MILLENIUM CLUB 222

Дорогі друзі, постійні та нові наші читачі!

Місяць травень, незалежно від погоди, у більшості з нас асоціюється вже з літа. Може тому, що швидко додається світловий день, а може тому, що дуже хочеться зняти теплий одяг і дістати літню колекцію. Цього року перехід весни в літо затьмарений війною, але це жодною мірою не повинно вплинути на нашу активну життєву позицію, бажання розвиватися, прагнення результатів та успіхів, і звичайно ж, на зустріч MILLENIUM BUSINESS CLUB, яка відбудеться 20 травня 2023р. у м. Києві. Ми Знову зважилися! На цей раз MILLENIUM BUSINESS CLUB проводимо у Києві! Ніхто та ніщо не зможе зламати український народ. Усі хочуть зустрічатися, спілкуватися, ділитися своїми досягненнями у цей важкий для України рік. А медіа-холдинг Міленіум відзначити достойними нагородами найкращих з найкращих, стійких і незламних, справжніх професіоналів своєї справи, героїв нашої країни, які продовжують жити і працювати, щоб підтримати економіку України.

«Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати звертатися до світла», - говорив професор Дамблдор. Не думала, що колись цитуватиму «Гаррі Поттера». Але останнім часом відбувається багато чого, про що ми ніколи не могли подумати. На мою думку, світло запалюється завдяки вірі. І не лише про віру у «світле майбутнє». Віра у собі допомагає не закопувати свій талант, а знову і знову пред’являти його світові. Навіть якщо той уперто мовчить. Віра в те, що ти робиш потрібну справу, підтримує коли потрібно ризикнути. І зробити єдино правильний вибір. А віра у мрію дає сили тягтися до найвищих вершин. І

зненацька забратися ще вище.

Впевнена, що зі мною погодяться всі герої нового випуску нашого журналу, які також, як і я, будували своє ім’я та свою кар’єру самостійно та з чистого аркуша. Кожен із них став тим, ким є сьогодні, завдяки особистим якостям та особистому старанню. А головне, їхня репутація у бізнесі та у професійній сфері бездоганна і не може бути зламана ні війною, ні кризами. Історії наших

героїв доводять це.

Друзі, читайте, знайомтеся та надихайтеся героями нашого журналу так само, як я.

З повагою Людмила Акіменко

Сімейні історії

ІГОР І МАРИНА МІЗРАХ: «ВІЙНА НЕ РОЗХИТАЛА ОСНОВ УКРАЇНСЬКОГО БУТТЯ»

Він – обороняв Київ й продовжує працювати на благо України, а вона – збирає гуманітарну допомогу переселенцям та опікується жінками й дітьми. Це лише мала частка справ, якими займається родина МІЗРАХІВ. Ігор та Марина дали відверте інтерв’ю нашому журналу, в якому поділилися спогадами, розказали, як виховують своїх діток та як саме наближають Україну до великої перемоги. Про все це читайте далі!

- Вітаємо Вас, Ігорю та Марино! Раді знову з Вами спілкуватися. Спочатку хочемо привітати Вас з презентацією нового CD-альбому. Розкажіть про цю подію. Як вона відбулася?

- Ви підмітили дуже важливу деталь, тому що привітали саме нас удвох. І правильно, тому що моя дружина Марина - це і є та Муза, яка надихнула мене на написання книг і запис нового пісенного альбому.

Його презентація, як і всі події воєнного часу, пройшла у братському оточенні, але без того шику, який ми всі полюбляли у дні миру. Я зі здивуванням збагнув, що пісні як зброя — це не метафора, а істина. Просто ми не здатні усвідомити її, не відчувши смак справжнього бою та не усвідомивши себе солдатами, артистами та волонтерами водночас.

- Які пісні увійшли до альбому?

- Дуже різні. Я б навіть сказав, протилежні за мелодикою та настроєм. Монета людського серця завжди має два боки – любов і ненависть, лють і ніжність, гумор і пафос. Усі ліричні пісні - це присвята жінкам, воїнам, і звичайно нашим дружинам.

Пісня «Ніжна, ніжна» якраз була написана для Марини.

З Володимиром Гришком ми заспівали пісню «Сильні люди», яку присвятили українському непереможному народові. І навіть так назвали наш концертний тур по Україні.

Пісні, заспівані в дуеті з народною артисткою України Оксаною Білозір (це патріотка, яка сьогодні так вкрай необхідна всім українцям). Тому і назва альбому вийшла символічна, з урахуванням теперішнього часу – «Українська душа»! Пісні - це наша духовна зброя, наш духовний фронт!

- Розкажіть, як довго готували альбом до релізу?

- Ми все зробили дуже швидко. Я й раніше поспішав втілювати задумане в життя, а велика війна зробила цю звичку необхідною, практичною навичкою і надала їй високого сенсу. Час - це один з інструментів перемоги й витрачати його марно не слід ані на нулі, ані в глибокому тилу.

- Марино, розкажіть, як зараз працює Ваша громадська організація «Український Національний Конгрес Жінок»?

- Як і раніше, але, звісно, з поправкою на воєнний час. Турботи про безпорадних людей нікуди не поділися, але на перший план вийшли потреби військових на передовій і, звичайно ж, у шпиталях. Змінилася сама форма роботи. Сьогодні актуальна не організація благодійних шоу для підтримки хворих та багатодітних громадян, а практична взаємодія з людьми в країні та за її межами, відпрацювання логістичних маршрутів, організація продуктово-медичних хабів та багато іншого. Перехід на військові рейки – це не фігура мови, а цілком конкретний метод роботи, який нам довелося освоїти швидко та на ходу.

Турботу нашої громадської організації відчували багатодітні сім’ї, самотні мами, інваліди та організатори дитячих будинків сімей-

ного типу, сім’ї з хворими дітьми та самотні старі люди. Я та мої друзі допомагали безпорадним громадянам правильно оформлю-

вати та отримувати державну допомогу, привозили їм харчові

продукти та потрібних лікарів, надавали фінансову допомогу та

робили десятки інших потрібних щоденних справ. ЗМІ багато разів писали, що не кожна державна установа здатна так налагодити дієву допомогу людям, як волонтерський (за статусом)

«Український Національний Конгрес Жінок».

Війна, що прийшла в наше життя, надала всьому особливого тривожного присмаку, але не розхитала основ українського буття.

Навпаки, нація згуртувалася і вразила світ відвагою та дисципліною.

«Український Національний Конгрес Жінок» з першої години війни став впевненою частиною великого українського опору. Добровольці Конгресу розвозили гарячу їжу по блокпостах столиці. Завдяки волонтерам, з якими працювали й продовжуємо це робити, ми запаслися всім необхідним для біженців. Евакуйованим

українцям з районів бойових дій допомагали отримували ліки та продуктові набори. Безпорадним людям похилого віку давали все, чого вони потребували.

Розвиваючи ініціативу Президента України та військового керівництва, я особисто закликала карати мародерів та виявляти тих, хто завищує ціни в магазинах. Навчала українців виживати під ворожими бомбардуваннями та допомагала налагоджувати побут в умовах великої війни. Потреба у турботі про мирних людей

теж не пішла у довоєнне минуле. Навпаки, різко збільшилася

кількість тих, хто залишив або втратив житло, а разом з ним усе необхідне для життя.

Саме тому я стала одним із впевнених виконробів нашої перемоги. Щодня ми зустрічали та відправляли життєво важливі для

тисяч людей вантажі. Працювали диспетчерами, вантажниками, експедиторами, завідувачами складів. Продукти та предмети гігієни, відправлені очолюваною мною громадською організацією

та тими, хто поряд із нами, допомагають людям, які залишилися

без рідного даху над головою, допомагали перебувати в ситості

та чистоті, відчути турботу нації, прийти до тями й впевнено жити далі.

Допомога фронту від «Українського Національного Конгресу Жінок» й зараз перебуває на особливому обліку. Від героїв передової залежить, чи матимуть сенс усі наші тилові зусилля та надії.

Сімейні історії

Воїнам потрібна впевнена турбота тилу, транспорт, свіжий одяг та гаряча смачна їжа. Дружня підтримка країн Європи повинна не припадати пилом на складах, а розтікатися країною, що воює, рятуючи та зігріваючи тих, хто на неї чекає, допомагаючи українцям виживати та перемагати.

- Також знаю, що Ваш, Ігорю, продюсерський центр зараз активно працює та організовує концерти. У якому форматі вони проходять?

У двох форматах. Це організація закордонних гастролей для наших біженок та дітей, збори від яких йдуть на потреби армії. Та концерти у майже всіх містах України, які допомагають людям зберігати спокій та мужність. Ми, на жаль, не освоїли такого важливого сегменту діяльності, як концерти зірок на передовій, але в умовах тривожного очікування наступу ЗСУ планувати їх неможливо. Я за вдачею мрійник та практична людина, але в деяких питаннях сповідую реалізм, особливо сьогодні.

- Ви сказали – біженок та дітей. Не припускаєте, що серед тих, хто сховався від війни, є чоловіки?

- Тобто, не припускаю? Всім відомо, що багато чоловіків поїхали. Я не дуже люблю категоричні оцінки, але нічого не можу з собою вдіяти. Для мене всі ті, хто втік - труси й панікери. Чоловік та патріот не має залишати свою країну під час війни, навіть якщо йому 16 або 65. Не всі здатні рубатися з росіянами в ближніх боях під Бахмутом, але кожен може виявитися потрібним своїй країні, і я, як людина без військової освіти, живу підтвердженням цієї істини. Бо важливими виявилися зовсім інші речі. Укриття, їжа, вода, чистота, тепло, довіра до людей та надійність техніки. І, звичайно, відчуття власної потреби, засноване на тому, що ти робиш щось просте і необхідне. Якщо ти маєш цей базовий набір цінностей, то дихається неймовірно легко та радісно. І це мали показати ми - українці, патріоти, які залишилися в країні й нікуди не сховалися!

У війни 21 століття, що прийшла до Києва, було обличчя обох

воєн 20 століття. Бойні першої та другої світової, які давно

стали сумними привидами минулого, рядками в підручниках і

картинками з інтернету. Ряди протитанкових їжаків, закладені

мішками з піском вітрини та пам’ятники, стволи, що визирають

з-за барикад. Для повної та абсолютної схожості з минулим не

вистачало хіба дирижаблів, що перекреслювали небо смужками

канатів.

Перші години психіка, звичайно, відмовлялася вірити в реальність. Якась довоєнна частинка душі несміливо припускала, що це все декорація, що готуються знімання масштабного фільму. Але канонада бою була чутна зовсім поруч, за півтора кілометра, якраз поряд із кіностудією, яка могла б ці декорації будувати.

Бій йшов між двома станціями метро, там, де вчора ходили жовті

київські маршрутки та затишно світилися вогники квіткових магазинів та кав’ярень. Смішно і дико, але на тому самому місці, де нещодавно поліція оштрафувала мене за п’ятихвилинну

зупинку, горів російський БТР, зупинений пострілом із ручного

гранатомета. Горів яскраво та разом з екіпажом. І відбувалося

це все на тлі величезних рекламних банерів, які закликали не пропустити сезонний розпродаж у Zara та відвідати новий автосалон.

Війна з телевізійних новин жила в екзотичних афганських ущелинах і, можливо, тому здавалася чимось далеким і відсторонено звичним. А від лютої несумісності величезної літери «М», скляних павільйонів, що завмерли вздовж дороги, і закривавлених мертвих солдатів на розкресленому асфальті міського

проспекту, душа завмирала, як перелякана дитина, і нила, мов недолікований зуб. Але, все це ми пережили разом з Мариною, нашою сім’єю, та ще з 25-ю людьми, яких ми зібрали у своєму невеличкому будиночку, і всі діяли, допомагали людям та наближали нашу перемогу!

- Цікаві думки, але перейдемо до більш яскравих фарб нашого інтерв’ю. Маємо бажання якось порадувати читачів й приємними новинами. Чи вдалося Вам за останній рік відкрити нову зірку української естради?

- Ні. Чесно, було не до цього… Багато хто зараз в еміграції або на фронті, що є зрозумілим та правильним. Але, мій продюсерський центр, незважаючи ні на що, працює та діє. Адже, повторюсь - це другий духовний фронт. Я навіть продовжую трохи рекламувати його, аби назва Mizrakh Production залишалася на слуху. Насправді я й у минулі роки розумів, що «відкриття зірки» - це магічний процес, у якому доля та інтуїція важать у рази більше за практичний розрахунок. А під час війни це стало єдиним можливим способом життя. Як то кажуть: роби, що маєш, і нехай буде те, що буде. І ми працюємо. Збираємо кошти на допомогу ЗСУ. Показуємо людям, що українська нація непереможна, вміє жити, веселитися, йти в бій, співаючи пісні та сміливо посміхатися в очі ворогу! Бо вони прийшли на нашу землю, а не ми до них зі зброєю в руках.

- Ігорю, як Ви взагалі все встигаєте робити: писати пісні, продюсувати, вести активне соціальне життя та приділяти час сім’ї?

- Не знаю. Формули успіху у мене немає, якщо ви маєте на увазі щось таке. Я ніколи не відкладав добрі справи на потім, а війна надала цій звичці властиву їй простоту та строгість. На кожному етапі життя я роблю те, що можу і мушу, тож все йде своїм чином. Тут рецепта немає, вибачте.

- Марино, а як Ви встигаєте приділяти час кар’єрі, волонтерству та сім’ї? У чому Ваш секрет?

- Напевно, у довоєнному житті. «Український Національний Конгрес Жінок» ніколи не був «глянцевою» організацією. Ми надавали практичну допомогу конкретним людям, не думаючи про імідж та суспільний резонанс. Збирали гроші, розвозили одяг та ліки, підтримували притулки, які знову з’явилися після 2014 року. При цьому вистачало любові та часу на сім’ю та особисті радості. Крім того, я бачила і розуміла, що наближається велика війна, хоча думати про це не дуже хотілося. Тож секрет у тому, що жодного секрету немає. Мене надихає на це все моя сім’я: чоловік, наші найкращі діти та моя родина. І звичайно ті люди, хто опинився поряд в ці нелегкі часи: друзі, родичі та близькі по духу люди!

За два місяці війни довелося і петляти розбитими трасами Київщини, і побувати під вогнем ворожих «Градів», але я не сумувала, знімаючи їзду під обстрілами на телефон, а посміхалася на кожному відео. І це надавало впевненість тим, хто був поряд зі мною. За цей час назбиралось безліч вдячних відеозвітів про отримання рятівних вантажів, десятки подяк від цивільних та військових адміністрацій, почесних грамот та зворушливих листів від мерів містечок та селищ. Але я прийняла рішення для себе це все не рекламувати. І мене підтримала моя команда. Люди все бачать і дуже вдячні й це найвища для мене нагорода!

Але коли нещодавно ЗМІ мене назвали «добрим ангелом важкого часу», я навіть мову втратила... Бо це і є результат нашої праці! Навіть до війни я випускала у світ добрі справи не заради нагород і титулів. А сьогодні, коли долі українців туго сплелися заради спільної перемоги, про це дивно навіть казати.

Втім, я, як керівниця «Українського Національного Конгресу Жінок», не приховую, що мені радісно чути слова вдячності, відчувати свою потрібність Україні, бути невтомною частинкою великого українського народу, що йде до перемоги.

- Чи залучаєте своїх дітей до того, чим займаєтеся самі: продюсерство, творчість, волонтерство?

- Та що ви! Вони ще крихітки й навіть не знають цих слів. Малята живуть у своєму чарівному світі, а дорослі істини засвоюють по часточці, день за днем. Не треба тягнути маленьких у дорослий світ, нехай усе приходить до них свого часу. А ось наша старша донька завжди була поряд. Допомагала сортувати одяг, їжу, предмети гігієни, та готувати для людей, які потребували допомоги, посилки для відправлення. Ми працювали злагоджено, як великий сортувальний центр в нашому маленькому будиночку, який перетворився на пункт допомоги тим, хто вкрай потребував нашої підтримки.

- Які правила у Вашому домі не можна порушувати?

- «Священних постулатів» у нас немає, якщо ви про це. Скажімо, всі розуміють, що якщо тато зачинився в кабінеті й працює, то не слід йому заважати. Але якщо хтось із малюків прокрався туди, татко не нагримає на нього, а я не читатиму моралі. Посидить дитинка в Ігоря на коліні, вислухає коротеньку добру казку, зрозуміє та відчує, що він трохи зайнятий. Англійці мають

рацію, коли кажуть, що виховання дітей – це правильне життя дорослих у них на очах. Покарання та нотації йдуть від надлишку власних комплексів та нестачі кохання, а у нас все навпаки. А ось з Ігорем у нас повне порозуміння: ми, як єдиний часовий механізм, живемо і працюємо злагоджено. Чуємо. відчуваємо та поважаємо один одного. І я можу на весь світ кричати про те, що ми справжня сім’я, яка живе в любові та мирі. Адже все починається з родини й ми намагаємось бути прикладом для наших дітей та навколишнього світу.

- Якого саме принципу виховання дітей Ви дотримуєтесь?

Розкажіть про той, який згадали.

- Ну, звісно, інших ми просто не знаємо. І дорослі, і малюки мають жити в довірі та любові. Життя, як показала війна, саме по собі сповнене випробувань, то навіщо впускати їх під дах власного будинку?

Але для себе в сім’ї ми визначили свої правила - 10 принципів виховання дітей.

1. Бути з дитиною чесним. Говорити їй правду. Адже, якщо вона зрозуміє, що її обдурили, то й собі почне проявляти нечесність. Буде думати, що це норма, адже дорослі - мама й тато - саме так з нею себе і ведуть.

2. Бути вдячним. Цьому принципу ми вчимо наших дітей. Щоб вони розуміли, що за всім гарним в їх житті стоять інші люди та Господь Бог. Тому потрібно вміти говорити їм за це «дякую».

3. Виконувати обіцянки. Якщо ми щось пообіцяли дітям, обов’язково тримаємо своє слово. Таким чином, вони розуміють, що нам можна довіряти.

4. Вчимо бути послідовними у своїх діях й не змінювати встановлені правила.

5. Ми намагаємося бути прикладом для своїх дітей. І головне, що ми починаємо з себе.

6. Даємо малим багато любові. Її занадто не буває і завжди хочеться ще. Ми розділяємо свою любов до дітей та нелюбов до їх поганих вчинків.

7. Обов’язково вчимо відносинам з Богом. З самого дитинства ми читаємо з дітьми дитячу Біблію, молимося з нею Богу, вчимо, що Господь – добрий Батько, який все бачить, знає, все може та дуже сильно любить. І, звичайно, ходимо на свята й у вихідні до церкви.

8. Ми чітко ставимо завдання нашим дітям. Вони люблять правила та чіткі вказівки. А ще відчувати кордони, бо їм так легше.

Це дає відчуття безпеки.

9. Ніколи не перекладаємо на дітей невиправдані очікування

щодо себе. Можливо, ми самі про щось мріяли, хотіли, але не

досягли. Не треба за допомогою дітей заповнювати свою нереалізованість. Вони інші, у них індивідуальні таланти та цілі. І ми намагаємось їх розвивати та виявляти.

10. І головне правило: перш ніж поставити завдання дітям, треба поставити собі запитання: «НАВІЩО?». Навіщо мені навантажувати дитину? Це вчасно? До чого це призведе? Потрібно логічно думати та бути мудрими у своїх рішеннях та вчинках. Ми бажаємо усім батькам, щоб ваші відносини з дітьми були міцними, дружніми та побудованими на любові та взаєморозумінні.

- Поговоримо про особисте. Війна змінила життя кожного українця. Який вплив вона зробила на Вашу родину?

- Про себе мені судити важко, я ж не бачу себе зі сторони. Ігор невловимо змінився після першого місяця війни, коли бої точилися під Києвом. З його книги я дізналася, що з першого дня він відчував розгубленість і паніку, але, бувши поряд з ним,

Сімейні історії

Але я це відчувала і підтримувала його. Можливо, мужність чоловіків полягає саме в тому, щоб подолати свій страх швидше, ніж жінки та діти його помітять. Головне - відчувати свою близьку людину і підтримувати, як це я робила. Він мене, а я його! І раджу так робити кожній жінці, дружині. Серця мають битися в унісон і відчувати один одного.

- Що Ви сказали дітям, коли відбулося повномасштабне вторгнення росії?

- Малюкам – нічого. Вони ще занадто маленькі, аби правильно зрозуміти те, що сталося, а вести «потрібні розмови» просто безглуздо. Якщо лихо знову наблизиться, ми навчимо їх виживати, як це вже було в березні, коли всі сиділи в підвалі будинку, прихопивши воду, телефони та смаколики. А всім дорослим дітям ми сповідували вікову істину: «Хто прийшов на нашу землю зі зброєю - від цієї зброї й загине!». Смерть ворогам і Слава Нації! Героям Слава!

- Ігорю, поділіться з нашими читачами тим, як змінився Ваш світогляд після 24.02.2022 року?

- Мабуть, ніяк. Я залишився таким, як був, це обставини життя змінилися, накресливши нові завдання, правила та норми. Але обставини змінювалися й протягом попередніх років, хоча й по-

іншому. А описати мій нинішній стан просто: я не будую планів, бо мене навчили не загадувати наперед. Тож розумію, що розслаблятися рано, війна набирає обертів і розростається, стаючи ледь не світовим протистоянням добра і зла. Гадки не маю, що принесе завтрашній день, або наступний місяць. Знаю лише, як сам поводитимуся в будь-якій ситуації, і це надає моєму життю спокійну впевненість і живий сенс. Про це я говорив вище! Тримаємося!

- Ігорю, які у Вас плани на продюсерський центр на наступний рік? І на що чекати шанувальникам від Вас особисто? Ви над чимось зараз працюєте?

- Продюсерський центр функціонує. Як то кажуть, «бар відкритий», кожен творчий контакт може стати подією, хітом та призвести до народження зірки. Але це й у дні миру було магією, божественною випадковістю, а не чимось запланованим. Ніколи не можна було сказати - ми зараз поїдемо на студію та створимо шедевр! З особистими планами те саме, записати та розкрутити пісню - не проблема, якщо вона зародилася і визріла у серці. А без цього маленького дива технічні та продюсерські фокуси не спрацьовують. Шоу-бізнес - це чаклунство, а не планове виробництво. Щодо планів, можу лише сказати, що готую до публікації збірку смішних оповідань, чомусь відчувши, що маю зробити

це саме зараз. Але вони, в основному, були написані в минулі роки, тож це вже не творча, а редакторська робота, і вона добігає кінця.

- Марино, а які плани на найближчі місяці у Вас? Чи є

проєкти, які хотілося б реалізувати?

- Які можуть бути особисті проєкти, якщо наша нація та весь

світ завмерли в очікуванні українського контрнаступу? На війні

все змінюється дуже швидко і, як сказав Ігор, потрібно просто за будь-яких обставин залишатися собою і бути готовим до

роботи, боротьби та будь-якого ходу подій. А красиві особисті

задуми ми будемо втілювати після Перемоги! Я не змінюю своїх

поглядів на життя. Все що робила, те і продовжую робити. А

плани та проєкти народжуються майже кожного дня. Я вважаю

себе творчою особистістю, тому сидіти на місці без справ просто

фізично не зможу.

Зараз працюю над створенням ексклюзивної сімейної фотосту-

дії, де кожна сім’я зможе зробити спільну фотосесію. Це ду-

же цікавий проєкт. Цифрові фотографії - це звичайно крок у

майбутнє, але немає нічого кращого, ніж створений з любов’ю

красивий фотоальбом, сторінки якого перегортаєш руками й

згадуєш приємні миттєвості життя… А ще обов’язково, і це моє кредо, частину зароблених коштів буду спрямовувати на допомогу багатодітним сім’ям, людям похилого віку, діткам, які втра-

тили батьків, або опинилися не по своїй волі у дитячих будинках, матерям-одиночкам тощо…

- Насамкінець, чи є слова, з якими Ви хотіли б звернутися до українців?

- Ігор: Мені є що сказати. Давайте просто зараз почнемо позбавлятися всього, що заважало нам жити до війни. Хитрощів, жадібності, політичних та фінансових інтриг, нещирості, заздрощів та жорстокості у ставленні щодо один одного. У дні великої війни, коли все бачиться чесно і просто, саме час покінчити з тими гидкими дрібницями, які заважали нам усім жити в спокої та із щирим серцем. Ми довели всьому світу, що вміємо битися. Покажемо самим собі, що здатні жити в добрі та справедливості. - Марина: Нехай Господь повсякчас допомагає та оберігає українські родини, дає силу та енергію, наповнює серця світлом любові, добра і радості. Бажаю всім людям Божого благословення в усіх справах, миру оселям, щастя й здоров’я рідним!

Після 24 лютого 2022 року світ українців назавжди змінився.

Тепер рідні та близькі бажають не просто гарного дня, а й тиші, спокою та миру всій Україні. І зичу нам всім мирного неба, світлих надій, упевненості у завтрашньому дні та довгих мирних років життя у квітучій Україні!

Слава Україні!

ТОП 100 незламних Українців

ВИКЛИКИ ДЛЯ БІЗНЕСУ ТА ШЛЯХИ ДОПОМОГИ ВІД КОМПАНІЇ STRОNG BC ЮРІЙ ТА ОЛЕНА ФРИДМАН: «НАША МЕТА – СТВОРЮВАТИ МІЦНУ, АДАПТИВНУ БІЗНЕС-СИСТЕМУ УКРАЇНИ»

За останній рік до компанії STRОNG BC звернулись власники та керівники понад 80 компаній! З них 70% – підприємці та 30% – топ-менеджери. Галузева спеціалізація клієнтів компанії: аграрна, хімічна, харчова, переробна, текстильна, паливно-енергетична, машинобудівна, будівельна, парфумерна та фармацевтична промисловість. Також широко представлені бізнес-сфери послуг – юридичні, консалтингові, фінансові, тренінгові, індпошиття одягу, логістика, торгівля тощо. У чому полягає цінність та успіх компанії розповідають засновник Юрій ФРИДМАН та директор Олена ФРИДМАН.

ДОСЬЄ MILLENIUM CLUB: Юрій ФРИДМАН

Власник компанії STRONG BC. Віце-президент Міжнародної федерації коучингу в Україні (ICF Ukraine Charter Chapter).

Доктор бізнес-адміністрування зі спеціалізаціями у стратегічному менеджменті, логістиці та управлінні проєктами. Професійний сертифікований бізнес-коуч Міжнародної федерації коучингу (PCC ICF).

Ментор, бізнес-тренер, викладач у бізнес-школі на програмах Executive MBA.

ДОСЬЄ MILLENIUM CLUB: Олена ФРИДМАН

Директор компанії STRONG BC, бізнес-партнер та дружина Юрія. Професійний ігропрактик, відповідає за організацію роботи компанії, супровід клієнтів, проведення навчальних практикумів, та тренінгів.

– Пане Юрію, пані Олено, вітаємо вас. Тема допомоги бізнесу чи не найактуальніша на сьогодні. Розкажіть, які

завдання ви ставите перед собою у роботі з підприємцями?

ЮРІЙ: Так, бізнес та економіка нашої країни мають працювати, аби підтримувати ЗСУ, надавати Україні ресурс для наближення перемоги у війні та наповнювати фінансову систему держави.

Бізнес в Україні вже понад рік адаптується до нових умов та викликів. І в цьому йому приходять на допомогу саме менторинг та коучинг. Картина, яка характерна для багатьох бізнесів наразі – часткова або повна зупинка роботи, релокація, перепрофілювання, вихід на зовнішні ринки, трансформація команд, проблеми з фінансуванням тощо.

ОЛЕНА: Перед власниками компаній виникли нові завдання, які багато хто не зміг вирішити самостійно – посилення віри в себе та власні сили, пошук опори та ресурсів, визначення життєвих цілей та нової стратегії, пріоритетів особистого розвитку та розвитку бізнесу. Наша компанія допомагає власникам з адаптацією стратегії бізнесу, з формуванням та управлінням командою, з організацією процесів закупівель та продажів, з пошуком інвестицій, організацією виробничої та логістичної діяльності. Це наша мета – створювати міцну, адаптивну бізнес-систему України.

– Які результати наразі демонструють підприємства, яким Ви надаєте послуги?

ЮРІЙ: Результати нашого супроводу власників та топ-менеджерів спрямовані на досягнення індивідуальних завдань – формування особистих цілей, фокусування на пріоритетних напрямках розвитку, ідентифікація цінностей, робота з переконаннями. Результати, які ми вже побачили серед клієнтів: стабілізація та розвиток бізнесу – від формування стратегії компанії до чіткого плану дій, підкріпленого узгодженими критеріями, термінами виконання та необхідними ресурсами. Наші клієнти формують нові або переглянуті існуючі бізнес-процеси, проєкти та процедури компанії відповідно до нових вимог та викликів.

ОЛЕНА: При міцній взаємодії зі співробітниками та командами результати сфокусовані на стабілізацію команди та бізнесу,

визначенні індивідуальних цілей співробітників, розумінні впливу результатів роботи співробітника на реалізацію стратегічних цілей компанії. Це значною мірою прискорює процеси адаптації співробітника на робочому місці.

– Скажіть, яких суміжних експертів ви долучаєте до роботи з підприємцями?

Олена: Для більш ефективної роботи з командами та підприємцями ми долучаємо психологів, фінансових експертів, юридичних консультантів, аналітиків бізнес-процесів, експертів у профільних галузях – логістика, закупівля, організація виробництва тощо. Задля максимального результату ми проводимо менторинги, індивідуальний та командний коучинг, бізнес-тренінги, практикуми та бізнес-симуляції. Вони дозволяють керівникам та командам відпрацьовувати отримані знання на практиці, розвивати лідерські та управлінські навички, посилювати навички проведення переговорів та презентацій.

– Знаємо, що сьогодні у бізнесі чи не найнагальніше питання – кадрове. Розкажіть про шляхи, які допоможуть підприємцю обрати гарний персонал та гармонійно утримувати його.

ОЛЕНА: Для формування успішної команди керівником повинні практикуватися підходи найму, адаптації, розвитку мотивації та підвищення рівня залучення співробітників. Але найважливіше, на мій погляд, щоб не тільки компанія могла відповісти на питання, для чого їй потрібні співробітники, а й кожен співробітник міг відповісти для себе на запитання – навіщо я працюю у цій компанії? Якщо співробітник знатиме відповідь, він буде готовий будувати своє майбутнє з цією компанією, буде мотивований на стратегічні результати підприємства.

ЮРІЙ: На завершення я б хотів сказати про найголовніше. Ми – і є Україна. Сильна, незалежна та вільна. Під час війни особливо важливо не допустити зупинки економіки держави. Ми маємо робити усе можливе для її функціонування. А для цього нам необхідно докладати максимум зусиль, адже попереду виклик повоєнного відновлення України, перетворення її на європейського лідера.

Гордість України

ОЛЕКСІЙ БЕБЕЛЬ:

БІЗНЕСУ ПОТРІБЕН РЕАЛЬНИЙ

БАЛАНС І КОНТРОЛЬ

Алексей Бебель

Адвокатське обʼєднання «Алібі»

050 342 63 42

Адвокатське об’єднання

«АЛІБІ», одним із засновни-

ків якого є особисто я, здебіль-

шого спеціалізується на питан-

нях обслуговування постійних

клієнтів у сфері бізнесу.

З огляду на це, практика ро-

боти стосується в основному

захисту прав різних суб’єктів

господарювання, а також їх за-

сновників та керівників.

Проте саме на цьому напрямку

адвокатської діяльності стають

очевидними численні прора-

хунки і неузгодженості в законодавстві, а також негативна

практика тиску на бізнес під

різними нібито благовидними

приводами.

Причини цього, на моє глибоке переконання, полягають

насамперед у невірній філосо-

фії оцінки роботи бізнесу, а та-

кож місця держави та її різних

органів у життєдіяльності су-

спільства взагалі.

З одного боку держави не по-

винно бути так би мовити

«мало». Саморегульовані су-

спільства не існували, не існу-

ють та напевно ще дуже довго

не зможуть виникнути, якщо

ми звісно не беремо до уваги

якість зовсім дрібні суспільні

об’єднання.

Зрештою лише держава може

реально піклуватися про ін-

валідів, престарілих, сиріт та

інші вразливі категорії людей.

Вона ж забезпечує потреби

оборони країни, а також захищає громадян від злочинних

посягань та карає винних. Утім

не менш погано, коли держави стає «забагато», тобто починає

привалювати етатизм із усіма

його вадами щодо втручання

в усі сфери життєдіяльності та

бюрократизації кожного кроку.

Тобто потрібен реальний ба-

ланс та контроль, який забез-

печити може виключно суворе

додержання прав як фізичних, так й юридичних осіб, неухильне виконання державними органами процесуальних

процедур та покарання за їх порушення.

Якщо торкнутися даного питання більш конкретно, то спробую пояснити наступним чином.

На час війни я взагалі прихильник економіки мобілізаційного

типу та можливості управління

певними питаннями у так званому «ручному режимі». Приватний сектор усе ж орієнтований на отримання прибутку, а тому малодохідні напрямки може й не підтримувати. Навіть не тому, що він цього свідомо не бажає, а просто через неврахування їх у плануванні діяльності.

Утім це не означає, що потрібно спірні питання з бізнесом вирі-

шувати руками контролюючих, правоохоронних органів та прокуратури. Особливо це сто-

сується тих випадків, де держані установи чи підприємства програли судові спори до Верховного Суду включно, після чого вступає в роботу правоохоронна система. Таких прикладів у нашій роботі за остан-

ній рік уже не один нажаль. Працює це приблизно у такий спосіб: програли суди господарські та адміністративні, припустимо, а у цей час вносять

до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про нібито вчинення злочину, причому десь навіть десятиріччя тому.

Далі чекають моменту, щоби почати обшуки (причому без дозволу слідчого судді), вилучити якість цінності та макси-

мально накласти арешт на все, що тільки можна: від ювелірних виробів, коштів до корпоративних прав. Жодних підозр навіть можуть не повідомляти, але роботу підприємства паралізовано. Уже всі зайняті писанням скарг, клопотань і таке інше.

Крім того додайте можливість

передачі майна чи тих же таки корпоративних прав в АР-

МА з наступною передачею їх в управління, то навіть за умови доведення в суді своєї невинуватості сплине такий час, що будь-яке підприємство фактично може перестати існувати. Стосовно того, як це припинити, то питання набагато ширше ніж дозволяє це обсяг журналу. Утім скажу лише про одну з базових вимог – додержання закону та забезпечення реального судового контролю, а не допомога слідчими суддями правоохоронцям у реалізації їх самих сміливих фантазій. Наприклад, Податковий кодекс України вимагає, щоб спершу було проведено перевірку, а за умови встановлення порушень підприємство має право оскаржити податкові повідомленнярішення до суду, і лише після програшу в судах ці суми донарахувань вважаються узгодженими, тобто підтвердженими офіційно.

Утім чи спиняло це раніше податкову міліцію? Ніскільки. І ці «кращі» традиції теж зараз активно використовуються. Беруть податкового інспектора, він «малює» довідку, вносять дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань та пішли обшуки, арешти… Причому ухвали слідчих суддів мають одні й ті ж помилки, що й у клопотаннях слідчих та прокурорів, тобто вочевидь їх бездумно копіюють з флешок цих же органів, навіть не читаючи. Протистояти такій, з дозволу сказати правоохоронній діяльності, насправді досить важко. Проте це можливо. Принаймні наше адвокатське об’єднання має в цій сфері суттєві позитивні результати.

Однак тут дійсно слід вести мову про комплексний підхід як щодо зміни законодавства, так й забезпечення контролю, але реального контролю, за роботою державних органів.

Принаймні я вірю в краще.

Українці

Співзасновник бренду Marianna English

- Вітаю Вас, Василю! Ви з дружи-

ною заснували власний бренд

– Marianna English й Ваші курси

стали одними із найкращих по

всій Україні. Як Вам це вдалося?

- Весь секрет у спільній роботі. Ми

з Маріанною вдало розподілили

обов’язки й завжди підтримуємо один

одного. Моя дружина займається

власне курсами, викладанням та усім, що стосується вивчення англійської

мови. Я взяв на себе роботу з брен-

дом, соціальними мережами та клієн-

тами.

- А звідки взялася ідея створення

власного бренду з вивчення ан-

глійської мови? Та чи важко було

стартувати у даній ніші?

- Легко у цьому світі майже не буває.

Та завдяки спільній любові до нашої

справи та наполегливості нам вда-

лося вибитися у ТОП. Коли ми по-

чали розкручувати бренд Marianna

English, то завжди старалися брати

курс на успішних викладачів іноземної мови. А все почалося з того, що

ми з дружиною побачили відверте

інтерв’ю одного вчителя англійсь-

кої, який на той момент заробляв,

уявіть собі, 100 тисяч доларів на уроках. Тож, ця історія стала для нас з Маріанною таким собі поштовхом, адже вона знає цю мову на відмінно.

- Чи вдалося Вам досягнути того результату, на який Ви розраховували у самому початку роботи бренду Marianna English?

- Майже, але ми все ще в процесі. Якщо підбити підсумки роботи у 2023

році, то зараз наш блог має аудиторію

в 100 тисяч передплатників. І це живі люди, які прийшли до нас без якихось акцій, гівів чи реклами. Все завдяки підходу до навчання моєї Маріанни.

Щодо розмірів прибутку, то ми звичайно мріємо сягнути тієї планки, про яку я згадував вище. Та поки маємо рекорд у 2 мільйони 100 тисяч гривень за місяць (це у поточному році).

Цю цифру можна перевірити або у нашій декларації, або за сплатою податків. Усе офіційно та підтверджено.

- Війна змінила життя кожного українця. Як Ви пристосувалися

до цієї нової реальності?

- Так сталося, що у лютому 2022 ро-

ку наша родина втратила усе, що

мала. Але ми не опустили руки й почали працювати, аби прожити далі.

На той момент наша робота не була пов’язана із блогом чи заробітком в Instagram.

- То як Ви з дружиною повернулися до роботи над брендом Marianna English?

- Коли почалася війна, попит на знання англійської мови виріс у 10 разів,

і це дало нам можливість не лише повернутися на довоєнну сходинку розвитку, а й адаптуватися до нових реалій. Ми знову запустили наші курси та, якщо брати середні мірки українських прибутків, це були великі гроші.

- Розкажіть, які у Вас зараз доступні курси.

- Усі наші курси зроблені у записі. Моя дружина – єдине обличчя та спікер у нашому англомовному блозі та особистому бренді. Саме Маріанна виступає на усіх відео. Курси розраховані для різного рівня знань: від початківця до просунутого рівня В2. Усі вони дають можливість абсолютно кожному знайти той формат, який підходить саме вам. Аби придбати курс, напишіть нам в Instagram. Вам надішлють перший пробний урок, аби ви зрозуміли методику викладання Маріанни.

- Василю, Ви казали, що активно ведете соціальні мережні. Як обираєте теми публікацій, адже вони щодня такі різноманітні?

- Так, я повністю керую інтернет сектором нашого бренду. Теми публікацій обираю за попитом. Або з прохань передплатників, або запускаємо опитування й вирішуємо, які цікаві пости будуть далі. Як то кажуть – «що болить, те й лікуємо!».

Хочете вільно володіти англійською мовою? Звертайтеся до засновників бренду Marianna English. Василь Шульга розповідає, як вони з дружиною створили універсальні курси іноземної мови та як їм вдалося перезапуститися у війну. marianna.english

ТОП 100 незламних Українців

ВІДВЕРТІ ВОЄННІ СПОВІДИ АДВОКАТКИ

АННИ ЩЕННІКОВОЇ

Вигравати процеси у судах сьогодні – покликання адвокатів міцної волі, котрі мають не тільки хист до професії, а й загострене відчуття справедливості. Особливими є ті справи, які ведуться на тлі війни, коли усе навколо нестабільне. Про улюблену роботу у важкий період, про незламність фахового й жіночого духу, мрію дитинства й ціль усього життя розповідає найчарівніша адвокатка України Анна ЩЕННІКОВА.

– Анно, що у Вашому розумінні незламність?

Як вона проявляється у Вас особисто?

– Незламність – це, коли ти встаєш з ліжка попри біль, стан здоров’я і буквально примушуєш себе робити щось задля того, аби твої діти ні в чому не мали потреби. Незламність – це, коли за вікном лунають перші вибухи, ти не розумієш, що

робити, куди бігти, але точно приймаєш рішення залишитись в країні. Незламність – це, коли ти маєш обов’язок і розумієш, що від твого рішення, без перебільшення, залежать долі людей. І ти попри усі навантаження і якісь негаразди досягаєш найкращого результату задля людини, яка довірилась тобі. – В одному з Ваших дописів є фраза: кожен день має бути як свято. Чому Ви обрали такий девіз? Та до чого він Вас мотивує?

– Знаєте, у Лесі Українки є чудовий вірш «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь!). Наша велика поетеса написала його, коли була вже лежачою, тяжко хворою. В цей час вона намагалась

шукати якісь позитивні моменти у своєму житті навіть у такому безнадійному стані. І вона має бути прикладом. Щодо мого сприйняття фрази у дописі, я абсолютно переконана, що кожен з нас не повинен очікувати свята, якогось дива в житті. Ми і є це диво! Не потрібно ховати у шафу найкращі туфлі для якоїсь події. Не треба зберігати у серванті найкращий сервіз і діставати ту красу раз на рік. Здається, життя показало дуже чітко, що ми маємо цінувати кожен день. Ми маємо кайфувати від свого життя кожного дня і вчитись жити на повні груди.

– Говорячи про незламність, неможливо обійти тему подій минулого року. Поділіться своєю історією війни.

– Ранок 24 лютого в мене почався, як і в мільйонів українців, з вибухів за вікном. Авжеж, я не розуміла, що відбувається і не вірила в те, що почалась велика війна. Тому в перші дні ми виїхали з Києва до подруги в Софіївську Борщагівку. Дві доби по тому я вирішила, що маю рятувати сім’ю, адже моя молодша сестра проживала на Севастопольській площі, де, до речі, ворожа ра-

кета влучила прямо в її будинок за кілька годин після того, як я забрала її звідти… Далі ми виїхали до мами у Білу Церкву, де знову-таки я вирішила, що варто їхати і з цього міста. Я не знаю, як це пояснити, Бог допомагав мені, давав відчуття, якими я керувалась. До Києва я повернулась у квітні 2022 року і почала працювати, відмовившись від роботи у Швейцарії.

– Як змінились Ваші бачення світу та власного життя?

– Звичайно, в мене, як і у всіх, відбулась переоцінка цінностей. На багато речей я дивлюсь вже зовсім інакше. Матеріальні блага, здається, у більшості своїй взагалі втратили свою цінність. Я зараз дуже ціную душевне тепло, ціную здоров’я, щасливі очі близьких людей, уважніше ставлюсь до оточуючих. Переоцінка відбулась, на мій погляд, колосальна. І в цьому, напевно, є глибинний сенс подій, в яких ми живемо.

– Поговоримо безпосередньо про Вашу професію.

Розкажіть, чим займаєтесь та чому обрали саме цей шлях?

– Я адвокат, і мріяла про це десь з семи років. Моя спеціалізація – кримінальне право. Вибір цього шляху пав саме через життєві обставини. Мій батько –

міліціонер загинув у 1993 році при виконанні службових обов’язків. Тому, отримавши пільги, я вступила до Академії внутрішніх справ, яку закінчила з відзнакою. Якийсь час працювала ще в міліції, потім в органах прокуратури. Коли ж задумалась про подальший кар’єрний ріст, вирішила, що мого досвіду й бачення системи буде достатньо, аби стати на захист інтересів та свобод людини. Тож – це і є моя особиста місія.

– Пані Анно, вдячні Вам за відвертості, бажаємо наснаги та якомога більше виграних справ. Якими власними секретами успіху Ви готові поділитись з нашими читачами?

– Системність, цілеспрямованість, щирість, позитив, професійність, широкий кругозір. Напевно, це основні складові, які я виокремлюю для успіху.

Не буду оригінальною, але точно відвертою. Бажаю усім нам миру й безумовної перемоги. Я бажаю, аби ми повернули свої кордони, аби Україна розквітла. Впевнена, ми увійдемо у золоту епоху розвитку нашого народу, бо ми неймовірні та варті цього.

ТОП 100 незламних Українців

ЗАСНОВНИК КАЕТАНА®

ІГОР

КИРИКЕВИЧ

ПОБАЧИТИ ТА ВІДЧУТИ ВІЙНУ, ЗМІНИТИСЬ ТА ПЕРЕМОГТИ

Бути українцем – це не тільки про свободу та волю, про незламність та хист. Бути українцем – значить повернутись до рідного дому після окупації та відновити усе те, що забрала війна. Історії від початку 2022 року ще довго супроводжуватимуть людство, та ми хочемо, аби світ знав про міць українського народу вже сьогодні. Особливої уваги у цьому номері ми приділимо вітчизняному виробнику, компанії Каетана®. Адже її підприємство розташовано у Києві. Бесіду вестимемо з дуже амбітним та оптимістичним співзасновником компанії Ігорем КИРИКЕВИЧЕМ. Надихайтесь, друзі, заряджайтесь енергією, адже нам потрібно рухатись вперед.

ОСНОВНИЙ ПРОФІЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА КАЕТАНА® – ЦЕ ПРОФЕСІЙНА КОСМЕТОЛОГІЯ, А З ЦЬОГО РОКУ Й ПРОФЕСІЙНА ТРИХОЛОГІЯ. АСОРТИМЕНТ ВИРОБНИЦТВА СКЛАДАЄТЬСЯ З МАЙЖЕ СОТНІ КОСМЕТИЧНИХ ПРОДУКТІВ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ. В БЕРЕЗНІ ЦЬОГО РОКУ КОМПАНІЇ КАЕТАНА® ВИПОВНИЛОСЬ 20 РОКІВ. СВЯТО СУПРОВОДЖУВАЛОСЬ ПРОВЕДЕННЯМ ЮВІЛЕЙНОЇ, ШІСТДЕСЯТОЇ ЗА РАХУНКОМ, ВИСТАВКИ. КАЕТАНА® – ЦЕ БЕЗПЕКА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ДОСТУПНІСТЬ.

– Пане Ігорю, Ви пройшли нелегкий шлях, який розпочався 24 лютого минулого року. Ви – житель Гостомеля,

і це вже багато про що може сказати читачам… Ми прагнемо розповідати

історії, які нагадують про те, що з нами

усіма сталось. Тож, поділіться своєю.

– Залюбки. Вітаю усіх. Моя історія почалась з того, що за рік до війни ми з родиною переїхали в приватний будиночок у чарівному Гостомелі, якраз поблизу аеропорту ім. Антонова. Тож мені довелось від 24 лютого власними очима бачити всі оті російські гвинтокрили, які штурмували аеропорт. Вони, здавалось, були всюди, просто літали над нашими головами. Гостомель насправді бомбардували з усіх видів зброї, від «Градів» до «Точки У». І, так, це було дуже страшно. Тому менші діти разом з дружиною завчасно, останнім літаком, виїхали до Німеччини. Відверто кажучи, ми вже знали, що буде війна, тому діяли швидко. А свідками тих жахливих подій

нам довелось бути разом зі старшою донь-

кою якийсь час, бо за кілька днів нам вдалось виїхати до Богуслава, що на Київщині.

– Якими були Ваші враження та пси-

хологічний стан після повернення до-

дому у Гостомель?

– Бадьорий! Як тільки Гостомель звільнили

наші захисники, я одразу повернувся до

дому, це було 6 квітня. Повернувся одра-

зу, бо рівно місяць нічого не знав про долю нашого будинку. Та він, на щастя, вцілів, попри те, що був пограбований окупантами. На початок квітня у місті не було ні електрики, ні газу, ні води. Супроводжувалось тоді життя розмінуваннями, пейзажі навколо містечка доповнювались купами спалених російських танчиків. Тому, десь протягом місяця мені довелось жити

в робочому офісі в Києві разом з нашими собаками. Цікавий досвід (посміхається, –прим. автора)

– Ви не покинули свого виробництва, підтримували колектив та відновили бізнес. Чого це Вам вартувало?

– Майже всі наші співробітники виїхали з Києва, окрім однієї людини. Тож офіс працював безперервно. З виробництвом було трохи складніше, бо багато хто боявся повертатись у Київ аж до червня, але ми і з цим впорались. Скажу так, у нас виявився гарний запас міцності духу й бажання жити у своїй країні, займатись своєю справою. Думаю, війна нагадала нам, що таке бути щасливими, і що для цього насправді потрібно. – Сьогодні Ви продовжуєте виробляти першу українську професійну косметику. Що змінилось у Вашій особисто роботі?

– Змінилось все. По-перше, ми зараз працюємо так, ніби це останній день буття. Нічого не відкладаємо «на завтра». Ми пришвидшились та мобілізувались. Випустили нову трихологічну лінійку аж з 13 продуктів! Разом із тим в нас відбулась шалена ротація клієнтів, адже дуже багато людей все ще за кордоном. Проте на їх місце приїхали вимушені переселенці з Харкова, Маріуполя, Херсону… Ми допомагаємо армії, біженцям, і не тільки грошима. До речі, перші півроку роботи 35% від прибутку ми перераховували ЗСУ. Сьогодні ми продовжуємо, окрім донатів, відправляти на фронт для наших захисників дезінфікуючий, лікувальний порошок та мазь для ніг. Знаєте, кажуть, потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше. Так ось, — це до війни варто було так жити й працювати. Бо ми – українці, на-

ція швидких та рухливих живчиків, підприємливих, як кажуть у Одесі, шпільорів. Така в нас вдача. Сказано – зроблено, ось принцип мого життя сьогодні. І саме зараз, я вважаю, найкращий час для прийняття рішення, дій та руху вперед до результату. І рух цей має бути вдесятеро швидший. Особливо це стосується людей бізнесу. Бо саме підприємцям доводиться витягати економіку країни з тої ями, в яку її загнали кляті рашисти, розпочавши найкривавішу з 1945 року війну. Змінюймось — переможемо! – Пане Ігорю, Ваша історія неймовірна. І ми вдячні за те, що Ви демонструєте свою українську справжню мужність. Скажіть, про що сьогодні мрієте? – Про Перемогу та Справедливість. Зло повинно бути покарано такою мірою, аби ніколи більше не мало змоги нападати, брехати та розв’язувати війну.

ОКСАНИ ТИХОНЕНКО

Малий та середній бізнес наразі проходить велику трансформацію. Це процес адаптування до нових умов життя. Так, не кожен бізнес сьогодні має можливість вистояти, але ця історія не про мережу ресторанів «Євразія». Чудові заклади під керівництвом Оксани ТИХОНЕНКО продовжують радувати українців попри труднощі та перепони долі. Цікаві деталі життя та розвитку мережі дізнаємось від нашої гості.

– Пані Оксано, пропоную почати бесіду з новин. Розкажіть, як Ви прожили минулий рік, чого досягли або, що втратили?

– На жаль, минулий рік був не з простих. Нам довелось прийняти

важке рішення з приводу припинення роботи ресторану в ТЦ Ocean Plaza. Насправді дуже складно закривати заклад, який успішно працював протягом семи років, мав особисту історію та власні досягнення. Ви ж розумієте, що кожен заклад – це, наче, дитина для мене. Спочатку ресторан народжується, потім вчиться жити, отримує досвід, росте... Але життя складається з різних процесів. Тому варто не зациклюватись на втратах, а йти далі, і ми це робимо.

Також серед новин не дуже добрих – влучання ракети в один з ресторанів мережі в ТЦ Retroville. Наразі ми розпочали відновлення та відбудову закладу. Та й в цьому процесі шукаємо щось добре. Вирішили повністю відтворити атмосферу ресторану, яка була особливістю для кожного гостя. Свіжість та оновлення, впевнена, підуть на користь. – Розкрийте, будь ласка, Ваші секрети успіху, розкажіть про те, як долаєте труднощі сьогодення?

– На жаль чи на щастя війна повністю змінила наш погляд на те, як варто вести сьогодні бізнес, особливо у сфері ресторанного мистецтва. Більшість з тих процесів, які були зрозумілі та відточені – змінились. Наразі, говорячи про успішність справи, ми вже використовуємо інші показники та складові. У 2023 році в Україні бути успішним – це мова про те, наскільки міцно та впевнено ми можемо дотримуватись своїх пріоритетів. Долати складнощі, радувати клієнтів, гостей закладу, отримувати дохід та утримувати працівників… Це справа не з легких, однак ми не маємо іншого вибору. Тому докладаємо максимум зусиль, розвиваємось, вчимось не економити, а знаходити можливості. Думаю, саме тому нашій мережі вдається бути серед лідерів. Ми розуміємо, що маємо підтримувати економіку країни, повинні допомагати нашим збройним силам. Адже завдяки їм ми живемо, можемо працювати та вдосконалюватись. Наша команда чітко розуміє, що наближає перемогу, і саме це переконання дозволяє нам бути на висоті. Ось і увесь секрет. – З якими взагалі труднощами Вам доводиться стикатись сьогодні у ресторанному бізнесі? – Насправді, ресторанний бізнес один з найскладніших. І факторів, які негативно можуть впливати на його розвиток, велика кількість. Та, напевно, найголовніша складність полягає в адаптації до обставин. Для того, аби ресторани жили, процвітали та приносили прибуток, потрібно плідно працювати, а не жити спогадами про минулі досягнення. Ресторанний бізнес – це сфера з багатьма нестабільними складовими. Складність та труднощі здебільшого стосуються відсутності довгострокових планів, зміною гостей закладу, підвищенням цін, фінансовими можливостями відвідувачів. Ми вимушені аналізувати досягнення кожного дня і розуміємо, що сьогодні здобуваємо новий досвід життя та роботи у період війни. Так ми вчимось мислити критично, і в цьому є свої плюси. Однак бути учасниками складного процесу створення новітньої історії України – те ще випробування. Це велика відповідальність перед собою, нацією в цілому та майбутніми поколіннями.

– Дякуємо, Оксано, впевнені, Вам усе вдасться! Якими цілями та планами готові поділитись з нами, аби збадьорити читачів та гостей Ваших закладів?

– Не можу сказати, що цілі «Євразії» на 2023 рік дуже амбітні. Однак вони є, і це дуже важливо. Наразі ми зосереджуємо увагу на стандартизації процесів, на розвитку мережі. В планах однозначно є збереження усіх ресторанів та вдосконалення операційної системи. Та головне серед планів – покращення життя українців, прагнення радувати їх, пригощати смачними стравами та дарувати гарний відпочинок.

- Пані Ірино, раді бачити Вас на сторінках журналу. Сьогодні ми все частіше говоримо про те, як українці пережили 2022 рік. Скажіть, якими подіями та емоціями він був сповнений для Вас?

- Зустрічаючи новий 2022 рік, ми будували нові плани, писали нові мрії, ставили нові цілі. Але 24 лютого все змінилося... З’явились страх, ступор, невизначеність. Але вони тривали недовго. Один-два дні. Я вдячна Богу, що мене оточують розумні, сміливі люди. Ми разом почали робити (і робимо донині) все можливе: фасували, завантажували-розвантажували, кухарили, зустрічали переселенців із зони бойових дій…Загалом все що роблять усі українці, щоб наблизити нашу ПЕРЕМОГУ.

- Усі ми перезавантажили свої цінності. Щось змінилось у Ваших складових гармонійного життя?

- Моїми цінностями завжди були і залишаються сім’я, свобода та надія. Я завжди любила Україну та українців. Після анексії Криму ми переїхали на материкову Україну. Але за цей рік я ще з більшою повагою почала ставитися до нашій нації та держави.

- До початку повномасштабного вторгнення Ви вели дуже насичене івентами життя. Чи розставлені Вами нові пріоритети у роботі та розвитку бізнеса?

- Ми з чоловіком надзвичайно вдячні компанії Amway за п‘ятнадцять років співпраці. І сьогодні, коли

Війна увірвалася в життя українців і багато в чому їх змінила. Але не змогла зламати наш дух, віру та надію на краще життя. Своя історія супротиву обставинам війни є і у нашої героїні – Ірини ПОДОЛЯКИ. Разом із сім’єю вона освоїла нові види бізнесу та має амбітні плани на цей рік.

«КОЛИ Я ОДЯГАЮ

ВИШИВАНКУ, СЕРЦЕ НАПОВНЮЄТЬСЯ ПОЧУТТЯМ ЛЮБОВІ»

Україна проживає такі складні часи, ми особливо відчули фінансову підтримку компанії: з першого дня війни вона кожен місяць виплачувала партнерам винагороду не менше тієї, що була до воєнного часу. Також відчули підтримку у вигляді нових можливостей розвитку бізнесу в усій Європі та Америці.

- Ви жінка, і, авжеж, пропускаєте усе через серце. Розкажіть, будь ласка, як справлялись з відчаєм, болем чи негативними думками у особливо складні періоди останніх подій?

- Це буває рідко, але буває... Залишившись наодинці з собою, можу плакати. Але ніхто не повинен бачити моїх сліз. Моя мама каже: «Я знаю, коли в тебе щось не так. Ти починаєш співати». Це правда.

А ще мені пощастило закінчити Міжнародну бізнес-школу Network 21, де нас навчили не циклитися на негативі. Тому я спілкуюся з «правильними» особистостями, а також слухаю аудіозаписи успішних лідерів всього світу.

- Українці демонструють неймовірні результати у всьому. Адже життя триває. Поділіться, будь ласка, своїми планами на майбутнє та планами щодо перемоги.

- Так, життя триває. І хочу з вами та з читачами поділитися своїми результатами за 2022 рік. В червні я відкрила свій кулінарний канал на YouTobe та маю вже 12 тис. передплатників. А в грудні з ініціативи нашого сина ми разом відкрили першу кав’ярню «Епоха 1910-1920».

- Зовсім скоро святкуватимемо День вишиванки. Вона сьогодні в тренді не тільки серед українців. Що Ви відчуваєте, вдягаючи наше національне вбрання? Як вважаєте, чи дійсно вишиванка здатна дарувати силу, енергію, створювати енергетичний захист?

- Я народилася в Україні. Але, коли мені було два місяці, батьки переїхали в Білорусь. Там я закінчила школу та поступила в ВУЗ в Санкт-Петербурзі (тоді ще був Ленінград). Після закінчення з чоловіком приїхали в Крим і там жили до анексії. Тобто українську мову я раніше ніколи ніде не вивчала. Вивчаю зараз. Мені дуже хочеться спілкуватися на рідній мові.

А що до вишиванки… Коли я одягаю вишиванку, серце наповнюється почуттям любові. Для мене це не просто одяг, це символ сили, незламності, мужності і краси нашого народу. Це наша душа. Одягаючи вишиванку, я відчуваю гордість за те, що я українка.

В травні ми відсвяткуємо День вишиванки. А також зовсім скоро ми знову одягнемо їх, щоб відсвяткувати наш довгоочікуваний ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ!

Все буде Україна!

СЛАВА УКРАЇНІ!

СЛАВА ЗСУ!

СЛАВА НАЦІЇ

Незламні Українці

ІРИНА ЦИМБАЛ

МОТИВАЦІЯ УКРАЇНКИ.

СПОВІДІ З ТИЛУ

Академія краси «Профі Косметолоджи» пропонує курси косметолога, курси ін’єкційних методик, перманентного макіяжу та візажу. З освітою від нашої академії ви зможете професійно реалізувати себе у будь-якому салоні краси, медичній клініці, СПАцентрі в Україні та за кордоном. Або відкрити власний бізнес.

Друзі, українки, напевно, це інтерв’ю зацікавить саме вас. Адже в гостях видання знову чарівна Ірина ЦИМБАЛ. Вона спроможна мотивувати вас. Вона прагне, аби ви повірили в себе та знайшли себе у цьому житті попри життєві обставити. Дуже натхненна бесіда цієї весни саме для вас!

– Пані Ірино, вітаємо Вас знову на сторінках нашого видання. Минулого разу ми говорили про

Ваш професійний шлях та послуги навчального

центру. Скажіть, які нові грані та можливості Ви

розкрили у собі за останній рік?

– Авжеж, як і більшість українців війна змінила мене.

Когось надломила, когось, навпаки, примусила відкрити очі, піднятись та почати діяти. На початку повномасштабного вторгнення я чітко зрозуміла, що повинна діяти, авжеж, допомагати цивільним та захисникам, розвиватись у власній професії та галузі. Своїм прикладом я прагну показати собі, на що я здатна, а усьому світові, що ми єдині, ми сильні, працьовиті. Так, розслаблятись не час, попереду багато роботи, однак ми

й на це здатні, бо наша мрія – щасливе життя у вільній країні. Ви скажете, я стала більшою патріоткою, а я відповім, що я стала націоналісткою, і це мені подобається.

З цим відчуттям я перестала відкладати справи та роз-

тягувати їх у часі. Я зібралась з думками й тепер більш

наполегливо виконую свої обіцянки перед самою со-

бою.

– Якими головними правилами Ви керуєтесь у біз-

несі та якими у простих відносинах з людьми?

– Для мене найголовніше у бізнес-партнерстві та у звичайному спілкуванні – чесність, авжеж, порядність, світлий розум та харизматичність. Це ключові компоненти, які дозволяють людині поводитись достойно у будь-якій ситуації, чи то на роботі, чи то у колі рідних та друзів. Більш категорично – я не можу дозволити собі спілкування з людьми без чесності та порядності. Саме за цими критеріями я обираю собі людей. Вважаю, сьогодні такі характеристики мають для українців ще більше значення, адже ми маємо спільного зовнішнього ворога. Тому повинні бути один за одного.

– Ви працюєте здебільшого з жінками. Якою є, на Вашу думку, справжня українка? Що виокремлює

нас серед інших жінок світу?

– Українці – це взагалі особлива нація. У звичайному

цивільному житті ми мали різні погляди на життя, його процеси, на розвиток держави та роботу влади, на власні реалізації тощо. Але ж в тяжку хвилину понад рік тому ми в одну мить, за якимось ввімкненням внутрішнього тумблера об’єднались в надміцну спільноту, яка виражає нашу генетичну здібність бути єдиними. На жаль, нас об’єднало горе, та це зробило нас неймовірно

сильними.

Стосовно жінок – це окремий феномен, який не має

аналогів у світі. Своєю багатогранною діяльністю

українки впливають на розвиток і становлення держави.

Вони внесли вагомий внесок в культуру, літературу, освіту тощо. Згадайте тільки Княгиню Ольгу, Роксолану, Лесю Українку, Ліну Костенко...

А тепер наші жінки ще й разом з чоловіками виборюють свободу цілої нації. В ЗСУ, до речі, сьогодні служить понад 60 000 жінок, безпосередньо в зоні бойових дій понад 5 000. Наша Пташка, Жанна д’Арк та усі інші заслуговують на низький уклін за те, що стали воїнами, які боронять українську свободу.

– Гадаємо, Ви згодні з тезою – що ми незламні. Однак, цікаво, що у цю фразу Ви особисто вкладаєте?

– Незламність унеможливлює руйнування людини зсередини. І ми є саме такими. Незламність – це бажання та прагнення мати свою думку, не стояти на місці, не зупинятись на півшляху до мети та рухатись. Наша незламність сьогодні прокладає українцям шлях до свободи.

– Що взагалі мотивує Вас не впадати у відчай та продовжувати жити повноцінним життям, реалізуючи мету?

– Гадаю, найперше – прагнення до життя у сильній, квітучій державі, де кожен знайде себе та зможе реалізуватись. Де зростатимуть нові українці у красі нашої природи та цивілізаційних надбаннях. Працювати ще більше та заробляти кошти мене мотивують захисники, яким потрібна наша з вами допомога. Жінки, які прагнуть бути ще красивішими, прекрасні фахівці, яких ми навчаємо. Не секрет же ж, що майстри косметології також найкращі саме в Україні. Усе це й мотивує. – Дякуємо, Ірино! Яку б пораду Ви дали українкам, які прагнуть реалізовувати себе у професії косметолога?

– Дівчата, на сьогодні нам не вистачає лише незалежності, перемоги та миру. Усе інше ми долаємо. Варто лише підняти голову та почати реалізовувати себе. Я бажаю, аби кожна з вас знайшла свій шлях у житті та стала на цьому шляху найкращою у будь-якій сфері. Тому я раджу ставити цілі, не зупинятись, йти вперед до мети. Будьте сильними, впевненими, радійте кожній хвилині, випромінюйте радість, добро та любов!

Засновниця, директорка навчального центру косметологів ТОВ «Академія краси «Профі Косметолоджи», офіційний представник професійної косметики Dr. Grandel в Україні. Жінка, яка працює на перемогу та вкладає усю душу, час та більшість коштів в допомогу ЗСУ.

profi.cosmetolog dr.grandel tsymbal_irina_

Ирина Цымбал cosmetolog.sumy.ua

ТОП 100 незламних Українців

АЛЛА БЕРЕЗОВА.

ЕФЕКТИВНА ГРУПОВА ТЕРАПІЯ ЇЇ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ

Шановні українці, для вас у цьому номері ми публікуємо цікаве інтерв’ю з фахівцем, який успішно застосовує групову терапію. Вона (групова терапія) останнім часом набирає популярності, адже має більш широкий спектр можливостей. Інформацію щодо актуальності цього напрямку допомоги надає Алла БЕРЕЗОВА.

– Пані Алло, питання групової терапії

постає не так часто в інтерв’ю з фахівцями, проте цей досвід має важливе місце. Почнімо з того, чим саме групо-

ва терапія відрізняється від індивідуальної?

– В індивідуальній терапії терапевтичні стосунки – це взаємодія двох осіб, клієнта та психотерапевта. Таким чином виходить

1+1=3, де є клієнт, психотерапевт та їх стосунки. В груповій же психотерапії в процесі взаємовідносин і взаємодії в безпечному середовищі, ефект зростає у квадраті.

Він впливає на групу в цілому, на кожного учасника та навіть психотерапевта. Особиста терапія – це виявлення глибоких та досить інтимних особистих проблем клієнта. Групова психотерапія – це про знання, про те, як персональні особливості впливають на розвиток взаємодії з середовищем. Ця робота направлена на розширення сприйняття себе в оточенні та під впливом обставин.

За допомогою групової терапії можна побачити свої особливості. Така робота дає можливість спробувати нові способи взаємодії та отримати адекватний зворотній зв’язок, спробувати себе в новій ролі, краще розуміти оточуючих, причини та наслідки своїх дій, емоції та стереотипи власної поведінки. В групах створюється особлива атмосфера, за допомогою психотерапевта, кожний учасник може зрозуміти, які ролі в групі хоче грати та які відіграє насправді, наскільки успішними є його стратегії поведінки, спроби та патерни. Які потреби хоче задовольнити і, які методи для цього обирає.

В групі учасник використовує ті самі методи, стратегії поведінки та реагування, якими користується у своєму звичайному житті. Так виявляються цінності, поведінкові реакції, що допомагає розширити сферу саморозуміння та краще усвідомити способи будови своїх відносин із життям.

– З якими проблемами варто звертатись саме до роботи у групі?

– Проблеми, які найкраще вирішуються в ході групової психотерапії – це, перш за все, проблеми стосунків. Стосунки із самим собою, самосприйняття (самооцінка). Стосунки з оточенням (сім’я, колективи, соціум), проблеми самореалізації та взаєморозуміння.

– Більшість людей побоюються групової терапії, про це каже статистика серед експертів. Як розвіяти страхи та спробувати саме цей напрямок роботи над собою?

– Я думаю, що люди бояться групової терапії, тому що мали негативний до-

свід в токсичних колективах, на роботі, в школах, дитячих установах. Особисто я мала саме такий досвід, і мені було складно довіряти людям. Тому, звісно, що знову вирішити довіритись може бути складно. Я особисто пройшла цей шлях від страху, сорому та недовіри до людей. Тому дуже раджу всім ризикнути та отримати інший досвід взаємодії в атмосфері безпеки, підтримки та прийняття.

– Впевнені, читачам цікава дана тема, розкажіть детальніше про безпосередньо процес терапії у групі.

– Процес групової терапії чарівний та захопливий. Варіантів багато, та голов-

не, що кожен з цих напрямків – особливий процес, його не можна повторити

та відтворити. Обирати групи треба відповідно до проблеми, яка наразі актуальна для вас. В групі терапевт створює

особливу психотерапевтичну атмосфе-

ру, яка дає змогу учасникам почуватись

вільно та розкриватись з важкими проблемами сьогодення. Терапевт скеровує

групову динаміку для досягнення найбільшого психотерапевтичного ефекту

групи в цілому та кожної окремої персони, враховуючи всі особливості досвіду учасників.

– Які методики у груповій терапії Ви використовуєте?

– У своїй роботі я використовую методи гештальт-терапії, арт-терапії, танцювально-рухової терапії, казкотерапії. Також нерідко використовую метафоричні карти у групах подолання тривоги та стресу, методи тілесної терапії, конгнітивно-поведінкової терапії, ігротерапії, сміхотерапії тощо. Кожна групова зустріч – це творчий процес терапевта, який вимагає мистецтва та креативу, багатого досвіду, знань психотерапевтичних процесів та професійності, чуйності, любові та людяності. Тому обирати спеціаліста для власного досвіду потрібно ретельно, спираючись на відчуття, цікавість до теми та особистості терапевта.

Я зараз працюю в Кракові, і доспупна в режимі офлайн саме тут, але маю практику в онлайн режимі, це теж дуже зручно і продуктивно. 0678327701

вайбер, ватсап, телеграмм aberezova@ukr.net

Instagram: allaberezova

Facebook: Алла Березова