"Сурма" – українська незалежна газета. №29-2022

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 29 | 30 ГРУДНЯ 2022 | USA, UKRAINE

Чого очікувати в 2023 році в Україні та Світі ▶ стор. 2

Кінець 2022 року: що змінили і що залишили десять місяців війни ▶ стор. 12

Економічні підсумки року для України ▶ стор. 16 SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

2

Україноцентризм Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

Чого очікувати в 2023 році в Україні та Світі

ІДЕОЛОГІЧНІ СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ: 1. Вихід протистояння між виродженими ідеологіями та конснує таке давнє китайське про- серватизмом-націоналізмом на кляття «жити тобі в епоху змін». більш високий рівень. І як би ми не хотіли — зміни гряСвітоглядно-ідеологічний рівень дуть колосальні, вони вже розпоча- війни є одним із найвищих. Саме на лись. Починаючи із того, що заверше- ньому задаються ті тенденції, які пона зодіакальна Ера Риб і розпочалась тім реалізовуються в фізичному світі. Ера Водолія. Або закінчилась «Ніч Сва- Вже тривалий час точиться боротьба рога» і розпочався «Ранок Сварога», між творчими, морально-здоровими якщо використовувати ведичну термі- та природовідними ідеями — з одного нологію. боку, та дегенеративними, вироджениСаме на ці епохальні зміни зважа- ми, паразитичними — з іншого. ють зараз практично всі мислителі, фіОстанні десятиліття стали піком полософи, футурологи, зокрема і «рупо- тужності паразитичних та дегенерари глобалізації» з розряду панів Клау- тивних ідей, проте епоха змінюється. І са Швааба чи Юваля Ноя Харарі. Про- в передчутті тієї зміни «паразити» поте у їхній інтерпретації планетарний силюють свій тиск й атаку на все творче, загальнолюдський «Великий Перехід» морально здорове. Саме тому, особлипробують підмінити «Великим Пере- во впродовж останнього року в усьозавантаженням». му світі йде настільки масована атака Однак вже точно можна стверджу- на традиційні цінності, інститут сім’ї, вати, що не всі плани «сильних світу духовність та культуру в цілому (зокрецього» мають властивість здійснюва- ма і через підміну їх псевдокультурнитися. Ми, українці, як ніхто маємо пра- ми елементами). во та можливість це стверджувати — Носіями таких ідей є люди, які приадже розрахунки багатьох сил та гео- тримуються консервативних та націополітичних центрів щодо московсько- налістичних поглядів. Саме тому на таго бліцкригу та зайняття Києва за 3-4 ких людей та організовані ними полідні повністю провалилась. І тому, по- тичні сили відбуваються дуже потужпри те, що Україна як держава, на пре- ні інформаційні атаки. Скажу більше великий жаль, не є суб’єктом міжна- — впродовж останніх кількох місяців родної політики, саме події пов’язані будь-які прояви націоналізму чи коніз українським народом та нашою зем- серватизму в «провідних» ЗМІ нещадлею визначають весь подальший гео- но тавруються як «фашизм», «рука політичний розклад сил. Ми виступа- кремля» і т.д. Прогнозую, що в наступємо ключовим «пазлом», зокрема і для ному році ця тенденція лише поглибиперерозподілу впливу в Європейсько- ться. На фоні підсилення республіканму Союзі, наслідком чого є зміна всьо- ців в Конгресі США та націоналістів і го геополітичного балансу. консерваторів в ЄС, зокрема — прихоДля того, щоб в подальших бурем- ду до влади в Італії Джорджії Мелоні. них подіях ми, українці, змогли вижи- Дуже важливу роль у протидії цим рети, зберегти себе, свою культуру та са- чам буде відігравати Польща та Украмобутність, побудувати свою справж- їна. Зокрема в Україні народжуються ню державу, нам треба добре розуміти зараз певні внутрішні процеси із дуже ці всі речі. високим потенціалом. Ця стаття є моєю спробою дати прогнози на 2023 рік і не тільки щодо клю2. Подальше руйнування капічових напрямків розвитку і тенденцій, талізму. які очікують Світ та Україну. Глобальна економічна система тріУ минулому 2021 році я записав два щить по швах. І про це вже досить даввідео «Пророцтва щодо України» та но не бояться говорити деякі світові «Прогнози на 2022 рік» та розмістив економісти — з розряду нобелівського їх на моєму ютуб-каналі «Свій до Сво- лауреата Джозефа Стігліца, який кого по Своє». Те, що загальні тенденції лись був головою групи економічних та окремі події повністю відбулись та радників президента США Білла Клінпродовжують відбуватись, спонукає тона та провідним економістом Світомене записати свої міркування та про- вого банку. І пов’язані ці процеси із вигнози і на 2023 рік. Особливо зважа- кривленням самої суті економіки та виючи на те, що під таким кутом зору ук- родженою природою грошей як таких. раїнські ЗМІ аналіз та прогноз взага- Цікавою в останньому акценті є спролі не здійснюють. ба кремля та його глашатаїв з розряду Структурно я виділив кілька груп дмитра мєдвєдєва (якого Китай, до ретез щодо прогнозів і очікувань на 2023 чі, вважає найкращим для себе варіанрік. Подаю їх в послідовності, яка на том наступника путіна) говорити щось мою думку є найбільш логічною. про руйнування бреттон-вудської фі-

І

№ 29 — 30.12.2022

нансової системи. Такі брехливі тези кремль кидає своїм громадянам, абсолютно хибно продовжуючи в межах ідеології «масковскава міра» малювати путіна борцем «із новим світовим порядком».

3. Перехід частини «конспірології» в публічний дискурс. Це одна із найбільш цікавих і нових тенденцій, хоча пояснюється вона досить просто. Чим сильнішими стають певні сили та структури, тим важче приховувати ту силу від людського ока. Влада фінансового капіталу транснаціональних корпорацій досягла небаченого масштабу. Влада провідних ЗМІ — також. Згадайте хоча б момент, коли ще чинного президента США Дональда Трампа змогли «відключити» від інформаційного поля. І зміна політики твіттеру із приходом Ілона Маска тут ще не зможе перевернути ситуацію (якщо взагалі Маск та його старші партнери дійсно пробуватимуть щось змінити). Нещодавні карантинні обмеження та тотальний наступ на права людини також були проявами вищезазначених сил, в деяких куточках світу не просто були, а залишаються! Згадайте ті ж протести у Китаї… І навіть український інформаційний простір на рівні провідних ЗМІ та блогерів почали заповнювати такою інформацією. Інколи — дрібними вкрапленнями, а інколи — досить об’ємними і системними інформаційними вкидами з розряду розмов Наталії Мосейчук (топ-ведучої 1+1) та Фікрета Шабанова. Проте завданням таких вкидів є аж ніяк не внесення ясності щодо наявного стану речей, а маніпулятивне відведення в потрібний бік. Але сам факт появи такого на центральному інформаційному рівні вже є дуже сильним сигналом. Сильним, але очікуваним. Адже в інформаційному полі США та Великої Британії така інформація є більш популярною (що не тотожне до «правдивою»). Ідеологія диктує те, що потім буде реалізовуватись на політико-економічному рівні. Свідомо не розділяю економіку та політику, адже це повністю переплетені та взаємопов’язані речі. Більше того — аналіз вказує на те, що в масовій свідомості їх почали розділяти саме для того, щоб пересічний обиватель не мав цілісної картини світу та змушений був користуватись доступними ЗМІ.

Світова війна Папа Римський Франциск сказав ще у 2015 році у контексті війни на Донбасі. Не те, щоб так званий «чорний Папа»-єзуїт, який підтримує глобалістичний інформаційний порядок денний, був великим авторитетом. Але все-таки це впливова політична особа, слова якої тиражуються багатьма ЗМІ. У цьому контексті йтиметься про подальше підсилене горіння так званих «кластерів нестабільності» із можливим переходом до військових дій: Китай — Тайвань, Сербія — Косово, Палестина — Ізраїль, Туреччина — Греція, Північна Корея — Південна Корея, Молдова — Придністров’я, активізація та загострення війни в Сирії. Мусульманський світ в цьому контексті є найбільш схильним до «самозапалення», проте поки «гаситься» внутрішніми протистояннями за лінією «суніти– шиїти» та зовнішньополітичними факторами. Україна була та залишається найбільш гарячою територією, охопленою війною. На превеликий жаль, так і залишиться в 2023 році. Корективи можуть внести лише якісь досить малоймовірні «форсмажорні» обставини. Хоча хто знає плани Творця, зокрема в протидії дегенеративним планам…

2. Продовження інфляції та всіх похідних фінансових явищ. Цей тренд набуватиме все більшої потужності. Водночас чим далі він розвиватиметься, тим незрозумілішим ставатиме: це ціни зростають чи гроші обезцінюються? І хоча для пересічного обивателя це майже одне і те саме, проте насправді це принципово різні явища. Коли я пишу про обезцінення грошей, то маю на увазі те, що теперішньої реальної та віртуальної грошової маси достатньо, щоб багато десятків разів купити все, що є на планеті Земля за теперішніми цінами. І це абсолютно реальні висновки, зроблені зокрема і групою швейцарських математиків. У прив’язці до доповіді Римського Клубу «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети» можна зробити висновок: в найближчі роки та десятиліття людство повертатиметься до речей, що мають справжню життєву цінність. Насамперед — земля, вода, їжа, повітря. Саме тому ту величезну грошову масу і прагнуть максимально швидко трансформувати у реальні ресурси, що матимуть цінність! Зокрема йдеться й про Українську Землю і Надра, які своПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ єю кров’ю захищають Українські ВоїСВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ: 1. Перехід Третьої світової вій- ни, та які своєю підлістю і прагненням до безмежної наживи розпродає вища ни до більшого масштабу. Про те, що у світі вже триває Третя політична влада — і теперішня, і попе-

Україноцентризм

30.12.2022 — № 29 редня. За закон про розпродаж Української Землі і Надр голосували разом і Зеленський, і Порошенко, і пінчуківський «Голос» на чолі із Вакарчуком. Останній, до речі, готується до політичної реінкарнації, щоправда на чолі вже не зі співаком, а з одним відомим та популярним волонтером. Захист українського національного багатства як від збройного завоювання московією, так і від хитрішого викрадення політико-економічними методами — ось головне завдання українців. Для того, щоб вижити, зберегти себе та створити умови для народження і життя майбутніх поколінь українців.

3. Продовження атаки на середній клас у всьому світі. Це явище було більш відчутним для Заходу, зокрема і США, а не для України. В Україні саму можливість народження середнього класу було вбито прихватизаційними реформами, так званим «Вашингтонським консенсусом», засиллям московського капіталу та олігархізацією. А от у світі, зокрема на багатому Заході, — середній клас був. І є. Хоча й зазнав колосальних економічних ударів, зокрема і під час карантинних обмежень. І йдеться тут не про якусь із конспірологій, а про банальну статистику. Кількість та статки малого і середнього бізнесу стрімко впали в усіх країнах Заходу, в той час як капітал транснаціональних корпорацій суттєво виріс. Інколи в рази. До прикладу — статки засновника Amazon Джеффа Безоса оцінювались в рекордні 211 мільярдів доларів в липні 2021 року. Для певних сил середній клас є загрозою, адже самодостатні фінансово забезпечені люди прагнуть бути вільними. А якщо вони при цьому ще й озброєні, то подолати їхній супротив дуже важко, якщо взагалі можливо. З аналогічних причин, до речі, українська влада і часів Порошенка, і Зеленського займається руйнуванням добровольчого руху. Уявіть собі, якби в Україні було кілька мільйонів заможних озброєних освічених українських патріотів… Чи було б тоді можливе вторгнення московської армії? Таке масштабне та цинічне розкрадання? Руйнування основ державності?

ні розуміти, що це лише інструменти. Як ніж. Кухар — готує їжу, лікар — робить хірургічні операції і рятує життя та здоров’я, маніяк — вбиває людей та тварин. Питання в тому, у кого в руках буде цей інструмент. Саме тому, до речі, цифровізація в Україні створює великі загрози. Був популярний маркетологічний лозунг, озвучений Зеленським та міністром Федоровим: «Держава в смартфоні». У мене є запитання — у чиєму? У смартфоні Зеленського чи Єрмака, чи Коломойського, чи когось сильнішого від усіх перерахованих?

Це дуже непрості питання-загрози, які потребують чіткого розуміння та відповідей. Настільки деталізую, адже є висока ймовірність того, що вже в наступному році з використанням (можливо — лише частковим) електронних інструментів в Україні спробують провести дострокові вибори до Верховної Ради. Цифровізація в частині повної відмови від готівкових грошей взагалі створюватиме дуже небезпечні передумови і обставини. Але це те, до чого ми йдемо, чи, якщо точніше, — куди нас ведуть. Штучний інтелект в перспективі може взагалі стати окремим фактором впливу чи навіть суб’єктом. Існуючі держави, до речі, умовно можна поділити на дві групи — ті, де сильніше розвивається цифровізація — перша, де активніше йде розробка в області штучного інтелекту — друга. Як Ви думаєте, яка група матиме більше переваг та можливостей керувати іншою? США та Китай належать, якщо що, до другої. Україна із нашою науковою базою та 4. Штучний інтелект та пода- надпотужним ІТ-сектором також мольша цифровізація. Загроза «ци- же бути у другій. Проте нас стрімко заганяють у першу… фрового концтабору». Цей напрям тільки почав набирати 5. Подальша поляризація свісилу, але вже зараз стає зрозумілим, ту за віссю США–Китай. що верхнього обмеження можливого Геополітичне протистояння та змарозвитку тут практично не існує. Про гання США і Китаю за 1-ше місце прощо в свій час писали певні письменнидовжуватиме набирати обертів. Проте, ки-футурологи, застерігали окремі дунайімовірніше, йтиметься про війну ховні лідери, висловлювали побоювання навіть такі лідери сучасних іннова- на інших рівнях — не на фізичному, на щастя для планети та всього людства. цій як Ілон Маск. Протистояння економічне, в сфеЗазначу тут, що коли ми говоримо про електронні інструменти, то повин- рі наукових розробок (де Китай дуже

3

сильно просунувся, особливо в остан- лії націоналістичної партії «Брати Ітані роки), в сфері творення штучного лії» на чолі з Джорджею Мелоні. Це доінтелекту тощо. дає відразу два важливі акценти для політико-економічних процесів в ЄС.

6. Подальший розкол амери- Перший — Італія спробує потіснити канського суспільства із можли- Німеччину за впливовістю на теритовим переходом до протестних си- рії самого ЄС, що може ще пришвидшилових протистоянь. ти відцентрові процеси. Друге — націТенденції, які відбулись у США, із оналістичні рухи інших країн Європи, певним запізненням потім відбувають- добре відчувши на собі загрозу мулься і по всьому світу. Протистояння між тикультуралізму, гендерності, толераносіями консервативних цінностей та стії та інших речей, надихнуться приглобалістами в США набуває ще біль- кладом Італії і продовжуватимуть нашого масштабу. Ця тенденція збереже- бирати силу. Польща та Велика Бритаться. Скажу навіть більше — для час- нія докладають зусиль до організації взаємодії між такими силами в багатьох країнах Європи. Власне такі сили в ЄС і не тільки можуть бути природними союзниками для України, за умови, якщо владу в Україні візьмуть нарешті українські патріоти.

тини американського суспільства відбувся дуже чіткий світоглядний розкол по ліні «ми»-«вони». І цей розкол носить фактично тектонічний характер — материк, що розколовся на дві частини, неможливо склеїти. Аналогічне розуміння «ми»-«вони» з’являється і в країнах ЄС. Зокрема, тому там починають набирати оберти консервативні та націоналістичні рухи і політичні партії. На чому дуже старається спекулювати кремль, брехливо видаючи себе також за носія традиційних цінностей.

7. Перехід до завершального етапу перерозподілу впливу вЄС і, як наслідок, — в усьому світі. І саме в цьому моменті Україна є ключовим «пазлом». Розподіл впливу на ЄС між світовими геополітичними центрами — триває. Там іде боротьба. І саме Україна дійсно є визначальним пазлом або центральною картою для того розподілу. Ще в квітні 2022 року я казав, що війна триватиме не менше, ніж 1,5- 2 роки, адже повинен відбутись перерозподіл енергетичного ринку всього ЄС. А для цього потрібен час — щоб повністю перейти від московських енергоносіїв. Цей процес розпочався вже 25 лютого і триває повним ходом. Навіть та ж сама Німеччина, політична влада якої традиційно тяжіла до спільного заробляння грошей з кремлем, 26-го лютого вже розпочала будівництво терміналів для скрапленого газу. Окремим важливим моментом тут варто відзначити прихід до влади в Іта-

ПРОГНОЗИ ЩОДО УКРАЇНИ НА 2023 РІК: 1. Черговий переломний момент війни повинен відбутись весною 2023 року. Окрім феноменального Героїзму та жертовності українських воїнів, надважливим фактором є наявність озброєння. І хоча нам його надають досить повільно, проте стабільно. Плюс ЗСУ захопили велику кількість московського озброєння. В інтернеті жартівливо казали про це, як про «ленд-ліз від кремля». Ну, а що? Якщо Байден закон про ленд-ліз свідомо просаботував, і Україна досі нічого не отримала в межах цього закону, то треба ж якось заповнювати «прогалини»? Різниця потенціалів між озброєнням ЗСУ та московської армії дуже суттєво зменшилась. І нехай малим струмочком, але наш баланс продовжує постійно зростати. І на весну він вже повинен досягнути рівня, який дозволить продовжувати контрнаступ та виходити на кордони 1991 року, за винятком Криму. А уявіть собі, що було б, якби запрацював Укроборонпром хоча б на половину потенціалу? А то в нас такі патріотичні президенти — що Порошенко, що Зеленський, а звичайного патронного заводу досі немає! Проте тут варто також пам’ятати, що московія також мобілізує свої ресурси. Тому все відбуватиметься набагато складніше.

2. Війна не закінчиться до кінця 2023 року. Навіть попри зміну балансу сил в наш бік, ресурси ворога залишатимуться дуже великими. І очікувати на швидке закінчення — не варто. Саме на цих деталях закулісно нам вже намагаються вибудувати «мирний договорняк». Намагаються, до речі, ще з самого початку війни. Вже на першому тижні Зеленський заговорив про «стіл переговорів», а потім була організована

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 4

4

Україноцентризм

ПОЧАТОК / С. 3 переговорна група. Спочатку у Мінську, а далі — перекочувала до Стамбула. Де Давид Арахамія, голова найбільшої парламентської фракції «Слуг народу», вже навіть озвучив «6 компромісних пунктів», за якими готові підписувати угоди з кремлем. Що було зірвано позаплановим візитом Бориса Джонсона в Київ. Ці деталі треба пам’ятати, хоча зараз «зелені слуги» і осідлали «бойову риторику». Наразі проблема для українців полягає в тому, що і Байден, і ті транснаціональні сили, що за ним стоять (та зокрема володіють провідними світовими ЗМІ), вже протискають якусь «мирну угоду». Проте змушені це робити завуальовано. Саме це протискання і є причиною того, що Єрмака допустили до зустрічі із Байденом, в складі української делегації.

3. Дострокові перевибори до Верховної Ради. Політичні та інформаційні процеси вказують, що Зеленський і ко вже розпочали інформаційну підготовку до майбутніх виборів. І нехай не вводить читачів в оману те, що відповідно до чинного законодавства проведення виборів під час воєнного стану є неможливим. Ця проблема вирішується одним голосуванням контрольованої

surma.com.ua

Верховної Ради, у якій друзі Єрмака із нині забороненої опзж завжди люб’язно готові підтримати «високопатріотичні» ініціативи Зеленського. Такі, до прикладу, як закон 8172 про посилення відповідальності військових. Тому проголосувати за відповідні зміни до закону у ВР зможуть дуже швидко — як тільки піде відповідна команда із Банкової. Робитимуть все швидко, для того, щоб унеможливити інформаційну активізацію опонентів. Адже це зараз багато хто мовчить, через війну. І не так активно говорить про Чонгар, білоруські напрямки, відсутність зброї в ТрО, здачу Херсону, блокаду Маріуполя і т. д. А якщо почнуть говорити (а це лише питання часу), то рейтинг Зе може стрімко обвалитись. Аналогічно, до речі, Зеленський дуже спішив антиконституційно розпустити Верховну Раду, щоб максимально швидко провести перевибори. Від швидкості тоді прямо залежала величина його майбутньої фракції. Аналогічно — і зараз. Тому з ймовірністю понад 90% я стверджую, що перевибори будуть. Хоча й можуть бути зміщені в часі, а не в кінці 2023 року.

протестного потенціалу. І він зараз величезний, проте війна виступає в ролі стримувального фактору. «Пікантності» наявному протестному потенціалу додає також той факт, що велика кількість людей, готових його підтримати, вже мають бойовий досвід та/або зброю на руках. Другий фактор — наявність груп впливу, яким цей протест буде вигідним. Оскільки Україноцентричної Сили поки не існує, то, на жаль, доводиться говорити про транснаціоналів та українських олігархів. Серед яких, як я люблю казати, «за випадковим» збігом обставин, відсутні етнічні українці. А самим українцям категорично заборонено не те що обговорювати, а навіть думати про «випадковість» цього явища, еге ж? Організаторами «нового Майдану» будуть транснаціонали та олігархічні групи, які вчергове спробують «осідлати» прагнення патріотів щодо справедливості та зміни системи. Сам Майдан може розпочатись не в кінці 2023, а й на початках 2024. Для всіх український патріотів за таких умов з’являється черговий виклик — не допустити чергової перемоги ан4. Організація масового про- тиукраїнської «сцени Майдану» із підтесту — «нового Майдану». сунутими лідерами. Серед яких будуть Для організації такого явища як і медійно розкручені військові та во«Майдан», необхідним є кілька факто- лонтери. Частину з яких, до речі, вже рів. Перший — ключовий — наявність можна розпізнати.

№ 29 — 30.12.2022 Майдан в 2014 році програв маніпуляціям кланово-олігархічних груп. Бо ми не мали чіткої ідеї, не були структуровані в Українську Силу, не напрацювали механізмів реалізації ідеї. Тому й отримали не результати Майдану, а результати цинічної кривавої перемоги олігархічної системи над Майданом. Повномасштабний напад московії став наслідком тієї болючої поразки. Тому ми всі повинні добре пам’ятати гіркі уроки та не допустити чергової перемоги ворогів України. Думаю, що українцям все під силу. Нам практично все під силу, якщо скинути ворожу оману з очей та свідомості, а також — повністю відкинути нав’язану замаскованими ворогами толерантність. Український Геній Микола Руденко колись казав, що людство на порозі 3-го тисячоліття складатиме свій іспит на виживання. І те, як воно його здасть, залежить насамперед від того, як його складуть українці. Згадавши всі болючі уроки, проявивши справжню Українську Еліту, ми зможемо успішно скласти цей «іспит». Українське Сонце вже розпочало сходити, попри те, що ніч ще дуже темна!

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за QR кодом Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532 Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка радіо та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу.

5050 N. Cumberland Ave., 18-S Norridge, IL 60706.

PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP.

Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. Будемо вдячні за будь-яку підтримку.

Реклама

30.12.2022 — № 29

ДОСТАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА ІНШІ КРАЇНИ ЄВРОПИ ! ДОСТАВКА ЛІТАКОМ

ДОСТАВКА МОРЕМ

ШВИДКО • НАДІЙНО • ЗРУЧНО ПРАЦЮЄМО 7 ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ • 773-600-2727 НАШІ ЛОКАЦІЇ:

АВТОРИЗОВАНИЙ АГЕНТ

5050 N. CUMBERLAND AVE., NORRIDGE, IL 60706. Пон.-Вівт.: 10:00 AM - 8:00 PM Суб.-Нед.: 9:00 AM - 2:00 PM

773-600-2727 www.dolynka.com

1590 N. Rand Road, Palatine, IL 60074. Пон.-Вівт.: 11:00 AM - 7:00 PM Суб.-Нед.: 10:00 AM - 2:00 PM

МИ НЕ ПРИЙМАЄМО ПОСИЛКИ В РОСІЮ ТА БІЛОРУСІЮ.

PORT P U S WE INE UKRA

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

Сума

Оплата

$100.00

$4.00

$101.00 - $500.00

$8.00

$501.00 - $1,000.00

$12.00

$1,001.00 - $10,000.00

2%

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N. CUMBERLAND AVE., NORRIDGE, IL 60706. Пон.-Вівт.: 10:00 AM - 8:00 PM Суб.-Нед.: 9:00 AM - 2:00 PM

1590 N. Rand Rd., Palatine IL 60074

Пон.-Вівт.: 11:00 AM - 7:00 PM Суб.-Нед.: 10:00 AM - 2:00 PM

773-600-2727 • www.dolynka.com

5

6

Україноцентризм / Політика

Петро Масляк, Київ «Сурма»

Борис Шуліка, Харків «Сурма»

surma.com.ua

Геостратегія післявоєнного облаштування України Чітко проступила генетична тяга московитів до руйнування всього упорядкованого, гарного, системного і систематичного. Ця ненависть знайшла власний прояв у цілеспрямованому використанні лайна для загиджування окупованих українських міст і сіл. Це генетично закладено в московитів й описане московськими письменниками ще у ХІХ і ХХ ст. Так московити

дури і фаготи. Весь посуд шкільних їдалень, каструлі, пательні, міксери, м’ясорубки були загиджені. Московити грали лайном у баскетбол у шкільних спортзалах і спортивних школах. Вони спали на лайні і їли на ньому. Нічого подібного, напевно, не міг собі дозволити ніякий інший народ на нашій планеті. Повністю сфальшована московська історія і пропаганда в той же

використовували лайно у ХІХ ст. під час воєн на Північному Кавказі. Захоплюючи черкеські селища вони цілеспрямовано загиджували колодязі, будинки і мечеті, використовуючи їх як вбиральні для тисяч солдатів. Все це описане московським письменником Толстим. На початку ХХ ст. інший письменник-московит Горький описав, як уже в радянській московії делегатів якогось з’їзду з північних губерній московії розмістили в царському Зимовому палаці в Петрограді. Коли делегати відбули додому, виявилося, що всі безцінні вази з німецької, китайської, японської порцеляни, у свій час подаровані цареві, делегати використовували як нічні горщіки. Організатори з’їзду вирішили, що не працювала каналізація. Її перевірили, але всі туалети були справні. І тоді Горький зробив висновок, що для московитів нестерпною є сама краса цих речей і тому вони при першій же можливості намагаються її знищити. А якщо цього зробити вони не можуть під страхом покарання чи з іншої причини, вони її в той чи інший спосіб спаплюжують. Усе це найбільшою мірою проявилося під час московсько-української війни в Україні. Загидженими виявилися всі будинки, де мешкали московити. Особливо дісталося українським школам. Як унітази використовувалися піаніно, саксофони і кларнети, бан-

час розповідала наївному загалу у світі про «високу» культуру московитів. Зрештою хтось має сказати правду і про причини передачі Україні у 1954 р. Криму. У 1944 р. з півострова з чудовим субтропічним кліматом були виселені місцеві мешканці. І не лише кримські татари. Виселили всіх поспіль: і українців, і караїмів, і греків та ін. Їх депортували у віддалені регіони СРСР з важкими кліматичними умовами. Натомість до Криму завезли з Центральної Московії мільйони московитів. За наступні десять років цей варварський народ перетворив колись квітучий Крим на руїну. Московити навіть не спромоглися прогодувати себе в цьому краї. З кожним роком прийшлося завозити сюди все більше і більше продуктів. Нарешті стало зрозумілим, що так далі продовжуватися вже не може. І тоді вирішили передати Крим Україні, щоб вона могла на законних підставах переселяти сюди працелюбних українців. І в 1954 р. півострів увійшов до складу нашої республіки. Сюди переселили сотні тисяч українців, які знову перетворили цю землю на квітучий сад. Після анексії Криму у 2014 р. московія завезла сюди більше мільйона московитів й історія почала повторюватися. Перетворений московитами на військову базу півострів всього за декілька років перетворився на територію

У

же нині виникає проблема вироблення раціональних і ефективних концепцій післявоєнного облаштування України. Саме концепцій, бо зрозуміло, що в нашої країни після закінчення війни проблем з фінансування різноманітних програм відбудови міст, будівництва доріг, промислових і сільськогосподарських підприємств не має виникати. Уже нині декілька країн ЄС заявили, що вони готові вкладати мільярди євро у післявоєнну відбудову України. Однак все ще не озвучені загальні підходи не до того, що нашу державу необхідно відбудовувати, а про те, яку Україну ми маємо відбудувати. Що необхідно зробити, щоб постала саме українська Україна, за яку протягом останніх століть віддали свої життя десятки мільйонів українців. Саме через це ми і взяли на себе працю запропонувати декілька концептуальних підходів до формування післявоєнної геостратегії України як місії нашої держави і нації на політичній мапі світу. Оскільки українська історія повністю сфальшована окупантами, в основі геостратегії українства має стати політична географія, яка є набагато правдивішою й об’єктивнішою за історію. Остання вимагатиме від учених чималих зусиль для її очищення від імперських фальсифікацій, які цілеспрямовано здійснювалися протягом останніх століть. Перша концепція полягає в абсолютній забороні на віки вічні поселятися етнічним московитам в Україні. Нині здається, вже усім здатним на елементарні розумові операції людям у світі стало зрозумілим, що це варварська нація, не здатна до позитивних цивілізаційних змін. Це вона демонструє народам уже протягом усіх останніх століть. Особливо яскраво це проявилося під час агресії московії проти України. Масові звірства московитів на окупованих землях, їхнє поголовне мародерство, неймовірна для цивілізованого світу брехня і лукавство, вбивства дітей, бомбардування пологових будинків, шкіл, критичної енергетичної інфраструктури тощо продемонстрували, що цей народ ментально застряг у кам’яному віці і виходити звідти не збирається.

№ 29 — 30.12.2022

біди, яка не здатна себе прогодувати. Нами був застосований метод кореляційного аналізу для виявлення впливу питомої ваги московитів в етнічному складі населення різних областей України на рівень злочинності на цих територіях. Коефіцієнт кореляції досягнув 0,9. Це означає, що між питомою вагою етнічних московитів і рівнем злочинності в різних областях України існує майже функціональний зв’язок. Кажучи по-простому, чим вища питома вага етнічних московитів в населенні тієї чи іншої області нашої країни, тим вища в цій області злочинність. Виявився навіть кореляційний зв’язок між питомою вагою етнічних московитів в тій чи іншій області і поширенням тут венеричних захворювань. Це, звичайно, викликало у нас сардонічну посмішку, але з наукою не посперечаєшся. У такий спосіб, гасло, висунуте ще на початку ХХ ст., «Геть від Москви» нині набуло цілком конкретного забарвлення. Геть від московії і московитів в усіх можливих сенсах для самого виживання української нації і відновлення демократичних українських традицій, які були за останні триста років дуже сильно спотворені. Однак ще за часів Руси іноземці описували, що, наприклад, київський князь Святослав гріб на веслах своїх човнів на ряду зі своїми воїнами і нічим від них не відрізнявся своїм одягом. Пізніше українці обирали собі владу на всіх рівнях. Водночас у московії панувала найстрашніша деспотія. І з того часу нічого не змінилося. Путін нічим не відрізняється від «царя-батюшки» всіх останніх століть. Навіть після так званої Жовтневої революції 1917 р. в московії одразу запанувала найстрашніша деспотія. Другою концепцією післявоєнного відновлення України має бути широке використання для цього української діаспори. Має бути створена своєрідна корпорація — Українська держава плюс українська діаспора. Представникам української діаспори має бути на законодавчому рівні надане право володіти подвійним громадянством. До освоєння величезних, незліченних природніх багатств української землі мають бути залучені етнічні українці з усієї нашої планети. Нині українська діаспора, у зв’язку з агресією московії й окупацією нею частини України, перетворилася в глобальне явище і є однією з найбільших у світі. З початком війни за кордон виїхало понад 7 млн осіб. Україна володіє найбільшою у світі кількістю стратегічних «заморожених» проектів. Їх за останні століття накопичилося сотні. Основні з них мають світове значення. Нині в абсолют-

Україноцентризм / Політика

30.12.2022 — № 29 ній більшості держави світу вже всі проекти розвитку вичерпали. Водночас у найбільших банках нашої планети накопичені величезні грошові ресурси, які нікуди вкладати. Саме Україна в післявоєнний період може запропонувати моделі розвитку на основі новітніх напрямків освоєння «заморожених» соціально-економічних проектів. Можливості для повернення мільйонів українців до України є. Необхідно лише створити для цього необхідні законодавчі умови. Німецькі кліматологи взагалі вважають, що найкращі у світі природні умови для життя і господарської діяльності людини існують в Україні, а конкретно у Вінницькій області. То чому б тут не жити і не вести бізнес представникам української діаспори. У Херсонській обл., яка нині звільняється від окупантів, протягом року, за офіційними даними, до 316 сонячних днів. А жити в «Українській Каліфорнії», тобто в Криму, думаю, захоче не один мільйон етнічних українців з усього світу. Війна призвела до значних втрат серед молодих українських чоловіків фертильного віку. Демографічна ситуація і до того вважалася в Україні катастрофічною. Тому для розвитку господарства нам потрібні мільйони молодих рук представників креативної частини української нації. Ці люди змог-

ли пристосуватися до складних умов життя в інших державах, показали власні високі адаптаційні можливості. А Україна найбагатша на всі види природних ресурсів держава Європи. Тут є все — від найбільших запасів золота, до найбагатших покладів бурштину, від сотень кімберлітових трубок з алмазоносною породою до найбільших у світі родовищ марганцю, літію, графіту тощо. На шельфі Чорного моря зосереджені найбільші у світі запаси вуглеводнів, особливо природного газу. Це єдине море у світі, товща води якого заповнена сірководнем. А відбудова сотень замків і фортець, використання унікальних мінеральних вод, лікувальних грязей тощо. Та тут діаспорі непочатий край роботи з найвищими у світі прибутками.

