чісло 18 2015 | рiчник хii.
25 років
Русиньской оброды на Словеньску
1990 - 2015
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Розговор
Нашы особности
Із нашой історії
Держава і Русины
Федор Манайло – русиньскый малярь
Німці ідуть!
6
9
В Мукачові проходив русиньскый фестівал. Зъїзду не было В суботу 10-го октобра 2015 року дополідне мав од 10.00 год. київского часу проходити Всезакарпатьскый зъїзд Русинів. По нім быв на 12.30 год. напланованый 17-тый річник фестівалу русиньской културы Червена ружа. Петро Медвідь, Фотоґрафії: Роман Пищальник Зъїзд, якый орґанізує Народна рада Русинів Закарпатя, орґанізація, котра зъєдинує майже 90 процент русиньскых орґанізацій діючіх на теріторії Підкарпатя, быв на остатню хвілю одкликаный. Причінов подля орґанізаторів мала быти непокійна сітуація в місті. Вночі із 8-го на 9-го октобра быв забитый молодый ромскый муж, што выкликало далшы непокійны дії в місті. Жебы вываровати ся різным провокаціям в одношіню ід Русинам, зъїзд, котрый Народна рада Русинів Закарпатя орґанізує кажды два рокы, быв одложеный на новый термін, котрый іщі не быв уточненый. В каждім припаді одбуде ся аж по локалных выборах, котры на Україні в тім місцяці будуть проходити. Хоць перша часть русиньского проґраму в суботу не одбыла ся, о 12.30 подля проґраму зачав вже 17-тый річник фестівалу русинькой културы під назвов Червена ружа. Участны наперед од будовы мукачівского драмтеатру, в котрім фестівал шторік проходить, пішли ку памятнику Александра Духновіча, коло котрого заспівали нашу гімну „Подкарпатские Русины“. Голова Народной рады Русинів Закарпатя Євген Жупан вєдно з ґрекокатолицькым священиком отцьом Стефаном Сючом положыли під памятник нашого будителя вінець. Вінець участны принесли і під памятник святых Кіріла і Методія, апостолів Славянів. Потім вже проґрам продовжовав в просторах драмтеатру. Фестівал поблагословив отець Стефан Сюч. Русинів пришов на фестівал поздоровити пріматор Мукачова Золтан Лендєл, котрый припомянув, же в місті, но і в цілій Закарпатьскій области, тісяч років жыють Русины з далшыма народами в мірі. Підкреслив, же київскы власти як кібы бояли ся того, жебы Русины могли быти вызнаны на цілодержавній уровни, і жебы коло перепису населіня могли голосити ся ід своїй народности. Подля його слов културу Русинів, їх звыкы і традіції собі цінить.
с. 2 ◢
10
Зміна фінанцованя народностных меншын на Словакії перешла першым чітаньом
Народна рада Словацькой републікы прияла 1-го октобра 2015 р. в першім чітаню пропозіцію закона од партії Most-Híd о фінанцованю меншыновых култур. Партія на своїм сайті інформує, же по 25-тьох роках є першыраз реална шанца добрым способом вырішыти тот вопрос, котрый є ключовым із погляду меншын на Словакії. Пропозіцію в першім чітаню підпорили вшыткы парламентны партії. Петро Медвідь „Дотеперь сьме не мали досправды обсяглу пропозіцію на трактованя фінанцованя меншыновых култур. Но на будьякый крок допереду в тім напрямі є потрібна конкретна пропозіція закона. Зато мы зробили такый документ, котрый уможнює, жебы меншыны конечно рішыли самы о своїй културі, і жебы ся културна самосправа стала реалностьов. Наша пропозіція докінця забеспечує і потрібны жрідла,“ поясньовав Ласло Шойомош, підпредседа партії Most-Híd. Пропозіція закона рахує зо заснованьом Фонду меншыновой културы, в рамках котрого бы кажда меншына мала властну, окрему Раду. Рада, котрой членами бы были представителі орґанізацій меншыновых култур і незалежны експерты, бы окремо рішыла о перерозділіню фінанцій про підпору меншыновых култур міджі проєктами. Дякуючі тому бы Рады діспоновали достаточныма правомоцами про встановліня напряму културной політікы своїх комуніт. Обєм фонду бы значно звекшыв ся, причім бы фінанчны средства были перерозділены міджі меншынами пропорціонално. „Заснованя фонду бы уможнило стабілізацію фінанцованя меншыновых култур, без інтервенції вонкашніх факторів. Не было бы залежне од ласкавости актуалной влады. Значіло бы і покрок із погляду транспа-
с. 3 ◢
2
Актуално
Милым несподіваньом было, же на фестівал завитав і Генадій Москаль, голова Закарпатьской областной державной адміністрації. Тот ся Русинам приговорив у їх материньскім языку – по русиньскы. Голова Народной рады Русинів Закарпатя Євген Жупан у своїм приговорі за участи Генадія Москаля знова припомянув, же Русины все были і суть мірный і законопослушный народ так на Україні, як і в іншых державах, котрый не має жадны сепаратістічны намаганя і не має нич з будьякыма выконштруованыма провокаціями. Фестівал поздоровили і гості – Русины з Польщі і Словакії. Словакію на Червеній ружі заступав Петро Медвідь. За Польщу быв у Мукачові участный Боґдан Ґамбаль. В рамках фестівалу, котрый тырвав веце як три годины, на сцені выступили многы ансамблі і солісты, котры презентовали русиньску співанку і русиньске слово. Мож спомянути дуо Червена ружа, дітячій ансамбель із Іршавы, женьскый ансамбель із Чинадієва, дітячій ансабель Бабчіна співанка, Мирославу Копинець, сестры Перечиньскы, Йосифа Лемка, Романа Пищальника, Сергія Савчука і далшы. На фестівалі передавала ся як каждый рік і Премія Александра Павловіча. Тоту того року здобыли авторы кодіфікачной літературы підкарпатьской варіанты русиньского языка Анна Мегела і Михайло Алмашій. Першыраз была Премія Александра Павловіча передана і русиньскым журналістам. За журналістіку премію здобыли Віра Кобулей, котра приготовлює у містній закарпатьскій телевізії Тиса русиньскый маґазин під назвов „Русинська родина“ і В. Черепаня – головный
с. 1 ◢
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН редактор ґазеты „Подкарпатский русин“. Нагородженым сердечно ґратулуєме.
Літературный конкурз Марії Мальцовской Oд 10. септембра до 20. новембра 2015 Сполок русиньскых писателїв Словеньска у сполупраці з редакціов Русин і Народны новинкы і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 2. річник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (непублікованы) може на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, уліця 17. новмебра ч. 15, 080 01 Пряшів посылати каждый автор од 18. року віку, жыючій в Словеньскій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса i фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в послїднїм тыждню децембра 2015. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин. Приправный выбор літературного конкурзу
Стовпчік Петро Медвідь Пропозіція закона, котра бы мала змінити, докінця зліпшыти фінанцованя културы народностных меншын, є шумна ініціатіва, но на тім місці натискають ся мі і вопросы. Де была дотеперь партія Most-Híd, кідь притім єден час сиділа і у владі, мала уповномоченого про народностны меншыны і етнічны ґрупы у теперішній владі Роберта Фіца, котрого ся добровольно зрекла, же з таков пропозіційов приходить аж теперь? І як є можливе, же нараз вшыткы партії в першім чітаню підпорили пропозіцію закона, котра бы мала выразно зліпшыти фінанцованя меншын, кідь дотеперь о то не быв ниякый інтерес з боку тых партій напрік тому, же ся меншыны довгодобо скаржыли? Но што є на цілій справі найтраґічніше, пропозіція закона рішыть лем єдну часть проблему народностных меншын. Зміна фінанцованя не давать одповідь на то, коли ся на Словакії меншыны дочекають закона о народностных меншынах. Комплексного закона, котрый не рішыть лем фінанції, але і школы, освіту, офіціалны орґаны і їх представителів, професіоналны інштітуції, просто вшытко тото, што нам потрібне, жебы сьме ся могли розвивати, дожыти далшых ґенерацій, жебы ся у меншын гамовала асімілція. З таков пропозіційов закона о народностных меншынах пришов на ярь того року Округлый стіл Русинів Словеньска, і його пропозіція має в собі заключене і фінанцованя. Вшытко в єднім. І меншыны вже о нім діскутують. Жадна з партій о то інтерес не проявила. Зато ініціатіва партії Most-Híd мі днесь прийде дакус дивна. Підпора їй пропозіції закона з боку вшыткых парламентных партій іщі чудніша. Кідь зохабиме коншпірачны теорії, же партіям, і то вшыткым, є ліпше зробити холем малый крок (змінити фінанцованя), як кібы мали мати на голові проблем, же досправды треба рішыти пожадавку меншын – комплексный закон о народностных меншынах, на котрый дотеперь жадна влада не мала дяку, потім зіставать лем друга, і то остатня можливость. Вже веце як пів рока суть по цілій Словакії білборды партій, як кібы вольбы мали быти вже зарань. І они ся досправды ближать. Но і треба раховати із голосами меншын. Як бы єм лем не хотів вірити в добру волю нашых політіків в одношіню ку меншынам, і як бы лем не скінчіло слідуюче голосованя о тій пропозіції закона в парламенті, цілу справу не виджу нияк іншак, лем як єден великый політічный білборд, котрый нас хоче пересвідчіти о выбратю „доброй партії“ у вольбах. А і кібы нам то (кібы закон быв приятый) фінанчно досправды помогло од нового рока, беру то лем як добру політічну рекламу, котру теперь хотять вшыткы партії. Но веце ня буде інтересовати, што буде із про нас потрібным законом о меншынах далше. По вольбах. Бо і кібы меншыны теперь перед вольбами „з кіфликом опили“, они часом вытерезвіють. І будуть знова жадати...
