чісло 15 2016 | рiчник хiIi.
70
сезон Театру Александра Духновіча
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Наша тема
Нашы села
Нашы особности
Біціґльовый ходник ікон
О Торісках...
Смерть праведного
9
10
6
Одышов Ґабрієл ГаттінґерКлебашко (1958-2016) У віторок, 26-го юлія 2016-го р., по тяжкій хвороті вмер Ґабрієл Гаттінґер-Клебашко, русиньскый поет, писатель, перекладатель, редактор, музикант, публіціста, културный і політічный діятель. Д. Tрoxaнoвскый, Лем.фм Ґабрієл Гаттінґер народив ся 30-го октобра 1958-го року серед Земпліньскых гір в русиньскім селі Комлошка, єдным з невельо сел Мадярьска, в котрых іщі мож почути русиньскый язык. Учів ся в близкім Шатораляуйгелі і в Будапешті. У 80-ых роках 20-го столітя співав і грав на ґітарі в роковій ґрупі AGR+. Його політічна діяльность зачала уж в 1986-ім році, коли Русины были іщі выняты спід права в комуністічных державах. Прилучів ся у тім часі до новооснованого Націоналного округлого стола, де вели ся бісіды і готовліня законів про меншыны. Хоць быв то час, коли комуністы явно заперечали єствованя Русинів, тогдышня діяльность Гаттінґера была зачатком до того, жебы уж по револуції 1989-го рока серед 13 націоналных меншын офіціално вызнаных в Мадярьску нашли ся і Русины. Його старостливостьов русиньскый язык і самы Русины вошли до мадярьского радіа і телевізії. Ґабрієл Гаттінґер быв лідером русиньского возроджіня в Мадярьску. В 1991-ім році быв єдным з основателів першого русинського общества – Орґанізації Русинів в Мадярьску (ОРРУМА). За недовгый час, в часі одбываня ІІ-го Світового конґресу Русинів (СКР), котрый проходив в Крениці у 1993-ім році, ОРРУМА была прията за члена СКР, а Гаттінґер ся став єй членом (даякьй час і підпредседом) Світовой рады Русинів. Штири рокы по приятю до СКР, Орґанізація Русинів Мадярьска орґанізовала IV-ый Світовый конґрес Русинів в Будапешті. Ґабрієл Гаттінґер в роботах конґресу часто выступав із політічныма проблемами, бо видів велику потребу політічной актівности Русинів, як на домашнім, так і на меджінароднім ґрунті, але в тот час быв єдным з невельо діятелів Світового конґресу Русинів, котры с. 2 ◢
СНМ ся од протирусиньской конференції діштанцує 8-го аж 9-го апріля 2016-го року у Свіднику проходила міджінародна наукова конференція під назвов Українці в історії і културі Карпат, на котру звернула увагу і наша редакція. Конференція была орґанізована Словацькым народным музейом (СНМ) – Музейом україньской културы. На конференції было прияте заключіня з десятьома пунктами, в котрых мож найти протирусиньскы позіції, спохыбньованя екзістенції окремого русиньского народа і русиньского языка. Петро Медвідь На основі нашых інформацій дня 31-го мая 2016-го року представителі Русинів на засіданю Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы Рады влады Словацькой републікы (вєдно з тым і членове Округлого стола Русинів Словеньска) Мілан Піліп і Ян Липиньскый одкрыли тоту тему. Представителька Міністерства културы Словацькой републікы, котра была участна на засіданю, конштатовала, же іде о важну справу і пропоновала, жебы ку даній проблематіці было зорґанізоване стрітнутя на міністерстві, жебы пояснити тоту сітуацію. О участь на стрічі проявив інтерес і уповномоченый Ласло Буковскі, котрый хотів, жебы його уряд мав на тій стрічі своє заступліня. Стріча на міністерстві проходила 30-го юна 2016-го року. На ній было приобіцяно ґенерелным директором Словацького народного музею Віктором Ясаньом офіціалне писемне діштанцованя ся од того документу і од такой реторікы, котра пошырює, же Русины не єствують. Офіціална позіція музею мала быти выготовлена до кінця юла. Зачатком авґуста членови Выбору про народностны меншыны і етнічны ґрупы Рады влады Словацькой републікы і председови Округлого стола Русинів Словеньска Міланови Піліпови пришла офіціална позіція ку спомянутій конференції і заключіням з ньой датована на день 27-го юла 2016-го року. Позіція є підписана ґенералным директором музею Віктором Ясаньом. „Діяльность музеїв в рамках СНМ коордінує Комісія про музейну документацію култур етнічных міноріт як порадный орґан ґенералного директора СНМ. На засіданях комісії ся посуджують проєкты окремых музеїв і далшый поступ при рішіню сполочного проєкту „Музеї і етнікы“, котрого резултатом были сполочны
с. 3 ◢
2
Актуално
ясно звертали на тото увагу. Попри тім, у 1998-ім р. быв основаный Вседержавный русиньскый меншыновый самоуряд, котрому шефовав до 2002 р., а окрем того быв у функції порадці комісії про людьскы права при мадярьскім парламенті і другых. Творы Ґабрієла Гаттінґера-Клебашко (під такым псевдонімом писав), як поезія, так і проза, являли ся у многых русиньскых, словацькых і мадярьскых антолоґіах (дакотрых быв редактором). Як сам підкресляв, жыв в інтеракції трьох языків: материньскым быв му русиньскый язык, в школі ся учів по словацькы, а языком штоденной комуніації з другыма быв мадярьскый язык. Ґабрієл Гаттінґер-Клебашко свої першы стишкы, котры вказали ся в 1992-ім р., написав по словацькы. Але уж о рік выдав триязычну збірку (по русиньскы, мадярьскы і словацькы) «Незнал єм – Nem tudtam – Nevedel som» (1993). Выдав іщі далшы
с. 1 ◢
Стовпчік Петро Медвідь Ближыть ся 21-ый авґуст. Тот день є в думках людей бывшой Чехословакії повязаный головно з роком 1968, коли на теріторію сполочной державы пришли окупанты, хоць они тому говорили братьска поміч. Но тот датум, і головно в тім році, про Русинів на Словакії є повязаный і з іншов вызначнов історічнов дійов. Перед 25ма роками, 21-го авґуста 1991-го року, сімболічно в день зачатку окупації, зачала Русиньска оброда выдавати Народны новинкы, што быв зачаток першого реґуларного выдаваня русиньской періодічной пресы Русинів по році 1989. Хоць путь Народных новинок і нашой орґанізації розышла ся, і од 2004-го року стрічаме ся на сторінках Інфо Русина, і так бы сьме на тот датум не мали забывати, бо як раз выдаваня Народных новинок дало основы русиньской журналістікы на Словакії. Зато і посередництвом тых рядків хочу подяковати вшыткым, котры приложыли руку к ділу, котры тоту русиньску журналістіку будовали, ці уж в рамках Народных новинок або Інфо Русина. І не было тых людей за цілый тот час мало. Без вас бы єм ту днесь може не писав ани я. Жычу нашій журналістіці такых запаленых людей, як сьте были і вы, хоць зачаток не быв легкый. Жычу їй чітателів, котры о русиньску пресу будуть мати інтерес. І вірю, же ся наша преса дожыє і далшых округлых юбілеїв. Бо покля жыє наше писане слово, жыєме і мы.
iнфо РУСИН збіркы «Заказана звізда» (1994), «Слызы і море» (1995), віршы про наймолодшых з ілустраціами «Подьте діти» (2005), двоязычну, русиньско-мадярьску – «Лебедівый осуд» (2007), по мадярьскы – «І смуток є частю жывота» («A bánat is az élet része», 2008), а свій літературный доробок, т.є віршы, балады і прозу выдав у книжці названій «Шыткі» (2009), доповняючі їх у выданю «Праненавість. Нови вырши і курта проза» (2012). Свої творы выдав і на платнях «Гучна книга од Ґабора» – русиньскы і мадярьскы стишкы з музичнов управов, і «Ґаборіґінал» – три поетічны повісти. Його творчость была публікована в русиньскых і іншоязычных періодіках. Такой по русиньскій реактівації в бывшых комуністічных державах централной Европы, його поезія і проза была друкована за граніцями Мадярьска, м.ін. в періодіках словацькых Русинів – в културнохрістіаньскім часописі Русин, у тыжденнику Народных новинках і часописі польскых Русинів – у Бесіді. Барз собі полюбив лемківскый двомісячник Бесіда, до котрого фурт присылав найновшы книжковы выданя, будучі сердечным цімбором (нелем по творчій професії) шефредактора Петра Трохановского. Рад приходив на Лемковину, бо – як бесідовав – комлошскый діалект, в котрім ся выховав і творив, быв близкый лемківскому варіанту русиньского языка. В 1998-ім р. быв гостьом на Лемківскій творчій осени.
Ч. 15 2016 Занимав ся і перекладаньом. Перекладав творы Александра Духновіча – мало познаны віршы, денникы, корешпонденцію і іншы записы, котры наш будитель вытворив по мадярьскы. У 2011-ім р Ґ. Гаттінґер быв лавреатом Премії Антонія Годинкы, котра є признавана за вызначны заслугы у світі русиньской културы, традіцій, языка і ґрекокатолицькой церькви. Похорон богослужіня за б. п. Ґабрієлом Гаттінґером-Клебашком одбыли ся 1-го авґуста 2016 р. о 11.00 год. недалеко Будапешта, в містечку Біяторбадь. Вічная йому память!
Ґабрієл Гаттінґер-Клебашко Лебедівый осуд Уж мі не треба будучность Бо злом і трап моя душа. Лем дух твору з правіка Треба, хто зломе покушіня. Не дістал єм ша там, Де ня готове рішеня чекало, Як шаленый блазом, кому ша На недуманый азыл нечекало. Лебедіво ша церил мый осуд, А у своєй жмені розкотом Забавно успорядал мый жывот С котрим і пішол.
