Гордість кримськотатарського народу – Ісмаїл Гаспринський by #tobm

Тернопільська обласна бібліотека для молоді Інформаційно-бібліографічний відділ

Гордість кримськотатарського народу – Ісмаїл Гаспринський

Інформаційний дайджест

Тернопіль, 2021

94(477) Г 68 Гордість кримськотатарського народу – Ісмаїл Гаспринський : інформ. дайджест / Терноп. обл. б-ка для молоді ; інформ.-бібліогр. від. ; уклад. І. Грицишин, І. Зацухна. – Тернопіль: [б.в.], 2020. – 22 с.

Укладачі: І. Грицишин, І. Зацухна Відповідальна за випуск: Л. Гук Редактор: Т. Федорович Дизайн обкладинки: П. Середа

Тернопільська обласна бібліотека для молоді, 2021 Адреса: м. Тернопіль, вул. Нечая, 29 Контактні телефони: (0352) 52-64-49, 25-97-05, 25-97-15 https://tobm.org.ua E-mail: youthlib@ukr.net

Від укладача Анексія Криму особливо болісно позначилася на кримськотатарському народі. Хід його облаштування на батьківській землі та інтеграції в українське суспільство був брутально перекреслений окупаційною владою, яка із завзяттям

знову

багатостраждальний прикладів

цього

почала народ. стала

переслідувати

Одним

заборона

із

цей

найяскравіших

на

проведення

Сімферополі урочистостей до 70-ліття його депортації. Утім, історія свідчить, що за таких умов готовність людей до відстоювання власної національної гідності та прав лише зростає. Пробуджується й інтерес до видатних співвітчизників, особливо тих, які зробили значний внесок у

справу

утвердження

національної

самосвідомості.

Однією з таких особистостей є для кримських татар видатний просвітник Ісмаїл Гаспринський, зачинатель справи освіти свого народу, якого кримські татари справедливо

називають

«дідусем

нації»,

«великим

вчителем». Своє життя він присвятив справі єднання традиційної європейської

духовності культури,

передовими чим

здобув

досягненнями заслужений

авторитет серед усіх ісламських народів Російської імперії та Близького й Середнього Сходу.

«Великий вчитель» У царині кримсько-татарської культури Ісмаїл бей Гаспрали (Гаспринський) – зірка першої величини. Це ім’я сьогодні на устах у кожного кримського татарина. Адже авторитет

І.

Гаспринського

беззаперечний

мусульманському світі. А 1934 року одна з газет Туреччини писала, що «в особі Ісмаїл бея Гаспринського Крим має свого Шевченка». Його добре знають та поважають у багатьох мусульманських країнах Сходу. Народився Ісмаїл Гаспринський 8 березня 1851р. у кримському селищі Авджікой (згідно з метрикою, в поселенні Улу-Сала). Батько його, Мустафа Гаспринський, був офіцером російської армії, за яким у 1854 р було визнано спадкове дворянство . Під час Кримської війни родина Гаспринських переїжджає до Бахчисарая. Спочатку вихованням хлопчика займалася мати, потім його віддали до релігійної школи при мечеті – мектебе, де Ісмаїл здобув початкову освіту. Згодом він навчався у чоловічій гімназії в Сімферополі. Продовжуючи Гаспринський

справу

батька,

1863

р.

вступив до Воронезького військового

училища, після якого – до 2-ї Московської військової

гімназії (тут навчався з 15 лютого 1864 по 11 червня 1867 р.). Протягом трьох років навчання в гімназії він жив

родині

редактора «Московських

новин»

«Російського вісника» М. Н. Каткова. Тут він отримує перші

журналістські

притаманний

Каткову

навики.

Однак

поступово

дух шовінізму відвертає юнака,

викликає в ньому внутрішній спротив. Гаспринський розриває стосунки з вихователем і, не закінчивши повного курсу, залишає навчання. Ісмаїл був далеким від військової справи – його цікавила

літературна

творчість,

легко

давалися

гуманітарні науки. Вже з юних літ він був схильним до духовних пошуків, тоді як кар’єра офіцера російської армії з її казарменою одноманітністю зовсім не приваблювала. Не дивно, що юнак залишив

військову

гімназію

повернувся до Бахчисараю, вирішивши присвятити своє життя

справі народної

державній

чоловічій

освіти. гімназії

Сімферопольській

після

проходження

спеціального іспиту юнак Ісмаїл Гаспринський отримав посаду вчителя російської мови міських початкових навчальних закладів. У 1871 р.

з метою розширення культурного

світогляду Ісмаїл вирушив до Парижа, де відбулося

напередодні повстання комунарів, і який потроху починав відходити

від

поразки

франко-прусській

війні.

Незважаючи ні на що, місто зберігало статус культурної столиці Європи. Крім того, Париж, у якому часто і на тривалий час оселялися мусульманські просвітники з країн Середземномор'я, в останній третині XIX ст. перетворився на своєрідне місце зустрічі культур Заходу і Сходу. Все це робило його ще привабливішим для Ісмаїла Гаспринського. Поїздка

до

столиці

Франції

дала

змогу

молодому

кримськотатарському інтелектуалу не тільки ознайомитися з новітніми досягненнями західної цивілізації, а й усвідомити

світовий

масштаб

мусульманського

просвітницького руху, який відбувався в контексті синтезу східної духовності із західними науково-технічними та культурними досягненнями. Молоді роки Гаспринського – це час інтенсивного навчання, спілкування з дуже різними за культурою і світоглядом людьми; час вбирання ним різноманітних прогресивних ідей. За кордоном він сприйняв французькі принципи початкової світської школи, західноєвропейські теорії ліберального еволюційного розвитку та створення конституційних режимів. Згодом ці знання він творчо інтерпретує і кристалізує у власну вельми струнку і, що

найголовніше, життєздатну ідеологію, яка перетворить його з часом на видатного реформатора тюркського світу. Тоді

Гаспринський

зрозумів,

що

центром

тогочасного мусульманського відродження став Єгипет, рівень економіки й освіти в якому істотно підвищився завдяки реформам правителя Мохаммеда Алі. Тому кілька місяців у 1874-1875 рр. І. Гаспринський проводить у Каїрі. Досвід, отриманий під час французької та єгипетської мандрівок, багато в чому визначив ціннісні пріоритети й подальший

життєвий

шлях

Ісмаїла

Гаспринського,

нерозривно пов’язаний із просвітницькою діяльністю. Ісмаїл Гаспринський як мусульманин і патріот свого народу стояв біля джерел і був безпосереднім учасником загальноісламського й загальнотюркського рухів, що зароджувалися в Російській імперії наприкінці XIX ст. Однак його світогляд був істотно ширшим, ніж у більшості конфесійно й етнічно обмежених учасників цих рухів. Він уникав будь-яких форм націоналізму та клерикалізму і вважав, що піднесення культурного рівня народу має базуватися на відновленні його традиційної духовності через посередництво просвітництва серед широких мас населення. Традиції мають бути обов'язково збереженими, тим більше що, як вважав Гаспринський, не все варто

переймати в Європи – важливий саме синтез національної культури і передових досягнень західної цивілізації. Відмова ж від свого коріння стане згубною. Суперечності між Заходом і Сходом І. Гаспринський прагнув зняти, поєднуючи західну вченість і цивілізованість зі східною духовністю, яка ґрунтувалася на ісламі. Він писав: «Могутній, кипучий Захід з його мільярдами і широкими знаннями, язичницький Схід, що пробуджується, з його незліченним населенням можуть здавити нас, мов лещата, якщо

ми

не

поквапимося

як

слід

згуртуватися,

просвітитися і розвинути на всю широчінь працездатність і продуктивність». Молодий Ісмаїл брав активну участь у громадському житті рідного міста. Після повернення з Єгипту його було обрано гласним Бахчисарайської міської думи, а в 1876 – міським головою Бахчисарая. Цю посаду він обіймав до 1884 р. і провів кілька масштабних реформ. Йому вдалося майже втричі збільшити бюджет міста й розпочати суттєві перетворення в міському господарстві. Залишаючись у межах

чинної

Міністерства

юридичної внутрішніх

бази, справ

він

добився

Російської

від

імперії

підвищення квоти представництва кримських татар в органах міського самоврядування, яке було обмежено

законами. Піклувався про санітарний стан та розвиток народної освіти у Бахчисараї тощо. Серед

численних

громадських

справ

найважливішими І. Гаспринський вважав народну освіту. За його ініціативою зі скромного місцевого бюджету були виділені кошти на відкриття чотирикласного училища для дітей різних національностей, а також на придбання навчальної літератури для незаможних учнів. Провадячи роботу,

активну

новаторську

І. Гаспринський

мусульманської

системи

розпочав шкільної

педагогічну реорганізацію

освіти.

Творець

звукового методу мріяв про формування національної інтелектуальної еліти, здатної зробити для свого народу значно

більше

за

своїх

батьків.

статті

«Наше

чиновництво» він стверджував: «Перше, з чого ми повинні почати, – це підготувати до кращого життя наших дітей, щоб майбутнє наше покоління було багатшим на знання, більше обдарованим любов’ю до народу, представником якого воно буде. Тоді воно займе краще становище, ніж ми, і життя його буде більш плідним як для них, так і для мусульманського суспільства». Розуміючи, що основи світогляду закладаються в дитинстві, Ісмаїл пише і за власною редакцією видає

кримськотатарською мовою численні підручники і книги, розраховані на молодих читачів. Видання Гаспринського були співзвучними часу і отримали широку популярність у суспільстві. Зокрема, його навчальний посібник «Ходжа-ісуб'ян» («Учитель дітей») був неодноразово перевиданий і став найпопулярнішим виданням у тюркомовному світі. Питання

впровадження

знаменитого

звукового

методу, створення новометодних (світських) шкіл стали центральними у виданні Учителя вчителів, що постійно запевняв своїх читачів у тім, що Коран і освіта «не заважають одне одному, як думають багато мусульман, а навпаки».

Переконувати

цьому

Гаспринському

доводилося не тільки своїх одновірців, але і «поважних учених», які вважали, що «преса в руках неосвіченого татарського духівництва служила і продовжує бути знаряддям підтримки і поширення релігійного, морального і побутового обскурантизму в бідному татарському простолюдді». На

закінчення

своїх

заміток

Гаспринський

звертається до освіченої мусульманської молоді: «Брати, візьміться серйозно за справу народної освіти... Вивчитися самому – гідність, але передати незнаючому своє знання ще більша гідність і благо, свята справа».

Як правовірний мусульманин, Гаспринський висуває на перший план проблему створення реформованої спільноти

народів,

які

сповідували

іслам.

Дієвою

відповіддю на питання, які хвилювали просвітителя, стає джадидистська (від «усул-й джадид» – «новий метод») реформа, яка завдяки Гаспринському, з часом набула поширення серед мусульман Російської імперії. Проте основні свої зусилля Ісмаїл протягом усього життя

спрямовував

на

випуск

періодичних

видань

кримськотатарською мовою. Спочатку він не знайшов належної підтримки в суспільстві, рівень освіти якого в XIX ст. був досить низьким. У 1883р. І. Гаспринський у Бахчисараї організовує і редагує видання двомовної (кримськотатарською

та

російською

мовами)

газети

«Терджиман-Перекладач». Вона була першою і протягом багатьох років залишилася єдиною тюркомовною газетою в межах Російської імперії. Проіснувала газета 35 років і регулярно виходила до квітня 1918-го. Матеріали мусульман

газети

Криму

загальноросійського

були і

присвячені

всієї світового

імперії,

проблемам подіям

політичного

та

культурного життя. Ця газета стала «вікном у великий світ» для кримських татар та інших тюркомовних народів

імперії в Поволжі, Закавказзі та Середній Азії. Вона поширювалася в Туреччині й навіть підвладному Китаю Східному

Туркестані.

Матеріалами

газети

користувалася турецька преса. Важливим

активно

аспектом

дослідженні світоглядної позиції Гаспринського є аналіз ідеології видання «Терджиман». Фактично газета виникла і

розвивалася

разом

із

суспільним

рухом

тюрко-

мусульманських народів – джадидизмом, що набирав у той час силу. Основні напрямки джадидизму являли собою велику програму реформ, які перебували в площині стратегії освіти. Це – реформування освіти мусульман відповідно до передових європейських стандартів; створення єдиної тюркської літературної мови; посилення громадянської активності та покращення становища жінки-мусульманки; створення

цивільних,

філантропічних

товариств

і,

звичайно, зміцнення зв'язків між тюрко-мусульманськими народами Росії. «Терджиман» організації

відіграв

популяризації

значну

роль

національної

справі

просвіти

виховання, поширення ідеї облаштування полікультурної держави на засадах національної рівності. Його значення переоцінити практично неможливо, адже він тривалий час

був єдиним періодичним тюркським виданням у Російській імперії і, що головне, формував цілком нову для кримськотатарського

населення

картину

світу,

яке

неусвідомлювало культурних відмінностей і необхідності організації нового культурного простору. Більш ніж чверть століття газета «Терджиман» виконувала різноманітні функції: від джерела інформації для тюркських народів Російської імперії до методичної допомоги вчителям, від рупора нових політичних ісламських сил до віддзеркалення всього найсвіжішого, що з’являлося в літературі та культурі. Саме на шпальтах цього видання виникли нові художні та публіцистичні жанри не характерні для тогочасної кримськотатарської літератури. «Терджиман» мав вирішальний вплив на розвиток кримськотатарської культури, літератури і публіцистики Гаспринський

був

терпимим

до

ідейних

супротивників із усіх таборів. Будучи в духовному плані значно

вищим

за

більшість

своїх

співвітчизників,

просвітник до певної межі завжди був готовий на розумні компроміси,

але

при

цьому

ніколи

не

поступався

найважливішими для нього принципами гуманності й освіти, любові до рідного народу й відкритості для всього

передового в західній, українській, російській чи будь-якій іншій культурі. На рубежі 1907-1908 рр. у Єгипті І Гаспринський виступив з ідеєю міжнародного конгресу мусульманських народів. У 1910 році авторитетна група вчених із Франції висунула кандидатуру Ісмаїла Гаспринського на здобуття Нобелівської премії. Її підтримали відомі письменники з окремих країн мусульманського Сходу, які наголошували, що ім’я І. Гаспринського «стоїть в ряду найбільших мислителів і просвітителів Сходу». Помер видатний просвітник 11 вересня 1914 року, похований у Бахчисараї. Протягом 1927-1941 років у місті існував

Будинок-музей

Гаспринського.

Однак,

після

депортації кримських татар, здійсненої 18 травня 1944 року, ім’я Гаспринського не згадувалось тривалий час, музей було закрито. На жаль, його функціонування не відновлене до сьогодні. На щастя, сьогодні багатогранна спадщина Ісмаїла Гаспринського

після

багатьох

років

забуття

стає

доступною широкій громадськості. Його праці потребують нового осмислення сучасною генерацією кримських татар. І як ніколи актуально звучить сьогодні його знаменитий девіз «Єдність у мові, вірі і справах».

Кримські

татари

інколи

називають

Ісмаїла

Гаспринського «дідусем нації». Справді, як каже лідер Меджлісу «кримський ханства»,

Мустафа татарин який

Джемілєв, з

своїм

часів

він

найвидатніший

знищення

просвітництвом

Кримського розпочав

відродження кримських татар як народу з давньою державницькою історією і заклав основи формування сучасної кримськотатарської нації.

Літературна діяльність І. Гаспринського Усе своє свідоме життя І. Гаспринський займався літературно-просвітницькою

діяльністю.

Література,

журналістика, наука, зокрема педагогіка, перекладацька справа, видавнича робота, громадська діяльність – ось сфери плідної різнобічної праці цієї талановитої людини. Письменницький

талант

І.

Гаспринського,

що

найповніше розкрився в останній чверті XIX ст., зробив його патріархом нової кримськотатарської літератури. Його

перу

належать

повість

«Африканські

листи»,

написаний в епістолярному жанрі роман «Листи Молли Аббаса

Франсові»,

історичне

оповідання

«Дівчина-

левиця», містична новела «Лихо Сходу», «Французькі листи», «Сонце зійшло» та інші художні твори. Пізніше

Гаспринський

розкривається

жанрі

політичної есеїстики – на початку XX ст. його нариси й есе були видані двома збірками – «Російське мусульманство» та «Російсько-східна угода». В цілому творча спадщина просвітника налічує десятки літературних творів і тисячі публіцистичних праць. Есеї

І.

Гаспринського

вершиною

його

публіцистичної творчості. Невеликі за обсягом і вільні за

композицією ці тексти розглядають важливі питання. У них передано особисті, суб’єктивні міркування, враження, спостереження, думки видавця, пов’язані з його діяльністю –

як

видавничою,

Гаспринського наочністю, «Російське

так

просвітницькою.

вирізняються

майстерністю

викладу.

мусульманство.

спостереження»,

логікою,

присвячений

Есеї

І.

доказовістю,

Наприклад,

есей

Думки,

замітки

питанням

внутрішньої

національної політики Російської імперії порівняно з іншими, насамперед західними, поліетнічними державами. Есей «Береженого Бог береже» являє собою міркування просвітника про людину й природу, спосіб життя та здоров’я. Активно займався І. Гаспринський і науковою працею, зокрема у сферах історії, етнографії та писемної культури свого народу. У 1887 р. він входить до науковокраєзнавчої організації Криму – Таврійської губернської наукової архівної комісії, в якій виконав значну роботу з пошуку й вивчення літературних пам'яток середньовічного мусульманського Криму. 1908 року І. Гаспринський організував у Єгипті видання газети «Аль Нахда» («Відродження») арабською мовою.

своїх

творах

та

численних

публікаціях

Гаспринський різко виступав проти великодержавної політики

Російської

імперії,

проти

асиміляції

та

зросійщення кримських татар. А гостру мовну проблему пропонував розв’язати просто і мудро: «Кожен має знати ту мову, якою написані закони держави». Він увійшов в історію не тільки кримських татар, але й в історію культури всіх тюркомовних народів. Вольтер писав: «Титули не грають ніякої ролі для потомства. Ім’я людини, яка створила великі справи, утверджує більшу повагу

ніж,

всі

епітети».

Ісмаїл

Гаспринський

не

потребував ні титулів, ні епітетів: його великі справи як педагога і просвітника залишаться у віках.

Вислови Ісмаїла Гаспринського Брати, візьміться серйозно за справу народної освіти... Вивчитися самому – гідність, але передати незнаючому своє знання ще більша гідність і благо, свята справа. Єдність у мові, вірі і справах. Перше, з чого ми повинні почати, – це підготувати до кращого життя наших дітей, щоб майбутнє наше покоління було багатшим на знання, більше обдарованим любов’ю до народу, представником якого воно буде. Чим жити і як жити – завжди і у всіх народів було одне з головних питань буття. Могутній, кипучий Захід з його мільярдами і широкими

знаннями,

язичницький

Схід,

що

пробуджується, з його незліченним населенням можуть здавити нас, мов лещата, якщо ми не поквапимося як слід згуртуватися, просвітитися і розвинути на всю широчінь працездатність і продуктивність.

Бібліографія Абібулаєва Е. Внесок І. Гаспринського у розвиток національної освіти і навчання кримськотатарського народу [Текст] / Е. Абібулаєва // Рідна школа. – 2003. – № 6. – С. 66-69. Бекірова Г. Агатангел Кримський: «Епохальна просвітницька діяльність Ісмаїла Гаспринського» [Електронний ресурс] / Г. Бекірова // Крим. Реалії. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: https://ua.krymr.com/a/epokhalna-prosvitnutska-diyalnistismaila-gasprynskogo/30499967.html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 20.03.2020. – Перевірено: 3.03.2021. Динікова Л. Ісмаїл Гаспринський – видатний кримськотатарський просвітник [Електронний ресурс] / Л. Динікова // Національний технічний університет України ім. І. Сікорського. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим. доступу: https://kpi.ua/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 11.06.2014. – Перевірено: 3.03.2021. Ільясов Т. Ісмаїл Гаспринський – гордість кримськотатарського народу [Електронний ресурс] / Т. Ільясов // Іслам в Україні. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: https://islam.in.ua/ua/kultura/ismayilgasprinskiy-gordist-krimskotatarskogo-narodu-0, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст

в форматі HTML. – Перевірено: 3.03.2021.

Опубліковано:

20.03.2015.

–

Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) [Текст] // 100 найвідоміших українців. – 2-вид. – Київ: Орфей, 2002. – С. 292-296. Ісмаїл Гаспринський – гордість кримськотатарського народу [Електронний ресурс] // Іслам в Україні. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим. доступу: https://islam.in.ua/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 20.03.2015. – Перевірено: 3.03.2021. Кухаренко Р. Кримськотатарський просвітитель Ісмаїл Гаспринський [Електронний ресурс] / Р. Кухаренко // Міграція. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: http://migraciya.com.ua/news/open-forum/ua-tatareducator-ismail-gasprinskii/, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 01.06.2017. – Перевірено: 3.03.2021. Левченко О. С. Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна [Текст] / О. С. Левченко. – Тернопіль : Лілея, 2000. – 280 с. Притула В. Крим вшановує просвітителя Ісмаїла Гаспринського [Електронний ресурс] / В. Притула // Радіо Свобода. – Електрон. текст. та граф. дані. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/24522781.html, вільний. – Загол. із тит. екрану. – Текст на екрані: укр. мовою. – Текст в форматі HTML. – Опубліковано: 21.03.2012. – Перевірено: 3.03.2021.

Зміст Від укладача

«Великий вчитель»

Літературна діяльність І. Гаспринського

Вислови Ісмаїла Гаспринського

Бібліографія