Ч. 18 2015 рентности, кідьже вшыткы релевантны інформації о рішінях бы были публічно доступны. Вірю, же і парламентна бівшість є зо мнов согласна, же тота пропозіція закона бы успішно і довгодобо вырішыла єден старый і неприємный проблем, і же пропозіція закона успішно перейде другым чітаньом і буде чінна,“ повів на конець Шойомош. Фонд бы мав быти подля партії MostHíd шторік мінімално у вышці вісем міліонів евр. Мав бы быти верейноправнов інштітуційов зрядженов Міністерством културы Словацькой републікы. Подля партії заміром фонду є головно всокочіня, выражіня, охрана і розвиток културной ідентічности і културных вартостей народностных меншын, далше выхова і освіта ід правам народностных меншын, як і розвиток і підпора інтеретнічного і інтеркултурного діалоґу і порозумліня міджі народностнов векшынов і народностныма меншынами ці етнічныма ґрупами, і то вшытко посередництвом пропонованой дотачной сістемы. Вісем міліонів евр на рік з державного розрахунку на фонд є подля партії резултатом поділу жытелів Словацькой републікы, котры ся голосять ід єдній із 13-тьох народностных меншын, або хоснуючіх єден із меншыновых материньскых языків, і цілкового розрахунку Міністерства културы на рік 2015 по одрахованю средств на верейноправны медії, церькви, інштітуціоналну підпору меншыновой културы міністерством. „Коло вырахованя вєдно з тым была взята до увагы і реалность, же членове народностных меншын суть і конзументами словацькой (векшыновой) културы, доповнила партія. „Порпонована сістема фінанцованя умелецькых і науковых актівностей, културы і креатівного промыслу народностных меншын бы мала вычеряти часть нетранспарентной дотачной сістемы міністерства, котра в сучасній добі представлять єдиный сістемовый інштрумент державной културной політікы на підпору актівностей народностных меншын на теріторії Словацькой републікы,“ інформовала партія, котра бы хотіла, жебы фонд діяв од януара 2016 р. В сучасности є меншынова култура підпорована лем із проґраму Уряду влады – Култура народностных меншын. Тот проґрам функціонує на основі ґрантовой сістемы. Ґранты мусять жадателі на каждый проєкт передкладати шторік. Найвешкым проблемом суть терміны выплачаня схваленых ґрантів, головно при періодічній пресі ці електронічных медіях, котры діють цілый рік, но грошы приходять аж в половині рока, або і пізніше. Вышка цілковой сумы приділеной про народностны меншыны ся шторік мінить подля державного розрахунку. Того року была сума про меншыны ани не 50 процент із вісем міліонів, котры хоче закон од Most-Híd ґарантовати. Округлый стіл Русинів Словеньска тот рік представив свій проґрам розвитку русиньской народностной мешныны. Його частьов є і пропозіція Закона о народностных меншынах, котрый дотеперь Словакія не має. В пропозіції закона ся рішыть і фінанцованя меншын. Пропозіція рахує з културнов самосправов. Округлый стіл ословив далшы народностны меншыны, жебы ся выыразили ку пропозіції закона і жебы вєдно дішли до комрпомісу, котрый потім будуть тискати на цілосполоченьску діскузію і схваліня парламентом.
с. 1 ◢
iнфо РУСИН
Актуално
3
Михайло Алмашій ославив 85 років свого жывота 2-го октобра 2015 р. ославив 85 років свого жывота Михайло Алмашій, русиньскый діятель з Підкарпатьской Руси, довгорічный председа Общества Александра Духновіча, учітель, академічный выкладатель, языкознатель, лінґвіста, діріґент і, хоць мало хто о тім знать, актівный в минулости шпортовець. Демко Трохановскый, lem.fm
Народив ся Михайло Алмашій 2-го октобра 1930 р. у селі Ромочевиця коло Мукачова (тогды Підкарпатьска Русь в рамках Чехословакії) у многодітній родині. В роках 1941 – 1945 учів ся в мукачовскій ґімназії, а в роках 1949 – 1954 штудовав російску філолоґію на Ужгородьскій універзіті. 43 років быв учітельом середньой школы. Опубліковав коло 80 статей із области педаґоґікы.
Є автором сучасной ґраматікы русиньского языка і вельо іншых русиністічных робот. Доднесь бере актівну участь в процесі кодіфікації підкарпатьского штандарду русиньского языка, пишучі і фурт выдаючі новы книжкы, словникы і лексіконы. Послідню свою роботу – „Русинськославянськый лексикон‟ указав на IV. Міджінароднім конґресі русиньского языка, котрый проходив 23-го аж 25-го септембра 2015 року в Пряшові. То величезна, высше 600-сторінкова книга, в котрій, окрем обшырнішого вступу з характерістіков окремых языків, зоспоставлять русиньску лексіку попри білоруськых, украіньскых, російскых, польскых, словацькых, чеськых, булгарьскых, сербскых, словеньскых і македоньскых одповідниках. Желаме Вам, пане Михайле, вшыткого доброго, дуже здоровя і силы в каждоденній роботі!
ЗІРС орґанізує конференцію о меншынах Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска в рамках проєкту Чемериця ІV., якый є робленый з підпоров Міністерства загранічных справ і европскых діл Словацькой републікы орґанізує конференцію під назвов Леґіслатівне забеспечіня прав гражданів Словацькой републікы, котры ся голосять ід народностным меншынам: оціньованя сучасного ставу і пропозіції на зміны. -пемКонференція буде проходити дня 27-го октобра 2015 р. од 13,30 год. в Конґресовім центрі на Высокошкольскім інтернаті Дружба на Ботаніцькій уліці ч. 25 в Братіславі і має мати два панелы. Першый панел, котрого модератором буде Мартін Дуфала з орґанізації молоды.Русины, має назву Оціньованя сучасного ставу леґіслатівного забеспечіня прав гражданів Словацькой репулбікы належачіх ід народностным меншынам. Другый панел буде модеровати Мілан Ян Піліп, секретарь Округлого стола Русинів Словеньска. Тот панел буде присвяченый тематіці Пропозіції на леґіслатівны зміны з боку представителів народностных меншын. На конференції бы мали выступати Марія Єдлічкова – повірена повніньом задач уповномоченого влады Словацькой републікы про народностны меншыны і етнічны ґрупы, Барбара Ілкова – ґенерална
директорка Секції правной і конзуларьной Міністерства загранічных діл і европскых справ СР, Калман Петоц із Гелсіньского комитету про людьскы права на Словакії, Ладіслав Оравец з Фунадації Мілана Шімечкы, Ґейза Токарь із Округлого стола Мадярів, Аґнес Горватова – директорка Ромского дому, Ондрей Пос за німецьку народностну меншыну і Лінда Рабекова за польску народностну меншыну.
4
Інформачный сервіс
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Засідав Коордіначный выбор РОС Октоброве (3-го октобра 2015) засіданя Коордіначного выбору Русиньской оброды на Словеньску (РОС) в Гуменнім одкрыв і вів його председа Інґ. Мілан Мнягончак, котрый інформовав членів і о недавнім засідані Світовой рады Русинів. На зачатку членове КВ РОС минутов тиха вздали почливость свому довгорічному членови і председови Дозорной рады РОС - небогому Інґ. Павлови Дупканічови, котрый умер 3-го септембра т.р. Членове КВ оцінили дотепершні акції і бісідовали о наступных подіях, пресі і книжковых выданях, котры орґанізація планує зреалізовати до кінця того рока. Председове окремых МО РОС інформовали на засідані о сітуації і кількости членьской базы у своїх орґанізаціях, о зорґанізованых акціях в рамках реґіону і о сполупраці із сельскыма урядами і іншыма орґанізаціями. В діскузії членове КВ РОС говорили і о недавнім 4-ім Міджінароднім конґресі русиньского языка у Пряшові (23-го–25го септембра 2015 р.), од котрого многы, головно сістематічны хоснователі русиньского языка в практіці (русиньска періодічна і неперіодічна преса, елетронічны медії, народностно-етнічне высыланя Словацького розгласу, Театер Александта Духновіча, ПУЛС, церькви і т.д.), очековали зъєдночіня языковой нормы русиньского літературного языка. На тоту тему одзвучали і крітічны погляды, в тім смыслі, же тот языковый конґрес ся не заподівав болючіма проблемами русиньского языка на Словакії. З цільом поліпшіня діятельства РОС і єй орґанізачной штруктуры в области културы, языка і школства членове пропоновали вытвориты русиньскы рады, котры бы ся заподівали шпеціално тыма проблемами, котры ся дотыкають окремых областей. З той причіны выбор пропоновав вытворити Русиньску языкову раду з компетентных лінґвістів, представителів русиньскых інштітуцій, педаґоґів, редакторів русиньскых медій, просто каждоденных хоснователів русиньского языка. Тото саме платить про културу і школство. –ак-
◼◼ Приде до Гуменного 250 біженців? Словакія бы мала прияти під охрану 250 біженців, котры бы мали найти дочасный притулок в гуменьскім азіловім домі міґрачного уряду Міністерства внутрішніх справ Словацькой републікы. Тото выпливать з договору о гуманітарнім трансфері біженців, котры потрібують меджінародну охрану на теріторії Словацькой републікы. По перевірці менного списка біженців і його згоді, влада підпише договор з Урядом Высокого комісаря Орґанізації споєных народів про біженців і з Меджінароднов орґанізаційов про міґрацію. Іде уж о шестый подобный договор, котрый надвязує на гуманітарны трансферы. На тот раз піде переважно о родины, жены і діти. Вытраты за їх перебываня в Гуменнім бы мала заплатити наша влада. (Korzár)
◼◼ Владыка Бабяк в Римі Владыка Йоан Бабяк, пряшівскый архієпіскоп ґрекокатолицькой выходной метрополітной церькви на Словакії є в тых днях аж до 25-го октобра на 14-ім ґенералнім засіданю Сіноды єпіскопів в Римі, котрой є членом. Роль і посланя родины у Церькви в сучаснім світі – то
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН
є тема засідань Сіноды, де Владыка Бабяк вєдно із архієпіскопом Станіславом Зволеньскым належать меджі сінодных отців з цілого світа. В Пряшівскій архієпархії ся почас Рока родины, котрый проходить уж другый рік, по каждій святій літурґії молить Молитва Святого Отця Франтішка ку Святій родині за єй пожегнаня. Офіціално ся Рік родины у Пряшівскій архієпархії завершыть 21-го новембра того року в селі Лютина. (Korzár)
