"Сурма" – українська незалежна газета. №16-2022

риторики для своєї

яка в цю тезу віритиме все мен

менше. Особливо на тлі «частко-

мобілізації». Але головна аудиторія

цьому не своє насєлєніє, що очікуватиме утилізації. А частина населення західних суспільств. Насамперед ті громадяни західних країн, які не підтримують глобалізації та сил, що за нею

Для цієї аудиторії московська про паганда створила міф про те, що путін є «борцем із новим світовим

Інформаційна робота з людьми, які живуть на Заході та виступають проти глобалізації і всіх похідних від неї, по винна була б стати одним із дуже важливих напрямків української інфор маційної роботи. Проте зі зрозумілих причин та своїх залежностей Зелен ський і ко такої роботи не проводитимуть.

ЯДЕРНИЙ УДАР — НЕ БЛЕФ.

від модної болячки на московії, яка там

проводилась ще агресивніше та масш

табніше, ніж у західних країнах. У пи таннях відносин путіна та глобалістів

неозброєним оком помітна наявність певних домовленостей чи, точніше, цілої системи «договорняків». Про зміст та природу яких ми можемо тіль ки здогадуватись, аналізуючи те, що відбувається.

На початках повномасштабного вторгнення з точки зору логіки ймовірність застосування путіном ядерної зброї виглядала дуже малою. Проте зараз, якщо просто слідкувати за фор мальними ознаками, така ймовірність дуже змінилась. Говорячи холодно кровно про таку страшну можливість, як нанесення ядерного удару, ймовірність цього я б оцінив 50% на 50%. Психологія загнаного психічно-хворого дегенерата, плани якого провалились, змушує його діяти максимально жор стоко. При цьому він вже це робить, б’ючись не за захоплення України, а борючись за своє фізичне життя. Поразка для путіна є тотожною особистій смерті — він підлягатиме ліквідації, а та частина естеблішменту, яка прийде піс ля ліквідації до влади, буде перекону вати весь світ, що «бояри були хороші, а просто цар був поганий». Тому путін готовий застосувати ядерну зброю. І в’яла, беззуба та непо-

слідовна позиція президента США Байдена дозволяє путіну на повну по тужність використовувати «ядерний шантаж». Водночас позиція Великої Британії полягає в тому, що ядерний удар потребує тільки ядерної відповіді. Жорсткої та рішучої. Якби і США мали б саме таку позицію, то здійснення ядерного удару стало б неможли вим. Проте на перешкоді кремлівського очільника тут може стати його оточення, найвпливовіші люди рф та сам механізм застосування ядерної зброї. Для безпосереднього оточення путіна та трохи віддаленіших, але впливових чиновників і олігархів, ядерний удар стане крапкою в можливості повернутись до заможного спокійного життя. Всі вони стануть співучасниками ядерного злочину проти людства. І не по нести відповідальності вони можуть тільки, якщо московія вийде переможцем із загальносвітового протистояння. А це, очевидно, є неможливим, адже вона не змогла навіть перемогти Україну, яку переважає за людським та збройним ресурсом. А отже, в разі, якщо навіть путін віддасть наказ про застосування ядерної зброї, то ймовір ність його усунення дуже суттєво зро сте.

І насамкінець — про механізм. З моменту «натискання» так званої «чер воної кнопки», розрекламованої в ча-

си «Холодної війни», і до моменту кінцевого запуску ядерного боєзаряду відповідні дії та накази повинні віддати та зробити 7 військовослужбовців різ ного рівня. 7. Це ніби й не так багато, але і не так мало. На кожному з рівнів може відбутись саботаж, несприйнят тя, протест, розуміння майбутньої за гальнолюдської ядерної катастрофи. Мотивацій для того, щоб такий наказ не виконувати — дуже багато. Вбити того, хто такий наказ віддав — наба гато простіше, дешевше та надійніше. І обирати буде кожен із цієї 7-ки, і кожен московський олігарх та впливо вий чиновник, що теоретично має відповідні можливості. На завершення додам, що попри те, що мобілізоване гарматне м’ясо буде утилізовуватись українськими воїна ми ще швидше, ніж більш професійні вбивці та ґвалтівники з регулярної армії рф, все одно прихід такої нової маси на фронти матиме важкі наслідки і для нас. Кількість пролитої святої української крові також збільшиться. Тому потрібно готуватись і до того, що нас також очікуватиме більш масштабна мобілізація та тотальна війна (зокрема і проти внутрішніх ворогів), без якої здобути перемогу над ресурсно пере важаючим ворогом дуже важко. Ютуб-канал Назара Мухачова: «Свій до Свого по Своє». https://bit.ly/2Xk2lHG.

початку

і бойовими

хунок

БМП-1

лектність, технічний стан і придат ність до застосування після «надтривалого» зберігання є окремою темою. Вочевидь, російські запаси військової техніки, навіть зразка середини мину лого сторіччя, все ж таки не безмежні і свої бажання російському команду ванню доведеться стримувати. Найбільш небезпечним для нас і, безумовно, виправданим для противника є лише один, з поки що потенцій них, результатів російської часткової мобілізації. Застосування на території України будь-якої додаткової кілько сті поповнених або новосформованих з’єднань і військових частин дасть російському командуванню розширену можливість застосовувати свій улюблений із принципів військової страте гії Клаузевіца — концентрацію сил в обраній точці. Така масованість здатна відсунути да другий план питання мотивації, рівня підготовки й оснащення російських військ. Імовірні наслідки цього можуть бути надзвичайно руйнівними для ЗС України. Здається, продовження ведення війни російським командуванням планується все ж

таки за рахунок числа, а не вміння. Тож цілком доцільним буде вжиття нами превентивних заходів вже сьогодні. КОЛИ МИ ВІДЧУЄМО ЦЕ НА ФРОНТІ?

Часовий чинник, як завжди, має свій неабиякий вплив. Мобілізація, як будь-який процес державного рівня, потребує перш за все затрат часу. Мінімальний досвід, організаційні зусилля, корумпованість на місцях мають зі грати свою роль. Вочевидь, нещодавні пропозиції щодо посилення кримінальної відповідальності за ухилення від призову у воєнний час внесені на розгляд державної думи рф зовсім невипадково. Оскільки підозрювати ро сійських резервістів у надмірному ен тузіазмі немає ніяких підстав, то про цедура оповіщення, збору і направлення у військові частини може потребувати щонайменше одного-двох міся ців. За умови впровадження мінімаль но необхідної до підготовки мобілізо ваних, буде потрібен ще як мінімум один місяць. В загально оперативному плані це означає, що на практичні результати мобілізації російське командування може розраховувати не раніше грудня цього року. Безумовно, що надзвичайними заходами і нехтуван ням підготовкою цей термін може бути скорочений, але абсолютно зрозуміло, що часткова мобілізація в найближ-

чому майбутньому навряд чи вплине на обстановку на лінії зіткнення. Глибинним змістом рішення російського керівництва про мобілізацію може бути законний доступ фактично до необмежених людських ресурсів. В російських умовах під приводом тра диційної секретності зовсім не важко приховувати дійсний масштаб мобілі заційних заходів. Рахунок мобілізова них може достатньо просто і зовсім непомітно вийти за межі оголошених трьохсот тисяч. А надавати через офі ційні джерела потрібну і зручну інформацію можна настільки ж просто, як і занижувати реальну кількість влас них втрат.