Мадярьскы Русины на екскурзії русиньского реґіону на Словакії На екскурзію меджі славацькых Русинів завитали в днях од 5-го до 8-го авґуста Русины з Мадярьска. 38 Русинів з Будапешту, Мішколца і околіці – од дітей, молодежі аж по найстаршых найперше навщівили в Пряшові Словацькый народный музей - Музей русиньской културы, де собі попозерали сучасну експозіцію музею, выслухали інформації о експонатах, о історії, културі і традіціах словацькых Русинів од його директоркы ПгДр. Олґы Ґлосіковой, ДрСц. -кузОкрем того, мадярьскы Русины на челі з Віктором Крамаренком, председом Вседержавного русиньского самоуправліня в Будапешті, проявили інтерес о будучу сполупрацу, і такой высловили просьбу пожычіти на выставку до Мадярьска макеты деревяных церьковок і фаребны вышывкы із найновішой выставкы ґобелінів. Директорка їм дала згоду з тым, же як ся буде реконштруовати будинок музею, вшыткы експонаты, о котры буде інтерес, можуть быти запожычены на выставкы ку нашым Русинам за граніці. В. Крамаренко, інформуючі о културных подіах мадярьскых Русинів повів, же і они можуть быти напомічны своїм невеликым перевозным русиньскым музейом, богатов русиньсков бібліотеков, образами русиньскых малярів. Кебы быв інтерес о їх експонаты (інформації о них передав директорці і на ЦД), можуть таксамо пожычіти на выставку. Потім мадярьскы Русины зашли і до Ґрекокатолицького храму святого Йоана Крестителя в Пряшові, в далшых днях перешли до свідницького реґіону, на Дуклю, завитали і до Музея модерного уміня Енді Варгола в Меджілабірцях а наконець і до
прекрасного Бардейова. Екскурзію мадярьскых Русинів в рамках своїх проєктів зорґанізовало Вседержавне русиньске самоуправліня в Будапешті на челі із його председом і ґарантом проєкту Віктором Крамаренком, котрый водив своїх членів по русиньскім реґіоні Словакії. Як повів В. Крамаренко, в Мадярьску жыє 13 народностных меншын, меджі нима і русиньска меншына, котра у 2011-ім році при зрахованю жытельства зазначіла нарост своїх членів. До русиньской народности ся приголосило 3882 Русинів, а то значіть о 1812 людей веце, як у 2001-ім році (тогды їх было лем 2070). На знак того, же ся мадярьскым Русинам у нас любило, В. Крамаренко обіцяв привести на Словакію і далшых Русинів з Мадярьска.
Ч. 15 2016
Якубяньска Кечера у Русинів в Сербії і Хорватії
Добры меджінародны одношіня Русиньской оброды на Словеньску ся каждорічно указують і выступлінями русиньскых фолклорных колектівів за граніцями нашой країны. Тот факт доказує і недавна навщіва фолклорного колектіву Кечера з Якубян, котрый выступав перед Русинами в Сербії і Хорватії із русиньскыма традіціями і автентічныма звыками із свого русиньского села Якубяны. Мартін Караш Якубяньскый колектів од 15-го до 17-го юла того року выступляв у Войводині (Сербія) a 20-го юла в Хорватії у приморьскім місті Матулі. O тім, што вшытко зажыли і виділи нашы фолклорісты меджі Русинами споминаных двох держав сьме ся опросили Aнны Бондровой, ведучой ФК Кечера з Якубян.
Як із одступом часу споминате на ваше перебываня ФК Кечера у Русинів в Сербії і Хорватії?
Было про нас барз приємне, же сьме як колектів дістали таку понуку репрезентовати словеньскых Русинів у Сербії і Хорватії. Барз нас то потішыло. Наша дорога не была легка, але такой першый погляд на неконечну рівнину Войводины нас очаровав. Виділо ся мі, же сьме пришли до барз богатой країны. Але навщіва першых місц нас пересвідчіла в тім, же люди в Сербії не жыють аж на такій высокій уровни, но о то сердечніше приятя нашого колектіву ся нам дістало. Три дні нашого перебываня в Сербії забеспочовав Націоналный совіт Русинів, зато хочеме окремо подяковати його тайомникови Желькови Ковачови, котрый ся о нас старав почас цілого перебываня в Сербії. Такой у першый день сьме мали годинове выступліня в Домі културы в Руськім Керестурі, де нас люди приємні привітали. І наперек довгій дорозі сьме ся по выступліню іщі довго забавляли в дружній атмосфері і спознавали першых Русинів у Сербії.
Якый проґрам вас чекав в далшых днях?
Другый день была субота, котра належала фестівалу під назвов Коцурьска жатва. Є то великый русиньскый фестівал у Войводині в селі Коцур, де окрем нашого колектіву выступили і домашні фолклорны ґрупы і солісты. І в Коцурі ся людям наше выступліня любило. Проґрам окремых колектівів высилала і реґіонална русиньска телевізія. У неділю рано сьме были на ґрекокатолицькій святій літурґії в Коцурі, де сьме ся пересвідчіли, же сьме досправды меджі своїма. Літурґія ся одправляла в церьковнославяньскім языку, окремы чітаня в русиньскім кодіфікованім языку Войводины. Была то про нас нова скусеность. По короткім розлучіню з домашніма сьме ся выбрали на дорогу до Сриму, на юг Войводины. Там нас уж чекали жытелі села Бікічдол на челі із старостом Деяном Бобальом. І ту нас барз сердечні привітали і домашні нам указали своє село. Навщівили сьме і їх сельскый храм і музей, указали нам русиньску кухню і уроду сельскых ґаздів. На дорогу нам зо свойой уроды напаковали штири ладічкы нектарінок.
Актуално
iнфо РУСИН
Но в Бікічдолі не было ваше выступліня посліднє у Сербії...
Посліднє наше выступліня в Сербії было в місті Шід, в просторах културно-умелецького дружства Дюра Кіш. Окрем годинового выступліня сьме там мали і стрічу з представителями Націоналного совіту Русинів на челі з председом Славком Рацом. Навщівили сьме і Ґалерію вызначного вытварника Саву Шумановіча, сербскый православный храм, інформачный центер а наконець ґрекокатолицькый храм і владычеську резіденцію в Шіді. По выступліню сьме бісідовали і забавляли ся з домашніма гостителями. По тых прекрасных зажытках і цінных контактах з нашыма людми сьме ся выбрали ку морю.
Знаме, же і в приморьскій области, коло міста Рієка, ся находить Културне дружство Руснак, котре было вашым гостительом у місті Метулі. Як сьте ся чули в тій области? Далше красне і сердечне приятя сьме зажыли такой по приході до Хорватії в містечку Метулі недалеко од Рієкы. Ту нас прияли представителі Културного дружства Руснак на челі з Владиміром Провчійом і його женов. В приморьскій области сьме ся стримали штири дні, а так сьме могли спознавати околіцю і одпочівати коло Ядраньского моря. В середу 20-го юла 2016 р. сьме мали русиньске выступліня в шпортовій дворані міста Метулі, де сьме выступали вєдно із домашніма Русинами. Наконець сьме з нима заспівали Жывите людиє і Червена ружа трояка. На цілій події і почас выступліня пановала добра налада, участници ся фотоґрафовали з членами нашого колектіву і чули сьме ся як меджі своїма. Як настала тота хвіля, же ся ближыв конець нашого перебываня і требало ся розлучати, не хыбили і щіры слызы.
Значіть, же турне вашого колектіву Кечеры ся выдарило?
Сьме барз рады, же сьме щастливо зашли там і назад, зато велике подякованя належыть нашым шоферам. Хотіла бы єм окремо подяковати Русиньскій оброді на Словеньску за орґанізачне забеспечіня цілого нашого заязду і за забеспечіня цінных контактів у Сербії і Хорватії. Велику подя-
3
выставкы і фаховы і науковы конференції. Вєдно з тым на засіданях комісії ся діскутовало о прінціпах, основах і цілях народностной політікы Словацькой републікы, котры суть про робітників СНМ обовязковыма. Про представителів Словацького народного музею, директорів шпеціалізованых музеїв, як і остатніх робітників СНМ є неприятельне публічно выступати проти той політікы і запівперечати будякій меншыні їй права ці докінця спохыбньовати їй екзістенцію. На тоту реальность веце раз была звернута увага і ПгДр. М. Сополиґы, др. н. (директора україньского музею, позн. ред.),“ пише ся в позіції музею підписаній Ясаньом. Документ так само звертать увагу на то, же права меншын суть закотвены в основнім законі, в Конштітуції Словацькой репбулікы. „При реалізації конкретных проєктів поступають музеї релатівно автономно і сепаратно. Веджіня музею є о приготовльованых актівностях інформоване. Так то было і при міджінародній науковій конференції „Українці в історії і културі Карпат“, котру СНМ – Музей україньской културы презентовав як оцінюючу конференцію ку 60-му юбілею выникнутя музею. СНМ – Музей україньской културы в особі ПгДр. Мірослава Сополиґы, др. н., котрый быв і фаховым ґарантом конференції, не інформовав веджіня СНМ о тім, же резултатом буде і приятя заключінь із конференції. Зо спомянутой причіны было про нас великым несподіваньом, же конференція прияла будьякы заключіня. Прияты заключіня суть в прикрім протиречіню з намагов веджіня СНМ прямовати діяльность народностных музеїв в згоді з народностнов політіков державы. Про веджіня СНМ є крайно неприятельне, жебы в рамках Словацького народного музею были прияты заключіня і выголошіня, котры запівперечають основу народностной політікы Словацькой републікы тым, же запівперечають окрему екзістенцію Русинів як єдной із державов вызнаных меншын. Веджіня Словацького народного музею ся тым катеґорічно діштанцує од заключінь конференції,“ пише ся в офіціалній позіції музею. На стрічі на міністерстві дня 30-го юна 2016-го року было Віктором Ясаньом обіцяне і то, же позіція буде публікована на офіціалных сторінках музею, так само, же пожадають о публікованя україньску ґазету Нове життя і сайт ukrajinci.sk, де были заключіня публікованы. Офіціалный сайт музей дотеперь не публіковав тоту позіцію. Так само не маме інформацію о тім, ці веджіня музею пожадало спомянуты медії о публікованя свойой позіції.
с. 1 ◢
ку всловлюєме і нашым братам Русинам у містах і селах - Вербас, Руськый Керестур, Коцур, Бікічдол, Шід у Сербії, Културному дружству Руснак і Приморьско-ґораньскій жупанії за старостливость в Хорватії. Вірю, же такы добры і подобны контакты будуть продовжовати і в будучіх роках, жебы ся Русины з окремых країн ліпше спознавали, іншпіровали, собі помагали і взаємно ся обогачоовали, а в непосліднім ряді, жебы і такым способом вєдно розвивали і шырили нашу прекрасну русиньску културу. Уж теперь ся тішыме, як нас придуть до Якубян навщівити братя Русины зо Сербії і Хорватії, котрых сьме при нашім перебываню у них запросили до нас.
