НК18_№special_16color_х80

Наш край

Чернігівському району

виходить з 1930 року

95 років!

СПЕЦВИПУСК • 15 вересня 2018 року

ТРИМАЙМОСЯ ЗА РУКИ! С. 2

ДВА КРИЛА РАЙОННОЇ МЕДИЦИНИ С. 3

СВЯТОГЕОРГІЇВСЬКА ЦЕРКВА, ЩО У СЕДНЕВІ,  ЦЕ ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ С. 3

ЧИТАЙТЕ ПРО СЕБЕ:

аниСів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Боровики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Боромики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 воЗнеСенСьке . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 ГончарівСька оТГ . . . . . . . . . . . . . . . . 16 дніПровСьке . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 довжик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 іванівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 киїнка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 киСелівка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 ковПиТа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 кувечичі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 м.-коцюБинСька оТГ . . . . . . . . . . . . . 8-9 мньов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 моХнаТин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 новий БілоуС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 олишівСька оТГ . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Пакуль. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 ПеТрушин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 ПіСки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 редьківка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 роїще. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 рудка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Седнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Серединка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 СлаБин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 СТарий БілоуС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 ТереХівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 ТриСвяТСька СлоБода . . . . . . . . . . . . . 10 Халявин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Хмільниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 черниш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 шеСТовиця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

У кожного в душі Чернігівський район залишив свій авторграф... Шановні жителі Чернігівського району! Прийміть найщиріші вітання з нагоди 95-річчя утворення району! Це особливий день, бо іменини рідного краю – це свято єднання. саме в такі моменти ми відчуваємо в своїх серцях любов і гідність за свою малу батьківщину, сповнюємося почуттям єдиної родини. Це свято об’єднує усіх, кому дорогі рідні села та селища – їхні вулиці, будівлі, сквери, парки та храми, їхне героїчне минуле і трудове сьогодення. ми з вдячністю згадуємо всіх, хто творив його славетну історію, збагачував традиції, розбудовував та боронив від ворога. Усі досягнення, якими багатий Черні гівський район, складаються з щоденної праці, знань і талантів його жителів. разом ми розвиваємося, покращуємо благоустрій, прагнемо набувати європейського вигляду. разом ми – єдина й велика сім’я, що прагне створити зручні й комфортні умови для свого життя. дякую кожному з вас, шановні жителі району, за всі добрі справи, наміри та починання, спрямовані на його розвиток та благоустрій, покращення добробуту його жителів. від щирого серця вітаю всіх із 95-річчям Чернігівського району! від усієї душі зичу усім його населеним пунктам динамічного розвитку та процвітання, а жителям нашого славетного краю бажаю міцного здоров’я, любові, достатку, сімейного тепла, щасливої долі й Божого благословення! нехай у кожній домівці панують мир та спокій, збуваються всі заповітні мрії та сподівання. нехай наш район завжди розвивається, а серед його жителів панують спільна злагода, взаємна повага та щира довіра. Віктор КОРЖ, голова райдержадміністрації

Дорогі мої земляки! доля кожної території в чомусь нагадує людську долю. вона формується, народжується, набуває сили, робить перші кроки й перші помилки. молода, сповнена енергії, бурхлива – й лише час, випробування та життєвий досвід роблять її врівноваженішою, мудрішою. нерідко на шляху стають ті, хто хоче певним чином використати її потенціал, прагнення, напрацювання й навіть душу... Погодьтеся, так можна сказати як на адресу особистості, так і на адресу великої держави. та які б події та революції не вирували на нашій землі, незмінним споконвіку залишалося одне – щовесни вона кликала хлібороба, розквітала й відроджувалася завдяки його невтомним рукам. разом із цим розквітали наші села, міста. Чим згуртованішим був цей симбіоз, чим злагодженіше працював кожен, тим ліпшим був результат. тим сильніший спротив відчували ті, хто хотів загарбати нашу землю. відвойовувати її доводилося кращим синам. все, що маємо – хліб і до хліба, родючі поля й всі блага сучасності – оплачені ціною людської крові. Перевороти, революції, голодомори й війни... Усе пережила наша земля й наші діди та прадіди. У часи нелегких випробувань вони вірили, що їхні нащадки житимуть краще. З цієї борні поставали величні постаті сільгоспвиробників, промисловців, освітян, медиків, управлінців, науковців, які всю свою енергію та сили віддавали рідній території, бо просто не могли собі дозволити бути байдужими. так само віримо ми сьогодні, що завтрашній день нашої країни, нашої землі, Чернігівського району буде кращим, життя – легшим, а суспільство – більш удячним. оглядаючись сьогодні на 95 років назад, хочеться низько вклонитися усім, хто щоденно земно кланявся свіжозораній ріллі, хто тримав у руках знаряддя праці або трудився серед людей чи за кермом машин та агрегатів. Хто навчав наших дітей, загоював рани, боронив від хвороб, забезпечував роботу величезного суспільного механізму. вічна пам’ять тим, хто відійшов у вічність, подарувавши нам великий приклад самовідданості громаді й суспільству. вічна слава тим, хто боронив і боронить нашу землю від чужинців! дорогі жителі Чернігівського району! нехай ваші подвиг і життєвий досвід дарують нащадкам мудрість, щоби упродовж багатьох років колосилися золоті ниви під синім небом, щоб розквітала, набиралася сили наша держава, щоби кожен житель великого Чернігівського району був щасливим. Олександр ЛАРЧЕНКО, голова Чернігівської районної ради

З 95-річчям!

2

освітянський край

Тримаймося за руки!

Представницька та виконавча влада – два напрямки, що забезпечують життєдіяльність адміністративних територій та тих, хто їх населяє, а значить – кожного з нас! У Чернігівському районі це – районна рада та районна державна адміністрація. Власне, це як дві людські руки, якими кожен із нас втілює все те, що задумав мозок. Злагодженість та виваженість дій дають найліпший результат. Сучасні органи влади сформувалися в Україні після здобуття незалежності. Та давнє віче, устрій козацької січі стали їхнім прототипом. Й так само, як було в давні часи, багато чого залежить від першої особи, гетьмана, котрий бере на себе величезний тягар відповідальності за долю території та людей, що її населяють. Чимало видатних управлінців було на чолі Чернігівського району. Олександр Полковніченко, Володимир Сидоренко, Віктор Лазар, Володимир Брайко, Микола Кудрик, Микола Ганжа, Михайло Кубрак, Микола Приліпко та інші у різний час очолювали виконавчу, представницьку владу Чернігівського району. Багатьом доводилося бути ще й депутатом районної ради різних скликань. Серед таких – Микола Кудрик, Сергій Куйбіда, Анатолій Кругол та інші. Після реформування державної служби зменшилася кількість службовців, змінилася структура головного виконавчого органу району, на чолі якого – голова райдержадміністрації Віктор Корж. До речі, він, теж цьогоріч ювіляр – 16 вересня йому виповнюється 60 років! У когорті державних управлінців перша скрипка – перший заступник голови РДА Анатолій Кругол, уродженець Шестовиці, який виріс від молодого фахівця до досвідченого й висококваліфікованого управлінця. Ще один заступник голови РДА – Андрій Курданов, чернігівець, який уздовж і впоперек перелопатив історію Чернігівського району. Величезний пласт краєзнавчих відомостей, починаючи з сивої давнини й до сьогоднішніх днів, якими володіємо, – заслуга його невтомності й завзятості. Яскраво проявили себе свого часу на посаді заступника голови РДА Андрій Горбань, Лариса Юрченко. Чимало років працюють у РДА на керівних посадах начальниця фінансового управління Лариса Потапенко, начальниця загального відділу та з питань контролю Лариса Михайлівська, керівник апарату РДА Тетяна Куриленко та багато інших.

46 депутатів складають представницьку владу Чернігівського району. Серед них головою обрано Олександра Ларченка, уродженця села Халявин, який працював на різних керівних посадах у Чернігівському районі, у тому числі, був в. о. голови РДА. Його заступником став невтомний та завзятий Володимир Поліщук. Старожили депутатського корпусу – Микола Кужель, Ольга Гетта, Михайло Кубрак, Михайло Купрієнко, Ігор Школа, Анатолій Кравченко, Олександр Мисюра, Юрій Шпилька, Борис Ващенок, а його душа – мудрий і виважений Микола Пономаренко. У нинішній каденції чимало тих, хто лише починає свій шлях у цій царині, – Наталія Лазарєва, Яна Колібаба, Володимир Ярош та інші. Як не згадати у ці святкові дні патріархів, депутатів багатьох скликань Василя Клюку та Віктора Шевченка! Керує справами апарату Чернігівської райради Світлана Струк. Жителька Іванівки, тривалий час була сільською головою, тому знається в питаннях місцевого самоврядування. Чи не найдовше з усіх працює в райраді Лариса Савченко, опанувала цей напрямок і Леся Мальцева. Вже два роки як у Чернігівському районі утворилися об’єднані територіальні громади – Гончарівська (селищний голова Віталій Рудник), М.Коцюбинська (Микола Завальний), Іванівська (Сергій Гарус), Олишівська (Сергій Малець). Вже фактично створено, та ще чекають виборів Новобілоуська, Хмільницька, Киїнська ОТГ. Людмила Хомазюк – Киїнська сільська голова її хмільницький колега Юрій Слюнько – досвідчені й мудрі керівники, яким люди неодноразово довіряли бути ватажками громади. А от Дмитро Федоров (с. Новий Білос) не так давно працює в органах місцевого самоврядування, молодий та неординарний, він ініціював процес об’єдання сільських рад Любецького напрямку. За 95 років чимало хто був творцем історії Чернігівського району. Згадати кожного – не маємо змоги. Кого оминули увагою, не вважайте за образу, а при нагоді розкажіть про цю чудову людину, а «НК» напише про неї, як робив це упродовж майже 90 років! Щоранку кожен із нас перегортає сторінку вчорашнього дня, аналізуючи й оцінюючи його, роблячи висновки. Чернігівський район також на межі змін. Попереду – чиста, незаплямована, світла сторінка, що чекає від кожного з нас продовження великої історії Незалежної України. Зі святом!

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

освітянський край

НУШ: перші кроки та перспективи

– Цьогоріч у районі в 24 школах функціонуватиме 27 перших класів, навчатиметься 324 учні. У Трисвятськослобідській, Киїнській та Старобілоуській ЗОШ І-ІІІ ст. по два перших класи, – розповідає начальниця відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Тетяна Маханькова. – На покращення умов навчання та виховання дітей у закладах освіти цьогоріч виділено 888,3 тис. грн, придбано 350 учнівських комплектів та 27 фліптчатів, дидактичне та комп’ютерне обладнання. Також на організацію нового освітнього середовища для учнів спрямовано залишки коштів освітньої субвенції. З них понад мільйон гривень – на придбання комплектів сучасних меблів, 100 тис. грн – на обладнання інноваційно-тренінгового класу, на 153,6 тис. грн – на комп’ютерну техніку, 220 тис. грн – на дидактичні матеріали для учнів 1 класів. Майже три мільйони гривень спрямовано на удосконалення систем опалення та освітлення шкіл.

Щодо дошкільного виховання, то у 2017-2018 навчальному році його забезпечують 21 навчальна установа. Мережа закладів дошкільної освіти системно розвивається: відкрито другу дошкільну групу в Снов’янському закладі дошкільної освіти, дев’ять дошкільнят с. Анисів відвідують Пісків­ ський НВК. У Чернігівському районі в 20182019 навчальному році функціонує 25 закладів загальної середньої освіти, навчається до 2600 учнів. Седнівський, Хмільницький НВК та Киїнську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів визначено опорними.

– Бажаю усім здоров’я, творчого натхнення, благополуччя в родинах! Нехай вас радують успіхи, а праця приносить задоволення, – каже Тетяна Маханькова. – Нехай завжди вистачає сил і мудрості на нові творчі ідеї. Нових звершень та здійснення найзаповітніших мрій!

Старобілоуська школа – теж ювілярка Влітку педагогічна громада спільно з батьками, органами влади та депутатським корпусом усіх рівнів доклали чимало зусиль, аби започаткована Міністерством освіти і науки України реформа загальної середньої освіти – впровадження концепції «Нова українська школа» (НУШ) – успішно стартувала. І це сталося. Так, наприклад у Старобілоуській ЗОШ у стилі НУШ зроблено не лише перші класи, а всю початкову ланку.

– Аби дітям хотілося йди до школи та навчатися, зробили чимало, – розповідає директор Старобілоуської ЗОШ І-ІІІ ст. Сергій Пархоменко. – Відремонтували класні кімнати, облаштували їх новими шафами, меблями, дидактичним та роздатковим матеріалами, глобусами. Забезпечили ноутбуками та проекторами.

Окрім цього, замінили лампи освітлення на світлодіодні та у кожному класі встановили чотириметрові дошки. За сприяння сільської ради та громадськості для найменших придбали килимки. Цьогоріч у нашій школі вперше переступили поріг сорок учнів – це найбільше в районі. Загалом у навчальному закладі навчається триста п’ятдесят дітей. Цьогоріч у Старобілоуської ЗОШ І-ІІІ ст. ювілей – 10 років як перейшли у нове приміщення. За цей час кількість учнів значно збільшилася – від 145 до 350, розширилася мережа гуртків, створено медіатеку. А вихованці духового оркестру, який у школі працює два роки під керівництвом Сергія Красковського, вперше на лінійці, присвяченій Дню знань, виконали Гімн України.

Многая літа!

Наталії Александровій – 75!

15 вересня святкує ювілейний день народження знана в Чернігівському районі людина – Наталія Іванівна АЛЕКСАНДРОВА, заслужена вчителька України, відмінник освіти України. Напевно, не знайдеться тих, хто її не знає. Упродовж багатьох років вона була незмінною директоркою навчального закладу у селі Радянська Слобода (після перейменування – Трисвятська Слобода). Храм знань Наталія Александрова відбудовувала фактично з нуля. Перше приміщення школи – колишній храм с. Сивки, який розібрали й перевезли в село під Черніговом. Кажуть, за роки навіть нерухомий камінь мохом обростає. А що вже казати, про неспокійну за натурою, наполегливу Наталію Іванівну. Коли вона йшла з посади на пенсію, заклад мав матеріаль-

ну базу, якій може позаздрити будьяка міська школа. Лише ансамбль бандуристок чого вартий! Та передусім Наталія Александро­ ва – вчитель. Навіть відійшовши від справ (погодьтеся, що слово «пенсія» аж ніяк їй не пасує) вона постійно відвідує шкільні заходи, влаштовує чаювання з учнями. Зізналася якось, що пам’ятає кожного свого випускника! Зв’язок зі школою вихованці Трисвятської Слободи не переривають ніколи. Недарма день народження ця унікальна людина святкує між двома найважливішими датами у житті кожного педагога – 1 вересня і першою неділею жовтня, коли святкується День вчителя. Золота осінь – урожай у доброго господаря в коморі. Урожай Наталії Александрової – її вихованці,

Не старіють душею ветерани

Ветеранська організація у районі працює з лютого 1987-го. Понад три роки її очолює Анатолій Скуратович. Військовий офіцер, який займається пошуковою роботою, вивчає історію М.-Коцюбинського, селища, де живе. У лавах районної ветеранської організації – понад 17 тисяч чоловік. Підвищення ролі захисника Вітчизни та значимості простої людини, яка своєю працею на землі поліпшувала соціально-економічну складову району, – головні завдання її на сьогодні. У тісній співпраці з районними органами влади та місцевого самоврядування організація вітає ветеранів із державними та особистими святами.

– Цьогоріч із нагоди Дня пам’яті та примирення, Дня Пере­ моги шістьдесят вісім чоловік отримали соціальну (фінансову) допомогу, – розповідає Анатолій Михайлович. – Запрошуємо й за можливості привозимо ветеранів на районні заходи, у навчальні заклади на уроки мужності. Упевнений, що на їхніх військових і життєвих прикладах зростатиме не одне наступне покоління. Аби підвищувати патріотизм і любов до своєї землі, серед нас багато молоді – учасники неоголошеної війни на сході, волонтери, спортсмени, школярі. Аби охопити увагою всіх, створюються низові ветеранські організації у кожному населеному пункті. Створюються й во-

лонтерські, на сьогодні їх сімнадцять, найактивніші – у М.-Коцю­ бинському та Халявині. Вшановуючи внесок у розбудову рідного краю, організація започаткувала присвоєння звання «Почесний ветеран Чер­ ні­гівського району». На сьогодні його отримали вже семеро – Іван Григорович Андрієнко, Тамара Михайлівна Литвин, Григорій Колонтай, Тетяна Петрівна Ільчук, Микола Дмитрович Миронов, Василь Іванович Лопата та Ніна Петрівна Слюсар. До Дня визволення Чернігівщини почесні відзнаки отримають Іван Пилипович Пляшко, Наталія Гур’ївна Божок та Олександр Наумович Бригінець. Анатолій Михайлович вважає, що знайти спільну мову з кожним жителем району можна через представників ветеранських організацій, будь-то афганці, чорнобильці чи АТОвці. Останні мають специфічні глибокі проблеми, які потрібно вирішувати й якомога швидше, – ділиться планами, – бо хлопці зазвичай залишаються сам на сам із проблемами. На мій погляд, сьогодні ветеранська робота має бути повністю перебудована, бо маємо зовсім інші завдання, економічну та політичну складові. Не маємо забувати й про ветеранів праці та звичайних пенсіонерів. Наразі організація лише набирає обертів, а щоб вона запрацювала як годинниковий механізм, розширюємо співпрацю з інши-

розбудовувачі сучасної України. Таких громадян треба вміти виховати! Зі святом Вас, дорога Наталіє Іванівно! Ви досягли періоду мудрості раніше за багатьох. Тепер час поділитися нею, навчати дорослих! Сподіваємося, на це вам вистачить сторіччя? Бажаємо прожити його у здоров’ї, мирі, душевному спокої й приємних турботах, оточеною любов’ю рідної родини, рідної школи та рідного Чернігівського району. З 75-річчям, шановна!

Громадська діяльність

ми ветранськими організаціями, – Любецькою, міста Славутич та Брагинською (Республіка Білорусь).

Посвідчення й нагрудний знак «Почесний ветеран Чернігівського району» вручають знаному картопляреві, колишньому директору ЗАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» Григорію Колонтаю.

Медичний край

Два крила районної медицини

Одна з найпотужніших, найзгуртованіших, найфаховіших та найшанованіших галузей у Чернігівському районі – медична. З дня у день, із року в рік, із десятиліття в десятиліття сільський медик торував стежину до своїх пацієнтів. Наразі можна без перебільшення стверджувати, що в Чернігівському районі утворилася когорта медиків, сповнена великих і шанованих імен, починаючи від земської медицини й до сьогоднішніх закладів, що перебувають на етапі реформування. Два крила сучасної медицини – це первинна ланка, а саме комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» (головний лікар Віктор Куниця), якому підпорядковуються медичні амбулаторії, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти; та вторинна – комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська центральна районна лікарня» (головний лікар Дмитро Руденко), з поліклінічним та стаціонарним відділеннями, де працюють вузькопрофільні спеціалісти. Заступник головного лікаря Чернігівської ЦРЛ Володимир Чубич після закінчення інституту 37 років віддав професії лікаря, з першого дня й до сьогодні – в Чернігівському районі. Знаходив час і для пошукової роботи, дослідив та описав історію медицини району, зібрані матеріали стали основою для музею Центральної районної лікарні.

– Заснований заклад на базі Бобровицької дільничної лікарні у 1956 році. Спочатку – на 50 ліжок. Поступово ЦРЛ перетворилася у багатопрофільний лікувальний заклад, а у 1972 році було відкрито сучасний комплекс на 180 ліжко-місць із хірургічним, гінекологічним, офтальмологічним та дитячим відділеннями. Згодом додалися інфекційний корпус та стоматологічна поліклініка. Нове поліклінічне відділення Чернігівської ЦРЛ ввели в експлуатацію у 1995 році, – розповідає Володимир Миколайович. Першою головною лікаркою стала Алевтина Мєднікова, заслужений лікар Української РСР, яка під час Другої світової вій­ ни працювала операційною сестрою, мала поранення. На фронт попросилася добровільно. У 1956 році під її керівництвом було крім ЦРЛ – шість лікарських дільниць, 24 колгоспні пологові будинки, 28 ФАПів. Серед колег – очільників медичних закладів – на той час вона була єдиною жінкою на такій посаді! Алевтину Іванівну заслужено вважають однією з засновниць районної медицини. До речі, парк на території ЦРЛ – справа її рук, за саджанцями їздила аж у Тростянецький розсадник, а потім висаджували їх разом із колективом у вихідні дні.

– Алевтина Мєднікова вийшла на пенсію у 1978 році, на посаду головного лікаря було призначено ще одну легендарну особистість – висококваліфікованого хірурга Анатолія Івановича Темчура, який пропрацював в Чернігівській ЦРЛ понад 50 років. За його участю побудовані кілька корпусів лікарні, у тому числі триповерховий головний корпус, стоматологічне та інфекційне відділення, – згадує Володимир Чубич. До 1989-го року перебував Анатолій Темчур на посаді головного лікаря, а потім до виходу на заслужений відпочинок завідував хірургічним відділенням лікарні, залишившись вірним клятві, яку давав колись по закінченню медичного вишу. З 1989 по 2000 роки головним лікарем працював Василь Йосипович Іващенко, Заслу­ жений лікар УРСР. За часи його керівництва йшла активна розбудова нових приміщень: уведено в експлуатацію поліклініку на 500 від-

З 95-річчям!

3

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

відувань за зміну (1992 р.), за п’ять років – нове приміщення харчоблоку, гаражів для службового транспорту, було виокремлено службу швидкої та невідкладної допомоги, утворено ортопедо-травматологічне відділення ЦРЛ. Понад 40 років пропрацював у системі охорони здоров’я, із них вісім – головним лікарем ЦРЛ, В’ячеслав Тимошенко, Заслужений лікар України. Молодого фахівця-гінеколога запросила у заклад Алевтина Мєднікова, за що їй вдячні чимало жінок Чернігівського району. В’ячеслав Леонідович опікувався здоров’ям прекрасної частини людства. На посаді головного лікаря упроваджував сімейну медицину, за той час було створено вісім лікарських сімейних амбулаторій. Здійснено комп’ютеризацію статистичної служби й бухгалтерії. Наразі Чернігівську ЦРЛ очолює Дмитро Руденко – фаховий висококваліфікований спеціаліст із функціональної та ультразвукової діагностики, головний спеціаліст управління охорони здоров’я ОДА з цієї ж спеціальності. Й, як сьогодні кажуть, – умілий менеджер, котрий у непрості часи зумів зберегти безцінний кадровий потенціал районної медицини, де досі живуть традиції, засновані його попередниками.

– Серед медиків Чернігівського району чимало яскравих особистостей, які упродовж багатьох років були на сторожі здоров’я людей, зробили неоціненний внесок у розбудову галузі. Серед таких варто назвати Галину Іванівну Кравченко, Михайла Андрійовича Ігнатенка, Івана Івановича Хижка, Богдана Прокоповича Хариша, Анатолія Нарцисовича Рудницького, Катерину Іванівну Полковніченко. На сьогоднішній день естафету ветеранів перейняли заступники головного лікаря Павло Іванюк, Ольга Святко, Микола Любінецький. Щоденно надають допомогу людям завідувач хірургічного відділення, головний спеціаліст із хірургії управління охорони здоров’я ОДА, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України Валерій Василинчук, районний педіатр, завідувачка дитячого відділення ЦРЛ Світлана Бойко, районний гінеколог Лідія Лаврик, завідувач офтальмологічного відділення Юрій Присяжнюк, завідувачка терапевтичного відділення Лариса Бояр та її наставниця й колега Валентина Іллюшко, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії Ігор Коченко, легенда ортопедії Чернігівщини – Володимир Андросов, завідувачка неврологічним відділенням Тетяна Федченко та завідувачка акушерським відділенням Анжела Сенько, – каже Володимир Чубич. Знайомі багатьом жителям Чернігівського району імена Миколи Рябка, завідувача відділення стоматології та голови профспілкового комітету, головної медичної сестри Раїси Іванівни Крищенко та інших.

– Коли говорити про первинну ланку медицини, то варто назвати лікарів загальної практики-сімейної медицини Оксану Логвинчук (заступник головного лікаря Центру ПМСД), Оксану Дубінську (Седнівська амбулаторія), Олену Шолох (Мохнатин), Ганну Чоп (Олишівка), Галина Ластовець (М.-Коцюбинське). Серед медпрацівників первинної ланки працює два Заслужених середніх медичних працівників – завідувач Киселівським ФАПом Петро Хижняк та завідувачка ФАПом с. Ведильці Людмила Росла, – каже головний лікар Центру ПМСД Віктор Куниця, – «Жінкою року-2013» визнано завідувачку ФАПом с. Снов’янка Людмилу Губко. Найширіші вітання працівникам первинної ланки, які в умовах реформування, недофінансування надають первинну допомогу на належному рівні жителям Чернігівського району!

Головний лікар Чернігівської ЦРЛ Дмитро РУДЕНКО: – Ювілей Чернігівського району дає змогу озирнутися назад, оцінити сьогоднішні надбання, намітити плани на майбутнє! Для мене особисто Чернігівський край став другою Батьківщиною, а його жителі – добрими друзями. Нехай віра в щасливий завтрашній день цієї благословенної землі дарує наснагу кожному з нас на звершення добрих справ! Зі святом!

Духовний край

«Свято-Георгіївська церква, що у Седневі, – це яскравий приклад історичної справедливості», – каже настоятель храму Тимур Блинець або отець Тимон, який відроджує на древній Седнівській землі Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

– Отче Тимоне, розкажіть про себе, яким був ваш шлях до Господа?

– Шлях до Господа не буває легким, і мій випадок не є винятком. Усе почалося з порятунку храму, наприкінці 90-х років, коли наша родина почала боротьбу за друге життя Георгіївської церкви. Купа листів, збір підписів... У 2003 році я відродив Свято-Георгіївську парафію. Існувала вона до 30-х років минулого століття. Священики тоді були репресовані, а напівзруйнований храм 77 років вже не діяв, лише час від часу використовувався як майданчик для зйомок фільмів. Довелося боротися, щоб храм не передали в музей простонеба Пирогово. Рятували святиню вже як громада. Це був початок шляху до Бога, до мого священництва. Потім як голова парафіяльної ради я подав прохання на передачу храму Свято-Георгіївській парафії. Згодом нам надали молодого священика, якому я допомагав по службі Божій, п’ять років був дияконом. Й ось уже третій рік несу свій хрест як священик. До цього працював керівником господарської групи у відділі освіти Чернігівської РДА, потім менеджером в гіпермаркеті «Вена». Депутатство, громадська робота... Але весь час розумів, що моє місце там – у церкві, біля престолу. Сьогодні до мене їдуть люди з надією на спасіння, зцілення. Розумію, що в своєму житті зробив правильний вибір. І знати, що є люди, яким я допоміг, – це найкраща для мене винагорода.

– Але чому служите саме у Георгіївській церкві? Могли ж очолити престол будь-де?

– Бо це храм моїх дідів і прадідів! За нього болить душа, до нього тягне велика сила. Це Бог! Наші предки завжди були при цьому храмі. У нас козацька родина, ми з роду кожум’яків. Потомки славетних Седнівських козаків. Біля храму є могили наших пращурів, які ми доглядаємо. Тому Георгіївський храм – це не випадок, це обов’язок.

– Улітку про Георгіївську церкву, що потребує термінового ремонту, розповіли мало не всі українські ЗМІ – інтернет-сайти, телебачення, газети. Чи мало це якісь наслідки, чи є сподівання, що унікальну пам’ятку дерев’яного зодчества північної України буде відремонтовано й збережено для нащадків?

– Храму допомагають лише небайдужі люди. Дер­жава на сьогодні виготовляє документи – паспорт церкви. Дуже хочеться вірити, що реконструкцію завершать, і завершать її з урахуванням помилок і побажань прихожан. Наразі немає про що говорити. Хочу лише зазначити, що й районна адміністрація, і рада, і обласне управління містобудування та архітектури роблять все можливе, щоб реконструкція була завершена. Тут, мабуть, проблема в системі. І велика байдужість великих людей. Такі пам’ятки мають щорічно фінансуватися державою. Цей храм має надзвичайну цінність. І історичну, й духовну.

– Чимало прихожан дарують Геор­ гіївській церкві ікони, це богоугодна справа. Коли можна так сказати, які є найвагомішими?

– Найвагоміші подарунки, мабуть, святі образи, привезені зі святої землі, з Ізраїлю. Але цінність ікони – не оздоблення, а ті, що приносять у подарунок за зцілення. Дарують прихожани, вдячні люди, небайдужі. І седнівці, і чернігівці, жителі інших міст та країн. З усього світу!

– Невдовзі Українська Православна Церква Київського Патріархату має отримати автокефалію. Як на вашу думку це вплине на українців?

– Вплине лише позитивно. Об’єднання церкви – це об’єднання України, родини... Українці – за єдину церкву, повірте мені, я спілкуюся з багатьма людьми, з різних конфесій. Те, що сьогодні країна-агресор через московську церкву в Україні залякує своїх парафіян війною, розколом... є пропагандою, метою зірвати те, що обов’язково відбудеться. Єдність, незалежність, і мир!

– Знайшла відомості, що історія Російської Церкви починається не від Хрещення Русі, а з 1448 року, коли Московська митрополія відокремилася від Київської. Чи це дійсно так, і чи існували осередки саме Київського Патріархату, чи вони були відновлені після здобуття Незалежності?

– Це факт! Українці ніколи не були згодні з анексією української церкви, яка є материнською церквою для московської. І не інакше. Про такі осередки по всій Україні й за кордоном більше можуть розповісти історики. Храми просто знищували, священників, які були не згодні, теж прибирали. Після Незалежності почали відроджуватися українські громади, парафії. Свято-Георгіївська церква, що у Седневі, – це яскравий приклад історичної справедливості. Від Київської РусіУкраїни до московської окупації, й знову до відродження в незалежної України.

– Що побажаєте православним християнам, землякам із нагоди 95-річчя Чернігівського району?

– Дорогі брати і сестри! Всі православні християни! Хочу побажати всім злагоди, єдності, любові й Божого благословення! Мир усім! Записала Наталія БУШАЙ

З 95-річчям!

4

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Промисловий край

Вироблено продукції на 35 мільйонів грн

– Промисловим комплексом району за січень-липень 2018 року вироблено продукції на суму 35 млн. грн, що становить 105,8% до відповідного періоду 2017 року. Найбільшу питому вагу в обсягах виробництва та реалізації промислової продукції займають ДП «Левона С» (40,9%) та ДП «Валес М» (29,3%), – розповідає начальниця відділу економічного розвитку, адміністративних послуг та державної реєстрації Люд­ мила Стецикевич. Загалом у Чернігівському районі працюють підприємства різного напрямку – із виготовлення столярних виробів та меблів (ТОВ «Брус Майстер», с. Жавинка), паливних гранул (ТОВ «Екобіопром», смт М.-Коцюбинське). Дерев’яний щитовий паркет для підлоги виготовляє ТОВ «Фірма «Інеск», с. Новий Білоус. ДП «Валес М» ТОВ «Валес», що в Березанці Киселівської сільської ради, виготовлеє пшеничне та житнє борошно. Крохмаль та крохмалепродукти постачає українським споживачам ДП «Левона С», смт Седнів. Чернігівщина – край лісів. Опікуються «зеленими легенями» ДП «Чер­ нігівський військовий лісгосп» та ДП «Чернігівське лісове господарство», постачають як пиловник, дрова, так і пиломатеріали. У Рівнопіллі працює приватне підприємство «НВФ «РегМік», що виготовляє термоперетворювачі (датчики температури), а ТОВ «Жеж-Ко» (с. Брусилів) реалізує професійні спортивні тренажери, дитячі ігрові майданчики, гімнастичні комплекси, вуличні тренажери, міністадіони тощо. Є в Чернігівсьокму районі й переробні підприємства, що спеціалізуються на виробництві продуктів харчування. Це – цех ковбасних виробів ФГ «Володимир», с. Товстоліс, ОСПП «Агро-Сівер», що вирощує овочі, та дослідне господарство «Чернігівське», котре забезпечує жителів обласного центру ягодами та фруктами, а також реалізує саджанці плодових культур.

Культурний край

Народ живе, поки душа співає

На початку ХХ сторіччя у кожному селі району створювався колектив народної пісні. Не один дослідник-фольклорист збагатив свій доробок старовинними народними самобутніми піснями, виконаними фольклорними колективами з Дніпровського, Петрушина, Рудки та Шестовиці, який, до речі, став переможцем обласного відбіркового конкурсу «Червона рута-2014». На особливу увагу заслуговує фольклорний колектив «Дже­ рело» із Золотинки, заснований у 1966 році. За час свого існування він став переможцем фестивалів і конкурсів різного рівня, а торік автентичні пісні у виконанні «Джерела» на Міжнародному фольклорному фестивалі в Угор­ щині (м. Будапешт) прославили учасниць на всю Україну та за її межами. Попри поважний вік, ставши зірками ТБ, аматорки активно відгукуються на запрошен-

ня виступити у Чернігові, Києві, та селах району. На сьогодні в Чернігівському районі налічується 119 закладів культури, зокрема 62 – клубного типу, 54 бібліотеки, дві школи мистецтв та один музей, у яких працює понад 200 осіб. П’ять колективів, які займаються в сільських закладах культури, носять почесне звання «народний». Це аматорські хорові колективи «Джерело» з МихайлоКоцюбинського (керівник Олексій Лактін), «Полісся» з Іва­нівки (керівник Ганна Горобець), «Бар­вінок» із Пісок (керівник Марія Волкова) та «Любисток» із Хмільниці (керівник Ольга Коцур), а також фольклорноетнографічний ансамбль «Пряля» Олишів­сь­кого будинку культури (керівник Іван Решотько). Без аматорів району не відбувається жоден захід, приурочений державним, календарним, професійним та народим святам. Вони вітають ювілярів, піднімають настрій одиноким односельцям, їздять один до одного в гості з обмінними концертами, адже допоки живе пісня – живе село.

пряма мова Голова правління Спілки роботодавців «Сі­верщина», підприємець, депутат Черні­гів­сь­кої обласної ради Віктор ЛАЗАР: – Чернігівський район для мене особисто – це значна частина мого життя. Це не лише моя робота в районі, яку я завжди намагався виконувати якісно. Це передусім люди, з якими пощастило працювати та прожити з ними значну частину життя. На мою думку, ці люди – найкращі державні службовці, найкращі лікарі й педагоги найкращі працівники аграрного сектору економіки. По-різному сьогодні можна дивитися на наш соціально-економічний розвиток, але думаю, що нам перш за все потрібно припинити транслювати негатив на всіх рівнях. Ми маємо показувати успішних людей, успішні проекти, а також наш багаторічний досвід у всьому. Хочу побажати всім жителям Чернігівського району здоров’я наснаги в роботі, величезних врожаїв, фінансової стабільності та щасливої долі. Хай Господь і мати Божа оберігають всіх вас!

Боровики в легендах i переказах

Світлої пам’яті Марини Федорівни Найди (1938-2017 рр.), людини великого серця й щедрої душі. Село Боровики – невелике й затишне, але належить до тих, про які кажуть «занепадає», «зникає», «вимирає». Живуть тут працьовиті люди, щирі, добрі й привітні. Наприклад, наша сусідка – бабуся Ніна (так її в селі звуть, хоча за паспортом вона – Марина) – на всі руки майстриня: шиє, вирощує чудові квіти, смачно куховарить. Бувало, як напече пиріжків із маком чи повидлом, обов’язково всю нашу родину пригостить. Смакуємо – аж за вухами лящить. Бабуся Ніна все життя в колгоспі працювала. В любові та шані до людей виховала трьох дітей, п’ятьох онуків має. Тиха, спокійна, лагідна на вдачу. А як почне щось про давні часи розповідати, то так складно у неї виходить, цікаво... Якось зайшла бабуся Ніна до нас увечері посидіти, сільськими новинами поділитися. Слово за словом – і зав’язалася розмова. Згадувала про тяжке повоєнне дитинство, як заміж вийшла, ростила дітей, бігаючи щодня в колгосп «на норму», про свята й будні, що випали на її нелегку долю. Спомини лилися рікою. А я візьми й спитай: «Бабусю, а чому наше село таку назву має, які перекази й легенди ви про нього знаєте?». Вона й давай розказувати. «Чому Боровики питаєш, онучку? Кажуть, колись дуже давно, ще до потопу, на цьому місці, де зараз наше село, був великий сосновий ліс. У ньому росло багато білих грибів. 3 часом почали тут люди селиться, хати будувати, хазяйство заводити. Так і село назвали – Боровиками. А те місце, де самі дуби росли, й тепер Дубровою зоветься. ...Неподалік від центру села був великий глибокий круг (ставок). Посеред круга – багато плаву (багна, болотянки). Не можна туди було ногою ступити. Тільки утви (качки) й гуси туди ховалися, виводили пуленят (пташенят). У тому крузі й люди тонули. А через те, що він був такий широкий і круглий, почали називати його Майданом. ...Те урочище за Боровиками, де ми влітку корів напуваємо, зветься Пустовитове. Раніше там були ковпитські землі. У хазяїна, який там орав землю, була «фамілія» Пустовойт. Відтоді так і зветься те місце – Пустовитовим. ...За селом стояв великий вітряний млин. А поле за Боровиками, де ми сіно косимо на зиму, називають Аеродромом. Там у війну по лісу були прорубані смуги, де сідали літаки. То був воєнний аеродром. Льотчики жили в селі, а літаки в ліс заганяли. Недалеко од села згоріли два наших самольоти, збиті німцями. ...А легенди? Ось послухай, онучку, які я тобі дивні історії повідаю. Є в нас у селі гребля. Люди розказують, що там ще в давнину було якесь прокляте місце, «відь­мовське». Йдеш, бувало, увечері, то й побачиш коло греблі, що або якесь колесо поперед тебе котиться, або кіт якийсь качається, а тоді попід ногами пробіжить, чи бик дорогою пройде... Щойно перейдеш греблю – всі ці видіння щезають. Кажуть, ще й тепер увечері там можна привидів побачити. ...А на полі за Боровиками колись давно був сад, там росли високі-високі груші. В селі водилися відьми. Вони різні лиха людям робили: корів по хлівах доїли, порчу насилали. То вони зліталися на найвищу грушу в тому саду, раду радили. Одна відьма виїхала десь аж у Київ. А тоді через кілька років зустріла людину із нашого села та все перепитувала: чи сидить ще та стара груша, на яку ми зліталися, коли відьмами були...». Бабуся розповідала й загадково усміхалася... (Записано у 2007 році)

*** Село Боровики засноване 1656 році. Сьогодні – центр сільської ради за 70 км від Чернігова. До сільської ради входять села Будище, засноване 1894 р., Василева Гута (1763 р.), Ворохівка (1654 р.), Ліски (1712 р.), Лісне (1693 р.), Хатилова Гута (1783 р.). Населення – 301 чоловік. Біля села Боровики знайдено курганний могильник часів Київської Русі (ІХ-ХІІ вв.). Перша згадка про село датується 1858 роком. У січні 1918 року встановилася радянська влада. На фронтах Другої світової війни проти нацистів воювали 34 жителі села, з них 25 нагороджено орденами та медалями, 18 загинули. Споруджено обеліск слави «...на честь радянських воїнів, загиблих при звільненні села від гітлерівців, та воїнів-односельчан, які віддали своє життя в боротьбі проти німецьких фашистських загарбників». До 1951 р. Василева Гута входила до сільської ради села Сивки, там був колгосп 1 Травня. Боровики, Хатилова Гута, Лісне – до Дніпровської сільської ради. Ворохівка, Ліски, Будище – до Жидинівської. Потім населені пункти об’єднали, створився колгосп ім. Димитрова. Перший голова колгоспу Микола Омелькович Ворох. У 1954 р. створили сільську раду, перший сільський голова Петро Титович Геращенко. А найдовше на цій посаді – 13 років – пропрацював Михайло Петрович Любченко. Сільський клуб відкрили в 1951 році, першою завідувачкою стала Ніна Степанівна Вишневецька. Довгий час, майже 30 років, пропрацювала там і Катерина Іванівна Вишневецька. Першу школу в Боровиках відкрили в 1965 році. У ній навчалися учні 5, 6, 7 класів. Спочатку це було невеличке приміщення, де парти стояли навіть у коридорі. До цього діти з с. Боровики ходили за три кілометри у Василеву Гуту, а після неї – до Сивківської семирічки, за 8 км. Середню освіту отримували у Ковпиті. У селі Ліски була своя початкова школа, де навчалися з 1 по 4 класи діти з села Ліски та Будища (стара назва Квасня). У 1964 році закрилася початкова школа у Василевій Гуті й відкрилася в Боровиках. До цього було закрито й Сивківську семирічку (через виселення жителів сіл Сивки, Нивки, Гореваха та ін.). За весь час існування школи, з 1955 по 2016 роки, цей навчальний заклад закінчили 950 учнів. Із них: професор, доктор економічних наук Володимир Миколайович Вергун; капітан ІІ рангу Михайло Антонович Вергун; заступник директора радіолампового заводу Василь Іванович Виниченко. Першим директором школи був Семен Матвійович Кравченко, працював шість років. Найбільше директорувала, 27 років, Валентина Василівна Виниченко. На жаль, Боровиківську загальноосвітню школу закрили в 2016 році. Органом місцевого самоврядування є Боровиківська сільська рада, яку очолює сільський голова, він же – голова виконкому Юрій Михайлович Дубина. Заступник голови виконкому – Віктор Федорович Вишневецький, секретар – Яна Олександрівна Катинова. Валентина Василівна Виниченко, Анатолій Михайлович Пильник, Ольга Вікторівна Вергун та Олена Григорівна Ващенко є членами виконкому.

5

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Містечко над Снов’ю Седнів – селище міського типу, центр селищної ради, до складу якої входить село Нове. На території ради – 798 домогосподарств та 1717 жителів. Тут працюють: ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» (директор Ігор Шкурко) – займається науковою селекційною діяльністю. ДП «Левона-С» ПП «Левона» (директор Василь Левицький) – вирощує зернові, картоплю, соняшник, кукурудзу, виробляє крохмаль, картопляне пюре, горохове пюре, чіпси. Також зареєстроване ТОВ «Новий Седнів» та 18 суб’єктів підприємницької діяльності. У селищі працюють навчально-виховний комплекс (директор Валерій Іванов), Будинок творчості, амбулаторія загальної практики сімейної медицини (головна лікарка Оксана Дубинська), аптечний пункт, ГЕС, філія Чернігівського обласного музею імені В. В. Тарновського (директорка Тетяна Луговська). Уперше згадується селище, як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Поблизу нього в 1068 році князь Святослав із двома тисячами воїнів розбив 12-тисячне військо половців. З ХVI ст. селище має сучасну назву. Про

її походження є легенда: спустошлива орда кримських татар напала на Сновськ, але не змогла взяти місто-фортецю, оборонців Сновська назвали «сиднями», що з татарської мови означало – «злі, хоробрі». Звідси й пішла назва – Седнів. У серпні 1920 року створено Седнівську сільську раду. У 1923 році Седнівська й Халявинська волості були об’єднані та створено Бобровицький район, а Седнів став одним із центром сільської ради. З серпня 1929 року Седнівська сільська рада в складі Чернігівського району. Відомі люди селища Родина Лизогубів, Григорій (Гриць) Акин­динов Мірошников, Ілля Людвігович Шраг, Микола Фе­до­рович Мглин­цев, С. М. Усатий, Аркадій Васильович Казка, Костян­тин Михайлович Балика, Петро Петрович Сед­лер, Петро Іванович Лишафай, Олексій Романович Бушнєв, Ганна Василівна Стрик, Дмитро Семенович Оста­пенко, Григорій Миколайович Колонтай, Михайло Никифо­ рович Стукало, Віктор Ілліч Гайструк, Анатолій Андрійо­ вич Дронь, Феодосія Якимівна Ганжа, Любов Пав­лівна Стельмах, Борис Геннадійович Сташук, Зінаїда Григорівна Лук’яненко, Таїсія Тимофіївна Мицу та інші. Завітайте до нас у гості! Ми розкажемо ще багато цікавих моментів із життя нашої неперевершеної краплинки рідного краю. Покажемо заповітні куточки мальовничого і неповторного дивосвіту.

Майбутній центр громади

Хмільниця – центр сільської ради, якій підпорядковані села Рівнопілля, Рижики та Рябці. Розташована за 20 км від Чернігова і за 5 км від залізничної станції Халявине. За даними енциклопедичних видань, перша писемна згадка про Хмільницю відноситься до 1625 р. Але це село виникло значно раніше, щоправда існувало воно під назвою Харабурдовщина чи Хімінчиззна (Хмельниччина). Хмель­ницький ручай, на березі якого розташовувалося село, згада­ний у грамоті Сиґізмунда III 1624 р. Чернігову. Саме тоді село Хмільниця відійшло до Чернігівського магістрату. Село Рижики розташоване на лівому березі р. Білоус, за 20 км від обласного центру. Місцевість рівнинна, з півдня підходить велике торфове болоте, зі сходу – мішаний ліс. За переказами, назва села походить від грибів рижиків, яких було дуже багато в лісі. Село засноване козаками понад 350 років тому. Однак відоме як хутір з 1625 р., коли любецькі міщани у північному напрямку активно освоювали тери-

Села Терехівської сільської ради: Терехівка, Лопатин (теперішня вулиця Набережна с. Терехівка), Малинівка, Товстоліс, Стасі – засновані в першій половині XVІІ століття за часів козаччини. За час існування їхня історія була наповнена величними та трагічними подіями. У 1923 році утворився Чернігівський район. У цей період на території наших сіл йшов процес утворення колгоспів: 1929 рік – колгосп «Шлях Жовтня» (с. Малинівка), 1931 рік – «Ленінський шлях» (с. Товстоліс) та «Червоні лани» (с. Лопатин), 1934 рік – колгосп ім. Маркітана (пізніше ім. Щорса, с. Стасі). У цей же період 31-го жителя нашої громади незаслужено репресовано безжалісною тоталітарною системою. Страшний слід на території наших сіл залишила Друга світова війна: 460 односельців пішло на фронт, із них загинуло – 227, у 1943 році понад 150 жителів сіл Терехівка та Лопатин заживо спалили нацисти. На території сільської ради налічується дев’ять поховань часів Другої світової війни: дві могили заживо спалених мирних жителів, шість братських могил та пам’ятний знак у центрі Терехівки, всього на території громади поховано 225 воїнів. На сьогодні ми пишаємося учасниками бойових дій Другої світової війни: М. Д. Петрушинцем, М. Г. Куба­ром, В. Г. Сердюком. Низький уклін тим односельцям (а це переважно жінки та діти), на плечі яких випав тягар післявоєнної відбудови. У цей час колгоспи по селах об’єдналися в один – «Шлях Леніна» (1949 р.), який очолив ветеран війни, умілий господар, яскрава особистість О. Г. Рубцов. За час його ро-

торію між річками Білоус та Стрижень. У ХХ ст. деякий час село входило до складу Халявинської сільської ради ради. Назва села Рябці походить від річки Рябки (на сьогодні не існує), а першим поселенцем вважають пораненого донського козака, що втік з турецької неволі. У 1926– 50-х рр. ХХ ст. село Рябці центр Рябцівської сільської ради. Село Рівнопілля – у 1933 р. тут було организовано підсобне господарство військового відомства. На рівне поле звозили будівельний матеріал із розібраних розкуркулених хат із яких будували бараки. У 1947 р. об’єкт військового відомства перейшов у «Спецторг» міста Чернігів, у якому був посаджений сад площею 5 га, займались вирощуванням овочів. У 1957 р. господарство перейшло в обласне управління торгівлі і мало назву «Облуправторг», з’явилися теплиці. Відомі люди села Людмила Миколаївна Апанасенко, Марія Семенівна Апанасенко, Федір Ілліч В’ялець, Олексій Євсейович Гон­ чар, Марія Миколаївна Дорошенко, Микола Васильович Доро­шенко, Дмитро Іванович Жабинський, Василь Івано­ вич Жабинський, Василь Денисович Луговський, Микола Мико­ла­йович Максименко, Петро Кирилович Омель­ ченко, Леонід Андрійович Приступа, Іраїда Федосіївна Романенко, Лідія Андріївна Рома­ненко, Іван Ма­ла­фійович Сидоренко, Микола Михайлович Сидо­ренко, Анатолій Олек­сі­йович Сірий, Ганна Олексіївна Сокол, Анатолій Вікторович Ткаченко, Лідія Василівна Щербак.

Седнів. Новий Білоус. Хмільниця. Терехівка

Нема у світі кращого села

Новий Білоус – центр сільської ради, якій підпорядковані села Ко­ шів­ка, Деснянка. Розта­шоване на річці Білоус (притока р. Дес­ни) за 11 км від обласного центру. Вперше згадується в писемних джерелах у 1648 році. За свою історію воно мало три назви – Ляхів Білоус, Євтухів Білоус, Новий Білоус. Село було центром козацької сотні, входило до володінь козацької старшини Дуніних-Борковських. Справжньою окрасою села та перлиною архітектурного мистецтва є Свято-Троїцька церква (настоятель – отець Роман). Це унікальна споруда, збудована на початку XVIIIст., де зберігається різьблений іконостас. Нашому селу матінка-земля подарувала безцінний скарб – два маленьких джерела. Коли і як вони утворилися, ніхто зі старожилів не пам’ятає, мабуть дуже давно, адже розташовані вони на Лисій горі, на старому поселенні кінця IX початку Х століття Криниця, що є археологічною пам’яткою. У джерела, виявляється, ще є й своя духовна історія. Воно вважалося святим місцем, іменувалося джерелом Пресвятої Богородиці на честь ікони, перенесеної колись у Новий Білоус із Мохнатина, коли там зруйнували храм. Тож у свято Десятої п’ятниці тут освячувалася вода, та, як відомо з переказів, до новобілоуського джерела приїздили віруючі з віддалених областей. І зараз відновлено традицію освячення джерельної води в день Десятої п’ятниці. Але найбільше багатство нашого села – це, безумовно, люди. Вони творили історію, збагачували українську культуру, несли в світ теплі спогади про цей мальовничий куточок України. В Новому Білоусі ніколи не бракувало талановитих, працьовитих людей, свідомих та щирих українців. Відомі люди села: Іван Якович Дунін-Борковський, Анатолій Григорович Свиридовський, Василь Микитович Ніцай, Пилип Макарович Косолапов. Про село написано дві книги: «Село Новий Білоус та його округа» (2003 р.) та «Новобілоуська метрична книга та її персоналії» (2012 р.) – авторка краєзнавчих досліджень Віра Зайченко. До літопису територіальної громади занесені громадяни, які мають державні відзнаки: Володимир Федорович Луценко, Василь Іванович Гусак, Микола Степанович Ганюк, Галина Іванівна Буніна, Віктор Михайлович Курач, Ніна Миколаївна Пила. Сільські голови громади: за часів незалежності – Микола Миколайович Строгий (головував 1998 – 2004 рр.), завдяки йому Новий Білоус газифіковано та розпочато роботи із водопостачання. Михайло Олександрович Кондренко (на посаді 2005 – 2016 рр.). За ці одинадцять років проведено водогін у селі Новий Білоус, відкрито дитячий садочок «Мрія», їдальню ЗОШ, відновлено приміщення ФАП, відкрито та відремонтовано Будинок культури в селі Новий Білоус, відремонтовано клуб у селі Деснянка, відновлено цілющі джерела й вуличне освітлення та інше. Дмитро Олександрович Федоров – працює з 2017 року. За цей час зроблено: ремонт доріг по селам громади, встановлено бетонний паркан на дитячих майданчиках, проведено капітальний ремонт даху ФАПу в селі Деснянка та інше. Було розпочато процес об’єднання навколишніх сіл у Новобілоуську об’єднану територіальну громаду. На території сільської ради проживає 20 багатодітних сімей. З 2010 року в селі народилося три пари двійнят.

Щоб лунав дитячий сміх боти (1949-1980 рр.) господарство стало мільйонером, мало досягнення в різних галузях, зводилися тваринницькі комплекси, майстерні, клуби, ФАПи, будувалися дороги. За високі показники та за сумлінну працю нагороджений багатьма орденами та медалями, отримав звання «Заслужений працівник сільського господарства УРСР», занесений до районної Книги трудової слави. Багатьох жителів відзначено нагородами: Марію Романівну Сердюк, Мокрину Макарівну Римар, Олександра Пилиповича Пташника, Во­ ло­димира Захаровича Конаша, Михайла Іва­но­ вича Койдана, Дмитра Дем’яновича Юр­кова, Євгена Миколайовича Сахна, Олексія Григо­ ровича Сердюка, Миколу Васильовича Репу, Михайла Васильовича Барбаша, Ганну Андрі­ ївну Павленко, Івана Васильовича Бар­баша, Петра Григоровича Буштрука, Євгена Івано­ вича Лісового, Володимира Олек­сандро­вича Науменка, Антоніну Василівну Зубкову, Михай­ла Миколайовича Садченка, Василя Олек­санд­ро­ вича Койдана, Надію Михайлівну Трофи­менко, В’ячеслава Віталійовича Кричев­ського, Васи­ля Івановича Клішка, Михайла Олексійовича Сер­ дюка. Отримав звання «Заслужений агроном УРСР» Іван Пилипович Музичук (працював агрономом та головою колгоспу «Шлях Леніна» з 1960 по 1994 рр.). Шанована в громаді людина – Микола Дани­ лович Петрушинець, який цього року святкував 99-річчя, житель с. Терехівка, учасник фінської та Другої світової воєн, брав участь в обороні Керчі, Феодосії, Сталінграда. Після війни працював пасічником. Має трудові нагороди, грамоти,

медаль «За оборону Сталінграда». Односельці пам’ятають і згадують теплими словами його дружину Антоніну Петрівну Петрушинець – 39 років пропрацювала вчителькою початкових класів Терехівської початкової школи, була депутатом сільської ради, 20 років обрядовим старостою, завдяки їй побралися 264 пари. Василь Олександрович Койдан – житель с. Терехівка, активний діяч громади, у минулому головний зоотехнік та агроном, нагороджений орденом «Знак пошани», бере активну участь в озелененні населених пунктів, проводить краєзнавчо-пошукову роботу. У галузі медицини відзначалася робота працівників медпунктів: Ніни Миколаївни Бєльсь­ кої, Майї Андріївни Скепської (с. Малинівка), Галини Іванівни Койдан, Валентини Михайлівни Білоус (з 1958 по 1993 р. працювала акушеркою та завідувачкою Терехівським ФАПом, отримала звання «Почесний донор СРСР», Надії Іванівни Бугай (с. Товстоліс). У селі Терехівка відома родина Луговських: батько Денис Гнатович був головою колгоспу «Шлях Леніна», а сини – Василь і Петро – були головами інших колгоспів. Пам’ятають місцеві вчительську династію Пекурів – батьки Григорій Якович та Людмила Михайлівна працювали в Терехівській початковій школі, син Костянтин Григорович та онук Артем Костянтинович також стали педагогами. У сьогоднішній час громада пишається учасниками бойових дій на території інших держав: Петром Миколайовичем Балагурою, Віта­лієм Віталійовичем Науменком, Віталієм Іва­но­ви­чем Заруденським, Олександром Євге­

нійо­вичем Коров’я­ковським; ліквідаторами аварії на ЧАЕС: Віктором Петровичем Соєю, Михайлом Костян­тино­вичем Труха­ном, Сер­ гієм Анатолійовичем Осадчим, Віктором Дмит­ ровичем Кривопишею, Воло­ди­ми­ром Івано­ вичем Козлянським, Олегом Миколайо­вичем Журавльовим, Іваном Пилиповичем Пінчу­ком, Миколою Феодо­сійовичем Сірошем, Мико­лою Івано­вичем Заруденським, Миколою Гри­го­ ро­вичем Шихуцьким; учасниками АТО: Олек­ санд­ром Миколайовичем Барбашом, Ген­на­дієм Олексійовичем Поліщуком, Сер­гієм Михай­ло­ вичем Тарасевичем, Мико­лою Михайловичем Білоусом, Сергієм Григо­ровичем Кубарем, Сергієм Івановичем Наумен­ком, Миколою Во­ лодимировичем Койданом. Відомі люди села: Надія Володимирівна Мартиненко – художниця, Микола Іванович Ле­ люк – поет, член літературної спілки «Черні­гів», нагороджений обласною премією ім. Л. Глі­бова. За період незалежності усі села громади були газифіковані, пройшло розпаювання земель та майна, утворилися сільгосппідприємства, що вирощують зернові культури, займаються тваринництвом: ТОВ АФ «Товстоліс», СФГ «Берізка», СФГ «Володимир», СФГ «Час». Хоч громада невелика, на її території живуть і працюють люди, які хочуть бути впевненими у завтрашньому дні, щоб була робота, на вулицях лунав дитячий сміх, щоб село відроджувалося, а не занепадало. Хочеться вірити, що перспектива розвитку сіл таки є. Упевненості в цьому додає втілення проекту зі встановлення сонячних батарей у с. Малинівка на території 2 га до 5 тисяч панелей.

Халявин. Снов’янка. Пакуль

6

Край трударів, героїв, особистостей

Халявин – центр сільської ради, якій підпорядковані села По­ луботки й Шевченко. Село засноване в першій половині ХVІІ ст. За легендою, назва походить від імені першого поселенця Халяви. Суттєвий внесок у становлення Чернігівського району зробили жителі Халявинської територіальної громади Микола Іванович Зубок – з 1946 по 1975 роки працював головою колгоспу ім. Жданова, нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного прапора, «Знак пошани»; Микола Трохимович Ларченко – з 1975 по 2007 роки був директором СТОВ «Прогрес», заслужений працівник сільського господарства УРСР, нагороджений орденами «Знак пошани», Трудового Червоного Прапора, був депутатом обласної ради, шість разів обирався депутатом райради. З 1989 року сільськогосподарське підприємство неодноразово реорганізовувалося. Наразі халявинські землі обробляє ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія». З 1950 по 1980 роки 69 працівників господарства були відзначені урядовими нагородами, серед них – Анатолій Іванович Богдан, Ганна Андріївна Буштрук, Ганна Федорівна Буштрук, Михайло Васильович Буштрук, Ганна Євдокимівна Вінниченко, Євген Федо­со­вич Лісовий, Варвара Артемівна Свічкарьова, Михайло Федорович Ткаченко, Володимир Павлович Трухан, Ганна Олександрівна Трухан, Марія Єфремівна Фога. Кривавою сторінкою в історії громади стала Друга світова війна, з якої 241 земляк не повернувся, у рабство вивезено 190 чоловік, вбито 19 мирних жителів. На фронтах воювало 469 халявинців, 104-ох відзначено бойовими орденами та медалями. Халявин пишається своїми знаними земляками, серед яких льотчик І. П. Гавриленко, генерал Радянської армії А. Я. Зубок, капітан корабля В. П. Зубок, заслужений інженер України, лауреат Державної премії УРСР М. Д. Галенко, голова державної податкової адміністрації в Чернігівській області В. В. Осипенко, викладач Київського державного університету М. І. Богдан, голова Чернігівської районної ради О. М. Ларченко, майстер спорту міжнародного класу, переможець кубка світу з лиже-ролерів, призер Всесвітньої універсіади, учасник XVII Зимових олімпійських ігор у Нагано (Японія, 1998 р.) О. П. Заровний, солістка Чернігівського обласного філармонійного центру О. І. Федосенко. Присвоєно звання «Мати-героїня» Магдалині Іванівні Жмурко, Марії Семенівні Кравченко, Лідії Григорівні Ющенко. Зараз на території громади проживає дев’ять багатодітних сімей. Окрім воїнів-інтернаціоналістів, учасників бойових дій у республіці Афганістан, у громаді вісімнадцять учасників неоголошеної війни на сході й один загиблий герой – Павло Юрійович Смирнов. Указом Президента України від 13 червня 2017 року №161 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В 1931 році було побудовано Халявинську середню школу. З 1943 по 1970 роки директором працював М. Г. Петрушинець, відмінник освіти, нагороджений медалями «За доблесну працю» та «Трудову відзнаку». Вже 30 років працює директором Халявинської ЗОШ І-ІІІ ст. А. В. Кобзар. Коли у 1986 році у закладі почав працювати вчителем виховання Анатолій Гайовий, Халявинська ЗОШ І-ІІІ ст. стала спортивним осередком села та району.

27 вересня 2012 року відкрили ДНЗ «Семиквіточка» Халявинської сільської ради, який відвідують і дошкільнята з навколишніх сіл. У 1999 році відновлено роботу Свято-Троїцької церкви, настоятель отець Вадим. За культурний «настрій» громади відповідає аматорський ансамбль «Вербиченька» Халявинського БК, який очолює Анатолій Новик. На території Халявинської сільської ради з 1933 року працює перша державна сортодільниця. На сьогодні цю справу продовжує В. Д. Швед, який очолює філію обласного державного центру експертизи сортів рослин.

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

У межиріччі Снову та Десни

Серед мальовничих лісів і долин розкинулося село Боромики. Його назва пішла від слова «бор» – великих дубових гаїв, які розташовувалися у межиріччі Десни та Снові. Старожили переказують легенду, ніби першим поселенцем цих міст був рибалка Боромик, звідси й назва. Село Боромики вперше згадується на початку XVІІ ст. Протягом XVІІІ ст. село переходило зі складу Седнівської сотні до Брусилівської, а потім до Березнянської. Боромики були родинним маєтком панів Митаревських. У селі Петрове вони мали кінний завод. Усі кращі пасовища, землі, луки належали пану. Ці землі сягали аж до Чернігівського шляху. У 1892 р. поміщики Митаревські побудували Троїцьку церкву. Революція 1905 року сколихнула село. Селяни спалили панський маєток, за що були покарані різками, а деяких відправили на каторгу. Боромиківці пережили всі періоди репресій: і 20-30-ті роки, і «Великий терор», і період Другої світової війни. Першими репресованими були Василь Григорович Безик та Олександр Григорович Вакула та ще налічується 30 осіб. У 1923 році створено Боро­миківську сільську раду, до складу якої входять села Боро­ми­ ки, Снов’янка, Петрове та Моргуличі. Першим сільськи головою був Іван Михайлович Косач. Пам’ятними для жителів є такі дати й події.

5 вересня 1941 р. – нацистські загарбники вдерлися у село. Першими заарештували сільського голову Юхима Бригуна та вчителя місцевої школи Микиту Полубня. Наступного року їх розстріляли у чернігівській тюрмі. Шістдесят дівчат та хлопців відправлено в німецьку неволю. На фронті загинуло 178 чоловік.

19 вересня 1943 р. 16-та гвардійська кавалерійська дивізія, 58 кавалерійський полк під командуванням Т. Т. Кусимова звільнили Боромики. У День пам’яті та примирення, через 73 роки після тих подій, біля пам’ятника вперше бу-

ло названо прізвище людини, яку до 1997-го вважали ворогом народу – Андрія Пилиповича Безика. У 1941-му його мобілізували, 30 червня 1943 – заарештували. Мав необережність порівняти умови служби в царській та Червоній армії.

1929 р. – у селі утворився колгосп «Нове життя». Наразі на боромиківських землях працює сільгосптовариство «Десна», що спеціалізується на вирощуванні картоплі.

1947 р. – відкрито ФАП в селі Боромики, селі Моргуличі, а в 1948 р. – в Снов’янці. У 50-му – відділення зв’язку, в 53-му – сільську бібліотеку, в 57-му провели радіо.

1969 р. – відкрито пам’ятник воїнам-односельцям. 84 жителі села нагороджені орденами і медалями за участь у Другій світовій війні.

1975 р. – відкрили будинок культури. У 2001 році було закрито Боромиківську неповну середню школу й відкрито Снов’янську ЗОШ І-ІІ ступенів, де наразі здобувають знання 67 учнів. У 2008 році відновив роботу дитячий садок. Відкрита одна група в приміщенні школи, а друга – в 2017 році. Краєм синьооких озер, запашних луків над зачарованою Десною називають Чернігівщину. А ще говорять, що це край, люди якого зберегли у своїй пам’яті безліч пісень. Хранителем і ревним збирачем пісенної спадщини був Антон Гурійович Верьовка, рідний брат всесвітньовідомого Григорія Верьовки. Все життя прожив скромний учитель музики у невеликому придеснянському селі Моргуличі, створивши тут неповторну ауру духовності й пісенності. В 2016 році в с. Боромики встановлено меморіальну дошку Антону Гурійовичу Верьовці. У 2014 році в с. Боромики закінчено будівництво храму св. Пантелеймона. Ікону св. Пантелеймона написав місцевий художник Акоп Цовікян. Історія громади жива і буде жити доти, доки торкається пам’ять людська до неї. Незмінним залишається одне – життєва сила громади, яка дає наснагу не одному поколінню.

Пакулю таки поталанило...

Багата й насичена подіями історія нашого села Пакуль. Розповідь про мальовничий куточок землі поліського краю понад річкою Пакулькою – можна почати із згадки про сина Чернігівського князя – Миколу Святошу, який одержав у володіння придністровські землі і тоді ж згадується село Пакуль. Павло Львович Зконопниця–Грабовський володів маєтками села після того, як землі були подаровані Миколою Святошою Київській Лаврі. Він багато зробив для відбудови регіону, культурного й господарського життя Пакульської волості. У пам’яті пакульців Костянтин Васильович Грабовський – священик Троїцької церкви, Григорій Миколайович Вербицький – земський лікар, Гнат Данилович Постол – довгий час працював фельдшером. Живе в селі і пам’ять про лірника Михайла Івановича Гаркушу. Інструмент його в селі називали «бичок». Щодо віртуозності гри йому не було рівних. До нього часто зверталися записувати слова й мелодії пісень, танців. Був сліпим, але впізнавав усіх по голосах, знав, де, хто живе. Роди Черниченків,

Гаркуш, Михневичів, Стародубів – вважаються першими поселенцями села. Пакуль, як і вся країна, пережив нелегкі роки війни, колективізації, голодомору, репресій. У пам’яті пакулян залишився Яков Ворох. З особливою теплотою жителі Пакуля згадують вчителів школи. Петра Артемовича Черниченка, вчительську родину Анищенків Мотрони Марківни та Якова Михайловича, поважали в Пакулі і родину вчителів Шибиринів – Андрія Миколайовича та Любов Григорівну, Василя Ілліча Томаша, вчительську родину Каранди Василя Федоровича та Марії Денисівни, Марію Артемівну Аврамченко, Олександру Михайлівну Бовда, Віру Федорівну Козлову, Людмилу Григорівну Токар.

6 травня 1943 року – прадавній Пакуль стерла, перетворивши на згарище, Друга світова війна. 872 жителя сіл Пакульської сільської ради воювали на фронтах. Війна забрала життя 461 наших земляків. Не тільки на фронтах гинули наші односельці, але і під час партизанських рейдів, каральних акцій у травні та бомбардування села в вересні 1943 року. Поверталися наші воїни додому з численими бойовими орденами та медалями: Герой Радянського Союзу Й. А. Конюша, повний кавалер орденів Слави І. П. Борисенко, кавалер трьох медалей «За відвагу» М. П. Орел. До списку входять 222 прізвища ветеранів, які повернулися з війни до рідних сіл Пакульської сільської ради. Званням Героя Радянського Союзу відзначено Йосипа Андрійовича Конюшу. До цього високого звання представлявся й Федір Йосипович Токар. Кавалером трьох орденів Слави став Іван Прохорович Борисенко, а кавалерами трьох медалей «За відвагу» – Микола Павлович Орел та Кіндрат Тихонович Цехмістер. Двома бойовими орденами та медалями відзначені Григорій Михайлович

Деркач, Петро Федорович Орел та Артем Степанович Токар. Високими бойовими орденами відзначені Олексій Михайлович Каранда та Микола Семенович Стародуб. Двічі Федір Іванович Цибуля брав участь у відомих військових парадах у Москві – у листопаді 1941 та червні 1945 рр. Акушерку Ганну Андріївну Каранду сучасні жителі знають із розповідей дідусів та бабусь, які згадували її з теплотою як свою цілительку-рятівницю. Не будучи лікаркою, вона робила складні хірургічні операції, надавала медичну допомогу партизанам. Цю потребу допомагати односельцям мабуть успадкував і її син – В’ячеслав Григорович Каранда. Уже в повоєнний час та час колгоспного життя був незамінним ветлікарем не тільки свого села, а й навколишніх. Пилип Федорович Малюга – перший голова об’єднаного колгоспу. Обирався депутатом обласної ради, сприяв будівництву школи в селі. Володимир Лукич Півень, вчитель-садівник – Олександр Корнійович Сірий.. Майже в кожній хаті зберігаються фотокартки, де зображені миттєвості життя пакулян, знаменні події в селі, просто жителі. Життя села триває. Виростають нові покоління. Завойовують пошану та повагу односельці-трударі. Василь Миколайович Бориско, Марія Іванівна Ломонос, Микола Олексійович Деркач, Іван Григорович Постол, Василь Миколайович Дорошок, Олексій Семенович Бориско, Микола Михайлович Комок, Олександр Васильович Каранда, Микола Іванович Каранда, Анастасія Іванівна Томаш, Андрій Леонідович Курданов, Григорій Григорович Ковальчук. Сучасний Пакуль – це красиве мальовниче село. Тут діють дитячий садок «Смайлик», школа, оновлений будинок культури, бібліотека, ФАП, лісництво, працює місцева пожежна охорона.

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

7

Черниш. Кувечичі. Шестовиця

Віримо в потенціал і гарне майбутнє

Черниш та Клочків – громади пов’язані географічно, діалектично, історично й навіть ментально. З 1960 року разом у єдиному колгоспі, з 1961 року – в одній сільраді. Вимовляємо, уявляємо село Черниш чи Клочків і одразу усвідомлюємо, це не лише спільна територія у 6314 га, де біжить синьоока річечка Снов, каскад черниських озер, пахучі луки, зелені лісові масиви. Це насамперед люди, що в нашій уяві, постають світлими образами багатьох напрочуд колоритних жителів: конопатих, чорнявих, білявих, русявих... Героїв чи просто трудівників, вони різні й неповторні. Водночас гарні та привабливі, мужні та завзяті, жадібні до роботи, непохитні у своїх переконаннях – правдолюбці, які завжди намагалися бути в лідерах. Історичний екскурс Клочків – одне з найдавніших поселень Чернігівського району, яке відомо ще за литовської доби і вперше згадане в манускрипті «Пам’ять» за 1527 р. Перша письмова згадка про Черниш датована 1708 роком, а саме в універсалі гетьмана Івана Скоропадського. Засновано населений пункт за дорученням наказного гетьмана Якова Лизогуба козаками Сосницької сотні Чернігівського полку, які восени 1696 року повернулися із гетьманом у Седнів, отримавши тут у користування так звані «незаймані землі». Назва села пов’язана з іменем Івана Федоровича Черниша, спочатку козацького полковника в уряді Івана Мазепи, згодом генерального судді при гетьмані Павлу Полуботку, його рідня та він сам у цьому регіоні мали землі та маєтності.

У 1812 році козаки Черниша й Клочкова в складі Сед­ нівської сотні воювали в четвертому козачому полку та брали участь у Бородинській битві. Воювали на фронтах Першої імперіалістичної, багато з них перебували в полоні в Румунії, Австрії, Німеччині та Франції. В період становлення радянської влади та колективізації були репресовані сотні роботящих, мужніх та непокірних. У 1933-1934 роках від голоду, хвороб у Черниші померло 157 жителів, Клочкові – понад дві тисячі! Важким катком по долях клочківців і чернишан пройшлася Друга світова війна

(фінська, польська, німецька – так згадують ці війни в селах). На фронтах Другої світової воювали 625 вихідців Черниша, 420 клочківців, із яких не повернулися відповідно 229 та 191 воїнів. Нагороджені бойовими нагородами 129 чернишан та 105 клочківців. У післявоєнний період за трудову звитягу, відбудову народного господарства нагороджені орденами та медалями майже 120 наших славних земляків.

24 серпня 1991 року над Черниською сільрадою, адмінбудівлею колгоспу ім. Т. Г. Шевченка замайорів національний синьо-жовтий прапор. Серед найвідоміших людей громади – Агнеса Бачин­сь­ ка-Сельська, Михайло Степанович Барбаш, брати Анд­рій Павлович та Валерій Павлович Зіньковці, Микола Григо­ рович Клименок, Василь Васильо­вич Романенко, Валентин Кири­лович Пота­пен­ко, Микола Якович Петренко, Василь Романович Седень, Костян­тин Гаври­ло­вич Светенок, Віктор Григо­рович Шарпатий, Антон Степанович Юр­чен­ко, Єгор Абрамович Макеєв, Лазар Михайлович Кирієнко, Григо­ рій Іванович Кирієнко, Григорій Івано­вич Козлов, Микола Григорович Макси­менко, Олександр Кузьмич Овдій, Ми­ ко­ла Віталійович Слюсаревський, Воло­ди­мир Вуколович Школьний, Ганна Пав­лівна Ячна. Земляки пишаються односельчанками, котрі удостоєні почесного звання України «Мати-героїня»: Ган­ною Степанівна Кирієнко, Ната­лією Іванів­ною Коломієць, Анною Іванівною Марти­ненко, Парасковією Григорівною Ума­нець. Сьогодення. Прийдешнє Сьогодні, як і 50 років тому, селяни обробляють присадибні ділянки, а фермери та сільськогосподарські товариства – орендовані у селян землі. Наразі на території Черниської сільради господарюють три великі (за кількість землі) – орендарі: ТОВ ім. Шевченка, ДП «Левона-С». ПП «ЛевонаАгро», а також ПАП Агрофірма «Снов», ФГ «Еко-Вітамін», ФГ «Черниське», ФК «Органік -Плант». Очолює сільську раду Володимир Краснопільський. Нагальною потребою громади є створення орендарями нових привабливих робочих місць, щоб затримати молодь, навчити її. Селу надто потрібні агрономи, інженери, ветеринари, бухгалтери, медики. Враховуючи привабливе місцерозташування населених пунктів, вони існуватимуть стільки, скільки буде жити й розвиватися Чернігів, Седнів. Саме в цьому наша енергетична та магнетична сила, крім того, громада має не тільки курортну привабливість, скільки гарну інвестиційну перспективу, перш за все охочими до роботи людьми, родючими землями, відносно недорогим транспортним сполученням. Тому презентуючи громади Черниша й Клочкова, віримо в їхній потенціал і гарне майбутнє. Іван КИРІЄНКО, член національної спілки краєзнавців України

Село над Десною

Шестовиця – центр сільської ради. Розташована на правому березі Десни за 18 км від Чернігова. Вперше в історичних документах згадується в 1523 році. За даними археологічних досліджень, Шестовицю було засновано на зламі IX-X століть. Назва села ймовірно походить від слова «шестак», яким називають шостого сина з боярського роду. У селі та його округах знайдено чотири поселення епохи бронзи (ХІ ст. до н.е.), три поселення скіфського періоду (V– III ст. до н.е.), ранньослов’янські поселення перших століть нашої ери, сіверянське VIII-IX ст., а також два городища, шість поселень і великий могильник давньоруського часу IX-XIII ст. На території села розташовано всесвітньо відомий комплекс пам’ятників в урочищі «Коровель», де є понад двадцять скандинавських поховань. Коровель у перекладі зі стародавньої скандинавської мови означає – долина (заплава, що поросла чагарниками, підлісок). «Коровель» – перша висока точка на правому березі Десни після Болдиної гори в Чернігові, тому там розташовувалася фортеця, де несли службу найманці-варяги, які, як видно з археологічних досліджень, були асимільовані місцевим населенням. У 1923 року село стає центром Шестовицької сільської ради в складі Козлянського (з 1935 – М.-Коцюбинського) району. На території села проходили зйомки художніх фільмів «Підпільний обком діє» та «В бій йдуть тільки старики». В селі також йшли археологічні розкопки та було знайдено багато історичних цінностей. Шестовиця відома фольклорним колективом «Горлиця», який знають не лише у Чернігівському районі, а й за його межами. Торік колектив двічі брав участь у зйомках пере-

дачі «Сніданок туриста». Здобув диплом першого ступеня у фестивалі-конкурсі ім. В. Полевика. У 2016 році було відкрито інформаційний стенд та меморіальну дошку Леоніду Бикову, а також інформаційний стенд «Відомі земляки». В 2017 році відбулося відкриття книги пам’яті. Серед відомих людей села – Віктор Володимирович Дрижак, Микола Іванович Дрижак, Анатолій Михайлович Колесник.

Загартовані вогнем і оралом

Село Кувечичі – центр сільської ради, розташоване за 30 кілометрів від обласного центру на шляху Чернігів-Любеч. Селом протікає річка Свишня, що впадає в Білоус. Кувечичі невеликі, налічується 289 дворів і 582 жителі. Школа, де навчаються 55 учнів, була заснована 1901 року як земська, в 1927 році отримала статус семирічки й була розташована в будинку пана Товстоліса, а в 1976-му збудували нове приміщення, де заклад перебуває й зараз. У 1888 році в селі була побудована церква Святого Духа. Свою роботу церковна громада відновила в 1990 році. Наразі в Кувечичах повноцінно функціонують ФАП, дитячий садок, бібліотека, будинок культури, шість закладів торгівлі. Основне бюджетоутворююче підприємство – СВК «Полісся», де працюють понад сто працівників. Це господарство самоствердилося після непростих реформувань, спочатку колгосп ім. Рози Люксембург, потім ПП «Надія», а в результаті загального обговорення селяни вибрали форму господарювання – кооператив і таємним голосуванням обрали керівником Михайла Купрієнка. Наразі підприємство орендує майже всі паї селян та землі державної власності. Михайло Михайлович не просто керівник підприємства кооперативної форми власності, а й людина, котрій в селі безмежно довіряють. Кожні три роки переобирають керівника, йому висловлювали довіру вже п’ять разів! Небайдужий він до проблем села. Утримує футбольну команду, яка вже не один рік посідає призові місця в районі. За його ініціативи в Кувечичах посаджена липова алея, а в цьому році Михайло Михайлович переймається будівництвом пам’ятника землякам, закатованим у роки Другої світової війни. Кувечичі виборювали своє право на життя не один раз, і 28 квітня 1943 року, коли село було спалене, і коли стояли на роздоріжжі на початку ХХІ століття, коли вирішувалося, як зберегти господарський комплекс. Вистояли. Ці випробування зріднили людей, тому кувечичці так цінують дружбу, не ухиляються від випробувань, не втрачають мужності. Ось і недавно, коли стояло питання збереження посади листоноші на селі, всі організувалися – й керівництво, й люди, тож проблем із забезпеченням поштовими послугами немає. В селі робиться все, щоб людям комфортно жилося, щоб не переривався хліборобський рід. Село славиться своїми працелюбними людьми, навики, вміння передаються з покоління в покоління. Ось приклад однієї трудової династії. Трудову діяльність Валерій Федосійович Ващенко розпочав у Львівській області в нафтогазгеології. Та рідне село манило, і батько Федос Іванович кликав. Та й очі голубії спати не давали. У 1980 році Валерій повернувся в село. Голова колгоспу Іван Федорович Глазько (нині покійний) запропонував посаду завідуючого тваринницькою дільницею. Перший порадник, батько Федос Іванович, на той час головний ветеринарний лікар господарства, дипломований спеціаліст (закінчив Ніжинський ветеринарний технікум, відпрацював у Львівській області після навчання, а з 1958 року – в Кувечичах). До нього на пораду прийшов син. Відтак із 1980 року торує Валерій Федосійович свою доріжку на ферму. Завжди знаходив підтримку й мудру пораду у метра сільськогосподарського виробництва, головного зоотехніка Миколи Григоровича Крищенка. Мужнів, набирався досвіду. Знань не вистачало, тому й закінчив Бобровицький радгосп-технікум. І ось уже 38-й рік на фермі. Не дав розтягти її, коли деякі недолугі керівники хотіли розпродати. Душа радіє, що праця не пропала даремно. Тваринництво в скарбничку господарства стабільно приносить хороші гроші та забезпечує роботою 52 працівників. Поголів’я ВРХ становить 1234 голови. З них корів – 335. Щодня на молокозавод відправляють понад чотири тисячі літрів молока. Невелике село, та багате на людей хороших, відданих хліборобській праці. Іван Михайлович Бабинець став колгоспником у 1950 році. І одразу сів за кермо трактора. За ратну працю в 1977 році нагороджений орденом Трудової слави ІІІ ст. Відпрацював він на своїй рідній землі півстоліття. Любов до техніки передав і сину Миколі. Після служби в армії Микола Іванович поступив у Ніжинський технікум механізації сільського господарства. У 1991 році успішно його закінчив і прийшов працювати в рідне господарство помічником бригадира тракторної бригади, а з 2005 року її очолив. Спільними зусиллями влади, громади, бізнесу село Кувечичі торує свою дорогу. Нема на ній манни небесної та є велика впевненість, що село має своє майбутнє.

М.-Коцюбинська ОТГ

8

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Вісім об’єднаних доль

Нові часи продукують нові зміни. З грудня 2016 року було утворено Михайло-Коцюбинську об’єднану територіальну громаду. Головою обрано Миколу Завального. Адміністративним центром новоутвореної ОТГ стало селище Михайло-Коцюбинське, до складу громади увійшли села Андріївка, Лев­ковичі, Зайці, Льгів, Льгівка, Кругле, Кархівка, Леньків Круг, Жукотки, Гірманка, Левоньки, Пльо­хів, Скугарі, Бірки, Шибиринівка, Анто­но­вичі, Москалі, Ведильці, Малійки, які сформувалися у вісім старостинських округів. Загальна кількість населення – 8423.

У Михайло-Коцюбинському є вулиці, які носять ім’я видатних людей: – письменника Еллана Блакитного; – героя АТО Івана Томилка

Історія та сучасність Андріївки

Село Андріївка – центр Андріївського старостинського округу Михайло-Коцюбинської об’єднаної територіальної громади, розташоване за 25 км від міста Чернігів. Мальовниче, затишне село, що розкинулося по обидва береги річки Балин, має давню історію, яка своїм корінням сягає середини XV ст. А поблизу, у витоках річки існувало поселення Ходча часів Київської Русі. Саме сюди, де були розташовані непрохідні ліси, московські князі висилали непокірних підданих аби обжити місцевість. Вважається, що назва села пішла від імені першого поселенця, якого звали Андрій. З 1690 року Андріївка була передана у власність Чер­ нігівського полковника Якова Лизогуба. Наприкінці ХVІІІ ст. частина села перебувала у власності Чернігівського Тро­ їцького монастиря. Андріївка входила до складу Слабин­ ської сотні, а з 1782 р. – у складі Слабинської волості. У першій половині ХІХ ст. село стало центром Анд­ ріївської волості. До 1917 р. землями в селі володіла родина Олександра Рігельмана – історика, військового інженера-фортифікатора, топографа. З 1919 р. Андріївка – центр сільської ради, що входить до складу Козлянського, а згодом Михайло-Коцюбинського району. З 1963 р. Андріївська сільська рада ввійшла до складу Чернігівського району. Із грудня 2016 року село є центром Андріївського старостинського округу в складі М.-Коцюбинської ОТГ. Площа території старостинського округу – 5971,3 га, протяжність села Андріївка – 7,5 км. Село газифіковане, 80% доріг населеного пункту з твердим покриттям, є централізований водогін. У селі 575 дворів, де проживають 722 жителі. Не лише історичним минулим славиться Андріївка. На сьогодні на території села функціонує сучасний реабілітаційний центр «Вітал», ще один привабливий об’єкт – садиба зеленого туризму «Андріївські озера», це сімейний бізнес Сергія та Тетяни Карпачових. Завітайте до Андріївки – не пожалкуєте!

Освіта представлена шістьма загальноосвітніми закладами, де навчаються 612 учнів, та чотирма закладами дошкільної освіти. М.-Ко­цюбинську гімназію визнано опорною. Працює школа мистецтв на п’ять відділень, сім фельдшерсько-акушерських пунктів та амбулаторія загальної практики сімейної медицини, медичний центр для реабілітації людей із неврологічними патологіями та серцево-судинними захворюваннями «VITAL», історико-краєзнавчий музей, дванадцять закладів культури. За рахунок коштів, виділених на соціально-економічний розвиток, виконано капітальні ремонти – заміна покрівлі, вікон та дверей, реконструкція системи опалення та харчових блоків – у закладах освіти, культури, закуплено спецтехніку, відбулося відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям (М.-Коцюбинська гімназія), встановлено нові автобусні зупинки, освітлюються вулиці, йде ремонт доріг. На території громади працюють цех із виготовлення меблів, ТОВ «Екобіопром» (обробка деревини, виготовлення палив-

них гранул із відходів деревини), ПОП ім. Войкова, що спеціалізується на розведенні ВРХ, виготовленні продуктів харчової промисловості. Агропромислова компанія Agricom Group представлена в М.-Коцюбинській громаді ТОВ «Добродія фудс» та ТОВ «Агрофірма Іванівка». У травні цього року відбулося урочисте відкриття заводу з виготовлення пластівців із зернових культур і продуктів на їхній основі. Потужність виробництва – мільйон кілограмів готової продукції на місяць. Михайло-Коцюбинська ОТГ – аграрно-промислова, відкрита для інновацій та зовнішнього світу, інвестиційно та туристично приваблива перлина Чернігівського Полісся, що дбає про історико-культурну спадщину. Екологічно чиста, комфортна та безпечна для проживання, духовно багата спільнота активних і дружніх людей, які ведуть здоровий спосіб життя. Недарма логотипом громади є квітка, що символізує сонце, у центрі якого – вісім міцно сплетених рук, які докладатимуть усіх зусиль задля розквіту своєї благословенної землі.

Мальовниче межиріччя Дніпра й Десни

Дві блакитні смуги на щиті герба символізують ці ріки. А ще на місцевому геральдичному символі зображено селянина з піднятою у привітанні рукою – символ гостинності Кархівського старостинського округу. Зелений колір щита символізує багатий поліський край. Назва села може походити як від імені першого поселенця Корха, а також як переклад староруської назви долоні. За переказами, село виникло, коли на цих благодатних місцях оселилися кочівники. Люди йшли лісами й зупинилися над водяним потоком, що впадає в річку Пакульку й «прикархнули». Це ще одна версія походження назви. Про давнє походження села свідчать і знахідки на старих, вже не діючих кладовищах. При будівництві сільського клубу в 1934 році в старовинній могилі було знайдено кільце з написом «місіонер». Вважається, що Кархівці до 700-800 років, а перша письмова згадка датована 1712 роком. Кожне село має своїх власних героїв, які хоч і не є всесвітньовідомими, для його жителів – найдорожчі. Ці люди відрізняються з-поміж інших, вони зробили і роблять щось особливе для односельців. В історії Кархівки також є особливі персоналії, що стали гордістю для мешканців села, пам’ять про них надає сили нащадкам з вірою рухатись в майбутнє. Серед таких – заслужений вчитель України Катерина Петрівна Шолох, котра з 2005 по 2010 рік працювала Кархівським сільським головою. Місцевий художник Микола Михайлович Найдьон, уродженець Кархівки, самобутній поет Микола Трохимович Фурс. Невгамовною трудівницею називають Валентину Савівну Найдьон. Народилася у родині хліборобів, 15-річною почала працювати у ланці колгоспу «Шлях Ілліча», що існував на той час. Майже двадцять років працювала дояркою, зараз – на пенсії. Барвисте хобі має ще одна трудівниця – Валентина Олексіївна Михневич, котра також рано почала трудовий шлях, 16-річною, – спочатку – в ланці, потім – ланковою. Головне її життєве хобі – вишивання. Роботи Валентини Олексіївни неодноразово ставали експонатами багатьох виставок, а саме «Седнівської осені», дня села.

Кархівка славиться міцними сім’ями: налічується тут 44 багатодітні родини, а подружжя Івана Вікторовича та Марії Олександрівни Соломахи, Михайла Терентійовича і Галини Самсонівни Ваган, Світлани Григорівни та Григорія Лазаровича Акуленків, Олексія Архиповича та Ганни Сергіївни Шолох, Марії Олексіївни й Миколи Петровича Нагула, Павла Івановича та Марії Степанівни Малофієнко прожили у любові та злагоді понад 50 років. На чолі старостинського округу – Алла Можар. Є на території Кархівського старостинського округу школа, дитячий садок, заклади культури, продуктові магазини, приїжджає виїзна торгівля. За 5 км – залізнична станція, за 40 хв. можна доїхати до Чернігова. Але ще вранці і ввечері проходить електропотяг «Неданчичи–Фастів», який курсує через Київ. Кажете, українські села вимирають? Це не про Кархівку!

Левковицький старостинський округ

У його підпорядкуванні – села Зайці, Кругле, Льгів, Льгівка. Село Левковичі розташоване за 20 км від райцентру й за 2 км від однойменної залізничної станції. Левковичі виникли в першій половині XIX століття. Під час Другої світової війни 131 житель бився на фронтах проти нацистів, 44 з них нагороджено орденами й медалями, 71 загинув смертю хоробрих. У Зайцях народився Герой Радянського Союзу А. І. Комок. У 1955 році було встановлено пам’ятник на братській могилі воїнів, що загинули у 1941 і 1943 роках. У 1981 році було встановлено пам’ятник А. І. Комку.

М.-Коцюбинська ОТГ

9

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

пряма мова Олена Сердюк (Печорна), бібліотекарка за професією, письменниця – за покликанням: – Кажуть, що люди не обирають землі, де мають з’явитися на світ. Не знаю. Мені чомусь здається, що я обрала цей край задовго «до»... Спасибі, що ти є, моя чарівна й неповторна часточко буття! Спасибі людям, про яких писати – уже щастя! Божої нам усім ласки, миру й добра!

пряма мова

Літнє Сипле небо зранку дощові краплини, Чорнобривці кучері купають у росі. Здається, розкрились небесні глибини. І промоклий ранок народивсь в красі.

Навіть заклякла у тиші природа, Сади обважнілі зустрічають Спас Тішиться груша посеред городу, Людям плоди віддавати їй час.

Захлинається сад пахощами м’яти, Тиша ранкова – така благодать. Рідна земля – щедра й багата. Скільки ще будуть тебе розпинать?

Мовчить село у вінку верболозів, Тривоги світу не бентежать його. Журавель самотньо скрипить при дорозі, Бо зламав він давно старезне крило.

Скільки ще сіл заросте бур’янами? Гірко озветься болем душа. Журба й тривога блукають хатами, І тільки птахи їх потіша.

Залишились вірні селу тільки птиці, Висиджують й досі тут малих пташенят. Від жаги їх рятують джерельні криниці, Землі рідній вірності у них не віднять.

Співочий куточок Полісся

Жукотки – центр старостинського округу Михайло-Коцюбинської ОТГ, якому підпорядковані села Гірманка та Левоньки. Розташоване за 28 км від Чернігова. Село засноване десь у ХІІ ст. За часів монголо-татарської навали було зруйноване, відродилося в першій половині ХVІІ ст. Вперше в письмових документах згадується в 1625 році. За переказами старожилів, назва походить від якогось Жукова або Жука, спочатку село називалося Жукове, а згодом набуло сучасного звучання. З 1782 року с. Жукотки – у складі Антоновицької волості Чернігівського повіту, а з 1932 р. село стало центром сільської ради в складі Довжицького району. З 1963 року – в Чернігівському районі. У XVIII-XIX ст. на прилеглих до Жукоток землях утворилися хутори Гірманка (назва походить від власника маєтку пана Германа) та Левоньки (назва – від імені поселенця козака Левона). У с. Левоньки знаходиться психоневрологічна лікарня, розташована на території садиби поміщика Малявки. Біля Гірманки знімали художній фільм «Підпільний обком діє» за участю жителів села.

22 січня 1925 року на загальних зборах громадян с. Жукотки вирішено відкрити хату-читальню. У 1929 році в селі створено колгосп імені Ворошилова, організатором був Іван Юхимович Тимошенко, в 1932 році завершено колективізацію й у Гірманці – створено колгосп «Промінь», згодом його перейменовано в «Придніпровський партизан». А в 1951-му відбулося об’єднання колгоспів Жукоток, Левоньок, Гірманки – в колгосп ім. Ворошилова з центром в с. Жукотки, згодом – колгосп «Україна», а в Гірманці та Левоньках створено окремі бригади. В 1966 році колгосп перейменовано в імені Щорса.

Найбільше господарство розвивалося за роки керівництва Петра Титовича Андроніка (1926-2006 рр.). Село розбудовувалося: молодим сім’ям давали житло, збудували нову контору, корівники, зерносклади, Будинок культури з бібліотекою. У 2000 році господарство реформовано в СВК «Жукотківське», наразі його вже не існує. Зі спогадів старожилів села, боїв у самому населеному пункті не було, але обстріли та бомбардування тривали постійно. Село окупували німці у вересні 1941 року, визволено 25 вересня 1943. У центрі села, біля церкви, – Братська могила воїнів, загиблих при звільненні Жукоток. Бетонна постать солдата, встановлена на цегляному постаменті, спорудженому в 1957 році. Тут покояться останки 17 воїнів. А рівно за 60 років, у 2017 році, пам’ятник реставровано за кошти М.-Ко­ цюбинської ОТГ, встановлено плити з іменами односельців, які не повернулися з війни до рідних домівок – всього 215 чоловік.

22 травня 2002 року в Жукотках було освячено Свято-Миколаївський престол, настоятелем став молодий священник о. Георгій (Голич). Багато допомагав для відновлення церкви тодішній сільський голова Валерій Сінкевич.

14 жовтня 2010 року відбулося урочисте відкриття газогону в с. Жукотки, а в 2013-му газ з’явився у Гірманці. 20 липня 2014 року завершено будівництво газогону в Левоньках. У грудні 2015 року відзначив 40-річчя Жукот­­ ківський будинок культури. За цей час проведено було чимало різних заходів. Заклад доглянутий, причепурений, не поступиться й міському! У його стінах ніколи не змовкає пісня, бо колектив з року в рік поповнюється новими талантами.

У майбутнє – разом із сусідами

Пльохівська сільська рада об’єднує села – Пльохів, Скугарі, Бірки. З досліджень минулого можемо стверджувати, що Пльохів був одним із князівських сіл, де діяли різні господарські установи, що приносили прибуток. Ці відомості відносяться до 1148 року. Пізніше частина Пльохівських земель стала належати родині Дурново, нащадкам бояр княжича Чернігівського. У письмових джерелах Пльохів згадується вперше з 1523 року як Плохово. За козацьким устроєм до 1782 року воно підпорядковувалося Любецькій сотні, а згодом входило до складу Антоновицької волості Чернігівського повіту. З 20-х років ХХ ст. у складі Козлянського, а потім М.-Коцюбинського району. З 1963-го – у Чернігівському районі. Уперше в нашій окрузі у 1952 році було пущено в дію нову електростанцію, щоподала електроенергію в школу, клуб та будинки місцевих жителів. Побудували її із цегли, яку виготовляли на нашому цегельному заводі, який розпочав роботу в 1955 році, про це нам тепер нагадують лише труби. У 1958 році бригадир колгоспу «Червоний прапор» Марія Сергіївна Силенок була нагороджена малою срібною медаллю, як учасниця Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Бригадир рільничої бригади с. Скугарі Іван Васильович Довженок першим у Чернігівському районі був нагороджений орденом «Жовтневої революції». Славними трудовими здобутками можуть пишатися трудівники 70-х – Микола Васильович Яковенко, Микола Семенович Бубра, які одержали ордени Трудової Слави та Трудового Червоного Прапора.

1 вересня 2016 року прийнято рішення про добровільне об’єднання територіальної громади з М.-Коцюбинською селищною радою. За цей час у Пльохівському старостинському окрузі побудували дитячий майданчик біля клубу, розчистили ставок біля школи, де діти купаються й ловлять рибу. Відремонтували частину дороги по вулиці Центральній, розпочали ремонт дороги у с. Бірки. При в’їзді в села Пльохів, Скугарі облаштували зупинки для дітей і дорослих для очікування автобуса, рейсового і шкільного. Відремонтовано у селі колодязі.

Онде бусел з буслихою в парі бредуть. Залишились самі, діточок не ведуть. Розлетілись світами малі бусленята, Сумують батьки, стала пусткою хата.

Літній ранок З обіймів ночі звільнився ранок, Землі дарував ніжний світанок. Листя тремтить під вагою роси, Щедро небо сипле іскри краси. Стривожилась тиша далеким «ку-ку», Знову дятел вперто довбе на суку. Вітерець цілує налиті плоди, Від утоми скриплять старенькі сади. Кущі ягід присіли аж до землі, Загорілись ясніш жоржин ліхтарі. День нам приносить радість, турботи, Душу звільнить від болю, скорботи.

Розбудять тишу колись бусленята, Покличе додому рідна їх хата. Ширшими стали у них тепер крила, Рідна земля їх міцними зростила. Отчий дім принесе їм радість життя, Хоч у дитиство більш нема вороття. Та кличе додому нас диво із див – Стежина, де вперше ти кроки зробив. Наталія САПУН, М.-Коцюбинське, серпень 2018

Сива історія, велике майбутнє

Шибиринівка – центр сільської ради до листопада 2016 року. Потім було створено М.-Коцюбинську ОТГ і, відповідно, Шиби­ринівський старостинський округ. До нього увійшли села Шибиринівка, Анто­новичі та Москалі. Село Шибиринівка засноване у XVI-XVII століттях, тут проживали представники шляхетських родин Климентів, Кра­совських, Лизогубів, Пархоменків-Посудевських, Пузиків, Силачів та ін. У XVII столітті село стало ранговим володінням Любецьких сотників чернігівського полку, згодом було відібране у них чернігівським полковником Яковом Лизогубом. Частина земель належала Чернігівській єпископській кафедрі, а в ХІХ столітті у селі був маєток дворян Комаровських. До наших днів зберігся панський погріб та сонячний годинник господаря, який знав шість іноземних мов та мав власне авто. Село Антоновичі – родова власність Любецьких бояр Антоновичів, зявилося не пізніше першої половини – середини XVI століття. З другої половини XVIІ-XVIIІ ст. нащадки любецької шляхти поступово втратили свої земельні володіння і зубожіли. У 1782 році село Антоновичі стало центром волості Чернігівського повіту. Першим жителем сучасної вулиці Козацька був вільний козак Тупиця. До цього часу збереглася будівля земської лікарні та сторожа Самсона Богуша.

Село Москалі – назва села вочевидь пішла від військовослужбовців-поселенців із Московщини, які після повернення Любець­ кої волості до складу Великого князівства Литовського у 1508 році залишилися на її території. Як вказує історик Н. Яковенко, жителів Любеча «з огляду на висунуте далеко за північ розташування міста» часто називали москалями. Старожили села переказують, що першим поселенцем був солдат-москаль Подорван, який прослуживши 25 років, отримав від пана Малявка землю. Після смерті, 1862 року, земля була придбана місцевими заможними селянами. У 1920 р. Шибиринівка та Антоновичі стали центрами сільських рад Довжицького, у 1930 р. – Козлянського (з 1935 р. – М.-Ко­ цюбинсько), а – 1963 р. – Чернігівського районів.

Відроджене, мов Фенікс

Милують око мальовничі краєвиди, кличуть густі ліси, розповідають свою сумну історію обеліски, в’ється вужиком річка Пакулька, вабить у літню пору прохолодою ставок... усе це – наше рідне село Ведильці. Наприкінці VII століття у ці місця прибули втікачі з Правобережної України. Вони тяжкою працею відвойовували лісову землю, виготовляли вироби з дерева, гонили дьоготь, потім перевозили товар до Києва на плотах, які називали «виделками». Звідси, за однією з версій, і виникла назва села. Перша письмова згадка про Ведильці міститься в грамоті польського короля Сигізмунда ІІІ від 1619 року. 1712 року Петро І віддав село у володіння Києво-Печерській лаврі. У першій половині XVIII ст. село входило до Любецької сотні Чернігівського полку. 1836 р. у Ведильцях було збудовано Покровську церкву. З 1882 р. почала працювати земська школа. Найтрагічніші події в історії села відбувалися в роки Другої світової війни. Ведильці були повністю спалені нацистами. Загинуло до 800 осіб. Пам’ятний обеліск на одній із вулиць села вказує на місце страшної трагедії.

3 травня 1943 р. нацисти увійшли в село. Як стверджують очевидці, вони йшли з хати в хату та зганяли людей, зібрали всіх в одному будинку та підпалили... Село було геть знищене! Приїжджі дивуються, чому у Ведильцях такі прямі вулиці. Бо село повстало з попелу, було відбудовано заново! У селі народилися два герої Радянського Союзу: Андрій Федорович Блашкун та Микита Гнатович Туровець.

Ім’я Героя Радянського Союзу Андрій Блашкуна носить Ведильцівська ЗОШ та одна із вулиць села. У 1975 р. збудовано меморіал Слави, який відреставровано та оновлено у 2009 р. На стінах – імена воїнів, які загинули, боронячи рідний край. У повоєнний період село було відбудоване. Місцевий колгосп «Червона Зірка» був одним із найбагатших не лише в районі, але й області у період 1954-1976 років, коли його очолював М. К. Мринський. Пишаються наші односельці своєю історією, відомими людьми, які жили і живуть зараз, примножуючи славу Ведилець. Серед них вчений І. С. Рослий, жінка-механізаторка В. М. Блашкун, керівник духового оркестру М. Ю. Василенко, фельдшерка вищої категорії Л. В. Росла. У 2016 році село Ведильці увійшло до складу Ми­ хайло-Коцюбинської ОТГ. За короткий період зроблено чимало для благоустрою та розвитку села. Відремонтовано дах Ведильцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, обладнано приміщення класу для навчання першокласників за новою програмою, триває благоустрій території. На території Ведилець діє ТОВ «Біокарт-Агро», працюють будинок культури, магазини, у школі навчається понад 60 дітей, дитячий садочок відвідують 15 дошкільнят. Село живе, з’являються нові будинки, народжуються діти, влітку приїздять дачники, гості з міста ловлять рибу в місцевому ставку, молодь грає у футбол на сільському стадіоні, з весни до осені гудуть трактори та комбайни – село сіє, вирощує, збирає урожай на городах, взимку все засипає снігом, а на Старий Новий рік по хатах ходять діти-щедрувальники і приносять із собою свято. Ось у цьому – все село Ведильці, його краса, історія та самобутність.

Серединка. Анисів. Мохнатин. Трисвятська Слобода

10

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

На «кордоні» району

До складу Серединської сільської ради входять села Серединка, Топчіївка, Сіножацьке. Станом на 1 серпня цього року налічується 226 дворів із населенням 480 чоловік. Перша згадка про Серединку датована 1670 роком у літописах Чернігівського Іллінського монастиря. А легенда сягає ще більш раннього періоду й розповідає, що село було розташоване ближче до Олишівки, по другу сторону тракту на Київ. Але при появі татаро-монголів люди ховалися в болотах біля Десни. Й після чергової пожежі почали будуватися ближче до урочища Олеси та Довгого болота. Літописна згадка про Топчіївку – 1669 рік. Село так і залишилося існувати на березі судноплавної річки Смолянка. Про те, що Смолянкою ходили річкові судна свідчить назва кутка – Вокзал. На землях нашої громади знаходиться Панченків ліс із первоцвітами, занесеними в Червону книгу. На лугових угіддях є урочище Лизогубка, що свідчить про приналежність полковнику Лизогубу. Живописні озера Кругле та Бешутиця належали Чернігівському Іллінському монастирю. У 1820-1850 роках через село пролягла дорога Чернігів – Київ. У 1882 році – збудована земська школа в Серединці, а в 1883-му запрацював клінкерний завод у Топчіївці. Відгримів 1917 рік. Люди сподівалися на покращення життя, а вийшло навпаки. Почалось розкуркулення. Найбільш постраждали родини Василя Андріяновича Гераська та Івана Павловича Мовчана. У 1923 році село входило до Крас­нян­ського району. З 1930-го – Олишівського, а з 1960-го – Чернігівського. У 1923 році в Серединці запрацювали хата-читальня та сільбуд, а в Топчіївці – сільбуд, де були бібліотека та драматичний гурток.

20 вересня 1943 року село звільнили від нацистських окупантів. За 1941-1945 рр. загинуло 264 наші зем-

ляки. 250 – нагороджено орденами та медалями. В усіх трьох селах є пам’ятники загиблим воїнам. У роки війни особливо відзначився Василь Семенович Суходол, який дійшов до Берліна, нагороджений орденом Леніна і залишив свій підпис на стінах Рейхстагу. У 1950 році запрацював ФАП, його очолив учасник війни Василь Сидорович Шафрай. На цій посаді він пропрацював 40 років! У Топчіївці понад 40 років допомагала жителям Юлія Юріївна Коляда. У 1954 році Топчіївську та Серединську сільські ради було об’єднано з центром у с. Серединка. У 1960-му об’єднали й колгоспи Топчіївки та Серединки в один – «Червоний маяк». Збудована до революції школа розбудовувалася й найбільший її розквіт припадає на 70-ті роки. В цей час вчителька біології та хімії Олександра Федорівна Притиковська була нагороджена медаллю «За доблесний труд» та медаллю А. С. Макаренка. У 1978 році їй присвоєно звання Заслужений вчитель УРСР та делеговано на Всесоюзний з’їзд учителів. Культурним розвитком жителів громади опікувалися сподвижниці бібліотечної справи Ганна Павлівна Логвинчук та Віра Якимівна Тур. У 1977 році було відкрито новий будинок культури на 350 місць. З 1945 по 1985 роки спочатку завклубом, а потім директором працював Іван Опанасович Костюк – ветеран війни, учасник битви на Курській дузі. У 80-ті роки брали участь у бойових діях на території Республіки Афганістан жителі нашої громади Микола Григорович Куліш та Олександр Володимирович Лазар. Багато трудівників колгоспу нагороджено за трудові заслуги. Серед них – Павло Сергійович Логвинчук, Віктор Антонович Сочивець, Микола Олексійович Шкурко, Ольга Петрівна Левченко, Ганна Сергіївна Сидоренко, Тамара Петрівна Бездудна, Дмитро Павлович Шкурко, Микола Олександрович Логвинчук, Парасковія Павлівна Ткаченко, Ольга Автономівна Гурай. Після реформування сільськогосподарських підприємств у 1994 році колгосп перестав існувати. Але на початку 2000-х років розпайовані землі знову почали давати багаті врожаї. Це все завдяки ФГ «Воєнвід» (директор Сергій Куйбіда), а потім до нього приєднались ТОВ Агрофірма «Іванівка АГ» та ТОВ «Чернігів-Агроенерджі». Торік запрацював елеватор ТОВ «Норія Грейн» потужністю 25 тис. тонн. Нещодавно на землях сільської ради утворилося ягідне господарство приватного підприємця Мазур з вирощування лохини та малини. У селі Сіножацьке працюють лісництво та мисливське господарство ТОВ «Лисяча Нора». Разом із успіхами на трудовій ниві цілісність та незалежність України захищали та захищають наші односельці Віктор Логвинчук, Олександр Корюкін, Руслан Бондар, Сергій Приходько, Олександр Шапка, Олександр Бочаров.

Серед придеснянських лугів розкинулося село Анисів. Розташоване неподалік обласного центру, здавна славиться працьовитими людьми. Анисівська земля виростила двох Героїв Соціалістичної Праці. Андрій Герасименко понад сорок років очолював колгосп «Всесвітній Жовтень». Дякуючи цьому мудрому й талановитому керівнику, господарство здобуло великі успіхи в землеробстві та тваринництві. У 1967 році колгосп нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. З усієї України їхали за досвідом до Героя Соціалістичної Праці Олексія Дмитренка – ланкового механізованої ланки з вирощування картоплі. Операторці машинного дої­ння Тетяні Пінчук присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

75 працівників сільського господарства мали нагороди. Чимало добрих справ звершено й за роки незалежності України. Зараз місцеве сільськогосподарське підприємство ім. Герасименка очолює мудрий і талановитий керівник Юрій Стельмах. Хто проїжджав трасою на Ніжин, милувався анисівськими доглянутими полями. До складу Анисівської сільської ради входить Лукашівка. За останні роки населений пункт зміцнів

Під покровом Божої Матері

Село Мохнатин вперше згадується у писемних джерелах у 1660 р. (Універсал гетьмана Юрія Хмельницького). З 1782 р. входить до складу Довжицької волості, з 1930 р. – до Чернігівського району. Наприкінці ХVІІ століття Рудківський священик Пилип Петров купив у Леонтія Полуботка в селі Рудні (Редьківка Ріпкин­ ського району) стару дерев’яну церкву й разом зі списком чудотворної ікони Божої Матері перевіз у Мохнатин. У 1771 році на місці старої була збудована нова Покров­ська церква, а її головною святинею довгі десятиліття залишалася чудотворна ікона Мохнатинської

Божої Матері, вклонитися якій ішли в село прості люди й можновладці. Минув не один десяток років, пережило село не одну війну, революцію та перебудову, але віднедавна відродився в селі осередок духовності, знову їдуть у Мохнатин люди, щоби вклонитися чудотворному образу, сповідатися мудрому священику отцю Миколаю (Майбороді)... Ще одне священне місце в селі – обеліск воїнам-односельцям, що загинули на фронтах Другої світової війни, встановлений у 1970 році. Доглядають люди пам’ятний знак на могилі радянських льотчиків, котрі загинули у 1943 році під час визволення села (встановлений у 58му). У вересні 1971-го в Юр’ївці, котра входить до Мохнатинської територіальної громади, біля могили Героя Радянського Союзу капітана Бондаря насадили парк, названий на честь героя. Гвардії капітан брав участь у боях за звільнення Чернігівщини. Пишається громада й героями-земляками. Григорій Кононович Савенко – ветеран Другої світової війни, учасник штурму Рейхстагу в Берліні в 1945 році, на одній із його колон закріпив Червоний прапор і викарбував свій підпис. Нагороджений

Село неподалік Чернігова

орденом Бойового Червоного прапора, медалями «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». За трудові здобутки – орденом Трудового Червоного Прапора. Основою життя й добробуту є й залишається земля і люди, які на ній трудяться. Тому й шануємо їх. Євдокія Петрівна Баглай – бригадирка, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За трудову відзнаку»; Любов Григорівна Суховик – бригадирка, нагороджена орденом Трудової Слави ІІ ст.; Марія Петрівна Балуба – ланкова, нагороджена орденом Трудової Слави ІІІ ст.; Ольга Миколаївна Залуговська – майстер із виробництва свинини, нагороджена орденом Трудової Слави ІІ і ІІІ ст., медаллю «За трудову доблесть»; Надія Миколаївна Білоконська – доярка, нагороджена медалями «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку». Серед сучасних видатних жительок громади варто виокремити біатлоністку, триразову призерку чемпіонатів світу серед юніорів, чемпіонку Європи серед юніорів, чемпіонку та призерку чемпіонатів Європи, дворазову призерку зимової Універсіади, учасницю та призерку етапів Кубка світу з біатлону Ірину Варвинець.

і розквітає. Свято-Вознесенська церква – історична пам’ятка ХІХ століття – прикрашає центр села. Дякуючи вмілим господарям Григорію Ткаченку та Сергію Коробці люди забезпечені роботою, а фермерське господарство «Напорівське» відоме навіть за межами України. Анисівська сільська рада живе й оновлюється. До Анисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. із сусідніх сіл підвозять учнів шкільним автобусом. Жителів обслуговують працівники Анисівської сільської амбулаторії ЗПСМ, працює стоматологічний кабінет. На території громади є шість магазинів, де люди можуть придбати потрібні товари й продукти харчування. При Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності. Жителів сіл обслуговують дві бібліотеки. Село газифіковане й заасфальтоване. У громаді п’ятнадцять багатодітних родин. Щороку проводяться Дні села Анисів та Лукашівка, де вшановуються ці родини та сімейні пари, що прожили разом понад 50 років. Заходи не відбуваються без участі майстрів декоративного та вжиткового мистецтва, серед них – Любов Чепела, Марія Артюх, Іван Черненко, Людмила Прохоренко, Олена Лазаренко та багато інших.

Трисвятська Слобода:

нове ім’я, нові можливості

14 липня 1992 року рішенням ХІІІ сесії 21 скликання Чернігівської обласної ради утворено Радянськослобідську сільську раду з центром у с. Радянська Слобода, до якої увійшли Павлівка та Радянська Слобода. До цього з 1923 по 1992 роки була Павлівська сільська рада з центром в с. Павлівка, до якої в різні часи входили села Павлівка, Радянська Слобода, Гущин та Старий Білоус.

19 травня 2016 року Радянськослобідська сільська рада згідно з Постанової КМУ №1377-VІІІ перейменована у Трисвятсько­сло­бід­ську сільську раду. Наразі на території сільської ради проживає майже 2500 чоловік та налічується 889 дворів. На території сільської ради працюють Пав­лівський будинок культури, Павлівський ФП, Трисвятськослобідський ФАП, Трисвят­сько­сло­бідська ЗОШ І-ІІІ ступенів, чотири приватні магазини, готель, СТО, цех із виготовлення автопричепів та газозаправна станція. Юрій СОКОЛЕНКО, сільський голова

11

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

На північ від Чернігова

Петрушин – центр сільської ради за 20 кілометрів на північ від Чернігова. Петрушин виник наприкінці 1620-х років, у липні цього року відзначив 385-річчя. З утворенням районів (1923 рік) спочатку входив до складу Бобро­вицького, а з 1929 року – до Черні­гівського. 15 липня 1929 року – тринадцять активістів створили колгосп «Червоний літак». На початку весни 1933 року в Україні почав лютувати голод. У Петрушині апогей Голодомору припав на кінець травня-червень-початок липня 1933 року. Минув страшний рік, після якого розпочалася повна колективізація. На початку 1934го колгосп так розрісся, що в лютому з нього виділили ще одне господарство – колгосп «Імені 8 Березня». Пізніше, у грудні 1950 року, обидва петрушинські колгоспи об’єдналися, нова назва «Шлях до комунізму». Нині на території сільської ради працюють сільгосппідприємства «Ей Сі Джі Україна», керівник Володимир Пахота, та «Ей Сі Джі Юкрейн», керівник Валерій Кулаківський. Також на території громади є приватне підприємство «Мрія» – Олексій Сиворакша. Володимир Пінчук та Володимир Бекало в особистому господарстві тримають понад 15 голів ВРХ. З 2015-го сільську раду очолює Євгеній Питинський. З 1930 до 59-го у Петрушині була школасемирічка, потім восьмирічка. З 86-го заклад надавав неповну середню освіту. 1 вересня 1983 року було відкрито нову двоповерхову школу. З 2017-го школу реорганізовано в ЗОШ І ступеня. В 1988 році розпочали будівництво нового великого двоповерхового Будинку культури

в центрі села, який так і залишився недобудованим. З 2008 року клуб знаходиться в приміщенні колишньої контори колгоспу «Шлях до комунізму». З 2011 року закладом керує Наталія Приходько. Після революції в 1919 році при клубі відкрилась хата-читальня. Можливо, вона й поклала початок існуванню бібліотеки. З 1986 року бібліотекаркою працює Надія Логвиненко. Не пізніше ХVІ ст. в селі Петрушин на честь Різдва Пресвятої Богородиці була збудована церква. Невеличка дерев’яна споруда розташовувалася на високому схилі рівчака, де тільки но почали селитися люди. У 1932-му її закрили, приміщення використовували як зерносховище. Серед відомих людей села можна виокремити Олександра Карпинського, Данила Ющенка, Степана Костюка, Мина Колбасіна, Миколу Гаймановського, Павла Костюка, Олек­сандра Сериченка, Олександра Марти­ ненка, Володи­мира Дрозда. ПОЧЕСНІ ГРОМАДЯНИ СЕЛА Гліб Степанович Барбаш (1914-2001 рр.) – понад 30 років віддав Петрушинській школі, з них 10 – на посаді директора (1957-1967 рр.). Пройшов всю війну. Гліб Сидорович Зінченко – бригадир сільгосппідприємства, нагороджений орденом Леніна. Микола Іванович Хопан, 1937 р. н., Тамара Федорівна Павленко, 1944 р. н. – нагороджені орденами Трудової Слави ІІІ ст. Любов Костянтинівна Тошман, 1925 р. н. – нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Любов Данилівна Шихуцька (1930-2017 рр.), Михайло Миколайович Тесленок, 1937 р. н. – нагороджені медалями «За трудову доблесть». Катерина Василівна Пархоменко, 1939 р. н. – понад 40 років завідувала ФАПом, користувалася повагою серед людей. Олексій Васильович Сиворакша, 1953 р. н. – у 1982-1998 рр. працював головою колгоспу в Петрушині, зробив вагомий внесок в соціально-економічний розвиток села. Євдокія Федосівна Лазарева, 1943 р. н. – понад 30 років працювала на свинофермі в колгоспі «Шлях до комунізму», нагороджена багатьма грамотами та подяками. Володимир Дмитрович Сериченко, 1955 р. н. – 38 років пропрацював директором школи, був депутатом районної ради, користується авторитетом серед людей.

Петрушин. Ковпита. Роїще. Киселівка

Обличчя сучасної Ковпити

Ковпита – село, до якого влилися ще три населені пункти – Жидиничі, Ревунів Круг та Шульгівка. Розташоване за 40 км від Чернігова. Населення на початок цього року становить 1247 чоловік, 512 дворів. Архівні матеріали не дають змоги детально відтворити часи далекої минувшини. Мальовниче поліське село утворилося біля колишнього озера Ковпит, від якого й отримало назву, та боліт, що тепер осушені. Уперше згадується в грамоті російського царя Петра І у 1712 р. З 1923 року село, вже як центр сільської ради, було в складі Пакульського району, згодом Козлянського (з жовтня 1935 року М.-Ко­ цю­бинського). Ковпитська сільська рада з 1963 року входить до складу Черні­гівського району. У післявоєнні роки у селі була хата-читальня, стаціонарну сільську бібліотеку створено у 1952 році. Обличчя сучасної Ковпити – це школа й Алея Героїв, що веде до обеліска односельців, котрі визволяли рідний край. 395 прізвищ викарбувано на гранітних плитах. На шкільному подвір’ї збереглася стара будівля, де розміщувався один із військових шпиталів у роки Другої світової війни. Понад 30 наших хлопців пішли в зону АТО. На фасаді Ковпитської школи є меморіальна дошка, пам’яті загиблого воїна АТО, сержанта Геннадія Куца. Указом Президента України його нагороджено орденом «За мужість» ІІІ ступеня (посмертно). Неабиякий унесок у розвиток села зробив Олексій Олександрович Тищенко. Він був голо-

вою колгоспу ім. Коцюбинського, який згодом перейменували на його честь. Під час господарювання Олексія Тищенка були заасфальтовані та забудовані нові вулиці, Будинок культури, адміністративне приміщення, амбулаторія, проведено газ, споруджено найбільший в області пам’ятник загиблим односельцям. Вони творили історію села Олексій Олександрович Тищенко (02.09.1931 – 05.03.1994 рр.) – працював головним агрономом колгоспу ім. Калініна в с. Мньов та головою колгоспу ім. Леніна в с. Андріївка, у 1970-1994 рр. був головою колгоспу ім. Коцюбинського. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1976), медаллю «За трудову доблесть» (1971). Іван Миколайович Грачов (1903 – 1943 рр.) – сержант, командир відділення 78-го стрілецького полку 74-ої стрілецької дивізії 13-ої армії Центрального фронту. 23 вересня 1943 року під с. Мньов першим із батальйону переправився через Дніпро, був тяжко поранений, від чого помер. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 16 жовтня 1943 року. Похований в с. Ковпита. Його ім’ям названо вулицю в селі, а з 1979 року присвоєно школі. Ганна Олександрівна Ширай (1927-1975) – ланкова рільничої бригади в 1960-1970 рр. колгоспу ім. Коцюбинського, нагороджена орденом Леніна. Михайло Ничипорович Булах (19121989 рр.) – учасник Другої світової війни, нагороджений орденом Червоної зірки, орденами Слави ІІ та ІІІ ступенів. Федір Михайлович Стеченко (19191991 рр.) – вчитель, керівник. Нагороджений орденом Великої Від­чиз­няної Війни ІІ ступеня, багатьма медалями та ювілейними відзнаками. Федір Миколайович Коломі­єць – працював головою колгоспу ім. Ко­цюбинського в 19561970 рр., нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Великої Відчизняної війни І та ІІ ступенів, орденом Червоної зірки. Омелян Петрович Козлянський (19121989 рр.) – учасник Другої світової війни, нагороджений орденом Червоної Зірки та багатьма медалями. Микола Михайлович Кужель – народився у с. Ковпита, працював з 1994 року директором СГТОВ ім. Тищенка. Заслужений працівник сільського господарства України, депутат Чернігівської районної ради багатьох скликань.

Нащадки козацького полку

Село Роїще розташоване по обох берегах річки Стрижень. Має невелику слободу (з північного боку села), вона так і називається – Роїщенська Слобода. Про походження назви є кілька версій. Перша стверджує, що назва походить від слова «рій», бо тут здавна були великі пасіки, роїлися бджоли. За другою, мальовничі краєвиди гості села називали раєм на землі. Ще одна свідчить, що назву спричинила велика кількість райських яблук. У 1635 р. село ввійшло до утвореного поляками Чернігівського староства. А в 1648 р., під час визвольної війни українського народу, стало центром Роїщенської сотні Чернігівського козачого полку. За ревізією 1729 р. в Роїщі нараховувалося 154 двори вільних козаків та посполитих. У той час у селі було три водяні млини та чотири кузні. Багато жителів займалися чумацьким промислом. Після закріпачення українських селян, в останній чверті 18 ст., село віддали поміщику Рашевському. Невдовзі після селянської реформи 1861 року тут відбулися виступи селян. Ще до козацьких часів у Роїщі існувала церква Архістратига Михаїла. У 1870 р. почалося будівництво нового храму на кошти поміщиків Тризни, Рашев­ського та інших. У 1901 р. урочисто відкрито нову Свято-Вознесенську церкву, яка збереглася до сьгодні. Сьогодні господарем тут є отець Георгій (Пастушенко). Багато він і для храму зробив, і для людей. Оновлено фасад церкви, плиткою викладено доріжки, квітують чудові клумби. У роки Другої світової війни у боротьбі проти нацистів брало участь 320 жителів села, з них 105 нагороджені орденами та медалями. 202 чоловіки загинули. Кожне село славиться своїми талановитими, знаменитими людьми. У населеному пункті – п’ять членів Національної спілки художників України. Один із них – майстер по дереву Дмитро Дубина. Дерево співає в його руках! Шахи, нарди, ключниці, вази і

ще багато іншого народжується у майстерні сільського умільця. На сьогодні побачили світ сім книжок про минуле села Роїща. Усі надруковані завдяки людині, яка залюблена в історію села – Олек­сандру Ляшеву, який понад 20 років займається дослідженням минувшини. ТОВ «Чернігівська індустріально-молочна компанія» орендує 687 людських паїв. На полях працює сучасна техніка. Допомагає у вирішенні соціальної сфери с. Роїще. Надає фінансову допомогу у проведенні культурно-масових заходів. На території села працюють також ТОВ «Відродження–2015» та ТОВ «Агровітамін». В 1961 році збудовано двоповерховий Будинок культури на 580 місць. На другому поверсі розташована бібліотека. Нині при БК діє жіночий вокальний ансамбль «Любисток» – неодноразовий призер оглядів-конкурсів. 32 роки завідує роїщенською сільською бібліотекою-філіалом Валентина Бабич. Вона також голова ветеранської організації с. Роїще. Серед видатних земляків – Петро Печорний, Дмитро Терен­ковський, Борис Дем’яненко, Микола Зінченко, Володимир Зін­чен­ко, Микола Панько. Школа знаходиться в гарній двоповерховій будівлі. Зі смаком і естетично оформлені кабінети, класні кімнати та коридори. Очолює навчальний заклад, уважна, чуйна, справедлива Тамара Петрівна Орешко. Навчається 55 учнів, працює 14 вчителів. Навчальний заклад посів III місце з предметних олімпіад – серед шкіл I–II ступенів та I місце по спартакіаді у 2018 році. У 2017 році на посаду сімейного лікаря у Чернігівську амбулаторію загальної практики сімейної медицини для надання медичної допомоги жителям с. Роїще та с. Халявин після закінчення Національного медичного університету ім. О. Богомольця прийшла Світлана Геннадіївна Василенко.

22 роки у Роїщі опікується здоров’ям маленьких односельців Олена Михайлівна Сердюк.

Сільрада, де кожне село центральне

Березанка, Брусилів, Кобилянка й сама Киселівка – утворюють Киселівську сільську раду. Її знає чи не кожен житель Чернігівщини, який в’їжджає в обласний центр із боку Новгорода-Сіверського, адже центральна садиба розташована на трасі. Кожне село вирізняється своєю неповторною особливістю, має прадавню історію й, звичайно, тих, хто її творив. Цікаво, що у XVII столітті, саме Березанка була центром округи в трикутнику Киселівка – Свинь (Вознесенське). А от Брусилів, на думку відомого історика XIX ст. О. Лазаревського, мав й інші назви: Перекоп, згодом – слобода Новий Брусилів, потім просто Брусилів. Згідно опису Д. Пащенка, Киселівка виникла на «волоках», відведених чернігівському магістрату та його урядовцям за привілеєм 1623 р. Дослідники пов’язують виникнення назви з дрібношляхетською родиною Любецького староства Киселів (Кислих, Кисловичів). Маленьке й мальовниче село Киселівської сільської ради на узбережжі Снові Кобилянка часто перебуває в «тіні» інших населених пунктів Киселівської сільської ради. А колись згадувалося в універсалі Юрія Хмельницького! 7 січня 1659 р. документ підтверджує, що то були володіння Івана Аврамовича: «село Выбли, Брусиловъ и на хуторы, называемые Боромики, Борки, Кобылію Голову». А от уже в універсалі Івана Мазепи від 29 січня 1689 р. вже згадується Кобилянка. Дослідники вважають, що назва села йде або від топоніму, тобто урочища чи місцевості, або ж від прізвиська засновника поселення. Поступово назва спростилася й «Кобиля голова» стала просто Кобилянкою.

Старий Білоус. Довжик. мньов

12

Зрісся з Черніговом, зберіг автентичність Старий Білоус – центр сільської ради. Роз­ташований за 4 км на захід від Чернігова. Згадується в історичному літописі в 1148 р. під назвою Бєловес. У 1661 р. частина села належала Троїцькому монастирю, а друга частина – Чернігівському війту Степану Отрохову, який згодом продав ії Лизогубу. Гетьманським універсалом від 1672 року Старий Білоус закріплювався у володінні Іллінського монастиря. У 1701 році затверджуються земельні володіння за Чернігівським полковником Аникієм Силовичем. До 1917 року щедра білоуська земля належала поміщикам Березовським, Савицьким, Грембецьким, Шихут­ським. У 1923 році в Козлянському районі (з 1935 р. – М.-Ко­цю­ бинський) утворилася сільська рада з центром в с. Старий Білоус. З 1990 Старий Білоус стає центром сільської ради. Серед відомих людей села – Геновефа Станіславівна Зубель, Юлія Павлівна Сіліна, Марія Іванівна Сміян, Михайло Сергійович Бірюк, Іларіон Ісидорович Строкун. Деякі Пам’ятні дати та події 1887 р. – збудовано нове приміщення церкви Святого Духа. При церковно-парафіяльній школі працює бібліотека.

1948 р. – стала до ладу перша в районі колгоспна гідроелектростанція. Наприкінці жовтня вона дала перший струм, а за чотири роки припинила існування.

1965 р. – відкрито пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули на фронтах Другої світової війни.

1998 р. – уперше відзначено День села.

2000 р. – збудовано нове приміщення церкви Святого Духа.

2008 р. – урочисте відкриття нового приміщення школи.

2016 р. – урочисте відкриття дитячого садочку «Зер­ нятко» – завідуюча Ірина Отрошко.

пряма мова

Юрій СТЕЛЬМАХ, директор ПОП ім. Гера­сименка, с. Анисів: – Хоч народився я на борзняській землі, а от обробляти нашу святиню довелося на Черні­гів­щині. І я ні трішечки не шкодую. Якби довелося пройти цей шлях заново, я би не міняв нічого. Чудовий край, цікаві жителі цієї благословенної землі. Дякую долі, що мені пощастило працювати з такими людьми, як О. П. Полковніченко, М. П. Приліпко, В. А. Сидоренко, М. М. Кубрак, М. С. Довгаль, В. Л. Тимошенко, А. О. Стельмах, П. Т. Рева. Це ті люди, котрі подадуть руку, коли ти ніхто і ніщо. Вони навчали, радили й допомагали. Я їм від щирого серця вдячний. Шана й повага усім тим, хто створював, будував і розбудовував наш район. Світла пам’ять тим, кого немає з нами. Я вдячний жителям Ладинки й Друцького, Пльохова, Скугарів, с. Бірки, смт Олишівка, Серединки, Топчіївки, ну й славетного Анисова! Усім, із ким звела мене доля, низький уклін і щирі слова вдячності за їхню працю! Прикро, що така чудова сім’я потихенько будує свої домівки й відокремлюється. Як на мене, то, мабуть, не так уже й тісно було в нашому великому будинку! Бажаю всім громадам, які вже утворилися, які утворяться, щоб у них усе склалося й усе вийшло. Зичу Чернігівському краю квітучих лугів, щедрих урожаїв, здоров’я й Божої благодаті всім жителям прославленої Чернігівської землі!

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Молодь потроху повертається

Якби повернутися в свою молодість, коли я разом із сестричкою закінчили педагогічний інститут і постати перед вибором: їхати в село чи залишитися у місті, як багато наших однокласників, я б ні хвилиночки не вагалась – їду в село. Тут жили мої батьки. Переманила сюди свого чоловіка, який родом із Ріпкинського району. У дитячий садочок ходила моя маленька донечка Іринка. Рідне моє село, мала моя Батьківщина, малесенька часточка великої держави України. Ти гарне в усі пори року. Взимку твої дерева вдягають білосніжне вбрання. Весною моє село потопає в цвітінні садів і зачаровує неповторною красою бузок. Люблю літній ранок, коли сонце тільки зійшло. Навколо різнобарв’я квітів і трав. Восени дерева вдягають гарне жовте вбрання, цвітуть чорнобривці. Цікава історія виникнення мого села. Довжик вперше згадується у письмових джерелах XVII століття. Деякий час ним володів чернігівський полковник Павло Полуботок. Хто першим поселився в селі й дав йому назву – невідомо. Можливо, що першим поселенцем був вільний чоловік на прізвище Довгий. Славу селу приніс кінний завод, заснований у 1896 році поміщиком Лизогубом. До 1923 року Довжик був волосним центром. З 1923 року по 1929 рік – районним центром. На 1930 рік тут було 418 дворів і 2016 жителів. На 2018 рік – 218 дворів і 599 жителів. Моє село, мій рідний край, чарівний і прекрасний. Як не любити те місце, де вперше побачив сонце, відчув подих землі, босоніж бігав по росяній траві. Вулиця Молодіжна – наймолодша вулиця села. Для молодих сімей було зведено 26 будинків. Це були 80-ті роки, колгосп очолював Михайло Григорович Самійленко, а потім – Володимир Дуденко і Олексій Масюк. Був відкритий новий дитячий садок. Школа наповнилась дітьми. У селі є вулиця Козаки (тепер вул. Соснова і вул. Садо­ ва). Кажуть, що тут жило багато козаків. А ще – вулиця Коше­ пльотівка (нині Лісова). Має назву від першого жителя цієї вулиці, що вмів досить добре плести кошики. Вулиця Новосілля (тепер Чернігівська). Одна із вулиць має таку назву, як і село. Вулиця Миру, а колись вулиця Довжик. Вулиця Любецька, а

раніше її називали Семаки. Кажуть, що жителі сіяли багато насіння. На цій вулиці жив Володимир Воло­ димирович Ємець – народний художник України. Є дати, які пам’ятають жителі села: 21 вересня 1943 року – день визволення Довжика від нацистів.

21 вересня 2000 року – відкриття церкви Різдва Пресвятої Богородиці, збудованої СТОВ «Україна». Завдяки клопіткій роботі вже покійного Воло­ димира Івановича Бондаренка, 5 травня 2010 року в оселях довжичан запалав довгоочікуваний блакитний вогник. Хочеться подякувати ветеранам війни та праці, які своєю наполегливою працею примножували здобутки села Івану Максимовичу Грищенку, Миколі Михайловичу Тимошенку, Ользі Федорівні Роман, Ользі Павлівні Липницькій, Ользі Миколаївні Зубок, Олексію Дем’яновичу Калініченку, Вірі Іллівні Бондар, Володимиру Васильовичу і Валентині Дмит­ рівні Столінцям, Любові Миколаївні Вершняк, Ганні Прокопівні Темчур, Ганні Олексіївні Бондар, Юрію Тимофійовичу і Лідії Андріївні Вередам. Приємно, що молодь повертається в село, бо створюються нові робочі місця ПраТ «Чернігівським племпідприємством» (голова спостережної ради Віктор Ланько). В селі проживають і працюють гарні молоді сім’ї з дітьми: Підгайні – Олександра і Євгеній, Мартинюки – Катерина та Олег, Дегодьєви – Володимир і Катерина, Новики – Сергій і Марина, Курти – Микола й Наталія. Село живе, а значить у нього є майбутнє. Перші кроки вже зроблено. Проведена реконструкція вуличного освітлення по вулиці Чернігівській, поставлено огорожу на кладовищі по вулиці Любецькій, відновлено в’їзний знак, розпочато оновлення парку в центрі села. Приваблює відпочиваючих із Чернігова та навколишніх сіл куточок зеленого туризму на ставку біля села. Але ще багато роботи попереду. Хотілося б, щоб був приведений до належного стану панський парк. А ще – хочу бачити село без зруйнованих парканів і занедбаних будівль, з гарним асфальтовим покриттям на всіх вулицях. Валентина СУСЛО

Село моє – краплиночка на карті

Село Мньов є крайньою точкою не лише району, а й області та навіть України. Площу до 2 тисяч га займають болота, подекуди шар торфу сягає 4-5 метрів. За селом розкинулися заливні луки з природними озерцями, навколо нього з усіх боків ліс, майже 950 га. Історія Мньова цікава. Його назва, як вважають історики, походить від слова «міняти». Вчені припускають, що за часів середньовіччя Мньов був помітним торговим центром, де обмінювали товар на товар. За іншою версією, тут обмінювалися полоненими. Останнім часом сплила ще одна гіпотеза, яка повязує назви Мньов, Мена й Мінськ із іменем протослов’янської богині Мендіді, добре відомій в античній міфології, як Артеміда. Найдавніша письмова згадка про село датована 1552 роком, коли грамотою землі утверджені за Києво-Печерською лаврою. До Мньовської громади відносяться хутори Хропате, Цент­ральне, Глядин, Пустиньки. Назви їх трактуються так: Глядин – від слова виглядати, спостерігати за ворогом; Хропате раніше мало назву Воротець – від слова вертати, ймовірно це був пункт повернення полонених між племенами, Пустинки – від слова пустир, де поселився перший рибалка. За роки радянської влади на карті з’явилися нові поселення: Північне, Південне та Централь­ не. На сьогодні Північне й Південне зникло, а Центральне залишається населеним пунктом сільської ради. Ці поселення засновані в роки першої п’ятирічки, коли будували торфобрикетний завод. Запаси торфу були масштабні, добування розраховане було на півстоліття. Житло для працівників заводу збудували дерев’яне двопорвехове та барачного типу. Для обслуговування робітників та їхніх сімей відкрили лазню та пральний цех, їдальню, хлібопекарню, лікарню та пологовий будинок, школу, дитячий садок, будинок культури, стадіон, магазини. Освіта в селі розвивалася по-різному. Бували роки, коли закінчували навчальний рік один або два учні, хоча на початок навчального року йшли до школи до 40. Це було тоді, коли навчання було платним, у зимовий час не було одягу та взуття. Першою школою в селі була церковно-приходська, де навчав місцевий дяк Захарій Жураховський. Ці повідомлення датуються 1740 роком. Найвідомішим учителем Мньовської школи був Іван Степанович Пасічник, уродженець

Хмельниччини. Іван Степанович був високоосвіченою людиною, знав сім мов, захоплювався селекцією рослин, вирощував гігантські кавуни та дині. В 1933 році овдовів, але шістьом дітям давав освіту. В 1937-му був репресований, а в 1939 році помер у в’язниці. У 1954 році – реабілітований, як неправильно засуджений. Донині в селі проживає його донька, яку він називав Ганнусею. Вона – мати-героїня, виростила пятьох дітей. За радянський час для дітей були відкриті початкові школи в Глядині та Пустиньках, неповна середня школа в Центральному. У Мньові у довоєнний час функціонувала семирічка, а з 1954 року і донині – середня школа. У 1982 році збудовано нову двоповерхову школу. Старожили села переказують, що в релігійні свята дзвін церковних дзвонів церкви святого Петра й Павла було чути в Пакулі та Дніпровському. Архівні документи свідчать, що церква існувала в селі з 1729 року. А в 1907 році було відкрито новозбудований храм, що складалася з чотирьох ярусів, увінчана куполами і шпилем. В роки радянської антицерковної кампанії, її було частково зруйновано і перебудовано у сільський будинок культури. На сьогодні церква діюча, але відтворити її первозданний вигляд не вдається через брак коштів. Період колективізації не оминув і Мньов. Перший колгосп був створений у 1932 році й об’єднував він всього дванадцять родин. Поступово розбудовувалася інфраструктура села: відкрито дитячий садок– ясла на 30 дітей, сільський клуб та бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт. У 1946 році з’явилася електрика, в 61-му – дротове радіо. Звістка про війну прийшла в село одразу. Пройшла перша масова мобілізація. Через 50 днів після початку війни в село вступив ворог. У 1942-му активізували боротьбу проти загарбників партизани. За зв’язок із партизанами було спалено хутір Хропатий та 52 його жителі.

У тому ж 1942 р. сто юнаків і дівчат віком були підготовлені до вивезення їх до Німеччини, і лише випадковість врятувала їх від відправлення. Улітку 1943-го була спроба нацистів спалити жителів Мньова, яких зганяли до церкви, та каральна операція була відмінена. 13 армією під командуванням генерала Пухова 23 вересня 1943 року село було звільнено від окупантів. До села поверталися переможці, але більшість із них – 247 наших рідних, близьких, дідів, прадідів – не повернулися. Пам’ять про загиблих воїнів-визволителів закарбована в бронзі і граніті. В 1958 році в селі Мньов відкрито пам’ятник на братській могилі, де поховано чотирьох солдатів, які загинули при визволенні села. В тому ж році відкрито пам’ятну стелу з іменами тринадцяти загиблих воїнів на братській могилі в с. Глядин. У 2012 році за ініціативи сільського голови Олени Лутченко та за підтримки депутата Верховної Ради України Владислава Атрошенка встановлено гранітний обеліск, на якому викарбувано 247 імен всіх загиблих воїнів-земляків. Жителі села у післявоєнний період ратним трудом піднімали сільське господарство, досягали великих успіхів у праці за що їх відзначали державними нагородами. 73 працівники сільського господарства нагороджені орденами та медалями. Чорнобильська трагедія зачепила своїм чорним крилом гіркоти й горя рідне село. Від епіцентру аварії Мньов розташований на відстані 35 кілометрів. Аварія на ЧАЕС вплинула на демографію: лише упродовж літа 1986 року у школі поменшало на 50 учнів. Багато сімей покинули рідні домівки й виїхали до родичів. Дехто повернувся, а більшість забули малу батьківщину. Будівництво нового міста енергетиків Славутича активізувало життя села. Багато молоді отримали високооплачувану роботу, а потім і житло. У 1997 році відбулася газифікація села, покладено водогін. Чимало жительок Мньова отримал високе звання «Мати-героїня»: Тамара Миколаївна Мой­ сієнко, Ольга Романівна Дьока, Анастасія Рома­ нівна Рижа, Марія Борисівна Макаренко, Ганна Іванівна Лутченко та Ганна Петрівна Дрозд. Під час антитерористичної операції на сході України у 2015 році були мобілізовані Юрій Коваль, Костянтин Чоботар, Михайло Косун, Олексій Лазебний, вони повернулися додому живі й здорові.

13

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Піски. Рудка. Киїнка

Рудка: живуть у селі хороші традиції Піски:

що не камінь – історія, що не людина – доля Піски – центр сільської ради за 26 км від Чернігова, якому підпорядковані села Єньків і Підгірне. Село заселилося в другій половині XVII століття. Назва пішла від великої кількості пісків, що його оточують. У XVII-XVIII ст. Піски входили до складу Вибельської сотні Чернігівського полку. З 1782 року – в складі Горбівської волості Чернігівського повіту. В 1923 році село Піски стало центром сільської ради Куликівського району, а з 1930го – у складі Чернігівського. Землі, що оточують село, належали свого часу Вибельським сотникам Василю Бурковському, Тимофію Тупицькому, Юхиму Лобку. Пізніше ними володіли чернігівські полковники Яків Лизогуб та Павло Полуботок. Пережили Піски Жовтневу революцію 1917 року, громадянську війну, колективізацію. Великі рани нанесла Друга світова війна – 179 уродженців громади загинули в боях із нацистами. Пісківська земля славна добрими, щедрими, працьовитими людьми. Вона народила трьох Героїв Со­ ціалістичної Праці: Миколу Кузь­мича Гармаша, Мотрону Павлівну Оси­пен­ ко, Івана Васильо­вича Ніколаєнка, одинадцять трудівників нагороджені орденом Леніна, 23 – орденом Трудового Червоного Прапора, а всього відзначено 176 чоловік. Село красиве, впорядковане – охайні будинки, збережено всі об’єкти інфраструктури: двоповерхову школу, будинок культури, магазин, фельдшерський пункт, сільську раду. Майже кожен житловий будинок газифіковано, вулиці асфальтовано, є водогін. Старожили розповідають, що колись збиралися селяни родинами й так співали, що навіть гасові лампи в хаті гасли. Ще до війни в селі був фольклорний колектив, яким

керував учитель музики з сусідніх Виблів – Петро Фомич. Окрасою й гордістю громади сьогодні є Пісківський аматорський народний хоровий колектив «Барвінок», що налічує двадцять учасників. Керує ним Марія Волкова. Багато років віддали сцені Олек­ сандра Барок, Людмила Прити­ков­­ ська, Надія та Любов Грушун, Тама­ра Заворотинська, Марія Пузан, Тетяна Полетун, Вален­тина Шульга, Надія Голубенко, Світлана Андро­сенко, Володимир Притиков­ський, Микола Грушун, Микола Лойченко, Воло­ди­ мир Полетун, Володимир Клименко. Поповнили когорту хорового колективу Валентина Гарус, Володимир Трейтяк, Станіслав Тимошенко. Чоловічий спів – явище особливе. І це також особливість Пісок, бо тепер, на жаль, не всяке село багате на таких козаків. Що не камінь – історія, що не людина – доля. Авторка цього вислову – місцева аматорка слова Марія Пузан, яка нещодавно видала збірку «Дійду до обрію». Готується до друку збірка віршів Валентини Гарус. Радісною подією для односельців стало видання книги «Землю цю Пісками звуть». З глибокою повагою хочемо згадати про наші сім’ї, які прожили в парі понад 50 років: Михайла Пет­ ровича Сірика та Валентини Лео­ні­ дів­ни Сердюк, Михайла Івано­вича та Марфи Григорівни Мальців, Мико­ ли Миколайовича та Ганни Олек­сіїв­ ни Ріпи, Івана Дмитровича та Надії Федорівни Грушунів, Івана Степа­но­ вича та Анастасії Іванівни Куриль­ ців, Леоніда Федоровича та Ганни Ми­ко­лаїв­ни Киянець, Степана Івано­ ви­ча та Марії Нилівни Барок, Мико­ ли Степановича та Марфи Іва­нівни Корми, Миколи Миколайо­вича та Віри Сергіївни Андросенків, Івана Іва­но­ вича та Ольги Омелянівни Лисенків.

Рудка – центр територіальної громади за 16 км від Чернігова, якому підпорядковане с. Селянська Слобода. Розташована на річці Струга, що впадає в р. Білоус. Засноване на рубежі Х-ХІ століття, за літописом, Рудка майже ровесниця Любечу. Тут селяни добували болотяну руду й виплавляли залізо, що й дало назву селу. Давня Рудка розташовувалася в урочищі між Криничним і Поповим ровами в бік с. Левовоньки. Пережила лихоліття татаро-монгольського іга, польські набіги. Жителі, які вціліли від того нашестя, переселилися нижче за течією р. Струга. Серед лісів і боліт заснували теперішню Рудку. Перша документальна згадка про село – в описі кордонів великого князівства Московського із Литовською державою. У 1660 році гетьман Юрій Хмельницький передав с. Рудка Чернігівському П’ятницькому монастирю. В ХVІІ – ХVІІІ столітті село входило до складу Білоуської сотні Чернігівського полку. З 1782 року – в складі Довжицької волості Чернігівського повіту, а з 1929 року – в складі Чернігівського району. Джерелом наших знань про історію села є дослідження й праці священника Геор­гієвської церкви Костянтина Тимофійо­вича Карпинського, який народився 11 серпня 1867 року в селі Клинці Курської губернії. 1 жовтня 1901 року архієпископ Черні­гівський і Ніжинський Антоній призначив його в Рудку священиком. Костянтин Кар­пинський цікавився місцевою історією. На жаль, не збережено ні метричної книги Георгієвської церкви, де був занотований родовід села аж із ХVІІІ століття, ні парафіяльний літопис, ні інші документи й книги, що упродовж десятиліть зберігалися у старенькій церковній шафі. Єдине, що може зробити сучасне покоління, – вклонитися скромному сільському священнику за ті золоті зернини нашої пам’яті. Саме тому в 2017 році на фасаді Георгієвської церкви

в селі Рудка відкрито меморіальну дошку пам’яті отця Костянтина. Праці Карпинського відкрив наш земляк, заслужений журналіст України Володимир Сапон, який велику увагу приділяв історії рідного краю. Важко жилося односельцям в часи кріпацтва, зазнали вони на собі й панщини, і оброку. Пройшли й дорогами громадянської війни. Коли розпочалася Друга світова війна, на фронт пішло 288 чоловік, 153 із них загинули. У 1967 році на честь загиблих встановлено Обеліск слави, де викарбовано прізвища дев’яти учасників громадянської війни 1918-1920 рр. У с. Селянська Слобода споруджено обеліск 79 воїнам-односельцям, п’ятьом учасникам громадянської війни, чотирьом фінської. 200 чоловік нагороджені бойовими орденами та медалями. У 2015 році на околиці села під час розкопок активісти пошукового клубу «Пам’ять Перемоги» виявили місця поховання воїнів, загиблих у 1941 році. Були знайдені рештки чотирьох солдатів та особисті речі. І що найбільше порадувало: з медальйонів стали відомі імена трьох загиблих героїв. У День пам’яті та примирення, в переддень Великої Перемоги, 8 травня того ж року, останки воїнів були урочисто перепоховані в братську могилу, на якій оновлено пам’ятник. Живуть в селі й молоді ветерани – воїни-інтернаціоналісти, миротворці – Павло Лось та Петро Авраменко, воїн-афганець Олександр Остроух, нагороджений орденом Червоної Зірки. Не менш трагічна сторінка історії – чорнобильська аварія. Серед ліквідаторів є і наші земляки – Микола Майстро та Юрій Сапон. У повоєнний час в селі збудували нову школу, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, сільську раду. Працювали ферми, родили поля. Добре жилось тим, хто мав де працювати й заробляти. За великі трудові досягнення в сільському господарстві жителі села нагороджені високими державними нагородами. Олексій Федосо­вич Філоненко – орденом Леніна; Марія Петрівна Кондра­тенко, Ганна Харитонівна Мурашко, Любов Григорівна Сапон, Ми­ хайло Петрович П’ята – орденом Трудового Черво­ ного Прапора; Катерина Анд­ріївна Сапон, Раїса Іва­ нівна Галка, Надія Миколаїв­на Примаченко, Віталій Сергійович Жлоба – орденом «Знак Пошани»; Микола Васильович Ігнатенко, Василь Миколайович Мельни­ ченко, Григорій Васи­льович Гончар – орденом Трудової Слави ІІІ ступеня; Олек­сандр Григорович Новик – заслужений працівник сільського господарства України; Володи­мир Павлович Будаш, Валентина Юхимівна Мураш­ко – медаллю «За трудову доблесть». Почесного звання «Мати-героїня» удостоєні Любов Вікторівна Матвієнко, Тетяна Корніївна Гончар, Ольга Яківна Шестьоркіна. Той, хто хоч раз побуває в нашому селі, назавжди полюбить його. Матінка земля завжди дарувала працьовитим рудчанам гарні врожаї, а відомо, що той, хто вміє працювати, вміє й відпочивати. Тож наша рудківська земля не тільки щедра, а й надзвичайно співуча. Уявити Рудку без фольклорного колективу «Криниця» просто не можливо, адже на сцені він 31 рік! Живуть у селі й хороші традиції, що передаються у спадок нащадкам. Лунають дитячі голоси в дитячому садочку та школі, лунають пісні в БК, в садибах рудчан на свята!

Киїнка – життя у передмісті

Киїнська сільська рада з адміністративним центром у селі Киїнка розташована в передмісті Чернігова. До неї входять три населені пункти: Киїнка, Жавинка та Гущин, де станом на початок цього року нараховувалось 1561 домогосподарств, населення – 3511 чоловік. Усі села газифіковані, забезпечені централізованим водопостачанням, підключені до інтернету. З 2003 року Киїнську сільську раду очолює Людмила Хомазюк, яка зарекомендувала себе висококваліфікованим, відповідальним керівником. На території сільської ради функціонують дві школи: Жавинська ЗОШ І-ІІ ст. (директорка – Ніна Шолох) та Киїнська ЗОШ І-ІІІ ст. (в. о. директорки – Т__ Галушка), в яких навчається 360 учнів (у Киїнці – 325, у Жавинці – 35 учнів). У школах частково замінено вікна на металопластикові, відремонтовано класні кімнати, придбано оргтехніку.

110 дітей дошкільного віку відвідують комунальний заклад ДНЗ «Малятко» у с. Киїнка (завідувачка – Зоя Пенькова). У дитсадку створено якісну матеріально-технічну базу та всі умови для комфортного перебування дітей. Медичне обслуговування жителів територіальної громади забезпечують ФП в с. Жавинка та КЗ «Киїнська амбулаторія ЗПСМ», які знаходяться на утриманні районного бюджету. В Киїнській амбулаторії ЗПСМ є усе для денного лікування, стоматологічний кабінет та аптечний пункт. Амбулаторія розташована в пристосованому приміщенні, яке повністю не відпо-

відає вимогам сьогодення. Місцевій громаді від керівництва Чернігівського району надійшла пропозиція щодо будівництва нового приміщення амбулаторії в с. Киїнка. На території Киїнської сільської ради працює центр дозвілля молоді (ЦДМ) (директор – Катерина Топіха) та сільська бібліотека у Киїнці (завідувачка – Світлана Семенець). При ЦДМ працюють жіночий ансамбль «Криниченька», гурт «Солохи», студія естрадної пісні «Зіронька», вокальний колектив «АйЯ», студія сучасного танцю «Парадокс». Також учнівська молодь може займатися у духовому оркестрі та хореографічному колективі «Дощик». Усі учасники цих колективів беруть активну участь у культурно-масових заходах села та району. Економічний потенціал Киїнської територіальної громади забезпечують 37 підприємств, установ та організацій різних форм власності. По сільській раді зареєстровані понад 136 фізичних осіб-підприємців, із них – 38 мають у користуванні (оренді) або у власності земельні ділянки для ведення підприємницької діяльності. Наразі у селах Киїнка та Жавинка нараховується понад 20 об’єктів торгівлі та сфери послуг. Найбільшими роботодавцями та платниками податків територіальної громади залишаються: КП «Чернігівводоканал», ТОВ «Тех-Нова», ПАТ «Рибгосп», ПАТ «ПМК-82», ПАТ «33БВ Полісся», ТОВ «Восток», ПАТ «ПортЧернігів».

Аграрний сектор – це базовий сектор економіки, він разом з іншими становить основу життя та добробуту громадян. Завдяки наполегливим зусиллям та вмінню господарювати були досягнуті успіхи у сільському господарстві. На полях вирощуються різні сільськогосподарські культури: зернові й зернобобові, олійні та технічні. Основним виробникоим сільськогосподарської продукції є ФГ «Лан» та ТОВ «Іванівка АГ». Вуличним освітленням оснащено 70% вулиць в селі Киїнка, повністю в Жавинці та Гущині. Села розвиваються, проте в кожному із них вистачає своїх проблем. На першому місці – сільські дороги. Загальна довжина комунальних доріг Киїнської сільської ради 38 км, окрім вул. Перемоги в с. Киїнка, яка відноситься до регіональних автомобільних доріг державного значення. Стан дорожнього покриття в критичному стані з непроїздними відрізками та багаточисленними глибокими вибоїнами, що ускладнюють рух транспортних засобів. На сьогодні територіальні громади сіл Киїнської, Трисвят­ ськослобідської та Шестовицької сільських рад Чернігівського району вже отримали позитивний висновок від Чернігівської ОДА щодо добровільного об’єднання територіальних громад у Киїнську сільську об’єднану територіальну громаду з центром у селі Киїнка. Виконавчий комітет Киїнської сільської ради

Дніпровське. Іванівка

14

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Дніпровське, Шмаївка, Старик, Загатка, Повидов, Прохорів

Звичайне на перший погляд поліське село Дніпровське має парадоксальну історію. Засноване воно у першій половині ХІІ ст. як маєтність сина Чернігівського князя Давида Святославовича – Миколи Святоші. Історична назва походить від завезення сюди данини київським князям, оскільки стародавнє село Дніпровське (до 1962 р. – Навози) розташоване на лівому березі Дніпра. До складу входять шість населених пунктів, де проживає 810 чоловік: Дніпровське, Шмаївка, Старик, Загатка, Повидов, Прохорів. Унаслідок чорнобильської катастрофи територія відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення. Орган місцевого самоврядування – Дніпровська сільська рада у складі 11 депутатів, голова Валентина Деркач. З 2017 року триває процес доєднання до Михайло-Коцю­бинської ОТГ. Варто назвати сільських голів. Сільським головою довгі роки працював Олександр Буряк. Завдяки його старанням заасфальтовано 20 км доріг, споруджено будинок культури, лазню, поліклініку – все робилося з допомогою району. Згодом у селі з’явилися нова школа, газогін. Поділу землі не відбувалося, бо піщані неплодючі поля для сільського господарства не мали великої цінності. Аграрна «революція» в селі відбулась у 19191923 роках, але вона не мала гострого характеру, бо розшарування селян на куркулів, середняків і бідняків не було. З 1930 р. почалася колективізація села. Довгий час головою колгоспу працював Олександр Панасович Симончук. Господарство займалось відгодівлею великої роготої худоби. Нині діє ПОП «Дніпрове». Орденом Трудового Червоного прапора та орденом «Знак Пошани» було нагороджено Євдокію Лентієвну Понамаренко, орденом «Знак Пошани» – Софію Косьянівну Новик та Анатолія Миколайовича Крижанівського, орденом Трудової Слави ІІІ ст. – Віктора Івановича Кирієнка, Степана Романовича Бобровника, Петра Сергійовича Янченка. Під час масового опитування старожилів наприкінці 2007 р. розповідали, що голодний 1933-й пройшов відносно спокійно. Ліси й Дніпро дозволяли пережити лихоліття. А якщо хто й потерпав, так то були прибульці з найбільш голодних регіонів. Страшні роки забрали життя 168 жителів села. Із спогадів учасників по другій мобілізації 12 липня 1941 р. в армію було мобілізовано 392 чоловік. Дніпрорвське було окуповане у вересні 1941 р, стало зоною діяльності партизанів. У селі був поліцейський стан, розгромлений бійцями партизанського з’єднання ім. М. Щорса під командуванням Юрія Збанацького. Запеклі бої точилися під час переправи радянських військ через р. Дніпро. Гітлерівцям протистояла дивізія 13-ї армії генерала Пухова. 1978 р. на місці наведення переправ установлено пам’ятний знак. Визволене село 24 вересня 1943 року. В цьому ж році на території села знаходились три військові госпіталі. На згадку про це встановлено пам’ятний знак. У братських могилах поховано воїнів, котрі загинули піч час оборонних боїв. На вшанування пам’яті 476 воїнам-землякам установлено бетонну стелу (13 гранітних плит із іменами загиблих). Сьогодні військовослужбовці на Сході України захищали й захищають свободу і незалежність нашої держави, щодня ризикують власним життям і наші хлопці – Ю. П. Лугина, І. І. Таран, В.

А. Єрмоленко, Ю. М. Пінчук, О. П. Новик, А. О. Геращенко, О. М. Носенок, В. М. Носенок. Ветеранська організація на території сільської ради діє з лютого 1998 р. У 1770 р. заснована церква. Оскільки землі в давнину належали Миколі Святоші, на вшанування пам’яті печерського чудотворця в 2009 році відкритий пам’ятник. Уродженець села Анатолій Новик за свої кошти збудував красиву церкву для своїх односельчан. Дніпровське – село багатодітних родин. Багатьом жителькам присвоєно почесне звання «Мати-героїня» та відзначено нагородами: Марину Кирилівну Скибу (1915 р. н., нагороджено медаллю «Медаль Материнства» ІІ ст., орденами «Материнська слава» ІІ і ІІІ ст.); Домну Євгенівну Гоман, Варвару Іванівну Бобровник, Василину Корніївну Корень, Марію Петрівну Кирієнко, Клавдію Федорівну Куц, Степаниду Кирилівну Корінь, Наталію Іванівну Корінь, Єфросинію Терентіївну Мацапуру, Марію Григорівну Райську, Марію Михайлівну Скибу). Почесне звання «Матигероїня» присвоєно Тетяні Олексіївні Геращенко, Євдокії Дмитрівні Деркач, Любові Василівні Деркач, Наталії Семенівні Корінь, Ганні Петрівні Кудрі, Ганні Гаврилівні Куц, Єфросинії Терентіївні Мацапурі, Інна Миколаївна Новгородській, Марії Яківні Янченко. На території села діє Дніпровська лікарська дільниця загальної практики сімейної медицини. Після війни була медична лікарня на десять ліжок, згодом збудували нову лікарню на 35 ліжок, пологове відділення, стоматологічний кабінет. У 1993 році за Чорнобильською програмою в центрі Дніпровського було збудовано нове двоповерхове приміщення. Довгий час за здоров’ям людей слідкує сімейний лікар Олексій Устеленцев. На території сільської ради є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Земська школа була відкрита восени 1879 року. Довгий час працював директором школи Іван Петрович Черінько (19491983 рр.). Це був мало не легендарний директор, педагог з великої літери. Під його керівництвом школа лідирувала за всіма показниками і в районі, і в області. Звитяжна праця і учительський талант Івана Черінька були відзначені орденом Леніна, званням «Відмінник народної освіти УРСР» та «Відмінник освіти СРСР». Відкрилася нова двоповерхова школа 30 серпня 1997 р. з 1995 р. її очолює Василь Кудря. Цьогоріч до першого класу прийшло семеро учнів, а всього у школі 63 учні. Для найменших діточок відкрив свої двері 11 листопада 2011 року Дніпровський дошкільний заклад «Світлячок», завідувачка Валентина Романчук, відвідує його 12 дітей, п’ятеро дітей перебувають на соціальному патронаті, функціонує одна різновікова група. В ДНЗ створено народознавчий міні-музей «Золотий вусатий колосок». Поштова філія в селі діяла з ощадною касою з 1928 р., 5 січня завідуючий поштовим відділенням Храпський. До війни поштове відділення розміщувалося в колишньому приміщенні лікарні, начальник Павло Назарович Новик (1941 р.). У 1978 р. пошта отримала власне приміщення – начальник відділення М. І. Пінчук 2002 р. начальником відділення довгий час працювала Т. М. Симончук. Першу книгозбірню відкрили в 1952 році в приміщенні контори колгоспу, з первинним фондом 400 примірників. Тоді читачів обслуговував Петро Максимович Заіка, згодом Марія Свиридівна Новик, котра пропрацювала понад двадцять років, після неї до 97-го року – Ольга Григорівна Корінь. За книгами приходили не лише жителі Дніпровського, а й прилеглих сіл. Фонд щороку збільшувався, а в нове приміщення Будинку культури бібліотека переїхала у 1987 році. Заклад очолює Марія Кравченко. Підприємства роздрібної торгівлі в селі виникли зразу після революції. За роки радянської влади було створено споживче товариство, яке мало чотири крамниці. До війни селяни вивозили свої продукти в Київ, а завозили гас, сіль, крейду, гвіздки, залізо, хліб. Понад двадцять років головою споживчого товариства працювала і працює досі Людмила Любченко. Обслуговували 12 магазинів Дніпровської та Боровиківської сільських рад, займались торгівлею, заготівлею сільгосппродукції. На території сільської ради слід відмітити пари, які в шлюбі проживають більше 60 років, а саме: Родина Луценків, Мельників, Шалапи.

Іванівська ОТГ

До Іванівської об’єднаної територіальної громади увійшли сільські ради: Іванівська (села Іванівка, Ягідне, Количівка), Краснянська (Скорінець, Золотинка, Красне), Ладинська (Ладинка, Друцьке), Слобода (Слобода, Вікторівка, Драчівщина) та Будинська. Адміністративним центром ОТГ є село Іванівка, голова – Сергій Гарус. Іванівка. Вперше село згадується в писемних джерелах 1635 року. Найдавніша назва села – Петрів Корінь. За часів польського панування, поселення отримало назву Янівка. І лише у 1947 році Янівку перейменовано в Іванівку. У 1721 році побудовано храм на честь Покрови Богоматері. У 1964-му церкву переобладнали на школу. 15 вересня 1941 року село окуповане, 150 жителів вивезено на роботи в Німеччину. У вересні 1943-го Іванівку визволили від окупантів. Відомі уродженці села – Данило Самійлович Самой­ло­вич, М. П. Щербина, Б. К. Повод,М. І. Шох, М. М. Ребенок, А. І. Замотіна, Н. М. Красюк. Окремо варто сказати про Івана Івановича Скачка – відомий свого часу на весь колишній Союз та й далеко за його межами керівник Іванівського колгоспу «Авангард», нагороджений трьома орденами Леніна, Заслужений працівник сільського господарства України. Количівка. Існують дві легенди, пов’язані із заснуванням села. Тут проходив шлях із сіверських земель на Київ, пізніше він називався Чумацьким шляхом. Місцеві пекли калачі й продавали їх подорожнім. Назва – від слова «калач». За іншою вірсією, біля Количівки була переправа через річку, а перевізник мав прізвище Колич. В роки окупації – з вересня 1941 по вересень 1943-го – нацисти спалили 70% житлових будов, сільський клуб, зруйновали школу. В лісах нашого району діяло партизанське з’єднання Таранущенка, в якому активну участь брали жителі Количівки. Одна із відомих жительок Количівки – Лідія Платонівна Деполович – педагог і методистка початкової освіти. Відома як укладачка букваря під назвою «Нумо читати», що вийшов друком у 1926 році. Цей підручник перевидавався понад 15 разів! Ягідне. Засноване у 1953 році в зв’язку з переселенням людей із Старогудської сільської ради Остерського району (із зони будівництва військового полігону). Для роботи в Іванівському держплодрозсанднику «Авангард». Серед відомих людей – В. І. Климчук, А. Г. Дерев’янко, О. К. Саченко. Ладинка. У письмових джерелах Ладинка вперше згадується у зв’язку з передачею його Богданом Хмельницьким шляхтичу Грязному, від якого воно у 1672 році перейшло до роду Мазеп. Відомо, що в селі жив поміщик Василевський, який мав тут маєток, філіал банку та земську управу (у цьому приміщенні з 1892 року і понині розташована Ладинська школа). У 1923 р. Ладинка стає центром сільської ради у складі Краснянського, Олишівського, а з 1960 року Чернігівського районів. Першим головою був Тимофій Юхи­ мович Рева. У серпні 1954 року Ладинську

й Дручанську сільські ради об’єднали в одну з центром у селі Друцьке. У квітні 1957 р. рішенням виконкому Чернігівської обласної ради Дручанську сільраду перейменовано в Ладинську з центром у селі Ладинка (очолив її Григорій Гордійович Пашко). У грудні 2016 року Ладинська сільська рада увійшла до складу Іванівської ОТГ. Ладинський старостинський округ очолила Олена Хоменко. В Ладинському старостинському окрузі – 523 житлових дворів, де проживає 547 жителів. Визначні події 1916 р. – збудовано млин-вітряк, який як пам’ятка зберігся й досі.

1971 р. – у сільському клубі разом із артистами Київського театру опери та балету виступив композитор Платон Майборода.

1991 р. – в селі Друцьке освячено новозбудовану Михайлівську церкву.

2004 р. (30 травня) – Ладинка вперше відсвяткувала День села.

2011 р. (21 вересня) – Ладинській школі присвоєно звання імені Героїв Пінської військової флотилії (на честь загиблих моряків монітора «Смоленськ», який був затоплений у 1941 році в затоці Десни поблизу села).

2018 р. – (9 серпня) – в селі освячено новозбудовану церкву Святого Вели­ комученика і цілителя Пантелеймона. Гордість села. Наталія Олек­санд­ рівна Ляшкова, Ганна Миколаївна При­ щепа, Ольга Григорівна Рябченко – народили й виховали по п’ять дітей, їм присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Найстаріша жителька громади – Меланія Денисівна Товстогон відзначила 13 січня цього року 95-річчя. Ладинці пишаються людьми, які живуть поряд – В. Г. Свириденко, М. С. Ткаченко – кавалери ордену Трудової Слави ІІІ ст.; подружжям Моргунів Михайло Павлович (голова сільської ради 1982– 2000 р. та 2006-2008 р.) і Лідія Свиридівна (бібліотекарка села 1984-2009 р. – відома в районі майстриня – вишивальниця). Односельці вдячні учасникам АТО – Петру Артюху, Михайлу Савіну, Сергію Тересу, Олександру Тересу, Максиму Найдьонову, Сергію Шидловському, Денису Васильонку за мирне небо над нашим селом. Буди. В тихому українському селі Буди живе скромна тендітна жіночка Лариса Іванівна Ленько. Народилася 1 червня 1973 року у с. Буди, зростала тут, закінчила неповну середню школу у с. Грабівка. Навчання продовжила в Чернігіському медичному училищі. Закінчивши його, повернулася в Буди, щоб допомагати односельцям, пропрацювала в сільському ФАПі чотири роки. Потім чотирнадцять років пропрацювала у чернігівському обласному тубдиспансері. Попри те, що Лариса Іванівна на пенсії, вона дуже талановита і непосидюча – весь вільний час віддає людям – комусь порадою, комусь медичною допомогою, адже в селі нема фельдшера, а ще в має чудове хоббі – вона малює, і вся її душа в тих малюнках. Свої картини вона щедро дарує знайомим та друзям. А ще вишиває, а по молодості складала вірші.

Слабин. Вознесенське

15

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Розкажу про маму

Це сталося майже 75 років тому – 21 вересня 1943 року. Бійці партизанського з’єднання «За Батьківщину», очолюваного Іваном Бовкуном та Михайлом Стратілатом, що діяло на Чернігівщині, допомогали наступаючим військам маршала Костянтина Рокосовського форсувати Дніпро неподалік села Сивки – головним чином забезпечуючи червоноармійців плавзасобами.

– Річка перетворилася на справжнє пекло. Скажений вогонь із усіх засобів, нальоти авіації, особливо вже на правому березі Дніпра. Я отримала кілька поранень. Довго везли в госпіталь, єдине пам’ятаю – страшенно хотілося їсти. Я та інші поранені лежали на березі річки, прикриті навіщось лозою. Нарешті потрапила в операційну. Чую – газова гангрена. Хтось відмовлявся від ампутації, а я кажу: «Хочу жити, відрізайте руку». Відтяли негайно. А потім евакуація в тил, через Куликівку й до Курська, а далі – аж у Кемеровську область. Там, у шпиталі, лікувалася шість місяців, – розповідала пізніше моя матінка. *** Мама народилася 21 листопада 1925 року в козацькій родині Стуків і Щербин, які віками боронили рідну землю від загарбників, і дуже пишалася цим усе життя. Її дід – канонір ескадреного броненосця «Бородіно» Семен Щербина – загинув під час нерівного, але славетного Цусимського бою з переважаючими силами японців у травні 1905 року. Мій дідусь, мамин тато, колишній червоноармієць Пилип Стук, був одним із організаторів і керівників Слабинської комуни, а потім і місцевого колгоспу імені Фрунзе.

– До комуни ми переїхали, коли мені виповнилось десь 3-4 роки, згадувала мама. – Комуна містилася у колишньому панському маєтку. Все було добре, годували нас тричі на день... Священне було ставлення до праці – мати моя й удень, і вночі трудилася. То мене мусили віддати в садочок. А я звідти тікала на луки, до

Десни, лягала в траву й виглядала пароплав. Махала йому рукою. Потім комуну закрили, став колгосп. Важко стало. Мені навіть не було в чому до школи ходити. Мороз, а я йду босоніж. А незабаром почалася війна. Чимало слабинців із перших днів Другої світової пішли добровольцями на фронт. А старші діти, жінки допомогали обороні: окопи копали, протитанкові рови.

– Це було у селі Навози тепер – Дніпровське. Там створили винищувальний батальйон, щось на зразок народного ополчення, на чолі якого був Павло Жибер. Заглядався на мене. А я ж юна, п’ятнадцятирічна. Зовсім інше в голові. Подружку мала, та все наполягала – пішли на фронт. Але німці прийшли швидше. І тут був перший непростий випадок. Пасли корів під лісом, нападало груш, почали їх збирати. Розгинаюся – й бачу трьох наших військових. Вони попросили допомогти перебратися на той берег Десни. У подружки батько був лісником, мав човна. Ми провели, показали. Ті питають: «А що в селі, німці є?» Немає, кажемо, лише поліцаї. «То принесіть нам одіж цивільну». Я забрала батькову, шматок сала останній. Віднесли, ті подякували, й більше ми їх не бачили. А потім пішли чутки про партизанів. Ми з трьома подружками увесь час намагалися знайти з ними зв’язок. І от сталося так, що я на подвір’ї пораюсь, аж заходить той самий Жибер. Питає – мама дозволить переночувати? Я їду до Чернігова, там є полонені, кажуть, що і з нашого села. Хочу допомогти їх звільнити. Мама й каже – що ж, залишайтеся. Ми на піч полізли, поступилися йому ліжком. Коли Павло почав роздягатися, бачу – у нього випав пістолет. А він іще й почав розпитувати – що у Слабині коїться, кого заарештували. У нас і справді забрали чотирьох. Тут я й збагнула, що Павло близький до партизанів. *** У важкі часи нацистської окупації мамі довелося пережити чимало драматичних подій. Одна з таких – арешт.

– У Михайло-Коцюбинському, – розповідала, – містилося поліцейське управління, яке очолював такий собі Лутченко. Невдовзі мене вдома арештували поліцаї за підозрою співчуття партизанам. Обшукали хату, забрали мене й мою подругу Галю Штупун. Привезли в МихайлоКоцюбинське. Почали допитувати – все про пароль. Я й кажу – навіть слово мені незнайоме. Тут комендант мені руків’ям пістолета в обличчя – не знаєш? Зараз дізнаєшся! Потім за Галю узялися. А за деякий час перевезли в Чернігів, в якесь напівпідвальне приміщення по нинішній вулиці Коцюбинського. Знову допитували. А далі вирішили відправити на роботи в Німеччину. Збірний пункт – на Шерстянці, хлопців і дівчат дуже багато, звідусіль. Стоять, плачуть. Черга до медичної комісії. Я бачу – сарай, плетений, дірки в стінах. Почала метикувати. Кивнула Галі, підходжу до поліцая – дозвольте, є потреба. Той не дозволив. Я до німця, той – чого ж, ідіть. І ми з Галиною в сарай, через дірку – й бігцем. Дісталися Лісковиці, зайшли до знайомої сім’ї – ті нас не пустили. Побоялися. Я згадала ще одних, біля лозової фабрики на вулиці Толстого. І там нас залишили. Харчувалися яблуками, чим випадало. Дядько той зумів повідомити у Слабин, що ми живі. І мама передала варених яєць. Потім я все-таки потрапила до партизанського загону «За Батьківщину». Різні завдання виконувала мама. Одне їй запам’яталося особливо. Разом із іще однією

дівчиною, Пашею навесні 1943 року їм потрібно було віднести в Чернігів вибухівку.

– Кошики нам дали. Поверх тротилу – полова, яйця, молоко. Пішли ми через село Гущин – а там весілля, гулянка, поліцаїв повно. До Чернігова не пускають. Що ж робити? Паша йде в танок. Поліцаям вона сподобалася. Двоє кажуть – ми вас проведемо. І проводять у Чернігів, домовляються про наступну зустріч. А нам же треба на конспіративну квартиру, це в районі Болдиних гір. Ледве розсталися. Передали вибухівку й одразу назад – уже мимо сіл, полем, лісами. А потім було форсування Дніпра... Найдивовижніша подія сталася вже у 1944 році.

– Батько під час війни командував піхотним батальйоном, був поранений під Харковом десь у той же час, що і я. А поблизу Челябінська жила моя розкуркулена тітка, працювала на шахті. Коли я вже поверталася в Україну, у мене вкрали проїзні документи. Мусила деякий час їхати на підніжці вагона, однорука дівчина з валізою – всередину мене не пускали. А діставшись Челябінська, вирішила знайти батькову сестру, хоч трохи перепочити. Приходжу до бюро довідок. А там стоїть чоловік у шинелі й запитує приблизно те, що і я збиралася дізнатися. І я чую цей голос і починаю кричати: «Ой-ой-ой!» А батько повертається: «Та це ж моя донька!». Отак ми вже вдвох поверталися на Батьківщину. Добралися до Ніжина, а там залізниця розбомблена, залізничний міст поруйнований. Рушили пішки. Батькові йти важко після поранення, він із палицею. Я два чемодани тягну. Нарешті дісталися до тітки в Чернігові. Війна для мами скінчилася у квітні 1944 року. Вона пішла доучуватися – адже встигла раніше закінчити лише 7 класів. Завершувала освіту у восьмій школі, на вечірньому відділенні. Отримала повноцінний атестат, потім здобула вищу освіту на юридичному факультеті Київсього держуніверситету і 36 років пропрацювала суддею Чернігівського обласного суду.

– Доводилося працювати в не порівнюваних із нинішніми умовах, – згадувала мама,– Ручка, чорнильниця, папір – це не сучасні комп’ютерні технології. А були ще й часи, коли через банальну відсутність паперу нам доводилося обрізати газетні поля, склеювати їх й на цих імпровізованих «носіях» вершити правочинні записи. *** Мами не стало у лютому цього року. Але пам’ять про Катерину Пилипівну Оліферовську (Стук), її героїчне минуле назавжди залишиться в серцях її нащадків. Нагадають і про неї й високі державні нагороди – ордени Вітчизняної війни I ступеня, За мужність, Княгині Ольги ІІІ ступеня. Сергій Оліферовський

17 квітня 1962 року районна газета «Шляхом комунізму» – батько нинішнього «НК», змінила статус, стала міжрайонною, бо виходила на Чернігівський, Ріпкинський, Любецький та МихайлоКоцюбинський райони. Редактором був призначений Ілля Ананійович Оліферовський. Учасник Другої світової війни, котрий служив радистом у морській авіації й уже тоді був дописувачем армійських газет. У 44-му він став відповідальним секретарем газети «Наши крылья». Простою мовою «відповідальний секретар» – це начальник штабу, до нього надходить вся інформація, він керує кореспондентами, формує черговий газетний номер. Коли закінчилася війна, Ілля Олі­фе­ ровський отримав журналістську освіту в Харківській партійній школі, а в 1949-му почав працювати в обласній газеті «Деснянська правда». Потім, з 62го до 77-го – 15 років (!) – був редактором газети «Шляхом комунізму». Член Спілки журналістів СРСР, Заслужений працівник культури України, автор повісті «Предтеча», багатьох краєзнавчих публікацій, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. За час існування районної газети змінилося чимало редакторів. Кожен був особистістю, майже кожен запам’ятався своїми добрими справами. Таких, як Ілля Ананійович – були одиниці. Чудова людина, майстерний журналіст, кого довго згадували колеги. Він пішов із життя 1997 року, а в пам’яті багатьох живе досі... Від колективу «НК»

Історична довідка про село Слабин Засновано на землях Чернігівського воєводства Речі Посполитої. З 1649 – центр Слабинської сотні Чернігівського полку. Певний час слабинським сотником був сподвижник гетьмана Івана Самойловича – Іван Домонотович. З 1782 – сотенний уряд ліквідовано, відтак у складі Російської імперії. Проте більшість села зберегло статус станових козаків. За даними на 1859 рік мешкало 980 осіб, налічувалось 200 дворових господарств, були православна церква й винокурний завод. Згодом – два постоялі будинки, 15 вітряних млинів, три маслобійні, цегельний завод. З 1917 – в складі УНР, а з квітня 1918 – Української держави Гетьмана Павла Скоропадського. Після третьої російської інтервенції 1919 – постійний комуністичний режим. Село постраждало внаслідок геноциду 1932–1933 рр., до якого вдалася влада СРСР з огляду на масовий опір населення окупованих територій УНР. У 2017 році слабинська школа відсвяткувала 140-річчя. У селі працює сільгосппідприємство ПП «Слабинське».

Вознесенське:

село, що часто змінювало назву

Виникло, як козацьке поселення у середині XVII ст. і вперше згадується в 1669 році в універсалі гетьмана Многогрішного. Давня назва села – Свинь. У 1926 році перейменовано на Володимирівку, а згодом в Улянівку. Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2016 року, за №1037-VIII було перейменовано на село Вознесенське. До складу сільської ради входить і Новоселівка, якій теж довелося змінювати назву. До Другої світової війни село називалося Яцеве, під час окупації там розміщувався табір військовополонених. У лютому 1943 року група бранців організувала побіг. За це нацисти люто помстилися – спалили Яцево до тла, а його жителів катували, розстрілювали, а потім зігнали в одне місце й підпалили. Після війни, коли село відроди-

Глава родини Оліферовських – редактор з великої літери

лося, було вирішено узяти нову назву – Новоселівка. На придеснянському лузі встановили пам’ятник мирним жителям, яких закатували нацисти. Є своя історія й у Вознесенського, нова сторінка якої почала писатися у 90-х, коли в селі було збудовано нові будинки для переселенців – жителів зони обов’язкового відселення внаслідок аварії на Чорнобильській станції. Тоді ж було зведено всі об’єкти інфраструктури – нове приміщення сільської ради, навчально-виховного комплексу, фельдшерсько-акушерського пункту та інше. Наразі це – один із найпривабливіших куточків передмістя Чернігова.

З 95-річчям!

16

Перша Гончарівська об’єднана

Гончарівська об’єднана територіальна громада у Чернігівському районі утворилася першою. 11 грудня 2016 року відбулися вибори депутатів та селищного голови. в 2017 рік жителі Гончарівського, смолина, Жеведі та козерогів увійшли з новим адміністративним устроєм, із вірою в краще майбутнє. Цьогоріч відбулася знакова подія в житті гончарівської громади – слабинська сільська рада Чернігівського району вирішила стати її частиною. Центральна садиба громади – це містечко Гончарівське, де переплітаються долі людей із його неповторною загадковістю, дивовижною красою природи та історією рідного краю. саме гончарство стало улюбленим заняттям людей, які мирно жили навколо озера Гончарів круг. а пізніше історія відобразилася в назві самого населеного пункту. на території Гончарівської селищної ради дислокується Перша окрема сіверська танкова бригада. У 1997 році на базі 292-го гвардійського танкового полку 72-ї механізованої дивізії було створено 1-шу окрему танкову бригаду. організаційно вона складається з танкових батальйонів, механізованого батальйону, бригадної артилерійської групи, зенітно-ракетного дивізіону, реактивного дивізіону, підрозділів забезпечення.

23 серпня 2017 року, з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України, указом Президента України Петра Порошенка бригаді було присвоєне почесне найменування «сіверська». 24 серпня 2017 року, на параді до дня незалежності України, Президент України Петро Порошенко вручив бригаді бойове знамено. на сучасному етапі бригада з гідністю відстоює незалежність і суверенітет нашої держави, бере участь у антитерористичній операції на сході України, є одним з кращих підрозділів сухопутних військ Збройних сил України. 1-ша танкова бригада – єдина у Збройних силах, на озброєнні якої є модернізовані українські танки т-64 Бм «Булат». командир військової частини – полковник олег Біліченко. військові приїжджають з усіх куточків України. скільки людей – стільки доль. але всі вони по-своєму залюблені в край, що став для кожного рідним. і доля кожного військовослуж-

спецвипуск • 15 вересня 2018 року

Олишівка:

бовця переплітається з історією Першої окремої танкової бригади. на території громади успішно розвиваються й забезпечують людей робочими місцями дП «Чернігівський військовий лісгосп» та смо линський торфобрикетний завод – один із небагатьох діючих у торф’яній промисловості України. важливим пріоритетним напрямом діяльності Гончарівської громади є створення комфортних умов для навчання та виховання дітей. Учні здобувають знання та досвід в Жеведській ЗоШ і ст., смолинській ЗоШ і-іі ст., Гончарівській гімназії – опорному закладі, в якому затишно всім. саме таким його створює клопітка щоденна праця директорки ніни рудник та всього колективу. тут працюють педагоги, про ефективність роботи та педагогічну майстерність яких свідчать постійні високі результати їхніх вихованців. серед таких можна відзначити заслужених вчителів України валентину мележик та Прасковію Головач. Гончарівська гімназія завжди гостинно зустрічає гостей. Переконатися в цьому мали можливість делегації освітян м.-коцюбинської, іванівської та олишівської громад на цьогорічній серпневій педагогічній конференції. Фундаментом освіти є дошкільні заклади «веселка» (с. смолин) та «лісова казка» (смт Гончарівське), які успішно закладають в дитині основу її подальшого життєвого старту. Функціонує Гончарівська школа мистецтв, яка пишається своїм фольклорним ансамблем «Писанка». радує виступами жителів та гостей громади художній колектив «Жеведянка» Жеведського клубу-бібліотеки. Гончарівська громада знає та пам’ятає своїх видатних земляків. У с. смолин народилися видатний поет сучасності василь Буденний, український громадський діяч, голова Чернігівського відділення Чернігівського земляцтва, – міністр хлібопродуктів (у 1988-1991 рр.) микола компанець та український живописець, народний художник України анатолій Шкурко. Гончарівська земля – це мальовничий і затишний лісовий куточок північного Полісся. для когось – це місце проходження військової служби, а хтось саме тут зустрів своє єдине кохання й залишився жити назавжди. а хтось, побувши один раз, можливо, ще довго буде повертатися сюди спогадами. нехай квітує рідна сторона, Що зветься Гончарівським краєм! в віках прославиться вона, Бо інший шлях ми не приймаєм! нехай щасливим буде час і посмішка з облич дітей не сходить. нехай добробут, мир для нас Господь дарує. люд весь просить. нехай рясні колосяться жита, Прийдешні дні лиш злагоду несуть та спокій. нехай завжди звучать дзвінкі, ранкові пісні солов’я, на нашій Батьківщині кароокій. Віталій Рудник, Гончарівський селищний голова

все починалося з восьми хуторів...

селище олишівка виникло на початку шістнадцятого століття після об’єднання восьми хуторів. спочатку воно називалось ольховщиною, потім ольховкою, ольшевкою, а згодом утворилася сучасна назва. скільки горя зазнав волелюбний люд олишівський! не одне столітті глумилися над ним чужинці, але не сприйняв він ні віри мусульманської, ні католицької. Зберіг свою культуру, православну віру, мову. і в період польського панування не костьоли, а церкви з’являлися в олишівці. Жителі дбали про своє село, яке з роками стало відомим в Чернігово-сіверській області містечком. З 1932 року олишівка – районний центр. З’являються різні державні установи та організації. селище розбудовується. майже 65 років тому в центрі споруджено пам’ятник Богдану Хмельницькому. на братній могилі в парку встановили пам’ятник воїнам, які загинули в боях за звільнення села від нацистських загарбників. але .... указом Президії верховної ради Урср від 30 листопада 1960 року олишівський район ліквідовано, селище ввійшло до Чернігівського району. до цієї події на території селища геологи знайшли структуру, наповнену піском і водою. Це своєрідна велетенська лінза, оточена міцними щільними породами, які можуть тримати газ. дослідне закачування газу в водоносний пласт олишівської структури розпочалося 25 травня 1964 року. Ця дата й уважається початком створення в Україні надважливого напрямку газової промисловості – підземного зберігання газу. З 2003 по 2015 роки колектив газівників очолював досвідчений фахівець та мудрий керівник олександр Гавриш. саме за час його керівництва була введена в експлуатацію газорозподільна станція №3 у Чернігові. олишівська лікарня – один зі своєрідних осередків сільської медицини Чернігівщини, що бере витоки з другої половини ХіХ століття й має давню та славну історію. У тому ж таки 1968 році завершено будівництво нового приміщення стаціонарного відділення лікарні, що функціонує й донині. У 1970 ро-

ці при олишівській дільничній лікарні був створений жіночий вокальний ансамбль, куди входили медпрацівники, вчителі, колгоспники. вже за кілька років колектив став лауреатом обласного конкурсу самодіяльної народної творчості, дипломантом республіканського фестивалю самодіяльної народної творчості, виступив по Гомельському телебаченню й отримав назву фольклорноетнографічний ансамбль «Пряля». Гордістю для колективу стало те, що має в репертуарі місцеві пісні, 20 із яких увійшли в золотий фонд інституту мистецтвознавства та етнографії ім. м. рильського академії наук Урср. але найбільше досягнення –почесне звання «народний самодіяльний», присвоєне 24 вересня 1981 року. на сьогодні колектив є постійним учасником міжнародного фольклорного фестивалю «Поліське коло» та літературно-мистецького свята «седнівська осінь». дитячий садок – це справжній чарівний куточок олишівки. Цей чудовий подарунок малюки одержали в лютому 1978 року. 1981 рік відзначився побудовою такої необхідної селищу аптеки. а у 1985-му розпочалася масова газифікація олишівки. сучасне приміщення школи збудоване в 1987 році за сприяння віталія вікторовича масола, який керував урядом України наприкінці 90-х та 94-95 рр. У 2010-му школа отримала новенький шкільний автобус. У 1991 році в олишівці відновили храм різдва Пресвятої Богородиці. відроджувати до життя багатостраждальну церкву різдва Богородиці, випало отцю іоанну (івану Григоровичу Горобцю).

2017 року було реставровано пам’ятник Богдану Хмельницькому. а вже цьогоріч проведено ремонт обе ліску слави. оновлено плити з прізвищами загиблих та додатково внесено прізвища односельців, які були знайдені в архівних матеріалах. З 29 жовтня 2017 року олишівка стала центром олишівської об’єднаної територіальної громади, до якої увійшли села смолянка та коростень куликівського району. Багато тут людей із цікавою біографією, які є частинкою історії селища. лише нагороджених орденами та медалями більше сотні. серед них – софія архипівна сірик, Парасковія архипівна туманюк, іван іванович сакир, микола миколайович селю ченко, олександр митрофанович Шапка та інші. Гордість олишівки – брати савченкоБільські, михайло миколайович Шрамченко, олександр васильович Шишаць кийілліч, володимир Григорович дрозд, іван оме лянович Бондар, Петро Пана сович ткачен ко, володимир Федо сійо вич Хоменко.

Редьківка: вимушена «міграція» наймолодша сільська рада Чернігівського району – редьківська. Їй лише 27. Причина молодого віку приміської громади – аварія на Чорнобильській аЕс, після якої жителі мальовничого села, історія котрого сягає сивої давнини, були вимушені залишити мальовниче придніпров’я та оселитися неподалік Чернігова. для потреб переселенців були споруджені комфортабельні будинки з усіма зручностями, чудову лікарську амбулаторію з квартирами для медиків, навчальні заклади, сільську раду, магазини. У центрі села споруджено пам’ятник загиблим у роки другої світової війни, пам’ять яких ушановують під час різних заходів. серед «мінусів» – вельми неродючі грунти, на яких навіть плодові дерева у приватних садибах приживалися вельми довго. а от люди прижилися. недавно редьківці висловилися за об’єднання з новобілоуською громадою, писатимуть нову історію старої редківки.

редакторка: Наталія бУшАй, тел. 3-14-79 Заступниця редакторки з випуску: Олена шЕРЕМЕТ, тел. 94-00-35 комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр бОжОК, тел. 94-00-35 Бухгалтерія: тел. 94-00-35 Засновник і видавець: тов «Чернігівський край»

nkrai.ga

nkrai1930

www.nashkrai.ga

issuu.com/nash_kray

свідоцтво про держреєстрацію ЧГ №228 від 9.10.2000 р.

адреса редакції: 14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 106 Газета виходить по четвергах. По дані до редакції матеріали не рецензуються і не повертаються, редакція не несе відповідальності за їхнє збереження. рекламні та оплачені матеріали позначені: R, PR, на ПраваХ рЕклами, Політична реклама, «імідж», «та невже?», Позиція. За зміст рекламних матеріалів редакція відповідальності не несе.

ОГОЛОшЕННЯ, РЕКЛАМА тел./факс 94-00-35, e-mail: nkrai@ukr.net ТИРАЖ місяця 8950 ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 68698

Газета віддрукована у ПАТ «Поліграфічно-видавничий комплекс «Десна», м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62