Маслова, Лариса. Вогонь, що зігріває душі [Валерій Вітер] // Край Кам»янецький. – 2021. – 11 червня (№24). – С.1,4.
Вогонь, що зігріває душі Непростого повоєнного часу київська дітвора не нудьгувала, маючи безліч розваг: у дворах юні форварди невтомно ганяли м'яча, на пустирях і в напіврозвалених будівлях грали у «войнушку», а відчайдухи стрибали з високих круч у дніпровські хвилі. Звісно, що Валерій Вітер (на фото праворуч) був разом з ними, хоча мав ще декотрі серйозні захоплення: не втомлювався від малювання і співу. Незважаючи на те, що родина мешкала на жалюгідній площі (так, на 35 квадратах чудово уживалося дев'ятеро дорослих з малечою), життя від того аж ніяк не втрачало своїх яскравих фарб й оптимістичного звучання. Тато, капітан запасу Сергій Вітер, працював від світанку до пізнього вечора, викладаючи фізкультуру та військову справу в масових і закритих навчальних закладах. Мама Діна давала лад усьому в домі. Красива, весела, любила конструювати одяг, вишивати і... божественно грала на гітарі, виконуючи не лише те, що було на слуху, а й романси, уривки відомих арій... Якось у покарання Валерія зачинили у комірчині - ванній, вимкнувши світло, і тут хлопчина, підбадьорюючи себе, заспівав мелодії, які нещодавно чув на перегляді фільму «Великий Карузо», зачарувавши всю комуналку, за що був «реабілітований» за 10 хвилин. Музика завжди вабила його, недарма за першої ж нагоди бігав до столичної опери, де, на його щастя, працювала тітка. Згодом у школі здібності Валерія теж не пройшли непоміченими, так що швидко став солістом. Коли перейшов до п'ятого, на сімейній раді було вирішено перевести сина до спеціалізованої художньої школи імені Тараса Шевченка, де він, власне, мав отримати і середню освіту. Паралельно з цим майбутній учасник відомого гурту «Кобза» піднявся одразу на декілька сходинок угору - Валерія узяли до хору хлопчиків при Київській консерваторії. Так що уже в підлітковому віці герой нашого нарису опановував професій но обидва види мистецтва. А ще знявся в одній із головних ролей у Сергія Параджанова (кінострічка «Українська рапсодія»). Зірковості не спостерігали за собою, Валерію Сергійовичу?