Robotodavez 3-2018

березень 2018

Мирослав ПРОДАН: БЮДЖЕТНИЙ РІК ВДАЛОСЯ УСПІШНО ЗАКРИТИ БЕЗ ДОДАТКОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

Від взаємопорозуміння до взаємодії Підприємці Сумщини 27 березня 2018 року запросили до свого міста представників бізнес-асоціації з усієї країни на «Форум ділових кіл України». Форум зібрав понад 150 учасників з Києва, Львова, Чернігова, Харкова, Полтави, Дніпра, Черкас, Умані, Одеси, Миколаєва, Хмельницького, 10 районів Сумської області та міста Суми, 16 областей, у тому числі з Луганської та Донецької. Це лідери та члени коаліцій і бізнес-асоціацій, підприємці. Долучились також до роботи Форуму народні депутати України Олег МЕДУНИЦЯ та Олександр СУГОНЯКО, депутати Сумської обласної та міської рад, заступник міського голови Ольга ВОЛОШИНА, голова Сумської обласної ради Володимир ТОКАР та керівник Сумської ОДА Микола КЛОЧКО.

ФОРУМ ДІЛОВИХ КІЛ УКРАЇНИ

Дістатися до нашого міста через погану транспортну логістику та стан доріг змогли далеко не всі. Шляхи після початку танення снігу стали майже не проїзними. Незважаючи на це, особи, які не потрапили на Форум, зголосились продовжити розпочату під час підготовки форуму роботу, зокрема з доопрацювання Резолюції. Як зазначила Світлана ІЧЕНСЬКА, голова коаліції МСБ Сумської області, робоча група з підготовки проекту Резолюції форуму напружено працювала протягом двох місяців. До роботи були залучені експерти Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE), який надав експертну й комунікаційну допомогу. Було опрацьовано величезну кількість пропозицій підприємців щодо вирішення найбільш гарячих проблем, які лежать тягарем на плечах бізнесу. Для обговорення на форумі було обрано п’ять тем: - вплив природних монополій на розвиток бізнесу в Україні;

- проблемні питання реального сектору економіки; - ризики малого та середнього бізнесу в Україні; - виклики у сільськогосподарському бізнесі та вироблення стратегії досягнення вимог бізнесу. За словами Богдана МОСУНОВА, члена Коаліції МСБ Сумської області, одна з головних цілей форуму – консолідація малого та середнього бізнесу, адвокатування ключових реформ публічної політики відповідно до потреб та законних інтересів підприємців. Адже великий олігархічний бізнес в Україні вирішує свої проблеми самостійно, через своїх лобістів, з намаганням знищити малий та середній бізнес. Тому альтернативи об’єднанню у малого та середнього бізнесу немає, підкреслив він. Учасники форуму погодили проект Резолюції. Робоча група з проведення Форуму внесла отримані під час зібрання пропозиції до документу. Погоджений документ буде надіслано Президенту України, Прем’єр-міністру України, Верховній Раді

України. А поміж тим учасники активізують роботу з депутатами усіх рівнів з метою досягнення визначених у резолюції вимог. Підприємці також домовились провести наступний захід з метою моніторингу досягнення результатів Форуму в іншому місті, яке наразі узгоджується. Можливо, це буде Харків, Черкаси чи Миколаїв. Та алгоритм дій вже починає вимальовуватись, вважає Світлана ІЧЕНСЬКА: «До роботи форуму приєднались багато нових громадських об’єднань, з якими раніше ми були не знайомі, продовжується поширення горизонтальних зв’язків між новими рухами та вже досвідченими організаціями, інноваційні підходи до роботи, молоді лідери з новими думками та підходами до роботи». Борис КОГАН, підприємець: «Форум ділових кіл України працював під гаслом: «Від взаємопорозуміння до взаємодії», вкладаючи в це гасло поєднання зусиль, консолідацію для досягнення мети, створення умов для розвитку бізнесу, а не його занепаду, який спостерігаємо сьогодні. Переконаний, нас все під силу». Що необхідно на часі зробити для представників бізнес-асоціацій: 1. Написати листи до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, всім політичним фракціям з вимогою виконати резолюцію від МСБ або у відповідній частині.

2. Провести роботу з місцевими депутатами. Очікуваний результат: прийняті ОБЛАСНИМИ РАДАМИ та МІСЬКИМИ РАДАМИ рішення на підтримку РЕЗОЛЮЦІЇ від МСБ та направлені до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України звернення.

3. Провести роботу з народними депутатами на місцях та підписати меморандуми про співпрацю на основі резолюції від МСБ. Прес-служба Коаліції МСБ Сумської області

ЯКЩО ЖИТИ – ТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Колонка редактора

www.sopu.org sopu1@ukr.net

КОНФЛІКТИ НАРОСТАЮТЬ

ЗМІСТ ВІД ВЗАЄМОПОРОЗУМІННЯ ДО ВЗАЄМОДІЇ Форум ділових кіл України........................................................................2

ЗДОРОВ’Я РОБОТОДАВЦЯ Как лечить атеросклероз?......................................................................18 Какое давление считается повышенным?......................................19

На 1-й стор. обкл.: Виконуючий обов’язки Голови Державної фіскальної служби України Мирослав ПРОДАН (матеріал читайте на с. 4). РЕДАКЦІЙНА РАДА: Вячеслав БИКОВЕЦЬ, в. о. президента Всеукра-їнської асоціації роботодавців; Захарій ВАРНАЛІЙ, д-р екон. наук, професор; Павло ГАЙДУЦЬКИЙ (голова редакційної ради), д-р екон. наук, академік АКН НАУ; Сергій ЄРОХІН, президент Національної академії управління, д-р екон. наук; Олександр КІРШ, народний депутат України; Орест КЛИМПУШ, голова Федерації роботодавців транспорту України; Ігор КУХАРЧУК, голова ГО «Центр громадської активності «Синергія»; Костянтин МАРЧУК, віце-президент УСПП, заступник голови Об’єднання організацій роботодавців України; Олександр ПУХКАЛ, професор Національної академії державного управління при Президентові України; Сергій САВЧУК, національний координатор МОП; Олександр СУГОНЯКО, президент Асоціації українських банків; Іван ТИМОШЕНКО, ректор Європейського університету, професор; Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ (шеф-редактор), Заслужений економіст України, канд. с.-г. наук.

Журнал «РоботодавецЬ» (166) Січень-березень 2018 року Над номером працювали: Шеф-редактор — Віктор Хмільовський Журналіст – Марія Карабач Коректура – Володимир Колюбакін Дизайн та верстка — Дмитро Бодашко Директор — Богдан Ільченко Фінансова служба — Ада Балацька та Тамара Попова

Передплатний індекс 09707

E-mail: robotodavets@ukr.net www.robotodavets.in.ua

Засновник: Спілка орендарів і підприємців України.

Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ № 8171, видане 01.12.2003 р.

Видавець: ТОВ «УКЦІМ». Адреса редакції і видавця: вул. Григорія Сковороди, 5а, Київ, 04070, Україна. Тел./факс: 425-2149. Друк: ТОВ «Літера-Друк», вул. Зрошувальна, 5у, Київ, 02099, Україна

Позиція редакції не завжди співпадає за точкою зору авторів. За факти і цитати, а також за зміст реклами відповідають автори та рекламодавці.

– матеріали, опубліковані під цією позначкою – на умовах реклами. Редакція лишає за собою право редагування матеріалів Рукописи не рецензуються і не повертаються. © При передруку посилання на журнал обов’язкове.

Н А М И –

ДОСКОНАЛІСТЬ І КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ Синдром «дефіцитної економіки»......................................................15

З

ШЛЯХ ДО ЄВРОСОЮЗУ Не так все гладко у нашому королівстві..........................................10

БУ Т И

EASTERN PARTNERSHIP EMPLOYER MAGAZINE

А

ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНИ Діалог – це глибока культура відносин...............................................8

Ц ІК А В О ,

ГРОМАДСЬКИЙ ДІАЛОГ Партнерство з платниками податку.....................................................6

Н А М И

ДФС УКРАЇНИ ІНФОРМУЄ Мирослав ПРОДАН: Бюджетний рік вдалося успішно закрити без додаткових запозичень......................................................................4

П РЕС Т И Ж Н О !

КОЛОНКА РЕДАКТОРА Конфлікти наростають................................................................................3

Пошук панацеї для відродження та перманентного реформування на­ ціональної економіки, розбудови та демократизації суспільних відносин шляхом налагодження партнерських стосунків держави з інститутами гро­ мадянського суспільства в реалізації положень Угоди про Асоціацію Україна – ЄС, непроста міжнародна політична ситуація – далеко не повний перелік ви­ кликів, які доводиться локалізувати владі здавалось би разом з соціальними партнерами – профспілками та стороною роботодавців за участі громадян­ ського суспільства. Адже спільні представницькі органи профспілкової сторони та сторони роботодавців вже давно сформовані. Монопольно та ексклюзивно, керуючись положеннями Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та відповід­ ними законами, які регламентують їх внутрішню діяльність, вони налагодили мало не товариські стосунки з владою як з соціальним партнером в системі соціального діалогу, тобто, трипартизму. Можна сказати, захопили і представницькі повноваження колег по цеху в Платформі громадянського суспільства Україна – ЄС, фактично компрометую­ чи країну своєю бездіяльністю. Чому суб’єкти кожної з них не можуть порозумітися навіть у своєму сере­ довищі, в інтересах своєї сторони, всього національного представницького загалу? Що їм заважає згуртувати навколо себе на паритетних, партнерських, рів­ ноправних засадах так звані «нерепрезентативні», великі і не дуже організації для синергетичного поєднання зусиль та напрацьованого ними досвіду в роз­ будові економіки? І нарешті, чому органи виконавчої та законодавчої влади, не без участі яких було прийнято закони в царині соціального діалогу, які призвели до фактичної руйнації трипартизму в Україні, перекладають відповідальність за стан перего­ ворного процесу на соціальних партнерів? Україна, як Держава, є членом Міжнародної організації праці (МОП) і щороку з Державного бюджету сплачує членські внески, власне коштами роботодавців та найманих працівників. Тож чому влада не дотримується положень Статті 11 Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 (Розділ II. Захист права на організацію), в якій йдеться, що «Кожен член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція набула чинності, зобов’язується вжити всіх потрібних і відповідних заходів, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на організацію». Навіть не будемо зараз вкотре загострювати увагу на проблемах в перего­ ворному процесі, зумовлених так званою «репрезентативністю» організацій, завуальованою неконституційністю відповідних законодавчих актів чи пору­ шень ними окремих положень конвенцій МОП, ратифікованих Україною. Та наразі не можна не зазначити, що неефективна модель соціального діа­ логу позбавляє керівництво країни можливості мати реальних соціально від­ повідальних соціальних партнерів, перепрошую за тавтологію, в особі консо­ лідованих профспілкової сторони та сторони роботодавців. А опонентів і без того не бракує. Тим паче, що чим ближче до виборів 2019 року, тим більше в суспільстві за­ гострюється політична боротьба, яка інтерполюється і в громадянське суспіль­ ство. Особливо цим переймаються його інститути – клони політичних партій. Спрямованість риторики їх спікерів, незалежно від партійної приналежності, фактично відрізняється лише прямими чи завуальованими персоніфіковани­ ми звинуваченнями політичного істеблішменту країни в усіх існуючих (а їх не бракує) і надуманих негараздах. Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ

З

Ціна – договірна. Замовлення №

[березень ’2018]

3

Виведення більшості бізнесу «із тіні» зусиллями Державної фіскальної служби України (ДФСУ) суттєво поповнило державний бюджет України у минулому році. Про те, за рахунок чого зросли надходження від податків та зборів і як змінилося їх адміністрування, що вдалося зробити задля подолання контрабанди та чому складно забезпечити всі регіональні підрозділи кваліфікованим персоналом, розповідає виконуючий обов’язки Голови ДФСУ Мирослав ПРОДАН.