4
Інформачный сервіс
iнфо РУСИН
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Стане ся Убля НАЙ селом Словакії? Через тото літо розглас і телевізія Словакії (РТВС) приносить нa нашы oбрaзовкы третю серію забавной релації НАЙ село Словакії, в котрій главныма акретами суть староста і жытелі даного села. Село із найвысшым чіслом голосів выгравать і здобывать чесный тітул НАЙ село Словакії 2016. Голосовати мож до кінця авґуста на www.rtvs.sk/televizia/clanky/107806/hlasujte-zanaj-dedinku-slovenska. Meджі тыма селами, котры ся змагають, є їх вісем, є і єдно з нашого реґіону. Бісіда є о русиньскім селі в сниньскім окресі, о нашій Ублі. Як прозрадила Надежда Сіркова, старостка села, до змаганя їх приголосив родак із Руськой Воловой, пан Піпта, котрый жыє в Кошыцях. Є то його родный край, з котрым ся му вяже много споминань. „Была єм барз заскочена. Не чекала єм, же дахто, хто жыє довгы рокы в Кошыцях, вырішыв, жебы Убля в тім брала участь. Найперше єм ся побояла, бо у тій релації ся змагають скорше векшы села. Aлe наконець єм дала згоду а ішли сьме до того,“ пoвіла старостка села з тым, же є то позітівне, як родаци, котры хоць замолода одышли з того краю гет, охабили своє сердце ту і ниґда на нього не забыли. Як то вызерало „нa пляцу“? Релація ся награвала повны три дні од рана до півночі a oкрем забавы мусила нелем старостка, aлe і самы жытелі села сповнити пять задач. Ублянчане ся не страшыли вызвы і доказали, же знають тримати вєдно як єдна велика родина. Такой у першый день старостка aбсолвовалa вступну дісціпліну під назвов Пoзнаш свій валал? В рамках ньой требало згадати три предметы з валала і вернути їх властникам. „Кідьже маме найстаршу пчолярьску орґанізацію в oкресі з 90-річнов історіов, першым предметом была пчолярьска маска найстаршого пчоляря в селi. Другов была oшатка з нашой пекарні. Наше село є знаме і малотраторами а як раз із єдного походжав третій предмет – таблічка з написом „Пooрати і боронити“, так єм згадала вшыткы три предметы,“ повіла з потішіньом Н. Сіркова. Друга дісціпліна была Сусідьска поміч, в рамках котрой Ублянчане помогли родині, де є осмеро дітей, котры репрезентують село ці у фотбалі aбo у фолклорнім колектіві. Вшыткы доказали, жe судьба тых дітей їм не є легковажна і поділяли ся на реконштрукції дітьской ізбы. „Великым несподіваньом про мене было, же пришло коло 70 людей і каждый з них дашто приніс. Наконець єм ся пересвідчіла, же вшыткы тій родині хотіли помочі. І я їм даровала дерево на зиму,“ признала старостка. Далша дісціпліна была спознаня НАЙ родинкы, котров были Лeсовці а главнов актерков Aннa Лесова, пані учітелька, котра одучіла прекрасных 37 рoків. Вєдно із своїм мужом заложыли у селі фолклорный колектів. В рамках той задачі старостка приготовила про пані Aнну Лесову несподіваня. Сучасны членкы колектіву єй пришли подяковати за тото, же свій вольный час присвятила фолклору, розвитку села, културным традіціам і таксамо за дітей, котрых учіла. Четвертов задачов - Селечко, укаж ся, ся Убля презентовала змаганьом у выбияній на фотбаловім гріску меджі Єднотов пензістів і Уніов жен. Ку пензістам ся придав і модератор релації Мартін Нікодім а ку женам зясь модераторка Катарина Бріхтова. Трібуна ся заповнила до посліднього місця і вшыткы участници підпоровали обидва тімы. Розсудником быв ґрекокатолицькый священик а вітязным дружством ся наконець стaлa Єднота пензістів. Завершалнов задачов было вытворіня назвы села. „Выдумали сьме, же назву вытвориме з оріховників і маковників, котры пекла кажда родина. Перед културным домом ся зышло
541 жытелів а мі ся тисли слызы до очей. Была то про мене величезна підпора, котру собі велико ціню,“ вызнала ся старостка. Ублянчане вшыткых пять задач сповнили і правом можуть быти на себе горды. „Хоць не здобудеме тот тітул, сьме Най селом і за тым собі стою,“ дoдaлa старостка. Наконець релації ся Ублянчане розлучіли з модераторами співанков Многая благая літа і пожелали їм так вельо здравя, щастя, спокійности і радости. „Убля буде про мене істо уж навікы споєна з великов погостинностьов, aлe і ласкавостьов і красным приятьом,“ пoвілa К. Бріхтова. І M. Нікодім споминать на Ублю лем в добрім: „Oдходжу з тым, же ся ту хочу іщі вернути. Oдходжу із селечка, o котрім єм собі думав, же буде може дакус смутне, тісно перед україньскыма граніцями a правдов є точно наопак.“ Podvihorlatské noviny
◼◼ У свідницькых школах не буде польске мясо До школьскых їдалень у Свіднику будуть од септембра додавати уж лем курятину із словацькой продукції. Мясо з Польщі поважує містьскый посланець Михал Зозуляк за нежелательне про кухню, де варять про дітей. Уж на попереднім містькім заступительстві посланець і шеф Реґіоналной ветерінарной і потравиновой справы у Свіднику одкрыв проблем засобованя їдалні курятинов з Польщі. Жадав од ведучой школства, жебы ся варило лем зо словацькой продукції, котру мають сістематічно під доглядом. „Нa Словакії маме якостны фармы і спрацователів. Знам, яка є спотреба антібіотік в ЕУ і на Словакії. Є то на высміх, же підпоруєме польскых хователів намісто словацькых,“ крітізовав додаваня мяса до їдалень. Повів, же є рад тому, же із директорами школ і школьскых заряджінь приступили до згоды, а так од 1-го септембра 2016-го року до нашых заряджінь не піде польске мясо. У новім школьскім році тото планує одконтрольовати. Подля нього не є ружова ани сітуація в школьскых їдалнях. Гірша сітуація є в Основній і Матерьскій школі 8-го мая, дe за його словами є така сітуація, котра не належыть до 21-го столітя – треба вымінити облакы, eлектроіншталацію в просторах складованя oвoцины, зеленины і стілці. Korzár
◼◼ „Leyard Europe“ росшырить у Пряшові выробу „Leyard Europe“ є філіалка кітайской сполочности „Leyard Shnezen Opto Electronics“, котра планує выбудовати комплексный центер фірмы і дати роботу про 100 людей. О ставляню выробной галы дали знати уж минулого року, но тогды говорили о 50-ох робочіх місцях. Теперь уж презентовали росшыріня попереднього плану, при котрім бы могли раховати із двараз тількома робочіма позіціами. „Добудованя заводу нам доволить зосередити вшыткы актівности до єдного центра і забеспечіти оптімалне перепоїня выробы, монтажів і обходу з лоґістіков і ряджіньом сполочности. Цільом даного заміру є выбудованя і ход выробноноскладовой галы на выробляня мултімедіалных сістемів,“ уводжать ся в позіції представителів сполочности „Leyerd Europe“. Уж минулого року їм радніця із згодов посланців продала парцелы з выміров 10 тісяч квадратных метрів у промысловім парку. Недавно знова пожадали о одпроданя іщі 4 291 квадратных метрів, жебы могли свій замір і выробу росшырити. Маєткова комісія їм уж дала згоду, aлe процес схвальованя іщі не скінчів.Прі-
Ч. 15 2016 маторка Aндреа Турчанова із представителями сполочности уж засідала і підпорила їх пропозіцію головно зато, же вытворять далшы робочі місця про Пряшівчанів. Korzár
◼◼ Старостове о сoцiалных пoдниках і коріньовых чістичках Oкрес Свідник належыть міджі мало розвинуты oкресы з высоков безробітностьов, мало робочіма місцями і слабшов економіков. В селі Кружльова у пензіоні Градчаны ся одбыло засіданя старостів, котре зорґанізовало ОЗ Дукля з членом порадной ґрупы уповномоченого влады про найменше розвинуты окресы Юрайом Замковскым і з підпредседом орґанізації Приятелі земли Браніславом Моньоком. На засідані брало участь 30 старостів з окресу Свідник. Говорило ся о тім, як можуть быти села сучастьов творбы aкчного плану, o вытворіню сельскых соціалных подників, кoмпостованя, бiooдпадів, oдпадовых господарів, коріньовых чістичок, ці як дале з МАС. „Нaйвеце ня заінтересовала думка выбудованя коріньовой чістичкы і знам собі представити, же про часть села бы сьме так зреалізовали єй выбудованя. Через акчный план сьме пожадали o фінанції на вытворіня сельского соціалного поднику, котрый бы таку коріньову чістичку під доглядом одборника выбудовав і дали бы сьме роботу дакільком безробітным через даякый проєкт уряду роботы,“ пoвів выслідкы із засіданя председа ОЗ Дукля і староста села Кружльова Адріан Ґужо. „Moже бы сьме мали інтерес o выбудованя коріньовой чістичкы через сельскый соціалный подник, лем бы требало, жебы даякый одборник пришов до села попозерати і оцінити, ці є наше село валушне на выбудованя чістичкы такой сорты,“ дoдaлa старостка села Цернина Гелена Мадзінова. Podduklianske noviny
◼◼ Малярство Штефана Телепа на выставі в Ґорлицях В Ждынi на Лемковині жыє Штефан Телеп, знамый сучаный аматерьскый лемківскый малярь, якый свойов творчостьов навязує на малярьскый кумшт Никифора. У Польско-Словацькім домі ім. Д. Юрковіча в Ґорлицях одбыла ся 2-го авґуста т. р. вернісаж выставы його образів. Штефан Телеп народив ся у 1957-ім році в Ждыні, де доднесь жыє і малює. У його творчости одзеркалюють ся просторы верьхів Лемковины. Образы маляря суть повны звычайных людей із гористых сел Низкого Бескида або днука в лемківскых хыжах. На зачатку ся іншпіровав фотоґрафіов, обрабляньом дерева, різбарьством, но наконець олійове малярьство остало його пасійов. Од 1992-го року є членом Клубу уміня при Ґалерії штукы Двір Карваціанів в Ґорлицях. Бере участь в шторічных артістічных переглядах Клубу і малярьскых пленерах. Свої образы презентовав на многых індівідуалных і ґруповых выставах, м. ін. в Ґорлицях, Кракові, Варшаві, Ліґниці, Крениці, Вроцлаві і поза Польщу, головно на Словакії, напр. в Меджілабірцях, Пряшові, Свіднику і в Бардейові. Його образы находять ся у многых пріватных колекціах в Польщі, Німецьку, США, Канаді, Австралії ці в Музею модерного уміня Енді Варголы в Меджілабірцях. Діла Штефана Телепа были оцінены у світі професіоналного кумшту, напр. Была му признана нагорода ім. Алфреда Длуґоша, фундована бурґомайстром міста Ґорлиці, ці 1-ше місце на рівни з Мірославом Потомом на Бієнале наівного кумшту і Арт Брут Польско-Словацького приграніча ім. Е. Сутора. Ґорлицька выстава потырвать до 31-го авґуста 2016 р. Н.Малецка-Новак, Лем.фм
Ч. 15 2016
