Модернова галичанка

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ МОЛОДІ

Модернова галичанка Олена Кульчицька у галицькому новітньому мистецтві

Методико-бібліографічні матеріали до 140-річчя від дня народження

Тернопіль, 2017

91.9 М 74 Модернова галичанка [Текст] : Олена Кульчицька у галицькому новітньому мистецтві: метод.-бібліогр. матеріали до 140-річчя від дня народж. / Упр. культури Терноп. облдержадмін. ; Терноп. обл. б-ка для молоді ; уклад. Л. Марченко, М. Ричкун, І. Грицишин. – Тернопіль : [б. в.], 2017. – с. Видання присвячене творчості видатної української художниці Олени Кульчицької і має на меті популяризувати її творчий доробок та допомогти в організації просвітницьких заходів. Видання адресується широкому загалу читачів, в першу чергу вчителям, бібліотекарям, студентській та учнівській молоді. Укладачі: Л. Марченко, М. Ричкун, І. Грицишин Редактор: З. Біла Відповідальна за випуск: Л. Гук Дизайн обкладинки: М. Наконечна, П. Гук Тернопільська обласна бібліотека для молоді, 2017 Адреса: м. Тернопіль, вул. Нечая, 29 Контактні телефони: (0352) 52-64-49, 25-97-05, 25-97-15 Web – адреса: http://www. tobm.org.ua/ E-mail: youthlib@ukr.net 2

Від укладача Олена Кульчицька – митець високої духовної культури та широкого діапазону творчості – графік, живописець, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Своєю творчістю збагатила українське

образотворче

мистецтво

і

піднесла

його

до

європейського рівня. Про Олену Кульчицьку написано немало. Але вона ще і досі для багатьох, особливо молоді, залишається невідомою, як і її твори, які не мають аналогів в українській графіці. Наше видання – це скромна данина землячці в рік її ювілею.

Методико-бібліографічний

посібник

покликаний

популяризувати творчий доробок художниці та допомогти в організації просвітницьких заходів. Представлене видання складається із двох частин. У першій

поміщено

інформаційно-методичні

поради,

де

акцентується увага на формах і методах проведення різних заходів та зразок сценарію вечора, присвяченого творчості Олени Кульчицької. У другій частині – бібліографічні джерела, в яких міститься інформація про творчу спадщину, життя та творчість О. Кульчицької. Видання адресується широкому загалу читачів, в першу чергу вчителям, бібліотекарям, студентській та учнівській молоді.

3

Коротка біографічна довідка Олена Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в м. Бережани у родині судді Лева Кульчицького. Мистецьку освіту здобувала спочатку в приватних малярів у Львові, згодом у Мистецько-Промисловій Школі (1903-1908) у Відні. Після закінчення

школи

О.

Кульчицька

подорожувала,

вивчала

мистецтво у Західній Європі (Мюнхен, Париж, Лондон). Повернувшись у Галичину, спочатку жила в Косові на Гуцульщині, де перебували її батьки, але невдовзі переїхала до Львова. Перша участь у виставці (Львів, 1909) принесла молодій малярці великий успіх. Після короткотривалого вчителювання у Львові О. Кульчицька переїхала до Перемишля, де майже 30 років (1910-1938) викладала малювання у гімназії. У 1911 і 1913 роках О. Кульчицька брала участь у виставках українського мистецтва в Києві. Тут особливий успіх мали її графічні твори. Після війни, коли в Галичині почало відроджуватися культурне життя, О. Кульчицька багато працювала в книжковій графіці, ілюструвала дитячі видання. Багато часу художниця присвячувала декоративному мистецтву. Коли в Галичині організували виробництво килимів, 4

О. Кульчицька була однією з перших, хто дав згоду на співпрацю, і запропонувала більше 80-ти проектів сучасних взірців килимів. Від 1945 до 1954 року викладала графіку в Українському поліграфічному інституті у Львові, професором якого стала у 1948 році. Померла О. Кульчицька 8 березня 1967 року. У переддень смерті художниці повідомили, що їй присуджено Шевченківську премію.

5

Розділ I. Популяризація життєвого і творчого шляху Олени Кульчицької Шануймо пам’ять наших предків – вони лишили не одну цінність, з яких ми тепер користаємо і які ми повинні доповнити й збагатити… Олена Кульчицька У цьому році виповнюється 140 років від дня народження та 50 років від дня смерті Олени Кульчицької. Без її творчого доробку важко уявити мистецтво Галичини XX століття. Оцінюючи виставку нашої землячки 1943 року у Львові, український мистецтвознавець Михайло Драган відзначив: «Якщо Іван Труш пробив нашому мистецтву вікно до Європи, то Олена Кульчицька відчинила йому двері навстіж, розкрила обрії у галицькому новітньому мистецтві і поклала підвалини під його розріст в усіх можливих і проектованих в Європі формах» Творчий доробок художниці складає майже 8 тисяч творів образотворчого

мистецтва,

котрі

експонувались

на

60-ти

виставках в Україні та за кордоном. Народний художник, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, Олена Кульчицька завжди залишалася зі своїм 6

народом, боронячи його право бути державною нацією. Найвищим проявом її громадянської позиції став заповіт, складений 29 серпня 1957 року, згідно з яким усі твори видатної художниці перейшли у дар українському народу, для якого вона жертовно працювала все життя. Інформуючи молодь про життя і творчість Олени Кульчицької,

доцільно

провести

бібліографічний

огляд,

інформаційну годину, бесіду за такими темами:    

«Олена Кульчицька – художник-класик; «Творча спадщина художниці Олени Кульчицької» «Стежини творчості Олени Кульчицької» «Художник, педагог, громадський діяч Олена



Кульчицька» «Олена Кульчицька

–

перший

лауреат

Шевченківської премії з Тернопілля». В

межах

об’єднань мистецької

діяльності

радимо

молодіжних

організувати

вітальні,

клубів,

засідання

краєзнавчі

творчих

літературно-

читання,

читацькі

конференції, презентації творчості Олени Кульчицької.

Примірна програма проведення читацької конференції «Королева графіки Олена Кульчицька» 7

1. Таємниця таланту Олени Кульчицької.

2. Гуцульщина Кульчицької – диво в українському малярстві.

3. Педагогічна діяльність.

4. Засудження війни у творах Олени Кульчицької.

5. Олена Кульчицька і відродження, славних традицій граверного мистецтва і розвиток книжкової графіки.

6. Олена Кульчицька – етнограф.

7. Бібліографічний огляд «Олена Кульчицька художниккласик України» При

підготовці

читацької

конференції

варто

використати таку інформацію. Перший сонячний промінь, який поклало небо в колиску маленькій Оленці, і вона понесла його із Бережан у широкий світ, змалювала променем-пензлем рідну землю під високим сонцем, вирізьбила променем-різцем свою Україну на тлі історії і зійшла в сузір’ї світочів Королева графіки – Олена Кульчицька. Олена Кульчицька ще в молоді роки, працюючи над оформленням книжки під назвою «Бджілка», з любов’ю намалювала бджілку в образі прекрасної дівчини, що схилилась над чудо-квіткою. Слово «бджілка» увібрало в себе і зримий

8

образ самої художниці, і її вільнолюбну натуру, і любов до білого світу й чарівної природи рідної землі, і працелюбну вдачу. Золотокрилою бджілкою художниця жертовно працювала весь вік на полі України і залишила в дар своєму народові кілька тисяч мистецьких творів. Велика дочка українського народу, вона зверталася до нього з такою родинною шаною, як до мами і тата, й завжди писала слово «Народ» з великої букви. Народилася Олена Кульчицька 15 вересня 1877 року в м. Бережани

у

родині

відомого

галицького

правника

Лева

Теодоровича Кульчицького (1843-1909), радника суду, адвоката, громадського діяча та Марії Яківни (?-1939) з дому Стебельських – нащадків давніх українських родів, що зберегли, окрім родинних гербів, дух українства. У родині Кульчицьких було троє дітей. Старший Володимир,