Крім об’єктивних показників, необхідно зазначити і певний військово-політичний ризик, на який наражає ро сійське керівництво оголошена мобілізація. В її результаті лави збройних сил країни-агресора мають додатково поповнити декілька сотень тисяч вчо рашніх цивільних людей. Якась частина з них мають власне уявлення про життя і, зокрема, про напрямок розвитку країни. Зовсім не є фактом, що ці погляди повністю збігаються із офіційно оголошеними російським керівництвом. Незважаючи на загально визнаний низький рівень протестних настроїв в російському суспільстві, передба чати щось визначене в таких умовах досить складно. На початку минулого

сторіччя війська, які не бажали опинитися на фронті Першої світової війни, двічі вже зіграли провідну роль в ро сійській історії. ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ Все сказане жодним чином не дає нам права заспокоїтися чи зневажливо поставитися до чергового російського напівавантюрного рішення. Нам протистоїть сильний, підступний і цілеспрямований в досягненні своєї мети ворог. На його боці ресурсна пере вага, величезний економічний потен ціал і неабияке ідеологічне обґрунтування для власних дій. В пошуку шля хів реалізації своїх загарбницьких за мислів він не визнає, а можливо — і не знає, меж. Проте ми в зазначеній обстановці маємо керуватися однією із настанов китайського стратега і мислителя Сунь-Цзи, який навчав: «правило ведення війни полягає не в тому, щоб сподіватися, що противник не прийде,

його зустріти».

7138-mihajlo-zabrodskij-persij-za stupnik-golovi-komitetu-vr-z-pitannacionalnoi-bezpeki-oboroni-i-rozvidkigenerallejtenant.html).

Після цього в психіці відпрацьовуєть ся імунітет на подібного роду травму вання і потім з цієї ситуації

льні можуть чути в свою сторону різного роду докори від військових, що поки я там був, ви тут гуляли, жили жит тя, за що я там воював? Заради чого? Ось нам потрібно максимально пока зати за що, заради чого, щоб не було прогалин між військовим і цивільним. У нас спільна мета жити в добрі і зла

годі, кожен прикладає до цієї мети всі зусилля. Не відсторонюйтесь від армійців, не залишайте їх самотніми, до помагайте адаптуватися до мирного життя. Банальний прояв поваги, сер йозне ставлення до хвилин мовчання

і схожих заходів. Я раніше не розумів всієї важливості цього, доки сам не по чав втрачати близьких людей.

— Що Вам говорили воїни про те, як вони хочуть проводити

перший план? — 100% військових, з якими я спіл кувався, хочуть провести час із своїми рідними. Ні психолог, ні командир, ні якась гучна гулянка не замінить їм час проведений з ріднею. Але ми як психологи не можемо відпустити їх без первинних заходів декомпресії. І аж потім вони можуть побути із своїми близькими. — Важлива ознака повернення з пси хології війни до стабільного психоемо ційного стану — це вміння радіти, святкувати, поступове збільшення кількості ре-

чей, яким

скажете? — Все наше життя — це досвід, який ми отримуємо, значною мірою

помилок,

допускаємо. Нічого

на вчить нас краще, ніж наші помилки. На помилках інших також можна на вчатися, але це не дасть такого ефек ту, як тоді, коли ви самі зустрінетеся з цим сам на сам. Так відбувається і з посттравматичним зростанням: людина зіткнулася із ситуацією, яку важко перебороти, але з часом в неї з’являється позитивна динаміка і вона дивиться на цю ситуацію з іншого боку. Психолог допомагає провести детальний аналіз травмувальної ситуації, розібрати на дета лі, виявити чинник, який наніс травму.

вослужбовців. Попереду велика робо та військових психологів у пошуках та реалізації шляхів самозцілення українських армійців. Добре, що такі спеціалісти є поруч з нашими захис никами та захисницями і завжди го тові надати професійну допомогу. Бо наші герої варті жити повноцін ним життям у всіх його аспектах, а ми будемо щасливіші, коли бачити мемо щирі усмішки на їхніх обличчях. Дякую Військовому інституту КНУ імені Т. Шевченка, що готує висококваліфікованих військових пси хологів для нашого війська — непе реможного війська України. Слава Україні!

Автор: Оксана Кріт — жур налістка Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка.

питання. Сі Цзіньпін сподівається зміцнити здатність Китаю протистояти викликам і загрозам, які виходить від очолюваного США альянсу, шляхом формування блоку держав спільно з члена ми ШОС.

Очікується, що після XX з'їзду пар тії протистояння між блоками, очолюваними США та Китаєм, посилиться. Оскільки заходи, пов’язані з панде мією, завдали прямого удару по еко номіці, керівництво партії після з’їзду може переглянути політику щодо ко ронавірусу, проте основні елементи політики «нульової толерантності» на певний час залишаться. Заплановані поправки до Консти туції Китаю ще більше підвищать

на возз’єднання материкового Китаю з Тайванем. #ШОС #КИТАЙ

Європа продовжує розколюватись. Перемогою «правих» завершились італійські парламентські вибори. Про це свідчать екзитполи. Новим прем’єром стане Джорджія Мелоні — лідерка ультраправих «Братів Італії» і правої ко аліції, яка отримає 44,4% голосів. Це суттєве посилення московської влади у третій за величиною економіки кра їні Європи. #ПОЛІТИЧНАКРИЗА

* * *

Примара ядерного Апокаліпсису витає над світом. Західні офіційні осо би підтвердили, що вони вже почали складати плани дій на випадок, якщо росія застосує ядерну зброю в Україні. Є інформація, що США пообіцяли ро сії «катастрофу» в разі застосування ядерної зброї. Також деякі джерела стверджують, що після ядерних загроз володимира путіна Вашингтон провів «непублічні» переговори з росій ським керівництвом «на найвищому рівні». Водночас Financial Times повідом ляє з посиланням на західних чиновників, що застосування росією ядер ної зброї в Україні не призведе до

президент Сальвадора Наїб Букеле заявив: «Наймогутніша країна у світі (США) падає так швидко, що виникає запитання — яка реальна причина цього? Щось настільки вели ке і могутнє не може бути знищено так швидко, окрім випадків, коли ворог приходить ізсередини». #ПОЛІТИЧНАКРИЗА

Зеленський очолив список The Jerusalem Post «50 найвпливовіших євреїв 2022 року». На другому місці –прем’єр Ізраїлю Яір Лапід. #МЕДІАМАНІПУЛЯЦІЇ

Огляд новин проведено станом на 26.09.2022 р. Обкладинка випуску The Jerusalem Post із рейтингом 50 Найвпливовіших євреїв світу

інформацією ISW, російські високопоставлені чиновники і кремлів ські глашатаї висміювали ідею того, що росія вторгнеться в Україну, аж до самого початку повномасштабного вторгнення. Путін наполегливо про довжував називати вторгнення «спе ціальною військовою операцією», а не війною, і не створював у росії інфор маційних умов для підготовки насе лення до мобілізації. Інформаційні промахи путіна щодо цього особливо важливі, оскільки на російській землі немає ні українських військ, ні військ НАТО, і немає загро зи вторгнення в російську глибинку. Зараз не 1812, 1914 або 1941 рік, і фак

тори, які сприяли мобілізації насе

лення в попередніх російських війнах, просто відсутні в цій агресивній війні, хоч би як путін представляв її своєму народу.

Аналітики зазначають, що зброй ні сили росії не створювали умов для

ефективної широкомасштабної мо

білізації принаймні з 2008 року і не створювали резервні сили, необхідні для миттєвої мобілізації. Швидких рішень цих проблем немає. Процес мобілізації буде потвор ним, якість резервістів низькою, а їхня мотивація воювати, ймовірно, ще гіршою. Водночас відзначається, що система досить налагоджена, щоб військові комісари та інші російські чиновники могли знаходити людей і відправляти їх у навчальні частини, а потім на війну. Проблеми, що підривають зусил ля путіна з мобілізації росіян на бо ротьбу, зрештою, настільки глибокі та фундаментальні, що він не зможе розв’язати їх найближчими місяцями, а, можливо, і роками. Ця мобілізація не вплине на перебіг війни у 2022 році і, ймовірно, не матиме драматичного впливу на здатність росії підтриму вати нинішній рівень зусиль у 2023 році. Також путін навряд чи подолає фундаментальні структурні проблеми, намагаючись мобілізувати велику кількість росіян для продовження війни в Україні. «Часткова мобілізація», яку

він наказав провести 21 вересня, ство рить додаткові сили, але неефективно та з великими внутрішніми соціаль ними та політичними витратами. Сили, сформовані цією «частковою мобілізацією», що критично важливо, навряд чи суттєво додадуть до чистої бойової потужності російських військ у 2022 році. Путіну доведеться виправити основні недоліки російського військового персоналу та системи техніки, якщо мобілізація матиме

будь-які значні результати, впливи навіть у довгостроковій перспективі. Його дії наразі свідчать про те, що він набагато більше стурбований тим, щоб доставляти тіла на поле бою, ніж усуненням цих основних недоліків.

За останній рік путін уже провів принаймні чотири спроби мобілізації, ймовірно, вичерпавши наявні боєздатні (і бажаючи) резервістів перед «част ковою мобілізацією».

які ми копали, заповнювалися ними миттєво, і уже наступна лава жуків їх проходила без проблем. У нас постійно працювали оприскувачі, і лише після п’ятикратної дози

отрут довгоносик почав потроху уповільнювати хід. Перші ряди лежали мертвими, а по них все лізли і лізли ще живі, і лише, аж десь після 5-6 з’їденої отруєної рослинки, вони падали мертві. Я спостерігав, як уже отруєний довгоносик, який ледве пересувався, але ще ліз і гриз сходи буряка, аж поки зовсім не падав мертвим із повним ро том молодої рослини, яку знищив. Це було жахливо.

бити багато шкоди. Слава ЗСУ!

обгово рювалися громадськістю. Не примен шуючи вплив інших факторів, ми хо тіли дізналися, як українці оцінюють внесок підтримки Заходу і співвідно сять із, власне, внеском самої України та українців. Тому КМІС поставив респонден там запитання, де вони могли обрати варіанти відповідей від «винятково завдяки діям України та українців» (тобто повне ігнорування підтримки Заходу і акцент на власних силах) до «винятково завдяки допомозі Заходу» (тобто повне ігнорування власних сил і акцент на підтримці Заходу). Між цими крайніми варіантами було три проміжних варіанти, які свідчили про визнання хоча й у різній мірі, але внеску обох сторін (України / україн ців та Заходу).

Отже, для 80% українців успіхи української армії є спільним досягненням і спільним результатом дій Укра їни та українців і підтримки Заходу (з них 40% деяку перевагу надають

Україні / українцям, 36% — у рівній мірі бачать внесок України / українців та Заходу, а 5% деяку перевагу нада ють Заходу). Про винятковий вплив дій України / українців говорять 10%, а про виняткову роль підтримки За ходу — 3%.

У всіх регіонах України абсолютна

української армії спільним результа том дій України / українців та Заходу. Опитування проводилося впро довж 15-22 вересня 2022 року Київ ським міжнародним інститутом соціології (КМІС) методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2002 респон денти, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не вклю чалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Доне цької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з грома дянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням ди зайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% — для показників, близьких до 10%, 1,1% — для показників, близьких до 5%.

За умов війни, крім зазначеної фор мальної похибки, додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого тери торіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опи тати менше респондентів, що прожи вають в окупованих населених пунк тах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупа ції, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подіб ні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає

на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість ре зультатів в умовах «воєнного часу». Загалом, у КМІС зазначають, що отримані результати все одно збері гають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізу вати суспільні настрої населення. Ці результати важливо в першу чергу комунікувати нашим партнерам на Заході на всіх рівнях — доносити і до політичного керівництва, і до громадськості. Абсолютна більшість українців бачать підтримку Заходу і вва жають, що наші перемоги — це спіль ні перемоги України та Заходу. Тому допомога Заходу не просто акт «благодійності», а саме участь у спільних історичних звершеннях і перемогах. Про це зауважив заступник директора КМІС Антон Грушецький. Він додав, що потрібно розуміти: 73% українців вірять, що Захід не втомився і хоче перемоги України на прийнятних для нас умовах. Абсолютна більшість українців хочуть бачити Україну частиною Заходу (90% за членство в ЄС і 73% за членство в НАТО). Тому в цей період, коли росія проводить псевдореферендуми (абсолютно всупереч реальним настроям населення окупованих територій, які були і лишаються повністю проукра їнськими), погрожує ядерною зброєю, планує офіційно анексувати окуповані території, — важливо зберігати і на рощувати підтримку Україні та укра їнцям, які відчайдушно борються за свою країну і своїх людей.

Також ці дані свідчать про те, що українська громадськість стає все більш зрілою (хоча процес, зрозуміло, ще триває). Ми, з одного боку, не страждаємо на «комплекс меншовартості» (85% вважають внесок саме України / українців таким, що дорівнює внеску підтримки Заходу, або вищим). З ін шого боку, ми не страждаємо і на «ша пкозакидання» (лише 10% припису ють успіхи винятково Україні / українцям). Потрібно поглиблювати розу міння місця України як частини За ходу та розуміння

ної

росіянами.

(77-82%) вважають успіхи

до психологічної познач ки в один долар. З пшеничного борошна вищого сорту — 38,95 грн/кг. Український — 30 грн за буханець. Перекусити в тилу стає дедалі до рожче. Ціни зростають щогодини. Однак тил тримається, головне, щоб хлопці на нулі жили і хотіли жити. Тим часом пробіжімося торговими рядами та поміж полиць супер маркету, лавіруючи й уникаючи бомб і снарядів. Що там скільки коштує? І зрозуміємо, чому їжа так швидко до рожчає.

САЛО В ПЕРЦІ

Особливий продукт — українське сало — справді прискорено зростає в ціні, на порядок швидше за м’ясо. Більше того, воно не завжди є в продажу. «Швидко розбирають», — констатує продавець одного зі столичних супермаркетів.

Доходи населення (йдеться наразі про пересічних громадян, а не про ITсектор чи торговців кукурудзою), м’яко кажучи, залишають бажати кращо го. Відтак і м’ясні вироби, наприклад, ковбаса «Краківська» по 690 грн/кг, особливим попитом не користуються. Українці згадали споконвічне — тра диційне сало.

На тлі постійного скорочення пого-

дитячого моло ка не буває, адже діти — не корови. Є молоко для дітей. Так само і сало. Від фермера або з села — полтавського, київського, сумського. Хоча правди ніде діти: комплекси на сході розтрощені. Кількість поголів’я свиней, великої рогатої худоби, птиці продовжує ско рочуватися, особливо через війну. Ціни зростають. А куди їм діватися? Найвища ціна, яку нам вдалося за фіксувати, — 560 грн/кг за сало спе ціального посолу, в перці. До речі, що далі на захід, то сало дешевше. Тому середня по країні — 132 грн/кг. БАЛИКИ З НЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ Буквально через кілька днів після того, як курс в обмінниках учергове стрибнув, почали набирати «цінову вагу» всі види м’яса, особливо преміумсегмента. Найбільш помітно порівняно з початком року додала в ціні сви нина: кінець серпня — 152,8 грн/кг проти 123,95 грн/кг у січні 2022-го (середня по країні). Курятина теж намагається не від ставати. Виробники стверджують, що продукція і надалі дорожчатиме. Чому? Кілька величезних комплексів на сході країни розбомблені, розтрощені, знищені. Частина виробничих потуж

ностей перебуває на тимчасово окупо ваних територіях та у зонах активних бойових дій. Така сама ситуація з фермами. За різними оцінками, ще у травні 2022 року активи у тваринницькій галузі України з початку повномасштабного вторгнення рф скоротилися на 10-15%. Поголів’я корів на початок серпня 2022 оцінюється в 1,4 млн голів, що на 15% нижче показника минулого року на аналогічну дату. До початку повномасштабного вторгнення кількість корів і так мала тенденцію до скоро чення. Наразі поголів’я корів в Україні в 2,5 разу менше, ніж 1945 року, після Другої світової. За даними Всеукраїн ської аграрної ради (ВАР), з 24 лютого загинуло до 15 тис. корів. За песимістичним сценарієм, до кінця року може бути втрачено понад 120 тис. корів. Найгірше — точних даних щодо поголів’я свиней чи корів немає. Що робить споживач, коли попереду невідомість? Правильно, скуповує

все, що може. І сало, і м’ясо, і масло вершкове, і згущене молоко — або для власних потреб, або передати туди, де нині гаряче. В аграрному міністерстві кажуть, що споживання м’яса залишилося на довоєнному рівні — 52 кг на душу населення. Ймовірно, за рахунок пере орієнтації багатьох підприємств на випуск тушонки та накопичення запасів. Думаю, що локальні погреби по всій країні от-от луснуть від заготовок на зиму… ОВОЧЕВИЙ САЛАТ АБО ІНДЕКС БОРЩУ Очевидно, що тему консервації та припасів на зиму варто буде якось об говорити окремо, але будьте певні, що кожен, хто наразі залишається в Укра їні, має так званий недоторканний запас: сірники, свічки, сухий спирт. Обов’язково трохи харчів. Погода та природа сприяли громадянам, тож маємо щедрий врожай і на землі, і в садку. Щоправда, овочі почали стрімко дорожчати в останні тижні. Огірки за першу половину вересня підскочили з 30 до 75 грн/кг, що в перекладі на просту мову означає — шукай причи ни подорожчання. Вони такі: сезон овочів відкритого ґрунту практично завершено, логістика продовжує за лишатися дорогою (50 грн за літр пального — це, я вам скажу, не жарти). Додайте сюди курс гривня–долар. Не можу достеменно стверджувати чому, але саме на курс гривня–долар і двад цять років тому, і десять, і торік кива ли всі продавці — що в магазині, що на базарі. Томати теж потроху дорожчають, але йдеться про так званий бюджет ний сегмент. Сортові як були, так і за лишаються в королівській ложі. Морква-цибуля відносно стабільні, тримаються, але якщо враховувати заяви фермерів, що врожай саме цих двох позицій не рекордний, то стабільність ненадовго. Особливо на тлі заяв про те, що на зиму на зберігання овочі мало хто планує закладати. При нинішній ціні на газ борщовий набір буде, як золотий батон (але про це зго дом).

Радують картопля та буряк. Швид ше за все (якщо не буде катаклізмів), картопля утримається в нижньому ціновому ешелоні. Вродило так вроди ло, кажуть українці. Надлишки із за доволенням реалізують просто неба посеред скупчення багатоповерхівок. Середня ціна — 6-10 грн/кг. На базарі — залежно від регіону. У столиці — від 15 до 20 грн за кілограм.

немає, і тут же додають, що на формування ціни на пшеницю та хліб впли вають також логістика, зберігання, ціни на енергоносії та… шантаж країниагресорки.

Хліб дорожчає непомітно, але таки дорожчає. Щомісяця то 30 копійок додасть у ціні, то гривню. Таке враження, що пекарі та ритейл обирають відомі тільки їм часові проміжки та мі няють цінники.

А от хлібобулочні вироби ростуть у ціні швидше за хліб. Печиво, соломка, бублики подорожчали щонайменше вдвічі. Додаткові аргументи на ко ристь зростання — витрати сировини. Крім традиційного борошна, олії, цукру, потрібні масло, какао, джеми, далі

за списком. Позиція всіх учасників ланцюжку — від лану до столу — зрозуміла. До

квартал галасливої продовольчої

аргументи.

продукти

ПОДОРОЖЧАННЯ

дешевше.

Мушу вас розчарувати і нагадати про те, що ZN.UA говорило раніше: ера дешевого продовольства закінчилася. Завтра все буде ще дорожче, ніж сьогодні.

Перший вбивчий аргумент — вій на. Другий, третій, дев’ятий — війна, саме вона є каталізатором для цін на газ і нафту, на послуги з логістики, на перебої з поставками продовольства. Імпорт ускладнений. Щодо низки звичних позицій скорочується, бо україн ський споживач не готовий платити за перетерті помідори 100 грн за скля

ну баночку об’ємом 750 грамів. Спо живачі, як ті білочки, то тут, то там «ховають горіхи»: картоплю, консервацію, запаси борошна, рису, цукру. Сіль, мабуть, усі теж підкупили під час так званої соляної кризи навесні. Українці ж не якісь там лосі, які чекають, що за них подбає лісник та буде протягом зими підгодовувати. Офіційний Київ переймається ви ключно зерновими коридорами та голодними в далеких країнах. Наші ж люди якось проживуть, адже це вони примудряються фінансувати купівлю байрактарів і супутників для армії та виживати в країні, де пляшка молока коштує 40-45 грн/літр. Правда, платити понад долар за пакет молока спо живач не хоче чи не може, тому в ма газинах постійні акції, розпродажі. От-от, обіцяє влада, з’являться дешеві гречка та цукор. Тут 50 на 50. Гречки, кажуть чиновники з Мінагро, посіяли чимало, наразі фермери збирають. Цукровики почали сезон та обі-

цяють більш

як мільйон тонн. Плюс солідні перехідні залишки. Нині цукор у середньому 34 грн/кг проти 27 грн/кг у лютому 2022-го. Однак солодкого життя ніхто не про гнозує.

світі одна людина з’їдає до 1,5 кг гречки на рік, то серед ньостатистичний українець — 3-4 кг.)

Учасники ринку

значно,

позиції

тяг нутимуться до сонця. Осіння хвиля подорожчання про довольства оцінюється на рівні 20%. А ось під кінець року за будь-яких обста вин продавці продовольства обіцяють споживачам захоплюючі сюрпризи. Утім, до нового року треба ще до жити. Вже сьогодні знайомі продавці кажуть, що цінники просто не встига ють міняти на сотні позицій продуктів першої необхідності.

Автор: Лариса Гук. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ macrolevel/ne-divujtesja-sohod nishnim-ekstratsinam-na-zvichaj nisinke-salo-nas-uzhe-nakrivajeosinnja-khvilja-podorozhchannjaprodovolstva.html).

всіх перелічених чинників — від си

ровини до енергоресурсів — додайте зарплати

у четвер.

Думаю,

поправка

хищає від використання антимонопольної відповідальності як прикриття цензури».

JCPA був прийнятий Судовим комітетом Сенату за підтримки сенаторів Джона Кеннеді, штат Луїзіана, та Емі Клобушар, штат Міннесота. Двопар тійне схвалення JCPA є важливою віхою для законопроекту. Законо проект вимагає, щоб великі технологічні компанії та соціальні мережі, такі як Google та Facebook, платили за контент, який вони розміщують, отриманий від невеликих, місцевих та не залежних видавців новин. «Технологічні гіганти, такі як Facebook і Google, душать невеликі консервативні видання, не даючи їм отримувати прибуток від онлайн-платформ. Цей законопроект забороняє вели ким технологічним компаніям обмежувати, фільтрувати, придушувати або курирувати онлайн-контент, вод ночас надаючи місцевим агентствам новин чесний простір для ведення переговорів з цими гігантами цензури», — зауважив сенатор Кеннеді. JCPA підтримують багато консервативних ЗМІ, зокрема Newsmax, Washington Examiner, Washington Times, Daily Caller, Salem та багато інших.

Тед Круз додав: «Великі техноло гічні компанії ненавидять цей законопроект — для мене це вагомий аргу мент на його підтримку. Ба більше, якщо цю поправку буде прийнято, це стане першим значним наслідком та захистом від цензури на основі точки зору та змісту у просторі Big Tech. Це велика справа». Круз також звинуватив великі тех нологічні компанії у «відкритому та нахабному застосуванні цензури» та

«замовчуванні поглядів, які їм не по добаються».

Він додав: «Зараз так вийшло, що погляди, які вони замовчують, є лише консервативними, але немає жодної гарантії, що так продовжуватиметься й надалі».

Палаті представників ще належить просунути свою версію JCPA, але схва лення Сенатом судової влади може прискорити ухвалення законопроекту на цій сесії.

ку практику і протягом сорока років очолював українську громаду міста. У 1893 році, відповідно до записів В. Сіменовича, тут вже існувала право славна церква, яку відвідували робіт ники-українці. Із його іменем пов’яза но чимало подій в історії першої хвилі еміграції. Перша українська громада

і Канади. Старша сестра Анна була заміжня за військовим лікарем Енгельбертом Колінек, чехом; брат отець Іллярій Сіменович (1856 — 1916 Відень), — парох с. Білобузниця, одружений із Геленою Малашкевич, служив у Відні; наймо лодша сестра Олена Cіменович-Кісе левська — відома письменниця, гро мадсько-політична і культурна діячка, видавець, редактор. Шкільна наука Володимирові да валася легко — початкова школа в Монастириськах, гімназія в Бучачі, Ста ніславові і Бережанах. У 17 років всту пив до кадецької школи у Львові з метою стати мореплавцем, щоб «змоло-

світ, особливо Америку».

повідомили, що «з

маринарки не приймають,

військо, як звичайний жов нір» (В. С.).

У 1879 році відбулося знайомство з іншим Великим Українцем Іваном Франком, який став його репетитором («інструктором» — В. С.) з грецької мови. Володимир готувався вступати в гімназію у Львові і, як сам згадував

— «з Франком пізнався в академічнім кацабськім гуртку. За науку платив я Франкови обід в «людовій кухні», де ми оба харчувалися. Обід коштував 10 крейцарів. Здається, що це була ціла їда Франка на цілий день». Учитель порадив у Львівському університеті за писатися на філософський факуль тет. Вже тоді Володимир стає членом українського студентського товариства «Академічного Лихваря», дириген том академічного хору. Він першим в Академічній гімназії організував ве чір Тараса Шевченка за участю Івана Франка, на який з’їхалися студенти зі Станіславова і Стрия. Організаторські здібності стали у пригоді, коли Воло димир Сіменович у 8 класі прокладав туристичні маршрути рідним краєм.

Із кореспонденції Володимира Сіменовича: «Перша часть мандрівки руської молодіжі з Дрогобича до Коломиї вже скінчилася, і сміло можна ска зати, що була вона фактом досі у нас небувалим. Та маса світлих, відрадних і приємних вражень, які викликав похід нашої патріотичної молодіжі по поетичних окраїнах Підгір’я, оставить по собі незнищимий слід у душі кожного

серпня

1887 рік. Володимир Сіменович після закінчення гімназії став студентом факультету права у Львівському уні верситеті. Його товариш о. катехит Стефанович отримав листа від священика

прохан-

«інтелегентного хлоп-

подо-

із Ліверпуля до НьюЙорка подолав за 17 днів, щоб 17 березня 1887 року доставити редактора першого українського часопису «Америка» Володимира Сіменовича. Це був тижневик, який видавався в Шенан доа в Пенсильванії, містечку, де перші емігранти збудували першу греко-ка толицьку церкву. «Америка» була започаткована священиком Іваном Во лянським у серпні 1886

Париж, 1900

Зліва направо: Володимир Сіменович, Іван Горбачевський, Є. Кобринський,

Теофіл Гвоздецький, В. Шмігельський (на матеріалах фонду фотографій Інституту досліджень бібліотечних мистець

редактора, ані якого пись менника, ані друкаря з нашим пись мом у цілій Америці», — згадував о. Волянський.

Тепер зрозуміло, як і чому Воло димирові Сіменовичу довелося стати письменником, вчителем, засновни ком кооператив (крамниць і кас), дя ком та організатором хору і театраль ного гуртка — «трупа наша складалася з литовців, поляків, мадярів і одно го француза-американця» (В. С.). Він належав до створеної у Пенсильванії нелегальної організації під назвою Knights of Labors, до якої заохочував українських робітників і шахтарів, щоб боролися за свої права, оскільки умови праці для емігрантів були вкрай важкими.

«Наші Лемки, (инших українців у той час не було в Америці), не знали, що то є страйк і йшли до праці. То Айриші

били їх, де подибали, навіть в білий

день на улиці, кидаючи за ними каміннями так, що тяжко було нашим лю

дям показатися на вулици... я отворив в Шенандо школу, мав усього 3 дітей і кілька дорослих» (В. С.).

6 листопада 1888 р. Іван Франко напише у листі до Михайла Драго манова:

«Та оце спішу передати Вам деякі новини і відповісти на деякі Ваші пи тання. Свою подорож до Америки я відложив до весни головно задля того, що жінка нездорова... З розмов моїх з д. Сіменовичем виходить таке, що «Америка» стоїть недобре і що їм там головно потрібно чоловіка до лавки купецької. З другого боку, люди, знаючі о. Волянського особисто, вияснили мені, що порозумітись з ним було б мені доволі тяжко. На всякий спосіб треба се діло ще добре роздумати». Іван Франко так і не поїхав в Аме рику, отримавши запрошення, яке постарався зробити для нього його учень і друг Володимир Сіменович: «Ми вельми тішимось із Вашої готовности загостити у нашу Русь амери канську, бо се нам честь і значеня приносить, тілько болієм над тим що не можемо Вам відповідно зате відвдя читись» (25 липня 1888 р. В. С.). Через рік Володимир Сіменович вертається в Україну, щоб привезти священика о. Андруховича та адвокатів Копровського і Гапія на підмогу українській громаді. Не просто працювати і бути пер шим. Особливо гострими були сто сунки між священиками, навіть своїми, не кажучи про чужих, які не ба-

жали мати у сусідстві українську церкву.

Раптова хвороба змінила життя молодого, повного енергії, емігранта. Лікар Шлюпас, литовець, вилікував пацієнта, більше того, надав фінансо ву допомогу, щоб той закінчив медич ні студії в Балтіморі (Меріленд). Мрія стати лікарем, нереалізована в Україні через родинні клопоти, смерть батька і брак коштів, здійснилася. Практи кував в Шенандоа і в Шамокін. Відвідини Чикаго розпочалися з «Колумбівської» всесвітньої виставки 1893 року, яка відбувалася з 1 травня до 1 листопада і стала однією з наймасштабніших в історії, присвячувалася 400-річчю відкриття Америки. Володимир Сіменович вступив до Іллінойського університету, отримав другий лікарський диплом, роз почав свою практику. У 1898 році «я ще раз виїхав на науку до старого краю і перебував в Празі, Берліні, Відні, Кракові, Парижі і в Цюриху в Швейцарії на медичних студіях. Вернувшись до Шикаґа, став я професором на медичнім університеті, де викладав про аку шерію і жіночі хвороби» (В. С.).

Др. Володимир Сіменович у 1907 році призупиняє практикувати на цілих 6 років. Причина — пошкодив під час падіння хребет, був паралі зованим, пересувався в інвалідному візку. З усіх сил намагався встати на

ноги і відчути себе корисним своїй громаді.

У 1912 р. при УНСоюзі заснована Рада освіти — «Просвіта», яку він очолив, а в 1917 р. разом із колегою, д-ром Стефаном Гриневецьким засновують перший у Чикаго український часопис «Україна», який мав на меті об’єднати громаду міста.

Події в Україні у 1918 р., проголо шення незалежної держави, активізували культурне і політичне життя українців. 30 травня 1918 відбулося велике українське віче. У марші містом і вічі брало участь близько 10 000 українців. Дітищем В. Сіменовича став Український Товариський клуб, компанія з продажу землі, Український Банк.

«У часі війни старався я двома наворотами заложити українські леґіони, а навіть в тодішній газеті «Україна» помістив відозву до загалу, але мене висміяли» (В. С).

13 червня 1932 року перший укра їнець, що здобув фах лікаря в США, др. Володимир Сіменович помер і похований у Чикаго. Це життя, гідне подиву. Авторські спомини «З мого жит тя» знаходимо в «Календарі Українського Народного Союза», 1931 р. У кожного своя доля і свій шлях широкий.

Автор: Марія Климчак — дослід ниця історії Української Америки.

який

отримав велику Силу.

матеріали з колишнього архіву КДБ УРСР, які стосуються кримінальної справи проти Валентина Мороза (1936–2019) — одного з лідерів українського дисидентства, яскравого історика й публіциста, справжнього символу національного руху 1970-х років. У центрі уваги видання — судовий процес над В. Морозом 1970 р. у місті Івано-Франківську. Ця розправа над дисидентом була однією з найбільш важливих подій, пов’язаних з українським національним рухом 1950–1980-х років на Прикар патті. Вона одержала всеукраїнський і міжнародний розголос, сприяла приверненню уваги світової громадськос ті до проблеми підневільного становища України у складі Радянського Союзу. Результатами процесу були

мову

глосарій рідковживаних, малозрозумілих і діалектних слів, іменний і географічний покажчики. Також за допомогою QR-кодів чи тач зможе потрапити в онлайн-медіа теку, де зібрано оцифровані видання середини минулого сторіччя, у яких публікувався автор. А ще там можна побачити десятки зображень, пов’язаних із життям Сте пана Бандери та діяльністю ОУН, і навіть почути живу мову Провідника. Cуспільно-політичне видання. Тверда палітурка. 664 сторінки. 2021 рік. Нова. Видавництво «Наш Формат», м. Київ, Україна. Українською мовою.

«Олекса

поживеш

із вовками й вивірками, приєднаєшся до опришківської ватаги й зазирнеш у світ героїчної минувшини Карпат.

врешті

Олексина

звід

Для середнього та старшого шкільного віку. Літературно-художнє видання. 128 сторінок. 2020 рік. Нова. Видавництво «Discursus», с. Брустурів, Івано-Франківщина, Україна. Українською мовою.

«Матера

Бльостка. *Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно пере живатиме купу суперечливих емоцій.

чоловік, коли дізнається, до речі, також. Ця книжка про реальне, живе, неідеальне

намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. Пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розбере мо стереотипи, зруйнуємо шаблони. Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; ба бусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам. Катя Бльостка — «матера» чотирьох синів, блогерка. Народилась і виросла в смт. Гоща, Рівненської області. У 2014-му переїхала у США. Літературно-художнє видання. М'яка палітурка. 328 сторінок. 2021 рік. Нова. Видавництво «Віхола», м. Київ. Україна. Українською мовою.

пропагандисти,

Луганщина

Україна.

«У Святых Гор и выше и ниже, позаводили в лесах… зимовища для своих кошей. Тут строили казаки и струги… Черкасы севрюки (тобто українці) стали расставлять по Северскому Донцу зимовища своих товариств и таким об разом завели в поперек страшного Поля дозорную цепь от крымцев», — із розповіді Тараса Чухліба, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН, автора книги «Донеччина та Луганщина — козацькі землі Укра їни (XVI–XVIII ст.)». Що це означає? А те, що такі старі козацькі поселення, як Олександрів ка та Крутоярівка, — це сучасний Донецьк; зимівники Кам’яний Брід, Красний Яр та Хутір Вергунка об’єдналися в наш Луганськ, зимівник Лисичий Байрак був колискою Лисичанська, а на місці козацької фортеці Дома ха виріс Маріуполь. Крім цього, такі великі міста, як Кремінна (1679 р., у минулому Новоглухів), Старобільськ (1686 р., Слобода Більська), Макіївка (1690

зимівник Ясинівка), Мар’їнка (1840 р.) та багато інших.

Армія УНР допомагала визволяти Донеччину від російсько-більшовиць

влади. У той час саме Схід нашої держави першим прийняв на себе удар більшовиків.

Це стало можливим завдяки підпіллю, яке допомогло військам УНР від бити російсько-більшовицьку навалу. Анархісти Нестора Махна спочатку припустилися помилки у співпраці з російською ордою, але потім зробили правильні висновки і воювали проти них із девізом: «Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють!».

Так, сучасна українська організація УНА-УНСО, яка направлена на розви ток незалежної, правової та демокра-

з’явилася завдяки

лію Лупинісу, який народився і дитячі роки провів на Донеччині. Крім цього, вихідцем із Мелітопо ля був Дмитро Донцов, який, керую чись ідеями Ніцше, дійшов висновку: «Нація — не лише мовна чи національна спільнота, нація — це воля щось спільне творити». Згодом він став авто ром ідеології інтегрального націона лізму. Саме ця теорія лягла в основу діяльності ОУН-УПА. АНТИРАДЯНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА СХОДІ УКРАЇНИ В ЧАСИ ІСНУВАННЯ СРСР Існує міф, що шахтарі Донеччини були прихильниками радянської вла ди. Але, всупереч такому стереотипу, є

виділені

похорон, адміністрація

хотів «бути рабом».

Відомий

весь світ вірш «Любіть Україну» написав Володимир Сосюра, уродженець Дебальцевого. До речі, після війни Сосюру за цей твір назвали «націоналістом» і «продажним бандерівцем».

Автором вірша «Безсмертя нації — у слові», а також співзасновником Української Гельсінської групи, яка об’єднала діячів українського правозахис ного руху, був Микола Руденко, який народився на Луганщині. Наш ворожий сусід любив нав’язу вати міфи, які вони намагаються і досі повторювати, що на Сході України но-

джують протилежне — головними уборами на Донеччині були віночки, а традиційним одягом вишиванка. Нині, у 2022 році, кожен українець активно розвиває нашу культуру. Одні пишуть пісні, в яких висвітлюють увесь біль, з яким ми стикнулися. Інші — малюють картини, які викликають сльози і мотивують іти далі. Усі ми об’єднані жагою вкладати у свою на цію, поклавши навіки кінець будь-чо му, що могло б зв’язувати нас із болот ними сусідами.

«Під скрес московської руїни, Під лицемірством каяття Моя повстане Україна До віковічного буття».

Анатолій Лупиніс Автор: Ольга Вікарчук. Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2022/09/22/yakistoriya-rozvinchuye-mify-rashystivpro-terytoriyi-ta-naczionalnyj-duhukrayiny/).

нову виставку — іспанської мисткині Мерседес Лара (Mercedes Lara). Назва — «Géographie lumineuse» (з французької можна перекласти як

личиною у Швейцарії, не кажучи про його знамениту історію. Отже, це справді знаменна подія. Відкриття заходу відбувалося кіль ка днів. Розміщення робіт — дуже про думане. Адже якщо йти від Ґрансон ського замку вгору, то ліворуч — Цер ква Святого Йоанна Хрестителя, дуже прикметна унікальною архітектурою, поряд — обитель (раніше цей протестантський храм був католицьким), а ліворуч, неподалік, — Філософська га лерея. Там ми й побували 15 вересня. Оскільки Жорж Каньєте як філо соф, дизайнер, архітектор і взагалі освічена постать любить відкривати проекти висловами видатних мислителів, поетів та інших діячів, процитую афо ризм, який організатор обрав цього разу для виставки Мерседес Лара. Це слова французького та окситанського поета Анрі Ґуґó (Henri Gougaud, 1936 р.н.), який родом із Каркассона. Пись менник був пов’язаний зі Швейцарією. (Прочитати інформацію про виставку, її організаторів і цитату з поета можна на сайті Галереї: https://www.lagalerie philosophique.com). У перекладі з французької обрана цитата може звучати так: «Ми вже не сприймаємо ні вітру, ні його безцільних повівів — із неба, ні його сліпого світла з космосу, ні його безпристрасного надлишку. Безперечно, якщо це так, то саме тому, що ці місця, куди йде наше життя, є не що інше, як точні віддзеркалення наших душ». А Мерседес Лара взорувалась і на сло ва Платона про печери і тіні. Отже, філософія дуже важлива для сприйнят тя цих експозицій. Мерседес Лара — приклад і талан ту, й освіти, і надзвичайної працелюб ності. Стисло її біографію (подану на сайті художниці) можна викласти так: Mercedes Lara Garzás народилась у Даймьєлі (Daimiel, центральна части на Іспанії), а живе і працює в Мадри ді. Художниця навчалася малювати в Італії (Комо, курс Жерара Ріхтера — Gerard Richter), скінчила Мадридський університет Комплутенсе (la Universidad Complutense de Madrid). Мер седес Лара має безліч виставок — і в Іспанії, і за

кальця, підвішені на трапеції або по ставлені на поличках (про це — нижче).

На заході зібралися справжні знав ці мистецтва, атмосфера була дуже доброзичлива. І Жорж Каньєте, і Мер седес Лара захоплено спілкувалися з аудиторією, яка справді була щиро зацікавлена у виставці. Інформація була і доступною, і науковою.

Мисткиня була рада поговорити з нами на тему своїх робіт. Ми спілкуємось англійською мовою. Художниця така люб’язна, що показує мені та моїй матері свої роботи, пояснюючи їх. У нас зав’язався конструктивний діалог. Ці арт-об’єкти викликали багато асо ціацій. Виставка недарма відбувається у Ґрансоні. Як відомо, герб цього міста — стилізовані під Середньовіччя Сонце і Місяць, жовті на синьому тлі. Розповідаючи мені про власні арт-об’єкти — ці світила, — художниця згадала ґрансонську символіку.

Робóти — з тонованого скла, повсті та інших матеріалів (зокрема ниток). Дивує, як мисткиня змогла поєднати це так, щоб предмети виглядали справді як живі, а водночас й ілюзорні. Пані Мерседес пояснює, що дуже важливий ракурс. Ми стаємо так, щоб було видно, як відбиваються райдуги від круглих дзеркалець. Люстерка висять, людські обличчя віддзеркалюються в них — і водночас ми сприймаємо світ і себе по-іншому. Інакше бачиться і вихід униз до озерного пляжу, що видно з галереї.

У холі вгорі — світляний німб, схо жий на орбіту. Під ним висять круглі золоті дзеркальця, схожі на планети Сонячної системи. Коли світло падає на них — остаточно створюється

замку (les jardins du Château de Grandson). Зазначу, що Ґрансонський замок — другий за ве

але цього разу у Філософській галереї були презентовані шедеври, присвячені іншим місцям земної кулі. Це своєрідний погляд на побачені країни, океани, моря, материки. За словами художниці, тут показано Схід і Південь. Твори — і мініатюри, і монументальні. Мініатюри є частинами масштабних робіт, це не просто дзер

підлітає, Ти знаєш — не змарноване життя, Продовжене в новому поколінні, Здійснилась мрія, в тебе діти є.

І це найбільша

поруч

житті святиня,

Тоді

Оце

сокровенне, Коли любов і діти при тобі. Велике щастя, світле і натхненне. Як небеса чарівно-голубі, Де мир і спокій, радість, рівновага, Сміються діти, горнуться до вас. А всюди світло, ніжність і повага… І це в житті найщасливіший час. ПРОШУ ВАС, ЛЮДИ, БЕРЕЖІТЬ ДИТИНУ Прошу вас, люди, бережіть дитину, Бо це єдине щастя на Землі. Старайтесь зберегти сім’ю, родину

випити вина.

майбутнє на хвилиночку полиньте І, може, зрозумієте сповна… Що ваша неуважність до дитини, Колись для неї виллється слізьми. Ми наших діток берегти повинні, Бо ж нащо їх народжуємо ми? Ми мусимо дітей добру навчити, В широкий світ за руку повести. Душею й серцем маєм їх любити, Й біду від них повинні відвести. Тому покиньте випивки-гулянки, У вас є діти — щастя й дивина… Не перетворюйте своє життя на п’янки, Бо звичка ця і пагубна, й страшна…

але дарма. Хто з чаркою зріднився — не покине. Тож не звикайте, люди, припиніть. В такій сім’ї дитина просто згине. Своїх дітей ви щиро полюбіть. Не дайте їм загинути й пропасти, Їх як зіницю ока бережіть… Не смійте у дітей дитинство красти. З добром дітей у білий світ ведіть.

Автор:

редній вогонь і чекають, коли листя почне відпадати. Важливо слідкувати, щоб листя капусти не переварилося: коли воно стає прозорим і трохи м’яким, слід діставати листя з окропу. Якщо на листі прожилки жорсткі, то радимо їх зрізати ножем або відбити кухонним

Існує ще один спосіб розм’якшити капустяне листя — скористатися мікрохвильовою піччю. Візьміть капусту, виріжте тверду серцевину та поставте качан капусти в мікрохвильову піч на 20-25 хвилин на режим, за яким ви зазвичай розігріваєте їжу. Якщо капуста велика, то збільште час до 30 хвилин. Потім дістаньте, відокремте верхнє листя та знову поставте качан ще хвилин на п’ять до печі, щоб листя остаточно розм’якшилось. ІНГРЕДІЄНТИ

1 білокачанна капуста

500 г фаршу (асорті)

30 г арахісу

30 г родзинок

КРОК 2

Викладіть качан капусти у велику каструлю з киплячою водою. Зачекай те 3-5 хвилин, після чого за допомогою виделки відокремте окремі листочки від качана. КРОК 3 У кожного капустяного листа акуратно зріжте товщу листка. КРОК 4

М’ясний фарш (500 г) посоліть, поперчіть, додайте 30 г арахісу і 30 г родзинок. Родзинки попередньо промий те та висушіть паперовим рушником. Перемішайте фарш до отримання однорідної маси. КРОК 5

Загорніть м’ясний фарш у м’які ка пустяні листи. Духовку розігрійте до 180 градусів в режимі «конвекція», а якщо такого немає, то в режимі верх нього та нижнього нагріву. КРОК 6

Яких тільки видів голубців не бу

ЯК ПРИГОТУВАТИ КАПУСТУ Найчастіше голубці готують з бі локачанної капусти. З неї попередньо вирізають тверду серцевину, опуска ють качан в киплячу воду, роблять се-

ває в Україні! Та, вочевидь, найпопулярнішими залишаються ті, що з м’яс ною начинкою. Наш рецепт дещо відрізняється від класичних голубців, бо до фаршу ми додали родзинок та ара хісу. Пропонуємо ще одне нововведення — щоб смак у страви вийшов більш насиченим та ароматним, ми переклали голубці в ємність для запікання зі свіжою цибулею, коренем селери та… свинячими ребрами.

500 г свинячих ребер

3 зубчики часнику

1/3 шт. кореня селери

1 цибулина ріпчаста

1 склянка томатного соку сіль та перець до смаку

КРОК 1 В капусті виріжте тверду серцевину.

Викладіть голубці в керамічну фор му для запікання і перекладіть їх ве ликими шматками порізаної цибулі, кореня селери, зубчиками часнику і свинячими ребрами. КРОК 7

Залийте голубці томатним соком (1 склянка або більше) так, щоб вони були покриті рідиною. Якщо сік не со лоний, то додайте солі до смаку. Від правте ємність в розігріту духовку на 50-60 хвилин.

іншої структури. СЕКРЕТИ Для рибних січеників ви можете брати готове філе чи цілу рибу. Якщо хочете прискорити час приготування, просто порубайте ножем. А нам захотілося попередньо наситити смак риби бульйоном, тож відварили з цибулею, морквою та оцтом. Щодо спецій, до

статньо буде використати лише сіль та чорний мелений перець. Якщо у вас є бажання урізноманітнити смак, використовуйте будь-яку зелень — петрушку, кріп, кінзу чи базилік. Також до дайте сухі прянощі — перець чилі, коріандр та часник. Січеники смажать на пательні чи роблять у фритюрі, тоді страва буде більш жирною. Ми вирішили запекти, щоб не використовувати олію й тим самим зменшити калорійність страви. Вийшло дуже смачно, соковито, ніжно та з хрумкою скоринкою. Обов’язково спробуйте й ви.

лю

моркву великими шматками. Варіть на середньому вогні після кипін ня 2-3 хвилини та залиште охолоджу ватися в бульйоні. КРОК 2

Увімкніть розігріватися духовку до 180 градусів. КРОК 3

Зробіть рубаний фарш. Вийміть шматки риби з бульйону, видаліть всі кісточки та посічіть гострим ножем. Перекладіть у глибоку миску, додайте 1 яйце та 1 ст. л. борошна. Посоліть та поперчіть до смаку. Вимішайте фарш до однорідної консистенції. Краще використовувати сіль мілкого помелу, вона швидше розтане. КРОК 4

Сформуйте січеники. В тарілку ви сипте 3-4 ст. л. панірувальних сухарів, з рубаного фаршу зробіть січеники масою 50 г та плоскої круглої форми, а потім кожен запаніруйте. КРОК 5

Деко застеліть пергаментним папером, викладіть січеники та поставте запікатися на 7-10 хвилин за температури 180 градусів. КРОК 6

Подавайте гарячими чи холодни ми з улюбленим соусом. Смачного!

Підготувала Діана Царук.

Джерело: https://klopotenko.com/

В магазині: — Блузочку шукаю…

відповідають

Може,

Вам

— А чистіша є у вас, чи ні?..

ФІЛОСОФІЯ

Опівдні Вадим покупатись прийшов.

На річці безлюдний куточок знайшов.

Усе з себе скинув і в річку — шубовсть!

Аж тут появився на березі хтось! Вадим придивився — це жінка!

Пропав!

Ще й сіла, читає… Оце так попав! Намацав каструлю іржаву Вадим

І нею прикрився, щоб вийти з води…

Виходить… червоний, як «варений рак»:

— Читаєте що? Філософію? Так?

Про що зараз думаю я? Ви скажіть.

І мовила жінка Вадиму за мить: — Та… думаєш ти, що каструля із дном.

А дна там немає… прикрийся ряд ном…

НЕДОТЕПНО

Потяг третій раз сигналить –Петя з Ніною «влітають»

чимдуж до провідниці –Мокрі стали геть сідниці! — Слава Богу! Ледь поспіли!

ПРИКРИЙ ВИПАДОК

Пізній вечір, темно скрізь. Йде додому жінка. Парк, неначе, дикий ліс… Серце б’ється дзвінко…

А затримав її зять — пригощав уміло. Раптом з темряви: «Стоять!» Вона остовпіла… Потім ще наказ: «Лягти!» Жінка ниць упала… Знов, як грім, наказ: «Повзти!» Що робити мала… Поповзла… На вухо хтось: — Жінко, вам погано?

У

А помідори в вас ростуть?,—

діда Савки запитав. — Та що ви — ні! В «сільпо» беруть — А огірки? — не відставав… Поглянув дід і вуса втер: — І огірків нема в селі! Нічого не росте тепер — Це так погано для землі. — Я запитати вас хотів: Саджаєте не так, мабуть? — Саджаємо?.. Я зрозумів… Якщо саджати — то ростуть!..

— І що ж ти бачив там, Семен?

— Та це було на дачі: Мішок картоплі з льоху пре — Його дружина Таня, А він їй руку подає… Галантно так, мов пані… ВИЗНАЧЕННЯ

— Куме, як ти визначаєш, Який чай хороший?

— А ти що, Семен, не знаєш? Чи не шкода грошей? Ось купив ти у пакетах Чай «Принцеса Нурі», Ще бувають у «брикетах» — Це не факт, в натурі. Ти кидаєш чай у воду І сидиш — чекаєш: Потонув — то це хороший, Зверху — ти сам знаєш…

ПОРА Б ЗНАТИ

—

—

ким ти бився через

Хтось образив? Що «стряслось»?

Де ті хулігани?

— Та нічого… все… мовчу… Що ви тут верзете..?

— Я в парку собаку вчу, Бачу — ви повзете… БУДУ ПАМ’ЯТАТИ…

Семен Петю зустрічає — Аж трясе Семена: — П’ятсот гривень, пам’ятаєш, Позичав у мене?

Це хотів я запитати — Не забув ще, Петю?

— Та ти що! Я пам’ятати Буду аж до смерті… ЖАРТУВАВ…

— О, Боже! Петро — це у тебе синці? І хто ж тебе, Петре, побив?

— Та це у селі… аж на тому

* * * Куме, відгадай загадку, Якщо знаєш ти відгадку: «Хто на світі всіх миліше, Рум’яніше і біліше?» — Ну й дива! Таке питає! Та це ж — сало! Хто ж не знає! ПРОХАННЯ

Дзвінок на радіо від Колі: — Учора повертався з поля, А день по гороскопу вдалий — Я гаманець знайшов чималий! Дванадцять тисяч в ньому гривень Нарешті — я звільнюсь від злиднів! Ще гарна там була візитка: Вокзальна, 2, Іван Коритко. Попереду життя, мов казка! До вас замовлення: будь ласка,

відмовте у проханні Поставте гарну пісню Вані!.. КРАСИВИЙ

Вова та сестричка Валя (Мовчки де там їм всидіти) Запитали в бабки Галі: – Звідкіля беруться діти? Бабку це не здивувало, (Вже не раз онуки просять) Відповідь вона вже мала: — Їх лелеки нам приносять! Вова подививсь на Валю: — Поясни ти бабці Галі, Бо помре й не буде знати… ДИВНИЙ ЗВІР

— Миколо, звірів знаєш?

— А ти чому питаєш?

— Ось фото є, повір — Не знаю, шо за звір! І «фотку» кум виймає, Де кенгуру стрибає.

— Це — заєць! Як не знать… Під років… сорок п’ять…

ПІД КИЄВОМ

— Куди це ти, Маруся?

— До бабки серце прагне!

— А де живе бабуся?

— Під Києвом, Іване.

— Оце так здивувала! «Під Києвом» — сказала… Це що — в «метро», Маріє?

годині телефонував: «Ану, здогадайтеся — хто?»

Я тішився так, мов маленьке дитя

І ночі чекав… трьох годин…

— Ну й що? Ти, нарешті, скажи до пуття!

— Та… тут здогадався один… ЦІКАВІ ПИТАННЯ

Прибув кореспондент в село. Цікавився сільським життям.

Милий!

здалека?

немає!

— Внученько, як поживає Твій «грейпфрут» на цей момент?

— Ти, бабусю, доконаєш Не «грейпфрут» — «бойфренд»! «Бойфренд»!

Автор: Володимир Гребенюк — поет, пісняр, композитор, заслужений працівник культури України, член Спілки слов’янських письменників України.