Буквально за декілька років Україна має перетворитися в найпотужнішу державу Європи та найбагатшу у світі. Для цього є всі об’єктивні підстави. Основними галузями господарства повинні стати IT-технології, точне, працемістке машинобудування, кольорова металургія благородних і рідкоземельних металів, обробка дорогоцінного каміння, агропромисловий комплекс світового значення, транспортна галузь з найвищим у світі транспортно-географічним рейтингом, рекреаційно-туристичний комплекс тощо. У географічному сенсі найбільшу кількість репатріантів може прийняти Крим (до 3 млн осіб), Закарпаття (Берегове, Виноградів, Ужгород, Мукачево) до 0,5 млн осіб, «Дністровські субтропіки» (південні частини Івано-

Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької обл. та північна частина Одеської обл.) — до 2 млн осіб, Донбас (до 5 млн осіб), агропромисловий «Рай» — Черкаська та Кіровоградська обл. — до 2 млн осіб, узбережжя морів — до 1 млн осіб. У такий спосіб Україна може прийняти до 10 млн українців та осіб українського походження з усієї нашої планети. Не просто прийняти, але й забезпечити кращі умови життя, вищу платню, умови для всебічного національного й інтелектуального розвитку їм та їхнім дітям. Та й принципи такого облаштування можна не винаходити заново, а скористатися досвідом Ізраїлю, який використовує власну діаспору комплексно для загального блага свого народу. Звичайно, що принципи післявоєнного облаштування України запропонованими нами не обмежуються. Їх необхідно розробляти і пропонувати для обговорення уже нині, коли ще триває війна. Автори: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник. Борис Шуліка — доцент Харківського національного університету імені Каразіна.

АСОЦІАЦІЯ «САМОПОМІЧ»

Надаємо послуги в консультаціях та заповненні документів на отримання талонів на продукти (SNAP), допомоги готівкою та медичне страхування (medicaid) та дозвіл на роботу

УСІ ПОСЛУГИ БЕЗКОШТОВНО

Центральний офіс 2456 W. Chicago Ave., Chicago IL 60622 з понеділка по п'ятницю - 10:00AM-4:00PM Українська Греко-Католицька Церква св. Йосифа Обручника 5000 N. Cumberland Ave., Chicago IL 60656 вівторок та четвер - 10:00AM-4:00PM

7

Українська Візантійська Католицька Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії 116 E Illinois Ave, Palatine, IL 60067 понеділок - 10:00AM-4:00PM Українська Православна Церква св. Петра і Павла 8410 W. 131st Street, Palos Park IL 60464 понеділок та середа - 10:00AM-4:00PM Український Православний Собор св. Андрія Первозваного 300 E. Army Trail Road, Bloomingdale IL 60108 четвер - 10:00AM-4:00PM

Інформаційний центр Асоціації “Самопоміч” надає можливість всім бажаючим отримати безкоштовну консультацію кваліфікованих спеціалістів. Консультації можна отримати віртуально або особисто за попереднім записом, відповідно до затвердженого графіку роботи.

За інформацією звертайтеся по телефону: 773 - 692-1010 info@welcomeukraine.us

8

24

Війна

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Топ-10 перемог України за 10 місяців великої війни

лютого, рівно 10 місяців тому, розпочався новий етап російської агресії проти України, що триває з 2014 року. Розпочавши повномасштабне вторгнення, кремль спробував потужним ударом «вирішити українське питання»: знищити державність та вчинити геноцид українців. Але завдяки героїзму та майстерності українських захисників від планів агресора «взяти Київ за три дні» нічого не залишилося. Сили оборони України продемонстрували всьому світові спроможність бити ворога. Дипломатія забезпечила потужну міжнародну підтримку України. Волонтери, енергетики, кожен українець продовжують допомагати країні вистояти та наблизити перемогу. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки нагадує про 10 головних перемог, які здобули українці за 10 місяців повномасштабної малася позиція рф на міжнародній аревійни. ні. Українська армія вибила один із них. Символом руйнування міфу стало по1. Збережена державність. Пла- топлення крейсера «Москва» — флагни Кремля щодо швидкого придушен- мана чорноморського флоту рф. Втраня опору та демонтажу української ти росіян в Україні за 10 місяців передержавності не справдилися. Україна вищили 100 тисяч осіб. Знищення найпродемонструвала інституційну спро- боєздатніших підрозділів російської можність і високий рівень керовано- кадрової армії змусило кремль попри сті в екстремальних умовах. Ефектив- попередні обіцянки оголосити мобіліний опір агресору у перші дні повно- зацію і дати добро на розбудову парамасштабного вторгнення дав Україні лельної армії з кримінальників — ПВК час і можливості для проведення мо- «Вагнера». Заклавши тим самим міну білізації та отримання міжнародної уповільненої дії під російську державпідтримки. ність.

2. Звільнення українських те4. Потужна міжнародна підриторій. Сили оборони України до- тримка України та ізоляція рф. вели спроможність не лише стримува- Держави НАТО та ЄС активно підтрити ворожий наступ, а й проводити ус- мують Україну. Протягом року відбупішні контрнаступальні операції та лося сім зустрічей у форматі «Рамзмушувати ворога до «жестів доброї штайн», який об’єднує понад 50 країн волі». Вигнання окупантів з острова світу. За їхніми результатами Україна Зміїний, розгром росіян у битві за Ки- отримує нові пакети військової допоїв та їхня втеча з Київської, Чернігівсь- моги. Українське небо уже боронять нікої та Сумської областей, блискуча опе- мецькі IRIS-T, американсько-норвезьрація зі звільнення Харківщини, деоку- кі NASAMS, згодом до них доєднається пація Херсона. Українська армія дове- перша батарея Patriot. Завдяки західла можливість очищення території дер- ному обладнанню українські енергежави від ворога військовим шляхом. тики мають змогу швидше та ефектив3. Руйнування міфу про непе- ніше відновлювати зруйновані елекреможність «другої армії світу». тромережі. Українських біженців доВійськова міць та енергоносії десяти- брозичливо приймають у європейсьріччями були стовпами, на яких три- ких країнах. Натомість кремлівський

режим країни Європи по черзі визнають терористичним. Рф втрачає залишки міжнародного авторитету та вихід на західні ринки. Президенту України Володимиру Зеленському аплодують іноземні парламенти, а путіну доводиться задовольнятися лише посиденьками з нелегітимним лукашенком в Мінську.

5. Актуалізація питання звільнення Криму. Попри те, що збройна агресія рф проти України розпочалася саме з окупації Автономної Республіки Крим і Севастополя у 2014-му, питання відновлення українського суверенітету над півостровом роками залишалося «винесеним за дужки». Запуск Кримської платформи у 2021 році дозволив актуалізувати обговорення питання на дипломатичному рівні. Розпочавши повномасштабне вторгнення та здійснивши спробу анексії ще чотирьох українських регіонів, кремль поставив Крим в один ряд із Херсоном, Донецьком і Луганськом. Регулярна «бавовна» на півострові сигналізує, що навіть після років мілітаризації він залишається «слабкою ланкою» в системі безпеки рф.

6. Активізація євроатлантичної інтеграції. Долаючи труднощі, пов’язані з війною, Україна не припиняє робити кроки на закріпленому в

Конституції шляху до НАТО і ЄС. 28 лютого Україна подала заявку на вступ до Європейського Союзу і вже за чотири місяці отримала статус кандидата. 30 вересня було подано заявку на вступ до НАТО, Україну підтримали вже 11 країн Альянсу.

7. Ефективна комунікація. Кремлю не вдалося дезорієнтувати суспільство та підірвати єдність Заходу. Україна вибудовує ефективну багаторівневу систему комунікації із урядами та громадянами країн-партнерів. На цій ниві працюють журналісти, громадські активісти, урядовці, дипломати, українська діаспора. Події в Україні висвітлюють провідні світові медіа. Попри російські дезінформаційні кампанії три чверті громадян країн ЄС підтримують надання допомоги Україні. Симпатії світу сьогодні на боці України.

8. Потужний волонтерський рух. Повномасштабне вторгнення дало новий імпульс волонтерському руху. До нього долучилися сотні тисяч українців, мільйони — почали донатити. Українські волонтери підтримують цивільних, що постраждали від війни, та допомагають війську. Медикаменти, дрони, автомобілі, озброєння, бронетехніка і навіть супутник — українські волонтери довели, що для них немає нічого неможливого.

9. Рух опору на окупованих територіях. Українці зустріли окупантів не квітами, а зброєю. Регулярні диверсії та ліквідації російських військових і колаборантів не дозволяють окупантам почуватися комфортно на українській землі.

10. Єдність українського народу. Припинення внутрішніх чвар та об’єднання заради України стало важливим чинником організації опору ворогу. Україну пліч-о-пліч боронять люди з різними політичними поглядами, представники конкуруючих політичних сил. Але всіх їх об’єднує любов до Батьківщини. Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (https://spravdi.gov.ua/top10-peremog-ukrayiny-za-10-misyaczivvelykoyi-vijny/).

Реклама

30.12.2022 — № 29

MEEST CORPORATION INC.

97 Six Point Rd, Toronto

1-800-361-7345

1-416-236-2032

meest.com

MEEST ВІТАЄ ЗІ СВЯТАМИ! НАДСИЛАЙТЕ, ДАРУЙТЕ, РАДІЙТЕ ТА СВЯТКУЙТЕ!

MEEST ДОСТАВЛЯЄ: Посилки в Україну* та інші країни Європи us.meest.com Грошові перекази в Україну ca.meest.com Великі продуктові набори в Україну box4ukraine.com Посилки з України в США export.meest.com *Доставка згідно запланованого графіку буде відбуватися в зони, де наразі немає активних бойових дій.

MEEST KARPATY 6725 West Belmont Ave, Chicago, IL 60634 TEL: 773-489-9225

MEEST CHICAGO 820 Ridge Ave Unit J Lombard, IL 60148 TEL: 1-877-889-1103 TEL: 630-889-1100

MEEST PALATINE 1645 Hicks Rd., Unit K Rolling Meadows, IL 60008 TEL: 847-208-8451

9

10

Геополітика

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Хроніки Апокаліпсису. 2022…2023 І тому слід ще трішки зачекати, поки електоральне стадо вже не буде повністю під контролем біороботів (інформаційних зомбі) та роботів зі штучним інтелектом (ШІ): жабку варять на повільному вогні, чи не так? ік для історії — мить, але й мить Отже, найпершим інформаційним може змінити життя. Деякі по- трендом 2022 року стала війна в Украдії є очевидними, про них пи- їні, а точніше — підступне вторгнення шуть усі ЗМІ, інші —непомітними. Оті московитів, цинічно поіменоване їхдругі часто бувають важливішими, бо саме вони змінюють життя мільйонів людей, які навіть не здогадуються про те, що «Анничка вже розлила олію…». Про такі події ми можемо часом лише здогадуватися, за наслідками. Іноді про їхнє настання свідчать передвісники, на кшталт концепції «Великого Перезавантаження» чи доповіді Римського клубу «Come On! Капіталізм, близорукість і руйнація планети», оприлюдненої у листопаді 2017 року. Оскільки миті течуть рікою часу (хоч її течія ще належно не досліджена), то й події 2022 року та прогнози на 2023 розглянемо в контексті явищ, які відбуваються, наслідків подій невідомих і передвісників нам запланованого майбутнього. При цьому не впадатимемо в конспірологію, роздумуючи над «планувальниками», бо історія, на думку автора, є поєднанням «змови» нім біснуватим царем «спеціальною во(себто планів і домовленостей) та «ви- єнною операцією». Насправді «СВО», падковостей», які, насправді, є чимось як нещодавно заявив Папа, є елеменна кшталт Божого промислу. «Чоловік том Третьої світової війни, про початок мислить, а Бог креслить», — каже му- якої ваш покірний слуга написав ще у дра українська приказка.

2013 році. Восени 2014 про це заявив Апокаліпсис, який нині переживає і Франциск, тому московитське вторлюдство, а точніше деякі аспекти цьо- гнення доцільно вважати початком гаго явища, про які йдеться далі, харак- рячої фази цієї гібридної війни, метою терний потужним інформаційним шу- якої є зміна світового суспільно-полімом і псевдодискурсом. Новини навви- тичного устрою, поіменована Великим передки змінюють новини, що пере- Перезавантаженням, що зі свого боку творює увагу людини на мавпу, яка без- призведе до формування нового світоперервно скаче з гілки на гілку, а зада- вого порядку. Про останній розмірконі ЗМІ теми фокусують цю увагу на ре- вують вже не конспірологи, а цілком чах другорядних. Більше того, люди от- респектабельні політики на кшталт римують взаємозаперечувальні тези Емманюеля Макрона. на різних комунікаційних рівнях, що Сценарій гарячої фази Третьої свіпороджує когнітивний дисонанс. До тової було закладено під час подій 2013прикладу, всі говорять про війну в Ук- 2014 років на Майдані, цинічно поімераїні, а стану війни, передбаченого Кон- нованому «Революцією Гідності», під ституцією, не оголошено. Натомість, із час якої, а саме13 січня 2014 року, автор початком війни раптом з порядку ден- написав: «Апокаліпсис розпочнеться ного кудись пропав COVID-19, але офі- з України». Жодних пророцтв чи місційно в країні вкотре продовжено ка- тики! Просто Майдан став місцем, де рантин. Таких прикладів безліч. Тому переплелися: щирий протест народу, породжені медіа потоки інформації ав- прагнення політиків до корита, систетор іменує «інформшизофренією», а ми до збереження, а зовнішніх гравців належні олігархам ЗМІ, які цими пото- до контролю над країною. Програвши ками інфолайна затамповують людсь- політичну боротьбу, московський вождь кі мізки, — Засобами Масової Ідіоти- усіх увірувавших в «русскій мір» вирізації. шив «своє» взяти силою. Часом видається, що така інформГеополітичні торги часто призвошизофренія є елементом якогось ди- дили до збройних конфліктів, а змаявольського плану, а її головна мета — гання за представництво у новому свіне дати людям передихнути, прозріти товому порядку передбачає силові мета подивитися на світ ясними очима. тоди впливу на конкурента. Оскільки Адже вони тоді прозріють, жахнуть- торги та демонстрація сили тривають, ся і… а українці героїчно стримують неоорЮрій Ситник, Львів «Сурма»

Р

динську навалу, можливі різні сцена- аспектів Великого Перезавантаження рії розвитку ситуації: від заморожен- — судити важко. Проте очевидно, що ня військових дій до їхньої активізації. Кліматичний Апокаліпсис триває. ВласТим паче, що самого героїзму без по- не не як міфологізоване глобальне постійної фінансової та військової під- тепління, а як маятник, який все більтримки, на жаль, недостатньо для пе- ше розхитується. Відтак придатних для ремоги. Відтак, остання залежить від життя земель стає все менше. Зокрема, доброї волі союзників, які теж перебу- через екологію. вають у процесі як зовнішніх, так і внуПри цьому замовчується той факт, трішніх «розборок», а також від анало- що найбільшим забруднювачем є багатство. Іншими словами — культ споживання, коли власники капіталів негативно впливають на довкілля через розкіш. То не автор — це, знову ж таки, Римський клуб стверджує. Адже екологічний відбиток Лондона, тобто територія необхідна для задоволення потреб його мешканців, перевищує площу всіх сільськогосподарських угідь Великої Британії! Проте, сказавши «а», дослідники цього питання замовкають, оскільки сама лихварська суть фінансової системи стимулює надспоживання. Конкуренція, реклама, нав’язаний ЗМІ стиль життя — все скероване на зростання продажу товарів і послуг. При цьому менше одного (!) відсотка всіх грошей, які перебувають в обігу, обслуговують реальний сектор економіки, про що вперше публічно заявив дослідник грошей Бернар Лієтар ще гічних процесів у московії. Ця залеж- у 2014 році (тоді йшлося про 2%, але з ність дає підстави розмірковувати про того часу валовий світовий продукт зріс «домовлений» хід війни, звісно, лише на 26%, а грошова маса на 250%). в якості конспірологічної версії. Так 99% грошей у своїй суті є спекуЗа таким сценарієм ядерна війна є лятивним капіталом, сконцентроватакою ж малоймовірною, як і встанов- ним у руках жменьки власників, які молення миру. Якщо потрібна буде пауза нопольно цей псевдоеквівалент обміі перезавантаження влади в Україні — ну товарів продукують. Ця «жменька» конфлікт заморозять і восени прове- діє непублічно через різні організації, дуть вибори. Якщо не домовляться — фонди та клуби, і розуміючи, що їхній війна триватиме з можливим викорис- картковий будиночок ось-ось розсиптанням тактичної ядерної зброї. Це сце- леться, намагається зберегти владу, змінарій з «кульмінацією». Остання, ймо- нивши формат світоустрою, перезаванвірно, буде необхідна для того, щоби за- таживши систему, але зберігши при фіксувати досягнуті домовленості так цьому владу. званих «глобальних еліт», оскільки поЯкщо проілюструвати ситуацію вілітичні заяви як українських, так і мос- домим символом інь-янь, то «янь» глоковських політиків не передбачають балізму породив зерно «комунізму». миру. Зрештою, це задумувалось ще то- Так глобалізм перевантажується у … ді, коли внесли зміни в Конституцію, цифровий «воєнний комунізм». Віртузгідно з якими Президент України не алізація життя під повним цифровим зобов’язаний оголошувати стан війни контролем. Від кожного — повна відпоу разі зовнішньої агресії, а також у за- відність заданим (ким?) стандартам. кон про воєнний стан, який тепер мож- Кожному, хто виживе на етепі Перезана скасувати при збереженні причин, вантаження (за планом «жменьки» — що призвели до його введення (до трав- це плюс-мінус 2030 рік), нададуть баня 2015 року воєнний стан можна було зовий дохід, продовольчий та енергескасувати за умови, що відпали причи- тичний пайок, ґумову жінку (чоловіка ни, через які його було запроваджено). чи «воно») й електронного мастурбаА чи не спровокована нинішня вій- тора з доповненою реальністю. А хто на, зокрема, кліматичним фактором, буде проти такого віртуального раю про який зазначено у вище згаданій до- «на мінімалках» — того відімкнуть, до повіді Римському клубу? На думку ав- прикладу, від доступу до їжі, якої буде торів доповіді, кліматичні зміни (їх ваш обмаль, бо за постулатами філантропокірний слуга іменує Кліматичним па Білла Гейтса пердіння та ригання Апокаліпсисом) можуть призвести до корів шкодять клімату. Звісно, що все військових конфліктів у масштабах ра- буде не так примітивно. Спочатку приніше невідомих людству. Чи це справ- звичаять їсти комашню, згодом синтеді глибинна причина, чи тільки один із тичні бургери з 3D-принтера…

Геополітика

30.12.2022 — № 29 Для цього, після та/або спільно з ка- демією і нобелівський лауреат Люк рантинно-вакциновою істерією і гаря- Монтаньє мав рацію (отримав премію чою фазою Третьої світової війни, бу- за дослідження вірусу СНІДу), який де спровоковано (організовано) продо- дотримувався версії про штучне поховольчу кризу. дження вірусу? А чи безпечна генна теПро те, що голод наступає, все часті- рапія (сучасні вакцини) при лікуванні ше застерігають ЗМІ, готуючи відпо- цієї хвороби? У лікарів, фахівців, думвідний ґрунт в електоральних мізках. ки різні. Однак, ЗМІ мають відомо яку За офіційними даними, врожай зерно- позицію… вих знизився в Україні на 40% і за реЗагрози людству не вичерпуються зультатами 2022 року складе 65-66 млн генною терапією чи інженерією. Лютонн проти 106 млн тонн у 2021 р. Але ди доповнені технологічними «фішкато не лише в нас проблеми — це план. ми» та роботи оснащені ШІ можуть не Ковідик, війна, енергетична «криза»… тільки змінити клас «розумних істот» Відтак, ланцюжки поставок поруше- (в лапках, бо дивлячись на людей — це ні, грошей бракує, енергоресурси до- визначення подекуди сумнівне), а й вирожчають, карантинократія напогото- тіснити «напокращених» гомосапієнс ві, сіяти не буде чим і за що. Ну, хіба на узбіччя історії — це у кращому випаГМО-насіння, бо це важливий елемент дку, бо в гіршому — рід людський виконтролю, як і цифровий, адже ГМО- явиться зайвим… насіння не відтворюється, тобто генниОкрема та об’ємна тема — цифровіми маніпуляціями можна легко запро- зація. Це не лише віртуальна реальграмувати трансгенний організм до не- ність, яка «розмиє» звиклу фізичну, а й можливості репродукції. потужний механізм контролю. НанісВзагалі генна інженерія — то небез- ши удар по відносно незалежним криппечна річ. Пандемією доведено. За оцін- товалютам, глобалісти вже запровадками Bloomberg, у Піднебесній цього жують державні цифрові валюти, які, тижня заразилися коронавірусом бли- після Великого Перезавантаження, бузько 37 мільйонів людей за добу. Всьо- дуть приведені до спільного знаменго з початку грудня в Китаї, ймовірно, ника. інфікувалися понад 250 мільйонів люПродовжуватиметься процес дедей. Враховуючи китайський порядок, монтажу держав, насамперед імперій, можна припустити, що серед цих лю- що вже розпочався. Китай, США, Індія дей більшість (так з 90%) тричі вакци- — такі ж потенційні жертви як і москоновані. То може щось не так з цією пан- вія, в якій цар «нє настоящій». Правди-

вий цар дбає за власний народ та державу, а московський розпочав демонтаж імперії через ритуальне братовбивство, адже й далі говорить про «єдіний русскій народ». При цьому посилає тому народові, зокрема глибоко зомбованому русско-мірскою ідеологією, просто на голови благословенні гундяєвами ракети. Чому? Бо бореться з «сатанізмом» і це «свящєнная вайна», як істерично порскають з етерів картавий доктор Биков, Кісєльов, Сіманян і прочіє істінно русскіє патріоти. Від цього в електоральних мізках наступає… Хаос. Керований хаос, бо ШІ вже здатен моделювати ситуації з точністю

11

до одного дня чи хаймарса. Добрий дядечко Шваб чесно попередив: швидкість, складність, взаємопов’язність — то головні аспекти Великого Перезавантаження. Адже, на думку його режисерів, позбавлені «божественної» складової лохи просто не спроможні вчасно відреагувати на загрози, оцінити багато факторів і зв’язати їх воєдино: пандемія, війна, цифрова валюта, ШІ, «доповнені» люди та їхня реальність тощо. Так, все насправді відбувається дуже швидко із задіюванням багатьох взаємопов’язаних факторів. Проте не варто панікувати — нічого у цих режисерів не вийде. Але це вже інша тема…

12

Політика

Анатолій Якименко, Вінниця «Сурма»

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Кінець 2022 року: що змінили і що залишили десять місяців війни

Байдена, опубліковане в останніх числах травня у The New York Times, у якому Президент США пояснив надання ізит президента Зеленського озброєння Україні виключно для отдо США насправді є символіч- римання кращих переговорних позиним, однак проводити парале- цій, але не для перемоги на полі бою, є лі з поїздкою до Вашингтону прем’єр- абсолютно логічною позицією з огляміністра Вінстона Черчилля 1941 року — це не розуміти динаміку змін сприйняття «великої» війни Заходом та не розуміти трансформацію колективного Зеленського за період повномасштабного російського вторгнення. Різдво, Черчилль, війна, голосування у Конгресі за пакет допомоги є вторинними, первинними є болісний розрив з ментальною залежністю від росії українського істеблішменту. Іншими словами: запрошення від адміністрації Байдена є свідченням визнання критично необхідного перетворення українського політичного класу, визнання інакшої ідентичності на території під назвою Україна та визнання спорідненості цієї ідентичності з англосаксонським світом. Для цього знадобилося десять місяців війни. І це можна вважати одним із найголовніших підсумків року, що минає.

життя для цивілізації, яка розрізняє добро від зла, залишається надважливим, але філософським питанням інтелектуалів, то розрив пуповини між пострадянським російськомовним Президентом України та кремлем є дуже практичним питанням і не факт,

ПЕРЕМОВИНИ Переконаність Заходу у необхідності перемовин виходила не лише з постмодерністського вчення про множинність істини та доктрини обов’язковості діалогу між сторонами конфлікту. Підштовхування до перемовин витікало з одного боку з готовністю до компромісу зі злом з боку України, а з іншого боку західні союзники сумнівалися у наявності різниці української та російської ідентичностей. Останній тур перемовин у Стамбулі наприкінці березня від української сторони складався з пропозицій, які можна сміливо зарахувати до капітулянтських. Це і здача окупованих територій, і прийняття нейтрального статусу, і поступки для російської мови. На що були готові Арахамія з переговорною групою під час візитів на білоруських болотах на початку війни можна лише здогадуватись. Безперечно, про це знали західні розвідки, і тепер ми розуміємо, з чим були пов’язані «відмотування» назад у постачанні літаків та важкого озброєння — Захід сумнівався у готовності битися бодай за своє, не кажучи вже за універсальне та вічне, Зеленському треба було довести на ділі, а не на словах, що українці готові битися за українське та західне. Починаючи з квітня Президент України із визначеною періодичністю (раз на тиждень) нагадував про важливість перемовин у публічних промовах, що знаходило своє відображення у провідних ЗМІ. Тому інтерв’ю Джо

що вирішеним остаточно: перейти у побуті на українську — це не відмовитись від російської політики у себе в країні.

В

ду на етичний релятивізм і невизначену ідентичність представників вищої політичної влади України. І лише анексія росією на законодавчому рівні навіть не окупованих українських територій (Запоріжжя, частина Донецької області) примусила Зеленського Указом № 679/2022 ввести у дію рішення РНБО від 30 вересня 2022 року «Щодо дій України у відповідь на спробу російської федерації анексувати території нашої держави, з метою гарантування безпеки євроатлантичного простору, України та відновлення її територіальної цілісності», у якому зафіксована неможливість проведення переговорів з президентом російської федерації путіним. До цього слід додати неодноразові візити до Києва та телефонні розмови прем’єра Бориса Джонсона, який пояснював українському «Черчиллю», що бій ведеться до перемоги на полі бою з ворогом, а не у кулуарах з посередниками. Ну, й не слід забувати про позицію самого путіна, який під перемовинами розумів беззастережну капітуляцію України з перспективами продовження війни з урахуванням попередніх помилок, а також треба пам’ятати про неприйняття ідеї перемовин українським народом. Отже, зовнішні та внутрішні обставини за десять місяців війни робили перемовини з ворогом неможливими, а Володимира Зеленського робили більш-менш придатним для візиту до США. І якщо введення війни як норми

РОСІЙСЬКЕ У ВНУТРІШНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ Те, що Володимир Зеленський є тупиковою гілкою еволюції у розв’язанні внутрішніх проблем країни, — зрозуміло давно. Він не просто некомпетентний, але й не має «чуйки» на поганих хлопців. Хоча довоєнне «остаточне» вирішення земельного питання дає підстави зарахувати і самого Президента до загону поганців. До слова, його попередник Петро Порошенко відрізнявся надзвичайною компетентністю для поганих справ і мав рідкісну «чуйку» до негідників, свідомо оточуючи себе ними. Але, десять місяців війни ніяк не викорінили російське у внутрішній політиці. Збираючись на другий термін, провінційний вчитель Голобородько постійно намагається зачистити інформаційне поле, прибравши критику і конкурентів так як це робить путін на росії. 13 грудня Верховна Рада прийняла Закон про розширення контролю, ухвалила в цілому законопроект «Про медіа» №2693-д. Формально його схвалення є одним з критеріїв, необхідних для початку переговорів про вступ України до ЄС. Однак насправді це реалізації ідеї контролю ютуб-каналів, блогерів, інтернет-платформ тощо. При чому, якщо Порошенко нама-

гався створювати ручні телеканали, то команда Зеленського намагається реалізувати ідею непотрібності медіа взагалі, переконуючи українців у корисності отримання інформації напряму від Офісу Президента (ОП) без будьяких журналістів чи якихось там блогерів. Напередодні нового року відомий інтернет-ресурс «Українська правда» виходить з розгромним матеріалом, який фактично звинувачує Зеленського у спробі узурпації влади через керівника ОП Андрія Єрмака: в Україні не залишилося жодного органу влади, на який не впливає Єрмак. Ні Дмитро Табачник за часів Кучми, ні Віктор Балога за часів Ющенка, ні Сергій Льовочкін часів Януковича — і близько не могли впливати на той масштаб проблем, якими нині займається «юристрєшала». Причім, важливо розуміти, як впливає. Через десять місяців війни з’ясувалося, що керівник Державної служби експортного контролю Олександр Павліченко множить сутності без потреби — надає статусу подвійного призначення товарам, які за кордоном мають одне призначення. Йдеться не лише про дрони, які в Німеччині дітям купують на день народження, ідеться про систему, яка вимагає отримання ліцензій на всі товари, які використовуються на фронті і зберігають життя українським воїнам. Тобто відвідування Бахмута і полум’яні промови в Конгресі поєднуються зі злочинами, які спричиняють загибель українських військових. І не важливо, хто призначав Павліченка, важливо, що в Україні всі знають, хто впливає на всі органи влади в Україні, і всі знають, що всі органи державної влади наживаються на смерті військових. Про все це пише не хто-небудь, а керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська у матеріалі з промовистою назвою «Як ми вбиваємо своїх». Інсайдери щодо візиту Зеленського у США натякали на спроби американців втрутитися у внутрішню українську політику. Певні джерела та носії секретів говорили навіть про ім’я нового очільника уряду. Але всім вболіваючим за Україну тут і за кордоном треба розуміти просту річ: збереження існуючого порядку в Україні чи його заміна заокеанськими кураторами не будуть корисними Україні. Користь може принести виключно народ України, який зможе осягнути і виправити. Автор: Анатолій Якименко — мислитель, медичний експерт, автор ютуб-каналу TRIGGER MMA (https://bit.ly/3mLZ437).

Реклама

30.12.2022 — № 29

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

13

14

Геополітика / Історія

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Демонтаж російської федерації Аскольд С. Лозинський, Нью-Йорк «Сурма»

Е

рзянський національний конгрес зібрався у вигнанні в естонському місті Отепаа 30 вересня 2022 року для розгляду посилення репресій у російській федерації. Делегати після обговорень прийняли важливі резолюції щодо нових цілей і завдань національного руху, серед яких боротьба за незалежність Ерзі та відокремлення ерзянської території від російської федерації. Ерзя — один із найчисленніших фінно-угорських народів рф, що проживає в Поволжі. У Всеросійських переписах населення ерзя часто записують під екзонімом «мордва», об’єднуючи їх в одну національну групу з мокшанами. Така уніфікація ускладнює розрахунок ерзя. Загальна чисельність близько 500 тисяч осіб. Ерзянська мова — угро-фінська мова фінно-волзької групи, одна з трьох державних мов Республіки Мордовія, поряд з мокшською та російською. Ерзя сповідують християнство (православ’я і лютеранство), а також традиційну національну релігію інешкіпазію.

Вони один із небагатьох поневолених москвою народів, що мають власну систему національно-представницьких органів. До її складу входять з’їзд делегатів ерзянських політичних партій і громадських об’єднань, рада старших і народний суд. Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував впровадженням російською владою війни проти України: один раз у 2014 році та двічі у 2022 році. Підпал військкомату в Рузаєвці (Республіка Мордовія), а також розповсюдження антивоєнних листівок в Саранську в липні 2022 року, пов’язані з ерзянським підпіллям. В Україні проти зс рф воюють ерзянські добровольці, є підтверджені дані про втрати серед ерзянців. російська влада через залякування та переслідування активістів намагалася взяти під контроль ключові органи Ерзя, а зазнавши невдачі, створила паралельні представницькі органи,

очолювані бюджетниками, тобто залежними від влади людьми. «Саме посилення репресій на рідних землях, створення москвою фейкових структур самоорганізації нашого народу, а також нові військово-політичні виклики в російській федерації спонукали нас до негайного скликання Конгресу на еміграції. Ми підготували його в рекордні терміни — менше трьох місяців. Дискусій щодо місця проведення Конгресу не було. Естонія — це світанок фінно-угорського світу, наша заступниця і наша надія. Естонський народ — наш рідний народ, ми вийшли з однієї історичної та культурної колиски. Тому, як Туреччина для азербайджанців не чужа держава, так і Естонія для нас не далека країна», — пояснив голова оргкомітету зі скликання з’їзду. Вранці 30 вересня до Отепя прибуло керівництво парафії, естонські політики та культурні діячі, журналісти та науковці. Все місто було вкрите прапорами Естонії та Ерзя. Державний прапор в Отепя відчувається дуже виразно — перший естонський прапор був освячений у місцевій церкві в 1884 році. Відкриття конгресу ознаменувалося церемонією підняття прапора Естонії та національного прапора Ерзя, для використання якого цього року ФСБ і міліція почали переслідувати ерзян на їхній батьківщині — в Республіці Мордовія. Засідання у конференц-залі розпочалося з хвилини мовчання, вшанування пам’яті ерзянського воїна — військовослужбовця ЗСУ Олексія Вещевайлова, який планував їхати на з’їзд делегатом, але загинув 26 вересня у битві з росіянами на Бахмутському напрямку в Донецькій області України. Решта ерзянських воїнів, які воюють на боці України, мали йти представляти ерзянське військове братство. Один із них таки встиг отримати 4-денну відпустку і дістатися до Естонії. Коли молодий Ерзя у формі солдата ЗСУ зайшов до конференц-зали, він миттєво привернув увагу преси та естонської громадськості. «Важливість цієї події для нашої країни важко переоцінити. Фактично наш народ опинився за залізною завісою. Більше третини делегатів не змогли потрапити на з’їзд. Російська влада тиснула навіть на тих ерзян, які залишилися в рф і були залучені до підготовки та проведення з’їзду в дистанційному режимі. Були люди, які не змогли перетнути всі кордони і не потрапили до Естонії. Але, незважаючи на всі перепони, ми змогли скликати з’їзд і залучити до нього не лише старших, а й молодь», — розповів боєць ЗСУ, молодий ерзянин-ветеран Олександр Бутяйкин. На розгляд делегатів були поставлені дуже гострі політичні питання. Було знайдено консенсус щодо найбільш складних — державне будівництво. Ви-

живання ерзя як народу в складі рф вважалося неможливим. Делегати обрали утворення федеративної землі Ерзян Мастор. З’їзд визначив Республіку Мордовія, Пензенську, Ульяновську, Нижегородську, Рязанську і Самарську області нелегітимними територіальноадміністративними утвореннями, а «органи влади» цих утворень — органами без представницької дієздатності.

Після бурхливих дискусій делегати заявили, що подальше перебування в рф територій компактного проживання ерзя означає остаточне зникнення ерзя як народу: «Жоден аспект політики російської федерації або Республіки Мордовія не спрямований на збереження ерзянського народу, його національної ідентичності, культури, мови, релігії. Крім того, політика кремля щодо ерзя, як й інших фінно-угорських народів, спрямована на якнайшвидше розчинення в російському етносі. російська федерація проводить політику прихованого етноциду щодо ерзя». Ерзяни не лише звинуватили російську владу в етноциді, а й прямо заявили про своє бажання створити окрему державу, детально окресливши її кордони, політичну форму та державний устрій: реалізація громадянами Ерзянського Мастора права на збереження і розвиток своєї національної ідентичності, мови та культури будуть закріплені в Конституції. До території держави увійдуть землі Республіки Мордовія, Пензенської, Ульяновської, частини Нижньогородської, Рязанської та Самарської областей. Держава матиме такий адміністративний устрій: 8 кантонів (з них два татарських національні) і автономна Мокшанська Республіка. Столицею федерації буде Саран Ош. Затверджено державний герб і гімн.

З’їзд також постановив, що до здобуття незалежності Ерзянського Мастора боротьбу ерзянського народу за самовизначення очолять народні представницькі органи та Головний староста. У формуванні представницьких органів можуть брати участь лише ерзяни. З’їзд визнав ерзянами тих, хто відкрито і публічно заявляють про свою приналежність до ерзянської нації та можуть довести свою спорідненість з особою ерзянського походження — незалежно від рівня родинних зв’язків. Також ерзянин — це людина, яка оволоділа ерзянською мовою на рівні, достатньому для вільного спілкування, і визнає себе частиною ерзянської нації — не маючи навіть краплі ерзянської крові. Конгрес засудив вторгнення рф в Україну, мобілізацію на землях корінних народів, висловив солідарність з протестувальниками в Дагестані, Якутії та інших колоніальних республіках, підтримав декларацію про деколонізацію росії, прийняту в Празі 23 липня 2022 р. на Форумі вільних народів росії та закликав усі поневолені народи російської федерації до боротьби за розвал імперії та утворення незалежних держав на окупованих землях цих народів. Як гості в роботі Конгресу взяли участь комі, карели, іжорці та марійці. У кулуарах були помічені естонські політики і навіть військові, які приїхали в Отепя провести серію закритих зустрічей. Своїми враженнями поділився член Президії Конгресу, політичний емігрант нової хвилі. «Інтерес естонців до нас, як до рідного народу, помітно зріс. Головне те, що з’їзд різко вивів ерзянську тему з фольклорної площини в політичну. У повітрі відчувається енергія: і ерзя, і естонці розуміють, що росія вийшла на завершальний етап свого існування і в 2024 році будуть визначені кордони нових держав». Можна сказати «бажане за дійсне». Але в рф є близько ста народів, репресованих росіянами, багато з яких висловили не тільки невдоволення, але й прагнення до свободи і державності. Ерзяни мають принаймні два братні члени або майже члени НАТО, Естоніюта Фінляндію. І, відверто кажучи, це тільки початок. російське Різдво, час великої російської іпократії як християн, зовсім скоро, але, враховуючи її втрати на полі бою, нещодавню історичну та зворушливу промову президента Зеленського до Конгресу Сполучених Штатів і чітко очевидні прагнення неросіян у середині рф, Новий рік має бути предметом великого занепокоєння російських імперіалістів, а Різдво має бути не дуже веселим.

Війна / Політика

30.12.2022 — № 29

У

країна ініціює комплексний процес, спрямований на позбавлення росії статусу постійного члена Ради Безпеки ООН та виключення її з ООН в цілому. «Сурма» наводить документ-аргументацію від Міністерства закордонних справ України. Розпад Радянського Союзу в грудні 1991 року залишив невирішеним питання міжнародних прав і обов’язків СРСР. З точки зору міжнародного права, неврегульованим залишається і питання статусу держави-члена ООН та постійного члена Ради Безпеки ООН, яким користується російська федерація. Росія хибно вважає питання врегульованим, посилаючись на те, що вже з 24 грудня 1991 року, а в публічній площині — з 31 грудня 1991 року в Радбезі ООН з’явилася табличка з її назвою. Насправді, відповідно до Статуту ООН для цього не було і досі немає жодних легітимних підстав. Російська федерація зайняла крісло постійного члена Радбезу ООН в обхід визначених Статутом ООН процедур. Це відбулося на підставі звичайного листа Президента РРФСР Бориса Єльцина на ім’я Генерального секретаря ООН, який був відправлений 24 грудня 31 рік тому. Чинний Статут ООН не містить слів «російська федерація». Їх немає, зокрема, в Статті 23 Статуту, де перелічені постійні члени Ради Безпеки ООН. Правомірна процедура набуття державою «російська федерація» членства в ООН та місця серед постійних членів Ради Безпеки мала обов’язково передбачати кроки, визначені Статутом ООН. У грудні 1991 року звернення російської федерації щодо наміру продовжити членство СРСР в ООН мало бути належним чином розглянуто Радою Безпеки та Генеральною Асамблеєю відповідно до Статті 4 Статуту ООН. Вона передбачає, що членство миролюбних держав в ООН набувається саме за рекомендацією Ради Безпеки ООН та за рішенням Генеральної Асамблеї, і лише в такий спосіб. Наприклад, такий правомірний шлях пройшли новоутворені держави-члени ООН Чехія і Словаччина після того, як припинила своє існування держава-член ООН під назвою «Чехословаччина». Таким чином, російська федерація ніколи не проходила правомірної процедури набуття членства і займає місце СРСР в Раді Безпеки ООН незаконно. З юридичної та політичної точок зору може бути лише один висновок: росія — узурпатор місця Радянського Союзу в Радбезі ООН. Жодним чином не могла підмінити чинний Статут ООН і домовленість групи країн колишнього СРСР в Алмати в грудні 1991 року, яка не була ратифікована Парламентом України, але нібито стала підставою для Бориса Єльцина, тодішнього Президента РРФСР, звернутися до Генерального секретаря ООН щодо «континуїтету» членства СРСР. РРФСР на той момент також не була членом Організації. Думка Юридичного радника Секретаріату ООН щодо правових підстав перебування росії в ООН також не підміняє чинний Статут ООН, і не могла слугувати основою для мовчазної згоди щодо прийняття росії у члени ані для Секретаріату ООН, ані для держав-членів ООН, включно з членами Радбезу. По суті, це був безпрецедентний випадок в історії ООН, коли країна нав’язала своє членство в Організації одностороннім рішенням, а країни-члени ООН були позбавлені статутного права висловити свою позицію шляхом голосування в Генеральній Асамблеї щодо прагнення РРФСР набути членства у спосіб, не передбачений Статутом. Сумнівним є і право російської федерації входити до складу ООН загалом, оскільки вона не відповідає основному критерію членства в Організації. Пункт 1 Статті 4 чітко зазначає, що членство в ООН відкрите для всіх миролюбних держав. Дії російської федерації протилежні поняттю «миролюбності». Три десятиліття її незаконного перебування

15

Україна ініціювала процес виключення росії з Радбезу і ООН в цілому в ООН позначені війнами та захопленням територій інших країн, силовою зміною міжнародно визнаних кордонів, намаганнями задовольнити загарбницькі та неоімперські амбіції. Україна нині потерпає від повномасштабного вторгнення російської федерації. Йому передували 8 років збройної агресії проти нашої держави. Спроба російської федерації анексувати Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, Донецьку, Запорізьку, Луганську та Херсонську області України внаслідок погрози силою або застосування сили, а також подальший військовий контроль та тимчасова окупація цих територій російською федерацією, є порушенням суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності України, а також загальновизнаних принципів та норм міжнародного права. Війна російської федерації проти України є безпрецедентним актом порушення цілей та принципів Статуту ООН з часів його підписання у 1945 році та позбавляє росію права називатися миролюбною державою. Дії російської федерації у 2014 та 2022 році категорично засуджені міжнародним співтовариством. Про це свідчать, зокрема, дві резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року та «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту ООН» від 12 жовтня 2022 року. Російська федерація ігнорує будь-які спроби повернути її до тенет міжнародного права та принципу миролюбності. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Агресія проти України» від 2 березня 2022 року закликала російську федерацію припинити збройну агресію проти України, деокупувати всі українські території, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй 16 березня 2022 року наказав російській федерації негайно вивести війська з території України і припинити бойові дії. Російська федерація зухвало відмовляється виконувати обов’язковий наказ Міжнародного суду ООН та резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Офіційні заяви кремля, якими він виправдовує свої авіаційні удари і ракетні обстріли, глобальний енергетичний шантаж і «голодні ігри» шляхом блокування експорту української сільськогосподарської продукції, свідчать про те, що дії росії є не лише геноцидом українського народу, але й стали прямою загрозою міжнародному миру та безпеці. Рф регулярно здійснює терористичні акти проти громадян України та інших держав. Серед таких злочинів — збиття авіалайнера малайзійських авіаліній MH17, теракт під Волновахою, обстріли житлових кварталів мікрорайону Східний в Маріуполі, вибухи під час мітингу за соборність України у Харкові, вибухи у Харківському клубі «Стіна», масовані ракетні обстріли критичної цивільної інфраструктури України та інші терористичні акти. Географія злочинів російської федерації проти міжнародного миру та безпеки виходить далеко за межі України. Йдеться і про продовження політики СРСР з незаконної окупації Північних островів Японії, а також підживлення нестабільності на теренах колишнього СРСР — Абхазія та Південна Осетія, Придністров’я, Нагірний Карабах, маніпуляції на тему нібито дискримінації російськомовних громадян в країнах Балтійсько-Чорноморського регіону, спроба державного перевороту в Чорногорії тощо. Не слід забувати і про збройну агресію рф проти Чеченської Республіки Ічкерія, окупацію її територій та злочин геноциду чеченського народу, а також про підтрим-

ку злочинного режиму Башара Асада та численні злочини проти сирійського народу. Російська федерація десятиліттями розпалює конфлікти в Африці, зокрема дестабілізує Буркіна-Фасо, Лівію, Малі та Центральноафриканську Республіку. У корені всіх цих злочинів — не лише політика російської федерації з розпалювання конфліктів, але і системне блокування нею рішень, необхідних для їхнього розв’язання. З 1991 року російська федерація 31 раз застосувала вето в Раді Безпеки ООН, що майже вдвічі більше, ніж будь-який інший постійний член Радбезу. Яскравими прикладами цього зловживання правом вето стали блокування резолюції про створення трибуналу щодо розслідування за фактом збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу MH17; визнання масових вбивств у Сребрениці як геноциду і передумови для національного примирення в Боснії та Герцеговині; реагування на політичну та гуманітарну ситуацію у Венесуелі; продовження мандату спостережної місії ООН в Грузії в критичний для країни момент; посилення санкційного режиму щодо КНДР, а також 16 резолюцій щодо Сирії. На нинішньому етапі агресії російська федерація, яка відчуває свою повну безкарність, перейшла до шантажу міжнародної спільноти погрозами застосування ядерної зброї. Це лише питання часу, коли дії рф дискредитують та зруйнують усю систему ООН — єдину і безальтернативну глобальну міжурядову інституцію, яка об’єднує за столом переговорів усі держави світу. Питання долі росії в ООН має вирішуватися в загальному контексті її відповідальності за грубі порушення норм і принципів міжнародного права, а також за злочини, які вчиняються на території України, зокрема за воєнні злочини та злочини проти людяності, а також злочин геноциду. Україна закликає держави-члени ООН відновити застосування Статуту ООН у питанні легітимності перебування російської федерації в ООН, позбавити рф статусу постійного члена Радбезу ООН та виключити її з ООН у цілому. Виходимо з того, що усунення російської федерації з Ради Безпеки ООН не матиме зворотної сили щодо попередніх рішень цього органу і не потягне за собою анулювання або перегляд резолюцій Ради Безпеки, ухвалених до цього часу. Вважаємо, що керуючись принципом рівноправності членів ООН, російська федерація має пройти той же міжнародно-правовий шлях набуття членства в Організації, що й інші країни. При цьому, повернення російської федерації до ООН у майбутньому може розглядатися лише за умови дотримання нею критеріїв членства ООН. Дотримання визначеної Статутом процедури відновить право кожної держави-члена проголосувати у Генеральній Асамблеї щодо доцільності прийняття російської федерації до складу ООН — статутне право, якого вони були позбавлені 31 рік тому. Лише після виконання росією умов членства в Організації, що містяться в пункті 1 Статті 4 Статуту ООН, можна розглядати прийняття росії в члени через рішення Генеральної Асамблеї ООН за рекомендацією Ради Безпеки ООН, як це передбачено пунктом 2 Статті 4 Статуту ООН. Україна ініціює комплексний процес, спрямований на досягнення цілей цієї заяви, та у цьому контексті готова до взаємодії з іншими країнами для спільного захисту Статуту ООН і міжнародного права від руйнівного впливу російської федерації. Джерело: МЗС України (https://mfa.gov.ua/news/zayavamzs-ukrayini-shchodo-nelegitimnosti-perebuvannya-rosijskoyifederaciyi-v-radi-bezpeki-oon-ta-organizaciyi-obyednanihnacij-u-cilomu).

16

Економіка

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Економічні підсумки року для України діння в сфері послуг: не вироблено товарів — нічим надавати послуги. Інфляція з початку 2022 року складає 25,7%. На ділі це означає що ті, хто мав заощадження в гривні, втратили 1/4. Маю до вас пропозицію — мож- Тобто в 2022 році в українській еконоливу тему до статті. Економічні підсумки року для України. Та/або прогноз на майбутнє». Отримав таке повідомлення від шановного редактора «Сурми» і зашарівся, бо давно цього не робив, не було сенсу робити підсумки хворої економіки. А хвора вона давно і хронічно, а деякі симптоми цієї недуги, на жаль, спостерігаються не лише в Україні. У колах, до яких я належу, аналізуються причини хвороби і шляхи її подолання, а підсумки наслідків можуть лише засмучувати.Придворні економісти, що годуються з руки уряду чи міжнародних кіл, які сповідують монетаризм, недуги української економіки намагаються прикрити бадьорими підсумками, а коли зробити цього вони уже не в стані, то шукають виправдання тим, що називають себе урядом і політичною владою. Два роки поспіль причиною проблем в економіці називався Covid-19, зараз — повномасштабна війна. Звичайно, війна руйнує економіку, але вона й оголила хронічні проблеми української економіки. Тому слід розуміти, наскільки відносними можуть бути економічні підсумки міці — велика драма! Синтезувавши цього року. Але якщо пан редактор за- ВВП за п’ять років, побачимо його папитують, то як тут можна не реагувати. діння приблизно на 43%, а інфляція Довелося відкласти чергову статтю про- складає на рівні 50%. Це вже навіть не світницького спрямування про еконо- драма — це економічна трагедія. Уряміку і зайнятися аналізом поточної си- ди і політиків потрібно відправляти не туації в Україні. у відставку, а на лаву підсудних, чи то Методологічно такі аналізи, як пра- за некомпетентність, чи то за зраду інвило, робляться на основі порівняння тересів українців. того, що було, і того, що стало. В нашій Але як розуміння, що в Україні траситуації порівнюємо стан довоєнної гедія в економіці, допоможе виправиекономіки з економікою військового ти ситуацію? А виправляти її доведетьстану. Значить, якими були показни- ся саме пересічним громадянам своєю ки перед війною, скажімо в 21 році? А, працею. На їхні плечі лягає весь тягар може, буде контрастніше 5 років тому, розрухи в економіці. Тому я не знаю інв 2017? Іду до відкритих джерел: ріст шого способу зарадити самим собі, як ВВП стільки-то процентів, інфляція сті- долати розруху в своїх головах. Те, що льки-то процентів, у підсумку, врахо- цього не зробить за нас сьогоднішній вуючи індекс інфляції, — драма. Дра- уряд і політичне керівництво України, ма в 2017, драма в 2021 році. Впевнено на яких ці обов’язки покладені суспізросла лише інфляція і пенсійний вік. льством, в мене сумнівів не викликає. Все інше — впевнено впало. Гмм... якісь Більше того, не можу собі навіть уявине оптимістичні новини. Та й кому по- ти, що з їхнім розумінням суті і значентрібен торішній сніг? А що тоді в році ня економічних процесів це взагалі моповномасштабної війни? За 9 місяців жливо. Чому? Все, на що за час повно22 року падіння виробництва склало масштабної війни спромоглася влада, 30%? падіння ВВП — 32 %. Ці цифри — дозволити невеликому бізнесу спровитримують перевірку на правдивість щене оподаткування і не карати за невиходячи з того, що економіка — це є вчасну подачу звітності в час військопроцес з обміну результатами праці. вого стану. Наразі придворні «еконоУкраїна, в силу різних обставин, втра- місти» розглядають запровадження тила близько 30% працездатного насе- додаткового податку на зняття готівки, лення. Співвідношення цих цифр теж що має на меті суттєво обмежити готівє правдивим. ВВП в показниках завж- кові операції. Алло! Ви це серйозно? ди випереджає виробництво, бо воно У час війни, коли країна без електрометодологічно враховує приріст чи па- енергії й інтернету? Як же потрібно Зиновій Бокійчук, Львів «Сурма»

«

не поважати українців, щоб таке придумати. Розглядається запровадження ще низки обмежень, які, по суті, понижують соціальний захист громадян (планується скасування лікарняних

карпатськими циганами в професійності випрошування допомоги. Так, економіка України не в стані зараз впоратися з тими викликами, які диктує війна. Й українці мають не втомлюватися дякувати за всесторонню під-

виплат) і зменшують надходження до місцевих бюджетів. Але знову ж таки, як ці всі «інновації» можуть сприяти збільшенню утворення доданої вартості? Без цього про ефективність економіки годі мріяти! А ніяк. Вся економічна політика націлена не на добробут українців, а на витискання з них максимум податків. Як зазвичай, чи не головним аргументом такої політики береться боротьба з корупцією. В цій статті немає змоги детально розглянути це ганебне явище. Потрібен окремий підхід, де ми б могли почати з природи корупції, а закінчити висновком про способи приведення її рівня до прийнятних розмірів. Але в жодному разі боротьба з корупцією не може вимагати звуження економічної свободи і зменшення рівня соціального захисту громадян. Переведення економіки на військові рейки за 10 місяців війни не відбулося і з цим урядом очевидно не може відбутися. Що означає на «військові рейки»? Це максимальна мобілізація всіх ресурсів задля перемоги. Замість того, українські чиновники продовжують дивувати весь світ, який допомагає Україні, своїми зарплатами і розкошами. А президент держави не поспішає припиняти цю чиновницьку вакханалію, а, присвоюючи собі заслуги українських воїнів, збирає плоди популярності і змагається із за-

тримку. Але не лікуючи власну економіку, яка згорталася всі роки суверенності, неможливо навіть мріяти, що економічний маховик можна буде розкрутити навіть після війни. За таких обставин в мене немає оптимістичних прогнозів для української економіки. Вона не зможе почати одужувати, поки законодавча ініціатива належатиме людям, які не позбулися соціалістичних стереотипів або свідомо діють для розвалу держави. Я не хочу говорити в ключі прогнозу на майбутнє. Вангування між песимістичним та оптимістичним сценаріями теж є мало корисним. В економіці є певні закономірності, недотримання яких даватиме негативні наслідки чи то в короткостроковій, чи то в довгостроковій перспективі. Саме на дотриманні цих закономірностей намагаюся акцентувати увагу читачів у статтях просвітницького характеру. Українське суспільство давно переросло за своєю економічною ефективністю тих, хто намагається ним управляти. І економіка не є прерогативою економістів. «Економіка — це є саме життя…» (Іво Полулях). Кожен з нас є учасником економічного життя. І кожен з нас відчує розвиток економіки без будь-яких економічних показників. Користуючись нагодою святкового номера «Сурми», вітаю всіх людей доброї волі з Різдвом і бажаю щасливого Нового Року!

Економіка

30.12.2022 — № 29 ДЕГРАДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ Є ОДНІЄЮ ІЗ НАЙБОЛЮЧІШИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА.

Х

17

Така земля не прогодує: українські землі катастрофічно виснажені

ижацько-бездумне ставлення Homo sapiens до подарова- отримує країна — тим більше поживних природою ресурсів, і перш них речовин виноситься з ґрунтів. Лиза все ґрунту, рано чи пізно призведе ше 5% аграріїв поводяться з землею до катастрофи — нам банально нічо- чемно. го буде їсти. За оцінками Продовольчої та сільІ світова проблема не за горами, ад- ськогосподарської організації ООН же наразі 25% усієї земної поверхні — (ФАО), 33% сільськогосподарських зеце деградовані ґрунти. Щорічно пла- мель в Україні вже зазнали суттєвої денета втрачає 24 млрд тонн родючих градації, а це на 13% більше, ніж було ґрунтів. до повномасштабної війни рф проти Якщо цей тренд збережеться, то України. Решта земель перебувають до 2050 року вже 95% земної поверх- під загрозою деградації. ні становитимуть деградовані ґрунти. Директор Національного науковоВоєнні дії — важливий фактор у го центру «Інститут ґрунтознавства та пришвидшенні цього процесу, проте агрохімії», Святослав Балюк поперене єдиний. Україна має 30% світово- див, що українські чорноземи за останго чорнозему та відіграє ключову роль ні 130 років втратили до 30% гумусу, і, у забезпеченні глобальної продоволь- якщо не опікуватися цією проблемою чої безпеки: її площа чорноземів ста- — родюча земля витратить всі свої реновить 278 тис. кв. км, що за обсягом сурси. перевищує площу такої європейської А президентка ГС «Органічна Уккраїни, як Велика Британія. раїна» Олена Корогод у ході конференНа стан чорноземів впливає чима- ції «Національний виклик: деградало факторів, зокрема, розбалансова- ція ґрунтів чи відновлення їх родючосність клімату, ерозія, масове знищен- ті?» зазначила, що рівень розораноня лісосмуг. сті України лишається одним із найСуттєвим є антропогенний вплив — більших у світі — 53,9%. виснаження українських земель «власДля порівняння, у Польщі цей поними зусиллями»: аби заробити яко- казник становить 36,5%, у Німеччимога швидше, аграрії вичавлюють з ні — 34,1%, у США — 17,5%, у Китаї — землі всі її сили. І чим більші врожаї 12%.

За оцінками Національної академії аграрних наук, економічні збитки від деградації ґрунту до початку війни становили близько 40 млрд грн на рік. І тільки за перші три місяці повномасштабної війни рф проти України збитки українського довкілля сягнули 200 млрд грн. Через російське вторгнення й бойові дії на нашій землі, як повідомив голова ДСНС Сергій Крук, в Україні заміновано щонайменше 30% терито-

рії, а це понад 200 тис. га забруднені мінами, снарядами та уламками боєприпасів. За підрахунками фахівців, на розмінування одного гектара потрібен один день. Тож цей процес буде ресурсозатратним і триватиме роки. Автор: Тарас Здоровило. Джерело: «Україна Молода» (https://umoloda.kyiv.ua/number /3834/159/171832/).

МАГАЗИН УКРАЇНСЬКИХ ВИШИВАНОК • чоловічі сорочки • жіночі вишиванки та сукні • дитячі вишиванки та пліття • патріотичні футболки та головні убори • одяг та крижми для хрещення • ікони та свічки • українські аксесуари, віночки, намиста • все для св.Причастя Частина виручених коштів передається для ЗСУ ПРИЙМАЄМО ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАМОВЛЕННЯ БЕЗКОШТОВНА ДОСТАВКА ПО ТЕРИТОРІЇ США www.luxartbylana.com 1172 W. LAKE COOK RD., BUFFALO GROVE, IL 60089 773-231-7347 G lana'svyshyvanky"k @lana'svyshyvanky _ luxartbylana"

18

Україноцентризм / Інтерв'ю

Р

ік, що минає, безумовно, увійде в історію як період, який радикально змінив Україну і нас, українців. Безкомпромісна боротьба з жорстоким агресором, щоденні втрати й суворі випробування викликали потужну реакцію з переоцінення традиційно дискусійних питань, які турбували наше суспільство минулі тридцять років. Йдеться насамперед про ставлення до росіян та їхньої країни, до нашої минувшини, зокрема до відомих історичних постатей, а також до московського православ’я як інструмента російського імперіалізму. Про те, як змінила українців війна, які настрої нині превалюють у нашому суспільстві, ми розмовляємо з виконавчим директором фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петром Бурковським.

— Зараз у всіх на слуху заходи, які здійснюють правоохоронці щодо представників московського патріархату в Україні. Здається, що ці дії схвалює переважна більшість громадян України. А що говорить про це соціологія?

— Реакцію на конкретно ці події ми ще не досліджували, але можемо говорити про загальні тенденції в нашому суспільстві на підставі даних, отриманих під час соціологічного опитування, що проводив наш фонд спільно з соціологічною службою Центру Разумкова в серпні. Так ось, наслідком широкомасштабного вторгнення рф став той факт, що українці різко змінили ставлення до упц московського патріархату. Нині більшість громадян України вважає упц мп інструментом російської агресії, а не суто релігійною організацією. І що більше росія і росіяни вчиняють злочинів проти нас, то жорсткішою стає позиція наших громадян стосовно цього інституту тіньового впливу рф на Україну. Особливо радикальні зміни відбулися у настроях жителів півдня і сходу, де упц мп мала традиційно сильні позиції, і які довгі місяці перебувають під обстрілами зс рф. Наприклад, у Миколаєві майже 56 % містян нині вважають, що московський патріархат є інструментом сприяння агресії росії, а в Запоріжжі таких — 49 %. Для цих регіонів — це фантастично велика цифра! Отже, можемо констатувати, що в населення цих регіонів відбувся справжній злам свідомості. Також слід відзначити, що подібна тенденція спостерігається по всій Україні. В цілому ж російська церква шви-

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Рішучість та прозріння, або як змінилися настрої українців у 2022 році дко втрачає свій вплив на наших теренах і тепер являє собою «голого короля». Що не день, то більше українців розуміє, що і хто насправді стоїть за росцерквою, що це є інструмент російської агресії і він несе смерть. Соціологія показує, що для більшості наших громадян, незалежно від їхнього віку, макрорегіону проживання, рівня освіти чи матеріального становища, упц мп є радше загрозою суверенітету країни, ніж навпаки.

Виявилося, що є прямий зв’язок між тим, до якої церкви людина ходить (чи ідентифікує себе її вірянином), і тим, як вона сприймає чи не сприймає різні меседжі російської пропаганди. Ми побачили, що чинник належності до певної конфесії є сильнішим, ніж чинник рідної мови в ухваленні рішення чи у сприйнятті того чи іншого твердження.

— Те, що упц мп є одним із ключових підрозділів у структурі роспропаганди — невідпорний факт. Особисто я досліджував шляхи, якими російська пропаганда проникає в інформаційний простір України ще з грудня 2013 року, з часу Революції Гідності. Меседжі, які росія використовувала, щоб розколоти українське суспільство, особливо чітко проявлялися і фіксувалися під час першого року вторгнення — 2014-го. Їх можна поділити на три тематичні групи: це ностальгія за «величчю» срср і міфічне «братерство радянських народів»; український націоналізм (тут присутній широкий спектр маніпуляцій з дражливих тем — від мови до історичних постатей на кшталт Степана Бандери) і як антитеза до нього — триєдиний «російський народ» (росіяни, білоруси, українці); а також релігійна тематика. Наведу такий приклад. У 2018 році, коли справа йшла до надання Україні томосу й відбувалися активні переговори між різними православними церквами щодо того, яка з них має стати основою для автокефальної помісної православної церкви, російська федерація через своїх агентів впливу, насамперед — представників упц мп, почала просувати тези, що в разі її створення на Україну чекають «релігійні війни», які відбувалися у Європі у XVIXVII ст. Звісно, нічого такого у нас не трапилося. Власне відтоді мене зацікавило питання — наскільки належність людини до тої чи іншої конфесії впливає на здатність чи не здатність критично сприймати повсякденну реальність, відрізняти пропаганду від фактів, фейки від фактів і так далі? У листопаді 2020 року було отримано відповідь на нього. У східних і південних регіонах країни спільно з «Детектором медіа» та КМІС провели велике соціологічне дослідження, яке показало, що дійсно тут існує статистично значуща залежність від конфесійної належності людини.

зькі до реальності. Люди, які стверджували, що є вірянами упц мп, віддавали перевагу меседжам роспропаганди. Так, 57% вірян упц мп вважали, що Україна веде політику утисків російської мови, а 73% відсотки — що події на Майдані є «незаконним державним переворотом». Згадаймо, хто ці тези виголосив першим? володимир путін. А це вже був листопад 2020 року, вже 6 років йшла війна, у нас був при владі інший президент, однак українці й надалі цитували лідера країни-агресора. Як це можна пояснити? Лише наслідком цільової і системної роботи російської машини пропаганди. До речі, з того ж опитування ми з’ясували, наші російськомовні громадяни (не прихожани упц мп) більш патріотичні й адекватно оцінюють реалії, аніж ті, хто ходить до упц мп.

— Чи можна деталізувати інформацію про дані, на підставі яких зроблено цей — Вважається, що головною деструк- висновок?

— Ми запропонували респондентам тивною функцією упц мп в Україні є пропаганда в інтересах російської влади. На- кілька тверджень, одне з яких було пряскільки це твердження відповідає дійс- мою тезою російської пропаганди, а інше — абсолютно точні факти або ж блиності?

Як це може ув’язуватися з їхніми християнськими віруваннями та з тим фактом, що радянський режим чинив масові злочини проти церкви — велике питання. Але відповідь на нього проста: тези, що в радянському союзі «все було добре», зараз, за вказівкою кремля, активно насаджують священники й ієрархія російської православної церкви в Україні. При чому ці меседжі чітко корелюють із тим, що говорить путін, із меседжами, які фсб і гру застосовують в інформаційних операціях проти України. І вони чітко відбиваються на громадській думці прихильників упц мп, і це велика проблема для нашого суспільства.

— Проте переважна більшість громадян України вже не піддається впливу російської пропаганди?

— Так, справді, і велика «заслуга» в цьому путінської «спеціальної воєнної операції». Наше дослідження, зокрема, показало, що зараз 67% українців позитивно оцінюють розпад радянського союзу, хоч ще у 2020-му таких було 49%. На питання «Як ви ставитесь до рішення про засудження СРСР як комуністичного тоталітарного режиму, що здійснює політику державного терору?» позитивно відповіли 58,8%, а два роки тому — лише 34%.

— Ще до початку широкомасштабного вторгнення зс рф іноземні експерти з безпеки вважали, що ми зможемо вистояти у війні з росією, якщо в нас знайдеться «мільйон солдатів, готових будьякої миті віддати життя за суверенітет — Переглядаючи дані опитування, своєї країни». Щоб мати таку кількість зазвернув увагу, що прихильники упц мп хисників нам радили «культивувати здоводночас є палкими шанувальниками… ровий націоналізм». Нам це вдалося?

— Очевидно, що так, у нас є десятки комуністичного режиму. Дуже прикметмільйонів патріотів, готових зі зброєю ний дисонанс, хіба ні?

— Тут і для мене, для фахівця-соціолога, міститься очевидний парадокс. Ми всі знаємо, у якому становищі перебувала церква при комуністах у срср. Радянський режим був атеїстичний, від початку свого існування проводив політику, як вони це називали, «войовничого атеїзму», за якої і церкву, і її вірян всіляко маргіналізували, упосліджували, аж до фізичного знищення. Щоправда, починаючи з 1943-1944 років, кдб/нквс повернули релігію в суспільний обіг, але взяли церкву під свій контроль (проте репресії проти священиків і вірян ніколи не припинялися аж до розпаду срср). І от опитування у листопаді 2020 показало: майже 60% вірян упц мп вважають, що політика декомунізації в Україні спрямована на «переписування» історії та заперечення «досягнень» срср. Тобто парафіяни упц мп вважають, що насправді комунізм — це добре.

в руках захищати країну. Принагідно зауважу, що в традиції європейських демократій націоналізм як політичне явище не є чимось негативним. Насправді він є синонімом патріотизму. Сучасна Європа складається з національних держав, де той таки «здоровий націоналізм» є ниткою, яка зв’язує певні території та спільноти, які на них проживають, у єдиний організм, що й зветься державою. Це лише в російській імперській традиції націоналізм є чимось негативним. Але в цьому випадку це логічно — самоусвідомлення народу окремою нацією є тим фундаментом, на якому починається будівництво національної держави, що своєю чергою приводить до краху імперії. Європа пройшла цей шлях, на відміну від росії. З роками частка українців, які вбачають у націоналізмі необхідність, тільки зростає, а чисельність людей, які не підтримують це судження — змен-

Україноцентризм / Інтерв'ю

30.12.2022 — № 29 шується. Станом на 2022 рік необхідність «здорового націоналізму» вже підтримує абсолютна більшість українців (67%) у всіх вікових групах, незалежно від статі, рівня освіти, матеріального становища чи мови повсякденного спілкування. Наші дослідження показують, що новий український націоналізм є громадянським та інклюзивним. Так, він спирається на збереження своєї ідентичності, історії, культури, мови, але він не відкидає інших національностей, чи віросповідань. В його основі лежить повага до прав людини та прагнення зміцнити демократичні способи врядування. До речі, ті ж самі громадяни України, які вважають, що здоровий націоналізм нам потрібен, водночас дотримуються переконання, що демократія є найкращим способом урядування. Звісно, що ці зміни тягнуть за собою переоцінення нашої минувшини, а також відомих історичних діячів змаргіналізованих радянсько-російською пропагандою. Так, нині половина мешканців України позитивно оцінюють постать Степана Бандери. Ще рік тому його прихильників було на 19% менше. У часи війни українці стали більш свідомими своєї національної ідентичності й готові захищати її силою і зі зброєю. Але цей націоналізм, повторюю, не є винятком, він є інклюзивним.

Хочу згадати ще один досить важливий висновок, зроблений на підставі опитування у серпні 2022 року. Стало значно менше людей, які для відповіді на запитання соціологів «не можуть визначитися». Війна ніби кристалізувала світогляд українців — вони роблять чіткий і однозначний вибір: або ти стоїш на боці демократії та європейського вибору, або — на боці «русского міра». Але «русского міра» вже всі наїлися й зрозуміли, що це таке. Тому повернення назад не буде! І в найближчі роки, а може, й місяці, ми побачимо, як показники соцопитувань будуть надалі приростати проукраїнськими настроями. І цей процес є незворотним.

чне керівництво рф, а й пересічні росіяни. Зауважу, що серед населення окремих областей України уявлення про роль звичайних росіян у розв’язанні російсько-української війни значно стриманіше. Так, згідно з дослідженням, станом на травень 2022 року 96% населення західних та центральних областей України вважало, що війна була ініційована політичним керівництвом росії, ще трохи більше як половина (54%) українців покладало відповідальність за війну в Україні на всіх росіян, а 18% згодні з тим, що війна не залежить від вибору пересічних росіян. Відзначу, що аналіз відповідей на це запитання також дозволив нам вивести таку закономірність: що ближче проживають люди до зони конфлікту, то радикальніші в них погляди й різкіша зміна громадської думки та сприйняття зовнішньо- та внутрішньополітичних питань, зокрема щодо рф.

— Прикриваючи свою агресію в Криму та на Донбасі росіяни придумали такий собі пропагандистський мем «Не все так однозначно», який мав на меті запудрити мізки українцям і всьому світові, подавши напад рф на Україну як «грома— Від початку війни Збройні Сили Укдянську війну». Цей інформаційний вкид спрацював у 2014 році. А як нині україн- раїни є лідером усіх рейтингів у нашому ці оцінюють широкомасштабне вторгнен- суспільстві. Чи впливає ситуація на фронті на рівень довіри до своїх захисників? ня рф?

У

своєму святковому різдвяному посланні місцевий отець парох, де я проживаю, підкреслив позитиви, починаючи з того, як ревно Папа Римський Франциск молиться за український народ у цей важкий час. Я подумав, що, звичайно, якщо це правда, то це має бути Різдво, і що послання пароха вимагає серйозного самоаналізу як з боку Папи, так і з боку мого самого. І тому я самостійно розмірковую про позитивні моменти року, який був засадничо не добрим для мого українського народу. Якщо ми шукаємо співчуття, то це не був поганий рік. Україна була в усіх на думці. Правда, краще щоб не було потреби співчуття. Світова спільнота виявила більше ніж співчуття, вона дуже допомогла не лише словом, а й ділом. Після нещодавнього виступу президента України в Конгресі навіть лідер республіканців сенатор Мітч Макконнелл наголосив, що війна в Україні є нашим пріоритетом номер один. Не будучи великим шанувальником сенатора з Кентуккі, я почав сприймати Різдво як час для зцілення. Це

них інституцій зростає. Найбільше за останній рік зростання зафіксовано стосовно інституцій, які займаються захистом і здійснюють оборону держави від російської навали — до Збройних Сил та до Президента України. Коли ми подивилися, що формує таку високу довіру до влади, то побачили цікаву закономірність: серед респондентів, які абсолютно довіряють Президенту, — практично ті самі люди, які вболівають за перемогу України у війні з росією, тобто довіра до влади формується в результаті здатності державних структур боротися з російською агресією.

— І наостанок ще одне традиційно гостродискусійне запитання: як зараз наші громадяни ставляться до вступу України до НАТО?

— Війна зруйнувала багато стереотипів й успадковану від срср упередженість до Північноатлантичного альянсу теж. Дедалі більше громадян стають переконаними в тому, що тільки інтеграція з країнами Заходу, зокрема вступ до НАТО, допоможе Україні убезпечитися від майбутніх загроз із боку — Нині абсолютна більшість укра— За великим рахунком ані воєнні рф. Таких є 74%, натомість підтримка їнців переконана: росія — це країна-аг- успіхи, ані якісь невдачі наших Сил обо- позаблокового статусу України впала ресор, яка умисно влаштувала війну рони не мають великого впливу на рі- до рекордно низьких 3%. проти України. Крім того, більшість вень довіри до них населення. Він станаших співгромадян (56%) упевнені, більно високий, в межах 90 + відсотків. Автор: Сергій Лемеха. Джерело: АрміяInform (https:// що «хароших рускіх» не існує — у цій Попри випробування війни й усі armyinform.com.ua/2022/12/16/). злочинній війні винне не лише політи- труднощі довіра українців до держав-

Нова радість стала Аскольд С. Лозинський, Нью-Йорк «Сурма»

19

не стосується іншого сенатора від Кентуккі. Тим не менш, дві двопартійні ілюзії високого рівня американської наївності про те, щоб дивитися глибоко в очі путіну та вести з ним бізнес або пе-

резавантажувати політику щодо росії, оскільки росія більше не є загрозою, — розвіялися. Сьогодні Америка визнає, що росія є найсерйознішою загрозою глобальному миру та безпеці. Божевільні виключені з цього розгляду. І тому я продовжую без гіпербол. Попри великі людські втрати та фізичне знищення по всій Україні, на полі бою за десять місяців вторгнення воно було переважно успішним. Коментарі про те, що це не було передбачено, свідчать про необізнаність щодо українського народу, його історії та характеру, а також про глибоке нерозуміння природи російської імперії як федерації, а не в’язниці з багатьма внутрішніми слабкостями.

Сила, набута внаслідок багатовікових спроб знищити нас, і наш історичний, майже закорінений героїзм, спадМіфи розвінчано. У військовому щина наших героїчних попередників плані росія не є наддержавою. Це та- подолали будь-які фізичні та психолокож не однорідний моноліт. Хоча пу- гічні вади. Слава Україні і слава її геротін виправдовує свій образ чистого зла, ям стали гаслами української нації всювін є продуктом росії. Російська куль- ди. Зображення Володимира Зеленсьтура породила безліч путінів, серед кого у військовій формі підходить не лише для обкладинки Time як людини року, а й як плакат нащадка козацького братства, у жилах якого пульсує героїчна кров. Українці та всі люди доброї волі мають моральне право чи навіть не надмірне сподівання, що Новий рік буде більш сприятливим і справедливішим. Це покладе край війні та стражданням яких є придаток російських спецслужб, українського цивільного населення, які маскуються під релігію. Навіть па- його дітей, а також військових. Різдво радигма російської матері є представ- — час великої радості, народження ником зла, яка виховує своїх синів не Месії. Нехай Месія допоможе відродити лише вбивцями, а й винуватцями надвільну і демократичну Україну з повнізвичайної жорстокості. Українська армія довела, що не ли- стю відновленими кордонами, відновше готова до НАТО, але й придатна для леним повним суверенітетом і здатнівиконання керівної ролі. Екстремізм в стю відновити нашу інфраструктуру за Україні дуже незначний, оскільки всі відчутної допомоги спільноти націй, громадяни України мають рівні права яка продовжить і активізує свої зусилта можливості не менше, ніж корінне ля після війни з демонтажу росії імпенаселення. рії і звільнить всіх полонених, народи Внутрішньо українці, і не лише ет- й окремих людей. Ось що для мене ознічні українці, а й усі українські грома- начає Різдво. Я не думаю, що я прошу дяни та українські громади в усьому сві- занадто багато.

25 грудня 2022 р., ті, довели, що добре усвідомлюють як Лозинський Аскольд свою трагічну, так і героїчну спадщину.

20

UA-USA / Політика

Оксана Давида Роузбург, штат Орегон «Сурма»

ВІД РЕДАКЦІЇ: Український інформаційний простір, на превеликий жаль, вчергове демонструє свою керованість та брехливість. Ідеться про чергову інформаційну атаку на конгресменкуреспубліканку українського походження — пані Вікторію Спартц. Важливо відзначити, що ця атака відбувається синхронно, як з боку ЗМІ, контрольованих Офісом Президента та його керівником — Андрієм Єрмаком (якого Вікторія Спартц фактично звинуватила у роботі на кремль), так і з боку тих ЗМІ, які фінансуються грантовими коштами транснаціональних структур. Публікуємо цю статтю заради більш повного, правдивого та об’єктивного висвітлення в українському інформаційному просторі інформації щодо пані Вікторії Спартц, яка насправді стоїть на чітких ціннісних проукраїнських політичних позиціях.

В

ідбувається щось неймовірно гидке, і, що вражає — ця брехня і бруд, що виливають на

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Не можу не стати на захист Члена Конгресу США пані Вікторії Спартц... Члена Конгресу США, має беззаперечне «благословення» згори. З української гори, тобто з Банкової. Як ще можна пояснити цей блюзнірський «детектив», який пишеться можновладцями з ОП, яким перейшла дорогу п. Вікторія. Вона першою відкрито заявила про «де-факто» президента, яким є Єрмак. Вона відкрито стала на захист інституту президенства, пояснивши, що так серйозна політика не робиться. Вона неодноразово приїжджала до України з початку війни, та її візити були не «показушно-парадними», де привертається увага до кольору краватки, спідниці чи мештів, а рутинно-робочими, і метою цих візитів було налагодження ефективної доставки озброєнь та гуманітарних вантажів до України. І, до речі, той «страшний контроль та аудит», який так налякав наших відкормлених тилових діячів, стосувався здебільшого і перевірки АМЕРИКАНСЬКОЇ сторони, бо ж ті цифри, якими хизувалися демократи і які так радісно підхоплювали ними ж проплачені українські політики та медіа, часом дуже невигідно відрізнялися від правдивого розміру цільової допомоги. Пані Вікторія має величезний дос-

від у провідних аудиторських компаніях, і хто-хто, а вона дійсно знає що шукати, як вичитувати кожний рядок (і поміж рядками), як знаходити справжні цифри, а не розмиті формулювання, і що робити, щоб вивести на чисту воду нечистих діячів з обох сторін. Недарма кажуть, що з кожного долара, так урочисто заявленого в тих «українських пакетах», до України часом доходять лише 10-20 центів. Ось що насправді хвилює Вікторію, а не «спротив допомозі Україні», як істерично подають українські медіа..! Як би це делікатно пояснити тим же «журнаглистам» і тим недополітикам, які навіть не мають уяви, який дикий і брехливий вигляд мають їхні панічні описи «діяльності кремлівської агентки». Це у вас стан політичної білої гарячки, пані та панове? Це конвульсії в очікуванні розвінчання вашої зрадливої пропаганди на руку того ж кремля? Це, зрештою, акт злочину проти офіційної особи з уряду США! І власне про це і говорить пані Вікторія у своєму зверненні до директора ФБР. А тепер уявіть собі свою власну реакцію, для прикладу, п. Єрмак… якби ваш «партрет» був би вивішений десь на Вашингтонщині, чи на просторах Техащини, з підписом «агент кремля і ФСБ», що, зрештою, є недалеким від правди. А ви навіть не є «офіційною особою» українського уряду, ви, власне, взагалі не є обраним політиком, але до О*ального Офісу ви крокуєте як прем’єр-міністр, чи радше як президент… бо …власне, тому ви і надали наказ «фас» для атаки на члена конгресу США за те, що вона і назвала вас «дефакто»…

19 грудня Вікторія написала лист до директора ФБР, офіційно вимагаючи розслідування у справі потенційного втручання у її виборчий процес і погрози та небезпеку для офіційної особи Уряду США. Суть цієї справи полягає в тому, що Конгресвумен посилала листи до Байдена з вимогами кращого контролю, ефективності та прозорості фінансової та безпекової допомоги Україні на тлі героїзму українського народу і наших стратегічних інтересів. Деякий прогрес вже помітний, але ці листи викликали особисті атаки і безпідставні звинувачення від деяких членів уряду України, а також від майже повністю підконтрольних уряду українських мас медіа. Пані Спартц вважає, що нещодавній розвиток подій в Україні становить додаткову загрозу і вимагає розслідування нашими агенціями. До прикладу, зображення офіційного іміджу Вікторї Спартц як члена

Конгресу США, з її ім’ям та надписом «Наш президент має очищати ФСБ агентів на різних посадах» було на бігбордах на Хмельниччині. Нападки на Члена Конгресу США під час її офіційної конституційної діяльності є нападом на американських громадян і вимагає серйозного занепокоєння та висновків, про що і наголошує пані Вікторія у листі. Тепер про «неголосування» про допомогу Україні. Чергова дезінформація, брудний наклеп та злочинне маніпулювання фактами. Так званий черговий «український пакет» це просто крапелька з 1,7 трильйона (!) бюджету США. І тут п. Вікторія виступає як член уряду тих же Сполучених Штатів, що працює для народу Америки, що і є її офіційним обов’язком і для чого вона була обрана до Конгресу! Це її ПРЯМІ ОБОВЯЗКИ — працювати для громадян Америки! Вона не голосувала за «заукраїну чи протиукраїни», як це безвідповідально подається невігласами від політики та журналістики! Пані Вікторія НЕ ГОЛОСУВАЛА за невідповідність роздутого бюджету потребам Америки. Вікторія зазначає, що злочинний і непридатний бюджет 1,7 трильйона ляже на плечі наступного покоління американців великим тягарем, про який ніхто їм і не пояснив. Найважчі і найнеобхідніші рішення, так потрібні для США сьогодні, там взагалі відсутні, зокрема тотальна криза безпеки кордонів, рекордно висока інфляція, енергетична безпека і т.д. Демократи теж грають в політику, використовуючи ситуацію в Україні, кидаючи 9 млрд у важливу безпекова підтримку, але прикриваючи цим набагато більший пакет, наповнений лівацькими проектами, і цього більшість республіканців не підтримує, так як для допомоги Україні можна було затвердити ОКРЕМИЙ СПЕЦІАЛЬНИЙ ПАКЕТ, який показав би сильну двопартійну підтримку України. Так, окремий пакет, де було б все чітко розписано, і який та ж пані Вікторія взяла б на озброєння, і кожний долар з цього пакету ДІЙСНО би був використаний з найбільшою ефективністю власне для України, а не загубився б у лабіринтах допомоги нелегальним навалам на кордони США, гендерним дослідженням в країнах Африки і «боротьбою» з кліматом, як це вже трапилося неодноразово! А за такі «плакатик» хтось має відповісти. Як не губернатор Хмельниччини, то може і ОП, бо без його «благословення» таке неподобство б не відбулося. Це ж настільки очевидно, що і до «аудитора не ходи»… Слава Україні !

Реклама

30.12.2022 — № 29

Відвідайте новий офіс Др. Марії Дмитрів-Капеняк під назвою One Medical Увага, доктор Марія Дмитрів-Капеняк почала працювати в групі під назвою One Medical. Вона продовжуватиме надавати високо кваліфіковану медичну допомогу, до якої ви вже звикли у приміщенні нового офісу розташованого у Wicker Park за адресою 1650 N.Damen Ave- це неподалік від української околиці. Особливість One Medical в тому що пацієнти мають доступ до багатьох новітніх медичних технологій в тому числі і порад лікаря миттєво, вживаючи аплікацію One Medical. Щоб стати пацієнтом і мати доступ до всіх послуг потрібно отримати членство.

Щоб приєднатись до One Medical зайдіть на onemedical.com/mariya Якщо у вас виникли запитання про One Medical телефонуйте 1.888.663.6331 або зайдіть на сторінку onemedical.com.

1640 N Damen Ave, Chicago, IL 60647

21

22

Берегиня / Культура

Руслана Романюк, Чикаго «Сурма»

Д

о написання цієї статті мене підштовхнула родина із Одещини. Точніше — репліка з одного з їхніх інтернет-листів, якими від початку війни в Україні ми обмінюємося з уже звичною регулярністю. Так от, тітка (до слова, пенсіонерка, як і дядько) якось написала: «Продовжуємо плести сітки. Віддали банки на тушонки для армії. Трошки допомогли фінансово. І вже не вперше самі виготовили і передали кілька десятків порцій борщової заправки на фронт. Нехай той борщ поверне хлопців хоч у думках додому, до маминого частування. Нехай сили їм додасть, аби вигнати нечисть із нашої землі…» Ото й вирішила я поговорити сьогодні про… борщ. Хтось, напевно, дорікне: мовляв, є зараз теми актуальніші і важливіші. Цілком погоджуюся: є! Але є не такі, може, й актуальні, однак у своїй царині достатньо важливі. Бо стосуються національного коду українців, їхньої національної ідентичності. Національного гонору, якщо хочете. І борщ як улюблена страва українців (і не тільки) — не останній, на мою думку, у цьому ряду. От тому й поговоримо про нього — рідненького і смачненького, відомого на увесь (чи майже увесь) світ. Улітку нинішнього року сталася доволі гарна подія: 1 липня ЮНЕСКО внесла український борщ до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, а отже взяла під охорону від усіляких зазіхань кого б то не було називати НАШ борщ своїм. Треба сказати, що їжа не є основним профілем інтересів ЮНЕСКО. Їхній профіль — пам’ятки, будинки чи, наприклад, народні промисли. До їжі вони підходять тоді, коли вже накипить. А воно і справді накипіло. Передусім тому, що давно пора було: перша згадка про український борщ датується 1584 роком. А по-друге, і тут не обійшлося без ненажерливого північного сусіда. Ще у 2019 році на офіційному акаунті МЗС росії було зазначено: «Вічна класика — борщ — одна з найвідоміших і найулюбленіших російських страв і символ національної кухні…» Отакої!!! Одним із тих, кого ця заявка зачепила за живе, був відомий ресторатор, кулінарний експерт, популяризатор української кухні Євген Клопотенко. Саме його без перебільшення можна назвати головним ініціатором кампанії з надання борщу статусу нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Більше двох років він просував борщ на міжнародній арені, знімав документаль-

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Не тільки землю — навіть борщ свій москалям не віддамо ний фільм «Борщ. Секретний інгредієнт», готував нашу чи не найвідомішу страву на всілякого рівня банкетах і зустрічах, почав виношувати мрію про пам’ятник борщу в Києві… Тим часом сама ж Україна у 2020 році внесла борщ до своєї національної нематеріальної культурної спадщини. Того ж року в Опішні на Полтавщині було відкрито Музей борщу. А в березні 2021 року під керівництвом Євгена Клопотенка у Києві відбувся фестиваль, на якому зафіксовано кулінарний рекорд України з одночасного приготуван-

ватися тим, що, за даними етимологічних словників, слово «борщ» походить від назви рослини борщевик (ні-ні, не отой з отруйним соком борщівник, який допікає українцям і на присадибних ділянках, і на невжитках), чиє їстівне листя використовувалось для приготування юшки, і рослина ця виростала на землях Русі ще в дохристиянські часи. Хоча окремі лінгвісти схиляються до думки, що назвою улюбленої страви ми зобов’язані саме буряку, який старослов’янською мовою називався «бьрщь».

ня борщу: 25 господинь з двадцяти п’яти регіонів України готували улюблену страву за своїми унікальними рецептами… Ось чому, скільки б ми не вихвалялися, що понад усе любимо кальмари чи суші, паштет з гусячої печінки а-ля фуа-гра чи курча у вині під соусом бешамель, однак у кожного, мабуть, поточиться слина від згадки про мисочку смачного борщику, від згадки про його апетитно-бурячковий вигляд й апетитно-неповторний аромат. Свого часу експерти Українського клубу аграрного бізнесу підрахували, що за рік українці з’їдають 0,5 мільярда літрів червоного борщу. А таке поняття, як вартість борщового набору, означає середню сукупну ціну продуктів для приготування певного об’єму цієї страви станом на певну дату і стає своєрідним мірилом того, потоншав чи потовстішав гаманець у плані бюджетних надходжень тієї чи іншої сім’ї. Отож, українці справедливо вважають борщ своєю національною стравою. Перші письмові згадки про його приготування датуються, як ми уже говорили вище, шістнадцятим століттям, хоча існують припущення, що йому значно більше років. Якщо керу-

Однак дослідження засвідчують і те, що в нинішньому вигляді — з картоплею, капустою і буряком — українці почали готувати борщ не одразу. Споконвічним, автохтонним (тобто корінним) національним борщем є перша українська яринова (ранньовесняна) юшка з кваском. Її придумали в сиву давнину, коли наші пращури ще не знали хліборобства, коли сильніші члени родини ішли на полювання, а слабші збирали їстівні рослинні корінці, листя, насінини. Наші далекі предки взагалі були невибагливими до їжі: що викопували, знаходили чи ловили, те і споживали. Отоді українська жінка і розпізнала смак кваску (щавлю), який робив особливо пікантним смак звареної юшки. Варили її також з кропиви і лободи. Але саме квасковий борщ — суто весняна страва, яку ми засмачуємо сьогодні вареним яйцем і сметаною, — залишився нам як традиційна спадщина від прадавніх поколінь. У часи Київської держави до українських земель потрапила капуста, батьківщиною якої є західна Європа. Її використовували здебільшого у квашеному вигляді, щоб ласувати капусняком. Згодом і в сирому вигляді капуста знадобилася господиням, тому що

вони пізнали вишуканий смак цвіклових (листових) буряків, а кислотність отримували, додаючи квасне молоко чи сметану, фрукти — здебільшого незрілі кислиці. Коли на слов’янські землі потрапила картопля, нею почали замінювали традиційну ріпу, а дещо пізніше джерелом здорової, нешкідливої овочевої кислоти стали у борщі помідори, привезені в Європу з далекої Америки. Сьогодні у різних регіонах України борщі відрізняються набором продуктів, з яких їх і готують. Наприклад, на Житомирщині варять борщ із в’яленими в’юнами та грибами, на Хмельниччині — з «вушками» та грибами, у Запорізькій області — зі смаженими линами та карасями, на Полтавщині — з галушками. Є борщ чернігівський із кабачками, київський — із салом, одеський — на гусятині, львівський — із сосисками. Загалом в Україні готують близько 80 видів борщів. Та їх, мабуть, нарахував б ще стільки ж, якби до цих восьми десятків додати рецепти тих країн, де також полюбляють ласувати борщем, періодично намагаючись назвати його своєю національною стравою. А це — Польща, Литва, Білорусь, Молдова, Румунія, Туреччина і та ж кровожерлива росія. Існує навіть географічне поняття «борщовий пояс» — від південно-східної Польщі до регіонів на Волзі. І все ж ми любимо наш традиційний український борщ, який готують з картоплі, капусти, моркви, квасолі, цибулі, петрушки і кропу, й обов’язково додають буряк і томати, завдяки чому борщ забарвлюється у темно-червоний колір. Борщ, як правило, готують на м’ясо-кістковому бульйоні, хоча історично він був простою буденною їжею селян, які м’ясо до борщу клали лишень на свята. Сьогодні ж червоний борщ широко вживають не тільки як повсякденну обідню страву, але й на Різдво, весілля, хрестини, поминки. Наваристим борщем відзначають сімейні свята, завершення польових робіт, а також залюбки пригощають гостей, запрошуючи до столу: «Сідайте борщувати!» Те, що борщ є стравою особливо смачною, — сумніву не підлягає. Але любимо ми його не тільки за смак. Залежно від умов приготування і вибраних компонентів, український борщ є корисною для здоров’я стравою, яку легко використовувати в системі оздоровлення, у лікувальній кулінарії. Овочі. Після термічної обробки вони стають надійними обмінними сорбентами, які активно зв’язують у кишечнику і легко виводять з організму різні токсини, пестициди, радіонукліди, важкі метали, нітрати і т. д. А ще — во-

Берегиня / Культура

30.12.2022 — № 29 ни легко і просто віддають в організм вітаміни, макро- та мікроелементи, які містяться в рослинних клітинах. Жири. Вони забезпечують м’який жовчогінний ефект, який потрібен для очищення крові від усілякої гидоти, що потрапляє в організм з довкілля. А свіже сало має потужну антиоксидантну активність, ще й попереджує розвиток онкології. Джерелом білків у борщі є свинина, яловичина, телятина, курка. Для зменшення негативної дії білкових токсинів перший бульйон необхідно злити, а залишок токсинів «підбере» цибулина. І легко врятує ваші нирки й суглоби, врешті, весь організм від такого захворювання, як подагра. При приготуванні пісного борщу стають у пригоді концентровані джерела рослинного білка — гриби, квасоля, соя. У будь-якому разі білок потрібен в організмі для обміну речовин і високої працездатності. Прянощі. Вони чудовим способом активізують не тільки систему травлення, а й роботу печінки та нирок, забезпечуючи живлення клітин й очищення організму. Юшка. Вода екстрагує безліч корисних речовин, які потрапляють до неї з овочів та білкових продуктів, тобто з усіх складників, які ми додаємо під час приготування борщу. А тому юшка легко активує роботу шлунку, запускаючи процес травлення; дозволяє контролювати в’язкість крові; посилює активність нирок, очищуючи кров від розчинних у воді токсинів. У такий спосіб борщ є збалансованою стравою, вкрай потрібною нашому організмові. Хоча інколи доводиться чути «сенсаційні» заяви, що борщ небезпечний для здоров’я. Цю небезпеку автори заяв пов’язують з наявністю в основних компонентах борщу нітратів. Справді, і буряк, і морква, вирощені навіть у найкращих екологічних умовах, накопичують нітрати. Але використання кислоти — томатної, лимонної чи оцтової — перешкоджає хімічному перетворенню нітратів у ще більш небезпечні канцерогенні нітрити, тому й можна споживати борщ без хвилювання. А в боротьбі за здоровий спосіб життя краще відмовитися від цигарок та алкоголю, аніж від борщу. І нехай переконли-

вим аргументом стане приклад відомого у всьому світі українського борця Івана Піддубного, який був затятим шанувальником українського борщу і його «сухого» варіанту у вигляді вінегрету. Вживаючи таку «домашню отруту», борець до 53 років шукав того, хто його переможе. І не знайшов, завжди був сильнішим від суперників. А ще кажуть, що наприкінці життя Іван

борщ та каша — їжа наша; борщ та капуста — в хаті не пусто. Свої стосунки будували наші пращури і за такими правилами: байка байкою, а борщ стигне; давайте вже доборщимо цей клапоть; чи я тобі межу переорав, чи я тобі в борщ начхав. А ви кажете: «фуа-гра», «бешамель», «суші»… Борщ! Ось чого забагато не буває. Ось чому цій улюбленій

Піддубний на тарілку борщу міняв зароблені в молодості золоті медалі та кубки, «промучившись» на українському борщі майже до 80 років. Прожив би, може, і довше, але медалі закінчились… Якщо хочете знати, то на Запорізькій Січі борщ використовували для випробування молодих козаків, але переперчений (так званий «мудрий»), споживання якого мало продемонструвати стійкість та витримку хлопців. Отож, у кожної господині — свій борщ, свої таємниці приготування. А ще жінки поетизують цей процес, мовляв, борщ не вариться, а твориться, тому й існують вислови, що борщ «вдався» або «не вдався». Крім того, у скарбниці народної мудрості українців записано: найсмачніший борщ той, який був приготовлений учора; справжній борщ має бути таким густим, щоб у ньому ложка стояла, а за парою над мискою дітей коло столу не було видно;

страві нашого народу присвячувалися цілі фестивалі. Вони відбувалися скрізь по Україні: і в Чернівцях, і в Києві, і в Запоріжжі, і в Полтаві, і в Черкасах. І, звичайно ж, у місті Борщів, на Тернопільщині, центральна площа якого ставала під час фестивалю столицею українського куховарства. Десятки, сотні ґаздинь змагалися у приготуванні національної страви, яка в давнину дала назву цьому невеликому населеному пунктові. За легендою, коли турки захопили місто, вони хотіли скуштувати страви місцевої кухні. Одна з господинь зварила їм борщ. Проте загарбникам увесь час щось не подобалося. Нарешті розлючена куховарка вгатила їхнього отамана черпаком по голові і втопила у борщі. Тому і місто так назвали — Борщів. Яка мета всіх цих фестивалів? Популяризація і серед населення України, і серед численних гостей міжнародного співтовариства борщу — справді унікальної страви нашої кухні, що сим-

Allroad Logistics Inc. Тракова компанія запрошує на роботу ВЛАСНИКІВ ТРАКІВ на локальні та довгі дистанції. Вчасна оплата Хороші умови Вигідна співпраця allroadlogisticsin@gmail.com

Тел. 708-261-2884

ALL INDUSTRIAL ELECTRIC Kомпанія з 33-річним досвідом роботи на ринку комерційного та промислового будівництва, шукає штатних працівників для монтажу світлодіодного освітлення. Крім того, шукаэмо електриків для комерційних установок, де є можливість високих заробітків. ПРОПОНУЄМО: медичне, стоматологічне страхування, страхування зору безкоштовно, план 401K із внесками роботодавця, оплачувані відпустки та вихідні. Можливість використання службового автомобіля. Бонус за продуктивність. ВИМОГИ: дозвіл на роботу, англійська мова для порозуміння. Щоб дізнатися деталі пропозиції, зателефонуйте або надішліть SMS на номер Петра 847-344-1844. www.allindustrialelectric.com

23

волізує смак, здоров’я, добробут, домашній затишок, родину, справжні українські традиції; впровадження на цій основі нових сучасних форм дозвілля; збереження і вдосконалення давньої традиції українського народу й основи національної гордості українців у кулінарії, якою є борщ; поширення корисної інформації про культуру нашої держави, зокрема, і кулінарну. До речі, на одному з таких фестивалів (у селі Чубинському Київської області) було встановлено рекорд й України, і світу: тут, у величезному казані, приготували 5 тонн борщу. Для цього знадобилося 4 тисячі літрів води, 350 кг картоплі, 250 кг буряків, 250 кг капусти, 140 кг квасолі, 90 кг цибулі, 80 кг моркви, 27 кг солі, 37 кг сала. Смакота! Таки справді борщ — це предмет гордості кожної господині. Так, при нинішніх цінах в Україні на м’ясо, овочі, на сало і сметану, він є не такою вже й дешевою стравою. Але вона того варта, щоб стати окрасою столу і запорукою доброго самопочуття. І варта називатись в меню українців культовою. І насамкінець знову трішки офіціозу щодо обговорюваної теми. Ще на початку нинішнього року, у січні, Комітет Верховної Ради України з гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити проект постанови про встановлення Дня українського борщу. Попри те, що борщ і до того часу вшановували на різного роду фестивалях, він мав отримати суто своє календарне свято (пропонувалася друга субота вересня). На жаль, народні депутати не встигли це узаконити, бо чорною хмарою впало на нашу долю 24-те лютого. Росія пішла з війною на українську землю. І вирішувати довелося справді важливіші питання. Але день борщу у нас буде. Обов’язково буде. І буде багато-багато інших святкових днів. Одразу після того, як прийде найголовніше свято — День Перемоги над рашизмом. Чекати цього святого дня залишилося уже недовго. А тоді… Тоді ми такий банкет влаштуємо, що самим тільки борщем не обійдеться. І частувати будемо усіх-усіх. Хіба що, крім… Бо, ані рідну землю, ані борщ свій москалям не віддамо.

Транспортна компанія Е2 E4, LTD запрошує на роботу водіїв CDL класу-A, owner-operators на OTR МИ ПРОПОНУЄМО: • Нові траки 2023, нові 53' dry-van, at bed, conestoga (2020-2023).

• Оплата праці щотижнево 0.65-0.700/m., екстра стоп, простiй.

• Cepeднiй пробiг 3000 миль на тиждень, оплачуємо всі милі.

• Бонуси за чистий рекорд i хорошi iнспекції.

• 24/7 диспетчер ВИМОГИ: • Мінімум 6 міс. досвіду • Чистий MVR рекорд • Розмовляємо укр., пол., англ. мовами.

Тел.: 847-338-0853

24

Українська книга

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

ілюстрував книгу визнаний майстер сучасної української книжкової графіки Кость Лавро (1961), дитинство якого минуло на одному з «гоголівських» хуторів біля Диканьки. Книжками з ілюстраціями Костя Лавра зачитуються «малята від 2 до 102» у багатьох країнах світу.

Andriy Chaley, Чикаго Українська книгарня у США @Ukrainian_Best_Books

Літературно-художнє видання. Тверда палітурка. 28 сторінок. 2019 рік. Нова. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», м. Київ, Україна. Українською мовою.

АКТУАЛЬНО НА СЬОГОДНІ...

АКТУАЛЬНО ЗАВЖДИ...

«Другий місяць війни. Хроніка подій. Промови та звернення Президента України Володимира Зеленського». Олександр Красовицький.

«Робін Гуд. Айвенго». Вальтер Скотт, Чарлз Вільсон, Джон Макспедден.

*У книзі зібрано два твори різних авторів, *Документальна хроніка повномасштабнохоча в обох є спільна тема — славетне лицарстго вторгнення росії в Україну нагадує читачу во. Англійський народний герой, благородний про трагічні і героїчні події другого місяця війрозбійник Робін Гуд, разом зі своїми друзями ни. Хронологічно впорядковано публікації щонападав на замки й монастирі, захищаючи скривденних новин, повідомлення з офіційних джеджених та безпорадних, допорел, промови та звернення Президента України. магаючи бідним. Дізнатися На другому місяці війни відбулося звільненЙого пригодами, як і герой- більше ня півночі України від російських загарбників. ством Айвенго, завжди захоплю- тут h Радість перемоги була затьмарена тим, що на валося багато поколінь дітей із звільнених територіях виявили численні факрізних куточків світу. ти злочинів ворога проти мирного населення. Саме протягом другого місяця війни відбувЛітературно-художнє видання. ся перелом в постачанні зброї з Тверда палітурка. 528 сторінок. 2022 рік. Нова. Видавництво «ШКОЛА», країн НАТО та інших демокра- Дізнатися м. Харків. Україна. Українською мовою.

тичних країн світу. Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають благополуччя Європи.

більше тут h

Суспільно-політичне видання. М’яка палітурка. 412 сторінок. 2022 рік. Нова. Видавництво «ФОЛІО», м. Харків. Україна. Українською мовою. ДЛЯ ДІТЕЙ 2+... «Ніч перед Різдвом». Микола Гоголь. *Микола Гоголь (1809-1852) – видатний український письменник, який писав російською мовою і став класиком російської літератури. Читаючи «Ніч перед Різдвом» у блискучому перекладі Максима Дізнатися Рильського, охоче більше віриш давній ле- тут h генді, за якою перші свої твори Гоголь писав українською. У цій юнацькій повісті ще мовби не розірвано ту родову пуповину, що пов’язувала нащадка козацького полковника з рідною землею. У «Ночі перед Різдвом» нечиста сила ще легко вміщається в козацькій кишені... Про-

«КНИГА ТИЖНЯ»... «Для дітей Про Святих». Емі Велборн. *Хто такі святі, чому розповіді про життя святих є важливими для дітей і чого можуть діти навчитися з їхніх життя і вчинків? У книжці «Для дітей про святих» автор бестселерів Емі Велборн відповідає на ці запитання захоплюючими і надихаючими історіями та дає поради, як можна їх застосувати в реальному житті. Письменниця пояснює, як ці люди стали святими, чому ми їх вшановуємо і як вони допомагають нам навіть сьогодні. Розповідаючи про життя понад шістдесят святих, які жили в різних країнах, авторка пропонує дітям чудові рольо- Дізнатися ві моделі цих героїв Церкви. більше Чудові ілюстрації до українського видання подарувала ху- тут h дожниця з Івано-Франківська Світлана Хміль.

Для молодшого і середнього шкільного віку. Літературно-художнє видання. Тверда палітурка. 80 сторінок. 2020 рік. Нова. Видавництво «ПОРТАЛ», м. Київ, Україна. Українською мовою.

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ: Про розум

*** Творять люди живі, не мертві.

Про людину

Про життя Д. Наливайко

*** Людина схожа, багато хто знає, на того, другом кого називає. Коли захочеш людину пізнати, потрібно друзів її розпізнати. Віталій

*** Що чинить батько, те й сину охота.

Д. Наливайко

Власні

*** Спортзал – це тренажери для тіла, а книги – для розуму.

A. Chaley

Історія

30.12.2022 — № 29 Максим Пастівничний, Сокаль «Сурма»

П

ерша війна Радянської Росії проти УНР 1917-1918 років — збройний конфлікт, що став наслідком протистояння РНК росії на чолі з В. Леніном та УНР. Бойві дії тривали з грудня 1917 р. до травня 1918-го. Якщо на початку листопада 1917 року ставлення більшовиків до ЦР було вичікувальним і лояльним, то в кінці місяця, коли влада Леніна в москві і Петрограді остаточно затвердилась, РНК остаточно перестала приховувати своє агресивне ставлення до проголошення незалежності УНР. У 20-х числах листопада почали поширюватись чутки про напад більшовиків на Україну. Розцінивши ультимативні вимоги радянської росії припинити роззброєння більшовизованих полків та розпочати спільні дії проти «контрреволюційних виступів», як втручання у внутрішні справи УНР, Генеральний секретаріат Центральної Ради виконувати їх відмовився, про що 18 грудня 1917 року повідомив Раду народних комісарів росії. Отримавши відповідь, того ж дня Раднарком ухвалив «вважати Раду у стані війни з нами». Після того, як 7 листопада 1917 року в Петрограді перемогло більшовицьке повстання, в Україні активізувались збройні виступи більшовиків, що прагнули встановити в Україні диктатуру своєї партії. 20 листопада Центральна Рада своїм III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної росії. У відповідь більшовики Києва сформували Київський військовореволюційний комітет на чолі з Георгієм П’ятаковим, що розпочав підготовку до збройного повстання силами контрольованих більшовиками частини регулярної армії та загонів червоної гвардії, дислокованих у Києві.

12 грудня 1917 року війська УНР роззброїли 7 000 більшовиків у Києві та 20 000 в районі Жмеринки, росіяни були відправлені в росію під охороною, українців же було демобілізовано.

17 грудня 1917 року РНК висунула ЦР ультиматум, який виконувати ЦР відмовилась. Згодом РНК оголосила про початок війни.

22 грудня червоногвардійські загони з росії увійшли до Харкова, де через три дні було проголошено про створення Української Народної Республіки рад як складової частини федеративної радянської росії. Саме з-за спини радянської УНР ленінський Раднарком згодом і розпочав війну проти УНР. Верховним командувачем спрямованих на війну з УНР військових загонів ленінський Раднарком ще 18 грудня призначив одного зі своїх членів Володимира Антонова-Овсієнка. Він

25

Російсько-Українська війна 1917-1918 римання якого було відправлено найбоєздатніші підрозділи. Більшовики почали бій значними силами — десь зо тисячею червоногвардійців і матросів-балтійців за підтримки двох бронепоїздів. Їхній наступ широким фронтом вдавалось стримувати кулеметним вогнем, але

прибув до Харкова 24 грудня, а вже 7 січня 1918 року, формально виконуючи прохання радянської УНР, видав наказ про наступ на київську УНР.

9 січня більшовики захопили Катеринослав, 20 січня вони зайняли Полтаву, 27 січня загони під командуванням російського лівого есера Михайла

З українського боку цей напрямок обороняв Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою. Бої відбувались практично за кожну залізничну станцію та великі і малі міста: Ромодан, Гребінку, Доч, Чесноківку, Хутір-Михайлівський, Бахмач.

Муравйова під Бахмачем з’єднались із 30-тисячною більшовицькою армією, що перейшли український кордон поблизу Сум, і розпочали штурм Києва, який був узятий 5 лютого 1918 року. Від повного розгрому УНР врятував укладений нею з Німеччиною, Туреччиною, Болгарією й Австро-Угорщиною сепаратний Берестейський мирний договір. 9 лютого 1918 року півмільйонна австро-німецька армія почала займати територію Лівобережної України, 1 березня від більшовиків було звільнено Київ. 3 березня був підписаний Брест-Литовський мирний договір, згідно з яким більшовики визнавали не тільки незалежність УНР, але й Фінляндії, Польщі, Латвії, Литви та Естонії. Упродовж березня-квітня німецькі й австрійські війська зайняли всю Лівобережну Україну, до кінця травня — Донеччину і Крим, що змусило РСФРР 12 червня 1918 року підписати з УНР тимчасовий мирний договір. Аналізуючи цей буремний період, ніяк не пройдеш повз таку героїчну сторінку українського народу як бій під Крутами. Під час першої російсько-української війни 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути відбувся бій між загоном юнкерів і київських студентів та гімназистів під командою сотника Аверкія Гончаренка і червоногвардійцями Михайла Муравйова, що вели наступ на Київ. У середині січня 1918 року більшовики розгорнули повномасштабний військовий наступ проти УНР. Основним напрямком їхнього удару була залізниця через Харків-Полтаву. Тут йшли загони під командуванням Михайла Муравйова. З Гомеля у напрямку Бахмача йому на допомогу рушив загін Рейнгольда Берзіна. 20 січня більшовики захопили Полтаву.

Щоб унеможливити подальше про- завдяки чисельній перевазі натиск сусування більшовиків, українські війсь- противника не послаблювався. Як згока пошкодили залізничну колію. Тоді дом згадував Аверкій Гончаренко, рякерівництво «червоних» перекинуло тувало «тільки слабе темпо його насвої війська на бахмацький напрямок, ступу». який обороняв загін Першої українПерестрілка не вщухала до вечора ської юнацької школи імені Богдана — червоні так і не зважились перейти Хмельницького під командою 27-літ- до вирішальної атаки. нього сотника Аверкія Гончаренка у Долю бою вирішила звістка, що в складі чотирьох сотень (по 150 чоло- Ніжині курінь імені Тараса Шевченка, вік) юнкерів і 20 старшин, що на оз- десь зо вісім сотень чоловік, заявив броєнні мали 18 кулеметів. про підтримку радянської влади, не Бійці перебували на позиціях уже бажаючи вести «братовбивчу війну з кілька тижнів, виснажились та потре- великоруським пролетаріатом». Це бували ротації. У ході різдвяно-ново- загрожувало оточенням. Гончаренко річних свят частина з них самочинно наказав усім підрозділам відступати. поїхала до Києва на відпочинок та за Частина загону заблукала і потрадопомогою. Скориставшись цим, біль- пила в більшовицький полон, а 9 лютошовики взяли Бахмач. Вони розпоча- го Київ було захоплено більшовиками. ли наступ на Київ. Українські підрозділи були змушені відступити до станції Крути. Увечері 28 січня на станції Плиски сталась невелика перестрілка між українським бронепотягом та передовим більшовицьким загоном. Червоногвардійці втратили свого командира та відступили. Український бронепотяг повернувся на станцію Крути. Пізно ввечері більшовики знову, цього разу на бронепотязі, увійшли на станцію Плиски. Українців там уже не було. Не зорієнтувавшись у назвах, у москву пішло донесення про взяття Крут.

29 січня 1918 року о 4 годині ранку Про бій під Крутами дізнались лиу Крути повернулись юнаки першої ук- ше після визволення столиці 1 березраїнської військової школи, що рані- ня. До Києва повернулась Центральна ше поїхали до Києва. Разом із ними Рада, за рішенням якої 19 березня на приїхав добровольчий Студентський Аскольдовій могилі відбулося урочикурінь — трохи більше ста студентів, сте перепоховання загиблих. Частина гімназистів, слухачів фельдшерської тіл ідентифікована не була. школи. Більшість з них не мала ні боУ 2006 році на залізничній станції йового досвіду, ні навіть військового Крути відкрито меморіал пам’яті повишколу, була погано екіпірована — леглих, у 2012 році на місці дерев’яноукраїнське командування все ще хиб- го хреста, де покояться їхні останки на но очікувало основного удару більшо- Аскольдовій могилі у Києві, встановвиків з полтавського напрямку, на ут- лено кам’яний хрест.

26

Війна

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Пам’ять. Мій син Святослав — Skeld

ВІД РЕДАКЦІЇ: Святослав Горбенко — український герой, один із перших загиблих українських воїнів, яких згодом почали називати «кіборгами». 26 грудня йому мало виповнитись 28 років... Автором статті є його батько — Сергій Горбенко — історик, антрополог, медик, а з моменту повномасштабного вторгнення — командир меЯкби я міг писати музику, яку він так любив, я напидичної частини одного із батальйонів ТрО, лікар ССО. сав би реквієм його Духу, як би я міг малювати, я написав би картину, але я не можу, єдине що мені доступно — це ВІЧНІЙ ПАМ’ЯТІ НАШОГО слово. І я пишу слово про Святослава, в якому хочу збеСОНЯЧНОГО СВЯТКА, регти найважливішу пам’ять про нього, поки свідомість З ЛЮБОВ’Ю І ШАНОЮ ПРИСВЯЧУЄ і сили ще служать мені. НЕВТІШНИЙ БАТЬКО. Хай це слово послужить пам’яті не тільки нашого незабутнього Святка, але й пам’яті інших юних воїнів, що Святослав. Ось перше слово, віддали життя за Честь і Волю України в цій війні з рояке чую я, коли прокидаюсь сією, за наше право робити свій вибір і жити так, як підіз — забутного чорного сну казує нам власна Душа і Воля. зранку з того самого чорного дня 6 жовтня 2014 року. Він загинув у бою 3 жовтня 2014 р., проте саме 6-го числа я вперше почув, що мій син був смертельно поранений в аеропорту Донецька і помер. Тому не 3-є, а саме 6-те жовтня стало навіки чорним днем мого життя. «Святослав» — говорить чи Святослав Горбенко — то внутрішній голос, чи пораSkeld — київський сту- нена свідомість, чи його ангел дент і український воїн, до мене і біль знову занурює що загинув у бою за До- на дно безодні горя, і усвідом- Святослав Горбенко, останнє фото, 3 жовтня 2014 р. нецький аеропорт 3 жов- лення про те, що він більше не тня 2014 року подзвонить у двері, не увійде Мені випала гірка і славна доля бути сином героя і баввечері в наш дім — високий, стрункий, і не згребе нас тьком героя, бо сам я не герой, а звичайна людина, така в обійми за плечі своїми довгими сильними руками. як більшість з нас. Я був на Майдані лікарем, але я не піЯк я чекав нашої зустрічі в кінці жовтня, коли він обі- шов добровольцем, як мій син, бо всіма силами намагавцяв, що повернеться у відпустку з фронту. Він став муж- ся зберегти його і нашу родину, яку, в разі моєї загибелі, чиною і це мала статися наша перша відверта чоловіча не було би кому годувати і захищати. Крім того, я знав точрозмова на рівних. Не сталося, бо не судилося. Тепер я но, що варто мені поїхати на війну, мій син негайно кинув розмовляю з ним, дивлячись в ясні великі сіро-голубі очі би навчання і пішов би за мною, як колись він пішов на з його фото, що стоїть на старенькому серванті великої Майдан в Харкові, почувши, що я поїхав в Київ. Він — оскімнати, де ми колись збиралися всією родиною. Поруч — танній чоловік з нашого роду і я намагався його вберегти. незгасна свічка і білі хризантеми — символ далекої каз- Не судилося. Він пішов попри всі мої намагання не допукової Японії, мову і культуру якої він намагався осягнути стити цього. Хай пробачить мені Україна і мій народ, але в університеті. я звичайний батько, найзвичайнісінький, я годен йти сам, Його гітара, книги, улюблені сорочки, курточки і кеди але перед цим хотів би сховати від ворога своє гніздо. Не — все на своїх місцях в домі — вірно чекають господаря з сховав. Не вдалося. Гаряче, відчайдушне серце Святка, далекої подорожі, куди він поїхав… назавжди. як серце Данко з Горького, штовхало його на захист ВітКоли ми ховали його разом із його побратимами — бій- чизни, попри всі мої батьківські заборони покидати дім. цями ДУКу Правого Сектору, друзями киянами, харківча- Втім, як добрий вірний син, він при цьому хотів, щоби я нами і полтавчанами, я багато чого почув нового про си- залишався на сторожі дому, мами й інваліда-бабусі, і чена, того нового, що відкрило мені і матері його справжнє кав його. Він теж як і я хотів, щоб наш дім не загинув. При велике і ясне обличчя. Те саме доросле обличчя воїна — цьому він, мабуть, не розумів, як мені важко працювалозахисника дому і Вітчизни, яке я довго не хотів бачити за ся в цивільній медицині з усвідомленням того, що він щостудентськими юнацькими рисами Святка. дня ризикує життям. Як постаріли прекрасні риси його Що поробиш — всі ми батьки в цьому подібні — ми ча- матері від безсонних ночей і важких думок. Як важко нам сто-густо бачимо в своїх навіть дорослих дітях — дітей, було чекати його відпустки з фронту. На відміну від ньотих самих маленьких, яких ми ще донедавна вчили гово- го, неслухняного, я залишився, бо розумів що два вбитих, рити, ходити і осягати всесвіт. Для нас всіх наші діти ма- або два важкопоранених підірвуть його матір і знищать ленькі, і перш за все просто діти. всю родину. Я залишився в Києві, працював і чекав, долаТому коли 7-го числа в батальйоні його командир ско- ючи сором і гіркоту, втішаючи себе думкою, що перевезу роговоркою перечислюючи його досягнення як солда- родину до себе, забезпечу необхідним і зміню його на фронта, суворо, як з доріканням, мовив про нього, що він був ті. Не встиг, не зміг. Втім, що б мені не говорили, як би не для нього лише одним із його лейтенантів, я відповів: «А дорікали і не засуджували, за те що я відпустив його на для мене він був просто єдиним сином». Мої слова кану- фронт і погано виховав, що він мене не послухався, я не зали в прірву, бо помітити їх було дуже болюче. суджую його анітрошечки, бо, пригадуючи власну юність, Тоді, в ті страшні і важкі дні, коли я віз тіло сина в труні розумію, що відчував би себе так само як і він. Молоді до Києва, а потім ховав його, я заприсягся зберегти єдине, менше думають про родину і рід, ніж старші люди, вони що залишилось в нас від сина — пам’ять про нього, про вірять в своє безсмертя і не чекають смерті. Тому молоді його Дух — Світлий, Відважний Люблячий, який досі з є найвідчайдушнішими і найгероїчнішими солдатами. нами, з його батальйоном і з так любимою ним Україною, Святослав походив із старого солдатського роду, який, для захисту якої він, мабуть, і прийшов в цей світ. як не дивно, об’єднував в собі три гілочки трьох народів старовинної держави Речі Посполитої, адже серед предків

наших є і українці-русичі, і поляки, і литовці. Переважна більшість із них була воїнами, тому не дивно, що київський студент Святослав закінчив свій короткий життєвий шлях саме на шляху Воїна. Але тут я скажу не про всіх, а лише про тих, про кого він більше всього знав і пам’ятав. Він дуже пишався своїм дідом, моїм батьком Олександром Петровичем Могильним — солдатом Другої світової війни, який пройшов дві війни: з гітлерівською Німеччиною і з тією самою Японією, мову і культуру якої потім з любов’ю вивчав мій син — його онук. Батько пішов на фронт в 1941 році з Високого під Харковом, також зовсім молодим юнаком — в 17 років. В Німеччині він закінчив війну в Кенігсберзі, а потім була війна в Маньчжурії. З перемогою він повернувся додому — у віці 22 років. У батька було всього лишень 6 нагород, проте бойові: 2 ордени і 4 медалі. Син пишався дідом і вважав, що він старший за нього аж на два роки, коли пішов на свою… власну війну. Не буду згадувати сумні обставини, чому, хто і як змінив наше прізвище на Горбенко, але ми всі з честю і пошаною носили і його. Бо Горбенко — прізвище моєї матері, це був також старовинний козацький військовий рід, де не було би мужчини, який не служив у війську і не воював за Батьківщину, на жаль, зокрема і в часи царизму. Архіви зберегли нам скупі відомості про їхню службу у військах Хмельницького, в російських військах під Бородіно, воювали і під час Кримської та Балканських війн XІX ст. Мій дід Костянтин Єлисейович Горбенко і два його брати теж пройшли Другу світову війну, один із них загинув. Водночас польські і литовські наші предки служили в королівських військах в часи Хмельниччини і наш рід дивним чином об’єднав нащадків колишніх супротивників. Тому в домі нашому завжди з любов’ю і пошаною ставилися і до українського козацтва, і до польського та литовського рицарства. Ми не розділяли їх, як не можна розділити предків. І Святко виховувався в традиції пошани до всіх трьох народів, кров яких текла в його жилах. Як це не дивно, коли путін розпалив пожежу війни і орди рашистів вдерлися в Україну, саме Литва і Польща виявили нашій Батьківщині найбільшу і найстійкішу підтримку та солідарність. Немов всі наші роди знову стали разом плічо-пліч проти страшної навали зі Сходу. Святослав став живим втіленням цього єднання. Я дуже хотів з часом, коли ми би перевезли наш дім до Києва в більшу безпеку, піти з сином в наш спільний польсько-литовсько-український батальйон. Я надіявся, що він до того часу закінчить університет, бо не вірив, що війна закінчиться швидко і знав, що в якості офіцера, знавця трьох мов (він вільно володів англійською, говорив французькою, осягав японську і читав польською) він принесе велику користь українській армії. Залишався ще рік — прекрасний рік в Київському університеті Шевченка. Шкода, що не судилося. Утім цим літом він встиг закінчити військову кафедру при Харківському танковому училищі, скласти іспити та отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони він мав одержати саме по закінченню 4–го курсу в Інституті філології Київського університету. Київ — це доля Святка, його шлях і доля, це я усвідомив тільки коли його не стало. Річ у тому, що він був природжений історик — це ще один дар від Бога, який був у нього. Мав блискучу пам’ять на дати, імена, події, вчився легко і невимушено, незважаючи на те, що пішов у школу в п’ять років. (Так сталося і це теж доля). Хоча в Полтаві в ліцеї ніколи не помічали його успіхи на олімпіадах з історії, своє ЗНО з цієї дисципліни він склав на 200 балів. Тому по закінченню ліцею він дістав запрошення одразу ж в два славетних Київських університети: КНУ ім. Т. Шевченка і Києво-Могилянську ака-

Війна

30.12.2022 — № 29 демію, дякую дорогому Києву за це… З охотою прийняли нашого сина і два відомих харківських університети: Харківський національний педагогічний університет ім. Г. Сковороди та Харківський національний університет ім. Каразіна, останнім відгукнувся й історичний факультет Полтавського педагогічного інституту. Як важко і болюче було тоді нам відмовлятися від Києва, Святослав вдома на Різдале хлопцю було лишень п’ят- во, 2013 р. надцять років (це було у 2010 році) і їздити додому часто він не міг би, та й коштів могло не вистачити на дороге столичне життя. Ми обрали два Харківські вузи з двох причин: якість навчання і швидкість доїзду до Полтави, де тоді мешкала родина. Крім того, в Харкові в той час вчилася на старших курсах ХАІ старша сестра Святослава — Ірина, і дітям було легше разом. Святослав почав вчитися у двох вузах паралельно: на англо-японській філології в університеті ім. Сковороди і заочно на історичному факультеті харківського університету. Ми разом дійшли тоді висновку, що в сучасному світі будь-який фахівець має знати добре англійську і ще одну мову (обрали японську), а потім відшліфовувати свою професію. Оскільки його дар історика був такий помітний, що навіть не маючи тоді в Україні ніяких перспектив для цієї професії, ми з мамою вирішили дати йому можливість дістати диплом історика і не заривати талант у землю. Як не важко йому було вчитися, він із усіх сил тяг ці два університети свідомо, не жаліючись на труднощі та недосипання. Так він довчився до третього курсу, коли додалася ще військова кафедра. По суті третя освіта, заняття стали співпадати з університетськими, особливо у суботу, бо університет Сковороди вчився за 6-денним графіком. Святослав змушений був взяти академку на заочному факультеті своєї улюбленої історії, з тим щоб встигати вчитися і мовам, і військовій справі, якою він помітно цікавився. Крім того, знаючи як нам важко фінансово, він потайки підпрацьовував вантажником на будівництвах і почав заробляти свої перші власні гроші. Коли я про це дізнався, то не став забороняти йому, але поставив умову — не запускати навчання. Потайки я пишався сином — він дорослішав на очах, хоча йому було лишень 17 з половиною років. Але в голос, як завжди, мовчав, тепер бачу — дарма. Як виявилося, через три роки йому судилося повернутися до Києва і як студенту, і як воїну. Адже весною 2014 р. я перевів його з Харкова до КНУ ім. Шевченка, і саме від Київського осередку Правого Сектору він пішов на війну — спочатку в навчальний центр «Десна», а потім — у п’ятий батальйон Добровольчого Українського Корпусу Правого Сектору. З Харкова ми змушені були перевести сина, тому що одразу ж від початку Харківського Майдану він став до лав Самооборони, як завжди абсолютно не цікавлячись формальностями: записами, посвідченнями і т. п. Зате він брав реальну участь в реальних подіях, одних із найдраматичніших в сучасній історії України: в рядах нечисельних захисників Харківського Майдану він відбивався від злочинних зайд із Білгорода і розлючених бандитів «Оплоту» та інших «колорадосів». Ми потім з горем знайшли в інтернеті кадри, де наш син закривався руками від каміння, що кидали їм в обличчя путінські рашистські найманці. Проте Святослав мовчав — не хотів, щоб мама і я знали про це. Та я дізнався про це і зробив все, що міг, щоб перевести сина до Києва, адже харківська міліція зовсім не захищала їх. І я був не певен, що йому спокійно дадуть довчитися за його участь в Майдані. Я й досі вдячний Києву і киянам, що зрозуміли нас, батьків, і дали йому

шанс довчитися, хоч через різницю в програмах йому довелося важко працювати і недосипати численні ночі. Так Святослав став київським студентом і несподівано він повернувся в те місто, куди, вочевидь, ще раніше скеровувала його доля. З’явилися нові друзі, і, звичайно, гарні дівчата-киянки. Здавалося б, життя тільки починало розквітати, але сморідний гар зі східних кордонів, як колись в часи Київської Русі, пробив набат тривоги. Почалася війна з путінською росією, звістки одна одної гірше приходили з Півдня і Сходу України. Ми все чекали об’явлення війни і загальної мобілізації, проте війну обізвали АТО і замість формування військ державою, народ почав сам формувати свої героїчні батальйони. Творилося щось незрозуміле, страшне і парадоксальне. Кращі наші люди йшли беззбройні, ненавчені, роздягнуті, а їх зраджували, видавали, і вбивали, вбивали, вбивали нові ординці путіна. Весь світ мовчав, крім Польщі і Литви, які разом з Україною забили тривогу. А я бачив тільки одне — те, що бачили, мабуть, більшість українців — славну когорту наших героїв на Сході зраджували тут, вдома, чисельні агенти москви, закинуті в наші державні служби. Звідси і втрати, втрати, втрати. Я казав сину, казав його побратимам і скажу зараз — не можна сподіватися на розгром хижих путінських Орд на Сході поки ми не приборкаємо тут, в Києві, чисельних агентів, диверсантів і просто колорадів-зрадників, які постійно б’ють в спину нашим батальйонам. Я дуже сподівався, що мої слова почує Дмитро Ярош, Семен Семенченко, Андрій Білецький та інші командири-патріоти. Не почули, шкода. Але наявність цієї відвертої зради в тилу і парадоксальне НЕВИЗНАННЯ ВІЙНИ ВІЙНОЮ зупинило багатьох цілком тверезих і корисних фронту чоловіків середнього віку, не згідних іти в бій, знаючи наперед, що тобі стріляють в спину, ведуть у засідку і готують розгром. Мій син був іншим — таким, як і інші герої, що зараз своєю святою кров’ю захищають кордони держави попри страшні втрати, зраду і некомпетентність вищого військового керівництва. І він пішов на війну, незважаючи ні на очевидну зраду в тилу, ні на підлу лицемірну політику офіціозу, так і не визнаного до цього часу Добровольчий Український Корпус Правого Сектора окремою складовою частиною регулярної української армії. Попри весь його героїзм, попри всі досягнення і попри всі втрати (на момент публікації цієї статті визнання ДУК ПС та інших добровольців вже відбулось, хоча і дуже запізніло та з багатьма бюрократичними нюансами — ред.)… Святко знав це моє ставлення до теперішньої війни, знав як вся наша родина болюче переживає кожну нашу втрату на фронті, кожну загибель солдата і горе родини, щиро шануючи патріотів. Ми НЕ ХОТІЛИ, щоб він йшов зараз воювати. Ми молили його довчитися, адже навіть для того, щоб дістати чесно заслужені ним офіцерські погони, йому треба було закінчити ще рік бакалаврату в Києві. Ми всі прагнули, щоб він відшліфував знання складної японської мови в Києві. Тим більше, що йому дуже пощастило з викладачами. Адже японську мову у нас викладають дійсно прекрасні фахівці, що її знають і люблять, — такі, як професор Іван Петрович Бондаренко, японський професор Егава-сан, талановита молода викладачка Юлія Заморська. Кажу це, тому що спілкувався з цими людьми, із зацікавленістю прочитав книгу Бондаренка. Я дуже хотів, щоб Святко пройшов цю прекрасну школу. Я подумки вже змирився, що він піде до війська, але хотів, щоб він закінчив шлях освіти. Тоді б знання трьох мов, на мій погляд, більш прислужилося б і Українській державі, і тому ж Добровольчому Українському Корпусу. Але ворог наступав, і син казав: «вони все одно не дадуть нам довчитися, батьку, треба йти, поки вони не прийшли до Києва». Я не погоджувався, наполягав, що вчитися треба до останнього, поки є шанс, щоб бути більш вдосконаленим в цій страшній великій війні. Тому він пішов таємно, щоб я не

27

міг його зупинити… Я не кажу, що він помилився, що пішов в бій за святу справу, але дуже жалкую, що він пішов тоді, 17 серпня, таємно, не поговоривши зі мною і мамою, залишивши лише листа. Я чекав його в Києві 18 серпня, але він опинився у військовому навчальному центрі «Десна», куди записався як доброволець ДУКу ПС. Ми пережили страшні три тижні невідомості і пошуків, адже звідти він вже не міг нам зателефонувати. За допомогою друзів я знайшов його лишень 9 вересня 2014 р., якраз перед відправкою на фронт, в тій же «Десні». Це була незабутня наша остання зустріч з ним живим, наша незабутня розмова. Не буду приховувати, я зробив все, що міг, щоб його переконати повернутися до університету, адже відрахування могло би порушити і його статус як військовозобов’язаного — як студент стаціонару, та й ще закінчивший військову кафедру, він мав право на відстрочку від призову, а будучи відрахованим втрачав це право. Те, що він став бійцем ДУКу, тоді не знав військомат, бо їх списки берегли в таємниці і ставалося б непоправне, його, солдата!, шукали би з військомата. Всі ці проблеми треба було негайно виладновувати, я просив його і командування повернути його на навчання, завершити його і аж потім йти до батальйону. Його командир переклав це рішення у руки Святослава. Син спокійно і уважно вислухав мене і сказав тоді приблизно так: «Тату, вони завтра їдуть, ми були разом на вишколі три тижні. Це ж мої товариші, як я зможу вчитися, коли вони поїдуть самі, будуть там… Ми були разом тут, будемо разом і там. І втім, не думай, що мене до війни десь підготували би краще, тут добре навчають, та і побратимів таких як тут — кращих не буде. Як прийдеться потім знову йти на війну і я пожалію за ними, і ти пожалієш, що мене зупинив і забрав… Бо ми тут вже здружилися і звикли один до одного». Тоді я вперше відчув ту спокійну чоловічу, не юнацьку мудрість, якою він керувався і яку я збагнув після чорного 6-го жовтня. «Таточку, — сказав він мені, — поможи мені, я ж тебе знаю, ти все зможеш, все зробиш. Я приїхати не зможу. Виріши сам ці проблеми з паперами — поговори і в деканаті, і в військкоматі, а потім, коли у відпустку відпустять, я теж приїду». До відпустки він не дожив. Може, мене і осудить світ, і купа інших батьків, які, на відміну від мене вберегли своїх дітей, але після цього, після розмови з Святком… я відпустив його, і знявши з шиї іконку з хрестом, які носив мій дід під час війни, а я на Майдані, повісив йому на шию і благословив. Взагалі в нашому роду не прийнято повертати воїнів з їхнього шляху на війну, і я, долаючи раціональні доводи розуму, зробив через біль те, що наказував мені старовинний звичай в серці. Який він тоді був щасливий. І я зрозумів, що, мабуть, зробив щось правильне і корисне для нього, чого раніше не робив. Болюче було прощатися з ним, відпускаючи його на війну, просив його тільки одне: «Синку, обов’язково повернись з перемогою, не підведи мене перед мамою, за мій вчинок. Повернись». Він міцно обняв мене: «Не підведу. Повернусь обов’язково». «Ми переможемо!» — сказали ми одночасно, тоді разом. І хоч його вже немає зі мною, з усіма, хто його щиро любив і поважав, я знаю, що це так: і кров Святослава за нашу Святу Україну-Русь пролилась недаремно — МИ ПЕРЕМОЖЕМО в цій війні, і путінська росія буде розгромлена, і впаде туди, звідки вийшла — в пекло. Мені дуже багато дуже різні люди і бійці-побратими з ДУКу ПС, і кияни, і львів’яни, і харків’яни говорили, що Святко герой і здійснив подвиг. Так і є, але не знаю, що знають вони, скажу лишень те, що знаю я.

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 28

28

Війна

ПОЧАТОК / С. 27 Направду, не знаю деталі його мученицької смерті, судмедексперт пише про осколок в шию, казали, стріляв російський танк. Бійці казали, що в той страшний день «перемир’я» 3 жовтня 2014 р. йшла чергова шалена атака російських загарбників на аеропорт в Донецьку. Відбивалися пліч-о-пліч десантники і бійці ДУКу Правого Сектору — 5-й славний батальйон, може, ще хтось, вибачте — не знаю. Багато було поранених, десантників, що задихнулися димом, Святослав з побратимом виносив їх із зони ураження. Коли несли ще одного — стрілив танк. Вони впали втрьох. Святослав і його побратим загинули, але поранений залишився живим. Так мені розповіли. Я радий, якщо той, кого вони рятували, вижив. А отже не даремно все було. Значить свій воїнський борг вони виконали повністю. Що ж до мене, я визнаю героїзм сина трошки з іншої точки зору. Я вбачаю в ньому не тільки військовий подвиг, незламну хоробрість і вірність обов’язку, як щиру свідому пожертву собою за свою Батьківщину, за її волю і честь, за інших людей — співгромадян, навіть не знайомих йому. Він мав прекрасне майбутнє, мав молодість, кохання, закінчував Київський університет із перспективною професією, мав отримати офіцерські погони і мав законну відстрочку від призову, було оголошене «перемир’я» і він мав всі формальні причини НЕ ЙТИ, але ВІН ПІШОВ, відмовившись від всіх цих надбань і здобутків, від всього свого і навіть життя, пішов захистити кордони наші від лютого ворога, який неформально, попри всі перемир’я і домовленості, вперто дереться в нашу землю, вбиває і нівечить наших людей. Думаю в цьому, в цій СВІДОМІЙ дорослій жертовності і є суть правдивого подвигу Святослава, що поріднює його з іншими героями Небесної Сотні й іншими українськими героями українсько-російської війни з незрозумілою

surma.com.ua викрученою назвою АТО. Ми — люди — всі однакові як батьки, всі ми певною мірою егоїсти, звиклі вбачати в своїх дітях лишень СВОЇХ дітей, СВОЮ радість, втіху, гордість і надбання. Святко своїм коротким світлим життям і смертю, як спалах, навчив мене мудрості і відкрив мені істину, що це не так. Хай мої слова, якщо буде ласка Божа, послужать ма- Святослав Горбенко, треленькою втіхою таким же як тій зліва, серед побратими враженим горем батькам мів-захисників Донецького аеропорту, фото незадітей-героїв, або просто улюб- довго до бою 3 жовтня лених дітей, що пішли до Бо- 2014 р. га раніше за нас. Діти посилаються нам як вища втіха і радість від Бога, для піклування за ними і виховання їх, але вони ОСОБИСТОСТІ, і послані зі своєю місією на цю прекрасну землю НЕ ТІЛЬКИ для нас, але й для інших, може й невідомих нам людей, для служби Вітчизні, народу, людству і врешті-решт самому Господу. Вони, наші маленькі та, здається, такі беззахисні й наївні насправді ВЖЕ мають БЕЗСМЕРТНУ ДУШУ і Дух, інколи чистіший і вищий, ніж наш власний. Цей Дух веде їх по життю безпомилково, веде задля виконання тої великої місії, яку поклала на них Божа Воля — задля добра і блага не тільки нас… їх фізичних батьків, але й задля щастя, добра багатьох інших людей та своєї рідної землі. Вони покликані допомагати іншим, а не тільки нам, вони призвані інколи вчити інших, а інколи і… нас… своїх батьків. І наше завдання не тільки виростити і виховати їх, але ще вчасно побачити це і не соромитися вчитися в них, допомагати їм реалізувати свою місію на землі і принаймні не заважати і не змінювати її скерування.

№ 29 — 30.12.2022 Коли ми поховали сина, 9 жовтня, одна добра проста людина — типовий представник нашого доброго чесного і трудящого народу — простими словами сказав мені: «Зараз на небі збираються душі наших предків, наших героїв, видатних українців ще з Русі, рицарів, козаків, Героїв ОУН-УПА і Небесної сотні, героїв, що загинули в АТО, всі вони об’єднуються і стають щитом для нашої України — небесним полком, що береже нас і допомагає захищати нашу землю. І Святослав приєднався до них. Бо Бог потребує чистих воїнів». Я згоден з ним. Бо наші мертві, як казав поет, «нас не залишать в біді. Вони як вартові». «Він пішов у Вирій, до Роду», — сказав один із моїх знайомих по Майдану козаків. Так, він пішов, щоб разом із Родом, разом з іншими Родами, там з Неба помагати нам берегти та захищати нашу Україну. Але до цього він освітив моє життям 19 роками свого сонячного життя. І я, долаючи тепер одвічну вже біль, шепчу зранку перед молитвою: «Дякую Боже, дякую моя дружина за 19 весен». Дякую тобі, синку. Могила Святослава на Берковецькому цвинтарі в Києві 11 листопада 2014 року 40 днів по смерті Святослава. За його душу відправлена Свята Меса в Санктуарії Святої Богородиці Ченстоховської на Ясній Гурі і в церкві Св. Петра і Павла в Києві. Дякуємо всім, хто молився з нами за спасіння душі нашого сина.

4 листопада 2014 р. Автор: Сергій Олександрович Горбенко Джерело: https://sagor.com.ua/mij-sin-svyato slav-skeld.html

Реклама

30.12.2022 — № 29

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА ФУНДАЦІЯ АМЕРИКИ

Дякуємо всім хто підтримує наш університет. Нехай Різдво народження Христа принесе наступного року мир Україні, а вам і вашій родині здоров’я, любови, надії, та єдності. Україні перемогу! Слава Україні! Сергій Квіт, президент Національного Університету Києво-Могилянська Академія Kyiv-Mohyla Foundation of America PO Box 46009, Chicago IL, 60646, 773-490-9797 mail@kmfoundation.org, www.kmfoundation.org

29

30

Україноцентризм / Події

Євген Салевич, Львів «Сурма»

П

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Українські генеральні ідеї ідеолога націоналізму Юрія Липи їнства з огляду на його політичну та етнічну історію, антропогеографічний тип, характер, ідеологію, Юрій Липа, продовжував доктор географічних наук, акцентує увагу на тих підставах, які могли б посилити його енергію, збільшити «відпорну» силу і безпеку українства до чужих політичних, культурних та ідеологічних впливів. Українцям, на думку вченого, потрібна етнокультурна і релігійна солідарність, національна воля, критичне ставлення до чужих доктрин і цінностей, розумна геополітика, в центрі якої — природна вісь Північ — Південь. Юрій Липа, —

його розпаду й утворення національних держав. Доктор філософських наук Ігор Держко розвинув ідеї української і світової класичної геополітичної думки про геополітичну орієнтацію України на Серединну Європу. Він поставив українські геополітичні концепції Юрія Липи поряд із працями видатних вчених світу Фрідріхом Лістом, Карлом Людвігом фон Бруком, Константином Францом, автором «Дослідження з європейської рівноваги», та німецьким геополітиком Фрідріхом Науманном, автором концепції Серединної Європи.

кого Міста, тому за нього українському воїну було легко помирати. Важливими рисами українського Вічного Міста були також «препишне й глибоке почуття свободи, волі, вибрана релігія» і таке інше. Подив викликав, за Липою, характер будівничих українського Вічного Міста, їх потужність культурна й державна: людей, які легковажили всіма дарами, за винятком зброї та коня. Та, — далі продовжував доповідач, — раптом відбувся занепад Києва, Вічного Міста із «надломлення духовности його еліти», із занепаду українського духа. Сталося це через «багатство і ве-

ровідне коло Організації української нації «Держава», Українське лікарське товариство у Львові та відділ україніки ЛОУНБ у залі Музею історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина провели круглий стіл «Українські генеральні ідеї ідеолога націоналізму Юрія Липи». Вступне слово про ідею призначення Юрія Липи виголосив представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки Євген Салевич. Доповідач розпочав виступ зі спостереження про те, що ідеєю призначення пронизані всі твори Юрія Липи від поезії «Призначення» до ідеологічного твору «Призначення України», а однією з центральних думок Липи є: «Як же ж не вчув призначення свого, — ти ще не жив і ще не гідний вмерти». Генеральні ідеї Юрія Липи, на думку Євгена Салевича, стоять поряд з ідеями пророка української нації Тараса Шевченка. Знакові твори обидвох: «Посланіє» й «Призначення». Пророк Шевченко, продовжував Євген Салевич, говорить до мертвих, живих і ненароджених українців: аби мертві воскресли для України, аби живі жили для України та аби ненароджені народилися для України; а провідник нації Липа каже, що всі вони (мертві, живі і ненароджені) мають усвідомити своє при- навів цитату Мирослав Дністрянський, Видатна постать Юрія Липи як укра- селе життя» Києва. Побут Києва-завозначення перед Богом бути українця- — переконаний в тому, що: «Визначен- їнського ідеолога-державника, автора йовника змінився на побут Києва-розми. І найперше з усіх відзначає при- ня напрямної на схід чи захід — це, пе- геополітичної доктрини була визна- кішника, в якому центральною подією значення українки. редусім, нищення власного характе- на вищим державним проводом Тре- — був бенкет. «Еліта Києва порозбреНа основі вищемовленого Євген Са- ру, духовности, що прийшла з півдня. тього Райху. За наказом вождя, Юрію далася по окраїнах і нестало голосу, левич розставив вважливі українські Духовности, що зросла над південни- Липі пропонували очолити маріонет- який кликав би її назад до Вічного Міакценти: найперше українки мають ми морями й вододілами і розпросто- ковий уряд України. ста, а в голосі нестало великого змінародити і виховати в українському рилась, як кров по жилах, ідучи вгору Дослідник давньої української лі- сту». світогляді молоду здорову численну Дніпром, Дністром, Дунаєм, Богом і тератури, директор «Інституту Слова» У філософській праці «Призначеннацію, а потім уже відбуватиметься Доном, несучи до найглухіших закут- Павло Салевич розповів про образ Ки- ні України», — продовжував Павло Саформування української раси, призна- ків українських земель подих півдня». єва як вічного міста (українського Ри- левич, — знаходимо доповнення кончення України, геополітика українВчений також подав докладний ма, Єрусалима, Константинополя) за кретним фактажем розуміння суті обської держави, чорноморська доктри- аналіз праці Юрія Липи «Чорномор- Юрієм Липою (на основі його худож- разу Києва як Вічного Міста (Вічного на. Тому перед усіма генеральними ська доктрина», наголосивши на тому, ньої й наукової творчості, головно ж Міста як духовної культури українсьідеями й творами Юрія Липи є гімн що країни Чорноморського басейну на основі есе «Київ — Вічне Місто» і фі- кої раси). Учений назвав за Юрієм Лиукраїнці — твір «Українська жінка». мають спільні інтереси, а цей регіон лософської праці «Призначення Укра- пою «три первні»: трипільський, елДоктор географічних наук Мирос- творить певну цілісність і має величез- їни»). Учений розпочав мову з цікаво- лінський і готський, які «наситили й лав Дністрянський виголосив промо- ні потенційні можливості. І саме силь- го ракурсу, яким починається есе «Ки- створили обличчя української раси, даву про геополітичні концепції Юрія на й незалежна Україна, історія якої їв — Вічне Місто»: із листування єпи- ли їй відрубність і живлові традиції Липи як моделі активного долучення нерозривно пов’язана з Чорномор’ям, скопа Симона та ченця Полікарпа. Си- вже перед IV століттям». Тобто мова в України в європейські територіально- покликана вдихнути нове життя в цей мон жив у багатій єпархії в Суздалі (ук- Юрія Липи йде про те, що Київ заснополітичні процеси, які б орієнтували регіон, ставши його лідером, і разом раїнській провінції) і тужив за Києвом ваний не у 482 році, як нині офіційно українство не на пристосування до ни- з іншими країнами регіону створи- Вічним Містом. Він готовий був поки- прийнято говорити, а перед ІV ст. Цій нішніх, а на творення нових геополі- ти сильну політичну одиницю. Така нути свою, одну з найбільших єпархій, думці Павло Салевич знайшов підтвертичних реалій, утвердження України творчо переосмислена доктрина мо- щоб бути «сміттям … в Київському Пе- дження в мотиві «Слова о полку Ігореяк суб’єкта світових міжнародних від- же мати прикладне значення і в наш черському монастирі і бути топтаним вім», де йде мова про те, що в 1068 роносин. час. Завершуючи мову про геополіти- людьми…», аби лише бути в Києві — ці — на сьомім віці Трояні полоцький В оригінальних дослідженнях «Ук- чні погляди Юрія Липи, доктор геогра- Вічному Місті, сповненому високої ду- князь Всеслав кинув жереб про завоюраїнська раса» та «Призначення Укра- фічних наук висловив також власні ховної української цивілізації. вання дівиці-города Києва (віднявши їни» Юрій Липа, за Мирославом Дні- думки про працю «Розподіл Росії», вкаТак само, — продовжував доповідач, сім століть від 1068 отримаємо пристрянським, зробив всебічний генетич- завши на штучність такого державно- — український воїн мав переконання, близний рік заснування Києва — 368). ний і просторовий аналіз української го утворення як росія (СРСР), що при- що ніде життя не виявляє себе доско- Доповідач вказав також за посиланідентичности. Розкриваючи стан укра- зведе в історичному майбутньому до наліше, як у культурі і цивілізації Русь- ням Юрія Липи на «праці славіста Іва-

Україноцентризм / Події

30.12.2022 — № 29

на Огієнка, археолога Вадима Щербаківського, музиколога Олександра Кошиця та інших», у яких заперечено існування т. зв. старослов’янської мови й музики в Україні, і назвав їх мовою і музикою Києва, Вічного Міста; Богослужіння, «старослов’янські» співи й книги, — створені українською расою; так званий слов’янський алфавіт і книги, що їх ширили Св. Кирило й Методій, — алфавітом і книгами Києва, Вічного Міста; за Костянтином Костенецьким у його «Книзі о письменах» кінця XIV віку Костянтин-Кирил в основу мови своїх перекладів поклали були «тончайший і красніший український (руський) язик»; «Все разом казав сербський учений XIV ст. Костянтин Гра-

матик, — всі божеські писання українською мовою писані, всі українською мовою прикрашені». Доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк, розвиваючи ідею призначення України, висловив переконання, що Україна як цивілізаційний проект існує в Бога і про неї є Божий задум в історії людства, а саме — про богообраність української раси. Доктор історичних наук Ігор Гаврилів відзначив геополітичні погляди Юрія Липи про велику Україну від Сяну до Дону, про Україну як центр Всесвіту, докладно обґрунтувавши потребу відторгнути росію від Чорномор’я і відсунути Азію до Каспію. Голова клубу імені Юрія Липи, кан-

дидат медичних наук Ірина Чубучна говорила про українські трипільські первні та їх ґенезу в історії української національної еліти, про визначальну роль українки-матері в триванні українського роду й української традиції, яку дав нам Бог. Громадсько-політичний діяч Ігор Кузьмак наголосив на потребі творчого опанування геополітичної концепції ідеолога націоналізму Юрія Липи провідників нації в ХХІ столітті, аби здійснити нарешті цивілізаційне призначення України. Українські первні, багата національна культурна спадщина, висока духовність українців мають створити основу для розбудови справедливої української національ-

31

ної держави, а потужні міждержавні союзи України — стати основою справедливої організації світової цивілізації. Слово привітання до учасників круглого столу виголосила співорганізатор заходу, провідна діячка Українського лікарського товариства у Львові Зоряна Іванків, відзначивши високе представництво вчених, культурних і громадських діячів на пошануванні провідника нації Юрія Липи. Текст статті «Українська жінка» як гімн українці, молитву за український народ та знакові висловлювання Юрія Липи артистично прочитала талановита мисткиня та культурна діячка Наталя Білоус. Вишукані пісні про призначення українців пролунали у виконанні культурної діячки та мисткині Оленки Сірої. Участь в обговорені, окрім уже згаданих учасників, брали президент благодійного фонду «Призначення» імені Юрія Липи Галина Шипка, президент Світової федерації українських лікарських товариств Андрій Базилевич, заступник голови Українського лікарського товариства у Львові Наталія Смолинець, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, директор фірми «Євротерм» Олег Подвірний, художник Ігор Копчик, архітектор Роман Онишко та інші.

• Frameless Showers • Framed & Sliding Glass Enclosures

Пропонуємо широкий асортимент книг українською мовою у США, а саме: * Õóäîæíÿ ëiòåðàòóðà äëÿ äîðîñëèõ òà äiòåé; * Ìóçè÷íà ëiòåðàòóðà äëÿ äîðîñëèõ òà äiòåé; * Ðåëiãiéíà ëiòåðàòóðà äëÿ äîðîñëèõ òà äiòåé; * Ïiäðó÷íèêè, ïðîïèñè, çîøèòè â êîñó ëiíiéêó; * Íàóêîâà ëiòåðàòóðà: áiçíåñ-êíèãè, ìîòèâàöiéíi êíèãè, ïñèõîëîãiÿ òà ôiëîñîôiÿ; * ²ñòîðiÿ Óêðà¿íè òà ñâiòîâà iñòîðiÿ;

• Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

Ви можете знайти нас у Facebook & Instagram під назвою @Ukrainian_Best_Books Також ви можете придбати наші книги у нашій онлайн-крамниці www.etsy.com/shop/UkrainianBestBooks Або завітати до нашої книгарні, що за адресою у Schaumburg, IL, 60193, попередньо зателефонувавши за номером

773-510-1959 Онлайн-крамниця Завітати тут

32

Культура

Ольга Смольницька, (Швейцарія) «Сурма»

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

День відчинених дверей в ательє Оксани Корнелюк: мистецтво — це життя!

М

и готуємося до зимових свят. В Україні триває їхній цикл: День святого Миколая, а далі, звичайно — Різдво (це велике свято — за обома календарями) і Новий рік. Уже минули дні святих, пов’язаних із народними прикметами — зокрема, погодою. Швейцарія, що гостинно прийняла українців, готується до свят. А також корінні швейцарці, розповідаючи про власні звичаї й традиції, зацікавлені, коли і як ми відзначаємо Різдво та інші важливі дати. Взаємообмін культур — це важливо. З нами радісно діляться — і ми радісно ділимося. Що і як святкує кантон Во? Нещодавно у Ґрансоні біля Ґрансонського замку був різдвяний ярмарок, на якому швейцарці та українці презентували свої роботи — від поробок до кулінарії. (Треба сказати, що туди з’їхалися з різних кантонів). Кераміка, біжутерія, гарячі напої та їжа просто неба… Звучали французька, німецька, англійська та українська мови. Вразив цілий концерт — швейцарський оркестр просто неба, де учасники були вбрані в кельтські (чи германські?) костюми, із атрибутами-рогами а ля жерці чи бог Цернуннос… Грали класику, зокрема різдвяну. І, звичайно, «Алілуя», якій підспівували навіть малі швейцарські діти. А поряд, біля столика із середньовічними іграми (які нагадують шахи, але не зовсім), молоді продавці показували майстер-клас — фехтування на шаблях і мечах. Один був навіть у лицарському обладунку. Це середньовічне фехтування. А на іншому (українському) столику ми впізнали — одразу — руку майстра, побачивши акварелі. Виявляється, це роботи учнів Оксани Корнелюк — художниці з Луцька, українки за походженням, яка вже двадцять років у Швейцарії! Я раніше писала в «Сурмі» про творчість цієї мист-

кині, але приємно знати, що її духовний пошук і звершення не стоять на місці. Швейцарські міста вже в ілюмінації та різних прикрасах. На вулицях, подвір’ях, у магазинах тощо можна побачити оздоблені ялинки, гірлянди, оленів та ін. Просто на стінах будинків — ляльки Санта-Клауса (чи Святого Миколая?), який лізе у вікно — з подарунками. У темряві місто буквально мерехтить фантастичними ліхтарями, гірляндами та інсталяціями. Як завжди, тут ще й практична мета — щоб було зручно йти в пітьмі. І, звичайно, на ці свята — сюрпризи. Ось і нам був такий подарунок. Чим нас потішив грудень? Моя мати (лікарневролог) і я отримали запрошення від Оксани Корнелюк. Пані Оксана запросила до свого ательє «OKSKO» (назва — від початкових літер її імені та прізвища) у місті Івердон-ле-Бен — на день відчинених дверей. У студії мисткиня презентувала свої твори і роботи учнів. (Як відомо, художниця вже понад десять років викладає дітям і дорослим). Це живопис і графіка. Чудово завжди дізнаватися нове від творця — завдяки його мистецтву.

Оксана Корнелюк уміє слухати природу й тим суголосна швейцарській традиції (в одній із минулих публікацій я писала про натюр у цій країні — справжній рух і розуміння всього живого). Нам було цікаво подивитися нове в її творчості, простежити еволюцію. І враження вийшло дуже приємним. Зазначу, що творчість Оксани Корнелюк відома не лише у Швейцарії. Зокрема, у Кракові фахівці-мистецтвознавці, почувши ім’я цієї художниці, схвально сказали, що знають її. Ось і ательє. Надворі — великий ліхтар зі свічкою, зроблений під старовинний. Ми заходимо всередину. Нагору східцями. На кожній сходинці — оригінальні судини зі свічками. Це «красиве і корисне» (за словами Максима Рильського), а ще, звісно, допоміжне. Також ці вогники нагадують казкову атмосферу і щось японське (у попередній публікації я зазначала, що Оксана Корнелюк захоплюється японським мистецтвом). У коридорі до ательє — ціла виставка сумі-е (sumi-e, японського мистецтва, яке походить із Китаю, від буддійських монахів, Оксана Корнелюк розповідала нам про цю техніку). Туш і во-

да являють справжнє диво. Довгі паперові сувої, розписані чорною тушшю. Придивляючись, бачу в цьому мінімалізмі бамбукове листя. Воно оригінально зображене і просто врізається в пам’ять. А біля входу — композиція, в якій я розпізнала сухий бамбук. Під картинами сумі-е — підпис французькою про те, що означає цей жанр. Склад «сумі» японською — чорне чорнило, «е» — малювання (живопис). Як пояснює художниця, для неї така техніка означає чистоту і вираження. Також для пані Оксани дуже багато значить спонтанність. Мисткиня підкреслює, що сумі-е має інший принцип, аніж наше мистецтво. Якщо для європейців головне замислитися, чи правильно намальоване (і як це правильно зробити), і який результат, то сумі-е — це єдність, цілісність. Це, за словами Оксани Корнелюк, поєднання corps, cœr, l’esprit, тобто фізичного тіла, серця (і взагалі внутрішнього) і духу. Цьому сприяє пензель. Як я зрозуміла, пензель — продовження цієї єдності. Саме тому художниця навчає інших цієї техніки — у тому числі в оздобленні обгорток для подарунків. Я була вражена, побачивши там таку гармонійну японську техніку! Проте (як пояснює Оксана Корнелюк) сама вона — українка, тому вплітає в сумі-е європейські мотиви. Несвідомо це й відбувається, тим цікавіша трансформація. Сьогодні сумі-е популярне в Китаї, Японії, Кореї та деяких інших країнах. А тепер — й у Швейцарії. Гадаю, на цій виставці обрано бамбук не просто так. Адже це символ стійкості та швидкого зростання. І поруч — цікавий контраст: усміхнений лев із мініатюрною ялинкою. Ми заходимо. Нас зустрічають картини «Соняшники», про які я вже писала. Майже в усю стіну. А у протилежному кінці зали — тетраптих «Соняш-

Культура

30.12.2022 — № 29 ники», на столі. Багато чорної барви, темних тонів, і як майстерно зроблено! Що сказати про оздоблення студії? Як завжди, тут змінено композиції. Наприклад, поєднано гілля, квіти і величезні пензлі — у своєрідний «букет». На столі, де розкладено альбоми, — святкова прикраса: кущ із яскраво-червоним листям, огорнутий, як ширмою, папером — а це, виявляється, малюнки тушшю! У кутку — популярний тут символ різдвяного гнома (лялька в ковпачку), а поряд — запалені червоні свічки. Ця композиція оточена засушеними соняшниками. Усе — зі смаком. В ательє приємно пахне фарбами. Ми йдемо та роздивляємося роботи. А навколо — жваве спілкування. Художниця явно популярна, її розпитують французькою, а тут і мені хочеться поділитися враженням. Я назвала б атмосферу цього вечора радістю творчості. Відзначу приємну атмосферу заходу. На вечері звучали українська і французька мови. Із гостей тут — і місцеві швейцарці-франкофони (у тому числі поети, художники, інші представники інтелігенції), й українці. Були поціновувачі мистецтва, які фахово на ньому знаються, а також ті, які вперше відвідали цю студію та зачаровані нею. Бачу, що атмосфера і витвори мистецтва тут приваблюють аудиторію різного віку — від зрілого до молоді. Чую жваве обговорення картин. Але більше хочеться мовчки глибинно споглядати, повертатися до одного й того ж твору кілька разів. А ще ми отримали автографи від героїні врочистості — сформульовані, за її словами, «жестом пензля». Відзначу, як тут розташовані твори. Це своєрідний цикл. Упадає у вічі велика кількість символів соняшника, а ще — пташина. Багато зображено курей (часто — у русі), а ще несподівано над чорними соняшниками — картина з темними пухнастими курчатами. Ця техніка часто нагадує сумі-е. Це підтвердила сама художниця. За власними спогадами, її надихнула природа. А взагалі мисткиня має план зробити дитячу книгу-«розкладачку», де зображені кури. Ці малюнки — надзвичайні, бо кури тут зображені й біля чашки чаю, і біля келиха з вином, і під лампою, і зовсім як люди (у тому числі сімейна пара — півень і курка), а одна — узагалі має заячі вуха, а поряд намальовано морквинку. Ми захоплюємося пластикою та фантазією цих милих, але насправді оригінальних і точних робіт. За словами художниці, вона робила це як подарунки до Адвенту. За швейцарською традицією, з 1 по 24 грудня треба давати по одному дарунку, хай і маленькому. Наприклад, розвішувати на мотузці картинки, щодня додаючи ще одну. Або вкладати в пакетики по сюрпризу. На цих роботах — багато темного кольору, який підкреслюється червоними «вогниками» гребінців. А ще вда-

лі чорні кури на тлі розмитих червоня- тина із мінімалістичною композицією стих квітів — теж легкий японський — і друга, схожа на неї. Вони гарні й окстиль. Згодом ми обговорювали наші ремо, але разом — інший ефект. Соняшвраження зі швейцарською мистки- ники… як живі — а є суто чорні, що винею Крістіною Фьоґелі (Christine Voe- кликає стільки асоціацій. Або вгорі — geli), яка свого часу й познайомила нас одна акварель, де багато фіалкових тоіз Оксаною Корнелюк. нів (що це — надвечір’я? квітучий пейЗ картин тут переважно пейзажі (го- заж?), а під нею — інша, схожа, але не ри, море, засніжені будинки — упізнаю зовсім, бо тон відрізняється. Або ще краєвиди Швейцарії), є анімалістика, одна цікава фантазія: яскраво-бірюзопричому орнітологічна. Також у різ- ве тло, що нагадує й море, і небо. Перених альбомах — багато ескізів, які вра- важають холодні барви — наприклад, жають точною технікою. Це олівець, різні відтінки синього, які так гарно вифарби, причому всього мінімум — але глядають у морських і гірських пейзаефект вартий спостерігання. Часто — жах. Але є й ближчі до теплих — червожанрові картинки, багато зображень ного, як-от рожеві та малинові квіти, людей (наприклад, чоловік читає газе- схожі на півонії. Узагалі в цій розпливту, сидячи нога на ногу), композицій. частості — глибина. Вражає мінімаДещо нагадує абстракцію. Як розпові- лізм: одна гілка у вазі (вочевидь, шипла сама художниця, вона замальовує шинові ягоди), не букет, — а все зрозулюдей у кафе та ресторанах. Для цього міло. Узагалі це мистецтво допомагає досить скетч-буку, тобто альбомчика. думати. А від себе додам, що й фантазії та, звісНа багатьох роботах поставлено но, таланту. скромний підпис — назву ательє (вона На білому папері — барвиста май- ж — ініціали мисткині): OKSKO. стерність. Одна-дві барви (рідше більТреба сказати, що природа на цих ше) — і перед нами сцени. Сірий цуп- малюнках і картинах — переважно секий папір альбомів показує чорні ри- рйозна, тоді як різні зображення люси (тушшю?), зафарбованість білим… дей — динамічні й навіть з гумором. ОдХочеться гортати й гортати. Що ж, це разу помітно різний стиль. Чи біля шачудове коло — майстрині та її учнів. фи з альбомами, книгами про митців, З акварелей особливо цікаві мону- пензлями тощо — ціла композиція заментальні соняшники («Les Tourne- дерикуватих курей, кожна — це «порsols»). Можна скласти диптих: одна кар- трет», індивідуальність. Я сказала б,

33

що персонажі всміхаються. Це своєрідні ескізи. Водночас на повноформатних полотнах чорні кури з червоними гребінцями можуть бути й величними. Український і японський колорит! А також під час заходу було частування. Мати художниці Ніна Корнелюк (чудова кулінарка з Луцька) дуже гостинно все підготувала, і ми мали прегарне та затишне спілкування біля шведського столу (який тут називається канадським). Теплі бесіди, обмін творчими ідеями — і поруч солодощі, споживна їжа, гарячі напої, мандарини та інші смаколики від щирого серця. Що сказати ще про мисткиню? В Оксани Корнелюк цікаво поєднуються українська, різноєвропейська, японська техніки. Можна стверджувати про різні періоди творчості цієї мисткині. День відчинених дверей в її студії показує як розвиток стилю, пошуки, так і певний підсумок на конкретному етапі. Проте за цим підсумком буде нова стадія розвитку. Багато звершено, вкладено в учнів, але водночас є плани продовжувати далі. Певна, що наступні презентації вже скоро! Аналітик матеріалів — Олена Смольницька. Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

34

Культура

Юлія Бєлюга, Nortia Logistics, Чикаго «Сурма»

«ЯКБИ МИ МАЛИ ХУДОЖНИЦЮ ТАКОГО РІВНЯ, МИ ЗМУСИЛИ Б ГОВОРИТИ ПРО НЕЇ УВЕСЬ СВІТ». Пабло Пікассо

У

країна — земля, яка багата на таланти. Скільки відомих й обдарованих людей тут народились! Геніальні композитори, архітектори, письменники, художники, вчені, актори, співаки та спортсмени — вони, без перебільшення, змінили світ і продовжують творити нашу історію. Сьогодні поговоримо про одну з таких визначних постатей. Українська художниця минулого століття, якій 7 грудня виповнилося 122 роки від Дня народження, Катерина Білокур.

Її життєвий шлях був сповнений перепон і труднощів. «Вона народилась 7 грудня 1900 року, в День святої Катерини, що ніби визначило її долю — страждати все життя, як і свята її посестра», — так писав про художницю дослідник її життя і творчості Микола Кагарлицький. Попри усі складнощі, Катерині Білокур вдалося зберегти і поділитися зі світом своїм талантом. КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК Катерині Білокур випало жити в один із найстрашніших періодів в історії країни. Вона творила в жахливих умовах, не маючи підтримки ні з боку батьків, ні з боку суспільства. Народилась Катерина Білокур в селі Богданівка, Пирятинського повіту, Полтавської губернії, нині це Яготинський район на Київщині. Близько 6-7 років самостійно навчилася читати, але батьки, попри достаток у родині, вирішили не віддавати доньку до школи, щоб зекономити на одязі та взутті. Почала малювати з ранніх років, але рідні забороняли займатися улюбленою справою, оскільки вважали, що це відвертає увагу від хатніх справ. Потайки від

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Скарбнички народного таланту: Катерина Білокур батьків на шматочку білого полотна вуглинкою малювала свої перші роботи. Заставши Катерину за цим заняттям, батьки суворо карали майбутню художницю, спалюючи її роботи. Ось як сама Катерина про це згадувала: «Украла у матері кусочок білого полотна та взяла вуглину… І я намалюю з одного боку полотнини що-небудь, надивлюсь-намилуюсь, переверну на другий бік — і там те саме. А тоді виперу той кусочок полотна — і знов малюю… А одного разу… намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць… Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати! І дивилась на той малюнок, і сміялась, як божевільна… От мене на цьому вчинку і поймали батько та мати. Малюнок мій зірвали і кинули в піч… “Що ти, скажена, робиш? Та, не дай Бог, чужі люди тебе побачать на такому вчинку? То тебе ж тоді ніякий біс і сватати не буде!..” Але куди я не йду, що я не роблю, а те, що я надумала малювати, — слідом за мною…» В особистому житті художниці теж було не солодко. Хоч вона була привабливою дівчиною і мала достатньо прихильників, однак ніхто з них не розумів її захоплення малюванням. Шанувальники дивувались і вимагали покинути творчі мрії, кажучи: «Як? Моя дружина буде мазилка?!». Катерина не зрадила собі, тому заміж так і не вийшла. Двічі Катерина Василівна намагалася вступати до навчальних закладів: спочатку до Миргородського технікуму художньої кераміки, а через декілька років до Київського театрального технікуму, але двічі отримувала відмову через відсутність документу про закінчення семерічки. Через усі складнощі, які випали на її шляху, восени 1934 року художниця робить невдалу спробу втопитися в річці, але натомість застужує ноги і довіку має з ними проблеми. Після цього інциден-

ту батьки дозволяють Катерині займатися малюванням. Навесні 1940 року художниця наважується написати листа оперній співачці Оксані Петрусенко, чию пісню про зламану калину почула по радіо. Пісня настільки западає в душу Катерині, що в листі до співачки, вона порівнює себе з тією калиною. Разом із листом Катерина висилає їй малюнок. Лист і робота художниці настільки вражають співачку, що вона, заручившись підтримкою Василія Касіяна та Павла Тичини, звертається до Центру народної творчості. Завдяки цьому в Полтавському будинку народного мистецтва була відкрита персональна виставка художниці, яка складалася з 11 картин. Нарешті талант Катерини Білокур був по-справжньому поцінований широким загалом. З цього часу її роботи закуповує Музей українського народного декоративного мистецтва, художниця стає членом Спілки художників України, її нагороджують Орденом «Знака Пошани», одержує звання «Заслуженого діяча мистецтв Украї-

ни», а також звання «Народного художника України». Три картини Білокур — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були представлені на Міжнародній виставці в Парижі в 1954 році. Сам Пабло Пікассо був у захваті від робіт Білокур, порівнявши її картини з творчістю французької художниці Серафіни Луї. Зрештою Катерина Білокур отримує підтримку і розуміння з боку нових друзів, художників і мистецтвознавців. ОДА КВІТАМ «Може, ви незадоволені моєю працею, що я малюю лише квіти? Так як же їх не малювати, як вони ж такі красиві? А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби висказати ті почуття до їх любові — моєї великої любові!» Леймотивом творчості Катерини Білокур були квіти. Вона вважала їх живими істотами, наділеними душею, тому ніколи не зривала живі квіти, вважала це гріхом. Малювала їх тільки з

Культура

30.12.2022 — № 29 квітка точно як жива істота, яка промовляє до тебе. Ніби ти спілкуєшся зі Всесвітом. Та й сама Катерина Білокур у своєму щоденнику писала: «Та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють: “Хто ж нас буде тоді малювати, як ти покинеш?” То я все на світі забуду та й знов малюю квіти. Ой, не гнівайтесь на мене, мої близькії і далекії друзі, що я малюю квіти…» Малюнки Білокур настільки натхненні, повні життя та енергії, що викликали захоплення цілого покоління поетів. Так, Катерина Квітчаста, натхненна картиною «Польові квіти» (1941 р.), присвятила такі рядки: натури, тому проходила 20-30 кілометрів за потрібною рослиною, не зважаючи на хворі ноги. У своїх картинах поєднувала весняні та осінні квіти, тому нерідко вони створювалися з весни до літа. Окрім квітів, Білокур малювала пейзажі й портрети, є в її здобутках і автопортрет. Усі свої пензлі робила самостійно. Виготовляла їх із коров’ячої вовни, котячої шерсті, вишневих гілочок і бляхи від консервних банок. Спочатку художниця писала саморобними фарбами з калини, бузини, цибулі. Надалі почала використовувати олійні фарби у своїх роботах. Улюбленими кольорами мисткині були синій кобальт й ультрамарин. Свої найкращі картини вона написала саме на синьому фоні. Мисткиня не мала вчителів, всьому навчалася сама. За її словами, в неї був найкращий вчитель — природа. Вона її настільки надихала та заворожувала, що сповна відобразилося в творчості художниці. Здається, ніхто так не захоплювався квітами, як вона. Кожна її робота по-своєму оригінальна та неповторна. Роздивляючись її картини, складається враження, що кожна

Ця ніжність квітів польових Ця витонченість стебел — Сідай у човен і пливи. Натхнення хвилі стелить! Краса не має берегів, Обмеження не має — Ляга у вишуканість слів Канва барвистих марев… А ось поетичні рядки Івана Драча:

Афіни, Парижі, Нью-Йорки — Справді огромів зорини. Та груди мені розриває Лиш калина із рідного краю Центр світу мені — коло хати, Де берест шумить в Катерини. ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ Після закінчення Другої світової війни родина Катерини Білокур стає колгоспниками. У 1948 році помирає батько Катерини, тому вона живе з хворою матір’ю, щоб доглядати її. У цей час до них переїжджає брат Григорій з родиною. У сім’ї починаються сварки. Останні роки Катерина Василівна через важкі умови життя майже не малює. Навесні 1961 року Катерину турбує сильний біль у шлунку, але необхідних ліків не знаходиться. На початку червня 1961 року помирає мати Катерини, а 10 червня художницю відвозять до лікарні, щоб зробити операцію. Чи то операція невдала, чи то вже запізня, цього ж дня художниця помирає. Катерині Білокур вдалося прославити українське мистецтво на весь світ. Попри численні перешкоди в житті, вона пронесла свій талант крізь роки. Як та рослина, що пробивається крізь асфальт, Білокур тягнулася і відстоювала своє право на особисту реалізацію. Творча енергія переповнювала цю жінку, подарувавши світові шедеври у вигляді неповторних картин. Художниця одухотворювала свої квіти, ставилася до них, як до живої людини. Власне, тому її роботи є повними життя і глибини. Вони несуть меседж любові і поваги до природи, захоплення світом, що оточує нас. Автор: Юлія Бєлюга — RESISTANCE FOUNDATION.

UA

35

36

Освіта

Оксана Кріт, Київ «Сурма»

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Психологічна грамотність: чи існує в людини потреба у святі? ся з радощами, веселощами, сміхом, стало суперечливим, адже думками ми повертаємося до тих, хто втратив свої домівки, рідних та близьких людей, хто в постійній тривозі за родичів на передовій. Свята за календарем сьогодні з присмаком всенародної туги та горя. Але якщо сісти й гарненько розібратися, то насправді свято — це не лише про традиції, тренди й орієнтацію на друзів чи сусідів, говорить провідна психологиня Психологічної служби КНУ імені Тараса Шевченка Катерина Калениченко. І картати себе за те, що не маєш святкового настрою чи бажання робити для себе свято, як в інших, не потрібно. Адже дійсно — Різдво, зустріч нового року та всі прийдешні свята ми можемо провести по-різному і вважати це своїм способом відсвяткування. Проведімо паралель зі святом дня народження: хтось полюбляє проводити його щоразу в новому місті, подорожуючи, чи присвятити цей день відвідинам парку розваг або якогось красивого місця, а хтось віддає перевагу зібратися за святковим столом зі смачними стравами з найближчими людьми, поспівати та потанцювати, або ж піти у заклад — малою чи великою компанією. Також свято це завжди про атрибути: вони можуть бути традиційними, як от дідух чи ялинка, або своїми власними — не олів’є, а жульєн, який готуєте всією сім’єю. Тут вільна людина має право дотримуватися традицій предків та творити свої власні.

все зводиться до підсумку, що добро — і є тим самим чародійством та чудом. Отже, свята — це та сама чудова нагода, щоб навчити дітей не лише приймати подарунки, веселитися, відпочивати, а й дарувати їх, робити добрі

безлад, хаос, бруд ще більше засмучує та посилює негативні емоції.

Cвято — це шанування життя і його досягнень. Коли ми святкуємо Різдво чи Новий рік, то добрим словом згадуємо тих, кого давно немає поруч, але

справи для довколишнього світу, творити свято та гарний настрій для тих, кого любиш. Зараз актуально запропонувати своїй дитині стати Чарівником чи Сантою для тієї дитини, яка втратила батьків чи домівку через війну, перебуває в скрутному матеріальному становищі. Духом свята потрібно ділитися, заряджати ним інших — створити вітальну листівку та прикраси на ялинку у подарунок дідусю й бабусі, надіслати малюнок воїну, приготувати новорічне печиво для мами та тата.

ЧИМ ІДЕЯ СВЯТА ВАЖЛИВА ДЛЯ ДІТЕЙ? А як щодо дітей та їхньої віри в дива? Адже свято — це про щось чарівне і приємне, коли мрії збуваються, коСвятвечір на передовій. Фото: Facebook/ ли хочеться загадати бажання і повіGeneralStaff.ua рити в його здійснення. Найперше, що потрібно пам’ятати СВЯТА СТВОРЕНІ ЛЮДЬМИ — свята учать дітей бути уважними до ДЛЯ ЛЮДЕЙ ближнього та проявляти свою любов, Свято як таке має культуральну ос- дають можливість дітям побачити, у нову і складається з базових елемен- який спосіб ця любов може проявлятів — віри та традиційного ґрунту. Мі- тися. І тут дорослі вже стають зразком сія свята — об’єднати людей у спільній для дітей. Адже з часом дітлахи вирометі віддати певній події шану та усві- стають і розуміють, що всі казкові дидомити її значимість. У кожного наро- ва дитинства — це діло рук «всемогутду є свої свята та вірування щодо них. ніх дорослих», адже так вони прагнуА от святкувати чи не святкувати їх у ли ощасливити тих, кого люблять та сучасному світі — для людини, на дум- цінують. Отож, свята не мають виховуку психологині Марії Сичинської, це вати в дітей відірваність від реальнорадше питання вибору. сті, а навпаки демонструвати та навчаНині ми ввійшли у цикл різдвяно- ти, що кожен, навіть сама дитина, моноворічних свят у вирі подій війни на же бути добрим чарівником, творити території нашої держави, розпочатою гарні справи та здійснювати дива. Адзагарбницькою сусідньою «імперією». же згадаймо, що у казках в різновидІ питання святкування, що асоціюєть- них сюжетах протистояння добра і зла,

СВЯТО ЗАДОВОЛЬНЯЄ ПСИХОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ Свято покриває наші потреби в добротворенні, радості, приємних емоціях, відпочинку, красі. Так буває, що в дні свят у минулому в когось із нас могли трапитися неприємні або трагічні події — смерть когось із близьких, відсутність традицій святкування у сім’ї та інше. Важкі спогади можуть відштовхувати вас від святкування, однак потреба в радості залишається. Особливо, коли ви бачите, що інші можуть радіти у цей час, а ви ні. Однак подарувати собі приємні святкові емоції можна подарувавши свято іншому, тому, хто, наприклад, на волосинці тримається від стану вигорання чи депресії. Також важливо знати, що охайний вигляд та краса оселі, для когось великою мірою — новорічні атрибути, особливо сприяють підтримці доброго самопочуття людини. Адже недарма у найважчі психологічно часи люди намагалися наводити красу та лад, адже

ці люди або домашні улюбленці навіки в серці. Свята — це завжди про пам’ять, яка увічнює життя. Тож коли ми сідаємо за святковий стіл, то схиляємо голови перед загиблими захисниками і дякуємо усьому українському воїнству за життя. Навіть у традиціях Святвечора обов’язково присутнє шанування пращурів, їхнього життєвого шляху та досвіду. Адже без них не було б і нас. Свято — це про проведення часу з близькими людьми та відпочинок. Так, це ще одна нагода досхочу набутися з найріднішими або присвятити час собі та відпочити всією душею. Тож людині дійсно потрібні свята, щоб знову відчути радість життя, поділитися нею з іншими та вірити, що життя — це і є саме свято. Ми вільні обирати свій спосіб святкування. Зробити собі омріяний подарунок і перерахувати кошти волонтерам, які допомагають армії. Поставити ялинку вдома і самостійно закупити продукти людям літнього віку та відвезти їм. Підготувати святковий стіл і запросити родичів, які не мають змоги відсвяткувати свята, що ступають на поріг. Щоразу святкування — неповторні. Не буває ідентичних. Тож ловіть кожну можливість прожити радість життя. І наші захисники, і рідні загиблих воїнів, і діти, які залишилися без дорогих людей, і я з вами — всі ми в душі хочемо свята, адже народжені, щоб бути щасливими. Тож творімо його одне для одного, щоб сторицею поверталося добро на всіх куточках земної кулі, щоб життя торжествувало!

К

расиво й загадково запаковані подарунки, уквітчані ялинка та оселя, мерехтіння гірлянди, п’янкий аромат глінтвейну з корицею або грушевого узвару — свято? Відправлення пакунків з гостинцями військовим, зустріч брата чи коханого на вокзалі у передчутті його відпустки — свято? Новорічна поїздка у нове місто й захопливі враження — свято? Зустріч з рідними, родичами, друзями, з якими вас розділяла відстань, за какао з маршмелоу або навіть за домашніми ковбасками з різдвяного кабанчика — свято? Свято може бути одне, але святкувати його можна по-різному. Кожен з нас має своє уявлення про проведення певного свята, зважаючи на попередній досвід. Для когось свята — це як особливий вид емоційної підзарядки внутрішнього павербанку, а когось — виснажують і сама думка про них навіює смуток. Та чи взагалі свято та святкування є психологічною потребою людини? Нумо розбиратися разом із «Сурмою».

30.12.2022 — № 29

Реклама

37

38

Освіта

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Зробімо дитячу душу доброю Надія Красоткіна, Луцьк «Сурма»

Вже розвішені скрізь годівнички, Щоб пташки прилітали до них: Горобці і проворні синички… Турбуватися треба про всіх. Бо зима біла, сніжна, холодна, Заморозити може пташат. Ще для них вона й дуже голодна, Де під снігом знайти тих зернят? Де зимою комах відшукати, Як забрав все в лабети мороз? Можеш зранку до ночі стрибати… А назавтра ще гірший прогноз… Бо завіють вітри й заметілі, А від голоду сили здають… Всі ліси і поля білі-білі… Де там їжу пташата знайдуть? Хлібця крихт покладіть в годівничку, Чи насіння, маленьких зернят… Збережіть горобця і синичку, Щоб зацвів навесні щедро сад.

О

т і настали суворі зимові дні, випало багато снігу, мороз починає набирати силу, а трохи згодом він добереться до річок, озер і ставків та захопить усе в своєї лабети, скує всі водойми так, що під ним мешканцям вод буде важко і дихнути… Але зате дітворі радість — можна кататися з гори на санчатах, на лижах, а по льоду — мчати на ковзанах, навіть виробляти різні піруети, як у цирку! Це ж стільки щастя і радості, стільки запалу, сміху, веселощів без меж! Я пам’ятаю ці щасливі зимові дні, коли до вечора спускалися з гірки, коли гасали на ковзанах просто по дорозі, коли вирушали в мандри аж до лісу на лижах… Скільки то було радості, незабутніх вражень, сміху і різних пригод. Щасливі роки дитинства і юності, вони і сьогодні приходять до мене у спогади і повертають у той незабутній і надзвичайно чарівний час… Пам’ятаю, коли поверталися додому, то віддавали мамі рукавички «стоячі» від морозу, такі ж були і валянки та пальта, але мами нас не сварили, а мовчки брали все те мокре і замерзле та клали на грубку для просушки, бо ж вранці треба дітям в школу, а надворі зима... А ми, набігавшись, сідали за стіл і наминали за обидві щоки все, що клали на тарілку, без розбору! Бо ж поки гралися, то про їду ніхто й не думав! Чудовий, неповторний був у нас час дитинства! Але крім того, що діти довго гралися на вулиці, у кожного з нас ще був і свій обов’язок. Бо хтось мусив наносити до хати води, дров, вугілля, піти в магазин по хліб, принести пошту, допомогти розгрібати сніг, якого могло нанести аж по вікна. Та й старшим людям діти з гідністю допомагали, бо як інакше? У нас не виникало

навіть думки, щоб відмовитись від якоїсь роботи, коли тебе хтось попросив… Це був наш прямий обов’язок. А як же? У старших сусідів могло не бути дітей чи внуків, бо вони загинули на війні, чи просто померли від хвороб, а ми зобов’язані були потурбуватись про одиноких людей. Так нас вчили наші тата і мами, а вони й самі їм допомагали: і дров заготовити, і вугілля привезти та поскладати, і ремонт зробити і все — це просто так, по-сусідськи, бо як же інакше? Люди були добрими і щирими, щедрими і мудрими. Так і дітей своїх вчили, виховували в нас доброту, людяність і мудрість. А найвеселіше з усіх занять для нас, дітей, це було доглядати за годівничками, які дівчаткам робили тата, а от хлопчики самі старались їх майструвати! А старші хлопці, то вже такі гарні годівнички придумували, що кожному хотілося на неї подивитися та й підкинути хоч жменьку крихт для пташечок. Отож нашим обов’язком було годування пташок, щоденне чищення і підкладання корму. Ще з тих часів я запам’ятала, що крихти треба давати з білого хліба, а не з чорного, а насінням треба було збирати восени з різних бур’янів і рослин, особливо смакувало пташкам насіння соняшника. Тому ми заготовляли маленькі соняхи або розламані, які нам дозволялось брати з дому. А от для синичок можна було прив’язувати шматочки несоленого сала, бо вони його залюбки клювали… І так щодня у нас був прямий обов’язок — годування пташок. Що ми залюбки робили та ще й між собою обов’язково ділилися нашими спостереженнями, скільки прилетіло горобців, скільки синичок, а до когось ще й сойка прилетіла. Так ми знайомилися зі світом птахів і з добрим до них ставленням та турботою... Адже нам батьки розказували, як важко взимку виживати пташкам, і що вони гинуть не тільки від лютих холодів, але й від голоду, бо не мають змоги хоч десь роздобути собі насінинку чи крихточку хлібця. А моя мама розказувала ще такі сумні історії і про пташок, і про людей, які вмирали від голоду, що ми не могли стримати сліз і плакали, бо так нам шкода було і пташок, і людей, та й усіх на білому світі… Тому я з раннього віку знала, що голодна смерть найстрашніша, бо вона відбирає не тільки сили, але й розум… От таке в нас було дивовижне дитинство, але ми й не підозрювали, що наші батьки виховували в наших душах доброту, милосердя, турботу про ближнього, щирість і щедрість наших сердець… А сьогодні уже зовсім інший час… І якби ж то не війна… Але вона у нас гримить, щодня летять ракети на наші будинки, лікарні, школи й електропідстанції, вони все знищують, все,

що ми набудували для хорошого життя, вбивають мирних жителів, розстрілюють наше щастя. Що винесуть наші діти з сьогодення? А винесуть багато чого різного: і доброго, і страшного, нелюдського також… Тому сьогодні треба наших дітей

звичайну радість і насолоду та гордість від того, що це саме вони рятують пташок від голодної смерті, що це саме вони роблять таку хорошу справу. Так само треба привчати дітей до того, щоб вони виконували посильну роботу і для своїх близьких, рідних, сусідів,

привчати до турботи про інших людей, за тих, хто самостійно не може пройти до магазину чи сам не може промести стежинку до хвіртки, чи принести водички, щоб зварити чаю… Багато чому доброму ми можемо навчити сьогоднішніх дітей у цей воєнний час, бо ми можемо їм показати їхню душу і зростити її красивою, світлою, чистою і доброю-доброю. А почати можна з найпростішого — з годівнички. Щоб це стало обов’язком дітей: почистити і покласти корм в годівничку для пташок, щоб вони не померли з голоду. І показати дітям, як це правильно зробити, залучити дітей до щоденного годування пташечок. Це зовсім маленька справа, але вона привчає дітей до систематичної турботи, вона накладає певний обов’язок, а це дуже важливо для формування характеру дитини. При цьому непомітно виробляється і любов до живого, а не віртуального світу, турбота про братів наших менших, щирість, щедрість і доброта! Та ще як розвиває у дітей спостережливість, додає знань. А це головне! Бо, кладучи зернятка в годівничку, дитина буде задумуватись над тим, що вона робить хорошу справу, підгодовує пташок, щоб вони вижили в цих важких умовах холоду і голоду… А потім, навесні ці пташечки прилетять у сад і будуть знищувати комахшкідників, які заважають розвиватися рослинам. Діти завдяки цьому ставатимуть добрішими, а доброта — це велика сила. Тому не слід ігнорувати таку, на перший погляд, зовсім незначну справу. Слід привчати дітей до того, що на них лягає певний обов’язок і його треба постійно виконувати, а це в свою чергу привчає дітей до відповідальності, до дисципліни. А потім, коли вони будуть спостерігати за пташками в годівничці — це принесе їм над-

і завжди слід хвалити їх за кожну хорошу справу, адже це підносить дитину в своїх очах, робить її відповідальною, щирою, світлою і доброю. А потім, коли ваша дитина виросте, вона завжди пам’ятатиме про те, що у неї є старенькі батьки, немічні сусіди, яким потрібна її допомога, і вона прийде, прибіжить, прилетить вам на допомогу, бо ви зробили її душу світлою і доброю, а серце щирим і щедрим. Тому успіхів вам, дорогі батьки. Вчіть своїх дітей бути добрими, а почніть все з простого і доступного — маленької годівнички. Щоб зиму перезимували не одна синичка з десяти, а всі десять з десяти! Щасти вам! І завжди пам’ятайте: «Добрі діти — батькам радість!». А ще з дітьми можна разом і вірші писати! Це коли ви читаєте вірш, а останнє слово в кожному другому рядочку добирають за змістом і в риму самі діти! Тим самим ви і мову у них будете розвивати, і словниковий запас збільшите, та й про зиму вони щось більше дізнаються!

На луг і в ліс, в міста і в села Прийшла до нас зима ... (весела)! Розвага є для дітвори — Летіти на санках з ... (гори), І на веселих ковзанах Ковзатись можна на ... (катках). На лижах можна покататись, Та й на ногах з гори ... (промчатись), І сніжки можна поліпити Або сніговика ... (зробити)/ Хоч і холодна в нас зима, Та суму зовсім в ній ... (нема). Всім весело і є забава. Буває, що зима ... (лукава). За носа вхопить чи за вухо, То випускає ... (завірюху), А то хурделицю пускає, Метелицею всіх ... (лякає).

Освіта

30.12.2022 — № 29 А то буває просто ніжна, Блискуча, гарна й ... (білосніжна). А ще буває чарівна, Бо робить чудеса ... (вона): Засклить всі ріки і ставочки. Поробить скрізь міцні ... (місточки), І можна по річках ходити Та так, що й ніг не ... (замочити). Ще може в іній світ вдягнути. Краса така, що й не ... (збагнути). Так гарно, як у казці, всюди! Тоді дивуються всі ... (люди). Ото зима! Ото красива! Чарівна, біла і ... (вродлива). Зима холодною буває. Та й що казати, кожен ... (знає)! І в пору цю, як дні холодні, Усі пташки такі ... (голодні) ... Щоб зиму сніжну пережити, Пташок потрібно ... (підкормити)! Щоб їх минули дні печальні, Зробили ви пташкам ... (їдальні). І навіть як мете пороша. Зима нам все одно ... (хороша)!! Вірші про зиму

А ЗА ВІКНОМ ПУХНАСТИЙ СНІГ ЛІТАЄ

А за вікном пухнастий сніг літає, Доріжки покриває, мов пушком. Легесенько у сутінках кружляє Над полем, лугом, лісом і садком. І так красиво, ніжно і казково, Що хочеться дивитись без кінця. А на душі так легко і чудово,

І теплотою повняться серця. А сніг летить, таке чарівне диво! Й душа летить назустріч в небеса… Закохуватись в пору цю властиво, Бо ж всюди спокій, радість і краса. ГАРНА ПОГОДА

Так гарно сонечко сміється І так синіють небеса! Хоч це зима, та не здається, Бо всюди світиться краса! Чарівно так й тепленько нині, Але ще січень, ще зима! Лиш голуби в небесній сині, Весняних птахів ще нема… А вже душа летіти хоче, Душа так жде тепла, весни. Але струмочок не дзюркоче, Весна приходить лише в сни. Та все одно — чарівна днина! Бо ж сонце, неба голубінь! Погода все-таки відмінна, То ж не барися — в небо линь!

ЗАВІРЮХА

От мороз хапа за вуха, Сніг і вітер — ЗАВІРЮХА! Свище вітер без упину, Це ж негода — ХУРТОВИНА! Намітає сніг все вище, От ХУРДЕЛИЦЯ як СВИЩЕ! ХУГА, ЮГА, ХУГАВИЦЯ, Замітає все СНІЖНИЦЯ! От ХУРТЕЧА, от як віє, ЗАМЕТІЛЬ мете, ЗАВІЯ!

А взялась вона звідкіль ВІХОЛА ця, ЗАМЕТІЛЬ? Це зима, та й що казати? Треба двері ЗАЧИНЯТИ, Щоб не намела багато Снігу ВІХОЛА у ХАТУ. А ЗЕМЛЯ, МОВ КАЗКА

А Земля, мов казка, чарівна і біла, В інеї дерева, скрізь сніжок лежить. Де весною річка ніжно голубіла, Там сьогодні біла стежечка біжить. Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша. І такий чарівний, дивовижний світ. Гілка не шелесне, вітерець не дише. Лише червоніють снігурі між віт.

ВІТАЮ ВСІХ ЛЮДЕЙ ЗЕМЛІ З НОВИМ РОКОМ! З НОВИМ РОКОМ!

Ось рік Новий висвічує дороги, Несе ялинки і даруночки під них. А я всім зичу миру й перемоги, Щоб скрізь пісні у нас лунали, радість, сміх! Всім зичу щастя і ясної долі, Хай вернуться живі і донечки, й сини. Хай навесні співає жайвір в полі І щоб ніколи в світі не було війни!

ВІРЮ В КАЗКУ

В рік Новий, як у казку вірю, Що здійсняться бажання всі. А бажаю я щастя й миру

39

Й щоб земля зацвіла в красі. Щоб світилися скрізь ялинки, Зачудовано ліс шумів. Щоб у ці чарівні хвилинки Хтось кохання своє зустрів. Щоб несли нас на крилах мрії, Ніжна пісня довкіл лилась. А у серці жила надія, Світла мрія у всіх збулась. І ЩОБ КАЗКА В ДУШІ ЖИЛА

Я добра вам бажаю, люди, Світла, радості і тепла. Хай міцним в вас здоров’я буде, І щоб казка в душі жила. Хай здоровенькі будуть діти, Мама, тато і друзі всі. Щоб могли ви завжди радіти, Й зустрічати ранки в красі. Щоб тепло прижилось в родині Мир, добробут, любов цвіла. Та щоб мир панував в Україні, Щоб країна моя жила. Щоб здійснилися гарні мрії, А добро всюди верх взяло. Щоб ніхто не втрачав надії Й щастя завжди до рук пливло. Зичу всім вам добра без краю, Щоб дорога вас вдаль вела. А найбільше миру бажаю І щоб казка в душі жила.

Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.

Українська мова в тренді Юлія Бєлюга, Nortia Logistics, Чикаго «Сурма»

У

країнська мова завжди вважалася однією з наймелодійніших і найкрасивіших у світі. Вона витримала довгі періоди заборон. Скільки прекрасних творів і пісень нею написано. У 2022 році українська мова увійшла до ТОП-15-ки найпопулярніших мов на планеті. З початком повномасштабного вторгнення інтерес до української мови значно зріс. Так, за даними звіту онлайнплатформи з вивчення мов «Duolingo», понад 1,3 млн користувачів у світі почали вивчати українську мову на знак солідарності. «Деякі з найпоширеніших причин, чому люди вивчають мову — це навчання, робота, подорожі, причому зростає кількість людей, які цікавляться вивченням культури. Але цього року ми побачили нову причину: солідарність», — пише Duolingo у щорічному звіті, що базується на даних про понад 500 мільйонів своїх учнів.

Зацікавленість у вивченні української мови зросла в тижні після початку війни, досягнувши піку в кінці березня та залишаючись стабільною до кінця 2022 р. Найбільш за все українська мова набрала популярність у таких країнах, як Аргентина, Японія і В’єтнам, а також країн-сусідів України. Також нашу мову почали вивчати ті країни, які прийняли найбільше біженців: у Німеччині кількість людей, які стали вивчати мову, зросла на 1 651%, порівняно з минулим роком, у Польщі — на 1 615% і в Чехії — на 1 515%. Станом на 2021 рік у Німеччині на онлайн-платформі Duolingo з 40 доступних для вивчення мов, українська посіла 36 місце, а в 2022 році вона піднялась на 15 місце. Зростання кількості тих, хто вивчає українську мову у Великій Британії, також спостерігалося. Українська підскочила на неймовірні 20 позицій у рейтингу найпопулярніших мов, з 37-го у 2021 році до 17-го у 2022 році. Хоч географічно Америка розташована далеко від України, та навіть тут українська піднялася з 36 місця в рейтингу мов у 2021 році до 22 місця у 2022 році. Платформа поспілкувалася з декількома учнями, щоб дізнатися, що спонукало їх почати вивчати українську

Країни з найбільшим зростанням людей, які вивчають українську мову у 2022 році Ірландія 2229% Німеччина 1651% Польща 1615% Нідерланди 1590% Чехія 1515%

ців та іммігрантів. Мета вивчення української мови для них — підтримка і порозуміння з українцями, які вимушено покинули свій рідний дім і приїхали в США: «Я ніколи не збираюся вільно говорити українською мовою», — каже Ніколь, і додає, що їй завжди було важко вивчати мови. «Для мене це більше повага до моїх потенційних клієнтів. До нас сюди приїжджають сімову. Так, 17-річна Еверест зі США роз- м’ї, які не розмовляють англійською, і повіла, що раніше вже пробувала вивча- вони вже переживають дуже інтенсивти українську мову, оскільки бабуся і ний перехідний період. І найменше, що дідусь її друга були українцями і їй ста- я можу зробити, це спробувати вивчило цікаво познайомитись з цією мовою. ти їхню мову». Але граматика української здалася їй Лінгвісти стверджують, що вивченнадто важкою, тому вона покинула на- ня української — справа нелегка, особвчання. Згодом у її школу приїхав шко- ливо для англомовних носіїв. За даниляр за обміном з України, вони подру- ми Інституту дипломатичної служби жилися, та з початком війни друг по- уряду США, людині, в якої рідна мовернувся до рідної країни. Еверест ка- ва англійська, потрібно щонайменше же, що вони продовжували спілкува- 1 100 академічних годин або 44 тижні тися, друг надсилав їй жарти і пісні ук- практики, щоб вивчити українську та раїнською, тому її інтерес до вивчен- вільно нею спілкуватися. ня української знову повернувся: «Він Українська мова є глибокою, чуттєпочав ділитися зі мною мемами та піс- вою, розмаїтою і нарешті прийшов той нями і чим більше я знайомилася з ук- час, коли світ почув її і зацікавився нею. раїнською, тим більше розуміла, що Українська в тренді і нехай так буде мені потрібно почати вчити її заново». завжди! Наступними респондентами стали Автор: Юлія Бєлюга — UA Ніколь і Дастін, які працюють у піттсRESISTANCE FOUNDATION. За матеріалами https://blog. бурзькій організації. Їхня установа заduolingo.com/ ймається покращенням життя біжен-

40

Берегиня

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

«СУРМА» ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

для святкування дитячого дня народПриготуйте томатний соус. Для ження або для вечері у колі родини. цього розімніть виделкою томати пелаті до стану однорідного пюре. За ІНГРЕДІЄНТИ бажанням скористайтеся блендером. Для тіста на 2 середні піци: Додайте до томатів вичавлений зуб600 г пшеничного борошна чик часнику, ½ ч. л. сухого базиліку, 400 мл кефіру 2,5% 2 ст. л. соняшникової олії, сіль та пе8 ст. л. соняшникової олії рець до смаку. Ретельно перемішайте, 1ч. л. солі щоб прянощі розійшлися по всьому 1 ч. л. цукру соусу.

1 ч. л. розпушувача КРОК 3 Для томатного соусу: Підготуйте начинку. Візьміть 15-20 400 г томатів пелаті томатів чері та розріжте навпіл, а 10 2 ст. л. соняшникової олії печериць наріжте довільними шмат1 зубчик часнику ками. Ми зробили слайси. ½ ч. л. сухого базиліку КРОК 4 сіль та перець до смаку Увімкніть розігріватися духовку Для начинки: до 220 градусів.

15-20 томатів чері КРОК 5 10 печериць Тісто розділіть на дві частини та 100 г твердого сиру кожну з них розкочуйте в тонкий пласт товщиною 2-3 мм. Сформуйте КРОК 1 руками бортики. Перекладіть піцу на Замісіть тісто для піци. Всипте 500 г деко, застелене пергаментним папеборошна в миску, влийте 400 мл кефі- ром. Гарно змастіть томатним соусом ру 2,5% та 8 ст. л. соняшникової олії, та розподіліть начинку із печериць ДОМАШНЯ ТОНКА ПІЦА НА КЕФІРІ З ЧЕРІ додайте 1 ч. л. солі, 1 ч. л. цукру та 1 ч. л. та томатів чері. Притрусіть піцу наТА ПЕЧЕРИЦЯМИ розпушувача. Замісіть круте та плас- тертим на крупній тертці твердим ситичне тісто. Можете використовува- ром. Ви думали над тим, чому ви за- Приготувати вдома піцу — просто і ти для замішування кухонну машину КРОК 6 мовляєте піцу? Звісно тому, що вона так само швидко. Наш рецепт тіста — з насадкою «Гак». Тісто залиште на Поставте деко в розігріту до 220 дуже смачна. А інша причина — вам на кефірі, а це означає, що не треба столі на 20 хвилин, накрите рушни- градусів духовку на 10-12 хвилин в рездається, що тільки в піцерії знають чекати, поки воно підійде. ком, щоб не завітрювалося. Воно має жимі верхнього та нижнього підігріву. всі секрети приготування тоненької Піцу дуже люблять діти, тому наш «відпочити». Бортики повинні стати золотавого копіци. Хочемо спростувати цей міф. спосіб її приготування стане у пригоді КРОК 2 льору.

БАНАНОВИЙ ПИРІГ: СМАЧНА ВИПІЧКА, ЩО ТАНЕ В РОТІ Чи багато страв ви знаєте, про які складають вірші та присвячують їм пісень? Саме банановий пиріг відзначили музиканти, і цитата з пісні Banana Pie виконавця Lil Darkie навіть передає наскільки він смакує: «Банановий пиріг такий солодкий і м’який, його ніколи не буває досить». Тож нехай вас надихає поезія музики та наш рецепт ніжного бананового пирога. Впевнені, він стане топовим

ПОРАДИ Ми впевнені, що пиріг смакуватиме, тому пропонуємо бананові чипси виготовити про запас. Чипси добре зберігаються, якщо їх скласти до чистого скляного посуду та накрити кришкою. Для випічки достатньо одного фрукта, але банани можна використати не лише для цієї страви, а й для смачного перекусу у мандрівці чи під час прогулянки з дітьми. Оберіть банан нестиглий, в ідеалі трохи зеленкуватий. Якщо його шкірка жовта, то вона має бути чистою, без характерних коричневих цяток, які означають, що фрукт перезрілий. Якщо банан надто зрілий, то буде погано різатися. Зробити чипси можна у духовці або ж на сушарці. Якщо банани не стали хрусткими через кілька хвилин після охолодження, варто повернути їх сушитися ще на 10 хв.

ІНГРЕДІЄНТИ 140 г вершкового масла (+ для у вашій кулінарній практиці, бо для змащування) його приготування потрібен мінімум складників. Однак радимо заздалегідь 140 г цукру зробити бананові чипси, що прикраша- 140 г борошна тимуть випічку. Ми підкажемо, як їх 2 яйця приготувати вдома — без цукру та олії. 7 г розпушувача Впевнені, що ще одним хітом се- 3 банани ред страв солодкої випічки стане для вас тертий пиріг, який так само не виКРОК 1 магатиме багатьох зусиль та часу на Попередньо приготуйте бананові приготування. чипси. Включіть розігріватися духов-

ку до 60 градусів. КРОК 2 Помийте та очистьте один банан і поріжте його кружечками. Чим тонші будуть слайси, тим більш хрусткими вони мають бути. Викладіть шматочки бананів на деко, застелене пергаментом і дві години підсушуйте. КРОК 3 Коли чипси будуть готові, знову розігрійте духовку, але вже до 180 градусів. КРОК 4 Приготуйте тісто для бананового пирога. Розм’якшене вершкове масло (140 г) змішайте зі 140 г цукру, збийте складники міксером, додайте 2 яйця і добре збийте знову. Борошно (140 г) змішайте з 7 г розпушувача та додайте все до рідкої суміші. Далі замішуйте тісто. Два банани поріжте дрібними кубиками й додайте в тісто, добре перемішайте. КРОК 5 Форму для запікання застеліть пергаментом і змастіть вершковим маслом. Викладіть тісто у форму і зверху довільно викладіть бананові чипси. Запікайте в духовці протягом 30 хвилин. Дайте пирогу охолонути у формі, потім вийміть та поріжте його на шматочки. Смачного! Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

30.12.2022 — № 29

Реклама

41

42

Спорт

Михайло Яровенко, Буча «Сурма»

2022 рік добігає кінця. Цього разу як ніколи актуальні слова про те, що цей рік був дуже важкий для нас, а наступний буде ще важчим. Ці 365 днів ми будемо пам’ятати через біль втрат та потрясіння, які залишаться з нами на все життя. Багато хто з нас вже не буде тим, яким був раніше. Але ці сторінки про спорт, і тут ми будемо згадувати головні спортивні події року, який відзначився неспортивною поведінкою. Згадаємо ті поодинокі моменти, коли ми могли відволіктися від жаху і поринути у його величність Спорт. А ще згадаємо Олімпіаду, вона була до війни. Поїхали! ОЛІМПІАДА 2022: СІ ПРОСИВ ПОКИ НЕ ПОЧИНАТИ Зимові Олімпійські ігри мали відбутися у Пекіні на початку лютого. Поки на китайську землю заходив олімпійський вогонь, світу було вже особливо не до спорту, адже уся увага ЗМІ була прикута до кордонів України, де росіяни нарощували свій наступальний потенціал. Ви можете справедливо підмітити, що у спортивній колонці знову політика, але я недарма почав з цього, адже Bloomberg з посиланням на свої джерела у дипломатичних колах зазначила, що Голова КНР Сі Цзіньпін міг звернутися до президента рф володимира путіна з проханням не нападати на Україну під час Олімпійських ігор у Пекіні, аби не «затьмарити» цей важливий для Китаю захід. Росіяни це звісно заперечували, але ми навіть не будемо на цьому зупинятися. А ось джерела Bloomberg, ймовірно, мали рацію, адже незадовго до початку ігор, деякі країни, зокрема, Сполучені Штати Америки, оголосили бойкот змаганням у Пекіні в зв’язку із недотриманням в Китаї прав людини. І хоч Вашингтон оголосив Пекіну лише дипломатичний

Фото: EPA/UPG

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Спорт крізь сльози: Головні спортивні події року, що минає

бойкот і дозволив своїм спортсменам брати участь у змаганнях, це був гучний крок та іміджева втрата для Китаю і особисто пана Сі. Бойкот відразу ж підтримали ряд демократичних країн: Велика Британія, Канада, Австралія та Японія. Тепер перейдемо до українського сліду у Пекіні. У медальному заліку Україна посіла 25-е місце. Цей результат є найгіршим для України за останні 12 років, коли на Іграх у Ванкувері не було здобуто жодної медалі. Фристайліст Олександр Абраменко став срібним призером в лижній акробатиці у Пекіні. Таким чином, Україна вдруге поспіль закінчила виступи на зимовій Олімпіаді з медаллю саме завдяки Олександрові Абраменку. На Іграх у 2018 році український фристайліст став олімпійським чемпіоном. Загалом Україна вдруге в історії фінішує на 25-й позиції у медальному заліку Олімпіади. Аналогічну позицію українці зайняли і за підсумками Ігор у Турині у 2006 році, коли здобули дві бронзові нагороди. ПАРАЛІМПІАДА 2022: ПУТІН ВЖЕ ПОЧАВ Паралімпійські ігри, які починаються через деякий після закінчення Олімпіади, вже були затьмарені війною, а спортсменів із рф і Білорусі на Паралімпіаді цього року не було. Незадовго до початку змагань їх усунули від участі. Традиційно, наша паралімпійська збірна показала набагато кращі результати, ніж наші атлети показують на Олімпіаді. Зокрема збірна України вперше у своїй історії виборола 29 нагород на Паралімпійських іграх: 11 золотих, 10 срібних і вісім бронзових. Завдяки цим

досягненням вони стали другими в загальному медальному заліку. Перше місце в ньому з великим відривом від інших учасників зайняв Китай з 61 медаллю: 18 золотими, 20 срібними та 23 бронзовими. На третьому місці — збірна Канади з 25 медалями: вісьмома золотими, шістьма срібними та 11 бронзовими.

Паралімпійська збірна України. Фото: facebook.com/NationalSportsCommitteeOfTheDisabledOfUkraine

перемогти суперника з рахунком 3:1 і вийти на збірну Уельсу, яка у першому матчі перемогла Австрію. У другому матчі усе вирішив прикрий автогол лідера української команди Андрія Ярмоленка, після якого збірна не змогла оговтатися і відіграти перемогу. Знову Олімпійська збірна України. Фото: EPA/UPG ми зупинилися за крок до Мундіалю. Що ж, будемо сподіватися, що на ЧС у УКРАЇНСЬКА ЗБІРНА НА ШЛЯХУ ДО МУНДІАЛЮ: ЗНОВУ МАЙЖЕ Прокляття стикових матчів тягнеться за Національною збірною командою України з футболу вже не перше десятиліття. На руці одного пальця вистачить порахувати, скільки разів нашим хлопцям вдавалося вийти у плей-офф, виграти і пройти на європейську або Олександр Петраков. Фото: УАФ континентальну першість. І цього разу українську збірно спіткало те саме 2026 році, який відбудеться у США, Мекпрокляття. Цьогоріч останній раунд сиці та Канаді, наші хлопці поїдуть. відбору на ЧС у Катарі відбувався за ноА про футбольні баталії катарськовим регламентом і командам треба бу- го Чемпіонату світу читайте у попередло перемогти у першому матчі і вийти ніх випусках «Сурми». на переможця другої пари у групі, переНезабаром почнеться Новий 2023 могти там і тільки тоді отримати омрі- рік, рік сподівань і перемог, але рік сліз яну путівку на Мундіаль. і втрат. Кожен з нас повинен запиУ першому матчі підопічним Олек- тати себе, що я зробив для нашої песандра Петракова протистояла збірна ремоги у році, що минає, і що я можу Шотландії. Попри перенесення матчів зробити у новому році. Я переконана червень (усі інші команди зіграли ний, що усі ми залишили щось важлисвої стикові матчі у березні), Україна ве у 2022 році, але водночас ми багамала обмежену підготовку перед грою то чого отримали від нього. Я вітаю проти Шотландії. У травні синьо-жов- усіх читачів зі святом і хочу побажаті провели три поєдинки (два з яких — ти вам щастя, миру і здоров’я у ноупродовж двох днів). А останній матч вому році. Побачимось на сторінках для збірної України взагалі був двосто- спортивної хроніки, де ви дізнаватироннім. Але нашим хлопцям вдалося метеся нове і цікаве. Слава Україні!

Фото: УАФ

Літературна сторінка

30.12.2022 — № 29 «Копійку» дати, або кілька?

— Чому б не міг — це безумовно! Ти зачекай «секунду» тільки… Володимир Гребенюк, Жашків «Сурма»

ВІДПОВІДЬ Підбігає до собачки Малесенький Вовочка. Скільки добра в очах, ласки У Вовочки-кнопочки! Він за хвостика хапає, Гладить його, грається, А матуся його лає: — Собачка кусається! Відійди! — своєї мати. Вова відзивається: — З цього кінця, треба знати, Вони не кусаються! *** Я себе не вихваляю! Що тут вихваляться — Техніку безпеки знаю, Як свої три пальця!..

*** Вся в сльозах до мами Соня: — Тато… молотком — по пальцях!

— А чому ти плачеш, доню?

— Треба було не сміяться… *** — Взагалі, ти звідкіля?

— З Києва, неначе…

— Щось не вірю тобі я — Там тебе не бачив… *** — Заспівай щось, — мовить Костя До дружини Люди.

*** Ну, як тобі там на роботі? Погано?

— Як «рибі в воді», слава Богу!

— І що ти там робиш? Зізнайся, Іване!

— А риби щось роблять? Нічого! *** Розглядає табель тато… Вова глянув винувато: — Головне, що ми здорові… Правда, тату? — мовить Вова… ТУРПОХІД В турпоході батько й син… «Дерлися» на гору день… Очі «їв» пісок, полин… Мало кисню для легень…

43

— Виходять лиш заміж! Тобі зрозуміло?

— Можливо, ви сходите? Вже ось зупинка!

— Із розуму сходять! — жартує невміло.

— То що ж тоді робите? Як запитати? Як «вибити» відповідь з вас — я не знаю!

— Вилажу! Вилажу я! Годі кричати!

— Тоді: з днем народження я вас вітаю!.. МУЖНІЙ ВЧИНОК На базарі жебрака Мирослав побачив — Той стояв без піджака, Ще не нажебрачив…

— Боже мій! Це ти, Тарас? Ми всі у конторі Згадуєм тебе не раз! Ти — мов «чайка» в морі! В захваті від того ми, Як ти — мужньо, вміло, Шефу висловив усе, Що в нас наболіло!..

БАЧИВ *** Петро й Сава йдуть по лісі, — Вечори проводиш ти, Миколо, де? Вже старі обидва, лисі…

— З дружиною вдома, може, хто зайде…

— Бачив?

— Оце так кохання! І вже стільки літ!

— Ні, Петро, а що?

— Що ти «мелеш», Ваня? Це — ради— Боже мій! Дивися! «що»… куліт! Дика гуска пролетіла *** І у хащах, певно,сіла… Жінка телеграму надсилає: Далі йдуть…Петро мовчить, «З Новим роком щиро я вітаю: Але, раптом, знов кричить: Таню — донечку мою єдину, — Бачив? Внука Петю, внученьку Маринку» — То ж розходяться вже гості. Ось — вершина! Батько став, — Ні, Петро, а що? А телеграфістка мило радить: — Може, швидше будуть… А синок — упав на хмиз…

— Боже мій! Сліпий, чи що?

— Напишіть «Вітаю всіх» і хватить! Батько в захваті сказав: Заєць вискочив з-під ніг!

— Ви ще молоді мене повчать! НЕ ВИЙШЛО — Сину мій! Поглянь униз! Як проґавити ти міг? Як це «всіх» вітать? Ви що? А зять? Вивчає рахунок Петро в рестораЦе — природа! Чудеса! Сава думає: «А певно ні: Ріки, ліс, поля, сади!!! Сперечатися — даремно *** — Салат — 1 гривня, котлета — 12-ть, –Як внизу така краса – Запитає він тепер — Купе… Їх двоє: Десерт — дві та п’ять — пів стакана Нащо «дерлись» ми сюди?.. Скажу — «бачив», щоб ти вмер!»

— Ви куди? сметани — — Бачив?

— В Одесу на «Привоз». І разом всього ми отримуєм — 20-ть. ЗАБУЛА — Бачив, — відповів…

— А що вас тягне так туди? А як це у тебе — 109-ть виходить? На «104» дзвонить бабка: — То навіщо ти вступив?!.

— Як що? Електровоз! Ти ж офіціант вже зі стажем, Семе- — Синочок, щось воно не те! не? Плиту включила я ще зранку — *** *** Семен від клієнта свій погляд відвоГаз — не горить, смердить проте…

— Ти кого, дитино, — Ти чув, яка гроза була? дить: — Бабуля! Сірника палили? В хату привела? Гриміло так, що дім «стогнав»!

— А це означає — не вийшло у мене… Як ні — чекайте нас, молю! Доня урочисто — Не чув — з дружиною в цей час — Синочку мій, спасибі, милий, Так відповіла: Я про зарплату розмовляв… ЗАМОВЛЕННЯ Забула… зараз запалю…

— Мамо, познайомся, Клієнта запитує офіціант: Може через рік – ПОБАЖАННЯ — Ну, що будем їсти, шановний? *** Це є мій майбутній Дача — це нуль! Квартира — це нуль!

— Шашлик, «антрикот», з огіроч- — Що за буква? — окуліст Перший чоловік… Жах! Неймовірно, але це не сниться! ків салат… Запитав у Васі. Гроші — це нуль!

— Прекрасно! Ви, бачу, голодний…

— «Б». СУДДЮ — ГЕТЬ! Машина — це нуль!

— А ще принесіть ви мені виноград, — А встань на повний зріст! В голові вже круговерть — Тільки здоров’я — це є одиниця! Лимончик, посипаний сіллю… Пильно придивляйся! Суддя так хвилюється: Друзі, дозвольте мені побажати — Ну… ще коньячку і вино «Райський — «Б», — у відповідь Василь.

— Хто промовить «суддю — геть»! — Цю одиницю з нулями придбати!!! сад»…

— Ну, відкрий вже око! Виженем на вулицю!

— Ого! Це вже, як на весіллі! Яку відповідь даси?

— Суддю — геть! — знов хтось кри*** — Ще пачку цукерок «Париж-авеню», — «Б». чить.

— Іван Іванович, а правда — Люблю їх — це вам по секрету…

— Оце морока! І суддя дивується: Для вас 100 років , як «секунда»?

— Прекрасно, але на сьогодні в меню — Лікар глянув сам на стенд, — Ви, підсудний, помовчіть — Це я почув таке недавно… Це чай і морквяні котлети… Добре придивився: Вас це не стосується!

— Так-так — це правда, хоч і чудно.

— Ти диви…і справді — «Б»…

— Іван Іванович, а правда — *** Дарма тільки злився… Автор: Володимир Гребенюк — Для вас мільйон — немов «копійка»? Політики — як голуби! поет, пісняр, композитор, заслужений працівник культури України, член Почув я теж таке недавно… Внизу — з руки їдять без вади, В АВТОБУСІ Спілки слов’янських письменників — Це так! Чому питаєш, Філька? Якщо злетіли догори — — Зупинка «Динамо» — виходите, України.

— Чи не могли б мені, шановний, На голову вам будуть гадить… жінко?

44

Літературна сторінка

surma.com.ua

Ялинка Дзвінка Торохтушко, Кременець «Сурма»

УРИВОК ІЗ КНИГИ «ПИТРОВНА»

Д

оросли ми з Питровною до важкого гормонального періоду в жіночому житті — до тринадцяти років. Вік такий, скажу вам, складний. Бо хлопчики вже не всі придурки, ленінградська туш не розтікається, якщо в неї правильно плюнути, голубі тіні пасують не до всього, а спідницю, котра максі нижче колін, можна підкотити в поясі й підперезати широким ременем так, що вона стане схожа на розлоге міні вище пупа. На вуха можна начепити білі пластмасові кліпси. А якщо їх нема, то годяться й «жабки» від штор, помальовані фарбою від цвинтарних оградок. На голові можна зробити начоса, як у Пугачової. І туфлі можна тихенько в мами поцупити. Головне — обмотати каблуки ізолентою, щоб не пообдирати їх на тяжкому каменистому шляху до клубу. А до клубу тягне — що капець! Бо там Вася Куркуль крутить платівку «Модентокін». Причому майже всю пальцем, бо якась там фігня на радіолі поламалась. А ще Вася файно підспівує: «Йомахоу, йомасоу…», бо голка в радіолі теж періодично вимахується. І в клубі вже теж не всі хлопці — придурки. Але коли дівчаткам тринадцять, цицьки від прищів відрізнити практично неможливо, а на бильці ліжка бабця урочисто повісила дідового трофейного ременя з пряжкою «Люфтваффе», то це означає, що ви ще діти й у вас все ще попереду. Інакше — ременем по заду… Але то таке. Справедливість поняття відносне. *** Надходив Новий рік. Надворі стояло 30 грудня. Коли ми спитали з Питровною за ялинку, бабця сказала, що ми вже не маленькі, то нема чого робити такі великі й ображені очі, ніби нам дитинство у сраці грає. Краще взяти з горища мішок квасолі й перелускати її. Або почистити курятника, бо на морозі бабці важко навпомацки яйця від курячих круглячків відрізнити.

— Мачуха! — сказала Питровна. Вона саме прочитала й переказала на трійку «Попелюшку» та ще не встигла затулити в голові свіжий сюжет казки фотками зі старих модних журналів. — Пішли до моєї мами! Але мама Питровни теж виявилася не доброю феєю. Тобто нафеячилася вона на той момент уже добре і готова

була робити всілякі чудеса. Та тільки для свого сказочного дяді Мирона. Він лікувався від алкоголізму в Дедеркалах і якось, проходячи повз зупинку автобуса, побачив на ній сплячу маму Питровни і влюбився в неї так сильно, що приніс додому на руках.

– Чумаки-*баки! — сміялася баба Улита. Вона вміла й робила багато чого. Все, крім приворотного зілля на любов. Бо вважала, що треба менше пити, то й любов буде. І от баби не стало. Батюшка з Білокриниці відмовив-

Мама Питровни бачила в цьому руку долі й перспективу для дяді Мирона стати новим вітчимом для її дочки. Тим більше, що в листопаді у них з хліва знесло вітром черепицю, і комусь треба було поставити її на місце, щоб свиню дощами не топило. Тож мама Питровни геть втратила голову від почуттів і готова була виконувати будь-які бажання дяді Мирона. Але оскільки ялинка не входила в його новорічне «пожрать», то ми мусіли обламатись. Моя мама на той момент теж була шибко зайнята — доробляла вдома якісь річні звітні папери. Так і сказала: — Я світу не бачу за тими сраними звітами! Яка ялинка? Одним словом, були б ми так і лишилися без ялинки. Але…

ся її відспівувати. Сказав моїй бабі, що баба Улита була відьмою і торік так подивилася на його матушку, що в тої молоко пропало і з’явилася молочниця. Бабця відповіла, що якби батюшка пильнував, аби його матушка не бігала на ферму до рижого зоотехніка Мішки, то в неї було б молоко, а не молочниця. Батюшка скривився, наче кислицю з’їв, і сказав, що хай там як, а баба Улита всяке робила, ворожила на картах, квасолі, курячому посліді та торішньому снігові, отже, її точно можна визнати відьмою і вона не має бути похована по-церковному. Бабця відповіла, що вважає батюшку брехуном, бо він на кожній службі каже, що Царство Небесне наблизилось, а до села ще й асфальту не проклали. І ще порадила батюшці пильнувати-таки свою матушку, бо чуда господнього може не статись і третя дитина теж буде рижа, а матушка без молока. Хай там як, а бабця оголосила батюшки пройдисвітом і вирішила, що б не трапилося, а свою кращу подругу бабу Улиту пропхати в Царство Небесне. Десь вона чула: коли над померлим три ночі читати Псалтиря, то таких покійників забирають на небо, навіть якщо вони пальцем роблені. Тож узяла бабця Псалтиря і пішла відмолювати подружку.

*** Того дня померла наша баба Улита. Моя бабця вважала її кращою подружкою, хоч усе село мало за відьму. Але це тому, що моя бабця вміла і Богові свічку поставити, і чортові кочергу. Селяни ж хотіли, щоб у них корови доїлись, а самі тикали бабі Улиті дулі під магазином і мастили дьогтем паркан. А ще батюшка з Білокриниці навчив їх посипати дорогу перед бабою сіллю, то все село носилося з торбинками солі в кишенях.

№ 29 — 30.12.2022 *** А ми лишилися з Питровною самі з мішком нелущеної квасолі та без ялинки. У кімнаті моя мама цокала рахівницею й дивилася «Мєждународну панораму» для завтрашньої політгодини на фабриці. Коти спали на лаві коло грубки й муркотіли.

— Не життя, а казка. Як на дискотеку — то ми ще малі, а як працювати — то саме враз, — сказала Питровна.

— Та норм, — відповіла я. — Буває гірше.

— Що гірше за Новий рік без йолки?

— Все життя без цицьок.

— Та ну! — скривилася Питровна. — Замість цицьок можна вати в ліфчик поставити. А замість ялинки що?

— Нічого, — погодилася я. — так що, йдемо по ялинку?

— Куди, в ліс? Уночі? Та ми там повмираємо з переляку! Я спочатку погодилася: так, страшно. Але потім згадала, що в бабці є таблетки. «Еленіум» і «Реланіум». І ті, й ті «від Гамна». Перші бабця п’є, коли Гамно вилазить на голову і на нього ніяких нервів не хватає. А другі — коли Гамно витворяє таке, що аж страшно і людям встидно в очі дивитись. «Реланіуму» було більше, тож ми з Питровною ковтнули на всяк випадок по дві. Щоб уже точно нічого не боятися. Посиділи кілька хвилин коло грубки з котами, почекали. Коли кіт Мацько мило посміхнувся й помацав Питровну лапою за коліно, як батяр Володька дівок під клубом мацає, я зрозуміла, що все — можна йти. А коли пес Рябко запропонував нам за пів літри молока та бутер із салом бути нашим бойфрендом на цей вечір, остаточно впевнилася, що нам не страшний сірий вовк. Узяли ми з Питровною пачку сірників, газети, пилку велику, бо ножівки не було в нас, і подалися через городи в бік Круглого лісу. Рябко біг попереду, час від часу подавав нам лапу, щоб на горбок піднятися чи з рівчака вилізти, а коли ми присідали відпочити, делікатно знімав язиком сухе листя й опалу глицю, котрі чомусь налипали нам на обличчя. І ще, як справжній бойфренд, гавкав на кожну тінь і обпісював кожен пеньок по дорозі. До лісу ми прийшли якось дуже швидко. Ялинок було багато, але вся кісь кострубаті й негарні. І жодна не стояла на місці. Одні водили хороводи навколо галявин, інші дивилися на місяць і малювали хвою ленінградською тушшю. Були й такі нахабні, котрі кидалися в наш бік шишками та крутили гілками коло крон. Мовляв, ми з Питровною дегенератки якісь придурошні. А одна зовсім дивна, одягла мені на голову конуса для збору живиці та єхидно любилася, коли я, плачучи, вибирала з волосся стару хвою, шматки кори й шашіль.

30.12.2022 — № 29 — Йдемо звідси, — сказала Питровна. — Вони якісь ненормальні. Підемо на Домщину, там молодняк росте.

— Там недавно земля зсунулася, — заперечила я. — Страшно. А раптом вона ще посунеться.

— Ми ж таблетки випили. Чого боятися? — спитала Питровна. І ми пішли. Рябко біг поруч і, подаючи задню лапу, ввічливо вітався з кожним пеньком.

Літературна сторінка

— Ну й шо? — сказала баба Улита. — — Ой, Боже! Дайте мені ті таблетки Вмерла й зайшла до брата в криївку. від Гамна, бо воно знов такого наробиСвяченого поїсти. Мала ше тоді, в 53-му, ло, шов стидно на люди вийти! на Паску прийти, але їх з лісу вибили Страшенно хотілося пити… кацапи. Хлопці лишили криївку. Ду— Бабцю! — заплакала Питровна. мали вернутись — не вийшло. Так от і — Дайте спочатку води, а вже потім дочекалось мене те великоднє. бийте!

— А хіба вам свячене можна? — трем— Ага! Ба-а-а, дайте ми води нап’єтячим голосом поцікавилася Питров- мось! — заканючила й я. на.

— Диви, Йване, Гамно пити хоче! — — А шо? Думаєш, заворот кишок бу- розійшлася бабця. — Та шоб тебе відде і я ще раз вмру? Добре сало й мерт- мити й обіпрати, тепер півдня ту воду *** вим не шкодить. носити треба! Приб’ю!

— Але ж ви — відьма! А то сало, самі — Та чекайте, мамо! Домщина — то така гора, заросла ж кажете, що освячене.

— Хресний! — скрикнула я і вискохвойним лісом. На одному боці урви— То й шо? Мене он і піп завтра хо- чила із нашого запічка. — А ми вночі ще. Весною дощі підмили ґрунт, і де- ватиме. у криївку впали! На Домщині. Думарева не втримали верхівку, от і стався — Але ж казав, що не буде. ли, що нам капець. Але прийшла баба зсув. Тепер гора в місячному світлі бу— Діти мої! Щоб ви знали, — повча- Улита поїсти свяченого бандерівськола такою загадковою і містичною, що льно протягла баба Улита, — сто кар- го сала і ми вилізли… аж дух захоплювало. бованців на дорозі в Царство Боже не Бабця нас не била. Бо перед хрес— Пішли наверх, — запропонува- валяються. Так шо я тут погостюю ще ним вона б собі того не дозволила нікола я. трохи, а ви — бігом додому. ли. Тому що хресний — інтелігент, не Але доверху ми не дісталися. Щось — А як? — спитала я. гамно собаче і дуже вчений чоловік, тріснуло під ногами, я вхопила Пит— Он по тій драбині. а не турок якийсь. ровну і ми провалились у глибоку яму. Справді в кутку стояла драбина. Сміялися, щоправда, з нас довго. Бо — А-а-а! — закричала Питровна, — — Бабо Улито, — я перевела подих, серед подвір’я красувався пишний і нам капець.

— а що кажуть померлим, коли проща- розлогий…сосновий корінь. На наші — Почекай! ються з ними? Ну, от як ми зараз з здивовані погляди хресний пояснив, Я дістала сірники і запалила прихоп- вами. що то і є те, що ми притягли вночі з лілену із собою газету…

— Гм… — задумалася. — Та шо ка- су. Тобто наша ялинка. Ми з Питровною сиділи на дні аб- жуть? Як завжди, певно…

—А ми ж так її пиляли! — сплеснусолютно квадратної ями, стіни якої бу— То бувайте здорові, бабо! — випа- ла руками Питровна. ли оббиті деревом. Стелю підтримува- лила Питровна — І стільки всього пережили, — зіли балки та крокви. Під стінами стоя— От потішили! — засміялася баба тхнула я, розглядаючи в люстерко поли діжки, відра, ще якийсь реманент і Улита. — Хоча… А шо, добре здоров’я були пороблені лави, схожі на лежан- і мертвому не завадить! ки. Посередині стіл, на ньому — кухлі — То бувайте, бабо! — сказала я. — й миски металеві. На одній стіні висі- І пробачте нас за ті чоботи у вашому ли автомати. У кутку стояли трухляві комині. ящики, і з них стирчали підошви чо— Пусте! — посміхнулася баба. — Той біт. Усе запилюжене в павутинні й комин і мого чобота був піймав колись. піску. Йой! Як же то давно було! Він уже й — Бандитська «малина», — проше- забувся про такі забави, певно. А тут — потіла Питровна. — Як ти думаєш, нам одразу два чоботи! Ото веселився! Аж скоро капець? дим носом пускав!

— Думаю, що ні. Скоріше це хатка Ми й собі сміялися. добрих гномиків.

— Ану бігом додому! — нагадала — Тобто? нам баба.

— Тобто бандерівська криївка. ПаМи швиденько вилізли з криївки м’ятаєш, дідо розказував, що вони у і вже намірилися повертати до хати. війну накопали їх по всьому лісі? Аж тут побачили її — ялинку. НевисоПоки ми роздивлялись атрибути- ку, пухнасту, з пишними гілками та ку, газета догоріла. Ми ще трохи посві- високою кроною. тили сірниками, але вони швидко заВона майже лежала над урвищем. кінчились. Стало темно. Тільки висо- Та це нас не зупинило. Ми з Питровко вгорі блимали зорі й Рябкові очі. ною довго пиляли її попри корінь, аж Питровна почала боятись, а мене поки спиляли. І востаннє заглянувши бабцині таблетки ще тримали. Я нав- до криївки, де баба Улита відкрила ще помацки пробувала на дотик історію одну діжку, дістала з неї кільце ковбата шкодувала, що з нами немає мого си у смальці і, нарізаючи її маленькихресного. От хто зацінив би знахідку! ми шматками, смачно плямкала безІ тут у кутку щось засвітилося. На- зубим ротом, понесли ялинку додому. горі завив Рябко. Попереду біг Рябко. Знову вітався — А-а-а! — закричала Питровна. задньою лапою з усіма пеньками раПридивившись, я теж закричала. дісно виляв хвостом. У кутку верхи на бочці сиділа баба Улита, біля неї горіла маленька свічеч*** ка, а баба нарізала щось на пожовклій газеті маленьким ножичком. Уранці ми з Питрвоною прокину— Чого деретесь? — спитала баба. лися від ляскоту дідового ременя з бля— Бо ви ж умерли, — ледь видуши- хою «Люфтваффе» й бабциного крила із себе я. ку:

45

дряпане обличчя й чорті-що з волосся, листя, хвої, глини та піску в голові. На моє переконання, то мало бути гніздо білої ворони на першому, проектному етапі його створення. Про що я тут же всім і повідомила.

— Ой, дайте мені ту таблетку від Гамна, — знову забідкалася бабця. — Бо воно нічо по-людськи зробити не годне. Їдне прізвисько від нього!

— Бабцю, а то правда, що бабу Улиту з попом ховатимуть?

— А ти звідки знаєш?

— Баба вночі сама сказала. Бабця пильно подивилася на мене, потім на хресного і, відкликавши його вбік, зашепотіла: — Йване, я боюся. Кажуть, що відьми по смерті являються тим, кому силу передають…

— Та всяке кажуть, — стенув плечима хресний. — Треба ту криївку найти та міліцію викликати. Хтозна, що там у ній…

— Ба-а-а! чесно ж кажу: баба Улита прийшла вночі до брата свого великоднім розговітись. Вона ще в 53-му мала прийти, але не встигла.

— Бо її на Колиму повезли тоді, — сказала бабця і знову пильно на мене подивилась. А тоді додала: — От Гамно! І що з тебе виросте? Та ясно, що з попом ховатимемо. Сто карбованців на дорозі до царства Божого не валяються!

46

Реклама

surma.com.ua

№ 29 — 30.12.2022

Реклама

30.12.2022 — № 29

47

ГАЗЕТА «СУРМА» та «RADIO UA CHICAGO» ПОТРЕБУЮТЬ ВАШОЇ ПІДТРИМКИ Заповніть свої дані, зробіть фото на телефон, та надішліть заповнену табличку нам на e-mail - uausamedia@gmail.com або СМС на телефон – 773 818 7712. Після того, як ми отримаємо заповнену форму, ми зв’яжемося з Вами та вишлемо необхідну форму для Вашої пожертви. _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ NAME _________________________________________________________ ADDRESS _____________________________________________________ PHONE ________________________________________________________ EMAIL _________________________________________________________ PAYMENT – Please check one: CASH _______ CARD ________ CHECK ________ ZELLO ________ _______________________________________________________________

Ми будемо вдячні за будь-яку підтримку. Ваша допомога газеті сьогодні – збереження українського слова завтра!

ХОЧЕТЕ ОТРИМУВАТИ ГАЗЕТУ «СУРМА»? ОФОРМІТЬ ПІДПИСКУ ТА ОТРИМУЙТЕ ГАЗЕТУ ПОШТОЮ Заповніть свої дані, зробіть фото на телефон, та надішліть заповнену табличку нам на e-mail - uausamedia@gmail.com або СМС на телефон – 773 818 7712. Після того, як ми отримаємо заповнену форму, ми зв’яжемося з Вами та вишлемо необхідну форму для оплати за підписку. _______________________________________________________________ _______________________________________________________________ $50/10 номерів _____ $75/15 номерів _____$150/30 номерів ______ NAME _________________________________________________________ ADDRESS _____________________________________________________ PHONE ________________________________________________________ EMAIL _________________________________________________________ PAYMENT – Please check one: CASH _______ CARD ________ CHECK ________ ZELLO ________ _______________________________________________________________

4136 United Pkwy Ste A Schiller Park, IL 60176

847-786-5529 TRANSPORTATION WAREHOUSING DISTRIBUTION

З повагою та вірою в подальшу співпрацю Алла Лопаткіна.