◼◼ Выйде 2. часть Словацькорусиньского словника У тых днях у Свідницькій друкарні завершують ся роботы над другов частьов Словацько-русиньского словника в авторстві доцента Юрія Панька, кандідата наук. Його першу часть выдала Русиньска оброда на Словеньску у 2012ім році. Подля слов ґаранта того проєкту доцента Андрія Антоняка, кандідата наук, бы друга часть Словацько-русиньского словника (од П по Ь) мала выйти до кінця місяця октобра того року. Того року, коли собі припоминаме 20-ту річніцю святочного выголошіня кодіфікації русиньского языка, котрого головным актером была Русиньска оброда на Словеньску. Словник творить 960 сторінок, а в його обсягу ся находять і назвы вшыткых русиньскых сел на Словакії. Перша часть Словацько-русиньского языка (од А по О) вышла на 809 стор. У новодобій історії Русинів на Словакії є то першый і єдиный Словацькорусиньскый словник такого характеру. -ак-
◼◼ Любовняньскым довжникам одпустили довгы Посланці Старолюбовняньской самосправы вырішыли одпустити довжникам высше 52 тісяч евр, котры ся нагромадили за остатні рокы. Довжниками суть різны субєкты – од пріватных фірм (многы з них уж заникли) аж по фізічны особы. Довгы на поплатках і данях выникали рокы і будьяка надія здобыти грошы до властной касы уж веджіня міста не буде жывити. На тото мать веце причін, бо будь є довжник безмаєтный або ся стримує на незнамім місці за граніцями а так далше вымаганя довгу бы было неуспішне. З цілкового довгу высше 47 тісяч евр творить сума за незаплачіня дані і поплатку за смітя. Але одпущіня довгів у многых людей выкликало неґатівны реакції. (Korzár)
◼◼ Русинія на єдній сцені з Александровцями Русиньскому Мужскому співацькому колектіву ся подарив незвычайный почін. Уж другый раз ся став гостьом на сцені славных АЛЕКСАНДРОВЦІВ. У с п і ш н ы концерты того у світі знамого колектіву, котры суть орґанізованы з нагоды 70ой річніці вызволіня і закончіня 2-ой світовой войны, могли недавно видіти і чути в Гуменнім. Перед выступіньом Александровців ся на їх сцені представив реґіоналный Мужскый співацькый колектів РУСИНІЯ, котрый у своїм 20-минутовім проґрамі представив традічны русиньскы людовы співанкы. Тот 35-членный колектів выступив на сцену гордо з прикапчаным Ґеорґієвскым пантликом на груди. По першый раз могли участници концерту чути і їх нову словеньску людову співанку, котру заспівали вєдно із солістков сопраністков Марійов Гавріляковов. Тот шпеціалный проґрам выникав під діріґенством Сырдяна Стоїлковіча, котрый цілый колектів умелецькы веде. РУСИНІЯ, як єдиный ансамбель на Словакії, в часі свого єствованя ся уж двараз представив на сцені Александровців, а то дякуючі підпорі і партнерам того проєкту – Мґр. Ладіслава Штефка, гонорарного конзула Руськой федераці в Словацькій републіці і фірмы „AUTOLANC“ автосервіс в Гуменнім. Є досправды годне увагы, же і в малім місті докаже єствовати такый великый ансамбель аматерьскых співаків і гудаків, котры завдякы сістематічній роботі подавають професіоналны співацькы выконы. Не говорячі о тім, же співанкы в поданю Русинії ся вам легко врыють до сердця. (Мґр. М. Ланцошова, манажерка колектіву).
◼◼ Міністры на словеньско-україньскій граніці Як є забеспечена наша выходна граніця з Українов ся прямо в терені інтересовав чеськый міністер внутрішніх справ Мілан Хованец і чеськый поліцайный презідент Томаш Тугі. На джіпах і штирколках в супроводі словеньского міністра внутрішніх справ Роберета Калиняка выбрали ся і до тяжкого лісного терену і одляглых місц шенґеньской граніці. Подля чеського міністра, кебы так были забеспечены і остатні державы Шенґену, Европска унія бы днесь не мусила рішати такы проблемы з нелеґалныма міґрантами. Словеньско-україньска граніця, котра є і вонкашньов граніцьов Шенґену і Европской унії, є забеспечена на професіоналній уровни. Тото повів прямо на граніці міністер внутра Чеськой републікы М. Хованец, котрый ся о тім, як проходить вартованя і моніторованя выходной граніці недавно пересвідчів на властны очі. Похвала - „Кебы Ґрекове і іншы країны присвятили половину, може третину такой намагы як Словакія, днесь бы сьме не мали такый проблем в Европі, котрый маме“ - повів Хованец. Окрем технічного забеспечіня і моніторованя 98-кілометрового сектора, чеськый міністер поважує за позітівне і персоналне забеспечіня граніці. (Slovenský východ)
Ч. 18 2015
◼◼ Меджілабірці на поміч пензістам В половині рока меджілабірскы посланці єдноголосно схвалили приспевок на стравованя про пензістів. 50 центів на теплый обід мали дістати вшыткы пензісты з тырвалым бываньом в місті і з выплаченыма завязками. Установліньом пріматора, придільованя приспевку ся управує. На причіні суть высокы фінанчны наклады. Тым проблемом ся на недавнім засіданю заподівали посланці містьского заступительства. Подля того установліня, право на 50-центовый фінанчный приспевок на теплый обід мать жытель з тырвалым бываньом на теріторії міста, котрый сповнює холем єдно з крітерій: досягнув вік 80 років, є сам і досягнув вік 70 років, є сам і є інвалідный пензіста, а старобна або інвалідна пензія є його єдиный приєм і не є довжником міста. О такый приспевок мусить пензіста пожадати писомні. Страву сеніорам уж давали в їдалні при реедукачнім центрі св. Николая і в Евроготелі Лаборець про жытелів містьской части Боров. Так бы мало остати і до кінця того рока. Може од нового рока ку тым двом додавателям прибудуть і далшы, подля того, якый буде інтерес містных подникателів. Основне є, жебы ціна теплого обіда не пересягла суму 2 евра. Приспевок ся мать одраховати з ціны стравы. Подля дотеперішніх інформацій, о приспевок мать інтерес коло 140 жытелів міста. (Korzár)
◼◼ Русиньске календаріюм – Люде і події РУСИНЬСКЕ КАЛЕНДАРІЮМ – Люде і події – то є назва першого выданя публікації, котра вышла в продукції Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска. Обсяг книжкы творить 455 гесел на рівных сто сторінках. На зоставліню публікації ся поділяли Іван Русинко, Теодозія Латтова, Маріяна Лявинець, Петро Медвідь, Яна Матяшкова, Марек Ватраль і Ян Липіньскый. Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска собі того року многыма подіями припоминать 20-річный юбілей свого діятельства. (ак)
◼◼ Новы квартелі в Меджілабірцях
iнфо РУСИН ба змінити теріторіалный план. Містьскы посланці тот замір схвалили. Фундуш є міджі основнов і матерьсков школов, але не вшыткым ся тото любило. Віцепріматор арґументовав утриманьом робочіх місц. Новый завод бы мав стояти на парцелі, котра є днесь веджена як теріторія про громадьску выбавеность. По зміні бы мала быти в теріторіалнім плані означена як плоха незавадной выробы. Іде о нехоснованый обєкт і парцелы ОШ Будовательска. Посланці тот замір підпорили. Кідь не хотіли рісковати заник робочіх місц в місті, іншый выход не мали. Фірма з Находа пожадала сниньску самосправу, жебы зачала робити крокы на зміну теріторіалного плану так, жебы нич не бранило в будованю новой выробной галы на Будовательскій уліці, де бы нашло роботу далшых сто людей. (Korzár)
◼◼ Козакы з Русинами святкoвали Покров Русиньскій ансамбeль Скеюшан з Чеськой републікы і ґрупа Козакы Вылтавы 9-го октобра 2015 рока, заграли концерт у великій салі Російского Дому знаня і културы в Празі При нагоді церьковного свята Покрову Пресвятой Богородіці одбыв ся міджінародный фестівал, на котрім выступали православный хор, діючій при храмі Успіня Пресвятой Богородіці, ґрупы з Болгарії, Сербії, Україны і Молдавії. Дітячі ґрупы зо школ в Хращанах, Пісніцях, Хрудімі і з недільных православных школ св. Людмилы. Тогорічный фестівал быв присвяченый 70-тій річніці закінчіня ІІ. Світовой войны і 90-тій річніці высвячіня православного успеньского храму на Олшанах в Празі. (Боґдан Ґамбаль, lem.fm)
◼◼ Театер Александра Духновіча в юбілейній сезоні зачінать україньсков премєров В пятніцю 23-го октобра 2015 р. о 18.00 год. на Великій сцені в Пряшові одбуде ся перша премєра Театру Александра Духновіча в юбілейній 70-тій сезоні. Колектів театру представить ся з пєсов, котру буде грати по україньскы. Автором пєсы є Олександр Вітер і має назву „Сезон полювання на мисливця“. Каждый, хто ся намагать одкрыти двері до чуджого жывота, ріскує, же за тыма дверями зістане навсе. Фотокорешпондентка популарного журналу вырішыла зничіти таємный світ чуджой таємніці. Но не зничіть тота таємніця світ самой дівкы? Одповідь на тото звіданя – то путь смішных і несподіваных перетворінь, котрыма перейде геройка, жебы наконець зрозуміла ціну польованя на радість... Режію по довгшім часі робить Володимір Надь із Войводины. На сцені буде мож видіти Людмилу Козменко, Владиміру Брегову і Ярославу Сисакову. -пем-
◼◼ Фестівал в Снині
Меджілабірска смаосправа планує выбудовати найомны квартелі нижшого штандарду на Замочницькій уліці про жытелів з уліці Дукляньскых героїв в центрі міста. Фундушы на тій уліці, котрых властником є подникатель і містьскый посланець Александер Чернеґа, хоче місто здобыти замінов за іншы (в части Боров). У першій етапі бы мало іти о 24 квартелів а будованя бы ся мало зачати уж на будучій рік. (Korzár)
25-го октобра буде в Снині проходити вже 25-тый річник традічной міджінародной події розвитку хрістіаньскых народных традіцій під назвов Фестівал духновной пісні. Подія одбуде ся в кіносалі Дому културы зо зачатком о 14.00 год. Вступне є єдно евро. Веце інформацій на сайті Містьского културно-освітнього центру міста Снина. -пем-
◼◼ Прибуде в Снині 100 робочіх місц?
