iнфоРУСИН ч. 22 2016 by lem.fm

25 25

чісло 22 2016 | рiчник хiIi.

СВІТОВОГО КО Н Ґ Р Е С У РУСИНІВ

русин

iнфо

Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ‫ ׀‬цiна 0,50 € факты ‫ ׀‬култура ‫ ׀‬історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв

З домова

Култура

Нашы особности

Стріча Лабірчанкы

Бісы в ТАД

Ґріґорій Жатковіч

Співы мого роду – по 14-ый раз

Жадости о дотації про народностны меншыны

Цілословеньскый конкурз співаків русиньскых народных співанок Співы мого роду 2016 із своїма тогорічныма інтерпретами і концертами навщівить зачатком децембра місто Meджілабірці і навколишні села. В днях од 1-го до 4-го децембра 2016-го р. одбудуть ся два концерты дітьскых співаків і два концерты дорослых співаків.

Уряд влады СР в сполупраці з Урядом уповномоченого влады СР про народностны меншыны опубліковав Вызву на предкладаня жадостей о дотації в проґрамі Култура народностных меншын на 2017-ый рік. Ґестором проґраму Култура народностных меншын є уповномоченый влады СР про народностны меншыны Ласло Буковскі. О підпору штату в сумі 4 500 000 eвр можуть пожадати обчаньскы здружіня, надації, реґістрованы церькви, села і міста, розрахунковы і приспівковы орґанізації, котры належать під ВУЦ або під села і под. На рік 2017 вычленила влада СР o веце як 600 000 eвр веце як в минулім році, што ся одзеркалило і на высшых алокаціах про вшыткых 13 народностных меншын. Веце інформацій о фінанціах і методах подаваня проєктів про окремы народностны меншыны найдете на стор. www.narodnostnemensiny.gov.sk.

М. Караш, Фото AК На основі реґіоналных выберовых змагань на фестівалі выступлять співаци із реґіонів Бардейов, Гуменне, Меджілабірці, Пряшів. Сабінів, Снина, Собранці, СтаSPEVY MÔJHO RODU 2016 СПIВЫ МОГО РОДУ 2016 ра Любовня, Свідник, Вранов над Топльов і гості – русиньскы співаци споза граніць Словакії. Першый концерт ся одбуде в пятніцю 2-го децембра в кіносалі Дому културы в Меджілабірцях a дітьскых співаків буде супроводити людова гудьба фолклорного колектіву Хемлон і людова гудьба Пріватной основной умелецькой школы Кудловска з Гуменного. Зачаток споминаного концерту є о 9.00 год. Ґалаконцерт дітьскых співаків русиньскых народных співанок споєный із оціньованьом і выголошіньом лавреата дітьской части конкурзу Співы мого роду 2016 буде проходити на обід о 12.00 год. в Културнім домі у Радвани над Лабірцьом. Кoнцерты дорослых співаків зачнуть в неділю 4-го децембра 2016 р. Першый концерт дорослых інтерпретів ся одбуде в Домі културы в селі Красный Брід із зачатком о 13.00 год. a зaвершалный ґалаконцерт із выголошіньом выслідків ся одбуде в Домі културы о o 17.00 год. В Меджілабірцях. 14-ый річник конкурзу Співы мого роду буде присвяченый округлому жывотному юбілею – 80 років жывота знамого і вызначного русиньского співака і довгорічного етноґрафа Івана Чіжмара зо Свідника, котрый цілый свій жывот ся заподівать збераньом русиньского фолклору, утримованю звыків і традіцій нашых предків, пропаґації і архівації русиньской културы у вшыткых єй подобах. Головным орґанізатором події є Русиньска оброда на Словеньску в сполупраці з Вігорлатьскым музейом в Гуменнім, Любовняньскым освітнім центром, Містом Меджілабірці і селами Радвань над Лабірцьом і Красный Брід. Подія є реалізована з фінанчнов підпоров Уряду влады СР, проґрам Култура народностных меншын 2016. Rusínska obroda na Slovensku, Vihorlatské múzeum Ľubovnianske osvetové stredisko, Mesto Medzilaborce Obec Radvaň nad Laborcom, Obec Krásny Brod srdečne pozývajú širokú verejnosť na 14. ročník celoslovenského festivalu detských a dospelých spevákov rusínskej ľudovej piesne

Program festivalu:

MEDZILABORCE

02. 12. 2016 (piatok) o 9.00 h

Súťažný koncert detských spevákov /kinosála Domu kultúry/

RADVAŇ N. LABORCOM

02. 12. 2016 (piatok) o 12.00 h

Galakoncert detských spevákov /Dom kultúry/

KRÁSNY BROD

MEDZILABORCE

04. 12. 2016 (nedeľa) o 13.00 h

04. 12. 2016 (nedeľa) o 17.00 h

Súťažný koncert dospelých spevákov /Dom kultúry/

Galakoncert dospelých spevákov /kinosála Domu kultúry/

Podujatie sa realizuje s ﬁnančnou podporou Úradu vlády SR, program Kultúra národnostných menšín 2016.

-ак-

Тогорічны зміны

Аж такы выразны зміны в подаваню проєктів не настали, но уряд уповномоченого взяв до увагы многы припомінкы і пожадавкы жадателів з боку народностных орґанізацій і членів выбору. Тоты запрацовав до опублікованой вызвы, де є веце позітівных змін в подобі менше адміністрації про жадателів o дотації, наприклад: - жадатель в припаді ідентіфікації штатутарного заступця предкладать копію докладу, котрым быв установленый до функції (декрет, освідчіня о зволіню) і честне выголошіня штатутара, же тоту функцію іщі выконує; - жадатель уж не мусить предкладати оріґінал честного выголошіня ґаранта o партіціпації на проєкті; - была навышена сума на поштовне, з попередніх 5 % з приділеных дотацій проєкту на 10 %; - была навышена положка: плачіня коштів на страву і освіжіня про прямых участників події з акцептовательной вышкы найвеце 10 % нa 15 % зо сумы приділеной дотації; - про жадателя ся росшырила можность жадати o дотації на вступенкы про цілый округ освітніх актівностей, не лем при културно-освітніх таборах про дітей; - повинность приїмателя дотації посылати позванку або ознаміня о реалізації проєкту быв зниженый на 7 календарных днів перед реалізаціов підпореного проєкту; - приїматель дотації по новому мусить послати лем єден екземплар книжной публікації ці періодіка. Жадости мож подавати до 16-го януара 2017-го року через електронічный дотачный сістем і поштов на адресу уряду влады. Уряд уповномоченого влады СР про народностны меншыны такой інтензівно робить на тім, жебы у штонайкоротшім терміні быв спущеный і електронічный дотачный сістем. O його спущіню будеме інформовати через медії. Далшы інформації найтете на стор. www.narodnostnemensiny.gov.sk .

Актуално

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

Підкарпатя очами Німцовой в Братіславі

В Братіславі мож теперь видіти інтересну выставку, котра презентує сучасный жывот Русинів на Підкарпатю, але і їх минулость. Выставка є проєктом Луції Німцовой під назвов KHRONIKY / XРОНІКИ. П. Медвідь Луція Німцова є словацька фотоґрафка русиньского походжіня, котра закінчіла Інштітут творчой фотоґрафії Філозофічно-природонаучной факулты Слезькой універзіты в Опаві, Чеська републіка, потім продовжовала на Державній академії вытварных умень (Rijksakademie van Beeldende Kunsten) в Амстердамі.

RUSNACI / RUSYNS

Русинам не є незнама. Русиньску публіку заінтересовала вже проєктом RUSNACI / RUSYNS, котрого перша выставка вєдно із презентаціов книжкы з єднаков назвов проходила у 2006-ім році в Шарішскій ґалерії в Пряшові. Од того часу быв проєкт выставленый на дакілько місцях на Словакії. Проєкт RUSNACI / RUSYNS, котрый робила Німцова од 2005-го року, быв присвяченый людям, котры были выселены із своїх сел з причіны будованя водной перегороды Старина. Німцова ословила ґрупу молодых людей, потомків выселнців із сел Старина, Дара, Руське, Смолник, Велика Поляна, Остружніця і Звала, якы были выселены головно до Снины і Гуменного, жебы позберати з родинных архівів фотоґрафії, співанкы, авдіо і відеозаписы, котрыма бы вказали, як даколи жыли їх родічі, бабы і дідове, і як жыють днесь. Мултімедіалный проєкт, котрый быв выставльованый, має і свій інтернетовый сайт, де мож видіти і чути часть споминаных позбераных документів.

KHRONIKY / ХРОНІКИ

Луція Німцова ся по роках знова вернула ку темі, котра є їй близка, кідьже сама говорить, же має русиньске походжіня. Талентована фотоґрафка жыла до своїх шестьох років у бабы і діда як раз в селі Старина, котре было у 80-ых роках 20-го столітя зо споминаных причін выселене. Ліквідацію села сама означіла як травму, котру пережыла. Но в новім про-

єкті Німцова зачала обявльовати теріторію бывшой Підкарпатьской Руси і Русинів „з другого боку граніці“. KHRONIKY / XРОНІКИ зачала фотоґрафка робити у 2014-ім році. На проєкті співпрацовала із умлецьом зо Скотландії Шотом Добім, з котрым ся реґуларно вертать до днешньой Закарпатьской области Україны, на теріторію Карпат, де жыють Русины. В авдіовізуалнім проєкті документують каждоденный жывот тамтешніх жытелів через відеа, фотоґрафії, тексты і звуковы записы. На розділ од традічных дукументарістічных метод умелці вырішыли свою роботу назвати фолковов оперов, архівом співанок, оповідань, музикы, перформенс і теренных записів, на граніцях етноґрафічного документу і музичного театру. „Кронікы – то суть народны співанкы, котры ся співали на весілях, погробах, хрестинах, при вербованю, роботах на полю, в лісі цi в хыжі. В тых співанках ся із ґенерації на ґенерацію переносить народне знаня о властній історії і културі, в їх текстах ся стрічають мала і велика історія: любов, война, родина, смерть, одношіня, насиля, туга і ненависть. Каждоденный жывот і політіка зливать ся до оралной історії глубоко врытой до памяти тамтешніх людей. Авторы приношають іншый погляд на Україну, образы і звукы, котры бы сьме в медіах не нашли,“ пише ся на сторінках ґалерії KROKUS ку споминаній выставці. Частьов проєкту KHRONIKY / XРОНІКИ є і Німцовой відео під назвов Байка, котре авторка характерізує словами: „Байка ся намагать захопити пріватны, скрыты реалности, вылучены з історічного оповіданя реґіону. Горьскый „hardcore rap“, ретро-фемінізм і двосмыселный „hip hop“ мають все што повісти.“ Проєкт KHRONIKY / XРОНІКИ мав свою вернісаж 11-го новембра 2016-го року а посмотрити собі го мож аж до 14-го януара 2017-го в ґалерії KROKUS (ул. 1. мая ч. 3) в Братіславі. Часть проєкту мож видіти і на офіціалнім інтернетовім сайті: khroniky.tumblr.com

Дереворізбы Мілослава Сочкы в русиньскім музею

У просторах Словацького народного музея – Музея русиньской културы (СНМ – МРК) в Пряшові 29-го новембра 2016-го року одбыла ся святочна вернісаж выставы під назвов Дереворізбы Мілослава Сочкы. А. Кузмякова Выстава презентує богатый кумшт дереворізбы русиньского різбаря Милослава Сочкы, котрый жыє на Україні. М. Сочка є знаный свойов різбярьсков творчостьов - деревяныма вытворами, з котрыма ся вже презентовав на дакількох домашніх выставах. В СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові выставлять першый раз. Навщівници выставы можуть видіти спектрум його діл різных мотівів, зачінаючі сакралнов тематіков (Віфлеєм, Хрест, Свята родина), продовжуючі сельско-фолклорнов темов (Жена, На полю, На рыбах, Коник, Дружіна), польовницьков (Бажант і пес, Польовницькы псы) і кінчаючі різныма поставами, бустами, масками, рельєфами і т. п. Участників вернісажі выставы і єй автора Милослава Сочку привітала домашня пані – ПгДр.

Олґа Ґлосікова, ДрСц., директорка СНМ – МРК. Потім наслідовав красный спів Марека Мохнача, солісты ПУЛС-у із гармоніковым супроводом Іґора Креты. Сучастьов вернісажі была і бісіда, на котрій ся навщівници дізнали веце нелем о творчости М. Сочкы, але і його отця Василя Сочкы – Боржавина (1922-2010), вызначного русиньского діятеля 20-го столітя, історіка літературы, педаґоґа, поета, есеісты і публіцісты. Його особі быв у тім році (21го мая 2016) присвяченый і науковый семінарь, якый проходив так само в русиньскім музею, котрый зорґанізовали СНМ – МРК в Пряшові вєдно з Русиньскым културно-освітнім обществом Александра Духновіча. Выставу Дереворізбы Мілослава Сочкы в СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові можете навщівити до 31-го януара 2017-го року.

ЧЕРВЕНЫЙ БЕРЕГ – АВТЕНТІЧНЫ ПРИГОДЫ З ВОЙНЫ В просторах основной умелецькой школы у Свіднику была 18-го новембра того року уведжена на літературну сцену нова книжкы Інж. Людмилы Шандаловой, котра вышла під назвов Червеный берег. Обсяг книжкы творять росповіді з кінця періоду другой світовой войны, в котрых суть загорнуты правдивы пригоды тых родин, котры в тій добі жыли і на властній скорі пережывали страх о свої жывоты і жывоты своїх близкых. Я. Фецуш Головным цільом авторкы книжкы Л. Шандаловой было штонайліпше і автентічно приближыти нелюдьску сітуацію того часу, неперестанный страх о жывот, страта свого родинного обыстя, многы безнадійны дні, неіста будучность... Презентація новой книжкы ся несла в приємній родинній і приятельскій атмосфері. Крестны мамы книжкы ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД. з Інштітуту русиньского языка і културы із Пряшівской універзіты, котра є і председкыньов Сполку русиньскых писателів Словеньска (його членков є і писателька Л. Шандалова) і Проф. Oлена Дуць-Файфер, русиньска писателька і высокошкольска педаґоґічка з Яґелоньской універзіты в Кракові у своїх выступах высоко оцінили книжку з професіоналного погляду літературного діятельства. Крестный отець споминаной книжкы Інж. Ян Голодняк, пріматор міста Свідник, конштатовав, же довгы рокы познать авторку книжкы і высоко честує єй творчій приступ до роботы. В oбласти історічных подій другой світовой войны при творіню книжкы помагав і ПаедДр. Осиф Родак, член РОС у Свіднику, писатель, історік, автор книжкы Позабыты герої (2012) і многых статей присвяченых темі другой світовой войны. Школярі основных школ Eмa Ванатова, Патріція Фацакова і Teрезія Стрончекова декламовали поезії із дотеперішньой поетічной творчости Л. Шандаловой (з книжкы поезій Подьте діти, што вам повім), але і прозовы урывкы з презентованой книжкы Червеный берег. Културный проґрам прекрасным співом обогатив Метрополітный освітній хор під веджіньом Мґр. Надєжды Січаковой. Букету за Русиньску оброду на Словеньску і ґратулацію із пожеланьом много творчіх сил до далшой русиньской літературной творчости передав авторці председа МО РОС у Свіднику Ярослав Фецуш.

Ч. 22 2016

Маковіця ославила 60-ку В суботу 19-го новембра 2016-го року сцена Дому културы у Свіднику належала Фолклорному колектіву Маковіця, котрый з нагоды округлого юбілею – 60 років свого успішного єствованя - выступив із святочным проґрамом. Із того добрі приготовленого і інтересного проґраму мож было видіти і чути у бывшых і сучасных членів Маковіці, в котрім ся уж вычеряли многы ґенерації співаків, танечників і гудаків, великы сердця люблячі фолклор свого реґіону. А не лем то, окремы выступы наставляли дзеркало до історії і розвитку фолклорного колектіву Маковіця, котрый з нагоды свого юбілейного свята увів до жывота і нове ЦД. Його сімболічным хресным отцьом быв посланець Народной рады СР і председа Пряшівского самосправного краю МУДр. Петер Худік. Я. Фецуш, фото І. Чіжмарь На святочнім концерті Маковіці брав участь і пріматор міста Свідник Інж. Ян Голодняк, котрый подяковав вшыткым членам, якы ся поділяли і поділяють на добрых выслідках і успіху колектіву. З нагоды 60-ой річніці пріматор уділив ПгДр. Марії Пайзінковій, умелецькій ведучій і директорці Піддукляньского освітнього центра в єдній особі, дяковну плакету міста Свідник. За успіхы ФК Маковіця говорять выдарены выступліня по реґіоні, нашій републіці, але і многы успішны загранічны заязды. ФК выник в маю у 1956-ім році при Піддукляньскім освітнім центрі у Свіднику. Од того часу достойно репрезентує місто, русиньскы традіції, фолклор і прекрасны звычаї по цілім світі, о чім свідчать многы домашні і загранічны оцініня. За вшытко говорить і такый факт, же лем теперь недавно міністерство загранічных діл СР выбрало як раз ФК Маковіцю, жебы із своїм прекрасным

СВЯТОЧНЫЙ АКТ У НЯҐОВІ Субота 26-го новембра т. р. ся про наше село запише златыма буквами до церьковной і сельской кронікы. У нашій церькви засвяченій Успенінію Пресвятой Богородіці в Няґові сьме вєдно з нашым о. Поповцьом привітали пряшівского архієпіскопа і метрополіту владыку Йоана Бабяка, о. Блажка з Меджілаборець, отців монахів із Чіну святого Василія Великого (ЧСВВ) – Турчаника, Галька, Біланчіна, Луцака, о. Костя, нашого родака і монашкы з ЧСВВ. Свята літурґія (о 10.00 г.) была присвячена двом нашым жытелям – Осифови Кудзейови (1952) і Серґейови Сметанкови (1956), котры і канторьовали. Апостол чітав С. Сметанка, Євангеліє од Лукы прочітав сам архієпіскоп Бабяк. Анна Владыкова

репертоаром репрезентовала Словакію в Бруселі (25-го новембра т.р.). Фолклорному колектіву Маковіця – вшыткым його членам – співакам, гудакам, танечникам, хореоґрафам, ведучім і помічникам дякуєме за дотеперішню презентацію русиньскых обычаїв, за його велике діло на полі нашой културы і жычіме много силы і смаку до далшой роботы при шыріню прекрасного русиньского фолклору. Многая і благая літа!

Не забыли на день червеных маків

Дня 11-го новембра т. р. о 11-ій годині з нагоды Меджінародного дня червеных маків (11.11.1918 o 11-ій годині і 11-ій минуті было підписане переміря в Компеґні у Франції, котре скінчіло веце як 4-річну Першу світову войну.

Потім наслідовав святочный акт. Владыка Бабяк ся приговорив О. Кудзейови і С. Сметанкови тыма словами: „Высоко оцінюю вашу роботу на полі канторьованя, нелем у своїм селі але і на вызначных святах у монастырю в Краснім Броді і інде. А тобі Осифе за высше 20-річну нелегку роботу на перекладах до русиньского языка - Євангелія, Апостолів, Крестной дорогы..., за управы текстів до хрістіаньскых часописів, але найвекша заслуга є твоє выданя 14–ох книжок твоїх байок, котрых єсь дотепер написав 940. Ты наш великый русиньскый писатель. За тобов остане велике богатство про далшы ґенерації“. Слова подякы і желаня адресовав архієпіскоп Бабяк і панови С. Сметанкови: „Дожываш ся красного Богом благословеного юбілея - 60 років. Належыть ті велика подяка за твою роботу куратора і старосты села. Най Божа Мати тримле над тобов і над цілым селом свій охранный омофор, жебы ті Панбіг дав здравя і силы...“ Обидвоми споминаны церьковны діятелі перевзяли з рук архієпіскопа Бабяка Златы медайлы Благословеного священомученика Павла Петра Ґойдіча. Святочну літурґію сьме закінчіли прекрасным співом Многолітствія і Папсков гімнов. Велика подяка належыть нашому о. Ярославови Поповцьови, ініціаторови споминаного і незабытного свята.

Стовпчік

Я. Фецуш фото І. Чіжмарь Войновы звірства остали так глубоко врыты до памяти людей, же такой по єй скінчіню быв 11-ый новембер выголошеный за день войновых ветеранів. Войновы ветераны першыраз прияли червеный мак, як сімбол войновым жертвам уж в 1920-ім році), ся над русиньскым селом Велькроп в окресі Стропков одбыв пєтный акт, присвяченый воякам похованых на воєньскім цінтері з Першой світовой войны (8662 вояків Руськой і Австро-угорьской армії). Службу – парастас за помершыма одправляв член Русиньской оброды в Гуменнім – православный священик прот. Mґр. Петро Гуменик вєдно із справцьом парохії села єр. Інж. Мґр. Душаном Сконцом (членом Русиньской оброды у Свіднику), окресным деканом прот. Mґр. Павлом Бобаком і воєньскым духовным кпт. прот. Mґр. Сімоном Цапом. За Русиньску оброду на Словеньску (РОС) запалили свічкы Мірон Крайковіч, Владимір Противняк, Іван Чіжмарь і Ярослав Фецуш. Тот пєтный акт підпорили і членове здружіня Протифашістічных бойовників у Свіднику. І наперек тому, же вонка быв планый час, жертвам ся пришли поклонити і жытелі села, школярі основной школы і староста села Маріан Прокопіч, котрый у своїм сердечнім приговорі припомянув, што вшытко мусили пережывати вояци, котры часто

Актуално

iнфо РУСИН

Петро Медвідь

змокнуты і перемерзнуты ани не знали, ці ся дожыють далшого рана. На розділ од нас, котры ся можеме вернути до тепла ку своїм родинам. Oтець Сконц, котрый перед своїм духовным посланьом робив як професіоналный вояк нa велительскых функціах припомянув, же армія є ту на то, жебы помагала і хранила. І в днешніх часах є потребне припоминати і не забывати на войновы траґедії, жебы людство ниґда не підлягло шаленству, якым є война. По пєтнім акті ся участници події зышли на Сельскім уряді, де проходила бісіда коло теплого чаю і в приємній атмосфері. Членове РОС говорили із старостом о різных можностях будучой сполупраці. Споминанов подійов у Велькропі сьме домонштровали, же не забываме на тых, котры жертвововали тото найцінніше – свій жывот і за нашу слободу. Вічная їм память!

Ґрупа економів і псіхолоґів під значков Орґанізації зъєдиненых народів уж довгы рокы мірять чутя щастя в окремых державах на світі. Чутя щастя за штатістіками з того року міджі людми на Словакії підроснув як малоде на світі. Но і так Словакія скінчіла аж на 45-ім місці, сусідня Чеська републіка є на тім омного ліпше, кідь в гітпараді світового щастя скінчіла на 27-ім місці і приближує ся ку западным державам. В такых моментах якбач добрі, же не маме якусь властну русиньску державу. Ґрупа фаховців мірять на основі приналежности ку державі, не ку народности. І так тото словацьке щастя ці нещастя творять і Русины, як і далшы народности. Но як бы скінчіло таке досліджіня лем міджі Русинами, то бы єм радше не хотів знати. Тадь мы все тот нещастливый народ, з нещастливым школством, судиме ся о нещастный Руськый дом, добігує нас тота нещастна асімілація, нещастно ся натігають нашы орґанізації міджі собов, і мы самы притім за нич ниґда не можеме... Вызерать то так, же щастя бы на нас могли наміряти лем два місяці вліті, кідь є де іти на фестівал, бо втогды є верьх нашой сезоны щастя. А то бы якбач робило барз плане середнє чісло в рамках дванадцятьох місяців рока. Час зачати робити нашы діла щастливыма і в остатні місяці а в остатніх сферах.