який

у

майбутньому

буде

обіймати

посаду

надрадника директора Скарбової палати у Львові (1870-1922), та дві доньки Ольга і Олена. Старша сестра Ольга теж присвятила ціле своє життя мистецтву, а також займалась педагогічною діяльністю, працювала вчителькою в Українській гімназії в Перемишлі. На розвиток мистецьких обдарувань доньки вирішальний вплив мав батько, який сам цікавився живописом, предметно

9

займався фотографією. Його чудові фотографії краєвидів зберігаються в архіві художниці. Із спогадів Олени Кульчицької: «Батько був дуже уважним до дітей. Він сам багато працював і нас заохочував до праці. Мав столярський верстат, на котрому виготовляв потрібні речі, і радо працював у саду. Мама була дуже вимогливою. Вміла сама шити і вбирала нас у гарні вбрання. Мама була дуже гарна, гарно вбиралася. Вдача в мами була досить стримана, нас мало пестила, як мені здається, більше любила сина Володимира. […] Любов батька до природи і мамин гарний смак мали великий вплив на наше захоплення красою». Початкову 8-річну освіту юна Олена Кульчицька отримала у Львові при монастирі сакраменток. Дівчина вперше відірвалась від родини, від щоденної уваги і опіки мами і батька й потрапила в нові умови досить суворого монастирського життя. Художниця не лишила спогаду про своє перебування у тій школі й прийняту в ній систему навчання, але важливо те, що набуті тут знання з науки рисування, а також основ мистецької освіти у Львівській художньо-промисловій школі та приватній школі Братковського-Батовського дали змогу Олені Кульчицькій вступити до знаної в Європі Віденської художньо-промислової школи.

10

А про свої переживання художниця з часом згадувала так: «Першу розлуку з домом переживаю дуже тяжко, тужу і плачу. В тій школі я почала відрисовувати картини і взагалі дуже любила рисувати і малювати. Я була там одинокою українкою, і кожного разу приставлена до мене особа вела мене до Волоської церкви для сповнення релігійних обрядів». Дівчина вчилася так, як це було заведено в родині, з повною віддачею сил, приклад такого ставлення до роботи (художниця навчання в школі називала роботою) подавав турботливий батько. Віддана родинним традиціям і батьківській науці, дочка згодом, через багато років, записуючи спомини про пережите, залишить таке свідчення: «я дуже працювала, щоби навчитись, щоби заслужитись, віддячитись і батькові і сестрі, які посилали мені гроші і пакунки з убранням і солодощами…» Сині Карпати, а між горами, серед зелених лісів Косів, як світлий куточок раю на землі. Тут було останнє гніздо славної родини, в якому вона була щаслива. Олена приїхала в гори влітку з Відня, успішно закінчивши другий курс навчання, приїхала на канікули молода і щаслива, де її чекала вся сім’я, що вже облаштувала тут нове гніздо і гарну майстерню для неї. «Отже мої ферії були вже в Косові і я опинилася серед гуцулів – цієї частини нашого Народу, яку так дуже полюбила, 11

полюбила їх звичаї, архітектуру і своєрідне, дуже цінне народне мистецтво… Не закінчивши ще віденських студій – відважна, я могла з якоюсь легкістю виразити побачене й оформити у відповідну композицію, що було для мене просто забавкою…» З цього періоду виходять її відомі твори в яскравих і сильних оптимістичних кольорах: «На леваді», «Ярмарок у Косові», «Соняшник», «Верби», портрети батьків. Родинна любов, мов сонце освітила життя Олени Кульчицької. А в промінні цього незгасного сонця, яке світило дочці весь вік, живуть і лишаються у вічності змальовані найрідніші люди – мама, батько, сестра Ольга. Дочка малювала маму і батька найліпшими фарбами, але насправді малювала тією найкращою і найдорожчою в світі фарбою, якій немає ціни, - дитинною любов’ю. Мама і батько дивляться з портретів своїми божественними поглядами, мудрі і спокійні, зосереджені й добрі, задумливі й розважливі, дивляться уважно на своїх дітей з вірою у їхнє майбутнє. Завжди слова вдячності і любові були присвячені старшій сестрі Ользі, яку просто обожнювала. «Вона – це все, що маю найдорожче у світі», - говорила Кульчицька. І справді Ольга була в

повному

розумінні

цього

слова

доповненням

великої

художниці. Спокійна, врівноважена, практична, дбайлива, понад усе сердечна, була незамінним другом Олени.

12

Саме Ольга наполягла на подальшому навчанні сестри, вважаючи її талановитішою, а сама залишалася, на жаль, непоміченою в тіні слави своєї молодшої сестри. Вона взяла на себе всі хатні турботи та всю чорну працю, щоб створити Олені хороші умови для творчої праці. Вона допомагала вишукувати цікаві та вартісні об’єкти для малювання, допомагала сестрі носити малярське приладдя, під час малювання тримала над головою Олени парасольку від сонця. До зауважень сестри Олена радо прислухалась. Ольга не отримала спеціальної освіти, вищу школу їй замінили книжки. Ця начитана, мисляча жінка розуміла потреби часу і свою працю клала на вівтар народної просвіти, займалась педагогічною роботою. Незаперечні мистецькі обдарування Ольги виявились головним чином у килимарстві та в майстерних вишивках, у творчому розробленні проектів, ескізів, накреслених Оленою. Олена Кульчицька дуже любила свою сестру і намалювала майже сотню її портретів. І знову, як бачимо зі спогадів художниці, вона вся в роботі: навчання у Відні, праця до самозабуття, домашні справи і так мало часу на відпочинок і забави. А молоді роки відлітали і не питали на це дозволу в дівчини, яку захопив світ мистецтва і прагнення пізнати його. У плині часу не лишалося місця для влаштування свого особистого життя і власної жіночої долі.

13

Їй минуло тридцять, коли вона закінчила навчання у Відні, здобула вчительську професію і заявила про себе як художниця великого таланту, для дальшого розвитку і реалізації якого потрібні були матеріальні статки. А життя ставило свої вимоги – треба заробляти на хліб насушний виснажливою щоденною вчительською працею, уривати від напруженого шкільного дня хвилину для творчості, до якої так ревно кликала її душа. «Для чого я хотіла так усе використати, так сильно працювати? Я все ж була молодою, звертала на себе увагу… Чому так мало користала з правдивих симпатичних веселощів Відня… Б’ю себе, що не використовувала молодості». У її спогадах туга за дитинством і молодістю, які пролетіли так швидко, як зірниця. Але одночасно в записах читаємо і про велику радість і щастя з молодих літ, коли в щоденній подвижницькій праці, яка є насолодою душі, будується храм власної долі. Ось закінчено навчання у Відні, успішно складено державні екзамени (1908) – і батько тішиться успіхами дочки. До цієї родинної радості додалася ще одна: молода українська художниця Олена Кульчицька здобула в Австрії першу премію на конкурсі за талановито виконаний твір-металічну касетку в техніці емалі з сюжетними вставками. Чарують, змальовані на 14

весь зріст, красиві постаті жінок у розкішних сукнях, що прийшли мовби з античного світу і принесли людям на світанку XX ст. квітучий вінок любові, перо жар-птиці і щедрий струмінь джерельної води. Художниця була окрилена успіхом. Її радість поділяла вся сім’я, адже їхня Олена здобула перемогу в тій царині новаторського мистецтва, яке виникло в Європі. Батько пишався своїми дочками і в нагороду влаштував їм чудову подорож Європою. Сестри Кульчицькі на все літо відправились у мандрівку. Мюнхен, Страсбург, Лондон, Париж. Враження від побаченого були такі яскраві, що й через роки не стерлися з пам’яті. Першу вчительську посаду Олена Кульчицька одержала у Львові, викладала рисунок у Ліцеї імені королеви Ядвіги. Сестри найняли в знайомих квартиру й поринули у творчу роботу і мистецьке життя міста.

