31
Ãðèãîðié
ГЛАÄІÉ СВІТОВОЇ СЦЕНИ Його зіркова кар’єра у кіно почалася з легендарного фільму "В бой идут одни старики", а нині він може з легкістю грати у будь-якій частині світу. У нього були безліч ролей на телебаченні та в театрі, а ще — режисерська робота над понад десятком вистав по всьому світу. І хоч чверть століття тому він переїхав до Канади, український глядач завжди вважав його своїм. Григорій Гладій у інтерв’ю Ukrainian Chicago розповів, що змусило його покинути Україну, як він вживався у роль Романа Шухевича та чому так і не з’явився на екранах у фільмі "Поводир".
УКРАЇНСЬКИЙ МИТЕЦЬ
Г
ригорій Гладій родом з Тернопільщини, з невеличкого міста Хоростків, але завжди мріяв переїхати до столиці. З юних років захоплювався українськими акторами і саме у Києві хотів навчитись грати на великій сцені. Він таки став студентом театрального інституту. Утім для майбутнього виконавця ролі головнокомандувача УПА зустріч із тодішньою київською реальністю не минула гладко: "Київ, столиця України. А української мови я не чув зовсім. Якось я мав необережність сказати про це під час зустрічі у школі – й це взяли на замітку. З перших курсів інституту у мене були зустрічі з кадебістами. Мене навіть намагалися вербувати". Серйозні проблеми з КДБ у актора почались, коли він уже працював у молодіжному театрі. Це було на початку 80-их років. Трупа саме готувала експериментальну виставу за творчістю Педро Кальдерона. Гладій захопився роботою польського режисера Єжи Ґротовського, читав його в оригіналі та переймав техніки: "Це викликало неминучий інтерес у органів. Вистава була одразу закрита і навіть не дійшла до прем’єри. Мене фактично вигнали з Києва. Одного дня я прийшов на кіностудію імені Довженка, а мене не пустили. Кажуть: проблеми у вас, з міському партії дзвонили, сказали, ви не маєте дозволу".