(…) З часів Ренесансу, хочемо ми цього чи ні, антич-

нає з глибин минулого, наповнена внутрішньою ди-

ність була постійно з нами». Творчість Єгора Зігури

намікою, подряпини та прорізи у бронзі «дихають»

доводить, що вона залишається з нами й надалі…

«R / Evolution» (у співавторстві з М. Зігурою), нержавіюча сталь, h 300 см, 2019, A2 clinic, Дніпро, Україна

139 l

«Єднання» (у співавторстві з М. Зігурою), нержавіюча сталь, метал, h 450 см, 2019, Київ

141 l

«Зсув свідомості», бронза, 45 x 40 x 18 см, 2018

«Роздуми», бронза, h 280 см, 2019

«Для мене ідея та форма твору існують у найтіснішій взаємодії. Неважливо, що з них є першоджерелом. Під час роботи над твором ті дві складові настільки міцно переплітаються між собою, що будь яка межа між ними зникає. Залишається єдине образне ціле» (Єгор Зігура)

143 l

l 144

«Замкненість», бронза, 80 х 75 х 75 см, 2017

145 l

«Напевно, перш за все мене надихає усталене та незмінне. Ті розуміння зовнішньої та внутрішньої краси, які складалися століттями. Однак самі їхні форми постійно змінюються. Незмінними залишаються закони гармонії, які їх визначають» (Єгор Зігура)

l 146

«Атлант» (у співавторстві з М. Зігурою), бронза, h 700 см, 2020, Дніпро, Україна

«Колос, що тримає світ», бронза, h 200 см, 2016

149 l

«Колос, що впав», бронза, полімерні матеріали, 15 x 85 x 20 cм, 2015

l 150

«В моїй роботі краплина води, що пронизує камінну брилу, взагалі невидима, ми бачимо тільки відбиті на камінні наслідки її дії, котрі свідчать про те, що навіть каміння — речовина вкрай непевна й ефемерна проти дії часу — дії води; навпаки: вода, за всієї позірної лагідності й ефемерності — непоборна сила» (Єгор Зігура)

«Перша крапля», лабрадорит, h 250 см, 2014, Abramovych Sculpture Park, Київська область

l 152

«Зсув», піcковик, h 160 см, 2014, Abramovych Sculpture Park, Київська область

«У світі найрізноманітніших напрямків і шкіл сучасного мистецтва, що так приваблює безмежною свободою для будь-якого експериментаторства, я переконуюсь у тій непохитній істині мистецтва, котра була відкрита й унаочнена, а відтак заповідана усьому людству ще стародавніми греками» (Єгор Зігура) 155 l

«Колос, що повстав», бронза, h 186 см, 2017, Verholy Relax Park, Полтавська область, Україна

l 156

Диптих «Пробудження», бронза, 188 x 49 x 34 см, 178 x 42 x 37 см, 2016, з виставки Sculpture by the Sea, Сідней, Австралія

ОЛЕКСІЙ ЗОЛОТАРЬОВ РОЗА ВІТРІВ

Майстерня скульптора

Розповідаючи про своє розуміння сучас-

У 2019 році свій шлях розпочав оригінальний

ної скульптури, Олексій Золотарьов наголошує:

проект «мандруючої скульптури» О. Золотарьова

«Для мене це, перш за все, опанування простору,

під назвою «Протистояння». Сама композиція з’я-

пластично активна, спрямована назовні форма.

вилася у нього ще у 2014-му як реакція на військові

По-друге — це витіснення простору, цільна, енер-

дії на Сході України. Умовна форма, що складаєть-

гетично сконцентрована, досконала за формою

ся з важкої жовто-вохристої кулі та пронизуючих її

пластика. В обох варіантах це пластика, яка по-

чорних швелерів, котрі зазвичай використовують

винна створювати навколо себе потужне енерге-

для протитанкових «їжаків», символізує конфлікт,

тичне поле». Однак енергетика, яку має на увазі ху-

напругу та протидію зовнішньому тиску. Твір став

дожник, несе у собі не лише суто мистецький, ес-

основою мистецького проекту-переможця кон-

тетичний, а й соціальний вимір, вона спрямована

курсу Українського медіа-центру «Ціна свободи».

на зміни у довкіллі та сприйнятті мистецтва, на їх-

Відтоді арт-об’єкт пересувається містами України,

ню активну взаємодію. Невипадково більшість тво-

де його встановлення стає приводом для суспіль-

рів О. Золотарьова розташовані у міській забудові,

них, політичних та мистецьких дискусій. Так, зо-

де контакт твору і глядача відбувається найбеспо-

крема, відбулося у Києві, де поява «Протистояння»

середніше, де скульптура стає частиною повсяк-

на місці колишнього пам’ятника В. І. Леніну на буль-

дення, перетворюючись на пластичний акцент у йо-

варі Т. Шевченка, скинутого мітингувальниками

го мінливій плинності або формуючи навколо се-

у 2014 році, викликала бурхливі обговорення не ли-

бе особливий простір, що несе у собі свій настрій,

ше його художньо-естетичних якостей, а й різно-

свою динаміку, свій зміст…

часових історичних подій, мови сучасного мис-

Серед творів художника, що встановлені

тецтва та самих принципів залучення скульптури

у Києві: «Рух супрематизму» (2011) біля готелю

до міського середовища. Після Києва композиція

на Шулявці — поставлені на ребро два прямокут-

переїхала до Мариуполя, далі має пересуватися

ника з чорного вкритого іржавою патиною металу,

містами України… Подібна практика сьогодні є ви-

які ніби рухаються навколо спільної осі — компо-

нятковою, адже традиційно пам’ятний знак чіт-

зиція в пам’ять про видатного киянина Казимира

ко прив’язується до певного місця. Цей же ламає

Малевича, котрий своїми ідеями та новою худож-

звичні норми, розкриває інші можливості скульп-

ньою мовою змінив поступ мистецтва; оригіналь-

тури як суспільного акту. Проект можна розгляда-

ний фонтан «Груша» (2012) з полірованої нержаві-

ти як одну з форм «соціальної скульптури», свого

ючої сталі у парку на Позняках, у формі якого син-

часу проголошеної Йозефом Бойсом як розшире-

тетично поєдналися органіка природи та елегант-

ного розуміння мистецтва, де окремий твір «вихо-

на естетичність дизайну… Лаконічність і зовнішня

дить за свої межі», консолідуючи навколо себе со-

простота форми та метафоричність образу відзна-

ціально-критичні змісти, залучає глядача до актив-

чають створений художником пам’ятник на могилі

ного сприйняття та безпосередніх реакцій, більше

музиканта Сергія Кузьминського на Личаківському

того — стає засобом «прямої демократії», провоку-

цвинтарі у Львові (2013): тонка вертикальна метале-

ючи широкі суспільні обговорення та громадські

ва стела, іржава з тилу та дзеркально відполірована

дискусії. Так формується новий вид «скульптури

з фасадного боку, посеред якої прорізаний силует

у середовищі», що руйнує непохитність колишніх

птаха. Крізь прорізь видно небо та місто, у дзеркалі

ідеологічних монументів, — такої, що здатна реа-

відбиваються дерева та люди, що приходять згада-

гувати на виклики та події, супільні настрої й су-

ти музиканта… Метал ніби втрачає свою матеріаль-

перечності. Важливим для подібних проектів стає

ність, розчиняється у довкіллі. Світ темряви та світ-

контекст існування твору, що додає до його змісту

ла переходять одне в одного… Так митець говорить

широке різноманіття обставин, які супроводжу-

про життя, смерть, людську пам’ять.

ють його появу та надалі розгортаються навколо

165 l

нього. Для самого ж художника, чия світоглядна та творча позиція мають відверту соціальну спрямованість, ідея «Протистояння» полягає у пошуках шляхів суспільної комунікації, міститься у діалогічності самої мистецької інтенції, що не претендує на істинність та незаперечність, а ставить питання, запрошує до обговорення. Так формується нове концептуальне поле художнього твору, що полемізує з усталеними формами «пам’ятника» та «монумента», несе у собі динаміку, рух, здатність до змін. Проте творчість самого Олексія Золотарьова розпочиналася досить традиційно. Він народився у 1985 році в Києві в мистецькій родині. У 1996– 2003-му навчався у художній школі ім. Т. Г. Шевченка у класі скульптури. Серед його вчителів був скульптор Олександр Чоботар, один з найцікавіших українських митців покоління 1970-х, чиї уроки та бесіди справили на юнака велике враження. Потім у 2003–2020 роках було навчання в Академії мистецтва на факультеті скульптури, з 2009-го він почав експонувати свої роботи на виставках. Великий вплив на його творче становлення мав вітчим — відомий скульптор Олександр Дяченко. Невипадково ранні твори Олексія («Джаз» 2009, портрети 2010–2011 років) та дипломна робота «Музикант» (2010) несуть на собі виразні прикмети «пластики Дяченка»: фігуративність, природна виразність сюжетного мотиву, узагальненість органічної форми, її внутрішня пластична наповненість. Показою ознакою цих ранніх робіт була й їхня програмна станковість, що вже невздовзі перейде у зовсім іншу якість. Тепер Олексія Золотарьова привертає перш за все абстрактна традиція, монументальні конструктивні форми, що пов’язані з індустріальною естетикою, увагою до художньої виразності самих матеріалів. У його роботах свою інтерпретацію знаходять тенденції західної пластики 1960-х років, де перетинаються ідеї мінімалізму, різновиди пластичної абстракції, бруталізм та інтерес до «нехудожніх» матералів, що стали активно використовуватися в мистецтві. Варто згадати в цьому плані твори таких класиків мистецтва ХХ століття як Річард Сера, Тоні Сміт, Дональд Джад, Барбара Хепворт… Щодо самого Олексія, то на його думку, сучасне українське

l 166

«Музикант», гіпс, h 180 см, 2010

мистецтво має найактивніше інтегрувати світовий

О. Золотарьов був нагороджений двотижневим ста-

досвід ХХ століття, ті напрямки, стилістики, образ-

жуванням у Yorkshire Sculpture Park, під час яко-

но-пластичні ідеї, що свого часу оминули вітчизня-

го відвідав лондонську студію Найджела Холла,

ну скульптуру, обмежену у попередню добу догма-

що стало для молодого митця незабутньою подією.

тами соцреалізму.

