Типова історія нетипового таланту:Світлана Алексієвич

Централізована бібліотечна система Дніпровського району м.Києва Бібліотека ім. К. Симонова

Типова історія нетипового таланту:

Світлана Алексієвич Бібліографічний список

Київ 2017

Я думаю, что все-таки мой главный принцип — иди и сторожи в себе человека. С.Алексієвич

Шановні читачі! В 2018 році письменниці, подвижниці на літературній ниві Світлані Алексієвич виповнюється -70. Теми її книг хвилюють дуже багатьох людей, творчість письменниці є об'єктом пильної уваги з боку критиків. Великий інтерес прикутий і до політичних поглядів письменниці… Світлана Олександрівна присвятила себе літературі як головному покликанню всього життя. Вона завжди цікавилася полемічними темами в історії нашої країни. Сьогодні її цікавлять метафізичні речі: любов (конкретні історії чоловіків та жінок), старість - проблема століття і сам відхід людини… Шанувальників творчості С. Алексієвич завжди цікавило питання жіночої долі письменниці, але про це відомо дуже мало… Але не можна сказати, що С. Алексієвич є обділеною людиною. ЇЇ сім'я складається з її книг, сценаріїв до фільмів і журналістських робіт. Більше дізнатись про Світлану Алексієвич допоможе Вам даний бібліографічний список ,,Типова історія нетипового таланту".

@Бібліотека ім. К. Симонова,2017 2

Алексієвич Світлана (Алексіевіч Сьвятлана) -

білоруська письменниця, журналіст. Народилася 31 травня 1948 р. на Україні, в місті Івано-Франківськ. Батько - білорус, мати - українка. Після демобілізації батька сім'я переїхала на його батьківщину, в Білорусь. Жили в селі. Батько і мати працювали сільськими вчителями. Після закінчення школи Світлана працювала кореспондентом районної газети в м. Наровля, ще в школі писала вірші та газетні замітки. В 1967 році стала студенткою факультету журналістики Білоруського державного університету в Мінську. Під час навчання декілька разів була лауреатом республіканських та всесоюзних конкурсів наукових студентських робіт. Після університету була направлена на роботу в Брестську область — в районну газету. Працюючи в газеті, одночасно викладала в сільській школі. Через рік її взяли на роботу в Мінськ, в редакцію ,,Сельской газеты". А ще через декілька років вона стала кореспондентом, а потім і завідуючою відділом нарису та публіцистики літературно – художнього журналу ,,Нёман" (орган Спілки письменників Білорусі). С. Алексієвич пробувала себе, свій голос в різних жанрах - оповідання, публіцистика, репортажі... Літературну діяльність почала в 1975 році. «Хрещеним батьком» можна назвати відомого білоруського письменника Алеся Адамовича з його ідеєю нового жанру, точне визначення якому він постійно шукав: «соборний роман», «роман-ораторія», «роман3

свідоцтво», «народ сам про себе розповідає», «епічнохорова проза » і т.д. Перша книга Світлани Алексієвич - «У війни - не жіноче обличчя» - була готова в 1983 і пролежала у видавництві два роки. Вона була зроблена у фірмовому стилі авторки, якому та не зраджувала все своє подальше життя: магнітофонні записи інтерв’ю багатьох жінокучасниць Другої світової війни були відредаговані та доповнені авторським коментарем, який пояснював читачу мораль цих історій. Автора звинувачували в пацифізмі, натуралізмі і розвінчанні героїчного образу радянської жінки. На ті часи це було більш ніж серйозно. «Перебудова» дала доброчинний поштовх. Книга майже одночасно вийшла в журналі «Жовтень», «Роман-газеті», у видавництвах «Мастацкая літаратура», «Радянський письменник». За п'ять років тираж дійшов до двох мільйонів екземплярів. Письменниця отримала за свою книжку про жіноквійськових орден ,,Знак пошани", який і став її першою літературною нагородою. Непростою була і доля наступних книг. «Останні свідки» (1985) - погляд дітей на війну. «Цинкові хлопчики» (1989) - про злочинну війну в Афганістані. «Зачаровані смертю» (1993) - про самогубців. «Чорнобильська молитва» (1997) - про світ після Чорнобильської трагедії. «Чудний олень вічного полювання» - про любов… За книгами С. Алексієвич зняті фільми і поставлені театральні спектаклі. Письменниця дуже критично налаштована до політики президента Олександра Лукашенка. Після його приходу до влади державні видавництва Білорусії припинили випуск її книжок. Це стало однією з причин її еміграції до Європи. З 2000 року письменниця жила в Італії, Франції та Німеччині, з 2006 року – у Швеції. 2013 року С. Алексієвич повернулася до Білорусі. Світлана Алексієвич стала першим нобелівським 4