◼◼ До музею безплатно
Чеська фірма, котра уж в Снині давать роботу высше сто людям, хоче росшырити выробу, але потрібує новы просторы. Но найперше тре-
Музей модерного уменя Енді Варгола в Міджілабірцях буде мож навщівити безплатно. Стане ся так у віторок 27-го октобра 2015 року,
Інформачный сервіс
5
коли ся буде святковати День Пряшівского краю. Музей можете в тот день навщівити безплатно од 10.00 год. до 16.00 год. Не зохабте собі втечі унікатну нагоду видіти світознамы творы краля поп-арту Енді Варгола, якбач найславнішого Русина на світі. -пем-
◼◼ Засіданя Выбору про народностны меншыны
У Пресцентрі Уряду влады Словацькой републікы проходило 9-го октобра 2015 р. 28ме засіданя Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы, котре скликала його председкыня Марія Єдлічкова. В проґрамі одзвучали інформації із 21-го засіданя Рады влады Словацькой републікы про людьскы права, народностны меншыны і родову рівность, інформації о дотачнім проґрамі Културы народностных меншын на 2016-ый рік, пропозіція на узнаня руського і сербского языка за меншыновы языкы на Словакії в смыслі Европской харты реґіоналных або меншыновых языків (было схвалено) і іншы інформації. За русиньску народностну меншыну брали на засідані участь Ян Липіньскый, председа Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска і Мілан Піліп за Русиньску оброду на Словеньску. -ак-
◼◼ Далшы церькви до сканзену На знамім одпустовім місці в Лютині зачали в тых днях реалізовати меджінародный проєкт під назвов Захрана і презентація сполочного богатства за высше 196 тісяч евр. Ґрекокатолицька церьков і парохія в селі Лютина здобыли на тот проєкт з цілковой сумы 85 процент фінанцій з Норского фінанчного механізму в рамках Проґраму черезгранічной кооперації. Остатню суму забеспечіть шість фінанчных партнерів проєкту. Головным заміром проєкту є третя етапа мінісканзену деревяных храмів. В сучаснім часі є там наіншталованых 27 деревяных храмів. В рамках проєкту бы мало до мінісканзену прибыти далшых 20 деревяных храмів, з того 10 зо Словакії а 10 з Україны. Експонаты в мінісканзені суть вірныма копіями деревяных храмів Карпатьского реґіону із многых русиньскых сел, котры суть выроблены в мірці єдна ку десятьом. (аку)
◼◼ Кермеш в Америці Карпаторусиньскый американьскый центер «Lemko Hall» приготовив каждорічный Лемківскый кермеш, котрый проходив в неділю неділю 11-го октобра в Йонкерсі, у штаті Ню Йорк. Як є на русиньскім кермешу звыком, не сміла хыбити добра забава і смачна гостина. І на участників кермешу в Йонкеерсі чекали доброты з русиньской кухні і ансамбель Vox Ethnika Band із Споєных штатів Америкы. (аку)
6
Розговор
iнфо РУСИН
Ч. 18 2015
Держава і Русины. Інтервю із головов Народной рады Русинів Закарпатя Євгеном Жупаном В. Черепаня, ґазета „Подкарпатський русин“, Ужгород Честованый пане Євгене, што бы сьте могли повісти о сітуації в державі?
Сітуація у державі зіставать тяжка. 2 рокы тому люди тужыли іти до Европы, европской общіны і зато многы патріоты Україны поклали свої головы на майдані в Києві. Далше, по зміні режіму Януковіча, была навязана Україні з помочов великого сусіда фактічна война, котра забрала много жывотів із вшыткых боків і зробила тісячі і тісячі калік. У тій войні умерло веце як 70 нашых родаків (із Підкарпатя, позн. редакції) різных народностей, в тім чіслі і Русинів, многы суть страчены. Ясно, же держава не могла допустити стратити свою теріторію і охраньовала, як могла. Біда в тім, же нихто ани на розумі скоріше не мав, же буде треба бойовати не лем із выходныма сепаратістами, но і жолдніами сусідньой державы. Окрім того україньска армада не была приготовлена – была роскраджена і роспродана комусь у іншы державы воєньска техніка, муніція ітд. Тота война, як повів перед часом презідент Україны Петро Порошенко, стоїть Україну каждый день 5 міліонів доларів, што є про бідну державу барз много. Тоты грошы могли бы іти цілково на іншы цілі, бо проблемів у нас є барз много. Не стачать грошы на медицину, освіту, соціалны потребы, неговорячі вже о паскудных драгах, комунікації і много далшого. Окрім того люди сподівали ся на скоры реформы в їх інтересах, на достойну рівень медицины, высшы соціалны штандарды, очіщіня од корупції, справедливы суды і много далшого, бо быв выголошеный курз на інтеґрацію до европской общіны із штандардами жывота. Но дотеперь на тій пути зроблено барз мало і часть людей зачінать быти росчарована, тым веце много бандітів продовжує роскрадати держву на вшыткых уровнях. До того іщі пришла страшна інфлація і пропад
гривні три раз, ничіня абсолутной векшыны населіня, страшны таріфы за ґаз про людей, подорожіня продуктів і вшыткых служеб при фактічно замороженій выплаті. Народ дуже терпезливо переносить вшыткы біды, з тым, же ся сподівать на ліпшый жывот.
А што далше?
Далше треба сподівати ся на мір і Божу поміч. Вырішіня войнового конфлікту на выході Україны не існує. Зіставать путь договору і компромісу, і, слава Богу, якысь рушаня в тім вопросі проходили на послідній стрічі в Паріжі. Думам, же порозуміли і в Росії, же голодный Донбас їм не треба, і же далше будуть проти них санкції, што вказує ся і на людях в Росії в тім, же ся знижыла жывотна уровень. Но повязано з тым є і то, же україньска армада научіла ся бранити ліпше і войовати за свою землю. Нашы люди, як учіть історія, барз міролюбны і ниґда не хотіли за різных режімів войовати, але кідь вже были примушены руковати, то все были добрыма, прикладныма вояками. Кідь дасть Бог розум правителям і конфлікт ся закінчіть, та іщі довго тоты раны будуть ся лічіти і барз тяжко буде встановити добры сусідьскы одношіня із Російов. Нам треба чімскорше реформовати вшыткы области економікы, правоохранны штруктуры, медицину, освіту ітд. стімуловати бізніс, притягнути інвесторів із різных держав, попасовати ся із корупційов і надмірнов бірокраційов, наконець і перестати красти і обкрадати державу, тогды штось у тій державі буде. Бо є барз несправедливо, кідь із такыма богатыма землями і розумныма людми Україна находить ся в рамках уровни жывота на посліднім місці в Европі. А што Европа? Она якось не понаглять ся давати нам безвізовый режім, што нашы люди барз чекали, а мож повісти, же по іншых параметрах тот режім зробила тяжшым. Значіть, нихто нам не поможе, кідь собі самы не поможеме. Як говорили многы мудры люди – зробме Европу дома
▲▲ Є. Жупан коло памятника А. Духновіча в Мукачові.
а не чекайме милостыню. Маєме высукати рукавы і так любити свою землю, жебы сьме ся збавили од псевдопатріотів, котры все лем ідуть до корыта, і зробити таку державу, жебы до нас ішли на заробкы із другых держав, а не навспак.
І што повісте о русиньскых проблемах?
Ту можу повісти так. Як Українці, так і люди іншых народностей, котры жыють на Україні, мають ряд общіх бід і проблемів – то є згіршеный тяжкый жывот, война на выході, старости о завтрашній день, о своїх близкых, о роботу і дойстойну выплату і много іншого. І зато многы мусять еміґровати до другых держав, леґално або нелеґално там робити, жебы ужывили себе і родины. Зато, як горить хыжа і треба захранити жывоты і цінности, мусиме ся задумати, ці лляти воду на огень, ці придавати дашто, што тот огень зміцнить. Я все говорив і говорю моїм істинным патріотам Русинам, же як хочуть добро про свій край і про державу, мусиме быти мудрыма і розважныма, жебы не провоковати даякы горячі радікално наладжены націоналістічны головы, котры не все розумлять европскы штандарды із прав чоловіка, і підозрівають людей, котры хоснують свої законны права із екстремізму ці сепаратізму. На жаль, дотеперь проблемы Русинів зістали невырішены, як вже суть вырішены у вшыткых европскых державах, де они жыють і де Україна хоче прямовати. Проблем зіставать на уровни офіціалного вызнаня Русинів на Україні і о тім проблемі знають у европскых і світовых орґанізаціях. І я вірю, же кідь ся Україна буде інтеґровати до европской общіны, та і тот проблем буде вырішеный, бо Русины вже не раз доказали, же они не суть ниякы сепаратісты, або екстремісты, а законопослушны жытелі, котры желають добра тій державі і свойов роботов вказують приклад многым іншым реґіонам. Русиньску карту бы хотіли розіграти даякы сусідні державы, шпекулуючі на іщі даякых невырішеных вопросах, но они якось забывають, хто ліквідовав по войні нашу народность, нашу державность, заказав нашу віру, послав негодных на Сібір, де
Ч. 18 2015
Розговор
iнфо РУСИН
7
або выберають того ці іншого представителя партії. Теперь проходить „передволебна битка“, періодічно подля правил, періодічно без них і мож думати, што ся буде робити в день волеб і такой по нім. Нашы вольбы нихто ниґда в Европі не може зрозуміти. Они собі не можуть ани представити, як нечісто мож ся вести перед вольбами і по них. То наш „нов-гав“, в тім сьме на першім місці у світі. Барз бы ся хотіло сподівати, же із прямованьом до Европы мы можеме вказати цівілізованы правила гры, в тім чіслі і при вольбах до орґанів властей.
І Вы самы ці ідете далше за депутата?
▲▲ На фестівалі Червена ружа Є. Жупана ословила і локална телевізія із Мукачова.
многы невинны померли, зничів русиньскы школы і учебникы, переписав історію, зробив колхозы, позаберав од людей хыжы, землю, скот, реманент ітд. Такым людям не мож вірити. І зато они в нашім краю находять лем мало радікално напряменых або „проґрамовых“ людей, котры пробують проводити вшелиякы провокації про розіграня русиньской карты. Но, і кідь видиме, же Русины на Україні не вызнаны, они продовжують своє возроджіня. Дякуючі патріотам – спонзорам, выдавають ся русиньскы збірникы, стихы, прозы, выданы суть 4 томы і скоро выйде і пятый том русиньского словника, в котрім є 300 тісяч слов, вышла русиньска фразеолоґія, суть опублікованы языковы роботы Михайла Алмашія... Окрім того реґуларно орґанізують ся фестівалы русиньской културы „Червена ружа“, перед 6 роками была одркыта русиньска редакція в областній телевізії, проходить возроджіня народных традіцій, обряду ітд. Раґіонална влада часточно помагать орґанізовати русиньскы културны події. Тото вшытко заслуга не бывшого СССР, де о такім не мож было говорити. Ясно, же Русины хочуть обновити офіціално свою народность і одкрыти катедру русиньского языка і културы на Ужгородьскій універзіті і далше розвивати ся і обогачовати тым самым і общеукраїньску културу. Мы знаєме, як жыють Русины - сусіды в европскых державах, де спомянуты штандарды вжывають і маєме надію, же так буде і в незалежній Україні. І теперь іщі раз кличу вшыткых Русинів быти мудрыма і не піддавати ся на різного роду провокації, котры пробують нам привязати нашы неприятелі, добывати ся своїх прав лем законныма, конштітучныма методами, своїм прикладом вказовати европску вольбу, европскы цінности і продовжовати розвивати і збогачовати народну културу, обычаї, традіції. Посліднім часом ідуть пробы розділити Русинів подля партійных приналежностей, на згоду окремым партіям, котры в одношіню ід нашому реґіону слідують не все справедливы цілі. На жаль, дакотры лідры Русинів даколи піддавають ся обіцянкам партій. Народна рада Русинів Закарпатя, найбівша асоціація русиньскых орґанізацій, котрой єм головов, не підтримує такы намаганя.
І што повісте о вольбах до містных орґанів властей на Україні?
Теперішній Закон о вольбах до містных орґанів властей на Україні не є доконалым і він ся практічно мінить каждый раз перед вольбами. У довойновій Чехословакії, котра была славна в тот час уровньов демокрації, были дозволены реґіоналны партії, у тім чіслі мали таку можливость і Русины. На теперь в нашім реґіоні діє много різных общеукраїньскых партій, із котрых фактічно партія „Єдиний центер“ і дві мадярьскы партії занимають ся нашыма людми і рішають як общеукраїньскы інтересы, так і інтересы нашого реґіону. Є і много іншых поважных партій, котры теперь перед вольбами актівізовали ся і обіцяють людям „золоты горы“. Правда, они потім сідячі далеко од Закарпатя забывають, што ся у нас робить, і як бы тым людям якось помочі. Думам, же у дакотрых із них
Я не раз быв депутатом областной рады (пять раз), і старав єм ся вшыткы каденції честно заставати наш край і інтересы краянів, в першім ряді тоты вопросы, котры дотуляють ся медицины, еколоґії, соціалного забеспечіня людей, і так само прав чоловіка. Теперь буде депутатів областной рады майже двараз менше і думам, же люди выберуть достойных депутатів до реґіоналного парламенту. Кандідую до Мукачівской містьской рады за „Єдиний центер“ і кідь мі будуть люди у вольбах довіряти, буду ся старати жебы заставати їх інтересы. Діл в місті є дость. І хоць Мукачово єден із найкрасшых „варошів“ на Україні, мы вшыткы довєдна, і тоты, што волять і депутаты, маєме зробити в найблизшых роках іщі файнішым, іщі веце европскым, де мож нормално жыти і одпочівати, де є якостна медицина і освіта, де чістый воздух і квітнучі уліці, де буде всядыль вода, каналізація і світло, де придуть люди з іншых міст і далше залюблять ся до Мукачова, і повідять, же маєме велике щастя жыти в такім місті. Желаю вшыткым краянам здоровічка і вшыткого добра, мір і спокій, благополучіня і радость зо жывота і своїх близкых. Думам, же скоро пережыєме із Божов помочов найтяжшы часы і зачнеме іти до ліпшого жывота.
▲▲ Ласло Лендєл – пріматор Мукачова на сцені вєдно із Є. Жупаном.
іншый інтерес до нашого края. Зато у мене сімпатії партій, котры в першім ряді Хто є до Євген Жупан? будуть заставати нашого края Євген Жупан єінтересы головов Народной радыі Русинів Закарпатя, асоціації, котра зъєдинує краянів. майже 90 процент русиньскых орґанізацій, котры діють на теріторії Підкарпатя. В руТым веце, нашых мы столітя. Є заслуженым докторьом Україны синьскім рухуже є од кінцялідрів 80-тыхпартій років 20-го знаєме давно і знаєме, якый вклад они і депутатом областной рады. За фахом є дітячій лікарь. Быв ведучім одділіня анесвносять до розвитку нашого края.Од Русины, тезіолоґії і інтензівной терапії. 2014 року є директором Закарпатьского областнаного розділ од Мадярів, котрым помагать дітячого шпыталю. У слідуючіх містных вольбах кандідує за депутата в Мукаматериньска держава, не мають свойой чові. партії і зато выберають із різных партій,
8
70 років ТАД – 60 років ПУЛС
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН
Мої пережыты рокы з нашов културов В Україньськім народнім театрі – од 1980 року „національнім„ а од 1990 року в Театрі Александра Духновіча я пережыв повных 40 років, а то од 1960 аж до року 2000. То є дость довгый час на споминаня і на якусь рекапітулацію. Андрій Гнат Початкы роботы про молодого чоловіка, а ку тому іщі в театрі, были барз інтересны. Наступив єм на функцію заяздового тайомника, тоды ся тій функції так говорило – теперь то є манажер, котрого повинностьов было забеспечовати выступы його двох колектівів - колектіву драмы і тодышнього “Піддуклянського українського народного ансамблю“ по нашых селах і містах, в місті Пряшові, але і далеко за граніцями реґіону выходного Словеньска – то значіть в цілій Чеськословеньскій републіці. А пізніше і за єй граніцями. Робота при наступі была дуже інтересна, бо театер ся готовив на свій 15-річный юбілей а Піддукляньскый ансамбель мав тоды уж 5 років. Про мене то было таке інтересне чудо, бо театер то была така мала фабрика културы. Щастьом про мене было і то, же одмаленька ня тягало до театру, до културы. Театер я познав із його выступів у Радвані, в Меджілабірцях ці в Гуменнім. А школа, на котрій я штудовав у Братіславі, была про мене добров приправков про роботу як раз в области културы. Але і так початкы не были легкы. Добру школу до той роботы мі дали Іван Шандала і Іван Бень, котры на тім одділіню в театрі робили довше. Спочатку єм робив про колектів драмы. Памятам, же перша премєра, котру я зачав пропаґовати і продавати, была пєса – комедія Анатолія Софронова „Усмішка за міліон„. Робота ішла од рукы, бо скоро вшыткы в театрі были в тім часі молоды люди, было весело а інтерес о театер быв великый. У Пряшові мы грали у старім Театрі Йонаша Заборского, бо наш театер быв тогды в реконштрукції. А то каждый четверь. Премєры были все в суботу. Драматічный колектів в тім часі продуковав 6 аж 8 премєр до рока, або по театралному – за сезону. Были то різны тітулы: од комедії по драму або траґедію, переважали україньска і словеньска класіка, але і сучасны пєсы і приповідкы про дітей. Были то такы гры, як наприклад трілоґія „Кухарок„ А. Софронова, „Трясовиско„ Ш.Краліка, „Фараоны„ О.Коломійця, приповідка „Біла троянда„ Бела Юнґера, але і „Назар Стодоля„ Т. Г. Шевченка, котра была поставлена як оперета вєдно із Піддукляньскым україньскым народным ансамбльом. Колектів драмы быв молодый, повный ентузіазму і охоты до роботы. Довєдна із режісерами і драматурґом мав понад 30 членів. А так ся могли робити і дві пєсы нараз – то значіть двоячкы. Робило ся обычайні так, же все єдна гра была комедія а друга драма. Але робили ся і такзваны соловкы, де было треба веце артістів. Наприклад, „Отелло„ В.Шекспіра, але і „Сватання на Гончарівці„ Г. Квітки-Основяненка, котра тыж была поставлена як оперета вєдно із піддуклянцями. О тім, же
быв інтерес о театер свідчіть і єдна пригода, яка тоды ся стала в Радвані, моїм роднім селі. Было то 13-го януара 1961 року, як раз на руського Сілвестра. Было там плановане представліня уж споминаной комедії „Усмішка за міліон„. А на другый день – на руськый новый рік – із тов самов пєсов сьме мали планованый выступ у Ольці. Але у Радвані на „дівадло„ пришло тілько людей, же половина їх не вошла до салы културного дому – то іщі быв старый културный дом. Но і што робити? Як не скламати тых, котры остали вонка. „Кебы было де переночовати” – говорю я, „та бы сьме завтра пообіді іщі раз выступили в Радвані а на вечур такой бы сьме пішли до Олькы. Тоды у Радвані културно-освітнім робітником быв Іван Кочан – домашній учітель. А він на мій вопрос каже: „А якый ту проблем? Кідь хочете, мы вас переночуєме, а то у людей по хыжах”. Я тоту сітуацію высвітлив колектіву і вшыткы были согласны. Радванчане нас порозоберали до себе, погостили а дакотры іщі пішли і на сілвестровску забаву. На другый день пообіді – знова повна радваньска сала а по скінчіню, по великім выпроваджаню гайде до Олькы. А там так питно нас чекали жытелі того красного села. Такы были мої початкы в колектіві драмы.