1909 рік. Львів. Олена Кульчицька виставила вперше свої роботи. На виставці було представлено 52 твори. Успіх був вражаючим. Вона створила своєрідний літопис народного життя. Серед картин, акварелей, емалей поважне місце займали гравюри, які засвідчили високу мистецьку май, і випромінювали справжнє світло істини. Силу цього світла щедро явив цикл «Гуцульщина», який склали графічні твори і відкрили в літописі 15

галицького

образотворчого

мистецтва

нову

сторінку

–

високоталановиту графіку. Змальовуючи гуцульський край, його людей, художники здебільшого показували гуцулів як затурканих туземців з їх патріархальщиною й екзотикою. У творах О. Кульчицької з’явилася молода і не бачена до того сила, багата духовна краса, людяність, волелюбність характерів, хліборобська мудрість і впертість аж до самовідданості в праці на землі. Карпати увійшли в її життя вічною любов’ю, а Гуцульщина Кульчицької – це диво в українському малярстві і неосяжний материк величі, сили і краси гір, що так полонили уяву молодої художниці. Ось перед нами кольорова ліногравюра «Жнива» (19031906).

Жінка-жниця

стала

посеред

поля,

випросталася,

пригорнула до грудей два жмути колосся і слухає його мову та приймає його тепло, і чує силу, щоб скрутити з нього таке міцне перевесло, яке триматиме скіп і не дасть пропасти жодному колоску. Минули гарячі жнива, настала пора ярмарків та весіль, тихої жіночої розмови й материнської ласки. І знову посередині цього житейського поля стоїть гуцулка з гір, а її червону хустку або

ткану

барвисту

поярмаркувати,

горботку

поторгуватись, 16

видно

прицінитись,

здалеку.

Треба

порадитись

і

пожартувати, купити щось гарне для дітей, яких привела за руку на ярмарок, де так багато чудових виробів, створених талантом горян – «Ярмарок у Косові» (1908). Треба урвати вільну хвильку від хатніх клопотів і вийти на толоку за село, де в тіні старого дерева збираються поважні газдині, щоб розповісти сільські новини і порадитись, як далі жити, та похвалитись новим вишиваним чи тканим рушником або й пригостити чимось смачненьким, бо ж прийшла неділя і всі газдині у святкових строях – вишиваних сорочках, тканих горботках, наче княгині, а наша газдиня наймолодша з усіх, вона ще носить червону хустку і тримає на руках хлопчика, стоїть у центрі жіночого гурту, як Мадонна з сином «Жіноча рада» (1948). Гарні і чемні діти…Так з любов’ю називала Олена Кульчицька малих гуцулят і так з любов’ю їх малювала, тож їхні ангельські образи не могли загубитися в її пам’яті, бо дітям присвятила життя. «Мушу себе похвалити за картини, які я тоді виконала… А передусім картина «Діти бавляться на леваді» – діти, яких я так радо малювала, гарні, чемні. Я використовувала кожну хвилю, щоби враження, які звернули мою увагу, не загубилися у моїй пам’яті».

17

Гуцулята зібралися на леваді й сіли у веселе коло. День теплий, але сонця не видно, та воно світить яскраво і вибілює дитячий гурт. Мир, злагода і спокій панують на землі, ніби над селом ангели перелетіли і вселилися в кожну душу. Діти всі в білому, як ангелята. Дівчатка й хлопчики захоплені бесідою, її хочуть послухати ще двоє малят, та бабуся зупинила їх і навчає, аби поводилися чемно. Стоїть на землі мати, постать її виросла в рівень з горами, а голова сягає неба, а руки пригортають дитину. Мамина і дитяча рука схрестилися в родинній любові, рукави білих сорочок, вишитих гуцульськими узорами, чорний кептарик, веселить око красою. Мати з дитиною на руках, це божественне чудо на землі – «Гуцульська мати». Слава чоловічому лицарству-оборонцеві – виспівана художницею в образі легендарного народного героя Олекси Довбуша – «Довбуш». Високо на кручі стоїть Довбуш, а коло нього браття-опришки, молоді й завзяті хлопці , які поклялися відстоювати гуцульську волю. Довбуш оперся на топірець, його постать височіє на тлі гір, і тримає, здається, на собі цілий світ, який обертається навколо цього красеня, що не боїться нікого й нічого й почувається господарем Верховини. Він милується своїм краєм, його величчю і красою, спокій і гідність владарюють у поставі ватажка.

18

Рік, прожитий сестрами Кульчицькими у Львові був для них дуже щасливий. Та радість тривала недовго. Через рік життя у Львові крайова шкільна рада перевела Олену Кульчицьку вчителювати до Перемишля (зараз це територія Польщі), що на тридцять років відірвало її від Львова з його багатим культурним життям. Сестри ледве встигли влаштуватися в Перемишлі, як сім’ю спіткало перше нещастя: мама й батько приїхали відвідати дочок, і батько помер у чужому місті. Опечалені жінки поховали батька

на

Личаківському

цвинтарі

у

Львові,

назавжди

розпрощавшись з рідним гніздом у Косові, де їм так добре колись велося. Світ родинної любові, повитий тугою за батьком постає із графічних і живописних творів: «Біля гасової лампи» (1910), «Мама за книгою» (1912), «Увечері» (1914), «Харон. Пам’яті батька. Із циклу «Тіні незабутих предків» (1914). Мати і дочки лишилися без чоловіка і батька, який був і душею сім’ї, і її матеріальною опорою, і міцним чоловічим плечем у житейських справах, а тепер сестрам довелося все брати на себе, хоча педагогічна і громадська праця забирала весь час і ніяк не випадало викроїти вільну хвилину для себе. Олена і Ольга вкладали останні сили, щоб дати освіту українським дітям, прищепити високі естетичні смаки і виховати в них любов до України.

19

Олена Кульчицька часто скаржилася, що праця у школі забирає у неї багато часу й вона не має змоги бачити лісу в осінньому золоті, ні весну у квітах, і тільки деколи вдається їй вирватись на короткий час у села й гори, щоб натішитись красою природи – змалювати її. Говорила тоді: «Я краду ці прекрасні хвилини». Олена

Львівна

була

прекрасною

вчителькою

і

вихователькою, володіла справжнім секретом педагога. На своїх уроках малювання і праці вимагала від учениць акуратності, прищеплювала любов до майбутньої професії, до краси, до всього українського. Художниця учила рисунків та малювання у гімназії, ліцеї та семінарії Дівочого інституту у Перемишлі. Вона вважала ці навчальні заклади своєю рідною нивою, на якій сіяла любов до всього, що рідне, українське. Усі приміщення інституту Олена Львівна намагалася прикрасити так, аби відчувалося, що це українська школа, в ті часи це було нелегко. У коридорах і залах інституту висіли дереворити

О.

Кульчицької,

а

саме:

портрети

князів,

письменників. Вона говорила: «Нехай хоч знають, що були у нас такі люди». О. Кульчицька брала активну участь у житті української громади Перемишля, була одним із ініціаторів

20

створення музею «Стривігор», а також «Просвіти»; «Рідна школа». Нерідко Олена Львівна під час літніх канікул, виїжджала зі своїми ученицями на екскурсії до Львова, Ворохти, Яремча, Ходорова та в інші місцевості. На екскурсійну поїздку учні чекали, мов на свято. Олена Львівна добре знала згадані місцевості, була гарним гідом. «Запам’ятовуйте ви, дівчатка, краще пізнавайте свою Батьківщину, свій народ, бо кращої і дорожчої за неї у світі немає. Це наша, наша і нічия більше рідна земля», – навчала їх вона . Такі уроки патріотичного виховання глибоко запали в серця її учениць. Та нові акварелі і живописні полотна все рідше з’являлися на шкільних стінах, бо вчителька Кульчицька зранку до пізнього вечора віддавала себе дітям у школі, а художниця Кульчицька могла сісти за мольберт чи мистецький верстат хіба тільки в неділю. Олійні фарби засихали за тиждень, завершення твору, або здійснення задуму відкладалось на місяці, а то й роки, і художниця все частіше вдавалася до улюбленої графіки, яка давала їй змогу гостро й оперативно реагувати на події життя, висловлювати свої глибокі почування, думи й тривоги, якими жив її народ. Олені

Кульчицькій

випало

долею

стати

у

західноукраїнському мистецтві зачинателем графічної школи і 21

першим видатним графіком. Художниця, маючи добру освіту і володіючи багатьма графічними техніками, взялася заповнити цю прогалину. Знаменитою віхою в житті художниці був 1912 рік, коли вона вперше взяла участь у Київській українській художній виставці. Офорти «При лямпі», «Біля криниці», дереворити «Довбуш», «Зима»; цикл «Українські письменники» значно наблизили наше малярство до Європи. А над світом вже вставали чорні хмари Першої світової війни. Шкандибали через Перемишль біженці, йшли етапами полонені, помирали на дорогах діти. Художниця вражена цією всесвітньою

катастрофою

зробила

такий

запис:

«1914.

