У семи селах району по дорозі до Чорториї біля найпопулярніших ресторанів з автентичною кухнею сіл Мамаївці, Лужани, Шипинці, Дубівці, Глиниця, Зеленів селяни накривають столи гостям зі своїх фірмових та страв, які найбільше любив їхній знаменитий земляк. «На гостині в Івана» можна спробувати лободу, тушковану в сметані, голубці з капусти й бурячиння, бануш і кулешу, «на халяву» перехилити келишок з великої старої пляшчини, закритої кукурудзяним качаном. Автором ідеї запросити в день його сімдесятиріччя туристів «на гостину до Івана» стала місцева влада в особі невгамовного заступника голови Кіцманської райдержадміністрації Валентини Рухтурак. Етнофестивалі нуртують на різних майданчиках в багатьох селах району. Легендарні музики і білі птиці Зупиняємось в Глиниці. Те село міг би минути хіба що глухий. Стіни сільського клубу розхитує баритон Юрка Чорнея: співає давно відомий романс «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Він один з усього складу глиницького народного ансамблю музик, кому в спадок дістався голос і не дісталося легенди, як контрабасистові Євгенові Антоняку, акордеоністові Іллі Богданюку, цимбалістові Івану Злотару, скрипалям Юрію Блещуку та Миколі Вівчарюку, трубачеві Василю Антоняку. Точніше, легендарної бувальщини про те, як їхні батьки і діди, що не знали нотної грамоти, неперевершено озвучували два фільми Миколайчука на студії Довженка — «Білий птах з чорною ознакою», «Така довга, така тепла осінь». Тут, у найближчому до Чорториї селі, Іван Миколайчук міг проводити дні і ночі, слухаючи у їх виконанні в’язанки пісень українських, румунських, молдавських, російських, єврейських, буковинських коломийок, добираючи музичний супровід до своїх кінострічок. Ці музики грали в сільському клубі і в чайній, в столичних палацах культури і на міжнародних етнофестивалях. Їхньому керівникові ще за життя виклали зірку слави в обласній Алеї знаменитостей. Оглядаємо разом з начальником районного управління культури споруду, де має облаштуватись колиба Миколайчука. Це буде, каже Олександр Юрков, родзинка цього туристичного маршруту, не менш оригінальна, ніж львівська «Криївка». Тільки тут пригощатимуть улюбленими стравами артиста і можна буде почути славні мелодії народних музик з Глиниці, які звеселяли душу актора і надихали на творчість. За кілька кілометрів при дорозі на Вашківці розкинувся сад, де Іван знімав фільм «Така довга, така тепла осінь» і свого вчителя Міхневича у головній ролі емігранта Майка. Слова про щастя вчителя, коли його перевершує учень, повторює на зустрічах з юними односельцями сестра Івана Миколайчука Фрозина Василівна. Вона спускається до нас стежиною з Іванової гори, відчиняє двері музею-садиби.