выступ суть тяжкы, але повічте, котрый другый театер бы пришов ту выступляти як не мы. Тадь тото суть нашы люди а про них мы тоту гру приготовили, зато нашов повинностьов є тоту гру їм і одограти”. Вера было і таке. Кедь уж говориме о Йожкові Корбови, то мі ся фурт виділо, же він ани на нич інше не думать лем на тото, жебы якнайліпше заграти свою роль а цілу інсценацію передати людям. Зато і тоты люди, де театер выступав, собі Йожка Корбу честовали, поважали собі вшыткых артістів а тым і цілый театер. На тых „дошках, што значать світ” – як говорять театралы – створив Корба понад 150 сценічных ролей у своїй скоро 40-річній артістічній роботі. Мож повісти, же найвысшый ступінь свойой карьєры Корба досяг у такых грах як „Король Лір” В. Шекспіра або „Третя патетична” Н. Поґодіна, ці „Украдене щастя” Івана Франка. За свою кропотливу роботу на сцені УНТ, окрем іншых нагород, быв вызнаменаный тітулом „Заслуженый артіст”. Але кедь сьме так позерали на його роботу, на його одданость свойому народу і на то, як тот народ його на сцені приїмав – його ролі – то він собі наісто выслужыв і тітул „Народного артіста”, бо він досправды быв артістом свого народа.
Беру до рук маленьку публікацію, котра была выдана з нагоды 15 років Україньского народного театру, де окрем іншого виджу, же драматічный колектів у 1961 році мав понад 30 членів, то значіть – як уж сьме споминали, же в тім часі ся без проблемів могли реалізовати нараз по дві гры – такзваны „двоячкы”. А режісеры собі мали з чого выберати, бо меджі герцями было і дость умелецькых особностей. Спомяньме холем тых найзнамішых і найпопуларнішых, як наприклад Йосиф Корба, Миколай і Павел Симковы, Анна і Тамара Симковы, Алена Фабіянова, Марія Корбова, Анна Біттнерова, Варвара і Михал Поповічовы, Миколай Ладижіньскый, Віктор Гайный, Марія і Юрко Якубовы, Анна Ячаніна, а з молодшых Владимір Хохолуш, Настя Сакалова, Миколай Ляш, Андрій Луцик, Ярослав і Марія Сисаковы, Іван Стропковскый і много далшых. Были то і режісеры – Йосиф Фельбаба, Іван Іванчо і Микулаш Штефан Ґойда. Але і драматурґы як Йозеф Решовскый, Марія Рудловчакова і Юрко Дацко. Быв то великый творчій колектів, котрому ся дарило заспокойовати културны потребы жытелів нашых сел і міст, тых котры любили театер, його герців, бо многы до театру ходили може і не так про пєсу, про єй обсяг, але хотіли видіти і стрітити ся праві із своїм облюбленым герцьом. Їх гра, їх выконы на сцені были многораз так брілантны, же то мож было назвати „герецькым концертом”. І хоць многораз условія на заяздах не были найліпшы – мала сцена, іщі менша шатня а в зимі невыгрітый културный дом – але грати требало.
Але тых „народных” у нашім театрі бы было істо і веце. Спомяньме холем Миколая і Павла Симковых і їх жены – Анну і Тамару. Кілько прекрасных ролей они одограли, то ся не дасть може ани зраховати. Але найкрасше на тім є, же тоты герці до своїх ролей вкладали цілого себе – ці то была драма, комедія або траґедія. Были то майстры сцены – кідь требало молодого нового артіста підтримати, тому помогли, але кідь хотіли зробити жарт на сцені, але і мімо ньой, то го зробили так, де то ани нихто не чекав. Холем єдна пригода із Павлом Симком – моя властна. Были сьме на єдній школі выступати про дітей із приповідков „Пан Колиб”, де главну роль Пана Колиб грав Павел. Выступ ся одогравав у тілоцвічні школы, котра была переповнена школярями. А пєса была ставлена так, же до акцій вступали і діти. То значіть, же Пан Колиб вів розговор із дітми, давав їм вопросы, конзултовав із нима різны проблемы. А я так із боку слідовав як діти реаґують на Пана Колиб. Нараз Павел приніс на сцену великый образ і звідує ся дітей, ці ся їм тот образ любить – діти кричали, же гей - а ці знають, хто тот образ намальовав а они говорять же ні, же не знають. А він каже: „Та я вам діточкы повім, хто тот образ намальовав. Намальовав го академічный малярь, лавреат державной премії Андрій Гнат а я дуже радый, же він ту є днесь меджі нами” – і указав руков на мене. Я наперед не знав што мам робити, утечі не было де. Але як єм дістав великый аплавз, та єм ся дітям зачав кланяти, бо єм мусив а они мі іщі веце ляпкали. Так доказав Павел Симко і нас нехотячі залучіти до пєсы.
Йожко Корба часто при такых проблемах говорив: „Я знам, же условія про наш
(буде продовжіня)
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН
Нашы особности
9
Федор Манайло – русиньскый малярь Є на світі много людей, котры знають, яке є їх посланя на тій земли, носять в собі Божу іскру і приносять собі і людям мір і радість. Через їх душу іде жывот із вшыткыма красами, смутком, щастьом, любовю. Вірять, же тото посланя будуть повнити аж до кінця свого жывота. Такый быв славный малярь Федор Манайло з Підкарпатя, котрому родина на його памятку отворила памятник – Меморіалный музей Федора Федоровіча Манайла в Ужгороді. Теодозія Латтова Хто то быв тот славный чоловік. Народив ся в Івановцях на Підкарпатьскій Руси 19-го октобра 1910-го року. Штудовав на Мукачівскій русскій ґімназаії, на Высшій умелецькопромысловій школі в Празі, але навщівив і умелецькы місця у Франції. Федор Манайло быв друге, молодше поколіня знамой Підкарпатьской школы мальованя, котра выникла під впливом єдного із центрів европского културного жывота в Празі в 30тых роках минулого сторіча. Манайло быв малярьом експресіоністом і суреалістом помноженый гуцульсков народнов културов. В довойновім часі Манайло зробив як слободный малярь найліпшы образы, великы епічны полотна, як: Великаны (1932), Над селом (1934), Кошары (1937), Народна ґотіка, Осінь, Сонячна зима (1940) і далшы. В часі войны перешов окупованов Українов і зробив множество скіц, котры мали велику умелецьку і документарну ціну. В часі соціалізму піддав ся соціалістічному реалізму і мальовав темы, якы видів, але уж то не были тоты слободны темы, якы бы хотів. Видів радість із жывота, але і траґедію родного краю. Біда пришла з авторітатівным режімом, ідеолоґічным натиском, і так малярь одложыв свої слободны образы і мальовав, што было треба. Мусив учіти ся од руськых реалістів 19-го сторіча, але в штілі соціалістічного реалізму. Так малює: Маґістралы дружбы, Не буде тмы в Карпатах, Нафтовод в Карпатах і далшы. Пришла доба Хрущова, думав, же ся верне назад ку своїм темам. На зачатку 60-ых років была отворена ретроспектівна выставка в Києві і быв то переломный момент в жывоті Федора Манайла. Наслідовали його творчість потім многы малярі, а было то так, же Манайло вышов на під свойой хыжы і зніс образы тзв. старого жывота, зарамовав і выставив їх. Так ся вернув ку народным темам – Танець коло ватры, Коляды, Гуцульска невіста,
Весела робота, Свадьба, Весна в Карпатах і так далше. Темы му давала робота в лісі, на паствисках, на полю, в саді, вшытко, што давало хліб. Робота приносила ліпшу хыжу, кухню, облечіня, обутя, маповав ручны роботы, співы, танці. Робота приношала радість а тото видів і мальовав Федор Манайло. Были то десяткы албумів, знотованых співанок, познав верховиньскы ремесла, майстрів – в шістьдесятых роках уж мав выставкы в Ужгороді, Києві і Москві. Як малярь робив і про Угро-Руськый театер, учів дітей в умелецько-промысловій школі в Ужгороді. Із старшыма малярями Йосифом Бокшайом і Адалбертом Ерделійом Манайло быв єден із основателів Спілности Ужгородьскых і Підкарпатьскых художників. По 1945-ім році Федор Манайло быв першым председом Союзу художників Україны на Підкарпаті, єден з ініціаторів основаня в Ужгороді Учіліща прикладного уменя, театру, філгармонії, музею, Закарпатьского народного хору, быв главным малярьом Дому народной творчости, проєктантом і зберательом експонатів до Музею народной архітектуры і бываня в Ужгороді – то была серія образів із сімдесятых років – інтерьєры верховиньскых хыж, обыстя, коморы, народны крої... По выставці в Києві Манайла анґажовали на роботу у філмі „Тіні забутих предків“ о жывоті карпатьского народа. Є то славный філм. Федор Манайло робив мозаїкы в різных містах Україны з природного каміня з околіці села Ділове. Мальовав образы і на стінах, облакы з мальованого скла, ілустровав наприклад, книжку “Захар Беркут“ Івана Франка, стовкы ґрафік. Ілустровав десяткы книжок, мозаїков окрасив автобусовы заставкы, рештаврації, рекреачны місця... Быв уж хворый, але все мав поміч од своїх приятелів і штудентів. Лічів ся на Крымі, а і там намальовав десяткы крымскых акварелів, котры были выставлены в Ялті, Алушті і дома в Ужгороді. В послідніх роках свого жывота Федор Манайло пішов жыти, лічіти ся до хыжкы ці колибы на край Ужго-
Історічный календарь 8. октобра 1910-го року в селі Крайня Порубка під Дукльов народив ся Теодор Дерцьо. Быв то педаґоґ. Учів ся в Ужгородьскій ґімназії, скінчів учітельску семінарію в Пряшові. -тлУчів перше в Пстрині а потім на Підкарпаті в селах Суха Бронька і Іза. В 1939ім році, по інвазії гортійовского войска на Підкарпатьску Русь і южну часть выходной Словакії, Теодор Дерцьо быв інтернованый до концентрачного лаґру в Ніредьгазі. По войні учів в Бокші, Габурі, Гаваї, Шаріськых Михалянах і Тулчіку. Окрім того зберав, записовав і публіковав народну творчость Русинів.
10-го октобра 1920-го року у селі Высоке Жытомирьской области Україны народив ся Юрій Прохазка. Быв то волиньскый Чех. Скінчів хореоґрафічне учіліще, в Жытомирі танцьовав в музично-драматічнім театрі як балетный соліста. В часі другой світовой войны быв у фронтовім театрі. Од 1948-го року уж быв членом Україньского народного театру в Пряшові і од 1953-го року быв членом Ансамблю пісні і танцю в Меджілабірцях, потім на Цемяті. Робив і методіка про аматерьскы кружкы. Його облюблены композіції были: Реґрутьска роз-
рода, ту зберав зіля на чаї, садив дынькы, котры вырізовав, было так декоровано пару сто дыньок, высушеных, законзервованых на памятку і радость. Інакше, вырізованя дынь є стародавным русиньскым народным промыслом, Федор Манайло го обновив. А нелем то – в архіві музею нашли по його смерти записы леґенд, приповідок, свадьбяны обряды, колядкы, вшытко записане од предків. Быв то творця – творив всягды і все. Мав добре грозно, сад, керть, не сидів перед телевізором або жебы дримав в креслі – все мав даяку думку, котру ішов реалізовати. Федор Манайло умер коло свого посліднього недомальованого образу. Зохабив творы зо знаком высокой якости. Умер 15-го януара 1978-го року.
лучка, Обливачкы, Ставляня маїв. Записовав русиньскы народны танці і публіковав їх в Репертуарнім збірнику тогдышнього „Культурного союзу українських трудящих“ в Пряшові. 16-го октобра 1785 в Блажові, окрес Сабінів народив ся вызначный русиньскый малярь Михал Манковіч. Од 1813-го року быв офіціалным церьковным малярьом. Його образы находять ся наприклад в Ґрекокатолицькім катедралнім храмі св. Іоанна Крестителя в Пряшові, мальовав храмы в Ужгородьскій, Береговскій і Земпліньскій жупах, його роботы суть або были і в храмах в Снакові, Радвані над Лабірцьом, в Чабалівцях, Біловежі, Фулянці, Няґові і інде. Треба повісти, же чім старшы, тым тоты образы суть ціннішы. Умер Манковіч 21-го октобра 1853 в Ужгороді.
10
Із нашой історії
Німці ідуть!
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН
(Пригоды з войновых часів)
Быв красный сонячный день першой половины септембра 1944-го року. Зачінав час збераня осінніх плодів. В части хотаря села званой „На Куті“, по дорозі до Свідника, люди копали бандуркы. Далеко за Карпатами ся гев-там озывало дуніня діл. Бандурок была в тім році богата урода, а так їх копало веце родин. По запорошеній дорозі до села ся скоро приближовав путник, котрый наголос давав людям знати страшну звість: „Німці ідуть!“ Тота звість затрясла з каждым, хто єй выслухав. Люде ся пострахали. З материной бісіды записав сын Ян Ґ., (Піддукляньскы новинкы, перекл. –к-) Фрышно брали мотыкы і утікали до села. Міхы з бандурками охабили на полю. І моя мама хопила мотыку і колыску, в котрій спав я як піврічна дітина. Бандурчаниска ся скоро выпорожнили, бо тота страшезна звість ся шырила як перун по цілім валалі, а тот неодовга остав без людей. Люди зо страху перед Німцями утікали до приляглых потоків, дакотры до ліса або ся покрыли до пелевні ці коморы і всяды там, де было завгодно або їм пасовало. Наш дом стояв третій на зачатку села. Моя мама, тримаючі мене на руках, як збачіла помеджі конарі стромів приходити по дорозі шість уніформованых незнамых вояків, скоро ся пішла зо мнов сховати за хыжу. Вояци в чорных уніформах зо смертками на шапках забочіли рівно до нашого двора. Цілый го перешли і застали аж там, де была зо мнов учупена моя мати. Тяжко описати, што в тых минутых пережывала і я з ньов, але на тото я не памятам. Тота шокуюча стріча єй остала в памяти навікы і при каждій бісіді о ній, єй все знова і знова пережывала. Німці ся справовали спокійно і намагали ся сконтактовати. Єден з них ся якым-такым ламаным руськым языком намагав дізнати, же де суть хлопі і остатні люди. Сусід Демко, як усудив, же не мають планый умысел, та по часі выліз спід сыпанця і аж тодыль ся мамі полегшало, же не сьме самы. Німець кывнув пальцьом „ком-ком“. Демко дакус зо страхом пришов ку нам і старого понукнув ціґаретльов. Сусід ниґда передтым не курив, але тоды так міцно потяговав, же ся му на лицях аж ямкы робили. Неодовга было чути гучаня, як до валалу приходить авто. Быв то накладяк, котрый за собов тягав польову кухню. Авто повне з накладженыма міхами із свіжо накопаныма бандурками тыж забочіло до нашого двора. Кухню поставили під нашу росконарену грушку і з авта зложыли бандуркы. Мама такой спознала нашых вісем міхів. Было по літі і вшытка урода іщі невымолоченого зерна і кормовины на зиму были уложены на поді, дость великого ґаздівского дому. В стодолі - на боїску, собі Німці зробили провіантный склад. Коні дали до стайні а кормовины з пода без згоды хосновали як свої. По часі, кідь цілый дом заповнили непрошены гості, сьме пішли до бункра, котрый родічі зготовили в потоку при лісі в части званой Пашікы. До бункрів поприходило веце родин, главні тоты, у котрых ся усалашыли невітаны гості. Мама з бункра з часу на час і зо мнов, як з особным охранцьом, ходила домів міджі Німців напечі хліба і набрати даякы продукты. В лісі сьме мали зо собов і худобу.
По пятьох тыжднях перебываня в бункрі нас вояци з ліса выгнали і вернули сьме ся домів. Вывідовали ся нас на партізанів. Німці скликали вшыткых хлопів до школы а одты веце з них выбрали і одвели до школы, до Вышнього Верлиха, де ходили копати закопы в части хотаря званого Клинець. Міджі нима взяли і мого отця. Через Дукляньскый перевал ся ближыв фронт. Німці у селі выголосили евакуацію. Люди наложыли на возы тото найпотребніше і были приготовлены одыйти. І моя мама наложыла на віз перины, дакус потравы, облечіня і кормовины про нашого коня. Як сьме уж хотіли одыйти з двора, пришло четверо Німців взяти віз. Мама з нима завзято войовала і не доволила выпрячі коня. Німці одышли, але по короткім часі пришло шестеро україньскых власовців а тоты были некомпромісны. Трьоми хопили маму і выкрутили єй рукы. Выпрягли коня і вшытко, і нас троє дітей, шмарили на серед двора до болота і бабу, котра была інвалідна. Взяли віз а мы безрадны остали в доджу, понижены, потуплены і без отця. Не поміг ани жалостно-сердечный плач мамы, бабы і нас троє дітей. Остатні жытелі одевакуовали на возах до села Цернина. Мы остали в селі самы. У наслідуючій день мама ся намагала зготовити холем провізорный віз, дашто было дома, остаток зганяла по вылюдненім селі. Наконець ся єй подарило зложыти віз. Вызерав смішно, бо на задній направі было єдно велике а друге мале колесо. І так через маковіцьке сідло сьме перешли до Цернины. По короткім перебываню в Цернині, Німці знова выголосили евакуацію. Знова пересельованя. Одышли сьме до села Порубка при Топлі. Не было то легке пережываня. Родина, котра нас прияла, не была аж так добрі на тім, жебы могла довше жывити
нас - далшых 5 - 6 людей. Мої дві старшы сестры ходили по валалі і ку німецькій кухні позганяти дашто, жебы пережыли. По довшім часі перебываня в Порубці ся ку нам із змушеных робот вернув довгоочекованый отець. Зато, же у селі тыж были Німці, отець із домашнім ґаздом ся крыли переважно на поді і у великім прутянім дымарю, котрый служыв на уджіня. І там їх Німці по часі нашли і отця знова взяли на силены роботы. Рано 19-го януара 1944 р. мама позерала на горізонт, чекала. В тім далеко під лісом збачіла, же по свіжо нападанім снігу ся рушать штось біле. Были то руськы сніжны проскумници. Потім як на небо вылетіла світліця, Німці ся пострахали і зачали зо села утікати. За домом, в котрім сьме были евакуованы, в нагливости перевернули польову кухню і вшытко наварене ся вылляло на дорогу. Такой на то было чути громове ГУРА!!! А до того пришли вызволителі. Принесли надію, добру наладу, „гармошку“, спів і танець, але мама плакала. Єден старшый єй утішовав із словами: „Не плач мама, всё будет хорошо.“ Люди їх рады привітали і были вдячны за вызволіня од страху, страданя і утерпіня. Іщі в тот день сьме ся з Порубкы вернули домів. Домів, але якый? Пустый і выдранцованый. Привітала нас порожня комора, не было зерна ани кормовины, выбуряна єдна стіна дому і розбитый пец. Зліквідованы были і два сыпанці, з котрых Німці побрали дерево на будованя бункрів. Было то смутне навернутя, не было ся де подіти. Аж на ярь ся вернув отець із силеных робот. До того часу сьме вшыткы бывали в тмавій коморі. За тото утерпіня, моралне, псіхічне і економічне страданя ся нам доднесь не дістало жадного оправданя ани одшкодніня. Хвала Богу, пережыли сьме вшыткы і наперек терпіню і страданю, моя мама ся дожыла пожегнаного віку – 95 років.