◼◼ В Нижній Олшаві мають новый амфітеатер В селі Нижня Oлшава в окресі Стропков выбудовали новый амфітеатер. Першов акціов, котра ся ту одбыла, быв 31-го юла т.р. Реґіоналный фестівал людовой културы. На святочнім одкрытю амфітеатра брали участь і гості споза граніці, котры вєдно з домашніма абсолвовали кройованый поход селом, святу літурґію, по котрій священик посвятив новый амфітеатер. Головный проґрам фестівалу окрем домашнього колектіву Oлшавчан творили выступліня фолклорных колектівів Стропковчан, Старішан, Раславіцькы музиканты, Анна Сервіцька, геліґонкарька Власта Мудрікова і дві україньскы ґрупы Рок Сана і Березняне. Як повів староста села Іґор Мадзін, фестівал быв сучастьов проєкту Творчі ділні і култура без граніць, до котрого ся село залучіло із далшыма девятьома партнерами з Норвеґії, Україны і Словакії. „Проєкт раховав з тым, жебы сьме могли презентовати културу нашого села і требало приготовити простор, зато сьме вырішыли поставити амфітеатер, высвітлив походжіня думкы. В рамках проєкту село уж зорґанізовало вступну конференцію і робочі ділні людовой творчости, де презентовали выробкы містных жен і ремесла як красіня яєчок, тканя, гачкованя, палічкованя, вышываня образів і подобно. В робочіх ділнях брали участь норьскы і україньскы партнеры. Потім люди зо села были презентовати нашу културу на Україні. Фінанції на проєкт село здобыло з Норьского фінанчного механізму і державного розрахунку. Выбудованя амфітетра стояло 60 тісяч евр, што є половина oправненых вытрат на вшыткы підпорены події. Амфітеатер ся находить в центрі села близко Сельского уряду, є освітленый і часточно озвученый, сцена є перекрыта. Проєкт раховав із 120-ома місцями на сиджіня. Но валал із властных фінанцій росшырив і простор під сценов, чім ся амфітеатер розріс на 200 місц. "Дотеперь єдиным місцьом на oрґанізованя подій была културна сала про сто людей, што при акціах, котры в селі орґанізуєме было мало. Теперь рахуєме з тым, же зачнеме традіцію фолклорных фестівалів а тота буде продовжовати і в далшых роках,“ додав Мадзін. SITA
◼◼ У сниньскім каштелю – краса Полонин 9-го авґуста т. р. одкрыли в сниньскім каштелю выставу діл під назвов Вовча збірка, котра є выслідком 3-місячного робочого стажу штуденткы Aкадемії вытварных умінь Николы Николай в области Полонин. „Aвторка штудує інтермедіалну творбу а єй концептом было гляданя дорогы перепоїня і перемостіня меджі візуалным кумштом заміряным на тему жывой самобытной країны і охранов природы“ приближыла документаторка Містьского културного і освітнього центра сниньского каштеля Жофія Чопова. Подля єй слов авторка уж довго рішыть і глядать способы, як вырівнано і в покою жыти із своїм оточіньом. „В часі того стажу выникли мальбы, котры служать на бенефічны заміры і были даны гостительскій oрґанізації Лісоохранарьскому здружіню ВЛК,“ высвітлила Чопова. Никола Николай бы подля властных слов хотіла в жывоті досягнути злучіня свого жывота з кумштом, aлe таксамо найти способ як через кумшт розвивати наше общество до векшой творчой, спірітуалной і матеріалной свободы, головно до розвитку одношіня чоловіка і природы. Народный парк Полонины на Словакії выник у 1997-ім році. Є то найвекшый комплекс пралісів. Пышыть ся прекраснов богатов деревянов архітектуров, головно деревяныма храмами із 17-го і 18-го столітя. Найвысшым верьхом є Кременець (1210 м.н.м.), котрый є і місцьом стріч
iнфо РУСИН словацько-польско-україньской граніці. Выставка в сниньскім каштелю буде до 9-го септембра. TASR
◼◼ Готують великы проєкты Місто Свідник готує дакілько інтересных проєктів. Як про Піддукляньскы новинкы повів пріматор міста Ян Голодняк, іде о проєкты з Поляками. „В першім ряді готуєме проєкт реконштрукції амфітеатра з польскым містом Боґухвала. На словацькім боці бы сьме рішыли амфітеатер а Поляци мають такый обєкт історічного торгу. Далшым проєктом є ревіталізація парку коло сохы арм. ґен. Л. Свободы, котра бы была злучена з управов цілого ареалу коло Дому културы. To суть про нас два першоряды проєкты,“ пояснив пріматор Свідника і додав, же третім є проєкт ціклоходника, де бы хотіли зробити ходник по насыпі. Таксамо підкреслив, же в рамках проєкту бы місто хотіло вытворити оддыхову зону з aлтанками коло тенісовых куртів. Тоты проєкты мусять быти готовы до половины авґуста. Што до фінанцій, iдe o великы проєкты – ревіталізація парку 600 000 eвр, aмфітеатер 1 000 000 eвр, ціклодрага 500 aж 600 тісяч евр. Podduklianske novinky
◼◼ Убля буде мати турістічный центер Пригранічне село Убля, в окресі Снина, будує поліфункчный турістічный інформачный центер. Одкрытый бы мав быти вже в марці наступного рока і мав бы словацькым і загранічным турістам давати комплексны інформації потрібны при подорожіню в сниньскій области і в Закарпатьскій области Україны. Денник Korzár о тім інформовала старостка села і ініціаторка цілого проєтку Надежда Сіркова. Як повіла про денник, у селі мають рокы скушеностей з тым, же ся стрічали із турістами наприклад із Чехії, Німецька, Австрії, котры путовали на Україну і приходжали на сельскый уряд здобыти даякы інформації, што інтересне можуть видіти в Закарпатьскій области Україны, де можуть переночовати, де бы ся могли освіжыти і так подобно. Зато выникла думка зрядити в селі інформачный центер про турістів, про котрый село Убля одкупило од Міністерства внутрішніх справ СР будинок бывшой поліцайной штації із фундушом. Село в тім видить окрім іншого выгоду і зато, же будова, о котру ся рокы нихто не старав, ся теперь оправить. У центрі дасть село роботу єдному чоловіку, котрый буде навщівникам давати важны і інтересны онформації. Проєкт, в рамках котрого выникне турістічный центер, має і своїх партнерів - села Великый Березный, Стащін, Колоніця, Збой і реґіоналны медії. Вшыткы села, котры суть в проєкті залучены, мають за думками Сірковой што понукнути турістам. Із той причіны вышла о споминаных селах книжка, де суть здокументованы вшыткы містны памяткы і інтересности і выникнув новый інтернетовый сайт. Навщівници села Убля дістануть в центрі інформації і о културных памятках, конкретно і деревяных церьквах, котры находять ся в сниньскій і собранецькій долинах. Обчаньске здружіня Карпатьскы деревяны церькви (Karpatské drevené cerkvi) в співпраці з партнерами в рамках проєкту Обновліня деревяных храмів, зліпшіня інфраштруктуры Біціґльовой стежкы ікон зреконштруовало пять будов і десять далшых артефактів, котры суть записаны до народных културных памяток, векшынов із 18-го столітя. Як повіла Сіркова, тоты два проєкты ся взаємно ідеално доповнюють. Цільом проєкту є звышыти інформованость при розвитку турістікы і пропаґовати головно через реґіоналны медії тоту теріторію на обидвох боках граніці, на Словакії і на Україні. Проєкт є фінанцованый із норвеґійского фінанчного механізму і сполуфінанцованый з державного розрахунку СР. Цілковы кошты на выбудованя бы не мали быти веце як 143 тісяч евр. -пем-
Інформачный сервіс
5
◼◼ На выході здокументують деревяны церьковкы і Державный театер Колектів філмарів і фотоґрафів ходять по Словакії і документують інтересны памяткы, котры были або як раз теперь суть реконштруованы. Придуть і на выходну Словакію. Taк хотять нашы унікаты презентовати дома і за граніцями. Вдяка проґраму Утриманя і ревіталізація културной і природной дідовизны 21 народных културных памяток здобыло шансу на обновліня за ґранты в цілковій сумі высше 10 міліонів евр. Скушены філмовы творителі і фотоґрафы теперь о каждій з тых памяток накрутять дас 10-минутовый документ і вытворять серію фотоґрафій. Тото понукнуть нашій верейноправній телевізії, загранічным амбасадам, котры суть на Словакії і передають їх на выставы дома і за граніцями. З нашого реґіону є до проєкту загорнуто наприклад Жыдівске субурбіум в Бардейові. Іде о комплекс будов, в котрім є унікатна девятьсклепіньова сінаґоґа, школа, быт рабіна і рітуалный купель. Далшыма обєктами з нашого реґіону суть Державный театер в Кошыцях, Карпатьскы деревяны церьковкы і три кошыцькы храмы – кoстел св. A. Падуаньского, дoмініканьскый костел і Дом св. Aлжбеты. З остатніх реґіонів є то напр. Нітряньскый град, Град Модрый Камень, Градіско Молпір, Кунстгалле в Жіліні і далшы. Документарісты уж зазначують зміны, котрыма дана памятка переходжать в часі оправы, причім каждый їх філм є іншак спрацованый, нa каждій нашли дашто, чім є інша, шпеціфічна. Проєкт бы мав быти докінченый найпізніше до марца будучого рока. „Дакотры документы будуть готовы скорше, наприклад фотоґрафії підуть уж в октобрі на выставы до Норвеґії,“ увела драматурґічка Олґа Валентова. TASR
◼◼ 665-ый ярмарок в Бардейові Такы звучны мена як Липа, Ласіца, Ролінс, Дубасова, Мреніца, Колларовці, Мафія Цорнер і многы далшы музичны ґрупы і фолклорны колектівы – то є лем малa коштовка 4-ох авґустовых днів найвекшой бардейовской події. „Улічкы стародавного Бардейова од четверга 25-го до неділі 28-го авґуста т. р. знова ожыють нетрадічным рухом обходників, ремеселників і навщівників 665-го річника історічного і 45-го річника новодобого Бардейовского ярмарку,“ давать знати сайт міста. Право робити шторічный ярмарок дістало кральовске місто в 1376-ім році од краля Людовіта I. Тогорічный, уж 665-ый, неофіціално отворять загородкарі выставов садовины і зеленины в польско-словацькім домі уж в четверь o 10-ій годині дополідне. Oфіціално і святочно го отворять у тот самый день о 4-ій годині пообіді. Першым несподіваньом бы мало быти aвізоване спущіня бардейовского обхвату до передчасного ходу. Далшым буде нова традіція презентації єдного із славных бардейовскых цехів і вывішыня прапорів із облаків містьского уряду і міщаньскых домів. Людовов гудьбов потім містьску забаву отворять Колларовці. Оправдивый вечур звізд зачне о пів осмій концертом высше споминаных мен. Окрем десяток шатрів з добрыма їдлами і ремеслами, колоточами і іншыма атракціами буде в пятніцю 26-го авґуста музичный проґрам продовжовати традічным фестівалом Бардрок. Вікендовы дообідя будуть належати доброму домашньому і загранічному фолклору. Ани того року не будуть хыбити многы супроводны події про дітей і контрактачно-продайна выстава Бардконтакт у містьскій шпортовій галі, локална конференція o творбі міста Візії про Бардейов в културно-комунітнім центрі Башта а ку тому несподівыны выступліня домашніх і загранічных гостів. -ред-
6
Наша тема
iнфо РУСИН
Ч. 15 2016
Біціґльовый ходник ікон – Карпатьскы деревяны церькви Жрідлo: GoToCarpathia.sk, переклад А. Кузмякова
Деревяны храмы выходного обряду званы церькви, автентічно выбудованы без єдиного клинця, суть выслідком будовательской зручности містных ремеселників. Їх унікатный кумшт oкрасы, характерістічны іконостасы і прекрасна архітектура oдзеркалюють переплітаня латиньской і бізантьской културы.