Несподівано для нас, які не орієнтувалися у світовій політиці, війна була ударом. Ми хотіли залишитися у Перемишлі. Говорили, що війна може тривати три місяці. Ми зробили певні запаси, записалися до санітарної служби в шпиталі». Війна затяглася на роки, а серед того плачу і стогону постукав пізньої години до оселі вчительки Перемишлянської семінарії Кульчицької тривожний наказ – за добу покинути місто і виїхати до місця ув’язнення, концентраційного табору Талергоф. Це тобі кара, непокірна українська жінко, що твоя рука понесла через штучні кордони, які ділили рідну землю, слово єднання. Їх врятував рідний дядько Роман, який був 22

прокурором у Перемишлі, він здобув для Кульчицьких право виїхати до Відня. «Ми їхали і бачили вже палаючі села… Уже в Перемишлі бачили, як гнали наших селян». Воєнне лихоліття глибоко вразило і поранило душу художниці, і вона з усією силою борця повертає свій талант проти війни, викриває її паліїв, і стає на захист знедолених, замордованих, скалічених мільйонів жертв. Як осуд і вирок війні художниця створила близько 50-ти творів. «Восени 1915 повернулись ми з Відня до Перемишля. Усе, що ми з Ольгою пережили, передумали, залишилось у пам’яті ніколи не стертим образом. Се й було причиною, що моя мистецька праця брала за тему образи війни. Ці враження були такі сильні, український народ пережив такі несправедливості, що вони не були змістом однієї картини, а залишилися мотивом на все життя». Люди, вбийте війну, бо війна вбиває вас! Погляньте під зруйнованою хатою «Сироти». Дві розумні, дві милі дитячі голівки. Вони усміхаються, бо ще не знають, яка доля чекає їх завтра. Запитайте про це у розбитого вазона, запитайте у зламаної гілки. Серед «Чорних хмар війни» мчать на диких конях голод і смерть, котять по людських тілах важкі гарматні колеса. «Під чужим небом» умирають діти, і сумна процесія 23

похорону звучить як реквієм розтоптаним ідеалам. «Татарське лихоліття» знову прийшло на землю. А ось і той монстр, що впивається людською кров’ю: «Молох війни». Чудовисько з кублом змій на голові, покрите огидною лускою блискучих монет, наживається на людському горі, згортає гори трупів і лишає за собою руїни й пустелю. Та час розплати за заподіяне зло настане, гнів народний уже переходить через край і над землею виростає могутній кулак мільйонів – це гряде «Помста». Офорти «Молох війни», «Помста», «Страхіття війни», «Жертви імперіалістичної війни 1914-1918рр», які гнівно таврують капітал, художниця виконала в роки війни і не побоялася сильних світу цього, а кинула їм виклик і цим здійснила свій мистецький і громадянський подвиг. І все-таки оптимістичний, життєлюбний талант Олени Кульчицької не може залишити людям безнадію, бо його покликання – вселити віру в кращий день і торжество життя, тому таким могутнім акордом цієї віри звучить естамп «Життя перемагає»: на хресті братської могили виросла свіжа гілка і прихистила пташину, що зустрічає весну веселим щебетом. Навіть у сумному до сліз офорті «За море», де безнадія сушить виплакані очі, самотня стріла журавля коло покинутої

24

криниці нагадує, що хоч полетите ви журавлями в чужі краї, та настане час весни, коли вільна земля візьме вас у свої обійми. Офорт «За море» відкриває нову в українській графіці того часу тему української еміграції. До цієї теми художниця буде повертатися і в роки Другої світової війни в дереворитах «У світ за очі», «Зруйноване гніздо». Чи не першим твором із мистецького циклу про війну став дереворит «Ніоба». Міфічна багатостраждальна мати Ніоба, яка втратила всіх своїх дітей, зображена в образі української жінки. Це Україна, яка за всю трагічну історію віддала в битвах за волю мільйони синів і дочок, а волі так і не здобула і знову її розпинають у цій братовбивчій війні. Після Першої світової війни, коли в Галичині почало відроджуватися культурне життя, налагоджуватися видавнича справа, Кульчицька багато працювала в книжковій графіці. Її по праву можна назвати піонером у галузі художнього оформлення дитячої книги в Галичині. Їй належить ілюстрування букварів, читанок

із

серії

«Нашим

найменшим»,

«Читаночки

української дитини», ілюструє поему Івана Франка «Лис Микита», співпрацює з дитячим виданням «Світ дитини». Протягом 1527-1928 рр. Олена Кульчицька виконала ілюстрації до ювілейного видання «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського.

25

Багато сил, майстерності і фантазії вложила художниця в працю над ілюструванням тритомної «Народної міфології» нашого земляка Івана Гнатюка, а також збірки новел В. Стефаника «Дорога». Із спогадів О. Кульчицької: «… Вражаючі своєю трагічністю новели Стефаника серед тих обставин набирали ще більшої сили, ніби зливалися з тим, що творилося навкруг. Тому-то такі меланхолійно-тужливі мої ілюстрації, до збірки Стефаника, тому-то в заставках новел домінуючими є мотиви колючого терня, з якого лиш де-не-де, як промінь світлої надії, пробивається колосок золотої пшениці…» Наприкінці 1938 року Олена Кульчицька з сестрою і матір’ю переїжджає до Львова. Саме тут, у Львові, з яким були пов’язані нові плани і надії, художниця зазнала найболючіших втрат – смерть матері, а через чотири місяці втрачає сестру Ольгу. «Я цілком сирота і не маю перед собою нічого, не можу цього ані зрозуміти, ані помиритись з цим», – напише вона згодом. Це горе стало початком болісних роздумів, навіть духовної кризи, яку Олена Львівна переживала протягом багатьох років. Розраду шукала у праці. У Музеї етнографії виготовила сотні зразків національного одягу різних регіонів Західної України. У 1942-1943 роках пише акварелі із зображенням пам’яток архітектури.

26

Потрібно зазначити, що Олена Кульчицька завжди виявляла зацікавлення народною архітектурою. Вона постійно замальовувала гуцульські хати, їхні інтер’єри. Багато у неї малюнків із зображенням церков, дзвіниць, монастирів. Дуже багато цих пам’яток безслідно пропало під час Другої світової війни і після неї, але залишився великий альбом рисунків художниці, де відтворені ці перлини народної архітектури. З 1945 до 1954 року Олена Львівна викладала графіку у Львівському поліграфічному інституті, професором якого стала у 1948, в стінах цього навчального закладу виховала кілька молодих талановитих спеціалістів. У 1952 році радянська влада позбавила знамениту художницю професорської практики, її звинуватили в небажанні поборювати націоналістичні прояви в мистецтві, але вона ще приходила до рідної Поліграфії – когось консультувала, засідала в журі, оцінюючи курсові та дипломні проекти. Щоправда, водночас Кульчицьку обирають депутатом Верховної Ради УРСР , присуджують високе звання народної художниці, вона завжди зайнята, потік людей, справ, скарг, сліз та радощів проходить через її хату. Олена Львівна часто повторювала: «Я живу життям мого народу, я терплю разом з ним і радію з ним».

