Вісник політичної партії
Сильна держава – захищена людина
№9
Перемога, пам’ять, захист Цей номер нашої газети задуманий одночасно святковим і корисним. Ми хочемо досягти три цілі: 1. Низько вклонитися ветеранам, сказати їм наше слово подяки і шани 2. Закликати молодь вчитися на прикладі героїв Великої Вітчизняної 3. Надати навчальнометодичний матеріал педагогам, студентам, учням Збережіть цей номер газети. Він вам не раз стане у нагоді. З Днем Перемоги, дорогі ветерани!
З повагою і найкращими побажаннями Василь Гаврилюк
Прагнеш бути захищеною людиною? Прагнеш бачити Україну сильною? Партія «Третя Сила» – за сильну країну та захищену людину ! Приєднуйся!!! Для бажаючих приєднатись: Полтавська обласна організація політичної партії «Третя Сила» м. Полтава, вул. Жовтнева, 54 тел.: 0532 56-18-75 0532 61-15-87 05322 2-69-74 Телефон гарячої лінії : 0532 62-98-30 www.tretya-sila.org.ua E-mail: pts-info@ukr.net
Згадати та оцінити минуле Цьогорічне святкування Дня Перемоги принципово відрізнятиметься від того, як це робилося останні 5 років. Не секрет, що за президентства В.Ющенка вільно чи невільно робилося все, щоб фактично принизити роль Червоної Армії у визволенні країни та Європи від фашизму і День Перемоги відзначався якось кволо, начебто ми мали чогось соромитися. Але я принципово підкреслюю: соромитися нема чого – ні ветеранам, ні їх дітям, онукам та правнукам. Є всі підстави пишатися ветеранами війни та дякувати їм за їх великий подвиг. Давайте розставимо всі крапки над «і». Існувала держава СРСР. В ній було і хороше і погане. Був тоталітаризм і на чолі її стояв диктатор Сталін, який лівою залізною рукою організовував країну, а правою кривавою рукою заливав країну кров’ю народів СРСР, в тому числі і українською. Але була і турбота про трудову людину, дітей, освіту, моральність та виховання. Україна була частиною цієї держави і мала у собі все те ж – і хороше і погане. Фашистська Німеччина напала на СРСР і в першу чергу територіально на Білорусію. Україну, Прибалтику. Фашистський смертельний каток розчавив у 194143 роках Україну і встановив на її території свій окупаційний режим. Внутрішніми силами Україна звільнити себе не могла, хоча героїчні партизанські загони воювали доблесно і попсували фашистам багато крові. Але звільнила Україну, як потім і весь СРСР та Європу від фашизму багатонаціональна Червона Армія. Це незаперечний факт. В українську землю, обороняючи а потім звільняючи її, лягли сотні тисяч воїнів-визволителів різних національностей – українців, росіян, білорусів, казахів, киргизів, узбеків, туркменів, грузин, азербайджанців, вірмен, литовців, латишів, естонців, молдаван, євреїв, болгар, угорців та ще десятків інших національностей. І всі вони священні для нас, всі рівні, усім їм наша пам’ять, глибока шана і подяка за їх великий подвиг у ім’я життя на землі. Боролися з фашизмом, особливо на Західній Україні, і вояки УПА. Але їм, як і партизанам було не під силу самотужки звільнити Україну від фашистів.
В. Гаврилюк з ветеранами Великої Вітчизняної війни
День Перемоги цього року є особливо урочистим, тому що він ювілейний. І для всіх нас це серйозний привід згадати минуле, осмислити сьогодення та подумати про майбутнє. Отож пропоную зробити це чітко, системно і прямо – так, як робить це «Третя Сила» завжди. Василь Гаврилюк, Голова партії «Третя Сила» Взагалі тема УПА є складною і суперечливою, бо такий був час, так трагічно зав’язалися історичні вузли. Треба прямо сказати, що існують непрості стосунки між ветеранами Червоної Армії та ветеранами УПА. Ветераничервоноармійці стверджують, що «бандерівці стріляли нам у спину», а ветерани-упівці говорять, що «совіти принесли нам на Західну Україну сталінський терор». Треба визнати, що в історії було і те і те і ще багато чого. Тут жодна сторона не може претендувати на абсолютну істину, хоча кожна має свою правду і обстоює її. Отож коли останніми роками піднімали на щит тему УПА і навпаки, приглушували масштаб заслуг Червоної армії, то ветерани-червоноармійці нерідко сприймали це як особисту образу. Вони запитували: назвіть хоча б одне місто, яке звільнили загони УПА? А хто звільняв Крим, Одесу, Донбас, Харківщину, Полтавщину, хто подолав киплячий від снарядів та куль Дніпро і штурмом узяв Київ, хто нарешті звільнив Західну Україну – Рівне, Тернопіль, Львів,
Ужгород, хто вийшов до кордонів Польщі і пішов громити ворога далі? Відповідь одна – це зробила Червона Армія та солдати-герої у її рядах. А внесок партизанських загонів та загонів УПА, безумовно, є, він значний і історики дають та ще дадуть абсолютно точну відповідь на питання – а який саме внесок усіх у перемогу над фашизмом. Бо не треба забувати ще й героїзм працівників тилу, усіх, хто кував Перемогу на своєму робочому місці – будь то завод, фабрика, госпіталь чи будь яка інша установа і організація. Треба пам’ятати ще й долю дітей війни і віддати належне тим, чиє дитинство було обпалене війною. Головне гасло часу було: «Все для фронту, все для Перемоги!». І воїни були головними фігурами тієї страшної війни. Але наша пам’ять і шана усім. Усім, хто жив, працював, воював, чи зігрівав турботою та добрим словом воїнів тоді, коли вирішувалася доля Європи і світу – у смертельній боротьбі двох систем, двох світів. (Продовження на стор. 2) 1
Gazeta_№9_05,2010_1.indd 1
05.05.2010 13:16:44
ТРЕТЯ СИЛА Тепер часто кажуть, що воювали два монстри, дві тоталітарні системи, два фашизми – німецький та радянський і Сталін не кращий Гітлера. При всій складності теми з такою оцінкою категорично не можна погодитися! Ми ніколи не згодимося порівняти солдата-визволителя з солдатом-окупантом, ми ніколи не згодимося з твердженням, що комуніст і есесівець це однакові кати, що радянська система не краще Лейтенант О.Берест від фашистської. Так, були репресії, концтабори, зламані долі, немало чесних людей постраждало та загинуло в застінках ГУЛАГу. Але фашистська Німеччина на чолі з Гітлером перед війною оголосила наші народи неповноцінними і відвела їм роль рабів на майбутніх німецьких плантаціях, а Україну на своїх картах вже розрізала на майбутні маєтки для своїх генералів. СРСР нікого і ніколи не оголошував неповноцінним, нікого і ніколи не планував завоювати, ніколи не винищував народи за расовою ознакою і на території СРСР ніколи не диміли печі концтаборів, цілодобово спалюючи мільйони своїх жертв. І ще одне. Тепер часто пишуть, що правильно говорити «Друга світова війна». Так, була в Європі Друга світова війна, вона почалася нападом фашистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1935 року. А потім фашистами було завойовано пів-Європи. Звичайно, то також було трагедією і війною Але не нашою. Наша війна, проти нашої тодішньої країни, проти нашого народу, Велика Вітчизняна
День Перемоги був, є і буде великим всенародним святом і його відзначають не лише ветерани, але і покоління їх дітей, онуків та правнуків, усе суспільство, держава на офіційному рівні. Попри інші точки зору ця позиція є настільки незаперечною для мільйонів людей в Україні, Росії, інших країнах колишнього СРСР, що похитнути її нікому не вдасться. Я не уявляю собі нормальну людину, Генерал К.Деревянко яка 9 травня не замре у хвилину мовчання, війна почалася саме 22 червня 1941 року і не згадає словом вдячності загиблих героїв, закінчилася підписанням капітуляції фель- не покладе до пам’ятника, братської могили дмаршалом Кейтелем 8 травня 1945 року за чи Вічного вогню квіти, не вклониться сивим європейським часом. Тому і Днем нашої ве- ветеранам, які у цей день заполонять наші ликої Перемоги над фашизмом ми називаємо вулиці і площі, не вип’є (якщо здоров’я до9 травня, хоча мілітаристська Японія капіту- зволяє) фронтових сто грамів за довголіття лювала 2 вересня 1945 року і цю капітуляцію та здоров’я живих та пам’ять полеглих. від імені Верховного Головнокомандування прийняв українець генерал-лейтенант КузьОсмислити сьогодення ма Дерев’янко. До речі, як тепер стало відоНапередодні Дня Перемоги і в святкові дні мо, третім поряд з Єгоровим та Кантарією не варто багато говорити про наше буденне. прапор Перемоги над Рейхстагом встановлю- Для цього ще буде час. Але про дві речі скавав українець лейтенант Берест. Як відомо, зати потрібно обов’язково. Дерев’янку та Бересту посмертно присвоєно Перше – про зміцнення історичної пам’яті високе звання Героїв України. народу та виховання молоді. Не секрет, що Отож підводячи підсумок, скажу і свою останніми роками почали занедбуватися, а думку і точку зору партії «Третя Сила»: подекуди і знищуватися в учбових закладах Минула війна була, є і буде для нас Велика меморіальні куточки, присвячені Великій ВіВітчизняна. Велика тому, що понесли великі тчизняній війні та її героям – загальновідомим жертви і здобули велику Перемогу, а Вітчиз- та місцевим. У деяких школах чи училищах няна тому, що захищали свою Вітчизну, ве- можна сьогодні побачити портрети Бандери лику і малу, свою землю, свій народ, свої сім’ї чи Шухевича, і не знайти портрети молодогі самих себе. вардійців. (Продовження на стор. 3)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років (скорочений варіант)
Відзначаючи всесвітньо-історичне значення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, яка справила вирішальний вплив на весь хід Другої світової війни, виходячи з історичних традицій Українського народу зберігати пам’ять про захисників Вітчизни, зважаючи на необхідність постійного піклування про ветеранів Великої Вітчизняної війни та жертв нацизму, приймається цей Закон. Стаття 1. Увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця День Перемоги (9 Травня) - державне свято. День Перемоги є днем торжества безсмертного подвигу народу - переможця над фашизмом, всенародної пам’яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини. Шанобливе ставлення до пам’яті про Перемогу і ветеранів Великої Вітчизняної війни є священним обов’язком держави і громадян України. На честь Перемоги в столиці України місті-герої Києві, інших містах та населених пунктах України проводяться святкові заходи з використанням символіки років Великої Вітчизняної війни. Стаття 2. Форми увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця Основними формами увічнення Перемоги та подвигу народу-переможця є: відзначення Дня Перемоги і днів визволення України, Автономної Республіки Крим, областей, міст та інших населених пунктів від німецько-фашистських загарбників; установлення почесної варти біля Вічного вог-
ню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам’ятників та меморіалів; шанобливе ставлення до державних нагород та інших відзнак часів Великої Вітчизняної війни; недопущення фальсифікації історії Великої Вітчизняної війни у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках та засобах масової інформації; відображення героїчних подвигів учасників Великої Вітчизняної війни у творах літератури і мистецтва, книгах і альбомах пам’яті, засобах масової інформації; запровадження конкурсів, премій за наукові дослідження, найкращі твори літератури, мистецтва, кінофільми, програми теле- і радіопередач по висвітленню подій Великої Вітчизняної війни; упорядкування, збереження та спорудження пам’ятників, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Великій Вітчизняній війні; забезпечення за сприянням держави пошукової роботи з метою встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, перепоховання останків воїнів, які полягли під час Великої Вітчизняної війни; занесення до списків військових формувань (кораблів) імен військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги; занесення до Книги пошани України військових формувань (кораблів), які особливо відзначились в обороні і визволенні міст та інших населених пунктів України від німецько-фашистських загарбників; збереження державних нагород, почесних най-
менувань і звань, бойових знамен військових формувань (кораблів) часів Великої Вітчизняної війни; збереження та створення в навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, військових частинах музеїв, кімнат (кутків) бойової та трудової слави періоду Великої Вітчизняної війни. Стаття 4. Державні нагороди часів Великої Вітчизняної війни Державні нагороди часів Великої Вітчизняної війни мають статус державних нагород України. Вони забезпечуються захистом і повагою з боку державних органів та об’єднань громадян і не можуть бути об’єктом купівлі-продажу та інших форм відчуження поза порядком, встановленим законом. Стаття 6. Пам’ятки Великої Вітчизняної війни До пам’яток Великої Вітчизняної війни відносяться і зберігаються державою військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, скульптурні, архітектурні та інші споруди і об’єкти, що увічнюють пам’ять про події Великої Вітчизняної війни та подвиги її учасників. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за облік і збереження пам’яток Великої Вітчизняної війни, які розміщені на підвідомчих їм територіях. Наруга над пам’ятками Великої Вітчизняної війни, їх руйнування і знищення карається відповідно до закону.
Стаття 8. Міжнародні договори щодо ліквідації наслідків Другої світової війни і збереження пам’ятників, пов’язаних з подіями Другої світової війни Україна забезпечує виконання міжнародних договорів щодо ліквідації наслідків Другої світової війни та укладає нові договори і угоди про компенсацію шкоди жертвам нацизму. На підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам’ятників у місцях поховань воїнів, які загинули в роки Другої світової війни, що знаходяться поза межами її території. Україна сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам’ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них. Україна неухильно дотримується взятих міжнародних зобов’язань щодо недопущення проявів фашизму в будь-якій формі на своїй території. Стаття 9. Відповідальність за невиконання цього Закону Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законодавством України. Президент України
Л.КУЧМА м. Київ, 20 квітня 2000 року N 1684-III
2
Gazeta_№9_05,2010_1.indd 2
05.05.2010 13:16:44
ТРЕТЯ СИЛА Не буду сперечатися зараз ні з ким. Молодь повинна знати про всіх, хто виборював незалежність Україні у всі віки у всі часи. Але не треба повторювати помилок минулого. Колись знали тільки радянських героїв, а замовчували тих, кого називали націоналістами та ворогами народу. Зараз дехто хоче навпаки – висвітлювати життя та боротьбу націоналістів, а замовчувати героїв радянського періоду. Заявляю: це неприпустимо. І якраз напередодні ювілею Великої Перемоги підкреслюю: потрібно оновити там де є та знову організувати там, де немає куточки бойової слави, меморіальні стенди і виставки з портретами і біографіями героїв Великої Вітчизняної війни. З урахуванням усіх нових фактів, що історики ввели у обіг останніми роками, викладати історію Великої Вітчизняної війни об’єктивно, виважено, але таким чином, щоб формувати патріотизм молоді, їх моральну готовність встати на оборону Вітчизни, якщо це колись знадобиться, як це робили молодими ті, кому сьогодні за 80 років і ті, які навіки залишилися молодими. Друге – про соціальне забезпечення ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей війни. Давайте відверто – ну скільки можуть чекати ці люди? Вибачте, але їх ряди щорічно рідіють і невмолима смерть вириває з наших рядів цих сивих героїв, яке все життя терпляче чекали, коли ж держава не тільки на словах, але і на ділі гідно оцінить їх великий Подвиг. Добрі слова на свято – це правильно і гарно. Але коли ветерани прийдуть після урочистостей додому, знімуть свої піджаки з орденами та медалями, відкриють холодильник, заглянуть у свою домашню аптечку – скажіть – чи багато вони там побачать? Ні, небагато. Чи можуть вони дозволити собі купити ті ліки, які сьогодні коштують ледь не місячну пенсію? А ще ж трета заплатити за житлово-комунальні послуги, які також ростуть, як на дріжджах. Та й на ринках ніхто не робить скидок для ветеранів.
Коли держава відповідає, що малувато коштів, що бюджет бідний, то скажу прямо – неправда. Кошти у держави є тільки вона не завжди розумно їх розподіляє, та й традиція у нас погана – думати про людей в останню чергу. Потрібно наполегливо добиватися на рівні Держбюджету та місцевих бюджетів, щоб на соціальне забезпечення ветеранів Великої Вітчизняної та й усіх інших ветеранів виділялося значно більше коштів. Це є одне з важливих програмних положень партії «Третя Сила». Подумати про майбутнє Ветерани війни та праці не якась ізольована група, що живе окремо. Звичайно прямі пільги їм також потрібні, але ще більше їм потрібен соціальний та моральний захист у широкому значенні цього слова. Що я маю на увазі? А ось що: 1. Якщо наша держава буде розвиватися у правильному міжнародному напрямку, це викличе підтримку ветеранів і вселить у їх душі спокій. Тому завдання влади на всіх рівнях – проводити правильну зовнішню політику, не псувати стосунків з сусідами та давніми партнерами і налагоджувати стосунки з Європою та світом. Ветеранам буде спокійніше на душі, якщо вони знатимуть – їх діти та внуки житимуть у відкритій європейській країні у дружбі з Росією та іншими братніми народами і сусідами. 2. Якщо наша держава буде розвиватися у правильному внутрішньому напрямку, це також викличе підтримку ветеранів і вселить у їх душі спокій. Тому завдання влади на всіх рівнях – проводити правильну внутрішню політику, спрямовану на стабілізацію ситуації, розвиток економіки та культури, зміцнення демократії, порядку, українських основ та цінностей у країні, підйом рівня життя, забезпечення безпеки та спокою у державі, на вулицях наших міст і сіл. Ветеранам буде спокійніше на душі, якщо вони знатимуть – їх діти та внуки житимуть у стабільній державі,
де їм нема чого тривожитися за майбутнє і боятися за день сьогоднішній, звідки молодь не захоче емігрувати, бо держава забезпечить їм роботу, гідну оплату, забезпечену спокійну старість. 3. Якщо наша держава буде розвиватися у напрямку до правди та справедливості, це також викличе підтримку ветеранів і вселить у їх душі спокій. Тому завдання влади на всіх рівнях та політиків усіх кольорів – перебудовувати наше брехливе та несправедливе життя, добиватися того, щоб людей не обманювали, не маніпулювали ними у своїх корисливих цілях, щоб не допускали ситуації, коли одні мають все і бісяться з жиру, а інші не мають нічого і ледве зводять кінці з кінцями. У нормальному житті людина повинна отримувати все по своїй праці, щоб забезпечити себе і свою сім’ю, а ті, хто вже на пенсії, повинні мати такий розмір соціальних виплат, щоб жити, а не виживати. 4. Якщо наша держава буде розвиватися у напрямку до людяності, це також викличе підтримку ветеранів і вселить у їх душі спокій. Тому завдання влади на всіх рівнях, політиків усіх кольорів, усього суспільства – посилити просту людську увагу до ветеранів, знати їх проблеми, мати бажання та уміти прийти їм на допомогу, посилити шефську роботу, відновити нині забутий, але такий правильний тимурівський рух – коли школярі брали під опіку ветеранів і щоденно допомагали їм, бо одні соціальні служби з цим не справляться. Партія «Третя Сила» ще раз вітає ветеранів з всенародним святом Великої Перемоги і підкреслює, що за цей всесвітньоісторичний Подвиг наші ветерани заслужили від держави, суспільства та усіх нас глибоку шану, повагу, невсипущу людську увагу та всебічний захист. Хай живе Перемога, хай живуть і будуть здорові наші славні ветерани!
Найважливіші події Великої Вітчизняної війни 1941
22 червня – віроломний напад фашистської Німеччини та її сателітів на Радянський Союз. Початок Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу проти німецько-фашистських загарбників.
22 червня – 20 липня – героїчна оборона Брестської фортеці. 10 липня – 9 серпня 1944 – битва за Ленінград. 10 липня – 10 вересня – Смоленська битва. 11 липня – 19 вересня – героїчна оборона Києва. 22 липня – перший наліт німецько-фашистської авіації на Москву. 5 серпня – 16 жовтня – героїчна оборона Одеси. 8 серпня – перший наліт радянської авіації на військові об'єкти Берліна. 8 вересня – початок героїчної оборони Ленінграда в умовах блокади. 30 вересня 1941 – 20 квітня 1942 – битва під Москвою. 30 жовтня 1941 – 4 липня 1942 – героїчна оборона Севастополя. 7 листопада – парад радянських військ на Красній площі в Москві.
1942
1 січня – підписання у Вашингтоні Декларації 26 держав (Декларація Об'єднаних націй). 8 січня – 20 квітня – загальний наступ Радянської Армії. 12 – 29 травня – Харківська битва. 17 липня 1942 – 2 лютого 1943 – Сталінградська битва. 27, 30 серпня, 10 вересня – радянська авіація далекої дії нанесла удари по Берліну. 22 жовтня – розгром німецько-фашистського десанту, який намагався перекрити Ладозьку дорогу життя до Ленінграда. 18 грудня – радянські війська вступили на українську землю; 1-ша гвардійська армія генерала В. І. Кузнецова звільнила с. Півневку Меловського району Луганської області – перший населений пункт на території України.
1943
Січень – травень – визволення радянськими військами більшої частини території Північного Кавказу. 12—18 січня – прорив блокади Ленінграда. 13 січня – наказ Гітлера про тотальну мобілізацію – надзвичайні заходи для відновлення людських та матеріальних ресурсів на радянсько-німецькому фронті. 29 січня – 18 лютого – наступальна операція радянських військ у Донбасі. 1 квітня – французька ескадрилья «Нормандія» в складі 1-ї повітряної армії Західного фронту вперше прийняла бій. 5 липня – 23 серпня – Курська битва. 12 липня – зустрічна танкова битва під Прохорівкою – найбільша танкова битва Другої світової війни. 25 липня – 8 вересня – падіння фашистського режиму в Італії, капітуляція Італії. 5 серпня – перший артилерійський салют у Москві в ознаменування визволення Орла і Бєлгорода. Серпень – грудень – битва за Дніпро. 21 – 22 вересня – вихід радянських військ до Дніпра. 26 вересня – початок визволення Білорусії. 9 жовтня – повне визволення Таманського півострова; завершення битви за Кавказ. 10—14 жовтня – ліквідація радянськими військами плацдарму ворога на лівому березі Дніпра; визволення Запоріжжя. 12 жовтня – день народження Війська Польського. 3—13 листопада – Київська наступальна операція.
1944
5 – 10 січня – Кіровоградська наступальна операція. 24 січня – 17 лютого – Корсунь-Шевченківська наступальна операція. 27 січня – остаточне визволення Ленінграда від фашистської блокади. 17 березня – вступ радянських військ на територію Молдавської РСР. 26 – 27 березня – вихід радянських військ на державний кордон СРСР з Румунією на р.Прут; вступ на територію Румунії. 26 березня – 14 квітня – Одеська наступальна операція.
8 квітня – 12 травня – Кримська наступальна операція. 6 червня – висадка військ союзників у Нормандії; відкриття другого фронту в Європі. 13 липня – 29 серпня – Львівсько-Сандомирська наступальна операція. 17 липня – радянські війська вступили на територію Польщі. 1 серпня – 2 жовтня – Варшавське повстання. 17 серпня – радянські війська вийшли на кордон з Німеччиною (Східна Прусія). 23 – 24 серпня – антифашистське збройне повстання в Румунії; оголошення Румунією війни Німеччині. 29 серпня – 27 жовтня – словацьке національне повстання. 8 вересня – радянські війська вступили до Болгарії; оголошення Болгарією війни Німеччині. 15 вересня – оголошення Фінляндією війни Німеччині. 20 вересня – вступ радянських військ до Чехословаччини. 23 вересня – вступ радянських військ до Угорщини. 28 вересня – вступ радянських військ на територію Югославії. 22 жовтня – війська Карельського фронту вийшли на державний кордон з Норвегією. 28 жовтня – радянські війська повністю завершили визволення України. Кінець жовтня – радянські війська завершили звільнення району Петсамо (Печенги). Повністю відновлений державний кордон СРСР.
1945
12 січня – 3 лютого – Вісло-Одерська операція радянських військ. 12 січня – лютий – наступ радянських військ в Західних Карпатах. 16 березня – 15 квітня – Віденська операція радянських військ. 1 квітня – завершення визволення Угорщини. 9 квітня – радянські війська штурмом оволоділи містом-фортецею Кенігсберг (Калінінград). 16 квітня – 8 травня – Берлінська операція радянських військ.
25 квітня – зустріч радянських та американських військ на ріці Ельба в районі Торгау. 30 квітня – радянські воїни підняли Прапор Перемоги над рейхстагом в Берліні. 2 травня – радянські війська завершили розгром оточеного угруповання німецько-фашистських військ в Берліні і повністю оволоділи столицею фашистської Німеччини. 5—11 травня – збройне антифашистське повстання в столиці Чехословаччини Празі; Празька операція радянських військ. 8 травня – підписання в Карлсхорсті (передмістя Берліна) акту про безумовну капітуляцію фашистської Німеччини. 9 травня – День Перемоги над фашистською Німеччиною. 24 червня – парад Перемоги в Москві на Красній площі. 9 серпня – початок бойових дій Радянських збройних сил на Далекому Сході. 2 вересня – підписання акту про безумовну капітуляцію імперіалістичної Японії; закінчення Другої світової війни. 3
Gazeta_№9_05,2010_1.indd 3
05.05.2010 13:16:45
ТРЕТЯ СИЛА
Сценарій Дня Перемоги (на допомогу учбовим закладам)
– Школа рівняйсь! Струнко! – Урочисту лінійку з нагоди святкування 60-ї річниці перемоги українського народу у Великій Вітчизняній війні оголошено відкритою! 1-й ведучий. Весна іде, і переможним кроком В тюльпановому вічному вогні Йде травень крізь хвилини, дні і роки, Несе нащадкам спогади свої. 2-га ведуча. Весна іде квітчасто, гордо, юно, Як втілення найчарівніших снів. О весно красна, ти ще не забула В історії своїх жахливих днів? 1-й ведучий. Із року в рік часопис віддаляє Своїх нащадків далі від війни. Та травень знов і знову нагадає, Як із життя ішли його сини. 2-га ведуча. Буяють мирно квіти на могилах, До сонця красного метелики летять. А ті, кому війна зламала крила, Священним вічним сном в могилах сплять. 1-ий ведучий. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. 1-ий учень. Ніхто не забутий; на попіл, ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей і живуть матері, Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть. Їх прийняла війна, лишивши списки Загиблих всіх у праведнім бою, Застигли в тузі обеліски, В гранітнім каміннім строю. Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І вклонімось всі ми низько до землі їм, Квітами устелим їх тернистий шлях. 2-га ведуча. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після
них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв. 1-ий ведучий. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань. 2-й учень. Спинись, проклятий супостате, На світ ввостаннє подивись: За тіло матері розп’яте Сини на пару піднялись! У бій за наші ниви, За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий, За славний труд гарячий. Вперед, полки суворі, Під прапором свободи, За наші ясні зорі, За наші тихі води. 3-й учень. Сонце палило нестерпно, Гнулось садове гілля: Падали яблука в серпень, Глухо стогнала земля. Рвали снаряди їй груди, Всюди гриміла війна, Падали скошені люди. Їх не щадила вона. 4-й учень. Бій розгортався лютий, Кулі, наче град. Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди. Впав у траву солдат. Вдарило хлопця в груди, Вибухнув поруч снаряд. Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди. Вмер молодий солдат. Мати довіку буде Сина свого виглядать. Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди. Син її – той солдат. Нам тих розлук не забути,
1-й ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів. 2-га ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. 2-й учень. До тебе, людино, звертаюсь: Залиш на хвилинку щоденні турботи. З собою побудь у глибокій скорботі, Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір. 3-й учень. Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо. Оця хвилина більше там розкаже, Ніж тисячі, а чи мільйони слів. Солдатів подвиг, про який сьогодні Дізнались ми, не вимовить словами, А тільки серцем можна це сказати, Але воно, нажаль, не має мови, Лиш має біль. І тому я прошу Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням. 4-й учень. У тиші урочистій до Пам’яті йдем, Що в серці відлунює грізно. У святому мовчанні над вічним вогнем Схиляється наша Вітчизна. Уклонимось тим, хто поліг у бою, Хто покрив землю рідну собою. Усім поіменно, хто впав у бою, Хто відстояв нашу свободу. Згадаємо всіх поіменно, Серцем згадаєм своїм. Це потрібно не мертвим, Це потрібно живим. 1-й ведучий. На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам’ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі. 2-га ведуча. Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.
Велика вітчизняна війна (1941 - 1945). Битва за Дніпро «У вересні 1943 р. бої на Україні були кровопролитні, виснажливі. Танкісти без відпочинку і сну, в роті й ріски не було, боєприпаси ось-ось закінчаться. Фашисти навісніють... Але ми вистояли. Вистояли й перемогли» С.Ф.Ячник, Герой Радянського Союзу Курська битва переросла в загальний наступ радянських військ – від Великих Лук до Чорного моря. Було завершено визволення західних областей Росії, Донбасу, Таманського півострова. В результаті наступу з 26 серпня до 30 вересня 1943 року радянські війська вийшли до Дніпра майже на 750-кілометровому фронті від Лоєва до Запоріжжя, форсували річку, захопили 23 плацдарми. До кінця вересня була звільнена майже вся Лівобережна Україна. Бит-
Засновник: Політична партія «Третя Сила» Головний редактор: Віктор Рибаченко Редактор: Владислав Ноздрачов Реєстраційне свідоцтво КВ №10927 від 30.01.2006 р.
Мир нам повік врятувать. Тихо, вітри і люди, Тихо, вітри і люди. Спить під зорею солдат. Поки сонце ясне угріє, Й коли життя дає нам воно, Біль нам вічний, він не постаріє. Не кажіть: була війна давно! 2-га ведуча. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації. Доповідь вчителя історії 1-й ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті. 5-й учень. До обеліска я в задумі стану, До сивини своєї на путі. Скажу «спасибі» тихо ветерану, Що вдруге народив мене в житті. На картах не знайти мої дороги – Мій бойовий, мій босоногий шлях. За вбитим батьком йшов до перемоги Траншеями по спалених полях. Сльоза зорі стоїть над обеліском, Сховавши клопоти людські і сни. Сьогодні треба поклонитися всім низько, Усім хто не прийшов з війни! 2-га ведуча. У війни не жіноче обличчя... Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. 1-й учень. Дівчина в сірій шинелі, В куцих, простих чобітках Йшла, де взривались шрапнелі, Йшла з автоматом в руках. Дівчата в бої йшли крізь ночі, З калюж умивались дощем, Їм бачились коси дівочі Під грізним гарматним вогнем. Недобрії очі лякали, І танків боялись в бою. Але, як мужчини, вмирали, Землю обнявши свою.
ва на Дніпрі – одна з яскравих сторінок війни. Оперативне блискавичне форсування такої великої водної перепони – видатний подвиг радянських воїнів. Як свідчить відомий англійський військовий історик Б. Ліддел-Гарт, восени 1943 р. наступ радянських військ «...став усе більше схожим на приплив уздовж 1600-кілометрового «узбережжя». Підрозділи військ Радянської Армії форсували Славутич на човнах і плотах, на паромах, налагоджували понтонні переправи. Вода в ріці кипіла від куль, снарядів і бомб. В небі фашистським льотчикам протистояли радянські аси. Ніякі зусилля гітлерівців не могли стримати наступ визволителів. 2438 воїнів-учасників битви за Дніпро удостоєно звання Героя Радянського Союзу. 6 листопада було звільнено столицю України – Київ.
У жовтні-грудні йшла вперта боротьба за плацдарми на Правобережній Україні. Радянські війська створили київський, дніпропетровський та південніше міста Жлобін великі стратегічні плацдарми, блокували ворога в Криму. В ході битви за Дніпро нанесли серйозну поразку основним силам противника, звільнили більше 38 тисяч населених пунктів, у тому числі 160 міст. Були створені умови для наступу на західному та південно-західному напрямках. В літньо-осінньому наступі було розгромлено 118 дивізій противника. Президент США Ф. Рузвельт, прем’єрміністр Великобританії У. Черчіль, керівники інших держав, увесь світ визнав, що гітлерівська Німеччина зломлена. Тільки керівники фашистського рейху ще намагалися знайти якийсь вихід з безнадійного становища. Але
Україна, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 19-а, оф. 3 Віддруковано в ТОВ «АСМІ» 36007, м. Полтава, пров. Перспективний, 8; тел.: 05322-257-69 Офіційна веб-сторінка: www.tretya-sila.org.ua e-mail: pts-info@ukr.net Тел. (044) 278-75-56, (044) 279-81-03
їхні надії не мали під собою реального грунту. Вони ще могли відтягнути закінчення війни, та ніщо вже не могло врятувати їх від катастрофи. Я вірив, шо ворог тебе не поборе, і ворог тебе не зборов, — він ще відповість за гірке твоє горе і кров’ю заплатить за кров. І слава твоя оживе неодмінно, і доля розквітне ясна, моя Україно, жива Україно, блакитна моя сторона! Сава Голованський
Тел. гарячої лінії: 0532 62-98-30 Передплатний індекс – 49271 № 9 від 5.05.10 Тираж – 160 000 Розповсюджується безкоштовно
4
Gazeta_№9_05,2010_1.indd 4
05.05.2010 13:16:45