iнфоРУСИН ч. 19 2015

чісло 19 2015 | рiчник хii.

25 років

Русиньской оброды на Словеньску

1990 - 2015

русин

iнфо

Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ‫ ׀‬цiна 0,50 € факты ‫ ׀‬култура ‫ ׀‬історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв

70 років ТАД – 60 років ПУЛС

Із нашой історії

Нашы особности

Мої пережыты рокы з нашов културов

Споминаня на Лазоріка

Іван Манайло – в слідах свого вітця

6

8

10

ХХІІІ. Лемківска творча осінь

Камюнчане зачали нову традіцію

Пришла осінь, а так выходячі з хыжы вытігаме з шафы тепліше облечіня. Ідучі по уліці, плянтать ся нам попід ногы пожовтіле листя, авґустовы спекоты уж не тямиме як надприродну біду, лем з фантазійов споминаме тоту 40-ґрадусову теплоту. Пришла календарьна осінь, а з ньов і творча в подобі ХХІІІ-ой Лемківской творчой осени, рокы орґанізована Стоваришыньом Лемків вєдно із Стоваришыньом «Руска Бурса», до котрых того рока прилучіла ся Пасіка «Барць» в Камяній. Влони стріча зачала зложіньом квітя на тыліцькім цінтері, де спочівають Русины, котры были вязнены в Талергофі (з нагоды смутной 100-ой річніці основаня першого в Европі концентрачного лаґру і великого русиньского ґеноціду початку ХХ-го столітя), в 2013 р. першый день Осени проходив у Верховни з нагоды 170-ой річніці народжіня в тім селі вызначного лемківского писателя – Владиміра Хыляка.

Заспоминати, зробити дашто про своє здравя, выпровадити теплы і сонячны дні, зыйти ся з приятелями і знамыма, но главні актівно пережыти вольный час – то было головным цільом новозачатой традіції Споминкового турістічного походу, котрый про Камюнчанів зорґанізовало село Камюнка, ТЄ Мір і знамый русиньскый колектів Барвінок.

Д. Трохановскый, Н. Малецька-Новак, lem.fm Творчі Осени то стрічі поетів, писателів, творителів сучасной русиньской літературы із вшыткых реґіонів Карпатьской Руси. На 23-ох річниках брало участь уж вельо десяток літераторів, як іконы русиньской творчости, так і менше знаны писателі, котры зачінають одкрывати свій талент перед світом. Тогорічна ХХІІІ. Лемківска творча осінь, яка проходила в днях 17-го -18-го октобра в Камяній і в Ґорлицях, мала богатый проґрам. По суботній стрічі посеред пчол, ціле недільне пополідне мож было провести в Рускій Бурсі. І істо, хто пришов начас, мав вражінь на добрых пару годин. Першый день Осени проходив в Камяній, бо одты походжав Миколай Малиняк, якому было присвячене тогорічне літературне свято Лемків. Хто быв в Камяній ці в Ґорлицях, міг почути, як о ним

с. 2 ◢

М. Караш В другу октоброву неділю ся поступно в камюньскім културношпортовім ареалі Дубне сходжали любителі природы і турістікы, жебы наштартовати нову традіцію споминкового походу по прекрасній камюньскій природі. Тота ідея нашла у людей підпору і порозуміня а так на путь ся выбрало скоро 50 турістів. Староста села Інґ. Юрай Єдинак вшыткых привітав і высловив надію, же такым способом можеме іщі ліпше спознати хотарь нашого села і показати го молодій ґенерації. Участници поспоминали і на небогых шпортовців. На своїй першій пути ся єй участници приставили коло мінералного жрідла Щава, котре было недавно Миністерством здравотництва СР офіціално выголошене за природну мінералну воду Данка в Камюнці. Хоць на зачатку не быв аж такый добрый час, налада участників была весела і з прибываючіма кілометрами, як на драгу уж сонце засвітило, было іщі веселіше. Прекрасный погляд мали турісты по выступі на верьх званый Ґрапа, де собі і заспівали знаму полянову співанку Поляна, поляна, верьшком мальована, хто-же єй мальовав, фарбы не жаловав... Переходячі красныма просторами смерековых лісів потім вышли на луку. Ту собі наклали огня, опікали кобасу ці солонину і вєдно ся нукали своїма добротами. Дорога назад домів была повна дружньой бісіды і веселого споминаня на добры зажыткы з природы. Дакотры по дразі зберали чорніці і грибы. Своє путованя завершыли сполочнов фотоґрафійов і посиджіньом в будові выновленого амфітеатра. Можеме повісти, же нултый річник Споминкового турістічного походу ся выдарив і оставать нам вірити, же тоты далшы будуть холем такы успішны як тогорічный.

2

актуално

оповідала др габ. Олена Дуць-Файфер з Яґелоньской і Педаґоґічной універзіт в Кракові.

Iщі при самім початку, минутов тиха было спомянено память небіжчіка Михала Коцура, многорічного „бурсака“, якый недавно умер. Величаный быв Ярослав Трохановскый, участный на Осени. Андрій Копча, ведучій стоваришыня Лемків, офіціално поґратуловав Маестрови до недавно отриманого найвысшого польского оцініня – Золотого Креста Заслугы. Пак зазвучали лірічны стихы, была і проза. Запрезентовали ся добрі знаны особы і голосы. Літературный стіл модеровав Петро Трохановскый – поет, прозаік, редактор, журналіста, композітор, културный діятель, лемківскій актівіста, учітель поколінь Лемків – любитель свого з місійов продовжаня лемківской традіції і історії. Як першый свою творчість приближыв Анатолій Ядловскый – поет лемківского походжіня з україны. народив ся уж за граніцьов, але родічі походили з Камяной, з якой одышли в 40-ых роках. Він по професії економом, а віршы писав і друковав у штирьох окремых зібрниках Зупинена мить, Серце на долонях, Дар Всевишнього i У Бескидах – низьких горах. З чуджіны пришов Ярослав Горощак, родом з Білцаревы, автор першого лемківскопольского/польско -лемківского словника. Він прочітав єдно зо своїх оповідань о страшылі… - напятя зміцнив факт, же то было оповіданя написане на фактах, із споминань вітця – Івана, якый не міг быти крещений в Білцаревій, бо місцевого священика, о. Теофіла Качмарчыка, австрійскы власти взяли до Талергофу. Малого Івана Горощака крестили в Камяній. новы віршы прочітали Павел Коробчак i Петро Медвідь. Першый є лектором філозофії на Вроцлавскій універзіті, властно ріхтує ся до габілітації. Другый, то шефредактор Інфо русина і знамый русиньскый журналіста – робить про lem.fm, русин ФМ. Першый – Лемко, жыє на чуджіні, другый – русин, жыє в Пряшові. Друга, музична часть Осени, зачала выступом ґрупы Club deMoll, основательом котрой є Михал Кайди з Крениці. Ансамбель выступує в складі: Моніка Прошак, Андрій Трохановскый, Іґор Трохановскый і Михал Кайди. Запрезентовав співанкы, якы будуть на найновшій платні ансамблю Вершы верхам. Пак публіку розогріла і розвеселила бурсяна розосміяна Терочка. Публіку oчаровала остатня часть – філмовый документ о простім ґаздови, Лемкови з Волівця, бл. п. Ваня Туза. К. Кжыжановскый, автор документу Нарід штоси смутний, треба го розвеселити, вказав незвычайнов формов обычайного чоловіка, од котрого ся можеме вшыткы поучіти, як треба любити і шановати своє. Поетічность продовжыла своїма віршами Олена ДуцьФайфер зо збіркы По обох странах думкы. По вшыткім, роздано квітя, а по правді по квітку, і почесны ґрамоты. Єдна з них дістала ся і Боґданови Ґамбальови, котрый, хоць тым разом не декламовав і не співав, того рока празднує округлый жывотный юбілей. не повіме якый, бо мы джентельмены, але знайте, же хоць він отець нашого радіа, сиве волося іщі не мать.

с. 1 ◢

iнфо русин

ч. 19 2015

230 років од народжiня михаіла манковiча (1785-1853) 16-го октобра минуло 230 років од народжіня вызначного русиньского маляря і іконописателя Михаіла Манковіча, родака із русиньского села Блажов (позн. ред.: у 1952 р. село на основі рішіня тогдышньой влады заникло про утворіня воєньского пасма Яворина). Д. Трохановскый, lem.fm

Стовпчік Петро Медвідь на многых місцях на выходній словакії теперь можеме видіти, же ся реконштруують різны етапы драг. Дакотры такы, котры на то чекали довгы рокы. но іщі все зіставать в реґіонах, в котрых жыє переважна часть русинів, много такых драг, котры кібы могли плакати, не знали бы сьме їх плач заставити, так зничены суть. Знам, не дасть ся вшытко нараз і треба наперед зробити тоты найвытяженішы драгы в реґіонах. Головно теперь, кідь є перед вольбами. Жебы было што людям вказати як позітівный резултат влады. Так то предці роблять вшыткы влады і тота не є вынятком. но при погляді на то, же такый Пряшівскый край має найвекшу безробітность на словакії, а Кошыцькый од того далеко не втікать, приходить мі на розум вопрос, ці тоты драгы за пару років будуть дакому потрібны і кідь гей, та нашто. Є то шумный резултат влады, же знала інвестовати грошы (розумій европскы з фондів, не свої) до драг, но покля будьякы влады не будуть думати на то, жебы притягли інвесторів на выход словакії, котры бы дали людям роботу (і не думала на то барз ани тота), нашы люди будуть мусити далше одходити до іншых частей словакії, або світа, і нашы реґіоны штораз веце будуть зіставати порожні. І так ся знова звідам, ці тоты драгы будуть за пару років дакому потрібны і кідь гей, та нашто. Жебы ся скоріше і комфортніше втікало з того бідного краю, припадно, кідьже є теперь такый час, жебы сьме ся по ліпшых драгах холем раз за рік вертали до родных сел положыти вінці нашым предкам? Як резултат інвестіцій влады до нашых реґіонів є то по майже 4-ох роках, нажаль, барз мало. радше бы єм хотів видіти такы резултаты, котры бы русинів з дому не выганяли.

М. Манковіч походжав з родины священицькых традіцій, єден з його предків, владыка Юрій Гавріїл Блажовскый (родом – Манковіч), быв у 1738-1742 роках мукачовскым єпіскопом. середню освіту здобыв у сабінові і в Левочі. Продовжовав в богословскых штудіях в ужгороді, потім, завдякы фінанчній помочі мукачовского єпіскопа Андрія Бачіньского, котрый у ним видів великый талент, учів ся у Відні малярьство в Академії кумшту. Освітнє діятельство єпіскопа Бачіньского, котрый популарізовав у Карпатьскій руси на переломі 18-19-го столітя домашніх професіоналных іконописателів, мало і іншый розмір – змінив ся карпатьскый штіл іконы, бо і на прикладі Манковіча видно іншпірацію класіцізмом і дакус іншу техніку і приступ до малярьства. Віденьскый період і пізніше поневіряня ся по світі довели в 1813 р. М. Манковіча до Пряшова, де остав офіціалным малярьом мукачовской єпархії. Днесь суть знамы його іконы в храмах у снакові, радвані над Лабірцьом, Чабалівцях, Біловежі, няґові, Чабинах, Воліці, катедралнім храмі св. Йоана Крестителя в Пряшові і в іншых церьквах русиньского реґіону на словакії. сліды його творчости находиме і в іншых областях Підкарпатьской р уси, як напр. ужгороді-Доманинцях (напис з 1820 р. у ним выконаній поліхромії і ряді апостолів

на іконостасі), Міжгірю і рахові (і ту заховав ся напис ззаду іконы Тайной вечері в церькви успенія Пресвятой Богородиці, котру скінчів росписовати на праздник св. Петра і Павла 1819 р. вєдно з помічником Луком Михалком). М. Манковіч правдоподобно є автором ікон, котры доднесь находять ся в гайдудорожскій грекокатолицькій катедралі (Гайдудороґ, Мадярьско), што бы свідчіло о його великій популарности в першій половині 19-го ст. у вшыткых областях мукачовской ґрекокатолицькой єпархії, вєдно з выділіньом з ньой у 1818 р. пряшівской єпархії. Хоць веце його творчости є сакралного характеру - поліхромії і іконы, М. Манковіч мальовав портреты і іншы образы, не повязаны з церьковнов тематіков, як фраґмент образу «Гебе і Зеус», намальованый в 1831 р., котрый теперь находить ся у Выходословацькій ґалерії в Кошыцях (на фото). М. Манковіч умер 21-го октобра 1853 р.

