Лiтературний Чернiгiв
60 А ти така ж, як триста років тому: В очах-озерцях – ніжності блакить, Забула про печалі і про втому. І тільки листя в серці пломенить…
КУПАЛЬСЬКА НІЧ Блискотить свічею перша зірка, А на кленах – роздумів печать. Нічка личко вмила у чар-зіллі, Йде Купальське свято зустрічать. Молодята вбрані, русокосі Над багаттям парами летять, І хори пташині стоголосі Губляться у клечанні латать. Випливають запашні віночки, Поринають верби в ніжну тінь. Розглядає Мавка у лісочку Папороті сивої цвітінь. Виткав місяць рушника на луках, Вигаптував росяні зірки. І шепоче лісовик онукам Про Купала потайні казки.
РІЧКА-ТАНЦЮРИСТКА Річечка долиною танцює, Плескотить веселкою вода. Їй шепочуть сосни, вільхи, туї: – Бистра, гарна, світла, молода!.. – А вона кружляє по долині, А вона співає-виграє. Цвіт калини і кульбаб кофтина – Мовби щастя виткане моє.