Мирослав ПРОДАН: БЮДЖЕТНИЙ РІК ВДАЛОСЯ УСПІШНО ЗАКРИТИ БЕЗ ДОДАТКОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ Зростання рівня податків і зборів Проаналізувавши результати роботи ДФСУ за 2017 рік, можна без зайвих пафо­ сних слів казати: ми завершили минулий рік з великим плюсом. Адже за кожним показни­ ком – реальна робота. До зведеного бюдже­ ту перераховано 961 млрд грн. Це на 26,7% або майже 203 млрд грн більше, ніж в 2016 році. Показники перерахувань до загального фонду не менш вражаючі – 753 млрд грн. До­ датково до казни надійшло понад 140 млрд грн порівняно з 2016 роком. Різке зростання надходжень до державної скарбниці стало можливим завдяки детінізації роботи митни­ ці, перекриттю схем із фіктивним податком на додану вартість (ПДВ), електронізації про­ цесів, акцентуванні уваги на найбільш ризи­ кових суб’єктах, а, отже, тиск на сумлінних платників суттєво було послаблено. Як ре­ зультат – 95% платників сплачують податки добровільно. Таке зростання дозволило в липні 2017 року переглянути видаткову частину бю­ джету в бік збільшення. Завдяки додатко­ 4

[березень ’2018]

вим 33 млрд грн, що забезпечила ДФСУ, Уряду вдалося успішно закрити бюджетний рік без додаткових запозичень. Тобто сьо­ годні власними коштами і власними зусил­ лями забезпечене абсолютне виконання державного бюджету в частині, доведеної до ДФСУ. А це дає можливість вчасно ви­ конати всі соціальні зобов’язання: випла­ тити пенсії, державну допомогу, зарплату бюджетникам, профінансувати субсидії, виконати державні програмі, здійснити ка­ пітальні видатки та профінансувати нашу армію. Важливим є те, що ми повністю відійшли від практики збору податків наперед. Всі пам’ятають, як ще 5 років тому за рахунок пе­ реплат з податку на прибуток виконувалися бюджетні показники. Зараз обсяг переплат, які дістались нам у спадок, але від яких ми не відмовляємось, максимально зменшує­ мо: з 1 січня 2016 року до 1 січня 2018 року сума скоротилася на 7,9 млрд грн і складала 16 млрд грн. І вже за перший квартал цьо­ го року повернули бізнесу ще приблизно 2 млрд грн.

Торік я запропонував передбачити в бю­ джеті 2018 року кошти, за рахунок яких ми б могли раз і назавжди вирішити цю пробле­ му – фактично повернути за одну операцію кошти, які були сплачені у вигляді авансових платежів. Адже держава вже достатньо ко­ ристувалася цими грошима, тому було б ло­ гічно повернути їх нашому бізнесу. На жаль, цю ініціативу не підтримали. Тому ми з багатьма платниками податків, які мають навіть відповідні рішення суду щодо повернення податку на прибуток, затвер­ джуємо певні графіки, аби поступово повер­ тати ці переплати. Автоматичне відшкодування ПДВ Оскільки ПДВ – найбільший бюджетофор­ муючий податок, то й вирішення проблем з його відшкодуванням та перекриття схем з ним слід вважати одним із наших ключових досягнень. З 1 квітня 2017 року запрацював єдиний електронний реєстр відшкодування ПДВ. Цей процес є автоматизованим, відкритим і прозорим. Кожен платник може щоденно

ДФС України інформує відслідковувати процес проходження своєї заявки на повернення ПДВ, а громадськість – аналізувати всі дані щодо будь-якого під­ приємства, що потрапляє в реєстр. Україн­ ський формат повернення ПДВ з бюджету є одним з найпрозоріших у світі. Торік платникам податків було відшко­ довано 120,1 млрд грн. 90% податку по­ вертається бізнесу протягом місяця, за ре­ зультатами камеральних перевірок. Отже, наразі впевнено можна говорити, що про­ блем у бізнесу із відшкодуванням ПДВ не­ має, а держава нарешті виконує свої зобов’я­ зання перед бізнесом. У результаті суб’єкти підприємницької діяльності оперативно по­ повнюють свої обігові кошти. Як наслідок – у нас суттєво зменшилася кількість платників, які декларують збитки або ж доходи на рівні видатків. Боротьба з контрабандою Торік митниця забезпечила майже 45% загальних надходжень до держбюджету. Об­ сяги митних платежів становили 303,8 млрд грн. Це на 68,5 млрд грн більше, ніж у 2016 році. Скептики говорять, що, мовляв, ДФСУ виконує бюджетні індикативи за рахунок ін­ фляції, девальвації, зростання імпорту. Але, якщо професійно підходити до аналізування процесів, то побачимо, що зростання митних платежів значно випереджає інфляційні про­ цеси. У 2017 році митниця дала приріст пла­ тежів на рівні 37% порівняно з 2016 роком,а це додаткові майже 70 млрд грн. Тобто, усі чинники, які впливають на збільшення надходжень, – інфляційні про­ цеси, девальвація, розмитнення імпортних енергоносіїв – пояснюють зростання лише приблизно на 17%. Інші 20% – це детініза­ ція. Яскравим прикладом боротьби з тінню є припинення роботи найбільшого в Укра­ їні контрабандного синдикату, який заво­ зив сотні контейнерів зі тканиною, взуттям, сумками та іншим товаром на мільйони до­ ларів, а у митних деклараціях вказувались символічні суми. Наприклад, кілограм взуття декларувався за 50 центів. Наразі це припи­ нено. Ще більшу ефективність митниці пока­ жуть, коли будуть вирішені проблеми тех­ нічного характеру. Мова йде про стаціонарні скануючі пристрої, закупівлю яких було пе­ редбачено ще торік. Але тендери на їх при­ дбання неодноразово блокувалися, тому закупити це обладнання не вдалося. Єдине, що вдалося –перенести невикористані бю­ джетні кошти на цю статтю витрат на 2018 р. Наразі ДФСУ спільно з урядом – Мінфіном і Міністерством економічного розвитку та торгівлі – розглядає кілька варіантів вирі­ шення проблеми. Сподіваюсь, що все у нас вийде. У планах – встановлення інших сучас­ них засобів контролю, наприклад, фото- та відеозчитування, вагових комплексів. Це одночасно і питання знищення залиш­ ків тіні, і покращення сервісності, адже кон­

трольні процедури будуть автоматизовани­ ми та дуже швидкими. У 2017 році ми придбали перші вагові комплекси. У п’ятьох пунктах пропуску на чотирьох митницях – Закарпатській, Волин­ ській, Львівській та Сумській – розпочалося будівництво майданчиків, де вони будуть розташовані. У підсумку – це дозволить посилити кон­ троль над митними правопорушеннями і контрабандою, адже основні процеси на пунктах пропуску будуть відображатися на моніторах у центральному апараті. Електронний кабінет Комусь це може здатися дивним, проте в 2017-му році, вперше за останні двадцять років, ДФСУ отримало значні кошти на роз­ виток електронних сервісів, оновлення програмного забезпечення та покращення ІТ-інфраструктури (майже 1 млрд грн). Протягом всього минулого року ми відш­ ліфовували сталу роботу Електронного ка­ бінету платника податків, кожні два місяці запроваджуючи нові сервіси задля розши­ рення й удосконалення його функціоналу. Послугами Електронного кабінету платника податків минулого року скористалися 9,5 млн осіб. Середня швидкість прийняття та обробки – близько 1 млн документів на добу або 50 електронних документів за секунду. За минулий рік ми обробили понад 320 млн електронних документів та надали по­ над 5 млн адміністративних послуг. Зокре­ ма, 184 тис. відповідей на запит платників і близько 93 млн витягів із серверів ДФСУ. Зараз фізичні особи можуть 100% по­ слуг отримувати у дистанційному режимі (довідки, податкові консультації, електронні перевірки, сплати податків). Ми робимо все можливе, щоб не було жодних збоїв у роботі сервісів, зокрема, під час прийняття звітно­ сті. Цей напрямок – один із пріоритетних, адже він спрощує багато бюрократичних аспектів та економить час і платникам подат­ ків, і нашим співробітникам. Зараз працюємо над розробкою нових сервісів, зокрема, над автоматичним формуванням проектів де­ кларацій за рахунок даних з інформаційних ресурсів ДФСУ. Розвиток персоналу Створення нормальних умов роботи і забезпечення процесів життєдіяльності пра­ цівників ДФСУ, на яких давно вже не зверта­ ли уваги, – було одним із моїх пріоритетів. Завдяки відповідному розпорядженню Кабміну, 10% понадпланових відрахувань тепер спрямовується на розвиток ДФСУ, зо­ крема, на заробітні плати. В минулому році розмір зарплат співробітникам фіскальної служби нарешті збільшився. Причому зараз це – абсолютно сталий процес, а не якась ха­ отична історія, пов’язана із перевиконанням. Є зрозумілий затверджений кошторис видатків, який дає нам можливість збільшу­ вати вдвічі, а по деяким напрямкам – втричі,

формат заробітної плати нашим працівни­ кам. Якщо рік тому у фіскальній службі була серйозна проблема з відтоком кадрів, зараз цей процес стабілізований завдяки конку­ рентоспроможним зарплатам, в тому чис­ лі – серед центральних органів виконавчої влади. І це – один із факторів, мабуть, най­ важливіших, пов’язаних зі зменшенням ко­ рупційної складової. Люди відчули зміни і почали також змінюватися. Тепер працюємо над вдосконаленням ме­ ханізму прийому на роботу. У зв’язку з кон­ курсами, які наразі є необхідними, процес прийому інспектора в державну службу за­ ймає в середньому два-три місяці– від спів­ бесід до спецперевірок. І мова йде не про керівну посаду. Занадто зарегульована процедура відбо­ ру на державну службу призводить до того, що кандидати просто припиняють цей про­ цес за власним бажанням, не доводячи цю справу до кінця. Багато молодих людей на етапі проходження конкурсного відбору на 70% працевлаштовуються в іншому місці. І це також потребує вирішення. Проте головне, на мою думку, – макси­ мальна автоматизація всіх процесів. Чим більше ми запроваджуємо електронних сер­ вісів, тим менше людський фактор впливає на будь-які адміністративні процеси, тим менше спокуси для працівників. Попередження замість покарання Останнім часом ДФСУ стала більш відкри­ тою до бізнесу і громадськості, ми ведемо діалог. Ми можемо, наприклад, не зійтися в думках, але головне – ми слухаємо і чуємо один одного. Після тривалих спроб реформувати ДФСУ ми вирішили міняти службу самі, хоча б у тому, що в наших силах, без будь-яких гло­ бальних інституціональних змін, на які впли­ вають Мінфін, Кабмін або Верховна Рада. І у допомогу нам – звичайно, бізнес та громад­ ськість. Стратегія розвитку ДФСУ до 2020 року пе­ редбачає 9 основних ініціатив. Документ був підтриманий не тільки бізнесом, а й нашими основними стратегічними міжнародними партнерами, серед яких МВФ. Серед основних напрямків – розвиток сервісів, митної та IT-інфраструктури, добро­ вільність сплати податків та ефективне адмі­ ністрування тощо. До речі, запланували і переформатуван­ ня внутрішньої безпеки. Розпочнемо це най­ ближчим часом. Має бути змінений підхід до функціонування людей у фіскальній службі загалом. Замість каральної максимально бу­ демо посилювати превентивну функцію цьо­ го цивільного підрозділу, який було створено в ДФС відповідно до закону про НАЗК. На мою думку, краще зайвий раз пояснити та створи­ ти відповідні умови для комфортної роботи людей, як у всіх європейських країнах, ніж по­ тім по факту думати, кого і як покарати. [березень ’2018]

5

За відгуками бізнесової громадськості, Громадська рада при Державній фіскальній службі України (ДФСУ) відрізняється від їй подібних, утворених при інших центральних органах виконавчої влади, не лише своєю активністю та громадянською позицією її членів, а й результативністю своєї консультативно-дорадчої роботи. Безумовно, це значною мірою залежить від налаштування співпраці з громадською радою самого органу виконавчої влади. На прохання журналу «РоботодавецЬ» голова Громадської ради Дмитро ОЛЕКСІЄНКО розповідає, як це відбувається.

ПАРТНЕРСТВО З ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКУ - Доброго дня, Дмитре Володимировичу! Розкажіть, будь ласка, які питання розглядались на останньому засіданні очолюваної Вами Громадської ради при ДФСУ?

- Вітаю. Засідання було насиче­ не, оскільки на ньому розглядались аспекти діяльності ДФСУ та Громад­ ської ради за 2017 рік, обговорюва­ лись та затверджувались плани на 2018-й, Стратегічні ініціативи ДФСУ до 2020 року та важливі поточні пи­ тання: нова система блокування податкових накладних, щойно заре­ єстрований проект Закону «Про На­ ціональне бюро фінансової безпеки», аспекти антикорупційної стратегій ДФСУ тощо.

