Малаков, Д. Киевский Гидропарк / Дмитрий Малаков // Слово Просвіти. – 2014. – 28 березня. – Відомості доступні також з Інтернету: http://www.slovoprosvity.org.ua/?p=11982 (17.03.2016) Дмитро МАЛАКОВ
Киевский Гидропарк Технократична назва цього популярного місця відпочинку киян сповнена певного змісту. В назві — корені двох всім відомих слів: перше — грецьке — вода, друге — англійське, з латини — відгороджене місце. Отже, ―місце, відгороджене водою‖. Справді, Гідропарк — острів, що в плані нагадує видовжений трикутник, вершиною на південь. Від Лівого берега його відокремлює Русанівська протока, з півночі острів омивають води Венеціанської протоки, із заходу — Дніпро. З містом острів сполучають мости: Метро та Русанівський. Нині площа острова дорівнює 365 га. Саме нині, бо й островом цей терен став відносно недавно. Упродовж тисячоліть Дніпро біля Києва міняв обриси берегів, утворюючи численні протоки, острови й озера. Інколи вони щезали назавжди або поновлювались в інших розмірах, залежно від напрямків руху води під час та після великих водопіль. Отож люди ставили хати якнайдалі від непевних Дніпровських берегів. Одне з таких поселень навпроти Києва, відоме з ХV століття, 1508 року прибрав до рук Пустинно-Микільський монастир. Звідси й назва — Микільська слобідка. Протоки й озера давали рибу, заплавні луки — пасовиська й сіножаті. Через слобідку лежав стародавній битий шлях із Києва на Бровари, Козелець, Чернігів й далі на Лівобережжя. Понад півтора століття тому життя на Микільській слобідці помітно пожвавилося у зв’язку з будівництвом першого постійного мосту через Дніпро. Проектував його англійський інженер Чарльз Віньйоль. Металеві конструкції мосту виготовили в Бірмінгемі, доставили морем на 16 кораблях з Ліверпуля в Одесу, а звідти — українськими волами — до Києва (залізниці тоді ще не було). Кожна ланка важила 12 пудів, або майже 200 кг. Урочисті закладини мосту відбулися 30 серпня 1848 року, а 28 вересня 1853-го ланцюговий Миколаївський міст було освячено. Але офіційна, від імені царя, назва не прижилася, і кияни завжди називали міст Ланцюговим (російською — Цепным). Будівництво мосту обійшлося в 2,5 млн рублів сріблом. Кошти на щорічні ремонти надходили від сплати за проїзд Броварським шосе: з коня 9 копійок, з великої рогатої худоби 6 копійок. 1854 року мостом протягли дроти першої телеграфної лінії Київ—Москва, а 1912-го через Київ пройшла трансконтинентальна Індоєвропейська міжнародна телеграфна лінія, сполучаючи Європу з Азією. Поселення будівельників біля мосту одержало назву Передмостової слобідки — від земляного передмостового фортифікаційного укріплення, зведеного одночасно. А правобережні кияни називали її Микільською Ближньою слобідкою.