чісло 6 2016 | рiчник хiIi.
русин
iнфо
70
сезон Театру Александра Духновіча
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Карпатьска Русь
З домова
Із нашой історії
25 років СКР
Боляче споминаня
Віктор Добряньскый
6
8
9
Іван Міклош може быти міністром на Україні
По 1989-ім році быв єдным із мала людей, котры розуміли словацькому (чехословацькому) торгу і економіці. Вецераз быв членом влады, мав функції у світовых і европскых інштітуціях. З його меном суть повязаны важны економічны реформы, котры одштартовали по 1998-ім році, коли скінчів во владі Владимір Мечіяр. Русин Іван Міклош має теперь понуку робити міністра фінанцій на Україні. П. Медвідь Реформы, котры робив в словацькых владах бы теперь од нього хотіли і на Україні. У тых парламентных выборах на Словакії не кандідовав, і про словацькы медії повів, же дав згоду на то, жебы вступив до новой україньской влады як віцепремєр і міністер фінанцій. О тім мав особно їднати з україньскым презідентом Петром Порошенком і його кандідатом на премєра, кідьже влада Арсенія Яценюка стратила векшыну в парламенті, сучасным председом парламенту Володиміром Гройсманом.
Не хоче прийти о обчаньство
Міклош понуку прияв з тым, же до функції піде лем кідь му зістане державне обчаньство Словацькой републікы. Кідьже на Словакії платить закон, же здобытьом іншого обчаньства страчать чоловік обчаньство словацьке, і на другім боці є на Україні платный закон, же членом влады може быти лем граждан Україны, Міклош в тім видить реалный проблем, бо, як повів, страта словацького обчаньства бы про нього была нездолательнов барьєров про вступ до нового владного кабінету на Україні. „Технічны“ можливости на рішіня того проблему суть дві. Партії Most-Híd ся почас другой влады Роберта Фіца подарило протиснути в парламенті, жебы было можливе жадати міністра внутрішніх справ о выняток зо закона, і так зохабити собі словацьке обчаньство і по здобытю іншого державного обчаньства. Другов можс. 2 ◢
Петро Крайняк на Міністерстві школства
Новa влада на Словакії вже обсадила нелем міністерьскы функції, але таксамо приділила на окремы міністерства і державных тайомників. На Міністерстві школства Словацькой републікы є у функції державного тайомника довгорічный русиньскый актівіста, член партії Most-Híd, Петро Крайняк. П. Медвідь Петро Крайняк ся народив у 1981 році в Пряшові. Высокошкольску освіту закінчів на Ґрекокатолицькій теолоґічній факулті Пряшівской універзіты в Пряшові, де штудовав учітельство реліґії і етікы. Як педаґоґ основной школы робив із ромскыма школярями. Од 2010 року є депутатом в Містьскім заступительстві в Пряшові, і од 2013 року є і депутатом Пряшівского самосправного краю. В році 2014 ся став членом презідії партії Most-Híd. Почас влады Іветы Радічовой в рр. 2010 – 2012 робив на Уряді уповномоченого Влады СР про народностны меншыны і людьскы права. Крайняк быв од молодости русиньскым актівістом. Брав участь на подіях Русиньской оброды на Словеньску і так само быв єдным із ініціаторів першых стріч русиньской молодежі в Пряшові, із чого пізніше выникла молодежна орґанізація молоды.Русины. П. Крайняк кандідовав і за депутата до Народной рады Словацькой републікы за партію Most-Híd в тогорічных парламентных выборах із 14-го місця на кандідачнім списку партії. До парламенту ся на основі преференчных голосів не дістав. Як писав на своїм кандідачнім профілі перед вольбами, кандідовати за депутата до парламенту вырішыв, бо цілый жывот служыв жытелям і зрозумів, же наш край (северовыход Словакії, позн. ред.) потребує оправдивого представителя і в Братіславі. Оправдивого Шарішана, опору про учітелів і найслабшых ґруп, представителя Русинів, політіка, про котрого є служба жытелям почливостьов а не затяжіньом.
2
Актуално
ливостьов є, жебы Україна наскоро прияла закон, котрый бы уможнив быти членом влады і людям, котры не мають україньске обчаньство. І по вырішіню того проблему Міклош про медії повів, же покля має быти міністром, буде жадати і сповніня дакотрых проґрамовых условій. Тоты близше не шпеціфіковав.
с. 1 ◢
Міклош бы не быв першым, хто бы пришов до україньской влады „звонка“. У дотеперішній владі Арсенія Яценюка были міністерка фінанцій Наталі Яреско, котра ся народила в Споєных штатах Америкы (Іван Міклош їй робив теперь порадцю), міністер господарства Аіварас Абромачічіюс , котрый походить із Літвы а Александер Квіташвілі, котрый быв передтым міністром здравотництва в Ґрузії.
Одтеперь єм Русин
Покля бы ся став Іван Міклош міністром фінанцій і віцепремєром у новій україньскій владі, якбач бы ішло о найвысше поставленого Русина на Україні, котрый ся ку свому походжіню гордо голосить. У 2011-ім році собі записав русиньску народность і в кампані перед переписом неселіня о тім одкрыто говорив. Про словацькый тыжденник .týždeň в розговорі під назовов „Одтеперь єм Русин“, котрый з ним робили у 2011-ім році втогдышні редакторы часопису
iнфо РУСИН Йозеф Майхрак і Ярослав Данішка, Міклош говорив: „Має то таку чудну історію. Обидвоми мої родічі были Русины, но я єм собі все писав словацьку народность. Може і зато, же єм ку тому ани не быв выховльованый, но і зато, же почас комунізма не існовала русиньска народность, а лем україньска. Теперь ня ословили русиньскы оґанізації і усвідомив єм собі, же кідь обидвоми мої родічі были Русины, та і я єм бізовно Русином. І єм ся ку тому гордо приголосив.“ Далше Міклош на вопрос, ці бісідує по русиньскы, продовжує: „Не бісідую, але вшытко розумію. Мої стары родічі, ку котрым єм доста часто ходив, бісідовали по русиньскы. Но я вже выростав у Михалівцях, Рожняві і головно у Вранові над Топльов, де ся бісідує скоріше по земпліньскы. Значіть, знам гуторец, но вже не знам бісідовати.“
Хто є Іван Міклош
Інж. Іван Міклош ся народив 2-го юна 1960-го року у Свіднику. Є словацькым економом русиньского походжіня. Почас його діяня у двох словацькых владах Микулаша Дзурінды (рр. 1998 – 2002 і 2002 – 2006) Словакія зназначіла дакілько успіхів, міджі котры належыть вступ до OECD, NATO і Европской Унії. Знамым ся став як підпредседа влады про економіку (рр. 1998 – 2002) і почас його міністрованя на міністерстві фінанцій (рр. 2002 –
Ч. 6 2016 2006). Під його веджіньом зробило ся много економічных реформ і Словакію в тім часі зачали называти „Татраньскым тіґром“, кідьже вдяка реформам пришли многы загранічны інвестіції і знижыла ся безробітность, чім ся Словакія зарядила міджі найскоріше роснучі економікы в Европскій унії. В рамках партійной приналежности быв Міклош в рр. 1992 – 1993 першым підпредседом партії під назвов Občianska a demokratická únia, в рр. 1993 – 2000 быв у партії під назвов Demkokratická strana, де быв єден час і председом. Од року 2001 до року 2014 быв членом партії Микулаша Дзурінду під назвов Slovenská demokratická a kresťanská únia – Demokratická strana. З партії в році 2014 одышов вєдно із Дзуріндом. Першыраз быв міністром в роках 1991 – 1992, коли рядив Міністерство пріватізації Словацькой републікы. В рр. 1998 – 2002 быв підпредседом влады про економіку. В роках 2002 аж 2006 быв підпредседом влады і міністром фінанцій, таку саму функцію мав потім і у владі Іветы Радічовой в рр. 2010 аж 2012. Окрім того быв ґувернером Світовой банкы за Словакію (1998 – 2002), ґувернером Міджінародного валутового фонду за Словакію (2002 – 2006), ґувернером Европской банкы про обнову і розвой за Словакію (2002 - 2006) і членом Рады міністрів фінанцій Европской унії – ECOFIN (2003 – 2006).
Якубяны і їх оріґіналны звыкы Село Якубяны в oкрeсі Стaра Любовня є знаме нелем своїма оріґіналныма звыками, але і розмаїтостьов якубяньскых кроїв, в котрых суть характерістічны і криклявы фарбы – ружова, зеленкава і тіркісова. Тыма фарбами суть опараджены вышывкы і шнуркы на белавых фартухах, кривульками олемованы лайбикы ці чіпками спестрены оплічата і чіпці. Спрацовала АК Оріґіналным в Якубянах є свято На Яна – перескакованя Яньскых огнів, а таксамо свято - в селі го называють Во Йордани – свячіня воды прямо при потоку. На тото тогорічне - на одправляня службы божой пришов до Якубян і архієпіскоп Ян Бабяк і прямо то передавала і Словацька телевізія. І Великдень у селі пережывають оріґіналныма традіціями і споминаьом на стары часы. „Як єм была мала, хлопці ходили по вельо, в ґрупах, было їх 15 і 20. По поливаню пришли і рано о пятій ці шестій годині. Дівчата нераз заскочіли рівно в постели. Памятам, як мене раз нашли сховану за комином, так єм ся бояла“ прозрадила памятнічка і носителька якубяньскых традіцій Анна Бондрова, котра уж довгы рокы веде якубяньскый фолклорный колектів Кечера. На Велику пятніцю пообіді сімболічно укладають Ісуса Хріста до гробу. Віруючі суть облечены до тмавого, священик, за котрым іде процесія, крачать облеченый в полотні по стежці выстеленій червеныма портками – по домашньому тканыма обрущатами. Тканы части поприношають жены зо
▲▲ Якубяньска Кечера в роднім селі.
села. А тых тканых обрущат є тілько, же з нима докажуть спокійно выстелити цілу стежку коло храму аж ку Божому гробу. В Якубянах так вздавають окрему почливость – як кебы по выстеленій стежці крачав сам Ісус Хрістос. Taка традіція є унікатна і є рарітов на цілій Словакії. Як дакотры жытелі села говорять, спів ці рапкачі почас процесії
выклкують чутя страху ці боязливости, зато многы люди плачуть. Інтересностьов села в часі Великодного понеділька суть і навщівы цінтеря. По них ся родины запрашають на навщівы єден ку другому. Гостить і кличе тот, хто бывать ближше коло цінтеря. Тота выняткова оріґінална традіція ся в Якубянах дотримує і днесь.
Ч. 6 2016
iнфо рУсиН
желаНя І ПравДа
Каждый чоловік кідь дашто планує зробити, мусить взяти до увагы вшыткы свої можности, а то з каждого боку. Кідь хочу купити авто, мушу попозерати на свої фінанчны діспозіції, кідь хочу будовати дом, найперше мушу мати перцелу і так далше. Подобно то є і з орґанізованьом културно-сполоченьскых подій. Іван Бандуріч, Бардейов не можу плановати літній фестівал у селі реґетівка, кідь у тім селі жыє лем 28 людей. Така сітуація є і в іншых селах. Окрем того, же в тых селах є мало людей, не є в них ани културный дом а так ани основны потребы про выступліня фолклорных ці іншых колектівів. Такыма очами бы ся мали позерати тоты орґанізаторы, котры готують свідницькы свята, якы рішали або плановали реалізовати тоты свята про „русинів-українців“. Ку тым святам є много порожніх слов. В окресі свідник, як і в іншых навколишніх окресах не є ани єдного україньского села. Ани на єднім селі не є україньскый колектів, а кідь порахуєме кількость людей, котры ся голосять ку україньскій народности, придеме ку тому, же подія
про них ся може зреалізовати в културнім домі у свіднику, правда, кебы на акцію пришло 100 процент людей зо свідницького окресу в чіслі 399 (тілько ся приголосило ку україньскій народности при посліднім зрахованю людей). Якы колектівы сруср хоче указати жытелям окресу свідник, кідь там, як і в іншых окресах україньскых колектівів не є. робити україньску акцію, як ся робить „Маковицька струна“ в Бардейові, на котрій выступлять 95 % співаків з русиньскых сел (дакотры із словацькых) є высміхом про людей з той причіны, бо в такых припадах не є своїм обсягом україньска. но публіка на ній є інформована неправдиво, кідь і модераторы конкурзу ся боять повісти правду при уваджаню проґраму.
