від істини, а от ідеї Арістотеля – близькими. Можливо саме тому ці ідеї були сприйняті європейським світом. Душу можна розуміти як вищу субстанцію, яка є невідділимою від матеріального світу і людини. Душа - це своєрідне дзеркало людини, яке відображує як позитивні так і негативні сторони людського життя, буття та існування. У більшій мірі, душа є субстанцією, яка володіє людиною та скеровує людину до благих намірів, поступків та дій. Індуїсти стверджують, що душа внаслідок реінкарнації може переродитись заново у іншому тілі.
А давні індіанці вірили в те, якщо вкинути просту зернину, то вона помирає, але під дією дощу народжується заново. Крізь землю пробивається паросток, який у швидкому часі переростає у повний добірний колос. Таким чином вони виношували ідею про безсмертя душі. Тому можна провести чітку паралель х християнством, яке стверджує про воскресіння душі після смерті. У іудаїзмі душа є божественним началом в людині, не матеріальною природою. у людському єстві діють дві волі: добра та зла. Добра воля – це людська душа, зла ж воля – її тіло. Тіло постійно прагне до різного роду мирських насолод: їжа, пиття, забави, ігри, задоволення сексуальних потреб. Тіло говорить: «Я хочу!» Душа каже: «А воно тобі потрібне?», а розум: «Зупинись!» Ось таким чином відбувається довічна боротьба духу та матерії. Отже ми бачимо дуалістичну ідею – боротьбу добра та зла. Але колись врешті – решті зупиниться це двоєборство. Чи настане кінець цій війні, можливо протистоянню? Ця боротьба відбувається у сучасному реальному світі, який був створений Всесвітнім Розумом, а зараз лежить в руїнах людської свідомості. Людина стала руйнівником світу, який повстала з небуття. Вона перетворила його на руїни: техногенні катастрофи, пустирі, чагарники, порушення екосистеми, ядерні війни.