"Сурма" – українська незалежна газета. №42-2023

№ 13 (42) | 31 БЕРЕЗНЯ 2023 | USA, UKRAINE

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету.

Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за QR кодом

Рахунок в Selfreliance - 177162

CHASE BANK - 695785532

▶

Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід

«СУРМА»

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

31

березня 1873 року в селі Турівка на Полтавщині народився Микола Міхновський — ідеолог українського самостійництва, продовжувач української національної ідеї Тараса Шевченка, видатний діяч Української Республіки й організатор її війська.

9 березня українці всього світу святкують день народження Тараса Шевченка — основоположника українського світогляду, нашого національного пророка.

Зрідка українці акцентують увагу на ролі Шевченка як творця українського світогляду, хоча, як на мене, саме ця його роль є однією з найважливіших та найвеличніших.

Саме Микола Міхновський є одним із послідовників Тараса Шевченка, хто пророчий містицизм Поета та творення українського світогляду зміг використати як міцний фундамент для формування ідей української самостійності та націоналізму.

Українцям вже давно стали звичними та здаються абсолютно природ-

ними тези про Україну як про суверенну, незалежну державу українського народу. Проте так було далеко не завжди. Та й навіть зараз ми ще не маємо України як держави українського народу по суті, а лише по формі. Микола Міхновський був одним із тих, хто зміг продовжити духовні лінії Тараса Шевченка та втілювати в реальні фізичні форми ідеї українського світогляду.

мостійна Україна». Трохи згодом її було надруковано у вигляді окремої брошури у Львові. Праця «Самостійна Україна» стала програмною основою для подальших дій українців, адже Микола Міхновський в ній обґрунтовує

Чи справді ми ламаємо наші кайдани? Чи добре розуміємо, що відбувається? Чи за очевидним зовнішнім ворогом, часом не ховаємо від себе решти ворогів? Які можуть бути ще більш небезпечними.

Історія українського націоналізму не вичерпується ОУН, так само як ідеологія українського націоналізму не розпочинається із «Націоналізму» Дмитра Донцова. Початковою організаційною точкою я б назвав «Братство Тарасівців», засноване в 1891 році. Власне одним із дієвих організаторів братства був і Микола Міхновський. Після арештів членів братства в 1893-му році створюються Революційна Українська партія (РУП) та Українська Народна Партія (УНП). У 1900-ому році під час вшанувань Шевченка в Полтаві та Харкові Микола Міхновський виголошує легендарну промову — «Са-

правові, історичні, культурні та ідеологічні підстави Української Держави.

До початку Першої світової війни залишалось ще 13 із гаком років… Сучасному українцю інколи важко оцінити важливість та своєчасність сказаного Міхновським. Ми всі вже звикли до фраз про «незалежну, суверенну» Україну. Але першим, хто її озвучив на політичному рівні був Микола Міхновський. У 1900-му! Тоді, коли за такі речі вбивали та відправляли в тюрми!

Але це далеко не єдина його важлива теза, проголошена в ті буремні часи: Народ має право жити, коли він має силу жити.

Саме зараз ми доводимо своє право на життя. І ворогом є не тільки московія, а всі, хто прагне зробити нас рабами та викрасти наше національне багатство.

Ми не допустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи!

Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя.

Кожен, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!

Потрібно «озватись», проте приспані так званою толерантністю чи правильніше сказати толерастією, ми за 30 з гаком років не покарали нікого… Поки що.

Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець… доти усі покоління українців йтимуть на війну.

Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає о помсту, бо то брата кров!

Головна причина нещасть нашої нації — брак націоналізму серед ширшого загалу її.

Цю фразу багато хто помилково приписує Грушевському, проте правда зовсім інша. Грушевський не міг її сказати, адже він не був патріотом українського народу. Він був лівакомсоціалістом, близьким другом Керенського, входив до таємних масонських спільнот разом із Винниченком, Петлюрою.

У буремні роки 1917-1921 відбувалась жорстка боротьба Миколи Міхновського із Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Винниченка

нам змальовують

видатним українсь-

ким діячем. І видатним він, звичайно, був. Проте — антиукраїнським. Саме Винниченко стоїть за тим, що не відбувались в Україні державотворчі процеси, руйнувалась армія, не організовувалась спільнота ветеранів 1-ї світової, яка була настільки великою та масштабною, що могла б стати дуже грізною силою. І жодні більшовики на чолі з Леніном чи Троцьким-Бронштейном не змогли б тоді захопити Україну!

Грушевський в тій ситуації виступав у ролі такого собі «весільного генерала», керованого Володимиром Винниченком.

Приписування цієї фрази Міхновського Грушевському є особливо цинічним, якщо справді досліджував події тих давніх страшних днів, під час яких українці втратили шанс на свою державу… Руками таких зрадників, як той же Винниченко! Можливо, вороги нам спеціально диктують брехливу історію для того, щоб ми і надалі не могли розпізнавати зрадників, тих, хто розпродає наше багатство і нас разом з ним…

Коли українська інтелігенція є, коли вона заступник суспільства, коли вона бореться, то чому ми не чуємо про цю боротьбу?..

Ні тодішня, ні теперішня українська інтелігенція не виконували функцій української еліти. Вони були пристосуванцями до різних хазяїв: тоді — до московського царя, автрійського цісаря чи кривавих ляльководів за спинами Леніна-Троцького-Сталіна. За-

Миколі Міхновському — 150!

Передвісник україноцентризму

раз — значна частина годується з рук олігархів, московитів чи транснаціоналів. А тому однаково ворожою та чужою виступає до справжнього українського державотворення. Носячи при цьому красиві вишиванки та голосно вигукуючи «Слава Україні»... Цю проблему ми не розв’язали тоді. І вона присутня досі. Сліпа сила Народу та зряча сила Еліти, яка повинна ту «сліпу силу» направити. А що робити, коли левова частина «еліти» є псевдоелітою та антиелітою, і працює проти українців?

Відповіді на це ми поки що не народили…

Без сили нема права, щоб здобути право, треба мати силу.

Навіть на міжнародному рівні це працює дуже чітко. Право тільки там, де є сила. Де були б ми, українці, якби не проявили Силу в лютому-березні

2022 року?! Байден і ті, хто стоїть за ним, були переконані у падінні Києва

за 3-4 дні… І не тільки вони. На внутрішньому «фронті» ми маємо Конституцію, де вказано, що народ є носієм суверенітету та єдиним джерелом влади (5 стаття КУ), земля, надра, вода, повітря, шельф… є національним багатством (ст. 13-14 КУ). Право у нас є. Але сили — немає. А тому все українське багатство розграбовується ворогами, а ми живемо найбідніше в одній з найбагатших країн Європи. Бо поки що нема Української Сили, яку ми мусимо створити…

Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас.

Ленін колись сказав: «Перш ніж об’єднатись, нам потрібно розділитись». Демонічна геніальність цієї істоти в питаннях революції та впливу на широкі маси потребує окремого дослідження. Проте у фразі про об’єднання він точно мав рацію.

Об’єднуватись можна тільки зі СВОЇМИ! Коли зараз багато зрадників кричать про потребу єдиності серед українців, то насправді вони просто хочуть зберегти свою владу та уникнути відповідальності за повний провал підготовки до війни та тотальне пограбу-

UKRAINIAN FAMILY DELI

ЗАПРОШУЄМО В НОВИЙ МАГАЗИН УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ

В НАС МОЖНА ПРИДБАТИ СТРАВИ ДОМАШНЬОЇ КУХНІ борщ, капусняк, солянка, чанахи, бульйон вареники, пельмені, котлети, відбивні, голубці, м’ясні та рибні страви, плов, галушки, тушені овочі, млинці, свіжі салати, чебуреки, холодець

КОПЧЕНІ М’ЯСНІ ТА РИБНІ ВИРОБИ

ТАКОЖ НА ПОЛИЦЯХ МАГАЗИНУ ВИРОБИ З УКРАЇНИ

вання України (яке продовжують і досі, і яке не оминає навіть ЗСУ!!!).

Щодо таких «єднальників» Тарас Шевченко казав: «Не вам в мережаній лівреї, донощики і фарисеї, за правду Пресвятую встать…»

Чи знають українці, хто для них СВІЙ? Чи знаєте про це Ви, шановний читачу? Чи можете Ви зараз, самі перед собою вказати на якийсь чіткий перелік критеріїв щодо приналежності до СВОЇХ?

Ми сильні нашою любов’ю до України!

Саме наша вкоріненість в цю землю є одним із метафізичних джерел нашої сили, яка вже неодноразово дивувала світ!

Україна для українців!

Чи розуміємо ми цей вислів? Чи почувши його відразу починаємо виправдовуватись за нібито «шовінізм». Проте Польща — держава польського народу. Ізраїль — держава єврейського народу. Україна — держава якого народу? Україна як держава повинна бути вищою формою організації українського народу…

Слава і побіда — це доля борців за народну справу. Націоналізм — ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених…

Усюди й завсігди вживай укра-

їнської мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі. Дмитро Донцов назвав «Самостійну Україну» Міхновського апелем (тобто зверненням) до «неспідлених сердець». «Брошура Міхновського зробила вражіння вибухлої бомби», — стверджував Донцов. Багато хто перелякався, засудив гасло самостійної України як антидемократичне, антиросійське. І все ж він запалив національне багаття в душах мільйонів українців, виплекав героїчне покоління 1917-1920-х років. Бо апелював «до людей віри, чести і характеру». Саме цим людям доведеться взяти на себе роль справжньої Української Еліти та виконати її. Микола Міхновський є одним із найбільш видатних українських діячів, зокрема як організатор війська Української Республіки. Саме тому ми вважаємо, що в час війни особливо важливим та актуальним є вшанування Миколи Міхновського через присвоєння одній із бригад Збройних Сил України його імені!

Вітаю

з світлим святом Пасхи!

Нехай зійде на ваш дім благодать, мир і спокій. Нехай

панують у ваших родинах любов і доброта, турбота одне про одного. Здоров’я і щастя Вам та вашим близьким.

Нехай життя буде наповнене веселощами і радістю.

Миру нашій ненці Україні та миру в ваші домівки!

СПЕЦІАЛІСТ, ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО

КУПІВЛЯ НЕРУХОМОСТІ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ, ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469

Полковник Сергій Баранов — тимчасовий виконувач обов’язків начальника Головного управління бойових ударних систем Генерального штабу ЗСУ. Цей офіцер пройшов усі щаблі кар’єри артилериста. 2015 року офіцер очолив окрему 44-ту артилерійську бригаду імені гетьмана Данила Апостола, коли її підрозділи воювали з окупантами на сході країни. Під його командуванням бригада уславилася успішним виконанням багатьох бойових завдань. В ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform Сергій Баранов розповів про роль ракетних військ та артилерії під час російсько-української війни.

— Сергію Миколайовичу, самі рашисти вже давно не «кепкують», а страшенно бояться точних ударів арти ЗСУ. Мабуть, тепер вони вже знають, чиї артилеристи є справжніми богами війни?

— Недаремно однією з назв нашої визвольної війни після широкомасштабного вторгнення росіян є «війна артилерії». Переоцінити роль наших ракетних військ та артилерії у знищенні ворога важко. Важливо, що ми змінили підходи до принципів та способів ведення бойових дій. Ми освоїли все новітнє в нашій царині зі світового досвіду та додали до нього своє, винайдене протягом попередніх восьми років бойових дій з агресором. І що дуже важливо, в нас вже є ефективна система, коли з нашими гармашами й ракетниками комплексно взаємодіють всі інші засоби ураження — до авіації включно.

За статистикою, до 80 відсотків втрат ворога в бойовій техніці й живій силі — саме на нашому рахунку. Західні партнери України навіть стверджують, що ми створили так званий кілнет, або «Сітку смерті ЗСУ». Йдеться про те, що ми навчилися комплексним вогнем усіх засобів ракетно-артилерійського ураження забезпечувати максимально успішний наступ піхоти. Фактично вона зараз деокупує території, де противник або вже повністю розгромлений, або подавлений, втратив управління та взаємодію й деморалізований. У ворога не залишається ресурсів не те що для активної оборони, а й навіть і для організованого відступу. — Виходячи із величезної кількості точних вогневих уражень логістичних центрів, пунктів управління та скупчень живої сили й бойової техніки противника, чи можна стверджувати, що це робиться переважно штатними для ЗСУ ракетно-артилерійськими засобами ще радянських зразків? Адже подібних, але більш потужних систем, наданих нам західними партнерами, не так вже й багато.

— Левову частку уражень здійснювало наявне, до появи західних систем, РСЗВ та ствольної артилерії у ЗСУ озброєння. Але надані нашими країнами-партнерами високоточні ракетно-артилерійські системи почали віді-

гравати одну з ключових ролей. Завдяки їм ми скомбінували і створили далекобійний «вогневий кулак».

До прикладу, під час відбиття атак окупантів на Харківському напрямку та проведення контрнаступу артилеристи частини, якою командував свого часу Герой України полковник Сергій Мусієнко, знищили величезну кількість озброєння, військової техніки та особового складу ворога. Наші ж артилеристи зазнали при цьому мінімальних

втрат.

— В уяві пересічного українця контрбатарейна боротьба — це такі собі «дуелі-перестрілки» між артилерійськими

підрозділами воюючих сторін. Але ж насправді це величезний комплекс заходів, де не останнє місце посідає технічна, повітряна та навіть космічна розвідка. Чи не могли б ви розповісти про це докладніше?

— Все сказано правильно. Схемою радянської школи: противник відкриває по тобі вогонь, ти його якнайшвидше виявляєш, ухвалюєш рішення на застосування відповідних до ситуації засобів, наводишся та відкриваєш вогонь у відповідь. Нині ця робота вже не зводиться до того, хто швидше вразить один одного. Підхід наразі інший: ми не чекаємо відкриття вогню артилерії противника, а завчасно виявляємо його системи в районах зосереджен-

ня, на окремих вогневих позиціях. Знищуємо їх ще до того, як вони будуть готові завдати удару. Робиться це ювелірно, щоб не постраждали ані наші війська, ані мирне населення та об’єкти інфраструктури.

Ба більше, завдяки «вогневому кулаку» наших і наданих країнами-партнерами далекобійних ракетно-артилерійських систем противник контрбатарейну боротьбу як таку зараз вести взагалі не в змозі. Тому я прибічник створеної нами системи дальнього вогневого ураження.

До речі, ворог вже менше застосовує в роботі своєї артилерії тактику вогневих валів, коли просто б’є по площинах десятками тисяч снарядів. Військові експерти, які кажуть про певний «снарядний голод» у рашистів, недалекі від істини.

— Скажіть, будь ласка, наскільки швидко наші військові опановують західні ракетно-артилерійські системи? Приміром, скільки часу йде на підготовку одного екіпажу чи розрахунку РСЗВ, чи окремої гармати?

— Строки підготовки фахівців напряму залежать від технологічної складності ракетно-артилерійської системи чи гармати, що логічно. Але ось порівняйте: на заході на підготовку екіпажу чи розрахунку системи середньої технологічної складності за стандартами НАТО відводиться мінімум пів року. Ми ж готуємо наших спеців за чотири тижні! Й після цього вони вже спроможні професійно працювати з озброєнням. Надалі постійно вдосконалюють свої навички та вміння вже під час бойових дій.

Значно швидше наші хлопці опановують, до прикладу, гармати 105-го калібру. Ці гармати дещо поступаються нашим стволам 122-го калібру, але зайняли своє гідне місце в ДШВ, морській піхоті, теробороні. Вони дуже ефективні, коли йдеться про вогневу підтримку дій піхоти.

— Чи не страждає якість підготовки наших артилеристів за таких стислих термінів навчання?

«Близько 80 відсотків втрат ворога в бойовій техніці й живій силі — це робота нашої арти» — Сергій Баранов

— Можу ствердно сказати, що непідготовлених артилеристів ми не відправимо в район бойових дій. Є чинники, які під час навчання наших воїнів на західному озброєнні працюють на прискорення підготовки. Що я маю на увазі? У більшості наших воїнів чималий бойовий досвід. Плюс — у нас висококласні інструктори. А ще висока мотивація наших солдатів та офіцерів, їхнє прагнення якнайшвидше вигнати агресора з рідної землі. Це надзвичайно важливо. Бо там, де ми поступаємося ворогу кількістю сил та засобів, ми повинні компенсувати міццю та професійністю наших воїнів.

Окремо в контексті цього питання я додам, що наші воїни чимало часу витрачають і на самовдосконалення. Бо знають, якщо офіцер «відкладає в сторону підручники та настанови», не цікавиться новинками в професії, не шукає власні ноу-хау, то він швидко втрачає кваліфікацію, як наслідок, професійну перевагу над ворогом… — Сучасна війна — це не тільки співвідношення кількості стволів, пускових установок, живої сили та боєкомплекту. Без чіткої взаємодії артилерії з піхотними й десантними, іншими частинами, спецпідрозділами, вона значно менш ефективна. Воювати добре, як говориться, «наполовину», неможливо… — Це так. Тому наші артилерійські бригади для максимальної взаємодії з

піхотою й для максимальної підтримки її дій передають частину своїх тактичних підрозділів у їхнє пряме розпорядження. Це максимально скорочує

час між прийняттям командиром піхотної чи десантної бригади, батальйону рішення на вогневе ураження виявлених скупчень сил і засобів противника та безпосередньо вогневим ударам по таких цілях.

Крім того, у нас впроваджена дієва практика, коли командувачі оперативно-тактичних та оперативних угруповань військ застосовують потужну артилерію загальної підтримки, яка їм підпорядкована, для виконання особливо важливих вогневих завдань, у комплексі з переданими іншим бойо-

вим частинам та їхніми штатними артилерійськими системами. Першими у таких випадках вогонь відкривають якраз артсистеми натівського зразка, похибка яких під час стрільби не перевищує 10 метрів.

— Сергію Миколайовичу, а якими Ви бачите артилерію ЗСУ, так би мовити, завтрашнього дня?

— Наразі ми серйозно вдосконалюємо фактично всю систему комплексної ракетно-артилерійської підтримки дій наземних військ. Триває й розроблення певних доктринальних документів. Ведуться державні конструкторські й виробничі роботи з удосконалення артилерійських та реактивних систем для їхнього переходу на на-

тівські калібри та боєприпаси. Сподіваюся, що незабаром наша оборонна промисловість та війська повністю перейдуть на натівські калібри.

Має величезне значення актуалізована на практиці максимальна автоматизація всіх процесів бойового застосування ракетно-артилерійських засобів. Це допоможе командирам у прийнятті рішень, значно зменшить час на відкриття вогню, підвищить точність враження цілей. Останній чинник дуже важливий, бо ми повинні ювелірно вражати лише військові об’єкти, сили й засоби противника, не зачіпаючи мирне населення й вітчизняну інфраструктуру.

— Але ж це величезний обсяг робіт… — Дійсно, не називаючи цифр, ми маємо перевести на натівські калібри доволі великий парк ракетно-артилерійських засобів. Але ми маємо це зробити. Бо маємо конкретні концепції переозброєння під різні калібри наших ракетно-артилерійських систем. ЗСУ наразі дуже динамічно розвиваються в концепції об’єднаної вогневої підтримки мотопіхотних, механізованих і танкових підрозділів.

Автор: Віктор Шевченко.

Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2023/03/16/ blyzko-80-vidsotkiv-vtrat-voroga-vbojovij-tehniczi-j-zhyvij-syli-cze-robotanashoyi-arty-sergij-baranov/).

ДОСТАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ

MEEST ДОСТАВЛЯЄ:

Посилки в Україну* та інші країни Європи

Посилки з Чикаго авіа та морем щотижня

Виклик кур'єра додому

Відслідковування посилок онлайн на

Грошові перекази в Україну

Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути?

е проміжний аналітичний звіт у межах проекту «Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики». Ми будемо вдячні за відгуки та зауваження до цього звіту. Фінальний звіт, який буде враховувати коментарі, а та-

кож другу хвилю опитування біженців, буде опублікований влітку. У цьому звіті ми проаналізували, скільки українців виїхали за кордон, ким саме вони є та які умови перебування у них в Європі. Станом на кінець 2022

року за кордоном (крім росії та Білорусі) перебувало 3,8–4,7 млн українських біженців, і є ризик, що ще 100-200 тис. виїде до кінця зими 2022-23 рр. через проблеми із енергопостачанням. Переважна більшість українців, що перебувають за кордоном, — це жінки (найбільша частка жінок 35-49 років)

та діти. Найбільше біженців виїхало до Польщі, Німеччини, Чехії та Італії. Із Запорізької області виїхала майже чверть усіх мешканців, а із Києва та Київської області — майже п’ята частина. Значна частина біженців втратила велику частину доходів після початку війни.

В Європейському Союзі усі українці мають право на отримання статусу тимчасового захисту. Хоча цей статус і надає право на проживання, роботу, освіту та медицину в усіх країнах ЄС, умови життя українців в різних країнах ЄС суттєво різняться, оскільки деякі із них, як-от Німеччина, забезпечують суттєві соціальні виплати, а в інших, як-от у Польщі, такі виплати є невисокими або відсутні зовсім.

Провівши кластерний аналіз, ми виділили чотири групи біженців та окреслили їхні портрети. Перша група —

це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Друга група — це квазітрудові мігранти, що виїхали за кордон не лише через війну, а й для роботи. Третя група — професіонали, люди, які частіше за інші групи працюють за спеціальністю та менше готові працювати не за нею. Четверта група — люди із зони бойових дій: це українці, які найбільше постраждали від війни. У другій частині звіту ми проаналізували перспективи повернення українців. Спершу презентували огляд літератури про ситуацію із поверненням біженців після війн в інших країнах. На особливу увагу тут заслуговує приклад Боснії, яка, як і Україна, розташована в Європі. Після війни у Боснії багато біженців залишилось за кордоном, тож важливо проаналізувати їхній досвід, щоб не зробити схожих помилок під час повоєнного відновлення.

У наступній частині проаналізовано дані опитування про плани повернення українських переселенців. Хоча переважна кількість українців, що зараз перебувають за кордоном, кажуть,

що планують повернутись та надають перевагу життю в Україні, ми не впевнені, що вони усі насправді повернуться. Для цього є багато причин. По-перше, чим довше триватиме війна, тим більше українців знайдуть роботу за кордоном та адаптуються до життя там. По-друге, навіть якщо життя в Україні подобається більше, ніж життя за кордоном, деякі українці вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном, тому готові терпіти тимчасові незручності заради майбутнього дітей.

Окрім того, людям, що виїхали за кордон із зони бойових дій, може бути нікуди повертатись, тож повернення залежить від швидкого відновлення їхніх регіонів або ж надання підтримки для переїзду в інші регіони України. Іншими потенційними причинами того, чому більша кількість українців може залишитись за кордоном, є небажання респондентів опитувань давати «соціально небажані відповіді», а також інтерпретація «повернення в Україну» як тимчасового відвідування. Далі ми підрахували, скільки, хто саме із біженців та за яких умов мо-

жуть повернутись до України, а також, як неповернення біженців може вплинути на українську економіку. За нашими розрахунками, за кордоном можуть залишитись від 860 тис. до 2,7 млн українців. Більш схильними до повернення є люди похилого віку, люди

з нижчим рівнем освіти, а також ті, хто працював до війни. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,55 до 7,71 % свого ВВП.

Наприкінці ми детально розглянули два фактори, що можуть вплинути

на те, чи повернуться українці, а саме: як місцеві мешканці в інших країнах ставляться до українських біженців, а також як українці адаптуються до ринків праці ЄС. Європейці ставляться до українських біженців здебільшого позитивно, хоча деякі українці відзна-

чають, що з часом ставлення дещо погіршується.

Українці адаптуються до ринків праці ЄС швидше за біженців попередніх хвиль, що не дивно, зважаючи на високий рівень освіти й кваліфікації українців, надання ЄС усім українцям статусу тимчасового захисту, який надає право на роботу одразу, а також готовність українців на додаткові зусилля для пошуку роботи.

Ці фактори вказують на те, що українцям буде легше адаптуватись до життя за кордоном, аніж біженцям попередніх хвиль, що збільшує ризик того, що вони не повернуться в Україну. Автори: Гліб Вишлінський, Марія Томіліна, Максим Самойлюк, Дарія Михайлишина.

Джерело: Центр економічної стратегії (https://ces.org.ua/whoare-ukrainian-refugee-research/).

кору» та один з лідерів спротиву пропаганді гомосексуалізму в Харкові), тому що це нівелює її брехню.

Ще одна маніпуляція, яку часто використовують автори закону, це прирівнювання противників ЛГБТ до росіян. Зі слів пані Совсун, «як суспільство ми дозріли, щоб вирватися з pociйських скрєп і совкового світогляду». Маніпуляція спрямована на те, щоб автоматично записати всіх, хто не підтримує ЛГБТ-ідеологію, у вороги України, використовуючи для цього апеляцію до режиму путіна. При цьому депутатка Совсун не може пояснити, яким чином при всій «скрєпності» рф один із головних російських пропагандистів Красовський є відкритим геєм, а найвідоміші артисти російського шоубізнесу попри чутки про гомосексуальність та любов до спідниць, каблуків та костюмів в стразах та пір’ях, спокійно отримують державні нагороди з рук путіна.

Більше того, по логіці депутатки та її соратників, Польща, яка сповідує християнські цінності та є нашим найбільшим союзником в Європі, також є частиною «російських скрєп» і нашим ворогом, оскільки критично налаштована щодо ЛГБТ. Що тут вже говорити про те, що засудження гомосексуалізму є частиною ідеології українського націоналізму та було притаманне нашому суспільству задовго до появи

СРСР. Ба більше, після приходу до влади російських більшовиків в 1918 році гомосексуалізм як такий перестав бути злочином, оскільки значна частина радянського керівництва, як от наприклад глава Наркомату закордонних справ Георгій Чичерін, були гомосексуалістами. Багато гомосексуалістів за свідченнями істориків також було в радянській спецслужбі ОДПУ, а Петроград, відомий зараз як Санкт-Петербург, став негласною гей-столицею СРСР в 1920-х роках. Максимальна абсурдність таких звинувачень ніяк не заважає пані Совсун активно використовувати їх проти всіх «незгодних», що радше показує брак аргументації на користь легалізації ЛГБТ-шлюбів.

ЩО БУДЕ, ЯКЩО ЗАКОНОПРОЕКТ

НЕ ПРИЙМУТЬ?

Утім, більша небезпека криється у поки що лише анонсованому заступницею міністра юстиції з питань європейської інтеграції Валерією Коломієць проекті закону про реєстроване партнерство від Міністерства юстиції України. Пояснюючи, чому наразі неможливо легалізувати саме одностатеві шлюби, вона назвала наявне чітке визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки «застарілою парадигмою», яку потрібно змінювати поступово. Якщо проект закону від народної депутатки

Совсун надає можливість для реєстрованого партнерства для всіх, то проект мін’юсту планується винятково для одностатевих пар, що є неприкритою позитивною дискримінацією останніх. Анонсовані зміни частково співпадають з запропонованими Совсун. Що пропонується? Запровадити інститут реєстрованого цивільного партнерства лише для одностатевих пар. Це теж будуть партнерства, а не «одностатеві шлюби». До цієї ініціативи передбачають окремий законопроект, в якому буде передбачено конкретний перелік прав партнерів. Тобто, фактично все те ж саме, що і в нормальних пар. Ініціатори закону також хочуть врахувати у тексті відомий позов ЛГБТросіян, а саме рішення Європейського Суду з прав людини Fedotova and others v. Russia. Це справа, в якій кілька одностатевих пар з росії стверджували, що їхні права були порушені тим, що їхня країна не надала їм можливості оформити офіційні стосунки, аби мати можливість захистити свої матеріальні та нематеріальні права. Абсурдним є і те, що практика ЄСПЛ щодо росії враховується і в українських справах. Незважаючи на те, що подібні законодавчі ініціативи провокують громадянське суспільство на конфлікт та розпалюють внутрішню ворожнечу під час війни, очікувати, що подання таких проектів припиниться — не вар-

то. Тобто, у разі провалу одного проекту — буде подано наступний, а потім ще наступний. Аналізуючи практику попередніх років можна зробити висновок про збільшення кількості подібних ініціатив та зростання їхньої радикальності. У цьому разі йдеться про курс на повне «переформатування» українського суспільства через знищення сімейних цінностей, дискредитацію націоналізму і консерватизму, на яких і тримається духовне, патріотичне та здорове суспільство.

На заміну їм має прийти культ ЛГБТ-цінностей, мультикультуралізму, гендерної ідеології тощо, які призведуть до культурної, моральної та соціальної деградації держави. Лобістів подібних законів це не хвилює, навпаки: поки більшість представників правого руху зараз борються з російським окупантом, вони роблять все можливе, аби знищити країну зсередини. Тому наше завдання як під час війни, так і після перемоги полягає у тому, аби не дати внутрішнім ворогам, які хочуть знищити Україну шляхом розбещення нації, руйнування нашої ідентичності та сімейних цінностей, перемогти. Автори: Дарина Пясецька, Ярослав Костецький.

Джерело: «Політична теологія» (https://politteo.online/materialy/geyiv-pravomu-sektori-yak-lgbt-zakonsovsun-manipulyuye-suspilnoyudumkoyu-ta-dyskredytuye-zsu/).

Обкрадають двічі: експортери продають зерно за безцінь, та ще й не повертають

ДЕ ЛИШАЮТЬСЯ СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ ЗА УКРАЇНСЬКЕ ЗЕРНО. М

ало того, що українська пшениця — найдешевша в світі, так ще й гроші від її продажу «осідають» не в Україні, позбавляючи державу частини податків і валютної виручки.

Крім Польщі, жодних збігів із попередніми даними. Причому тут ми вже бачимо два хрестоматійні офшори — Кіпр та ОАЕ, ну і низькоподаткову Швейцарію. Якщо придивитеся до інших даних, то знайдете ще чимало офшорних і низькоподаткових юрисдикцій, у яких осідає наша виручка за продану пшеницю (див. рис. 3). Що офшорніше, то дешевше. Якщо вас дивує, чому така низька ціна в Чехії, тут усе просто — у своєму локальному «германо-австрійському» закутку вона теж квазіофшор. Велика Британія? Що ж, хай це буде інтрига… Ні, Віргінські Острови тут ні до чого.

гроші в країну

до будь-яких грошей юрисдикціях. Цілі у них не тільки податки оптимізувати, вони і на поверненні валютної виручки «економлять», і на перепродажах дешевої української пшениці вже за нормальними цінами заробляють. З одного боку, їм вигідно купувати зерно дешево, бо існуючі нині вимоги до повернення валюти в Україну передбачають депонування грошей наперед з урахуванням середнього показника

за попередні пів року, — що він нижчий, то менше ви винні державі. З іншого боку, спекуляція — це в принципі вигідно.

Пояснимо на прикладі поставок нашої пшениці до Бангладеш. Прямих поставок (коли товар і гроші ідуть напряму до Бангладеш) немає. Відповідно, і постачальники — зазвичай знані глобальні трейдери. Тож важко було не помітити серед давно відомих назв таку

Коли ви чуєте щось на кшталт «Україна поставила 87 тисяч тонн зерна до Румунії», це не означає, що всі гроші за це зерно надійшли в Україну. Тож і вражаюче повідомлення, що виручка від продажу зернових Румунії переви-

щила 750 млн дол., ще не говорить про

те, що саме на цю суму Україна продала Румунії зернових. Згадані мільйони — лише та частина, яку продавці зволіли повернути в країну, але всієї суми виручки, як і всіх належних податків ми точно не отримали. Згадані 87 тис. тонн — не абстрактна, а цілком конкретна поставка, що відбулася у вересні минулого року, гроші за цей товар опинилися у Швейцарії. Колись ми присвятили чимало часу, аналізуючи, чому близько половини нашої загальної експортної виручки осідає саме в цій країні. Тож, коли миз’ясували, що чимало української пшениці продається по 100, а то й по 50 дол. за тонну, хоча світові ціни перевалюють за 300, у нас уже були певні очікування щодо того, де лишаються гроші від розпродажів. Оптимістичні, як виявилося, бо в історії з пшеницею Швейцарія чи не найкращий варіант з існуючих.

Дивіться на рис. 1 поставки української пшениці у другому півріччі 2022-го. Загалом стандартна, як для такого нестандартного року, картина: Туреччина, Румунія, Іспанія, Польща, Індонезія, Італія, Бангладеш.

А на рис. 2 — так звані торгуючі країни, тобто ті, які отримали гроші за поставки нашої пшениці в цей же період: Швейцарія, Велика Британія, Кіпр, Польща, ОАЕ, Угорщина, Сейшельські Острови.

Під один гребінець усіх не підстрижеш, гравці на зерновому ринку різні, а часи, коли на глобальних трейдерів припадало до 90% усього зернового експорту, добре це чи погано, — минули. Тож і цілі у гравців різні: хтось так веде бізнес «за замовчуванням», хтось — потроху оптимізує податкове навантаження, а потроху спекулює на ситуації, а дехто — відверто виводить із країни гроші. Розберемося на прикладах, хто є хто.

Глобальні компанії. Великі обсяги, що проходять через Швейцарію, — це здебільшого світові трейдери або наші експортери-титани а-ля «Кернел».

Теж не святі, будемо відверті, бо та ж таки Швейцарія не горами та годинниками їх звабила. З 2015 року ця країна, за рішенням КМУ, не є для України ані офшором, ані низькоподатковою юрисдикцією, але її умови оподаткування значно комфортніші за українські. Навіть кілька відсотків «економії» при сплаті податку на прибуток, які дає реєстрація у швейцарському кантоні Цуг, на великих сумах — значна вигода, а суми у цих гравців великі. До світових гігантів є чимало питань, але ще більше їх до вітчизняних трейдерів, адже це українські компанії, які свідомо роблять усе, аби сплатити країні, навіть під час війни, якомога менше податків. Це питання і контролю над іноземними компаніями, і трансфертного ціноутворення, щоб принаймні виключити продажі «самому собі», і розмивання податкової бази. Не ми ці питання маємо ставити, але, судячи з того, що Швейцарія роками є головною скарбничкою наших сировинних титанів, уповноважені органи їх теж не порушують.

Та все ж це не той рівень, на якому заробляють здирництвом чи крадіжками. Навіть якщо подивитися на середні ціни поставок через Швейцарію, то зерна по 50-100 дол. там не буде. Не комільфо.

Мутні середняки. Оці, або їхні представництва, якраз сидять у згаданій уже Великій Британії та інших репутаційно респектабельних, але лояльних

Культура / Події

проекту

Євген Салевич, Львів «Сурма»

Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Світогляд українського народу: ідея та інтерпретації проекту». Ідею проекту подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич.

• Frameless Showers

• Framed & Sliding

Glass Enclosures

• Reverse Painted

Glass Kitchen Backsplashes

• Glass Enclosed Wine Cellars

• Glass Railings

• Mirrors & Glass Designs

Він висловив світоглядні думки про потребу піднесення спадщини предків – давньої сакральної української традиції, українського міфологічного мислення, створеної Богом первісної української ідентичности в контексті подальшого тривання й розвитку української цивілізації.

Конкретика проекту — створення священних текстів про світогляд українців на основі праць Івана НечуяЛевицького «Світогляд українського народу», Митрополита Іларіона (Іва-

на Огієнка) «Дохристиянські вірування українського народу», Володимира Гнатюка «Нарис української міфології» та інших; організація наукових викладів та студій класичних текстів і наукових досліджень; формування світогляду молодих українців на основі давньої традиції.

Промови на круглому столі виголосили доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський «Дохристиянські традиції в православному храмі», директор «Інституту Слова», поет, літературознавець Павло Салевич «Міфологічний світогляд у давній і сучасній українській літературі: від світла великої міфоепічної традиції до тіні міфологічного слова», громадський діяч Юрко Антоняк «Духовна Україна: проблеми реконструкції українського міфу», редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик «Відвічна сутність традиції», голова Клубу імені Юрія Липи, медик Зоряна Іванків «Давній світогляд і здоров’я молодої нації», культурна діячка, акторка Тетяна Павелко «Золоті зерна давніх традицій».

Участь в обговоренні теми круглого столу, окрім уже згаданих учасників, брали діячка освіти Ірина Даць, громадський діяч Зеновій Бермес, меценат, підприємець Олег Подвірний, народний художник Василь Семенюк,

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016

Phone: 847-341-2777

Fax: 847-635-1573

www.artstass.com

художник Ігор Копчик, кандидат мистецтвознавства Андрій Комарницький, завідувач відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів ЛОУНБ Ігор Капраль, провідні бібліотекарі відділу україніки Надія Бала, Мар’яна Москва та інші.

HELP UKRAINE

Revived Soldiers Ukraine is a well-established 501(c)(3) U.S. charity that has been providing medical treatment to wounded Ukrainian soldiers and delivering medical equipment, supplies, and humanitarian aid to Ukraine since 2014.

JOIN THE EFFORT NOW!

Your donation will help provide crucial medical treatment for wounded soldiers www.rsukraine.org

PLEASE DONATE AND SHARE WITH YOUR FRIENDS

Revived Soldiers Ukraine receving an award from President Zelensky

US Congressman and Veteran Brian Mast with Ukrainian Soldiers

Wounded soldier Andriy Nasada at Orlando Prosthetics Center

МАЄТЕ МЕДИЧНУ ОСВІТУ З УКРАЇНИ ТА

НЕ ЗНАЄТЕ З ЧОГО РОЗПОЧАТИ КАР'ЄРУ В США?

Розпочніть з медичного асистента!

З березня 2023 року Crocus Ins�tute пропонує навчання англійською мовою з перекладом на українську мову.

Після завершення Advance Program - ви гарантовано знайдете добру роботу із високою заробітною платою і ми вам у цьому допоможемо.

Раді анонсувати початок програми для новоприбулих українців, а також тих, хто хоче працювати в медичній галузі. Це чудовий старт, після якого ми пропонуємо навчання на ультразвукового спеціаліста (Ultrasound Technician) та медсестринство (Registered Nurse).

Ми намагаємось допомогти вам реалізувати себе у новій країні та пропонуємо акційну ціну за навчання.

Навчання проводиться ввечері, з 6 до 9 години, що легко поєднується з основною роботою.

Не варто боятись англійської мови. Англійська - це просто, а Америка - країна можливостей!

За додатковою інформацією телефонуйте (224) 730-4600.

звичайно, не лише тлом, але й персонажем (а може, активним, ключовим?!) в обох шедеврах є природа. Отже, ці книги — порятунок рідними архетипами.

А також у Коцюбинського пейзаж — один із ключових персонажів. Він активно діє та впливає на долю героїв — де б вони не перебували: в українському селі на авторській батьківщині, у Карпатах, у Молдові, на Капрі… Начебто письменник міг створювати масштабні полотна. Але водночас ми захоплюємося тим, як він умів побачити ціле в деталі. Наприклад, чудово знався на квітах — причому науково. Ботаніка була його потужним хобі. Одними з улюблених квітів у класика були мальви — наш український символ. А ще Коцюбинського можна назвати поліглотом: він володів десятьма мовами. І це помітно і в його творах. Його проза — виразно психологічна. І ця психологія втілюється, зокрема, у пейзажах. Природа допомагає розуміти те, що відчувають герої й чому чинять саме так. Або — ось як іще малий Іван у «Тінях забутих предків» відчував рідну природу: «Знизу підіймавсь до Івана і затоплював гори глухий гомін ріки, а в нього капав од часу до часу прозорий дзвін колокільця. З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок. Гори

щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс. І як трудно було вдивитись в те рухливе обличчя гір, так трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні, що вилась, тріпала крильцями коло самого вуха

і не давалась».

Навіть не в художніх творах — а, скажімо, у листах — автор умів створювати для читача ефект присутності. Нам здається, що ми справді бачимо описане — те, що класик бачив із вікна та біля моря. Ось як він описував італійський курорт Капрі: «Острів Капрі невеликий, але все ж на ньому могло би поміститися з десяток таких міст, як Чернігів. …Завдяки тому, що населення невелике і культурне, кожен, хто живе понад тиждень на Капрі, стає відомим місту. Тут уже знають, що я письменник, а для італійців письменник (scrittore) це щось священне, тому мені кланяються і тепло вітають навіть незнайомі люди».

Із листів видно, що письменник бачив на Капрі знамениту тарантелу (танець, яким виганяли з тіла отруту тарантула), виловлену акулу, узагалі бурхливе життя італійців, релігійні свята — справжні середньовічні містерії… І просто життя. У тому числі втілене в пейзажах. Класику здавалося, що він замало написав. Але його доробок вражає і кількістю, і якістю.

Як і багато українських авторів, Коцюбинський писав також для дітей — причому першою авдиторією стали його малі сини і дочки. (Аналогічно ро-

били Олена Пчілка, Іван Франко та інші). Деякі казки мають народну основу — «Брати-місяці», про Березень (Марець), Квітень і Травень (пояснення, чому навесні мінлива погода); про двох цапків (упертюхів, які впали у воду), про двох кізочок (розумних) та інші. Начебто ми знаємо ці сюжети. Але все це — оригінальна обробка автора. Також помітно, як тонко він відчував мову, фольклорну стихію. Вчитайтеся в те, як природно розмовляють його герої, зокрема в «Тінях забутих предків». А ще автор тяжів навіть до жанру притчі. Це помітно і у творах для дітей. Певна, що ви здогадаєтеся, хто ці десять робітників (із назви), навіть не дочитавши до кінця: «Зайшов я колись до одної жінки в хату — Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.

— Як ви встигаєте все поробити? — питаю я в Одарки.

А вона каже:

— Як же мені не встигнути! У мене служить аж десять добрих робітників. Вони мене слухають: що не скажу — зроблять, один одному допомагають!

— Які ж то у вас робітники?

— А ось вони! — засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців».

Із життям Коцюбинського пов’язаний і гумор. Зокрема, читала це в анекдотах про письменників. Навіть якщо це вигадка, але цілком… правдива. Наприклад, один «читач», удаючи з себе прихильника літератури, сказав Коцюбинського, що знає його роман… «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (мабуть, не варто нагадувати, що це — твір Панаса Мирного). Письменник заперечив: «Я писав не про волів, а про коней». А на подив співрозмовника (мовляв, як це так?!) відповів: «То й що? “Коні не винні”». (Тобто відповів назвою свого твору «Коні не винні»). Зрозуміло, що співбесідник-«знавець» не вловив ні алюзії, ні іронії.

Хотілося б, щоб Михайла Коцюбинського більше видавали — і щоб ми яс-

кравіше уявляли масштаб цієї постаті. А також, безперечно, цікаво, як він зазвучить іноземними мовами — бо це класик першого ряду й потребує більшої кількості перекладів. Бо тих, що ми маємо, недостатньо.

Завершити хотіла б добіркою афоризмів — цитатами із творів письменника:

«Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті — хіба я знаю, де кінчається власне життя, а

чуже починається?» («Intermezzo»).

«…треба працювати, весь час працювати. Життя коротке, а я так мало зробив» (з листа, Капрі).

«Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити — злочин» («Сон»).

Аналітик матеріалів — Олена Смольницька.

Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

інструментів набирає на роботу

досвідчених деревообробників з

досвідом роботи не менше 3-х років.

Повний робочий день та високі заробітки.

Резюме надсилати електронною поштою

на cristinac@lyonhealy.com або приносити

особисто Lyon & Healy Harps, Inc.

168 N Ogden Ave., Chicago, IL.

Тел. 312-786-1881 EXT. 314

www.lyonhealy.com

ПОТРІБНІ НА РОБОТУ !!!

Фірма по виготовленню дерев'яних музичних

гори і почала викидати ці негативи на гора... А всі навколо дивуються. Мабуть, сьогодні тому й формуються підлітки в банди, які перестрівають людей, б’ють, грабують, ображають, бо вони колись були кимось принижені, обділені батьківською увагою і теплом, людяністю і любов’ю, а от сьогодні все це виплескують на всіх, щоб поквитатися за колишнє приниження і бездоглядність. А нині, в такий важкий воєнний час, хочеться бачити наших дітей людяними і добрими, світлими і щирими, які б могли щохвилини прийти комусь на допомогу, зарадити і словом, і ділом, допомогти і фізично, і морально, а бачимо в деяких випадках зовсім інше, недостойне наших дітей і нас з вами.

Тому хочу ще раз наголосити, що виховання — це тривалий і постійний процес, без вихідних і свят, без пропусків і перерв, тому що діти щодня живуть і пізнають світ, щось нове у ньому і з ними потрібно спілкуватися, вчити їх, направляти на путь істинний, на добрі справи, вселяти у їхні серця любов і доброту, щедрість і щирість, тепло і ласку, щоб вони йшли у цей світ свідомими і розумними та вчились бути мудрими у своєму житті, вчились бути людяними і світлими, бо це важливо для всіх нас. Тому мудро ведіть своїх дітей у цей дивовижний і нелегкий світ, тримайте їх за руку, щоб вони відчували

вашу турботу про них, чисту любов і тепло вашого серця, не відпускайте їх від себе далеко, будьте з ними поруч, зігрівайте їх словом і ніжними та щирими обіймами, гарячими поцілунками. Бо хто ще найдорожчий у цьому світі, як не наші діти? Тільки діти можуть нас так щиро порадувати і втішити, пригорнути і потурбуватися, якщо ми їх виховаємо добрими і людяними.

Вірші про життя

А МУДРІ ЗНАЮТЬ, ЩО В ЖИТТІ БУВАЄ Складне життя, але яке цікаве!

Бо завжди в нім щось цінне і нове. Воно буває добре і лукаве, Але людина в нім щодня живе. Тож до усіх новин й подій звикає І сподівається на певні чудеса. І щось своє непізнане шукає, Їй тішить душу радість і краса, Приносить щастя добре людське слово, А іноді тривога серце рве. От, коли добре все, тоді чудово, А коли ж ні, то гірше… Та живе Й надіється, що згодом краще буде… Отак в надії і проходять дні. Живуть в надії й сподіваннях люди Та ще й співають думи і пісні… А мудрі знають, що в житті буває Піднесення і спад, та все одно Хоч боляче не раз життя кидає, Не можна опускатися на дно, А треба в синю даль, увись летіти І не здаватися, хоч як би не було. Боротись треба, сонечком світити

Й нести добро, порядність і тепло. А жити треба просто в світі цьому А жити треба просто в світі цьому, Себе наповнювати радістю завжди. Та шкоди не приносити нікому, Не завдавати горя і біди. Нести добро до кожної людини, Наповнювати творчістю єство. Любити світ цей кожної хвилини, Стрічати сонце, наче божество. Не заздрити ніколи і нікому, Щасливим бути, бо життя одне. Себе відкрити в світі осяйному, Бо все проходить швидко, все мине. Тож треба прагнути до радості і світла І промінь сонця в серденьку нести. Щоб диво-щастя у душі розквітло, Щоб тепло стало всім від доброти.

А ЩО ЛИШИМО?

Що лишимо ми, люди, після себе?

Бо ж ми не вічні на святій Землі.

Як і завжди синіти буде небо І прилітати будуть журавлі… І буде сад вишневий зацвітати, Всміхатиметься квітами Земля, А потім знову — листя опадати І затихатимуть у смуткові поля… Усе повториться, та нас уже не буде… Поринемо у темінь назавжди… Задумаймось, як ми живемо, люди, Чого ми прагнемо і біжимо куди Та заздримо усім несамовито, Все тягнемо у нори, мов кроти… І поглядаємо злостиво і сердито, А в серденьку немає доброти… Ми, як прийшли у світ цей зовсім голі, Так і підемо… Там кишень нема. Бо кожен з нас, немов билинка в полі,

А слід наш вкриє після нас зима І що лишиться? Пам’ять? Та не вічна…

Початок і кінець в усьому є.

Та й пам’ять теж буває

Чи як веселка, що водичку п’є… Проходить все: життя, фасон, рулади, Що так лунали й тішили серця… Були в житті у кожного принади, Але усе підходить до кінця. Тож з добротою в серденьку живімо, Дивуймось світові, чарівності, красі… Цей дивосвіт і всіх людей любімо Та мудро жити намагаймось всі. І будьмо добрі, людяні, сердечні, Радіймо щастю жити на Землі… Забудьмо про інтриги безконечні… Живімо мирно, в радості й теплі. Бо у людей життя лиш раз буває, Тож не марнуймо його на пусте. Хай сонечко у наших душах сяє — Велике сонце, щире, золоте.

ЖИТТЯ ПРОЖИТЬ —

НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ

Життя прожить – не поле перейти, Чим вищий злет – болючіше падіння. Але іде людина до мети, Хоч не завжди трапляється везіння. Але іде людина по Землі

І топче ряст, чогось добитись прагне. Бувають перемоги чималі.

Тягар життя не раз у яму тягне. І тільки той, хто здатний все здолать, У ювілей свій може так сказати: «Якби могли ми роки повертать, Життя я іншого і не хотів би мати!» Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.

завджи милосердна Божа лакса! Христос Воскрес!

Юлія Бєлюга, Nortia Logistics, Чикаго «Сурма»

ова — душа народу, оберіг наших звичаїв і традицій. Як казали в давнину: «Усе минає, а слово залишається». Ні для кого вже не секрет, що українська мова є однією із найкрасивіших і наймилозвучніших мов світу. Так, наприклад, філолог і фольклорист Ізмаїл Срезневський у 1834 році писав: «...багато хто впевнений, що ця мова — одна з найбагатших мов слов’янських, що вона не поступається богемській достатком слів і виразів, польській — мальовничістю, сербській — приємністю…». Проте у сучасній українській існує багато іншомовних запозичень. Сьогодні це є проблемою, адже такі слова витісняють наші самобутні. Як відрізнити запозичені слова від власне українських? Які існують українські відповідники? Розберімося разом. Кожне іншомовне слово має свої певні ознаки:

• звук [ф] не характерний для української мови, тому всі слова, які починаються з цього звука, є іншомовними: фабрика, фаворит, фокус, фаетон; • у словах тюркського походження

Урок української: іншомовні слова

наявні кілька літер а: сарай, барабан, чабан, баклажан, аркан, отара; • слова грецького походження містять буковосполучення пс, кс: ксерокопія, психологія. Цікаво, що з грецької мови запозичено більшість українських імен: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій;

• тільки іншомовні слова мають на початку слова літеру а: алкоголь, абітурієнт, аудиторія, автор, анемія; • слова французького походження зазвичай мають наголос на останньому складі: бульйон, кашне, кутюр’є, жалюзі, пюре. Також з французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор;

• слова німецького походження містять сполучення кількох приголосних, зокрема, і на початку слова: ранг, шнапс, ландшафт, броварник, мандрівка, шпиталь. З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, військові, назви предметів побуту: штат, шахта, вер-

ОРЕНД А ЖИТЛА !

WHEATON, ILLINOIS

Здає тьс я в оренду великий розкішний 3-х спальний таунхаус піс ля к апітального ремонт у. В будинку нова ку хня, нова побу това технік а з

нерж авіючої с талі, гранітні с тільниці, нові к абінети, нова ванна та душова, дерев’яна під лога.

Повний підвал, окрема кімната д ля прання, пральна машинк а та с ушк а.

Приватна веранда, парковк а.

Ціна $2150

773-882-1100 (англійською)

michaelchristopoulos@aol.com

Запозичені Українські

слова відповідники

Аеропорт Летовище Алфавіт Абетка (азбука)

Аномалія Відхилення

Актуальний Важливий (сучасний, своєчасний)

Аплодисменти Оплески Апелювати Звертатися

Аргумент Доказ Бібліотека Книгозбірня

Біографія Життєпис

Візит Відвідини

Вокзал Двірець

Вертикальний Прямовисний

Галстук Краватка

Горизонтальний Поземний

Дистанція Відстань

Дифтонг Двозвук

Епоха Доба

Екватор Рівноденник

Журнал Часопис

Карта Мапа

Клімат Підсоння

Консенсус Згода

Куліси Лаштунки

Менеджмент Управління

Меридіан Південник

Площа Майдан

Полюс Бігун

Прогрес Поступ Процент Відсоток

Ранг Звання

Раціонально Доцільно

Резерв Запас

стат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер; • англійські слова здебільшого пов’язані зі сферою політики, суспільства, спорту: футбол, менеджер, лобі, спонсор, маркетинг, банкнота, бюджет, інтерв’ю Розглянемо найпоширеніші запозичені слова та їх українські відповідники: Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, та, з іншого — витісняються власні елементи, що замінюються на слова зі схожим значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності українського народу. Неконтрольована тенденція засмічення її іноземними словами шляхом сліпого калькування, заподіює непоправної шкоди самій українській мові і сприяє закріпленню в розумінні людей, особливо підростаючого покоління, неправильного значення як українських слів, так і слів іншомовного походження. Широкого використання, особливо останнім часом, набули такі слова, запозичені з англійської мови, як «фейковий» (вигаданий, підроблений), «фрі-

Запозичені Українські слова відповідники

Стенографія Скоропис

Тротуар Хідник

Фарфор Порцеляна

Феномен Явище

Фіаско Невдача, провал

Фікція Вигадка

Фон Тло

Фонтан Водограй

Фотокартка Світлина

Фундатор Засновник

Чемодан Валіза

Адекватний Рівнозначний

Азарт Запал

Дебати Обговорення

Деградація Занепад

Дефект Вада, недолік Домінувати Панувати, переважати Дайджест Короткий виклад Імідж Образ Прайс-лист Цінник Респектабельний Поважний Спікер Речник Консолідувати Об’єднувати, згуртовувати Кулінарія Куховарство Лінгвіст Мовознавець Менталітет Склад розуму Нюанси Тонкощі Лайк Вподобайка

Хобі Захоплення Шоу Видовище

лансер» (особа, яка займається самозайнятістю і не обов’язково має довгострокові зобов’язання з певним роботодавцем), «парадигма» (приклад, зразок), «стікер» (намагнічена етикетка чи ярлик), «верифікація» (перевірка, підтвердження), «колапс» (обвал, крах), «реімбурсація» (компенсація, відшкодування) та багато інших. А слова «окей» (згода з чимось) та «йєс» (так) стали популярними у повсякденному спілкуванні.

Здивовані тим, як запозичені слова міцно укорінились в нашому мовленні? Аби самобутня українська мова існувала і надалі, потрібно активно використовувати українські відповідники на противагу іншомовним. Тільки ми, носії мови, здатні зберегти її, тож розширюймо свій лексичний запас і не забуваймо віддавати перевагу українськими відповідниками, якщо такі існують.

Автор: Юлія Бєлюга — UA RESISTANCE FOUNDATION.

Віра Лучка Львів, «Сурма»

Умальовничому селі Переволока, неподалік містечка Бучач, мешкає в непримітній хатині моя мати — Парасковія Пудило. Про її життя, напевно, можна було б написати книгу.

Подивився батько на вбитого сина

і сказав: «Не мій»

гу. Почалася гангрена... Лікарі намагалися врятувати життя хлопця, але не змогли.

Найдраматичнішою була смерть Володимира Лучки, українського повстанця. Взимку 46-го він загинув у криївці на Малому Забрідді. Разом із ним там замордували ще двох повстанців.

Її

завжди відповідають хрестоматійним догмам, і це лише додає їм вартості. Це мій обов’язок — написати про історію моєї родини, щоб люди про це дізналися.

«...Уранці знову здійнявся вітер, підіймаючи із землі хмари куряви. А перед моїми очима — події, які забути неможливо!.. Сім’я наша була багатодітною. Але доля жорстоко забирала життя одне за одним», — розповідає мама.

Цих трьох убитих юнаків привезли до сільської ради, покликали Павла Яковича на впізнання. Побоюючись

того, що могло бути потім, потерпаючи за свою сім’ю, він, перемагаючи невимовний душевний біль, сказав, що його сина серед убитих нема. Але й це не врятувало родину від розправи.

На той час у селі стояв гарнізон, начальником його був Рогов. За його наказом кожен день чергувала підвода, яка вивозила трупи в Бучач. Туди ж повезли й цих трьох убитих повстанців.

Після того, коли загинув Володимир, батьки з меншими дітьми вдома довго не жили. Повернулися аж у лютому 1950 року. Й одразу ж хату оточили енкаведисти. Прозвучали страшні слова: «Збирайтеся». Суд відбувся тут же, в селі. Вирок: виселення в Сибір. Довічне.

«У цей день разом з нашою сім’єю було вивезено ще десять родин, сумна доля спіткала й отця Семенюка. Везли через Старі Петликівці, боялися, щоб повстанці не відбили ув’язнених, такі випадки траплялися. Нас вивозили за підтримку УПА, інші сім’ї — за господарювання (куркулі)», — пояснювала мама.

Главою родини був Павло Якович Лучка, батько моєї матері. Душа в душу жили з дружиною Марією. А в синів їхніх доля по-різному склалася. Михайло загинув на війні. Йосип у сорок другому поїхав до Німеччини, після війни перебрався до Англії, потім проживав в Америці. Помер 19 жовтня 2014

року. А Василеві на світі Божому судилося прожити лише 24 роки. Потрапив під обстріл з літака, куля влучила в но-

ÇÀÌÎÂËÅÍÍß ÎÃÎËÎØÅÍÜ Â ÃÀÇÅÒ² ÑÓÐÌÀ РУБРИКА “CLASSIFIED”

773-697-3923

773-697-3923

773-818-7712

РОЗМІР 1/15 сторінки

Спочатку їх привезли в Бережани, де утримували два місяці в нелюдських умовах. У тюремній камері тримали 116 осіб. І нікому не дозволяли виходити надвір. А згодом були тяжка подорож до Сибіру, мученицьке життя в чужому краї. Подальший перебіг подій знову передаю маминими словами. «Їхали в товарному вагоні. Розмовляти заборонено, туди-сюди ходив конвой, і тільки було чути: «Покойнікі єсть?». Померлих, як псів, викидали з вагонів, і ніхто не знав адреси їхнього останнього прихистку. Хоч посередині вагона стояла «буржуйка», більше ніж два тижні ми обмерзали та майже не отримували їжу. Давали лише окріп, баланду (капусняк) і хліб. Одного разу дорогою водили в лазню. Етапами висаджували сім’ї. Спочатку в Челябінську, Новосибірську, Іркутську.

uausamedia@gmail.com

$25/за випуск, 4 рази мінімум

Оплата: готівка, чек, кредитна карта, зелло.

Наша зупинка — Хабаровський край. Ліс, мороз і холодні бараки, в яких повзали блощиці. Кухня на 6-8 сімей була надворі, кожен намагався

дуже рано вставати, щоб встигнути приготувати їжу. На всі бараки — одна криниця, але води в ній не було, її довозили паровозом. Часто вона була з мастилами, тоді їжу готували на сніговій або дощовій воді. Продуктовий пайок отримували лише ті, хто працював. Батька і матір на роботу не брали, оскільки вони були вже похилого віку (64 і 66 років). Через це вся робота лягла на мене. Дописавши собі один рік, змогла влаштуватися на лісоповал обрубувати гілки дерев. Тож сокиру в руки — і в ліс, у 40-градусний мороз. Траплялися випадки, що вовки роздирали людей. Попереду йшли чоловіки: прокладали слід, а сніг був по пояс. Продуктів не вистачало, щоб прогодувати сім’ю, дуже часто збирала кедрові горіхи (по 30-40 кілограмів за ніч), ми лущили їх і обмінювали на їжу. Через деякий час я була другим номером біля пилки. Досі стає страшно,

як згадаю люті морози, високі сніги й замерзлий окраєць хліба за пазухою, який брала з дому. Коли приходив час обідати, хліб ставав кам’яним від морозу, я розігрівала його на вогні, щоб можна було вкусити. А ще часто вночі бачила сон: до бараків підбігають цілі зграї диких кабанів, ведмедів, світять голодні очі вовків. Усе це колись було реальністю.

Через рік привезли брата Федора, сім’ї стало легше, оскільки він одразу пішов на роботу — вантажив дерева й теж отримував продукти. Через 5 років я працювала на залізниці стрілочником. Тоді наша сім’я проживала в окремому будиночку, а батька взяли на роботу сторожем магазину. Люди були дружні, бо знали біду й допомагали одне одному.

Рік 1954 приніс дві події: помер батько, а я вийшла заміж за Петра Пудила. Петро — родом зі Самбора, Львівської області, був вивезений через батька-оунівця. В 1955 році народжуються близнята, але семимісячний хлопчик помирає.

Через декілька днів після пологів уже вийшла на роботу, дитиней доглядала мама. Ми вірили, що настане той день, коли повернемося в Україну. І він настав.

У 1953 році, після смерті Сталіна, вийшла амністія. Ми поїхали додому. Тільки Федір залишився і в 1959 році трагічно загинув, похований у тому Сибіру.

Здавалося, що все найстрашніше залишилося там, у снігах і безкраїх лісах. Та тільки-но приїхали, то зрозуміли, що й удома, серед своїх, доведеться ще немало натерпітися. В нашій хаті оселилися чужі люди (зубний лікар з дружиною-вчителькою, яких відрядили на роботу до села). Три місяці жили ми у Володимира Андрійовича Лучки. І люди, що мешкали в нашій хаті,

— № 13 (42)

зрозуміли наш біль — добровільно вибралися. Та не мала милосердя влада. Невдовзі одержали ми від неї такий припис: сплатити за рік проживання в хаті і вибратися (куди? — невідомо). Чоловіка ніде не брали до роботи, казали нам услід: «Бандери!». До кого зверталися — всюди наштовхувалися на глуху стіну, яку пробити було неможливо. Щоб сім’я якось могла звести кінці з кінцями, мій чоловік поїхав на

заробітки в росію. Старенька мама за вбитого на фронті сина отримувала пенсію — 16 карбованців. А комісія оцінила рік нашого проживання в нашій же хаті в 170 карбованців. Економили на всьому — на їжі, лікуванні доньки, по-

зичали гроші, щоби викупити батьківську хату в держави.

У далекій Америці брат Йосип дізнався про нашу долю. Зумів налагодити з нами зв’язки, ми листувалися.

Одного разу йому вдалося передати посилку, та в районній газеті одразу ж з’явилася публікація про те, що сім’я Парасковії Пудило просить «подачку»

в Америки.

Чи не надто багато горя випало на нашу долю? Але все пережили, дякуючи Богові. Вже у вільній Україні визнали нашу родину невинно засудженою: мама, тато, брати, чоловік — усі реабілітовані. Згодом одержали пільги, вже жилося легше.

Так би мені хотілося, щоби ми, українці, не забували, яку ціну заплачено за волю. Щоб не продавалися на виборах, були добрішими одне до одного, бо це дуже важливо нині...».

P. S.

І сьогодні, на 89 му році життя, Парасковія Павлівна активно цікавиться політикою, знає всіх депутатів Верховної Ради, хто з якої фракції, як виступив, що сказав. А ще співає в церковному хорі, пам’ятає багато повстанських пісень, які співає в школі на вечорах, куди її запрошують діти.

Дай Боже їй, матері трьох дітей, бабусі п’яти онуків та п’яти правнуків,

ще довгих років життя і доброго здоров’я.

P. P. S.

Дуже шкода, що мій вуйко, Йосип Лучка, який проживав в Америці, в місті Гартфорд, штат Коннектикут, не зміг прочитати цю статтю, бо на 91-му році життя, 19 жовтня 2014 року, відійшов у вічність. Він дуже любив і підтримував Україну і вірив в її краще майбутнє. Можливо, ці спогади будуть цінними і їх прочитає його син, Лучка Йосип, який мешкає в Нью-Йорку.

Дякую вам, що ви, українці в Америці, підтримуєте нас, українців в Україні.

Іммігр аційний

а дв окат

Ольг а На коне чна

Шир окий спект р іммігр аційних по сл уг:

Возз'єднання сім'ї з грома дянами т а резидент ами США Імміграційні на неімміграційні візи в США

Продовження с т ат ус у пере бу в ання т а зміна с т ат ус у в США

Програма паролю Uniting for Ukraine/продовження паролю

Оф

ормлення TPS (Temporar y Protected Status) та дозв

Продовження Зеленої Карти

Подача док у ментів

701 Lee Street, Suite 610 Des Plaines, IL 60016 847-391-1008

office@nakonelaw.com

ХОЧЕТЕ ОТРИМУВАТИ ГАЗЕТУ «СУРМА»? ОФОРМІТЬ ПІДПИСКУ ТА ОТРИМУЙТЕ ГАЗЕТУ ПОШТОЮ

Заповніть свої дані, зробіть фото на телефон, та надішліть заповнену табличку нам на e-mail - uausamedia@gmail.com

або СМС на телефон – 773 818 7712.

Після того, як ми отримаємо заповнену форму, ми зв’яжемося з Вами та вишлемо необхідну форму для оплати за підписку.

$50/10 номерів _____ $75/15 номерів _____$150/30 номерів ______

NAME

ADDRESS

PHONE

EMAIL

PAYMENT – Please check one:

CASH CARD CHECK ZELLO

НАША АДРЕСА: 2524 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622

Ми працюємо: вівт.-п’ятн. 10AM-5PM, cуб. 9АМ-5РМ, нед. 10АМ-4РМ ТЕЛ. 773.276.6402

www.shokoladpastryandcafe.com

РЕСТОРАН «ШОКОЛАД» - СЕРЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ ОКОЛИЦІ З СМАКОЛИКАМИ

ТА АВТЕНТИЧНИМИ СТРАВАМИ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ. ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС АБО ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 773 276 6402

РЕСТОРАН «ШОКОЛАД» вітає всіх з Великоднем ! Весна розквітла, наче казка, І сяє сонцем височінь небес. Вітаємо з ітлим ятом Пасxи! Хри ос Воскрес!

ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

будь-яке сімейне свято, то збережіть собі цей рецепт прямо зараз. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ, ЩОБ ПРИГОТУВАТИ СМАЧНИЙ М’ЯСНИЙ ПИРІГ Секрет смаку пирога з м’ясом — у начинці. Вона має бути соковитою і м’якенькою. Яловичий фарш буває досить жорстким, тому нам і потрібні усілякі хитрощі, щоб зробити його більш ніжним. Саме тому я додаю пиво. Гарного посмаку м’ясній начинці завжди надає смажена цибулька. Щоб вона стала ще більш смачною, ми будемо золотавити її на суміші оливкової олії та масла. Це взагалі безпрограшний варіант. Робіть так завжди, і ваша цибулева засмажка у будь-якій страві буде просто суперовою.

ІНГРЕДІЄНТИ

800 г яловичого фаршу

БАГАТО НАЧИНКИ ТА МАЛО ТІСТА. СОКОВИТИЙ

ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА

Якщо ви думаєте, що приготувати на обід чи святкову вечерю, щоб догодити усім, то у мене є відповідь — м’ясний пиріг. Я підготував для вас дуже простий рецепт, який, проте, має одну фішку, що допоможе зробити й без

того смачну страву приголомшливою.

Це — темне пиво, яке ми будемо дода-

вати у яловичий фарш. Не сумнівайтесь, все вийде просто супер. Під час приготування алкоголь випарується, а приємний карамельний посмак залишиться. А крім того, пиво зробить яловичий фарш дуже ніжним і соковитим. Якщо ви шукаєте щось особливе до Великоднього столу, або на

150 г ріпчастої цибулі (приблизно одна велика цибулина)

500 мл темного пива

30 г листя петрушки

1 ст. л. оливкової олії

50 г томатної пасти

20 г вершкового масла

300 г листкового тіста

1 яйце

сіль та перець до смаку

КРОК 1

Очистьте одну велику цибулину,

ють до нього солодкий перець, мак, насіння фенхелю чи кропу, червонокачанну капусту та макарони.

поріжте її дрібним кубиком. Розігрійте пательню зі столовою ложкою оливкової олії та 20 г масла, почекайте, щоб воно розтопилося. Додайте подрібнену цибулю й обсмажте її до прозорості. КРОК 2

Додайте у сковорідку з цибулею 800 г яловичого фаршу, посоліть та поперчіть. Обсмажуйте, активно помішуючи, аж поки фарш не стане коричневим. Потім влийте 500 мл темного пива, додайте 50 г томатної пасти та продовжуйте тушкувати на середньому вогні, поки пиво не випариться, а начинка для нашого м’ясного пирога не стане досить густою.

КРОК 3

Перед тим, як зняти пательню з начинкою з вогню, додайте 30 г подрібненого листя петрушки та перемішайте. От тепер все. Можна вимикати вогонь під сковорідкою. Зараз саме час увімкнути духовку на 180 градусів.

КРОК 4

Розкачайте 300 г розмороженого листкового тіста на дошці, посипаній борошном. Пласт має вийти досить тонким. У невелику керамічну або металеву форму для запікання викладіть м’ясну начинку, накрийте тістом, змастіть збитим яйцем. Ставте в розігріту духовку і запікайте протягом 40 хвилин при температурі 180 градусів. Подавайте м’ясний пиріг гарячим. Він добре смакує з овочевими салатами, консервованими овочами, домашньою аджикою чи квашеною капустою.

Для соусу на порцію 150 г: 50 г сметани не менше 20% 6 г солодкої гірчиці

АМЕРИКАНСЬКА СТРАВА. ГОТУЄМО САЛАТ З КАПУСТОЮ ТА МОРКВОЮ КОУЛ СЛОУ

Назва салату «Коул Слоу» може лякати, адже здається, що за нею приховані дивовижні інгредієнти, які не так просто знайти. Але насправді все

набагато простіше. У його складі знайома нам білокачанна капуста та мор-

ква, заправлені соусом на основі сметани.

У Коул Слоу голландське походження, але американці вважають йо-

го своїм та навіть подають як гарнір до бургерів і м’яса на грилі, а ще дода-

ПОРАДИ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ САЛАТУ КОУЛ СЛОУ Основне — нарізка інгредієнтів. Саме від неї залежатиме смак та текстура. Капусту та моркву потрібно нарізати однаковою соломкою. Для цього використовуйте ніж чи економку із зубчиками. Моркву обов’язково спробуйте — овоч має бути солодким. Білокачанну капусту можете використовувати будь-яку, підійде навіть молода. Щодо соусу, то ми використали сметану, а ви можете проекспериментувати з несолодким йогуртом чи домашнім майонезом. А солодку гірчицю замінити діжонською в зернах. В оригінальній заправці ще є оцет, але ми вирішили його не використовувати, бо і так смачно. Знаєте, що нам ще подобається в цьому салаті? Що чим довше він стоїть в холодильнику, тим смачніший. Тож, одразу робіть велику порцію, щоб мати під рукою корисний та соковитий гарнір.

ІНГРЕДІЄНТИ

1 велика морква 400 г білокачанної капусти

6-10 г тертого або консервованого хріну сіль та перець до смаку

КРОК 1

Підготуйте овочі для салату. Моркву помийте та почистьте. Наріжте тонкою соломкою за допомогою ножа або спеціальної економки з зубчиками. КРОК 2

Капусту помийте та наріжте тонкою соломкою, використовуючи ніж. Бажано, щоб вона вийшла довгою. Складіть овочі в глибоку миску. КРОК 3

Готуйте соус. Корінь хрону (6-10 г) натріть на дрібній тертці. Якщо у вас є консервований, використовуйте його.

Перекладіть в невеличку мисочку, додайте 50 г сметани не менше 20% жирності та 6 г солодкої гірчиці. Посоліть та поперчіть до смаку.

КРОК 4

Перемішайте та заправте салат. Коул Слоу бажано залишити на годину чи навіть дві, аби соус пом’якшив смак капусти.

Смачного!

Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

М’ЯСНИЙ ПИРІГ ВІД

НАЙПОПУЛЯРНІША

ÏÐÈÉÌÀªÌÎ ÇÀÌÎÂËÅÍÍß

ÍÀ ÂÅËÈÊÎÄͲ

ÑÂßÒÀ

Ó ÍÀÑ ÌÎÆÍÀ ÇÀÌÎÂÈÒÈ:

ÃÎÒβ ÊÎØÈÊÈ ÄËß ÑÂß×ÅÍÍß

ÏÅ×ÅͲ ÏÀÑÊÈ, ÑÈÐͲ ÏÀÑÊÈ

ÑÀËÜÖÅÑÎÍ, ÏÅ×ÅÍÈÉ

847-947-2308

chicagovarenychok@gmail.com 129 N. ARLINGTON HTS RD., BUFFALO GROVE, IL 60089 www.varenychok.com

Володимир Гребенюк, Жашків «Сурма»

CЮПРИЗ

Сиділи в бункері: Шойгу І ще три генерали, Щось розмовляли про війну І рішення приймали…

Залужний раптом! А це як?!

«Умерти і не жити!»

Запитує тихенько так: — Вас можна перебити? * * *

Самооцінка, хочу запитати, У вас яка, Петрович? Ви щось сонні…

–Та я готовий вам відповідати:

Ми — Королі, такі буваєм скромні…

* * *

Оце взнав, що гроші — зло!

Це так є і так було!

Ось чому… (немає слів)… Добрий я, ти зрозумів?..

Дружина в п’ятницю питає: — Коли прийдеш? — знову не знає… Микола скоса подивився

І навіть трішки розізлився: — Це тяжко так запам’ятати?

Це скільки раз тобі казати, Що я по п’яницях приходжу —

В суботу! А раніш — не можу!

ТРИВОГА

Два священника монтують

На дорозі щит: «Воздай!

Зупинись! Кінець вже близько!

Розвернись! Ні — пропадай!»

Повз, немов орел крилатий, Фура! І водій кричить:

— У!!! Сектанти ви прокляті!

Не дають спокійно жить!

Тільки зник за поворотом —

Звідти чути: «Бах! Ба-бах!»…

Священник із відкритим ротом…

В очах — відчайдушний страх!

Іншому він промовляє:

— Ти правий був! — аж трясе, —

Треба було написати:

«Міст — розвалений!» і все…

* * *

Який романтичний у мене Іван!

Він прямо заплакав, немовби пацан!

Як шкрябала цвяхом на «Лексусі» я:

«Іваночку, милий, любов ти моя!»

* * *

Дружина вагітна? — запитує сват.

— Вагітна.

— А місяць який?

— Листопад.

сторінка

— Та був, це не вони… ОБДУРИЛИ

Де «Пральні порошки», мужик…

Розмова переходить в крик:

— Це що таке — я вас питаю!

Народ дурити? Не прощаю!

Директор дуже здивувався:

— Що трапилось? — перелякався…

— У вас купив я порошок —

Для мене був це майже шок!

Написано — 100 грам безплатно

У кожній пачці — чітко, ясно!

Приніс додому — відкриваю…

Порошок — є, 100 грам — немає!..

А теща мисчину борщу вже несе… Зять виїв, пішов борщ, як кажуть «в охоту», А теща говорить: — Це, зятю, не все!

Макітру пельменів на стіл вона ставить

І раптом додолу пельмень один — ляп!

А кіт, що сидів під столом — не проґавить!

Він миттю підбіг до пельменя і — хап!

Зять бачив це все, посміхнувся: — Котяра!

А кіт з’їв пельменя — і лапи задер…

На спину упав, з морди слина та пара!

Здригнувся всім тілом — здається — помер.

— Так… це гречка (і трясеться)

Та вона не продається!!!

ЖАРТУВАВ

— О, Боже! Петро — це у тебе синці!?

І хто ж тебе, Петре, побив?

— Та це у селі… аж на тому кінці…

За жарти…

— А що ти вчинив?

— Люблю жартувати —

за це постраждав…

Вночі… не турбує ніхто —

О третій годині телефонував:

«Ану здогадайтеся — хто?»

Я тішився так, мов маленьке дитя… І ночі чекав… трьох годин…

— Ну й що? Ти, нарешті, скажи до пуття!

— Та… тут здогадався один…

ЦІКАВІ ЗАПИТАННЯ

Прибув кореспондент в село.

Цікавився сільським життям.

У нього завдання було —

Простий народ, його буття.

— А помідори в вас ростуть? —

У діда Савки запитав.

— Та що ви — ні! В «Сільпо» беруть.

— А огірки? — не відставав.

Поглянув дід і вуса втер:

— І огірків нема в селі.

Нічого не росте тепер —

Це так погано для землі…

— Я запитати вас хотів: Саджаєте не так, мабуть? — Саджаємо?... Я зрозумів… Якщо саджати — то ростуть!..

* * *

Зять глянув на тещу — макітру відразу

* * *

— Украли паспорта у мене —

Тепер себе вини…

— В поліції ти був, Семене?

— Кого ховаєте? — запитує Микита.

І чоловік призупинивcь на мить, Поглянув і сказав сердито:

— Кого… Того, хто у труні лежить…

* * *

— А ти бачив, куме, «детектор брехні»?

Ти ж в столиці, все-таки, учився…

— Чи бачив я — теж новина мені?

Я на ньому, куме, оженився!

* * *

— Красива дівчина твоя?

— На Божу Матір схожа…

— Її ось фотографія…

— Ану… О, Матір Божа!

* * *

— Дівчаток за кіски не смикав ніколи!

А дуже хотілося смикать щодня!

— Чому ж ти не смикав, — запитує Оля.

— Та… якось смикнув за хвоста я коня…

* * *

За все життя лише зумів

Я трьох жінок кохати: Дружину, маму, … і зустрів … Пробачте, як Вас звати?

ВИПАДОК З КОТОМ Обідня перерва.

Прийшов зять з роботи.

На голову мамі по вуха надів!

А кіт миттю звівся на лапи, зараза, Із викриком «Єс!» до порогу побрів…

«КОНСПІРАЦІЯ»

— Чому пасічник, дід Вова, Коли мед збирає, На лице обов’язково Сітку одягає?

— «Конспірація», гадаю, Роблять так усюди…

Якщо бджоли його взнають — «Хана» йому буде…

ПОКУПЕЦЬ

На базарі продається

Що завгодно у бабусь

Дядько дивиться і мнеться

Не наважиться, чомусь…

Ось, нарешті: — Яблук хочу…

Одна бабка: — Скільки вам?

— Та щоб вас тут не морочить

То давайте — кілограм.

Тільки кожне (оце диво)

Щоб завернуте було.

А це що? Напевно — слива?

Теж давайте… два кіло…

Кожну сливку замотайте

У папір чи ще у щось…

А це вишні? Теж давайте!

Загорніть, бо лапав хтось…

А це що у вас в мішечку?

Я питаю, бабко, гречка?

На здорове харчування Перейшла я, синку, Почистила без вагання Собі мандаринку.

Сік — як бризне в очі! Боже! Дивитись несила! Ковбаса такого, схоже, Мені б не зробила!

* * *

Останній раз тебе питаю: Ти брала гроші тут, мадам? — Останній раз відповідаю: Ні! Я не брала й не віддам!

* * *

Дружина:

— Слухай-но, Петро, Так хочеться купить авто — Світ подивитися — ой-ой!

Петро дружині:

— Цей чи той?

* * *

Казка сучасна ось нині —

Раніше так не починали:

Жили у батька три сини…

Свої квартири — здавали…

* * *

— Вчора — п’ять сомів зловив!

Ледве в торбу зміг запхати…

— Боже мій! Я б так не зміг!

— Що — зловити?

— Ні — брехати!

З Великоднем!

З Христовим Воскресінням!

З Великоднем! З Христовим Воскресінням!

Здоров’я! Миру! Успіхів у праці!

Помолимося за душі спасіння

У колі друзів, в радості та щасті.

Паски посвятим, і згадаєм рідних,

Які від нас у вічність відійшли.

Дай Боже всім з Великоднем погідним!

У злагоді й достатку щоб жили!

Любові вам, надії, сил і віри!