выГолошІНя 17. рІЧНика ЦІлословеНЬскоГо коНкУрзУ
ДУХНовІЧІв ПряшІв 2016
русиньска оброда на словеньску (рОс), Окресный уряд, одбор школства в Пряшові выголошують 17. річник цілословеньского конкурзу в декламації русиньской поезії, прозы, властной творчости, малых сценічных форм і людового росповіданя – Духновічів Пряшів 2016. Конкурз ся одбуде 14.-го юна 2016 в Театрі Александра Духновіча в Пряшові о 9.00 год. В конкурзі можуть брати участь діти матерьскых і основных школ, штуденты середніх і высокых школ а так само дорослы – вшыткы декламаторы, котры на окресных, школьскых ці іншых поступовых змаганях досягли 1. місця. рОс
катеґорії ДП 2016 0 1 2 3 4 5
– діти МШ і школярі 1.класы ОШ – школярі 2. - 3.класы ОШ – школярі 4. - 6.класы ОШ – школярі 7. - 9.класы ОШ – штуденты середніх і высокых школ – дорослы
жанры ДП 2016
Вшыткы жанры будуть мати свої катеґорії од 0 – 5. на 17. річнику ДП 2016 бы мали звучати русиньскы творы – поезія (од русиньскых авторів або переклады іншых авторів до русиньского языка), а так само проза, властна творчість, малы сценічны формы (театралны гры, сценкы) і людове росповіданя (гуморны пригоды, фіґлі).
оцініня участників ДП 2016 Каждый участник 17. річника ДП 2016 дістане діплом і приналежну ціну. Вітязі будуть оціньованы одборнов поротов од 1. по 3. місце і буде выголошеный Лавреат 17. річника ДП 2016.
Подорожнє, кост про декламаторів і педаґоґічный допровод і ціны про вітязів забеспечіть головный орґанізатор конкурзу рОс і Окресный уряд, одбор школства в Пряшові. В припаді інтересу можете о пирглашкы на Духновічів Пряшів пожадати ґарантку проєкту Мґр. Зузану Ковалчікову на імейловій адресі zuzkahalinka@gmail.com або на пошто-
актуално
3
намісто того, жебы повіли, же співаци співають русиньскы народны співанкы, говорять нАШЫ пісні. словами нАШЫ, нАШЕ ся прикрывають лем зато, жебы затаїти правду. Орґанізаторы україньскых подій собі уж зыкли баламутити участників, кідь русиньску културу знеужывають в проспіх україньской. Хто хоче орґанізовати свідницькый фестівал „русинів-українців“ най собі допереду усвідомить сітуацію і порахує, чом суть такы акції реалізованы, якы україньскы колектівы ся там презентують, про якых україньскых людей їх хотять робити. уж бы собі мали конечні усвідомити, же ку русиньско-україньскій народности ся у нас при зрахованю жытельства не приголосив ани єден чоловік. Про тых, котры готують свідницьке свято „русинів-українців“ одказую: Панове, решпектуйте реалность – правду і дотримуйте уставу словацькой републікы, статю 12, котра нам укладать: „Каждый мать право слободно вырішовати о своїй народности. Заказує ся будьяке овпливньованя того вырішованя і вшыткы способы натиску, котры ведуть до однародньованя.
стовпчік Петро Медвідь Петро Крайняк ся став державным тайомником на Міністерстві школства словацькой републікы а Іван Міклош може буде міністром фінанцій на україні. І єдно, і друге може русинам помочі. Крайняк як чоловік, котрый вышов із нашого руху, сам педаґоґ, бы не мав забыти на вшыткы проблемы, котры убивають наше, іщі порядні ани ненароджене, школство, і зо свойой позіції бы міг позітівно овпливньовати на міністерстві процесы, котры бы условії про освіту дітей в нашім материньскім языку зліпшыли. Міклош зясь, покля бы ся досправды став міністром, буде так близко коло україньского презідента і премєра, як іщі якбач жаден русин. но і зато бы му требало припомянути, як є то з нашов народностьов на україні, з народностьов, ку котрій ся сам гордо приголосив, жебы зясь він міг тото припоминати Києву. Жебы реформа в европскім напрямі на україні не была лем в области фінанцій, о котры бы ся там мав старати, але і в области основных людьскых прав. Кідь у знамім філмі Циґаны ідуть до неба, то днесь русины ідуть до функцій. но ці з тых функцій буде і даяке „небо“ про русинів, вкаже аж час і їх робота. вій адресі: Zuzana Kovalčíková, Púpavová 3, 080 06 Ľubotice. Акція ся реалізує з підпоров уряду влады ср – проґрам Култура народностных меншын 2016.
4
Інформачный сервіс
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼
Членьска громада в Гуменнім
Дня 13-го марца 2016-го р. проходила вырочна членьска громада МО РОС в Гуменнім. Головным пунктом была вольба нового председы і выбору МО РОС. На громаді брало участь 91 членів із цілковой кількости 138. Сходину вела пані Гелена Сіскова. По передложіню проґраму сходины, быв проґрам участныма схваленый. О святочне одкрытя членьской громады постарала ся Співацька фолклорна ґрупа Зорніця. Бывшый председа пан Мілан Мнягончак абдіковав із функції зо здравотных причін. До функції новой председнічкы была зволена пані Ева Кунцова. Выбрав ся і новый пятьчленный выбор. Председнічка і выбор были зволены єдноголосно. Надіяме ся, же новозволена председнічка і выбор будуть собі повнити надалше свої обовязкы і тримати МО РОС в Гуменнім на своїй уровни. МО РОС Гуменне
◼◼ Свідник здобыв дотацію про 25 варовкынь Місто Свідник за помочі своїх варовкынь ся старать о 42 старых людей в домашнім просторі, а то завдякы проєкту, на котрый дістане почас высше двох років дотацію на заплачіня 25 варовкынь. Свідник мав схвалену жадость з януара т. р. на Імплементачній аґентурі міністерства праці. Іде о південну або цілоденну старостливость жытелів Свідника, котры потребують поміч у своїм каждоденнім жывоті. Форма старостливости є у місті од 2003-го року і дотеперь была плачена з розрахунку міста. Miнiстерство місту Свідник теперь в рамках проєкту дасть дотацію на єдну варовкыню 507 eвр на місяць. Черьпаня фінанцій з проєкту ся зачало у фебруарі того року і буде продовжовати аж до 30-го aпріля 2018 р. „Mістьскый уряд aбсолвовав першы контролі з Імплементачной аґентуры, котры потвердили безпроблемовый ход проєкту,“ iнформовала говоркыня Тхірова. Старшы люди хоснують службы старостливости і хвалять свої варовкыні, a місто є радо, жe тоты жытелі, котры суть самы, aбо родины ся о них не можуть старати, мають при собі дакого, хто їм поможе з гіґєнов, дoмашніма роботами, потребами на урядах ці у лікаря. „Про тых людей є то барз цінна служба, котру хоче місто підпоровати,“ пoвіла Тхірова. Додала, же про старшых людей быв у місті недавно отвореный і денный штаціонарь, о ход котрого ся старать незіскова орґанізація, а так само ся можуть старшы люди стрічати в деннім центрі при містьскім уряді і залучати ся до акцій Єдноты пензістів. Місто Свідник давать добровольну поміч старшым людям і здравотні постигнутым у формі стравных листків. SITA
◼◼
2-метрове яйце в центрі Бардейова
Величезне великодне яйце, котре минулого року записали до книжкы словацькых рекордів і в часі тогорічных свят скрашльовало історічный центер Бардейова. Яйце выробив майстер Ян Боґущак минулого року а з нього ся выляг шарканик „Oгнівачік“. Того року го вымальовали школярі з основной школы на Волкеровій уліці. Oбвід яйця мірять 411 цм, а высота 213 цм. „Так як перед роком, кeдь сьме одкрывали найвекшу ручно малоьовану писанку, і того року будуть коло ньой тайности. Toтo яйце є путовне і каждый рік го посунеме на іншу основну школу, дe гo діти окрасять і своїм ділом ся будуть пышыти в часі Великодня у центрі міста,“ пoвів орґанізатор акції, директор Културного і турістічного центра в Бардейові Марцел Трібус. „Затля не знаме, ці ся з нього дашто вылягне, як минулого року шарканик. То залежыть од часу і од того, якы вшелиякы чары го засягнуть. Яйце є з полістірену і є рядні окрашлене. Минулого року были три пробы го зліквідовати, розбити і украсти, але завдякы поліції ся то не подарило“, додав орґанізатор“. Korzár
Ч. 6 2016
iнфо РУСИН
◼◼ Найкрасшый календарь Пряшівской жупы З ціны за найкрасшый календарь Словакії уж по четветый раз у катеґорії реґіоны ся може тішыти Пряшівскый самосправный край (ПСК). А то із 24-го річника конкурзу орґанізованого Клубом фотопубліцістів Словацького сіндікату новинарів і вдяка албуму „Леґендаріум“ у катеґорії пропаґачных матеріалів о краю і реґіоні. Тогорічный календарь із назвов Обявляй Пряшівскый край приготовила Крайска орґанізація путовного руху Северовыход Словакії. В календарі суть опублікованы фотоґрафії з різных кутів края, котры были выбраны спомеджі фіналістів і вітязів фотоґрафічных конкурзів „Ідь і фотоґрафуй акції із послідніх двох років. Окрем того сьме до нього закомпоновали інтересны події з области путованя, котры бы навщівници ПСК не мали обыйти, але і терміны облюбленых біціґльовых ходників, фестівалів i фолклорных ослав,“ приближыла говоркыня В. Фітзекова. Настінны календарі были выголошены за найкрасшы і в роках 2008, 2010 і 2013. Бардейову належыть стріберна медайла за публікацію „Бардейов – oбразoвый провадник містом і околіцьов. Окремы оцініня уділили в тім році селу Ленартов і їх публікації Споминкы на другу світову войну в Ленартові і Співанкам з долины вічного потока. Конкурз Найкрасшый календарь Словакії пише в тім році уж свою 24-ту капіртолу, а оціньованя найкрасшой книжкы і пропаґачного матеріалу о Словакії мать уж 9-ый річник. Oбидва конкурзы выголошує і орґанізує Клуб фотопубліцістів Словеньского сіндікату новинарів. Славностне оцініня і выголошіня выслідків обох конкурзів ся одбуде в апрілю у Баньскій Быстріці із вернісажов вітязных експонатів. SITA
◼◼
Зборов жыє театром
Село Зборов під градом Маковіця ставило на театер, в котрім грають домашні і професіоналны театралы. Подля языкознателів назва села недалеко Бардейова походить із старославяньского слова збер у значіню збераня і в селі не хыбить і театралный збер. Послідніх 5 років вдяка містным охотникам і ініціатіві сельского уряду інтензівно жыє село головно театром. Першы герецькы способности ту здобывав і зборовскый родак, герець Мартін Мнягончак. Історія театра зачінать роком 1919, гудацькыма і културныма подіями домашніх прихыленців. У 20-ых і 30-ых роках минулого столітя ту было Драматічне здружіня і Жыдівске театралне здружіня „Hamis Rache“. Головный орґанізатор театру быв у тім часі Зборовчан Ян Десятник, котрый з молодежов приготовив 40 різных представлінь. Mіджі нима і перше театралне представліня, веселогру в трьох діях Гроза, што ся робить, котре одограли в 1920 році у салі Хрістіаньского потравинового дружства, но мали успіхы і мімо села. У фебруарі 1924 р. обсадили перше місце на театралнім конкурзі в Братіславі a в 1921 р. выступили із свойов першов гров у пряшівскім театрі. Скоро сто років пізніше выникать у Зборові молодежна театрална ґрупа, котру у 2010 заложыла Деніса Єдинакова. Од того часу триґенерачну ґрупу театралів веде режісерка і драматурґічка Валерія Бодікова із звукарьом і техніком Растіславом Юрашійом. Зa 6 років одограли скоро 60 театралных гер дома і мімо села. Найближше великодне представліня – Одкрытый криж одограли у Зборові 20-го марца т. р.. Oкрем домашніх у послідні 3 рокы гостюють ту і професіоналы вдяка контактам з герцьом Мартіном Мнягончаком. SITA
◼◼
Хліб і ружы про Варгола
До 1-го мая 2016 р. мож у варшавскім Музею модерного кумшту видіти выставу, котра є присвячена ролі творців і їх місцю в обществі. Стереотіпічне думаня о артістах, оддаленых од реалных ці економічных проблемів, продаючіх свої творы за міліоны, або сістематічных участників світа славных, ерудованых філозофів, котры суть далеко од жывoта людей – то є выстава під назвов – Хліб і ружы, одно-
шіня артістів до класовых сеґреґацій. Выстава ся дотулять популарной співанкы америцькых сполків, котров нашы люди войовали з проявами нерівности в капіталізмі. Кураторы експозіції презентують вшелеякы сорты експресівного кумшту, указують єствуючі економічны розділы міджі людми того часу. Мож ту видіти творы головно двох артістів, котры надвязують на творчость Енді Варгола. Першы суть фотоґрафії з перформансу, котрый у 1985 р. зробила арґентіньска авторка Марта Мінухін. Перформанс быв задумом на сімболічнім сплачіню арґентіньского довгу – „златі Латиньской Америкы” - кендеріці. Америку, котра ся домагала заплатити довг, репрезентовав Енді Варгол. На купліню тісяч златов фарбов помальованых кендерічаных кочанів Мінухін і Варгол одограли банкарьскы неґоціації, будучі сімболом гандльованя, але і выміны културных скушеностей. Фотоґрафії, котры были зроблены на церемонії сплачаня довгу, артісты роздали людям в Ню Йорку. Другым артістом є Кевін Турк, котрый вєдно з другыма молодыма ґрафіками робив в рамках творчой ґрупы „Young British Artists“. У своїх ґрафіках указує тему автентічности, авторства і сумліня артісты. Творить автопортреты, в котрых представлять ся у ролі попкултурных ікон, м. ін. і самого Варголы, імітуючі його серіґрафічну техніку. Кураторы експозіції іронічно коментують, же артістам приходить войовати о хліб про бідных. Б. Ґамбаль, lem.fm
◼◼
Креатівны пропозіції про Гуменне
Проєкт Містьскы засягы про Гуменне принесла до міста ґрупа креатівців із Обчаньского здружіня Теріторіалны планы, котре хоче указати місця, котры не фунґують. Окремы пропозіції указують два проєкты. Першым є алтернатівне заселіня із штруктуров кырвинок. Автором пропозіції є архітект Томаш Борош. „В кырви є жывот. В кырви ся бывать. Дом як кырвинка. Каждый проєкт є орьєнтованый дo зеленого двора. Тота штруктура, як кебы росшмарена на верьху за містом, вытварять нову четверть. Взайомны посуны творять різнороду шкалу просторовых можностей – вытваряють сусідства.“ Другым є вытворіня купелного центра на великій желізнічній штації. Авторами пропозіції суть Aлжбета Бaрaнчікова, Mихаела Бородачова і Павол Затько. Наклады на выбудованя бродиска із спырхами стлояло 1 000 eвр, брoдиска з базеном 10 000 eвр. „Жебы сьме ся не бояли бруду, треба ся му сміло поставити! Не є нич ліпше як чекаючі на припоїня або рано перед драгов до роботы освіжыти тіло і духа приємным купельом, а то рівно в будові штації! Кому бы ся хотіло іти до плаварні через страшезный підход?! Бродиско і спырхы суть повиннов заставков каждого, хто приде на штацію і є уж на каждім ці то рано стигне. Мыдло є про вшыткых безплатне.“ Korzár
◼◼
Свідник вступив до здружіня Дукля
Здружіня выникло в 2013 році з цільом підпорити економічный рост реґіону. Здружує 58 сел окресу Свідник а тыж міста Бардейов і Свідник. „В рамках Проґраму розвоя сел СР на рокы 2014-2020 і Iнтеґрованого реґіоналного операчного проґраму на рокы 2014-2020 жадать фінанції коло 3,5 мiлiона eвр, котры бы мали підпорити розвиток містной економікы, творбу робочіх місц, звышыти залучіня жытелів до вырішуючіх процесів, зліпшыти технічну iнфраштруктуру," высвітлила говоркыня свідницькой радніці К. Тхірова. В облати містной економікы мать за ціль підпорити головно польногосподарство, молодых фармарів, господарів в лісах, подникателів в путовнім руху і службах. OЗ Дукля мать розроблену стратеґію розвитку теріторії під назвов Край під Дукльов – теріторія з перспектівов. „На основі характерістікы незалежной комісії была споминана стратеґія оцінена позітівно. По дефінітівнім схваліню зачне здружіня повнити дану стратеґію в другім півроку 2016," дoдaлa Тхірова. TASR
◼◼
Філм Осадне в Америці
Карпаторусиньске общество в США готує проєкцію документарного філму Осадне, котра одбуде ся 9-го апріля т. р., у філаделфскім інштітуті (1905 Locust Street Philadelphia, PА 19103). Початок події о 13.30
Ч. 6 2016 год. за локалным часом. Осадне то вынятковый філм, котрый указує жытя в невеликім селі Осадне (окрес Снина). Філм у режії Марка Шкопа быв на Словакії награваный в роках 2006-2009. Обсяг філму творить і бісіда о будучій стрічі тамтешніх найвекшых лідрів европской політікы зо старостом села Осадне – Владиславом Мікулашком, православным парохом в Осаднім – о. Петром Сороком і Федором Віцом – културным діятельом і карікатурістом. Початок філму, то суть планы привітаня міджі Русинами єдного з европскых посланців із Словакії, котрый охаблять в Осаднім запрошіня до Европского парламенту. Староста села – Мікулашко, при своїй функції быв уж в тім часі 36 років. Філм, окрем головного мотіву –заязду запрошеной русиньской делеґації до Бруселу, указує і каждоденный жывот людей Осадного, сцены із сельской корчмы, похорону, крестин і ярьованя на ґаздівці. Зображены суть важны демоґрафічны проблемы, котры ся дотуляють русиньскых сел, розсіяных по цілій Карпатьскій Руси. О. Петро Сорока, за послідніх пять років свойой службы поховав 50 особ, а до кресту лем двоє дітей. Староста і священик думають, же будучность села то м.ін. і турістічный рух. О поміч ся обертають на Федора Віца. Творячі тричленну делеґацію, ідуть до Европкого парламенту в Бруселі, де, позераючі найважнішы місця той інштітуції, стрічають ся з політіками, котрым презентують свої погляды, маючі за ціль ратовати Осадне і жытя його жытелів. Осадне то русиньске село, котре ся находить 17 км од сучасной польско-словацькой граніці. Перша історічна інформація о селі походить із 1639 рока, а в 1910 році в селі жыло 664 людей. Подля штатістікы (за 2014 рік), в селі жыє 170 особ. В Осаднім находять ся ґрекокатолицькый і православный храмы. В тім другім ся находить кріпта з мощами коло 1600 російскых вояків з часів 1-ой світовой войны, котры загынулы в неуспішній карпатьскій експедіції ґен. Корнилова. З Осадного до лемківского села Бальниця веде турістічна путь. С. Косовскый, lem.fm
◼◼ Обновлять желізніцю через Лупківскый тунел? Поляци хотять обновити желізніцю через Лупківскый тунел a пріматор Меджілаборець Владислав Вишньовскый тото вітать. Meджінародный желізнічный транспорт з польского Саноку через Лупківскый тунел до Меджілаборець, Гуменного і Кошыць не є в ході уж oд 2008-го року. Особны і накладны влакы ся зо споминаной штрекы стратили. Посланці польского парламенту проявили інтерес обновити штреку про розвиток турістічного руху в словацько-польскій пригранічній области. Пріматор Meджілаборець пан Вишньовскый недавно брав участь на робочім засідсаню з посланцями польского Сейму, де головнов темов была обнова желізніці Санок – Лупків з выглядом трасы Лупків – Полата – Meджілабірці і дале на теріторію Словакії аж до Мадярьска. Яка буде судьба того позітівного задуму і про нашыx Русинів на Лабірщіні, вас будеме інформовати. Slovenský východ
◼◼ Цінне археолоґічне найджіня в Руськім Грабовці В русиньскім селі Руськый Грабовець у 1958 році 12-річный хлопець Миколай Команицькый, сын містного священика, нашов бронзовый меч з молодшой добы бронзовой, котрый быв довгый 74,8 центіметрів a ручка творила довжку 9,7 цм. Меч ся нашов недалеко од сельского потока, на місці, де жытелі села копали глину на робліня валків. Меч ся нашов при нагодній грі хлопців. Найдженый меч (родічі хлопця го однесли до музєя) належыть меджі ныйвыходнішы вынаходы такой сорты на Словакії. Наш знамый aрхеолоґ професор Войтех Будінскі – Крічка го перевірив, хронолоґічно становив і тіполоґічно зачленив до ґрупы великой історічной цінности. Зналці aрхеолоґії заділили меч до молодшой добы бронзовой, котра ся огранічує роками 1200 - 700 перед нашым літочісліньом. Превелика шкода, же на місці вынаходу дотеперь не быв зробленый векшый aрхеолоґічный выскум. Русиньске село Руськый Грабовець ся находить в окресі Собранці, першый документ о селі походить з 1567 року. При посліднім зрахованю (2011) проценто людей приголошеных до русиньской народности перевышує 20 %. І. Бандуріч
iнфо РУСИН
РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА АПРІЛЬ 2016 1.4.2016 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 2.4.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Радіомаґазін, укр. 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Гітпарада, укр. 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 3.4.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Клуб особности, репр. 22.00 – 22.30 Музика народности, репр. 22.30 – 23.00 Коріня, репр. 4.4.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 6.4.2016 – СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 8.4.2016 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 9.4.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Подобы жывота 20.30 – 21.00 Гітпарада, русиньска 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 10.4.2016 - НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 22.00 – 22.30 Музика народности, репр. 22.30 – 23.00 Літературна релація, репр. 11.4.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 13.4.2016 - СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особности 15.4.2015 – ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 16.4.2016– СУБОТА - зміна 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Маґазін, укр. 20.00 – 22.00 ГОКЕЙ 22.00 – 22.30 Коріня 22.30 – 23.00 Музика народности 17.4.2016 – НЕДІЛЯ - зміна 09.00 – 10.00 Літурґія ҐКЦ 20.00 – 22.00 ГОКЕЙ
18.4.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины
20.4.2016 - СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 22.4.2016 - ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 23.4.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 24.4.2016 – НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 22.00 – 22.30 Гітпарада, русиньска, репр. 22.30 – 23.00 Подобы жывота, репр. 25.4.2016 – ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 27.4.2016 - СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особности 29.4.2016 - ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 30.4.2016 – СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Маґазін, укр. 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Гітпарада, укр. 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву
Інформачный сервіс
5
Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць апріль 2016 6-го апріля 2016 Тяпаковці (Велика сцена, 19.00 год.) Дія славной драматізації прозаічной предлогы вызначной словацькой писателькы з епохы крітічного реалізму Божены Сланчіковой – Тімравы вас перенесе до минулости, на село, до дому великой родины Тяпаковців, котра є прославлена тым, же є лінива і не має дяку будьшто робити. Інсценація жыво, з легкостьов, забавно але з ідеовов глубков підкреслює потребу освободити ся од наносів минулости в проспіх будучности, котра ся основать на старых пілірах, но не сміє їх зохабити цалком спустнути. Жывот ся мусить жыти! 9-го апріля 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) Твор Москва – Петушкы Венедікта Єрофеєва є часто означованый як роман-поема, і бере ся за ключовый твор російской постмодерны. Історія є барз проста: Венечка ся зобудить скоро рано по перепитой ночі на ґарадічах московского панелаку, напитый у весмірных параметрах. Но вырішыть, же навщівить свою любов в Петушках, містечку далекім дакілько годин влаком. Почекать, покля одкрыють першы склепы, накупить деякы предметы котры треба ку пережытю (або скоріше ку непережытю) той драгы… І іде ку желізнічній штації. Наступить до влаку і… Дійде до ціля свойой драгы? Не дійде? То вже не повіме… Біблія алкоголіків, так є тота поєма часто і правом называна. І зато, же алкоголіци цілого світа суть братя, бо їх звязує тот найсилнішый звязок, творцьове собі дозволили позмінити підназву інсценації на „біблія алкоголіка“. 10-го апріля 2016 Полепетко (Велика сцена, 16.00 год.) Музикална приповідка Петра Столічного з текстами співанок Яна Штрассера і музиков Іґора Базліка приносить забаву, гумор і смішны сітуації, до котрых діставать ся головный герой Полепетко, што поплете вшытко. 13-го апріля 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) 14-го апріля 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) 16-го апріля 2016 Окресный шпыталь (Велика сцена, 19.00 год.) Чоловік ся ани не сподівать і зразу ся дізнать, в якім жыє маразмі. Невыразно то припоминать шаленый дім. Має лем дві можливости! Сплынути з оточіньом, або спробовати дістати ся вонка. Є дакілько драг: зміна індентічности, еміґрація, і кідь нереална, так холем до свого внутра. Можливость одмітнути жывот є основов, но не найприємнішов. Умерти на старобу, хоць є природне, но хто бы так довго чекав… Револуція? Може, але має смысел револуція в шаленім домі? 17-го апріля 2016 Капітан Кыянка (Велика сцена, 16.00 год.) Приповідка о справедливім кральови і його трьох дівках. О бідакови дракови, котрый даремно пришов о свої головы. Приповідка зо вшыткым, што ку тому належыть – авантурoв, співанками, великым весільом і щастливым кінцьом, досправды заінтересує дітячу і дорослу публіку. 20-го апріля 2016 Фантазія (Велика сцена, 19.00 год.) Пруткова Фантазія є легоньков комедійов зо співанками. Публіка ся буде коло позераня на ню файно забавляти. А нелем тото! Козьма Прутков (леґенда, но вєдно з тым выдумка і фікція) – в реалности Алексей Толстой і Алексей Жемчужников, написали „vaudeville“ Фантазія із ясным заміром: пародованьом того жанру высміяти ся туньому смаку втогдышньой сполочности. Криве дзеркало того твору і днешній публіці вказує то, што денно конзумує. Річі і творы, котры єй вже ани не бавлять або бы єй бавити не мали. Бо іде о бесцінну забаву і ґіч. Пєса такы творы нелем зосмішнює, але ся односно них і крітічно вставлять. Кладе вопросы: У якім світі то днесь жыєме? У світі досправдовых вартостей або повсякденной поверьхности? Існує іщі уменя, або лем його карікатура? Обколесує нас ґіч – в чінах і думаню? На чім ся іщі (або вже лем?!) в театрі докажеме забавляти? І о тім є кекешна, делікатно себепародічна, но все іронічна театрална комедія із пера російского класіка.
6
Карпатьска Русь
iнфо РУСИН
Ч. 6 2016
25 років Світового конґресу Русинів По довгых роках українізації, котра проходила в державах комуністічного блоку, на кінці 80-тых і зачатку 90-тых років 20-го столітя основаньом русиньскых орґанізаціях в окремых державах як Фенікс із попела зачінав повставати русиньскый рух. Днесь тот рух звеме як третє народне возроджіня Русинів. Но русиньскы орґанізації, котры в розвалинах соціалізму зачали діяти і возроджовати народ в окремых державах, скоро зрозуміли, же є потрібна співпраца і в рамках цілосвітового форума. Петро Медвідь
▲▲ П. Р. Маґочій.
Поступно ся одкрывали граніці міджі окремыма державами і тым ся вытворили і новы можливости про взаємны контакты міджі Русинами. Наповніньом ідеї зробити якыйсь цілосвітовый форум Русинів наповив ся у 1991ім році, кідь завдякы запаленым і одважным Русинам з Русиньской оброды (в тім часі існовала іщі Чехословакія і назва орґанізації была лем Русиньска оброда, аж пізніше, по выникнутю Словакії зачала ся хосновати назва Русиньска оброда на Словеньску) і представителів русиньского руху в далшых пятьох державах Европы і Северной Америкы, быв скликаный до Міджілаборець 1-шый Світовый конґрес Русинів (СКР), котрый мав про Русинів велике значіня і вырішалный вплив про їх нове возроджіня. По довгім часі неслободы ту Русины світа надвязали першы контакты. Тот першый конґрес в Міджілабірцях положыв міцный фундамент і накреслив далше прямованя свого народностного жывота і мав великый вплив на розвиток русиньской комуніты в цілосвітовім масштабі. Од той історічной події минать уж 25 років. За тот період собі орґанізація СКР выбудовала свою орґанізачну штруктуру, котру днесь творять представителі Русинів Словакії, Україны, Польщі, Мадярьска, Сербії, Хорватії, Чехії, Румунії і Северной Америкы (США і Канада). Но вернийме ся на зачаток. Ку тому, што проходило 22-го і 23-го марца 1991-го року у Міджілабірцях.
1. Світовый конґрес Русинів
Довгорічный функціонарь Русиньской оброды на Словеньску Павел Дупканіч із нагоды 20-го юбілею од першого конґресу в новинках Інфо Русин в чіслі 11/2011 на тоту історічну дію споминав так: На челній стіні салы, де проходило історічне засіданя 1-го СКР, было величезныма буквами надруковане найактуалніше гесло: „Ой, пробудьте ся, Русины, жебы на Вас были пышны – дівкы, сыны. Жебы плоды нашых отців не пропали… Жебы гробы нашых предків не плакали.“ На основі єдного з першых схваленых законів в Чехословакії тогдышнім парламентом ч. 85/1990 Зб. о здружовані людей, одкрыв ся вольный простор і на заснованя обществ на обчаньскім прінціпі. В згоді з тым законом
было в Міджілабірцях засноване в 1990-ім р. і перше русиньске обчаньске здружіня під назвов Русиньска оброда (РО). Значіня заснованя РО, з погляду далшого розвитку в русиньскім русі, є бесспорні велике і єй взник вытворив потребны условія на тото, жебы о рік пізніше была в Міджілабірцях заснована і перша міджінародна русиньска орґанізація – Світовый конґрес Русинів. В Міджілабірцях была на тото приязна сітуація, бо то є область з перевладаючім русиньскым жытельством, котре уж і скорше выразні поставило ся против насилній українізації. Треба высоко оцінити тых людей, котры стояли при зроді міджінародной орґанізації, а то главні Василя Турока, Павла Роберта Маґочія (проф. Торонтьской універзіты), Андрія Копчу (Польща) і іншых запаленых русиньскых функціонарів з Войводины в бывшій Югославії, зо Закарпатьской области Україны і Северной Америкы.
▲▲ Василь Турок-Гетеш.
Першый світовый конґрес быв скликаный в Міджілабірцях в днях 22. – 23. марца 1991го р. а його участниками были Русины з пятьох держав – Словакії, Польщі, Сербії, Україны і Северной Америкы. Двойдньовый конґрес вів Александер Франко. Із вступным рефератом ту выступив втогдышній председа Русиньской оброды і першый председа СРР Василь Турок-Гетеш. Василь Турок конкретніше представив свою візію до найближшой будучности. На тім історічнім першім СКР выступив і проф. Павел Роберт Маґочій (Канада), котрый інформовав участників конґресу о історії Карпаторусиньского народа і показав на потребу актівні розвинути процес русиньского народного возроджіня. Тот першый світовый форум русиньской комуніты мав велике значіня главні в тім, же наштартовав новодобый возроджуючій процес Русинів во вшыткых областях культурносполоченьского і хрістіаньского жывота в окремых державах. На конґресі в Міджілабірцях його участници здобыли першы інформації о жывоті Русинів в окремых країнах,
надвязали першы міджінародны контакты і договорили ся на конкретній сполупраці. За найосновніше того міджінародного стрітнутя Русинів перед 25-ма роками в Міджілабірцях мож брати тото, же становили собі смілы конкретны цілі і поступы, як досягнути узнаня і зрівноправніня Русинів у своїх країнах. 1-ый СКР по першый раз схвалив Світову раду Русинів (СРР) як найвысшый выконный орґан, котрый буде діяти міджі двома засіданями конґресу. Конґрес схвалив і свойого першого председу, котрым став ся Василь Турок з Чесько-Словеньска, і котрый стояв на челі той міджінародной орґанізації повных 10 років. Далшыма членами Світовой рады Русинів стали ся – П. Р. Маґочій (Северна Америка), Андрій Копча (Польща), Михал Варґа (Войводина, тогдышня Югославія) і Василь Сочка – Боржавин (Україна).
О конґресі писало і Нове життя – Каравана іде дале
На зачатку 1991-го року Александер Зозуляк, котрый ся пізніше в тім самім році став шефредактором першых новинок – тыжденника, котрый зачав выходити в бывшій Чехословакії під назвов Народны новинкы, робив іщі про новинкы Нове життя, што была україньска ґазета, яка в тім часі была „претрансформована“ на тыжденник „Русинів-Українців ЧСФР“ (Чесько-словеньска федератівна републіка). О конґресі на сторінках Нового життя інформовав і він. „… В Міджілабірцях сітуація была інакша: кідь у Пряшові (позн.: ту ся говорить о міджінароднім научнім семінарю „Традіції реґіоналных култур Русинів-Українців у Карпатах і діаспорї“) перевагу (што до чісла) мали тоты, што суть україньской орьєнтації, то ту перевагу мали Русины – домашні, але і з Підкарпатя, Польска і Югославії. Найостріше выступали Підкарпатці, а найрівноважніше – югославскы Русины (їх выступліня ся мі любили найвеце). Ту є причіна ясна: кідь першы лем ся добивають своїх прав, то тоты другы їх мають признаны в найвекшій мірі, праві они суть державов узнаны як самостатна націоналность. За то бойовали і Підкарпатці, і нашы Русины, але і Лемкы. А же ся в Чесько-Словеньску створюють подобно добры условія як у Югославії, о тім свідчіть і першый Світовый конґрес Русинів у Міджілабірцях, де силно прозвучало: „Мы Русины!“ Гей, то прозвучало, а за свою ідентічность, за своє узнаня Русины Чесько-Словеньска вырішыли бойовати. І як повів Шевченко: „Боюйте – выбоюєте!“… …Весна – часть року, кідь вшытко ся пробуджать до жывота. Так істов сімболіков є і в першых днях весны зреалізованый першый Світовый конґрес Русинів, Русинів пробудженых до жывота. А ці будуть зберати уроджай, то залежить од них самых, од каждоденной лопітной роботы, якой їх чекать много.“ („Міцно прозвучало: „Ми русини!“, Нове життя., ч. 13 / 91, 1. стор.) В тім самім чіслі Нового життя быв у додатку під назвов „Голос Русинів – з нашых
Ч. 6 2016 сел і міст“ публікованый і выступ Павла Роберта Маґочія на конґресі. Статя мала назву Карпаторусины: новый ці возродженый народ? „Обертаючі ся к Пряшівщіні в Чесько-Словеньску мушу повісти, же мы в Америці не цалком сьме были несподіваны з возроджіня русинства. Тадь україньска орьєнтація ту ниґда не мала таке глубоке коріня, як на Підкарпатьскій Руси… Несподівала нас але швыдкость, з яков зареаґовали Русины на Пряшівщіні. До тыждня по револуції 17. новембра 1989 у Пряшові ся уж зышла ініціатівна ґрупа. Она зліквідовала політічно скопромітованый „Культурний союз українських трудящих“ і на єй місцю установила „Союз русинів-українців Чехо-Словаччини“. Але кідь дакотры Русины пришли на то, же нова орґанізація не одповідать їх потребам, они заложыли в марцу 1990 року свою властну орґанізацію в Міджілабірцях – Русиньску оброду. Інтересно, же прихыленці Русиньской оброды – то векшынов люде молодшого поколіня, не так скушены в орґанізачных ділах, але без шпляхів сполупрацы з комуністічнов владов до р. 1989… З многых аспектів русиньскый рух мать векшы успіхы на Пряшівщіні, як в іншых країнах, де скоріше неекзістовав…“ Зозуляк в публікованю матеріалів із конґресу продовжовав і в далшім чіслі Нового життя 14/1991, кідь опубліковав текст Василя Турка-Гетеша, што так само вышло в додатку „Голос Русинів – з нашых сел і міст“ під назвов Найглавнішый – проблем народной ідентічности. „… Сьме свідками історічного моменту в жывоті Русинів, не берьте то як ефектный штілістічный елемент, але як факт, котрый жывот Русинів двигать на высшый ступінь їх розвитку. Саме познаня, же можеме выступати як самостатный народный субєкт перед тварьов вшыткых народів світа, вытварять в нашых душах простор на гордость і радость. Думаме сі, же то, што сьме дістали од своїх предків, честно і іщі примножене даме нашым потомкам, хоць донедавна ся нам виділо, же наша ґенерація ся той радости уж не дожыє. Виділо ся нам так зато, бо наш народный жывот быв безнадійно затоптаный до болота – самы русиньскы сыны го затоптали, бо служыли іншым інтересам, як інтересам свого народу… Подля мене першым і найглавнішым проблемом є проблем народной ідентічности, котрый в різных реґіонах Европы мать різну інтензіту… Теперь ту поужыю знаму арабску пословіцю: „Псы брешуть, а каравана іде дале!“ Наша каравана ся підняла на ногы, іщі кус стоїть на місцю, але першый верблюд уж выкрочів.“ (Слово брехати ту было схосновано в україньскім значіню.)
Од першого по сучасность
Од першого конґресу минать 25 років і конґрес од того часу проходив у Криниці (Польща) в 1993-ім році, в Руськім Керестурі (Югославія – днесь Сербія) у 1995-ім році, в Будапешті (Мадярьско) в 1997-ім році, в Ужгороді (Україна) в 1999-ім році, в Празі (Чехія) у 2001-ім році, у Пряшові (Словакія) в 2003-ім році, далшый в Криниці у 2005-ім році, в Сіґеті (Румунія) у 2007-ім році, в Руськім Керестурі і Петровцях (Сербія і Хорватія) у 2009-ім році, у Пілішсенткересті (Мадярьско) у 2011-ім році, Мукачові і Сваляві (Україна) у 2013-ім році і місті Дева (Румунія) у 2015-ім році. У функції председы Світовой рады Русинів вычеряли ся дотеперь Василь Турок-Гетеш, Александер Зозуляк, Андрій Копча, Павел Роберт Маґочій, Дюра Папуґа, і сучасным председом рады є Штефан Лявинець.
iнфо РУСИН
Карпатьска Русь
7
Ужгородьскый катедралный собор бы хотіли записати до УНЕСКО Як інформує портал Mukachevo.net, в Ужгороді в четверь 17-го марца 2016 р. проходила прес-конференція, на котрій єпарха Ґрекокатолицькой мукачівской єпархії Преосвященый владыка Мілан Шашік вєдно із Ужгородьсков містьсков головов Богданом Андріївом участных інформовали, же мають інтерес на тім, жебы ґрекокатолицькый Хрестовоздвиженьскый катедралный собор быв записаный вєдно із цілым комплексом епіскопской резіденції до Списку світовой дідовизны УНЕСКО. -пемКомплекс, котрый ся находить в історічнім центрі міста, ся вже давно став турістічнов атракційов. Записаня собору до Списку світовой дідовизны УНЕСКО бы подля Шашіка і Андріїва дозволило всокотити вызнанчный історічноархітектонічный комплекс зо XVII. столітя, і так само бы то могло дати добрый імпулз про розвиток турістікы в краї і його популарізації за граніцями. За словами Мілана Шашіка суть моментално в списку УНЕСКО дві підкарпатьскы церькви – Святого Михаіла в селі Ужок і Вознесіня Господне в селі Ясіня. В Ужгороді бы окрім комплексу катедралного собору із резіденційов із XVII. столітя хотіли до Списку світовой дідовизны УНЕСКО записати і Горяньску ротунду, котра є із X. аж XI. столітя. Собор ся моментално реконштруує. Вшытко ся робить із пожертвовань благодійных людей, як містных, так і споза граніці. Вписаня до Списку світовой дідовизны УНЕСКО бы одкрыло веце можливостей про рештаврованя, про всо-
кочіня собору, но і про розвиток турістічного потенціалу Ужгорода, інформує далше портал Mukachevo.net.
Із історії
Хрестовоздвиженьскый катедралный собор быв збудованый у XVII. столітю як єзуітьскый храм Римокатолицькой церькви. Докінченый быв у 1646 році. Будованя было фінанцоване шляхтічным родом Друґетів. По пошкоджіню в часі Бунту Ракоція быв обновленый. Коли папа римскый у 1773ім році зрушыв єзуітів, церьков была дана Ґрекокатолицькой церькви і стала ся катедралным собором русиньской Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії. По Другій світовій войні быв комуністічным режімом взятый ґрекокатоликам і служыв православным аж до 1991-го року. У 1991 році быв храм вернутый ґрекокатоликам і знова ся став катедралным собором єпархії. У 2003-ім році были до церькви святочно привезены мощі русиньского блаженого священомученика Теодора Ромжы, ґрекокатолицького єпіскопа умученого комуністами.
8
З домова
iнфо РУСИН
Ч. 6 2016
Боляче споминаня на высельованя з Блажова Село Блажов (oкр. Сабінов) oстало вєдно із селами Чертеж і Блажовска долина уж лем в споминанях і історічных документах. У Левочскых верьхах, на місцях, де даколи стояли села, быв довгы рокы простор воєньского пасма. Взяли їм домовы але не споминкы. Марія Ілящікова мать 77 років. Жыє в Тихім Потоці, но походжать з Блажовской Долины, села, котре уж днесь не єствує. Марія Пігулічова, фото: А. Кузмякова
Было то в 50-ых роках минулого столітя. Тогдышній режім вырішыв, же в лісах Левочскых верьхів буде воєньске пасмо. Подля архівных жрідел „як головна причіна выселіня была, же іде о обрану штату.“ На высельованя собі Марія споминать барз жыво. В тім часі мала 13 років. „То было дашто страшне, барз страшне. Нихто, хто тото не пережыв, собі не знать ани лем представити, о чім тото было. Mаш свої жывотны потребы, хыжу, поле. Люди робили і жыли з того, што наґаздовали. А ту нараз дахто приде і выселить тя. То не были жадны їднаня, поговоры ся не робили,“ споминать на тогдышні способы режіму. 13-річне дівча тоты моменты пережывало інтензівно. Быв 1952-ый рік, конець школы, нa кінці юна. На пакованя і накладаня не было барз часу, наложыли і готово. „Жадны бісіды, люди ся і бранили, aлe то їм нe помагало. Просто пришли вояци з автами, наложыли і вывезли,“ повідать Ілящікова. Тоты выселены то не мали в новых домовах все легке. „Часто на них кричали – як єсь ся мі ту штурила до двора? Maли то барз тяжке, дакотрых прияли,
дакотрых ні. Но нихто ся не приселив лем так, жебы хотів.“ Выселены пробовали ся і вернути, бо ся цалком „нe oдстригли“, нaoпак, все ся намагали быти в образі. „Тоты люди і споза граніці слідовали, што ся робить, слухали радіо, і так собі выраховали, же по двох роках ся вернуть. Стало ся, oбїднали собі авта і раз вночі ся вернули. Aле не вшыткы.“ Дакотры ся за тот час усалашыли, купили собі домы. Найвеце людей выселили до Генцовець, многых до Собранець, Сабінова ці Липян, aлe i близкых сел – Тихого Потока, Брезовіці, Toрісы, Кривян, Oркуцан, Шарішскых Михалян, Лучкы, дакотры остали в Кендіцях. Дoмы зрівнали із земльов. При своїм навертаню уж з нима тогдышні владарі зачали комуніковати. „Потім з нима уж інакше їднали, добрі. Шкода, же так не зробили уж передтым. Режім їм выбавив парцелы в Жаковцях і выбудовали їм там домы. Люди собі самы ходили на них робити, платили їм, покы собі тоты домы не поставили.“ І як додавать, кідь обыстя выбудовали, одышли з Блажова уж навікы. Пришли булдозеры і колишнє село і близкы осады зрівнали зо земльов. Днесь суть на тых місцях лукы і стромы. Місце належало рокы до воєньского пасма Яворина. На дакотрых місцях суть іщі остаткы по пивніцях ці послідні роспадаючі торза обыстя. Церьков одпалили, родина Марії остала жыти в найближшім селі, котре высельованя не засягло – в Тихім Потоці. „Oтець робив у воєньскых лісах кочіша. Говорили му, жебы не ішов ниґде, бо кого ку коням зоженуть?“ споминать. Єй родічі жыли 3 км од Блажова, в Блажовскій долині, котра была в основі менша, і до церькви ходили до Блажова. Днесь уж на єй місці стоїть лем хрест. „Лем перед револуційов єй підміновали і одстрілили. Была красна, величезна. Блажовяне бісідовали,
Колбасівска траґедія
Село Колбасів на Снинщіні є знаме головно через збойницьку дружіну Федора Главатого. Многы хлопи, котры были єй членами, походжали зо североземпліньскых русиньскых сел. Подля утриманых записів із выслухованя злапаных збойників у Бардейові, єден з них меном Саша походжав як раз з Колбасова. Но великым нещастьом было выгубліня 11 Жыдів Бандерівцями - членами УПА (Україньска повсталецька армія), котры на Словакію проникли з польского боку 6-го децембра 1945 році. Тоту нещастливу подію тзв. Колбасівску траґедію і днесь припоминать табла на сельскім уряді. Траґедія ся стала при Жыдівскім домі (днешній будинок обходу). Спрацовала АК Колбасівсков траґедіов і Бандерівцями ся обшырніше заподівать Владимір Янцура у своїй статі „Чом на выході не люблять бандерівців“, котра є опублікована на вебовім порталі денника Правда. З нього выбераме: Была послідня ніч жыдівского свята Ханука, коли ся запалюють свічкы на девятьраменнім світнику, каждый день о єдну свічку веце. Дом 39-річного кравця Поллака, остав стояти як єден із мала по ничівім переході фронты тов долинов. А так ся під його
стріхов зышло дванадцять Жыдів з цілой околіці на запаліня послідньой свічкы, тоты, котрым ся подарило пережыти націстічны концентракы ці іншы репресії. Найстаршый Йозеф Лібер з Ублі мав 43 років, нaймолодша Гелена Якубовічова з Колбасова не мала ани сімнадцять. Годину перед півночов вошли до засніженого села на санках тяганых конями незнамы озброєнці. Ішли наісто, перед Поллаковым домом розоставили варту, вторгли днука, людей змасакровали а дом вырабовали. Выстрашены сусідове ся одважыли войти до дому аж рано, де виділи страшезный образ. Виділо ся, же напады терорістів нихто не пережыв. Але ні! Як выпливать
же кебы єй не были одстрілили, та бы ся там вернули і оправили“. Жыве споминаня пані Марії є на ґрофку і на красный каштель, котрый мали в Блажовскій Долині. „В Б. Долині быв красный каштель, фонтана, єдным словом – велика парада. З Мадярьска тaм ходила ґрофка, в каштелю мала водовод, красны купелькы,“ заспоминала. Но кідь пришли Німці, повідало ся, же од каганця ся там хопило і зачало горіти. Про Німців ходили жены зо села варити. Каштель і околіця были все красны, чісты і утримованы. „Як тото выгоріло, уж ся не мав хто старати, перевзяли то воєньскы лісы, вшытко скраховало.“ Споминаня на тоты часы ани по роках не блядне. „Дакотры собі думали, же тым выселеным дали не знам што. Aлe представ собі, же маш дашто, што єсь тяжко надобывав цілый жывот а нараз тя лем так выселять...“ споминать смутно Марія. В сучасности ся на місці бывшого села каждый рік в авґусті стрічають родаци і їх діти з родинами. На тім місці, де даколи стояв храм, выбудовали капліцю і деревяный хрест. Днесь на місцях колишніх сел і жывота в них уж остала у верьхах лем тиха природа і боляче споминаня.
із записів, „під перинами былo спрятане полошалене і зосивіте дівча“. Гелена Якубовічова. Спочатку ся не змогла ани на слово, пізніше бісідовала, же затулянці найперше просили дашто їсти і выпити, потім уж лем знасилньовали і стріляли. Єй ся подарило іщі передтым сховзнути за постіль і остала скрыта під розметаныма перинами... Мертвых поховали на містнім жыдівскім цінтері. По даякім часі їх тілесны остаткы ексгумовали і перевезли будь на сниньскый або гуменьскый цінтерь. O далшій судьбі Гелены ся нич не знало. Подарило ся обявити короткый некролоґ в америцькых новинках „Scranton Times“, де ся пише, же Гелена Робінсон, роджена Якубовіч, умерла 9-го януара 2015 р. у віці 87 років у місті „Scranton“ на северовыході Пенсілванії (США). Вшыткы жывотописны даны з некролоґу суть згодны з даныма „нашой“ Гелены Якубовічовой, котра пережыла депортації і концентрак, рoдiчів, єдну сестру і брата забили націсты в Освєнчімі. Пять років по войні ся выдала за Aрнолдa Рoбiнсонa. Мaли сына і двi дівкы. Пані Гелена окрем них охабила і 9 внучат і 16 правнучат. Некролоґ ся кінчіть словами: „Єй жывотна оповідь є свідчіньом о силі волі жыти а єй любляча розконарена родина – доказом тріумфу над злом.“
Ч. 6 2016
iнфо РУСИН
Із нашой історії
9
Віктор Добряньскый – 200 років од народжіня Віктор Добряньскый народив ся 30-го марца 1816-ім році у селі Рудльов на Словакії. В. Добряньскый, брат Адолфа Добряньского быв ґрекокатолицькым священиком, діятельом русиньского возроджіня і педаґоґом. Штудовав на ґімназії в Левочі, філозофічны і теолоґічны штудії і Відні. Робив як выхователь штудентьской молодежі, середньошкольскый професор, секретарь пряшівского ґрекокатолицького єпіскопа. Проф. Іван Поп, www.rusyn.sk Утримовав узкы контакты з діятелями словацького народного возроджіня, головно з Й. Заборскым і Б. НосакомНезабудовым. В часі револуції 1848-49 рр. стояв по боку свого брата A. Добряньского, з котрым вєдно сотворили русиньскый народный проґрам. Нa зачатку револуції быв лоялный в одношіню до угорьской револучной влады і намагав ся высвітльовати уповномоченость і стриманость пожадавок Русинів. В юні 1848 р. у новинках „Гірадо“ в Будапешті опубліковав россяглу статю, в котрій протестовав проти неправдивому обвиніню Русинів із панславізму. Такой на зачатку звыразнив, же Русины все в минулости войовали вєдно з Мадярами за свободу і ниґда ся не допустили зрады. З добров порціов іронії пише, же Русины не можуть за то, же мадярчіна мать лем єдно названя, як про угорьскых Русинів (magyarhoni oroszolé), так про Русів із Росії (proszok). Но з того подля Добряньского не треба розуміти жадны проруськы сімпатії і наближованя Русинів з Угорьска до Росії. A oбвиніня, же уніатьскы священици побурюють людей проти Maдярам подля наряджінь з Росії, автор статі вывертать тым, же русиньскы уніаты не хотять выпробовати реправославізачны способы царьской влады. Угорьскы Русины подля Добряньского не мають о „Москалях“ жадны ілузії. „Нам є миліша мадярьска свобода, як руське самодержавя і умірена кліма Угер, як сібірьскы зимы“, написав Добряньскый.
Но мадярьска револучна влада не хотіла узнати уповномоченость пожадавок Русинів, a тым загнала уміреных русиньскых діятелів, в тім і В. Добряньского, до протимадярьской опозіції. В. Добряньскый брав участь при розробліню русиньского політічного проґраму, в котрім предпокладав зъєднаня Русинів Угорьской Руси, выходной Галичі і Буковины до єдной провінції в рамках габсбурьской монархії. В октобрі 1849 р. быв членом русиньской делеґації у Відні, котра передала цісарьови Франтішкови Йозефови I. мeмoрaндум (Памятник Русинів Угорьскых). В мені делеґації тлумачів В. Добряньскый пановникови голд Русинів Угорьска і высловив потіху над вітязством „славного гaбсбурьского зброїня“. Окремо звыразнив традічну одданость Русинів Угорьска дінастії і їх одушевліня „iдейов зъєднаной і міцной Австрії", зa котру суть охотны жертвовати вшытко. Наконець высловив надію, же переданя ся під охрану пановника поможе Русинам ку тому, жебы їх просьбы были выслуханы, тым скоріше, кідь не хотять нич, як служыти інтересам зъєднаной монархії. Цісарь у своїй одповіді з узнаньом бісідовав о вірности „руського народа“ і приобіцяв выслухати його справодливе желаня. В новембрі 1849 р. у новозрядженім Ужгородьскім округу, неофіціално назвнім Руськый округ, быв В. Добряньскый менованый за главного школьского куратора. Такой зачав з ініціатівов запроваджіня русиньского языка до школ. Дістав поволіня на зряджіня русиньской ґімназії в Ужгороді. По зру-
▲▲ Кріпта в храмі Я. Крестителя.
шіню Ужгородьского округу кінцьом марца 1850 р. быв менованый за высшого школьского іншпектора в Кошыцях (18501852). Сполупрацовав з редакціов віденьского русиньского часопису (Часопис політічный для Русинов Австрійской державы). Тяжко приїмав конформізмус русиньской інтеліґенції в часі баховского абсолутізму, псіхічно захворів, спробовав і самовражду. Умер 12-го юна 1860 р. у Пряшові. (Позн. ред.: Похованый є у кріпті під Катедралным храмом ґрекокатолицькой церькви святого Яна Крестителя в Пряшові коло Александра Духновіча).
Історічный календадь -тл21-го марця 1931 в Орябині народила ся Юстина Матяшовска – Киндьова. Робила в редакції „Нове життя“ і „Дружно вперед“. Пише поезію, балады, прозу і записує народны звычаї родного села. Выдала збіркы Орябиньскый віночок і збірку повідань Великы дрібничкы. Найчастіше пише о дротарях і споминать на свого вітця дротаря Івана Киндю. 25-го марця 1871 в Будапешті народив ся Іґор Грабарь, вызначный ученый, умелець, малярь. Быв директором Третяковской ґалерії в Москві, членом Академії наук і членом Академії уменя Совітьского Союзу. Написав 6 –томну історію руського уменя. Його отець быв посланцьом мадярьского парламенту а мама Ольґа Добряньска была дівков Адолфа Добряньского. Іґор Грабарь пережыв дітьскы рокы в Чертіжнім у свого діда Адолфа Добряньского. Умер в Москві 16-го мая 1960.
вакії, Словакії, успішны были і в першій цілорепубліковій ліґі. В 1937-ім році поставив ся до бранкы празькой Славії, успішно репрезентовав єй на републіковій і меджінародній уровнях. Честный обчан Ужгорода.
▲▲ Іґор Грабарь
27-го марця 1911-го року на Підкарпаті народив ся Алексій Бокшай, называли го Алекса. Быв то славный підкарпатьскый шпортовець. Мав іші лем 16 років, як ся поставив до бранкы фотбалового мужства учітелів „СК Русь“ (1927-1937). Быв великов опоров про грачів, з ним выгравали першы місця в турнаях: Підкарпатьской Руси, Підкарпатьской Руси і Выходной Сло-
31-го марця 1916 у Великій Поляні, окрес Снина, народив ся Ладіслав Дубай, лікарь – мікробіолоґ. Скінчів ґімназію в Пряшові і Лікарьску факулту Універзіты Коменьского в Братіславі. Од 1948-го року быв ведучім Катедры мікробілоґії на Лікарьскій факулті Універзіты Коменьского в Братіславі, быв деканом факулты, председом Словацького мікробіолоґічного общества. Выдавав учебникы з лікарьсков тематіков а выдав і Малый російскословацькый словник. Умер в Кошыцях 7-го мая 1978-го року.
10
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
Ч. 6 2016
iнфо РУСИН
Мої пережыты рокы з нашов културов (11) (Продовжіня з попереднього чісла ІР)
Андрій Гнат, Заслуженый працовник културы Фото: архів автора
УНТ і ПУНА ся готують на юбілеї
Марії Дубайовой, хореоґрафії Юрія Ґоґы і режії Івана Іванча. Міджі тым обидва колектівы повнили свої планы дома і по цілій тодышній Чехословакії. Было з чім ходити, бо быв ту репертоар дость інтересных пєс і проґрамів. Час неупросно утік і настав юбілейный місяць новембер. Першый тыждень цілый театер перешов до пряшівського Дому културы, де проходив „ґенералковый тыждень Гриця“.
Ой, не ходи Грицю – сполочна премєра УНТ і ПУНА
▲▲ Гудаци ПУНА на карневалі в Італії.
8-го новемра 1985 року была в Пряшівскім ДК РОГ уведжена до жывота сполочна премєра колективів драмы УНТ і ансамблю ПУНА музична драма Ой, не ходи, Грицю, котра была присвячена юбілеям обох колектівів – УНТ (40) і ПУНА (30). У головных ролях ся представили Яна Трущіньска-Сива як Маруся, Олександер Кучеренко як Грицько, Віктор Гайный як Хома і Тамара Симкова як Вустя. Тодышні медії і културны інштітуції ся дуже інтересовали о нашы юбілеї, ці то была преса, радіо або телевізія, котра цілу премєру высылала на цілу ЧССР. Приятель і любитель нашого театру Михал Паловчік, тодышній редактор културной рубрікы денника Правда, 19-го но-
УНТ свій юбілейный 1985-ый рік зачав актівно - в драмі то были дві вызначны інсценації Мати Ю. Барча-Івана і Сашко В. Кондратєва. А ку тому готовила ся сполочна оперета Ой, не ходи Грицю. Якось несподівано сьме ся дізнали, же ПУНА мать быти з нагоды 40-ой річніці кінця 2-ой світовой войны і 30 років од свого заложіня нагородженый „Радом праце“ на Празькім граді. Думали сьме, же то якесь недорозуміня, чом лем ансамбель, чом і не театер – кедь тот мав уж 40 років? Але така была правда, хоць про многых дакус чудна і терьпка. 30-го апріля 1985 р. были до Прагы покликаны директор театру Ярослав Сисак і шеф ПУНА Андрій Гнат, жебы перевзяли штатну нагороду, на діпломі котрой было написано: „За анґажовану умелецьку і културну чінность дома і за граніцими“. У драмі і ансамблі успішно проходили выступліня пєсы, яка таксамо была присвячена юбілеям обох колектівів - драматічной балады першого директора і основателя УНТ Івана Гриця–Дуды Ілько Липей у режії ▲▲ ПУНА концертує на шыфі. Ярослава Сисака із красныма співами вембра 1985 р. написав: „Колектівы Украхору, якы приготовив Владимір Любімов. І їньского народного театру ся тішать увазі орхестер ПУНА приніс свій вклад на юбілей публікы у вшыткых кутах нашой країны і театру і юбілей (300) народжіня Й. С. Баха. за єй граніцями. Языковы барьєры ту не То быв памятный концерт Бахів вечур, авєствують. Переважать у них як раз якoсть тором і реалізатором котрого быв діріґент проґрамів і інсценацій, бо уміньом ту доЮліус Селчан. Премєра была 28-го апріля казують, же і дакус незнама реч не при1985 р. в УНТ, де выступали члены хору гамує успіх умелецького прояву, кідь коі балету. Были то красны і успішны концерты лектів выкличе у людей інтерес і увагу по многых містах і школах нашого реґіону. свойов ідейов і формов одборного постаЖывот у театрі дале продовжовав готоновлін“. Хоць із великов славов і добрым віньом на юбілеї. На жаль у 1984 р. одышов оцініньом были закінчены юбілеї обидвох нечекано до вічности молодый, успішный колектив, не заспали на ваврінах і пустиі надійный драматурґ, писатель і поет Мили ся зо смаком і оптімістічно до далшой хал Дробняк. красной роботы на полю нашой културы. На місце драматурґа в 1985 році наступила высокошкольска учітелька русиньПУНА і новы премєры - і з ского походжіня ПгДр. Марія Дубайова, яка Убляньской долины ся добрі орьєнтовала в історії і етноґрафії русиньской области. Надійный хореоґраф В ансамблі ся зачала готовити нова преПавел Шірак по короткім часі (у децембрі мєра з ґрупами, темов якой быв жывот на 1984 одышов на доволенку на Кубу і забыв нашім селі. Лібрето і сценарь приготовися вернути). Зостала нам пані Селчанова ли іщі фурт наша Меланія Нємцова і Марія а на даякый час пришла на поміч і Юлія Дубайова під назвов Повіч же мі, повіч. Дзіякова. Готовила ся успішно музична Почерьпали з Убляньской долины, на котру драма Ой, не ходи Грицю в обидвох колекся до того часу в нашій творчости дакус тівах на сцені Штефана Бунты, у костімах забывало. Выскум быв барз успішный, при-
несло ся достаток і дакус забытого фолклорного матеріалу. Так нашы творителі хореоґрафка Станіслава Селчанова, композітор і діріґент Юліус Селчан, хормайстер Владимір Любімов, в режії Ярослава Сисака могли зачати мальовати образы родиного і робочого жывота людей на нашім русиньскім селі. Премєра ся одбыла 12-го апріля 1986 р. на сцені УНТ. І так ПУНА мав новый успішный проґрам, головно про нашы села і молодых школярів. Oбидва колектівы ся розбігли нелем по нашім краю, але по цілій тодышній ЧССР - на Міровы славности, Дні баників на Остравско, Дожінковы свята у Нітрі, а колектів драмы уж традічно на театралны фестівалы до Зліна, Світав, Чеського і Польского Тєшіна, на Словеньску то была традічна Театрална Нітра і інде. Далшый планованый проґрам быв цілоансамбльовый. На осінь 1987 року сьме знова понукли авторьску сполупрацу на сценарі Штефанови Ладижіньскому. За недовгый час уж было лібрето нового проґраму на столі – його робоча назва была Шумніше як приповідка. Могло ся такой зачати робити, бо автор приложыв і гармоноґрам проб. Режію премєры взяла хореоґрафка Станя Селчанова. А чом така назва проґраму? Автор так одповідать: Каждый, хто тот проґрам увидить, най собі сам повість што є про нього найшумніше – ці є то теперішній жывот, ласка, співанка або танець... Премєра ся одбыла 30-го октобра 1987 р. уж традічно з великым успіхом в ДК РОГ у Пряшові. Такой по премєрі сьме ся з директором Ярославом Сисаком розбігли і по даякых загранічных можливостях про нашы колектівы. До того часу колектів драмы ходив на Закарпатя із пєсами Мертвым, жывым і ненародженым на мотівы Т. Г. Шевченка і Маріша братів А. і В. Мырштіковых, котру награла Ужгородьска телевізія і высылана на цілу Україну, успішна была і дома, мала коло 110 репріз.
Ансамбель на заяздах в НДР і на карневалі в Італії У першій половині 1988 р. пришла ансамблю понука з НДР од културной орґанізації Лужіцькых Сербів Домовина, а то на місяць октобер 1988. Ішло о короткый 5-денный заязд - 3 выступліня у малых салах на меншых сценах. Зато на заязд ішло лем 54 членів, бо про великы танці бы не было простору. До НДР ансамбель путовав 20-го октобра 1988 р., на гранічнім переході у Варнсдорфі нас чекали гостителі Лужіцько-Сербской Домовины. Одпровадили нас на квартель до рекреачного центра коло Вышньокечаньского озера. На другый день (21.10.1988) вечур было выступліня в Долнім Воєздже на малій сцені, але народа была повна сала і успіх быв нечеканый, наш тіпічный славяньскый. Далше выступліня было у Жыловім Полі коло Хотєбуза - їх крайского центра. Ту і сала была векша і повна а успіх таксамо великый. У неділю 23-го октобра 1988 ішли сьме выступляти до Бржезовця недалеко Білой
Ч. 6 2016 Воды. Выступало ся пополідне у малім домі културы і на паркеті, публіка ту сиділа і на явіску. Было то про нас і про гостителів штось прекрасне, веселе і незабытне. Тым ся наш короткый заязд в Лужіці успішні скінчів. О пару тыжднів сьме дістали інформацію, же ся маме приготовити на інтересный заязд до Італії. Інтересный зато, бо мали сьме іти на Карневал до Ді Віяреджія. Таке дашто ансамбель у своїй історії іщі не зажыв. Зачали сьме глядати інформації, же што і як, з якым проґрамом там іти. Мав нас на стрости Александер Гладні з Міністерства загранічных діл, котрый быв у Італії 5 років як културный аташе на нашій амбасаді і познав карневаловы проґрамы. Заязд ся мав реалізовати кінцьом януара і зачатком фебруара 1989 р. , коли там проходив споминаный уж історічный карневал. Были сьме горды, же можеме брати участь і на такій формі продукції нашой културы і же Прага з цілой републікы выбрала праві наш ансамбель. Но мало іти лем тілько членів, жебы ся змістили до єдного автобуса і так сьме готовили і наш проґрам „поулічный“, бо цілый тыждень ся мало выступляти „за походу“ на уліцях Віяреджія. На сценарь, режію і хореоґрафію того незвычайного проґраму ся яла Станя Селчанова, котра до втоды як єдина абсолвентка ВШМУ мала про тото вшыткы діспозіції. І так 23-го януара 1989 р. 45 танечників, співаків і музикантів ся выбрало через Братіславу і Відень до сонячнішой Італії. 25-го януара 1989 р., надраном сьме без проблемів допутовали до карневалового Віяреджія. Нашым домашнім манажером быв наш заступця директора Александер Гудак, режісером проґраму пані С. Селчанова а А. Гладні з Прагы быв як заступця споминаной културной інштітуції, котрый нас завів рівно на квартель до приємного родинного Пензіону ПЯТТО ДОРО. Його маїтельом быв Мілвіано Лаззарі з родинов, якы ся о нас цілый час прикладно старали - із добров кухньов, чістотов і щіростьов. Скоро рано нас привітали представителі Сполочности і Карневалового штабу. Дали нам інформації о місті, карневалі, нашых задачах і гармоноґрам нашых выступів в часі карневалу. Уж першый день пополідне сьме наступили до карневалового походу. Были там ансамблі, ґрупы різных форм умелецькой продукції скоро з цілого світа. Але не стратили сьме ся міджі нима. Уж першым походом – співом, танцями і музыков нашы членове заінтересовали людей, якы стояли на ходниках віяреджійскых уліць. Были сьме надхнены нелем карневалом, але і великов силов народа, якый ся на тоту традічну акцію сходжать. Мали сьме велику радость, кедь нашу першу участь з радостьов приїмали масы навщівників карневалу. Наш фолклор, парадны крої, темпераментны танці, музика а при заставлінях і красный спів, то были про них добрым спестріньом поулічной карневаловой забавы. За 5 днів – каждый день по 4-5 проґрамовых може і годиновых пообідніх походів аж до пізньой ночі. Раз нас наложыли і на вылетну шыфку в близкім приставі, де сьме на волнах Тіргеньско-тосканьского моря концертовали про нашых гостителів. Стигли сьме навщі-
iнфо РУСИН
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
вити місто Пісу і його атркцію – Нагнуту турню і таліаньскый торг. По 5-ох днях карневалового походованя, де ансамбель зожав великый успіх, сьме нашли і своїх скалных прихыленців, котры цілый час ходили за нами і при нашім одході нас із великов радостьов выпроваджали. А. Гладні нам зорґанізовав іщі навщіву Бенаток - інтересну екскурзію, каналы, будовы, красне Намістя Св. Марка, хоць пів дня на Бенаткы было мало, але требало нам стигнути нічліг у Братіславі і дорагу домів. І так 3- го фебруара 1989 р. вечур уж сьме ся щастливо вернули до Пряшова.
ПУНА на Міджінароднім фестівалі в Іспанії Рік 1989 зачав про ансамбель надійно, хоць од нас одышла драматурґічка Марія Дубайова, але подарило ся нам прияти нараз двох драматурґів - Яну Піткову і Мілана Ґарберу, а новый хореоґраф Владимір Марушін, абсолвент ВШМУ, зачав робити на новім ґруповім проґрамі Ей тота жена, премєра котрого была планована на окто-
бер 1989 р. Напомічны му были і драматурґове, но хореоґрафію танців і цілого проґраму взяв на свої плечі. За недовгый час сьме з Прагы (од Чеськословеньской. сполочности про загранічны контакты) знова дістали авізо, жебы сьме приготовляли проґрам на авґуст до Іспанії на позваня Чеськословеньско-іспаньской сполочности АРАҐОН на Меджінародный фолклорный фестівал до міста Хіхон, на севері коло Біскайского заливу. Могло іти лем коло 40 членів, на єден автобус, зато на тот заязд ішло 42 співаків, танечників, музикантів, шефом быв директор театру Я. Сисак а з Прагы ся ку нам придала тлумачнічка Надєжда Шпундова. Заязд быв напланованый на 20 днів (од 31-го юла до 19-го авґуста 1989 р.) Окрем 4-денных выступлінь на фестівалі в Хіхоні, были в плані і выступы в далшых містах і реґіонах Іспанії. Было там цалком весело, недалеко была плаж на купаня в Атлантіку. Нашы членове то выужывали каждый день, бо авґустовы шпанєльскы горячоты нас гнали до моря. Фестіваловы выступліня были все аж вечур коло 9-ой годины. Было то на Пяца Mайор, де ся каждый вечур сходили тісячі людей. До ціловечірнього проґраму сьме вступовали в блоках подля договору нашой хореоґрафкы С. Селчановой і з драматурґом фестівалу. Каждый вечур сьме зажывали великый успіх, бо шпанєльскый темперамент ся на нашім фолклорі выжывав незвычайныма реакціями, што нас міцно тішыло. По
11
фантастічных успіхах у Хіхоні сьме ішли на юг країны, до міста Дарок в реґіоні Араґон. Ту на нас чекало у прикрытім штадіоні тісяч зведавых людей, а за його подіум до салы ся змістив і наш автобус, у котрім были крої, реквізіты і музичны інштрументы. Успіх быв великый і хоць было горячо, вночі аж на невытриманя, але публіка вытримала, бо ся їм наш проґрам міцно любив. Далша путь была до міста Зараґоза. Надраном 8-го авґуста 1989 нас уквартельовали у краснім готелі Лос Молінос. Ту сьме мали цілый день вольно на попозераня міста і на купаня в базенах. На другый день уж сьме ся дусили у фестіваловім поході у місті Гуеска а вечур на концерті в природнім амфітеатрі, де публіку творило дас два і пів тісяч людей. Далшый день сьме были на гостині у єднім малім селі коло Зараґозы, но 11-го авґуста уж нас одвели до реґіону Наварра, до міста Оліте, де вечур на історічнім замку виділо наш концерт высше тісяч людей. 12-го авґуста 1989 р. ансамбель выступив у місті Санто Домінґо Де ла Цалзара. То была тыж велика слава і успіх. А 13-го авґуста знова меншый фестівал у місті Фраґа, вечур концерт перед жытелями цілого міста, а 14-го авґуста нічне выступліня у місті Борха. Людей было повне місто і знова наш фолклор забрав наповно. Ближыв ся 15-ый авґуст 1989 послідній день нашого перебываня в Іспанії. Выступліня было незвычайно на полідне у місті Ен Олбеґа, у краснім Каштелю-Леон про старшых людей. Перед вечаром сьме у Зараґозі ішли на коротке выступліня на фотбаловый штадіон, но пришла така буря і додж, же ціла акція была зрушена і так ся скінчіло наше турне в Іспанії. 16-го авґуста 1989 року сьме ся у зараґозскім готелі Лос Молінос розлучіли із нашыма гостителями Міґуелом Домінґом, віцепрезідентом АЕЧА і манажером Пепе Делпіном, котры нам подяковали за красну і успішну місію нашой културы. Наш автобус із шоферами Юрійом Андерком і Йожком Седлаком нас віз через цілу Францію і Німецько до Чехословакії. 18-го авґуста 1989 р. сьме допутовали до чеського міста Стржібра, де сьме мали нічляг. Но ту нас затигла неприємна і барз смутна новина. Кідь директор Я. Сисак телефоновав до Пряшова, же уж сьме в нашій републіці, было му повіджено, же до вічности по тяжкій і куртій хвороті у віку 52 років одышла довгорічна солістка, танечніця першого Україньского народного ансамблю в Меджілабірцях, солістка СЛУК у Братіславі і довгорічна солістка нашого ансамблю Єва Забавска-Кулікова і же уж вчера єй похоронили. Вшыткы сьме плакали і так у тихости і смутно пришли 19го авґуста 1989 р. до нашого любого Пряшова. Так смутно ся завершыло далше успішне загранічне турне піддуклянців. Може і тота споминана буря на штадіоні у Зараґозі, про котру сьме не могли выступити, нам давала знати смутну вість. Кідь єм быв поклканый до Прагы на оцінку заяздів в Італії і Іспанії, што было дуже позітівно квітоване, знова нам нукали подобный заязд до Ізраілля іщі до кінця 1989 року. Но на жаль, настав час револучных змін, котры нам то уж не уможнили зреалізовати. Продовжіня в далшім чіслі.
12
Погляды
Ч. 6 2016
iнфо РУСИН
Не фонд, а професіоналіта є основна За бывшого режіму в Чехословакії існовав „Культурний союз українських трудящих“ (КСУТ), котрый окрім неґатів, же властно мав быти тым інштрументом, котрый буде в Русинах укріпляти україньску свідомость, мав єдно велике позітівум. КСУТ быв професіоналнов інштітуційов, котра мала шторік свій стабілный розрахунок, в котрій робили професіоналы, котры, каждый подля свого фаху, мали на старости выдавательску діялность, методіку, приготовлюваня декламачных конкурзів, фестівалів ітд. Была то цілорочна робота. Днесь бы сьме тому повіли, же КСУТ быв културнов самосправов. Вдяка тому, же то была інштітуція, в котрій робили професіоналы, і културный жывот народностной меншыны, нажаль втогды проукраїньского напряму, быв на высшій уровни. новинкы не будуть выходити, радіо высылати і увидиме што о рік?
Петро Медвідь Таку позіцію, мати стабілный розрахунок, котрый забеспечує професіоналну роботу і стабілны културны події, ці стабілну выдавательску діялность, меншыны поступно стратили. Од половины 90-тых років 20-го столітя втогды вже Словакія перешла на фінанцованя меншын через ґрантову сістему, што в практіці значіть, же каждый рік треба на вшытко писати проєкты, потім чекати, ці суть проєкты схвалены, так само чекати, ці буде проєкт схваленый в пожадованій сумі (майже ниґда так не є), або буде треба приспособити розрахунок проєкту подля зниженой сумы дотації. Но і потім іщі чекати, коли прийдуть грошы. Нераз вже было писано о тім, же така сістема є зничуюча. Тяжко потім робити якостны медії, але тяжко є робити і простый фестівал, кідь чоловік не знать, ці в часі планованого фестівалу уж буде мати грошы. Але з тым вшыткым не мають проблем меншыны лем на Словакії, но і в далшых державах – Польща є на тім єднако, хоць може дакус ліпше. Мінімално в тім, коли грошы приходять. Но окрім уж „прозаічных“ причін, котры были споминаны як арґументы того, же така сістема є плана, суть і дві важнішы справы, котры свідчать о тім, же так бы то не мало фунґовати. Першов справов є то, же держава має все в руках карту, котров може „некомфортного“ жадателя одставити. Просто грошы не же дасть меншы, як жадатель хоче, но не дасть ниякы. Кідь ся то стане даякому фестівалу, він ся в скромнішых условіях, через спонзорінґ ітд., все якось дасть зробити. Но што буде, кідь ся то стане періодіку, радію… Такым способом ся все дасть покарати тых, котры не аплавдують тым, што суть як раз коло влады. Но што бы было в такім припаді? Лем бы сьме махли руков і повіли – та
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.
Другов, іщі важнішов справов, є, же ґранты може жадати хоцьхто і на хоцьшто, од будьякого обчаньского здружіня, через села аж по фізічны особы. І ту ся в многых припадах стратила тота професіоналіта, котра ся потім одзеркалює і на уровни меншыновой културы. Кідь собі завтра выдумам, же хочу выдати наукову книжку, та єй выдам. Кідь мі то комісія схвалить. І никого ани не буде інтересовати, ці науковець єм, або ніт. І так много раз каждый робить вшытко, а о якости є потім тяжко бісідовати. Навеце є подаваных много проєктів, котры суть лем о тім, жебы были, і жебы ся десь перелляли грошы. І каждый лобує за тото своє, пріоріты того, што бы нам было на благо, суть десь аж на другім або третім місці. А позганяти професіоналів, жебы на проєкті робили цілый рік, є аж нереалне, кідьже тот чоловік не може за то быти цілый рік плаченый. Партія Most-Híd, котра є членом новой влады на Словакії, до проґрамовых пріоріт влады на рокы 2016 – 2020 протисла, же бы мав выникнути Фонд на підпору културы
народностных меншын. Такый закон має тота партія вже довшый час приготовленый. Фонд бы мав быти верейноправнов інштітуційов. Од обіцяня до реалности є довга путь, но повічме, же ся то досправды і зробить. Чоловік бы ся міг тішыти, но кідь ся на то посмотриме дакус детайлніше, не є од чого радостно выскаковати. Єдиным позітівом є, же фонд бы мав мати ґарантованый стабілный річный розрахунок 8 міліонів евр. То є веце як іщі раз тілько, што ся дало на меншыны того року, із чого Русины дістали нецілых 300 тісяч. В тім припаді бы самособов і Русины дістали веце. Но і головно стабіліта 8 міліонів є ліпша, як шторічне чеканя, кілько то того року буде. Решта уж така позітівна не є. Фонд, хоць бы мав не знам якый розрахунок, не рішыть основу проблему. Він буде знова лем повторяньом того, што ту є, вшыткого, што ту было выраховано, лем піде о векшы грошы, о котры ся буде веце бити. Но не забеспечіть в многых припадах тото основне – професіоналів в културі і професіоналіту, котра ся одзеркалить на якостнішім културнім жывоті народностной меншыны. Зато вопрос днесь не стоїть так, ці хочеме ґрантову сістему од влады, або з будьякого фонду. Вопрос стоїть так, ці ся найде даколи політічна воля на то, жебы быв досправды приятый такый закон, котрый нам културны самосправы забеспечіть. І то не є лем вопросом Словакії. Іншак буде наша култура про многых жадателів лем шторічнов войнов о здобытя грошей на будьякы проєкты, із котрых многы бы на основі свойой уровни ани ниґда не мали быти підпорены. І тото, што ся кличе народностна політіка державы, буде лем бавліня театру під назвов народностна політіка державы. А мы за тот час будеме, і дякуючі неякостным подіям, свідками асімілації, котра є самособов про кажду державу добра. Докінця можеме быти дякуючі такій сістемі і свідками далшой українізації, о чім своє знають Русины в Польщі. Зато нам не треба фонды, а културны самосправы. Не треба нам лем опіум в подобі обіцяня векшых грошей, а треба нам професіоналіту.
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 31. marec 2016
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník