Urban Summer School: Open Form / Letnie Studium Miasta: Forma Otwarta by Narodowy Instytut Architektury i Urbanistyki

URBAN SUMMER SCHOOL: OPEN FORM LETNIE STUDIUM MIASTA:FORMA OTWARTA МIСЬКА ЛIТНЯ ШКОЛА: ВIДКРИТА ФОРМА

URBAN SUMMER SCHOOL: OPEN FORM

LETNIE STUDIUM MIASTA: FORMA OTWARTA

МIСЬКА ЛIТНЯ ШКОЛА: ВIДКРИТА ФОРМА

URBAN SUMMER SCHOOL: OPEN FORM

LETNIE STUDIUM MIASTA: FORMA OTWARTA

МIСЬКА ЛIТНЯ ШКОЛА: ВIДКРИТА ФОРМА

INTRODUCTION

SOFIA DYAK, IZABELA PASTUSZKO

MICRO

TABLE OF CONTENTS

TUTORS: TOMASZ FUDALA, NATALIA OTRISHCHENKO PARTICIPANTS: ARPENIK ATABEKYAN, ARTA GASHI, TATIANA GURDUZA, WU-LUNG LU, IEVGENII OBRAZTSOV, ALEKSANDRA TUROWSKA

MESO

TUTORS: MICHAŁ FRONK, NATALIA MYSAK PARTICIPANTS: MANEL BEN ATTIA, ALINA GHISOLFI, ANASTASIIA IVANIUTA, BUSISIWE MGWENYA, NATALIA RACZKOWSKA, IVANA MIHAELA ŽIMBREK

MACRO

186

TUTORS: DARIA BOCHARNIKOVA, PAULINA PAGA PARTICIPANTS: MARIYA BADEVA, AXEL CATAPANG, ADINA DEACU, TRINH DOAN, KAROLINA HETTCHEN, IGBAL SAFAROV

”

PROJECT: HOUSING ESTATE”

262

PAULINA JANOWSKA

URBAN SUMMER SCHOOL: OPEN FORM

270

KACPER KĘPIŃSKI

PHOTO–ESSAY

282

KAROL SAMBORSKI, ALEKSANDRA SKORŻYŃSKA

BIOGRAPHICAL NOTES

296

PL WSTĘP

УКР 5

ВСТУП

СОФІЯ ДЯК, ІЗАБЕЛА ПАСТУШКО SOFIA DIAK, IZABELA PASTUSZKO

MIKRO

МIКРО

ТЬЮТОРИ:

TOMASZ FUDALA, NATALIA OTRISZCZENKO

ТОМАШ ФУДАЛА, НАТАЛIЯ ОТРIЩЕНКО

UCZESTNICY:

УЧАСНИКИ:

ARPENIK ATABEKYAN, ARTA GASHI,

АРПЕНIК АТАБЕКЯН, АРТА ҐАШI,

TATIANA GURDUZA, WU-LUNG LU,

ТАТЬЯНА ҐУРДУЗА, ВУ-ЛУНГ ЛУ,

JEWGIENIJ OBRAZCOW,

ЄВГЕНIЙ ОБРАЗЦОВ,

ALEKSANDRA TUROWSKA

АЛЕКСАНДРА ТУРОВСЬКА

MEZO

МЕЗО

TUTORZY:

ТЬЮТОРИ:

MICHAŁ FRONK, NATALIA MYSAK

МIХАЛ ФРОНК, НАТАЛIЯ МИСАК

UCZESTNICZKI:

УЧАСНИКИ:

MANEL BEN ATTIA, ALINA GHISOLFI,

МАНЕЛЬ БЕН АТТIЯ, АЛIНА ҐIЗОЛЬФI,

ANASTASIIA IVANIUTA, BUSISIWE MGWENYA,

АНАСТАСIЯ IВАНЮТА, БУСIСIВЕ МҐВЕНЬЯ,

NATALIA RACZKOWSKA,

НАТАЛIЯ РАЧКОВСЬКА, IВАНА МIХАЕЛА ЖИМБРЕК

IVANA MIHAELA ŽIMBREK

MAKRO

186

МАКРО

TUTORKI:

ТЬЮТОРКИ:

DARIJA BOCZARNIKOWA, PAULINA PAGA

ДАРIЯ БОЧАРНИКОВА, ПАУЛIНА ПАҐА

UCZESTNICY:

УЧАСНИКИ:

MARIJA BADEWA, AXEL CATAPANG,

МАРІЯ БАДЕВА, АКСЕЛЬ КАТАПАНГ,

ADINA DECAU, TRINH DOAN,

АДIНА ДЕКАУ, ЧIНЬ ДОАН,

KAROLINA HETTCHEN, IGBAL SAFAROV

КАРОЛIНА ГЕТТХЕН, IҐБАЛ САФАРОВ

” PROJEKT: OSIEDLE”

263

«ПРОЕКТ: РАЙОН»

PAULINA JANOWSKA

ПАУЛIНА ЯНОВСЬКА

LETNIE STUDIUM MIASTA: 271 FORMA OTWARTA

МIСЬКА ЛIТНЯ ШКОЛА: ВIДКРИТА ФОРМА

KACPER KĘPIŃSKI

КАЦПЕР КЕМПIНСЬКИЙ

FOTOREPORTAŻ

282

ФОТОРЕПОРТАЖ

KAROL SAMBORSKI,

КАРОЛЬ САМБОРСЬКИЙ,

ALEKSANDRA SKORŻYŃSKA

АЛЕКСАНДРА СКОРЖИНСЬКА

BIOGRAMY

297

БIОГРАФIÏ

186

263

271

282

297

USS 2018

TUTORZY:

INTRODUCTION The “Urban Summer School: Open Form” in Lublin was both the first and the fourth. It became the first international event organized by the newly established National Institute of Architecture and Urban Planning in Poland. Also, it was the first summer school of the Center for Urban History to take place outside Ukraine, where the Center is based, and where this educational series was launched, called “Urban Summer School: Visions and Experiences”. It was also the fist time that both institutions worked together. Before, starting in 2016, three urban summer schools took place in Ukraine: twice in Lviv and once in the city of Slavutych. Thus, the “Open Form” became the fourth edition. The main idea of the series was to focus on urban planning and architecture within historical and social contexts. In particular, we aimed at exploring the visions of planners, experts, and decision-makers, as well as the experiences of inhabitants accommodating these plans into their everyday lives. The “Visions and Experiences” theme made it possible to look at planned cities, towns, and districts in socialist societies across different countries, periods and beyond, and to reflect critically on the legacies of twentieth-century urban developments within the frameworks of planned economy and socialist political systems. Thus, we tried to engage with and contribute to the broader history of ideas and implementations of new cities or urban areas in the twentieth century, and to critically assess contemporary changes, especially looking at mass-housing projects and discussions on urban condition and developments locally and internationally. Over the span of four years and four summer schools, the following key principles that define “Urban Summer School” Series were developed: INTERDISCIPLINARITY: facilitating dialogue and cooperation between urban planning, architecture, history, anthropology, cultural geography, sociology, and various other professional fields.

УКР

WSTĘP

ВСТУП

„Letnie Studium Miasta: Forma Otwarta” w Lublinie było jednocześnie i pierwszą, i czwartą odsłoną projektu. To pierwsza międzynarodowa szkoła letnia zrealizowana przez nowo utworzony polski Narodowy Instytut Architektury i Urbanistyki. Była to także pierwsza letnia szkoła Centrum Historii Miejskiej Europy Środkowo-Wschodniej, która odbyła się poza granicami Ukrainy – kraju macierzystego Centrum, w którym rozpoczął się cykl pod wspólnym tytułem „Letnie Studium Miasta: wizje i doświadczenia”. Był to również pierwszy wspólny projekt naszych dwóch instytucji. Poprzednie trzy edycje Letniego Studium Miasta realizowane były na Ukrainie, począwszy od 2016 roku – dwa razy we Lwowie, a raz w Sławutyczu. „Forma Otwarta” jest więc czwartą edycją. Główną ideą cyklu było skupienie się na planowaniu miejskim i architekturze w kontekstach historycznym i społecznym. Za cel postawiliśmy sobie w szczególności zbadanie wizji planistów, ekspertów i decydentów, a także doświadczeń mieszkańców, którzy te plany zagospodarowują, dostosowując je do swoich codziennych potrzeb. Hasło „wizje i doświadczenia” umożliwiło spojrzenie na planowane miasta i dzielnice w społeczeństwach socjalistycznych, w różnych krajach i różnych okresach, i pozwoliło na krytyczną refleksję nad spuścizną dwudziestowiecznej urbanistyki w kontekście gospodarki planowej i ustrojów socjalistycznych. Staraliśmy się włączyć do debaty i wnieść wkład do szeroko rozumianej historii idei i wdrożeń nowych miast oraz obszarów miejskich w XX wieku, a także krytycznie ocenić współczesne zmiany, zwłaszcza z perspektywy masowych projektów mieszkaniowych, dyskusji na temat kondycji miast oraz zjawisk, jakie zachodzą dziś na poziomie lokalnym i międzynarodowym. W ciągu czterech lat i czterech kolejnych edycji opracowano następujące kluczowe zasady definiujące serię Letniego Studium Miasta.

«Міська літня школа: Відкрита форма» в Любліні була першою і водночас — четвертою. Вона стала першою міжнародною школою, яку провів новостворений Національний інститут архітектури і урбаністики в Польщі. Крім того, для Центру міської історії це була перша літня школа, яка відбулася за межами України — країни, де розташований Центр і де були започатковані міські літні школи зі серії «Уявлення та досвіди». Обидві інституції також співпрацювали вперше. Попередні три літні школи відбувалися, починаючи з 2015 року, в Україні: двічі у Львові та одного разу — у місті Славутичі. Тож «відкритій формі» була присвячена четверта школа з нашої серії. Основна ідея цієї серії шкіл полягає в тому, щоб зосередитися на містобудуванні та архітектурі в історичних і соціальних контекстах. Зокрема, ми мали на меті вивчати бачення планувальників, експертів і тих, хто відповідав за ухвалення рішень, а також досвіди мешканців, які пристосовують ці плани до свого повсякденного життя. Тема «Уявлення та досвіди» дала змогу поглянути на заплановані міста, містечка та райони в соціалістичних суспільствах різних країн і періодів і критично поміркувати про спадки міського розвитку ХХ століття в рамках планової економіки та соціалістичних політичних систем. Відтак ми намагаємося зробити свій внесок і долучитися до ширшого вивчення історії задумів і реалізації нових міст або урбанізованих територій у ХХ столітті та критично оцінити сучасні зміни, особливу увагу звертаючи на проекти масових житлових комплексів та на обговорення поточного стану й розвитку міст і на місцевому, і на міжнародному рівні. За чотири роки та чотири школи ми виробили основні принципи, що визначають серію міських літніх шкіл:

INTERDYSCYPLINARNOŚĆ: umożliwianie dialogu i współpracy między urbanistyką, architekturą, historią, antropologią, geografią kulturową, socjologią i innymi dziedzinami.

МIЖДИСЦИПЛIНАРНIСТЬ: сприяння діалогу та співпраці між галузями містобудування, архітектури, історії, антропології, культурної географії, соціології та іншими професійними сферами.

USS 2018

EN EDUCATION THROUGH RESEARCH: applying developed-in-the-process methodological tools to specific contexts and situations, comprehensive fieldwork, discussions, and analysis.

INTRODUCTION

ENGAGEMENT: bridging education, research, and practice to promote the involvement of professionals, local inhabitants, and activists in spatial development; enhancing collaborative knowledge production. PUBLIC OUTREACH: conducting studies that directly or indirectly benefit communities, sharing the results with various audiences in diverse formats. LOCAL FOCUS: immersing into specificity of the place; highlighting both the richness of local contexts and multiplicities of layers, connections, and circulations in urban visions, practices, and experiences all over the world. GLOBAL PERSPECTIVES: encompassing a variety and diversity of educational and research experiences of participants to produce a more balanced and multi-faceted vision of global urban twentieth century. Based on these principles, a flexible structure was created to enable both continuity across subsequent editions and specificity of locations and contexts. Each year, the program focuses on a different city or an area within a city. The first school, “Novy Lviv/ New Lviv/ Nowy Lwów” (in partnership with the MARCH School of Architecture) was dedicated to a historic district that features modernist buildings of the 1920s and 1930s, as well as residential buildings of the second half of the last century. In a way, it encompassed a general agenda to investigate various facets of planned urbanity across the twentieth century. The 2016 school “The Idea of the City: Reality Check” in Slavutych (in cooperation with the Heinrich Böll Foundation and the “Urban Forms Center” NGO) explored “the last planned Soviet city” built under emergency conditions after the Chernobyl disaster in the context of radical political transformations. The location of the 2017 school “Sykhiv: Spaces, Memories, Practices” was the largest housing district in Lviv, a city mostly known for or associated with pre-twentieth century-built heritage.

УКР

EDUKACYJNE BADANIA W DZIAŁANIU: zastosowanie narzędzi metodologicznych, opracowanych w podejściu procesowym, do konkretnych kontekstów i sytuacji, wszechstronna praca w terenie, dyskusje i analizy.

ОСВIТА ЗА ПОСЕРЕДНИЦТВОМ ДОСЛIДЖЕНЬ: застосування розроблених у процесі навчання методологічних інструментів у конкретних контекстах і ситуаціях, всеохопні польові дослідження, обговорення й аналіз.

ZAANGAŻOWANIE: budowanie mostów między edukacją, badaniami i praktyką w celu promowania czynnego udziału specjalistów, lokalnych mieszkańców i aktywistów miejskich w rozwoju przestrzennym; wzmocnienie produkcji wiedzy opartej na współpracy.

ЗАЛУЧЕННЯ: побудова мостів між освітою, дослідженнями і практикою задля залучення фахівців, місцевих мешканців та активістів до розвитку простору; нарощування спільного виробництва знань.

NACISK NA LOKALNOŚĆ: zanurzenie w specyfice miejsca; podkreślanie zarówno bogactwa lokalnych kontekstów, jak i wielości warstw, powiązań i obiegów miejskich wizji, praktyk i doświadczeń na całym świecie. PERSPEKTYWA GLOBALNA: łączenie różnorodnych doświadczeń edukacyjnych i badawczych uczestników, pozwalające stworzyć bardziej zrównoważoną i wieloaspektową wizję dwudziestowiecznego miasta w kontekście globalnym. Na podstawie powyższych zasad stworzono elastyczną strukturę, która zapewnia ciągłość między poszczególnymi edycjami szkoły, a jednocześnie bierze pod uwagę specyfikę miejsca i kontekstu. W poszczególnych latach program szkoły skupiał się na innym mieście lub dzielnicy. Pierwsza szkoła pt. „Nowy Lwów” (zorganizowana we współpracy z Moskiewską Szkołą Architektury) została poświęcona historycznej dzielnicy Lwowa z modernistycznymi budynkami z lat 20. i 30., uzupełnionymi zabudową mieszkalną pochodzącą z drugiej połowy XX wieku. W ogólnym ujęciu zajęliśmy się badaniem różnych aspektów planowanej urbanistyki ubiegłego wieku. W 2016 roku edycja zatytułowana „Idea miasta: realia” w Sławutyczu (zorganizowana we współpracy z Fundacją Heinricha Bölla i organizacją pozarządową Urban Forms Centre) badała „ostatnie zaplanowane miasto radzieckie” zbudowane w sytuacji nadzwyczajnej, po katastrofie w Czarnobylu, w kontekście radykalnych przemian politycznych. Miejscem realizacji szkoły w 2017 roku, pod hasłem „Sychów: przestrzeń, pamięć,

ВНЕСОК ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТI: проведення досліджень, які безпосередньо або опосередковано приносять користь громадам, поширення результатів серед різних аудиторій у різних форматах. МIСЦЕВИЙ ФОКУС: заглиблення в місцеву специфіку; акцентування як на багатстві місцевих контекстів, так і на різноманітності шарів, зв’язків і способів поширення уявлень про місто, міських практик і досвідів в усьому світі. ГЛОБАЛЬНI ПЕРСПЕКТИВИ: охоплення всього багатства й різноманітності досвідів учасників задля вироблення більш збалансованого і різнобічного бачення ХХ століття у глобальному міському контексті. На основі цих принципів була створена гнучка структура для забезпечення безперервності між проведеними в різні роки школами та специфікою місць і контекстів. Щороку програма фокусується на різних містах або районах міста. Перша школа, «Новий Львів» (у партнерстві з Архітектурною школою МАРШ), була присвячена історичному району з модерністською забудовою 1920–1930-х років, а також житловими будинками другої половини ХХ сторіччя. У певному сенсі вона охоплювала загальну програму дослідження різних аспектів планового урбанізму у ХХ столітті. Школа 2016 року, «Ідея міста: перевірка реальністю» у Славутичі (у співпраці з Фондом Гайнріха Бьолля та ГО «Urban Forms Center»), досліджувала «останнє радянське планове місто», побудоване за надзвичайних умов після Чорнобильської катастрофи, у контексті радикальних політичних перетворень. Школа 2017 року, «Сихів: простори, пам’яті, практики», проходила в найбільшому житловому районі Сихів у Львові — місті, яке здебільшого знають

USS 2018

PODNOSZENIE ŚWIADOMOŚCI SPOŁECZNEJ: prowadzenie badań, które bezpośrednio lub pośrednio przynoszą korzyści społecznościom, dzielenie się wynikami z różnymi grupami odbiorców w różnych formatach.

INTRODUCTION

EN While international from the beginning, especially in terms of partnerships, tutors, and above all, participants, in 2018 the project entered a new stage, by taking place in Poland. Such transborder move was possible in cooperation with the NIAiU. The Open Form summer school in Lublin, with events in Szumin and in Warsaw, combined experience, expertise and capacities of institutions across Polish and Ukrainian border to share research and reflection on the heritage of the Open Form idea by Zofia and Oskar Hansen, with participants from 14 countries globally. This became a conversation on legacies of concepts from the twentieth century that can contribute to a better understanding of our present, and horizons of our future. The primary location of the 2018 school was Lublin, the largest city in eastern Poland. Like many other places, Lublin began a journey to modernity at the beginning of the twentieth century, with influx of people to the city, development of new quarters, and searching for solutions through urban planning. The city was growing as an administrative and economic center of the agricultural region within new contexts of postwar reconstruction, and policies of the Second Polish Republic. The Second World War became a radical watershed, with most of the city’s Jewish population murdered, and the establishment of the Polish Communist state. New socialist arrangement of reality was based largely on modern urban planning that shaped spatial development of the city after the destruction and devastation of the war. Lublin has received a new role as a major urban center of the eastern region of post-war Poland, given the shift of the border to the west. The emergence of large institutions such as the Maria Curie-Skłodowska University resulted in the design and construction of a completely new campus. This example of zoning – the separation of districts with specific functions in urban tissue – reflected the principles and assumptions of Le Corbusier’s urban planning. While post-war development of the city of Lublin was in place already in the late 1940s, it reached its apex in the 1960s. The search for modern planning solutions and the rational shaping of the urban landscape lay at the heart of the new local plan issued in 1959, developed by the city’s planning office. Multi-family housing was at the core of the urban development. Probably the best example of the theories and approaches applied was the first housing project of the Lublin housing cooperative: the Juliusz Słowacki estate. Designed by the couple of architects Zofia and Oskar Hansen, and implemented in 1964–1970, it became a practical application of the assumptions of their Open

УКР

praktyka”, była największa dzielnica mieszkaniowa Lwowa, znana głównie z zabudowy sprzed XX wieku. Chociaż szkoła od samego początku miała wymiar międzynarodowy – oparta była na międzynarodowym partnerstwie, opiekunowie naukowi, a przede wszystkim uczestnicy, pochodzili z różnych krajów – to rok 2018 otworzył kolejny rozdział: najnowsza edycja odbyła się w Polsce. Ten transgraniczny zabieg był możliwy we współpracy z NIAiU. Letnia szkoła Formy Otwartej odbyła się w Lublinie – częściowo także w Szuminie i w Warszawie – łącząc doświadczenie, wiedzę i umiejętności instytucji z Polski i Ukrainy, a zarazem umożliwiając uczestnikom pochodzącym z 14 krajów z całego świata dzielenie się wynikami badań i refleksjami nad spuścizną koncepcji Formy Otwartej autorstwa Zofii i Oskara Hansenów. Szkoła letnia stała się forum debaty na temat dziedzictwa dwudziestowiecznych idei, która być może przyczyni się do lepszego zrozumienia naszej dzisiejszej rzeczywistości i horyzontów naszego jutra. Większość zajęć Letniego Studium Miasta w 2018 roku odbywała się w Lublinie, największym ośrodku miejskim we wschodniej Polsce. Podobnie jak wiele innych miast, Lublin rozpoczął podróż do nowoczesności na początku XX wieku wraz z napływem mieszkańców, rozbudową nowych dzielnic i poszukiwaniem rozwiązań na drodze planowania urbanistycznego. Miasto rozrastało się jako administracyjne i gospodarcze centrum regionu rolniczego w okolicznościach powojennej odbudowy i polityki II Rzeczypospolitej. Druga wojna światowa była radykalnym przełomem w historii miasta – zginęła większość żydowskich mieszkańców miasta, a po wojnie utworzono polskie państwo komunistyczne. Nowa socjalistyczna rzeczywistość opierała się w dużej mierze na nowoczesnym planowaniu urbanistycznym, które ukształtowało rozwój przestrzenny miasta po zniszczeniach wojennych. Lublin otrzymał nową funkcję: głównego ośrodka miejskiego wschodniego regionu Polski, z uwagi na przesunięcie granicy na zachód. Powstanie i zlokalizowane tutaj dużych instytucji, takich jak Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej, zaowocowało zaprojektowaniem i zbudowaniem nowego kampusu. Ten przykład podziału na strefy – wydzielenia obszarów o określonych funkcjach w tkance miejskiej – odzwierciedla zasady i założenia urbanistyczne Le Corbusiera. Powojenny rozwój Lublina trwał już od końca lat 40. XX wieku, w latach 60. osiągnął zaś punkt szczytowy. Poszukiwanie nowoczesnych rozwiązań

за спадщиною, зведеною до ХХ століття, і з нею пов’язують. Хоч проект і був міжнародним від самого початку, особливо з огляду на партнерство, викладачів і насамперед учасників, у 2018-му році він перейшов на нову стадію: відбувся в Польщі. Такий перетин кордону став можливий завдяки співпраці з НІАіУ. Присвячена «відкритій формі» школа в Любліні, з подіями у Шуміні та Варшаві, поєднувала досвід, знання та можливості інституцій, розташованих обабіч польсько-українського кордону, щоб поділитися дослідженнями і роздумами про спадщину запропонованої Софією та Оскаром Гансенами ідеї «відкритої форми» з учасниками з 14 країн світу. Усе це вилилося в розмову про спадщину концепцій ХХ століття, що може посприяти кращому розумінню нашого сьогодення й обріїв нашого завтра. Школа 2018 року відбувалася здебільшого в Любліні — найбільшому місті Східної Польщі. Як і багато інших локацій, це місто вирушило в подорож до модерності на початку ХХ століття з припливом людей і розробкою нових теренів для розвитку й пошуку рішень через містобудування. Місто зростало як адміністративний та економічний центр сільськогосподарського регіону в нових контекстах післявоєнного відновлення та політики Другої Польської Республіки. Друга світова війна стала радикальним вододілом, адже тоді загинула більшість єврейського населення міста, а згодом постала польська комуністична держава. Новий соціалістичний устрій дійсності ґрунтувався в основному на сучасному міському плануванні, що й сформувало просторовий розвиток міста після руйнування і спустошення під час війни. З огляду на те, що кордон пересунувся на захід, Люблін отримав нову роль одного з головних міських осередків східного регіону повоєнної Польщі. Розташування в місті великих закладів, як, скажімо, університет імені Марії Кюрі-Склодовської, спонукало до розробки та будівництва цілковито нового університетського містечка. Цей приклад зонування — виокремлення в міській тканині районів з певними функціями — відображав принципи і припущення, характерні для містобудування Корбюзьє. Хоча післявоєнний розвиток Люб ліна відбувався вже наприкінці 1940-х років, свого апогею він досяг у 1960-х. Новий план міста 1959 року, розроблений міською містобудівною студією, спирався на пошук сучасних

USS 2018

INTRODUCTION

EN Form theory in the aspect of urban planning. The Estate was chosen as the key location of the “Urban Summer School: Open Form”. At this point, we would like to thank all those who contributed to the creation and implementation of this international collaborative venture. First, we would like to thank our partners, the Museum of Modern Art in Warsaw in the persons of Director Joanna Mytkowska and Deputy Director Marcel Andino Velez; City of Lublin and “Chatka Żaka” Academic Culture Center of Maria Curie-Skłodowska University with Director Edyta Karczmarska, who provided institutional support and welcomed participants with hospitality and generosity. The program of the school, its intensive working process, and this documentation are all results of fruitful cooperation and partnership between the curators Tomek Fudala and Paulina Paga, and the tutors Natalia Otrishchenko, Natalia Mysak, Michał Fronk and Daria Bocharnikova. Above all, we thank the participants who worked in the “MICRO” Group: Arpenik Atabekyan, Arta Gashi, Tatiana Gurduza, Wu-lung Lu, Ievgenii Obraztsov, Aleksandra Turowska; the “MESO” Group: Manel Ben Attia, Alina Ghisolfi, Anastasiia Ivaniuta, Busisiwe Mgwenya, Natalia Raczkowska, Ivana Mihaela Žimbrek; and the “MACRO” Group: Mariya Badeva, Axel Catapang, Adina Deacu, Trinh Doan, Karolina Hettchen, Igbal Safarov. They brought and generously shared their experiences and stories from Argentina, Azerbaijan, Bulgaria, China, Croatia, Germany, Kosovo, Norway, Philippines, Poland, Romania, South Africa, Taiwan, Tunisia, Ukraine, and Vietnam. Last but not least, we would like to acknowledge the commitment and hard work by the teams of the National Institute of Architecture and Urban Planning in Warsaw, and the Center for Urban History of East Central Europe in Lviv, in particular Kacper Kępiński, the school’s coordinator, Ilona Woźniak, logistics assistant, and Paulina Janowska and Khrystia Boiko, curators of the program for children. Professionalism and dedication of Karolina AndrzejewskaBatko made this publication possible and our warm thanks go to her on behalf of everybody involved in the summer school. Sharing the results and documentation of the 2018 summer school, we are looking forward to exploring new locations, welcoming new participants, and contributing to joint conversations among people of different backgrounds. The school’s development is an ongoing journey through places with people. It is a journey that opens new collaborations, reaches for new opportunities, poses and

УКР

planistycznych i racjonalne kształtowanie krajobrazu miejskiego leżało u podstaw nowego planu przestrzennego z 1959 roku, opracowanego przez Lubelską Pracownię Urbanistyczną. Budownictwo wielorodzinne stanowiło rdzeń rozwoju miasta. Prawdopodobnie najlepszym przykładem zastosowania ówczesnych teorii i podejść było pierwsze z osiedli Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej: osiedle Juliusza Słowackiego. Zaprojektowane przez Zofię i Oskara Hansenów, wybudowane w latach 1964–1970, stało się praktyczną realizacją założeń teorii Formy Otwartej w aspekcie urbanistycznym. Osiedle zostało wybrane na główną lokalizację „Letniego Studium Miasta: Formy Otwartej”. W tym miejscu chcielibyśmy podziękować wszystkim, którzy przyczynili się do zapoczątkowania i wdrożenia tej międzynarodowej inicjatywy. W pierwszej kolejności dziękujemy naszym partnerom: Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie w osobie dyrektorki Joanny Mytkowskiej i wicedyrektora Marcela Andino Veleza oraz Miastu Lublin i Akademickiemu Centrum Kultury Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej „Chatka Żaka” z jego dyrektorką Edytą Karczmarską – którzy zapewnili szkole wsparcie instytucjonalne i przyjęli jej uczestników gościnnie i hojnie. Program szkoły, intensywna aktywność oraz niniejsza dokumentacja to wynik owocnej współpracy kuratorów Tomasza Fudali i Pauliny Pagi, a także opiekunów naukowych Natalii Otriszczenko, Natalii Mysak, Michała Fronka i Darii Boczarnikowej. Nade wszystko jednak podziękowania niech przyjmą uczestnicy – pracujący w grupie MIKRO: Arpenik Atabekyan, Arta Gashi, Tatiana Gurduza, Wu-lung Lu, Jewgienij Obrazcow, Aleksandra Turowska; w grupie MEZO: Manel Ben Attia, Alina Ghisolfi, Anastasija Iwaniuta, Busisiwe Mgwenya, Natalia Raczkowska, Ivana Mihaela Žimbrek; w grupie MAKRO: Marija Badewa, Axel Catapang, Adina Deacu, Trinh Doan, Karolina Hettchen, Igbal Safarov. Przywieźli ze sobą bogate doświadczenia i historie z Argentyny, Azerbejdżanu, Bułgarii, Chin, Chorwacji, Niemiec, Kosowa, Norwegii, Filipin, Polski, Rumunii, Tajwanu, Tunezji, Republiki Południowej Afryki, Ukrainy i Wietnamu. Na koniec chcielibyśmy podziękować za zaangażowanie i pracę zespołom Narodowego Instytutu Architektury i Urbanistyki w Warszawie i Centrum Historii Miejskiej Europy Środkowo-Wschodniej we Lwowie, w szczególności Kacprowi Kępińskiemu, koordynatorowi szkoły, Ilonie Woźniak, asystentce do spraw logistyki, oraz Paulinie Janowskiej i Khrystii Boiko, kuratorkom

рішень у сфері планування та раціонального формування міського ландшафту. У центрі міського розвитку було багатоквартирне житло. Мабуть, найкращим прикладом застосованих тоді теорій і підходів був перший житловий масив Люблінського житлового кооперативу: район Юліуша Словацького. Розроблений подружжям архітекторів Софією й Оскаром Гансенами і реалізований у 1964–1970 роках, він став практичним утіленням властивих їхній теорії відкритої форми припущень в аспекті містобудування. Саме його було обрано ключовою локацією «Міської літньої школи: відкрита форма». Тут хочемо висловити вдячність усім, хто долучився до організації та здійснення цього міжнародного проекту. По-перше, ми хотіли б подякувати нашим партнерам, Музею сучасного мистецтва у Варшаві в особах директорки Йоанни Митковської та заступника директора Марселя Андіно-Велеса, місту Любліну та Академічному культурному центру університету імені Марії Кюрі-Склодовської «Хатка Жака» разом з директоркою Едитою Карчмарською, яка надала нашому проекту інституційну підтримку та гостинно і щиро вітала учасників. Програма школи, її інтенсивна робота та документація є результатом плідної співпраці і партнерства кураторів Томаша Фудали та Пауліни Паґи, а також викладачів Наталі Отріщенко, Наталії Мисак, Міхала Фронка та Дарії Бочарнікової. Передусім дякуємо учасникам і учасницям, які працювали у групі МІКРО: Арпенік Атабекян, Арті Ґаші, Татьяні Ґурдузі, Ву-Лунгу Лу, Євгенію Образцову, Александрі Туровській; у групі МЕЗО: Манель Бен Аттія, Аліні Ґізольфі, Анастасії Іванюті, Бусісіве Мґвенья, Наталії Рачковській, Івані Міхаелі Жимбрек; у групі МАКРО: Марії Бадевій, Акселеві Катапангу, Адіні Декау, Чінь Доан, Кароліні Геттхен, Іґбалові Сафарову. З Аргентини, Азербайджану, Болгарії, Китаю, Хорватії, Німеччини, Косова, Норвегії, Філіппін, Польщі, Румунії, Тайваню, Тунісу, Південної Африки, України та В’єтнаму вони привезли свій досвід та історії і щедро ними поділилися. Насамкінець — за порядком, але не за вагомістю внеску — ми хотіли б відзначити відданість та роботу команд Національного інституту архітектури і урбаністики у Варшаві і Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові, зокрема: Каспера Кемпінського, координатора школи, Ілони Возняк, асистентки з

USS 2018

EN explores questions in different settings to have a more nuanced – but continuously open – conversation on the ways we imagine, live and shape our environments. Sofia Dyak, director, Center for Urban History of East Central Europe

INTRODUCTION

Izabela Pastuszko, acting director, National Institute of Architecture and UrbanPlanning

УКР

programu dla dzieci. Profesjonalizm i poświęcenie Karoliny Andrzejewskiej-Batko sprawiły, że niniejsza publikacja stała się możliwa, za co chcielibyśmy jej serdecznie podziękować w imieniu wszystkich osób zaangażowanych w projekt. Dzieląc się wynikami i dokumentacją szkoły letniej 2018 roku, jednocześnie z niecierpliwością czekamy na kolejne działania w nowych miejscach, z nowymi uczestnikami, przyczyniające się do dialogu między ludźmi z różnych dziedzin i środowisk. Podróż, którą jest szkoła letnia, trwa nadal – na jej drodze są miejsca, w których spotykają się ludzie i otwierają nowe możliwości współpracy, pojawiają się pytania i tematy badawcze we wciąż nowych kontekstach, prowadząc do coraz bardziej zniuansowanej, ale zawsze otwartej rozmowy o tym, jak wyobrażamy sobie nasze otoczenie, jak w nim zamieszkujemy, i jak je kształtujemy.

логістики, та Пауліни Яновської і Христі Бойко, кураторок програми для дітей. Це видання стало можливим завдяки професіоналізму і самопосвяті Кароліни Анджеєвської-Батко, тож ми хотіли б також щиро подякувати їй від імені всіх учасників школи. Обмінюючись висновками та задокументованими результатами літньої школи 2018 року, ми з нетерпінням чекаємо дослідження нових місць, вітаємо нових учасників, сприяємо спілкуванню між людьми з різним досвідом. Розвиток школи — це безупинна мандрівка різними місцями та поміж різними людьми, яка відкриває нові можливості для співпраці, виявляє нові перспективи, дарує нагоду порушувати й розглядати різні питання в різних умовах, сприяючи відтак насиченій нюансами і водночас постійно відкритій розмові про те, як ми уявляємо, проживаємо і формуємо своє середовище.

Sofia Diak, dyrektor Centrum Historii Miejskiej Europy

Środkowo-Wschodniej

Софія Дяк, директорка Центру

Izabela Pastuszko, zastępca dyrektora

Європи

Narodowego Instytutu Architektury i Urbanistyki

міської історії Центрально-Східної

Ізабела Пастушко, заступниця

директора Національного інституту архітектури і урбаністики

USS 2018

MICRO МIКРО

MIKRO

INTRODUCTION MICRO

HOW TO INHABIT? THE “MICRO” SCALE IN THE ARCHITECTURAL PROJECTS BY OSKAR AND ZOFIA HANSEN

TOMASZ FUDALA

When talking about twentieth-century European housing, one cannot fail to mention Zofia and Oskar Hansen, a pair of architects who devoted their most important joint projects to the architecture of housing estates. Lublin – Warsaw – Szumin are places where they tested their concepts, and this is where the “Urban Summer School” was held. The Hansens designed flats that met the norms of the socialist economy, and offered a modest but decent standard. They also created visionary projects of the Linear Continuous System, aimed at improving housing conditions of the future. Last but not least, they created a rare example of wooden construction in twentieth-century modern architecture: the Open Form manifesto embodied in their smallest project – namely, their own house, located in the picturesque backwater of the Bug River. For Hansen himself, the “micro” scale was an important category in thinking about residential interiors. This was the scale of the apartment, which is the nearest to us, as the space of our everyday life and the area of utmost intimacy. In 1961, the Hansens designed the Słowacki housing estate in Lublin, with flats that were a testing ground for the micro scale. “In order to make Słowacki housing estate, it was necessary to put tremendous effort in all the dealings with the investor and the commissions, never leaving the table, etc.” – Hansen recalled many years later. “You had to work a lot, for little money”. The housing estate was designed at the time when Hansen still believed in the potential of communist Poland “housing factories” and the project of socialist housing as challenge worth pursuing.

УКР

WSTĘP MIKRO

ВСТУП МIКРО

JAK MIESZKAĆ? SKALA MIKRO W PROJEKTACH ARCHITEKTONICZNYCH OSKARA I ZOFII HANSENÓW

ЯК ЖИТИ? МIКРОМАСШТАБ В АРХIТЕКТУРНИХ ПРОЕКТАХ ОСКАРА ТА СОФIÏ ГАНСЕНIВ

TOMASZ FUDALA

ТОМАШ ФУДАЛА

Opowiadając o europejskim mieszkalnictwie XX wieku, nie można pominąć Zofii i Oskara Hansenów, pary architektów, którzy swoje najważniejsze wspólne projekty poświęcili architekturze osiedli. Lublin, Warszawa, Szumin to miejsca, gdzie testowali swoje koncepcje i gdzie w 2018 roku odbyło się „Letnie Studium Miasta”. Od mieszkań wypełniających normy socjalistycznej gospodarki i oferujących skromny, ale godny standard, po wizjonerskie projekty Linearnego Systemu Ciągłego mające poprawić mieszkalnictwo przyszłości. I wreszcie istotny jest najmniejszy, ale rzadki w architekturze nowoczesnej XX wieku przykład architektury drewnianej – manifest Formy Otwartej zrealizowany w domu własnym położonym w malowniczym starorzeczu Bugu. Ważną kategorią w myśleniu o mieszkaniowych wnętrzach była dla Hansena skala mikro. Skala mieszkania, najbliższa człowiekowi przestrzeń codziennego życia i obszar intymności. W 1961 roku Hansenowie projektowali osiedle Słowackiego w Lublinie, którego mieszkania były polem testowania skali mikro. „Po to, żeby zrobić osiedle Słowackiego, trzeba się było namęczyć z inwestorem i komisjami, nie odchodzić od stołu itd.” – mówił po latach Hansen. „Trzeba było dużo pracować i mało zarabiać”. Osiedle zostało zaprojektowane, gdy Hansen wierzył jeszcze w możliwości peerelowskich fabryk domów i projekt socjalistycznego mieszkalnictwa jako wyzwania, które warto podejmować. Innym miejscem przenikania się skali mikro z większymi skalami jest drewniany dom położony

Говорячи про європейське житло ХХ століття, не можна не згадати про Софію та Оскара Гансенів — подружжя архітекторів, які присвятили свої найважливіші спільні проекти архітектурі житлових районів. Люблін, Варшава, Шумін — ось місця, де вони тестували свої концепції, тож саме там і відбувалася Міська літня школа. Гансени проектували помешкання, які відповідали нормам соціалістичної економіки, і пропонували скромний, але гідний стандарт. Вони також створили перспективні проекти лінійної безперервної системи, спрямовані на поліпшення житлових умов майбутнього. Останнє за часом, але не за вагомістю творіння Гансенів — це рідкісний приклад дерев'яного будівництва в сучасній архітектурі ХХ століття: маніфест «відкритої форми», втілений у їхньому найменшому проекті — власному будинку, розташованому біля мальовничої заводі на річці Буг. Для самого Гансена мікромасштаб становив важливу категорію в осмисленні житлових інтер'єрів. Це був масштаб помешкання, для нас найближчий, оскільки це — простір нашого повсякденного життя і терен граничної близькості. У 1961 році Гансени розробили район Юліуша Словацького в Любліні, де помешкання були своєрідними випробувальними майданчиками для мікромасштабу. «Щоб побудувати район Словацького, треба було докласти величезних зусиль у полагодженні всіх справ з інвестором та комісіями, практично не відходити від столу і т. д. — згадував через

USS 2018

MICRO

Sketch inspired by the Juliusz Słowacki housing estate’s balconies Szkic zainspirowany balkonami na osiedlu Juliusza Słowackiego Ескiз, натхнений балконами житлового масиву Юлiуша Словацького © Tatiana Gurduza

ADAPTATIONS OF PHYSICAL STRUCTURES: NOT ONLY ROOFS AND RAILINGS

The issue of human agency leads us to reflections on the materiality of changes that residents have made in regard to their apartments in general, and balconies in particular. We decided to outline this topic by using the concept of “adaptability.” Concerning the modifications of dwelling units due to the changes in society, which consequently bring new needs of inhabitants, we would start with questions: What is adaptable architecture? Why is it necessary? How can it be attained through design?15 Raising these questions and elaborating on these issues would help – us, the Słowacki housing estate community, local authorities and policy makers – to think about the possible and needed adaptations of the balconies without threatening the architectural aesthetic and heritage values. What is adaptable architecture? We could define it as the capacity of the built environment to support multiple functions, without altering the architecture16. Contemporary technological advancements, changes in the structure of the population, shifts in the systems of values all produce new challenges, which need adaptable solutions. These global processes could be traced to the local level of the Słowacki housing 15 R. Schmidt III, S. Austin, Adaptable Architecture – theory and practice, Routledge, Abingdon, 2016. 16 R.J. Farrow, A.C. Labrador, J.D. Crews, The Road to Flexibility: Adaptability, Transformability, and Convertibility, July 2012. Available at https://www.healthcaredesignmagazine.com/trends/architecture/ road-flexibility-adaptability-transformability-and-convertibility/ (accessed on 25 September 2018).

УКР

tego świadomi – a do jakiego stopnia uważali, że wprowadzili się do „skończonego produktu” i nikt im nie powiedział, że przestrzeń, w której zamieszkali, można i należy modyfikować. Związana z tym jest również kwestia praw autorskich. Z informacji pozyskanych od respondentów wynika, że spółdzielnia odmówiła przeprowadzenia pewnych remontów właśnie z tego powodu. Pojawia się zatem nowy podmiot: spadkobierca praw autorskich. To interesujący temat, który warto podjąć w dalszych badaniach: jak sztuka, architektura i funkcjonalizm wchodzą w interakcje w środowisku będącym pod ochroną konserwatorską? To z kolei prowadzi nas do następnego pytania: jak w tym przypadku należy rozumieć pojęcie dziedzictwa? Sprawczość ograniczają nie tylko ramy podyktowane przez lokalne i globalne systemy polityczne. Jest ona kształtowana również przez reguły kolektywu. Mieszkańcy muszą organizować swoje życie i przestrzeń wokół siebie, przyjmując innych ludzi za punkt odniesienia. Codzienne praktyki mieszkańców kształtują także drobne konflikty – tak jak konflikt dotyczący sprzątania klatki schodowej, który znamy z relacji jednej z respondentek13. Na osiedlu Słowackiego niedostatki zgrzebnie wyposażonych mieszkań rekompensują tzw. „urządzenia społeczne” (infrastruktura socjalna), jak np. wspólna suszarnia. Wspólnota musiała wypracować umiejętność komunikowania kolektywnych i indywidualnych potrzeb, szukać równowagi między byciem razem a potrzebą prywatności, a także przyczyniać się do tworzenia miejsc interakcji, ponieważ na terenie osiedla przestrzeń wspólna bardzo blisko sąsiaduje z przestrzenią prywatną. Czy balkony rzeczywiście stały się – tak jak chciał architekt – „wykreowaną przestrzenią zdarzeń w środowisku, architekturą Formy Otwartej?”. Czy „związek między mieszkaniem a zintegrowaną, kolektywną formą wyrażą bogactwo wielkiej liczby, w przeciwieństwie do uniformizacji?”14.

що простір тут може бути різним і, фактично, передбачає можливість змін. Із цими модифікаціями також пов'язане питання авторського права. Наскільки нам відомо від наших оповідачів і оповідачок, певні реконструкцїї кооператив відмовився проводити власне з цієї причини. Тож тут з'являється нова тема: успадкування авторського права. Відтак маємо питання для майбутнього дослідження: як мистецтво, архітектура та функціоналізм взаємодіють у середовищі, що має статус пам’ятки? І це питання веде нас ще далі: як ми взагалі розуміємо поняття спадщини? Крім обмежень, продиктованих місцевими та глобальними політичними системами, межі людської агентності формують і правила колективу. Мешканець чи мешканка має організовувати своє життя і простір, враховуючи інших людей. Навіть найменший конфлікт, пов’язаний із прибиранням сходів, про який нам відомо від нашої оповідачки13, формує повсякденні практики мешканців. У житловому районі Юліуша Словацького скромно обладнані помешкання компенсують так звані «соціальні пристрої» (urządzenia społeczne), як-от спільна сушильна кімната. Громада мала виробити здатність комунікувати з приводу колективних та індивідуальних потреб, знайти рівновагу між перебуванням разом і потребою в усамітненні, а також сприяти створенню осередків для взаємодїї, оскільки в цій дільниці суспільний та особистий простори розташовані зовсім поруч. Маємо відкриті запитання: чи стали балкони, згідно з ідеєю архітектора, «створеним простором для довколишніх подій — архітектурою відкритої форми»? чи існує «зв'язок між помешканням і комплексною, колективною формою, багатством великого числа — на противагу одноманітності?»14.

ADAPTACJE STRUKTUR FIZYCZNYCH: NIE TYLKO DASZKI I BARIERKI

ПРИСТОСУВАННЯ ФIЗИЧНИХ СТРУКТУР: НЕ ТIЛЬКИ ДАШКИ ТА ПОРУЧНI

Kwestia sprawczości prowadzi nas do refleksji nad materialnymi zmianami, które mieszkańcy wprowadzili w swoich mieszkaniach, w szczególności na balkonach. Postanowiliśmy odnieść się 13 Nasza rozmówczyni wyliczała liczbę stopni, które sama musi posprzątać („klatka schodowa jest cholernie wielka, najpierw 12 stopni, a potem jeszcze 12, w sumie 24!” – mówiła), ponieważ sąsiedzi odmawiają udziału w tej czynności. 14 O. Hansen, Struktury wizualne: o wizualnej semantyce: forma zamknięta czy forma otwarta?, Narodowa Galeria Sztuki, Warszawa 2005.

Питання людської агентності веде нас до роздумів про суттєвість змін, що їх зробили мешканці як у своїх помешканнях загалом, так 13 Жінка порахувала, скільки східців має прибирати, бо її сусіди не хочуть цього робити («Сходи збіса великі: 12 і 12 сходинок, разом 24!» — сказала вона нам). 14 O. Hansen, Struktury wizualne: o wizualnej semantyce: forma zamknięta czy forma otwarta?, Zachęta Narodowa Galeria Sztuki, Warszawa 2005.

USS 2018

MICRO

enhancing the wellbeing of users (often privacy related) and, therefore, the material adaptations reflected the individual needs on the collective level. People were using materials of different types, as well as patterns and colours, according to their taste and economical status. As the Słowacki housing estate blocks are liveable and they were originally designed for people in reference to the idea of the Open Form, those changes or adaptations should be sustainable, both for the users and for the architecture of the building itself. How can adaptability be attained through design? As we have seen, the balconies have undergone the changes of their usage, because of the changes in inhabitants’ lifestyles. There have been material add-ons to the balconies’ structures in order to adapt the space to the users’ needs for privacy and safety. Despite claims on the part of some inhabitants that there are regulations, which forbid them to make changes to the balconies, according to our observations, almost half of the balconies or more had been modified. However, there are no considerable changes to the physical structure – just supplementing the existing frame with new elements. This means that adaptability of space is manifested through adding new components and materials. Changes and additions as they already happened will continue to occur. But at least the adaptable changes should take place according to legal regulations or specific design guidelines. Technicalities should be decided by the actors and stakeholders involved in the process. This general framework must find the ways of integrating new materials, with

Changes of physical structures Zmiany konstrukcji fizycznej Змiни фiзичних структур © Oksana Nesterenko

УКР

i możliwość łatwej modyfikacji. Wielofunkcyjność przestrzeni oznacza, że różni ludzie mogą korzystać z tej samej przestrzeni na wiele sposobów. Niektórzy używają balkonu jako miejsca do suszenia prania, inni do palenia papierosów albo do spotkań towarzyskich. Mieszkańcy stosują wielu materiałów, aby dostosować przestrzeń do swoich potrzeb – od metalowych siatek przez nieprzezroczyste plastikowe płyty nakładane na barierki po blaszane daszki itp. Kiedy zaangażowani aktorzy wprowadzają na balkonach zmiany bez narażania rzeczywistych wartości estetycznych architektury, to możemy mówić o adaptowalności poprzez modyfikację struktury. Dlaczego adaptowalność jest konieczna? Zgodnie z tym, co udało nam się ustalić na podstawie obserwacji przeprowadzonych w jednym z „wężowych” bloków na osiedlu Słowackiego, na 281 udokumentowanych balkonów w przestrzeni 66% z nich wprowadzono jakieś zmiany. Na większości z balkonów barierki zostały całkowicie zasłonięte, a niektóre balustrady zasłonięto tylko częściowo lub pokryto przezroczystym materiałem. Zaobserwowaliśmy również dodatkowe daszki nad 48% balkonów. Oznacza to, że niemal połowa mieszkańców uznała, że konieczne będzie zastosowanie dodatkowych struktur i materiałów, aby móc zaspokoić własne potrzeby związane z codziennym użytkowaniem balkonu. Na podstawie obserwacji pochodzących z badań terenowych postawiliśmy pytanie: Czy należy zacząć myśleć o rozwiązaniach i „wzorcach postępowania” strukturalnej adaptacji balkonów, która potencjalnie mogłaby nieść ze sobą zmianę tożsamości architektonicznej osiedla? Budynki osiedla już przeszły liczne transformacje w następstwie wielofunkcyjnego wykorzystania balkonów oraz ewolucji potrzeb mieszkańców. Najczęściej wprowadzano modyfikacje na poziomie indywidualnym – ze względu na kwestie bezpieczeństwa bądź w celu poprawy dobrostanu użytkowników (zwykle związanego z ochroną prywatności), a zatem dostosowania materialne odzwierciedlały indywidualne potrzeby, przenosząc je na poziom kolektywu. Mieszkańcy używali różnych materiałów, wzorów i kolorów, w zależności od indywidualnego gustu oraz statusu ekonomicznego. Ponieważ bloki na osiedlu Słowackiego są przyjazne dla mieszkańców – i już w pierwotnym założeniu zostały zaprojektowane w duchu koncepcji Formy Otwartej – to wszelkie zmiany czy adaptacje powinny być zrównoważone, zarówno z punktu widzenia użytkowników, jak również samej architektury budynku.

тиві певні особливості, як-от адаптивність, багатофункціональність та можливість легко його модифікувати. Багатофункціональність простору означає, що різні люди можуть використовувати один і той самий простір по-різному. Одні люди використовують балкон як місце для сушіння одягу, інші — для паління, ще інші — для спілкування. Коли ж справа доходить до питань, пов’язаних зі спілкуванням та безпекою (захист від голубів і безпека малюків чи котів), люди, як правило, використовують для пристосування простору до своїх потреб різні матеріали — металеві сітки та непрозорі пластикові листи на поручнях, металеві дашки тощо. Коли залучені агенти змінюють балкони, не ставлячи під ризик цінності архітектурної естетики, тоді через модифікацію структури й досягають адаптивності. Чому адаптивність необхідна? Згідно з висновками, зробленими на основі наших спостережень, проведених в одному з будинків-«серпантинів» у житловому районі Юліуша Словацького, з 281 задокументованого балкона в 66% випадків у поручні були внесені ті чи інші зміни. Тепер поручні здебільшого закриті повністю, деякі покриті або прозорими матеріалами, або частково. З іншого боку, ми також відзначили, що 48% балконів тепер мають дашок. Це означає, що майже половина мешканців потребували для задоволення своїх потреб при щоденному використанні балкона додаткових матеріалів. Відштовхуючись від результатів польових досліджень, ми поставили таке запитання: чи потрібно шукати рішення та «взірці» для матеріальних адаптацій на балконах, які можуть призвести до зміни архітектурної ідентичності масиву? Згадані будинки вже зазнали перетворень внаслідок багатоцільового використання балконів та розвитку потреб мешканців. Ці зміни відбувалися здебільшого на індивідуальному рівні з огляду на питання безпеки, підвищуючи добробут користувачів (часто пов'язаний з приватністю), а отже, матеріальні адаптацїї відображали індивідуальні потреби на колективному рівні. Люди використовували матеріали різних типів, взірців та кольорів, спираючись на свій смак та економічний статус. Оскільки житловий район Юліуша Словацького був первісно розроблений для людей з урахуванням ідеї відкритої форми, ці зміни/ адаптацїї не повинні завдавати шкоди ні користувачам, ні архітектурі самої споруди.

USS 2018

MESO МЕЗО

MEZO

INTRODUCTION MESO

RECIPIENTS OF THE OPEN FORM THEORY

MICHAŁ FRONK

The phenomenon and paradox of the Słowacki housing estate consists in the programmatic implementation of a humanistic theory, directed at the residents. In practice, theory comes out of its semantic influence, far beyond the realm of their lives. In the minds of people from intellectual milieus related to art and architecture, the Słowacki housing estate is more than just a housing project. This is true not only for the local, Polish reception, but also in Europe. On the one hand, it can be called the fulfillment of the Open Form theory, because it is, more or less, a tangible fragment of the realized theory of the Linear Continuous System, and thus still applicable as the Visual Impact Tool1. It is a way of explaining space and processes that occur in it. On the other hand, frequently, intellectual interest of the aforementioned milieus remains in contradiction with the mundane needs and demands of the residents of the estate, struggling with its material decline. The reconciliation of these two worlds seems to be the main challenge for the future of the project as a whole. It appears to be a very complex and time intensive process, but one that had been programmed in the very definition of the Open Form.

MATERIALIZED OPEN FORM AS A DIDACTIC TOOL With regard to the physical life of the housing estate, the opening of the existing formulas and definitions related to the material cultural heritage that the Słowacki housing estate is today (even if that has not yet 1

O. Hansen, Zobaczyć świat, Zachęta Narodowa Galeria Sztuki, Warszawa 2005, p. 9.

УКР

WSTĘP MEZO

ВСТУП МЕЗО

ODBIORCY TEORII FORMY OTWARTEJ

РЕЦИПIЄНТИ ТЕОРIÏ ВIДКРИТОÏ ФОРМИ

MICHAŁ FRONK

МIХАЛ ФРОНК

Fenomen i paradoks osiedla Słowackiego polega na programowej realizacji humanistycznej teorii skierowanej do mieszkańców. W praktyce teoria wychodzi swoim oddziaływaniem znaczeniowym daleko poza sferę ich życia. W świadomości środowisk intelektualnych i branżowych związanych ze sztuką i architekturą osiedle Słowackiego jest czymś więcej niż tylko założeniem mieszkaniowym. Nie tylko w skali Polski, ale w Europie. Z jednej strony można to nazwać spełnieniem założeń teorii Formy Otwartej, gdyż jest to mniej lub bardziej namacalny fragment zrealizowanej teorii Linearnego Systemu Ciągłego, a tym samym wciąż możliwe do wykorzystywania przez te środowiska Narzędzie Oddziaływania Wizualnego1. czyli sposób na uczytelnianie przestrzeni i procesów w niej zachodzących. Z drugiej strony intelektualne zainteresowaniea tych grup pozostają w sprzeczności z przyziemnymi potrzebami i postulatami mieszkańców osiedla, zmagających się z materialnymi niedostatkami. Pogodzenie tych dwóch światów wydaje się głównym wyzwaniem dla przyszłości założenia. Jawi się ono jako złożony, wymagający czasu – jednak zakładany w definicji Formy Otwartej – proces.

Феномен та парадокс житлового району Словацького полягають у програмній реалізації гуманістичної теорії, спрямованої на мешканців. На практиці ця теорія поширює свій семантичний вплив далеко за межі їхнього життя. У свідомості інтелектуальних середовищ, пов’язаних з мистецтвом та архітектурою, житловий район Словацького — це не просто пов’язаний з житлом засновок. І то не тільки у сприйнятті поляків, але й у Європі. З одного боку, це можна назвати здійсненням теорії відкритої форми, оскільки, більшою чи меншою мірою, маємо тут до діла з виразним фрагментом реалізованої теорії лінійної безперервної системи, а отже, його й надалі можна використовувати як інструмент візуального впливу1. Це — спосіб пояснити простір і процеси, які в ньому відбуваються. З іншого боку, характерні для згаданих груп інтелектуальні зацікавлення нерідко суперечать приземленим потребам та вимогам мешканців району, які борються з характерними для нього матеріальними недоліками. Схоже, головною проблемою для майбутнього згаданого засновку стане примирення цих двох світів між собою. Це буде, очевидно, дуже складний процес, який потребуватиме чимало часу, але так чи інак його запрограмовано в самому визначенні відкритої форми.

O. Hansen, Zobaczyć świat, Zachęta Narodowa Galeria Sztuki, Warszawa 2005, s. 9.

USS 2018

O. Hansen. Zobaczyć świat. Zachęta Narodowa Galeria Sztuki, Warszawa 2005, c. 9.

MESO

the investigated area in reference to the physical and abstract parameters that define its character. The multiplicity of actions and the interchangeability of the context in which they took place pointed towards the necessity of examination that goes beyond materiality and architecture, thus it was typologies of life scenarios rather than spatial elements that became the focus of the individual research of each workshop participant. To clarify areas of interest, the following definitions have been developed in order to enable distinction: spatial elements were understood as components of spatial perception that can be

Open scenarios and their location on the map of Słowacki housing estate Otwarte scenariusze i ich umiejscowienie na planie osiedla Słowackiego Вiдкритi сценарiï та їхні розмiщення на мапi житлового району Словацького © Meso group, Busisiwe Mgwenya

106

УКР

Nasze działania polegały więc na badaniu sześciu różnych, subiektywnie wybranych scenariuszy, zdefiniowanych na podstawie sposobów fizycznej interakcji z przestrzenią i innymi użytkownikami przestrzeni albo z akcentem na doświadczenia zmysłowe oferowane przez dane otoczenie. Wspólnym mianownikiem scenariuszy jest ich potencjał umożliwiający jednostce budowanie relacji z przestrzenią, wzmacnianie poczucia własnej obecności i przynależności do otoczenia. Zainicjowanie otwartego katalogu takich scenariuszy stwarza możliwość dalszych eksploracji: badania zasadności i konieczności istnienia przestrzeni publicznych i zbiorowych, a także głębszej analizy ich parametrów i cech.

та розрізнення сфер, що викликали зацікавлення, були розроблені такі визначення: під просторовими елементами ми мали на думці компоненти сприйняття простору, які можна визначити за допомогою певних програмних та фізичних розмірів, натомість сценарії були сконструйовані на основі подій, видів активності та досвідчень, характерною ознакою яких є ефемерність і які можна визначати за посередництвом просторового контексту, в якому вони відбуваються. Перебіг цього дослідження вилився у вивчення шести різних, суб’єктивно відібраних сценаріїв, визначених або на основі способів фізичної взаємодії з простором та іншими користувачами, або з фокусом на сенсорних досвідченнях, уможливлених середовищем. Спільною характеристикою обраних сценаріїв є їхній потенціал, який дає змогу індивідові вибудовувати зв’язок з простором і породжує почуття присутності та приналежності до оточення. Отже, започаткування відкритого каталогу таких сценаріїв створює можливість для подальшого вивчення легітимності й необхідності забезпечення соціальних та колективних просторів і глибшого аналізу їхніх параметрів та характеристик.

107

USS 2018

MESO

URBAN MORPHOLOGIES AND THEIR RELATIONSHIP WITH SOUNDSCAPES. Urban forms potentially create several acoustic effects (acoustic filters, barriers, cutting effect, reserves of silence). Both the basic geometric properties of built blocks of flats in the Słowacki housing estate and the spatial aspects of their social uses have an impact on the soundscape. Road as main source of noise Droga jako główne źródło hałasu Дорога як основне джерело шуму © Menel Ben Attia

At the Słowacki estate in Lublin, Euclidean geometry is the background for the serviced zone of the apartments, and hyperbolic geometry is the background for the servicing social zone. For example, the absorptive background in the marketplace makes it possible to create special situations for displaying the various kinds of goods.

The building through sounds Dźwiękowa reprezentacja budynku Звуки будинку © Menel Ben Attia

Residential buildings as barriers are decreasing or blocking the sound volume, and act as reflectors through deflection of forms. Residential buildings as screens are producing sounds around them and influencing noise transmission. M. Kimmelman discusses how spaces are never truly silent and always have a background noise inside15.

15 M. Kimmelman, “Dear Architects: Sound Matters”, The New York Times, 29.12.2015.

132

УКР

MORFOLOGIA MIEJSKA I JEJ ZWIĄZEK Z KRAJOBRAZEM DŹWIĘKOWYM. Formy miejskie potencjalnie wytwarzają jeden z kilku efektów akustycznych (filtr akustyczny, bariera dźwiękowa, efekt cięcia, rezerwy ciszy). Na pejzaż dźwiękowy wpływają zarówno podstawowe właściwości geometryczne bloków zabudowy na osiedlu Słowackiego, jak i przestrzenne aspekty ich funkcji społecznych. Na osiedlu Słowackiego w Lublinie geometria euklidesowa stanowi tło dla obsługiwanej strefy mieszkań, geometria hiperboliczna jest zaś tłem dla obsługującej strefy socjalnej. Na przykład chłonne tło, jakim jest plac targowy, umożliwia wytwarzanie sytuacji sprzyjających prezentacji towarów. Budynki mieszkalne jako bariery dźwiękowe zmniejszają lub blokują głośność dźwięku, z kolei niektóre powierzchnie i formy odbijają dźwięki. Budynki mieszkalne – będące jednocześnie ekranami dźwiękowymi – wytwarzają dźwięk wokół siebie i wpływają na przenoszenie hałasu. Michael Kimmelman twierdzi, że przestrzeń nigdy nie jest do końca cicha (pozbawiona dźwięków), ponieważ zawsze zawiera szum w tle15.

МIСЬКА МОРФОЛОГIЯ ТА ÏÏ ЗВ’ЯЗОК ЗI ЗВУКОВИМИ ЛАНДШАФТАМИ. Міські форми потенційно створюють декілька акустичних ефектів (акустичні фільтри, бар’єри, ефект ізолювання, «заповідники» тиші). На звуковий ландшафт впливають як основні геометричні властивості збудованих у житловому районі Словацького багатоквартирних будинків, так і просторові аспекти їхнього використання. У житловому районі Словацького Евклідову геометрію застосовували для проектування зони, яку обслуговують, тобто зони, де розташовані житлові будинки, натомість гіперболічну геометрію застосовували для проектування зони соціального обслуговування. Наприклад, поглинаюче тло на ринку дає змогу створювати особливі ситуації для показу різних видів товарів. Житлові будинки діють як бар’єри, зменшуючи гучність звуку або його блокуючи, а також як відбивачі (рефлектори) — через заломлення форм. Житлові будинки як екрани продукують звуки навколо і впливають на передачу. Як стверджує М. Кіммелман, насправді простір ніколи не мовчить, адже в ньому завжди присутній фоновий шум.15

15 M. Kimmelman, Dear Architects: Sound Matters, „The New York Times”, 29.12.2015.

133

15 M. Kimmelman, Dear Architects: Sound Matters, «The New York Times», 29.12.2015.

USS 2018

MACRO МАКРО

MAKRO

INTRODUCTION MACRO

OPEN FORM AS AN URBAN THEORY AND AS A PEDAGOGY

DARIA BOCHARNIKOVA PAULINA PAGA

The main goal of the work of the “macro” group was to generate a set of propositions (in the form of maps, scenarios, counter-projects, action plans, or policy recommendations) for the transformation/ transition/revitalisation of the Juliusz Słowacki housing estate. In order to be able to think through and design the possible futures of the neighborhood, the group have mobilised the tools of history and theory of architecture and urban planning. The introduction into history and theory of housing was as a stepping stone in collaborative research process aiming at learning to develop solutions for today’s societal problems. This introduction was followed by a series of encounters with local actors, and on-site research. In the course of the 10 working days, we met with former spokeswoman of Lublin Housing Cooperative (further called LSM) Ms Halina Ochalska, former representative of the District Council Mr Jerzy Płatakis, representative of Słowacki estate residents’ council Mr Zdzisław Pacan, two of the local activists coming from different backgrounds and generations, both critical of the recent actions by the LSM, Ms Emilia Lipińska and Mr Euzebiusz Maj, a local priest Dr Krzysztof Podstawka, and a local curator Zbigniew Sobczuk, who organised a symposium complemented with art interventions in public spaces titled Considering Open From. During our Warsaw research-residency we met Ms Natalia Małek and Mr Kamil Trepka, representatives of BGK development; a subsidiary of the Polish Development Fund, whose task is to support the country’s economic growth and improve the quality of life of the

188

УКР

WSTĘP MAKRO

ВСТУП МАКРО

FORMA OTWARTA JAKO TEORIA URBANISTYCZNA I JAKO NARZĘDZIE PEDAGOGICZNE

ВIДКРИТА ФОРМА ЯК МIСЬКА ТЕОРIЯ I ПЕДАГОГIКА

DARIJA BOCZARNIKOWA PAULINA PAGA

ДАРIЯ БОЧАРНIКОВА ПАУЛIНА ПАҐА

Głównym celem pracy grupy makro było wygenerowanie zestawu propozycji (w postaci map, scenariuszy, kontrprojektów, planów działań, wytycznych) dla transformacji i rewitalizacji osiedla Słowackiego. Aby przeanalizować i zaprojektować możliwą przyszłość osiedla, grupa sięgnęła po narzędzia zaczerpnięte z dyscyplin historii i teorii architektury oraz urbanistyki. Wprowadzenie do historii i teorii budownictwa mieszkaniowego stanowiło krok w kierunku wspólnego procesu badawczego, którego celem było uczenie się opracowywania możliwych rozwiązań współczesnych problemów społecznych. Po tym wprowadzeniu zorganizowaliśmy szereg spotkań z lokalnymi aktorami i przeprowadziliśmy badania terenowe w przestrzeni osiedla. W ciągu 10 dni roboczych spotkaliśmy się z byłą rzeczniczką Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej (LSM) Haliną Ochalską, byłym przedstawicielem Rady Dzielnicy Jerzym Płatakisem, przedstawicielem Rady Mieszkańców osiedla Słowackiego Zdzisławem Pacanem, dwojgiem lokalnych aktywistów wywodzących się z różnych środowisk i pokoleń, krytycznych wobec najnowszych działań LSM, Emilią Lipińską i Euzebiuszem Majem, miejscowym księdzem doktorem Krzysztofem Podstawką, oraz kuratorem Zbigniewem Sobczukiem, który zorganizował sympozjum uzupełnione interwencjami artystycznymi w przestrzeni publicznej, zatytułowane „Wobec Formy Otwartej”. Podczas warszawskiego seminarium badawczego spotkaliśmy się z Natalią Małek i Kamilem Trepką, przedstawicielami BGK development, filii

Основна мета роботи групи макро полягала в тому, щоб виробити низку пропозицій (у форматі мап, сценаріїв, контрпроектів, планів дій чи рекомендацій щодо політик), пов’язаних із трансформацією/переходом/ревіталізацією житлового району Юліуша Словацького. Щоб отримати можливість продумати і спроектувати ймовірні перспективи для цієї дільниці, група використала інструменти, якими зазвичай послуговуються у сфері історії, теорії архітектури та містопланування. Вступ до історії та теорії забезпечення житлом став стартовим майданчиком для спільного дослідницького процесу, метою якого було навчитись розробляти рішення для суспільних проблем, властивих сьогоденню. За цим вступом ішла низка зустрічей з місцевими дієвцями та дослідження на місці. Протягом десяти робочих днів ми зустрілися з колишньою речницею Люблінського житлового кооперативу (далі — LSM) п. Галіною Охальською, колишнім представником районної ради п. Єжи Платакісом, представником ради житлового району Словацького п. Здзіславом Пацаном, з двома місцевими активістами, які походять з різних середовищ і належать до різних поколінь, але об’єднані критичним ставленням до нещодавніх дій LSM, — п. Емілією Ліпінською та п. Еузебіушем Маєм, з місцевим священиком, д-ром Кшиштофом Подставкою, та місцевим куратором Збіґнєвом Собчуком, який організував симпозіум, доповнений мистецькими інтервенціями у громадських місцях

189

USS 2018

MACRO

of individuals at the urban metabolism level, we can imagine that the smart technologies, effective data collection and digital participation tools will support broader involvement of citizens. The governance dimension in the smart city framework by Allam and Newman20 reflects the institutional factors, which connect the components of city life such as citizens, businesses, and the living environment. The Open Form is strongly associated with the social conditions, and it is related to interaction and connections between people. As it was proposed in 1960s, the Open Form theory does not clearly depict the participation mechanism of other stakeholders such as businesses, the civic sector, and so forth. The Open Form also does not provide toolsets to realize interaction between individuals. However, the modern technology allows us to easily fill this gap. As a literature review presents, smart tools, such as social media, web services, open data and other transparency tools

Collage by Maryia Badeva, explaining the concept of a tool to involve the users of space in decision-making processes Kolaż autorstwa Marii Badewy, przybliżający koncepcję narzędzia włączającego użytkowników przestrzeni w procesy decyzyjne Колаж (автор — Марiя Бадева), що пояснює концепцiю iнструменту залучення користувачiв простору до процесiв прийняття рішень © Mariya Badeva

20 Z. Allam, P. Newman, “Redefining the Smart City”…

222

УКР

decyzji w zakresie przepływu materiałów, energii i odpadów. Chociaż Forma Otwarta nie opisuje, w jaki sposób proces decyzyjny w zakresie partycypacji indywidualnych jednostek będzie działał na poziomie metabolizmu miejskiego, możemy sobie wyobrazić, że inteligentne technologie, skuteczne gromadzenie danych i narzędzia cyfrowego uczestnictwa będą wspierać większe zaangażowanie obywateli. Wymiar zarządzania w ramach inteligentnego miasta Allama i Newmana20 odzwierciedla czynniki instytucjonalne, które łączą elementy życia w mieście, czyli obywateli, biznes i środowisko zamieszkania. Forma Otwarta jest silnie związana z warunkami społecznymi oraz z interakcją i powiązaniami między ludźmi. Teoria Formy Otwartej – w postaci, w której została sformułowana w latach 60. XX wieku – nie przedstawia jasnego obrazu mechanizmu uczestnictwa innych interesariuszy, takich jak biznes, sektor obywatelski itp. Forma Otwarta nie zapewnia też zestawów narzędzi do realizacji interakcji między jednostkami. Nowoczesna technologia pozwala jednak z łatwością wypełnić tę lukę. Jak pokazuje przegląd literatury tematu, media społecznościowe, usługi sieciowe, open data i inne narzędzia przejrzystości można uznać za istotne czynniki zwiększające możliwości zaangażowania obywateli i wspierające rozwój inteligentnych modeli zarządzania Smart Cities21. Najważniejszym elementem inteligentnego zarządzania miastem jest generowanie danych i ekosystemów danych, które zmieniają kształt ich analizy, rozumienie życia miasta, monitorowanie i planowanie go. Kitchin zauważa, że wykorzystanie infrastruktury cyfrowej, takiej jak sieci, urządzenia elektroniczne i czujniki, generuje ogromną ilość danych, które dostarczają w czasie rzeczywistym informacji o tym co dzieje się w mieście, a także o obywatelach22. Tak duże, zmienne i różnorodne zbiory danych (big data) niosą korzyści dla interesariuszy: z punktu widzenia obywateli big data i analiza danych oferują bogaty wgląd w życie miasta, usprawniają proces decyzyjny i umożliwiają obywatelom efektywne uczestnictwo w zarządzaniu miastem. Z punktu widzenia władz i administra-

аналітику в режимі реального часу за рахунок впровадження вдосконаленого управління даними та зменшення асиметричного сприйняття інформації з боку зацікавлених осіб завдяки використанню технологій обміну інформацією. «Розумний» міський метаболізм дає змогу поліпшити й оптимізувати управління містами та прийняття рішень, що стосуються потоків матерії, енергїї та відходів, характерних для міського життя. Хоч теорія відкритої форми не відповідає безпосередньо на питання про те, як відбуватиметься процес ухвалення рішень на рівні міського метаболізму в контексті участі індивідів, можна уявити, що «розумні» технології та ефективний інструментарій для збору даних і цифрової участі сприятимуть ширшому залученню громадян. Вимір управління у структурі «розумного міста» Аллама і Ньюмана20 відображає інституційні чинники, що пов’язують між собою різні компоненти міського життя, як-от громадян, бізнес та життєве середовище. Відкрита форма тісно пов’язана із соціальними умовами, а це вже асоціюється із взаємодією та зв’язками між людьми. Запропонована в 1960-х роках теорія відкритої форми не відображає механізму участі інших зацікавлених сторін, таких як бізнес, громадський сектор тощо, достатньо виразно. Не пропонує ця теорія й інструментарію для реалізації взаємодії між індивідами. Утім, сучасні технології дозволяють нам легко заповнити цю прогалину. Як свідчить один літературний огляд, інтелектуальні інструменти, як-от соціальні медіа, веб-сервіси, відкриті дані та інші знаряддя, що сприяють прозорості, можна вважати важливими чинниками, які підвищують можливості залучення громадян та підтримують розробку моделей інтелектуального управління для «розумних міст»21. Найважливішим компонентом інтелектуального управління містом є створення даних та екосистем даних, що надають нової форми обґрунтованій аналітиці, розумінню міського життя, моніторингу та плануванню міста. Кітчин зазначає, що використання цифрових інфраструктур, наприклад, мереж, пристроїв та сенсорів, генерує величезний обсяг даних,

20 Z. Allam, P. Newman, Redefining the Smart City… 21 G. Viale Pereira, P. Parycek, E. Falco, R. Kleinhans, Smart Governance in the Context of Smart Cities: A Literature Review, „Information Polity”, 23(2), 2018, s. 143–162, https://content.iospress. com/articles/information-polity/ip170067. 22 R. Kitchin, The Real-Time City? Big Data and Smart Urbanism, „GeoJournal”, 79(1), 2014, s. 1–14.

223

20 Z. Allam, P. Newman, Redefining the Smart City… 21 G. Viale Pereira, P. Parycek, E. Falco, R. Kleinhans, Smart Governance in the Context of Smart Cities: A Literature Review, «Information Polity», 23(2), 2018, c. 143–162, https://content.iospress. com/articles/information-polity/ip170067.

USS 2018

MACRO

Diagram showing interdependencies between the workings of the Open Form and the transparency of management procedures and residents’ inclusion in joint decision-making Schemat ilustrujący zależności między działaniem Formy Otwartej a transparentnością procedur w zarządzaniu i procesach włączania mieszkańców do współdecydowania Дiаграма, що показує взаємозалежнiсть мiж дiєю вiдкритоï форми та прозорiстю процедур управлiння i залученням мешканцiв до спiльного прийняття рiшень © Axel Catapang

only to provide an alternative to the existing models, an opportunity for Open Form to bridge.

INDIVIDUALITY

Individuality is a possession of a unique value system and unique traits that are different from all others. An acceptance of individuality means allowing one to express one’s thoughts freely and differently49. As individuals, we come from different backgrounds – be it demographic, religious, cultural, etc. – and it is this individuality that defines our uniqueness and serves as a fresh outlook into the world. In a 2008 study, Kolb and Joy posited that cultural dimensions affect learning styles. Physical environment, students’ exposure to prior knowledge50, and even their own cognitive abilities also determine their overall performance and learning. Thus our individuality – specifically who we are as a person and the varying factors that have affected us so our difference from our neighbour – becomes the core of our uniqueness and greatly influences the way we receive, process, and interpret information. As a teaching philosophy, the Open Form factors in student individuality and understands that learners come from varying perspectives 49 S. Joy, D. Kolb, “Are there cultural differences in learning style?”, International Journal of Intercultural Relations, January 2009, pp. 69–85. 50 D. McNamara, W. Kinstch, “Learning from Texts: Effects of Prior Knowledge and Text Coherence”, Discourse Processes, November 2009, pp. 247–288.

256

УКР

INDYWIDUALNOŚĆ

IНДИВIДУАЛЬНIСТЬ

Indywidualność jest właściwością unikatowego systemu wartości i niepowtarzalnych cech, które odróżniają jednostkę od wszystkich innych jednostek. Akceptacja indywidualności – jednostki – oznacza umożliwienie jej swobodnego wyrażania myśli, w indywidualny, odrębny sposób49. Jako jednostki pochodzimy z różnych środowisk – demograficznych, religijnych, kulturowych – decyduje to o naszej wyjątkowości i służy świeżemu spojrzeniu na świat. W badaniu przeprowadzonym w 2008 roku Simy Joy i David Kolb założyli, że wymiar kulturowy wpływa na styl uczenia się. Środowisko fizyczne, ekspozycja ucznia na wcześniejszą wiedzę50, a nawet własne zdolności poznawcze determinują ogólną wydajność i skuteczność uczenia się. Tak więc nasza indywidualność – to, kim jesteśmy jako osoba, oraz rozmaite czynniki, które na nas wpłynęły w taki sposób, że różnimy się od innych i to staje się rdzeniem naszej wyjątkowości – w znacznym stopniu warunkuje sposób przyswajania, przetwarzania i interpretowania przez nas informacji. Jako filozofia nauczania Forma Otwarta bierze pod uwagę indywidualność ucznia i rozumie, że poszczególni uczniowie reprezentują różne perspektywy i widzą te same rzeczy inaczej. W związku z tym materiały edukacyjne powstają z uwzględnieniem środowisk i punktów widzenia, z których pochodzą uczniowie. W ten sposób nauczyciel nie tylko pomaga uczniowi w nauce, ale wykorzystuje różnice jako potencjalne zalety.

Індивідуальність — це володіння унікальною системою цінностей та унікальними рисами, які відрізняються від усіх інших. Приймати індивідуальність означає давати можливість вільно та різноманітно висловлювати свої думки49. Як особистості, ми маємо різне походження — у демографічному, релігійному, культурному сенсі тощо, а це якраз і є та індивідуальність, яка визначає нашу унікальність і дає змогу поглянути свіжим оком на світ. В опублікованому 2008 р. дослідженні Кольб і Джой зазначили, що культурні аспекти впливають на стиль навчання. Фізичне середовище, ефект здобутих раніше знань50 і пізнавальні здібності учнів визначають їхню поведінку і навчання. Отже, наша індивідуальність — зокрема те, хто ми такі на рівні особи, і різні фактори, які вплинули на нас так, що наша відмінність від ближнього стає основою нашої унікальності, — сильно впливає на те, як ми сприймаємо, обробляємо та тлумачимо інформацію. Як філософія викладання, відкрита форма стає вагомим чинником сприйняття індивідуальності учня і допомагає зрозуміти, що учні у принципі мають різну перспективу і бачать усе по-різному. Тож добирати навчальний матеріал можна з повним розумінням того, звідки і з яким багажем прийшли учні, і свідомо все це враховувати. Отож, учитель не тільки допомагає учню навчатися, але й використовує цю різницю як важіль та потенційну перевагу.

DOŚWIADCZENIA I ZNACZENIE W psychologii tworzenie znaczeń jest procesem, dzięki któremu uczniowie tworzą znaczenia z własnych doświadczeń i wydarzeń, które ich otaczają51 – a więc formowanie wiedzy następuje indywidualnie na podstawie tego, jak jednostka postrzega dane doświadczenie w kontekście swojego aktualnego zasobu wiadomości52. Jeśli 49 S. Joy, D. Kolb, Are there cultural differences in learning style?, „International Journal of Intercultural Relations”, January 2009, s. 69–85. 50 D. McNamara, W. Kinstch, Learning from Texts: Effects of Prior Knowledge and Text Coherence, „Discourse Processes”, November 2009, s. 247–288. 51 M. Ignelzi, Meaning-Making in the Learning and Teaching Process, „New Directions for Teaching and Learning”, December 2002, s. 5–14. 52 V. Fantozzi, Making Meaning in Student Teaching, „Action in Teacher Education”, May 2012, s. 146–158.

257

ДОСВIДИ ТА ЗНАЧЕННЯ У психології надавання сенсу — це процес, за допомогою якого учні творять значення на основі власного досвіду та подій, що відбуваються навколо51, а отже, особисто формують знання, відповідно до свого бачення досвіду крізь призму поточних знань52. Отже, якщо припустити, що ми дотримуємось цього 49 S. Joy, D. Kolb, Are there cultural differences in learning style?, «International Journal of Intercultural Relations», January 2009, c. 69–85. 50 D. McNamara, W. Kinstch, Learning from Texts: Effects of Prior Knowledge and Text Coherence, «Discourse Processes», November 2009, c. 247–288. 51 M. Ignelzi, Meaning-Making in the Learning and Teaching Process, «New Directions for Teaching and Learning», December 2002, c. 5–14. 52 V. Fantozzi, Making Meaning in Student Teaching, «Action in Teacher Education», May 2012, c. 146–158.

USS 2018

PHOTO–ESSAY

FOTOREPORTAŻ

ФОТОРЕПОРТАЖ

PHOTO-ESSAY

PHOTOâ&#x20AC;&#x201C;ESSAY

284

УКР

FOTOREPORTAŻ

ФОТОРЕПОРТАЖ

USS 2018

Walking around the housing estates of the LSM (Lublin Housing Cooperative) with Izabela Pastuszko, Plac pod Rakietą Spacer po osiedlach Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej z Izabelą Pastuszko, Plac pod Rakietą Прогулянка житловими масивами Люблiнського житлового кооперативу з Iзабелою Пастушко, «Площа пiд ракетою» © Karol Samborski

285

PHOTO-ESSAY

Opening lecture by Izabela Pastuszko, Associate Director of the NIAiU Wykład inauguracyjny Izabeli Pastuszko, zastępcy dyrektora NIAiU Вступна лекцiя Iзабели Пастушко, заступницi директора НІАіУ © Karol Samborski

286

USS 2018

Walking around the housing estates of the LSM (Lublin Housing Cooperative) with Izabela Pastuszko Spacer po osiedlach Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej z Izabelą Pastuszko Прогулянка житловими масивами Люблiнського житлового кооперативу з Iзабелою Пастушко, © Karol Samborski

Walking around the housing estates of the LSM cooperative with Izabela Pastuszko, market at Wileńska street Spacer po osiedlach Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej z Izabelą Pastuszko, Targ na Wileńskiej Прогулянка житловими масивами Люблiнського житлового кооперативу з Iзабелою Пастушко, ринок на Вiленськiй вулицi © Karol Samborski

287

Walking around the housing estates of the LSM cooperative with Euzebiusz Maj Spacer po osiedlach Lubelskiej Spółdzielni Mieszkaniowej z Euzebiuszem Majem Прогулянка житловими масивами Люблiнського житлового кооперативу з Еузебiушем Маєм © Karol Samborski

PHOTO-ESSAY

288

USS 2018

289

EN This publication is a compendium of the “Urban Summer School: Open Form” implemented by the Polish National Institute of Architecture and Urban Planning in collaboration with the Center for Urban History of East Central Europe in Lviv. DATES: LOCATIONS:

26 August 2018–08 September 2018 Lublin, Warsaw, Szumin

PROJECT’S CURATORS: PROJECT’S COORDINATOR: COLLABORATION:

Sofia Dyak, Izabela Pastuszko Kacper Kępiński Ilona Woźniak

TUTORS:

Daria Bocharnikova, Michał Fronk, Tomasz Fudala, Natalia Mysak, Natalia Otrishchenko, Paulina Paga

PARTICIPANTS:

Arpenik Atabekyan, Manel Ben Attia, Mariya Badeva, Axel Catapang, Adina Deacu, Trinh Doan, Arta Gashi, Alina Ghisolfi, Tatiana Gurduza, Karolina Hettchen, Anastasiia Ivaniuta, Wu-lung Lu, Busisiwe Mgwenya, Ievgenii Obraztsov, Natalia Raczkowska, Igbal Safarov, Aleksandra Turowska, Ivana Mihaela Žimbrek

EDUCATIONAL PROGRAM FOR CHILDREN:

Khrystyna Boyko, Paulina Janowska

ENGLISH TRANSLATION: POLISH TRANSLATION: UKRAINIAN TRANSLATION:

Dorota Wąsik Dorota Wąsik Andriy Masliukh

ENGLISH PROOFREADING: POLISH PROOFREADING: UKRAINIAN PROOFREADING:

Dorota Wąsik Grzegorz Bogdał

DESIGN AND LAYOUT: PHOTO EDITING:

Piotr Chuchla Karol Bagiński, Tomasz Kubaczyk

328

Oksana Panchyshyn

УКР

Publikacja jest podsumowaniem projektu „Letnie Studium Miasta: Forma Otwarta” realizowanego przez Narodowy Instytut Architektury i Urbanistyki we współpracy z Centrum Historii Miejskiej Europy Środkowo-Wschodniej we Lwowie

Ця публікація — збірник «Міської літньої школи: відкрита форма», яку проводив Польський Національний інститут архітектури і урбаністики у співпраці з Центром міської історії Центрально-Східної Європи у Львові.

TERMIN: 26.08.2018–08.09.2018 MIEJSCE: Lublin, Warszawa, Szumin

ДАТИ ПРОВЕДЕННЯ: 26 серпня 2018 року – – 8 вересня 2018 року МIСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Люблін, Варшава, Шумін

KURATORKI PROJEKTU: Sofia Diak, Izabela Pastuszko KOORDYNATOR PROJEKTU: Kacper Kępiński WSPÓŁPRACA: Ilona Woźniak

КУРАТОРИ ПРОЕКТУ: Софія Дяк, Ізабела Пастушко КООРДИНАТОР ПРОЕКТУ: Кацпер Кемпінський СПIВПРАЦЯ: Ілона Возняк

TUTORZY: Darija Boczarnikowa, Michał Fronk, Tomasz Fudala, Natalia Mysak, Natalia Otriszczenko, Paulina Paga

ТЬЮТОРИ: Дарія Бочарнікова, Наталя Мисак, Наталя Отріщенко, Пауліна Паґа, Міхал Фронк, Томаш Фудала

UCZESTNICY: Arpenik Atabekyan, Manel Ben Attia, Marija Badewa, Axel Catapang, Adina Deacu, Trinh Doan, Arta Gashi, Alina Ghisolfi, Tatiana Gurduza, Karolina Hettchen, Anastasija Iwaniuta, Wu-lung Lu, Busisiwe Mgwenya, Jewgienij Obrazcow, Natalia Raczkowska, Igbal Safarov, Aleksandra Turowska, Ivana Mihaela Žimbrek

УЧАСНИКИ: Арпенік Атабекян, Манель Бен Аттія, Марія Бадева, Аксель Катапанг, Адіна Декау, Чінь Доан, Арта Ґаші, Аліна Ґізольфі, Татьяна Ґурдуза, Кароліна Геттхен, Анастасія Іванюта, Ву-Лунг Лу, Бусісіве Мґвенья, Євгеній Образцов, Наталія Рачковська, Іґбал Сафаров, Александра Туровська, Івана Міхаела Жимбрек

PROGRAM EDUKACYJNY DLA DZIECI: Chrystyna Bojko, Paulina Janowska

ОСВIТНЯ ПРОГРАМА ДЛЯ ДIТЕЙ: Христина Бойко, Пауліна Яновська

TŁUMACZENIE NA J. ANGIELSKI: Dorota Wąsik TŁUMACZENIE NA J. POLSKI: Dorota Wąsik TŁUMACZENIE NA J. UKRAIŃSKI: Andrij Masliuch

ПЕРЕКЛАД АНГЛIЙСЬКОЮ: Дорота Вонсік ПЕРЕКЛАД ПОЛЬСЬКОЮ: Дорота Вонсік ПЕРЕКЛАД УКРАÏНСЬКОЮ: Андрій Маслюх

KOREKTA W J. ANGIELSKIM: Dorota Wąsik KOREKTA W J. POLSKIM: Grzegorz Bogdał KOREKTA W J. UKRAIŃSKIM: Oksana Panczyszyn

КОРЕКТУРА АНГЛIЙСЬКОГО ТЕКСТУ: Дорота Вонсік КОРЕКТУРА ПОЛЬСЬКОГО ТЕКСТУ: Ґжеґож Богдал КОРЕКТУРА УКРАÏНСЬКОГО ТЕКСТУ: Оксана Панчишин

PROJEKT GRAFICZNY I SKŁAD: Piotr Chuchla PRZYGOTOWANIE FOTOGRAFII DO DRUKU: Karol Bagiński, Tomasz Kubaczyk KOORDYNACJA PROCESU WYDAWNICZEGO: Karolina Andrzejewska-Batko WSPÓŁPRACA: Ewa Kwiecińska DRUK: Argraf PAPIER: Munken Polar Rough 120g ZŁOŻONO KROJAMI: Suisse Int'l, Gosha Sans NAKŁAD: 250 egz.

329

ДИЗАЙН I МАКЕТУВАННЯ: Пйотр Хухля ПIДГОТОВКА ФОТОГРАФIЙ ДО ДРУКУ: Кароль Багінський, Томаш Кубачик КООРДИНАЦIЯ ВИДАВНИЧОГО ПРОЦЕСУ: Кароліна Анджеєвська-Батко СПIВПРАЦЯ: Єва Квєцінська ДРУК: Argraf ПАПIР: Munken Polar Rough 120g

USS 2018

EN PUBLISHING COORDINATOR:

Karolina Andrzejewska-Batko

COLLABORATION:

Ewa Kwiecińska

PRINTED BY: PAPER: FONTS:

Argraf Munken Polar Rough 120g Suisse Int'l, Gosha Sans

CIRCULATION:

250 copies This publication is distributed free of charge © Narodowy Instytut Architektury i Urbanistyki, Warszawa 2019 First edition Warszawa 2019

CO-ORGANIZED BY:

Center for Urban History of East Central Europe in Lviv

PARTNERS:

Museum of Modern Art in Warsaw, City of Lublin, Academic Culture Centre of Maria Curie-Skłodowska University 978-83-951542-3-2

ISBN: PUBLISHED BY:

330

National Institute of Architecture and Urban Planning ul. Foksal 4, 00-366 Warszawa niaiu.pl

УКР

Publikacja jest bezpłatna

ШРИФТИ: Suisse Int'l, Gosha Sans

НАКЛАД: 250 примірників

ISBN: 978-83-951542-3-2 WYDAWCA: Narodowy Instytut Architektury i Urbanistyki ul. Foksal 4, 00-366 Warszawa niaiu.pl

331

© Національний інститут архітектури і урбаністики, Варшава 2019 Перше видання Варшава 2019 СПIВОРГАНIЗАТОР: Центр міської історії Центрально-Східної Європи у Львові Партнери: Музей сучасного мистецтва у Варшаві, місто Люблін, Академічний культурний центр університету ім. Марії Кюрі-Склодовської ISBN: 978-83-951542-3-2 ВИДАВЕЦЬ: Національний інститут архітектури і урбаністики ul. Foksal 4, 00-366 Warszawa niaiu.pl

USS 2018

WSPÓŁORGANIZATOR: Centrum Historii Miejskiej Europy Środkowo-Wschodniej we Lwowie PARTNERZY: Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie, Miasto Lublin, Akademickie Centrum Kultury UMCS „Chatka Żaka”

Для безкоштовного розповсюдження

ISBN: 978-83951542-3-2