ЛЕМ.фм+ но 40

ЛЕМ.фм ПАНРУСИНЬСКІЙ ТЫЖДЕННИК но. 40 19.12–31.12.2016

ISSN 2451–246X WWW.LEM.FM

КОНЕЦ.

4

6

14

Конституцийний Суд Украіны засідал в справі языковой політикы державы

Мукачівска ґрекокатолицька єпархія має новый собор

Іван Кызак – орґанізатор народного жытя Русинів

Змiст 20

Mмійме ся Коли комуністы в Польщы програли референдум в 1946 р., придумали одраз зробити конец з голосителями реакцийно-консерветивных ідей, думок і постав, тыма, котры поґрупуваны были в небезпечных для новых власти незалежных…

Рекомендуєме //

4

6

7

9

Конституцийний Суд Украіны засідал в справі языковой політикы державы

Мукачівска ґрекокатолицька єпархія має новый собор

Рушыли записы до Лемковина Ультра Трейль 2017

Різдвяны реколекциі БПМ Перемышльско-Ґорлицкой Єпархіі

10

12

14

16

«Таємниці Одреховы» нагороджены

Премєра книжкы «Церкви і іконы Лемковины»

Іван Кызак – орґанізатор народного жытя Русинів

102 рокы тому в Талергофі…

18

24

26

Путь знаня

В найблизшым тыжни

Скоропис

Зреалiзувано завдякы дотациi Мiнiстра Внутрiшнiх Справ i Адмиiнстрациi

контакт з редакцийом: tyzdennyk@lem.fm

Редакция: Шефредактор: Демко Трохановскiй, технiчний редактор: Наталiя Малецка-Новак, члены редакциi: Богдан Ґамбаль, Севериян Косовскій, Петро Медвідь, Павел Малецкiй. Выдавця: Стоваришыня «Руска Бурса» ул. Сєнкєвiча 28 38-300 Ґорлицi

Редакция

В

шытко має свій початок і конец. Календарьовий рік єст того бодай найліпшым, бо проходячым дост часто, приміром. Так і мы го помалы кінчыме в нашій медияльній ґрупі, на котру складают ся тыжденник, котрого сороковий номер чытате, порталь lem.fm і радийо, од котрого вшытко ся зачало. Зо слезком в очах хочу повідомити, же то послідній номер «Панрусиньского Тыжденника ЛЕМ.фм+».

На знимцi шефредактор тыжденника Демко Трохановскiй.

Миняючий 2016 рік был для нас богатий в новы досвідчыня. Недовірюючы повідали, же не даме раду зложыти раз на тыжден такой кобылы, або же нихто того не буде чытал. Статистикы доцяп перечат тым злоречыням, але рішыли сме на момент одітхнути од такой формы, а по правді пересунути своі силы там, де в наступным році буде іх нам найбарже треба. Тішу ся барз, же хоц завішаме тоту активніст (бо нихто не повіл, же даколи ґу ній не вернеме), зас перекрочыли сме даяку границю. При нагоді ювілею 5-літя радия ЛЕМ.фм не забыл єм написати, же коли почул єм неофіцияльно, же якысий Ґамбаль хоче основати лемківскє радийо, кус єм ся посміял з того, кус покєпкувал, а найбарже посмутніл, же такє ся нам ани во снах не выполнит. Не знам, што во мі сідило, же был єм як апостол Тома, але лишме уж тото. Днес медияльна ґрупа ЛЕМ.фм, діюча попри Рускій Бурсі в Ґорлицях, то єдина во світі файта шаленых чудаків, котры як ціль поставила собі кодифікувати границі. Границі, котры іщы в русиньскым світі треба перекрочыти. Єдном з такых границ, якы самы собі сме поставили, было выдаваня періодику, будучого підсумуваньом тыжня, місцьом опіній, але і дакус інчом формом передаваня інформаций, котра в такым виді буде приступна для шыршого кругу чытачів. Во вступным слові до першого чысла тыжденника написал єм, же «він, тепер іщы, выходит лем в цифровым виді. Іщы лем тепер…», бо мал

то быти начальний етап до заміреной дальше друкуваной папірьовой версиі ґазеты, котру сміло мож бы поставити на столичку в сальоні при другых ґазетах. На жаль, реальніст єст така, яка єст. То предовшыткым кошты, котрых не маме. Тепер не маме… Маме зато чудовий ансамбль в нашій медияльній ґрупі, котрий лем того рока такой ся подвоіл, пошырил о новых авторів. Уж тепер близко з нами спілпрацуют не лем досвідчены редакторы, але і фурт приходяча ґу нам молодіж з Лемковины, Пряшівской Руси і Підкарпатя, а в недалекым будучым хочеме поглубити контакты з дальшыма русиньскыма реґіонами в Европі і во світі, котры – як і мы – чуют потребу писаня і пошырюваня другым інформаций з русиньской обшыри. То як раз тота файта шаленых Руснаків творит найбільше богатство ЛЕМ.фм. Хочу барз подякувати Вам, чытачы і слухачы нашых медий. Без Вашых коментарів, опіній, критикы – не было бы нас. Штоден підповідате нам і утверджате, же єст іщы для кого робити тото, што робиме. Не можу забыти о спілпрацівниках, з котрыма мал єм нагоду ся сварити, тішыти і выміняти погляды. особливо дякую Наталиі Малецкій-Новак, без котрой ґрафічний дізайн тыжденника не міг бы быти такым, якым могли сте го видіти за сорок тогорічных номерів. Дякуючы за тот успішний для мене час, хочу тіж ся попращати зо вшыткыма, понеже враз з кінцьом 2016 рока скінчыт ся моя місия як шефредактора тыжденника ЛЕМ.фм+ і інтернетового порталю lem.fm. З нагоды свят Рождества Христового і Нового Рока, желам Вам вшыткого, што найліпше! ● шефредактор

Конституцийний Суд Украіны засідал в справі языковой політикы державы

По першым, начальным засіданю Консти-

4

туцийного Суду Украіны в справі языковой політикы державы, котре одбыло ся 17. листопада/ новембра 2016 р., проходили дальшы засіданя, вызначены на 13. і 14. грудня/децембра т.р., будучы продолжыньом процедуры устного выслуханя, тыкаючого внеску 57 народных депутатів Верховной Рады Украіны, зложеного в ціли розсмотріти згідніст Уставы о принципах державной языковой політикы (од назвиск авторів закону знаной тіж як «Закон Колесниченка-Ківалова») з конституцийом Украіны. В законі бодай перший раз в істориі украіньского законодавства явил ся русиньскій язык, вычыслений посеред 18 другых реґіональных/ меншыновых языків. Хоц Устава о принципах державной языковой політикы была схвалена і підписана товдышнім президентом Віктором Януковичом іщы в 2012 році, такой доднес в великій мірі являт ся лем віртуальным документом, котрий де факто не фунґує. По украіньскій революциі 2013/2014 років, єдным з першых рішынь членів Верховной Рады Украіны было скасуваня закону Колесниченка-Ківалова, але, конец-кінцьом, в.о. президента Украіны Александер Турчынов того не підтримал, не підписуючы зложеных документів, арґументуючы, же наперед мусит быти представлений новий проєкт уставы, реґулюючий языкову політику державы. Рішыня депутатів Верховной Рады было остро скритикуване через м.ін. політиків західніх сусідів Украіны і представників Европейской Уніі як ограничыня основных прав нацийональных меншын, якы в Европі являют ся єдныма з основных вопросів іх охороны і підпоры. На засіданях в днях 13. і 14. грудня/децембра т.р. выповідали ся запрошены судом експерты з обшыри языкознавства, социйолінґвістикы, ци языковой політикы, та пару депутатів Верховной Рады з часів, коли была схвалена Устава

Демко Трохановскiй demko@lem.fm

о принципах державной языковой політикы. З уст декотрых експертів мож было почути неґативны опініі, котры тыкали русиньского языка. Продолжуючы комуністичний підхід в справі статусу русиньского як окремого меншынового языка, запрошены експерты піднимали популистичны темы і неправдивы арґументы, напр. о тзв. політичным русиньстві, основаным проф. П. Р. Маґочійом(!), або о русиньстві взагалі, котре было выдумане в 80. рр. ХХ столітя в Америці (!). Вартат підчернкути, же більшіст внескодавців, стремлячых ґу проведіню процедуры конституцийности реченой уставы, звязаных єст (было) з украіньском нацийоналистичном партийом Свобода, маючом русофобічний і русинофобічний напрям. По одкрытых пленарных засіданях в днях 13.–14. грудня/децембра т.р., Конституцийний Суд Украіны скінчыл процедуру устного выслуханя свідків і експертів, переходячы до дальшого етапу, котрым являт ся закрыта част розмостріня внеску 57 депутатів о провіріня конституцийности закону о языковій політиці державы. Внесок о провіріня згідности з конституцийом Украіны спомненого закону был выкликаний і тым, же подля внескодавців был схвалений незаконно, з нарушыньом обовязуючых процедур, але єдном з часто підниманых тем єст статус украіньского языка як державного

ВiСТИ

сторона 5

Фото: прінтскрін з засіданя Конституцийного Суду Украіны з дня 14. грудня/ децембра 2016 р.

і боязн перед розшыріньом прав меншыновых/реґіональных языків, котры – як суґеруют декотры активісты Свободы – можут локально заступити офіцияльний державний язык, што тыкат предовшыткым східньой обшыри Украіны, де в великій більшости жыют росийскоязычны Украінці. Украіна, котра по революциі 2013/2014 рр. рішыла стремити ґу демокрациі і направити ся на европейскій пут, єст зобовязана хоронити і підпорювати меншыновы языкы, понеже уж понад десят років тому ратифікувла м.ін. Европейску Карту Реґіональных або Меншыновых Языків. То документ сиґнуваний Радом Европы, яка што деякій час контролює сиґнатарів Карты з выконуваня єй постанов, і уж в 2010 році рекомендувала Украіні вызнати русиньскій язык. Зато і з апробатом Рада приняла (документ з 2014 рока), же нашол ся він на листі реґіональ-

ных языків в Уставі о принципах державной языковой політикы. Ситуация змінила ся в найновшым справописі з вересня/септембра 2015 р., ідучым од украіньскых власти, в котрым вертат хоснувана в комуністичний період арґументация, одкликуюча ся до «штучно сотвореного понятя русиньскій язык», якє в украіньскій науці обнимат украіньску языкову обшыр, зато і русиньскій язык не може быти вызнаний окремым. Такій підхід могучо спомалят вводжыня на Украіні демократичных стандардів, але і погіршат смотріня на будуче в сторону (а і од стороны) Евросоюза, до котрого можут быти приняты лем тоты державы, котры выполняют тзв. Копенгажскы критериі (то – окрем економічных – і політично-соспільны условя: стабільна демокрация, верховніст права, респектуваня людскых прав і респектуваня прав меншын).

Прихыляючы ся до вснеску неконституцийности Уставы о принципах державной языковой політикы з найвысшым правным актом – украіньском конституцийом, Конституцийний Суд Украіны може при нагоді забльокувати вызнаний статус русиньского языка на долгы рокы, понеже – позераючы на нестабільніст в тій обшыри од стороны поєдных, зміняючых ся фурт політичных опций, котры рядят Украіном – в наступных проєктах закону, реґулюючого права меншыновых/реґіональных языків, русиньского языка може бракнути, без огляду на вымрияну Украіном дорогу до Европы і цивілізуваных демократичных стандардів, але і на деклярациі декомунізациі державы, чого в фактичных рішынях іщы такой не видно. ●

Мукачівска ґрекокатолицька єпархія має новый собор Петро Медвідь

Головным служытельом літурґії і посвячіня собору быв высокопреосвященый кардінал Леонардо Сандрі, діпломат Святого престолу, тітуларьный архієпіскоп емоньскый із Ватікану, котрый є префектом Конґреґації про выходны церькви. Вєдно з ним служыли преосвященый владыка Мілан Шашік, єпарха Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії, высокопреосвященый архієпіскоп львівскый і метрополіта Ігор Возняк із Україньской ґрекокатолицькой церькви, преосвя суботу 10-го децембра 2016-го щеный владыка Мілан Хаутур, єпарха Кошыцькой єпархії і далшы єпіскопы за участи многых священиків і народа. року в Мукачові проходила свяЯк на святочній події повів кардінал Сандрі, назва храму має сімболічне значіня, бо святы Кіріл і Методій точна подія посвячіня нового кабыли творителями єдности міджі церьквами і народами тедралного собору Мукачівской і творителями сполочной духовной дідовизны Европы. ґрекокатолицькой єпархії. Собор До храму были кардіналом Сандрі переданы і мощі святого Кіріла і папы римского Йоана Павла ІІ. є присвяченый нашым апостолам свв. КірілоМукачівска ґрекокатолицька єпархія є найстаршов русиньсков єпархійов, котра выникла по Ужгородьскій ви і Методійови. Церьков ся зачала будовати унії. Свій центер має в Ужгороді, де по девятьох роках перед десятьома роками.

(1780-ый р.) од еріґованя єпархії у 1771-ім році переніс ся єпіскоп Андрій Бачіньскый. Там єпархови служыть як катедралный храм Хрестовоздвиженьскый собор. Єпархію еріґовав папа римскый Климент ХIV. булов Eximia Regalium. Як раз з ньой пізніше выникали одділіньом ся далшы єпархії і церьковны штруктуры, котры днесь як прямых або непрямых наслідників Мукачівской єпархії можеме найти на Словакії, в Мадярьску, Сербії, в Споєных штатах Америкы, Чеській републіці ці Хорватії. ● petro@lem.fm

В

Жрідло фотоґрафії: mukachevo.net

6

Рушыли записы до Лемковина Ультра Трейль 2017 12. грудня/децембра, рушыли записы на наступну едицию Лемковина Ультра Трейль – змаганя в літаню. То о місяц скорше, як минулого рока. Вшыткы попередні едициі были так успішны, же змаганя тішат ся уж барз великым заінтересуваньом, зато орґанізаторы скорше урухомили записы. Од того рока мож было міряти ся на 5 трасах і так само буде в будучым році. Записати мож ся на дистансы о долгости: 150, 80, 70, 48 і 30 км. Вшыткы ведут долинами і верхами Головного Бескідского Пути. Од вітірка зголосило ся уж більше як 1300 осіб,

В 2017 р. Лемковина Ультра Трейль буде проходила в днях 13.-15. жолтня/октобра. Наталiя Малецка-Новак natalia@lem.fm

але жебы дополнити зголошыня і фактичні остати зареґіструваным, треба до сім днів од запису ввести стартову оплату. В інчым примірі неоплачены зголошыня будут касуваны, а на свобідны місця допишут ся черговы заводникы. В звязку з тым, же траса Лемковина Ультра Трейль 150 єст барз тяжкoм, жебы записати ся на тот дистанс, треба передставити 3 квалифікацийны пункты до УТМБ. О успіхах в орґанізациі і популярности змагань ЛУТ доводит факт, же того рока змаганя выграли аж в 3 катеґориях в плебісциті на Найліпшы Польскы Гірскы Змаганя Злота Козіца. Лемковина Ультра Трейль голосами участників ріжных змагань, орґанізуваных в 2016 році в Польщы, достала перше місце в катеґориі Open, змаганя на ультрадистансі і в катеґориі Фестіваль Літаня. ●

8

Різдвяны реколекциі БПМ Перемышльско-Ґорлицкой Єпархіі Наталія Клинковска

natalia_k92@wp.pl

В днях 26.-28. грудня/децембра 2016 р. одбудут ся православны святочны реколекциі, орґанізуваны членами Братства Православной Молодежы Перемышльско-Ґорлицкой Єпархіі. Реколекциі будут проходити в горах, молодіж буде іздила по лемківскых парохіях в Ґладышові, Высовій, Ганчовій і Реґєтові. Є то добрий час, в котрым мож хоц на хвилю пристанути, одгородити ся од штоденного поспіху, посвятити цілком Богу, выполнити своє сердце молитвом. То, як раз, головна іх ціль – задумати ся над своім жытьом, зближыти через молитву до Бога. Але, окрем того, через спільну молитву, бесіду ци забаву, реколекциі дают можливіст інтеґрациі з інчыма молодыма людми і при нагоді познати новий заряд БМП Перемышльско-Ґорлицкой Єпархіі. Был він совершений 19. листопада/новембра т.р. в Саноку. Там же, з благословліня єпископа Паісия, одбыло ся загальне зобраня Братства. Выбрано новий 9-особовий заряд, котрого духовным опікуном остал о. Юлиян Феленчак. На челі БМП станула Мария Феленчак, а єй заступцями остали Аркадий Бараньчук, Владимір Терлецкій і Беата Клая. В склад заряду входит тіж скарбник, котрым є Александер Клинковскій, секретар – Дария Мельник, а членами остали Богдан Марчак, Михал Феленчак і Александер Мокрауз. Реколекциі зачнут ся в понедільок, 26. грудня/децембра. Зъізд одбуде ся в Ґладышові, де молодіж закватерує ся в осередку «Елеос», потім сяде до спільной вечері. Пак заплянуваны сут вечерні молитвы і приготовліня до таінства сповіди. о ден (27.12), на 9.00 год. передвиджений є выізд автобусом до церкви в Высовій. Гын одбуде ся сповід, а о 10.00 год. зачне ся Свята Літургія. По молитві, молоды люде выйдут на Святу Гору Явір, де одслужений буде молебен. Тым разом буде то тіж змога подивляти святу гору в меньше знаным виді – пристроєну в зимове облечыня. Дальшым етапом реколекций має быти звиджаня церкви в Ганчовій, а пак – близко 16.00 год. – поворот до Ґладышова. В тот же ден одбуде ся стріча з о. ігуменом Пафнутийом на тему Свята Гора Афон і єй значыня для Святого Православя, вчас котрой буде вказаний фільм, навязуючий до темы афоньской горы. По обідовечері молоды люде будут мочы інтеґрувати ся при бесідах о жытю в Церкви. На остатній ден реколекций (середа, 28.12) плянуване є звиджаня і молитва в церкви в Реґєтові. Цілы реколекциі закінчыт спільна прогулька на санях. Як заповідают організаторы, кошт участництва єст безплатний. Реколекциі будут проходити в свобідным од наукы періоді, зато орґанізаторы горячо запрашают взяти участ. ●

«Таємниці Одреховы» нагороджены Наталiя Малецка-Новак natalia@lem.fm

Римокатолицка парохія св. Йоана Крестителя в Одреховій достала третю нагороду в ІІ едициі Конкурсу Ґенерального Консерватора Забытків на найліпший едукацийний проєкт о дідицтві. Выріжніня отримала за ініциятиву пн. Таємниці Одреховы. Нагороду вручено во Вроцлавскій Опері 21. листопада/новембра вчас торжественной ґалі. Нагороду одобрал парох Одреховы о. Мариян Бондаль та Казімєж Воляньскі, жытель села і передставник Стоваришыня для Розвитку Села Одрехова. О. Бондаль, разом з членами стоваришыня і студентами варшавской АКШ, єден з ініцияторів ратуваня забытків з одрехівской церкви, не сподівал ся аж такого выріжніня. Коли писали сме тот проєкт, не думали сме, же што-небуд достанеме. Было то для нас миле заскочыня. Десят

тисячів, котры достала парохія, буде перезначене на дальшу реновацию забытків, звязаных зо старым престолом з грекокатолицкой церкви в Одреховій – бесідує. Плянує ся зреконструувати царскы двері. Згідні зо словами пароха, проєкт має за задачу уможливити познаня істориі села і парохіі не лем жытелям села, але і приіздным. Кєд ся поведе, остане зорґанізувана тіж третя едиция Таємниц Одреховы. О. Бондаль додал, же в плянах єст тіж одновліня декотрых забытковых памятників на парохіяльным цмонтери. Конкурс Ґенерального Консерватора Забытків напрямлений был на властителів або завідуючых забытковыма обєктами, вписаныма до реґістру забытків. Головном цілю ініциятивы єст промоция діянь, звязаных з популяризацийом знаня о культуро-

« Цілю проєкту єст одновліня і консервация того,

вій спадковині і поглубліня соспільной свідомости, тыкаючой вартости забытків. Нагороды вручено в трьох катеґориях: прелекциі, варштаты, пленеровы активносты і выставы та мультімедияльны проєкты. Таємниці Одреховы заняли 3. місце в першій катеґориі. Проєкт Таємниці Одреховы то спільна ініциятива Стоваришыня для Розвитку Села та студентів Варшавской Академіі Красных Штук з Выділу Консервациі і Реставрациі Діл Штукы, зосередженых в студентскым кружку Ремесла і Охороны Нематерияльного Культурового Дідицтва. Цілю проєкту єст одновліня і консервация того, што лишыло ся по выселінях в бывшій грекокатолицкій церкви Св. Йоана Крестителя в Одреховій, яка тепер фунґує як римокатолицкій костел. Середина

што лишыло ся по выселінях в бывшій грекокатолицкій церкви Св. Йоана Крестителя в Одреховій, яка тепер фунґує як римокатолицкій костел »

10

ВiСТИ

сторона 11

той ХІХ-вічной цекрви протягом остатніх парудесятьох років была пару раз неуспішні реаранжувана. Остало пару фраґментів ориґінального выпосажыня з ХVIII i ХІХ ст., котры обняты остали консерваторском опіком. То елементы іконостасу, бічных олтарів та іконы, якы прикрашали середину церкви. Захованы фраґменты церковного выпосажыня свідчат о тым, же прикрашыня одрехівской церкви было приміром высокой клясы сакральной штукы кінця ХІХ ст. Роботы зачали ся од знесіня з поду церкви фраґментів захованого выпосажыня. Студенты разом з ґрупом пожарників з місцевой Протиогньовой Стражы вынесли вшыткы части і докладні іх інвентаризували – каждий найменьший елемент был описаний і сфотоґрафуваний. Пак зачато складати елементы в ціліст. Повело ся одтворити 3 олтарі, якы походили з ріжных періодів функцийонуваня церкви, і царскы та діяконьскы двері. В звязку з тым, же передвоєнны знимкы середины церкви не заховали ся, лем завдякы памяти не выселеных жытелів села повело ся усталити, же єден з олтарів походит з сусіднього села і был привезений по 1945 році. Вчас проєкту ведены были варштаты писаня ікон і народной ґрафікы, в котрых участ взяли – окрем студентів – діти і молодіж з Одреховы. Зроблено парунадцет іконовых образів, навязуючых до давных подій церкви в Одреховій. Лінориты і фотоґрафічна документация з описом проєкту выставляны были пак м.ін. в Ґаліцийскым Місточку в Музею Народного Будівництва в Саноку. Фраґменты найденых діл штукы сут тепер забезпечены, част уж того рока была дана до консервациі, а в плянах єст реконструкция выбраных елементів выпосажыня. Під конец жолтня/октобра в рамках проєкту проходили в Одреховій столярско-сницарскы варштаты, якых плодом была ексопозицийна конструкция для ікон Юлияна Панкєвича. Іконы походят з давного іконостасу. Участинкы вчыли ся тіж різбити сницарскы фраґменты, прикрашаючы іконостас. Цілий проєкт єст можливий до реалізуваня з огляду на одкрыту спілпрацу місцевого пароха о. Марияна Бондаля, жытелів села і заінтересуваных студентів. ● Фот. Офіцийний фб-профіль проєкту.

Премєра книжкы «Церкви і іконы Лемковины» На выдавничым рынку явила ся уж заповідана і долгождана, монументальна книжка авторства Ярослава Ґємзы пн. Церкви і іконы Лемковины. О приближаючым ся печатаню книжкы выдавництвом Лібра інформували сме перед парома тыжнями. Першы дві авторскы стрічы, получены з промоцийом книжкы, пройдут іщы того рока. Перша одбуде ся в Ряшові, 20. грудня/ децембра о 17.00 год. в книгарни Libra PL (ul. Jagiellońska 14), друга – 22. грудня/децембра о 18.00 год., в Ґорлицях в Музею Дворы Карвациянів і Ґладышів (ul. Wróblewskiego 10A). Дві наступны плянуваны сут в Кракові і Варшаві. На 656 странах книжкы автор Церкви і ікон Лемковины зрыхтувал выняткову укладанку. Завдякы одповідньому познавчому апаратови і через знаня старо-церковно-славяньского языка та символикы євангелиі, одкрыват перед чытачами таємниці, котры были схованы в містиці церкви. Дополніньом книжкы сут аналізы, поміровы і документацийны рисункы, проєкты, палеоґрафічны опрацуваня з тлумачынями зо старо-церковно-славяньского языка, листа церковных свят, кіриличний запис чысел, датуваня в юлияньскым та григоряньскым календарях та розділ о церковных книгах. В публикациі сут запрезентуваны рідкы, часто іщы незнаны, іконы з Лемковины, в тым XIV-вічны іконы з церкви в Дальовій, Тыличы ци Фльоринці, якы находили ся в львівскых колекциях. Книжка складат ся зо 4 части тыкаючых: реліґійной традициі, церковной архітектуры, церковного выпосажыня та іконоґрафіі. Перша част книжкы посвячена реліґійній традициі вводит чытача в свiт церкви. Бесі-

Наталiя Малецка-Новак natalia@lem.fm

12

дує о тым, же форму храму – єй архітектуру і выпосажыня, детермінуют рекомендациі, вказівкы або наказы о універсальным характері, якы окрислены были на долго перед крещыньом Руси. Пояснят, же не вадит то являню ся ориґінальных, властивых церквам даных обшыри, прикмет. Оповідат, в якій спосіб лемківска церков, котра на просторі століть выробила сой свій стиль, доховує вірности реліґійной традициі і підпорядковує пулю хоснуваных плястичных форм вымогам реліґійного культу. Жебы то было можливе, накрислено історичний фон і поміщено в ним елементы сакрального дідицтва. Автор Я. Ґємза як част публикациі рішыл помістити редакцийні опрацуваний текст свого учытеля і мастера – Єжы Тура пн. Церковна архітектура. Операючы ся о його думкы і спостережыня, веде своі науковы досліджыня та аналізы, дополнят іх ескізами і архівальныма фотоґрафіями лемківскых церкви. Будівлю, якой середину прикрашают малюнкы, выполняют книгы і інче церковне выпосажыня, ожывлят і робит Храмом допіро правлене в ним Богослужыня, ціле обрядове богатство і молячы ся вірны. Така жыва церков показана єст в третій части книжкы. Остатню част посвячено іконоґрафіі. На перешло 250 странах передставлено виды святых з ікон з обшыри Лемковины. Неоціненым джерелом до істориі Лемковины, єй поєдных парохій та досліджынь над формуваньом ся і зріжницюваньом языка остают чысленны, часто обшырны, інскрипциі на іконах, церковных утенсилиях, архітектонічных елементах, надгробных памятника ци марґіналиях літургічных книг.

культура

сторона 13

Ярослав Ґємза то выдатний знавця ікон і церковой архітектуры. Єст кєрівником Одділіня Церковной Штукы при Музею Замку в Ланцуті, спілосновательом і членом Aрхієпархіяльной Консерваторской Комісиі до Справ Охороны Забытків і Розвитку Церковной Штукы Перемшыльско-Варшавской Грекокатолицкой Архієпархіі, діючой при Митрополитальным Уряді Грекокатолицкого Обряду. Єст автором десяток дописів про церковну штуку, експертом державных та церковных інституций в обшыри оціны забытковых предметів і реалізаций консерваторскых робіт. В 80. і 90. роках ХХ ст. спілорґанізувал цикль студентскых практик, якых цілю была інвентаризация і забезпечыня опустошеных церкви. Координувал і был участником медженародовых дослідничых проєктів. Єст автором і комісарьом выстав церковной штукы, м.ін. з колекций польскых музеів, презентуваных в рамках празднуваня Польского Рока в Іспаніі і Німцях, єст проєктантом малярского прикрашыня парунадцетьох сучасных церкви і костелів. ●

Іван Кызак – орґанізатор народного жытя Русинів

Севериян Косовскій seweryjan@lem.fm

14

грудня/децембра 2016 р. пропоминаме собі 160. річницю народжыня выдатного русиньского священника, педаґоґа, поеты, редактора і выдавцю народных альманахів і прідручників, головно для русиньской молодежы – Івана Кызака. Є менуваний як єден з найбільшых орґанізаторів народного жытя Русинів на переломі ХІХ і ХХ ст.

14

Священник і выкладач

Автор

Народил ся Іван Кызак 14. грудня/децембра 1856 рока в Пакостові, селі находячым ся на Пряшівскій Руси. Освіта, яку в дальшых роках отримал, была головно з причыны тиску зо сторону няня – церкового дяка. Середню школу отримал в Пряшові, но пізнійше пішол ся вчыти на Підкарпатя, до Ужгорода, де студиювуал теолоґію, жебы зас вернути до Пряшова і продолжати науку богословя. По студиях был рукоположений і направлений на парохію в Буківци, де служыл такой шіст років. В 1892 році товдышній пряшівскій владыка Йоан Вадій назначыл го дириґентом катедрального собору св. Йоана Крестителя в Пряшові. Уж о дальшы три рокы, коли в 1895 році в Пряшові одкрыто духовно-учытельску семінарию, о. Кызака покликано на выкладовцю церковного співу, математикы, ай фізикы. Успішніст в духовній як і науковій роботі довела до того, же в пізнійшых роках за рішыньом єпископа Вадія Іван Кызак был назначений як констисторияльний совітник, титулярний канонік та куратор інтернату учытельской семінариі в Пряшові, ґу котрій приходили мешкати молоды русиньскы інтеліґенты. До кінця жытя Кызак є і інспектором для русиньскых шкіл. Вмер в Пряшові 19. жолтня/октобра 1929 рока.

Кызак свою редакторску діяльніст зачал іщы за Австрийской Імпериі. Товды же выдавал церковны молитовникы, ачий был єдным з редакторів котрисого уж выданя Духновичового «Хліба душы». Окрем того редаґувал церковны календарі, альманахы, реліґійны збіркы, та ґазету «Наше Отчество». Зачал за Австриі – а продолжал уж за Чехословацкой Республикы – писати народны оповіданя, гуморескы і дальшы діла, спосеред котрых найліпше знаны сут «Медицина», «Свідок», «Щестливе порося». Попри редакторскій роботі писал тіж поезиі. Його вершы дотуляют так реліґійной («Ку яслам Ісуса Христа», «Яличка», «Сирота») як і принагідной тематикы. Писал тіж байкы, серед котрых мож спомянути на «Лишку і ворону», «Надуту жабу», «Волчу правду», «Руснака в роскошу», та другы. Одроджыня Русинів Вєдно з початками першой Чехословацкой Республикы, Кызак піднимат плідну роботу на поли нацийонального возроджыня Русинів. Явил ся орґанізатором і першым ведучым Руского Клюбу при Обществі Александра Духновича в Пряшові. Пізнійше разом з о. Федором

www.lem.fm

Райковичом (грекокатолицкій парох в Люцині), піднимат ся купліня будинку при ул. Главній 62 в Пряшові, котрий остал культурно-просвітительскым центром Русинів, головно з Пряшівщыны, але служыти мал родакам з цілой Карпатской Руси. Закупліня вымагало збіркы грошів, котру вєдно орґанізували серед домашніх як і америцкых Русинів. На тамтот час потрібных было 280 тис. корон. Будинок, котрий придбали на русиньскы потребы, отримал символичне званя Руского Народного Дому. В його внутрі нашли своі поміщыня Общество Александра Духновича, Союз Рускых Учытелів, Рускій Клюб та Союз Рускых Жен. До часу, коли Рускій Дім был перенятий містом Пряшовом (доднес не є вернений Русинам), находила ся в ним богата русинознавча бібліотека, чытальня та народний інститут культуры. За активністю Руского Дому, проходили в ним всякы культурны подіі, выставы, доповіди, семінары. Його члены тримали сильний звязок з другыма клюбами, хорами, орґанізациями і філиями Общества Духновича. Значыня Руского Дому мож порівнати до значыня Рускых Бурс і другых народных домів, котры были покликуваны на цілій Карпатскій Руси, ачий за Океаном. ●

сторона 15

(оброблено на основі статі Гавриіла Бескида; за: «Бесіда» ч. 51 (6) 1999 р.)

20 грудня. Неділя. — Борух, як комендант одділу, ґаздує з видимом енерґійом. Прибыл новий транспорт інтернуваных. В нашым бараку помістили трьох «украінців» і єдного Німця. Юстин Воргач, шолтыс з Фльоринкы – Лемко, звертат ся до Базара, жебы дал му пару невелькых «цьваків», котры – по мысли Воргача – Базар повинен мати. Хворий Базар, назадоволений з того, же хтоси нарушат його спокій, розъюшено мече фразу: «Жебы зубы твоі стали ся цьваками!». Пак вштурят ногы до мішка зо соломом і, кладучы ся на плечы, заперат очы. Та вшытко єдно отверат за порядком то єдно око, то другє, слідячы крокы Воргача, як бы ся боял неприязных діянь з його стороны. Кєд видит, же Воргач вдіват свій кожух і выходит надвір закурити, гварит: «Но, смотрте, Воргач не дає мі спокою, докучат, добрі же уж сой пішол». Приходят два журналисты і бесідуют о новым воєнным праві. Жыд Мандль, кучерявий, як все, чытат книжку, лежачы на соломі. Ґоцкій, в саморобній фезці на голові, зо шклянком теі в єдній руці і папіросом в другій, веде диспуту з єдным священником. О. Дикій, прислухуючы ся тій диспуті, гладит зрідка свою наіжену бороду і, кываючы головом, вздыхат та пригварят: «Ну так, ну так». Пак Ґоцкій одіват долгій овечий кожух і саморобне обутя. В «скірнях» зо соломы, з деревяныма підошвами, і в тій же фезці, тримаючы шклянку теі в єдній руці, а папірос в другій, выходит повільным кроком на прогульку, дуркаючы підошвами своіх «скорен». На дворі підходит запорядком то ґу єдному, то ґу другому знаємому (а в лаґрі такой вшыткы знаємы), честує папіросом і жадно вывідує о новости. Зобравшы іх, вертат до бараку і, змучений, з насолодом передає нам. Одітий до теплого, докладні допасуваного пальта, з караульовом шапком на голові о. Григорий Макар лежыт на соломі і заєдно думат, видно, невеселу думку. Несподівано для стоячого при ним сусіда, студента університету, звертат ся до него зо словами: «А ты выслал картку до жены?» Отримавшы потверджуючу одповід, одвертат ся і засыплят.

21 грудня. — Першыраз появили ся в бараку дві електричны лямпы. Зробило ся в ним ясно. Тота новіст ввела жыючых в бараку в захопліня. Священникы такой дораз стали і зачали служыти вечырню. Дохторы дают суровицю против тифусови. Потім єден мешканец бараку дає концерт. На початку співат ариі з оперы «Страшний двір», а пак дрібниці. Зоставлено список вшыткых пісен співаных в талергофскым лаґрі.

22 грудня. — Простудил єм ся, бо моі черевікы промакают, а направити неє де. Лежу на соломі, як і чысленны інчы, в горячці. Вельох спосеред нас маячыт. Лікарств ніт, дохтор приходит лем рано, на 15 минут, його заступлюют медикы – студенты І, ІІ і ІІІ курсів, приносячы лікарство єдного типу і шпикуючы ним без ріжниці вшыткых хворых. І так, хворий на очы отримує єдного дня аспірину, другого кальомель, а тре-тього іщы даякє інче лікарство. Воякы, видячы што в бараку вшыткы хворы, не берут никого до роботы. Суровицю против тифусови дают напочатку в першых шестьох бараках, а пак в дальшых. Ввечер сыпнуло снігом. Борух заступлят комендантів бараку, бо вшыткы хворы. Власти, спостерегшы посилюючу ся смертніст серед інтернуваных, позволили єдному купцьови з Ґрацу продавати нам цукєр, тею і інчы спожывны продукты.

16

з iсториi

сторона 17

102 рокы тому в Талергофі…

23 грудня. — Лежу і чытам фейлетон Т. Герцля. Ходити єм не годен, бо не мам черевік. Болото змішало ся зо снігом. З Ґрацу прибыват брат Владиміря Бачыньского, через дроты витат ся з ним і передає му пакункы і листы. До нашого бараку привозят з Ґрацу четверо люди і накладают на барак 15-денну кварантанну. Ой, як смутно і тяжко жыти в бараку!

25 грудня. — Сніг тає, болото страшенне. До выходків преложена дощка, по котрій прейти може єден чловек, так, же дахто зо стрічаючых ся на ній мусит зыйти до болота. Г. зробил сой прогульку в літушнім плащы і з парасольом, єдиным в лаґрі. Полна куртуазия. Латиньскій праздник Рождества Христового. Отримуєме перше нич все сніданя і штоси солодкє – ни то кава, ни тея. Третій раз выдают інтернуваным депозиты. Декотры зо східньой Галичыны записуют лемківскы пісні. Чысленны роблят з дощок і папы задашыня над головом, бо дах протікат. Єдному сплячому впало пару капель на лице, він зрыват ся, озерат неспокійні і глядат сухого місця. Пак кладе ся і зас засыплят.

ТЕОФІЛЬ КУРИЛЛО Дневник Лемка з Талергофу (Лемківскій Річник 2004, з великоруского языка перевюл Петро Трохановскій)

24 грудня. — Ден теплий. Оддают мі направлены черевікы, за што плачу 4 короны, і проходжу ся по пляцу. Першыраз дают нам капусту з фізолом, до котрой примішане штоси подібне до мяса. Отримуєме свіжу солому, вымітуєме згнилу. Не вшыткы, бо соломы невельо. Бараковому шевцьови лем днеска доставлено скору і такой дораз взял ся до роботы. Цыруль і Осьмян роблят деревяны валізочкы. Подсаднюк різбит з дровна невелькы кресты з написом: «На память из Талергофа». Лемкы зо села Лосє грают в карты, інчы, лежачы на соломі, бесідуют зо собом. Базар спричынил сенсацию, бо підстріг ся і оголил – то значыт, здонял свою густу і долгу бороду. Розсіл ся на соломі, на міху і шыє. В бараку продают приділюваний хліб по барз низкій ціні, по 20 гелерів, бо пінязі потрібны на лікарства. Фута і Кузьміньскій, сідячы при пецику, ведут в сердечным тоні бесіду о чымси. Бандровскій зас малює, уж фарбами, образы з талергофского жытя. Євусяк, мазяр з Лося, на лежачы жуват хліб та іронічні моргат в ріжны страны. Інтернуваны бесідуют зо собом о воєнных справах такой пілшептом. Наглі приходит хтоси і звідує єдного з бесідників, ци не мат даякых новости з арены воєнных дій. Звіданий, не знаючы пришельця, одповідат же нич не знат. Зато інчий гварит оному, же му розповіст і зачынат фантазиювати, преплітуючы свою фантазию правдивыма, загальні знаныма фактами.

Путь знаня

Днесь знаме, же курити ся дасть доган, вино ся дасть зробити із грозна, на муку, жебы напечі хліба ці колачі, нам треба даяку пшеніцю, і навспак, хто бы ся наїв даякых їдоватых грибів, може вмерти. Но не все так тому было. Чоловік мусив перейти даяку путь знаня. Все ня інтересовало, як чоловік пришов ку тому, же курити ся дасть доган. Представльовав єм собі даякых людей, котры із довгой хвілі не знали што зо собов, і радо бы ся якось прихмелити, най час скоріше збігне. Но лемже чім? І так може ішли по даякых лісах і луках і пробовали што і як бы ся за тым заміром дало схосновати. Може наперед закурили даякых сто іншых рослин, аж нараз доган быв тым правилным „даром земли“. Так поступно чоловік обявльовав вшытко. Проба – мылка. Будь то фунґує, або ніт. Так ся доднесь обявлюють многы річі, нераз то обявителів стояло і жывот. Чоловік мусить беспрестанно в новых справах, річах, быти на пути знаня.

Петро Медвідь petro@lem.fm

18

Покля є чоловік в даякій справі во фазі обявльованя, нихто на його роботі нич не буде крітіковати. Тадь кідь єсь ліпшый, пробуй сам. Гірше є то в припаді, кідь штось вже обявлено є, і дахто робить тоты самы хыбы, як кібы іщі лем быв у процесі обявльованя. Його хыбы потім не мож назвати іншак, як дурнотов. Валерій Падяк, член Світовой академії русиньской културы, інформовав портал Голос Карпат, же уж нераз Русины одкрыли на стрічі з міністром освіты Україны вопрос одкрытя катедры карпаторусиністікы на Ужгородьскій націоналній універзіті. На тых стрічах брав участь і декан Історічной факулты на спомянутій універзіті Доц. Володимір Фенич. Резултат? Вопрос русиньской катедры ся блокує і далше, но Фенич має важный проблем. На Україні ся односно Фенича розбігла шырока кампань з цільом діскредітації на основі фалшывых обвинінь. За його прорусиньске думаня, котре є в очах Українців, і підкреслюю

« Є ту двадцятьпять років Україна, котра так само пробовала репресіями, діскредітаційов нашых актівістів, досягнути, жебы Русинів не было, но мы ту все сьме »

погляды

сторона 19

нас утискованьом хотіли вычеркнути з мапы світа, но не стало ся так. Все сьме ту. Є ту двадцятьпять років Україна, котра так само пробовала репресіями, діскредітаційов нашых актівістів, досягнути, жебы Русинів не было, но мы ту все сьме. Вшытко є спробоване, і уж є час на то, жебы признати, же на вино треба грозно, з грибів го чоловік не зробить. Є абсолутно траґікомічне, же в сітуації, коли україньскы власти страчають підпору у народа, коли мать держава економічны проблемы і многы далшы, Київ іде у людей глядати наново довіру тым, же ся грає на інківізіцію, котра буде боронити даякій пресі, жебы ся діставала на теріторію державы і буде глядати неприятелів народа – бо то они за вшытко можуть.

лем в їх, все протиукраїньске, має быти успішный накуковець, історік, обвиньованый із зрады народных інтересів Україны. Цільом є самособов здіскредітовати Фенича цалком, жебы міг „быти одыйденый“ із універзіты. Покля то скінчіть так, як собі то тоты, што кампань проти Фенича зачали, задумали, значіть цілковым здіскредітованьом і одписаньом Фенича із академічного жывота, буде то істо особна траґедія декана, котру му нихто з нас бізовно не буде завидіти. Но думам собі, же іщі векшов траґедійов то буде про Україну.

Не можу тоты практікы уж назвати нияк іншак, як дурнотов. Україна предці не жыє у світі, де сьме іщі лем на пути за заньом. Київ бы собі мав усвідомити, же екзістенція Русинів як окремого народа є реалностьов, котру вызнавать цівілізованый світ. Не сьме в періоді, коли то іщі лем обявлюєме. Сьме в періоді, коли то є ясне так, як і то, же рано выходить Сонце. Навеце бы собі Київ мав усвідомити і то, же утискованя Русинів на цілій справі так само нич не мінить. Є то уж спробоване. Не фунґує то. Были ту веце як штириидцять років комуністы, котры

Наприклад міджі Русинами, а теперь уж якбач і міджі науковцями. Мам таке чутя, же кідь европскы народы ішли по пути знаня, Україна пішла лісом, жебы собі скоротити драгу. Може скоротила, но знаня, котры іншы народы здобыли на пути, днесь бракують. Репресії, котрых сьме свідками, наприклад односно Фенича, ся не дадуть назвати іншак, як дурнотов. І з такым браком знань, як має Київ, буде путь до Европы барз тяжка. Голандія тот брак уж якбач спостерігала. І то бы іщі много могли бісідовати Русины. ●

Смійме ся Богдан Ґамбаль gambal@lem.fm

Коли комуністы в Польщы програли референдум в 1946 р., придумали одраз зробити конец з голосителями реакцийно-консерветивных ідей, думок і постав, тыма, котры поґрупуваны были в небезпечных для новых власти незалежных дослідничых університетскых осередках, веденых старыма довоєнныма професорами, як тіж з властителями ремісничых варштатів, ґаздівок і склепів, ци корифеями артистичных кругів. Потенцияльні горозны напрямы могли возникнути всяди, а головні в великых містах, в традицийных академічных, інтеліґентскых осередках та по селах, де соспільне жытя ішло як за давных часів, де рядил ґазда, якій был собі сам паном в своім обыстю. Зато найбільше урожайны поля 14 сел під Краковом, в тым Могылы – села історичні значучого, повязаного з чыном цистерсів і русиньскым збійником Федором Головатым, замінено в місто социялистичного труду – Нову Гуту. Там же мали уж не сіяти пшеницю, лем комуністичны ідеі, маючы розпространити ся на околицю, воєвідство і цілу Польщу. Вшытко на погыбель консервативно-клерикального Кракова. Побудували нове місто, котре сопоставлене было з металюрґічного комбінату, цементовні і єднакых вельородинных хыж, котры доктринальні каждій родині мали забезпечыти єднаку норму сонечного світла і нич веце. В Кракові до плавліня стали не было желізной руды, ани угля, лем не такы дрібничкы новы власти знали побороти. Нова Гута мала быти першым містом без храмів, зато з міцно укріпленом віром в Совітскій Союз. Без храму была через 15 років, потім ся зачало міняти. Основне, што комуністы хотіли доказати в Новій Гуті, то народины новых люди, выхованых в зъідеолоґізуваний спосіб в школах, трьох великых кінах і єдным театрі, котрий мал грати правильны 20

пєсы проґресивных – головно совітскых – авторів. Дале, тоты по новогутскы выхованы новы люде мали ресоциялізувати вшыткых неправодумных Краківян. В 1980 р. великопромыслова робітнича кляса з металюрґічного комбінату ім. Леніна вказала ясно комуністичным властям, што думат про голошены нима лжы. Довєдна з робітниками з ґданьскых шыфверфтів остала твердыньом Солідарности – соспільного руху, котрий намагал ся комуністичний систем оддати в депо, на смітник істориі. Робітникы з Новой Гуты безперерывно были першы демонструвати антикомуністичны погляды на краківскым рынку, або вести правдивы партизантскы биткы з насыланыма на них оружныма силовиками. Нашли ся і такы, котры зреалізували плян выслати в Космос памятник Леніна з головного пляцу комуністичного міста та підложыли під нього динаміт. Здоляли Ленінови одорвати черевік з кавальцьом ногы. Лем од того часу власти поставили там будку і Леніна перед робітниками мусіла цілу добу стеречы міліция. Было ясне, комуністы ся боят і тото вказуют. В Кракові дішло до правдивого зъєднаня робітничых, клерикальных, інтеліґентскых, буржуазийных сил, ачий і остатків аристокрациі в борбі про спільну справу. Было іщы єдно професийне середовиско, котре ясно придумало не підпорювати надале комуністичний систем, уж на

« Реакцийне антирусиньскє

середовиско придумало зробити нам войну о вшытко. Войну о грошы, о репрезентацию, о язык, і о медиі. Жебы не было нич наше. »

погляды

велику міру по проголошыню воєнного стану. Были то артисты. Акторы проголосили бойкот режімового радия і телевізиі. Не грали тіж в фільмах, зато грали в театрах. Театры вырабляли товды істинно стахановскы нормы. Власти не знали си дати раду з такым зъєднаньом робітників і інтеліґентів. Могли на нарід лем пустити оружных троґльодитів-бандитів і остатніх збортаченых і найбільше цинічных політруків і пропаґандистів. Стан воєнний то была борба правительства з народом, котрий на вельо способів вюл акцию соспільного непослуху. Артисты были тыма, котры были найвеце непослухнячы. Кабарет «Пивниця під баранами» обсміял рішыня власти найцільнійше. Артисты торжественно одспівали «Декрет про проголошыня воєнного стану». Насрали тым комуністів дожывого. Цензура не могла стримати тексту, котрий вісіл на столпах во вшыткых містах і селах. Комуністы были встеклы, на інтеліґентну сатиру одповіди не знали найти. А Петро Скшынецкій – добра душа краківского кабарету, остал смертельным ворогом середовиска «диктатуры темняків». Єдна по другій орґанізувал він неполітичны акциі, неантаґонізуючы імпрезы, свята понад поділами, пиятикы шануючы погляды другых, цілю споминати давны неприпустны подіі – такы, котры ся николи не могли притрафити, або костюмовы балі, ци торжества в чест неокруглых річниц. Єдныма з такых акций были святкуваня «шаленой здвигы» (szału uniesień) в річницю повішыня занавісы авторства Сємірадзкого в театрі Словацкого, ци 293. річниці віденьской битвы. Дослівно голосны были святкуваня його імянин і народин, орґанізуваных в ріжных місцях, котры тішыли вельох Краківян і были нагодом до присутности, долгых оповідань і вертаня домів, хоснуючы поливачку асфальту. Стало ся так, што в горячий літній ден 31. серпня/ авґуста 1982 р. на краківскій рынок выліз з пивниці

сторона 21

Петро Скшынецкій – кабаретовий творця, сценариста, аніматор, конферансиєр і інспіратор вельох парадно-абсурдных імпрез. Спер ся о мур, стоял, та легко усміхал ся. Нич більше. Лем то його як раз – найтихшого і найспокійнійшого чловека на цілым Рынку вхопили дозброєны «Зомолі» і повели на міліцию. Дале мал вельогодинний выслух, наконец го пустили. Не на долго. Скоро людова власт зробила над ним суд. Был оскаржений о тото, же то свойом поставом заохочал нарід до демонструваня і не скрыл ся під землю на заклик міліциі і не хотіл одыйти з місця згромаджыня, котре придумал робити сам зо собом. Старший пан з сивом бородом в соломковым калапі з перком не робил нич. Стоял і ся лем усміхал. І тото для власти было найбарже горозне. Систем, побудуваний на углю, бетоні і желізі, не был в силі вытримати усміху єдного чловека. Точно так як комуністично-нацийоналістичний систем, побудуваний за єдином правильном украінізацийном ідеолоґійом, не вытримує істнуваня Руской Бурсы, єй діянь і єй медий.

Фразеолоґізм «чешскій фільм» єст в Польщы добрі зрозумілий. То синонім незрозумілой, абсурдной ситуациі. Стал ся популярний за причыном чехословацкого фільму з 1947 р. пн. «Нихто нич не знат». Кажде дурацтво, недоречніст доднес пояснят ся тым терміном і одраз знатя, о што іде. При тым чехословацкє кіно было в Польщы люблене і добрі зрозуміле. Іронічны сценариі, підшыти чорным гумором, якы вказували з симпатийом пересічных люди, а при тым давали глубоку аналізу і чысленны алюзиі до тоталітарного систему, были ясны. Не было в них нич з «чешского фільму». Каждий інтеліґентий розуміл, што через

Фот. Памятник «Пивниці під баранами» авторства Броніслава Хромого в парку Дециюша в Кракові (2000).

вказаня штоденной долі, мрий про першу любов, примус заниманя ся планном роботом, ачий і вказаня забавы звыклых люди, мож зробити порядну антисистемову сатиру. Спомянул єм на головны мотивы сценариів трьох фільмів чешского режысера Мільоша Формана, котры сотворил з другыма, в тым чыслі з народженым на Підкарпатскій Руси фантастичным режысером – Ярославом Папоушком. Во фільмі «Горит, моє дівча» пожарникы в карконошскым місточку орґанізуют баль в чест камарата святкуючого 86. річницю народжыня. Хотят дарувати му бронзовий топорец. До того, на балю мат пройти конкурс місс і лотерия. Нич з того не іде подля пляну. Вшыткы фанты (ачий і перша нагорода, яком єст сальцесон), презначены на томболю, сут розкраджены. Ани дівкы не хотят іти до конкурсу місс. На конец трафлят ся пожар, а пожарникы ани не думают го гасити, сут заняты важнійшом роботом – своім бальом. Прото як рекомпенсату хотят оддати бідному нещестному старому погорільцьови вшыткы нагороды. Лем же – іх уж неє… І пожарник-ювілят не дістане свій топорец. І його вкрали. Комуністичны власти, коли взріли найвеце знаний твір чехословацкой новой волны, встекли ся. Рішыли колявдацию зробити в ремізі, тій самій, де фільм был знятий при присутности акторів аматорів, котры мали бы одсудити режысера од чести за безсперечне осмішыня. Привезли активных пропаґандистів з Прагы, котры почали од того, што фільм єст антисоциялистичний і осмішат трудолюбний простий нарід. Лем же акторам аматорам фільм ся сподабал. Щыро ся сміяли і нагородили режысера бравами. Познали легко, што передана в ним єст правда не про них, лем єст тото робліня си яєц з тоталітарного систему. Укріплячы власти люду, котры хотіли робити суд над режысером, были конечно самы осмішены. Не вышла проба маніпуляциі. Бо перед іронійом, кєпкуваньом, осмішыньом, пародийом, пастішом, сарказмом і беком з дурнів неє ратунку, не найде ся доброй ріпосты. Так як кореспондентці Меляніі не подарил ся донос до міністра про питя палюнкы в бурсі. Осмішыла тым листом ведену собом і цілом антибурсяном коаліцийом інституцию експертскых доносів і шпіоньства. Назначыли ворога, посіяли ненавист ґу ньому і выпустили свою експертку зробити колявдацию. А ту слухачы зо сміху мало не вмерли. Карконошы і Бєскід то горы, де єднако люде дыхают та розумійют ся на чешскым кіні.

22

Діяня Руской Бурсы в Ґорлицях, вчыня языка, діяльніст музычных ґруп, выдавництва, культурны акциі, райды, ватры, фестівалі, робліня театру і орґанізуваня выіздів до професийного театру, та святкуваня патріотичных, лемківскых, а не украіньскых торжеств та ведены незалежны медиі, выкликували оддавна завист. Критикувано іх за зміст і форму, за сміх і за плач, за русиньскій язык, якого не розуміют тоты, котры наштоден радят уж напілпольскым жарґоном (про писаня ани не спомяну), а найбільше за одкрытіст на вшыткы середовиска (а не лем на єдну украінізаторску і антирусиньску ґрупу укріплячів).

За контакты з Русинами зо Словациі і Підкарпатской Руси достало ся нам найбільше. Провод украіньской асоцияциі (в тым Украінці з Польщы і іх сопутникы) в писмі до тамтышньой безпекы жадали занятя ся делеґациями на конґрес Русинів. Естрадова ідолька, пропаґаторка фашыстовскых пісен та силового рішаня русиньскых, лемківскых вопросів в тым самым часі святила трюмфы на естрадах Ждыні, Зындрановой, Лугів, Свидника, Руского Крестура і каждой інчой украінізацийной акциі. Гуляй душа, ганьбы неє. Од інформуваня про такы заслугы «лавреатів медженародовых конкурсів» за заслугы для однародовлюваня Лемків єст радийо Лем.фм. Свою роботу зробило так успішні, як панове Форман і пивничний Петро. Реакцийне антирусиньскє середовиско придумало зробити нам войну о вшытко. Войну о грошы, о репрезентацию, о язык, і о медиі. Жебы не было нич наше. До того были ім потрібны своі несмішны медиі, пошырюючы лож – медиі стану войны. Мают концерн розвиваний в Польщы од часів першых комуністів. Колявдаторів стану войны люди «зо зсыпу». Мы уж не мусиме нич робити. Нам остало лем быти. Хоц бы сме лем станули на дворі і легко ся усміхали, то і так коаліциянты нас заатакуют і зроблят нам колеґіяльний осуд. Так як зробили го Стоваришыню Лемків так званы «лемківскы представникы» в Спільній Комісиі і трійця зъєднаных во Высовій. Маме тото як в банку. Будут ся намагати зо вшыткых сил, жебы не было лемківского радия, медий, Руской Бурсы, кодифікуваного языка і вшыткых інчых русиньскых активности. І нестеруваного нима русиньского нацийонального руху. І вызнаня Русинів за етнічну меншыну, то єст бездержавний нарід. Нацию, рівну вшыткым інчым, котра як і другы має свою достоменніст і своі автономічны інституциі. Трудити ся будут, жебы і іх не было. Жебы не было нич. А мы? Мы маме своіх люди, котры все познают ся на каждій лжы. Здравлю сердечні, заходте до нас, вкажте свою красу, заграйте з нами і гостте ся щыро вшыткым, што лем маме. ●

Подіі в найблизшым тыжни:

2

1

20.12.2016

20.12.2016

«Москва-Петушкы» – пєса в ТАД Пряшів, Театр Александра Духновича, 9.45 год.

Промоция книжкы «Церкви і іконы Лемковины» Ряшів, книгарня Libra PL, 17.00 год.

3

21.12.2016

LVIII засіданя Спільной Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын Варшава, Міністерство Внутрішніх Справ і Адміністрациі, 9.00 год.

21.12.2016

Стріча «Анджей Банах і Никыфор» Крениця, Музей Никыфора, 17.00 год.

24

4 5

6

22.12.2016

«Москва-Петушкы» – пєса в ТАД Пряшів, Театр Александра Духновича, 10.30 год.

21.12.2016

3. стріча членів Молодых.Русинів Кошыці, V-klub, 20.00 год.

В найблизшым тыжни

7

сторона 25

8

22.12.2016

Промоция книжкы «Церкви і іконы Лемковины» Ґорлиці, Музей Дворы Карвациянів і Ґладышів, 18.00 год.

9

25.12.2016

«Най Фест» - камюньска забава Камюнка

26.-28.12.2016

Різдвяны реколекциі БПМ Перемышльско-Ґорлицкой Єпархіі Ґладышів, Высова, Ганчова, Реґєтів

10

30.12.2016

Бенефіс хору «Русиния» Гуменне, Містецкій Центр Культуры, 18.00 год.

11

30.12.2016

«Подьме собі добры люде заспівати» - новорічний концерт і забава Шамброн, 18.00 год.

12

31.12.2016

«Ґуна і сын – Гармонія» – конец выставы Пряшів, Музей Русиньской Культуры

Скоропис

Демко Трохановскiй

demko@lem.fm

Добрий то тыжден в Скорописі, коли выдаєме послідній номер тыжденника ЛЕМ.фм+, понеже буде нагода не лем призріти ся єдному тыжньови, але і цілому 2016 рокови. Стороны ту не старчыт – так, як часом треба было одпустити даякы нюсы, бо до Скорописа ся не змістили, а часом бывало і так, же цілий Скоропис єм одпущал, бо кількіст значучых інформаций была на тілько поражаюча (разом зо змістом), же тяжко было рішыти, котры з них выбрати. Бесідуют, же од великой кількости голова не болит (но, може поза алькогольом), але треба признати, же дост добрі єм ся побавил (часом поплакал) в 2016 році. Тепер лем остало ся уж фурт сміяти.

і припарохіяльны пункты). За іх причыном одкликали і Лемкыню, і Украінця, жебы вставити своіх представників, котры честно репрезентуют вшыткых Лемків, без огляду на віроісповіданя, кольор скоры, ачий етнічне походжыня, што покус значыт, же ани не треба ся чути Лемком, жебы Лемком быти (в скорочыню: то стан свідомости, а не ідуча з Москвы пропаґанда). Теперішні представникы лемківской меншыны в СКУтНіЕМ мают вельо своіх заслуг – при насиляючых ся ксенофобічных актах на Лемковині в виді нищыня польско-лемківскых таблиц з названями місцевости, Кункову, Ліщыны, Новицю, Бліхнарку, Ждыню і Конечну нихто не дітхнул! Кєд бы посмотріти дальше – таблиці в Бехерові і Хмельовій тіж стоят нерушены. Хто бы подумал, же нашы представникы розшырили діапазон діянь такой не на цілу Карпатску Русь!

•••

Кєд уж ідеме за ґеоґрафійом, підеме до єдной демократичной державы на берегах Европы, котра за приміром жабы (было о тым в Скорописі) не може піти ани направо, де стоят мудры, ани наліво, де стоят красны – бо роздвоіти ся не може. Тота держава фурт стремит во вшыткы стороны світа. В церковных справах обертат ся на Константинополь, жебы вкінци дати гет недобру росисйку православну Церков, але до Росиі тіж кус єй тягне, бо не може ся позбыти добрых гандльовых реляций. Смотрит своіма очами на Европу і своіма демократичныма рішынями вытігат палец, котрий ясно вказує, же то іщы Европа буде ся просила, жебы єй до себе взяти. Кєд бы не факт, же в своіх декомунізацийных діянях іщы барже тягне ґу найславнійшым успіхам комунізму, Кєд уж было о алькоголю, будеме в тым напрямі іти, бо была бы, пан-панє, Америка! то был пяний рік. Єдна дослідничка уяв, котра не дост, же мат іх в голові (заміст алькоголю, котрий фурт прібує выливати на ул. Сєнкєвича в Ґорлицях – жебы смерділо), часом выливат оны уявы на папір. Діждал ся і Скоро- Жебы не было, же єм о нашых забыл… То был меджепис парох цитувань в єй текстах, што мя барз тішыт, конґресовий рік, т.є міцно робочий період, в котрым бо в не-доцяп-розумным писаню маме конкурентку, непрестанно ден-по-ден проходит розвиток світового а знаме, же нич так не розвиват рынку як конкуренция. русиньства. Вшыткы комісиі Світового Конґресу Русинів Цитувала нас тіж єдна украіньска ґазета з Варшавы аж червены од роботы. Рекомендую дакус пристанути, (чыт. украіньскы етнічны териториі), котра ону блоґерку одпочнути, бо ся доцяп загрієте і не будете в силі предз Устя (Усьця) величат в своіх текстах, достерігаючы єй ставити своіх успіхів на наступным конґресі. Правда, не заслугы в помочы слабым і хромым вчас спекы на єдній повело ся выдати даякой порядной книжкы, але кілько з антилемківскых акций, дотуваных з кышені польского мож выдавати коляды? Они ся аж так скоро не зміняют. податника. То добрі, же выдатны журналисты і блоґеры Тепер треба подумати о даякых світскых піснях, але знам, сходят ся в своіх текстах, бо окрем спільного підходу же оно само ся не родит. Думам, же покликаня парох до Русинів, выдуманого на Комінтерні, укріпляют інчы дальшых комісий розвяже проблем – кєд бы злучыти бетоновы комуністичны гасла на взір: «Журналисты сім-вісем ґруп, то бы была парада. А якій хосен для і блоґеры вшыткых держав, єднайте ся!». То нич, же розвитку достоменности! в языках, котры хоснуєте, не знате порядні одмінити назвиска. Єднайте ся!

•••

•••

•••

26

Кому бы ту іщы… Ага! При польскых властях од 2005 рока фунґує Спільна Комісия Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын. По тым, як на єдно з двох місц, котры прислугуют Лемкам, власти дали члена украіньской меншыны, за справу взяли ся пару років тому выдатны діячы декотрых орґанізаций, менуючых ся лемківскыма (то м.ін. украіньскы орґанізациі, церковны братства

•••

Щестя і здравля вшыткым в 2017 році!

www.lem.fm

сторона 27

Богдан Ґамбаль

gambal@lem.fm

«ЛЕМКО» – ґазета для народа – ч.34 за 1912 р. ч. 12 за 1912 р. приносит байочку, котра єст так само добра, як байочкы, шырены діганячами публичных інформаций про своі уявы. Передумайте єй добрі, а потім іщы раз передумайте, і іщы раз, ана конец іщы двараз. ФАФРИНДЯ І СКОНФІСКУВАНЕ

Правда на ресорах

«НАУКА» – духовна і поучытельна ґазета для угро-руского народа, в чыслі #3 за 1913 р., в дописі пн. Мудреці пояснят ріжны підходы до проблематикы спожываня яєц. Поучытельна ґазета проблем находит лем в недостаточным чыслі яєц. І наша редакция головний проблем видит в малым ґрантовым фінансуваню вшыткых прицерковных орґанізаций. І мы знаме тото, же коли ґранты будут малы, так одраз ся зачнут яйця.

ФАФРИНДЯ І СКОНФІСКУВАНЕ

Яйця