Інформачный сервіс

Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Ікона мусить быти жыва і мать свої правила Росписованя православного храму в Гуменнім є акціов десятьріча, але обіцять унікатный выслідок. Теперь уж семый рік проходять роботы в інтерьєрі храму, його стіны росписує іконами польскый іконописець. Мірослав Трохановскый з польского села Білянка із братом роблять в гуменьскій церькви і в тых днях. „Maльовав єм од дітинства. Залежыть од того, коли ся то в чоловіку пробудить. Я все знав, же вытварне уміня є моя судьба, же тото хочу робити,“ повідать Мірослав. Признавать, же іконы го нияк окремо не притяговали і хоць споминать, же дома мали іконы на стінах, но даякa тайна сила го до них тягала, але в тім часі іщі не знав, чом то є так. По середній умелецькій школі хотів продовжовати на высокій школі в Ґданьску, но нагода вырішыла іншак. Старшы сородникы вырішыли штудовати іконописаня. Попозерав на них, придыхнув, спознав і остав. Дакотры твердять, же іконоґрафія не є малярство. Міро з тым не є згоден і додавать, же є то шпеціфічна сорта кумшту. Є то теолоґія у фарбах, несе в собі глубокый змысел, велике богатство. Твердить, не выдумує нич нове, лем черьпать з історії, з дідовизны минулых поколінь.„Mожу їх наслідовати, aлe нелем сліпо копіровати, бо то є путь назад. Зато до каждого свого діла вношу і кус себе. Писаня ікон не може быти реліґійнов археолоґіов. Ікона мусить быти жыва.” Iконы в храмі мають своє місце, порядок. зображують пригоды. „Все мусиме брати до увагы інтерьєр храму, і ту сьме мусили роздумовати, як то вырішыме, але з выслідку мам радость, ” повідать і такой додавать, же умелець є самособов глубоко віруючій, ниґда не зачне роботу без молитвы, бо треба попросити o Боже пожегнаня а по роботі і подяковати. Векшына інтерьєру гуменьского храму, котрый є засвяченый св. Кірілови і Медіови, є уж у фарбах. Пописаня остатку білых стін бы могло братам Трохановскым тримати іщі дакілько місяців, но як они говорять – є то в Божых руках, як довго то буде тримати. Русин жыючій в Польщі приходить до Гуменного двараз в році, де робить од рана до вечера дакілько довгых тыжднів. Даколи роботу загамують іншы робочі повинности а даколи грошы. „Не дістанеме дотації, бо то не є памятковый храм, зато росписованя фінанцуєме переважно лем зо збірок,“ говорить Петро Гуменик, декан і справця Православной парохії в Гуменнім. Віруючі собі желають, жебы было готове чім скорше, но сам думать, же робота іщі потриме далшы 3 рокы. Дало бы ся і за два, але бою ся, же собі будеме мусити дати єден рік перерву і лем зберати пінязі,“ конштатує Гуменик. Korzár

◼◼ Miсто Пряшів мать третю найліпшу „вебсторінку“ Mісто Пряшів у катеґорії Найліпша сторінка міст за 2016-ый рік здобыло третє місце. Оцініня перевзяла з рук посланкыні НР СР Ерікы Юріновой пряшівска пріматорка Андреа Турчанова. Нову інтернетову сторінку місто спустило в авґусті т. р. Говоркыня Пряшова В. Кметоні Ґаздова повіла, же оцінена сторінка нукать єдну із найкомплекснішых інформацій, часто і над рамкы закона, веце новых функчности, окрем іншого і інтерактівне зображіня урядных годин МУ, котры візуалным способом зображує моменталну доступность канцеларії і касы МУ. Іноватівна є подля єй слов і чітачка тексту про слабовидячіх і сліпых з інштрументом на звекшованя тексту, наприклад про старшых людей. „Веце інформацій на вебі ся рядить правилом „три клікы“, то значіть, же глядана інформація є доступна по трьох „клікнутях“. Сторінка нукать і легшы одказы наприклад на дотації, розрахунок, петіції, список адрес в місті, ці нову перегляднішу електронічну урядну таблу,“ высвітлила Кметоні Ґаздова. Пряшівскый веб ся по но-

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

Традічныма торгами ся 18-го новембра зачали Дні міста Меджілабірці. Їх сучастьов была і ослава 72-ой річніці ослободжіня міста, святочный концерт дітей МШ, ОШ, ОУШ і ґрупы Лабірскы бетяре, вернісаж выставы фотоґрафій під назвов Природа в околіці міста - Так як то виджу я і выступліня Театру Александра Духновіча з Пряшова. Головный проґрам ослав продовжовав 24-го новембра в обрядовій сіни містьского уряду, де ся одбыло увітаня дітей до жывота. Дні міста завершыли в пятніцю 25-го новембра 2016 р.. У передвечур 72-ой річніці ослободжіня міста їх закінчіли споминаньом і пєтным актом кладжіня вінців ку памятнику павшых героїв. „Дeнь ослободжіня Меджілаборець навікы остане в памяти нас вшыткых. І орґанізованьом тых ослав ниґда нед забудеме на тых, котры ся своїма жывотами причінили о його ослободжіня і розвиток,“ повів пріматор Вішньовскый. Підвечур было на проґрамі выступліня гостюючого Театру Александра Духновіча з Пряшова, котрый в Домі културы увів комедію Хріста Бойчева Окресный шпыталь aбo Плуковникова жена. SITA

нічнов музиков, із компютерами. Розвивать софтвер і проґрамы. В 90-ых роках розвинув електроакустічный інштрумент Сампо. „Хоць Александер Мігаліч є нашым родаком, не є то барз знаме. Як кебы ся на Словакії в тім часі обявив,“ говорить директорка ММУАВ Людмила Штецова, котра ся з умелцьом спознала через Меджілабірчанку Татяну Пірникову. „Сьме барз рады, же го можеме представити в родиску. Презентацію його діятельства сьме перевязали з А. Варголом. Нашым заміром є представити людей, котры мають коріня в тім реґіоні і доказали просадити ся у світі. Вшытко тото, што надобыли на Словакії, однесли зо собов „вонка“ і доказали зурочіти. Досягли тото, што ся іншым не подарить,“ додавать. Умелець пришов назад до родиска по дакількох десятьрічах. „Moє родиско і моє походжіня є все зо мнов. Спроваджать ня дітинство і молодость. О тім, як позначіли мою творбу, бы мали говорити іншы. Я пересвідченый, же тото, што чоловік пережыв, все найде oдзыв в його діятельстві і творбі,“ говорить Мігаліч. „Є вельо електронічных інштрументів. Так вельо, же на них уж помалы нихто не знать грати. Хочу, жебы ся на акустічны інштрументы грало так як ся мать, зо смаком і радостьов. Грати і выробити при тім електронічный звук можете за помочі ног і педалів. Грате і такой модіфікуєте звук інштрументу. Навеце можете придати новы звукы. Із Сампом може грати будьякый акустічный інштрумент – флавта, саксафон, гуслі, фуяра... Інштрумент є універзалный. То є змысел інштрументу,“ высвітлює Мігаліч, як фунґує його музична „дітина“. Додавать, же такій сорті музикы ся в сучасности говорить мікс музік. „Mамe приступ на вшыткы Сaмпа по світі. Mожете там давати конфіґурації і награвати,“ доповнює. Ку сучасным шестьом скоро прибуде десять – 15 далшых. „Шкатула із Сампо апаратом є выроблена ручно, є складна і переносна, куфрик є в штандардній великости, котра ся змістить до ероплану,“ повідать Miгаліч. Назва Сампо походжать із северьской міфолоґії. У фіньскім епосі Калевала є то чудесный обєкт, котрый мав приносити щастя і богатство. Meджілабірьскы „зушкарі“ собі гру із Сампом могли і прямо выпробовати. Korzár

◼◼

вому зображує в респонзівнім дізайні, вдяка котрому го можуть хосновати у вшыткых тіпах мобілных заряджінь, таблетів і смартфонів, обсягує і перепоїня на соціалну сіть, причім видно і міряня навщівности. Нова є і сторінка школьского уряду а в сучасности ся дізайнує самостатна сторінка про Містьску поліцію. Выголошіня выслідків змаганя самосправ Словакії Златый ерб ся одбыло почас меджінародного конґресу ITAПA 2016 в Братіславі. „Головным цільом того змаганя під покровительством Унії міст Словакії є окрем іншого підпорити інформатізацію словацькых самосправ і оцінити вынятковы проєкты,“ додала Кметоні Ґаздова. TASR

◼◼

Дні міста Меджілабірці

Добра сполупраца Свідника з Ржешовом

Зачатком новембра т. р. пріматор міста Свідник Ян Голодняк підписав жадости о фінанчну підпору про два сполочны мікропроєкты в польскім місті Ржешов. Іде о проєкты в рамках Проґраму черезгранічной сполупраці „Interreg V-A Poľsko - Slovensko 2014-2020“ з области освіты молодежі і дорослых. Цільом першого проєкту є реалізація курзів про выбраных школярів основных і середніх школ в области інформачных технолоґій, конкретно творіня і адміністрація інтернетовых сторінок і блоґів а цільом другого є школіня робітників на охрану маєтку і особ, здравотницькых захранців і курз першой помочі. І через такы проєкты мають жытелі нашого міста шанцу на науку почас цілого жывота з цільом здобыти зручности і кваліфікацію, котру можуть хосновати на торгу роботы. Mісто Свідник мать із містом Ржешов барз добру довгорічну сполупрацу, в рамках котрой ся уж подарило зреалізовати пару проєктів. Найвызначнішым із них быв проєкт, в рамках котрого ся здіґіталізовало кіно в Домі културы. Віриме, же в рамках далшой сполупраці з окресом Ржешом будеме мочі в місті Свідник зреалізовати іщі много добрых і успішных проєктів. (msú)

◼◼ А. Мігаліч: Moє родиско і моє походжіня є все зо мнов Mузей модерного уменя Анді Варголы (MMУАВ) в Меджілабірцях приготовив про школярів і педаґоґів в містній основній умелецькій школі нетрадічны робочі ділні. Музичный інштрумент Сампо їм пришов представити творця Aлeксандер Мігаліч. Музичный складатель і педаґоґ А. Мігаліч є меджілабірьскый родак. Скоро 30 років жыє і робить у Франції в різных інштітуціах, орґанізує властный музичный фестівал. Робить з електро-

Стропков хоче підпорити турістічный рух

Водоєм Домаша, aрхеопарк у Крайознавчім музею в Ганушівцях над Топльов, Mузей Токаїцькой траґедії, стропковскый зоопарк і народны културны памяткы в Стропкові презентовало веджіня міста своїм партнерам на сполочный проєкт в области турістічного руху. Meджінародный проєкт є сполочнов актівностьов штирьох міст країн Вышеградьской штиркы. Oкрем Стропкова є в проєкті під назвов Підпора турістічного руху – можности сполупраці малых міст „V4“ про звышіня конкуренціїспособности залучене польске місто Ржешов, Miстна aкчна ґрупа Штернберско, через котру презентує ся місто Штернберк на Мораві, а Мадярьско заступлять Турістічный інформачный центер Нередьгаза. Ведучім партнером проєкту є самосправа Ржешова. Як інформовав говорця Стропкова Петер Новак, єдным із головных выступів проєкту буде вецеязычна публікація, котра буде презентовати основны інформації о турістічных атракціах, природнім і културнім богатстві вшыткых партнерів, яка на торгу дотеперь хыбить. Oд авґуста в окремых містах проходила серія конференцій заміряных на презентацію турістічного руху і выміну скусености в области турістікы. „Цiльом проєкту є звышыти конкуренціїспособность меншых міст з країн Вышеградьской штиркы через пропаґацію турістічного руху. Проєкт корешпондує з цілями „V4“ в области пропаґації турістічного руху. Домінантне місце мать підпора конкуренчного і іноватівного турістічного руху в реґіоні, як і підпора і пропаґація турістічного руху через „e-marketingu“. Зліпшіня служеб у тій области може прискорити господарьскый рост окремых міст. Oкрем того участны партнеры здобудуть зналости, як хосновати модерны формы в тій области, котра ся дінамічно розвивать,“ увела Ядвіґа Рибка з Oдділіня пропаґації і меджінародной сполупраці Уряду міста Ржешов. TASR

Ч. 22 2016

◼◼ 90 років обновліня Православія в Осаднім Православна парохія в селі Осадне приготовила 27-го новембра 2016-го року Праздник з нагоды 90-ой річніці од обновліня Православія в Осаднім, котре ся одбыло в сельскім храмі Вознесенія Господа. Ославы юбілея ся одбывали і на архієрейскій літурґії за участи Растіслава, архієпіскопа пряшівского і метрополіты чеськых країн і Словакії і Преосвященого єпіскопа Атанасія із Сербії. У церьковній матріці села ся пише, же жытелі села Oсадне были при його основаню коло 1543-го року православного віросповіданя і русиньской народности. Но у 1726-ім році тогдышній православный духовный без згоды своїх віруючіх підписав унію з Римом. І точно о 200 років пізніше, у 1926-ім році, Oсадняне ся знова навертають до Православія. По 90-ох роках хочеме тоту подію ославити вєдно із найвысшым представительом Православной церькви в чеськых країнах і на Словакії, метрополітом Растіславом і сербскым владыком Атанасійом, котрый є і духовным сыном св. Юстина Поповіча. Зато, же юрісдікчно наша теріторія належала товды під справу Сербской православной церькви, св. Юстін Поповіч ту быв на місії. -ред-

◼◼

Oаза оддыху в улічскій долині

Вдяка підпорі Надації Екополіс в рамках ґрантового проґраму Зелены оазы 2016 здобыло село Уліч ґрант в сумі 4 тісяч eвр на реалізацію проєкту „Зелена загорода – нове огнивко в ретязці комуніт“. Iдe o управу загороды нашого Комунітного центра в Улічу. Нашым заміром і хотіньом є пробудити і у молодой ґенерації інтерес о роботу, вытваряня робочіх навыків і будовати місце зближованя, сполочной одповідности, оддыху і одпочінку. За помочі дітей і їх родічів, добровольників, гасичів, пензістів, нашых фотбалістів і вшыткых людей доброй волі ся схоснована плоха змінила на непознаня. Під їх руками выросла в єдній части оддыхова зона, де є скалка, oкрасны стромикы і алтанок на посиджіня. В другій части ся находять надземны загоны, де ся буде садити зеленина. Є приготовлене і місце на хованя заяців. Головно діти ся уж днесь тішать на новы прибыткы, котры ту будуть і їх заслугов. Вшыткы навщівници центра бы ся мали о парк старати так, жебы ся про них став місцьом зближованя і сполочной одповідности. Віриме, же дякуючі тому проєкту ся подарить ожывити і зміцнити одношіня міджі людми взаємно – повідать староста Уліча Ян Голінка. Podduklianske novinky

◼◼ Буде в Гуменнім лавка через ріку Лаборець? Нa недавнім засіданю Містьского заступительства в Гуменнім посланці окрем іншого говорили і о Інвестічнім плані на 2017-ый рік. Посланець Мілош Мерічко хотів до того документу зачленити aтуалізацію проєктовой документації лавкы через ріку Лаборець про пішых і біціґлістів. „Дістали сьме до поштовых скринок уж другу петіцію Гуменчанів, головно людей жыючіх на сідліску під Соколейом, Валашківцях aбo робітників промысловой части на Ясеновскій уліці, котры бы хотіли до інвестіцій залучіти лавку через Лаборець, котра бы мала од той промысловой части выйти ку змимному штадіону і накупному парку,“ увів посланець з тым, же проєктова документація є на столі уж од 2004-го року. Бывше веджіня ся подля його слов на тоту лавку намагало здобыти фінанції з чуджіх жрідел, але неуспішно. „Tота лавка є тыж сучастьов нашого схваленого проґраму господарьского і соціалного розвитку містаГуменне на далшы рокы,“ доповнив Meрічко. „Маме ту міст, котрый іде через ріку, дале маме далшый пішый міст. О што іде в проєкті – поставити даяку лавку, жебы там быв третій міст. Я ся прошу, кідь така лавка была напроєктована на 670 тісяч, та ці їх теперь возьмеме і не зробиме вшыткым людям ходникы а зробиме лавку про тісяч людей,

iнфо РУСИН котры суть підписаны,“ реаґовала пріматорка Вальова. „А не можеме поставити лавку, бо дахто на ній упаде, буде ся кывати... Днесь то мусить быти міст. А то буде стояти іщі веце, жебы сьме поставили третій міст о 120 метрів дале як теперішній міст“ доповнила Вальова з тым, же як выйде така вызва на еврофонды і буде мати о лавку інтерес векшына жытелів міста, не відить проблем жадати фінанції. Dnes24.sk

◼◼

Історічный семінарь злучів Земплін

Oдборный історічный семінарь о захрані і пропаґації історічных памяток в реґіоні злучів довєдна цілый Земплін. 26-го новембра т. р. у просторах Вігорлатьского музея, в гуменьскім каштелю зышла ся комуніта любителів історії із вшыткых кутів реґіону. У трьох блоках одзвучали лекції о реконштрукчных роботах на градах Ясенов, Бреков, Винне і Тібавскый градок в Підгороді. Участникы ся дізнали інтересности о каштелях в Гуменнім, Михалівцях, Требішові, Сеннім, але і заникнутых каштелях у Вранові над Топльов і Товарнім. Не хыбила тема о церькви із середньовіку із Вранова, о Гаморьскім научнім ходнику, о старых картках Снины ці обнові деревяных храмів в Земпліні. Професор Ян Шафін із Православной богословской факулты Пряшівской універзіты в Пряшові выступив із лекціов o ужгородьскій унії і єй впливі на конфесіоналный розвиток на выходній Словакії. Любителів історії в Гуменнім і в Михалівцях сімболічно споїло положіня вінців ку памятнику жертвам воєн в єднакім часі на цінтері в обидвох містах. Korzár

Інформачный сервіс

Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць децембер 2016 7-го децембра 2016 Ковалі (Велика сцена, 19.00 год.) Пєса сербского автора Мілоша Ніколіча є абсурднов, місцями терьпков комедійов, котра вас заведе до ковальской ділні, десь в Німецьку. В ній ся десяткы років по войні стрічають трьоми ковалі, бывшы вояци, котры вдяка „службі отцюзнині“ проплели свої долі і свої роды. Каждый забеспечів свого потомка і наслідника свойой кузні. Но як раз тота реалность їх по роках дожене до безнадії і выжадать собі їх стрічу. Но кому властно іщі потрібны ковалі і їх кузні? Чекать на вас много запліток і розузлінь. 15-го децембра 2016 Бісы (Велика сцена, 19.00 год., предпремєра) Анотація ку пєсі в статі під назвов У Духновіча одпремєрують Бісы. 16-го децембра 2016 Бісы (Велика сцена, 19.00 год., 1-ша премєра) 21-го децембра 2016 Бісы (Велика сцена, 19.00 год., 2-га премєра)

РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА ДЕЦЕМБЕР 2016 2.12.2016 – пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 3.12.2016 – субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Народностный калейдоскоп 20.00 – 21.00 Клуб особностей 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 4.12.2016 - неділя 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 22.00 – 22.30 Літературна релація 22.30 – 23.00 Музика народностей 5.12.2016 – пoнедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины 7.12.2016 - середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 8.12.2016 – четверь 19.00 – 20.00 Народностный калейдоскоп 9.12.2016 - пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 10.12.2016 - субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 21.00 – 21.30 Подобы жывота 21.30 – 22.00 Русиньска гітпарада 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 11.12.2016 – нeділя 21.00 – 22.00 Клуб особностей, репр. 22.00 – 22.30 Літературна релація 22.30 – 23.00 Музика народностей 23.00 – 24.00 Народностный калейдоскоп, репр. 12.12.2016 – понедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины 14.12.2016 - середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особностей 15.12.2016 – четверь 19.00 – 20.00 Бісіда НЕВ 16.12.2016 – пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 17.12.2016 – субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы

20.00 – 21.00 Народностный калейдоскоп, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 18.12.2016 – неділя 09.00 – 10.00 Літурґія ПЦ, Михалівці 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр. 22.30 – 22.30 Літературна релація 22.30 – 23.00 Музика народностей 19.12.2016 – понедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины 21.12.2016 - середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 23.12.2016 - пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 24.12.2016 – субота 20.00 – 21.00 Бісіда НЕВ, репр. 21.00 – 21.30 Подобы жывота, репр. 21.30 – 22.00 Русиньска гітпарада, репр. 22.00 – 23.00 З розгласового архіву 25.12.2016 – неділя 21.00 – 22.00 Клуб особностей, репр. 22.00 – 22.30 Літературна релація 22.30 – 23.00 Музика народностей 26.12.2016 – понедільок 18.15 – 18.40 Святочный проґрам 28.12.2016 - середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особностей 29.12.2016 - четверь 19.00 – 20.00 Бісіда з НЕВ 30.12.2016 – пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 31.12.2016 – субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Народностный калейдоскоп 20.00 – 21.00 Бісіда НЕВ: Літ. релація, репр. 21.00 – 21.30 Подобы жывота 21.30 – 22.00 Музика народностей 22.00 – 23.00 З розгласового архіву

З домова

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

100 років од траґедії у Выдрани Железнічна траґедія з дотеперь із найвысшов кількостьов жертв на теріторії днешньой Словакії ся стала перед 100 роками. Перед выгыбков у Выдрани коло Меджілаборець 26-го септембра 1916-го року до себе набуряли два влакы. Єден віз раненых вояків, другый цістерны з бензином і зреквірованых конів. Oфіціалны даны наводять, же при тім великім карамболі згоріло і загынуло 140 людей і 80 конів. Но прямы участници негоды, котры тоту катастрофу пережыли, говорили о дупльованій кількости жертв. -акузЧленове Клубу приятелів желізніць выходной Словакії собі тоту траґічну подію припомянули памятнов таблов, котру 19-го новембра т. р. одкрыли на будинку меджілабірьской желізнічной штації у трьох языках – словацькім, русиньскім і німецькім.

Штрека была вытяжена Велика война ся найвеце проявила на северовыході днешньой Словакії. По желізнічных штреках і штаціах Земпліна барз часто ходили влакы з войском, муніціов і матеріалом. Ту ся, подля того, яка сітуація была на фронтовій лінії, выкладало і сходили ся войска перед одходом прямо до боя. „У тім часі желізнічна штація в Меджілабірцях повнила вызначну роль, непорівнательно векшу як в сучасности. Беручі до увагы потребу переконаня гребеня Карпат у напрямі на Лупків, ся ту до влаків припрігали рушні, зброїли і стримовали ся войска, робили ся транспортны маніпулації і россяглый посун,“ повів Каміл Кочішко, председа Клубу. Россяг транспорту быв высокый, як і пожадавкы на желізнічный персонал. „Не было то нич незвычайне, же люди были в службі з мінімалныма перервами і дакілько днів. Терпіла і якость ходу технічных заряджінь. Тото вшытко ся не могло не проявити і підписало ся під желізнічный карамбол,“ додав. Выясньованя і слідованя не указало, што точно тот карамбол запричінило. Може вшыткы членове влакового персоналу другого влаку при тім не загынули...

Iнформачне ембарґо O величезнім влаковім нещастю сперед сто років є все барз мало інформацій. „Ідея осадити памятну таблу тій події ся зачала формовати до конкретных уваг дас перед десятьома роками, кідь Йозеф Ґулік мол. у книжці Желізнічны негоды на Словеньску першый раз книжно спрацовав

матеріал, здобытый архівным досліджіньом. До того часу сьме мали о тій негоді лем неясны і неконкретны інформації,“ приближыв Каміл Кочішко. Далшыма інформаціами о павшых вояках приспіли Мартін Дробняк із Клубу воєньской історії (КВІ) Бескиды і желізнічарь Юрай Дюрчек із матеріалами з добовых желізнічных роченок. „Затля сьме не натрафили на жадны документы о тім нещастю. Знаме о нім лем з добовой пресы. В даных арґументах о жертвах суть розділности. Суть од 30 по высше 200. З істотов знаме, же суть похованы на войновім цінтері у Выдрани. Воєньска справа уділила на негоду інформачне ембарґо. Думаме, же веце інформацій здобудеме досліджіньом в архіві у Відні, де ся істо находжать справа з досліджіня,“ повів історік Дробняк. „Загынула ціла влакова чата другого влаку, котрый набуряв до шпытальского влаку. Были там рушньоводічі, їх помічници, курічі, гамовници, бо влакы были гамованы ручно. Одгадує ся коло 15 – 20 людей,“ уточнив Кочішко. По тій негоді желізніці завели знижену швыдкость і звышены процента на гамованя. Подля Кочішка мать памятна табла в першім ряді документачну роль. „Слідуєме ньов основны лінії сімболікы - як людьско-траґічну, меморіано-паціфістічну і як реґіоналну подію. Хочеме тым назначіти, же тоты, котры при тій катастрофі пришли о свій жывот, были в першім ряді люди, не залежыть на тім, на котрім боці бойовали, ці были добры, ці были планы, якы мали погляды і якы чіны выконали. Остали по них гробы без мена. І они так остали навікы „незнаныма“, додав.

Факты – што ся стало

У віторок 26-го септембра 1916-го року коло Меджілаборець до себе набуряли два влакы. Своїма наслідками тота траґедія переконала вшыткы дотогдышні, котры ся ту на словацькій тер ітор і ї с тали. Oфіціалны даны наводять, же при траґедії згоріло і загынуло 140 людей і 80 конів. Но прямы участникы, котры к а т а с т р о ф у пережыли, бісідовали о дупльованій кількости жертв, што бы тоту подію посунуло аж на перше місце в рейтінґу наслідків.

Нещастя ся тодыль стало на двоколяйовій головній штреці, котра вела з Будапешту через Словеньске Нове Місто, Гуменне, Меджілабірці і дале через Лупківскый перевал до кріпости Пшемысел. Тота штрека была наступным злучіньом австроугорьскых армій проти Росії і про кріпость Пшемысел.

Вызначна штрека У 1914-ім році ся по тій штреці перевозили стотісячі вояків у тісячках влаків із воєньскым матеріалом, а тадыль ся по поражці коло Львова знова валила поражена австрійска армія назад до Угорьска. Штрека з Меджілаборець ку Лупківскому перевалу досягує значне підвышіня (высше 30 проміле) aж по самый верьх - Лупківскый тунел, котрый днесь лежыть прямо на словацько-польскій державній граніці. І самы Meджілабірці были барз вызначнов штаціов із множеством робітників а в депі стояло приготовленых на службу до 150 парных рушнів, бо каждый єден тяжкый влак через лупківскый тунел мусив мати аж штири рушні, жебы выліз на верьх. Такый тяжкый і густый транспорт тримав скоро через цілу войну.

Везли ся цістерновым влаком У віторок 26-го септембра была на польскім боці в Лупкові забава. Запросили на ню желізнічарів і вояків з Меджілаборець. На тоту забаву ся їх выбрало дакілько сто, міджі нима і веце высокых функціонарів штації. Были міджі нима і надорожный велитель „Szemere“, желізнічны урядници Карпаты, Немесані і предноста штації Вербовскый, котрый взяв зо собов і свойого 6-річного сына. Забава на польскім боці ся передовжыла до 21-ой годины. Вытанцьована сполочность наступила до влаку, котрый ся складав із девятьох цістерен, якы были наповнены бензином, і вісемнадцятьох вознів зреквірованых воєньскых конів. Цістерновый влак ся погнув на штреку в напрямі на Меджілабірці дас десять минут за шпытальскым влаком, котрый віз дакілько

Ч. 22 2016 сто раненых а в задній части мав возні обсаджены войновыма інвалідами.

Не загамовали

Штрека ся зачінать наремні схыляти такой в тунелі за штаціов Лупків а влакы, в тім часі ручно гамованы, потребовали на свою обслугу велику кількость гамовників. Подля одповідных таблічок были про тоту етапу становлены процента на гамованя з чіслом 27%. Рушньоводіч на челі воєньского влаку по выході з тунела збачів, же влак зачінать незвычайно звышовати швыдкость. Зато зачав парнов пищалков давати знати гамовникам, жебы утяговали ручны шлайфы. Наперек тому ся швыдкость влаку все звышовала. В околітых лісах ся озывало писканя рушнів – приказ про гамовників, жебы іщі міцніше притягли шлайфы, aлe влак ся гнав все скоріше.

Фаталный карамбол Безнадійна намага, тота была даремна і скінчіла ся перед штаціов Выдрань в моменті, кідь слабо гамованый цістерновый влак набуряв на конець шпытальского. Ку наремному наразіню дішло швыдкостьов коло 100 км/г. Возні і рушні ся нагромадили на себе, на тото вшытко ся розляв бензин із розбитых цістерен і обидва влакы такой захватив пожар. Огень до далека освітльовав країну а долинов ся розлігало наріканя раненых і умераючіх. На місце нещастя такой были залармованы помічны влакы і войско, але ку горячім влакам ся не дало ани лем приближыти. Бензин ся розляв і до потока Maґура, притоку рікы Лаборець, і горіла ціла долина. Тілько го было в ріці, же спалив вшыткы крякы і стромы поздовж берега. Руіны горіли довгы два дні. І не оставало інше, лем чекати, покы вшытко згорить а потім біланцовати.

Траґічна біланція Із шпытальского влаку ся захранили лем двоми вояци з передніх вознів. Вшыткы остатні згоріли. З воєньского влаку з цістернами окрем предносты штації Вербовского і адюнкта „Ilyesa“ не пережыв катастрофу нихто. Першого із названых нашли на штреці з розбитов лебков а другого із поламаныма руками, ногами. Транспорт на штреці мусили перервати на вісем днів, покы ся подарило одпрятати вшыткы руіны. Небогых вояків, спаленых на попіль, поховали на цінтері коло Выдрани. Нaслідовала комісія за комісіов і досліджованю не было кінця-края. Aлe вшыткы, котры бы могли холем дакус приспіти до обясніня причін, были мертвы. Єдины двоє спасены із слабо гамованого влаку лежали тяжко ранены в шпыталю. Комісія наконець доспіла до заключіня, же головна причіна нещастя спочівала в недостаточнім гамованю влаку. Выслідком было наряджіня такой звышыти потребне гамовне проценто про влакы выходячі з Лупкова долов до Меджілаборець з дотогдышніх 27 нa 35%. Жрідло: книжка Й. Ґулікіка мол.: Železničné nehody na Slovensku, Korzár, Фото таблы Владимір Противняк.

iнфо РУСИН

З домова

Лабірчанка на стрічі по 9-ох роках

„Уж веце раз за мнов, як ведучов співацькой ґрупы Лабірчанка, пришли єй бывшы членкы з тым, жебы єм скликала стрічу, бо од нашой послідньой стрічі минуло уж девять років. Мушу повісти, же і я на то уж не раз думала і хотіла єм таке сполочне стрітнутя зорґанізовати, але трабало фінанції, котры єм не мала. Но пришло мі на мысель, зайти за пріматором міста Меджілабірці Інж. Владіславом Вішньовскым і попросити го о поміч. Так єм і зробила і зажыла приємне несподіваня. Пан пріматор, котрый знать о діятельстві нашой ґрупы, бо і в минулости робив на Містьскім уряді, мі повів, же стрічу Лабірчанкы треба скликати, бо она собі за свою роботу тото заслужыть і приобіцяв помочі“. Ш. Смолей, фото А. Кузмякова Тоты слова у своїм приговорі на початку незвычайного і милого стрітнутя членок бывшой співацькой ґрупы Лабірчанка повіла Павлина Ґреґова, довгорічна ведуча ґрупы. І так 9-го новембра того року ся в готелі Лаборець у Меджілабірцях одбыло тото миле несподіваня і довго очековане стрітнутя Лабірчанкы по 9-ох роках, на котрім вшыткых участных привітала ведуча ґрупы П. Ґреґова, меджі нима і пріматора В. Вішньовского, котрому подяковала за вшытко, што про дану стрічу зробив. У своїм приговорі оцінила роботу співацькой ґрупы за 15 років єй діятельства. При добрій гостині, котру даровав Лабірчанці пріматор міста, наслідовало довге і прекрасне споминаня окремых членок на їх довгорічну сполочну роботу на окремы выступліня ґрупы. Окрем ведучой ґрупы П. Ґреґовой, на стрічі брали участь Гелена Войткова, Гелена Дуранікова, Марія Баранкова, Гелена Лапішакова, Марія Грінькова, Марія Джупінова, Олґа Байцурова, Гелена Ґіцова, Марія Смолейова, пріматор Меджілаборець Владіслав Вішньовскый, довгорічный музикант Лабірчанкы Михал Добда (позн. АК: супроводив ґрупу на акордеоні цілых 15 років) і автор многых співанок Штефан Смолей (позн. АК: написав про Лабірчанку найвеце текстів співанок, ку котрым мелодію зложыв М. Добда – обидвом авторам вышов у тім році співанковый збірник під назвов Аж ся під Камянов..., котрый быв

уведженый до жывота почас тогорічного Фестівалу културы і шпорту в Меджілабірцях і святочного одкрытя памятной таблы на Домі културы в Меджілабірцях з нагоды 25-ой річніці Світового конґресу Русинів). На споминаній стрічі хыбили іщі членкы Анна Команова, Марія Груба і Люба Демкова. Вшыткы участникы стрічі собі минутов тиха учтили памятку небогых членок Лабірчанкы Марії Ґаздовой, Марії Семанцьовой, Ірены Колцуновой, Юлії Салаковой, Марії Бомберовічовой, Марії Бурдовой, Катарины Ребейовой і авторів текстів співанок Івана Кіреша і Анны Галчаковой. Ку колектіву Лабірчанка ся на стрічі із щірым словом пригварив і пріматор Л. Вішньовскый, котрый окрем іншого высловив своє желаня, жебы ґрупа Лабірчанка знова продовжовала у своїм діятельстві – своїм співом і гуморным словом. Вшыткым членкам і музикантови подяковав за довгорічну роботу і передав Дяковный лист міста Меджілабірці, дарунок і красну квітку. А Лабірчанка за красне оцініня, поміч і підпору ся пріматориви одвдячіла прекрасным співом – многыма співанками, з котрыма выступали не лем на домашній сцені ці в околіці реґіону, але і в далшых містах на Словакії і за граніцями нашой країны. Брали участь на різных фестівалах, многых конкурзах, де веце раз здобыли перше ці друге місце, выступали на події Вечур народностных меншын в Кошыцях, веце раз і в словацькій телевізії і розгласі – у высыланю про Русинів, наспівали і выдали ЦД.

Розговор

iнфо РУСИН

Ч. 22 2016

Жывы свідкове русиньской дідовизны в нашім музею Під таков назвов сьме в недавнім – 20-ім чіслі Інфо Русина опубліковали росповіді нашых старшых Русинів, головно 99-річного Андрія Латту, котрый першыраз навщівив Словеньскый народный музей - Музей русиньской културы (СНМ – МРК) в Пряшові і тым ся став у єствованю нашого музея його найстаршым навщівником. -акуз-

Пані Жідикова, мате на собі облеченый прекрасный шамброньскый крой, вызерате в ним як молодіця...

Гей, тот крой мі вышыла моя старша сестра по смерти мойого мужа, а то перед 34 роками. Втоды єм была барз смутна і думала єм, же ня в ним скоро поховають а як видите, жыю і молю ся ку Пану Богу...

Гварите, же сьте уж мали 90 років, як собі споминате на свої рокы дітинства? Од дітинства сьме вшыткы дашто робили. Спочатку, як сьме были меншы, пасли сьме гускы а потім і статок. Я была наймолодша із семеро дітей та єм дость довго пасла, бо уж не было молодшого од мене. До школы сьме ходили, мали сьме Букварь і руськых учітелів Кульбабу і Ґерецмана, котрый потім ішов до Левочі ку православным, бо нашой ґрекокатолицькой школы уж не было. А як єм мала 16 років, та ня в юлі выдали, бо в 1943-ім році была война а мі дома гварили, же кідь хлопців побють та потім што буде... І так єм пристала на выдай.

Як сьте жыли через войну і по ній?

За скоро 10 років (10-ый юбілей ославить музей в будучім 2017-ім році) свого єствованя ся СНМ – МРК у Пряшові выпрацьовав на інштітуцію, котра притягує не лем одборну публіку, але і обычайных людей, котры суть будь самы Русинами або людей, котры ся інтересують о русиньску културу, історію ці літературу. Суть то люди різных віковых катеґорій - од дітей з матерьскых школ, школярів основных школ, штудентів середніх ці высокых школ аж по людей продуктівного віку ці пензістів. Як повідать директорка музея ПгДр.Олґа Ґлосікова, ДрСц., каждый навщівник є про них цінный. А кідь русиньскый музей навщівить особа старша як 80 ці 90 років, о то є така стріча цінніша, бо то є катеґорія людей, котра своїм віком, жывотныма скусеностями і споминаньом фактоґрафічно обогатить тот музей а тым і його будучіх навщівників. Тым обогачіньом суть жывы награвкы інтересных росповідей людей, котры своїма жывотныма пригодами документують і доповнюють історію Русинів на конкретных прикладах. Так то было при стрічі із 99-річным Андрійом Латтом, але і при навщіві далшой цінной особы – 90-річной Гелены Жідиковой, котра навщівила музей. В попереднім чіслі новинок сьме вам обіцяли, же як раз єй росповіданя надрукуєме в далшім чіслі нашых новинок, што днесь і реалізуєме. Пані Гелена Жідикова, роджена Бобульска, народила ся 6-го юла 1926-ім році в Шамброні, окрес Стара Любовня а теперь жыє коло родины в Пряшові. Як сама повіла, русиньскый музей є про ню штось подобне, як красне споминаня. Споминаня на єй дітинство, на молоды рокы, на тяжкы войновы часы, але і на часы в котрых ся уж людям жыло ліпше. Бісіду із Геленов Жідиковов публікуєме заслугов директоркы музея О. Ґлосіковой, котра тот інтересный розговор записала.

При переході фронты пришли Німці до села, з нима ся дало як-так выходити. Но найгірша была єдна ніч, в януарі 1945-го року, кідь вшыткы Шамбрінці были в навколишніх горах. За тоту нещастливу ніч было наше село выпалене. На єднім кінці зостали лем три домы а на другім кінці дас вісем. Остала фара і церьков, зато ся і на фару, яка была велика, прихылило дость людей. В церькви были лем облакы попуканы. І там люде нашли стріху над головов, під котру ся спрятали. Тяжко было, но даяк сьме то пережыли. В роках 1945-1947 сьме жыли в селі Ломнічка, в домі по німецькых евакуантах. Бояли сьме ся там остати дале, бо сьме раховали з тым, же кідь ся Німці вернуть до своїх домів, де потім будеме жыти. По переході фронты ся гварило о тім, же лем нас до Руська дати. Пізніше ся так і стало... В марці 1947-ім році ...

Як споминате на тоты часы жывота на Україні?

Моя родина з малым сыном сьме ішли влаком із Плавча до СССР, до Ровеньской области, до села Мартіновка. Там ся нам народило і дівча. Пережыли сьме там скоро двацять років жывота, покы ся нам подарило вернути назад домів, на Словеньско. Не было нам там легко, мали сьме 1,8 гектаря - рунклю, тендеріцю і бандуркы... Муж мі гварив, же іщі ани другу ногу не мам на постелі выложену а уж сплю. Ани ся не было чому чудовати, бо дома сьме мали і ґаздівство, статок, загороду і вшытко было треба коло дому і на полю поробити...

Коли сьте ся вернули домів на Словеньско і як ся вам водило?

На Словеньско сьме ся вернули в новембрі 1966-го року без ничого. Як оптанты сьме пришли о маєток і обчанство. Як сьме ся вернули, так сьме обстали, же наш маєток належав іншым. Село было по войні наново выбудоване штатом

а мы оптанты од нашого Чеськословеньского штату не мали ниякой помочі. Жебы сьме ся могли будовати, так сьме одышли на роботу до Прагы. Там єм стрітила отця Лявинця, якый потім быв єпіскопом, з котрым сьме собі писали до послідніх хвіль його жывота. Познала єм і отця Маріяна Поташа, Василя Гопка, П. П. Ґойдіча. Як єм мала дас 10-11 років, пасла єм коровы а єпіскоп Ґойдіч быв у нас в селі. Я лишыла коровы і пішла єм ку ньому. Потім нас дітей отець духовный в школі скушав з реліґії. Я одповідала і за одповідь єм од нього дістала книжку, образкы і Жызни Спасителя, котры мам доднесь. Фурт ся ку ним молю.

Не споминали сьте свого мужа...

Мій муж Петро Жідик народив ся 22-го апріля 1918-го року в Шамброні. Він умер іщі 15-го децембра в 1982-ім році в Шамброні. Походив із семеро дітей як і я, але вшыткы сьме добрі нажывали. Мій сын і муж, кідь сьме ся вернули на Словеньско, не хотіли іти бывати до міста, до битовкы, та сьме ся будовали. Зясь сьме ся натрапили і на ґаздівстві і на ставбі, але єм ту а ани не знам як єм тото вшытко пережыла...

Теперь сьте в нашім музею, як ся вам любить?

Так ся мі любить, лем собі думам, же мать копу хыж а то треба вельо платити. А мы Русины такы бідны. Маме русиньскы новинкы а я вшыткы чітам, бо не можу лем єдны.

У вашім жывоті было штось таке як наш музей?

Ні, таке єм не зажыла. Як єм жыла на Україні, вы знате як там церькви ліквідовали і іконостасы. Я собі думала, же уж ниґда до того не придеме так, як сьме мали. А нам так Бог поміг, же сьме пришли, маме священиків, єпіскопів, церькви, та за тото вшытко і за свій жывот Богу дякую. Бо знате, я не просила довгый жывот од Бога, але кідь мі го даровав та за нього теперь дякую. Я не знала Акафіст, першыраз єм была на одпусті в Чірчу і там єм го чула, там втоды быв і отець Поташ і місіонарі. Подумала єм собі, якы то красны одправы а теперь їх уж маме і в нашій церькви, де і я ходжу.

Якы їдла сьте їли найчастіше?

Бандуркы з молоком а дотеперь не хочу їсти мясо в пятніцю. Мясны їдла сьме найвеце варили і їли з поливкы. А як была закалячка, та сьме варили капусту, пражыли шкваркы. І сусіды были закликаны на гостину, бо то вам гварю, же даколи люде были приємнішы. А теперь каждый горі ніс двигать. А не маме чом двигати, мали бы сьме дяковати за то, што нам Бог дожычів. Я доднесь слава Богу їм вшытко. В моїй родині молоды варять і зять добрі варить. Три раз на день беру лікы, та не можу нич остріше выпити, ани пів штамперлика. Є то добрі, як чоловік познать вшытко, бо кідь познам біду та знам, што є ліпше і тяжше. Як бы єм не познала бідоту та як бы єм знала, што добре а што плане. Я за вшытко Господу Богу дякую.

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

Култура

ПУЛС выдав русиньскы колядкы Піддукляньскый умелецькый людовый субор (ПУЛС), єдиный на світі професіоналный русиньскый фолклорный ансамбель лем кінцьом минулого рока выдав в рамках святкованя 60-ой річніці од свого заснованя албум під назвов Заспівайме собі. В тых днях приходть ПУЛС із новостьов. Його прихылници будуть годны в обробліню нашого ансамблю выслухати собі русиньскы колядкы. П. Медвідь Щедрый вечур є назва нового рождественного албуму, котрый приготовив про своїх слухачів ПУЛС. На албумі находить ся вісем русиньскых колядок, міджі іншым і такы знамы як В Віфлеємі новина, Нова радость стала ці Небо і земля. Албум обсягує і бонусову колядку – по русиньскы заспівану, ноторічно знаму, оріґіналну австрійску коляду в авторстві Йозефа Мора і Ксавера Ґрубера Тиха ніч. О музичны обробкы ся на албумі постарав Юліюс Селчан, котрый на албумі і діріґовав, інштрументацію зробив Мілош Веверка, співанкы на албум выбрав умелецькый директор ансамблю Юрай Швантнер. „Щедрый вечур – день, на котрый ся вшыткы тішать, бо дні Рождества суть тоты найкрасшы свята рока. Час покоя і любови, коли за облаками політують сніговы влочкы, всяды навколо нас уж чути пахоту щедровечірніх їдел і капустніці. Поломінок рождественной свічкы, пахота меду ці часку

вытваряють маґічны і незабытны хвілі. Світелка на рождественных стромиках зогрівають нашы сердця і вшыткы собі в кутику душы жычіме, жебы тоты свята тримали вічно… Ожывають стары традіції. Рождественна мелодія ся закрадать до нашой мысли і сердця і вытварять покійну атмосферу. До той святочной погоды хочеме вступити і мы – членове хору і орхестра Піддукляньского умелецького людового субору нашым новым ЦД – Щедрый вечур і зажелати Вам, милы нашы слухачі, красні і приємно пережыты хвілі при його слуханю.“ Такыма словами пригварять ся на буклеті албуму слухачам ансамбель Як про нашу редакцію потвердив Матуш Яшко, манажер ансамблю, ПУЛС буде албум презентовати і нажыво. Представліня буде повне колядок з ангелами, пастырями і кралями і несе ся в духу народжіня Божого Сына. Під діріґентьсков тактовков Юліюса Селчана, в режії Ярослава Моравчіка і в професіоналнім умелецькім проведжіню інтерпретів

ПУЛС-у будете мати можливость пережыти моменты радости, покоры і умелецького зажытку. Першый раз лем про запрошену публіку ПУЛС одпрезентує свій проґрам 15-го децембра 2016-го року. О термінах про верейность, котры бы мали быти в януарі 2017-го року, вас будеме інформовати. Албум Щедрый вечур собі можете купити в будові Театру Йонаша Заборьского в Пряшові, припадно обїднати: телефонічно на чіслі +421 0918 182 791, імейлом на manager@puls-slovakia.sk. Ціна албуму є 8 €.

В Михалівцях і по русиньскы В Містьскім културнім центрі в Михалівцях ся 14-го новембра того року одбывала прекрасна подія – VI-ый річник фестівалу під назвов „Na Zempľiňe tak…“. Я. Фецуш, фото І.Чіжмарь В богатім културнім проґрамі выступили фолклорны колектівы і ґрупы, домашні і зо шырокой околіці, але і гостючій колектів з Україны. Вшыткы принесли зо собов дашто свойого властного, з чім презентовали традіції того свого реґіону. Інтересным ожывліньом і обогачіньом інтересного проґраму было выступліня Михалівскых геліґонкарів. На сцені зазвучала розмаїтость і богатство красных колядок і віншів, котры суть сучастьов земпліньского реґіону. В земпліньскім реґіоні жыє і немало нашых

Русинів, котры так само были неодділнов сучастьов передрождественного проґраму, в котрім звучали русиньскы колядкы і віншованя. На позваня председы Обчаньского здружіня Михалівскых геліґонкарів Душана Сконца (члена Русиньской оброды на Словеньску, єй містной орґанізації у Свіднику), на фестівалі брали участь і гості зо Свідника, председа споминаной свідницькой орґанізації Ярослав Фецуш і довгорічный етнолоґ і фолклоріста Іван Чіжмарь, котры ся позітівно высловили на орґанізованя цілой події. „Было то барз потішуюче позерати і слухати тоту прекрасну розмаїтость фолклорных традіцій - по земпліньскы, по словацькы, по україньскы, але главні по русиньскы“.

В театрі Духновіча одпремєрують Бісы Як є звыком шторік, в децембрі Театер Александра Духновіча принесе на сцену свою другу премєру в тогорічній театралній сезоні. Буде то премєра в нашім театрі і режісерьска, бо Бісы режірує Браніслав Мазух, котрый першыраз співпрацує з нашым професіоналным театром. П. Медвідь На 16-го децембра є напланована премєра пєсы, котра выникла на мотівы твору єдного із найвызначнішых російскых літературных класіків. Театер на тот раз принесе на професіоналну сцену Бісы од Фйодора Михайловіча Достоєвского. Бісы належать міджі Достоєвского остатні два великы творы, котры написав на кінцю свого жывота. По політічнім романі Бісы, котрый говорить о зничуючій силі анархізма і нігілізма, в котрім антіціпує приход соціалізма і його дослідкы, Достоєвскый написав вже лем Братів Карамазовых. Режіровати в Театрі Александра Духновіча дістав по першый раз можливость Браніслав Мазух. Родак із Новых Замків діє в Чехії. Там закінчів режію

і драматурґію на Катедрі алтернатівного і лялькового театру Театралной факулты Академії музичных умень в Празі. Мазух співпрацує з чеськыма і польскыма театрами. „Демоны вышли з чоловіка і ввошли до свинь. Ціле стадо ся вергло з берега до озера і затопило ся… А народ ішов посмотрити, што ся стало. Пришли ку Ісусови і нашли чоловіка, з котрого вышли демоны. Він сидів коло Ісусовых ніг облеченый і здравого розуму. І острашыли ся,“ цітують творці пєсы Євангеліє од святого Лукы. Бісы суть припадовов штудіов бунту молодых – тайного общества анархістів, котры в малім провінчнім царьскім містечку выкличуть при пробі о сполоченьскый переворот кырвавы непокої. „Позерателі стануть свідками оповіданя того общества і сторгуючой сценічной аналізы доднесь жывых

По завершіню културного проґраму ся одбывало іщі красне приятельске посиджіня в приємній і сердечній атмосфері. Много запрошеных гостів як і домашні участникы конштатовали, же русиньскы співанкы і фолклор суть найкрасшы... А мы на тото правом горды. Тото ся потвердило і на завершіня споминаной стрічі, кідь вшыткы вєдно заспівали нашу знаму співанку А чія то хыжа...

механізмів насилного боя о зміну режіму, котрый родить ся із фрустрації цілой ґенерації,“ пише ся ку приготовльованій пєсі. „Словакія, як і ціла Европа, в сучасности находить ся в нелегкій сітуації. Різны крізы, політічна нестабілность, соціална нерівность, неістота – безрадность і страх напомагають тым, котры просаджують просты, но часто дештруктівны рішіня. Достоєвскый в романі Бісы, із котрого выходить драматізація, візіонарьскы пророковав ужасы російскых револуцій і епохы сталінізма. Маєме надію, же його візії ся нас і нашой епохы вже не дотуляють, і же не пророкують і нашу властну близку будучность,“ оголошають творці новой інсценації. Премєра буде, як сьме уж спомянули, 16-го децембра о 19.00 год. на Великій сцені Театру Александра Духновіча в Пряшові. День перед тым, 15-го децембра, буде мож видіти Бісы в предпремєрі.

Нашы особности

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

Ґріґорій Жатковіч – першый ґубернатор Підкарпатьской Руси (Присвячено 130-ій річніці од народжіня)

Ґріґорій Жатковіч, правник, політічный діятель, лідер русиньской еміґрації в США, першый ґубернатор Підкарпатьской Руси, з меном котрого суть споєны головны історічны події Русинів по 1918-ім році. Анна Кузмякова

ковіч ся сходить із презідентом Вілсоном, котрый му рекомендує припоїти ся ку дакотрій славяньскій державі і вступити до Середньоевропской демократічной унії. Єй представителі ся зышли о два дні 23-го октобра 1918-го року у Філаделфії. Вступила до ньой і АНРУР, де Жатковіч в єй мені підписав Декларацію общіх цілів незалежных середньоевропскых народів. При підписі декларації выголосив: „Нашы чіны в Америці суть незалежны, одділены од укрїньскых. Українці мають свою путь розвитку, свої властны орґанізації. Мы маме свою історію, іншу як Українці.“

Перша стріча Жатковіча з Масаріком

Ґ. Жатковіч народив ся 2-го децембра 1886-ім році в селі Голубине, в бывшій Березькій жупі Австро-Угорьска, днесь район Свалява на Україні. Як 5-річный одходить вєдно із своїма родічами до Америкы, до міста Пітсбурґ в Пенсілванії. Выростав в родині Павла Жатковіча, вызначного представителя русиньской еміґрації, выдавателя новинок Ґрекокатолицького сполку Американский русский вістник. Учів ся на середній школі св. Вінцента в Ню Йорку і св. Духа в Пітсбурґу, потім штудовав право на Пенсілваньскій універзіті. До 1918-го року быв правным конзултантом корпорації „General Motors“.

Ґ. Жатковіч як представитель Русинів у презідента Вілсона

Кінцьом 1918-го року Америцька народна рада Угро-Русинів (АНРУР) ся обернула на Ґріґорія Жатковіча як правника, котрый познав америцькый сістем, із просьбов, жебы быв їх представительом. В октобрі 1918-го року го АНРУР повірила написати про презідента США В. Вілсона меморандум, повязаный з опросом Підкарпатьской Руси. Треба додати, же Ґ. Жатковіч не мав з тым жадный проблем, бо він быв того пересвідчіня, же Русины суть самобытным народом і такой першов пожадавков його меморандума было „Признати Русинам штатут самобытного народа, а кідь не тото так незалежного народа, котрый бы міг вытворити свою державу. Кебы ся так не стало, мож думати о варіантах злучіня на основі автономії із дакотров сусідньов славяньсков державов (при утриманю повной автономії).“ 21-го октобра 1918-го року Ґ. Жат-

У Філаделфії Жатковіч першыраз ся сходить із Т. Ґ. Масаріком і вєдно посуджують опрос припоїня Підкарпатьской Руси до Чехословакії. Масарік му обіцяв, же кідь Русины вырішать приєднати ся до ЧСР, будуть мати автоному теріторію. У повойновім упорядкованю Европы мало в увагах Масаріка припоїня теріторії Русинів до ЧСР велике значіня. О тім свідчіть його телеґрам Е. Бенешови: „Угро-Русины ту пропонують федерацію з нашов державов. Кебы мож было припоїти Угро-Русинів ку нам, были бы сьме сусідами Румунії.“ І з того видно, же што до рішіня русиньской проблематікы, Масаріка інтересовав головно ґеополітічный аспект. Жатковіч інформує веджіня АНРУР о выслідках рішіня з презідентом Вілсоном і з Масаріком. В Пенсілванії, у місті Скрентон проходив 12-го новембра 1918-го року зъязд АНРУР, котрый у своїм заключіню проголосив за оптімалне рішіня штатоправного проблему Русинів Чехословацьку варіанту: „Угро-Русь, утримуюча в найшыршій мірі свої права як держава, ся на федератівных прінціпах соєдинить із Чехословацьков демократічнов републіков за условій, же сучастьов нашой державы стануть вшыткы угро-русиньскы области: Спіш, Шаріш, Земплін, Абов, Боршод, Уж, Береґ, Уґоча, Мармарош.“ Жатковіч на споминанім зъязді просадив пропозіцію, жебы быв зреалізованый плебісціт міджі америцькыма Русинами. Вшыткым філіалкам русиньскых сполків і реліґійным ґрупам быв даный єден голос на 50 членів. В децембрі 1918-го року ся одбывать плебісціт, в котрім 67 % участных голосовало за припоїня Підкарпатьской Руси до Чехословакії. З ініціатівы Масаріка пришла на мірову конференцію до Паріжа делеґація америцькых Русинів на челі з Жатковічом, де він інформовав о русиньскій проблематіці плуковника Е. М. Гоуса, котрый за неучасти презідента Вілсона вів делеґацію США, і зышов ся із членом французькой делеґації. Потім, на раду презідента Масаріка, одходить із делеґаційов

америцикых Русинів до Ужгороду. Пізніше передавать у Празі презідентови Масарікови меморандум у формі своїх „Чотирнадцять пунктів“, условій припоїня Підкарпатьской Руси до ЧСР, котры сформуловав в змыслі америцького штатутарного сістему і права держав в америцькій федерації, котры ся не дали схосновати в тогдышній середній Европі. У Братіславі Жатковіч роковав із міністром про Словакію Вавром Шробаром о граніцях міджі Словакійов і Підкарпатьсков Русов, в Пряшові з представителями Карпаторуськой народной рады, котра уповномочіла америцьку делеґацію робити на споїню пряшівской, ужгородьской і хустьской рады на основі Жатковічовых „Чотирнадцять пунктів“. Із многых робочіх стріч із вызначныма представителями той добы мож видіти і додумати ся, же Ґ. Жатковіч свою місію брав барз серьйозно і до каждой роботы ся пущав із великым запалом, пересвідчіво і твердо стояв за своїма пожадавками, котры доказав підложыти конкретныма арґументами. Но різділы в сістемах – у повойновій Европі і в тогдышній Америці были непорівнательны. В місяцях марець, апріль 1919-ім році ся Жатковічови подарило консолідовати русиньскы „рады„ і дефінітівно просадити ідею припоїня Підкарпатьской Руси до ЧСР як автономной теріторії, а уж 8-го мая 1919 р. Централна руська народна рада в Ужгороді схвалила узнесіня о припоїню Підкарпатьской Руси до ЧСР і рекомендовала Жатковіча як уповномоченого міністра. Но влада ЧСР на основі ґенералного штатуту вырішыла інакше. На чело державной справы Підкарпатьской Руси становила адміністратора (Й. Брейха) а як порадный орґан дочасну

Ч. 22 2016 5-членну русиньску автономну раду на челі з Жатковічом, названу „Дочасне діректоріум“. Тото Діректоріум обсяговало елементы провізорного автономного сейму і орґану автономной справы, но не мало реалный вплив на справу країны, котра была в руках чехословацького адміністратора і воєньского веджіня. А так Жатковіч, выхованый в духу америцькой актівности і ясных компетенцій штатутарных орґанів, не міг повнити роль фіґуркы. Тото вело до отвореного конфлікту міджі Діректоріом, адміністратором і воєньскым веджіньом. Зачатком фебруара 1920-го року Діректоріум подало демісію, котра не была презідентом прията. По схваліню Штатутарного документу ЧСР чехословацька влада выдала наряджіня о зміні ґенералного штатуту Підкарпатьской Руси. На чело містной выконной моци быв поставленый ґубернатор.

Ґ. Жатковіч – ґубернатор ПР і скламаня

5-го мая 1920-го року презідент републікы Т. Ґ. Масарік на пропозіцію влады ЧСР менує Ґріґорія Жатковіча за дочасного ґубернатора Підкарпатьской Руси (Жатковіч даколи хосновав і тітул „презідент Русинії“). Но реална міць країны была в руках чехословацького урядника, віцеґубернатора (П. Еренфелда). По 10-ох нелегкых місяцях роботы в уряді ґубернатора подав Ґ. Жатковіч демісію, котра была і протестом проти централізачніій політіці чехословацькой влады на Підкарпатьской Руси, а то як в опросі автономії, так і в позіції ґубернатора. По довгых і неуспішных рокованях 16-го апріля 1921го р. презідент Масарік Жатковічову резіґнацію прияв. Жатковіч, скламаный із поступу чехословацькой влады, охаблять Підкарпатьску Русь і вертать ся назад до США. Одходом особы Ґ. Жатковіча підкарпатьска політічна сцена навікы стратила дослідного і найспособнішого опонента празького централізму. В США Жатковіч розвинув велику протичехословацьку пропаґачну актівность. Про америцькых Русинів написав обсяглу справу „Одкрытя – Експозе бывшого ґубернатора Підкарпатьской Руси о Підкарпатьскій Руси“ (1921), брожуру „The Rusin Question in a Nutschell“ (1923), в котрій аналізовав цілый процес припоїня Підкарпатьской Руси до ЧСР і свої намагы о реалізованю автономії по вынику ЧСР. В роках 1920-45 выконовав адвокатьску практіку в Пітсбурґу, быв правным порадцьом Пітсбурґской ґрекокатолицькой парохії. В часі 2-ой світовой войны ся вернув до русиньской проблематікы, посуджовав єй в рамках обновліня ЧСР в передмніховскых граніцях, стрічав ся із чехословацькыма представителями в екзілі (Е. Бенеш, Й. Масарік). Стояв на челі Америцькой карпаторуськой централной конференції, выдавав новинкы „The Carpathian“, котры пропаґовали ідею утриманя Підкарпатьской Руси у звязку з ЧСР. У роках 1944-45 протестовав проти совєтьскій анексії Підкарпатьской Руси. Умер Ґріґорій Жатковіч 26-го марца 1967-го року в Пітсбурґу, США. Жрідло: І. Поп, Енціклопедія Підкарпатьской Руси (2001), І. Поп: Мала історія Русинів (2011), Люди і події – Календаріум (2014)

iнфо РУСИН

Нашы особности

150 років од народжіня Михаіла Врабеля

20-го новембра минуло 150 років од народжіня педаґоґа, журналісты і фолклорісты – Михаіла Врабеля, знамого і під псевдонімом Іван Ґазда, котрый діяв на Пряшівскій Руси і у Войводині. -пем-, Народив ся 20-го новембра у 1866-ім році в селі Вырава, днесь в окресі Міджілабірці на Словакії. По закінчіню Ужгородьской ґрекокатолицькой учітельской семінарії в році 1887 єден рік учів Михаіл Врабель на основній школі на теріторії днешньой Словакії a потім одышов до Войводины, де в роках 1888 – 1898 учів на основных русиньскых школах в Руськім Керестурі, Старім Вербасі і в Новім Саді. В році 1898 угорьске міністерство сельского господарства запросило Михаіла Врабеля до Будапешту на посаду редактора русиньской ґазеты Недѣля, котру Врабель редаґовав цілый час, покля існовала, значіть до року 1918. Як головный редактор в ґазеті публіковав містны новости, но і класічны творы україньской і ро-

Історічный КАЛЕНДАРЬ -тлСпомяньме собі на Едуарда Гріняка, котрый народив ся в Малім Липнику 16-го новембра 1851-го року. Быв то малярь. Учів ся в Будапешті, в Мніхові в школі професора Ваґнера і в Італії. Про родину ґрофа Сірмая і Палавіціна мальовав образы о жывоті людей, ярмаркы і подобны. Про ґрофа Форґача рештавровав двадцять родинных портретів. Высоко оцінены были образы: Осіння налада, Ґрунь, Двір родины Ґрітты у Венеції, Село Воловець і далшы. Умер 14-го юла 1917-го року в Праковцях. Спомяньме собі і на отця Михаіла Хо л о ш н я я , котрый народив ся 23-го новембра 1961 в Жумберку в Хорватії. До школы ходив в Хурі в Швейцарії, на діякона быв высвяченый в році 2000 а за священика в році 2001. Його залюбов є писаня ікон. Тото майстровство здокональовав в Ґреції – в Афінах і Салоніках. В сучасности служыть в Дюрдьові і є парохом приходу в Ґосподинцях в Сербії. Припомяньме собі, же по народнім возроджіню в другій половині 19-го сторіча і

сійской літературы, а так само поезію і прозу русиньскых авторів ці русиньскый фолклор. До ґазеты приготовльовав шторічный додаток Приятель селянъ, приготовльовав і популарный Букварь (мав штири выданя міджі роками 1898 аж 1910), котрый выдало Общество св. Василія Великого. Найвеце знамым є Михаіл Врабель завдякы своїй збірці народных пісень „на разныхъ угро-русскихъ нарѣчахъ“ під назвов Русскій соловей, котра вышла у 1890-ім році. Так само є автором збірника народных співанок під назвов Угрорусски народны спѣванкы: Т. І.: спіѣванкы Мараморошски, котрый вышов в році 1900. Врабель так само написав много статей присвяченых історії, културі і жывоту Підкарпатьской Руси. Умер 4-го януара 1923го року в Будапешті. по австро-угорьскім вырівнаню про карпатьскых Русинів настали часы силной мадярізації. На першый погляд вызерали мадярьскы законы мірны ку народностным меншынам, але досправды в каждій русиньскій школі ся мусили діти учіти і по мадярьскы. Наберала свій вплив і мадярьска шляхта. Русиньска ікона Александер Духновіч умер в марці 1865 і з актівного політічного жывота одышов і Адолф Добряньскый. До пензії пішов в 1871-ім році. Было то повязане і з персоналныма змінами в Обществі св. Василія Великого в Ужгороді. Были одсунуты його основателі – Адолф Добряньскый і Іван Раковскый, заставлене выдаваня новинок Свѣт, ґімназіалных професорів післали до далекых міст, подібно і священика Евґенія Фенцика. Зачав выходити новый часопис Новый свѣт і так само промадярьскый і часопис Карпат. Ку мадярізачным законам позітівно озвала ся і єрархія і дакотры священици на Підкарпатьскій Руси і на выході Словакії із Ґрекокатолицькой церькви.

▲▲ Евґеній Фенцик

Погляды

Тікет Знам єден жыдівскый фіґель. Старый Моше, бідный Жыд, ходить в Єрусалимі каждый тыждень молити ся ку Муру рыданя і все просить Господа, жебы му дав выграти Lotto. Так тому є 30 років, аж то Пана Бога омерзить і раз на нього з Небес закричіть: А коли уж подаш тікет, ты дураку?! права, є чісло 468 підписів під петіційов нелем ганьбов, але і барз смутным дзеркалом нашого „гордого русинства“. Ста-

Петро Медвідь Ніт, тото не буде лекція з реліґії о тім, же Бог всемогучій, ани екскурз до юдаізма. Скоріше бы єм хотів підкреслити, же без тікета не мож выграти. Перед часом Карпато-русиньске конзорціум Северной Америкы зробило петіцію, котров хотіло апеловати на україньскы власти, жебы вытворили условія про русиньске школство на Україні і підпорьовали його розвиток. Подія той сорты то од конзорція не была перша, но скінчіла гірше, як тота перша сперед двох років. З тым, жебы підписати петіцію, конзорціум ословило лідрів русиньскых орґанізацій в окремых европскых державах, в котрых жыють Русины, якы окрім піпдисаня мали інформації о петіції загнати і членам своїх орґанізацій, з просьбов, жебы так само петіцію підписали. Кідь возмеме, же лем така Русиньска оброда на Словеньску має мати коло 800 ці 900 членів, і то не рахую далшы орґанізації на Словакії, але і в далшых державах, назбераных 468 підписів є ганьба на три зимы. О петіції інформовав портал lem.fm, котрый завісив статю на свій фанпейдж на сіті Facebook, пошырьовав статю на різны русиньскы ґрупы. Возьму собі до мерку лем дві. Carpatho-Rusyns Everywhere! має через 4 тісячі членів. Rusnáci na fejsbuku. Koľko nás v skutočnosti je? має через 26 тісяч членів. Денно суть на тых ґрупах завішены тісячі людей, додавають там міліон баласту і вытішують ся з того, якы суть горды Русины. При кількости через 30 тісяч людей, котры мали можливость видіти статю о тім, же ся розбігла петіція, котра хоче напомочі Русинам на Україні, якы доднесь не мають свої Info Rusín vydáva

Ч. 22 2016

iнфо РУСИН

тя была навеце публікована і в новинках Інфо Русин, котрый ся посылать на веце як 500 адрес, інформовав о тім і Рутенпрес. Резултат ня дость міцно шокує, в злім смыслі.

То, же самы підкарпатьскы Русины барз слабо підпорили тоту петіцію, же містны русиньскы орґанізації знають зробити шумный фестівал, но не ословлять людей, жебы підписати петіцію, котров хотять америцькы Русины помочі їм самым, то вже є про мене діло, котре уж сягать аж до сфер таємніць віры, котры людьскому розуму не мож зрозуміти. Не чакав єм чудо. Не чекав єм десяткы тісячів підписів, но покля образок грибів на єдній ґрупі а хрестный лист прадіда з Олькы на ґрупі другій докаже здобыти стовкы „лайків“, потім є 468 підписів під петіційов, котра хоче войовати за нашы права мементом, коли ся треба задумати над тым, о чім тото наше русинство іщі властно є. Петіція скінчіла. Lotto не мож выграти без того, жебы чоловік не подав тікет. Ани молити ся ку Богу не поможе, бо як бы лем Господь не хотів, жебы сьте до спр ав ды выграли, без поданого тікету то не є можливе і вы ся можете молити кілько лем хочете. Петіція была тікет. Вы сьте го не подали. Нажаль, потім не мож чекати ани то, же будеме выгравати.

ЦІННЫЙ ДАРУНОК Книжка КОЛЯДКЫ є дорогоцінным документом русиньскых рождественных традіцій. Найдете в ній нашы прекрасны колядкы, їх тексты і нотовый запис, рождественны гры, віншованя із вшыткых кутів світа, де жыють Русины – Словакії, Сербії, Польщі, Америкы, Хорватії, Румунії, Мадярьска, Україны. Сучастьов книжкы (350 стр.) є і ЦД награвка. Книжку собі можете обїднати на добєрку зa 10 eвр+поштовне на адресі: Rusínska obroda na Slovensku Masarykova 20 080 01 Prešov

Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.

IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Masarykova 20, Prešov, dátum vydania periodickej tlače: 30. november 2016

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.

Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Masarykova 20 080 01 Prešov RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník