Історія з ароматом кави
безхатченко відчинив двері новенької “Тойоти”. Відійди! Та тебе ж посадять, а мене разом із то- бою! – зарепетувала дівчина. Дурненька, то моє авто, – видно, що хлопець з неї насміхався. Що ти верзеш? Ти ж безпритульний! Ти на себе у дзеркало поглянь! А ще мені про авто говориш! Я звідси йду! Мені проблем не треба! – продовжувала кричати Алла. Чоловік на мить зник у салоні автомобіля, а дівчина боялась зрушити з місця.
Але вдома у мене ремонт, хотів до Різдва закінчити. Саме тому в такому вигляді вулицею йшов. Не встиг переодягнутися. Зачекай хвилинку, – знову зник в автівці. – Тримай. – простягнув дівчині чашку, в іншій руці тримаючи термос. Ти дивак якийсь... А чого ж на сходах кав’ярні сидів? – перепитувала Алла. По кохану приїхав. А коли зайшов, то побачив, що в неї і без мене “кохання” не бракує ... Вибач. Не продовжуй. Усе ж на краще, напевно, –
Фото: Олександри Злуніциної
Різдвянокавомокове кохання Скільки років важкими кроками І торкань-зволікань затьмарення, Ми з тобою завжди? Кавомокове Вранці в ліжко кохання зварене. І сніданки на двох з образами, Без образ не було б примирення І обіймів міцних, щоразу ми Підіймаємо хвилі вирами. Скільки років уже за спинами, Скільки стежок іще не пройдених?! Я сьогодні з тобою, милий мій, Молоді ми, життям не зморені. Обіймай, заціловуй пристрасно Шепочи, зваблюй ніжно ласкою. Цю сонату на двох написано, Ми одні, не прикриті масками.
Ось, дивись, – простягнув дівчині свої водійські права і документи на авто. Не може бути, – спочатку не повірила вона. – Я ж думала, що ти безхатченко якийсь, хотіла тебе нагодувати, а ти “Тойотою” їздиш! Ну, я не зовсім без хати, – вкотре усміхнувся він. – У світі кави та чаю
намагалась заспокоїти його дівчина. Тобі скільки цукру сипати? – замість відповіді запитав “жебрак”. Не треба цукру. Він для тих, кому гірко, – прошепотіла натхненно і зробила ковток. Юлька ГРИЦЕНКО
Ніч зимова прозорим холодом Заворожує землю в інії, Нам не спиться і світло золотом Заливає кімнату мріями.
Юлія СМАЛЬ
25