Марченко, М. Столичні актори повернулись з гастролей з зони АТО // Вечірній Київ. – 2015. – 15 листопада Столичні актори повернулись з гастролей з зони АТО
Марина МАРЧЕНКО В Музеї театрального, музичного та кіномистецтва відбулась зустріч з акторами Київського муніципального лялькового театру, які розповіли про свою поїздку в зону АТО Показати свої кращі вистави луганчанам, які проживають у зоні АТО – така ідея зародилась у творчого колективу Київського муніципального театру ляльок. До такого кроку лялькарів ніхто не спонукав, вони поїхали за покликом свого серця, сподіваючись на те, що їх талант і любов зігріють тих, кому нині необхідне душевне тепло. Цю акцію столичні актори вирішили назвати «Від серця до серця». Збираючись їхати в зону АТО, учасники творчої групи дуже хвилювались, адже мешканцям Східної України хотіли показати свої найкращі вистави – перлини української класики.Та, побачивши повний зал людей, які із задоволенням дивились і казку для малят «Лесичка сестричка», і «Наталку Полтавку» в оригінальній постановці, а потім аплодували акторам стоячи, лялькарі відчули, що їх творчість не тільки сприймають, але й захоплюються нею. В Сєверонецьку, Папасній, Новоайдару, Старобільську, Новопскові вистави київських лялькарів місцеві жителі сприйняли на «ура». «Після вистави «Наталка Полтавка», яку у нас грають шестеро чоловіків у масках (колись так грали вистави у бурсах, де дівчата не вчились), до нас підходили глядачі Сєверодонецька і питали: - Чому нам показують так мало українського?, – розповідає актриса театруОксана Горбатенко. - Ми вас чекали 20 років!. Приїжджайте додому – з такими словами звертались до акторів театру місцеві жителі Луганщини, занотовуючи слова вдячності у книгу відгуків, яка з часом стане одним із експонатів виставки музею під назвою «Арт- спротив окупації». - Ми розуміли, куди збираємось їхати і готувались до цього. Але коли їдеш, а на зустріч жодної машини – це враження не можна передати словами, – ділиться враженнями про поїздку актриса театру Любов Борисьонок. –Коли ми побачили поля, перекопані окопами і протитанкові «їжаки», вказівники: «Обережно міни» з обох боків дороги – були глибоко вражені. Але, коли уже заїхали до Папасної і побачили розгромлені будинки, обгорілі стіни, вікна, подекуди затягнуті плівкою, це було ще страшніше. Та найжахливішими були очі дітей і дорослих, які живуть у цій місцевості. Коли ми їх побачили вперше, у всієї творчої групи потекли сльози. Навіть у чоловіків…..