ч. 18 2015
погляды
iнфо русин
11
Жебы конґрес не быв як конґрес В минулім выданю Інфо русина єм ся в рамках стовпчіка, котрый пишу в каждім выданю новинок, задумовав над тым, же якбач не было ничого іншого, што єм тот рік чекав веце, як языковый конґрес, якый проходив в Пряшові. Є по конґресі, і теперь є час роздумовати, што далше. І головно, старати ся о тото, жебы конґрес не быв як конґрес. Петро Медвідь Довгый час єм напрік тому, же собі усвідомлюю важну роль світового конґреса русинів в істім періоді і його заслугы, крітіком діялности конґреса. Бо конґрес ся окрім іншого змінив і на даяке місце, де собі представителі окремых членьскых держав раз за два рокы прочітають інформації о своїй діялности і в обмедженій формі припустять і даяку діскузію, котра наконець нич не змінить, і менують новы склады комісій, но і жебы сьме не забыли, зробить ся все якась резолуція. І потім два рокы… майже нич. Жебы то не было бране так, же зясь крітікую і варю поливку з чістой воды, можу спомянути приклады. не знам як діють іншы комісії, но двоми членове редакції лем фм суть і членами Комісії за медії, котрой председом ся про мене непоясненыма причінами став наш малярь Андрій Манайло, якый аж на засіданю комісії дізнав ся, же існує дашто таке як портал лем фм, котрый денно приносить свіжы інформації. Договор быв такый, же 1-го септембра буде інтернетове засіданя комісії, но днесь є 1-го октобра і ани я, ани колеґа Трохановскый жадне уповідомліня о засіданю комісії не дістав. не знам, ці сьме міджі часом были з комісії вышмарены, або, і то є про мене правдоподобніше, жадна комісія не функціонує. Она є. Про форма. Жебы ся не повіло, же не є. О резолуціях вже шкода бісіды. Оно ся того в такых резолуціях вельо попише, папірь знесе досправды вельо, но ниґда єм не чітав жадны інформації од світовой рады о тім, што, де, з кым і як наповнила з резолуції, котру має наповньовати по остатнім конґресі. Она є. Про форма. Жебы ся не повіло, же не є. В рамках языкового конґреса, котрого єм быв участный, одзвучало много інтересных і менше інтересных лекцій од нашых ученых. Єдно было в тых лекціях сполочне. Было то векшынов, може на два, ці три припады, рефереваньом о тім, што уж в рамках русиньской лінґвістікы є. То є в порядку. Треба о тім інформовати, головно, кідь такый конґрес, де ся зыйдуть нашы лінґвісты, одбывать ся раз за сім років. но браковало мі там єдно. Отворіня тем, котры будуть будовати нашу языкову будучность, як в окремых державах, так і в рамках прибли-
жованя ся вшыткых варіант карпатьского реґіону. Єднов із болячіх тем писемной формы русиньского языка на словакії є то, і то про обидві стороны „конфлікта“, хоснованя ці не хоснованя буквы „ё“, но і способы хоснованя буквы „ї“. Як раз конґрес быв про мене місцьом, де єм ся надіяв, же в рамках діскузії одкрыє ся тота тема, і можеме єй порішыти так, жебы з тым проблем не быв. Ку спокійности вшыткых. навеце, то не є лем темов двох поглядів на норму на словакії, бо тема має шыршый контекст. В смыслі того, жебы приближовати окремы нормы прияты в державах карпатьского реґіону, є може тота проблематіка іщі важніша, як кідь бы мало іти лем о то, ці будуть писати вшыткы на словакії єднако. Бо покля учены, і то без іронії або ганіня, роблять свою наукову роботу, є ту ґрупа людей, котры роблять денно языкову практіку і можуть в тій практіці видіти проблемы, котры ся в кабінеті ученого не мусять появити. навеце, кідь хочеме роздумовати о будучности якойсь „койне“ ґраматікы, то як перше нам треба порішыти єдтнотный алфавіт, котры буквы і як хоснуєме, і котры не хоснуєме „en bloc” у вшыткых карпатьскых варіантах языка. І не мать то смысел лем про будучность сполочной ґраматікы, котра може ниґда не буде, але має то великый смысел про фунґованя сполочных медій, якым є днесь і портал лем фм, жебы не робити людям коло чітаня хаос в тім, якы буквы ся хоснують. Покля сполочна ґраматіка є музиков будучности, сполочны медії суть днесь дя-
куючі лем фм реалностьов, на котру треба звертати увагу. Бо як раз тот портал може быти і добров основов на будованя сінонімічного словника карпатьскых варіантів русиньского языка, котрый бы так само міг помочі зближовати нормы і обогачовати окремы нормы. Жаль, як раз такы темы, не были одкрыты. І не бісідовало ся о них ани в рамках діскузій. намісто того маєме заключіня, де як раз такы темы, сполочный алфавіт і зближованя норм, суть залучены. Лемже, звідам ся, де была ліпша нагода о тім бісідовати нажыво, робити компромісы, де была можливость выслухати і людей, котры роблять практіку того, чім занимають ся учены, як на конґресі. не быв бы єм радый, кібы конґрес быв як конґрес. Кібы тот языковый быв так само, як тот світовый, лем місцьом, де собі каждый прочітать якыйсь реферат, де ся выменує нова рада, котра собі потім сидить, де ся прийме якась резолуція, котру потім уж нихто властно не повнить, або кідь повнить, та нихто не знать хто, коли і як. Зато ся теперь треба старати, жебы ся, уж кідь на конґресі не одкрыло ся то, што ся могло, о то нова языкова рада досправды намагала і жебы повнила свої заключіня нелем ку своїй спокійности, а головно ку спокійности хоснователів языка, котрых не є аж так вельо, жебы ученым могло быти єдно, як на їх нормы реаґують. Жебы нам нормы не были розділіньом, жебы нам были зближованьом, і жебы люди радо писали по свойому без непотрібных комплікацій, котры нам выпливають „з авторітету“ офіціалных інштітуцій.
12
Погляды
Ч. 18 2015
iнфо РУСИН
Позначкы к русиньскій орфоґрафії Я хочу высловити дакілько позначок к русиньскому языку і орфоґрафії, котры ужывають ся на теріторії Словакії. Треба в першім ряді усвідомити собі, же русиньскый язык односить ся ку восточно-славяньскій языковій ґрупі. Даный факт мали бы принимати вшыткы Русины світа і такым способом мали бы творити і ужывати такы языковы формы в тім напрямі, а не выдумовати антіязыковы формы, котры часто не суть ани літературны, ани народны, ани діалектны, як тото у нас в Словакії роблять коректоры Народных новинок, Інфо Русина і выдаваных книжок художньой літературы. доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н., єден із кодіфікаторів русиньского языка На основі дотеперішньой пропаґації русиньского языка Інштітут русиньского языка і културы, то єсть його членове, роблять з русиньскым языком так, або вызерать так, як бы лем попсути, знетворити русиньскый літерат урный язык выдумованыма языковыма формами і таков же лексіков. Видно головно з того, якы формы языка і яку лексіку ужывають во выдаваных Народных новинках, а головно во выдаваній белетрії русиньскых писателів і поетів. Наприклад ужываня лексемы „списовный“ язык намісто літературный, бо слово „списовный“ може означати як кідь бы списовав ся, одписовав ся, списовав ся язык із дачого. Найвеце мене як і іншых Русинів побурює заведжіня „ї“ (й+і) по палаталных і палаталізованых согласных, як наприклад в словах: Плїшкова, дїти, културї, роцї, пізнїше, рїпа і др., де йотованый „ї“ мав бы потім высловльовати ся як „й+і“. Так наприклад і призвіско Плїшкова мало бы ся высловльовати як Плйішкова, оцїнити як оцйінити, дїти як дйіти і т. п. З того ясно выпливать, же йотованы звукы я (й+а), ю (й+у), є (й+е), ї (й+і), но і ё (й+о) пишуть ся (1) лем по твердых согласных, як: бє, пє, мясо, адєктів і др. а мають функцію розділюючу, (2) на зачатку слова: їсти, юг, єден, ядловець, ёйкати і т. п., но слово тяжкый є із: тьажкый. (3) Ужываня в середині або на кінцю слова: Україна, доїти, твої, двої і т. п. Значіть, же йотоване „ї“ є двозвук – й+і. Із уведженых прикладів ясно, же є то нелінґвістічна форма ужываня в орфоґрафії йотованой буквы „ї“. За неязыкову форму поважам і писаня знака „ь“ по субєктівній зміні твердого согласного без доказу на мягкый (без лоґічного уважіня) по корени слова перед суфіксом –ск–, як наприклад в словах тіпу: Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2015.
Русин – русиньскый, редактор – редакторьскый, намісто ужываня лексем в придавниковій формі, а саме: русинскый, редакторскый, але і учітель – учітельскый. Таке писаня мягкого знака перед суфіксом –ск– робить русиньскый язык неґрамотным, бо –ьск– не є суфіксом, бо суфіком є лем –ск– як нелінґвістічно тото твердять дакотры членове Інштітуту русиньского языка і културы. Неязыковых форм, заведженых русиньскым інштітутом у 2005 році, находить ся у выданых учебниках невроком, наприклад формы: кодіфікаціов намісто кодіфікаційов, бо є кодіфікація, радіё намісто правилной формы радіо – радіа, но але хемічный елемент радій – радія. Такых і їм подібных языковых недостатків в теперішнім русиньскім языку находить ся много – їх треба бы было чім скорше або такой одстранити, жебы діти в школах, штуденты і дорослы, чітаючі новинкы, белетрію, не учіли ся спохыбнюючій язык і спохыбнюючу лексіку. О орфоґрафічных недостатках русиньского языка, головно по 2005 році, я уж писав дакілько раз в Інфо Русині і перед двома тыжднями говорив в русиньскім высыланю, але скоро нихто з русиньскых
редакторів, учітелів, штудентів не реаґує на звышованя уровни русиньского языка. Языкова комісія про русиньскый язык была вытворена, але взагалі не робить, не сходить ся – є нефункчна. І так двоє – троє людей інштітуту „творять“ язык по-свойому, в многых случаях не на прінціпі языкознавчіх закономірностей. Доказом многых недостатків в русинькім языку суть никым не потверджены зміны в орфоґрафії русиньского языка в 2005 році. Інштітут русиньского языка не дотримує ся правил кодіфікованой теріторії, робить по-свойому і переходить языково на іншу діалектну теріторію (околіця Снинщіны), што знижує уровень штандардізації русиньского літературного языка – о котрім не мож говорити як о літературнім языку. Я указав лем дакотры проблемы в русиньскім языку, а є їх омного веце, лем їх треба видіти – філолоґічно аналізовати і комісіонално їх із языкового аспекту рішати, без субєктівізму. Треба, жебы Русины мали штандардный літературный язык, жебы ся за нього не ганьбили. (Статю мав автор приготовлену до діскузії на 4-ім Міджінароднім языковім конґресі в Пряшові.)
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 16. október 2015
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Štefánikova 18, 066 01, Humenné. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode s povereným vedením redakcie na adrese sídla ROS v Humennom. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame! Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov! Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme. Info Rusín je distribuovaný aj do novinových stánkov prostredníctvom MEDIAPRESS Poprad, spol. s r.o. (okresy: Stará Ľubovňa, Poprad, Levoča, Kežmarok, Spišská Nová Ves) a KAPA DAB Prešov, spol. s r. o. (okresy: Prešov, Bardejov, Humenné, Medzilaborce, Sabinov, Snina, Stropkov, Svidník, Vranov n/T.).
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník