Монстри модернізму: експериментальний масив Комсомольський на Дарниці

Монстри модернізму: експериментальний масив Комсомольський на Дарниці [Електр. ресурс] // "Хмарочос". Київський міський журнал. – Текст. і граф. дані. - К.: 2008-2016. – Режим доступу: http://hmarochos.kiev.ua/2016/03/03/monstri-modernizmu-eksperimentalniymasiv-komsomolskiy-na-darnitsi/ (17.03.2016) Монстри модернізму: експериментальний масив Комсомольський на Дарниці Протягом повоєнних десятиліть у Києві збудували близько 40 житлових масивів. Від простих: Воскресенки і Відрадного, до Троєщини й Оболоні, які за складністю планування можуть дорівнювати середнім українським обласним центром. Більшість масивів спроектовані з нуля, на місці колишніх сільгоспугідь, невеликих сіл і хуторів. Архітектори тих років намагалися дбайливо зберігати природу. Якщо порівняти сучасну карту з аерофотознімком Києва 1943 року, помітно, що багато районів вписані точно в межі лісів і ріллі – наприклад, Виноградар або Дарницю. Мова у нашій статті піде про житловий масив – Комсомольський, який був збудований на київському лівобережжі протягом 1960-х – 1980-х років. Лівий берег — випробувальний полігон типового житла і нових методів будівництва в шістдесятих роках. Саме тут в часи відлиги з’явився перший у світі масив, побудований на намивних ґрунтах — Русанівка. Тут були збудовані й незвичайні будинки на «ніжках». По лівому берегу була прокладена перша і єдина наземна лінія метро, згідно з міською легендою, після того, як Микита Хрущов побачив наземне метро в США. На лівобережжі навіть були побудовані перші типові висотні житлові будинки — спочатку дванадцяти поверхові, а після — висотою шістнадцять і сімнадцять поверхів. Згадану вище Русанівку слава не оминула — про цей затишний, оперезаний каналами район знають усі кияни. Інша справа – несправедливо забутий Комсомольський масив. Район, розташований на північ від Броварського проспекту між станціями метро «Дарниця» і «Чернігівська» зараз навіть толком не має назви. Спершу він називався «Районом на північ від Броварського шосе» — погодьтеся, незручна назва. Після відкриття в 1968 році станції метро «Комсомольська» він став Комсомольським. Ця назва не увійшла у вжиток, можливо, через свою чужорідність для Києва. Зараз масив називають просто Дарницею, хоча справжня Дарниця знаходиться набагато південніше.

Експериментальний? У всіх архітектурних виданнях 1960-х і 1970-х Комсомольський масив називається експериментальним або зразково-показовим. Що це означає? Згідно з журналом «Будівництво та архітектура» 1961 року, Комсомольський повинен був стати зразком для будівництва інших міст і масивів в Україні, лабораторією, де будуть перевірятися актуальні містобудівні проблеми. Масштаб не можна порівняти з експериментами авангардистів двадцятих років, коли архітектори пропонували ліквідувати кухні, а соціологи – виховання дітей і навіть сім’ю. Євгенія Губкіна, архітекторка «Характеристика «експериментальний» була позитивним гаслом, яке не мало нічого спільного з реальністю. Тим паче, що за «експериментальність» архітектори отримували надбавки до зарплати. Радянський лад епохи брежнєвського застою, як і деякі сучасні традиціоналістські режими, не міг дозволити собі проводити експерименти. Справжній ж експеримент – це революція, він має містити ризик, що ми можемо побачити у 1920-х роках у роботах авангардистів. Експеримент повинен мати структуру наукового дослідження. Це ж – звичайне типове житло, яке існувало у всьому світі, загорнуте у пропагандистську обгортку». Що вже точно можна вважати «експериментальністю» описуваного масиву — так це гру з кольором і формою будівель. Типові сірі дев’ятиповерхівки 464 серії тут оздоблювали кольоровою плиткою: синьою, жовтою, зеленою, – в оформленні вхідних груп використовувалимайоліку, а кожен громадський центр прикрашали мозаїками і рельєфами. Не можна не згадати й про величезний півкілометровий напівкруглий житловий будинок біля метро «Дарниця», в якому кімнати мають тупі і гострі кути. У конкурсі на кращий проект Комсомольського брали участь декілька проектних організацій: Київпроект, Діпромісто, Діпроцивільпромбуд, КиївЗНДІЕП, інститут Академії будівництва і архітектури УРСР і Укрміськбудпроекту (Харків). Всі проекти схожі через те, що ділянка була обмежена лісом – смугою вздовж Броварського шосе на півдні і нинішнім парком Перемоги на заході. Різнилася тільки орієнтація будинків і трасування вулиць. У проекті Діпроцивільпромбуду були запропоновані новітні побутові комплекси під назвою «комунарії», що поєднують магазини, служби побуту та культурні

заклади. Планувалися, що таких «комунаріїв» на масиві буде 20. У реалізованому з доробками проекті КиївЗНДІЕП їх всього вісім. На практиці ж таку назву ніхто не застосовував. Піонером став суспільно-торговельний центр «Північний» на розі Миропільської і Космічної вулиць (там зараз знаходиться кінотеатр «Алмаз»), побудований 1967 року і розрахований на обслуговування 12 тисяч чоловік. Автори проекту С. М. Вайнштейн, М. І. Гречина, В. І. Єжов, В. І. Старіков, Ю. І. Ільченко. Цей комплекс відрізняється від більш пізніх – наявністю внутрішнього подвір’я-патіо (воно зараз закрите), кінотеатру і їдальні. Проект виявився вдалим, і в модернізованому вигляді ці комплекси пізніше будували у всіх київських масивах. Без магістралей Одна з тез Комсомольського масиву – відсутність магістральних доріг. Район побудований між трьома трасами: Броварським проспектом, проспектом Визволителів і Братиславською вулицею. Від перших двох він відділений лісопарком, від третьої вулиці — ринком «Юність» і комплексом Лікарні швидкої медичної допомоги. Внутрішні вулиці – невеликі й мають по дві смуги, і лише вулиці Генерала Жмаченка та Малишка, що виконують роль магістралей районного значення, мають чотири смуги руху. Цей прийом пізніше повторили на Березняках і Теремках. Шкільне містечко Якщо взяти будь-який мікрорайон в Україні, школа в ньому завжди буде розміщена всередині забудови. Нехай навіть це ранньохрущовський масив, де будівля школи формує вигляд вулиці, її територія все одно буде звернена вглиб кварталу. Архітектори Комсомольського масиву вчинили інакше. В рамках все того ж «експерименту» всі чотири школи масиву були поміщені в так зване шкільне містечко – окремий квартал в центрі масиву. Це дозволило об’єднати ділянки шкіл в одну, заощадивши на спортивних і громадських майданчиках. Виглядає дійсно незвично – території шкіл проглядаються наскрізь з трьох

вулиць, самі школи побудовані за індивідуальними проектами. Але наскільки зручно для користувачів — школярів? це Олександра, мешканка масиву «Біда у тому, що на квадратний кілометр — три школи. І всі три школи різні за статусом. Між дітьми – класова розрізненість. В результаті маємо шкільне містечко, де всі відокремлюються парканами один від одного, а навколо – церква, лісок і ринок «Юність». На мою думку, ідея провалилася. Шкільний стадіон захопили, збудували там ковзанку. Все виглядає як закритий експеримент». Крім того, кожному школяреві Комсомольського масиву доводиться переходити вулицю, щоб потрапити до школи. Можливо, в радянські часи це було безпечно, але зараз навіть вузькі вулиці Комсомольського перевантажені транспортом. Перша 12-поверхівка У 1966 році за проектом архітектора Яблонського на Космічній вулиці був побудований перший в Україні панельний дванадцяти поверховий житловий будинок. Мабуть, крім висоти, оформлення сходової клітки і облицювання битими керамічними розетками в ньому немає нічого цікавого. Подібними будинками збиралися забудувати всю вулицю, однак реалізували тільки два будинки — квартирний та гуртожиток. Гуртожиток до дев’яностих років став аварійним, був відселений і кінець-кінцем перебудований під житловий будинок. «Напівкружка» Ще один формат «експерименту» — 540-метровий 12-поверховий житловий будинок, що складається з 24 під’їздів. Кожна його секція — трапеція, завдяки чому вони стоять під невеликим кутом один до одного. Через це в типовому будинку порушувалися планування квартир: кімнати ставали незграбними, змінювалася їх ширина. Парк Перемоги

Парк на захід від масиву був запланований ще у перших планах. Але за радянською традицією будували його майже 40 років. Спершу, з 1960-х і до початку нового століття облаштована була лише половина парку, далі починався дикий ліс і болота. До 60-річчя Перемоги решту лісу причепурили, болота перетворили на ставки, хоча вже за українською традицією реконструкцію не завершено досі. Мешканка району Олександра зазначає: «Мені не подобається те, що за парком відсутній догляд — можливо, у силу фінансових причин. В парку постійно намагаються кочувати цигани, та й загалом тут багато бруду і сміття. Оскільки за парком починається промислова зона, влітку вночі там спалюють якісь матеріали, від чого відчутно запах». Захід епохи В кінці 1980-х Комсомольський отримав закінчений вигляд. На вільній території між напівкруглим будинком і вулицею Малишка, зарезервованій двадцятьма роками раніше під торгівлю, побудували універмаг «Дитячий світ», готель «Братислава» та комплекс з п’ятьма відомчими вежами. Пізніше, у 2000-х на Дарницькому бульварі був збудований комплекс з чотирьох монолітних багатоповерхівок. Поряд вже багато років будується скляний житловий комплекс «Артеміда», який переходить від одного власника до іншого. Всупереч протестам місцевих жителів, ведеться будівництво на вулиці Жмаченка, де впритул до будинків на місці ліску зводиться чергова висотка.

Олександра, мешканка масиву «За останні 10 років стало хоч трохи, але краще. У 90-х це був специфічний похмурий район, де ходили безпритульні діти і нюхали клей, в під’їздах валялися шприци. Щоправда, комунальні підприємства працювати краще не стали. Гостро стоїть питання вигулу домашніх тварин. Хотілося б, щоб

були встановлені спеціальні пристосування для прибирання за ними. Але таких немає, а якби і з’явилися, то на наступний день їх би розібрали на частини.Засмучує нескінченна забудова. Як в парку, поряд з ним, так і біля метро й «Дитячого світу». Біля станції метро особливо хотілося б прибрати всі ці ларьки». Будинки старіють, район занепадає, і Київ ризикує втратити хоча й непримітну, але важливу пам’ятку містобудування середини минулого сторіччя. Фото: Лев Шевченко, «Київ архітектурний»