27

Сьомого березня 1967 року знаменита художниця, будучи вже при смерті, дізналася про нагородження Шевченківською премією. Коли про це їй сказали, вона кліпнула віями і тихо сказала: «Чую!». Наступного дня уночі 90-літня жінка померла… Похована Олена Кульчицька у Львові на Личаківському цвинтарі, в родинній гробниці, яку сама свого часу спроектувала. Твори Олени Кульчицької сьогодні – стежка з минулого у майбутнє. І не обірватись тій стежині, як не стертись із пам’яті її невмирущому мистецтву – гідній частинці із багатющої скарбниці нашої духовної культури. З

метою

забезпечення

оперативного

та

багатопланового інформування про життя і творчість художниці, доцільно буде використовувати наочні форми робити, а саме: ілюстративно-книжкові виставки, книжкові полиці, виставки-календарі, виставки-персоналії, виставкизнайомства, виставки-вернісажі, віртуальні виставки на вебсайті бібліотеки. З метою розвитку естетичного смаку і для більшого підсилення

розкриття

багатогранного

таланту

Олени

Кульчицької радимо організувати виставку-вернісаж, де поряд з книгами про творчість представити репродукції картин художниці. Див. Розділ. III: бібліографія (твори Олени Кульчицької).

28

У

циклі

заходів

«Великі

українські

родини»

пропонуємо провести мистецький вечір-портрет « Сім’я – святиня роду Кульчицьких. Образ родини в портретному малярстві Олени Кульчицької».

29

Розділ 2. Сім’я – святиня роду Кульчицьких. Образ родини в портретному малярстві Олени Кульчицької (мистецький вечір-портрет) Обладнання: -

електронна презентація; книжково- ілюстративна виставка Ведуча 1 Доброго дня, шановні наші гості! Ми раді вітати Вас у

стінах нашої бібліотеки. Сьогодні разом з вами доторкнемось до творчості великої художниці України, нашої землячки Олени Кульчицької. Запрошуємо Вас на мистецький вечір-портрет «Сім’я – святиня роду Кульчицьких. Образ родини в портретному малярстві Олени Кульчицької». Ведуча 2 Родинна любов членів цієї сім’ї може слугувати для всіх зразком і добрим уроком у наш час, коли так грубо і зневажливо рвуться родинні зв’язки й забуто шосту християнську заповідь: шануй отця свого і матір свою, і добре тобі буде, і довго проживеш на світі. Ведуча 1 Можливо людям початку XXI століття, коли жорстокими обставинами

часу

сім’я

і

родина 30

зруйновані,

як

наш

національний ідеал і віковічна традиція, важко буде зрозуміти цей урок і сприйняти ту особливу глибину відданості родині, на яку здатна душа людини, яка народилася й зросла в XIX столітті серед живих традицій і чеснот народу, принесла ці духовні скарби, як митець, у XX століття. Ведуча 2 Це потрібно зрозуміти і прийняти до серця, щоб навчитися милосердя, навчитися жити з добром до людей і відроджувати святу родинну мораль. Ведуча 1 Образ дороги і мандрівника-самітника посеред бурі, вічний на всі часи, є символом багатьох доль тих лицарів духу, які знаходили в світі власну путь до храму, не дали їй загубитися в суєті суєт і клали свій талант на вівтар служіння народові. Ведуча 2 Живе в цьому образі й доля української родини Кульчицьких – батьків, які не мали навіть власного будинку і постійного місця проживання, а через часту зміну батьком праці та переїзди все були в дорозі, і їхніх дочок, художниць Олени й Ольги, які в тих мандрах пізнавали рідний край та людей і все більше любили його та одержимо працювали для нього. Розповідаючи про це, доцільно використати картину «Проти бурі». Меццо-тинто, 1928.

31

Ведуча 1. Звернімось у пошуках цієї одержимості до родового коріння Кульчицьких. Не будемо твердити про прямий зв'язок з прославленим героєм перемоги над турками під Віднем у 1683 році Юрієм Францем Кульчицьким, але в родині високо шанували це ім’я, а художниця вважала себе краянкою героя. Ведуча 2 Народилася Ольга Кульчицька 15 вересня 1877 року у містечку Бережани в родині відомого галицького правника Лева Кульчицького та Марії з дому Стебельських, нащадків давніх українських родів, що зберегли окрім родинних гербів і дух українства. Фото батьків Ведуча 1 Дитинство Олени, її сестри Ольги та брата Володимира минуло в маленьких повітових містечках Галичини: Лопатині, Кам’янці-Струмиловій, Городку, з їх специфічною атмосферою звичаїв та побуту українського міщанства та селянства. На формування світогляду майбутньої художниці мав вплив батько. Ведуча 2 Лев Кульчицький, людина талановита, з тонким художнім смаком, про що свідчать його чудові фотографії краєвидів, які 32

зберігаються в архіві художниці. Батько змалку заохочував дітей до сприйняття і розуміння краси, прищеплював любов до праці, до свого народу. Пройдуть роки і Олена Кульчицька у своєму щоденнику залишить такі спогади: Ведуча 1 «У Кам’янці. Лише тут пам’ятаю як виглядав дім. Розміщення кімнат. Городи, квітник перед домом і сад. Розміщення дерев бачу так виразно, що могла б ще тепер нарисувати. Це, певно, тому що смакувалось усі ці солодкі груші і ранні яблука такі гарні, як намальовані. І вишні, і черешні, і аґрус, навіть райські яблука. Так багато було фруктів, що роздавали знайомим. Сестра і я мали особисті городчики, де садили все на свій смак. Батько був дуже уважний до дітей. Він сам багато працював і нас заохочував до праці. Мав столярський верстат, на котрому виготовляв потрібні речі, і радо працював у саду». Ведуча 2 «Мама була дуже вимогливою. Ми мусили тримати в порядку свої забавки. … Ми мали журнал для вбирання ляльок з кроями. Батько навчив нас ці форми витинати, так що наші ляльки мали і український народний стрій, і інші, наприклад, японський. Мама вміла сама шити і вбирала нас в гарні вбрання. Ці забави з ляльками виробили в нас добрий смак, що спеціально 33

сестрі дозволило пізніше, елегантно і зручно нас одягати. Мама, як одинока дочка в дідів (мала 5 братів), була їх улюбленою дитиною. Була дуже гарна, гарно вбиралася. Вдача в мами була досить стримана, нас мало пестила, як мені здається – більше любила сина Володимира» Ведуча 1 «Уміння батька шукати в природі задоволення естетичних почуттів переносилось на дітей… Думаю, що незвичайна любов батька до природи і мамин гарний смак мали великий вплив на наше захоплення красою». Ведуча 2 «З Кам’янки перевели батька до Лопатина, недалеко Бродів. Була це околиця великих лісів, боліт і дуже поганих доріг. У Лопатині ми також мали городи, які, як завжди, старанно доглядали. Щоденно ми порядкували всі стежечки, а в кінці віничок повинен був бути за нами, щоби замести сліди наших ніг». Ведуча 1 Родинна любов освітила життя Олени Кульчицької, мов сонце. А в промінні цього сонця, яке світило дочці весь вік, живуть і лишаються у вічності змальовані найрідніші люди – мама, батько, сестра Ольга; дихає красою природа рідного краю,

34

мила серцю Гуцульщина, працьовиті люди. Своїм талантом художниця показала світові: ось моя родина, ось моя Україна! Ведуча 2 Святиня родини – батько й мати, і любов дітей до батьків була свята. Саме таку християнську любов ще з колиски зростили в дітях батьки, зростили жертовною любов’ю, і вона віддячила сторицею і їм, і нашому народові, якому дочки, сестри – художниці Олена і Ольга Кульчицькі, подарували мистецьку працю всього свого життя. Тож як висвіт цієї любові – перші в мистецькій портретній галереї портрети батька і матері. У

підтвердження

цих

слів

глядацькій

аудиторії

продемонструвати такі полотна художниці : Моя мати (1908 р.). та Портрет батька в кріслі (1908 р.). Ведуча 1 Дочка малює батька і матір найліпшими фарбами, але насправді малювала тією найкращою і найдорожчою в світі фарбою, якій немає ціни, - дитинною любов’ю. Мама і батько дивляться з портретів своїми божественними поглядами, мудрі й спокійні, зосередженні й добрі, задумливі й розважливі, дивляться уважно на своїх дітей з вірою у їхнє майбутнє. Ведуча 2 Минула молодість у праці й щоденних клопотах, пережиті літа поклали свою тривожну печаль на лице і весь образ, сивина 35

побілила голову, втома відбилася і в очах, і в тихому малюнку уст, і в красиво змальованих руках. А в постатях виростає висока людська гідність, постає в усій силі аристократизм духу цих справжніх українських інтелігентів, у яких і чиста біла сорочка на кожен день, і пречисто-біла душа, передана дітям. Ведуча 1 Мама тримає в руці окуляри, може щойно відклала цікаву книжку, щоб послухати розповідь дочки чи подивитися на її нову картину, як строга, вимоглива і добра перша вчителька, слово похвали якої зріє на устах. Ведуча 2 Батько з великим білим аркушем, який він щойно уважно розглядав, а тепер хоче висловити своє враження. Що на тому аркуші? Репродукція картини славетного художника, фотографія чи картина, яку нещодавно закінчила дочка і подала батьку, щоб почути слово поради. Його слово – золоте, його слово має бути першим, ось ще мить і ми почуємо це мудре і правдиве слово, звернуте й до нас… Ведуча 1 Перше нещастя прийшло в родину Кульчицьких коли помирає їхній батько. Світ родинної любові, сповнений тугою за батьком, постає з графічних і живописних творів, де і в поруху пензля, і в тремтінні різця щемить біль за непоправною втратою.

36

Ведуча 2 Сім’я збиралася ввечері, це була добра година розмови і родинної втіхи, незабутнього тихого раю. Традиція родинних розмов лишилася в Кульчицьких, мати і сестри сходяться до світлиці, сідають біля гасової лампи, читають або вишивають, говорять тихо і лагідно, а тато теж з ними цієї вечірньої години дивиться з портрета на стіні. Продемонструвати картину «Ввечері». Із циклу «Тіні незабутих предків» (1914). Ведуча 1 Поряд з портретами матері та батька, найбільшу увагу привертають портрети сестри Ольги, яка була для художниці не просто сестрою по крові, але й по духу. Сестри однаково відчували та думали, маючи перед собою одну мету – працювати для українського народу та його культури. Ведуча 2 Ольга Кульчицька була жінкою з чистим серцем і благородною душею, здатна на самопожертву. Обдарована мистецьким

талантом

вона

поступилася

сестрі

Олені

у

можливості здобути мистецьку освіту. Добровільно взяла на себе домашні обов’язки і ніколи на це не нарікала. І в тому, що талант Олени Кульчицької розквітнув і розвинувся, є значна заслуга 37

сестри Ольги. Художниця вміла оцінити щиру любов, опіку і турботу своєї сестри і свідченням цього є рукописний зошит, повністю їй присвячений, який писався у 1944 році, вже після смерті Ольги. Ведуча 1 «Війна, бомбардування, смерть мами 29 листопада1939, метушня війни […] хвороба Олі, операція, тремтіння за життя найдорожчої особи, приятеля, сестри […] кінець життя. Оля. Оля, рятунку, рятунку, 29.03.1940, а я, цілковита сирота […] прийшла до праці – ридала, працюючи, ридала […] Господи, рятуй […] нема слів, ні сліз, ні роздумування, ні філософії, ні молитви. Я почала писати щоденник або листи до неї і кінчила все «нема моєї сестри, нема приятеля». Ведуча 2 «Мені 78 років, живу, властиво вегетую, без Них, без найдорожчих, без родини, без правдивих приятелів…» Ведуча 1 У збірці олійного малярства Національного музею імені Андрія Шептицького у Львові нараховується понад 30 портретів сестри Ольги, виконаних в різні періоди творчості Олени Кульчицької. Ведуча 2

38

У відтворенні образу сестри для Олени Кульчицької були важливими два чинники – зовнішня і внутрішня краса Ольги, які у ній гармонійно поєднувалися. Художниця часто підкреслювала зовнішній вигляд моделі, звертаючи увагу на поставу, вбрання, вишукані манери, через які передавала її тонкий естетичний смак, елегантність, вміння одягатися. Цей витончений смак сестри щодо одягу Олена Кульчицька називала «правдивим творчим талантом», адже відомо, що Ольга проектувала прекрасні сукні для себе, матері та сестри Олени. Розповідаючи

про це, доцільно акцентувати

увагу

аудиторії на таких художніх полотнах Олени Кульчицької:

       

«На кораблі». 1911 р.; «Портрет сестри в білому». 1908 – 1912 рр.; «За фортепіано». 1908 р.; «Під парасолькою». Порто – ре. 1911 р.; «Портрет Ольги в червоному». 1908 р.; «В задумі». 19010 – ті рр.; «Портрет сестри Ольги». 1925 р. «Портрет сестри в жалобі» 1910 р.

Ведуча 1 Портрети сестри Ольги – це своєрідна відповідь Олени Кульчицької на пережите спільне із сестрою життя, в якому Ольга для неї була прикладом громадянки, правдивої людини і не просто відданого приятеля, а вірного друга.

39

Ведуча 2 Як

бачимо,

у

багатожанровому

Кульчицької належне місце займає

малярстві

Олени

портрет. Улюбленими

моделями художниці були її найближчі – мати, батько та сестра. Через портретні зображення рідних Олена Кульчицька передала своє ставлення до них, це був її особливий світ, оповитий родинними стосунками та сповнений високими людськими ідеалами. У підготовці мистецького вечора – портрета «Сім’я – святиня роду Кульчицьких» були використані такі джерела: 1.

Олена

Кульчицька

(1877-1967)

[Образотворчий

матеріал] : [всеукраїнський освіт.-мистецький посібник часопис] / гол. ред. О. Михайлюк. – Львів: «Видавничий дім АРТ клас», 2007. – 159 с.

2.

Художньо - меморіальний музей Олени Кульчицької

у Львові [Текст]: путівник / відп. за вип. Г. Д. Якущенко. – Львів: каменяр, 1978. – 79 с.

3. Королева графіки // Гоян Я. Присвята [Текст]: есе/ Я. Гоян. – Київ, 2001. – С. 127–130.

4. Мандибура М. Стежини творчості: До 120 - ліття від дня народження Олени Кульчицької [Текст] / М. Мандибура // Дзвін.

– 1997. – №11-12. – С. 144–152.

40

5. Добрянська І. «Я живу життям свого народу…» [Текст] : спогад / І. Добрянська // Жовтень. –1987. – № 9. – С. 127–130.

Розділ 3. Література з фондів Тернопільської обласної бібліотеки для молоді Твори

41

Кульчицька О. Автопортрет. 1927.

Автопортрет. 1917.

Портрет старого. 1913. Бабуся. 1913. Портрет дівчини. 1914. Гуцулка Параня. Поч. ХХ ст. [Образотворчий матеріал]

/ О.

Кульчицька // Образотворчий портретний живопис другої половини ХІХ початку ХХ століття / В. В. Рубан. – Київ, 1986. – С. 141−142. Кульчицька О. Гуцульські гулянки 1947. [Образотворчий матеріал] / О.

Кульчицька // Закарпатський художній музей

[Текст] : альбом / авт -упоряд. О. М. Чернега-Балла. – Київ : Мистецтво, 1984. – 151 с. – Текст укр., рос., англ. мовами. Кульчицька О. Діти на леваді. 1908 [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Львівський музей українського мистецтва [Текст] : путівник / упоряд. В. Є. Арофікін. – Львів : Каменяр, 1978. – 67 с. Кульчицька О. Дереворит. 1940 Довбуш [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Мистецтво народжене Жовтнем 1917−1987. – Київ, 1987. – С. 165. Кульчицька О. Л. Джерело творчої наснаги [Текст] / О. Л. Кульчицька // Живі традиції: українські радянські художники про себе і свою творчість. – Київ, 1985. – С. 111-114. Кульчицька О. Ескізи декоративної тканини або шпалери.

1903-1908. Папір, туш, акв. Зима. 1909. Пап., офорт. Любе містечко. 1910. Пап., акв. Ескіз декоративної тканини або 42

шпалери. 1903−1908. Пап., туш, акв.. Жертва Світовидові. 1910. Пап. Офорт, акв. [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Лагутенко О. Graphein графіки. Нариси з історії української графіки ХХ століття / О. Лагутенко. – Київ, 2007. – С. 59−61. Кульчицька О. Жіноча рада. 1948. Полотно, олія. Галицькі князі (до 700 річчя Львова). Триптих. 1956. Ліногравюра. [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Художники Прикарпаття: альбом. – Київ, 1989. – С. 21, 142. Кульчицька О. Ілюстрації до повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Дзвін. – 2004. – № 11−12. – С. 84, 97, 102, 107, 126, 131, 136, 151, 153, 155, 162, 176. Кульчицька О. Літо в парку. 1949. Німці в селі. 1947. [Образотворчий матеріал] / О. Кульчицька // Мистецтво оновленого краю. – Київ, 1979. – [вклад.] Кульчицька О. У свято, 1913: полотно, олія. Колонізація, 1920: ліногравюра / О. Кульчицька // Лобановський Б. Б. Лобановський, П. І. Говдя. – Київ: Мистецтво, 1989. – С. 155, 201. Життєвий і творчий шлях

43

Бадяк В. У пошуках національної ідентичності [Текст]: [виставка робіт О. Кульчицької з нагоди 35-річчя її творчої діяльності] / В. Бадяк // Дзвін. – 2004. – № 5−6. – С. 118−124. Волошин Л. Творці українського модерну : Олена Кульчицька [Текст] / Л. Волошин // Образотворче мистецтво. – 2005. – № 4. – С. 46−49 ; 2006. − № 1. – С. 10−11. Гоян Я. Королева графіки [Текст] / Я. П. Гоян // Гоян Я. Присвята: есе / Я. П. Гоян. – Київ, 2001. – С. 107−161. Ґерета І. Бджілка [Текст] : (до 120-річчя від дня народження Олени Кульчицької / І. Ґерета // Тернопіль вечірній.

– 1993. – 25 верес. – С. 4. Ґерета І. Наблизила наше малярство до Європи [Текст]: 15 вересня 1877 р. в Бережанах, що на Тернопільщині, народилася видатна українська художниця Олена Кульчицька / І. Ґерета // Голос України. – 1994. – 15 верес. С. 8. Ґерета І. Олена Кульчицька (15. 09. 1877−09. 03. 1967) [Текст] / І. Ґерета // Тернопіль. – 1994. – № 2−3. Добрянська І. «Я живу життям мого народу…» [Текст] : спогад / І. Добринська // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 1−2. – С. 125. Довженюк Г. Новознайдені малюнки О. Кульчицької [Текст] / Г. Довженюк // Народна творчість та етнографія. – 2003.

– № 1−2. – С. 125.

44

Дзядик О. Незабутня. Спогад про художницю Олену Кульчицьку [Текст] / О. Дзядик // Тернопілля, 97: регіон. річник.

– Тернопіль, 1997. – С. 424−426 Дирда Н. Богдан Лепкий та Олена Кульчицька: творчі взаємини митців [Текст] / Н. Дирда // Проблеми інтерпретації творчої спадщини Б. Лепкого: матеріали міжнародної наук. конф.

2-3 листоп. 2007 р., Тернопіль. – Тернопіль, 2007. – С. 379−382. Залізняк Б. Олена Кульчицька – мистецький класик України [Текст] / Б. Залізняк // Дзвін. – 2008. – № 1. – С.

148−155. Козоріз О. Дереворити Олени Кульчицької [Текст] / О. Козоріз // Відродження. – 1991. – 8 жовт. – С. 7. Кость Л. Між красою і обов’язком [Текст] : (до 130-ї річниці від дня народження Олени Кульчицької / Л. Кость // Образотворче мистецтво. – 2007. – № 2. – С. 56−59. Кость Л. Модернова галичанка [Текст] : минуло 185 років від дня народження відомої української художниці Олени Кульчицької / Л. Кость // День. – 2012. – 24 жовт. – С. 11. Крупницький Л. «Двері навстіж» [Текст] : [до 130 річчя з дня народження Олени Кульчицької] / Л. Крупницький // Дзеркало тижня. – 2007. – 6 жовт. – С. 19. Кульчицька Олена Львівна [Текст] // Бережанщина літературна : біогр. довід. / Я. Мазурак. – Бережани ; Тернопіль : 45

Вектор, 2014. – С. 268−269. – (Бережанська енциклопедія в іменах). Кульчицька Олена Львівна: український живописець, графік [Текст] // Провідники духовності в Україні. – Київ, 2003. – С. 684−685. Мандибура М. Стежини творчості [Текст] : до 120-ліття від дня народження Олени Кульчицької / М. Мандибура // Дзвін.

– 1997. – № 11−12. – С. 148−152. Маслій М. Олена Кульчицька – перша тернополянка – лауреат Шевченківської премії [Текст] / М. Маслій // Нова Тернопільська газета. – 2013. – 13−19 берез. – С. 9. Міщенко М. І ожили перлини народного життя [Текст] : 125 років від дня народження Олени Кульчицької / М. Міщенко // Вільне життя. – 2002. – 14 верес. – С. 1. Мороз В. Проілюструвала понад 70 книжок [Текст] : [Олена Кульчицька – графік, маляр, педагог] / В. Мороз // RIA +.

– 2016. – 18 трав. – С. 19. Олена Кульчицька [Текст] : (1877−1967) : всеукр. освіт.мистец. посіб. – часопис / ред. О. Михайлюк. – Львів : Артклас, 2007. – 159 с. Олена Кульчицька (1877−1976) [Текст] // Лилю-Откович З. Український пейзажний живопис ХІХ – початку ХХ століття / З. Лилю-Откович. – Київ, 2007. – С. 106−109.

46

Олена Кульчицька (1877−1967) – живописець, графік [Текст] // Визначні постаті Тернопілля: біогр. збірник / уклад. : О. Бенг, В. Троян. – Київ, 2003. – С. 107−108. Ониськів М. Запах соколиного неба [Текст] / М. Ониськів // Ониськів М. Автографи. Бібліографія. Вибране / М. Ониськів. – Тернопіль, 2012. – С. 233−235. Піддубняк О. Тернистим шляхом [Текст] : до історії ювілейного видання у 1929 р. повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»: [про роботу О. Кульчицької над оформленням книги] / О. Піддубняк. – Дзвін. – 2004. – № 11−12. – С. 150−162. Попович В. Олена Кульчицька [Текст] / В. Попович // Авангард. – Лондон, 1972. – № 6. – С. 355−361. Попович Ж. Олена Кульчицька добирала сукню під колір парасольки [Текст] // Тернопіль вечірній. – 2007. – 12−18 верес. – С. 11. Попович Ж. Панночка з етюдиком [Текст] : до 130-річчя від дня народження Олени Кульчицької – першої жінкихудожниці на Галичині / Ж. Попович // Дзеркало тижня. – 2007. – 22−28 жовт. – С. 13. Попович Ж. Святий Валентин коханням геніїв обділив [Текст] : [кохання Олени Кульчицької до Йосипа Маковея] / Ж. Попович // Номер один. – 2012. – 15 лют. – С. 15

47

Полянський І. Штрихи до біографії Олени Кульчицької [Текст] / І. Полянський // Тернопілля’98-99 : регіон. річник. – Тернопіль, 2002. – С. 203−204. Світ високого малярства [Текст] : до 125 річчя від дня народження

Олени

Кульчицької

(1877−1967)

//

Календар

знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2002. – ІІІ кв. – С. 83−89. Семчишин О. Традиції і час [Текст] : декоративноужиткове мистецтво сестер Кульчицьких / О. Семчишин // Народне мистецтво. – 1999. – № 5−4. – С. 58−59. Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької у Львові [Текст]: путівник / відп. за вип. Г. Д. Якущенко. – Львів: Каменяр, 1978. – 80 с.: іл. Довідкові видання Дуда І. Кульчицька Олена Львівна (15. 09. 1877, м. Бережани – 08.03.1957, м. Львів) [Текст] – художниця, педагог / І. Дуда // Тернопільський енциклопедичний словник. В 4-х т. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. – С. 277. Кондратюк К. Кульчицька Олена (15.9.1877-8.3.1967) – український живописець і графік [Текст] / К. Кондратюк // Довідник з історії України. В 3-х т. – Київ, 1995. – Т. 3. – С. 127.

48

Кульчицька Олена Львівна (15. ІХ. 1877 м. Бережани, тепер Терноп. обл. – 8. ІІІ. 1967, Львів). Живописець і графік, н. х. УРСР з 1956 [Текст] // Шевченківські лауреати 1962-2012: енцикл. довід. Вид. 3-т, змін. і доп. – Київ, 2012. – С. 362−364. Кульчицька

Олена

(1877)

маляр-графік

[Текст]

//

Енциклопедія українознавства: словникова частина. – Львів, 1994. – Т. 4. – С. 1234. Кульчицька Олена (15.09.1877-8.3.1967) – живописець, графік, педагог, народний художник УРСР (1956), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1967) [Текст] // Митці Тернопільщини. Ч. І. Образотворче мистецтво: бібліогр. покажч. / Терноп. обл. універс. наук. б-ка. – Тернопіль, 2015. – С.

49-59. – (Мистецька Тернопільщина). Кульчицькі

–

укр.

митці;

сестри.

Олена

Львівна

Кульчицька (15.ІХ.1877, м. Бережани, тепер Терноп. обл. – 8.ІІІ.1967, Львів) – укр. живописець і графік, н. х. УРСР з 1956 // Митці України: енцикл. довід. – Київ, 1992. – С. 342-343.

Розділ 4. Вебліографія Гах І. Вона відродила емаль : 125 років тому, 15 вересня 1891 року народилася Олена Кульчицька, творчий спадок якої є 49

безцінним в історії національної художньої культури ХХ століття [Електронний ресурс] / І. Гах // Zbruc. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://zbruc.eu/node/56208, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: англ. і укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано 15.09.2016. – Перевірено: 14.

03. 2017. Кінаш Н. 8 цікавих фактів про музей Олени Кульчицької у Львові [Електронний ресурс] / Н. Кінаш // Фотографії старого Львова. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/8-tsikavyh-faktiv-pro-muzej-olenykulchytskoji-u-lvovi/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: англ. і укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Кость

О.

Художньо-меморіальний

музей

Олени

Кульчицької [Електронний ресурс] / О. Кость // Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького / авт. і упоряд. Д. Посацька. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://www.mankurty.com/sven/?page_id=415, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: англ. і укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Крупніцький Л. «Двері навстіж» [Електронний ресурс] / Л. Крупніцький // Zn, ua : культура. – Електрон. текст. та граф. дані.

–

Режим 50

доступу:

http://gazeta.dt.ua/CULTURE/dveri_navstizh.html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 5.10.2007. – Перевірено: 14. 03. 2017. Луців О. Б. Вплив модерну на графіку Олени Кульчицької [Електронний ресурс] / О. Б. Луців, І. Ю. Бучковська // Lviv Polytechnic

National

Електрон.

текст.

University

та

граф.

Institutional дані.

–

Repository.

Режим

–

доступу:

http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/18603/1/47-345_350.pdf, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: англ. і укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Олена Кульчицька [Електронний ресурс] // Мистецька сторінка. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://storinka-m.kiev.ua/user_page.php?u_id=3347#img_f_1, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Олена Кульчицька (1877−1967) [Електронний ресурс] // Бібліотека українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані.

–

Режим

доступу:

http://uartlib.org/ukrayinski-

hudozhniki/kulchitska-olena/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Панночка з етюдником [Електронний ресурс] : до 135річчя від дня народження О. Л. Кульчицької (1877-1967), першої 51

жінки-художниці на Галичині // Багатобарвний світ мистецтва: блог відділу мистецтв Тернопільскої обласної бібліотеки для молоді. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://art-departament.blogspot.com/2012/09/blog-post_12.html, вільний. - Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017. Петренко М. Олена Кульчицька. Лауреатство у день смерті [Електронний ресурс] / М. Петренко // Zaxid. Net. – Електрон.

текст.

та

граф.

дані.

–

Режим

доступу:

http://zaxid.net/news/showNews.do? olena_kulchitska_laureatstvo_u_den_smerti&objectId=1250852, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано 22. 02. 2015. – Перевірено: 14. 03. 2017.

15 вересня. Олена Кульчицька [Електронний ресурс] // Український арт-календар. Спецпроект з історії українського мистецтва. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://lb.ua/blog/art_calendar/316102_15_veresnya_olena_kulchitska .html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано 16. 09. 2015. – Перевірено: 14. 03. 2017. Свердюк Р. Олена Кульчицька [Електронний ресурс] / Р. Свердюк // Офіційній сайт, блог та архів. – Електрон. текст. та 52

граф. дані. – Режим доступу: http://sverediuk.com.ua/pro-tseyresurs, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано 13. 01. 2015. – Перевірено: 14. 03. 2017. Стех Я. До 135-річчя від дня народження Олени Кульчицької [Електронний ресурс] / Я. Стех // Міст : тижневик для українців всього світу: культура. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://meest-online.com/culture/do-135-richchya-vid-dnyanarodzhennya-oleny-kulchytskoji/, вільний. – Загол. із тит. екрану.

– Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано 4. 05. 2012. – Перевірено: 14. 03. 2017. Творчість Олени Кульчицької [Електронний ресурс] // Livejournal. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://joanerges.livejournal.com/1565506.html, вільний. – – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 8.10.2012. – Перевірено: 14. 03. 2017. Щедра палітра таланту : до 130-річчя з дня народження О. Кульчицької [Електронний ресурс] // Бережанська центральна районна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка. – Електрон. дані. – Режим доступу:

http://lib.ber.te.ua/leap/index.cgi?page=134, вільний. –

Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 14. 03. 2017.

53

Іменний покажчик Гнатюк В. 26 Довбуш О. 18-19 Драган М. 6 Коцюбинський М. 26 Кульчицька Ольга 9, 13, 37-38 Кульчицький В. 9 Кульчицький Л. 4, 9, 32 54

Кульчицький Ю. 32 Стебельська М. 9, 32 Стефаник В. 26 Труш І. 6 Франко І. 26

Географічний покажчик Бережани 4, 8, 9, 32 Броди 34 Відень 4, 12, 14-15 Ворохта 21 Галичина 4, 6, 25 Городок 32 Кам’янка-Струмилова 32, 34 55

Київ 4, 22 Косів 11, 13 Лондон 15 Лопатин 32, 34 Львів 4, 6, 9, 10, 15, 19, 21, 26 Мюнхен 4, 15 Париж 4, 15 Перемишль 4, 10, 19, 22 Страсбург 15 Ходорів 21 Яремче 21

ЗМІСТ Від укладача……………………………………………………. 3 Коротка біографічна довідка………………………………….. 4 Розділ I. Популяризація життєвого і творчого шляху Олени Кульчицької…………………………………………………….. 6 Розділ 2. Сім’я – святиня роду Кульчицьких. Образ родини в портретному малярстві Олени Кульчицької………………..

3 0

Розділ 3. Література з фондів Тернопільської обласної 56

бібліотеки для молоді………………………………………….

4

Розділ 4. Вебліографія………………………………………….

2 5

0 Іменний покажчик……………………………………………… 5 Географічний покажчик………………………………………..

5 5 6

57