лауреатом в історії незалежної Білорусії. На рахунку лауреатки - сценарії до 21 документального фільму, трьох театральних п'єс. Вистави за її книгами ставили у Франції, Німеччині, Болгарії… Найважливіше сьогодні, з позиції письменниці, зберегти любов і фіксувати голоси епохи. Світлана Алексієвич робить свою справу - працює над проектом, який має назву ,,Людина любові"... С. Алексієвич отримує письменницьку стипендію. Багато їздить по світу, зустрічається з видавцями, читачами, читає лекції…

Титули, нагороди, премії Світлани Алексієвич: 2017 – Премія Міжнародної журналістики в Іскіа (Premio Ischia Internazionale per i diritti umani— Internazionale Giornalsmo) (Італія).

2016 – Почесний доктор Києво - Могилянської академії (Україна).

2015 - Нобелівська премія з літератури - «за її багатоголосну творчість - пам'ятник стражданню і мужності в наш час».

2015 - Премія імені Ришарда Капущинського (Польща) 2014 - Приз читацьких симпатій за результатами читацького голосування премії «Велика книга» – за книгу «Час секонд-хенд».

2014 - Офіцерський хрест ордена Мистецтв і літератури (Франція).

2013 – Перо Свободи (PIÓRA WOLNOŚCI) (Польща).

5

2013 – «Бренд-персона», Мінськ (Білорусь).

2013 – Премія Медічі за есеїстику (Франція) – за книгу «Время секонд - хенд».

2013 - Премія миру німецьких книготорговців.

2013 – Краща книга року (EILLEUR LIVRE DE L'ANNÉE), Париж (Франція).

2011 Премія Центральноєвропейської літературної премії Ангелус за книгу «У війни не жіноче обличчя».

2011 - Премія імені Ришарда Капущинського за книгу «Час секонд-хенд» (Польща).

2007 – Премія організації Oxfam Novib (XFAM NOVIB - PEN AWARD), Гаага (Нідерланди) 2006 - Національна премія критики (США). Медаль Преподобної Євфросинії Полоцької (Білоруська православна церква).

2002 – Премія ім. Сандро Онофрі (PREMIO SANDRO ONOFRI PER IL REPORTAGE NARRATIVO, Рим (Італія).

2001 – Премія світу імені Ремарка (Німеччина).

1999 - Премія Гердера (Австрія).

1999 - Премія «Свидетель мира» («TEMOIN DU MONDE», RFI»). Міжнародне французьке радіо. Париж (Франція).

1998 - Лейпцизька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (Німеччина).

1998 – Премія «За кращу політичну книгу року» («DAS POLITISCHE BUCH». "Sonder preis der Arbeit - gemeinsc" haft der Verlager, Buchhandler und Bibliothekare Friedrich -- Ebert -- Stiftung", Бремен (Німеччина).

1998 - Премія фонду «Гласність»: «Самый искренний человек года», Москва (Росія).

1997 - Премія імені Андрія Синявського редакції «Нової газети» – «За творчу поведінку і благородство в літературі» (Росія).

1997 - Премія журналу «Дружба народів» (Росія).

