Українське Чикаго
# 13|July 2015
SOYUZIVKA: NO BETTER PLACE TO BE A UKRAINIAN-AMERICAN
ХРИСТИНА МІГЕЛИЧ
НАРОДЖЕНА УКРАЇНОЮ
ТМ
Editor in Chief Natalia Figel Contributing Editors Marichka Paplauskaite Khrystyna Bondarieva Art and Design Natalia Figel Oleg Koval This Issue’s Contributing Writers Marichka Paplauskaite Maryana Sokha Khrystyna Bondarieva Julian Hayda Olga Tymouch Cartoonist Oksana Vaskiv-Kukul Photographers Oksana Fedoruk-Terleckyj Maksym Prokopiv Cover Photo By Maksym Prokopiv Photography Social Media Contributor Nicholas Molodyko
www.UkrainianChi.com/subscribe Email: mag@vidia.org Advertising Sales: advertise@vidia.org, (312) 554-5064 Mailing address: VIDIA Inc, PO Box 59761, Schaumburg, IL 60159 We’re always looking for great talent to join our team: work@vidia.org Twitter: @UkChicago Facebook: UkrainianChicago
Contents
Photo by www.OlenkaPhotography.com
6
VALYA. Мистецтво, що єднає з предками
12
Turning the Prairie Upside Down. The ZRADA Cultural Academy, in For Another Round in Chicago.
18
Bandura@Bobriwka Workshop Strikes a Chord
24
Христина Мігелич. Народжена Україною
30
Soyuzivka: No Better Place to be a Ukrainian-American.
34
Вишивана історія від Оксани Караванської
38
На Івана Купала до Мінесоти
Ukrainian Chicago Magazine™ is published by VIDIA Inc. ©2011-2015 All Rights Reserved. ISSN 2378-5888 (print), ISSN 2378-5896 (online). The entire contents of Ukrainian Chicago™ are protected by copyright and may not be reproduced or transmitted in any form or by any means without written permission of the publisher. Ukrainian Chicago™ is a registered trademark. Ukrainian Chicago™ considers its sources reliable and verifies as much data as possible, although reporting inaccuracies can occur; consequently, readers using this information do so at their own risk. Ukrainian Chicago™ is published with the understanding that the publisher is not rendering legal services, financial, medical or any other advice. Although persons and companies mentioned herein are believed to be reputable, neither Ukrainian Chicago Magazine™/VIDIA Inc, nor any of its principals, employees, agents, or contributors endorse or assume or accept any responsibility whatsoever for the claims, conduct, or activities of any persons, companies, or entities mentioned or featured in Ukrainian Chicago's publications. Ukrainian Chicago Magazine™/VIDIA Inc accepts no responsibility for unsolicited manuscripts and/or photographs and assumes no liability for opinions expressed or products or services advertised herein. All letters/emails sent to Ukrainian Chicago™ will be treated as unconditionally assigned for publication, copyright purposes and use in any publication, and are subject to Ukrainian Chicago's unrestricted right to edit and comment. Ukrainian Chicago™ reserves the right to edit, rewrite, refuse or reuse materials, is not responsible for errors or omissions and may feature same on its website, as well as other mediums for any and all purposes. All trademarks/ service marks, trade names, product names and logos appearing in the publications are the property of their respective owners.
66 6
Н
ещодавно у київській галереї "ЦЕХ" відбулася виставка ВОНА. Її авторка – українськоамериканська художниця VALYA, яка народилася на Волині, а зараз проживає у Каліфорнії. VALYA – знана у світі мисткиня: окрім України і США, її роботи виставлялися у Австрії, Великобританії, Литві та інших країнах. Останні кілька років вона тісно співпрацює з галереєю "Цех" і періодично презентує там свої проекти. ВОНА – третя виставка художниці у цій галереї.
,,
VALYA:
Через своє мистецтво я намагаюся відновити втрачений зв’язок із предками
7
У
центрі виставки – повстяний криваво-червоний рушник на цілу стіну, зшитий із двох однакових частин. Ці частини, з’єднані між собою лляною мотузкою, нагадують структуру молекули ДНК. Інша інсталяція – це сто скульптур архаїчних жінок-богинь із різних куточків світу. Усе разом – це мистецька спроба відновити зв’язок із власними предками та культурою, який, можливо, втратився через різні об’єктивні причини, але живе у нашій генетичній пам’яті. VALYA розповідає, що до створення цього арт-проекту її підштовхнули як події в Україні – Революція Гідності та біль і переживання, пов’язані з нею, так і втрати в особистому житті, а саме смерть батьків.
,, ,, 8
В
якийсь момент я зрозуміла, що мені від батьків нічого не залишилося, жодних сімейних реліквій – рушників, вишиванок чи ікон, хоча, звичайно все воно колись мусіло бути у моїх предків. Усе втратилося з плином часу, з війнами та іншими життєвими подіями. У часи Радянського Союзу цікавитися такими речами було не зовсім безпечно, тому мої батьки мені не дуже розповідали про це все. Зараз я розумію, що мушу відновити цей поколіннєвий зв’язок, щоб він далі ішов від мене до моїх дітей,
– розповідає VALYA.
У
країнські мистецькі критики назвали цей артпроект феміністичним, оскільки він змушує переосмислити роль жінки у сучасному суспільстві. Авторка нагадує нам, як трипільці шанували жінку, поклонялися їй як богині. У вже згадуваному рушнику основне зображення можна відчитати двояко – як дерево пам’яті, а також як жінку у трьох іпостасях – дівчинки, матері і богині.
VALYA дуже часто у своїй творчості звертається до трипільських символів і намагається відкрити світові цю надзвичайну культуру, про яку дуже мало знають за межами України:
Н
едавно у США у мене була перша ретроспективна виставка у Vision Museum y Сан-Дієго. Я виставила плакат з трипільською керамікою і спеціально підготовила короткий текст про трипільську культуру. На зустріч з глядачами прийшло багато людей, але, як виявилося, до того ніхто з них не знав про трипільську культуру. Мені було надзвичайно прикро і боляче, бо ми маємо таке золото в руках і не представляємо його гідно і достойно на світовому рівні. Це така глибока архаїка. Там в’яжеться наше коріння. Ми мусимо його відновити. Це дасть нам наснаги відчувати себе українцями, гордитися нашими предками, історією, культурою.
,,
9
П
роте відмінності між різним культурним походженням не стають на заваді тому, щоб сприймати той чи інший мистецький продукт. VALYA розповідає, що її глядачі, як в Штатах, так і в Україні – це, насамперед, люди, які цікавляться мистецтвом, уміють його відчувати. Сама ж художниця дуже порізному почувається у США і в Україні:
М
итець тонше відчуває навколишній світ. Такі тонкі метафізичні субстанції як енергія і пам’ять середовища для мене є дуже реальними. Мені здається, що в Америці енергетика є лінійною. Тут немає сплесків. В Америці мені не вистарчає наших розмов на глобальні теми, на теми історії, філософії, не вистарчає дискусій та сперечань. В Україні це спілкування дуже живе, люди енергетично віддаються у таких розмовах. Для мене кожна поїздка в Україну дає мені смакоту спілкування. Кожне нове спілкування приносить нове відкриття. В Америці я за цим дуже сумую.
,, П
роекти української художниці VALYA бачили у різних країнах та у різних містах, але вона ще ніколи не привозила своїх робіт у Чикаго, хоча розповідає, що дуже хотіла б:
Ч
икаго – фантастичне місто, дуже живе і має гарні вібрації. Мені дуже сподобалося, що є великий український осередок та гарно працюють українські інституції. У Каліфорнії такого немає. Я б навіть спеціально підготувала новий проект для Чикаго, бо люблю працювати з новими просторами. Вони дають нові творчі поштовхи.
Автор статті Мар’яна Соха
12
G N I N TUR E I R I A R P E TH N W O D E D I UPS emy, d a c A l a r u t l u C . A o g D a A c i R h Z e C Th nother round in in for a
A
storm is brewing in Winnipeg and it’s quickly headed to this side of the prairie. Turning heads and expectations, The Zrada Cultural Academy, a self-described “ethno-cultural maelstrom of Slavic melodies fused with the rawness of an old-school punk rock band,” will be headlining this year’s Uketoberfest from August 15-16 in Chicago.
13
Z
rada is rooted in an ironically cultureembracing counter culture, whose mission is to break away from decades of Ukrainian kitsch, both in the diaspora and in Ukraine. While the very sense of Ukrainianness has been distorted and downplayed for so long, Zrada proves that the Ukrainian psyche is as energetic, edgy, diverse, and forward-thinking as ever. The driving baselines, catchy vocals, wild drumming, and echoing horns, dive right into what it means to be Ukrainian, no less in the diaspora. It’s a pulsing need for community and free expression that begs to be danced to, leaving all cares behind for just a moment. The band’s frontman, Andriy Michalchyshyn, says the band’s origins were friends coming together from various zabava-style bands who were looking into that very hunger.
,,
WERE SICK OF PLAYING THAT SORT OF MUSIC
“Were sick of playing that sort of music,” says Michalchyshyn. “You know, because when people ask about Ukrainian music they think polkas and waltzes – that’s all that people on the Canadian prairies know.”
14
U
krainian for betrayal or treason, the band’s name has caused a stir among the bands they have shared a bill with from Ukraine. But as Ukraine faces turmoil today, its youth are actually counting on a certain betrayal – and fervent energy – against the establishment, its corruption, and old ways of thinking. Much of that upended energy finds an outlet through Zrada. “[The name] has strong symbolism and it does suit some of our music. It’s a name we liked, and it makes sense with what we do,” says Michalchyshyn. Because of their unique sound, they’ve been billed with Ukrainian rock stars from the Haydamaky, TNMK, Tik, Oleh Skyrpka, and are gearing up to perform alongside Mad Heads later this summer.
,,
WE JUSTIFIED IT AS PLAYING MUSIC THAT IS CONSCIOUSLY THE OPPOSITE OF WHAT PEOPLE THINK UKRAINIAN MUSIC IS GOING TO BE, SO IT’S SOMEWHAT TREASONOUS AGAINST THE ESTABLISHED NORM OF WHAT UKRAINIAN MUSIC IS SUPPOSED TO BE LIKE
Michalchyshyn has been in and out of the recording studio with fellow band members since their last visit to Chicago for Uketoberfest 2013. They’re taking fusion to a whole ‘nother level with ska and reggaethemed party songs, and a Black Sabbathinspired Arkan, a type of Ukrainian mountain dance. This kind of mix in musical styles, though original, makes Ukrainian music relatable to a crowd that might not be so familiar with it.
By Julian Hayda
“W
e like playing music to nonUkrainians, and I think we’ve had a lot of positive reaction from people who don’t know a lot about Ukraine, or the culture, or the music. A lot of it is original, but our style incorporates traditional melodies,” says Michalchyshyn. “Obviously, we’re ultra-niche, but we like being there. We’re not there because we’re looking for fame and fortune, we just like doing what we’re doing, and we like the reactions, and we like playing that kind of music.” Often times, Michalchyshyn says, people from Ukraine wonder why Zrada won’t ditch the 100% Ukrainian-language repertoire for an English one. But for him, it’s the core of the band’s identity, despite all having grown up in Canada. “We’ve had the experience of people just not understanding, saying, ‘wait a minute, you’re all born here, are second or third generation, and are still bothering to do this in Ukrainian,’” says Michalchyshyn.
“I know two years ago in Chicago, when people saw us at first, they didn’t know what to expect, but by the end, people were dancing, and that’s always fun. It was a great crowd. We totally build off of that,” says Michalchyshyn. Though people have gotten to know Zrada, they will continue knocking people’s perceptions of Ukrainian identity, culture, and sense of mission upside-down – and that’s a good thing. “New songs, full band, and some surprises. We love Chicago! How could you not?”
,,
Zrada does get a certain energy unique to partying with Ukrainians. While they lacked some musicians during their last visit to Chicago, they’ll have a full group and some new music to share at Uketoberfest in August.
WE ARE STUBBORNLY, CONSCIOUSLY REFUSING TO DO ANY MUSIC IN ENGLISH , BECAUSE THAT WOULD NEGATE THE PURPOSE OF OUR BAND. IF WE STARTED PLAYING ENGLISH SONGS, WE WOULD NOT BE A UKRAINIAN ETHNIC PUNK FUSION, WORLD MUSIC BAND
Bandura@Bobriwka Workshop Strikes a Chord
D
riving through the Birkshire mountains, amid the colonial-era homes, Revolutionary War monuments, and summer cottages, one might come across a unique sight with an equally unique sound - upwards of eighty banduras, the national instruments of Ukraine, being played by children of all ages, many for the first time. The children participated in the fifth annual week-long bandura workshop at Bobriwka, a Ukrainian community campground straddling the border of Connecticut and Massachusetts.
T
his year’s workshop, as in years past, featured both traditional Ukrainian music and modern adaptations of rock music from Ukraine. Because of the bandura’s bloody history, workshop participants learned about the power of its music, and reflected on it within the context of today’s war in Ukraine.
19
T One of the songs performed by the bandurists at Bobriwka, Ukrop, originally written by the band “Haydamaky,” takes an insult invented by Russian soldiers in Eastern Ukraine, and makes it into a march of solidarity. Ukrop, or ‘‘dill’’ in Russian, was both a derogatory abbreviation for Ukrainians, as well as an allusion to the fact Ukrainian forces were everywhere, and as impossible to get rid of as the dill weed is. Ukrainians owned up to the term, redefining it to mean ‘‘the Ukrainian resistance.’’ Indeed, the young musicians succeeded, with a combined 400,000 people having viewed their rendition on YouTube.
he workshop, dubbed a ‘‘bandura reunion,’’ signals a rebirth in Ukrainian bandura art in North America, as many of the participants take their newfound talents to the Ukrainian Bandurist Chorussponsored Kobzarska Sich Bandura Camp in August to sow more friendships and hone their Ukrainian musical skills.
20
21
T
he workshop, dubbed a ‘bandura reunion,’ signals a rebirth in Ukrainian bandura art in North America, leaving many of the participants taking their newfound talents to the Ukrainian Bandurist Chorus-sponsored Kobzarska Sich Bandura Camp in August to sow more friendships and hone their Ukrainian musical skills.
By Julian Hayda
23
T
he Bandura at Bobriwka workshop hosted participants from all around the world, from all walks of life. Here’s what some of them had to say about their experience:
On the third day of lessons, my youngest son turns to me and says, ‘Mom, can we come back next year?’ Coming from a place with no Ukrainians, we were so thrilled at the warm reception, the excellent instruction and the fabulous time we had at Bobriwka. We will be back next year. Lisa McDonald, Cody, Wyoming
Our children, Chrystyna and Taras, participated in Bandura at Bobriwka for the first time this year and we all enjoyed it tremendously. They learned to play the Bandura and sing on stage, met many interesting children, and had a great time playing games, dancing, swimming and just making friends. I was very impressed by the performances and by the families we met. Kateryna Yushchenko, Kyiv, Ukraine
Although I never played the bandura, my husband did, and he played with an amazing group of people who now teach and bring their own children to Bobriwka to learn, play and meet new lifelong friends. For the past four years, I have had the good fortune of bringing my four boys to Bobriwka and being a part of this wonderful, welcoming and special group of people. Christine Hayda, Chicago, Illinois
My daughter Ksenia and I have traveled from Kyiv, Ukraine for four years already to participate in Bandura at Bobriwka . We both love seeing longtime friends, as well as making new friends. It’s truly special when people of all generations, from all over the world can join together to share the wonderful gift of Ukrainian song and bandura music.” Lydia Czorny Matiaszek, Kyiv, Ukraine
For the past five years, I have gone to Bobriwka for this wonderful reunion. Every year is an experience that I will never forget. The instructors are inspiring and the work done there is truly amazing. I don’t know a better way to start off the summer season! Stephan Zaets, Wallingford, Connecticut
At first I went to Bobriwka because my daughters wanted to. Then I went because they said our family had to go. And now, I too have to go – we all do! It’s such an amazing experience. Wonderful people and wonderful music. Inspiring. Nick Deychakiwsky, Brighton, Michigan
,, ,, ,, ,, ,, ,,
24
25
Христина Мігелич.
НАРОДЖЕНА УКРАЇНОЮ.
Ї
ї спів причаровує так само сильно як її щира, білосніжна усмішка. Вихована у США, вона зберегла любов до рідної землі та культури. Христина Мігелич була всиновлена зі Львова ще немовлям. А сьогодні вона має дві вищі освіти, працює старшим аналітиком у великій компанії в Чикаго, а водночас записує власні пісенні альбоми та допомагає сиротам в Україні.
Photos by Maksym Prokopiv Dress by Oksana Polonets
26
Л
юбов до рідної України Христині прищепили прийомні батьки. "Наша сім’я завжди була і залишається активною в колі української громади та у церковному житті. Батьки виховували мене у повазі до землі, звідки проходять наші предки. Ми вивчали мову, історію України у "Рідній школі", народні співи у ансамблі "Зоря", танці у ансамблі "Каштан" — все це у колі української громади та в Спілці української молоді (СУМ).
Я виросла сумівкою в дусі нашого гасла: "Бог і Україна"". "Ще в дитинстві батьки помітили, та і я сама зрозуміла,
що музика — це те, що вдається мені найкраще. Граю на бандурі та фортепіано, співала в церковному хорі, а також у доволі відомому хоровому колективі "Singing Angels". Я мала нагоду гастролювати з ними по містах Греції та Італії (де співала для Папи Римського), а також до Вашингтона, де ми виступали перед американським президентом", — розповідає про себе Христина. У шкільні роки вона займалася у театральних гуртках. Грала головні ролі у виставах Cinderella та Beauty in Beauty and the Beast. А нині вже встигла записати два авторських пісенних альбоми: "Пісні Христинки" та "Диво Карпат".
27
"Водночас я завжди думала, що коли виросту, буду допомагати сиротам в Україні. Допомогла реалізувати мою мрію мама. Вона бере активну участь у житті нашої церковної громади, і саме вона організувала при церкві благодійну акцію "Діти-Дітям". Учасники – їх було 23 — мали нагоду демонструвати власні таланти, а всі зібрані кошти ми з мамою повезли до України у дитячі будинки".
Photos by Maksym Prokopiv Dress by Oksana Polonets
28
Н
а тому не зупинились. Наступного разу Христина привезла в Україну гроші, зароблені з продажу власних альбомів. Їх так само передали на потреби дітей у двох сиротинцях. "Спогади про спілкування з дітьми на нашій рідній землі залишаться одними з найкращих у моєму житті", — говорить дівчина. Христина наголошує, що щиро пишається своїм українським походження. "Найкраще я можу висловити це у піснях, — говорить вона, цитуючи рядки з однієї з пісень: "За вроду дякую батькам, за вдачу Богу і родині. І поцілунок шлю зіркам, що я родилась в Україні. Що маю гени доброти і серце сповнене в любові. Що ми разом і я, і ти є українцями по крові". Одним з яскравих спогадів Христина вважає участь у конкурсі Міс Українська Діаспора 2012 року. Приїхавши тоді з Клівленда до Чикаго дівчина увійшла у фінал змагання. І тепер спеціально для Ukrainian Chicago Magazine красуня взяла участь у фотосесії на фоні краєвидів чиказьких хмарочосів та так званого "Ukrainian Vilage", автор фото - Максим Прокопів. А неймовірна червона сукня з етно мотивами була люб’язно надана київською Дизайн-студією Оксани Полонець. Автор вечірніх, коктельних суконь та костюмів Оксана Полонець вже готує колекцію одягу для всіх учасниць конкурсу Міс Українська Діаспора, який традиційно відбудеться восени в Чикаго.
Автор статті Марічка Паплаускайте
30
SOYUZIVKA
No better place to be a Ukrainian-American.
H
undreds of Ukrainian-Americans gather every year at the Soyuzivka Heritage Center for the annual Suzy-Q Festival. This year was no different. As the official slogan reads, there’s no place like Soyuzivka, a Ukrainian oasis in upstate New York that’s modeled after the Carpathian Mountains. With lush greenery, beautiful views, and a massive pool, Soyuzivka is the perfect place to catch a breath of fresh air and peace. That is, until Suzy-Q weekend rolls around. This year on the weekend of July 10th, Ukrainians from all over the U.S. traveled to
Soyuzivka for the live music, Ukrainian culture, and for the unique opportunity to be entirely surrounded by others just like you. Famous Ukrainian bands and artists, as well as numerous celebrities like Oksana Bilozir, Dzidzio, and Lama graced the weekend with their presence and performances. This year’s 9th annual festival was dedicated to “Solidarity with Ukraine.” Whether it’s a quiet visit at Soyuzivka, or a boisterous weekend with Suzy-Q, one thing’s for sure: there’s no better place to be a Ukrainian-American.
31
By Olga Tymouch Photo credit Andrij Wowk/Wowk Photography
34
35
ВИШИВАНА
ІСТОРІЯ by
OKSANA KARAVANSKA
Д
изайнер Оксана Караванська вперше представила в Україні свою ексклюзивну колекцію Vyshyvanka Couture. А це сорок вишиванок, створених, як вона каже, на стику традицій.
36
У
блузах старовинна вишивка, взірці якої дизайнерка збирає по всій Україні, поєднана із найновішими зразками тканин, ексклюзивним кроєм і сучасним handmade. Результат Карванська каже не сприймати за якусь новацію чи прорив, а радше – вважати сімейною реліквією, яку турботлива матір залишить у спадок доньці.
37
П
оказ відбувся у рідному для дизайнерки Львові. На підтвердження того, що кожне шоу Караванської – унікальне і не повторює попереднє, моделі у яскравих вишиванках пройшлись босоніж просто неба, на встеленому сіном імпровізованому подіумі.
Для оригінальної колекції – і місце непересічне. Модельєрка запросила гостей до Митрополичих Садів Андрея Шептицького. Цей парк – пам’ятка рококової архітектури ХVІІІ століття, до якої зазвичай для простих відвідувачів двері зачинені. Але не в день, коли Оксана Караванська презентує свою колекцію.
Д
о слова, історичний настрій та місце підібрані надзвичайно точно, адже в моделях дизайнерки сучасні авторські мотиви переплетені з елементами старовинних українських строїв саме цієї епохи. Втім, сама вона інколи каже, що в колекції є навіть щось від майбутнього.
Караванська вже багато років просуває моду на українське, а надто – на українську вишиванку – одяг, який може личити до гардеробу не лише українок. То ж не дивно, що її покази завжди викликають неабиякий ажіотаж за кордоном. Вже скоро оновлену колекцію неповторних вишиванок побачать поціновувачі моди в Чикаго. Наприкінці вересня дизайнерка завітає на Ukrainian Chicago Fashion Show. Деталі читайте згодом, на сторінках Ukrainian Chicago Magazine.
Автор статті Христина Бондарєва Фото Олександр Шамов
40
На Івана Купаладо Міннесоти
Я
кби хтось із подорожніх, мандруючи Міннесотою, зупинився, побачивши на вході одного з кемпінгів український рушник та синьо-жовту стрічку, і пройшов лісом углиб, він побачив би не зовсім звичну для тутешніх місцин картину. На одній із галявин, віддаленій від дороги, дівчата сплітають вінки із квітів та трав, а хлопці набивають сіном нелюдських розмірів полотняні сорочку та штанини. Далі малюють на сорочці узори, схожі на вишиванку. Поспостерігавши деякий час, манТак, згідно з давніми дрівник міг би українськими та, як бачити, як дівчата пускають вінки пізніше з’ясується, на воду. А згоне тільки українсьдом справляють кими традиціями, у весілля для двох опудал, співають Міннесоті святкують пісень, веселятьдень Івана Купала. ся й, взявшись за руки з парубками, стрибають через вогнище. Як би здивувався подорожній, якби почув, що тут, у цих лісах, лише цієї ночі можна знайти цвіт папороті.
41
І
дея відзначити це традиційне для українців свято прийшла Стефану Іваськевичу, із фольк-гурту Ukrainian Village Band ще кілька років тому, і… з Україною вона насправді мала небагато спільного. Справа в тому, що його дружина – латвійка, а з таким розмахом, як у цій країні, це свято, схоже, не святкують ніде. День, присвячений богу родючості Янісу та богу веселощів Ліґо, у Латвії відзначають на національному рівні.
42
" Для латвійців це свято має таке ж значення, як, наприклад, 4 липня для американців. Люди беруть вихідні, виїжджають за місто та проводять час із родиною ", - розповідає Стефан Іваськевич. Впродовж багатьох років він спостерігав за латвійськими традиціями святкування: "І звичайно, між латвійськими та українськими звичаями є багато спільного", стверджує він.
Щ
об влаштувати відповідне до українських традицій святкування, Стефану знадобилось кілька років. У 2004-му році він завітав до Карпат. Там, у селі Шешори, неподалік Косова саме відзначали Івана Купала. Втім, святкування швидше нагадували звичайний День міста чи інше муніципальне свято, але зовсім не обрядове. Потім про традиції йому трохи розповідала баба, родом з Полтавщини. Вона ділилась здебільшого спогадами з дитинства.
"Вона згадувала, що її батько та брати, які були сільськими музикантами, завжди грали на святі. Там було вогнище, танці і стрибки через вогонь".
В
решті, цьогоріч доля звела зі студенткою з України, яка поділилась одразу кількома сценаріями автентичних святкувань. Розповідає Олексій Христич, ще один музика Ukrainian Village Band, який також долучився до організації свята: "Сценарії ми обіграли просто на місці, оскільки зібрати людей для репетиції раніше не вдавалось. Дівчата
назбирали квітів, робили вінки та Марену, водили хоровод і співали пісень, зібраних під час експедиції в Україні. Потім хлопці вирушили красти Марену.
Коли ту викрали і потопили, дівчата зробили ще кращу. До неї привели Івана – і зіграли весілля". Далі, за традицією, Купала разом з Мареною – спалили, а всю ніч співали пісень. Поодинокі пари, звичайно ж, блукали лісом у пошуках цвіту папороті.
Ц
ьогоріч, каже Олексій, людей зібралось стільки, що деяким родинам навіть довелось відмовити у ночівлі – для наметів просто не знайшлось місця. Із двохсот гостей свята ночувати залишилось сім десятків. Були тут і українці, народжені в Америці, і нові емігранти, і росіяни, білоруси, латвійці, литовці та євреї. Іще одне формальне пояснення такої підвищеної уваги – це день народження Майдану Міннесоти, який вирішили тут відсвяткувати. Минув рік, відколи українці об’єднались задля гуманітарної допомоги потребуючим в Україні.
45
Своє пояснення має і Стефан Іваськевич.
"Я думаю, те, що більше людей стали цікавитись нашим святом Купала, є відображенням глобальнішої тенденції, - вважає Стефан Іваськевич. – Люди хочуть возз’єднатися зі своїм українським корінням, звичаями, мовою і з іншими українцями, які проживають у цій місцевості у той час, як в Україні відбувається велика боротьба".
Д
ля порівняння, у минулі роки свято збирало якихось чотири-п’ять десятків людей. "Звичайно, це все пов’язано з подіями в Україні," - пояснює Олексій. Він переконаний, за останні півтора року дуже багато людей в Міннесоті зрозуміли, що вони українці: "А до того були ‘‘гомо совєтікус’’".
Автор статті Христина Бондарєва Photos by Olenka Verezovska Photography