соціум
називатимуть нею свій бізнес і “добровільно” слухатимуть іномовних блогерів. Є ще одна форма лінгвоциду – найбільш небезпечна – зміна внутрішньої будови мови, її граматичних правил. Попри те, що цю інформацію /майже/ ніколи не озвучували нам у школі, саме така доля спіткала й українську мову. Втручання у внутрішні закони української мови було, як окреслив мовознавець Юрій Шерех, “радянським винаходом”: з 1933 року псевдонауковці почали забороняти певні українські слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагували інші – співзвучні до російських. Для пересічного мовця синтаксична конструкція чи граматична форма не є загально зрозумілими поняттями. І якщо змінити одну букву в кінці слова чи дві букви на початку – то ніби нічого критичного не відбудеться. Власне “непомітність” цих змін і є небезпечною. Як технічно спрацювала ідея наближення української мови до російської? Найперше – звучання. Стало модним говорити: Шевчєнко, чьому, навішьчьо. Відчуваєте співзвучність з російськими словами? В українській мові шиплячі звуки не можуть бути м’якими. Наголоси теж змінювали, на-
РІА Львів / листопад-грудень 2020
ближаючи звучання українських слів до російських. Порівняйте: одИнадцять – одинАдцять; с нОвим годом – з новИм роком. "Математичною" логікою керувалися виконавці лінгвоциду, коли скасували Кличний відмінок: у російській мові було 6 відмінків, а не 7. Задля “справедливості” було забрано букву “Ґ”: щоб в України, “меншої сестри Росії”, стало на одну букву менше в алфавіті. Українська форма дієслова наказового способу на кшталт зробімо, ходімо була замінена на конструкцію зі словом “давайте”, поширену в російській мові: давайте зробимо, давайте підемо. Схожий принцип було застосовано до форм майбутнього часу дієслів – творення конструкцій зі словом “бути”: буду робити, будемо співати (співзвучне з російським буду делать, будеш петь). Українська форма, яку витіснили, утворена з допомогою суфіксів -имо, -емо та похідних: робитиму, співатимемо. Тоді ж відбулося поширення активних дієприкметників зі суфіксами уч/юч, –ач/яч: копіююча техніка, практикуючий юрист. В українській мові активних дієприкметників не так багато, як в російській, натомість використовуємо інші конструкти: копіювальна техніка, юрист-практик. Українські слова взагалі репресували. Спершу репресії стосувалися українських синонімів: якщо було два слова на позначення одного поняття, у час лінгвоциду наполегли-
з російськими, просто зникали зі словників і з мовлення українців. Так зникли “лікувальник” – доктор, “м’ясня” – мускулатура, “хідник” – тротуар, “позем” – горизонт, “взуттярня” – взуттєва фабрика. Вже укладено Реєстр репресованих слів (майже 700). Якщо навіть побіжно ознайомитися з їх переліком, помітно, що найбільше знищували українські терміни. А якщо немає ні своїх термінів, ні, відповідно, свого наукового стилю – то немає своєї науки. Мову “безнаукового” народу легко назвати – простацькою, сільською, навіть телячою. Чи є сьогодні лінгвоцид української? Триває розгляд неконституційності Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. У школах та вишах декотрі педагоги принижують україномовних учнів. ЗМІ часто питання мови називають “конфліктним”. Але ви дізналися, що таке лінгвоцид. А це і є першим суттєвим кроком до його подолання. Леся Дуда кандидатка філологічних наук, викладачка Львівського національного університету ім. І. Франка, засновниця Мовної майстерні
во рекомендували використовувати співзвучне з російським відповідником. Так залишилися слова плаття, магазин, ізюм, а сукня, крамниця і родзинки вважалися такими, що створювали “штучну розбіжність між українською та російською мовами”. Парадокс полягає у тому, що “штучними”, “застарілими”, “вигаданими”, “провінціалізмами”, “націоналістичними” називали українські слова ті, хто працював на ідею ШТУЧНОГО наближення української мови до російської, – виконавці лінгвоциду. Слова, які не вдалося замінити співзвучними
43