“Примус” на колесах і спалена Венеція: 10 фактів про Дніпровський район

“Примус” на колесах і спалена Венеція: 10 фактів про Дніпровський район [Електрон. ресурс] // ТОВ "Інформаційне агентство "Великий Київ" [сайт]. – Київ, 2015 - 2023. – Режим доступу: https://bigkyiv.com.ua/primus-na-kolesah-ispalena-venetsiya-10-faktiv-pro-dniprovskij-rajon/ – Дата публікації: 08.04.2020. – Дата перегляду: 28.04.2023.

“Примус” на колесах і спалена Венеція: 10 фактів про Дніпровський район Унікальний транспорт на найдовшому проспекті та сумнівний архітектурний рекорд, меморіальна ботаніка та друге народження згвалтованої війною землі – все це в історії Дніпровського району Києва. Прихопивши клапоть Чернігівської губернії, а потім багато разів змінюючи свої кордони, нині він став другим за кількістю населення районом Києва. Землі монастирські Лантіфундистські апетити монастирів міцно закріпилися в назвах історичних місцевостей, що увійшли до сучасної території Дніпровського району. Березняки – то березовий гай та Кухмістерська слобідка, що належала КиєвоПечерській лаврі. “Кухмайстер” перекладається з німецької як кухар, а розташоване тут село забезпечувало їжею військових, які будували Стару Печерську фортецю. Воскресенка виникла на місці Воскресенської слобідки – земель, що належали розташовувалася на Подолі Воскресенської церкви. Микільська Слобідка – це колишні землі Пустинно-Микільського монастиря. Сучасний житловий масив займає лише частину однойменної історичної місцевості. Тут вінчалися Гумільов і Ахматова У районі сучасної станції метро “Лівобережна” колись височіла дзвіниця Миколаївської церкви. До наших часів вона не збереглася, але в історії закарбувалася.

25 квітня 1910 року в ній були вінчані студент С.-Петербурзького університету Микола Гумільов і Анна Горенко (Ахматова). Особисто Ахматова залишила нащадкам доволі прозаїчний відгук про подію. Наречений присвятив їй вірша: “Из логова змиева, Из города Киева, Я взял не жену, а колдунью”. Прогледіли Воскресенку Хоча топонім Воскресенка пішов від назви Церкви Воскресіння Христового, навіть за часів бурхливої антирелігійної кампанії в 30-ті роки місцевість не змінювала назву. Вже у 60-ті роки тут був збудований новий житловий масив. Але й він зберіг первинну відверто церковну назву.

Бензоколонка для трамвая Дістатися в 1912 році з центру Києва на Лівобережжя можна було на трамваї з двигуном внутрішнього згоряння. Кияни жартома називали його примусом. Бензотрамвай слідував від Поштової площі до Микільської слобідки, де нині розкинувся Лівобережний житловий масив. Пізніше маршрут №В продовжили до Биківні, а потім і до Броварів. Бензосховище розташовувалося на базі Слобожанського парку (депо), а рухомий склад в 1913 році складався з 12 моторних і 8 причіпних вагонів. За цим напрямком курсували пасажирські та вантажні потяги. Бензотрамвай припинив роботу з початком Другої світової війни. Після її закінчення маршрут вирішили не відновлювати за неактуальністю, адже напрямок вже був добре електрифікований. Спалена Венеція На Трухановому острові в 19 столітті жив робочий люд, який вимушено будував свої дерев’яні будинки на високих палях. Весняні розливи Дніпра безжально затоплювали всі будови, й тоді човни ставали єдиним доступним засобом пересування. Але не річка вигнала людей звідси. У 1943 році німецькі окупанти, відступаючи, перетворили острів в випалену землю. “А потім бомби влучили у спокій. Чорніли крокв обвуглені трапеції. А потім повінь позмивала попіл моєї дерев’яної Венеції”, – писала Ліна Костенко, яка росла на Трухановому острові. Гідропарк, 1960 рік

Така ж доля спіткала й Передмостову слобідку. Щоб стерти трагічні події з пам’яті цієї землі, через 20 років після знищення поселення тут насадили парк, що перетворився в сучасний Гідропарк. Сьогодні Труханів острів і Гідропарк – популярні у киян місця відпочинку. Міст з Бірмінгема Перший стаціонарний міст через Дніпро був побудований у 1853 році в місці впадання Чортория в Дніпро. Залізну конструкцію виготовили в Бірмінгемі, морем доправили до Одеси, звідки на волах привезли до Києва. А срібну копію Миколаївського ланцюгового мосту демонстрували на виставці в лондонському Кришталевому палаці, адже на той час він був одним із найбільших мостів Європи. Пізніше переправа була продовжена і трансформована в сучасний Русанівський міст.

Вулиця-рекордсменка Броварський проспект проходить територією Дніпровського району, відокремлюючи його від Деснянського. Протяжність проспекту 14 км. Це найдовша столична вулиця. Саме нею колись до Броварів ходив уже згадуваний бензотрамвай. Експериментальна “китайська стіна” Або “напівкружка”. Так кияни прозвали унікальний київський 12-поверховий будинок, який має дві адреси. Декілька під’їздів розташовані на вул. Андрія Малишка, 3, інша частина – на Дарницькому бульварі, 7. Побудований в 1975 році він став першим в столиці будинком криволінійної конфігурації. Розтягнувшись на 540 метрів, він став на той момент ще й найдовшим житловим будинком. Та не всім мешканцям припала до душі ця експериментальна архітектура – кажуть, на плануваннях квартир це позначилося не кращим чином. Дерева на пам’ять Сосна на вул. Малишка, 21 носить ім’я льотчика Петра Нестерова. Тут неподалік від так званої Вовчої гірки в 1913 році він проводив перші в історії випробування з коригування артилерійського вогню. У 2011 році 250-річне дерево отримало статус ботанічної пам’ятки. На початку цього року такий же статус отримало ще одне дерево в Дніпровському районі. Це 18-метрова верба, що росте на березі озера Тельбін. У цьому місці в 1986 році Віктор Цой і група “Кіно” брали участь у зйомках фільму українського режисера Сергія Лисенка “Кінець канікул”. Перший відпочинковий політ над Лівобережжям З оглядового колеса в парку Перемоги з висоти 26 метрів можна побачити панорами лівого берега і частково правого, а також всю територію парку. Повне коло обертання воно здійснює за п’ять хвилин. Це перше столичне колесо огляду. Воно було встановлено ще в 1978 році і досі працює.