Відкритий у 1977 році Yorkshire Sculpture Park —

…У 2012 році у Києві вперше проходив між-

перший парк скульптур у Великобританії — засно-

народний фестиваль сучасної скульптури Kyiv

ваний за принципом періодичних виставок просто

Sculpture Project. Серед зелені Національного бо-

неба, проте збирає і свою колекцію, має зокрема

танічного саду ім. М. М. Гришка експонувалися

одну з найбільших експозицій бронзової скульпту-

п’ять творів зірок сучасної скульптури: Магдалени

ри Генрі Мура. Робота в цьому середовищі додала

Абаканович, Найджела Холла, Єви Ротшильд, Суя

молодому українському художнику сил та наснаги,

Цзяньго та Жауме Пленси. Скульптури привезли

стала основою особистих творчих відкриттів. Саме

до Києва з Yorkshire Sculpture Park, найбільшого

через аналіз творчості сучасних митців, що працю-

парку скульптур у Європі, що став одним із парт-

ють у різних просторах, він утвердився в ідеї зміню-

нерів українського фестивалю. Конкурсну частину

вати розміри скульптури у зв’язку з місцем експо-

фестивалю представляли 15 робіт молодих скульп-

нування. Як розмірковує О. Золотарьов: «Багато ху-

торів з шістьох країн світу. Переможцем конкур-

дожників вважають, що їхні роботи можуть існувати

су був визнаний Олексій Золотарьов. Його робо-

тільки у певному розмірі, в якому вони були задума-

та «Роза вітрів» — чотиретиметрова конструкція

ні, але я впевнився, що це не так. Для мене дуже ці-

з легованої сталі — складається з трикутників,

кавими є ті зміни, що відбуваються зі скульптурами,

що за своєю композицією наближається до окта-

котрі варіюють свої розміри у зв’язку з масштабами

едру, несе у собі напружену взаємодію доцентро-

середовища, у якому вони мають бути встановлені.

вих та відцентрових рухів. Показово, що умовну

Досвід Великобританії це підтвердив».

абстрактну форму автор наділяє широким соці-

З 2012 року «Роза вітрів» не раз варіювала свої

альним змістом, де «“Роза вітрів” не просто об’єкт

розміри, експонуючись на різних виставках. Цю

як такий. Її можна розглядати як метафору розвит-

ідею підтвердив він, зокрема, й в проекті «Роза

ку України — багатовекторної, жорсткої та іржавої…

вітрів. Документ», що проходив у серпні 2020 року

І хоча робота сама по собі є досить формальною,

в Києві у своєрідній локації: на даху офісного цент-

ці відсилання зрозумілі. Ці змісти живуть в глиби-

ру серед міста. Тут тлом для задуму художника став

ні моєї свідомості, їх просто потрібно відфільтру-

широкий краєвид забудови з вежами сучасних ба-

вати, аби вони не розчинялися в естетиці». Надалі

гатоповерхівок та шпилями й куполами старовин-

«іржа» виявиться однією з улюблених фактур ху-

них споруд. Сама ж експозиція складалася з двох

дожника, про яку згодом він скаже: «… це мій ма-

елементів. Перший — бронзова «Роза вітрів», під-

теріал, я ним користуюсь. Це кортен, його не має

вішена тут до верхівки геометричної конструк-

сенсу фарбувати, тому що він вкривається такою

ції, що перетворило її таким чином на кінетичний

природною для нього іржавою патиною і не ржа-

об’єкт, котрий серед іншого відсилав до символіки

віє далі. Тобто це не корозія, а патина. Я тільки трі-

самої назви — «рози вітрів» як векторної познач-

шечки пришвидшив її виникнення. Вона утворю-

ки на географічних мапах, що характеризує ре-

ється на кортеновій сталі, що може існувати кіль-

жим вітру та метеорологічних коливань на даній

касот років. Вона не боїться корозії, надає металу

території. Другий — лайтбокс з фото монументу

теплоти…» «Роза вітрів» стане улюбленою компози-

«Батьківщина-мати» 1981 року з комплексу Музею

цією Золотарьова, до якої потім він буде постійно

другої світової війни в Києві та з відбитком на його

звертатися, наповнюючи її новими метафорични-

тлі фрагменту сучасної пластичної форми. За за-

ми змістами та алюзіями. Тоді ж, після фестивалю,

думом художника, ця композиція мала фіксувати

167 l

зміни у історичному, соціальному та естетичному

з них — поділена на ті чи інші сегменти куля, про-

довкіллі. Складні асоціативні взаємодії між скуль-

низана геометричними металевими конструкціями.

птурною формою, фотозображенням та реальним,

Проте у нових версіях елементи загальної струк-

справжнім архітектурним простором довкілля ок-

тури змінюють не лише конфігурації, а й кольо-

реслили динамічні виміри проекту, де сучасне ху-

ри — коричневий, чорний, жовтогарячий… Можна

дожнє межує з історичним та соціальним.

сказати, что тут художник варіює співвідношення

…З 2012 року Олексій Золотарьев постійно пра-

форм, на яких побудована пересувна скульптура

цює з геометричними формами, об’ємами та різни-

«Протистояння» — куля та жорсткі швелери. Проте

ми матеріалами, наповнюючи їх своєю естетикою

в цій серії взаємодія певних визначених форм,

та метафоричністю. Динаміка та статика, співстав-

представлена в динаміці змін та розвитку, набу-

лення гладких блискучих полірованих чи навпа-

ває нового змісту, кожного разу наповнюючись ін-

ки — шорстких поверхонь, округлих чи гострих ба-

шою енергією, що або стримує ці елементи у єди-

гатокутних форм, зіткнення горизонталей та верти-

ній структурі, або намагається подолати їхню ці-

калей, рух доцентрових та відцентрових мас стають

лісність. Самий же художник вкладає у свої роботи

темами його творів, кожний з яких «може витрима-

певні метафізичні та соціальні алюзії, зосереджую-

ти» різні масштаби, сприйматися чи як самодостат-

чи увагу на мотивах подолання, протистояння, зла-

ня станкова композиція, чи як монументальна про-

му та пошуку єдності…

сторова структура. Серед його робіт — «Зустріч»

Паралельно із суто скульптурними роботами

(2013) з нержавіючої сталі, побудована на зіткнен-

з 2013 року в його творчості склався ще один на-

ні складних трикутних форм та блискучих поліро-

прямок, де соціально-критичні мотиви реалізуються

ваних поверхонь; «Молекула» (2013) з поліровано-

у формах інсталяцій, акцій та асамбляжів. Все розпо-

го фарбованого в чорне дерева, чия композиційна

чалося на творчому симпозіумі «Бірючий», в якому

напруга розгортається через співставлення куба

того року брав участь О. Золотарьов та його това-

та кулі; «Час та простір» (2013) — кругла металева

риш — скульптор і дизайнер Василь Грубляк. Разом

форма, що у свій спосіб «повторює» космічні рухи…

вони утворили Групу GAZ (Грубляк + Золотарьов), яка

Розпочата ще мінімалізмом естетизація та залучен-

відтоді заявила про себе низкою мистецьких акцій.

ня до мистецтва індустріальних форм доповнюєть-

Тоді ж, на «Бірючому», разом вони зробили кілька

ся тут внутрішньою енергією, бруталізмом, тяжін-

арт-об’єктів — іронічну «Колісницю перебудови» (ме-

ням до великих масштабів.

талевий візок з золотими крильцями) та кілька суто

Саме так пролунали твори художника на вистав-

формально-дизайнерських композицій «Close Angle»

ці «Об’єми» 2015 року, що проходила у Мистецькому

з розфарбованої сталевої труби. Наступного ж ро-

Арсеналі у Києві, де разом з О. Золотарьовим бра-

ку, з якого розпочалися в Україні трагічні події вій-

ли участь Олександр і Тамара Бабаки та Олександр

ни на Донбасі, тут на «Бірючому» вони провели ак-

Дяченко. Великі круглі металеві диски (нержавіюча

цію «Ruтина» — символічне спалення збудованого

сталь, алюміній, пісок, фарбований у сіре та черво-

з фанери червоно-чорного мавзолею… Головні ж ро-

не) — «Фіксації» у залах цього виставкового центру,

боти Групи GAZ з’явилися вже в Києві.

де раніше містилися виробничі цехи заводу, не ли-

Як пояснюють художники, «Група GAZ переваж-

ше органічно увійшли у їхній простір, а й актуалізу-

но займається акціоністською діяльністю. Працюючи

вали в ньому «пам’ять місця», у суто художній спосіб

над тими чи іншими проектами, ми заглиблюємось

трансформуючи індустріальні образи та матеріали

в тематику дуже ретельно — настільки, аби люди-

в асоціативні багатозначні арт-об’єкти.

на могла побачити певну проблему з кардиналь-

Такою ж метафоричною багатовимірністю по-

но іншого боку. Не виключено, що ми помиляємо-

значена й розпочата у 2016 році серія композицій

ся або нам просто хочеться думати, що відбуваєть-

під назвою «Механічні апельсини». В основі кожної

ся саме це. (…) Наше мистецтво часто зараховують

l 168

до соціально-критичного, хоча ми аналізуємо свої по-

свій портрет») і широкі роздуми про сприйнят-

передні роботи, змінюючи до них ставлення і сприй-

тя навколишнього світу, про нав’язливі потоки ін-

няття». Серед акцій групи — «Тупик місце подумати»,

формації, серед яких так важко відрізнити прав-

присвячений темі безвиході, що мала як конкретно

ду від брехні, важливе від дріб’язкового… Вперше

ситуаційні, так і метафізичні конотації; «Ритуал схва-

робота з’явилася у 2017 році на персональній ви-

лення» (в ній разом з Групою брав участь художник

ставці О. Золотарьова «Інтерференція» в галереї

Олексій Сай) в іронічний спосіб обігрувала актуальну

«Face Foundation» у Києві. Потім вона неоднора-

в Україні тему громадського схвалення політичних

зово змінювала свої розміри та матеріали, експо-

чи інших суспільних програм, що набуло тут форми

нована то в просторі виставкового залу, то серед

спектаклю з особливим освітленням, темним залом

зелені парку. У 2020-му величезне восьмиметрове

та ритуальними оплесками… Чи не найбільш резо-

«Вухо» разом з іншими роботами сучасних укра-

нансним виявився великій перформанс Групи GAZ

їнських митців прикрасило новостворений парк

під назвою «Збройна кімната» (2014), що став реак-

скульптур PARK3020 під Львовом.

цією на початок військових дій на Сході України.

Олексій Золотарьов належить сьогодні до чи

Для участі в ньому художники запросили глядачів

не найбільш активно працюючих українських ху-

у своєрідний «креативний простір» в колишньому

дожників. Його плани — амбітні й потужні. Зокрема

склотарному заводі на Куренівці. У центрі порожньо-

в одному з інтерв’ю він сказав: «У світі встанов-

го ангару стояла велика біла фура з гіпсовими «авто-

лено багато цікавих скульптурних об’єктів. А ось

матами Калашникова», які роздавалися учасникам

в українських містах, на жаль, їх замало. Мені б хо-

акції. Так присутні демонстрували свою готовність

тілося побачити свої роботи в місцях з багаторіч-

захищати Батьківщину зі зброєю в руках… У своїх

ними скульптурними традиціями і в зовсім нових,

виступах та інтерв’ю художники Групи GAZ наголо-

несподіваних локаціях, де вони цю традицію змо-

шують на тому, що більшість їхніх робіт є безпосе-

жуть розпочати».