- Це власне був публічний звіт в.о. Голови ДФСУ Мирослава Продана за 2017 рік? Наскільки формальним він був?

- Ви знаєте, Громрада при ДФСУ налічує сто представників інститутів громадянського суспільства, її засі­ дання де-факто є відкритими за умови попередньої реєстрації. Формального розгляду у нас не може бути апріорі.

6

[березень ’2018]

По-перше, публічний звіт пре­ зентувався на засіданні Громадської ради чи не вперше. Під час його роз­ гляду Мирослав Продан торкнувся абсолютно всіх аспектів діяльності ДФСУ: виконання плану надходжень, кадрової політики, матеріального забезпечення, виконання рішень су­ дів, роботи інформаційних ресурсів ДФСУ тощо. По-друге, після презентації від­ бувся «живий» діалог з членами Гро­ мадської ради, які мають величезний досвід громадської роботи і фактич­ но представляють всіх українських платників податків. Члени ради за­ давали питання з приводу загроз існуванню спрощеної системи опо­ даткування, неповернення переплат податку на прибуток, роботи СМКОР, проблемних митних питань, вико­ нання рішень судів, надавали про­ позиції щодо апеляційного оскар­ ження, порушували багато інших питань, на які отримували вичерпні відповіді.

- Справжнім викликом для роботи малого та середнього бізнесу в

2017 році було блокування податкових накладних?..

- Так, протягом 2017 року ми спіль­ но працювали над удосконаленням роботи системи електронного адмі­ ністрування ПДВ, оскільки робота СМКОР завдала серйозних збитків малому та середньому бізнесу в Укра­ їни і певною мірою до цієї ініціативи Міністерства фінансів не були готові ні платники податків, ні ДФСУ. Тесто­ вий режим був фактично відсутній, і, незважаючи на рішення спільного засідання Громадських рад при ДФСУ та Мінфіну щодо його продовження, введення СМКОР стало шоком для МСБ. Наслідком наших рекомендацій стали удосконалення роботи серві­ су «Електронний кабінет платника», зміна критеріїв блокування податко­ вих накладних, регулярні зустрічі з громадськістю керівництва ГУ ДФС у регіонах, та, нарешті, відміна системи у тому вигляді, в якому вона існувала. Члени Громадської ради, які входять до робочої групи з цього питання під час парламентських слухань в про­ фільному комітеті Верховної Ради

Громадський діалог аргументовано довели шкідливість роботи критеріїв блокування для ро­ боти економіки, внаслідок чого були прийняті зміни до Податкового Ко­ дексу, які відмінили роботу СМКОР у грудні 2017 року. Варто зазначити, що під час функ­ ціонування СМКОР Громадська рада знаходилась у постійній співпраці з ДФСУ. На наші запити своєчасно на­ давалась повна та вичерпна інфор­ мація, наші пропозиції в більшості підтримувались. В березні 2018 року було знов запроваджено блокування податкових накладних і ми будемо продовжувати моніторити її роботу та надавати відповідні рекомендації, аби не допустити втрат для економі­ ки країни.

- Що з себе являють Стратегічні ініціативи розвитку ДФС до 2020 року? Як вони пов’язані з реформою ДФС?

- Знаєте, за останні чотири роки до ДФСУ доводилось як мінімум п’ять концепцій інституційної реформи, які навіть конфліктували між собою. Останні дві постанови Кабміну, які згодом були скасовані, передбача­ ли створення двох юридичних осіб (міжрегіональної митниці та міжрегі­ ональної податкової служби) та лікві­ дації регіональних ГУ ДФС та митниць як юридичних осіб, що, на думку гро­ мадськості, призвело би до колапсу системи в цілому. Напевно, невдалі спроби ре­ формування «ззовні» призвели до необхідності реформування ДФСУ «зсередини». Стратегічні ініціативи розвитку – це ті напрямки, які ДФС має намір реформувати власними си­ лами та в межах власної компетенції. Для виявлення «слабких сторін» ді­ яльності ДФСУ було запрошено місію TADAT – організацію, яка проводить діагностичну оцінку податкового ад­ міністрування у різних країнах. Презентовані ініціативи – це про­ ект, до якого запропоновано долучи­ тись громадськості шляхом надання відповідних рекомендацій. Проектом зокрема передбачається продов­ жити автоматизацію всіх внутрішніх процедур діяльності ДФС, збільшен­ ня заробітних плат та забезпечення належних умов праці, продовжен­ ня розбудови сучасної стабільної та захищеної ІТ інфраструктури (в т. ч. комплексної системи захисту інфор­ мації), впровадження системи сти­ мулювання та оцінки ефективності персоналу, створення умов для по­ ліпшення добровільності сплати по­ датків, подальша розбудова надання сервісів для платників, ефективне адміністрування податків і митних

платежів (єдиний казначейський ра­ хунок, централізація процедур адмі­ ністрування митних платежів тощо), митне та прикордонне співробітни­ цтво, розбудова митної інфраструк­ тури, міжнародне співробітництво тощо. Слід зазначити, що кожний на­ прямок має конкретні строки та ви­ конавця, тобто розроблену дорожню карту впровадження таких ініціатив.

- Основна проблема, на яку скаржиться бізнес в Україні – це корупція. І місце ДФСУ за цим показником серед інших органів державної влади, м’яко кажучи, не з останніх. Як в службі планують змінювати ситуацію з антикорупційною складовою?

- В ДФСУ розробляється проект Концепції реформування інституції внутрішньої безпеки, в якому ак­ цент зроблено на чіткому розмежу­ ванні функціональних повноважень підрозділу внутрішньої безпеки та уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, який саме і має забезпечити ефектив­ не виконання превентивних функцій. Метою Концепції реформування інституції внутрішньої безпеки є за­ провадження дієвої системи з від­ повідними юридично-правовими повноваженнями з виявлення та до­ кументування корупційних злочинів, скоєних посадовими особами орга­ нів доходів і зборів, забезпечення безпеки працівників ДФСУ, інформа­ ційної безпеки та своєчасне реагу­ вання на кібер-виклики. Пріоритетом діяльності підрозділу внутрішньої безпеки буде оперативно-пошукова діяльність, спрямована на своєчасне виявлення співробітників, які схильні до корупційних дій, а їх можливі про­ типравні наміри будуть локалізува­ тися профілактичними та адміністра­ тивними заходами. Планується, що Концепцію буде за­ тверджено на найближчому засіданні Колегії ДФСУ. Тож ми чекаємо на про­ ект для його громадської експертизи та подальшого надання пропозицій.

- Останнім часом точиться багато дискусій щодо реформування податкової міліції шляхом створення єдиного органу боротьби з економічними злочинами. Починаючи з 2014 року з цією метою розроблено вже як мінімум п’ять законопроектів. На останньому засіданні Громадської ради розглядався проект, зареєстрований 19 березня 2018 року під номером 8157. Як Ви оцінюєте шанси на його прийняття?

- Дійсно, дискусії щодо того, яка має бути концепція цього закону, точаться п’ятий рік. Нарешті минулого року за

рішенням Ради реформ та доручен­ ням Президента авторський колектив на чолі з головою парламентського комітету з питань податкової та мит­ ної політики Ніною Южаніною розро­ бив проект Закону «Про Національне бюро фінансової безпеки України». Вже наступного дня після його реє­ страції Громадська рада мала змогу обсудити цей законопроект, було при­ йняте рішення взяти його до уваги та підготувати відповідні пропозиції. Незважаючи на те, що цей законо­ проект максимально наближений до того, яким новий орган бачить бізнес, до проекту є ряд зауважень. Так, є пи­ тання щодо підзвітності цього органу, щодо послаблення ролі громадськос­ ті, передачі справ та термінів ліквідації відповідних підрозділів правоохорон­ них органів. Окремим дискусійним питанням є новація щодо криміналь­ ної відповідальності за шахрайство з ПДВ, яка, на думку окремих членів Громадської ради, є неприпустимо ви­ сокою. Наразі ми збираємо пропозиції щодо проекту Закону і думка бізнесу буде залежати від того, якою мірою вони будуть враховані між читаннями під час розгляду Верховною Радою. Оскільки законопроект, на думку Президента України, є невідкладним, на чому він наголосив під час остан­ ньої зустрічі з бізнесом, шанси на прийняття в нього дуже високі. Тому Громадська рада зараз працює над пропозиціями саме до проекту Зако­ ну №8157, а не над альтернативними, які надійшли від різних груп депута­ тів та Кабінету Міністрів.

- Яка доля законопроекту «Про податок на виведений капітал»?

- На зустрічі Президента та Прем’єр-Міністра України з бізнесом, яка відбулась 12 березня, Президент заявив, що він не готовий наразі вносити в Парламент законопроект і потрібна дискусія із більш точними розрахунками втрат бюджету для по­ шуку відповідних компенсаторів. Піс­ ля цього Громадська рада звернулась до ДФСУ з проханням надати зведену декларацію з податку на прибуток по Україні і ми вдячні ДФС за оператив­ не та повне надання такої важливої інформації. Наразі над нею працюють автори законопроекту «Про податок на виведений капітал» Т. Шевцова та О. Шемяткин, які є членами Громад­ ської ради при ДФСУ, і я сподіваюсь, що незабаром будуть зроблені всі розрахунки щодо ефекту ПнВК в пер­ ший рік запровадження. Податок на виведений капітал є важливою части­ ною податкової реформи, маю надію, що він буде схвалений парламента­ рями до 1 липня 2018 року. [березень ’2018]

7

Пошук національної ідеї, реформування української суспільно-економічної моделі виклики, які на часі в Україні. Про гальмівні фактори та шляхи розвитку української економіки розповів на конференції «Шлях до економічного прогресу України» перший Президент України Леонід КРАВЧУК.

ДІАЛОГ – ЦЕ ГЛИБОКА КУЛЬТУРА ВІДНОСИН «Наша новітня історія вчить, що укра­ їнець– дуже свободолюбна людина. Він ходить на грані свободи та анархії. Росія замість демократії кладе поря­ док і дисципліну. А що кладе Україна? От подивіться: обрали державу, Пре­ зидента, створили Уряд, а через місяць вже хочуть їх змінити. Навіть більше, українці не хочуть підпорядковуватись державі, яку обрали. Ми, створюючи іншу політику, не враховуємо особливості громадян

8

[березень ’2018]

України, їх психологію, філософію життя. Я називаю це першою психологічною причиною того, чому у нас така ситуація. Якщо сказати відверто, ми не хоче­ мо цього робити. Наведу приклад. Йду по Москві та бачу, що стоять на вулиці тележурналісти і пропонують кремез­ ним чоловікам підняти велику шафу. Ніхто цього не може зробити, хоча цю ж шафу з першого поверху винесла в коридор 65-річна бабуся, коли горіла її квартира.

Цим я хочу сказати, що ніхто не знає наших можливостей. Ми просто не хо­ чемо. Шукаємо 27 років відповіді на пи­ тання «чому?», проводимо конференції, приймаємо закони, які не виконуємо. Ще одна причина – у нас до цього часу немає сформованої влади з чітко визначеними повноваженнями. Вже 27 років існує двовладдя. Якщо брати до уваги Конституцію та керуватися фор­ мальними ознаками, то у нас парламент­ сько-президентська держава, хоча на­ справді – президентська. Так було, і так є. Українська еліта виявилась нездатною сформувати модель економічну та по­ літичну, а також створити механізми, які можуть діяти. Ці дії мали б бути настільки ефективними, щоб будь-яка структура виконувала свої повноваження. Візьмемо за приклад Польщу: 97% – це поляки – нація, яка може сперечати­ ся між собою, але йти однією дорогою. Україна сперечається і йде зовсім різними шляхами: один – на Схід, інший – на Захід. В результаті не зможемо мати елементарного успіху. Ми опинилися на перехресті двох цен­ трів влади – Сходу і Заходу, але не змогли об’єднати Україну. Ви подивіться: в Парла­ менті – війна, в суспільстві – війна. Імідж влади котиться до найнижчого рівня. Для того, щоб змінити ситуацію, потрібно заглянути глибше в економіку. Сказати, що з проголошенням не­ залежності ми не мали ресурсу, було б неправильно. Але ми не використали висококваліфікованих людей. За даними ООН, з 1000 громадян України 940 мали вищу та середню освіту. Це найвищий по­ казник в світі. Друге – не використали вигідне географічне розташування: родючі землі, потужну газотранспортну систему. Наша управлінська система не тільки не забез­ печила його використання, а й зробила все для того, щоб точилися суперечки, які тривають і зараз: з одного боку – Ро­ сія, до якої ми були дуже сильно прив’я­ зані, з іншого – Захід. Згадую свій візит до Америки. Вийшов з літака. Підходять до мене журналісти і питають: «Леоніде Макаровичу, Ви знає­ те, що Єльцин перекрив газову трубу?».

Трансформація України Приїжджаю з США, збираю уряд і кажу: «Шановні колеги, нам треба шукати ви­ хід, бо жити так далі неможна.Нас будуть зупиняти газовою трубою і перетворю­ ватимуть в політичну колонію». Ви б по­ бачили ці перелякані обличчя і круглі очі у всіх тих, кого я запросив. Привчились, тому не могли уявити, що Україна може піти іншим шляхом. Зараз, незважаючи на складнощі, ми знаходимо можливість шукати вихід в інших регіонах, на інших ринках. І з таким скромним оптимізмом, але може­ мо говорити, що економіка хоча б пере­ стала падати. Проте ми не маємо тільки фіксувати, нам потрібно діяти. Якщо що­ дня не будемо думати та шукати вихід, ми його не знайдемо. Часто кажуть: якщо економіка буде роз­ виватися, тоді все налагодиться. Інше ж не має великого значення. Це помилка. Світоглядна позиція – це пошук сил та енергії нації для подолання складнощів. Зачитаю висновок членів Римсько­ го клубу: «Мир находится в опасности и спасение лежит в изменении мировозз­ рения». Не у пошуках форм управління, хоча це теж важливо, а в зміні світогляду! Члени Римського клубу шукають причи­ ни для того, щоб світ змінився на краще. Ті ситуації, які сьогодні відбувають­ ся у світі, призводять до використання сил і можливостей для задоволення та вирішення стратегічних інтересів нації. Наприклад, Дональд Трамп розпочав з того, що робитиме все, щоб забезпечити інтереси Америки, Англії та інших країн. Ми повинні розуміти, що без світоглядних питань ми не зможемо досягти успіху. Гюго свого часу казав: «Є те, що знач­ но сильніше всіх армій світу. І це ідея, час якої уже настав». Ми постійно дискутує­ мо, чи є у нас національна ідея? Бачимо її чомусь так: хтось сидить у кабінеті і пише національну ідею, а народ бере її на озброєння. Ні, національна ідея твориться народом! А управлінська і наці­ ональна еліта забезпечує її поширення. Якщо ж влада не виконуватиме своїх повноважень і не служитиме народу, то руху вперед не буде. Від такої влади треба відмовитись! Тоді і економіка буде, і все інше буде. А найголовніше - буде гордим народ, що не терпить знущання над собою. В Угорщині під час засідання Кабміну Прем’єр-міністр сказав фразу, яку угорці оцінили, як неповагу до себе. Через дві години під Кабміном зібралися 200 тис людей і кричали: «Геть!». Прем’єр пішов. Доти, поки молодь не ходитиме на вибори, а ми не навчимося жити правильно, обирати владу не «за гречку», вивчати та реально оцінювати ситуацію, ми не досягнемо успіху».

Леонід Макарович також відповів на питання учасників конференції: - Шановний Леоніде Макаровичу, на сьогодні у взаємодії з владою функціонує багато різних робочих груп, які на наш погляд є майданчиками для лобіювання корпоративних інтересів тих суб’єктів, які зуміли увійти в ці групи, використовуючи приватні та політичні контакти. Коли соціальний діалог (трипартизм)на початку 90-х формувався на засадах підписаного Вами Указу Президента України про Національну раду соціального партнерства при Президенті України, тоді відзначалось еволюційне зростання активності соціальних партнерів та громадянського суспільства. Що зараз слід реально зробити, щоб відновити отой еволюційний, а не корпоративний розвиток?

- Скільки б ми не створювали організацій, ніколи не буде нормального соціального клімату, доки не буде розвиватися економіка, доки ми не подолаємо корупцію, не навчимося управляти державою і усіма її сегментами. Без цього організації працюватимуть, але не вирішуватимуть проблем.У нас немає бази, її треба створити. Це перше. По-друге, я абсолютно не сприймаю заяв від будь-кого, що у нас складна ситуація, яку ми не можемо вирішити. Тоді є лише один вихід – писати заяву. Прийде той, хто її вирішить. Когось заставляли йти чи то в президенти, чи то в депутати? Вони самі йшли, боролися та витрачали на це мільйони грошей, а тепер кажуть: «Ми не знаємо, як це зробити». Це вже ганьба! Не можете – залишайте або вчіться. Але немає такої країни в світі, яка б не змогла вирішити свої проблеми. Ми 27 років «кидаємось» то вправо, то вліво, то вверх, то вниз, і не можемо зібратись разом і вирішити конкретні питання. Чуємо: «Давайте об’єднуватись!». Навколо кого? Президента? Він вважає, що могли б навколо нього об’єднатися, а люди кажуть, що не хочуть. В нас своя позиція. Так всі мають схилитися до однієї позиції – об’єднатися? Назвіть конкретні важелі, які будуть зрозумілі людям, і тоді вони відчують, що ми живемо разом в одному суспільстві та ділимо все між собою. Ви знаєте, яка тоді була зарплата в першого секретаря ЦК Компартії України? 900 карбованців, а середня зарплата в Україні становила 140 карбованців. Тобто,була у 6 разів меншою. Наразі тепер різниця в зарплатах набагато більша. Наприклад, нещодавно створили комітет, в якому зарплата становить 250 тис грн. Її встановила держава. Я не кажу про приватні фірми. Це їх право. Водночас середня заробітна плата в Україні – 10 тис грн. В 25 разів менша! Якщо держава така великорозумна і вираховує цю зарплату з бюджету, а люди одержують мінімум та не в змозі розплатитися за основні послуги, скажіть, яка підтримка буде у держави? Ви можете закликати: давайте об’єднуватися, а люди на вас будуть з ненавистю дивитися. Бо ви не вмієте так організувати життя, щоб була справедливість. Треба насамперед відверто і чесно стати перед дзеркалом і сказати: «Я зробив мало. Можу зробити більше!». Зробив неправильно – визнав, а шукати причини можуть тільки слабкі люди, які не мають право керувати державою.

- Леоніде Макаровичу, а як Ви охарактеризуєте нинішній соціальний діалог: роботодавці, профспілки, влада?

- Його немає взагалі. Це лише формальний діалог. Має бути глибокий діалог і відповідальність тих, хто укладає уго-

ди. А роботодавці, профспілки та влада укладають угоди для того, щоб формально продемонструвати, що в нас є діалог. Діалог – це глибока культура відносин,а їх, на жаль, не існує.

- Як так трапилось – 27 років і топтання на одному місці?

- Знаєте, коли я був секретарем ЦК, то призначав людей і ніс за це відповідальність. Зараз що – люди обирають? Хто їх примушує? За гречку, за 50 гривень. Ми часто кажемо, що люди невинні. Але ж вони створюють цю владу і мають відповідати за неї, своїх дітей та онуків.

- Але все ж можемо змінити економічну модель та досягнути економічного розвитку?

- Звичайно ж можемо. Треба тільки захотіти. Потрібно, щоб ті люди, які при владі, вміли досягнути економічного розвитку. Є такі, що не вміють, є такі, що мають інтереси не державні, а власні. Якщо не буде прогресу економіки, то не буде прогресу України.

- Все ж вірите в прогрес?

- Звичайно. Не можна сказати, що в нас зовсім немає прогресу за 27 років. Люди змінюються, стають більш освіченими та досвідченими. Молодь стає більш демократичною. Треба, щоб вона активно брала участь у формуванні політичної еліти. На жаль, вона не хоче. На вибори не ходять. От я дивлюсь по Києву, скільки молодих людей ходять голосувати. 30% максимум! А хто ходить? Дідусі та бабусі, які кидають те, що треба тому, хто їх підкупив. Вибачте, але це так.

- На Вашу думку, майбутнє все ж за молоддю, чи за старими перевіреними людьми?

- За молоддю. Звичайно, що старі перевірені мають передати позитивний досвід. Молодь має відшліфуватись. Якщо ж старі будуть постійно при владі, нічого не буде, бо вони завжди мають світоглядну відсталість.

- Якщо все ж будуть перестановки, як Ви вважаєте, хто наступний посяде місце Прем’єр-міністра?

- Не знаю, це залежить від Порошенка. Він пропонує Прем’єра, хоча не призначає його. Україна потребує сильного і розумного демократа, який керується законами і вимагає, щоб всі їх дотримувались.

- Чи можете навести приклади країн, у яких була успішна співпраця з Міжнародним валютним фондом? Україна працює з МВФ з 1993-го року, але чи можна назвати це – успіхом?

- Звичайно. Наприклад, Іспанія весь час мала добрі стосунки з МВФ. І не можна сказати, що вона неуспішна. Однак треба орієнтуватися на свої можливості.

- А наші можливості – 82% боргу ВВП на сьогодні…

- Так це ж ми його зробили. А об’єктивно – наші можливості дуже високі. Коли ми починали розвивати нашу країну, з 1000 людей 940 мали вищу та середню освіту в Україні. Це фактично одне з перших місць в Європі. Зараз ніхто не знає, які цифри. Дуже багато людей виїхало. Мільйони найкращих освічених людей залишили країну. Але ресурс, високі технології, освічена робоча сила – були в Україні на високому рівні.

- Але впродовж 2018-2019 років маємо повернути за зовнішнім боргом $14 млрд?

- Повертати треба, інакше дефолт. Заробляти треба.

- Ви згодні з тим, що Україна йде шляхом окремих країн Латинської Америки?

- Вона йде своїм неефективним шляхом. [березень ’2018]

9

Выпуск 20, март 2018

Партнерский журнал участников социального диалога стран Восточного Партнерства

НЕ ТАК ВСЕ ГЛАДКО У НАШОМУ КОРОЛІВСТВІ До редакції журналу «РоботодавецЬ» звернувся голова ГО «Громадська Палата України», член УС ПГС Петро ПЕТРИЧЕНКО з проханням в порядку забезпечення «свободи слова» оприлюднити його роздуми з приводу діяльності Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС (УЧ ПГС) та стану соціального діалогу в Україні, що редакція і робить (див. с. 13-14) з незначними купюрами по тексту. Тема ця для нашого часопису не нова. Тож, щоб була зрозумілою форма подачі матеріалів рубрики, пропонуємо ознайомитись з текстом колонки редактора «Зґвалтована платформа» у лютневому випуску журналу за 2015 рік та повторно розміщеними на с. 10-11 матеріалами з січневого журналу 2016-го року.

СУМНІВНА ЛЕГІТИМНІСТЬ

«Платформа громадянського суспільства Україна – ЄС — унікальний інструмент для участі громадськості у реалізації Угоди про асоціацію для того, щоб громадськість виступала з єдиною уніфікованою та компромісною позицією. Таким чином можна не лише контролювати виконання владою Угоди, але і надавати рекомендації до тих сфер, які потребують особливої уваги», — зазначив під час привітального слова учасникам Асамблеї української сторони Платформи громадянського суспільства (УС ПГС) Україна – ЄС Альфредас ЙОНУШКА, співголова ПГС зі сторони ЄС. Питання лише в тому, яким чином та чи достатньо ефективно цей «унікальний інструмент» використовується в Україні? Понад 200 делегатів з усієї України взяли участь у роботі Асамблеї україн­ ської частини Платформи громадянсько­ го суспільства (ПГС), головною метою якої було проаналізувати підсумки пер­

шого року виконання Угоди про асоці­ ацію України з ЄС, а також обрати її но­ вий керівний склад. Почесними гостями заходу стали Арсен Попель, заступник директора Урядового офісу з питань єв­

Арсен ПОПЕЛЬ та Родіон КОЛИШКО

10

[березень ’2018]

ропейської інтеграції, Остап Семерак, народний депутат України, Голова укра­ їнської частини Парламентського коміте­ ту асоціації Україна – ЄС, Мортен Ларсен, політичний консультант Представництва Європейського Союзу в Україні. Звітуючи про діяльність, співголова першого складу ПГС Олександр Сушко зазначив: «В діяльності ПГС цей перший рік був визначальним. У першу чергу, нам вдалося долучитися до реалізації Угоди про асоціацію вже самим ство­ ренням Платформи. По друге, ми закла­ ли підґрунтя для діяльності подальшого складу Платформи: сформували регла­ мент ПГС, окреслили виборчі процеду­ ри, налагодили співпрацю з європей­ ською стороною та з Урядовим офісом з питань європейської інтеграції, який активно залучає УЧ ПГС до обговорен­ ня звітів про виконання Україною Угоди про асоціацію. Все це є підґрунтям для інтенсивної роботи другого складу ПГС, який, і я в цьому впевнений, примно­ жить ці досягнення».

Шлях до Євросоюзу Але не всі присутні поділяли оптиміз­ му співголови ПГС, адже більшість чле­ нів громадянського суспільства хотіли побачити хоча б приблизний план дій Платформи на наступний рік. В кулуар­ них бесідах неодноразово підіймалося питання про відсутність якісного аналі­ тичного продукту та ефективної роботи, а як наслідок – і відчутного результату діяльності ПГС. Тому перш за все представники Плат­ форми мають чітко усвідомити всю свою відповідальність, покладену на них сус­ пільством. Адже на шляху до ЄС країна потребує значних реформ, які вимага­ ють посиленого моніторингу з боку гро­ мадянського суспільства та оперативно­ го реагування на події у різних сферах життя України. Саме Платформа повинна бути тим органом, який має контролюва­ ти прозорість виконання владою кроків з імплементації угоди про Асоціацію з ЄС. Тому члени ПГС мають виробити аль­ тернативні бачення та пропозиції, які б відповідали змісту, духу і сприйняттю са­ мим громадянським суспільством їхньої користі та відповідальності для цього суспільства. Після проведення Асамблеї УС ПГС було завершено формування наступно­ го керівного складу української частини ПГС з 15 осіб. Було обрано Олександра Сушка, наукового директора Інститу­ ту Євроатлантичного співробітництва, Зоряну Міщук, залученого експерта ВЕГО «МАМА-86», та Петра Петриченка, голову Всеукраїнської громадської ор­ ганізації «Громадська Палата України». Делегатами сторони роботодавців стали Родіон Колишко, Федерація роботодав­ ців України, Ольга Тарасенко, Об’єднан­ ня організацій роботодавців України, Олег Боярин, Федерація роботодавців автомобільної галузі. Жодного здиву­ вання не викликав і склад представни­ ків профспілкових організацій: Григорій Осовий, Голова Федерація профспілок України, Михайло Волинець, Голова Кон­ федерації Вільних профспілок України, В’ячеслав Рой, Голова Федерації проф­ спілок малого та середнього бізнесу. До них приєднаються і новообрані коор­ динатори шести робочих груп: Ростис­ лав Томенчук, директор Українського інституту міжнародної політики, Лілія Олексюк, голова Всеукраїнської Асоці­ ації «Інформаційна безпека та інфор­ маційні технології», Тетяна Тимошенко, голова Всеукраїнської федерації робо­ тодавців у сфері туризму України, Ва­ силь Андреєв, голова Профспілки пра­ цівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, Наталія Андрусевич, голова правління Ресурс­ но-аналітичного центру «Суспільство і довкілля», Іван Кульчицький, президент ГО «Агенція Європейських Інновацій».

Альфредас ЙОНУШКА

Григорій ОСОВИЙ

Олександр СУШКО

[березень ’2018]

11

Проте весь час, з підготовчого періоду до цієї важливої для українського суспіль­ ства події, не полишало відчуття дежавю на кшталт режисури компартійних конфе­ ренцій радянської доби в період розквіту «демократичного централізму», і навіть більше – нехтування принципами реаль­ ної демократії. Хоча, власне, нічого див­ ного, що після «викручування рук» гро­ мадянському суспільству при формуванні ПГС Україна – ЄС (див. колонку редактора у №2’15 «Зґвалтована платформа») рег­ ламентом порядку обрання очільників

робочих груп ПГС лише профспілков­ цям було надано право номінуватися на очільництво РГ4 «Зайнятість, соціальна політика, рівні можливості та здоров’я». Представникам роботодавців та третього сектору відведена була роль статиста. Видається, що така євроінтеграційна практика ще принесе не одну прикрість українському суспільству. Як це вже сталося за результатами обрання Коор­ динатора Робочої групи № 5 ФГС СП на щорічній Асамблеї в Києві 21 листопада минулого року, що випливає з листа спів­

голів Керівного Комітету ФГС СП Кшишто­ фа Бобиньські та Влада Величка учасни­ кам Асамблеї. Тепер, коли КК ФСП СП продемонстру­ вав високу європейську культуру щодо дотримання демократичних норм пред­ ставництва у спільних органах ФГС СП, на часі провести публічні дискусії стосовно як регламентів формування керівних ко­ мітетів та робочих груп НПГС ФСП, так і української частини ПГС Україна – ЄС. Світлана МАНЬКО

ЧЛЕНАМ РАБОЧЕЙ ГРУППЫ №5 ФОРУМА ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА ВОСТОЧНОГО ПАРТНЕРСТВА ОТ РУКОВОДЯЩЕГО КОМИТЕТА ФГО ВП Уважаемые участники РГ №5, данным письмом мы хотим сообщить вам о решении, принятом 25 января 2016 г. в Брюсселе во время встречи Руководящего комитета Форума гражданского общества Восточного партнерства, которое касается статуса члена вашей груп­ пы и Украинской национальной платформы Вячеслава Роя. После обсуждения проблемы легитимности избрания г-на Роя в качестве члена РК как координатора Рабочей группы №5 во время ассамблеи в Киеве в ноябре прошлого года, все проголосовавшие члены Руководящего комитета, за исключением одного воздержавшегося, признали выборы в РГ №5 нелегитимными. Г-н Рой присутствовал на встрече РК и представил свою точку зрения. РК проверил отчетную документацию ассамблеи, которая доказывает, что г-н Рой подал заявку и был приглашен на ежегодную ас­ самблею ФГО ВП в качестве наблюдателя от Федерации профсоюзов среднего и малого бизнеса Украины. Однако согласно заключи­ тельному списку присутствовавших на ассамблее становится понятно, что г-н Рой поменялся местами с Павлом Бабенко, который был приглашен в статусе участника от Центра социального обеспечения и региональных инициатив. Данное изменение произошло после того, как заключительный список участников был одобрен Руководящим комитетом. РК не был проинформирован об этом изменении (как это требуется согласно действующим процедурам отбора) и вследствие этого не давал своего одобрения данной перестановке. Несмотря на это г-н Рой появился в списке присутствовавших на ассамблее в качестве участника, представляющего Центр социального обеспечения и региональных инициатив. Следует отметить, что список был составлен сервисной компанией «Столиця», ответственной за обслуживание ассамблеи. Мы хотели бы подчеркнуть, что согласно правилам ФГО ВП, приглашенные на ежегодную ассамблею наблюдатели не могут быть избраны ни на какой пост ФГО и не имеют права голоса. Выборы временного координатора Рабочей группы №5 в режиме онлайн будут организованы в ближайшем будущем. В настоящий момент РК разрабатывает процедуру проведения выборов в режиме онлайн. Мы убедительно просим участников выборов координатора РГ №5 на ассамблее ФГО ВП в Киеве быть готовыми проголосовать онлайн в ближайшем будущем. Следует отметить, что г-н Рой был избран координатором РГ №5 от Украинской национальной платформы и является членом совета РГ №5. Он также является членом платформы гражданского общества «Украина – ЕС» в качестве представителя Федерации профсоюзов среднего и малого бизнеса Украины. РК призвал Украинскую национальную платформу обратить пристальное внимание на этот случай нарушения правил и процедур ФГО, который нанес вред репутации Форума, и принять соответствующие меры. С уважением, Кшиштоф Бобиньски, сопредседатель РК ФГО ВП Влад Величко, сопредседатель РК ФГО ВП

12

[березень ’2018]

Шлях до Євросоюзу

Сьогодні не варто доводити важливість соціального діалогу, його роль очевидна. Це визначальний інструмент досягнення згоди в суспільстві з гострих соціально-трудових та соціально-економічних питань. Але, оскільки, ефективність соціального діалогу дуже низька, мова має йти про його вдосконалення, переконує Петро ПЕТРИЧЕНКО. Проте, наразі, міркування пана Петриченка входять в певний дисонанс з баченням експертів Міжнародної організації праці і, до речі, редакції журналу. Але він має право обстоювати своє бачення, а завдання редакції забезпечити свободу слова.

Петро ПЕТРИЧЕНКО:

ІНСТИТУТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА МАЮТЬ СТАТИ ПОВНОЦІННИМИ УЧАСНИКАМИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ

Н

а сьогодні соціальний діалог на національних теренах роками відбувається, так би мовити, у вузькому колі, тобто у традиційній формі ведення консультацій, перего­ ворів та іншому форматі соціально-е­ кономічних контактів між урядом, профспілками та об’єднанями ро­ ботодавців. Такий діалог, скоріше за все, є більш формальним, ніж дієвим, оскільки його результативність прак­ тично нульова. Більше того, коло учас­ ників такого діалогу весь час зменшу­ валося, воно обмежувалося різного роду перешкодами, зокрема, введен­ ням так званої репрезентативності, що не призвело до налагодження більш ефективного порозуміння між суспільством і владою, а лише спри­ чинило виключення з цього процесу прогресивних учасників, як з боку незалежних профспілок, так і з боку нових, прогресивних організацій ро­ ботодавців. В таких випадках має враховува­ тися спроможність громадських ор­ ганізацій, а не репрезентативність. І якщо держава хоче дійсно вирішувати проблеми суспільства в країні, вона має залучати до соціального перего­ ворного процесу більш ширший круг учасників, які спроможні відображати повний спектр існуючих проблем. На сьогодні цього не відбувається і укра­ їнці це час від часу відчувають на собі через якість і хід, скажімо, пенсійної, медичної реформ, спроб прийняти новий трудовий кодекс тощо. І це не­ зважаючи на те, що такі регуляторні зміни несуть негатив суспільству, бо не базуються на здійсненні ефектив­ ного соціального діалогу в країні, без

врахування думки широких кіл гро­ мадськості, в чиїх інтересах і мають реалізовуватись такі реформи. Тому діалог з владою потребує більш широкого об’ємного формату, з залученням широкого кола громад­ скості – це має бути паритетна кон­ структивна співпраця держави и гро­ мадянського суспільства. Наразі Україна підписала Угоду про Асоціацію Україна – ЄС, яка містить конкретні директиви – що, як і коли робити. Тож, якщо ми хочемо збуду­ вати дійсно європейську модель со­ ціального партнерства в Україні – ми мусимо слідувати цим директивам, що вказують, яким чином профспіл­ кам, організаціям роботодавців та не­ державним організаціям об’єднатися заради впровадження європейських принципів соціального діалогу. На сьогодні понад три роки в Укра­ їні успішно діє Платформа громадян­ ського суспільства Україна – ЄС, чле­ ном якої я є, як голова Громадської Палати України. Вона створена згідно зі ст.ст. 469-470 Угоди, саме вона сфор­ мована за участі представників трьох сторін громадянського суспільства, куди разом з профспілковими об’єд­ наннями та організаціями робото­ давців входять представники інших інституцій громадського суспільства. На сьогодні в роботі як самої Платфор­ ми, так і її робочих груп беруть участь сотні представників від громадських об’єднань, участь яких тут домінує. Це і є новий формат суспільного ді­ алогу, якого потребує країна. Перший досвід роботи Платформи громадян­ ського суспільства Україна – ЄС в фор­ маті новацій соціального діалогу по­

казує ефективну співпрацю учасників громадянського суспільства, які до­ магаються реальної участі в процесах моніторингу, імплементації, адвокації, експертних оцінок положень угоди про асоціацію тощо. Оскільки Україна взяла шлях на єв­ роінтеграцію, а це є очевидним фак­ том, і в зв’язку з набуттям чинності Угоди, ми повинні розбудовувати євро­ пейську Україну на основі активності громадянського суспільства. Тут мають грати вирішальну роль процеси децен­ тралізації, участь в розбудові грома­ дянського суспільства ІГС регіонів, їх активна позиція в моніторингу вико­ нання положень Угоди про асоціацію. На такій основі діє Громадська Па­ лата України, в основі якої діють в усіх регіонах України відповідні Громад­ ські Палати областей, як площадки для консолідації зусиль громадських організацій в областях по мобілізації громадських сил на вирішення місце­ вих проблем. Активними учасниками регіональної розбудови громадян­ ського суспільства є громадські ор­ ганізації, що входять до Громадських Рад при обласних державних адмі­ ністраціях. На їх основі вже три роки діє Національна платформа громадян­ ського суспільства «Збудуємо Євро­ пу в Україні». Така практика успішно довела, що наявність сильного гро­ мадського центру, з одного боку, при активній спроможності регіональних громадянських структур, з іншого, створюють ефективні умови для поя­ ви повноцінного громадянського су­ спільства в Україні. Тому сьогодні існує потреба рефор­ мування та оновлення соціального [березень ’2018]

13

Шлях до Євросоюзу діалогу в Україні, як наслідок – необ­ хідність розроблення концепції ре­ формування та розробки і ухвалення нової редакції Закону України «Про соціальний діалог», де слід комплек­ сно прописати участь інститутів гро­ мадянського суспільства у соціаль­ ному діалозі, визнання громадських об’єднань стороною соціального ді­ алогу, здійснення його на багатосто­ ронній основі, а не лише тристорон­ ній чи двосторонній. І тут, принцип репрезентативності не є прийнятним, особливо після під­ писання Угоди про Асоціацію. Тут має діяти лише чинник спроможності ор­ ганізацій. Профспілки, роботодавці та неурядові організації мають спільно попрацювати задля вироблення кон­ кретних рекомендацій з удосконален­ ня соціального партнерства в Україні. Ми знаємо, що спроби змінити за­ кон про соціальний діалог були, зо­ крема Мінсоцполітики вносили свої пропозиції щоб залучити до соціаль­ ного діалогу громадські об’єднання, але вони так і не стали законними змі­ нами. Оскільки метою Закону України «Про соціальний діалог в Україні» є вироблення та реалізація державної соціальної і економічної політики, ре­ гулювання трудових, соціальних, еко­ номічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя гро­ мадян, соціальної стабільності в су­ спільстві, вважаю, що участь громад­ ських об’єднань у соціальному діалозі має бути обов’язковою. Сьогодні цю мету переслідують не лише сторони профспілок, робото­ давців чи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, але і широка мережа громадських орга­ нізацій. Тому об’єднання їхніх зусиль навколо вирішення питань, що кон­ солідують їхні інтереси, лише сприя­ тиме досягненню мети соціального діалогу. Приємно, що такая пропозиція була підтримана на круглому столі на тему: «Соціальний діалог як інструмент вза­ ємодії громадянського суспільства і держави», що пройшов 08.11.2017 р. в стінах Верховної Ради України і ор­ ганізований Комітетом ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. За рішен­ ням круглого столу рекомендовано Кабінету Міністрів України розроби­ ти та подати в I кварталі 2018 року на розгляд Верховної Ради України зміни до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» щодо залучення ін­ ститутів громадянського суспільства до участі у соціальному діалозі.

14

[березень ’2018]

ОГОЛОШУЄМО БІЙ

ЗА ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА! Розбудова громадянського суспільства є надважливою складовою демократичних процесів. Сама для цього і було створено Платформу громадянського суспільства Україна – ЄС (УЧ ПГС), що передбачено ст.ст. 469-470 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що, дійсно, стало великою подією в громадянському суспільстві України. Адже долучення широкої громадськості до імплементації положень Угоди є позитивним кроком в реалізації євроінтеграційних мрій українців. Активна участь представників інститутів громадянського суспільства в цьому процесі показала широку підтримку курсу країни на євроінтеграцію, переконаний Петро ПЕТРИЧЕНКО. Початок формування Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС був, дійсно, демократичним, що обіцяло прогресивний розвиток громадянського суспільства, оскільки туди ввійшли найактивніші представники громадськості. Це був перший рік, рік перших проб, пошуків шляхів ефективного розвитку та компромісів заради реалізації спільної мети. З’явилися перші паростки прогресу розбудови громадянського суспільства. Але згодом сталося не так як гадалося. В процес подальшого формування Платформи втрутилися, як профспілкові об’єднання, так і об’єднання організацій роботодавців і процес формування громадянського суспільства, так би мовити, перетворився в такий собі приватний комерційних клуб «на трьох», задля того, аби отримати кошти ЄС. Схоже це влаштовувало усіх: і, так званих, представників громадськості, і представників профспілкових об’єднань, і об’єднань організацій роботодавців, які поділили сфери впливу, домовившись про квоти власного представництва в формуванні Платформи УС ПГС. Таким чином, ціль досягнуто – УС ПГС «прихватизовано», гроші від ЄС згодом отримано. Тепер лише залишилося розділити отримані кошти «по справедливості», що з часом так і відбулося. Але далі мова не про гроші. Чому УС ПГС «Україна - ЄС» так і не стала центром розбудови громадянського суспільства в Україні? Аби зрозуміти це, трохи історії з досвіду існуючого, так званого, соціального діалогу. Відомо, що і профоб’єднання, і організації роботодавців монопольно представляють відповідні сторони в усіх інституціях соціального партнерства, які створені на тристоронній основі, в рамках діючого законодавства про соціальний діалог, разом з державою. Вдавати, що вони там досягли значних успіхів, це вводити в оману себе та громадськість, адже реалії життя як членів профспілок, так і представників малого та середнього бізнесу на сьогодні просто катастрофічні. Звісно, долучення таких партнерів до переформатування УС ПГС апріорі не могло привести до позитивних зрушень в розвитку громадянського суспільства. Новостворена, вірніше переформатована на «трьох» УС ПГС реально, в інтересах суспільства, так і не запрацювала. УС ПГС була сформована в кількості 15 осіб, як то: по три особи від кожної сторін (роботодавці, профспілки, громадські об’єднання) та шляхом квотного захоплення 6 робочих груп, вже з повноваженнями учасників не на рік, як передбачалось спочатку, а на 2,5 роки. А задумувалось, що усі члени УС ПГС повинні мати рівні права. Що дійсно було реалізовано лише в частині рівності прав і можливостей їздити на спільні засідання до Брюсселю.

Вся ж діяльність УС ПГС почала розвиватися лише через робочі групи, всі інші члени штучно перетворилися в статистів, чи «весільних генералів» платформи. Керівники робочих груп здебільшого отримали гранти, сторони поділили кошти, лише деяких представників від роботодавців та громадськості було обділено такою увагою. Таким чином, процес формування платформи завершено, а грошові потоки сконцентровано. Проведення різних заходів та засідань робочих груп з сумнівними темами своєї доцільності за кошти Громадської синергії (ред.: ЄС та Міжнародного фонду «Відродження»), по суті - освоєння грантових коштів отримувачами, поїздки по регіонах тощо – ось ті конкретні досягнення, що можуть певним чином характеризувати діяльність УС ПГС в Україні. Яка користь від цього для суспільства, питається? А нульова. Ціль, як кажуть, досягнута, кошти отримані, розподілені між своїми. Налагоджена так звана діяльність штатних грантоїдів, що вже давно звикли жити лише за рахунок грантів, їх діяльність пішла звичним шляхом. А щодо стимулювання розвитку громадянського суспільства, то це питання так і залишилось риторичним. Платформа, фактично, прихватизована, що, скоріше, асоціюється із занепадом, ніж із відродженням громадянського суспільства. На сьогодні діяльність УС ПГС, здебільшого, зводиться до того, аби за кошти ЄС продовжувати створювати справну картинку так званої потужної діяльності перед представниками влади України чи ЄС, аби отримати нові кошти для нового дерибану. Висновок один. Формат створення УС ПГС повністю не відповідає запитам суспільства, оскільки з самого початку створення її було запрограмовано не на мобілізацію громадськості задля вирішення проблем суспільства, мобілізації громадських організацій в справі імплементації Угоди про асоціацію, а на створення гарної картинки перед ЄС заради отримання коштів. У травні спливає термін повноважень наявних членів УС ПГС. Вже на сьогодні ясно, що так, як є, далі не може бути. Тож громадянське суспільство в очікуванні кардинального переформатування УС ПГС, яка б слугувала запитам всього громадянського суспільства України, формувалась би за рахунок дійсно відповідальних, спроможних та відомих своєю активною діяльністю в регіонах громадських представників, а не формувалася вибірковими, прикормленими грантами, сумнівними представниками, як від громадськості, так і від профспілок чи роботодавців. Своє право бути представленим в такій поважній Платформі мають виборювати громадські діячі, які своєю громадською позицією, надзвичайною громадською працею, конкретними здобутками завоювали свій авторитет в регіонах України серед людей, а не в теплих владних кабінетах Києва.

Досконалість і конкурентоспроможність

СИНДРОМ «ДЕФІЦИТНОЇ ЕКОНОМІКИ» Сім десятиліть в умовах тотального дефіциту... Понад сім десятиліть Україна, її суспільство і економіка формувались в умовах тотального дефіциту і тоталітарного режиму в умовах, коли головною соціальною цінністю була кількість продукції - адже на всіх не вистачало! За таких обставин було не до якості чи турботи, наприклад, про екологію. Відповідно, системи управління на всіх рівнях економіки були націлені тільки на «кількість», а тому і саме управління (в сьогоднішньому розумінні) було «примітивним» - не враховувалось безліч факторів, необхідних для забезпечення переваг у конкурентній боротьбі. Та й її, як такої, в умовах дефіциту взагалі не існувало. Домінували виробники, а споживачі повністю залежали від них. Отакий був час, розповідає Петро КАЛИТА, президент Української асоціації досконалості та якості… «…Было время, и были подвалы, Было время, и цены снижали, И текли, куда надо каналы, И потом куда надо впадали…» Владимир Высоцкий. ... і двадцять п`ять років в умовах насиченого ринку Пройшло чверть століття. Вже 25 років ми живемо в незалежній Україні і в умовах насиченого ринку. Головна соціальна цін­ ність сьогодення – це вже не «кількість», а «якість», а точніше – задоволення всіх зацікавлених сторін. Ми навіть не поміти­ ли, як потрапили в інший світ, якому при­ таманна інша культура, інший світогляд. І, перш за все, ми мали би усвідомити різ­ ницю між нашим минулим і сьогоденням, опанувати нову реальність. Та для цього, на жаль, не вистачало часу. Адже владі потрібно було «перерозподіляти» майно, інші цінності, а це вимагало занадто вели­ кої уваги та зусиль для безкомпромісної боротьби! А відтак, Україна в економічно­ му плані почала слабшати, відставати та «сповзати в прірву». Проте, ми постійно чули і від народних депутатів, і від партій­ них функціонерів, і від чиновників різного масштабу про необхідність підвищення зарплати та пенсій, суттєвого збільшення робочих місць, покращення умов для ма­ лозабезпечених громадян тощо. Але за недосконалої економіки, не спроможної «виробляти» достатньо грошей, як в роз­ винених країнах, з часом на заміну цим гаслам прийшли інші вже більш «земні»: щодо необхідності збільшення цін і тари­ фів, підвищення пенсійного віку, зборів, податків... І Україна знов і знов просить гроші у МВФ та інших фінансових інститу­ цій і ще глибше занурюється у борги. Останнім часом в країні активно за­ говорили про негативний вплив на еко­ номіку корупції і надмірного регулю­ вання та про необхідність покращення

бізнес-клімату. І з`явилася надія, що хоч ці проблеми нарешті будуть вирішені (за сприяння США та ЄС). Але чи стане тоді Україна заможною країною? Є великі сум­ ніви, бо сьогодні її економіка знаходить­ ся в такому самому стані, як українська армія відразу після Революції гідності. Вже протягом чверті століття ми живе­ мо в незалежній Україні, як в «королівстві кривих дзеркал», викривлено розумію­ чи, яким чином у розвиненому світі за­ безпечується конкурентоспроможність, чим їх ділова культура і досконалість, які є основою конкурентоспроможності і процвітання, відрізняються від наших. І не усвідомлюємо, що однією з найголов­ ніших проблем є те, що ми продовжуємо сприймати навколишній світ, як і раніше,

що ми й досі залишаємося в полоні філо­ софії «дефіцитної економіки». Але без усвідомлення і врахування того, що відбувається навколо нас, в умовах глобального насиченого ринку побудувати ефективну і конкурентоспро­ можну економіку практично неможливо. Особливо зважаючи, що конкурентна бо­ ротьба продовжує загострюватися ще й через четверту промислову революцію. Для кращого розуміння того, що відбува­ ється в світі і Україні, нижче дуже стисло наведені основні проблеми, поняття й визначення у цій сфері. Регламенти і стандарти – понад усе В Україні до сих пір вважають, що для перемоги у конкурентній боротьбі до­ [березень ’2018]

15

статньо відповідати технічним регламен­ там і стандартам. Особливо, якщо вони гармонізовані з європейськими норма­ ми. Не зважаючи на те, що в умовах на­ сиченого ринку ця боротьба точиться, переважно, понад норми стандартів. Треба усвідомити, що така застаріла установка з самого початку заклала хро­ нічне відставання української економіки. І що без усунення цієї принципової по­ милки Україна не зможе досягти ефек­ тивності і стати розвиненою європей­ ською країною. Адже показники продукції (послуг, процесів) мають три рівні: • перший – обов’язковий (забезпе­ чення безпечності, технічні регламенти); • другий – рекомендований (спожи­ вацькі властивості, стандарти – добро­ вільні!); • третій – ініціативний (показники, що вище за норми стандартів). А Україна, на жаль, сконцентрована виключно на перших двох рівнях. Також слід враховувати, що «статус» норм стандартів залежить від умов, в яких вони застосовуються. Так: • при дефіцитному ринку норми стандартів – це верх вимог; • при насиченому ринку – це тільки низ вимог. В той же час в Україні продовжують розуміти стандарти, як сукупність норм, що забезпечує безумовну перевагу (як за часів дефіцитної економіки). І, нарешті, в українських державних документах стверджується, що система технічного регулювання спрямована на підвищення конкурентоспроможності та

поліпшення стану вітчизняної економіки. Але, при всій важливості технічних рег­ ламентів, вони не мають відношення до конкурентоспроможності продукції, під­ приємств і економіки. Це вимоги, які вста­ новлюють для забезпечення безпечності продукції для людей, майна і довкілля. А дотримання норм технічних регламентів, навіть якщо вони відповідають європей­ ським директивам – це ще не реалізація продукції на європейських ринках, а тіль­ ки пропуск на ці ринки. Адже купують не безпечність, а споживчі властивості, за умови, що вони є безпечними. Встановлення державою «хороших» норм – це і є конкурентоспроможність Українська влада вважає, що встанов­ лення державою вимог щодо безпеч­ ності і якості продукції, особливо, якщо вони ще й гармонізовані з європейськи­ ми, вже саме по собі забезпечує конку­ рентоспроможність вітчизняних вироб­ ників. Але це не так. Планки вимог – це тільки орієнтири. А реально долати їх повинні безпосе­ редньо виробники. І це можливо тільки за умови, що виробники знаходяться на певному рівні ділової досконалості. Да­ леко не всі вітчизняні виробники змо­ жуть виконати навіть обов’язкові вимоги до безпечності продукції без відповід­ ного удосконалення. Якби встановлення навіть обов’язкових вимог автоматично гарантувало їх виконання, досить було б оголосити обов’язковими всі вимоги до продукції на рівні, що перевищує світові досягнення, і Україна перетворилася б у саму передову країну на планеті.

Головне – це продукція В Україні до сих пір вважають, що для забезпечення конкурентоспроможності достатньо сконцентрувати увагу на про­ дукції. Не зважаючи на те, що у насичено­ му ринку вона давно вже забезпечується не продукцією, а сучасними системами управління (менеджменту). Необхідно усвідомити, що при такому підході українські компанії апріорі вве­ дені в оману і не зорієнтовані на забезпе­ чення швидкого і високоточного реагу­ вання на ситуації та їх зміни, які постійно виникають в умовах насиченого ринку. А це неприпустимо і не залишає шансів на сталу перемогу. Безумовно, продукція та її якість ма­ ють виняткове значення для споживачів, але самі по собі вони ще не гарантують сталість підприємства. Є й інші важливі параметри, такі як собівартість продукції, продуктивність праці, екологічна без­ пека виробництва тощо. Ще років 15-20 тому доводилося чути від фахівців з роз­ винених європейських країн, що осно­ вну увагу вони приділяють не «яйцям», а «куркам» (маючи на увазі під яйцями – продукцію, а під курками – підприємства) !!!, бо це вимагає суттєво менших витрат і значно ефективніше. Вони стверджува­ ли: якщо курка здорова – у неї всі яйця якісні. Зважаючи на те, що сьогодні вже будьяку продукцію можуть швидко відтвори­ ти конкуренти, в умовах жорсткої кон­ курентної боротьби основною умовою сталої конкурентоспроможності компа­ ніі стала сучасна система менеджменту, тобто її «мозок» (а не «кулаки»). В той же час в нашій державі недоо­ цінюють важливість системного управ­ ління для підвищення досконалості і забезпечення конкурентоспроможності організацій. А також далеко не завжди адекватно розуміють, якими мають бути сучасні системи менеджменту організа­ цій, зорієнтовані на перемогу у конку­ рентнії боротьбі, і що потрібно робити для підвищення їх ефективності. Доклад­ но ці питання розглядаються автором в окремій роботі. Фахівці, що відповідають застарілим уявленням Виші України готують фахівців, які від­ повідають нашим сьогоднішнім помилко­ вим уявленням про конкурентну бороть­ бу. І ці фахівці не спроможні системно і комплексно розібратися в сучасному менеджменті та його впливі на конку­ рентоспроможність організацій. Без чого сподіватися на успіх в умовах насиченого ринку не доводиться. Засади для неадекватного розуміння щодо сучасних систем менеджменту в Україні закладені хибною Концепцією державної політики у сфері управлін­

16

[березень ’2018]

Досконалість і конкурентоспроможність ня якістю продукції (затверджена КМУ у 2002 р., перезатверджена у 2015 р.), об’єктом якої визначено не кінцеву мету «якість продукції», а «управління якістю» (під впливом міжнародних стандартів ISO серії 9000). Це звузило орієнтацію щодо забезпечення якості самої про­ дукції. За межами політики залишили­ ся: нормування її якості, метрологічне забезпечення, технічне регулювання, ринковий нагляд, захист прав спожива­ чів тощо. В той же час під «управління якістю продукції» були підведені інші цільові системи менеджменту (які не ма­ ють стосунку до якості продукції) тіль­ ки тому, що по них також приймалися міжнародні стандарти. Крім того, в Кон­ цепції закладено занадто «спрощений» підхід до впровадження стандартів на цільові системи менеджменту, що при­ звело до поширення імітації удоскона­ лення. Виші, як і раніше, приймають на навчання «дубів», а випускают «липу» в 95% випадків…. Відповідно до Концепції у вищій шко­ лі здійснюється неадекватне навчання з питань якості, менеджменту і ділової досконалості. Так, в кваліфікації «Якість, стандартизація та сертифікація» під «якіс­ тю продукції» почали розуміти також і «управління якістю» (крім традиційних «нормування», «контролю», «вимірювань і випробувань», «оцінки та підтверджен­ ня відповідності»). А потім сюди штучно стали додавати цільові системи менедж­ менту, властиві насиченому ринку, на які приймалися міжнародні стандарти, але які не мали стосунку до якості продукції: «екологічний менеджмент», «менедж­ мент виробничої безпеки», «менеджмент енергоефективності» тощо. В той самий час зі спеціальності «Менеджмент» пи­ тання управління якістю (і подібних ці­ льових систем) були практично виключе­ ні. Це призвело до того, що вища школа випускає менеджерів, недостатньо під­ готовлених для забезпечення успішності компаній в умовах конкуренції. А фахівці, які навчаються за фахом «Якість, стандар­ тизація та сертифікація», через відсут­ ність базової підготовки менеджера не спроможні ефективно удосконалювати системи менеджменту компанії в ціло­ му. І це стало однією з основних причин некомпетентності керівників і фахівців в українській економіці. Завдання влади – розрегулювати бізнес?.. А інше... Керівники української економіки вва­ жають, що вони мають розрегулювати бізнес. А ділова досконалість виробників їх не обходить. Нехай собі конкурують – хто сильніший, той і виживе. Здається, вони не розуміють, що конкурувати ві­ тчизняним підприємствам доведеться переважно не між собою, а з більш до­

сконалими інофірмами, захищаючи від них, перш за все, свій власний, тобто вну­ трішній, ринок. В Україні великі надії покладають на дерегуляцію у сфері підприємництва. Але сама по собі вона не може забезпечити конкурентоспроможність на ринках ЄС для більшості українських підприємств. Рівень зарегульованості і корупції дійс­ но істотно ослабили і без того невисоку конкурентоспроможність вітчизняних компаній. І тому перемога над корупцією і скасування штучних перепон, безумов­ но, дозволять підприємствам підвищити реальну конкурентоспроможність, але не вище рівня, який буде забезпечено їх реальною діловою досконалістю. А вра­ ховуючи, що рівень досконалості біль­ шості вітчизняних підприємств істотно нижчий, ніж у більшості компаній євро­ пейських країн, можна стверджувати, що Україна ще не перетвориться на рівно­ правного гравця на європейських рин­ ках. Аутсайдери надовго….. Переважна більшість українських підприємців після «розрегулювання» на­ вряд чи зможе сама швидко розібрати­ ся в тому, що відбувається, і як потрібно змінитися, щоб стати конкурентоспро­ можними на насиченому ринку. Тому вони мають гостру потребу в адекватних орієнтації та підтримці з боку держави. А головною метою тут має бути не дерегу­ ляція, а розвиток конкурентоспроможної економіки. Вплив застарілої філософії на стан економіки За експертними оцінками, україн­ ські підприємства у своїй масі щодо рівня ділової досконалості (відповідно до 1000-бальної шкали, що прийнята у світі) в рази відстають від європейських компаній. Це стало основною причиною того, що у порівнянні з лідерами світо­ вого бізнесу вони мають продуктивність нижчу до 10 разів, дефектність вищу до тисячи разів і в рази вищу собівартість продукції. Значною мірою саме цим ви­ значається і критично низький рівень внутрішнього валового продукту на душу населення, який в Україні порівня­ но з країнами ЄС нижчий до 25 разів. Якщо ближчим часом суттєвих змін не відбудеться, наслідки слід очікувати дуже сумні. Український ринок можуть тоталь­ но окупувати інофірми, їхня продукція та послуги. І у зв`язку з цим постають питан­ ня: – навіщо ж тоді при мізерному держ­ бюджеті витрачаються державні кошти на впровадження міжнародних стан­ дартів на цільові системи менеджмен­ ту, на розробку технічних регламентів і державних стандартів, гармонізованих з європейськими нормами? Адже без усунення згаданих «непорозумінь» ці

локальні заходи не врятують переважну більшість вітчизняних підприємств; – чи виправдають себе заходи та ви­ трати, пов’язані з дерегуляцією? Адже розрегулювання бізнесу, як і зниження рівня корупції, без суттєвого підвищен­ ня досконалості більшості вітчизняних підприємств слугуватимуть переважно просунутим зарубіжним компаніям, які за сприятливих умов швидше витіснять українських виробників і заповнять наш ринок. Україна на рівних потребує захисту, як військового, так і економічного Ситуацію з досконалістю і конкурен­ тоспроможністю в українській економіці можна порівняти зі станом боєздатно­ сті української арміі та подіями на сході України. Для забезпечення захисту кра­ їни необхідно було терміново рефор­ мувати небоєздатну українську армію, перевчити військових, перш за все їх командний склад, забезпечити військо­ ві частини сучасними технологіями та озброєнням. Саме це потрібно зробити і в еконо­ міці. В найкоротші терміни переглянути існуючи підходи до удосконалення під­ приємств та підвищення їх конкурен­ тоспроможності в умовах насиченого ринку і глобалізації. Реформувати ор­ ганізаційно-методичну базу та систему підготовки і перепідготовки керівників і фахівців, перш за все з числа керівного складу вітчизняної економіки. Переоз­ броїти вітчизняних підприємців новими сучасними знаннями і методичними ре­ комендаціями щодо підходів, методів, за­ собів та кращих практик у сфері систем­ ного менеджменту, ділової досконалості і конкурентоспроможності. А для цього вкрай необхідно передбачити активну державну політику з цих питань. При цьо­ му треба мати на увазі, що держава має регулювати тільки ті норми, які є обов’яз­ ковими. Норми, що не є обов’язковими – держава не повинна регулювати. Якщо необов’язкові норми є цінністю для су­ спільства, їх досягненню з боку держави потрібно сприяти, а виробників, відпо­ відно, мотивувати. Післямова Сьогодні ситуація в українській еконо­ міці нагадує маршала Будьонного, який під час Другої світової війни, під впливом досвіду попередньої, громадянської, на­ полягав на посиленні кавалерії. Не вра­ ховуючи, що ситуація принципово зміни­ лася і «погоду» на полі бою робили вже літаки і танки. Але, на жаль, доводиться констатувати, що і керманичі української економіки так само ще й досі знаходять­ ся під впливом застарілої вчорашньої фі­ лософії «дефіцитного ринку». [березень ’2018]

17

КАК ЛЕЧИТЬ АТЕРОСКЛЕРОЗ Как с максимальной эффективностью лечить атеросклероз, если этот процесс начался и прогрессирует в организме? Кардиолог инфарктного отделения №2 Александровской клинической больницы г. Киева Анна СОЛОШЕНКО знает ответ на этот вопрос. Доброго дня, мои уважаемые читатели. Вы уже стали профи в вопросах холес­ терина в нашем организме, знаете, какой «хороший», а какой «плохой», сможете других научить обнаруживать отложения «вредного» холестерина в наших сосудах. Также мы с вами далеко продвинулись в вопросах профилактики атеросклероза (а значит и инфарктов, и инсультов). Давайте же сегодня мы завершим тему холестерина самым важным вопросом – как лечить ате­ росклероз? Очень важно понимать, что, несмотря на обилие рекламы в интернете, на данный момент существует только 2 группы препа­ ратов с доказанной эффективностью для предупреждения и лечения атеросклеро­ за. Это препараты, содержащие омега-3 жирные кислоты (выдержка из рыбьего жира) и статины. Сначала поговорим об омега-3. Это чрезвычайно полезные биологические до­ бавки, которые в большом разнообразии представлены на полках аптек и интернетмагазинов. Многие люди покупают их без рекомендаций врача, но это не всегда пра­ вильно, они показаны не всем. Абсолютно всем показано употребле­ ние в пищу морской рыбы, и как можно чаще. А вот уже препараты, содержащие омега 3, стоит принимать только после сдачи уже хорошо известного вам всем анализа – липидограммы. Одна из фрак­ ций холестерина в этом анализе очень по­ лезна и защищает наши сосуды от холесте­ рина – липопротеиды высокой плотности. И если именно этих липопротеидов не хва­ тает, и добавление в рацион достаточного количества морской рыбы не приводит к их нормализации – вот тогда опытный кардио­ лог рекомендует Вам их прием. Теперь давайте разберем, а что за зверь такой эти статины. Статины – группа препаратов, которые снижают синтез печенью холестерина. Как они это делают? Просто блокируют фермент, необходимый для реакции синтеза холестерина. Эти препараты не имеют эффекта привыкания, накопительного эффекта. Тут все просто: принимаешь статины – холестерин не синтезируется, 18

[березень ’2018]

перестал принимать – снова налаживается «массовое производство». О том, для чего и почему печень синте­ зирует холестерин, можно напомнить себе, прочитав статью «Откуда берется холесте­ рин?». Препараты этой группы принима­ ются постоянно, назначать их на короткий курс (часто вижу в рекомендациях) не имеет смысла, так как после прекращения приема все быстро возвращается на свои места – и высокий уровень холестерина, и высокий риск атеросклероза и его послед­ ствий (инфарктов, инсультов и т.д.). Основными представителями группы статинов, которые назначаются и исполь­ зуются на сегодняшний день, являются розувастатин и аторвастатин. Они самые безопасные и эффективные. Всем, кто принимает эти лекарства, стоит периоди­

чески делать анализ крови на АЛТ и АСТ (печеночные ферменты). В редких случаях прием статинов вызывает их повышение, которое бесследно проходит после отмены препаратов, поэтому не переживайте за Вашу печень. Группы пациентов, которым показан постоянный прием этих препаратов: 1) пациенты с уровнями холестерина и «тяжелых» липопротеидов выше нормы, у которых правильно назначенные врачом и правильно выполняемые пациентом неме­ дикаментозные методы снижения не дали результата. Обычно своим пациентам с по­ вышенными показателями (нормы еще раз напомню в конце статьи) я разрабатываю индивидуальную схему снижения холесте­ рина, которая включает диету, физ. нагруз­ ки и т.д. на 4 месяца. Если через 4 месяца мы

Здоров’я роботодавця не получаем эффекта – начинается прием лекарств; 2) пациенты с сахарным диабетом 2 типа, независимо от уровней холестерина и фракций; 3) пациенты с доказанным атеросклеро­ зом, независимо от уровней холестерина и фракций. Например, наУЗД сосудов шеи были обнаружены бляшки или доказана ишемическая болезнь сердца; 4) пациенты, перенесшие в прошлом ин­ фаркт или инсульт, независимо от уровней холестерина и фракций; 5) пациенты после постановки стентов или аорто-коронарного шунтирования, неза­ висимо от уровней холестерина и фракций. Для того, чтобы понимать, какой холестерин считается повышенным, напомню: – уровень общего холестерина должен составлять менее 5,2 ммоль/л; – уровень ХС липопротеидов низкой плотности (ЛПНП) менее 3,0 ммоль/л;

– уровень ХС липопротеидов высокой плотности (ЛПВП) у женщин должен быть не ниже 1,2 ммоль/л, у мужчин – не ниже 1,0 ммоль/л; – уровень триглицеридов – не выше 1,7 ммоль/л. В случае, когда препараты начинают принимать уже после обнаружения бляшки (бляшек), то они могут только замедлить, но не остановить процесс атеросклероза. Если же препараты начинают принимать­ ся, когда сосуды еще «чистые», то, в случае правильного назначения и контроля, мы можем не допустить этот процесс. Что значит правильное назначение и контроль? Дозировка препарата контролируется по двум критериям – липидограмме и УЗИ сосудов шеи. То есть та дозировка будет для Вас правильной, при регулярном приеме которой цифры показателей Вашей липидограммы будут в норме (выше мы уже обсудили нормаль­

ные показатели), а на УЗИ сосудов шеи не будет проявлений атеросклероза. Или, если бляшка (бляшки) уже, к сожалению, были обнаружены, размер их не увеличи­ вается в динамике, а новые бляшки не по­ являются. Липидограму и УЗИ стоит делать не реже, чем раз в году. Также хочу акцентиро­ вать Ваше внимание на том, что на данный момент человечеству не известны способы растворения атеросклеротических бля­ шек. То есть, если бляшка «села» на сосуд, то убрать его можно только хирургическим путем. Берегите свои сосуды и не верьте тем, кто предлагает Вам их «почистить». Медицина, как традиционная, так и не­ традиционная, еще не научилась это де­ лать. Еще одно доказательство того, что профилактика всегда эффективнее – про­ ще, дешевле и приятнее, чем лечение. Желаю всем не оказываться в группе ри­ ска, заботиться о себе и своем здоровье».

КАКОЕ ДАВЛЕНИЕ СЧИТАЕТСЯ ПОВЫШЕННЫМ? Настало время читателям журнала «РоботодавецЬ» более профессионально разобраться и в проблематике состояния своего организма в случае регулярного повышения давления. Ведь после проблем, связанных с атеросклерозом (этому посвящены наши предыдущие статьи, обязательно прочитайте, если пропустили), повышенное давление занимает второе место в структуре кардиологических заболеваний, считает Анна СОЛОШЕНКО. Давайте сначала выясним – какое давление считается нормальным. Для всех без исключения людей нормальными считаются все цифры ниже 130/75 мм. рт. ст. То есть, если у Вас давление никогда не поднимается выше этих цифр – я могу Вас поздравить, к многочисленной когорте гипертоников Вы не относитесь. Занимайтесь профилактикой, чтобы так продолжалось и дальше (о профилактике мы подробно будем говорить дальше). Все заболевания, сопровождающиеся высоким давлением, можно разделить на две большие группы: 1) Собственно гипертоническая болезнь – болезнь, часто передающаяся по наследству, у нее нет отдельной, конкретной причины высоких цифр АД, в повышении давления участвуют практически все органы и системы – почки, центральная нервная система, сердце, сосуды. На данный момент к этой группе принадлежит приблизительно 98 % всех случаев гипертонии.

2) Так называемые симптоматические артериальные гипертензии – заболевания различных органов и систем, одним из симптомов которых является повышение давления. Основным признаком таких болезней является то, что у высоких цифр артериального давления всегда есть причина. Давайте перечислим самые распространенные причины: – заболевания почек (ренопаренхиматозные) и их сосудов (реноваскулярные). К первым относятся хроническая почечная недостаточность, хронический гломерулонефрит или пиелонефрит, поражение почек при сахарном диабете. Ко вторым – сужение почечной артерии, которая питает почку (это может быть врожденное сужение или, например, атеросклеротическая бляшка); – эндокринологические заболевания – заболевания надпочечников, щитовидной железы и т.д.;

– заболевания сердца или сосудов – например, при атеросклерозе аорты, когда повышается только систолическое давление. Или такой порок сердца, как недостаточность аортального клапана. С этой разновидностью симптоматических гипертензий быстро определится грамотный кардиолог. Опытный врач во время первого осмотра пациента с повышенным давлением составит план обследования, который поможет определить, есть ли вероятность того, что у пациента симптоматическая гипертензия, или, исключив эту вероятность, установит диагноз «гипертоническая болезнь». В плане обследования может быть УЗИ почек и надпочечников, анализ мочи (как общий, так и некоторые дополнительные, иногда даже нужно собирать суточную мочу и нести на анализ), различные анализы крови, определяющие функцию почек или проверяющие уровень некоторых гормонов. Кардиолог даже может направить пациента на консультацию к эндокринологу или на контрастное исследование сосудов почек. После постановки правильного диагноза, врач назначит необходимое лечение. Грамотной терапии гипертонической болезни мы посвятим следующую статью, а сегодня скажу еще пару слов о профилактике этого грозного заболевания: 1. Отказ от курения. Главное в этом нелегком деле – понять и разобраться, какую именно свою потребность Вы удовлетворяете, выкуривая свою обычную сигарету. Потребность в одиночестве? Перерыве? Остановке среди ежедневной суеты? Или, наоборот, возможности перекинуться парой слов с друзьями или коллегами? Можно заменить курение на другую, более полезную традицию и при этом получать все это. Также вынуждена Вам со-

общить, что уменьшение количества выкуренных сигарет мало спасает ситуацию и часто бывает временным. Даже выкуренная одна сигарета в неделю может привести к серьезным проблемам со здоровьем в будущем.

2. Регулярные занятия спортом.

3. Поддержание нормальной массы тела. Индекс массы тела (ИМТ) должен меньше 25. Тем, кто не читал статью по профилактике сердечнососудистых заболеваний, напомню, как считается этот индекс: ИМТ= масса в кг/рост в метрах в квадрате. Пример расчета для человека с массой 80 кг и ростом 170 см: ИМТ= 80/1,7 * 1,7=27,7.

4. Ограничение употребления соли. Особенно стоит уделить внимание продуктам, содержащим скрытую соль – копчености, колбасы, консервация, приправы фабричного производства, продукты, содержащие различные усилители вкуса.

5. Ограничение количества и тщательный выбор качества алкогольных напитков. Вы можете позволить себе 150 мл сухого вина или 50–100 мл крепких алкогольных напитков 1–2 раза в неделю. Выбирайте проверенных и известных производителей, качество имеет не меньшее значение, чем количество. А пока хочу напомнить, что профилактика всегда приятнее, эффективнее, проще и дешевле, чем лечение. Я не устаю это напоминать, потому что в нашей стране и в рамках нашего менталитета этот факт давно забыт и игнорируется. Но факт остается фактом. А в следующих статьях цикла мы поговорим о том, зачем и как лечить повышенное давление. Что мы лечим – цифры или все-таки что-то другое. С нетерпением жду встречи на страничках этого замечательного издания. [березень ’2018]

19