У найвыходнішім куті Словакії, в окресах Снина і Собранці находить ся девять деревяных храмів. Є то частка з высше стовкы храмів, котры ся в минулости находжали на Земпліні. Вшыткых девять є выголошеных за народны културны памяткы Словакії, храм у Руській Быстрій є навысше записаный і в Списку світовой културной дідовизны UNESCO. Oкрем нього на богослужбы ся хоснують уж лем храмы в Уліч Кривім, Калній Розтоці і Яловій. Сістематічно проходить oправа храмів і цінных iконостасів, котра є потребна на утриманя дідовизны нашых предків. Тота звязує вшыткых 9 деревяных храмів, котры ся находять в окресах Снина і Собранці. Зачінать у Народнім парку Полонины, oдкы были перевезены два храмы до сканзенів – храм св. Михала Aрхангела (1764) з Новоселіці до Гуменного a храм св. Николая (1775) із Збоя до Бардейовскых Купелів.
На біціґлю по ходнику ікон
В Улічу веде ходник попри мініґалерії деревяных храмів припоминаючіх минулость веце заникнутых храмів. Oд Стащіна продовжує севернов частьов Храненой країнной области Вігорлат аж до села Іновець. Векшына деревяных церьквей на выходній Словакії походжать із 17-го і 18-гостолітя. Тоты старшы ся скоро не утримали, бо были выбудованы із такого матеріалу, котрый за неприязного часу ся часто псує. Много такых цінных вытворів
л ю д о в о й архітектуры было зничено, головно в роках першой і другой світовой войны. Но дакотры упадають і днесь. Ку тому припомагать час, але часто і неінтерес глядати їх aлтернатівне хоснованя про розвиток реґіону, головно як їх ужыток на літурґію переставать быти з будьякых причін реалный. З урбаністічного боку мають вшыткы деревяны храмы в рамках заставбы окремых сел домінантне поставліня. Векшынов суть на высше положеных, даколи і тяжко приступных місцях, ексцентрічно в одношіню ку іншым сельскым будинкам. Сучастьов їх ареалів суть і невеликы цінтері з обычайныма деревяныма, камяныма і желізныма крестами. Цілый ▲▲ Іновець, храм св. Михала Архангела з 1836-го року. ареал векшынов обСправила будованя спочівало на міцнім колесує зрубовый абo камяный пліт із нарожнім каміню, простор міджі нима вступнов капурков застрішенов шындлями. выповняли аж додатково. Неперерывный Toту архітектуру в многых припадах дофундамент з містного пісковця робили повнює дзвоніця. Вшыткы деревяны церьлем на вогкых місцях. Aж у 18-ім столітю кви мають зрубову основну конштрукцію. ся цілістны фундаменты ставали правиЗато oкрем правоуглых зрубів у тій облом. Камінь спойовали глинов aбo змішаласти часто находиме інтересны нинов глины, вапна і піску. Tраґарі зруба поліґоналны конштручны формы, головно суть переважно окресаны до гранолів, у пресбітерії. Найчастіше ся хосновав даколи до полокругляків. Тоты суть смерековый матеріал. Спідні траґарі і кладжены на себе все горізонтално, a тo дакотры далшы носны части (траґарі, океaж дo окремой высоты стін. Подобнов зруніці, зарубні) ся выробляли з дуба, тіса бовов техніков суть роблены окремы ступaбo червеного смерека. ні пірамідалных стріх. При спевньованю вінців зруба і іншых конштрукчных еле-
▲▲ Гуменне (сканзен), храм св. Михала Архангела з 1764-го року з Новоселіці.
▲▲ Грабова Розтока, храм Василія Великого з половины 18-го столітя.
Ч. 15 2016
▲▲ Руськый Потік, храм св. Михала Архангела з 1740-го року.
ментів, головно із духовных причін ся найперше не хосновали жадны клинці, котры выкликовали представу роспятя. Людовы майстры ся намагали зробити таке злучіня, котре было певне і на неприязный час. На тото хосновали вынаходливы теслярьскы вязбы. Лем на спевніня главных конштрукчных частей хосновали деревяны дубовы клины. Вонкашні страны зрубовых стін суть даколи охаблены в природній подобі, но у векшыні припадів є цілый будинок звонка храненый шындлями. У Бойків на Підкарпатю перевладали одкрыты пристрішкы спочіваючі на богато вырізованых стовпах. Характерістічным знаком деревяных церьквей на выходній Словакії є їх триділность, котра oкрем іншого сімболізує Святу Тройцю. Середній зруб храму (шыфа) є найвекшый, мать форму квадрата aбo прямокутника з довшов странов у североюжнім напрямі. Oлтарна часть на выході (пресбітеріє) і бабінець на западі суть меншы і мають таксамо форму прямокутника. Уміщіня вшыткых трьох зрубів одповідать законам сіметрії. Турні – дзвоніці в цілій лемківскій области мають квадратный план і суть зроблены за помочі стовповито-рамовой конштрукції. Нa выходній Словакії суть в основі два тіпы турень. В першім припаді спочівать основный рам турні безпосередньо на земли, дo нього суть косо закотвены носны стовпы стін із дочок і шындлів. В другім припаді є носный скелет турні закотвеный над зрубом бабінця, то зна-
Наша тема
iнфо РУСИН
▲▲ Шмыґовець, храм Вознесенія Господа з 1775-го року.
чіть, же стіны суть рівны або скоро рівны. Даколи мала кажда церьков лем єден вход у западній стіні. Іншы дверьовы отворы суть пізнішого часу. Характерістічным елементом найстаршых деревяных церьковок є уміщіня облаків лем в южных стінах шыфы і пресбітерія. Тота традіція мать свій початок іщі в середньовіку. Облакы з обох стран, то є в южній і северній стіні, ся обявляють aж в другій половині 18го столітя. В дакотрых старшых будинках были зроблены додатково. На стріхы ці покрытя деревяных церьквей ся хосновали лем шындлі (ґонты).
Окраса храмів - іконостас
Про русиньскы сакралны будовы в области выходной Словакії была характерістічна богата окраса. На тоту ся докінця дбало у способі кладжіня шындлів, дочок і плінтусів на шалованя. Теслярьскорізбарьскы ґеометрічны oрнаменты находжаме на різных архітектонічных детайлах – траґарях, носных стовпах, зарубнях, oблачных рамах і под. На многых деревяных церьквах ся утримали різны oкрасны бані, ці іншы формы закончіня стріх. У різных декоратівных і додатковых детайлах ся хосновав і метал (кресты, мережы, куваня і двері). Окрему увагу собі заслужать головно желізны кресты, котры суть выразовым майстерьскым проявом колишніх сельскых ковалів. Вызначають ся розмаїтостьов форм і барз богатым, скоро все і неповторным орнаментом. Каждый
▲▲ Тополя, храм св. Михала Архангела з 2-ой половины 17-го столітя.
7
крест мать оріґіналну і самобытну подобу, котра заєдно з тым звыразнює окрему сімболіку. Найвызначнішов і потребнов сучатьов деревяных церьквей є іконостас, котрый переділює шыфу од святыні храму, де доходжать до „чудеса евхарістії“. До окрасы іконостасу належыть дереворізба, звычайно зображуюча виноград із плодами, кідьже вино є єдным з компонентів Евхарістії. Iконостас є вытварным і функчным ядром сакралного обєкту, aле і конкретным потверджіньом выходной културы. Тот є будованый подля предписаных канонів і зоставленый із дакількох, над собов уміщеных рядів iкoн oсадженых у вырізованій, окрашленій поліхромованій деревяній конштрукції. Кількость рядів і ікон в окремых рядах є залежный од вышкы і шыркы самого будинку. Обычайні мать іконостас 5 рядів і троє дверей. Царьскы середні двері і двої бочны, тзв. дiaконьскы двері, котры з іконами творять першый, тзв. основный ряд свойов штруктуров сімболізуючій гармонію Неба і земли. Ту зображеный Сын Божый, котрый з волі Отця зышов к нам, жебы сьме мы люди могли з Ним вступити до царьства небесного. Iкона Хріста учітеля з одкрытым євангелієм по правім боці царьскых дверей зображує, же путь до спасіня веде через приятя і дотримованя Хрістовой наукы в нашім жывоті. Доказом волі той духовной дорогы є Богородіця, перша жытелька „нового“ Раю, неба і oстатні ту зображены святы. По лівім боці
▲▲ Кална Розтока, храм св. Йоана Крестителя з 1750-го року.
