"Сурма" – українська незалежна газета. №15-2022

промисловості, включно з Укроборонпромом. Усе пов’язано. І саме до останньої групи належить видання «Українська Правда». Ви дання, яке гордо вказує, що воно засноване Георгієм Гонгадзе. І яке давно вже перебуває під контролем та/або співпрацює з Віктором Пінчуком, зя тем Леоніда Кучми, який є головним замовником вбивства Георгія Гонгадзе. Як цікаво закручується історія, так? Можливо, це і пояснює чому видання, що «засноване Георгієм Гонгадзе у 2000 році», не присилає жодного зі своїх високооплачуваних журналістів (а штат в УП досить великий!) на суди у справі про вбивство свого засновника? Ну, звісно, а для чого ж приси невигідно, «не в тренді». Та й чергового грантика за таке не дадуть. А от слізно позгадувати пам’ять, поспеку лювати на ній — саме те, що потрібно. їхню думку. Що це, якщо не цинізм вищої такої виродженості ін формаційного поля в Україні є ворожі технології та фінансування. Саме за допомогою добре продуманих технологій можна було довести інформаційне поле до того жалюгідного антиціннісного та антиукраїнського стану. І саме за допомогою грошей можна було створити ЗМІ, які могли б дозволити повністю контролювати інформаційне поле і, як наслідок, — формувати свідомість українців. Заганяти українців у приховане рабство, приму шувати обирати дегенератів із «олі гархічного меню», поступово доводити людей до отупіння, щоб вони взага

лі не розуміли що та чому відбувається. Гірка реальність наших ЗМІ, які стали інструментом в руках ворогів. Хто платить, той і замовляє музику. Чи може бути інакше? Може. Але для цього треба, щоб мислячі патріотичні українці, які добре розуміють про що я тут пишу, ставали учасниками творення українського інформа ційного поля. Через свою активність в соцмережах, поширення інформації, коментування, розмови з оточенням, колегами по роботі, сусідами тощо. І через вкладення своїх грошей в Укра їноцентричні ЗМІ. Інших варіантів немає, адже ніхто крім самих українців не зацікавлений в існуванні таких ЗМІ.

Георгій Гонгадзе був журналістом, який не боявся говорити правду. Він заплатив за це найвищу ціну — своє життя. І роздумуючи про це, ми вже мимоволі переходимо до роздумів про цінності, тонко-матеріальні речі, про метафізику. На духовному рівні кожна людина робить свій вибір і платить за це відповідну ціну. Ті люди, які зробили правильний вибір — вже є гідними нашого вшанування. Справжнього, а не показового раз на рік. А справж нім вшануванням їхньої пам’яті, на мою думку, є творення того, чого ті люди прагнули. Втілення мрій та праг нень в життя. І якщо ми говоримо про Гонгадзе — то, мабуть, однією з таких мрій була побудова чесної журналіс тики в Україні. Поки ми від цього да лекі, але я точно знаю десятки тих, хто рухається в цьому напрямку. Ну і ще однією необхідною складо вою вшанування пам’яті є справедли вість. Коли суддя, що зачитував вирок генералу Пукачу у справі про вбивство Георгія Гонгадзе, запитав того ж Пукача, чи йому все зрозуміло, то той відповів, що ні, не все. Адже поруч із ним на лаві підсудних «чомусь» нема Ле оніда Кучми та Володимира Литвина. Це необхідно виправити.

Ютуб-канал Назара Мухачова: «Свій до Свого по https://bit.ly/2Xk2lHG.Своє».

далями.Ісунулися вони до Харкова, і йшли, не ховаючись, але, мабуть, не всі були втаємничені в якісь домовленості, якщо вони були. Он розвідки найпотуж ніших країн світу, мабуть, щось знали. Інакше якого б біса, кажучи науково, вони евакуювали власні посольства з Києва. Якщо немає держави, то немає втаємничені домовленості «високих сторін» Колективний «генерал Кривонос» (яке знамените прізвище) почав роздавати зброю киянам і будувати блокпости. Московитів стали вбивати із-за кожного будинку в Києві. Оце просто факт. А вони ніби теж горлали: ми так не домовлялися. Оцього вже я не знаю. Люди так кажуть.

але поговоримо лише про одного) Валентин Дідковський. Дідусеві 65 років і він теж не був утаємничений у дії «високих договірних сторін». Він просто з подвір’я власної садиби вда рив по колоні русні з гранатомета. А потім закидав їх гранатами. Розумний

Я, звичайно, в усе це не вірю, але закрадаються сумніви. Чомусь, раптом, «наша» влада заарештувала Романа Дудіна. Чому б це? Він же, за логікою речей, Герой і рятівник Харкова. І у генерала Кривоноса теж виникли пробле ми. Він нібито, не маючи на те повно важень, рятував столицю і столичний аеропорт в Жулянах, куди мали приземлятися літаки з московським військом. А він, такий-сякий, завадив цьому. Ганьба, арешт і в’язниця. Щось тут не в’яжеться. Або навпаки дуже гарно цей пазл складається. Я не знаю. Мабуть, розуму в професора не вистачає, щоб осягнути «велику політику». А ще автор підручника для університетів «Країнознавство».Онунинізнаменитій Бучі під Києвом, де московити продемонструва ли всьому світові власну звірячу сут ність, теж знайшовся один (їх багато,

чоловік. Вистрілив у повний пального бензовоз, чим спалив цілу колону танків, бронемашин і живої (тоді ще) сили ворога. Але ж діяв з власної ініціативи, без повноважень, не питав дозволу ні в Зеленського, ні в Єрмака, ні в Татарова. Ну як так можна? І де взяв зброю? Біда йому. Не відаю, чи на волі він ще. Не знаю. Всяке люди кажуть. А скільки їх таких, які вбили наших во рогів-московитів, забрали в них зброю і без будь яких дозволів, бо вони б їх, як показує життя, ніколи б не отрима ли, знищували московитів, забирали навіть танки і «Гради». Ну а що ж нарід, який ніколи не помиляється, обираючи для себе найкращих, найчесніших, найсправедливі ших, найрозумніших, найкомпетент ніших? Ну таких, як він сам. Його, бідолашного, хтось переконав, що націоналізм — це погано. Звичайно, це сто-

сується лише націоналізму українсько го. Всі інші націоналізми — московський, єврейський, вірменський, грузин ський, польський, угорський, румун ський тощо — хороші. Дуже хороші. Взагалі-то, націоналізм — природно притаманний людині інстинкт, який полягає у свідомому і підсвідомому відчутті того, що своє є кращим за чуже. Свої діти найрозумніші, власна дру жина найгарніша, свій будинок найзатишніший, українська земля найба гатша, українське небо найблакитніше. Всі, які заявляють, що вони не на ціоналісти в Україні, чи будь-де, — лу кавлять, якщо не перед іншими, то так обдурюють самих себе. Як хтось каже, що він в Україні не український націо наліст, це все одно, що він заявляє, що він є націоналістом якоїсь іншої нації і тому діє в її інтересах. Час і нам, укра їнцям, засвоїти цю очевидну істину. Автор: Петро Масляк — україн ський науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університе ту імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, пись менник.

