Марків, Наталка. У Будинку кіно відбувся творчий вечір знаменитого актора

Марків, Наталка. У Будинку кіно відбувся творчий вечір знаменитого актора: [Богдан Бенюк] [Електр. ресурс] // Вечірній Київ [сайт]. – Київ, 2014-2023. – Режим доступу: https://vechirniy.kyiv.ua/news/81070/ - Дата публікації: 06.04.2023 - Дата перегляду: 10.04.2022. У Будинку кіно відбувся творчий вечір знаменитого актора Під час творчого вечора. Фото: Наталка Марків

Богдан Бенюк розповідав про історії з життя та презентував короткометражки. Вдруге за два місяці у Будинку кіно осередок «Кіноспільнота» влаштував творчий вечір із по-справжньому народним артистом Богданом Бенюком. У лютому актор представляв фільм «Мати Апостолів». А днями показували дві короткометражки, зняті минулого року, головні ролі в яких виконував Бенюк. «Те, що вас мотивувало сюди прийти, ви ж побороли те, що сидить в кожному з нас — байдужість. І те, що ми приходимо дивитися кіно і вистави — це наш вклад у Перемогу», — сказав Богдан Бенюк. Магнітом цього вечора був анонс розповідей про життя, творчість та кумедні випадки із життя актора. Шанувальники його таланту, мабуть, чули деякі із цих історій з численних інтерв’ю та читали в публікаціях. Та не завжди картинка на екрані має таку ж силу, як живе спілкування. Перед творчим вечором була фотосесія. Фото: Наталка Марків

До цієї зустрічі Бенюк готувався, тож глядачам показали нарізки із фільмів. Але ці кадри були переплетені розповідями про те, що залишилося за кадром. Як, наприклад про зйомки у фільмі Андрія Кавуна «Кандагар», який знімали у Марокко на гроші росіян. Так вийшло, що фільмування припало не просто на День народження Бенюка, а на ювілей — 50 років. Про це він не розповідав колегам по майданчику, але засмутився, коли його ніхто не привітав. Але, зрештою, виявилося, що актори підготували цілу виставу. Бенюк, як справжній актор, підіграв. І дуже тішився,

коли виявилося, що режисер Андрій Кавун ще й сам пошив український прапор.

24 лютого 2022 року родина Бенюка готувалася святкувати День народження старшої дочки Олесі, але через напад росіян все відклалося, і довелося дітей та чотирьох онуків, лабрадора та трьох котів евакуйовувати на малу батьківщину. А потім, виявилося, що вік дає Бенюку можливість стати в пригоді військовим. Він переганяв автівки через кордон. Переважно Нісани, що задешево купували у Німеччині, перевозили через Польщу і приймали на кордоні України. У ланцюжку, були задіяні чимало людей. Серед них і Богдан Бенюк. Якось на кордоні його зупинила співробітниця польської митниці, довго випитувала про документи на машину. А потім це саме повторили українські митники. Але те, що за кермом народний артист дуже допомогло — його впізнали! Актор нервувався, не розумів, чого така увага до його персони, а уже в Україні з’ясувалося, що були підозри, що у машини не дуже чисте «минуле» і вона могла бути краденою… Житейські анекдоти від Бенюка доповнили показами двох короткометражок. Містичної картини «Блуд і Кавун», режисера Олег Володкевич. Та комедії «Подарунок» Олега Мартиросяна. У першій Бенюк грає козака, якого разом із побратимом водить «блуд» по колу і не дає вибратися із пастки. Минуле у фільмі переплітається із майбутнім, і у кожен час ставить перед вибором життя чи смерть.

Кадри з фільму «Блуд і Кавун»

Якщо «Блуд і Кавун» це своєрідна алюзія на українське поетичне кіно, то «Подарунок» — це цілком реалістична картина. У якій герой Бенюка виявляє, що під час оранки на полі прикопав новий айфон. Пошуки мобілки затягують сусідів і знайомих. При чому герої починають перекопувати, а потім перебирати руками землю ще з ночі під звуки грози, що наближається, а завершують на світанку. І все заради того, аби знайти телефон, бо його власник на фронті, на «передку». Так комедія абсурду перетворюється у драму. До слова, на завершення вечора Бенюк почув традиційне запитання, яке задають із залу, мабуть, під час усіх зустрічей. Про те, як він озвучував Вовчика із мультика про Капітошку. Пан Богдан проспівав пісеньку улюбленого героя багатьох дітей, а потім тим же голосом подякував усім глядачам за теплий вечір і попросив йти додому, бо уже досить пізно.