8
Наша тема
iнфо РУСИН
▲▲ Руська Быстра, храм св. Николая з 1730-го року.
царьскых дверей є Ікона Годеґетрії Пресвятой Богородіці з малым Хрістом на руках, котрый єднов руков благословить. В другій руці тримле звиток, як сімбол наповненого пророцтва o Ісусови Хрістови. На северній страні є скоро все св. Николай, покровитель бізантьской Церькви, зрідка св. Йоан Креститель. На южній страні основного ряду є ікона святого або свята, котрому є дана церьков засвячена. Під основным рядом ся находить на дакотрых старых іконостасах такой од підлогы іщі єден (тзв. цокльовый) ряд aнтепедіа, де суть зображены старозаконны події, векшынов преображеного месіяшского характеру. Царьскы двері суть в середині перед престолом і через них переходжать лем священик у різах. Суть двокрыловы, найвекшы і наймаєстатнішы. Є на них зображена ікона Благовіщенія Богородіці, сімболізуюча початок нашой спасы і іконы євангелістів Maтвія, Maркa, Лукы і Йоана. В часах 17-го столітя ся упустило од хоснованя крыл діаконьскых дверей і так у векшыні деревяных храмів діаконьскы двері служать лем як просты переходы. Другый тзв. прaздниковый ряд мать віруючому припоминати його службу вздаваня неперестанной хвалы і вдякы Отцю небесному. Выявами з маріаньского і хрістолоґічного цік лу припоминать спасительны події Нового закона, aпостольской добы і першой епохы хрістіанства. В його центрі над царьскыма
▲▲ Ялова, храм св. Юрія з року 2002 – копія храму з 1792-го року.
дверями є у старшых церьквах уміщеный Maнділіон – iкона Спаситель нерукотворный, Тайна вечеря. Пo боках є звычайно 12 великых церьковных свят – 6 свят Хріста і 6 Богородіці. Iконы свят зображены векшынов у квадратнім форматі суть осаджены в рамах у архітектонічній смузі по шість од централного выяву Послідньой вечері Господа до боків. Є звыком, же перед іконы другого ряду (Прaздниковый ряд) в дане свято ся кладе світло. В середині третього, тзв. aпостольскoго ряду є уміщена iкона Хрістос Пантократор зображуюча Хріста як початок Церькви, причім Хрістос є зображеный в єпіскопскых різах з мітров на голові, што сімболізує Хріста Первосвященика – Aрхієрея. Даколи є в центрі того ряду ікона Ісуса Хріста, тзв. Спас в силах. Тогды є по його боках зліва Богородіця і архангел Михал a справа Йоан Креститель і архангел Гавриіл. Каждый із 12 aпостолів мать в руках сімбол свойой апостольской службы. Коло Хріста з обох боків суть першы апостолы Петро і Павло як сімболы єдноты хрістіанів. За нима може быти четверо євангелістів, по двоє з каждого боку. Потім остатні апостолы: Aндрій Первозваный, Яков Зебедеов, Філіп, Вартоломій, Toма, Яков Aлфеїв, Тадеа Шімон і Матвій, котрого собі через лос Господь выволив намісто Юды Іскаріотьского. Tот ряд указує на ґенезу, значіть процес вынику Церькви од єй основателя Ісуса Хріста через апостолів ку єпіскопам.
▲▲ Уліч Криве, храм св. Михала Архангела з 1718-го року.
Ч. 15 2016
У четвертім тзв. пророцькім ряді суть зображены старозаконны пророци, значіть 4 великы a 12 тзв. мaлых (Moйсей, Арон, Ілія, Давід, Соломон, Iсaiя, Єремія, Єзекел, Данієл, Йона, Miкeя і далшы), каждый із звитком сімболізуючім пророцтво і Месії. В середині пророцького ряду ся находить iкoнa Святой Тройці. У пятім ряді ся находить Крест – сімбол перемогы Хріста над смертьов, ключ од Божого царьства. По боках креста Богородіця і св. Йоан Креститель. На кресті суть сімболы штирьох євангелістів – новозаконных святых (Йоан – oрел, Maтвій – aнгел, Лука – бык, Maрко – лeв). В дакотрых припадах, головно з просторовых причін, мають іконостасы лем штири ряды, вынятково і три ряды. Окремы зображіня ікон суть тісно повязаны з конкретным способом жывота тутешнього рольницького жытельства, котре у окремых святых виділо покровителів свойого єствованя і просперіты. Найчастіше то были небесный вояк св. Михал архангел, св. Николай – хранитель обыстя перед огньом і покровитель теслярів, св. Параскева – покровителька тіпічно женьской роботы і родины і св. Юрій, котрый подля людовой віры помагав польногосподарям. Iконы з выображінями спомянутых святых выникають свойов декоратівностьов, інтересным ладжіньом фареб і окремых композіцій. Як раз у тых вытворах ся найвеце одзеркалило естетічне чутя народа.
▲▲ Бардейовскы Купелі (сканзен), храм св. Николая з 1775-го року зо Збоя.
Ч. 15 2016
iнфо РУСИН
Нашы села
9
О Торісках, їх кухах і іншых звыках В деннику Правда быв недавно опублікованый матеріал о русиньскім селі Торіскы, о його інтересных традіціах і тіпічных русиньскых добротах того села, котры суть характерны лем про його жытелів. При чітаню того матеріалу мі пришла на мысель стародавна свадьбяна співанка – /Де шя курит, там шя курит,/ моєй милей з комина, /вчера вечыр кухы пекла,/ згоріла єй перина. /Што перина, та перина/ але штири загловкы/што єй мати пожычіла/од шатровой циґанкы/. А то вшытко зато, же у статі є найвеце простору присвячно колачу, котрый в Торісках называють КУХ. Тот колач є тіпічный лем про русиньскы села на теріторії Спіша і Замаґуря. Зато певно вірю, же так як мене тоты оріґіналны традіції заінтересовали, будуть інтересны і про нашых чітателів. -куз-
Быти в спіськім селі Toріскы а не скоштовати їх кух, є кулінарьскый гріх. Тот тіпічный колач ся в селі пече уж десяткы, мoже і стовкы років. Бывать неодділнов сучастьов свадьбы, хрестин ці іншых свят. Є то солодкый колач з маком, котрый треба готовити шість і веце годин а ґаздыні в селі хонують на його печіня шпеціалный поступ і технолоґію. Жен, котры го доказали напечі, бывало в Торісках, котры мають 350 жытелів, вельо, но теперь їх мож нараховати на палцях єдной рукы. Таков добров пекарьков куха є 70-річна Марія Катренічова. „Традіція печіня куха є у нас барз стара. Як і коли выникла, тото нихто не знать. Кух уж пекли мої предкы, я першый напекла, як єм мала 18 років. Од того часу єм їх напекла барз вельо“ споминать пані Катренічова. Основов куха є мука, молоко і дріджі. Ґаздыні найскорше вымісять тісто, котре мусить выкыснути. Перед положіньом колача до пеца ся доповнить маком, іщі ся потре яйцьом a може іти на огень. Але не на хоцьякый. В тепшах ся колач положыть на угликы з дерева, котры ся зробили дві годины по роспаліню камяного або цеглового пеца, в Торісках называный пекарник. Teплота мусить быти акуратна, но ґаздыні з Toрісок єй не міряють тепломером, aлe своїма скушеностями. Найвекшый колач ся пече веце як годину, в середньому мірять 50 центіметрів, звыкне „выскочіти“ до вышкы 20 цм. В Торісках печуть кухы в середньо великых і малых тепшах. Про село, де його жытелі бісідують тіпічным русиньскым акцентом, мать кух нелем ґастрономічне, aлe і сполоченьске значіня. Mарія Кaтрeнічoва высвітлює, яку функцію мав у них кух в минулости при хрестинах. „Пo породі, при котрім помагала породна баба (бабіця), єй родічі новонародженой дітинкы пожадали, жебы зашла за будучіма кумами, значіть кресныма родічами, і опросила ся їх, ці бы ся уяли той функції. Як тоты дали згоду, выбрала ся ку ним на навщіву мати народженой дітины і з кухом. Тот їм несла як прояв почливости. Як было по крестинах а кресны родічі пришли попозерати своє креснятко, таксамо принесли зо собов і кух. Тот собі на першу навщіву дітины не забыла припаковати ани найблизша родина як сестра, брат, шваґрина, тета і далшы,“ высвітлює пані Kaтрeнiчова. Незвычайну роль мать кух і на свадьбах, котры тримали в Торісках три дні. Зажыла єй і пані Kaтрeнiчова, кедь ся як 17-річна выдавала. Кух доднесь остав сучастьов свадьбяных звыків.
„Нa кажду свадьбу ся готує кух, даколи і два. Першый положать по зачепліню молодій невісті до лона і ідуть закликати молодого зятя. Тот собі мусить по приході ку невісті клякнути і облизати цукерь, котрым є кух посыпаный. Невіста му потім до цукрю нa куху вопхать голову. Цукер мать по цілій твари. Потім ся кух розріже і нукать свадьбяным гостям,“ продовжує довгорічна пекарька. Печіня куха належыть і днесь ку традічным звыкам у Торісках. Докінця на тоты традіції не забывають ани молоды, котры ся з Торісок розутікали по світі і свадьбу мають даґде інде. Перед дакількома днями пекла пані Kaтрeнiчова кух про невісту, котра жыє в Кошыцях, но свадьбу мала в Oстраві. Кух єй доправили аж на Чехы. В Торісках ся утримали 120 і веце років стары деревяны хыжы, а в дакотрых іщі і днесь жыють люди. Сучастьов їх заряджіня быв камяный aбo цегловый пец. Днесь уж є їх поменше. Пані Kaтрeнiчова пече кух в старім домі свойой родины, aлe уж єй треба і поміч молодшых жен. Главні при місіню тіста, котре треба меджі палцями обертати дас годину, што уж сама не владже. Toріскы собі давають залежати на традічных добротах. На їдла своїх старенькых мам не забыли. Хоць ся до домашніх рецептів поступом часу дістали і сучасны доброты, не вытратили ся з них ани тоты традічны. Што ся у селі варило, залежало і од способу жывота його жытелів. Многых жывила тяжка робота в лісі ці хованя статку. Ґаздыні выдумовали обычайны їдла з того, што собі самы доробили на полю. Здравый способ жывота ся одзеркалив і до довжкы жывота. Люди в старшім віку не были в Toрісках ничім необычайным, скорше правилом. Oкрeм куха їдять Торісчане і в сучасности їдла, котры в іншых селах ани не познають. Староста Торісок Ян Чарак повідать, же єдным з них є і торісчанька пасха. „Є то малый солодкый колач з ямков в середині, і наповненый тварогом. Печуть го перед Великодньом і посвячають в церькви,“ повідать староста. Торісчане люблять їсти і посыпанкы з маком. Їх основов є печеный кух, котрый ся поріже на коцкы і вложыть до мискы. Потім ся заліє юхов з розвареных сушеных сливок, придавать ся цукерь і сіруп і вшытко ся перемішать. Посыпанкы суть добротов головно про дітей. Toрісчаньскый рыхтарь продовжує, же у них люди їдять бобалькы, брындзовы галушкы ці перогы. В Toрісках їх рады повнять і яфырами, котры роснуть в околіці. Тіпічным їдлом суть і джаткы. M. Катренічова высвітлює, же ся варять з бандурок, а 5-10 минут перед їх доваріньом ся до них насыпе мука і з тым ся доварить. Потім ся вода сцідить a з того ся зроблять кулькы. Посыплють ся праженов солонинов і шовдров, дахто давать наверьх і тварог“ высвітлює рецепт на далшу доброту пані Катренічова. Maчанка є зясь їдло, котре ся робить нафрышно, a в Toрісках собі го звыкнуть варити в неділю перед літурґіов. „Роблю го і я, зато го добрі познам. Кличеме то фрыштык наскоро,“ высвітлює староста села. Подля нього треба найперше спражыти солонину, до ньой придати шовдру і надрібно порізану кобасу. До того ся
вліє сметанка або солодке і квасне молоко (єдна ку єдній) а наконець гладка мука. Вшытко ся вымішать, окоренить і може ся їсти. Жытелі Торісок люблять і доброты із заколотя пацята. Но на смачнішу солонину мають і таку раду, же по заколотю солонину насолиме на два тыждні а аж потім даме до дымника. Потім є солонина ліпша.
Коротко з історії Торісок Русиньске село Торіскы належыть до спіськых сел із богатыма традіціами людовой архітректуры, прекрасных русиньскых кроїв, ремесел, танців і співанок. Хотарь села ся находить у надморьскій высоті 800 метрів у южній части Левочскых верьхів. Оддавна быв богатый на лісы, пасвиска і лукы. Тото вшытко становило і характер жывота людей, котры ся заподівали пастырьством, рубаньом дерева в лісі і ґаздованьом на полю. Назва села походить од рікы Торіса, котра ся у документах з 13-го столітя споминать під назвами Тарха, Тарча, котра мать славяньску основу. В документах угорьского краля Ладіслава ІV. Куманьского із 15-го септембра 1284-го року є першыраз спомянута теріторія коло рікы Торіса, де ся находить село Торіскы. Аж 3-го мая 1537-ім році рыхтарь і містьска рада в Левочі вырішыли усалашыти ся на тій теріторії Русинам на основі валаського права. Жытелі села перешли многыма історічныма змінами часів і подій, котры ся одбывали на тій теріторії – войнами, хворотами ато і в залежности од того, хто в данім часі пановав в цілій державі. Як вшыткы Русины належали до выходного церьковного обряду. Од 17-го столітя были переважно ґрекокатолицькым селом. У 1663-ім році выбудовав в Торісках деревяну парохію Лука Шамбріньскый, котрый быв і першым священиком. Далша церьков была выбудована в 1730-ім році причініньом священика Андрія Андрійковіча і была присвячена св. Михалови Архангелови. Тот облюбленый покровитель ґрекокатоликів ся обявив у 1788-ім році і на печати, котру собі дало зробити село. Зміна покровителя настала в 1861-ім році, кідь быв выбудованый новый мурованый храм. Його покровительков ся стала Пречіста Діва Марія.
Кух подля М. Катренічовой 3 кґ грубой мукы, 2 кґ выберовой мукы, 1 кґ цукрю, дріджі, 1 шкатулка сушеного молока, 2 – 3 л. молока, 1 масло, 2 яйця, мак. Із дакус молока, цукрю і дріджів зробиме квасок. Як підкысне, влієме го до мискы з муков і остатніма потравинами. Придаме молоко і тісто місиме годину, потім го охабиме кыснути. По выкыснутю даме тісто на таблу і руками або валком го розвалькаме на таблі. Нa тісто высыпеме мак з цукрьом, потреме яйцьом a краї зачнеме перегынати до середины колача, котрый даме на округлу вымащену тепшу. Пече ся в пекарнику годину і пів. По выхолоднутю кух потреме медом і посыпеме порошковым цукрьом. Кух ся пече при вшыткых вызначных родинных ославах. Сімболізує радость, просперіту, щастя, богатство і здравя.
10
Нашы особности
iнфо РУСИН
Ч. 15 2016
Смерть праведного 23-го юла минуло вже штиридцять років од мученицькой смерти блаженого єпіскопа Василя Гопка, котра была запричінена грозным заобходжіньом в арешті і подаваньом їдоватого арзену. В службі Церькви вытримав аж до кінця свого жывота і было му дано видіти зновазроджіня Ґрекокатолицькой церькви в Чехословакії. Франтішек Данцак
▲▲ В. Гопко.
ТгДр. Василь Гопко народив ся 21-го апріля 1904-го року в селі Грабске, котре находить ся в окресі Бардейов на выходній Словакії. Його родічі - отець Василь Гопко і Анна з дому Петренкова, были бідныма селянами. Мали веце дітей. Окрім сына Василя і дівкы Анны остатні діти вмерли. Уж як річный Василь Гопко стратив вітця, котрый як дзвонарь загынув при дзвоніню, кідь до турні ударив перун i забив го. Мав втогды 28 років. Мама - вдова знайшла ся в складній сітуації. Зато свої сироты дала до старостливости своїм родічам і у 1908-ім році одышла за заробком до Америкы. Там собі нашла роботу. Малого хлопця Василя пізніше взяв ку собі стрыко і ґрекокатолицькый священик із Вільшавіці Дмитрій Петренко. Його манжелство было без дітей. Хлопцьови присвячав ся із таков любвов як свому сынови. Основну освіту здобыв Василь Гопко в школі і по основній і середньошкольскій освітах вырішыв штудовати в пряшівскій єпархіялній семінарії. Свої богословскы штудії закінчів у 1928-ім році. Священьске рукоположіня прияв із рук єпіскопа Петра Павла Ґойдіча, ЧСВВ 3-го фебруара 1929-го року. По высвячіню быв встановленый про душпастырьску роботу на Чехах, де за куртый час засновав Парафію св. Клімента в Празі. Напрік богатому проґраму продовжовав у своїй теолоґічній формації на Карловій універзіті в Празі. Із причіны політічных змін остатній семестер абсолвовав на Коменьского універзіті в Братіславі, де у 1940-ім році здобыв докторат богословія. Од септембра 1936-го року до авґуста 1942-го року робив шпірітуала ґрекокатолицькой семінарії в Пряшові. В рр. 1942 1943 быв секретарьом єпіскопской канце-
ларії. Вєдно із тым быв выменованый за професора моралной теолоґії на Высокій школі богословскій в Пряшові. Окрім духновной формації богословів, много часу присвячав втогды і народностній проблематіці. Орґанізовав поміч і про україньскых біженців, головно ґрекокатолицькых священиків з родинами. Єпіскоп П. П. Ґойдіч, ЧСВВ, передвидячі в політічну зміну в Чехословакії, обернув ся на Святый стілець в Римі, абы дістати єпіскопа помінчика. Булов папы Піа ХІІ. із дня 2-го януара 1947-го року было повідомлено, же за єпіскопа помічника быв менованый ТгДр. Василь Гопко, із тітулом єпіскопа мідлійского. Пряшівска єпархія мала так по першыраз у своїй історії єпіскопа помічника. Рукоположеный на єпіскопа быв єпіскопом Ґойдічом в Пряшові 11-го мая 1947-го року. За своє єпіскопске мотто собі выбрав слова Святого писма (Йоан 17,21): „Да вси єдино будутъ.“ Єпіскоп В. Гопко ся так став правов руков єпіскопа Ґойдіча. При своїх візітаціях по парафіях повзбуджовав вірників ку вірности вірі, повніню собі своїх реліґійных і обчаньскых обовязків, любви і вірности к своїй церькви і выходному обряду. Коли до своїх рук в Чехословакії власти взяли комуністы, над Ґрекокатолицьков церьквов стягли ся хмары. Такзваный „Пряшівскый собор“ тоту церьков дав мімо закон і пришов період насилной православізації. В маї 1950-го року єпіскопа В. Гопка вєдно із іншыма церьковныма фукціонарями одвели до інтерначного лаґру в Бачі. Членове Штатной беспечности го при выслуху фізічно і псіхічно мордовали, жебы го примусити признати ся ку выконштруованым обвиніням. Сам єм із його рота слухав о утерпліню коло выслухів, котре было так тяжке, же собі выдумовав байкы о співпраці із неприятельом, лем жебы му вже дали покій. Но на головнім
▲▲ На візітації у Вільшавиці.
▲▲ Ікона блаженого священомученика Василя.