6

1997 - Премія «Тріумф» (Росія).

1996 - Премія імені Курта Тухольського Шведського ПЕН-клубу – «За мужність і гідність в літературі».

1987 - Премія «Літературної газети» (СРСР).

1986 - Премія Ленінського комсомолу – за книгу «У війни не жіноче обличчя».

1985 - Літературна премія імені Костянтина Федіна Спілки письменників СРСР.

1984 - Премія журналу «Октябрь» (СРСР).

1984 - Орден «Знак Пошани» (СРСР).

1984 - Літературна премія імені Миколи Островського Спілки письменників СРСР.

Книги Світлани Олександрівни Алексієвич

1983 – «У войны не женское лицо», 1985 – «Последние свидетели. Сто недетских рассказов», 1989 – «Цинковые мальчики», 1993 – «Зачарованные смертью», 1999 – «Чернобыльская молитва», 2006 – «Чудный олень вечной охоты», 2013 – «Время секонд-хэнд: конец красного человека». Декілька десятиліть Світлана Алексієвич писала свою хроніку ,,Голоси Утопії". Опубліковані п'ять книг, в яких ,,маленька

7

людина" сама розповідає про час і про себе. Назви книг вже стали метафорами: ,,У війни не жіноче обличчя," ,,Цинкові хлопчики", ,,Чорнобильська молитва"... По суті, вона створила свій жанр – поліфонічний роман - сповідь, в якому із маленьких історій складається велика історія... Її книги про глибини людської психології, які проявляються в екстремальних умовах. Людина на війни, жінка на війні, дитина на війні; людина в умовах катастрофи - особистої, соціальної, космічної… «Я долго искала жанр, который бы отвечал тому, как я вижу мир. Тому, как устроен мой глаз, мое ухо... Пробовала себя... И выбрала жанр человеческих голосов... Свои книги я высматриваю и выслушиваю на улицах. За окном. В них реальные люди рассказывают о главных событиях своего времени – война, развал социалистической империи, Чернобыль, а все вместе они оставляют в слове – историю страны, общую историю. Старую и новейшую. А каждый – историю своей маленькой человеческой судьбы...» С. Алексиевич

Алексиевич, С. У войны не женское лицо; Последние свидетели: повести / С. Алексиевич. – М. : Советский писатель, 1988. – 368 с.

Одна з найвідоміших у світі книг про війну, яка поклала початок знаменитому художньо-документальному циклу Світлани Алексієвич ,,Голоси утопії". Перекладена більш ніж двадцятьма мовами, включена в шкільні та університетські програми у багатьох країнах.

8

На самій страшній війни ХХ століття жінці прийшлося стати солдатом. Вона не лише рятувала, перев'язувала поранених, а й стріляла із ,,снайперки", підривала мости, ходила в розвідку, брала ,,язика"… Жінка вбивала. Вона вбивала ворога, який напав з небаченою жорстокістю на її землю, на її дім, на її дітей… Це була величезна жертва, принесена ними на вівтар Перемоги. І безсмертний подвиг... ,,У войны не женское лицо" – досвід унікального проникнення в духовний світ жінки, яка виживала в нелюдських умовах війни.

Алексиевич, С. Последние свидетели. Книга недетских рассказов / С. Алексиевич. – М. : Молодая гвардия, 1985. – 175 с.

Друга книга відомого художньо - документального циклу Світлани Алексієвич ,,Голоси утопії". Спогади про Велику Вітчизняну війну тих, кому у війну було 6-12 років — найбільш неупереджених і нещасних її свідків. Війна очима дітей, ще страшніша, ніж закарбована жіночим поглядом. Та чи потрібна нам така страшна правда? На це питання відповідає сама письменниця: «Человек беспамятный способен породить только зло и ничего другого, кроме зла». ,,Последние свидетели" – це подвиг дитячій пам'яті…

Алексиевич, С. Цинковые мальчики: документальные повести / С. Алексиевич. – М. : Известия, 1991. – 426 с.

Книга давно стала бестселером в усьому світі. Без неї неможливо уявити історію афганської війни — війни 9

непотрібної і несправедливої, історію останніх років радянської влади, остаточно дискредитованої цією війни. Непозбутнє горе матерів ,,цинкових хлопчиків", зрозуміло їх бажання, знати правду про те, як і за що воювали і гинули в Афганістані їх сини. Але дізнавшись цю правду, багато хто з них жахався і відмовлявся від неї. В основу повістей покладено свідчення та розповіді очевидців та учасників майже десятилітньої афганської війни. В повісті «Зачарованные смертью» зібрані сповіді тих, хто намагався покінчити з собою, не перенісши катастрофу того минулого нашого життя, яке називалося соціалізмом.

Алексієвич, С. Чорнобиль: хроніка майбутнього / С. Алексієвич. – К. : Факт, 1998. – 194 с.

Це художньо - документальне дослідження тих психологічних, гуманітарних наслідків Чорнобильської катастрофи, які перебували поза громадською увагою. Шляхом опитування людей різних поколінь і професій, в чию долю так чи інакше увійшов Чорнобиль, авторка створює вичерпну картину ,,пост катастрофічного" суспільства…

Алексієвич, С. Чорнобильска молитва: хроніка майбутнього: [роман] / С. Алексієвич. – К. : КОМОРА, 2016. – 285 с.

Роман опубліковано до тридцятиріччя страшної 10

техногенної катастрофи ХХ століття, в новій авторській редакції, з додаванням нового тексту, з відновленням фрагментів, виключених із попередніх видань із цензурних міркувань.

Алексієвич, С. О. Час Second – hand (кінець червоної людини) / С. Алексієвич. – К. : [ДУХ І ЛІТЕРА], [2016]. – 463 с.

Ця книга - результатом довгої праці. Світлана Алексієвич записувала власні роздуми та монологи, які виникали в неї під час подорожі територією колишнього Радянського Союзу на протязі останнього десятиліття. Книга завершує цикл із п'яти романів Вийшовши в 2016 році на українській мові, вона встигла викликати неабиякий резонанс. Авторка розповідає про парадокси ,,червоної людини", про своє бачення нинішніх метаморфоз на пострадянському просторі… В ній авторка розповідає про ,,стару" людину, про радянську свідомість. ,,У комунізму був божевільний план – переробити ,,стару" людину, старого Адама, - говорит ься у передмові до п'ятої книги. - І це здійснилось… можливо, тільки це і збулося. За сімдесят з лишнім років в лабораторії марксизму - ленінізму створили окремий людський тип homo soveticus. Одні вважають, що це трагічний персонаж, інші називають його ,,совок ". Мені здається, я знаю цю людину, вона добре мені знайома, я з нею поруч, пліч-о-пліч, прожила багато років.

11

Вона – це я. Це мої знайомі, друзі, батьки". Соціалізм закінчився. А ми залишились.

Алексиевич, С. Чудный олень вечной охоты. Монологи любви Из книги любви / С. Алексиевич // Смена. – 2001. - №10. – С. 5-31.

Уривки з художньо - документальної книги про кохання, бо «є територія, на якій людина проявляється набагато більше, ніж в екстремальній ситуації». Є час любові і він протікає інакше, ніж звичайний час нашого життя, про те, що біль - це мистецтва, про те, що таємниця ніжна і нещадна.

Світлана Алексієвич нещодавно завершила роботу над книгою під назвою «Чудный олень вечной охоты». Це розповіді про кохання: чоловіки і жінки різних поколінь розповідають свої історії. «Мне подумалось, – говорить авторка, – что я до сих пор писала книги о том, как люди убивали друг друга, как они умирали. Но ведь это не вся человеческая жизнь. Теперь я напишу, как они любили ... Любят... И опять мои вопросы – кто мы, в какой стране живем – через любовь... Через то, ради чего мы, наверное, и приходим в этот мир. Мне хочется любить человека. Хотя любить человека, трудно. Всё труднее». Книги Світлани Алексієвич перекладені та видані більш ніж 30-ма мовами світу, включені в шкільні та університетські програми в багатьох країнах. Прага, Берлін, Москва, Київ, Софія, Париж, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Сеул, Стокгольм, Осло, Токіо, Вільнюс, Таллінн, Рига, Варшава, Вроцлав, Афіни, Рим, Лондон, Анкара, Нью-Йорк, Мадрид, Амстердам... 12

така географія видань творів Світлани Алексієвич.

Фільми за мотивами книг Світлани Алексієвич: 1999 - «На руїнах утопії» (Німеччина), 2000 - «Росія. Історія маленької людини» (Японія, NHK), режисер Хідея Камакура.

2008 - «Двері» (Ірландія), режисер Хуаніта Вілсон Короткометражний фільм за мотивами книги «Чорнобильська молитва», 2009 - «Діти війни. Останні свідки» – документальний фільм, режисер Олексій Китайцев, (Росія), 2016 – «Голоси Чорнобиля» — драматичний фільм по книзі «Чернобыльская молитва». (Люксембург, Австрія, Україна).

Фільми за сценаріями Світлани Алексієвич: 1979 - «Важкі розмови» (Білорусьфільм), режисер Річард Ясинський 1981-1984 - «У війни не жіноче обличчя» – цикл документальних телефільмів (Білорусьфільм), режисер Віктор Дашук: 1981 - фільм перший: «Это была не я…»; 1982 – фільм другий: «Стрелять хотела»; 1982 – фільм третій: «Утро туманное»; 1982 – фільм четвертий: «Я встретил вас»; 1983 – фільм п'ятий: «Если родится девочка»; 13

1984 – фільм шостий: «Тогда я не плакала»; 1984 – фільм сьомий: «Милосердие».

1982 - «Батьківський дім» – документальний телефільм (Білоруське телебачення), режисер Віктор Шевелевич.

1984 - «Портрет з жоржинами» – документальний телефільм (Білоруське телебачення), режисер Валерій Басов.

1985 - «Солдатки» – документальний телефільм (Білоруське телебачення), режисер Валерій Басов.

1987 - «Говорю о времени своём» – документальний телефільм (Білоруське телебачення), режисер Валерій Жигалко.

1988 - «Воспоминания о доме», режисер – Юрій Лисятов. Мінськ.

1988 - «Минуле ще попереду» – документальний телефільм (Білоруське телебачення), режисер Валерій Жигалко.

1988 - «Ці незрозумілі старі люди» (Білорусьфільм), режисер Йосиф Пікман.

1990 - Цикл «З безодні» (співавтор та режисер Марина Голдовська (OKO-media, Австрія-Росія): фільм перший «Люди війни»; фільм другий «Люди блокади».

1991 – 1992 - Афганський цикл – документальні кінофільми (сценарій спільно з Сергієм Лук'янчиковим), режисер Сергій Лукьянчиков, Білорусьфільм: 1991 - фільм перший «Стыд»; 1992 – фільм другий «Я из повиновения вышел».

1994 - «Хрест» – документальний кінофільм (Росія), режисер Геннадій Городній

14

Література про С. О. Алексієвич: Конарєва, Л. ,,Ви українці, вирвалися в нове життя, вам можна позаздрити!": [Лауреат Нобелівської премії з літератури 2015 року письменниця Світлана Алексієвич] / Л. Конарєва // Урядовий кур'єр. – 2016. – 14 квіт. (№71). – С. 5. Літопис самовидців. Дев'ять місяців українського спротиву / [авт. проекту О. Забужко ; упоряд. Т. Терен ; передмов. С. Алексієвич]. – К. : Комора, 2014. – 311 с. Остин, И. Нобелевские лауреаты 2015: [Нобелівську премію з літератури за 2015 рік отримала білоруська письменниця Світлана Алексієвич ,,за багатоголосне звучання її прози та увічнення страждання і мужності"] / И. Остин // Открытия и гипотезы. – 2015. №11. – С. 5. Поліщук, Я. Світлана Алексієвич: хроніка з ужитого часу / Я. Поліщук // Дніпро. – 2015. - №7-9. – С. 126-131. Ромашко, Г. У премії жіноче обличчя: [,,Нобеля - 2015" з літератури отримає білоруська письменниця з українським корінням Світлана Алексієвич] / Г. Ромашко // Урядовий кур'єр. – 2015. – 9 жовт. (№188). – С. 3. Світлана Алексієвич: ,,Я плакала над фотографіями Небесної Сотні" // Літературна Україна.

– 2015. – 15 жовтня(№39).

Висловлювання С. Алексієвич:

«Я всегда хочу понять, сколько человека в человеке. И как этого человека в человеке защитить?» С. Алексієвич 15

«Человеческая жизнь не бесконечна, продлить ее может лишь память, которая одна только побеждает время» С. Алексієвич «…Быть профессионалом в своем деле, а не революционером-разрушителем… Я рада, что профессионал победил во мне революционера. И мир, и человек в нем сразу стали другими. Более красочными и интересными» С. Алексієвич «…Относиться к жизни как к тайне. Ценить время, ценить свою жизнь, не заниматься ,,суетой сует”» С. Алексієвич Інформація з Інтернет – ресурсів: Алексієвич Світлана Олександрівна [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – К. : 2010-2017. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Алексієвич_Світлана_Олекса ндрівна (22.08.2017). - Назва з екрану. Біографія Алексієвич Світлани Олександрівни [Електронний ресурс] // Відомі люди. Біографії : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – 2017. – Режим доступу: http://biographie.in.ua/blog/biografija_aleksievich_svitlani_o leksandrivni/2012-11-22-875 (23.08.2017). - Назва з екрану.

16

Лучшие книги Светланы Александровны Алексиевич [Електронний ресурс] // Лайвлиб : сайт. Текст. і граф. дані. – 2006-2017.- Режим доступу: https://www.livelib.ru/author/194455/top-svetlanaaleksievich (29.08.2017). - Назва з екрану. Пять книг нобелевского лауреата Светланы Алексиевич [Електронний ресурс] // Експресо ТВ : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – 2017. – Режим доступу: http://ru.espreso.tv/article/2015/10/08/pyat_knyg_nobelevs kogo_laureata_svetlany_aleksyevych (21.08.2017). - Назва з екрану. Светлана Алексиевич [Електронний ресурс] // Лайвлиб : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – 2006-2017. – Режим доступу: https://www.livelib.ru/author/194455svetlana-aleksievich (23.08.2017). - Назва з екрану. Светлана Алексиевич. Голоса Страны Утопии [Електронний ресурс] // Персональная страница : сайт – Текст. і граф. дані. –– Режим доступу: http://www.alexievich.info/biogr_RU.html (29.08.2017). Назва з екрану. Шинкаренко, О. Все, що ви маєте знати про Світлану Алексієвич [Електронний ресурс] / О. Шинкаренко // Висновки : [сайт видання]. – Текст. і граф. дані. – 2016-2017. – Режим доступу: http://vysnovky.com/life/we/2330-vse-shcho-vi-majeteznati-pro-svitlanu-aleksijevich (29.08.2017). - Назва з екрану.

17

18

Літературу, яка Вас зацікавила, можна отримати в бібліотеці ім. К. Симонова та замовити по МБА з інших бібліотек м. Києва.

Звертайтесь за адресою: Київ—125 вул. Курнатовського, 9 Телефон: (044) 510-88-57

Бібліотека працює: з 10.00 до 19.00 Вихідний день: п'ятниця Останній день місяця: санітарний

Бібліографічний список підготувала провідний бібліограф Львова А. Л.

19

E-mail:simonova9@i.ua http://dniprolib.com.ua

20