Король Лір і його дочки. (Cтароанглійська балада)
У Англії колись був король Лір
Аби яку ви прикрість потерпіли»
І панував собі на честь і славу,
. «І я, — сказала другая на те,
Мав повагу він, і в сусідів мир,
— Волю хоч би найтяжче бідувати,
І забезпечену державу.
Прийняти муки й ганьбу, ніж би ви
Між іншими достатками його
Біди якої мали зазнавати.
Були також три доні гожі,
Я день і ніч готова вам служить,
Прегарні й свіжі, що перевищали
Стать вам найменшою слугою,
Красою три червоні рожі.
Щоб віку свого ви могли дожить
Та королю подобалось старому
У радощах та супокою».
Раз їм питання предложити:
«Тепер мені, — король старий сказав,
«Котра з дочок моїх найбільш
— Яснішою будучність стала.
Мене потрафить ублажити,
Та ще ти, наймолодшая моя,
Потіха старості моєї — ви
Свойого слова не сказала».
, Тож по черзі хай кожна скаже
— «Я рада, — мовила Корделія,
, Яку найбільшую любов мені
— Свій довг дитячий все сповняти,
Вона ділами своїми докаже».
Послушна бути вам у всім,
Регана, з них найстаршая, рекла:
А більш не в силі я нічого вам сказати»
«Мій отче, як мені вас не любити?
. «Так ти, — рік він, — не можеш більш нічого
Якби яка пригода надійшла, Дать, ніж повинність повелить дитяча? Готова я за вас і кров пролити. То видно, що твоя любов до мене А хоч і серце би моє криваве Не так=то вірна та гаряча. На штуки посікти хотіли, То ж будь прогнана з мого двору! Воліла б я, ніж малась допустить, Не хочу знать нелюбої дитини. 1