Сергій Кривонос Валентин Дідковський Роман Дудін

Знову зібралася із силами. Потрібно було йти далі. Але ця картина досі перед очима. Йшли, нас окрикнули: «Стой! Куда?» Ми зупинилися, відповіли: «Ірпінь». Блокпосту не було — вони сиділи в засідках по приватних будинках. Дійшли до замінованого мосту між Ірпенем і Бучею. Чоловік хотів іти, я зупинила — він не звернув уваги, що там міни. Там же лежали тіла мертвих окупантів.

Дійшли до нашого блокпоста — побачили український прапор. Але на пис був російською: «Добро пожало вать в ад». Ми розгубилися. Я зараз дітям постійно повторюю: «Якщо ви кажете, що мова не на часі чи не має значення — я вам розкажу свою істо рію». Напис російською спантеличив: не знали — «Добрий день» чи «Здрав ствуйте». Ми зупинилися. Згодом по чули: «Та підходьте, не бійтеся, зні майте із себе це барахло». Видихнули. Дала волю сльозам. Дорога на Захід також була склад ною. Елементарно в поїзді зігрілася, раділа, що можу помити руки. Єдине, що було незручно перед попутниками — виправдовувалася за немиту голову… Вперше їсти захотілося вже в Тернополі — вибралися із того жаху, на решті з’явився апетит. ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ Повернулися в Бучу ми 14 травня. Про те, що вони були в нас в комплексі, ми знали. Деякі сусіди майже відразу після деокупації приїздили поглянути, що там із житлом. Двері в усіх квартирах були вибиті. В оселях на перших трьох поверхах окупанти жили. В нашій також. Ми по стільцях і ковдрах порахували, що їх там було дев’ятеро. Наша квартира їх влаштовувала, бо з вікон хороший огляд на різні боки, багато спальних місць. У нас наробили

безладу, але в людей і гірше було — там, де це робили спеціально. Будинок новий, хороші сучасні ремонти. В квар тирі було дуже брудно — вони там готували на своїх горілках їсти, «санвуз ли» і «смітники» зробили під диванами — скидали туди використаний туа летний папір і паперові рушники, про вбиральню взагалі мовчу… Перерили всі речі, забрали практично весь одяг чоловіка, зокрема й білизну. Гидко ду мати, що своїми лапами вони порпа лися в наших речах, у наших спогадах. Запах стояв такий — ми думали, що ніколи його не позбудемося. Це була суміш туалету й харчових відходів. Ми

приїхали майже через два місяці після їхньої втечі. Прийшло тепло і відповідно запах стояв несамовито жахливий. Це було дуже бридко. Багато в нашій квартирі було чужих речей — позносили з інших квартир. Ми пороздавали, що змогли. Вкрали в нас ноутбук, мо нітор, сканер, пульт від телевізора, два ліхтарі, рюкзак, чайник, інструменти. Телевізор і пральна машина їм не по містилися. Добре, що золото я забрала із собою, а от біжутерію перерили. Не знала, як позбутися цього «русского духа». Хотілося, щоб він пішов услід за російським кораблем. Пішов. Не віриться, що зробили з нашими життями.

Не можу погодитися з прогнозом офіційних органів щодо стрибку ін фляції у наступному році на 30%. Він буде вищим, бо вже запущений ме ханізм прискорення інфляції, коли окремі її витоки примножують дію інших, що дає кумулятивний ефект. Наприклад, падіння валютного кур су гривні та збільшення її надлишкової маси спричиняють додаткове зростання гривневих цін на енергетичні товари, що примножить приріст сві тових цін на них і вплине на вартість товарів та послуг кінцевого споживан ня. Тому в наступному році спіраль інфляції буде більшою, ніж сподіва ються в уряді. А за 2 роки загальний її рівень досягне не 69%, як планує влада, а не менше 200% (тобто ціни можуть зрости вдвічі).

При такій динаміці цін уряд про гнозує падіння середньої зарплати цього року на 17 %, а у наступному — нульовий її приріст. Про пенсії він не доповідає, задовольняючись інфор муванням про їхню динаміку лише в окремих категорій пенсіонерів. Вра ховуючи двократне зростання цін, можемо спрогнозувати, що реальна зарплата впаде за 2 роки у 2-2,2 раза, а пенсії — у 2,2-2,4 раза.

Звичайно, за такого стрімкого па діння реальних доходів громадян відповідним чином зменшиться їхня ку півельна спроможність та обсяги вну трішнього споживання, що вдарить по національному виробництву, галь муючи його відновлення після війни. Окрім цього, висока динаміка ін фляції знищить внутрішні інвестицій

ні ресурси економіки (кошти банків, інших фінансових компаній, підпри ємств, бюджетні інвестиції, заоща дження громадян та інші), які також зменшаться за 2 роки не менше ніж удвічі. І це в період післявоєнної від будови, коли потреба у капіталовкла деннях може зрости десятикратно! Маю також нагадати, що витрати на оборону під час воєнних дій є фак тично інвестиціями (на жаль, непри бутковими і безповоротними) у наші Збройні Сили. Тому загальне падіння обсягів інвестицій, спричинене тепе рішньою каскадною інфляцією, торк неться також і реального зменшення поставок нашій армії, які оплачують ся в гривнях. А це вже можна віднести до воєнних Фактичнозлочинів.уряднам пропонує пер спективу подальшого економічного занепаду й оборонної невизначеності, які можуть бути частково подолані лише за рахунок зовнішньої союзниць кої допомоги. Я не можу стверджувати, що це робиться навмисно. Але хочу закликати владу не розганяти інфля

цію, не підвищувати ціни і тарифи на догоду монополістам, олігархам, ко мунальникам, шукати і закуповувати більш дешеві енергетичні товари, не грати в спекулятивні ігри з державни ми облігаціями та депозитними сер тифікатами, не кидати у прірву валют ний курс гривні і не запроваджувати додаткові імпортні мита й акцизи. Якою б не була спокуса фіскалів знецінювати гривню та виконувати свої бюджетні зобов’язання реально мен шими сумами, чому сприяє інфляція, вони зобов’язані загальмувати шале ний ріст цін та не допустити потрапляння країни у вир фінансово-інфляційного смерчу, який ще глибше зруй нує економіку і послабить нашу обо роноздатність.СлаваУкраїні!

Автор: Володимир Лановий — український економіст, політик, ко лишній міністр економіки України, депутат Верховної Ради України, голова спостережної ради Українсь кої державної інноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ.

зидента.Переважна

більшість чинних санк цій стосуються російських вищих на вчальних закладів та їхніх ректорів. Водночас санкції до компаній росій ського військово-промислового комп лексу майже не застосовувались. Із 241 організації, які потрапили до українських санкційних списків, 236 є вищими навчальними закладами (або 98% від загальної кількості), три — це компанії, пов’язані з російським ВПК (1,2%), а також два банки (0,8%). При цьому, рішення щодо Міжнарод ного резервного банку (раніше — АТ «Сбербанк») було ухвалене РНБО ще на початку лютого 2022 року. Утім Президент видав Указ щодо нього че рез три місяці, а саме 24 травня. Серед університетів, які потрапили до санкційного списку, є багато ма ловідомих в Україні. Наприклад, під санкції РНБО потрапили Державний аграрний університет північного За уралля, Кубанський державний уні верситет фізичної культури, спорту і туризму, Дагестанський гуманітарний інститут, Брянська державна сіль ськогосподарська академія, Російська

християнська гуманітарна академія та інші.Відповідно до санкційних обме жень, з російськими закладами освіти мають бути припинені культурні об міни, наукове співробітництво, освітні та спортивні контакти і розважальні програми.Компанії російського ВПК, які по трапили під українські санкції з по чатку повномасштабного вторгнення, булоАкціонернатри: фінансова компанія «Система» (володіє концерном «РТІ Системи», що виробляє радіотехніч не обладнання, системи управління та зв’язку, серед яких радіолокаційні станції «Воронеж» та «Контейнер»); Група «Кронштадт» (виробляє безпілотники, зокрема «Оріон», а також займається обладнанням та програм ним забезпеченням для них); ТОВ «ИТИС» (постачає наземні та корабельні станції космічного зв’язку для армії «Національнарф). санкційна політика потребує визначення пріоритетів. В Україні є багато бізнесів, пов’язаних із російським ВПК. Але переважно вони поки уникають санкцій і подальшої конфіскації», — коментує ситуацію керівник Trap Aggressor Гліб Канєв ський.Схожа ситуація склалася і з фізич ними особами. За пів року Україна наклала санкції на 298 громадян рф, 261 (87,5%) з яких — очільники росій ських закладів вищої освіти, 35 (11,7%) підсанкційних осіб займають вищі

державні посади рф, зокрема дик татор владімір путін, і лише 2 (0,7%) очолюють підприємства, пов’язані з росВПК.Так,серед керівників великих ком паній, які потрапили під українські санкції, були власник контрольного пакета акцій АФК «Система» Владімір Євтушенков та гендиректор «Росато ма» Алєксєй Ліхачов. На Євтушенко ва санкції накладені безстроково, на Ліхачова — на 3 роки. Владімір Євтушенков став першим російським олігархом, у якого Вищий антикорупційний суд конфіскував ак тиви на території України. Йдеться про 17 об’єктів нерухомості (земельні ділянки, квартири, нежитлові будів лі), а також частки в низці українських компаній. Справа очікує на апеляцію.

2 вересня Кабінет Міністрів Укра їни запропонував РНБО розглянути застосування санкцій проти госком панії «Росатом» та пов’язаних з нею понад 700 юридичних та фізичних осіб. Іншим рішенням уряд запропо нував ввести санкції проти 82 фізич

них та 52 юридичних осіб, причетних до незаконного поширення освітніх стандартів російської федерації на тимчасово окупованих територіях України. У переліку є вищі навчальні заклади рф та їхні керівники. Також уряд запропонував РНБО розглянути застосування санкцій проти 132 фі зичних та 172 юридичних осіб рф та білорусі, що сприяли широкомасш табній збройній агресії росії проти України. Список ВІП-претендентів на санкції очолили обидві доньки дик татора владіміра путіна. Однак, поки що це лише пропозиції, не затвер дженні рішеннями РНБО й указами президента. Аналітичний текст підготов лений межах проекту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) за підтримки МЗС Королівства Нор вегії.

Джерело: State Watch ukrainy-buly-proty-rosiys-kykh-z-pochatku-vtorhnennia-98-sanktsiy-statewatch.org.ua/publications/(https://vyshiv/).

Захід і зробив її глобальною», і тепер Європа санкціями нібито «стріляє собі в ногу». Через енергетичну кризу, викликану санкціями, за прогнозом угорського прем’єра, до 40% європей ської промисловості можуть зупини тися взимку. Він додав, що «потрібно докласти зусиль, щоб не допустити продовження» пакета санкцій ЄС проти рф ще на пів року. Переговори європейських лідерів щодо цього очі куютьсяПрем’єр-міністрвосени. Угорщини вважає, що наразі він «майже єдиний» серед лідерів країн ЄС з такою позицією, але

сподівається, що після виборів в Італії сформується уряд, який поділить думку Угорщини.Дотогож, на його думку, санкцій на політика щодо росії показує нібито відсутність «в Європі лідера, який визнає інтереси континенту і діє відповідно, і може переконати в цьому ін ших». Такою, за словами Орбана, була колишня канцлерка Німеччини Анге ла Меркель.Щодорозпаду ЄС очільник угор ського уряду висловиввся, що єврозона і навіть сам Європейський Союз можуть розвалитися до 2030 року. А вже

до 2040 року, за його словами, іммі гранти-мусульмани становитимуть більшість у містах Франції чи навіть в інших містах і столицях ЄС. Водночас Вишеградська четвірка, на думку Орбана, стане «сильним центром сили». Прем’єр визнав, що через російсько-українську війну V4 зараз переживає кризу, але вважає, що її можна подолати. Наприклад, ліберальні уряди в Братиславі та Празі зараз у нестабільній ситуації, тому цілком можливо, що незабаром в обох країнах будуть уряди, з якими «Фі дес» зможе укласти альянс, сказав Орбан.Засловами очільника угорського уряду, до 2030 року держави Више градської четвірки стануть «чистими платниками» у бюджет ЄС, тому слід подумати про сенс членства в ЄС та про те, що воно дає за таких обставин і зробити висновки.

Щодо власного політичного табо ру, Орбан розповів про те, що остан нім часом він свідомо виховує нове покоління «Фідес», яке є добре освіче ним, здатним керувати та яке має бути здатним керувати країною після 2030 року та навіть до 2060 року. віз для певних груп наприклад, для російських та російських диплома

Літературно-художнє видання. Серія із 2-х книг. Тверді палітурки. 72 сторінки. 2020 рік. Нова. Видавництво «Ранок», м. Харків, Україна. Українською мовою.

1. Як тварини сплять?» й дуже практичні пора ди щодо ухвалення в певному віці рі шень, які можуть згодом окупитися в дивний і непередбачуваний спосіб. У цьому виданні авторка ділиться досвідом і мудрістю, набутими протягом нелегкого, сповненого пригод і випробувань життя. Це поради щодо здоров’я, краси, родини та кар’єри. Ви не можете контролювати все, що відбувається навколо, але в будьякому віці можете жити так, як заба жаєте. Для цього потрібен лише план. відпочиваючи на гіллі; а в той час, поки вона не спить, тваринкаДивовижнеїсть. створіння, погодьтесь. Чи сняться тваринам сновидіння? Якщо думаєте, що ні, то дуже помиляєтесь. Навіть мурахи бачать сни! *2. Він виглядає наче щось середнє між бобром, качкою та видрою! Більше того, в нього немає шлунка! Бідолашний качкодзьоб! Як ви думаєте, що він їсть? Він точно не їсть так багато, як слон — цей може з’їсти триста кілограмів їжі за день! Уявіть лишень, це вага трьох щойно народжених слоненят.Те, як харчуються тварини, на справді дивовижно. Ви можете переконатися в цьому, відкривши цю чу дову книгу. Час дізнатися, як тварини їдять!

Релігійне Книжечкавидання.длядітей віком від 4+. Тверда палітурка. 40 сторінок. 2020 рік. Нова. Видавництво «Свічадо», м. Львів, Україна. Українською мовою. долю України. Ці битви й бої, перемоги й пораз ки наших предків зробили Україну Україною, а нас — українцями. Видання призначене для широко го кола читачів. Літературно-художнє видання. Повністю проілюстрована. Тверда палітурка. 120 сторінок. 2019 рік. Нова. Видавництво «Апріорі», м. Львів, Україна. Українською мовою.

«Про Церкву для дітей». Оля Жаровська. книга — невеличка енцикло педична екскурсія храмом,

Божим домом. Хто може перебувати на хорах? А на дзвіниці? Де в церкві іконостас? Яку роль виконують віт ражі і літургійний посуд? Для чого в церкві дзвони? Що робить священик і вівтарна дружина? І головне – яке Таїнство тут відбувається? Мета книжки — приготування дітей до урочистого Причастя через засадничу інформацію про церкву як місце звершення Літургії та Церкву як спільнотуЧудовийвірних.подарунок для похресників і похресниць до урочистого При частя!

Пекар.Пекти

коровай для мене задово лення, бо дріжджове тісто є особли вим. Коли місиш тісто, то воно, як живе, дихає в руках. У цей час в хаті має бути тихо і спо кійно. Будь-який шум чи стук — і тісто не виросте, сяде. Навіть настрій впли ває на тісто. Тому перед тим, як місиш коровай, потрібно помолитися, щоб

вдався гарний, не тріснув, не сів, бо який коровай — така і доля молодих. Оздоблення короваю — це кропіт ка, тонка, але приємна робота. Кож ну квіточку чи троянду треба зліпи ти з тіста, але щоб вони мали вигляд справжніх — забирає багато часу. Ще хочу додати одну цікавинку. В тісто ідуть яйця, і часом трапляється яйце з двома жовтками. Люди кажуть, що це прикмета — у молодих будуть близнята.

Далеко від дому особливо часто відчувається любов до батьківщини і всього, що рідне душі і серцю з дитин ства. Дуже гарно, що люди пам’ятають і підтримують, передають наші тра диції з покоління в покоління. Діти і внуки, які вже народжені в Америці, пам’ятають своє коріння. І хоча зде більшого весілля вже сучасні, коровай є неодмінним атрибутом благословен ня молодих.

яхти…Цікраєвиди

не регатами, яхтами, катерами…). Отже, це місто-фортеця. Ідилія пейзажів і прекрасної архітектури, фестивалів і яхт — це насправді результат наполег ливої праці та оборони власної країни. Отже, якщо ми милуємося красивою природою, варто знати історію цих країв і якою працею швейцарці змог ли досягти миру та естетики. Про це нам розповідали на екскурсіях зáмком — зокрема показуючи мініатюрну панораму головної битви у Ґрансоні (1476) між Карлом Сміли вим і швейцарськими конфедератами за свою землю. Ми дізналися про тактику битви, швейцарські вміння, а ще вдивлялися в символіку знамен і зброю, розпізнаючи ґрансонців. Паралельно несподівано в нас виникли асоціації з козацькими битвами, і ми по чали розповідати швейцарцям про наших предків. В історії виявилося біль ше спільного, ніж гадалося. Ґрансонський зáмок (le Château de Grandson) — третій за значущістю та красою у Швейцарії. Ми неодноразо во відвідували його з екскурсією — і було неможливо обмежитись одним візитом. У цьому вся Швейцарія, яка зовні компактна, невеличка, але насправ ді надзвичайно змістовна. Замок побудовано з порід гірсько го масиву Жура (Jura). Сама будівля існує з другої половини ХІ ст., тоді й династія Ґрансонів. Усередині замок зустрічає нас — авжеж, високими кру тими східцями, численними галере ями, залами, де можна бачити герби, ґотичний шрифт (зокрема латинські гасла), орнаменти — швейцарські квіти (місцеве населення любить і знає

— рай для поетів, мит ців, музикантів, фотографів і режи серів.Але знайомство з цим незвичай ним містом почалося поступово. Я відкривала його щоразу і щокроку. Найліпше відкривати Ґрансон ра но-вранці, коли сонце розгоряється, а в місті — ще приємна прохолода. Коли вулиці відносно порожні, особливо цікаво спостерігати архітектуру, вдив лятися в тіняву проходів (це справж нє середньовічне місто), у галереї, у східці, які ведуть нагору… Кожний будинок — це історія. А ще тут несподівано виникають асоціації з українськоюҐрансонкультурою.—місто старовинних фон танів із давньою символікою, не менш цікавої символіки церков… На прапорі цього міста — Сонце і Місяць, і зображення цих світил (часто середньо вічно стилізовані) можна побачити в інших куточках. У чому окраса цього міста? Я сказала б, що Ґрансон має романський колорит, а ще зберіг багато автентики. У романському стилі побудовано зна мениту церкву Святого Йоанна Хрес тителя (з фресками, цікавими скульптурами, збереженими й за Реформа ції), де, зокрема, на високому рівні відбуваються концерти класичної музи ки та духовного співу — різних народів і різними мовами. Саме там можна послухати автентичний протестантський (гугенотський) спів німецькою та французькою. А ще ці хори виявили свою підтримку Україні та нашій куль турі. Також у Ґрансоні є католицька церква. Спочатку мені розповідали про це місто як про відоме пляжами, підкрес люючи, що їх — цілих п’ять. (Озерні краєвиди дуже гарні). Але ці пляжі біля ставу були за Середньовіччя проходами, звідки під час воєн спускали бойо ві загони, човни (це місто досі славет-

свою флору, тому ці рослини вже дав но — на гобеленах, посуді та інших речах). Наприклад, було цікаво побачи ти квітку-дзвіночок. Нащадків динас тії Ґрансонів називали квіткою. перебільшення) глухарі, величезні ца пині роги, неосяжний олень… Ми можемо бачити, що за того періоду — уже історичного — у горах Жура зберег лась архаїчна фауна. Застрелити на віть глухаря було не так просто — вра ховуючи розмір опудала цього птаха, баченого в замку. Також помітно, що здобич була сильною та агресивною. Цей замок змінив кілька династій та багатьох власників, розповім про тих, які мене вразили.

Pictures: Josua Hotz / Castle of Grandson Дуже цікава династія Ґрансонів. Так, Оттон І де Ґрансон (Othon I de Grandson, бл. 1238–1328) прожив 90 років, що на той час мало в кого виходило (не секрет висока смертність за Середньовіччя). Врахуймо його активне політичне життя. Він служив в Англії та Велсі, і є британська гілка Ґран сонів. У замку нам показали саркофаг зі скульптурою цього діяча. Але це репліка, бо оригінал зберігається в Ло занні, соборі Нотр-Дам. (Це ми з матір’ю, лікарем-неврологом Оленою Смольницькою, бачили раніше). Його на щадок Оттон ІІІ де Ґрансон (Othon ІІІ de Grandson, 1340? — 7 серпня 1397) уславився як поет. Воїн, дворянин, дуже освічений, меценат… А ще саме він започаткував на рідній землі День Святого Валентина, принісши цю тра дицію з Англії (де служив). Цього дня Оттон ІІІ влаштовував поетичні зма гання, тобто виходило свято не лише оспівування кохання, а й вправлян ня в поезії. Він товаришував із вели кими поетами свого часу, це навіть було колегіальне коло. Але життя цього поета-державця часто не було ра дісним (допомогою слугувала його творчість), бо в його житті таємниці, невідомості. Але точні — кар’єра От тона ІІІ та його вірші. Сьогодні цьому поету і воїну присвячено монографії (наприклад, про дуель — останню в його житті), а також видається його поезія. Зокрема, у крамниці музеюзамку Ґрансон (де й прекрасне кафересторан, на терасі, звідки видно озе ро) продаються вірші Оттона ІІІ — ста рофранцузькою, з коментарями сучасною французькою мовою. Звісно, я не могла не купити цю збірку. Можна згадати українських діячів (гетьманів, аристократію), уславле них і професійними віршами, і різнобічно обдарованих. Ми бачимо, що наша культура має спільне з європей ською, і найкраще в цьому переконує фактаж. Також важливо те, що і наші герої, і швейцарці навчалися та обмі нювалися досвідом у різних країнах. Замок бачив і більш сучасну історію. Наприклад, раніше там були екс понати, які належали Вінстону Чер чиллю, Ґреті Ґарбо та іншим. А ще в цьому замку є ліфт, яким донедавна здіймався останній власник. Відзначу, що також в музейній крамничці є книги про Середньовіч чя, зокрема наукові, навіть казки у французьких перекладах — тобто на різні смаки. Із сувенірів (традиційних

тивалю.Також

були змагання лучників. Поряд швейцарці показували, як метати сокири. Також місцеві в лицарських обладунках навчали дітей-туристів (одягнених в іграшкові шоломи, пла щики, з іграшками-мечами) маршу вати.Це

відродження середньовічних традицій нагадує наші ремесла, цехову солідарність. Місцеві мешканці показують, що вміють захищати своє. Фестиваль — це зайве нагадування того,

магнітиків, листівок, брелків, ігра шок) є чудова кераміка з позначкою про Ґрансон, макет замку тощо. А ще в особливому відсіку є різні книги, зокрема класичні, які можна дешево придбати. І хтозна, яка сьогодні буде книжкова здобич? Швейцарія взагалі любить сюрпризи. Ще мені подоба ється тут повага до своїх поетів. І, звичайно, неможливо оминути щорічний Середньовічний фестиваль (la Fête Médiévale). Цього року він від бувся 13-14 серпня. На фестиваль з’їхалися швейцарці з різних кантонів, було багато молоді та дітей. Також ми бачили наших спів вітчизників, які прекрасно влилися в цей святковий колектив. Заходи були на території замку та в самому замку: це були дитячі ігри, інтерактиви тощо; учасники дізнавалися про історію Швейцарії. Події часто відбувалися під музику — автен тичні середньовічні інструменти! Ми бачили схоже на флейту, лютню, бу бон тощо, але все це мало інші назви — так звані «предки» відомих інстру ментів. І, звичайно, грати на них вимагає і школи, і вміння, і самої мотивації. Адже не так багато тих, хто захоплюється середньовічною культурою та вміє професійно виконувати музику тієї доби. Публіка була просто в захваті. А як тут не згадати мандрівних українських музикантів і співців — кобзарів, лірників, бандуристів? Мандрівних дя ків? Школярів? Без них раніше годі було уявити нашу країну. І, звичайно, на фестивалі були майстер-класи. Щокроку ми бачимо це. Коваль кує, кожний може спостерігати за процесом і дивитися вироби. Ювелір розклав свої дуже оригінальні роботи. Дуже багато роботи по металу. А що сказати про жіночі ремесла? Ось майстриня плете зі шнурків, показую чи середньовічні технології. Усі охочі можуть узяти участь. Інша майстриня (одягнена під городянку тієї доби, у характерних сукні та головному уборі, наче з картини) демонструє, як плести гачком, так само застосовуючи осо бливу середньовічну техніку. Чоловік показує дітям, як виробляти папір на старовинному верстаті. Ми бачимо, як А поряд виробляють льон. І знову цей процес показує чоловік. За Середньовіччя багато ремесл були самеЗазначу,чоловічими.щоуШвейцарії дітей рано привчають до професійних занять і вибору майбутнього фаху. Тому такі заходи, звичайно, корисні, бо дозволяють наочно і посильно зробити власнийУтвір.замку несподівано була ще одна послуга: і дорослі, і діти могли безко штовно приміряти середньовічні убо ри, причому швейцарські працівники самі допомагали обрати найкращий костюм, із неабияким смаком. Можна було гуляти і фотографуватися в цих і гарних, і зручних строях, відчути себе людиною тієї доби, а повернути вбрання — будь-коли протягом фес

Pictures: Josua Hotz / Castle of Grandson

Pictures: Josua Hotz / Castle of Grandson

Ми пройшлися кілька разів, роз відавши все.

На святі можна було пригоститися різними стравами за швейцарськими рецептами, наприклад, особливо при готованою та смачною ковбаскою чи сосискою saucisson, напоями. Це їжа для сильних людей після сумлінного робочогоУвечерідня.для охочих розігрували п’єсу. А ще під гру музикантів (які з’являлися в різних місцях замку) несподівано вийшов одягнений під середньовічного жонглера, який став показувати цікаві фокуси, що вимагали вправно сті й таланту. Узагалі зазначу, що фес тиваль вийшов несподівано сучасним

і водночас автентичним. Ми нібито перемістилися на машині часу. Жодного відчуття бутафорії! Й одночасно май стер-класи, розваги, приємне з корис ним — усе доступне. На святі звучали французька, німецька, англійська, українська мови. Підсумовуючи: можна довго перераховувати враження і заходи — і все одно всього не назвати. Це був фестиваль європейських культур, багато інформації про Швейцарію, а ще — вза ємний обмін із нашою країною, обмін інтелігенції. Адже тут теж читають газету «Сурма» (поширену нами). Також тут привчають до рідних умінь і навичок — від ковальства до володіння

зброєю та творчого майстрування. Відзначу також справжні співчуття і під тримку учасників фестивалю нашому народу. Тут не забувають, що в нас триває

Висловлюювійна.

подяку Lilian Feger, Diego Mediano, Josua Hotz’у та іншим працівникам Château de Grandson, як і взагалі швейцарцям, за надання цін ної інформації про музей і фестиваль. Аналітик матеріалів — Олена Смольницька. Автор: Ольга Смольницька —кандидат філософських наук, провід ний науковий співробітник Київсько го літературно-меморіального му зею Максима Рильського.

те їх до різної домашньої роботи, став те перед ними щоразу нові завдання, домагайтеся їхнього виконання, вчіть дітей різній майстерності, що вмієте самі та іншому, що їм подобається; привчайте до дисципліни і до поряд ку; наполегливо привчайте до гарної мови і чарівних слів; розвивайте вмін ня мріяти і твердо йти до своєї мети; виховуйте і любіть своїх дітей, вкла дайте у них душу, щоб виросли вони достойними і мудрими людьми, твор

чими і розумними, світлими і добри ми, щоб їхні душі світилися сонечком. Самі по собі діти не можуть рости, бо це людські особистості і жити вони можуть тільки в людському суспільстві. Сам по собі росте тільки бур’ян, а ди тину треба виховувати.

Автор: Надія Григорівна Кра соткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народ ної педагогіки.

мінь і конфліктів. Коли ви нехтуєте можливістю поставити запитання, особливо у влучний для цього час, то можете некоректно трактувати реальність, приправляючи її припу щеннями і домислами (наприклад, не уточнивши важливих моментів, неправильно зрозуміли завдання, яке попросив зробити керівник); ство рюєте хибне враження про інших, приписуючи їм неіснуючі якості, до стоїнства і недоліки. Ось звідки ноги ростуть в розчарувань, недосказано стей та образ.

Зокрема, функції запитання такі: • Виявляти інтерес до особистості партнера і співрозмовника та бажан ня поглибити розмову; • Забезпечити «взаємопроникнен ня», тобто зробити свою систему цін ностей зрозумілою для співрозмов ника, одночасно прояснивши його систему;•Отримати інформацію, висло вити сумніви, проявити власну по зицію, висловити довіру, цікавитися сказаним;•Взяти ініціативу в спілкуванні;

• Спрямувати розмову на іншу тему;

• Перейти від монологу співрозмовника до діалогу з ним. ЯКІ Є ВИДИ ЗАПИТАНЬ? Уявімо ситуацію, от ту саму, коли ми кажемо або чуємо у свою сторону «Нам треба поговорити». Зараз ідеть ся про той діалог, який терміновий і має на меті роз’яснити немалу кіль кість незрозумілостей та неясностей, які назбиралися у взаєминах з лю диною.Тут знавці радять підготувати влучні запитання, які допоможуть з’ясувати нез’ясоване. І як тільки зви чайна розмова перейде у русло по трібної вам обом теми, то підглядання у шаблон підготовлених «рятівників» посприяє в тому, щоб не загубитися у вирі вражень та емоцій від почутого. Це так звані основні запитання, друго рядними є спонтанні, які виникають у процесіРозглянеморозмови.базові види запитань та їхні функції: Закриті запитання. Це запитання, відповідь на які буде «так» або «ні». Ми використовуємо ці запитання, щоб почути підтверджен ня або заперечення, згоду або від мову співрозмовника. Такі питання коректні, коли необхідно чітко і ясно визначити відповідь. «Ти впорався з цим станом?». Відкриті запитання. Відповідаючи на такі запитання, співрозмовник має можливість дати

волю думкам, не відчувати себе об межено. У них задіяні питальні слова «що?», «як?», «чому?». «Розкажи, як ти впорався з цим станом?». Тут уже можна дізнатися про деталі та почути розгорнуту оповідь.

Прямі запитання.

Цей вид запитань схожий на від криті запитання, але передбачає об меження у варіантах відповіді та від сутність усіх деталей. «Як довго ти справлявся з цим станом?» Ці питан ня допомагають отримати відомості щодо одного конкретного факту. Також користуйтеся уточнюваль ними запитаннями, прояснюйте те, у чому вагаєтеся, що правильно зрозу міли. Можете переказати відповідь, запитавши, чи правильно ви її інтер претуєте. «Ти справлявся з цим ста ном наодинці, аж поки брат приїхав і помітив твою апатію, я правильно розумію?» «Що ти робив після його поради?»Щекілька порад щодо постановки запитань. Основна мета запитання як така — отримати інформацію. Не звинуватити, не дорікнути, не образи ти. Коли ситуація вимагає висловити невдоволення діями людини, краще твердо, але тактовно сказати їй чи йому у стверджувальній формі, а не у формі запитань штибу «Як ти міг…?», «Чому ти не…?». Саме розрізняючи різні наміри — запит на інформацію та вияв невдоволення — можна вико ристовувати оптимальні інструменти комунікації. І користь запитання тоді максимальна, коли воно використову ється за своїм призначенням. Бажаю вам вправності обирати ефективні і чіткі запитання, бути смі ливими їх ставити та залишатися відкритими до будівництва надійних і сповнених довіри взаємин. Будемо щасливі — все буде щаслива Україна!

Автор: Оксана Кріт — жур налістка Центру комунікацій КНУ імені Тараса Шевченка.

них проміжків, і при будь-якій мож ливості намагається залишити про запас якомога більше енергії у вигляді жиру. Тому худнути — це незвична робота для організму. Він непогано вміє тільки набирати вагу, і це основ на проблема для тих, хто відчайдушно намагається схуднути. Фактично ви ведете боротьбу з власним організ мом. Так, ви можете досягти коротко тривалого результату, але знайте, що організму це не подобається, і в нього є чимало інструментів, як змусити вас повернутися до колишніх розмірів. НАДЛИШОК КАЛОРІЙ, ГОРМОНИ ТА ОЖИРІННЯ Ви будете здивовані, але по цей час науковці не дійшли консенсусу щодо рушійних сил накопичення зайвої ваги. Традиційна модель ожи ріння базується на різниці між кіль кістю спожитих і витрачених калорій. Умовно кажучи, якщо ви переїдаєте, то всі надлишкові калорії трансфор муються в жир. Ця теорія виглядає напрочуд логічною та простою для розуміння, проте в ній чимало про галин. Довгий гормональна теорія яка пояснює накопичення маси тіла порушенням балансу. ють за відчуття голоду та насиченості — грелін, холецистокінін та пептид YY. Та найбільша увага дослідників кута до іншого гормону — інсуліну. Про нього відомо найбільше завдяки численним дослідженням у діабетоло гії. що потрапив приціл дослідників ожиріння, та чи все гаразд з інсуліновою теорією надлишкової ваги? ІНСУЛІН ЯК у XIX столітті. Починаючи з 1890 року його намагалися виділити із підшлункової залози, але спромоглися на це тільки у 1922 році. Вже у 1923 за відкриття інсуліну Фредеріку Бантінгу та Джону Маклеоду було вручено Нобелівську премію. Варто зазначити, що до по яви інсуліну як ліків цукровий діабет І-го типу вважався смертельною хво робою. У 1953 році Сангеру вдалося встановити хімічну структуру цього гормону, за що теж вручено Нобелів ськуЗапремію.майже

100 років з моменту від криття інсуліну про цей гормон нако пичено чимало інформації. Інсулін виробляється в бета-клітинах острів ців Лангерганса. Так називають гор мон-продукуючі клітини хвостової частини підшлункової залози. Це основний гормон, дія якого спрямо вана на утилізацію глюкози із крові та регулювання вуглеводного обміну. Посилене продукування інсуліну починається після приймання їжі, коли в кров надходять поживні ре човини, зокрема глюкоза, яка вико

ристовується клітинами як паливо. З кров’яного русла у клітини глюкоза надходить за допомогою спеціаль них білків GLUT. Варто відзначити, що в різних тканинах є різні типи та ких транспортерів глюкози. Клітини м’язової та жирової тканини мають транспортер GLUT4, який активуєть ся інсуліном. Тому м’язову та жирову тканини називають інсулінозалежни ми. Гормон зв’язується з інсуліновим рецептором цих клітин, після чого транспорт глюкози у клітини стає можливим. Так, завдяки інсуліну рі вень глюкози у крові знижується, бо вона активно буде надходити до тка нин. Зі зниженням рівня глюкози в крові падає і рівень інсуліну. Таким чином, кількість піків продукування інсуліну протягом дня збігається із кількістю приймань їжі.

ІНСУЛІН НА ВАРТІ ЖИРОВИХ ВІДКЛАДЕНЬ

Із початком інсулінотерапії цу крового діабету дослідники поміти ли одну цікаву закономірність. Чи мало пацієнтів, які отримують ін сулін, починають стрімко набирати вагу. Очевидно, що це якимось чином пов’язано з інсуліном. Подальші спо стереження показали, що від інсулі ну гладшають і люди без цукрового діабету. Існує таке рідкісне захво рювання як інсулінома. Це пухлина, яка у великій кількості продукує інсу лін. Понад 70% людей з інсуліномою страждають від ожиріння. Але після видалення пухлини вага швидко при ходить в Вищеописанінорму. спостереження на водять на думку, що інсулін має ви ражену адипогенну дію, тобто цей

Деруни — дуже популярна в Укра їні страва. Традиційно їх готують на свято Благовіщення, але в пісному варіанті. В різних регіонах країни господині вигадали для дерунів багато начинок, засмажок та соусів, щоб урізноманітнити смак та текстури улюбленого смаколика. Ми ж в основу класичного рецепта пропонуємо додати м’ясний фарш та запекти все разом у горщиках для оригінальної подачі. У вас вийде

самостійна ситна страва, якій пасува тимуть овочеві салати.

ПОРАДИ

Для дерунів ідеально підходить картопля з великим вмістом крохмалю. Щоб він не вийшов з бульби, радимо не тримати овоч довго у воді: почистьте й одразу переходьте до приготування. Цибулю беріть ріпчасту, білу або червону. Саме вона не дає картоплі окис-

люватися та змінювати колір на чор ний. Тому спочатку тріть на тертці її, а потім бульбу. Фарш використовуйте до свого смаку. середніх картоплин великі ріпчасті цибулі яйце

3 ст. л. сметани 20% яло і перець до смаку 2 великі ріпчасті цибулі та очистьте. Одну цибулину потріть в миску на дрібній тертці. КРОК 2

Очистьте 5 середніх картоплин та натріть на дрібній тертці до цибулі. КРОК 3

Розбийте в миску одне яйце, посо літь та поперчіть до смаку. КРОК 4

Додайте в картопляну суміш 1 ст. л. сметани 20%. Вона зробить деруни більш ніжними та соковитими. КРОК 5

Всипте в миску 1 ст. л. борошна, щоб деруни добре тримали форму в процесі смаження.

КРОК 6

Розігрійте пательню з 2-3 ст. л. со няшникової олії та викладіть на неї масу для дерунів за допомогою ложки.

сиром смакуватимуть якнайкраще. Також ідеальним доповненням бу дуть мед, родзинки, кленовий сироп абоЩобварення.печені яблука добре тримали форму та не розпалися під час запікання, треба обирати більш щільні сорти. Їхня структура не крихка, вони мають кисло-солодкий смак, що ще краще розкривається після запікання у ду ховці.Також і для збереження структури яблук, і для насиченого смаку важливо не вибрати занадто багато серединки. За допомогою ложки дістаньте насінну коробку та ще трохи м’якоті. Біля стінок яблука її має залишити ся вдосталь. Цього місця буде цілком достатньо для сиру та горіхів. г ванільного цукру цедра ¼ апельсина кріп Духовку

Робіть деруни не надто великими, щоб вони добре та швидко просмажували ся. Обсмажуйте до появи золотавої скоринки та перекладайте на паперовий двошаровий рушник, щоб прибрати зайву олію.

КРОК 7 Посмажте м’ясний фарш та одно часно увімкніть духовку розігріватися до 180 градусів. Візьміть дві цибулини й відріжте від них два кільця, завтов шки близько 5 мм. Вони нам знадо бляться для запікання дерунів у гор щиках. Цибулю, що лишилась, дрібно поріжте. Так само зробіть із зубчиком часнику. Пательню розігрійте з 1 ст. л. соняшникової олії та обсмажте цибулю та часник до м’якості першої. До дайте в пательню до овочів 250 г м’яс ного фаршу, дрібку солі та обсмажуйте, поки він не стане темним. КРОК 8

На дно керамічних горщиків для запікання викладіть по одному кільцю цибулі, яка надасть страві дивовижний аромат. Якщо у вас немає таких горщиків, використовуйте будь-які кера мічні ємності для запікання, накрив ши їх кришкою або фольгою.

КРОК 9

Потім шарами викладіть деруни та обсмажений м’ясний фарш у кераміч ні горщики практично до самого верху. КРОК 10

Додайте по 1 ст. л. сметани 20% в кожен горщик, закрийте кришкою і від правте в розігріту до 180 градусів ду ховку на 20 хвилин. Страву подавайте гарячою.

увімкніть розігріватися до температури 180 градусів.

КРОК 2

Ретельно помийте 3 яблука. Кожне розріжте навпіл. За допомогою ложки дістаньте м’яку частину. Можна скористатися і невеличким ножем, як вам буде зручніше.

КРОК 3

Сир поріжте дрібним кубиком. Ми використали сир у слайсах, та ви мо жете взяти й брусок. Вам знадобиться приблизно 135 г сиру.

КРОК 4

Викладіть сир у миску. На дрібній тертці натріть цедру ¼ апельсина, не захоплюючи гірку білу частину. Но жем подрібніть 50 г волоських горіхів, додайте у миску до начинки разом із 5 г ванільного цукру. Перемішайте начинку. КРОК 5 Начиніть половинки яблук сир но-горіховою масою. Викладіть яблу ка у форму та поставте у розігріту до 180 градусів духовку на 15-20 хвилин. Тим часом посічіть кріп до смаку та посипте готові яблука. Смачного!

Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

Щільно вогнем періщити, Втіхи своєї Збільшатьсязадля.вирви й руїни, Безжально гатитимуть «гради». Рватимуть душу країни Внутрішні чвари і зради.

Ще руки кати потиратимуть,

Радіючи болю й руйнації.

Й кремезні надію втрачатимуть, Як гине цвіт й гордість нації.

Буде в нас шлях тернистий, Та не звернемо з дороги.

Виборем день урочистий, Попри усі застороги.

Буде у нас перемога, В битві кривавій, тяжкій. Вимолить нація в Бога Миру країні своїй.

Своє відбудуєм й засіємо, Тугіше паски підв'яжемо. Єднатись в біді ми вміємо, Це всенькому світу покажемо. Вирви страшні залатаємо, Руїни нащадкам не лишимо. Згарища заквітчаємо, Свою Україну втішимо. Загоїм глибокі рани, В пам'ять вкарбуєм ціну. Яку заплатили ми з вами, грому,

Ракет не буде в грозовому, збирати. планувати будемо, і мріять, І зможемо свій рай відбудувати.

Облишимо за діточок боятись, Здригатись від повітряних тривог. Й довіку будем воїнством пишатись, Що здобуло нам безліч перемог.

Ще будемо по-справжньому ми вільні, І виграємо праведний двобій. Тому, що у єднанні нині сильні, І фронт у всіх і кожного є свій.

* * *

Цегла до цеглочки, мури, підвалини, Щастя одвіку своє будували ми.

Квітка до квіточки, землю квітчали. Вибух ракети...і рай зруйнували.

Серце до серденька, дітки, родина. Цінності вічні плекає країна. Звірство цинічне нищить, вбиває, Голосить родина, дитятко ховає.

Хмарка до хмарочки, небо блакитне, В мирі зростало стебельце тендітне. Сіяли жито — пшеницю доладно, Заздрість і ворог палять нещадно.

Слово до слова, пісня лунає, Нація мовить, немовби співає. Глушить брутальна лайка з ростова, Аби затихла навік гарна мова.

Нитка до ниточки, доленьку шиємо. Чорним й червоним, плачем й радіємо. Лезо нагострене, лють збіснувалася. Нитка вкраїнська аби обірвалася.

Ручка до рученьки, в Небо молитва. З Богом усюди й на захист до битви. Віри й любові навчаєм з малого. Цілить біс в Храми, нічого святого.

Слізки до слізоньок, горе суцільне. Гоїм, гуртуємось, робимо спільне.

Цілить вражина та шансів не має. Націю з сталі повік не здолає.

* * * простити не можу, ні звикнути До цинічного звірства війни. Щиро нелюдам зичу зникнути, Не спокутувать їм вини. «Не убий» — підсвідомо вкарбовано. І «прости ворогів» — затято. Та звитягу коли закатовано, ненавиджу звіра завзято. в собі всепрощення, немає дна. стеблина зрощена, пробачу катюзі зла. пробачу дитя зґвалтоване, можливо таке простити? тіло хлопця скатоване, Скільки буду на світі жити. тіло й душу війна вкарбувалася, Що не день — гинуть кращі сини. Я прощати весь вік намагалася, Та прощення нема для війни.

Збудило сонце бджілку голосну, Не оминає квіточку, дзизкоче. Завзятий рій в роботі, не до сну, Прогавить ні хвилиночки не хоче. Не сплять і квіти, буйноцвіття час. Роса, немов кришталь на пелюстинці. Стрункий майор веде волошку в пляс, Й підморгує космеям і жоржинці.

Муркоче киця біля кошенят, Дрібнота ніжиться, така теплінь надворі! В хліві нівроку кізочок й телят, Й дарів за працю — безліч у коморі.

На пліт зіскочив півник й «кукурік», Щоб швидше прокидалася родина. Руками бабці Бог хлібину спік, До столу кличе вранішня скорина.

Є хліб й до хіба — Бог благословив. Село стрічає працею світання. І джмелик від роботи аж упрів, А треба стільки встигнуть до смеркання!

У полі зранку хустка майорить, Яка то українка та й без діла? Чорнющі руки, шкіра аж горить, А от душа і хустка — завше біла.

на білий Божий день, Розвиднилось, пітьма чорнезна скресла. Виводить жайвір радісних пісень, Й надія сухоцвітова воскресла.

Молочні пінки сповнюють цебро, Живильна благодать пливе з дійниці. Світає... Ніби й нічки не було, Лиш крихти сну на віях молодиці.

Корівка дякує, чекала на світання, Щоб промінець ґаздиню розбудив. І молочко малеча мала зрання, Й в сметанку дід налисника вмочив.

Дідусь не спить; який в старого сон? У вуса дмухає, клепає зранку косу. Обсіли спогади, взяли його в полон, Працює з ними й ходить до покосу. Пригадує, як був колись малим, Злиденно жив, смаколик їв із дерті. Ночує й днює зі спогадом своїм, І буде згадка з дідом аж до смерті.

Куриться шлях, прокинулось село, Пастух гучну отару виганяє. Одвічного життя б'є джерело. На плідний день Господь благословляє.

* * *

Ниточка до ниточки — доля вишиває, Щастя українське в кольори вбирає. Гарний і яскравий в долі рушничок, Не бракує, правда, й чорних ниточок. Від душі любові в кольорі червонім, Десь безбарвно й зовсім в морі сліз солонім. Полечко родюче в ниточці жовтенькій, А Дніпрові води в хвилечці синенькій. Біль й війни багаття в хрестиках багряних,Смутокізневіра

у рядочках тьмяних. Втомлена шиттям, голочка зламалась, Ниточка тоненька раптом обірвалась. Пальці всі поколоті, але треба шити. Кров'ю доля зрошена, але мусим жити. Голочку міцнішу варто долі брати, І грубішу ниточку для шиття втягати. Хоч ламає голочки кодло сатанинське, Доля шиє й далі щастя українське.