Ч. 19 2015

iнфо РУСИН

Актуално

3

У новій книзі і о Русинах В тых днях дістала ся мі до рук публікація „Praha a menšiny“ (Sborník přispěvků z mezinárodné konference konané v Praze dne 4. prosince 2014), зоставителями якой суть Андрей Сулітка і Зденєк Угерек. Выдав єй Етнолоґічный інштітут Академії наук Чеськой републікы у сполупраці з Маґістратом головного міста Прагы і Домом народностных меншын у Празі (Прага, 2015). Про мене тота публікація є цінна і прото, же єм быв прямым участником конференції і там ня порадовало, як Чехы, їх різны інштітуції, беруть важно проблем народностных меншын у Празі і обще в Чехії.

A. З. Книжка ся складать з такых капітол: „I. Předmluva a úvodní přispěvky“, в котрій суть рефераты „Praha a menšiny“ од Їржіго Дінсбіра, міністра про людьскы права, рівны можности і леґіслатіву і председы Леґіслатівной рады влады, „Pražská setkání narodnostních menšín“ Вацлава Новотного, представителя головного міста Прагы, „Aktualní informace k práci Rady vlády pro národnostní menšiny“ oд Мартіна Мартінкy, кацеларія Рады влады про справы ромской меншыны і секретаріату Рады влады про народностны меншыны. Далше слідують такы части публіклації як „Přitomnost narodnostních menšín

a jejich aktivity“, в котрій выступили: З. Угерек, Я. Балажова, Я. Штєдронь, Р. Беркіова, А. Пілатова (Общество приятелів Підкарпатьской Руси), І. Золотерєв і А. Сулітка. Про нас найінтереснішым была статя доц. ПгДр., А. Плішковой, ПгД., на тему „Русиньскый язык на Словакії 20 років по його кодіфікації‟. В тій части суть іщі публікованы рефераты такых авторів як Г. Носкова і Л. Їраскова, М. Хырзквовксый і М. Дзінґел. Четверта часть публікації, то суть „Narodnostní mеnšiny a migranti‟, де суть статі Е. Яньской, А. Ковачевіч, С. Броучка, Б. Райчінця, Д. Бржезіновой і Я. Чопіка. Публікація є нелем інтересна, але і хосенна, жебы сьме знали, як жыють і діють многы народностны меншыны в Че-

хії, в тім чіслі головно Русины. Видно, же чеська влада приступать к рішіню народностных меншын серьйозно, тадь їх представителі суть жытелями Чехії і дають свій всесторонный вклад до розвитку чеськой културы вообще і русиньской културы окреме.

„30 рочків гояя“ – А. Сервіцькой

Парадный концерт проходив в неділю 11-го октобра 2015 р. у пряшівскім кіні Скала. Знама співачка людовых і духовных співанок Анна Сервіцька ту приготовила фолклорный вечур під назвов „30 рочків гояя“. Концерт ся одбыв з нагоды 30 років, одколи жыє в Пряшові. На тоту ославу запросила многых знамых і менше знамых гостів. Жрідло: Korzár

Выслідком быв тригодиновый маратон гудьбы, співу і танця. „Было тому 30 рочків, гояя, як єм ся вірнов Пряшівчанков стала,“ співала Сервіцька на концерті по русиньскы. Родачка з Ґерлахова нашла свій другый домов в метрополі Шаріша, кідь ту нелем штудовала, але по закончіню школы і професіонално співала в ПУЛС-і і выдала ся. Тоты свої жывотны проділы А. Сервіцька хотіла ославити з тыма, котры суть єй найближшы. А тыма суть попри родині і приятелях і приятелі з „фолклорной родины“.„Мала єм тугу о тоту свою радость поділити ся і через концерт. Тот ся намагам раз за час зорґанізовати і як раз ту, в Пряшові, де єм уж за тоты рокы запустила своє коріня,“ повіла Анна Сервіцька. На сцені з успіхом выступило родинне тріо Світковых, Маріанна Железна, Нікола Юрашекова, Пряшівскы невісты, Марька Мачошкова і молоде талентоване тріо Людова гудьба Дрібна. Колоріт дотворили і молоды гудаци, з котрыма Сервіцька сполупрацує, цілым вечером спроваджала Людова гудьба ФК Топлян. Мікрофона ся хопила Ярка Сисакова, о забаву ся постарав Йожко Йожка. З Телґарту завитав заблагожелати Ян Амброз.„Hanka moja, aby si spievala ešte minimálne ďalších 30 rokov. A potom, keď ti tu prídem zas zablahoželať, ti zaprajem znova,“ повів при ґратулації. Проґрамово богатый концерт оцінило повне кіно, котре ани по трьох годинах і завершалній співанці ся якось не зберало домів.„Я щастлива, же єм ся могла знова даровати. Про співака є найліпше оцініня, кідь по його концер-

ті одходять люди спокійны,“ тішыла ся ославенкыня Сервіцька. А нелем она, выхвальовали і гості. „Концерт цілком переконав мої очекованя. Кідь зачала Ганка на зачатку співати, мала єм поморозкы, аж мі слызы вышли. Єй спів то величезна сила. А тоты гості? Амброз быв фантастічный і талентованы Світковы. Чому єм ся зачудовала, было то, же такый чудесный і довгый, тригодиновый концерт, стояв лем 7 евр. За тоту якость як задарьмо,“ оцінила тісно по концерті Яна Мігальова, котра на концерт пришла з Левочі.

Výberové konanie na polygrafické služby pre noviny Info Rusín v roku 2016 Rusínska obroda na Slovensku – vydavateľ novín Info Rusín, vypisuje výberové konanie na zhotoviteľa polygrafických služieb pre noviny v roku 2016.

V roku 2016 je plánovaných 24 čísel periodika s tým, že do tlače pôjde 18 jednočísel a 3 dvojčísla. Reálne sa teda počíta s 21 vydaniami v tlači. Jednočísla sú vydávané na 12 stranách a dvojčísla na 16 stranách. Vybraný uchádzač je povinný každé číslo novín expedovať pre predplatiteľov, čo v sebe zahŕňa umiestnenie štítkov s adresami predplatiteľov na noviny a odoslanie novín predplatiteľom Slovenskou poštou.

Technické údaje novín: formát 224x322, tlač: 2+1, papier: 70g BO, balenie po 100 ks, náklad 1500 ks, jednočíslo: 12 strán, dvojčíslo: 16 strán, počet novín určených na expedíciu poštou: 400 ks.

Svoje cenové ponuky (osobitná cenová ponuka za jednočíslo a osobitná za dvojčílo), v ktorých bude zahrnuté zalomenie, tlač periodika a odoslanie novín predplatiteľom spolu s vašimi údajmi, zasielajte na adresu:

Rusínska obroda na Slovensku, Ul. Štefániková 18, 066 01 Humenné

Obálku označte heslom: „Výberové konanie“. Ponuky zasielajte do 1. decembra 2015. O výsledkoch výberového konania Vás budeme informovať.

Ing. Milan Mňahončák, predseda ROS

4

Інформачный сервіс

iнфо РУСИН

Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Русиньскый язык ся учіть і в Бардейові До невеликой родины тых основных школ, де ся учіть русиньскый язык, прибыла того школьского року і Основна школа Бартоломея Кырпелца в Бардейові, де є новым директором школы Мґр. Іван Бандуріч, мол. Ту на выуку русиньского языка, котрый веде учітелька ПгДр. Жанета Лишивкова, ся приголосило 18 школярів. Ж. Лишивкова є знама публіці і тым, же многы рокы конферує русиньскы фестівалы і културны події в Бардейовскім окресі, котры орґанізує Реґіоналный клуб Русиньской оброды в Бардейові.

(-ак-)

◼◼ Чехів іншпіровала природа на Рыбниках Ку "най" продуктам турістічного руху в Пряшівскім краю належыть біокупалиско в Снині (на Рыбниках), котре за рік навщівить коло 80 000 рекрантів. О подобній атракції роздумують і представителі Прагы, котры недавно завитали про іншпірацію як раз до Снины. Выходословеньске місто навщівили Ондрей Ружічка, член рады про жывотне оточіня і Лукаш Зіха, заступник старосты містьской части Прага 4. "Кідьже тій части чеського главного міста хыблять можности літньой рекреації, ословили їх інформації о нашім біокупалиску, о його выбудованю ці утримованю," увела говоркыня Снины Ева Мігалікова. Чеськы представителі хотять зрядити подобный ареал на Лготці. В Снині Чехів ословив головно природный характеp ареалу. "Є мало купалиск, де можуть пташкы пристати на воді і напити ся," сконштатовав по навщіві Ружічка. Ареал Рыбників у Снині перешов у 2010 р. россяглов реконштрукційов, котра собі выжадала коло міліон евр. Головным манидлом є біокупалиско, котре вывжывать на філтрацію воды біотоп водных рослин і ряс без придавку хімії. О ход Рыбників ся старать одділіня рекреачных і шпортовых служеб міста Снина. Рекреачный центер часом доповнить єдна новота, котра приспіє ку його цілорічному ходу. Іде конкретно о прикрытый базен, котрый хоче місто выбудовати на місці єствуючого, але нефунґуючого синього базена. І при тім думають на біолоґічну управу воды на купаня. По згоді містьскых посланців з тым інвестічным заміром хотять пожадати фінанції Европску унію. В плані мають і выбудованя ходника по березі Цірохы, котрым бы споїли Рыбникы із сниньскым каштельом.

(Slovenský východ)

◼◼ Меджілабірці будуть мати нове освітліня Місто Меджілабірці планує змодернізовати освітліня. Фінанції хотять здобыти од міністерства господарьства, 5 процент бы дали з властной касы. Вымінов 678 LED світел в місті і в обох містьскых частях бы ушпорили за місяць аж 2 500 евр. Міністерство господарьства СР выголосило іщі 30-го апріля вызву на предкладаня жадости о фінанчный приспевок на підпору обновы освітліня міст і сел з терміном до 30-го септембра. Меджілабірскы посланці ся заподівали тов проблематіков на засідані заступительства 29-го септембра і проєкт схвалили. Місто собі дало выпрацовати світелно–технічну штудію. Розрахунок проєкту є на 590 000 евр з ДПГ.

(Korzár)

◼◼ Торжественный концерт в Ужгороді Заслуженый академічный Закарпатьскый народный хор святкує того року 70. річніцю свого єствованя. Од самого початку мав у своїм репертоарі русиньскы співанкы, танці і фолклор з традічныма русиньскыма обрядами, як наприклад Бал в старім селі, Винобраня, Кычерка і многы іншы. Його головнов іншпіраційов є фолклор Підкарпатя. Сістематічны пробы хору, котрый творять солісты, хор, орхестер народных інштрументів і балет, проходять в сердці Ужгороду, в областній філгармонії. Якраз ту, з нагоды красного юбілею - 70-ой річніці заснованя хору, быв 18-го октобра 2015 р. торжественный концерт, котрый вела заслужена працівничка културы Україны – Наталія Петій-Потапчук і Наталія Делеган, але так само і знамый поет і співак – Василь Матола. В проґрамі юбілейного концерту зазвучали нелем творы із золотого фонду юбілуючого ансамблю, але і новы композіції. (Б. Ґамбаль, радіо lem.fm)

◼◼ Марька Мачошкова і Мілан Рендош в Млинарівцях Місяць октобер є призначный тым, же є присвяченый почливости старшым. І як раз зато зачаток місяця належав і в селі Млинарівці тым скорше народженым. Староста села Петро Кідала вєдно з посланцями сельского заступительства приготовили розмаїтый културный проґрам з погощіньом. Пополідне 4-го октобра было в Млинарівцях повне гудьбы і забавы. В културнім проґрамі выступила Музика Мілана Рендоша, котрый є і музичным редактором Словеньского розгласу, радіа Реґіна, автор і модератор релації, яка є присвячена людовій гудьбі - „Zahrajte mi túto“. Млинарівчанам представив і гру на такы інштрументы, як пищалка, устна гармоніка, ґайды, акордеон, друмбля і докінця заграв на листі зо строму. Його жена Андреа Рендошова є довгорічнов ведучов женьской співацькой ґрупы ФК Железяр, котра є лавреатом цілословеньского конкурзу музичного фолклору. Любить і гуморне слово, котрым розвеселила участників міджі окремыма выступами. В рамках проґраму ся представили і братя Ґерековы, великый аплавз мала і знама популарна співачка людовых співанок Марька Мачошкова. „Вшытко на світі може чоловік заставити, каждый рух, непокій, але што не заставить і не спомалить, то є час. І в днешній день ся стрічаме, жебы сьме проявили свою увагу і почливость тым скорше народженым, котрым ся глубоко кланяме і дякуєме каждому рану, же сьме ся могли пробудити, узріти сонце, обняти своїх найближшых, зыйти ся з камаратами і чути вшытко, што є коло нас,“ повів на зачатку свого приговору староста села П. Кідала, котрый зажелав вшыткым сеніорам вельо здравя, радости і жывотного оптімізму. Културну подію за тонів людовой гудьбы уміцнила приємна атмосфера. Міджі сеніорів завітав і посланець Народной рады СР Микулаш Крайковіч і предноста Окресного уряду у Свіднику Йозеф Баслар.

(Podduklianske novinky)

◼◼ Найвысша соха св. Флоріана на Маковіці Добровольны гасичі з Цернины, окрес Свідник, вынесли соху свойого покровителя на гору Маковіця. Святый Флоріан з вышкы 625 метрів над морьом дозерать, жебы гасичі были все в добрій кондіції і готовы засягнути, кідь то люди потребують. На гору Маковіця ходили люде з околіці од-

Ч. 19 2015 непамяти. Она ся стала якымсь сімболічным місцьом, де ся люди заставляли, одпочівали при роботі в лісі і діти ту докінця ходили пасти коровы. Історічный простор є знамый многыма леґендами, де ся мав в минулости будовати середньовікый град, ся став місцьом каждорічных стріч. Гасичі і їх сімпатізанты з Цернины і навколишніх сел ся ту першыраз зышли 8-го мая 1994 р., од того часу ту каждый рік у першу майову суботу приходять стовкы людей, жебы ославили свято святого Флоріана, свого покровителя. Служыть ся свята літурґія, орґанізують різны гры і конкурзы про дітей і дорослых, а не хыбить і богатый културный проґрам. Як споминать п. Рибінек, шеф гасичів: „зачаткы были тяжкы, бо не была там приступна дорога, котру сьме мусили перерубати. Матеріал векшынов сьме носили на хырбетах і поступно зробили дорогу. Поставили там соху, дали на порядок цілый ареал, выбудовали там хату і пристрішкы, котры днесь служать людям...“ Підставець выбетоновали самы, задоважыли соху свого покровителя і засклену положыли на підставець. Подля нього, іде о найвысше положену соху св. Флоріана в середній Европі. Добровольны гасичі в Цернині фунґують од 1932 року, пережыли і велике бомбардованя в часі другой світовой войны. В сучасности мають коло 30 членів од 16 до 70 років. Головно в посліднім часі ся їм подарило выразно омолодіти свій колектів. Перед пару тыжднями їм пришов Роберт Калиняк, міністер внутрішніх справ, передати нове модерне авто, котре уж послужыло на ліквідацію огня і возіня воды в часі найвекшого суха до сусіднього села Біловежа.

(Korzár)

◼◼ Поблагословліня хліба в Хмельовій Традічна подія День русиньскых традіцій ся 18-го октобра одбыла в селі Хмельова в Бардейовскім окресі. Святочный проґрам зачав зрана в хмелівскім ґрекокатолицькім храмі святов літурґійов, на котрій были поблагослолены Божы дары природы хліб і вино. Проґрам пополідне продовжовав в културнім домі вітаньом участників поблагословленым свіжо напеченым домашнім хлібом і грибовов мачанков, выставков стародавных ремеселных выробків, умелецькой керамікы і богатым културным проґрамом, в котрім выступили Людова гудьба Раславіцькы гудаци, знамы русиньскы співачкы Марька Мачошкова і Анна Сервіцька з Пряшова, домашня солоспівачка Маріанна Железна і діти з Матерьской школы. Гуморным словом участників розвеселяв Йожко Йожка. 16-ый річник фолклорного свята зорґанізовали село Хмельова на челі із його старостом Інґ. Яном Железным в сполупраці з Реґіоналным клубом Русиньской оброды в Бардейові на челі з його председкыньов Вєров Юрічовов, Ґрекокатолицьков парохійов в Хмельовій і Вышньошарішскым освітнім центром в Бардейові. На хмелівскім святі брали участь і многы представителі штатных орґанів, як наприклад Вілям Голева, посланець Народной рады СР, представителі Пряшівского самосправного края і окресу Бардейов (-ак-)

◼◼ Перша світова война і Русины Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові приготовив 31-ый научный семінар карпаторусиністікы, якый быв 21-го октобра 2015 в засідалні Consilium maius Ректорату Пряшівской універзіты. Темов семінара была Перша світова война, Русины і взник Чеськословеньска в році 1918. З лекційов на тоту тему выступив проф. ПгДр. Петер Шворц, к. н. з Катедры нововікой і найновішой словацькой історії Інштітуту історії Філозофічной факулы Пряшівской універзіты у Пряшові. В проґрамі семінара была і презентація найновшых выдань з карпаторусиністікы. (ред.)

Ч. 19 2015

Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць новембер 2015

4-го новембра 2015 Америка (Велика сцена, 19.00 год.)

Прославленый роман Франца Кафкы є оповіданьом о шістьнадцятьрічнім Карлови Россманови, котрого родічі пішлють на шыфі до Америкы, бо в Европі мав одношіня зо старшов служницьов. Молодый, нескушеный і наівный Карел по тім, што выступить зо шыфы в Америці, в Ню Йорку прожывать взоступы і паданя, дякуючі своїй довірливости ід людям. Ставать ся частьов світа з абсурдныма і присныма правилами, котры мусить акцептовати, жебы в сістемі нового світа, в котрім діє сам за себе, пережыв.

11-го новембра 2015 Ковалі (Велика сцена, 19.00 год.)

Пєса сербского автора Мілоша Ніколіча є абсурднов, місцями терьпков комедійов, котра вас заведе

◼◼ Фаребны ґарадічі в Старій Любовні Часто вжываны ґарадічі близко центра в Старій Любовні уж парадить красна фаребна мозаїка, на котру дало згоду і місто. Ідея опарадити ґарадічі выникла давніше. За єй ініціатівов были молоды люди з Центра вольного часу. Пожадали дакотры купелньовы центры в місті, жебы їм до мозаїкы дали фалаточкы розбитых кахлічок і длаждічок. Так ся міг схосновати і матеріал на реціклацію. Ґарадічі з высше 60-ома ступнями бывать в місті часто хосноване, бо споює центер з парковиском на Попрадьскій уліці, одкы многы люди переходять на влакову ці автобусову штацію. Іншпірацію управленых ґарадічів нашли його реалізаторы за граніцями. До будованя фаребных ґарадічів, окрем домашніх, ся залучіло коло 30 людей із веце країн – з Арменії, Даньска, Франції, Лібанону ці Україны. Вєдно на ґарадічах робили в рамках европского проєкту о выміні молодежі. Розбиты фалаткы кахлічок были поступно ліпены до образків, а цілу роботу застрішовала одборна ґарантка Яна Лукачовска. Готова мозаїка зображує землю, над котров є охранююче ангелске крыло. А так ґарадічі, котрыма веде скорочена дорога до центра міста, притягують теперь векшу увагу тых, котры нима переходять.

(Korzár)

◼◼ Стріча при Дунаю Подію з ціклу Стріча при Дунаю готує на 29-го октобра 2015 р. у Братіславі Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска. Тота буде присвячена презентації книжкы під назвов Андрій Ґавула – о жывоті і творчости інсітного сохаря з Чабин од авторкы Данєлы Капральовой. А. Ґавула народив ся у 1940 р. в селі Чабины на Лабірскій долині. По професії быв желізнічарьом. Різбарьством ся заподівать од 1998 року, коли вырізав першый Віфлеєм до храму у своїм роднім селі. Скоріше го іншпіровали саморосты, котры находжав коло рікы Лаборець. По одході на пензію свою актівну роботу присвятив коморній і монументалній деревяній сохі, дотеперь вытворив высше 30 великых монументалных діл. Авторка книжкы Д. Капральова народила ся 12-го януара 1959 р. у Снині. В роках 1974-1978 штудовала на новоодкрытім одділіню Середньой умелецько-промысловой школы в Кошыцях. В 1985 році успішно завершыла штудії на УПЙШ в Пряшові, на катедрі вытварной выховы. Од 1988 р. робила у Вігорлатьскім музею, потім у Вігорлатьскій бібліотеці в Гуменнім, в Музею модерного уміня Анді Варгола в Меджілабірцях, а в сучасности є кураторков каштеля у Снині. Єй творчость є заміряна на субєктівный документ. Свої роботы презентує на выставках дома і за граніцями.

(-ак-)

iнфо РУСИН до ковальской ділні, десь в Німецьку. В ній ся десяткы років по войні стрічають трьоми ковалі, бывшы вояци, котры вдяка „службі отцюзнині“ проплели свої долі і свої роды. Каждый забеспечів свого потомка і наслідника свойой кузні. Но як раз тота реалность їх по роках дожене до безнадії і выжадать собі їх стрічу. Но кому властно іщі потрібны ковалі і їх кузні? Чекать на вас много запліток і розузлінь.

18-го новембра 2015 „Сезон полювання на мисливця“ (Велика сцена, 19.00 год., пєса є в україньскім языку) Каждый, хто ся намагать одкрыти двері до чуджого жывота, ріскує, же за тыма дверями зістане навсе. Фотокорешпондентка популарного журналу вырішыла зничіти таємный світ чуджой таємніці. Но не зничіть тота таємніця світ самой дівкы? Одповідь на тото звіданя – то путь смішных і несподіваных перетворінь, котрыма перейде геройка, жебы наконець зрозуміла ціну польованя на радость…

21-го новембра 2015 Бетярькы (Велика сцена, 19.00 год., в рамках події Ніч театрів)

Інформачный сервіс

5

Пінязі владнуть світу… Здобыти ся дадуть нелем досправдовов роботов, але і участьов в різных конкурзах ці „reality show“. О єднім із такых способів вырішають і дві молоды україньскы дівкы. Тоты реаґують на повідомліня америцькой міліонарькы, котра вырішыла подаровати цілый маєток найсімпатічнішій лесбійскій парі бывшого СССР. Сітуація ся комплікує, кідь Америчанка, походжіньом таксамо Українка, прийде на Україну… Пєса Бетярькы сучасной україньской авторкы Наталії Уваров є повна неочекованых переломів, комічных сітуацій і несподіваного кінця.

25-го новембра 2015 Окресный шпыталь (Велика сцена, 19.00 год.)

Чоловік ся ани не сподівать і зразу ся дізнать, в якім жыє маразмі. Невыразно то припоминать шаленый дім. Має лем дві можливости! Сплынути з оточіньом, або спробовати дістати ся вонка. Є дакілько драг: зміна індентічности, еміґрація, і кідь нереална, так холем до свого внутра. Можливость одмітнути жывот є основов, но не найприємнішов. Умерти на старобу, хоць є природне, но хто бы так довго чекав… Револуція? Може, але має смысел револуція в шаленім домі?

РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА НОВЕМБЕР 2015

1.11.2015 НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Особности в розгласі:

А смерть мала твої очі 22.00 – 22.30 Гітпарада укр. співанок 22.30 – 23.00 Коріня: Л. Довговіч, репр.

2.11.2015 ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 4.11.2015 СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб професорів, репр.

22.30 – 23.00 Літ. релація. З творчости

Ю. Бачі, репр.

23.00 – 24.00 Радіомаґазін русиньскый, репр.

16.11.2015 ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 17.11.2015 ВІТОРОК 18.15 – 18.40 Святочный проґрам 18.11.2015 СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины

6.11.2015 ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины

20.11.2015 ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины

7.11.2015 СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 – 20.00 Радіомаґазін русиньскый 20.00 – 21.00 Радіо молодых, Приповідка:

Шаленый компютер 21.00 – 21.30 Подобы жывота: М. Чурпек 21.30 – 22.00 Гудьба народности 22.00 – 23.00 Бісіда кумів, репр.

21.11.2015 СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 21.00 Радіо молодых. Приповідка:

Лемківскы леґенды і баї 21.00 – 21.30 Літ. Релація. З творчости

О. Кудзея 21.30 – 22.00 Гудьба народности 22.00 – 23.00 Село грать, співать і думу

думать, репр.

8.11.2015 НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Село грать, співать і думу

думать 22.00 – 22.30 Гітпарада русиньскых

співанок, репр.

22.30 – 23.00 Літ. релація: Небо над

Бескидом, репр.

9.11.2015 ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 11.11.2015 СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Особности в розгласі, репр.

13.11.2015 ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 14.11.2015 СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 21.00 Радіо молодых. Приповідка:

Карпатьскы леґенды 21.00 –21.30 Коріня 21.30 – 22.00 Гудьба народности 22.00 – 23.00 Особности в розгласі, репр.

15.11.2015 НЕДІЛЯ 09.00 – 10.00 Літурґія ҐКЦ Жаковці 21.00 – 22.00 Клуб професорів 22.00 – 22.30 Гітпарада укр. співанок, репр.

22.11.2015 НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Бісіда кумів 22.00 – 22.30 Гітпарада русиньскых співанок 22.30 – 23.00 Подобы жывота, репр.

23.11.2015 ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины 25.11.2015 СЕРЕДА 18.15 – 18.40 Радіоновины 27.11.2015 ПЯТНІЦЯ 18.15 – 18.40 Радіоновины 28.11.2015 СУБОТА 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 21.00 Радіо молодых. Приповідка:

Карпатьскы леґенды 21.00 – 21.30 Літературна релація 21.30 – 22.00 Гудьба народности 22.00 – 23.00 З розгласового архіву, репр.

29.11.2015 НЕДІЛЯ 21.00 – 22.00 Розгласова гра. Р. Демян:

Загробне писмо, репр.

22.00 – 22.30 Гудьба народности 22.30 – 23.00 Коріня, репр.

30.11.2015 ПОНЕДІЛЬОК 18.15 – 18.40 Радіоновины

6

70 років ТАД – 60 років ПУЛС

Ч. 19 2015

iнфо РУСИН

Мої пережыты рокы з нашов културов (2) (Продовжіня з попереднього чісла ІР)

Подобным паном сцены быв і Мітьо Ладижіньскый, котрый як раз із Павлом Симком знали порядні розіграти свої ролі. Так тому было у Стегліковій комедії „Селянська любов” – то быв поправді герецькый концерт. Або в Коломійцьовій комедії „Фараоны”. Іщі много бы сьме могли говорити і о далшых членах драматічного колектіву, котры ся у великій мірі заслужыли о успіхы нашого театру, а то нелем дома, але і далеко за граніцями нашой републікы. Андрій Гнат, Заслуженый працовник културы

В часі, коли я пришов до УНТ, директором быв Іван Піханіч, котрый на функцію директора наступив тыж у 1960 року. Як єм уж споминав, як раз тоды ся робили реконштрукчны роботы у нашім театрі. Премєры і репрізы ся грали в ТЙЗ, а то вам была слава. Видить ся мі, же премєрами жыв цілый Пряшів, інтерес публікы быв величезный – што премєра, то свято. Але великый інтерес быв і о репрізовaны представліня. Директор Іван Піханіч быв дуже одповідным чоловіком, слідовав за каждов роботов. І хоць то не быв умелецькый творчій директор, выжадовав, жебы выслідкы роботы были штонайліпшы і штонайкрасшы в обидвох колектівах, і жебы были на высокій умелецькій рівни. По одході І. Піханіча у 1971 р., функцію директора театру перевзяв Йосиф Фельбаба, котрый у театрі робив од 1948 року, як артіста, режісер, пізніше і як умелецькый шеф драматічного колектіву. То уж быв творчій директор, бо добрі познав нелем театер із днука, але і його умелецькый потенціал. Быв прісный на выбер пєс до репертоару, але і на їх премєровый ефект. Старав ся о то, жебы драматурґічный план обсягнув вшытко тото, што любитель театру потребує – розмаїтость жанрів, котры бы успокоїли каждого. Директором быв до 1982 року, коли одышов на пензію. По Й. Фельбабови на функцію директора УНТ быв міністром културы ССР менованый у 1982 році Ярослав Сисак – довгорічный член театру як герець і режісер. Мож повісти, же перевзяв театер у добрім ставі і старав ся о то, жебы обидва колектівы продовжовали у тім тренді і надале. А тото ся му дарило, хоць поступом часу ся сітуація зачала мінити, головно в драмі, а то по наступі Василя Турка Гетеша до функції драматурґа. У 1998 році Крайскый уряд у Пряшові установив за директора театру Штефана Гія – герця і члена колектіву. Але тот ся на тім пості загрів лем десь нецілый рік, а в септемб-

рі 1999 р. на функцію директора Театру Александра Духновіча быв установленый Маріян Марко – герець, член драмы, котрый тоту функцію заставать до днешніх днів. Споминали сьме выступліня драматічного колектіву за граніцями. Тоты зачали в 60-ых роках, а то на Закарпатя, але і до тогдышньой Югославії, Войводины – головно до Руського Керестура, Нового Саду, Коцура, Дюрдьова і далшых сел і міст, де жыють Русины. Театер ся поступом часу став сістематічным гостьом Театралного фестівалу Петра Дяді Різнича, якый проходить каждый рік в Руськім Керестурі і в Новім Саді. А тоты театралны традіції ся дотримують і теперь. На Закарпатя театер приходив до Ужгороду, Мукачева, Свалявы, Хуста, Виноградова, Березного, Рахова, Воловця але і далшых міст. Всяды жав великы успіхы. Дакотры пєсы награла ужгородьска телевізія і были высыланы на цілу Україну. Театер на Україні заходив до Львова і до Тернополя. Все то была прекрасна місія нашой културы. Лемже театер походив і теперішню Чеську републіку, де быв дуже мило приїманый. Ці уж то была Прага, Мост, Градец Кралове, Світавы, але і Ловны, Оломовц, Злін – всяды быв успішный. А окрем Польщі, Мадярьска, театер выступав і в Голандії, Анґлії, Швеції, а уж двараз і на меджінароднім театралнім фестівалі в таліянськім Чівідале. Ту може выникнути вопрос, ці в чуджім світі люди розумлять нашому русиньскому языку. Але гей. Театер то є таке майстровске медіум, котрому порозуміть каждый, хто хоче. Діточкы не мають языковый проблем, они розумлять каждій приповідці у хоцякій речі. То лем мы дорослы собі даколи і дакотры дость часто не розуміме. Або не хочеме розуміти, а то є велика шкода, бо тым ся нарушають і нашы одношіня, нераз і нашы приятельства. А праві театер – наш театер, бы мав быти, а він і є такым зближовательом міджі людми, бо роздавать красоту, ласку і радість до жывота, а в непосліднім ряді пригварять ся нам до душы нашым материньскым словом.

ПУНА - друге умелецьке тілесо бывшого УНТ Подьме теперь до „Піддуклянського українського народного ансамблю“ (ПУНА), котрый быв другым умелецькым тілесом тогдышнього УНТ. Такой десь по року я перешов на тоту саму роботу, але уж до ПУНА – ПУЛС-у. Там было іщі веселіше, бо в ансамблі тоды было майже сто молодых людей. В тім часі премєры в ансамблі ся іщі не называли, але чісловали, то значіть,

же у 1961 році ансамбель выпустив уж свою Четверту премєру пісень і танців. Но через рік ся дале пробовало і так выникали і проґрамы ґруп, а то такы, котры бы ся змістили і на меншы сцены на нашых селах. Або робили ся і „удєркы“, з котрыма сьме ходили выступати на дружства, фабрикы і до касарень меджі вояків. Шефом ансамблю тоды быв Штефан Ладижіньскый, котрый до Пряшова пришов із Прагы, де быв драматурґом у Армаднім умелецькім колектіві Віта Неєдлого. Кідьже быв родаком із Матисовой, добрі познав наш русиньскый реґіон. Быв драматурґом, діріґентом, хормайстром, композітором, але і народным росповідачом. А пані Меланія Нємцова была хореоґрафков ансамблю. Родачка із недалекого Великого Шаріша добрі познала главні шарішскый і земпліньскый фолклор, але і тот прекрасный вышньоспішскый. А тото была основа про творіня новых танців, новых проґрамів. А ту мушу повісти, же головно од тых двох вызначных людей єм ся вельо научів, просто набрав єм ся того доброго, што у них і у їх роботі было. А тото мі потім барз помогло у моїй шефівскій роботі в роках 1981-1989. Уж при драмі сьме споминали, же УНТ быв „заяздовым” театром. За сезону каждый колектів зреалізовав по 170 аж 180 выступів, што значіть, же театер їх докопы зробив до 360. А выступлінь, головно в літніх місяцях у ансамблі было невроком. Памятам, же наприклад в 1962 році, у місяці септембрі, ансамбель выступив 45 раз. То быв в тім часі рекорд, бо ани дорогы, ани автобусы тоды не были богзнатьякы. Кідь сьме вечур выступали, наприклад в Улічу або в Ублі, то домів сьме приходжали на другый день надраном. Дале то были выступліня по цілій Чеськословеньскій републіці, котры даколи тырвали три і штири тыждні. Но конкретніше повіджено, головнов повинностьов ансамблю было повнити своє послання у селах і містах нашого реґіону. На святах културы у Свіднику, Камюнці або в Меджілабірцях ансамбель не смів хыбити ани єден рік. А было наприклад і таке, же лабірскый фестівал і мадярьскый фестівал Чемадоку в Ґомбасеку проходили в єднім терміні, в тот самый день. А ПУЛС быв позваный і до Меджілаборець і до Ґомбасеку. Жебы не скламати ани єдных, ани другых орґанізаторів, вырішыли сьме, же выступиме на обидвох фестівалах. Рано о шестій годині сьме ішли до Меджілаборець, о девятий годині сьме выступили про Лабірчанів на лабірскім амфітеатрі, а по проґрамі і короткім освіжіню сьме путовали до Ґомбасеку, а з Меджілаборець до Ґомбасеку є десь понад 200 кілометрів. То значіть, же попо-

Ч. 19 2015

лідне сьме уж выступали на амфітеатрі в Ґомбасеку - в тот день сьме зробили коло 450 кілометрів. І так „піддуклянці“ успокоїли тісячі людей, і в Меджілабірцях і в Ґомбасеку, а тото вшытко за єден єдиный день. Або другый подобный парадокс - 5-го мая 1970 року мав ансамбель выступати на домашній сцені в Пряшові, а то з нагоды 25-ой річніці ослободжіня. З міністерства културы одразу пришло позваня на славностный концерт до Братіславы, де сьме мали выступати в Театрі Павла Орсаґа Гвєздослава такой на другый день - 6.мая, з тым, же о другій годині пообіді уж мусиме быти на місці. Пряшівскы орґанізаторы не хотіли ани чути, жебы ансамбель 5-го мая не выступив дома. А Братіслава як „высша міць” тыж не хотіла попустити. Кідь єм Братіславчанам высвітльовав, же технічно то не є можне зреалізовати, же автобусами не прийдеме начас до Братіславы, та мі было повіджено, же хто ту говорить о автобусах, же мы маме і літадла. І так вшытко вышло як треба. Рано сьме насіли в Кошыцях до літадла і такым способом ся вырішыла на першый погляд нерішательна сітуація. А то лем зато, же о концерты „піддуклянців„ быв все великый інтерес. Іщі треба повісти, же на споминаны фестівалы ПУЛС все пришов із дачім новым. Будь із новым проґрамом, або холем із пару новыма співанками і танцями. А люди чекали, каждый рік чекали на свій ансамбель, на свій „субор”. Споминам собі на слова свого доброго краяна і приятеля од дітинства Бартоломія Сотака, котрый мі раз повів таке: „Перед каждым Свідницькым святом мам на мысли два проблемы: першый – як допаду я із своїм радваньскым колектівом а другый – што нове принесуть до Свідника „піддуклянці”. Треба повісти, же ансамбель брав участь і на многых реґіоналных фестівалах, котры орґанізовав тогдышній КСУТ або самы міста і села на різных святах і річніцях. Многораз то были і дожінкы в многых містах, але і знамы цілословеньскы дожінкы в Нітрі. Можеме сміло повісти же колектів ПУНА не быв лем „український”. Він быв інтернаціоналный – славянсько- інтернаціоналный. У його проґрамах все перевышовали нашы русиньскы пісні і танці, але і словеньскы з різных реґіонів, руськы, україньскы головно із Закарпатя. Были в проґрамах і чеськы танці і співанкы. Но назва „український” мала свою вагу, бо і україньскы проґрамовы чісла были домінантны, як наприклад україньскый танець „Гопак”, котрый быв головным чіслом репертоару ансамблю, або україньскы пісні за допроводу прекрасных аж екзотічных бандур. Може і зато він быв дома у цілій Чеськословеньскій републіці, бо областьов його діяня была і теперішня Чеська републіка,

iнфо РУСИН

70 років ТАД – 60 років ПУЛС

но на жаль і на шкоду сьме ся нехотячі розышли. В Чехах были „піддуклянці“ частым гостьом, а то уж од самого свого початку. Першыраз то было у 1958 році з нагоды І-го фестівалу чеськословеньскых народных ансамблів в Карловых Варах, де і ансамбель положыв свій основный камінок до сполоченства чеськословеньской народной музичной, співацькой і танечной културы. Зато уж потім мали отворены ворота до вшыткых країв Чех і Моравы. Не было такого року, жебы ПУЛС холем три або штирираз не выступав у Чехії. Інтерес о його проґрамы быв великый – темпераментны танці, прекрасны пісні, розмаїтость кроїв, а в непосліднім ряді атрактівность і пестрость цілого проґраму, тото было добрым тягаком про орґанізаторів. Вельо людей із выходного Словеньска жыло в Чехії, а так не чудо, же о нашу културу быв великый інтерес. Наприклад, область Остравска, Северных Чех, але і сама Прага, єдным словом – цілы Чехы і Морава были областями, котры „піддуклянці“ часто і рады навщівляли. Были то главні Славности міру і дружбы, Дні баників але і ославы 1.мая, Дні ослободжіня, но і такы акції, як наприклад польногосподарьска выстава Земля жывителька в Чеськых Будєйовіцах. Треба спомянути, же у 1984 р. ПУЛС выступив і в пражскім Палаці културы із самостатным вечірнім проґрамом „Вінок мій зеленый”. Не было то нияке свято ани політічна акція. Быв то обычайный културный вечур про Пражаків і мав величезный успіх. Може і тоты выступліня в чеськых і моравскых краях допомогли тому, же колектів у 1985 році быв нагородженый высокым штатным вызнаменаньом „Рад праце” за свою културну і освітню роботу, а то нелем на выході Словеньска, але і в цілій Чеськословеньскій републіці. Велику нагороду - Лавреат Ціны Віта Неєдлого - ансамбель дістав од міністра народной обраны Мартіна Дзура, за концерты про нашых вояків, а было їх досправды немало. Може не было в републіці касарень, де бы ПУЛС не выступав із своїма проґрамами, бо мав надвязану добру сполупрацу з Централным домом армады. На початку сьме споминали творчу роботу Штефана Ладижінського і пані Меланії Нємцовой. Але были ту і далшы вызначны люди, без котрых бы ансамбель не досяг такых успіхів. Были то композіторы і діріґенты Юрій Цімбора, Мірослав Бурґер, Антон Ціґер, Владимір Любімов, Ярослав Покорні, Вацлав Дворжак, Юліюс Селчан, Тібор Гаракалі і далшы. Драматурґами были Гелена Квасникова – Розґєвіч, Михал Дробняк, Марія Дубайова, Мілан Ґарбера, а о танечників і танці, окрем пані Нємцовой, ся старали Іван Чісарік, Юрій Ґоґа, Станіслава Селчанова, Павол Шірак і много екстерных хореоґрафів, як наприклад Юрай Кубанка, Штефан Носаль, Александр Опанасенко, Міхаїл Пузанов, Лев Куліков і далшы. Але ани на дакотрых „ветеранів” нетреба забыти. А тых было невроком, як наприклад Йожко Пригода, Марька Мачошкова, Рудо Смотер, Маша Ілящікова, Реґіна Ярощакова, Петро Ярощак, Аня Басалова, Маша Грабовска, Йожко Павлік, Йожко Піґула, Петро Лопатка і много далшых. А у танці? – Єва і Мішо Забавскы, Анґела Лопаткова, Михал Джупін, Йожка Гнатова, Юрко Ватащін, Йожко Бакшай, Янко Редай, Йожко Семян, Дюрі Лісонь, Норіка Качмарьова, Клара Ляшова, Божка Панчакова, Юлка Проперова ітд., але і іншпіцієнт Мішо Петрушка ці прімаш Юліюс Шаркезі. Многых сьме не спомянули, бо то бы быв дуже довгый список, та няй нам пробачать. Але не мали бы сьме забыти на великого приятеля і актівного помічника ПУЛС-у – режісера Івана Іванча. Він першый „розбуряв” хор із практікаблів до явіскового простору. Він першый режіровав оперету Г.Квікты-Основяненка „Сватання на Гончарівці”, де довєдна выступали членове драмы і ансамблю. Іванчо поставив у 1971 році

7

на сцені Дому културы у Пряшові оперету С. Гулака-Артемовского „Запорожець за Дунаєм”, а то лем чісто із членами ПУЛС-у. Окрем того быв режісером і далшых пять проґрамів ансамблю. Быв то театралный режісер, котрый добрі знав наш русиньскый але і україньскый фолклор.

Загранічны выступы і найславнішы рокы ПУНА?

Перше загранічне выступліня ся одбыло у 1964 році на Україні, на Закарпаті, із проґрамом „Витай життя“. Колектів выступив у Мукачеві, Ужгороді, Хусті, Сваляві і іншых містах, і всяды з великым успіхом. Выступ ансамблю у Мукачеві із його проблемами в „Закарпатській Правді„ шеф Заслуженого Закарпатського народного хору Михайло Кречко окоментовав так: „У Мукачеві, де під відкритим небом, на стадіоні, відбувся перший концерт гостей, у той день ішов дощ. Але він не перешкодив нашому хвилюючому святу. Глядачі заповнили трибуни. А там на зеленому килимі стадіону, майже на очах у глядачів виростала сцена зі залізних конструкцій та дощаних щитів. Ось вона вже й одягається в ніжноголубі лаштунки з українським національним орнаментом. І все футбольне поле стає принадною театральною сценою, освітлене потужними юпітерами, радіофікованою, святково причепуреною. Дощ немовби замилувався людською впершістю і трохи „забувся”. Це було досить для того, щоб під спритними руками техніків – чародіїв ансамблю зовсім мокра сцена за кілька хвилин стала придатною для виступу. А робилось це так. Кожный квадратний метер помосту окроплювався бензином, спалахувало полумя й осушувало сцену. З допомогою цього „фейерверку“ все стало на своє місце. Дощ „побачив”, що йому тут робити нічого, сховався за хмари і, здається, звідти разом із мукачівцями стежив за хвилюючою розповіддю піддуклянців про своє щасливе життя. Щиро дякуючи дорогим братам і сестрам із Чехословаччини за їх світле мистецтво, ми бажаємо їм високого льоту на крилах пісні і танцю“. Першый загранічный штарт „піддуклянці“, і кідь до недалекого краю, быв дуже успішный а про підкарпатців нелем інтересный але і „чудесный”. Брана до світа ся отворила і так зачали приходжати понукы і до далшых країн. А інтересне на тім было тото, же то было до країн западной Европы. Уж у 1966 р. пришло перше красне позваня на скоро 6-тыждньове умелецьке турне до Франції. Ґарантом того турне быв Праґоконцерт Прага. Але уж то не было позваня про цілый ансамбель, але лем про такзвану „танечну ґрупу” – про 40 членів, жебы ся змістили до єдного автобуса. Приближне зложіня: 24 танечників, 3 співачкы – солісткы – бандурісткы, 1 співак – соліста і 8 членна народна капела. Ансамбель до Франції запросила аґентура Les Productions Raymond Guillier Paris. (Продовжіня в далшім чіслі ІР.)

8

Із нашой історії

iнфо РУСИН

Ч. 19 2015

Споминаня на Лазоріка і його памяти на нашых людей У тогорічнім септембровім чіслі Інфо Русина сьме опубліковали смутну новину о смерти Яна Лазоріка (1920-2015), леґендарного любителя традічной людовой културы. Припоминам, же умер 30-го авґуста т.р., скоро місяць (29.9.2015) перед своїм жывотным юбілейом - 95 років. На його послідню путь до фолклорного неба го выпроваджали многы родаци з Кривян і Торісы (його родне село), велика сила людей - фолклорісты, функціонарі, робітници з области културы, міджі нима і Русины, котры з ним часто приходили до контакту, головно на кривяньскім фестівалі, на котрім ниґда не хыбили русиньскы колектівы. Тот фестівал як і фолклорный домашній колектів він сам засновав. Як єм знала пана Я. Лазоріка зо свого особного контакту в редакції, де нам приносив многы цінны матеріалы, котры записав в бісіді з нашыма Русинами на Старолюбовняньскій долині, його актівный жывот, то не быв жывот обычайного чоловіка, то была неперестанна сістематічна робота присвячена збераню і записованю традічной людовой і матеріалной културы, публікованю в пресі, в розгласі, телевізії, выдаваню книжок, збераню старовинных предметів зо жывота старых людей і т.д.

-АКЗ нагоды недожытых 95-ых народенин Я. Лазоріка є в тых днях у Крайскім музею в Пряшові інтересна і богата выстава з його ціложывотной творчости під назвов Ян Лазорік – педаґоґ, овоцинарь, фолклоріста, етноґраф (выстава буде до кінця 8-го новембра 2015). При його недожытім юбілею хочеме припомянути його заслужну роботу і про Русинів Словакії, бо немалу часть свого жывота присвятив роботі етноґрафа в Любовняньскім музею. Навщівляв русиньскы села, привозив до сканзену на своїм старім трабанті різны експонаты, фотоґрафії, але і многы записы розговорів із старшыма людми. І як раз з тых його записів, сьме днесь выбрали його споминаня на Штефана Бондру з Якубян, котрый говорив о першій світовій войні і о своїй тернистій жывотній пути.

Образ чоловіка „Як раз того року (1994) бы ся Штефо Бондра з Якубян дожыв 100 років. Чоловік, якый жыв з природов і в природі, котрый жыв з правды Божой. Ходив єм ку ньому. Брала ня за сердце його людьскость і старовина, в якій жыв. Жену мав хвору, не сходила з постелі. Фотив єм го в архаічній хыжі і перед хыжов, выпрошовав ся і бісідовав... „Бондро, слухайте, та кады сьте всяды походили в тій першій войні?“

-Де? Ой, што я ся находив, што я ся намордовав. Же то ня іщі тоты мої ногы носять... Кідь собі спомяну, як нас лапали при Бобові, три дні і три ночі до нас Руси під Києвом прали з канонами а камаратя передо мнов, за мнов падали як мухы і лем сьме втікали. Уж лем така горстка нас остала. Руси нам гварили, жебы сьме ся не бояли а уж нас вели під ґвером через Київ. Там коло церькви як раз паскы святили а „барышні“ на нас указовали і гварили: „Посмоть, Танько, нашы повідали, же Австрійці мають хвосты і рогы на голові, а они іщі красшы як руськы вояци“. Бо мы были в цалком слушных уніформах. Потім нас дали до порожніх касарень, была зима, хлопи гынули... Шыфов через Волґу нас перевезли до Саратовской ґубернії, до міста Царіціна (Сталінґраду). Робили сьме у французькій фабриці, де ся выробляло вшытко, од клинця аж по кулі до канонів. Французы там были ведучі, а Руси робітници. Але што – ту зясь револуція! Руси охабили фронт і пішли буржоазію бити, тоты большевіци вшытко били, і тых Французів. Москву бранили козаци, але то не помогло. Забили і царя з цілов родинов. Мы ся тым большевікам не хотіли дати, але они на нас: „Товарищи Австрийцы, воюйте за нас, не будьте дураки, у нас уже все ровно, будет так и у вас!“ А не мали правду? І так єм мусив іти з большевіками по селах. Але я мав мягку душу, я ся на тото збойство не міг позерати, та єм утік

до службы у єдного ґазды – старовірця. Він не мав у своїм ґаздівстві ани фалатка желіза, вшытко было деревяне – возы, колеса, бороны, плугы... Все мі чітав з грубой книжкы, котра уж была така чорна як гній. Гварив: „Штефу, Бог сотворив світ і дав закон, як мать быти за 100 років“. Чітав мі пророцтва. А як мі повідав од року 1934, та і так было. Гварив: „Прийде іщі єдна война, а потім іщі єдна, буде єден командырь, што вшыткых Жыдів буде брати а хрістіане ся будуть сміяти, але што на Жыдах будуть видіти, на собі мають чекати...“ Ой, Боже, кідь собі подумам, што вшытко єм пережыв, та ся мі в голові крутить. За пять років єм не быв дома, а кідь єм пришов з войны, та уж в Любовні мі повіли, же мати мі вмерли... Я задуркав дома на двері, быв уж підвечур. На голові єм мав козацьку бараніцю, ґерок польскый – отець і брат ня не спознали... „Йой, няню мій, што ня не познате, та то я ваш сын – Штефо! Отцьови такой піпка з рук выпала, слызы їм тварь залляли і кричать на брата: „Янку, Янку, Штефо пришов, позерай, Штефо пришов!“ І выскочіли споза стола, аж упали і стали ня ціловати. Але я ся такой просив на матірь. А Янко, брат мій мі повідать: “Мати вмерли, вмерли... Маме матірь Ванечкулю. Отець ся оженили“. З Ванечкульов? Ой, Боже, з тов дівков, што єй нихто за нич не мав? Но та, реку, ідьте по ню. Але она ся ганьбила, втекла, но потім пришла, привитала ня і дала мі новы лахы. Ой, а як ня мачоха рада виділа і отець. Брат Янко ся оженив і бывав в родічовскім домі. Жыли сьме з волі Божой, але што – пришли чорты з Україны пересвідчовати до Руська іти... А брат Янко ся дав збаламутити. Отець аж плакали, так го не хотіли пустити, але він там пішов, і там од стражданя до рока умер. А кілько оптантів з Якубян там смерть нашло! Ой, Боже, як то люде про мамону о свій род легко приходять... “ Минув рік, як єм Бондру не видів (з музея в Любовні єм одышов), кідь єм ся дізнав, же добра душа Бондра уж не є міджі жывыма, жена му уж скорше умерла, а він - мій Бондра – згорів із цілов свойов дідовизнов!

Ч. 19 2015

iнфо РУСИН

З домова

9

Русиньскый язык вымерать. Кібы го молоды веце хосновали, не было бы то таке крітічне

Што є веце: материньскый язык, ці способность знати ся договорити? Мають родічі преферовати свою народну гордость, або тото, жебы ся підвышыли жывотны шанці їх дітей? Таня Рундесова Вопросы правда припоминають вічну ділему о походжіню куркы і яйця і могли бы везерати аж забавно, як бы не ішло о важну справу – існованя і вымераня языків малых народів. Фактом є, же днесь, кідь має людство тілько можливостей на комунікацію як ниґда в історії, вымерать подля науковців на Земли веце як двасто языків. Єден докінця і в нас на Словакії – русиньскый. І тото аж так забавне не є. Што мають Русины робити, жебы їх язык і култура о півстолітя не вымерли? Тяжкый вопрос. Холем часточну одповідь ся на нього намагать дати довгодобый проєкт Чемериця, котрый наштартовав вже свій четвертый річник. Є то проєкт о Русинах, но призначеный нелем Русинам, але і Словакам – їм зато, жебы веце спознали язык, културу і історію Русинів, із котрыма жыють од непамяти. І Русинам зато, жебы здолали барьєры, голосили ся ід своїй материньскій бісіді і публічно єй хосновали. А што іщі веце, жебы ся дожадовали і русиньскых школ і учебників, як і условій на їх існованя. Мало бы то быти природне, бо освіту в материньскім языку ґарантує Конштітуція Словацькой републікы. Но практіка є інша. Хоць Русины суть кількостьов 33 тісяч третьов найвекшов, но історічно і наймолодшов в нашій державі і найменше етаблованов меншынов із жыворячім школством. Навеце суть русиньскы родічі знеіщены під

тиском добы, котрой претензії піднимають ся. Про свої діти хотять спокійный жывот, і простіше то часто видять так, кідь дітина буде здобывати освіту у векшыновім, значіть словацькім языку, не народностнім языку. Тым веце, же днесь нихто не знать, якы знаня і языкы будуть стачіти на то, жебы молоды здобыли собі добру роботу о 20 років. Но назад ку Чемериці. Тот проґрам Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска спрацовав за пять років вже штири часточны проєкты. Понукнув довгодобу анкету о русиньскім языку, веце як 60 фаховых статей і інтервю, інтернетовый сайт, збірникы, конференції, відеорозговоры, но наприклад і теренне досліджіня двоязычности в 68-ох русиньскых селах. Покля дотеперь было цільом проєкту детайлно одкрыти накілько ся іщі хоснує на Словакії русиньскый язык, і аналізовати найвекшы барьєры – чого вытрачать ся, у актуалнім четвертім річнику піде о дакус далше. Хоче барьєры ліквідовати тым, же верейности представить вызначны русиньскы особности, котры не ганблять ся публічно выступати у своїм материньскім русиньскім языку. І то бы міг быти про молодых мотів і приклад в єднім. Проєкт так само хоче змаповати, што за останій рік зробила держава про освіту меншыны в русиньскім языку. Приближыть і то, як

дотеперь овпливнили інтерес о материньску бісіду вечурні школы русиньского языка, котры вже четвертый рік розвивать на северовыході Словакії Обчаньске здружіня Колысочка. Попробуйме то наконець згорнути. На Земли бісідує ся коло сімтісяч языками. За кваліфікованыма оцінками якбач четвертина із них занедовго счезне. В припаді русиньского языка ся предповідать, же до 30 аж 50 років. Обще темпо языкового вымераня же є єднак высоке, якым счезнуть рослинны і звірячі виды. Но покля ся звірята і рослины всокотять холем в музеях, бісіда овпливнює мысель. Як дакотрый язык вымре, счезне з ним і оріґінална култура, выняткове думаня і самобытне виджіня світа цалком конкретной ґрупы людей. Про веце інформацій можете навщівити сайт: www.cemerica.sk

Рада влады схвалиля оцінюючі справы Рада влады про людьскы права, народностны меншыны і родову рівность 15-го октобра 2015 р. на своїм 22-гім засіданю схвалила Оцінюючу справу о підпорі култур народностных меншын за 2014 рік, Справу о ставі народностного школства за 2014 рік і Справу о хоснованю языків народностных меншын за 2014 рік. Інформує о тім інтернетовый сайт повіреной задачами уповномоченого про народностны меншыны і етнічны ґрупы.

-пемТоты справы шторік в смыслі Шатуту Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы выпрацовавать выбор і передкладать їх на схваліня раді. На выпрацованя оцінюючіх справ за 2014 рік была зряджена Дочасна робоча ґрупа, в якій складі было 13 представителів народностных меншын і 8 представителів штатной справы. Членкы і членове Дочасной робочой ґрупы, котры были представителями штатной справы, мали можливость із фахового і предметного поглядів окремы справы припомінковати. Многы із припомінок были, подля інформації на сайті повіреной, членками і членами Дочасной робочой ґрупы, котры заступали народностны меншыны, акцептованы. Тоты припомінкы творять додаткы окремых справ. Оцінюючі справы дзеркалять погляды їх авторів і авторок, значіть представителів за окремы

народностны меншыны і мапують найважнішы дії і рухы в области културы, языка і школства за 2014 р. В рамках 22-го засіданя рады была обговорена і Пропозіція на признаня російского і сербского языків за меншыновы языкы в Словацькій републіці в смыслі Европской харты реґіоналных або меншыновых языків, котра была узнесіньом схвалена. Вєдно з тым было узнесіньом рекомендовано владі Словацькой републікы схвалити тоту пропозіцію, жебы тоты языкы были на Словакії браны як меншыновы. Процес залучіня російского і сербского языків до языковой харты ініціовав Уряд уповномоченого влады Словацькой републікы про народностны меншыны по схваліню на їх залучіня выбором іщі у 2012 році. Уряд уповномоченого в тій справі ословив 10 резортів зо жадостьов, жебы дали свої позіції, зробив веце їднань із релевантныма субєктами і зробив далшы крокы про успішну фіналізацію цілого процеса.

▲▲ Марія Єдлічкова, повірена задачами уповномоченого.

10

нашы особности

iнфо русин

ч. 19 2015

Іван манаЙЛо – в сЛІдаХ своГо вІтця В попереднім чіслі Інфо русина єм вам, дорогы чітателі, приближыла жывот і творчость славного підкарпатьского маляря Федора Манайла. Божа іскра трафила нелем його, але з родины іщі двох Манайлів – сына Івана і внука Андрія. І так дякуючі прекрасній публікації під назвов „русинські художникы у Мадярщині“ маєме можливость вам коротко передставити сына Івана. Бодай бы сьме і мы, русины словакії, мали такый албум. Таксамо маме малярів, на котрых можеме быти горды перед світом. Теодозія Латтова

Іван Манайло. народив ся в 1942-ім році і выбрав ся слідами свого вітця. Мальовав світ коло себе, Карпаты своїм штілом. Окрем того Іван Манайло быв і педаґоґом і орґанізатором. Засновав музей свого няня в родиннім домі. В єднім із своїх каталоґів писав о собі:

Од моменту народжіня каждый чоловік чує своє я. Із плынутьом часу міняють ся чувственны, моралны і матеріалны факторы. Мої родічі і середовиско коріґовали їх, выслідком чого є єдна із мнов орґанізованых выставок, котра присвячена звукам, світу музикы, де фарбы моїх образів асоціюють ся із композіційов, формами, музиков, звуками... Можеме розуміти тому так, же Іван Манайло творив цілов свойов душов. Малярь много медітує, слухать музику, і тоты медітації ведуть го до творчости. Він думать, же вшытко, што глядаме вонка, є у нас, судьба є наша субєктівна, наша оріґінална. В його роботах чути і музику. Єден час Іван Манайло жыв з родинов в Києві, потім 30 років пережыв в ужгороді, де быв директором ужгородьского учілища прикладного іск ус т в а, кот р е заснов али підкарпатьскы великы майстры, міджі нима і його отець. народна архітектура, хыжы в селах, деревяны церькви нашли місце і в його творчости. Так выразив свій погляд на то, же любить натуралность, академічне, реалістічне зображіня. Іван Манайло быв нелем талентованым малярьом, він быв і педаґоґом, ці в Києві або в ужгороді, но і орґанізатором в творчім світі. В 1986-ім році основав Общество професіоналных малярів Закарпатя і быв 10 років його председом. Дістав много нагород і в апрілю 2009-го року союз Мадярів світа на своїм семім світовім конґресі в Будапешті за його роботу і зміцніня братства міджі Мадярами і русинами удостоїв го стрібнов медайлов

Історічный календарь 23-го октобра 1930-го року народив ся в Прикрій михал Блыха. середню школу скінчів в Пряшові, потім штудовав на Педаґоґічній факулті універзіты Павла Йозефа Шафарика в Пряшові, пізніше ту быв продеканом, обгаїв тітул кандідат наук, доцент.

-тлЙого предметом была ономастіка, хотарьны, ґеоґрафічны назвы Ондавской і Топляньской долин, назвы уліць, выходословацькы призвіща, методіка досліджіня властных мен і далше. учів тыж словацькый язык на універзіті в новім саді і в софії. Перед 60-ома роками умер еміліян Грабовскый. Быв то малярь, ґрафік. народив ся в ужгороді в родині польского еміґранта, котрый быв участником януарового повстаня в 1863-ім році і утікав перед царьскыма репресіями. Еміліян Грабовскый скінчів ґімназію в ужгороді, малярьство штудовав в Будапешті. До ужгорода вернув ся по першій світовій войні і наповно

выужывав свій талент. намальовав много пейзажів, векшынов мальовав країнкы карпатьскых гір. В 1815-ім році в Калниці на Лемковині народив ся Іван Бірецькый – збератель лемківского фолклору. скінчів духовну семінарію у Львові, по высвячіню од 1842-го року служыв парохом в селі Бахір. співанкы од Бірецького были друкованы в збірнику Якова Головацького під назвов „народные песни Галицкой и угорской руси“. Быв участником собору руськых вченых у Львові в 1848-ім році, де робив секретаря секції історії і ґеоґрафії. Быв основательом і довгорічным членом Галицькой руськой матиці і секретарьом руськой рады в Перемышлі. Перед 90-ома роками в ужгороді народив ся василь Габда. Быв то малярь і

союзу Мадярів світа. По тій славности Іван Манайло повів, же бы ся му любило, кібы мірне сполужытя Мадярів і русинів, котре ту є уж тісяч років, было все міцніше і надале в Карпатьскій котлині. Федор Манайло, отець, народив ся в 1910-ім році і умер в 1978-ім році як 68-річный. Зохабив по собі велику роботу. Його сын Іван, котрый слідовав свого вітця в роботі і дістав од нього талент і способности, народив ся в 1942-ім році і умер в 2010-ім році, а таксамо як 68-річный. на каждій выставці, котру орґанізовав, на честнім місці быв все образ великого Федора Манайла. З того місця якбы з великов любвов і надійов слідовав русинство, родину, якбы зверьху направляв їх на добру путь.

педаґоґ. В ужгороді скінчів ґімназію, де ся учів мальовати од майстра Йосифа Бокшая. В часі войны штудовав архітектуру в Будапешті і по войні скінчів штудіюм під руками того самого Бокшая і далшых великых майстрів мальованя – Адалберта Ерделія і Федора Манайла. найрадше мальовав пейзажы і великы історічны полотна. роботы Габды находять ся нелем в музеях Прикарпатя, но і в німецьку, Японії, Канаді, сША і у Венезуелі. елена солонар в році 1900 народила ся в скеюші в румунії, де жыло много людей із русиньскых сел Замаґуря, спіша і Шаріша. Выштудовала фармацію і довгы рокы была апатыкарьков в руськім Керестурі в сербії. написала книжку поезії, міджі найкрасшыма мож спомянути вірш „Тополі“. мирон колошняї народив ся в 1930-ім році в руськім Керестурі. скінчів середню технічну школу і робив техніка коло машын, а тыж писав поезію – по русиньскы. Вышли му три збіркы – „Вербом при краю, Ту мам очко, Городска улїчка“. найкрасшы з них: „Здогадованє на войну, Здогадованє на дзецинство, Жито, Крик, рано по пиру шмерци“ і далшы.

Ч. 19 2015

iнфо РУСИН

Погляды

11

Школа, што сперать освіті Недавно єм ся мі дізнав потішуючу інформацію, же 18 школярів на єдній із основных школ в Бардейові зачав ся учіти русиньскый язык. В місті, де ся дотеперь наш язык ниґда не учів. Стачіло мало. Жебы ся директором школы став чоловік, котрый повнить тото, што од нас чекають і міджінародны договоры. Петро Медвідь Перед часом єм мав можливость быти участный на стрічі з експертами Рады Европы, котры хотіли з представителями меншын бісідовати о тім, як ся дотримує Европска харта на охрану реґіоналных або меншыновых языків, кідьже Словакія знова мусила предложыти свою оцінюючу справу в повязаню з тов хартов. Із експертами сьме бісідовали о нашім школстві, о медіах і хоснованю нашого языка на урядах. Оно то в жадній із тых областей не є „ружове“, але найвекшы проблемы має як раз школство, о котрім єм вже писав нераз. Якымсь платаньом є моментално проєкт Вечурніх школ русиньского языка, но вопросом є, ці суть русиньскы діти од мачохы, жебы мусили ходити на навчаня материньского языка даколи пополідне ці вечур. Но холем маєме теперь тото і суть першы резултаты. Самособов, ставу школства не помагать ани то, же якыйсь „екстра“ інтерес о тото, жебы ся діти учіли свій язык, у своїм языку, не видіти ани з боку родічів. Но тяжко говорити о тім, якый інтерес з боку родічів є або не є досправды, бо не знам, выдкы то хтось може знати, кідьже в цілім проблемі є основным тото, же державі на тім даяк не залежыть. І на тото тверджіня вже є досправдовый арґумент.

Напрік тому, же освіта в материньскім языку є на Словакії конштітучным правом, і же Словакія підписала Европску харту о охрані реґіоналных або меншыновых языків, нихто не повнить кликаня по тім, же понука бы мала быти іщі перед інтересом. В практіці то значіть, же на теріторіах, де жыє русиньске жытельство, бы на школах мало быти выписано, же діти ся можуть приголосити на навчаня свого материньского языка. І як ся такы діти приголосять, школа бы мала найти средства на то, жебы діти на тот язык могли ходити. Лемже директоры школ тото, нажаль, на 99 процент не роблять. І кідьже про тото, же то не роблять, не мають жаден проблем із боку державы, мож повісти єдно – директоры о то інтерес не мають, но інтерес о то в першім ряді не має держава, котра з тым нич не робить і директор знать, же ся му про тото ани нич не стане. І вертаючі дакус дозаду, теперь мож повісти, же лем кібы такы понукы в школах были, лем втогды бы сьме могли видіти реалный став того, ці русиньскы родічі о то інтерес мають, і якый великый, або не мають. Кідь собі возьмеме теперь актівности обчаньского здружіня Колысочка і видиме, де всягды ся вже учіть русиньскый язык холем в рамках Вечурніх школ – того року окрім Бардейова прибыли і Міджілабірці ці Гуменне, діставаме ся ку тому, же кликаня по тім, жебы наперед была понука, іщі перед інтересом, не

Октобер - місяць почливости ку старшым Быв такый місяць і як пришов на нього ряд, много ся о нім повідало, менше уж зробило. Но по ніжній револуції минуло 25 років, а тыж малошто ся змінило. Пензістів прибывать, пензія ся піднимать лем о центы, обходы помалы звышують ціны а пензісты ся аж трясуть, жебы не мусили брати даяку пожычку, бо бы єй ниґда не сплатили. Т. Латтова Тот добрый звычай, же діти бы мали доховати родічів уж помалы заникать, бо дітям часто треба помагати і з пензії старых родічів. Так, жебы сусідове не знали, тихо собі жыють і никому не повідають, што варили, што купили, лем о ліках і хворотах є вольна тема. На другім боці обявив ся новый феномен – драгы повны авт, єдно красше як друге. Значіть, же жыєме в достатку, луксусі, спокої. Авта не суть вшыткы новы, але , кебы не были колоны уж і в тых меншых містах, може бы сьме нич на тоту тему ани не зачали. До роботы треба доходити, дакотры через цілу републіку і за граніці. Авто потребують жена і муж, скоро нияку роботу не найдеме через уліцю, де підеме на піше. Про тісячі авт творять ся колоны, терплять асфалткы, про каміоны пукають стіны домів од закладу аж по стріху і ніт помочі найти чоловіка, котрый бы тот проблем вырішыв. А при тім, службы желізніць можеме выужывати скоро задарьмо, главні тоты старшы і молодшы. І думаме, же чом транспорт по коляях в іншых країнах є рентабілный а чом у нас вшытко ся шмарило

на нашы новы і стары асфалткы, автострады, драгы першой ці другой катеґорії. Дашто ся попсуло в тій нашій републіці. Желізніці в іншых країнах суть сполягливы, чоловік знать, же до роботы не запізнить. Єден влак надвязує на другый, у нас треба пересідати, наприклад до Баньской Быстриці трираз. Єден влак пізнить, далшый не стигаме, чекаме в чекарнях, де не мож сідіти. Старшый чоловік мать задарьмо тот влак, але даколи радше собі выбере авто або автобус. Пензістів над 60 років аж до найвысшого віку дохторе напоминають, жебы много ходили, не забывали пити воду, чітали, бавили ся коло крижовок, судоку, стрічали ся з другыма людми, а кідь можуть та і дашто робили, наприклад на загородках. А знате кілько старшых людей мать загородкы? Много, каждый день выйдуть на своє полечко, до саду, роблять і іншы роботы, іщі потрохы заробляють - хотять быти на хосен другым. Но суть і такы, што сідять перед домом сеніорів з руками на колінах і чекають. Лем Бог знать, нашто чекають. Їх пензія мала, мусить доплатити за них штат, но тот ся не росторгне - пінязі треба на далшы актівіты, накупы а так уж протестує персонал,

є выдумков даякых урядників, котры не знають, яка є реалность, але прінціп, котрый досправды фунґує, і зато ся по нім кличе. В Бардейові ся першыраз учіть наш язык і то дякуючі тому, же хтось дав понуку і директор з тым быв согласный і тоту понуку прияв. Но і інтерес пришов такой по тім. Знам, же 18 школярів не є даяке величезне чісло, но є то початок і є надія, же може рости тото чісло. І же так в Бардейові, як і в іншых містах і селах, ся поступно тото навчаня може перенести до нормалного навчалного процесу. Америцькый писатель, сатірік і гуморіста Марк Твейн раз повів: Ниґда єм не допустив, жебы школа стояла в дразі моїй освіті. І кідь то думав іншак і дакус гуморістічно, тота цітата пасує і нам днесь. Русины бы ниґда не мали допустити, жебы школа стояла в дразі освіті їх дітей. Жебы фунґовала така школьска сістема, котра не має інтерес навчати діти в материньскім языку і так дотримовати конштітучне право і міджінародны обовязкы. То є далшый простор діялности русиньскых орґанізацій і актівістів, жебы тото змінити. Бо такой, як буде понука, вірю, же буде і інтерес. Лемже на тоту понуку нам треба зміну школьской сістемы і думаня державы. Школа не мать сперати освіті. їх соціалны домы суть худобны. Зато чую в посліднім часі слово худобинці. Были такы, уж сьме думали, же пропали навікы. А так ся старшый чоловік боїть жыти, што з ним буде, кідь буде одказаный на другых. Не повідам то лем так, але каждый раз буде старшый, а чім дале, тым старшых буде веце. Дакотры дожыють ся старобы в добрій кондіції , але дакотры будуть потребовати поміч. В посліднім часі про старшых, котры жыють дома, а дакотры самы, ся нашли пінязі на денны стаціонары. Дакілько молодшых домашніх жен достане роботу а просторы ся в каждім валалі найдуть – суть то старшы уряды, школьскы будовы, малы пекарні, касарні, културны домы і так далше. Холем не будуть страшыти. Тоты пензісты, котры ту суть в перевазі, холем выйдуть з дому на пару годин, набісідують ся, є то найліпша медицина на самоту, депресії... Єден конкретный приклад повім з Полаты – і там є денный стаціонар. Саме село є маленьке, але до того стаціонару каждый день прийде так до 30 людей – хлопи грають карты, позерають телевізор, жены на утриманя ємной моторікы в руках - шыють, выробляють вазы обкручованьом фляшкы ютовым мотузком, теперь недавно вили вінці з осінніх плодів, крутили стромикы щастя і інше, а вшыткы ту можуть мати каждый день обід за єдно евро. Хто не може прийти на обід, тому однесуть. Но суть старшы люди, котры потребують поміч цілых 24 годин. Там є то уж смутніше і дорогше, але памятайме, же і тоты суть люди, котры зохабили выслідкы свойой роботы про нас, далшы ґенерації. Є то уж раз так – вшытко матеріалне богатство чоловік охабить ту на тім світі, зо собов возьме лем своє душевне богатство.

12

Погляды

Ч. 19 2015

iнфо РУСИН

Русины-Українці глядали свою колыску. Нич не нашли Думам, же занимати ся вопросом українізації у 2015 році є даремне трачіня енерґії. Омного важніше є рішіня вопросів русиньского школства і іншых важных проблемів, котры русиньску народностну меншыну на Словакії траплять. Но обернули ся на мене мої знамы, жебы єм брав участь на културній події в Нижнім Тварожці під назвов „Не забудь на свою колыску“, котра была орґанізована Українцями. Неперед єм ся чудовав, яку колыску хотять Українці глядати, кідь у тім селі ся ід україньскій меншыні голосить 4-ро людей. Было ясно, же там жадну колыску не найдуть. Но они собі порадили. Мілан Піліп Орґанізатором той події, котра проходила в суботу 17-го октобра 2015 р. быв Союз Русинів-Українців Словацькой републікы (СРУСР). Особно тій орґанізації не присвячам велику увагу, беру єй скоріше за діносавра, котрый забыв, же вже мав давно выгынути. Навщівника села Нижній Тварожець в бардейовскім окресі очарить прекрасна природа, в котрій село лежыть. Єднак приємне почутя єм мав із выступлінь співаків. Културный проґрам быв чісто русиньскый. Окрім іншых выступила і співачка знама нелем на Словакії, але і у світі, Марія Мачошкова. Дакус ся чудую, же бере участь на такых подіях, бо тото, што діяло ся коло іншак приємного културного проґраму, собі доволю означіти за вымываня мозґів. Способ, якым актівісты СРУСР маніпулують людей, бы єм згорнув до простого рецепту: як інґредієнції выстачать културный проґрам (русиньскый подля можливостей), як ся дасть та і державна дотація, холем єден функціонарь СРУСР і, а найважніше, способный конференцьєр. Поступ простый. Наженете людей до културного дому. Кідь маєте на проґрам державну дотацію, тоты люди суть властно платителі дані, з котрых є проґрам фінанцованый. На зачаток представите участного функціонаря СРУСР, потім спустите културный проґрам, котрым людей заінтересуєте. Теперь приходить ряд на тото найважніше: супроводне слово, котрого є почас проґраму релатівно дость. Наперед є невтралне, а чім веце ся ближыть проґрам до свого кінця, конференцьєр зачінать притверджовати і хоснує маніпулатівны технікы, котрых цільом є побаламутити іншак незаінтересованых людей. Головный прінціп маніпулації є збудованый на тім, же люди суть заінтересованы културным проґрамом, політічны і народностны ворпосы їх барз

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2015.

не траплять. Но то не бранить тому, жебы дакотры одышли із події збаламучены. Точно подля того высше пописаного рецепту проходив і проґрам в Нижнім Тварожці. Із функціонарів СРУСР быв участным Миколай Деніс. Конференцьєрков была Ева Олеярова, котрій признавам, же свою роль заграла перфектно. На зачатку говорила вольні без папіря і в русиньскім языку, пізніше чітала текст написаный по-україньскы. Говорила о історії села, котре на моє несподіваня означіла за русиньске село. Як проґрам ішов далше, штораз веце ся в їй репліках появляло словне споїня „РусиныУкраїнці“. Тото понятя означать неєсвуючу народность, і є єдным із інштрументів маніпулації, котрый має слухача збаламутити. Наконець ся конференцьєрка дістала і ку єствованю орґанізації СРУСР, а позітівно бісідовала і о днесь вже заникнутій орґанізації КСУТ(„Культурний союз українських трудящих“), котрый брав участь на примушенім однародньованю Русинів в часі соціалізму. Конференцьєрка наконець участиків одкрыто выкликала, же є єдно, ці собі будуть писати русиньску або україньску народность, бо важне є хранити собі културну дідовизну „нашого народа“. Іщі додала, же хто іншый, кідь не СРУСР, орґанізує такы події. Тым у людей выкликала чутя, же україньска і русиньска културы – то тото саме, і вєдно з тым лем СРУСР має у своїй діяльности презентацію і єй всокочіня. Як дакількорічный русиньскый актівіста і зналый проблематікы єм цілу сітуацію брав з гумором. Но сміх ня перешов, як єм ся почас остатньой співанкы обернув ку єдній із домашніх участнічок, і зо жарту єм ся позвідав, ці в їх селі жыють Русины, Українці, „Русиноукраїнці“ або дашто інше. Одповідь ня шоковала. Із неістым голосом мі повіла, же „якбач Українці“. Інша пані, котра стояла коло ньой, єй оправила, же ніт, бо „Русины“. Потім ся і перша пані пооправила: „Йой, гей, Руснаци сьме.“ Значіть, наконець, і кідь із тяжкостями, назвала свою ідентіту, котру їм СРУСР майже вкрав. Наводжу тот нагодны розговор зато, жебы демонштровати, што властно є головным цільом такых подій. Збаламутити людей, і то нелем Русинів. І люди жыючі в Братіславі, Тырнаві ці Баньскій Быстріці,

як прийде на бісіду о Русинах, зачнуть якось бісідовати і о Українцях. То головный ціль актівностей орґанізації СРУСР. Збаламутити людей і вытворити почутя, же іде о єдну і тоту саму народность. Же Русины – то лем чать Українців, і же русиньскый язык є лем діалектом україньского языка. Офіціалный приказ на такы однароднюючі актівности быв у нас выданый Центалным комітетом Комуністічной партії Чехословакії у 1952 році. Кідь собі представиме, же СРУСР іщі і в 2015 році повнить приказ того Комітету, може то вызерати цалком смішно. Тадь Централный комітет Комуністічной партії Чехословакії вже не єствує і не може никому укривдити. Но оно то є власнтно дость важне. Такы актівности і днесь суть підпорованы Українов. Україна, котра ся намагать в сучасній сітуації зближыти з країнами середньой і западной Европы, не признавать єствованя Русинів, утискує їх права на своїй теріторії, в Закарпатьскій области. А нелем тото. Через орґанізацію, яков є СРУСР маніпулує і жытелів чуджіх держав – в тім припаді Словацькой републікы, і то нелем русиньской народности. Такы актівности суть нелем в одношіню ку словацькій Конштітуції протиправны, но доволю собі означіти їх і як грубе пошкоджованя прав жытелів Словацькой републікы. Кідьже Русины суть лоялныма жытелями Словацькой републікы, і беруть Словакію за свою отцюзнину, Словакія бы їх мала хранити, а не підпоровати однароднюючі актівности державныма дотаціями.

IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 28. október 2015

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu.

Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Štefánikova 18, 066 01, Humenné. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode s povereným vedením redakcie na adrese sídla ROS v Humennom. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame! Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov! Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.

Info Rusín je distribuovaný aj do novinových stánkov prostredníctvom MEDIAPRESS Poprad, spol. s r.o. (okresy: Stará Ľubovňa, Poprad, Levoča, Kežmarok, Spišská Nová Ves) a KAPA DAB Prešov, spol. s r. o. (okresy: Prešov, Bardejov, Humenné, Medzilaborce, Sabinov, Snina, Stropkov, Svidník, Vranov n/T.).

Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník