Великий меценат Петро Яцик by #tobm

Тернопільська обласна бібліотека для молоді Інформаційно-бібліографічний відділ

Великий меценат Петро Яцик До 100-річчя з дня народження бізнесмена та філантропа

Інформаційний дайджест

Тернопіль, 2021 3

УДК 94 В-27 Великий меценат Петро Яцик [Текст] : до 100-річчя з дня народження бізнесмена та філантропа : інформ. дайджест / Терноп. обл. б-ка для молоді ; інформ.-бібліогр. від. ; уклад. І. Грицишин. – Тернопіль: [б.в.], 2021. – 24 с. Видання присвячене відомому бізнесмену та благодійнику, що зробив величезний внесок у розвиток української освіти та культури – Петру Яцику. Розраховане на широке коло читачів.

Відповідальна за випуск: Л. Гук Укладач: І. Грицишин Редактор: Т. Федорович Дизайн обкладинки: П. Середа

«Тернопільська обласна бібліотека для молоді», 2021 Адреса: м. Тернопіль, вул. Нечая, 29 Контактні телефони: (0352) 25-97-05, 0689121668 https//tobm.org.ua/ E-mail: youthlib@ukr.net

Від укладача Відомий бізнесмен та меценат Петро Яцик прикладом власного життя продемонстрував усім нам невичерпні можливості людського духу. Опинившись на далекій чужині із сімома доларами в кишені і розпочавши нове життя практично з чистої сторінки, він зумів досягнути неможливого – стати дуже багатою людиною. Однак ніколи не

забував

звідки

безкорисливою

він

родом

доброчинністю,

уславився

своєю

багатогранною

меценатською діяльністю та насамперед тим, що надав велику фінансову підтримку збереженню й розвитку української історії, мови, культури, освіти. Це стало сенсом його життя. У

виданні,

присвяченому

100-річчю

від

дня

народження видатного українця, показано основні етапи його життя та досягнення у бізнесі та благодійництві, подано цікаві вислови та поради. Вважаємо, що досвід видатного

бізнесмена,

його

конструктивні

життєві

настанови будуть цікавими для усіх, хто хоче досягнути успіху.

Українець, який відмовився бути бідним «Я дійшов висновку, що давати гроші на справи, які я вважав вартісними, так само приємно, як заробляти їх». Ці слова належать видатному Українцеві Петру Яцику, якого воєнне лихоліття, складні, небезпечні для його життя обставини змусили залишити батьківську хату, рідну Україну і вирушити до Канади, де він став одним з найуспішніших бізнесменів. Йому належать й інші глибинні за змістом слова: «Українська нація має всі здібності і риси характеру, необхідні для того, щоб швидко піднятися на належне місце в світі. Керівники уряду повинні розробити метод, який забезпечить вдосконалення національного виробництва. І ще більш важливе: нехай кожен громадянин незалежної України

розвиває

самоповагу

гордість

за

свою

батьківщину. Від кожного з вас залежить, яке місце на світовій сцені ми займемо завтра». Ці слова були сказані Петром Яциком під час перебування в Києві 20 років тому під час його виступу перед вищими військовими чинами в Національній академії оборони України. Первісток селянської родини Дмитра та Марії Яциків народився сьомого липня 1921 року у селі Верхнє 6

Синьовидне, що на Львівщині. Тут навчався у місцевій школі, а потім на сільськогосподарських курсах. Жадібно прагнув знань, освіти. Розуміючи, що в сільський побут входить техніка, відчуваючи її велике майбутнє, хлопець активно цікавився механікою, успішно закінчив у 1939 році шестимісячні

залізничні

курси

почав

працювати

помічником машиніста. У червні 1941-го у Верхнє Синьовидне прийшла війна. Одних «визволителів» швидко змінили інші. Петро Яцик вступив на молочарські курси, які закінчив у 1942 р. і за направленням поїхав працювати інспектором молочного господарства до міста Бережани на Тернопільщині. Часи були складні і тому, коли, траплялося, що виявляв у повіті селян, які розбавляли молоко водою, суворих заходів не вживав, бо знав: за таке в людини заберуть корову, часто єдину годувальницю в ті голодні воєнні роки. Влітку 1944-го фронт був уже зовсім близько. Яцик чудово розумів, що скоро повернуться більшовики і за те, що він працював у легалізованій німцями установі, його, в кращому випадку вишлють на Північ. Тому вирішив їхати на Захід. Рідні залишилися вдома. Ще довго до його матері навідувалися чекісти, вимагаючи «зізнатися», що її син переховується в лісі з повстанцями. Лише після смерті 7

Сталіна він напише мамі, що живий, а ще пізніше приїде побачитися. Прибувши

до

Німеччини,

Яцик

почав

облаштовуватися на новому місці. Після закінчення війни на околиці Регенсбурга відкрився Український технічногосподарський інститут. Саме сюди й вступив майбутній підприємець, щоб здобути ґрунтовну освіту. Спочатку він навчався на так званих матуральних курсах, щоб скласти іспити за курс середньої школи, а вже потім потрапив на економічний факультет. Та економікою прагнення Яцика не обмежувалися. Він почав вивчати одразу кілька іноземних мов – німецьку, іспанську й англійську. Без німецької було важко в самій Німеччині, а дві інші вирішив опанувати, бо ще не знав, куди доведеться емігрувати – до Північної чи до Південної Америки. Доля склалася так, що Петро Яцик потрапив до Канади. У 1947 році він зійшов у Монреалі з літака з «сімома долярами у кишені». Не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. До 1950 р. Петро Яцик уже встиг попрацювати на різниці, у молочарні, на залізниці. Заощаджуючи наскільки це було можливо, таки зібрав невеличкий стартовий капітал і разом із двома компаньйонами Володимиром Клішем і Степаном Рошком 8

заснував у Торонто українську книгарню «Арка». У їхній успіх мало хто вірив – що можна заробити на книжках, та ще й українських? Але справа пішла добре – настільки, що й самі підприємці були здивовані. Книгарня ніби магніт притягувала місцевих українців: хтось просто заходив побалакати з земляками, комусь хотілося почитати бодай якусь книжку про Україну. Невдовзі довелося думати про більше, приміщення. Згодом

почав

працювати

сфері

житлового

будівництва, яке в той час було однією з найрентабельніших господарювання. На початку 50-х Канада вступила в період бурхливого зведення житла. Амбітний українець вибрав для свого бізнесу цю нішу і не прогадав, - у 1949 вже очолював, власну будівельну фірму Prombank Investment Limited (P. Jacyk Group). А в 1957 р. місцева українська преса з захопленням писала про успіхи фірми, яка змогла значно розширити свої площі і збільшити прибутки. І за всім цим стояла титанічна праця Петра Яцика, якому доводилося боротися і з анархією в управлінні, і з небажанням співвласників (їх було аж 18) по-людськи вести бізнес. Фірма активно розвивалася, вкладаючи гроші у спорудження будинків «під ключ». Їх не поспішали продавати, а здавали в оренду, убезпечуючи себе таким 9

чином від інфляції. Потім перейшли до будівництва промислових споруд. Та Яцик не зациклювався тільки на власних успіхах, він старався, наскільки це було можливо, допомагати українській громаді. Як українцеві йому найбільше боліло те, що серед його земляків мало успішних підприємців. «Не маючи, відповідно, великих і міцних виробничих одиниць у своїх руках і під своїм контролем, велике

число

малооплачуваною

нас

робочою

залишається силою

звичайною

чужих

руках,

незважаючи на наші фахові і професійні кваліфікації», заявив Яцик на сторінках емігрантської газети «Новий шлях».

Він

відверто

критикував

вади

національної

ментальності, які заважали українцям бути успішними, консерватизм, ідеалізм, звичку більше дискутувати, ніж діяти. Це, звісно, не додавало йому друзів, але він на те не зважав, бо сам не раз доводив, що здатен допомогти Україні не лише словом, а й ділом. З кінця 50-х років П. Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проєктів

української

діаспори.

За

його

фінансової

підтримки у діаспорі з’явилася знаменита багатотомна «Енциклопедія українознавства», укладачем якої був професор Володимир Кубійович. Яцик згадував: «Тоді, коли 10

українською мовою було важко розпродати 3500 комплектів впродовж 30-ти років, перший том енциклопедії (5000 примірників) англійською мовою сама Канада розхапала за кілька

місяців».

Він

продовжував

підтримувати

видавництво енциклопедії протягом десятків років, при чому робив це часом в доволі оригінальний спосіб – особисто ходив колядувати до багатих українців Торонто, а наколядоване перераховував енциклопедистам. Створення такої енциклопедії було надзвичайно важливим кроком для розвитку української культури, піднесення ролі України у світі. Петро Яцик недарма зосередився на підтримці просвіти та науки, адже бачив, що на чужині інформація про його країну була мізерною, не вистачало словників, довідників, в яких розповідалося б про українську культуру, історію, науку, звичаї, традиції. Усе це по крихтах визбирувалося з різних видань, а ще гірше – з чужих енциклопедій, де Україна трактувалася як одвічна колонія Росії. З такою ж метою було видано англійською мовою «Історію

України-Руси»

М.

Грушевського

–

наймасштабніший та найдорожчий Яциків проєкт. Свого часу М. Грушевський звертався до українців Канади з проханням

допомогти

оприлюднити

його

історію 11

англійською мовою. Вчений вважав, що українцям легше буде достукатися до світу і сказати зрозумілою йому мовою, хто вони такі й що вони мають політичні, історичні та юридичні права на власну державу. На переклад і друк цієї монументальної праці Петро Яцик пожертвував 15 млн. дол. Для того, щоб видати 10 томів «Історії України-Русі», було зібрано найкращих англомовних істориків України, перекладачів, редакторів. Заснований у 1989 році Центр, очолюваний доктором наук Франком Сисином, узявся до роботи. Коли вийшов перший том праці Грушевського, Петро Яцик лежав після надзвичайно складної операції на серці. Отримавши книгу, він промовив: «Нарешті…Ось тепер і вмирати можна». А далі, важко перевівши подих, заперечив собі: «Е, ні, тепер тільки й жити треба…Ще треба заробити багато грошей, бо не вистачає на видання Грушевського». Значення такої наукової події, як поява головної праці М. Грушевського в очах англомовного наукового світу, переоцінити

складно.

Зарубіжні

вчені,

пишучи,

дослідження з історії Європи, неодмінно оглядатимуться на твори М. Грушевського й узгоджуватимуть свої концепції з ним. Це стало ще одним кроком до визнання історичної повноцінності нашого народу, якому часто на кону 12

загальноєвропейських

подій

відводилась

скромна

та

непомітна роль, хоча насправді події, що відбувалися в Україні, мали вирішальний вплив на європейську історію. Це видання стало важливим науковим джерелом для всіх, хто досліджує історію Східної Європи, Росії, Балкан та Середнього Сходу, зокрема Османської імперії, воно надійно увійшло у всесвітній науковий контекст, стало серйозною лектурою студенства різних університетів світу. Коли постала необхідність видання англомовного Атласу історії України, автори й видавці не вагаючись звернулись за допомогою до Петра Яцика. Він заплатив за видання Атласу 55 тисяч доларів. Отже, завдяки Яцикові на полицях бібліотек сьогодні можна побачити не тільки Атлас Східної і Європи чи Росії, а й Атлас історії України. Вже сама

наявність

енциклопедіями

цієї

праці

інших країн

поруч має

атласами

неабияке

та

виховне

значення, зокрема для української молоді Північної Америки та інших англомовних країн. Петро Яцик був одним із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд складає 4 млн доларів), 13

Українського

лекторію

Східноєвропейських

студій

Школі

славістики

при

та

Лондонському

університеті, Документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті. Він пожертвував мільйон доларів на історичні дослідження,

що

разом

із

коштами

Альбертського

університету становить тримільйонний Фонд Яцика при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки внесеним П. Яциком 750 тис. доларів відкрито спеціальний Український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України, економіки, політології, медицини, етнографії. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 млн доларів. Благодійницька діяльність П. Яцика зробила його знаним і популярним серед українців у західному світі. Петра

Яцика

обрали

почесним

доктором

права

Гарвардського університету, він входив до Наглядової ради Колумбійського університету, був науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів. Здобуття

Україною

незалежності

відкрило

для

діяльності Яцика новий вимір. Створена ним в 1986 р. 14

Освітня фундація організувала і оплатила проведення при Київському університеті іспитів для українських студентів, які бажали навчатися за кордоном. За допомогою цієї ж фундації

організовано

українознавчі

студії

при

Лондонському університеті, видано довідник про західні виші для українців. А 1994 р. Петро Яцик став засновником Ліги українських меценатів – благодійної організації в самій Україні, що

успішно працює

досі, реалізовуючи

різноманітні освітні та культурні проєкти. А от на пропозицію створити бізнес-школу в Україні Петро Яцик не погодився: «Під час своїх поїздок в Україну я майже не зустрічав тут справді практичних людей. Хоча практичні пропозиції були. Але мені не дуже вірилося в тих, хто їх висловлював. Скажімо, один із близьких кравчукових дорадників повідомив мені: хоче організувати школу, в якій навчатиме людей мистецтва бізнесу. Припрошує вкласти в Україну капітал. Ще й дивується: чого я цього не зробив раніше? А я відповідаю: «Не роблю цього тому, що ще не зустрічав українця, який би не хотів учити інших робити те, що сам не вміє»». Яцик уперше виступив із пропозицією проведення в Україні мовного

конкурсу серед молоді. Цю

ідею

підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує 15

представників бізнесу багатьох країн світу. Вони надали спонсорську нагородженні

підтримку його

проведенні

переможців.

конкурсу

Вагомий

внесок

та у

фінансування конкурсу зробив сам Петро Яцик. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році. 24 травня 2001 р. у Колонному залі Національної філармонії вітали його переможців. Церемонія транслювалася по національному радіо, і голос Петра Яцика, відомого мецената, ініціатора й натхненника конкурсу, чули і в Україні, і за її межами. Тоді ще ніхто не знав, що конкурс невдовзі отримає його ім'я і переживе не одну українську владу, а сам Петро Яцик того ж року відійде в інший світ, ставши взірцевим прикладом того, як можна любити Україну «до глибини власної кишені». Проведення конкурсу стало доброю традицією для українського суспільства. Він проводиться щорічно 9 листопада з метою розвитку і функціонування української мови

усіх

сферах

суспільного

життя,

сприяння

утвердженню її статусу як державної, піднесення престижу української мови серед молоді. Завдяки цьому конкурсу ім’я Петра Яцика відоме кожному українському студентові та школяреві, кожному вчителю. У 2021 році на XXI 16

Всеукраїнський відкритий марафон з української мови імені Петра Яцика зареєструвалися близько 45 тисяч учнів та студентів з усіх областей України, а також із-за кордону та тимчасово окупованих територій України. За багатолітню меценатську діяльність Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» (1996), а до вісімдесятиліття – орденом князя Ярослава Мудрого. Петра Яцика не стало 1 листопада 2001 року, але його ім'я живе в численних добрих справах. Життя цього видатного мецената – яскравий приклад того, як українець зміг не тільки успішно опанувати бізнес за кордоном, а й допомогти своїй країні. Намагаючись пізнати себе, Петро Яцик якось сказав: «Якби я думав, як українці, то працював би, як вони. А якби працював, як українці, то й мав би так само. Але я працюю краще, я думаю краще…Я не типовий українець, я – приклад іншого українця». За цими словами – життєва філософія, яка і витворила феномен Петра Яцика – видатного бізнесмена, мецената і подвижника української справи за кордонами України. Оглядаючись сьогодні на його особу, аналізуючи меценатську стратегію, приходимо до узагальнення: Петро 17

Яцик – своєрідна, розумно вибудована держава, в якій панує справді моральна система цінностей. Він багато сил і коштів кклав для того, щоб усе склалося на користь розвитку України та утвердження її іміджу у світі.

Вислови Петра Яцика

Бізнес - справа чесних людей. Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший. Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те скільки грошей він має. Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві. Треба опанувати одну справу, одну ділянку життя і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній. Матиму лише те, що зроблю і зароблю. Людина живе для творчості, і тільки в тому, що вона створила, її вартість. Найкраще, коли про тебе свідчать не слова, а твої справи. Кожен має право думати і діяти, як його Бог надоумив.

Одиниця мусить служити громаді і давати їй. Мене глибоко вразило мотто покійного президента Дж. Ф. Кеннеді: не питай, що народ дасть тобі, а що ти даси народові, - і я прийняв його за напрямну свого життя. Нарікання – це ще не активне творення. Наріканням справи не поправиш. Найважливіша цінність одиниці й держави — це сила, яку дає освіта, гроші й армія, бо світ любить красу, але рахується з силою. А довіра здобувається тільки працею, чесністю і правдомовністю. Мале зроблене є завжди більше, ніж балаканина про найбільші подвиги. Найкоротший шлях здобути гроші? Пограбуйте банк. То відразу матимете їх. Нічого йти в бізнесмени, якщо маєте в душі тільки мрію про багатство. Потрібні ще совість, знання і порядність. Хочеш бути бізнесменом – то ставай добрим бізнесменом. Роби добро, не чекаючи на винагороду. Біда тому, хто боїться чужої думки і нічого не робить. На жаль, в Україні я побачив своєрідне розуміння демократії. Для багатьох людей при владі справжньою демократією є лише те, що вони диктують, а те що обороняють їхні опоненти – виявляється зовсім не демократія. 20

Та найважливіше – це вміння керувати людьми, давати їм відповідну працю і координувати її. Це все так званий менеджмент. Воно виростає з природних здібностей, плюс практика і солідна праця, в першу чергу праця над собою. Не нарікай, роби добре роботу, а винагорода прийде. У нас, в українців, кожен неодмінно хоче мати саме вирішальний голос. У родині, в громаді, в підприємстві, в державі – скрізь… Це – вбивче, руйнівне для серйозної справи, для будь-якого соціального організму бажання індивідума. Воно несе з собою хаос, анархію, руйнацію. Кожен виставляє себе перед іншими за найбільшого авторитета й не має жодної поваги чи бодай довіри до справжніх авторитетів.

Бібліографія

Великий меценат і подвижник на українській ниві [Текст] : до 90-річчя від дня народження П. Яцика // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2011. – № 3. – С. 27-33. Відбувся підсумковий етап Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика // Свобода. – 2013. – № 9. – С. 1. Головчин О. Інвестував у знання українства. Хто такий Петро Яцик та що він зробив для нас? [Електронний ресурс] / О. Головчин // Galnet: інформагенство. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: galnet.fm/investuvav-uznannya-ukrayinstva-hto-takyj-petro-yatsyk-ta-shho-vinzrobyv-dlya-nas/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 4.02.2021. – Перевірено: 26.05.2021. Для чого народжується людина (Петро Яцик) [Текст] // Слабошпицький М. Не загублена українська людина / М. Слабошпицький. – Київ, 2004. – С. 356-369. Камінська Н. Петро Яцик – український меценат [Електронний ресурс] / Н. Камінська // СамбірськоДрогобицька єпархія: Українська греко-католицька церква. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/3586-petro-yacykukrajinskyj-mecenat.html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 4.03.2017. – Перевірено: 26.05.2021. 22

Клочко Р. Зразковий український меценат, або Як можна любити Україну «до глибини власної кишені» / Р. Клочко [Електронний ресурс] // ZN.ua : історія. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: https://zn.ua/ukr/HISTORY/zrazkoviy-ukrayinskiy-mecenatabo-yak-mozhna-lyubiti-ukrayinu-do-glibini-vlasnoyi-kisheni_.html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 27.05.2016. – Перевірено: 26.05.2021. Колесник К. Орієнтовні завдання II етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика [Текст] / К. Колесник, О. Шуневич // Методичні діалоги – журнал для вчителів української мови й літератури. – 2013. – № 11. – С. 6-9. Левченко І. Петро Яцик: як любити Україну до глибини власної кишені / І. Левченко [Електронний ресурс] // Ukrainian Magazine. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://ukrainianchi.com/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Перевірено: 26.05.2021. Петро Яцик [Текст] // Видатні постаті в історії України ХХ ст. – Київ, 2011. – С. 368-389. Слабошпицький М. Українець, який відмовився бути бідним. Петро Яцик [Текст] / М. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2018. – 252 с. Яцик Петро. Українець, який відмовився бути бідним [Електронний ресурс] // Край: краєзнавчо-туристичний портал. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: 23

http://www.kray.org.ua/13552/postati/yatsik-petro-ukrayinetsyakiy-vidmovivsya-buti-bidnim/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 6.02.2020. – Перевірено: 26.05.2021.

Зміст Від укладача

Українець, який відмовився бути бідним

Вислови Петра Яцика

Бібліографія