редньою реакцією на актуальні події і теми, де перетинаються емоції, роздуми й переживання, де певна провокативність сусідить із запрошенням до діалогу та активної глядацької реакції. І все ж попри різноманіття творчих інтересів саме скульптура залишається для Олексія Золотарьова головною та найважливішою. «Мистецтво — це мова, інструмент для висловлювання своїх думок, — вважає він. — Скульптура ж сьогодні вже не є замовленням або засобом обслуговування певних ідеологій. Вона — висловлювання художника, котре може бути як продуманим і чітким, так і таким, що трансформується». Таким «висловлюванням, що трансформується» стала й його композиція «Вухо», що не раз експонувалася за останні роки в різних локаціях. Ідея ж твору виникла досить випадково: на неї наштовхнуло художника невдало зроблене селфі. Образність лаконічної композиції «Вуха», створеної у посткубістичній манері, поєднала іронію щодо самого себе (через вухо автор прагне поступово «зібрати

169 l

«Груша», нержавіюча сталь, h 400 см, 2012, Київ

171 l

«Протистояння», кортен, h 380 см, 2019, Київ

l 172

173 l

«Рух супрематизму», кортен, нержавіюча сталь, бетон, h 450 см, 2015, Київ

175 l

«Роза вітрів», кортен, h 220 см, 2012, Abramovych Sculpture Park, Київська область

«Для мене мистецтво — це напрямок думки або певної сили; кожний об’єкт є передатчиком, який накопичує енергію. Я намагаюся надати думку кожному об’єкту, який створюю, адже так я спілкуюся з глядачем» (Олексій Золотарьов)

l 176

l 178

«Кут зору», метал, h 25 см, 2012

179 l

Триптих «Фіксація», змішана техніка, h 150 см, 200 см, 150 см, 2014

l 182

Триптих «Вправи», метал, фарбований склопластик, h 160 см, 2019

183 l

«Час бігти», дерево, пісок, фарба, метал, 250 х 250 см, 2016

l 184

185 l

«Молекула 1», фарбоване дерево, h 40 см, 2013

l 186

«Молекула», бронза, дерево, 42 х 35 х 30 см, 2017

187 l

l 188

Інсталяція «Ruтина», Група GAZ, 2014, Міжнародний симпозіум «Бірючий», Запорізька область, Україна

189 l

l 190

Інсталяція «Золоте руно», Група GAZ, 2016, Мистецький Арсенал, Київ

«Вухо», бронза, кортен, 200 x 50 x 75 см, 2017

«Скульптура стає мовою. Мовою висловлювання художника. Наприклад, сфера цілісна. І ці прямокутники її намагаються роз’єднати, тобто це візуалізація моменту, коли щось врубається в єдине, в якусь ідею, у певний об’єм, намагаючись його зруйнувати, але разом надаючи статичній формі енергію руху» (Олексій Золотарьов)

193 l

«Вухо», кортен, h 800 см, 2020, PARK3020, Львівська область, Україна

195 l

ІЛЛЯ НОВГОРОДОВ СКУЛЬПТУРА, ЩО МАЛЮЄ У ПРОСТОРІ

Майстерня скульптора

Традиційно визначальними елементами скульп-

назвав тоді «малюнками у просторі», формулюючи

тури вважалися об’єми та маси. Однак сучасне мис-

нову творчу задачу у єдності матеріалу і просто-

тецтво довело, що це зовсім не обов’язково. Місце

ру, змішанні форм реальних та уявних за допомо-

важких монолітних форм можуть заступати прозо-

гою опорних точок і отворів, де «нероздільні тіло

рі конструкції, які лише окреслюють простір, де ре-

і дух». Особливістю його скульптур стало й поєд-

альний силует доповнюється самим повітряним се-

нання фігуративності та абстракції, що надалі впли-

редовищем, де контур натякає на форму, яку потріб-

нуло на творчість його послідовників Девіда Сміта

но додумати, довигадати, довідчути…

(1906–1965) та Ентоні Каро (1924–2013). Показовою

Саме такою є скульптура Іллі Новгородова,

є теза останнього з них: «Я намагаюся сформува-

де контур, силует, абрис не лише стають основою

ти думку зі шматків сталі». Отже, думка, а не есте-

художнього образу, а й здатні притягувати до себе

тика визначає тут ідею твору. Варто навести в цьо-

навколишній простір. У скульптурі ж найбільше йо-

му зв’язку міркування одного з провідних художніх

го цікавить її основа — металевий каркас, той са-

критиків ХХ століття Клемента Грінберга, вислов-

мий, з якого починається робота над просторовим

лені ним про «скульптуру, що може бути зроблена

образом, той, що власне й формує його структуру

зі шматка дроту»: «…замість ілюзії речей нам тепер

та композицію, її обшири, рух, головний зміст. Потім

пропонується ілюзія модельностей: ми бачимо ма-

у традиційній пластиці цей каркас зазвичай обро-

терію, яка безтілесна, невагома і існує лише оптич-

стає об’ємами, ховається у масах, фактурах… У ро-

но, як міраж»…

ботах Новгородова він залишається відкритим, го-

Для художника сучасної доби, котра давно зни-

ловним, але не єдиним. Простір, зміни ракурсів, які

щила будь-які кордони між напрямками, стилісти-

закладені в композицію творів, світло й тінь ста-

ками, окресленими визначеннями, переформа-

ють виражальними засобами скульптурного обра-

тування традиційних ознак скульптури і залучен-

зу, майже нематеріального, майже примарного, ло-

ня її до концепційних практик є цілком природнім.

гічно конструктивного і ефемерного.

Та й свої прозорі конструкції з чорного металевого

У більшості своїх творів він інтерпретує тему

пруття Ілля Новгородов розглядає скоріше як струк-

людської фігури — чоловічої, жіночої, абстрактно ан-

тури, конструктивно міцні і одночасно здатні до ві-

тропоморфної, в окремих — звертається до певної

зуальних трансформацій, де індивідуальність «ав-

символіки, візуалізуючи умовні поняття. Чи не най-

торського малювання» заступає дизайнерська ло-

більш відома серед них — «Amor fati» (Любов до до-

гіка і вільна просторова гра, де важливими скла-

лі), що з 2019 року встановлена в Києві біля входу

довими образу стають фантазія та гумор не лише

до будівлі Торонто-центру. Конструкція з прутів чор-

автора, а й глядачів.

ного металу поєднує між собою прямокутник та овал,

Отже про художника. Він народився у 1987 році

при спогляданні їхні контури «накладаються» на навко-

в місті Дніпро. У 2005 закінчив там декоративно-при-

лишню архітектуру, візуально ніби «стягуючи» її в єди-

кладне відділення театрально-художнього коледжу,

ний умовний центр… Міцно вписана у забудову, ком-

потім — подорожував, пробував себе у різних про-

позиція між тим є цілком автономною і самодостат-

фесіях, однак повернувся до мистецтва. Вступив

ньою, в іншому середовищі здатною наповнювати-

на скульптурний факультет Національної академії

ся новим художнім змістом. Так, до речі, і відбулося

образотворчого мистецтва та архітектури, який за-

на скульптурній виставці того ж року у київському

вершив у 2015-му. З 2010-го бере участь у виставках.

парку «Наталка», де версія цієї ж роботи органічно

Чи не з самого початку його творчість розгор-

увійшла в природне середовище.

тається у різних напрямках. Його цікавлять скульп-

Слід зазначити, що ідея «контурної скульптури»

турні симпозіуми, ленд-арт та концептуальні прак-

була висунута ще у 1930-ті роки Хуліо Гонcалесом

тики. Він бере участь у скульптурних виставках

(1848–1942). Свої твори зі сталевих конструкцій він

та мультімедійних проектах. Серед них — київський

201 l

фестиваль Гогольфест 2016 року, в рамках якого Ілля

Особливість творчого мислення Новгородова

Новгородов виконав своєрідний об’єкт «Реберце»,

віддзеркалює показову тенденцію сучасного мис-

котрий так органічно вписався в рекреаційний про-

тецтва — так звану інтермедіальність, котра перед-

стір Арт-заводу «Платформа», де відбувався фес-

бачає не лише відмову від будь-яких жорстких кла-

тиваль, що залишився там і після його закінчення.

сифікацій та розподілів художньої діяльності, а й ор-

На думку художника, «реберце», тобто кістка, є по-

ганічне поєднання мистецтва з середовищем, кон-

няттям багатозначним, може прочитуватися як мі-

текстом, у якому воно виникає, та й насамкінець

фічне ребро Адама, як елемент такої собі псевдоар-

із самим життям. Невипадково серед характеристик

хеології, як символ смерті або нагадувати про сміт-

сучасної скульптури дослідники відзначають «міс-

тя чи недоїдки. Створене ним «Реберце» виявило-

це-простір», тобто місце перебування твору, яке вхо-

ся досить монументальним — майже шість метрів

дить органічною і важливою складовою до його об-

завдовжки, вагою півтори тонни армованого бетону,

разності, більше того — стає точкою відліку у його

воно легко «лягло» на зеленому газоні, створюючи

змістовому та формально-пластичному розгортанні.

своєрідний декоративний та метафоричний акцент

Показовий в цьому плані проект І. Новгородова

у гамірливому фестивальному просторі…

«Шукач пригод» (2019), створений в рамках програ-

Досить несподіваними стали роботи молодо-

ми «FRONTIER: Нові монументи», ініційованої київ-

го художника на ленд-симпозіумі «Простір Прикор

ським центром сучасного мистецтва «М-17». Темою

доння». Цей симпозіум існує з 1997 року в с. Могриця

його роботи стало своєрідне художньо-соціальне до-

на Сумщині, біля річки Псел, серед живописного

слідження одного з віддалених «спальних» районів

краєвиду та залишків давньослов’янського поселен-

Києва — Троєщини. Забудова цієї лівобережної части-

ня. Ілля Новгородов вперше приїхав туди у 2017-му.

ни міста розпочалася у 1980-х і певною мірою синтезу-

Проте ані мальовнича природа з високими й кру-

вала ознаки околиці сучасного мегаполісу: неспівмір-

тими пагорбами та луками, ані заглиблена серед

ні людині великі багатоповерхівкі та порожні просто-

ландшафту історія цієї місцини його не зацікави-

ри між ними, транспортні розв’язки серед житла, така

ли. Свою участь в симпозіумі молодий митець по-

собі «машина для життя», що породжує відчуття відчу-

бачив як певну пригоду, про яку й розповів у своє-

ження, розгубленості, покинутості… Каркасні скульпту-

рідній концепційній акції — «камінь, що подорожує».

ри художника задумувалися як мистецька інтервенція

Камінь, інтимно названий ним «Боря», перестав-

у це життєве середовище, котра мала загострити їх-

лявся по різних місцях Могриці з фіксацією кожно-

ній людській вимір та привернути увагу до соціальних

го такого місця на фото. Так художник «показував»

проблем. «Шукач пригод» — умовна «фігура» (скоріше

йому довкілля. Проте у гротесковості ситуації на-

її начерк) з металевого пруття на межі абстракції і ан-

справді приховувався більш широкий зміст: автор

тропоморфності, чия відкрита «розірвана» композиція

разом зі своїм матеріалом (каменем) наче оглядав

асоціюється з катастрофою, залишками вибуху, улам-

простір, де б могла з’явитися його скульптура, «мо-

ками чи пронизливим криком про допомогу… Вона за-

нумент» підшукував для себе місця…

свідчила: «контурність» металевих структур художни-

Вдруге Ілля Новгородов приїхав у Могрицю навесні 2020-го. І знову його робота на симпозіумі

ка не чужа живим емоціям, більше того — здатна нести у собі напругу і драматизм.

виходила за межі і ленд-арту, і звичної скульптури.

Роботи Іллі Новгородова поєднують широке ко-

На цей раз його увагу привернула покинута і вже

ло сучасних медіа — традиційну скульптуру, дизайн

не діюча водонапорна вежа, яку художник перетво-

середовища, концептуальні практики. У їхній об-

рив на арт-об’єкт «Остання крапля»: прикріпив до неї

разності співіснують визначеність авторської дум-

блискучу «краплю», зроблену з металевих пивних

ки, іронічність і та «ігрова інтенція», що саме у мис-

бляшанок. Занедбана споруда «отримала свою іс-

тецтві здатна народжувати несподівані, змістовно

торію» і стала художнім твором…

рухливі та наповнені життям образи.

l 202

«Amor fati», метал, h 330 см, 2019, БЦ Торонто-Київ, Київ

Майстерня скульптора

«Model 5», метал, h 220 см, 2019

207 l

«Model 7», метал, h 230 см, 2019

l 208

209 l

«Лімб» (ескіз), бетон, метал, h 100 см, 2020

l 210

«Остання крапля», метал, h 950 см, 2020, Могриця, Сумська область, Україна

«Як на мене, абстракція може бути набагато переконливішою за реальність. Вона не повторює і не наслідує. Може тому у скульптурі мене цікавить перш за все просторова та змістова структура, а її неможливо виокремити без аналізу. Переводячи ідеї в об’єкт, хочеться досягти чистоти висловлювання і вислизнути з тенет матерії» (Ілля Новгородов)

l 212

«Amor fati», метал, h 120 см, 2017

213 l

«Шукач пригод», метал, h 50 см, 2019, фрагмент виставки «Скульптурна лабораторія», M17 Contemporary Art Center, Київ

l 214

215 l

«Воїн», метал, h 50 см, 2019

l 216

217 l

«3», метал, дерево h 175 см, 2020, з симпозіуму «Простір прикордоння», Могриця, Сумська область, Україна

ВІТАЛІЙ ПРОТОСЕНЯ СВІТЛА ТИША

Майстерня скульптора

…Образний світ Віталія Протосені розкриваєть-

глядачем… Творчість Віталія Протосені продовжує

ся вже через саму атмосферу його майстерні: неве-

цю традицію, де, на його думку, «скульптура — особ-

ликого, але підкреслено світлого простору, де панує

ливий вид енергії, яку здатна виробляти статична

прохолодний білий колір, живуть вишукано прості

форма, певний стан спокою, рівновага форми, про-

об’єми та форми, що ніби запрошують до неспіш-

стору, часу. Видимі межі завмирають, а тактильність

ного споглядання та медитації. Захоплений схід-

фіксує відчуття реального».

ною філософією, художник прагне відтворити той

Віталій Протосеня народився у 1988 році у місті

особливий стан спокою та рівноваги, де, як писав

Горлівка на Донеччині. З дитинства захоплювався

Лао-цзи, «велика повнота схожа на порожнечу, але її

малюванням та ліпленням. Великий вплив на нього

вплив невичерпний». Цей стан, здається, випромі-

справив старший брат — художник-графік, що на-

нює й кожна з його скульптур, що попри заверше-

вчався у Національній академії мистецтва та ар-

ну самодостатність формує навколо себе особли-

хітектури у Києві. Віталій відвідував Горлівську ху-

ву атмосферу «світлої тиші», в якій, за задумом ху-

дожню школу, у 2008 році закінчив у Донецьку ху-

дожника, «мистецтво є провідником в іншу реаль-

дожнє училище, вступив на скульптурний факуль-

ність, позбавлену шуму та зовнішніх подразників,

тет Національної Академії мистецтв у Києві. Перші

де людина лишається із собою наодинці, може зу-

творчі спроби тут були пов’язані з роботою в дере-

пинитись і почути саму себе»…

ві, потім перейшов до каменю. Вже в академії він за-

Пошуки «чистої, самодостатньої форми», як відо-

хопився східною філософією, що й спричинило від-

мо, ще з початку ХХ століття прокреслили широку

мову від міметичних форм та перехід до абстракції.

традицію у світовій скульптурі, на кожному з історич-

Та й дипломна робота, яку молодий художник захи-

них етапів наповнюючись новими змістами. Висунута

стив у 2015 році, — «Гравітація», — являла собою аб-

модернізмом ідея «не зображувати нічого реально-

страктну композицію: високе гладке біле коло-по-

го», як вираз творчої свободи та мистецької авто-

стамент з білою, але шорсткою невеликою кулею

номності, протягом ХХ століття пройшла крізь кон-

посередині: уособлення взаємодії, рівноваги, діало-

цептуальний досвід мінімалізму 1960-х, де чи не го-

гічності форм, завершеності поверхонь…

ловною вартістю вважалося уникнення ілюзорності

Однак його перша експонована на виставці ро-

й подібності, наголошувалося на цілісності та непо-

бота була зовсім іншою, вона продемонструвала йо-

дільності об’єму. Свій внесок додали й інші різнови-

го фантазію і схильність до гумору та гри: для фес-

ди абстракції, котрі у скульптурі утверджували «прав-

тивалю Гогольфест у 2014 році разом з І. Підгайним

ду матеріалу», «правду та переконливість форми».

та А. Павловим він зробив велику семиметрову фігу-

Сьогодні цей досвід набуває нового значення: як по-

ру «Атланта» з арматури та металевої сітки. На від-

вернення до засадничих основ творчості, занурен-

міну від традиційного міфічного героя, що тримає

ня у його сутність; як окреслення того внутрішньо

землю над головою, цей стояв на руках догори но-

художнього простору в мистецтві, де зосереджені

гами… Для того ж фестивалю у 2017 році, тепер вже

його невербальні змісти та виміри. Нове мистецтво

самостійно, Віталій Протосеня створив символічну

перекодувало й саме розуміння візуального, адже

інсталяцію з металу на тему духовних шукань та жит-

нині, маючи за собою величезну історію мистецтва,

тєвого вибору — «Портал»: двометрові заввишки сті-

будь-яка найабстрактніша форма не є повністю від-

ни з іржавого металу утворювали між собою тонку

стороненою та умовною, так чи інакше здатна ви-

щілину, крізь яку проходило світло…

кликати ті чи інші асоціації із світу природи, культу-

Новий досвід надав молодому художнику

ри, мистецтва та й особистого людського досвіду.

ленд-фестиваль у Могриці. І хоча перша участь в ньо-

Образ не обмежується самим лише зображенням:

му в 2017 році була лише спробою «зробити щось

за ним — різноманіття змістів, метафор, симво-

з землею», яка його не задовольнила, вже наступно-

лів, що закладаються художником і розкриваються

го року він проявив себе тут яскраво і несподівано.

225 l

Акція «Скинь, де хочеш» мала суто екологічне спря-

часу» (2019), зображують майже ідеальні абстрактні

мування: заповнена сміттям та грунтом вантажів-

форми, чия тонко опрацьована поверхня, що всту-

ка кружляла довкіллям, готова скинути цей мотлох

пає у складну взаємодію зі світлом, здатна то наче

у будь-якому місці, її дії художник зафіксував на фо-

візуально розчинятися під його впливом, то, навпа-

то. Так відгукнувся він на проблему сміттєзвалищ

ки, «збиратися» у напружену єдність… Особливості

в Україні, яка в останні роки набула драматично соці-

фактури поверхні відіграють тут образну роль, визна-

ального масштабу. Його другою роботою на фести-

чають її зв’язок з оточуючим простором, набуваючи

валі став записаний на відео перформанс «Людина,

таким чином метафізичного змісту. Опукла поверх-

форма, вітер» (разом з І. Новгородовим): на тлі золо-

ня демонструє цілісність, повноту і наявність вну-

таво-зелених пагорбів «скульптуру» з людської фігу-

трішньої сили. Увігнута, навпаки, відображає втор-

ри, загорнутої у чорний каремат, виліплював сам ві-

гнення простору в скульптурну форму, її спротив.

тер, змінюючи її силует, рухаючи поверхню…

Пласкі дають уявлення про жорсткість матеріалу,

І все ж головним на сьогодні для Віталія Прото

його несприйнятливість до тиску зсередини і ззов-

сені залишається «біла завершена форма», яку він

ні. Помітне місце серед композицій художника зай-

створює з мармуру, граніту, вапняку. Митця нади-

має серія «Duo», в якій увагу зосереджено на витон

хає внутрішня наповненість неміметичної форми,

чених співвідношеннях двох елементів то пласкої,

її пластичність, цілісність та одночасно здатність

то об’ємної форми. Одна з робіт цього циклу (вап-

до візуальної трансформації, а точніше до візуаль-

няк, 2015) встановлена в місті Дніпрі…

ної динаміки під впливом освітлення, гри світлоті-

Серед ідей, котрі надихають художника, й сла-

ні. Варто згадати тези одного з лідерів мінімалізму

ветний «японський сад каменів», покликаний, як ві-

Дональда Джадда, який писав про «річ, що сприй-

домо, передати інтимну сутність природи, слугува-

мається як ціле», має «якість, що впливає як ціле»,

ти допомогою у медитації. Важливу роль відіграє тут

або про те, що «найзначніші речі ізольовані, і во-

і самий принцип «розташування каменів», що утво-

ни інтенсивніші, виразніші й сильніші», або мірку-

рюють між собою діалектичну єдність, змінюючись

вання Зігмунда Фрейда про «елементи, що пово-

за різних точок зору, у неспішному спогляданні роз-

дять себе як образи». На цих принципах, загалом,

криваючи магію взаємодії форм. Так мистецтво стає

будується ціле коло напрямків абстрактної скульп-

не лише засобом милування природою, а й шляхом

тури та мистецтва в цілому, що вже давно склада-

до її осягнення, запрошенням до роздумів, зосере-

ють потужне й розгалужене явище. Експресивність

дженості, самозаглиблення. У завершеності форм

та емоційність відходять тут вбік. Виразність плас-

та поверхонь розкривається принадність та вишу-

тичного образу будується на тонких формальних

каність простоти…

взаємодіях та співвідношеннях, що не лише обу-

Загальна тема художника продовжується у його

мовлюють його єдність, а й наголошують на особ-

циклі «Питання часу», де він розглядає умовну ок-

ливій чуттєвості, яка дозволяє майже фізично «пе-

руглу конусоподібну форму у часовому розвитку,

режити», сприйняти, відчути його побудову, факту-

який підкреслений світлом. Як вважає автор, його

ру, напругу…

«матеріальна модель часу» належить до таких, ко-

Окремі «білі композиції» Віталія Протосені,

трі «неможливо виявити, але можна відчути»: світ-

як-от «Нескінченність» 2020 року, здатні виклика-

ло рухається гладкою білою поверхнею, перетина-

ти цілком антропоморфні асоціації, м’якістю абри-

ючи умовний «екватор». Тінь символізує людське

су та пластичних переходів, гнучкістю форми нага-

життя, світло над «екватором» — майбутнє: «Проте

дуючи чи то жіночу фігуру, чи то відшліфовані пли-

ми відчуваємо лише теперішнє. Його гострий край

ном часу рештки якогось «археологічного» створіння,

врізається в нашу свідомість і фізичне тіло, приму-

вражаючого точною архітектонічністю своєї будови

шуючи відчувати матеріальний світ, сили гравітації,

(«Форма речей», 2019). Інші, як-от, наприклад, «Матерія

що впливають на нас кожну мить»…

l 226

«Час плине…», мармур, різьблення, 53 х 16 х 3.5 см, 2019

227 l

Твори Віталія Протосені експонувалися на більш ніж десятьох виставках в Україні, були відзначені Першою премією за скульптуру на конкурсі «OBJECTS ART PRIZE 2019» у Києві, все частіше привертають увагу колекціонерів. Позначені ясністю авторської світоглядної та естетичної позиції, вони відсилають до великої абстрактної традиції модернізму, продовжуючи його орієнтацію на зробленість, відпрацьованість, концептуальність вислову, на констатацію закономірностей, які здаються незмінними. Вони наче заново вибудовують перед нами ту внутрішню структуру неміметичного твору, що і є його образним змістом, те прагнення ясності та цілісності, яке й окреслює його самодостатність.

l 228

«Нескінченність», мармур, різьблення, 70 х 40 х 18 см, 2020

229 l

«Матерія часу», мармур, різьблення, 16 х 16 х 10 см, 2019

l 230

231 l

l 232

«Матерія часу», мармур, різьблення, 16 х 16 х 10 см, 2019

l 234

«Untitled», граніт, різьблення, 120 х 50 х 40 см, 2016

235 l

«Мистецтво виступає провідником в іншу реальність, позбавлену шуму та зовнішніх подразників, де можна залишитися наодинці з собою, зупинитися і почути самого себе. Видимі межі завмирають на мить в нескінченному русі, а тактильність фіксує відчуття можливої реальності, в якій людині відкриваються нові виміри самоусвідомлення у просторі та часі» (Віталій Протосеня)

l 236

«Форма речей», мармур, різьблення 180 х 180 х 180 cм, 2019

«Untitled III», мармур, різьблення, 100 х 30 х 8 см, 2019

l 238

«Duo», мармур, різьблення, 117 х 12 х 4 см, 2019

«Duo II», мармур, різьблення, 117 х 12 х 4 см, 2019

«Conformist», метал, h 250 см, 2018, Abramovych Sculpture Park, Київська область

l 240

l 242

«Гравітація», пісковик, різьблення, 100 х 140 см, 2015, Abramovych Sculpture Park, Київська область

243 l

ДАНІЇЛ ШУМІХІН

НЕСТАБІЛЬНІ СТОСУНКИ З МАЙБУТНІМ У ДАНИХ УМОВАХ

Майстерня скульптора

Попри те, що першою виставкою, на якій експо-

він кілька своїх проектів… У 1998–2004 навчався

нувалися роботи Даніїла Шуміхіна, була «Крейдяний

в київській художній школі ім. Т. Шевченка, у 2004–

період» 2003 року у київській галереї «Soviart» за під-

2010-му в Національній академії образотворчого

сумками роботи творчої групи ленд-артівського сим-

мистецтва та архітектури на факультеті скульпту-

позіуму в Могриці, початок свого самостійного шля-

ри. З 2019-го — член Національної спілки художни-

ху в мистецтві він відраховує з 2009-го: з участі у сту-

ків України. Сьогодні в його доробку — участь у 23

дентському семінарі у «Домі Бурганова» у Москві.

виставках, в Анкарі, Москві, Києві, Львові.

Цей семінар зібрав тоді студентів художніх інсти-

Вже в ранніх станкових скульптурах окреслило-

тутів з різних пострадянських країн. Виставки, які

ся коло митців, творчість яких виявилася близькою

пощастило там відвідати, майстер-класи провід-

його пошукам та визначила багато з їх подальших

них майстрів, лекції з сучасного мистецтва змінили

спрямувань. Серед них — німецький художник Отто

його уявлення про творчість, залучили до новітніх

Херберт Хайєк (1927–2005), що поєднував у своїх тво-

художніх практик. З того часу роботи Даніїла роз-

рах архітектуру, живопис та урбаністичний дизайн;

гортаються у концептуальному просторі, поєдную-

французький скульптор Мішель Гуіно (1926–2013),

чи між собою скульптури, інсталяції, фотографії, ху-

який працював з металом, синтезуючи абстрактні,

дожні об’єкти, де визначальним є новітнє проектне

антропоморфні та механістичні форми; та особ-

мислення, аналітичність та фантазія.

ливо — британський скульптор Лінн Чедвік (1927–

Головною темою його творів стала пізньорадян-

2005), що працював зі зварним металом, трансфор-

ська естетика, зафіксована у типовій вітчизняній

муючи фігуративні й абстрактні мотиви. Стилістика,

архітектурі, а точніше — той злам радянської епо-

художня мова і формальні відкриття кожного з них

хи, завершення «великої утопії», чиї наслідки й до-

відбилися на творчості Даніїла Шуміхіна, значною

тепер не осмислений досвід залишаються живими

мірою окресливши характерні риси пластики та ху-

і актуальними в нашій країні. Адже саме пізньора-

дожньої мови.

дянські споруди і закладений в них «проект життя»

Чи не найвиразніше мотиви скульптур Л. Чедвіка

і досі складає левову частку забудови українських

та окремих творів О. Х. Хайєка відбилися у ранніх

міст. Яку роль відіграє він сьогодні? Як відгукується

роботах Д. Шуміхіна — серії «Суб’єкти» 2010 ро-

у сучасності? Які асоціації та змісти породжує у но-

ку. І хоча, як розповідає художник, її героями стали

вого покоління?

близькі йому люди та стосунки між ними, тут він ві-

Певною відповіддю на ці запитання стала компо-

дійшов від будь-якої реалістичної подібності та кон-

зиція Шуміхіна «Фантом» (2018), що увійшла до про-

кретності. «Суб’єкти» Д. Шуміхіна — умовні, стилі-

грами виставки сучасної скульптури в київському

зовані зображення людських фігур — поєднуються

парку «Наталка». Біла піраміда на темному квадрат-

тут із абстрактними формами. Вертикальні ритми

ному постаменті нагадувала чи то пам’ятник на мо-

та загальна спрямованість вгору надають їм легкості

гилі, чи то модель якогось знаку радянського часу.

та динаміки, а складна експресивність взаємодії

Його зміст та призначення — невідомі, однак фор-

елементів — несподівану емоційність. Адже попри

ма міцно вписана у свою епоху, сприймаючись сьо-

вигадливу побудову, загострені грані скульптур, які

годні як фантом минулого.

переходять у площини, та різноманіття використа-

Інтерес до даної теми, напевно, невипадковий.

них фактур, що разом складають самостійну плас-

Даніїл Шуміхін народився у 1985 році у Херсоні, за-

тично виразну тему, ніби запрошуючи роздивляти-

будованому загалом саме архітектурою «радян-

ся їх уважно та без поспіху, — художника надихала

ського модернізму» 1960–1970-х років. Тут у 1998-му

тут ідея цінності людських стосунків та збережен-

він закінчив Таврійський ліцей мистецтв, звідси пе-

ня емоційності у жорсткому матеріалі… Показово,

реїхав до Києва. Але рідне місто продовжує збу-

що надалі ця емоційність відійде вбік, їй на зміну

джувати фантазію художника, йому присвятить

прийде конструктивна фантазія та аналітичність.

249 l

До 2011–2012 років належить серія «Фігури»: та-

у метафізичний концепт, що відкидає таким чином

кі, що сидять, і такі, що стоять. Вони зображені схе-

його тлумачення як плоті (a body), а разом з ним

матично, являючи собою «узагальнену постать лю-

і традиційної пластики, та акцентує в ньому саме

дини». Кожна з композицій складається з двох по-

«постать», фігуру (the body) як просторову форму.

статей. За задумом художника, вони символізу-

Скульптор стає тут конструктором, що вже не об-

ють рівність — соціальну, расову, гендерну. Однак,

робляє матеріал у його масі, але через комбінації,

як зазначає мистецтвознавець Наталя Маценко,

співставлення, розподілення, монтаж конструює

«у пластиці фігур і лініях на перший погляд статич-

свої просторові об’єкти. Невипадково саме стиліс-

них тіл, у стиках площин, з яких будується форма,

тика та ідеї постконструктивізму визначили образ-

закладена динаміка і потенційна трансформація».

не поле творчих зацікавлень молодого художника.

Їхнє пластичне рішення — скоріше конструкція, яку

…У 2017 році у київській галереї Port Creative Hub

можна змінювати. Так відгукується митець на акту-

відбулася персональна виставка Даніїла Шуміхіна

альні проблеми сьогодення, уникаючи прямого ви-

«Новий час», з якої по суті і розпочався його великий

словлювання. Д. Шуміхін інтерпретує тут мотиви

концепційний проект переосмислення залишків ра-

скульптур Л. Чедвіка, то додаючи їм більшого уза-

дянського модернізму. І тут варто нагадати історію

гальнення, то ніби «спрощуючи» складність гострих

цього явища, що вже сама є надзвичайно цікавою

«кубістичних форм», виявляючи в них головну кон-

та показовою. Адже «відлига» в СРСР розпочалася

структивну основу. І хоча свої роботи він виконує

саме з архітектури: у 1954-му та 1955-му роках уря-

у бронзі, металі та штучному камені, велике місце

дові постанови «Про розвиток виробництва збірних

серед них займають композиції з картону, що ніби

залізобетонних конструкцій і деталей для будівниц-

підкреслює їхні «вирізані» форми та закладену в них

тва» та «Про усунення надмірностей в проектуванні

змістову функцію: вони — моделі, частини якогось

та архітектурі» позначили не лише перехід до функ-

невідомого проекту… З картону зроблені і «Фігури

ціонального типового будівництва та впровадження

з хрестами» 2012 року: підкреслено видовжені, вер-

нових матеріалів, а й поширення в СРСР нової, ін-

тикальні, безтілесні, де від людини залишається ли-

шої — західної модерністської естетики, яка «вмон-

ше схема, структура, кістяк зовні міцний, насправ-

товувалася» у радянські реалії. Наслідки були пара-

ді ж ламкий та непевний… Продовженням теми є се-

доксальними — адже, активно запроваджуючи за-

рія «Голови» (2013), де зооморфні голови «складені»

хідні технології, вітчизняна система залишалася во-

з чітких геометричних площин, чи «Побічні вироби»

рожою до «іноземних» художніх та ідейних надбань,

(2016), котрі унаочнюють головний принцип скульп-

отож модерністська архітектура сусідила із соцре-

тур Шуміхіна — комбінаторику геометричних пло-

алістичним мистецтвом. Та й яскравий новаційний

щин, такі собі метаморфози, що асоціюються зі сві-

період в радянській архітектурі тривав недовго: вже

том природи, техніки, дизайну або вільної людської

у 1970-ті динаміка оновлення сповільнюється, будів-

уяви. Вони можуть здатися й подібними до ігра-

лі за однаковими невиразними типовими розробка-

шок — наприклад, японських орігамі, які складають

ми споруджуються по всій країні… Міжнародна ес-

з паперу, адже варіювання є основою будь-якої гри.

тетика 1960-х «накладалася» на протилежну їй ідео-

Проте «гра художника» завжди аналітична, в дано-

логію та радянський спосіб життя, унаочнюючи вну-

му ж випадку вона є дослідженням просторових мож-

трішні суперечності системи…

ливостей певних форм, площин, об’ємів, де органіч-

Чи не найбільш промовистим у цьому відношен-

не легко переходить у геометричне, «живе» транс-

ні в проекті Д. Шуміхіна стало фото із зображенням

формується у логіку конструкції…

величезної долоні зруйнованого сьогодні радян-

«Фігури» Д. Шуміхіна продовжують одну з пока-

ського скульптурного монумента — Пам’ятника бій-

зових тенденцій мистецтва ХХ століття, де голов-

цям Першої кінної армії (1975, автори — скульптори

на тема скульптури — людське тіло — переростає

В. Борисенко, К. Маєвський, архітектор А. Консулов),

l 250

«Фігура, що сидить» (фрагмент), бронза, h 69 cm, 2012

l 252

«Перехрестя», бронза, граніт, h 59 cm, 2010

що застигла у повітрі на тлі околиці сучасного віт-

Добі радянських 1980-х присвячений проект

чизняного міста, з його майже «диким» невпоряд-

Д. Шуміхіна «Хочемо жити як у Херсоні!». Ходили

кованим ландшафтом та силуетами багатоповер-

плітки, ніби тоді, у 1980-х, на тлі продовольчої кризи

хівок на обрії. Природа, цивілізація, привид колиш-

в СРСР у Ленінграді та Москві пройшли демонстра-

ньої ідеології «сплелися» тут у виразний образ ни-

ції під гаслами «Хочемо жити як у Херсоні!»: сонячне

нішньої доби.

південне місто з його природою, фруктами та овоча-

Парадоксальність «естетичних об’єктів», що роз-

ми здавалося комфортним місцем для життя. Чи бу-

робляє художник, полягає у «поверненні часу нав-

ло так насправді? У своєму проекті Даніїл Шуміхін

спак». Адже зазвичай макет споруди чи будь-який

розмірковує про минуле та сучасне рідного міста,

проект звернені у майбутнє, демонструючи те,

ставить питання про те, чи є сьогодні Херсон ком-

що має бути побудованим. «Макети» Шуміхіна ре-

фортним містом для життя. Його проект побудо-

конструюють те, що залишилося від минулого, те,

ваний на фотоматеріалах та об’єктах, де радянські

що зникає, перетворюючись на порожню оболон-

листівки із архітектурою житлових та громадських

ку, яка втратила зміст. І хоча художник добре розу-

будівель, площами та пам’ятниками радянських ча-

міє, що будь-які реанімації колишніх стилів немину-

сів сусідять із зображеннями їхнього сучасного ста-

че обертаються пародіями, естетика пізньорадян-

ну, позначеного економічною кризою та руйнацією

ського модернізму продовжує дивувати та захоплю-

довкілля. Однак художник не ідеалізує минулого,

вати, адже в ній поєднані такі протилежні імпульси

радше шукає відповідь на питання: яким має бути

як демократичність, культ науково-технічного про-

майбутнє? Заявлена ним тема «нестабільних сто-

гресу та чітка структурованість ідеологічної моделі.

сунків з майбутнім у даних умовах» із дослідження

«Поєднанням непоєднуваного» вражає його

естетики переходить у соціально-критичну площи-

«будинок-трибуна», в структурі якої перетинаються

ну, наповнюється новим змістом.

ідеї Ле Корбюзьє та радянського конструктивізму

Твори Даніїла Шуміхіна демонструють показову

1920-х років: будівля на високих опорах, що підійма-

тенденцію часу — нову версію «синтезу мистецтв»,

ють її над землею (ідея Корбюзьє) — і монументаль-

де поєднання скульптурного та архітектурного мис-

ний текст як ідеологічний пропагандистський заклик,

лення народжує нові форми творчості: до царини

що виростає з ленінської ідеї «плану монументаль-

«конструкцій» додаються жива образність мистец-

ної пропаганди». Або споруди із циклу «Нестабільні

тва та складні історико-культурні алюзії, а пласти-

стосунки з майбутнім», чиї конструкції дивним чи-

ка, спрямована на ідеї рівнозначності та варіатив-

ном поєднують у собі футуристичну легкість і дина-

ності, набуває проектного змісту.

міку із невиразністю глухих нейтральних площин. Метафорично звучить тут і білий колір, що став ознакою модерністичної архітектури. До речі, дослідники помітили, що така архітектура «не вміє старіти». Якщо пам’ятки готики, ренесансу, бароко, класицизму чи модерну-сецесії з часом, навіть вкриваючись «пилом років», набувають особливої образної значущості, то модерністичні споруди можуть бути тільки «новими», і будь-які подряпини та забруднення руйнують їхній образ. Може тому так сумно виглядає сьогодні більшість забудови радянського часу: вона мала утверджувати ідею світлого майбутнього, яке тепер перетворилося на уособлення похмурого минулого чи тепершнього…

253 l

«Друзі», бронза, h 67 cm, 2010

l 254

«Вітряний день», бронза, граніт, h 51 cm, 2012

«Цикл “Фігури” склався на перетині різних та доволі контроверсійних спрямувань: захоплення авангардним мистецтвом з його загостреними пластичними рішеннями та ідеями створення “нової людини”; моїми особистими пошуками художньої мови та багатьма суб’єктивними, внутрішніми проблемами, які, напевно, переживає кожний молодий художник, прагнучи визначити своє місце в мистецтві. Попри досить узагальнену та “безособову” пластику “Фігур”, їхній зміст цілком конкретний, пов’язаний із моїм життям та життям моїх друзів» (Даніїл Шуміхін)

«Тінь», бронза, граніт, h 37 cm, 2012

257 l

l 258

«Пара», бронза, граніт, h 28 cm, 2008

«Подружки», бронза, граніт, h 30 cm, 2008

259 l

«Пара», бронза, граніт, h 38 cm, 2012

l 260

261 l

«Фігури, що стоять», бронза, сталь, h 85 cm, 2011

263 l

«Фігури, що сидять», бронза, сталь, h 176 cm, 2012–2015

«Фігури перебувають у нерухомому стані, у бездіяльності, але лінії тіл вказують на зміну цього стану — може, лише за мить. Ці тихі перетворення ведуть до узгодженості дій, які не суперечать одна одній, — до конгруентності, що у широкому сенсі означає рівність» (Даніїл Шуміхін)

l 264

«Побічні вироби», картон, дерево, 2014

l 266

«В часи суспільно-економічної кризи, яку переживає наша країна, херсонці люблять згадувати “старі часи”, коли життя в південному місті, з його теплим кліматом, ряснотою овочів та фруктів могло здаватися іншим мешканцям СРСР бажаним місцем для життя. Зараз все змінилося, старі міфи пішли у небуття. У своєму проекті через старі поштові картки, де надруковані визначні пам’ятки Херсону 1960–1980-х років, більшість з яких сьогодні вже немає, я певним чином “реконструюю” його минуле, заповнюючи пустоти “новими спорудами” — архітектурними міражами, конструкціями, що поєднують досвід “радянського модернізму” та мої уявлення про нього. Можливо, ці проекти можна порівняти із жанром капріччо, що був поширений в Італіїї у XVIII столітті: він дозволяв художникам відтворювати руїни споруд, що ніколи не існували. Мій проект — не лише співставлення минулого із фантазією, а й спроба поміркувати над тим, як історія могла б скластися інакше…» (Даніїл Шуміхін)

l 268

«Хочемо жити як у Херсоні», 2 набори кольорових листівок, цифровий друк, текстиль, розмір листівок 14 х 9,5 см, розмір банера 146 х 39 см, 2020

271 l

«Храм спілкування народу», штучний камінь, h 64 cm, 2017

273 l

l 274

«Храм спілкування народу» (фрагмент фотографії), цифровий друк, 215 х 85 cm, 2017

275 l

«Общхрамстрой» (фрагмент фотографії), цифровий друк, 34 х 22 см, 2019

«Общхрамстрой», штучний камінь, h 23 cm, 2019

«Храм Таврійський», штучний камінь, h 20 cm, 2019

«Тотем», картон, h 210 cm, 2019

279 l

l 280

«Практика декорування в простоті, строгості форм та економічних рішеннях», картон, h 280 cm, 2020

281 l

«Естетичний об’єкт», ПВХ, h 122 cm, 2019

l 282

283 l

l 284

«Машина 003», штучний камінь, h 27 cm, 2017

285 l

«Великий вплив на мене справили ідеї радянської авангардної групи “Живскульптарх” (живопис, скульптура, архітектура), що діяла у 1920-ті роки. Найцікавішими для мене стали їхні пошуки, спрямовані на створення нового типу споруди, яка мала об’єднувати всі види мистецтв. Будівля, над якою вони працювали, називалася Храм Спілкування Народу: місце масових зібрань та культурного просвітництва. Проект не був реалізований, залишився на папері. Для авангарду взагалі експеримент як такий був важливішим за його втілення. В січні 2017 року я розпочав роботу над своїми “храмами”, які для мене є макетами, фантазіями, міражами, утопією, чи скоріше дистопією. У кожний макет я вкладаю змісти, що пов’язані з дослідженням тих чи інших соціальних криз, що відбиваються у постконструктивістських формах» (Даніїл Шуміхін) «Нестійкі зв’язки з майбутнім в даних умовах», ПВХ, h 307 cm, 2020

287 l

«Рука бійця 1-ї кінної армії» (фрагмент фотографії), цифровий друк, 215 х 85 cm, 2017

Малюнок В. Протосені, 2021

НАЗАР БІЛИК

2016 — «Рецепт для утопії», Інститут проблем сучасного мистец-

20 вересня 1979 року

тва, Київ

Львів, Україна

2015 — «Ukraine. Transformation der Moderne», Österreichisches Museum für Volkskunde, Відень

ОСВІТА:

2015 — «Дніпро. Трансформація», ArtsvitGallery, Дніпро

1999 — закінчив Київський інститут декоративно-прикладного

2015 — «Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985–

мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука

2015 рр. з приватних колекцій», Мистецький Арсенал, Київ

2005 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2015 — «Рекреація», Бірючий, Херсонська область

тва і архітектури

2014 — «Мистецтво бачити», Щербенко Арт Центр, Київ

2008 — асистентура-стажування при Національній академії

2014 — «Premonition: Ukrainian Art Now», Saatchi Gallery, Лондон

образотворчого мистецтва і архітектури

2014 — «Український ландшафт», Мистецький Арсенал, Київ 2014 — «Кінопроби», галерея HudPromo, Одеса

ПЕРСОНАЛЬНІ ПРОЕКТИ:

2014 — «Площа Свободи», Єрмілов Центр, Харків

2019 — «Уявні відстані», галерея Артсвіт, Дніпро

2014 — «Засліплені красою», Інститут проблем сучасного мис-

2018 — «Уявні відстані», Art Jump Gallery, Полтава

тецтва, Київ

2018 — «Уявні відстані», Національний музей Київська картинна

2013 — «Contemporary Ukrainian Artists», Saatchi Gallery, Лондон

галерея, Київ

2013 — «Скульптура PRO скульптуру», Єрмілов Центр, Харків

2014 — «Ємності», Bottega Gallery, Київ

2013 — «Індустріальний Едем», Інститут проблем сучасного мис-

2012 — «Контрформи», Bottega Gallery, Київ

тецтва, Київ

2011 — «Простір», Black Square Gallery, Маямі, США

2013 — Симпозіум сучасного мистецтва, Бірючий, Херсонська

2010 — «Межі простору», Bottega Gallery, Київ

область 2013 — «Велике і Величне», Мистецький Арсенал, Київ

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

2013 — «Україна сьогодні», Чеський Центр, Прага

2020 — «Століття української абстракції. Категорії виразності»,

2013 — «Орієнтація на місцевості», Національний художній музей

Національний музей Т. Г. Шевченка, Київ

України, Київ

2020 — «Горизонт зближення», Jinij Lake Art Museum, Суджоу,

2012 — «I Love Kiev», галерея Лавра, Київ

Китай

2011 — «А4. Кулькова ручка», галерея Карась, Київ

2019 — «SMACH», біенале ленд-арту, Сан-Мартін-де-Тор, Італія

2011 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

2019 — «NordArt», Бюдельсдорф, Німеччина

2011 — «АУТ: Нейрорізноманітність», Музей сучасного образо-

2019 — «Подвійна гра», Les Jardins d’Etretat, Етрета, Франція

творчого мистецтва, Київ

2019 — «Реформуючи простір», ЦСМ М17, Київ

2011 — Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, Київ

2018 — «Революціонуймо», Мистецький Арсенал, Київ

2010 — «Dream Catcher», Black Square Gallery, Маямі, США

2018 — «Умовний спосіб», галерея Митець, Київ

2010 — «Доступне мистецтво», Bottega Gallery, Київ

2018 — «Аурум місця», Zenko Gallery, Татарів, Івано-Франківська

2010 — «МУХі/Молоді українські художники», Інститут проблем

область

сучасного мистецтва, Київ

2017 — «Open Аir», галерея Anieres, Женева, Швейцарія

2008 — Великий скульптурний салон, Український дім, Київ

2017 — «Spaces», галерея La Cave, Женева, Швейцарія

2007 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

2017 — «Show Рromise», Львівський палац мистецтв, Львів

2005 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

2016 — «Килим. Сучасні українські митці», Єрмілов Центр, Харків 2016 — «Рецепт для утопії», Інститут проблем сучасного мистец-

——————————

тва, Київ 2016 — «Трансформація. Докази», Kunst- und Film-Biennale, Ворп сведе, Німеччина

293 l

ПЕТРО ГРОНСЬКИЙ

2012 — асистентура-стажування при Національній академії

2 листопада 1989 року

образотворчого мистецтва і архітектури

Київ, Україна ПЕРСОНАЛЬНІ ПРОЕКТИ: ОСВІТА:

2019 — «Bifronte» (спільно з Микитою Зігурою), Gallery Spazio

2008 — закінчив Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шев-

Gioele Chi, Кастель-Аркуато, Італія

ченка

2019 — «Bifronte» (спільно з Микитою Зігурою), Des Dominicains

2014 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

Gallery, Ніцца, Франція

тва та архітектури

2019 — «Непорушна тиша», галерея Portal 11, Київ

2018 — асистентура-стажування при Національній академії

2017 — «Bifronte» (спільно з Микитою Зігурою), галерея Триптих,

образотворчого мистецтва і архітектури

Київ 2017 — «Bifronte» (спільно з Микитою Зігурою), Palazzo Pallavicino,

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

Парма, Італія

2020 — «Форма простору», 044.House, Київ

2017 — «Bifronte» (спільно з Микитою Зігурою), ArtUnity, Гранада,

2020 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

Іспанія

2020 — Скульптурний симпозіум, Park 3020, Львівська область

2012 — «ПісляСьогодні», виставковий зал НСХУ, Київ

2020 — «Dive», Dora Ostrovsky Art Hub, Франкфурт, Німеччина

2011 — «Двовимір» (спільно з Микитою Зігурою), Музей гетьман-

2019 — «Frontier. Нові монументи», ЦСМ М17, Київ

ства, Київ

2019 — «Реформуючи простір», ЦСМ М17, Київ 2019 — «NordArt», Бюдельсдорф, Німеччина

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

2018 — Київський міжнародний скульптурний симпозіум

2021 — «Друга Натура», Зелений Театр, Одеса

ім. О. Архипенка, ВДНГ, Київ

2021 — «Sculpture on the Lawn», Орландо, США

2018 — «Більше ніж скульптура», Art Ukraine Gallery, Київ

2020 — «Niwot Sculpture Park», Колорадо, США

2017 — Перша національна бієнале молодого мистецтва, Мис-

2020 — «3D Sculpture Vector», ЦСМ Шоколадний будинок, Київ

тецький Арсенал, Київ

2020 — «Out of Time», Premier VIP Lounge Міжнародного аеро-

2017 — «Corpusculum II», галерея Лавра, Київ

порту Бориспіль, Київ

2017 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

2020 — «Едемський сад», Свято-Михайлівський монастир, Київ

2017 — «Українські художники сплять», Tamago Gallery, Берлін

2020 — «Середовище існування. Маніфест 2020», галерея Лав-

2014 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

ра, Київ

2013 — Міжнародний скульптурний симпозіум, Міжнародна ака-

2019 — «Sculpture by the Sea», Bondi Beach, Сідней, Австралія

демія мистецтв, Бурганов-центр, Москва

2019 — «Genezis», Dancing House Gallery, Прага, Чехія

2011 — Трієнале скульптури, виставковий зал НСХУ, Київ

2019 — «Сучасний український символізм та Михайло Врубель», Національний музей Київська картинна галерея, Київ

——————————

2018 — «Малий Зимовий Скульптурний», галерея Триптих Арт, Київ

ЄГОР ЗІГУРА

2018 — «Більше ніж скульптура», Art Ukraine Gallery, Київ

24 червня 1984 року

2017 — «Private Collection. Contemporary Ukrainian Artists», Інсти-

Дніпро, Україна

тут проблем сучасного мистецтва, Київ 2017 — «3D Sculpture Vector», ЦСМ Шоколадний будинок, Київ

ОСВІТА:

2017 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2003 — закінчив Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шев-

НСХУ, Київ

ченка

2017 — «ArtPrize», Grand Rapids, США

2009 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2017 — «Символ безмежного степу», музей Івана Гончара, Київ

тва та архітектури

2016 — «Gogolfest», aрт-завод Платформа, Київ

l 294

2016 — «Рецепт для утопії», Інститут проблем сучасного мистец-

2018 — «Transfer», Міжнародний аеропорт ім. Данила Галицько-

тва, Київ

го, Львів

2016 — «Artrooms», Melia White House, Лондон

2017 — «Інтерференція», галерея Face Foundation, Київ

2016 — «Мистецтво заради життя», Мистецький Арсенал, Київ

2016 — «Зміщення акценту» (спільно з Іриною Феддер), галерея

2015 — «Feldman Art Park», Фельдман Екопарк, Харків

Триптих Арт, Київ

2015 — «Коефіцієнт Незалежності», America House Kyiv, Київ

2014 — «Project / `` ``» (спільно з APL315), простір G13, Київ

2015 — «Практика відозмін», Інститут проблем сучасного мис-

2013 — «Maßstäbe», WerkKunstGalerie, Берлін

тецтва, Київ

2013 — «Tralfamadore» (спільно з Іриною Феддер), Посольство

2015 — «# Instaart», галерея Мистецька збірка, Київ

України в Німеччині, Берлін

2015 — «Великий скульптурний салон», Мистецький Арсенал, Київ

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

2015 — «Бути місцем», готель Інтерконтиненталь, Київ

2021 — «Друга Натура», Зелений Театр, Одеса

2014 — «Весняний вітер. Нова земля», Київська Сахара, Київ

2020 — Онлайн проект фестивалю креативних індустрій Plan B

2014 — «Громадянський містицизм», Інститут проблем сучасно-

(простір Pangram)

го мистецтва, Київ

2020 — «3D Sculpture Vector», ЦСМ Шоколадний будинок, Київ

2014 — «Вогонь любові. Присвята Майдану», ЦСМ М17, Київ

2019 — «Frontier. Нові монументи», ЦСМ М17, Київ

2014 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2019 — «Реформуючи простір», ЦСМ М17, Київ

НСХУ, Київ

2019 — «NordArt», Бюдельсдорф, Німеччина

2013 — «Iндустріальний Едем», Інститут проблем сучасного мис-

2018 — «Astana Art Show», TCÈ Art Destination, Нур-Султан

тецтва, Київ

2018 — «Більше ніж скульптура», Art Ukraine Gallery, Київ

2012 — «Gogolfest», Завод металоконструкцiй, Київ

2017 — «Corpusculum I», галерея Лавра, Київ

2011 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2017 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

НСХУ, Київ

2007 — «Gogolfest», Мистецький Арсенал, Київ

2017 — «Зруйнована казка», Музей української діаспори, Київ 2016 — «Трансформація. Докази», Kunst- und Film-Biennale, Ворп

——————————

сведе, Німеччина 2016 — «Точка зору. Від Заходу до Сходу», Національний заповід-

ОЛЕКСІИЙ ЗОЛОТАРЬОВ

ник Софія Київська, Київ

31 січня 1985 року

2016 — «Килим. Сучасні українські митці», Палац мистецтв, Львів

Київ

2015 — «По колу, по колу», Sudost Europa Kultur e.V, Берлін 2015 — «Х Art-Kyiv Contemporary 2015», Мистецький Арсенал,

ОСВІТА:

Київ

2003 — закінчив навчання у Державній художній середній школі

2015 — Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, Київ

ім. Т. Г. Шевченка

2015 — «Хиткі кордони», фонд Генріха Бьолля, Берлін

2010 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2014 — «Нова українська мрія», Мистецький Арсенал, Київ

тва та архітектури

2014 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2013 — резидент Yorkshire Sculpture Park, Вейкфілд, Великобри-

НСХУ, Київ

танія

2014 — «Тhe Show Within The Show» , Мистецький Арсенал, Київ 2014 — «Громадянський Містицизм», Інститут проблем сучасно-

ПЕРСОНАЛЬНІ ПРОЕКТИ:

го мистецтва, Київ

2020 — «Роза вітрів. Документ», простір Kooperativ, Київ

2014 — «Засліплені красою», Інститут проблем сучасного мис-

2019 — «Фіксуючи моменти», галерея Jump, Полтава

тецтва, Київ

2019 — «Момент часу», галерея Dora Ostrovsky Art Hub, Франк-

2013 — «Скульптура PRO скульптуру», Єрмілов Центр, Харків

фурт, Німеччина

2013 — «Енергія Каменю», Мистецький Арсенал, Київ

295 l

2013 — «Сила IT і життя генія», музей Духовні скарби України,

ВІТАЛІЙ ПРОТОСЕНЯ

Київ

13 жовтня 1988 року

2013 — «Індустріальний Едем», Інститут проблем сучасного мис-

Горлівка, Україна

тецтва, Київ 2013 — «Contemporary Ukrainian Аrtists», Saatchi Gallery, Лондон

ОСВІТА:

2013 — «Art. Design. Photo», Щербенко Арт Центр, Київ

2008 — закінчив Донецьке художнє училище

2012 — Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, Київ

2015 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2012 — Міжнародний фестиваль сучасної скульптури, Націо-

тва та архітектури

нальний ботанічний сад ім. М.М. Гришка, Київ 2011 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

НСХУ, Київ

2020 — Скульптурний симпозіум, Park 3020, Львівська область

2011 — Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, Київ

2019 — «Sculpture Тalks», галерея Митець, Київ 2019 — «Frontier. Нові монументи», ЦСМ М17, Київ

——————————

2019 — «Objects Art Prize 2019», ЦСМ Шоколадний будинок, Київ 2019 — «Реформуючи простір», ЦСМ М17, Київ

ІЛЛЯ НОВГОРОДОВ

2018 — «Більше ніж скульптура», Аrt Ukraine Gallery, Київ

28 листопада 1987 року

2018 — «Volume Park», парк «Наталка», Київ

Дніпро, Україна

2017 — «Corpusculum II», галерея Лавра, Київ 2017 — «Простір покордоння», Могриця, Сумська область

ОСВІТА:

2016 — Симпозіум з каменю, Мішурін-Ріг, Дніпровська область

2005 — закінчив Дніпропетровський театрально-художній

2016 — «Gogolfest», арт-завод Платформа, Київ

коледж

2016 — «Втілюючи місію. Мистецтво і бізнес», ЦСМ М17, Київ

2015 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2015 — Симпозіум з каменю, Миколаїв-Дністровський, Львівська

тва та архітектури

область 2015 — «Corpusculum», Інститут проблем сучасного мистецтва,

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

Київ

2020 — «Простір покордоння», Могриця, Сумська область

2014 — «Gogolfest», ЕМЗ, Київ

2020 — «Форма простору», 044.House, Київ 2019 — «Frontier. Нові монументи», ЦСМ М17, Київ

——————————

2019 — «Ілюзія матерії», ЦСМ М17, Київ 2018 — «Точка», Invogue ART, Одеса

ДМИТРО СНІГІР (ГРЕК)

2018 — «Більше ніж скульптура», ЦСМ М17, Київ

1 лютого 1978 року

2018 — «Volume Park», парк «Наталка», Київ

Маріуполь, Україна

2017 — «Простір покордоння», Могриця, Сумська область 2017 — «Corpusculum II», галерея Лавра, Київ

ОСВІТА:

2016 — «Gogolfest», арт-завод Платформа, Київ

1997 — закінчив Миргородський художній технікум

2016 — «Живий камінь», парк «Сосновий Бір», Черкаси

2001 — закінчив Харківський художньо-промисловий інститут

2013 — «Дерево», парк «Сосновий Бір», Черкаси

2004 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

2011 — «Місто — єдність несхожих», музей «Літературне Придні-

тва і архітектури

пров’я», Дніпро ПЕРСОНАЛЬНІ ПРОЕКТИ: ——————————

2019 — «Мелодія буття», галерея Триптих Арт, Київ 2019 — «Діва», галерея Митець, Київ 2018 — «Крок», галерея Триптих Арт, Київ

l 296

2017 — «Глина Адам», галерея Триптих Арт, Київ

ДАНІЇЛ ШУМІХІН

2014 — «Дихання простору», галерея Триптих Арт, Київ

10 січня 1985 року Херсон, Україна

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ: 2021 — «Друга Натура», Зелений Театр, Одеса

ОСВІТА:

2019 — «Contemporary Ukranian Art of 1985–2015 from Private

2009 — стажер Будинку Бурганова, Москва

Collections», Інститут проблем

2010 — закінчив Національну академію образотворчого мистец-

сучасного мистецтва, Київ

тва та архітектури

2019 — «Contemporary Venice 2019», Palazzo Ca’ Zanardi, Венеція, Італія

ПЕРСОНАЛЬНІ ПРОЕКТИ:

2019 — «Сучасний український символізм та Михайло Врубель»,

2017 — «Новий час», Port Creative Hub, Київ

Національний музей Київська картинна галерея, Київ 2019 — «Мелодія буття», галерея Триптих Арт, Київ

ВИБРАНІ ГРУПОВІ ПРОЕКТИ:

2019 — «Діва», галерея Митець, Київ

2020 — Форма простору», 044.House, Київ

2019 — «Сучасний український символізм», Музей сучасного

2019 — «Ілюзія матерії», ЦСМ М17, Київ

українського мистецтва Корсаків, Луцьк

2018 — «Temporary Autonomous Zone: сквоти Києва», галерея

2018 — «Малий, зимовий, скульптурний», галерея Триптих Арт,

Речовий доказ, Київ

Київ

2018 — «Більше ніж скульптура», ЦСМ М17, Київ

2018 — «Крок», галерея Триптих Арт, Київ

2018 — «Venue Atelier», CerModern Arts Center, Анкара

2018 — «Більше, ніж скульптура», Art Ukraine Gallery, Київ

2018 — «Умовний спосіб», галерея Митець, Київ

2017 — Private Collection. Contemporary Ukrainian Artists. Інститут

2018 — «Volume Park», парк «Наталка», Київ

проблем сучасного мистецтва, Київ

2017 — «Припущення», галерея Дзиґа, Львів

2015 — «Автопортрет художника», галерея Триптих Арт, Київ

2017 — «Corpusculum II», галерея Лавра, Київ

2014 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2017 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

НСХУ, Київ

2014 — «Дихання землі», Національний музей Т. Г. Шевченка, Київ

2016 — Всеукраїнська Різдвяна виставка, виставковий зал НСХУ,

2011 — Всеукраїнська трієнале скульптури, НСХУ, Київ

Київ

2010 — Весняна виставка, виставковий зал НСХУ, Київ

2015 — «Corpusculum», Інститут проблем сучасного мистецтва,

2008 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

Київ

НСХУ, Київ

2014 — «А4, Кулькова ручка», галерея Карась, Київ

2006 — Всеукраїнська художня виставка Молодіжна, виставко-

2014 — «X Art-Kyiv Contemporarу», Мистецький Арсенал, Київ

вий зал НСХУ, Київ

2014 — «Теорія вірогідності», Інститут проблем сучасного мис-

2005 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

тецтва, Київ

НСХУ, Київ

2013 — «Індустріальний Едем», Інститут проблем сучасного мис-

2004 — Всеукраїнська осіння художня виставка, виставковий зал

тецтва, Київ

НСХУ, Київ

2012 — Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, Київ

2002 — Всеукраїнська трієнале скульптури, виставковий зал

2010 — «Лампа», галерея P.Art.Com, Київ

НСХУ, Київ 2001 — «Нове мистецтво незалежної країни», Міська художня

——————————

галерея, Харків 2000 — «Пролог», Державний політехнічний університет, Харків

——————————

297 l

Галина Скляренко. Кандидат мистецтвознавства, художній критик, куратор. Народилася та живе у Києві. Закінчила мистецтвознавчий факультет Київського художнього інституту (нині — Національна академія архітектури та мистецтва). Працює у відділі образотворчого та декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України та у відділі візуальних практик Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. Автор понад 500 публікацій про мистецтво і культуру України ХХ та ХХI століття.

Серія «Українське Мистецтво ХХ–ХХІ» — видавничий проект платформи Abramovych.Art, створений прагненням всебічно сприяти дослідженню й популяризації вітчизняного мистецтва новітньої доби, поширенню знань про його історію та сучасність, провідних майстрів, художні школи й напрямки, визначальні події, тенденції та явища мистецького життя. Проект орієнтований на широкий спектр мистецьких видань — книжки, монографії, збірки статей, каталоги, альбоми, мета яких — представити образотворчість України в усьому її багатовимірному розмаїтті. Створення серії з її подальшим провадженням передбачає залучити фахове коло авторів — істориків мистецтва, критиків, мистецтвознавців різних творчих зацікавлень, дати поштовх до нових досліджень, які допоможуть не лише глибоко, системно й неу переджено відтворити історію мистецтва України, але й краще осягнути його сьогодення, визначити роль і місце вітчизняного мистецтва й художньої культури у європейському та глобальному культурному просторі. Команда проекту висловлює вдячність колекціонерам і меценатам, небайдужим до долі українського мистецтва, без підтримки яких друк цього видання не був би можливим.

Галина Скляренко

НОВА УКРАЇНСЬКА СКУЛЬПТУРА Видавнича серія «Українське Мистецтво ХХ–ХХІ»

Автор ідеї, куратор проекту: Ігор Абрамович

Менеджер проекту: Вікторія Кулікова

Редактор: Максим Добровольський

Фото: Марія Бикова, Назар Білик, Марта Ващук, Андрій Горб, Дмитро Грек, Юрій Дунай, Олексій Золотарьов, Олена Іллєнко, Антон Саєнко, Олена Сапонова, Генрік Фанті, Юрій Френдович, Марія Шеремет

Оригінал-макет, дизайн, обкладинка: Уляна Биченкова

Підготовка до друку: Андрій Шалигін

Видання створено за участі Видавництва ArtHuss Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3165 від 14.04.2008 Надруковано — Фамільна друкарня «Huss» Україна, 04074, Київ, вулиця Шахтарська, 5 Тел.: (044) 430–1549 e-mail: info@huss.com.ua www.huss.com.ua

ISBN 978-617-71»»»»»»»»»»»»»»»»»