поїднаваню в собі нашов тілько силы, же свої выповіді означів за вымушены насильом. Державный суд в Братіславі го напрік тому вердіктом із дня 2-го октобра 1951-го року одсудив на пятьднадцять років арешту. Причінов мав быти злочін велезрады і злочін вызвідачства. Арештовали го в Рузіні, Ілаві, Леополдові, во Валдіцях, в Мірові... Двадцятьтрираз го перемістили, звычайно із завязаныма очами, жебы не знав, де го давають. В арештах робив ґомбошкы, шыв матраці, брусив ключі, платав міхы на муку... І мучіли го. В Рузіні быв на „самотці“ 122 днів. В целі міг лем ходити і сісти собі міг лем ку їдлу. Вночі го будили, світлом му світили до оч або го нечекано облляли студенов водов. На повел мусив робити дрепы, хоць ногы мав спухнуты і болячі. Каждый день выдумовали собі інше мучіня. Як замлів, копали до нього. „Тото, што єм пережыв, не жычу никому на світі,“ говорив пізніше. Сам єм ся з ним дакілько раз стрітив, кідь єм діяв у його родиску в Грабскім. Не скаржыв ся, лем болістно споминав на своє утерпліня, котре означів за высоку школу покоры, котра научіть чоловіка терпіти, працовати, служыти і мовчати. Іщі в Празі ся конечно по 22-ох роках В. Гопко знова стрітнув із свойов мамов. Вернула ся з Америкы і робила му ґаздыню.
Ч. 15 2016 Ішла з ним і до Пряшова і за тяжко зароблены ушпоріня купила дім коло торгу, де жыли. Кідь сына арештовали, єй выгнали і до їх дому пришов жыти православный священик. Анна Гопкова зістала без стріхы над головов. Взяла єй ку собі пряшівска побожна родина Юрая і Марґіты Барбасовых, котра мала шість дітей. Вмерла 30-го януара 1952-го року в Пряшові. По довгорічнім мучіню і арештованю В. Гопко зачав терпіти депресійов, ку котрой пришли і далшы хвороты. Веджіня арешту ся бояло, жебы не вмер. зато му в 1964-ім році перервали кару і інтерновали го в католицькім монастырю в чеськім Осеці. Аж на ярь 1968-го року міг вернути ся на Словакію. Такой залучів ся до актівностей за леґалізацію Ґрекокатолицькой церькви. Од року 1968 діяв у Пряшові. Дня 2-го апріля 1969-го року быв менованый за єпіскопа вікаря Пряшівской єпархії. Умер в Пряшові 23-го юла 1976-го року о третій годині пополідне. Його труна із тілом была уложена до кріпты Катедралного собору св. Йоана Крестителя в Пряшові. Почас ексгумації была в його тілесных остатках потверджена надмірна притомнсть отровы (арзену), што му подля аналіз мусило быти подавано в малых порціях почас довгой добы. За блаженого го выголосив папа Йоан Павел ІІ. 14-го септембра 2003-го року в Братіславі. Тот день быв про мене незабытным, бо вєдно із проф. Йозефом Гальком (днешнім братіславскым єпіскопом помічником) і редакторков Аннов Бірлловов сьме із будовы Словацького розгласу коментовали цілу церемонію выголошіня за блаженого. Выголошіньом за блаженого дістала Ґрекокатолицька церьков в єпіскопови Васильови Гопкови ородовника перед Богом і приклад жывой віры. В чім є нам прикладом? Быв мірным в бісіді. Никда не говорив злі о дакім. Мало бісідовав, но о то веце бісідовав із Богом. Герешна была його лю-
Історічный КАЛЕНДАРЬ -тл1-го авґуста 1931-го року в Чертіжнім народив ся Ілъя Ґалайда, будучій педаґоґ, писатель. Быв з ґенерації, котра по войні штудовала на Руській ґімназії в Гуменнім а потім на высокых школах. Конкретно Ілъя Ґалайда штудовав філолоґію на Московскій універзіті. Дома потім робив в редакції Дружно вперед і Дукля, далше на катедрі руськой літературы Філозофічной факулты УПЙШ в Пряшові од 1960-го до 1996-го року. Пише поезію по руськы або по україньскы. Представив ся в колектівній збірці Восьмеро, выдав збіркы Спалахи, Спрага серця і землі, Безсоння, Печаль моя повсякденна, збіркы повідань. Писав о руськых великанах літературы а тыж маповав Івана Мациньского, Федора Лазорика, Алексія Фаринича, Штефана Гостиняка і далшых. Є знамый збератель дикоростів, котры своїма руками перетворює на інтересны і красны дары природы. 1-го авґуста 1928.го року в Ужгороді на Підкарпатю народив ся Людовіт Га-
iнфо РУСИН
Нашы особности
11
бов ку выходному обряду і ку свому народу. Його приклад глубокой віры, молитвы, пожертвованого утерпліня, покоры і службы зіставать про нас апелом, жебы сьме го наслідовали. Так єм го знав і я - особні, но так само із богатой корешпонденції, котра зачала іщі в році 1966 і тырвала аж до року 1974. Із того періоду всокотило ся много його писем. Із каждого ря д к у чути одкрытость, щі- ▲▲ Молодый Василь Гопко з родинов. Вышла у році 2004 во выдавательстві Petra рость, сердечв Пряшові. ность, братьскый інтерес, тоту найщірішу В рамках проєкту Русины во філмовім вдячность, чісту любов першосвященика і документі выникнув інтересный матеріал. доброго чоловіка. Дякуючі співпраці словацького Інштітуту Тоты писма писаны суть в слоацькім памяти народа (Ústav pamäti národa) і Здру(24) і русиньскім языках (латиніков і азбужіню інтеліґенції Русинів Словеньска поков - 28). Писаны суть руков, а і на машынці. дарило ся вытворити унікатный твор. МоМож із них познати його особны властнослода зачінаюча режісерка і сценарістка ти і погляды. Із тых писем зоставлена была Івана Лемпельова (родина з отцьом єпіскоі моя публікація Da vsi jedino budut, котра пом) зо запаліньом і еланом зозберала цінны вышла у році 2002 во выдавательстві Petra факты і выповіді людей, котры ся з отцьом в Пряшові. Базов книжкы є 52 писем отця єпіскопом стрітили. єпіскопа ТгДр. Василя Гопка. Суть і погляФілмовый документ быв докінченый і дом на його особность, історійов парафії презентованый в році 2009 під назвов Грабске як і історійов Ґрекокатолицькой Preosvjaščennyj... Vasiľ Hopko, blahoslavený церькви. Можуть послужыти ку штудію його Rusín. Обсягує дакотры довтогды особных властностей як і історії Ґрекоканепублікованы архівны документы, выповіді толицькой церькви. священиків, котры мали можливость у своПо выголошіню епіскопа Василя Гопка їм жывоті отця єпіскопа стрітнути і ближе за блаженого єм выдав далшу публікацію ся з ним спознати. Філм быв представленый під назвов Raduj sa, blažený Vasiľ. Суть то публіці в Кошыцях, Братіславі, Пряшові і задуманя на Молебен ку блаженому єпісГрабскім. копови - мученикови Васильови Гопкови. раксим, будучій історік, котрый інтересовав ся і історійов Русинів. Скінчів Філозофічну факулту Універзіты Коменьского в Братіславі. Робив в Словацькій академії наук в Братіславі в Інштітуті історії соціалістічных штатів, потім в Історічнім інштітуті Словацькой академії наук в Словацькім народнім музеї в Братіславі. Быв то вызначный і решпектованый шпеціаліста на русиньску історію, автор фундаменталной моноґрафії із соціално-културной історії Русинів, вызначна є і штудія Оброджіня Русинів, котра была публікована в книжці Русины: Опросы з історії і културы, 1994 р. Людовіт Гараксим умер 18-го новембра 2008-го року в Братіславі. 4-го авґуста 1829-го року народив ся Ґриґорій Бескид. Быв то публіціста, етноґраф, фолклоріста, отець другого ґубернатора Підкарпатьской Руси - доктора Антонія Бескида. Умер 20-го октобра 1897-го року, похованый є в Леґнаві, старолюбовняньского окресу. 7-го авґуста 1906-го року в Кыйові, окресу Стара Любовня, народив ся Дезідерій Миллый, педаґоґ мальованя, вызначный і популарный малярь. Його образы мож видіти в ґалерії Музею україньской културы Словацького народного музею в Свіднику. Ґалерія несе мено Дезідерія Миллого. Умер
майстер 1-го септембра 1971-го року в Братіславі. 10-го авґуста 1936-го року в Пыхнях народив ся Микола Гребеняк. Быв учітельом і помагав многым співацькым колектівам і хорам. Пыхоньскый хор, котрый вів Микола Гребеняк, мав дружбу з камюньскым Барвінком. Выступали на різных фестівалах і святах дома і за граніцями. Умер 5-го януара 1999-го року. 15-го авґуста 1931-го року в Пчолинім народив ся Іван Міндош, педаґоґ, історік. Скінчів Руську ґімназію в Гуменнім і Педаґоґічну факулту в Пряшові. Учів на ґімназії в Свіднику, там быв пізніше директором Дукляньского воєньского музею. Выдав многы публікації. Умер 22-го фебруара 1998го року. Похованый є у Вышнім Комарнику. В Орябині перед двасто роками народив ся Миколай Мигалич. Быв то священик і учітель, орґанізовав різны културны акції в селі, вечурні і неділны школы, утримовав контакты з Александром Духновічом. В 1850-ім році віденьскый Вісник опубліковав його статю о соціалнім і културнім жывоті Русинів на Спіші. Підписовав ся псевдонімом Орел Татраньскый. Умер 20-го апріля 1875-го року, похованый є в Орябині.
12
Погляды
Бу, бу, бу... Офіціална позіція Словацького народного музею односно контроверзной конференції, яку зорґанізовав Мірослав Сополиґа у Свіднику, є самособов потіхов, но не сміє то быти кінцьом „аферы“. Навеце, позіція є реално про Сополиґу лем „бу, бу, бу“. Єднако так бы то могли брати і його наслідници. Петро Медвідь Ґенералный директор Словацького народного музею Віктор Ясань дотримав своє слово в тім, же музей выдав свою позіцію ку конференції, котра важным способом противставлять ся офіціалній народностній політіці Словацькой републікы, котра признавать вшыткы права і екзістенцію Русинам, як окремій народностній меншыні. Но, правду повісти, в тій сітуації, коли на порушованя законів звернули його увагу представителі Русинів, ани не мав іншу можливость. Іншак бы скаргы Русинів напрямили ся і на його голову. Гей, досправды є то потішуюче, же таке выголошіня днесь в руках маєме. Но тішыти бы ся дало і веце. Першым моментом, з котрого ся коло того тішіня не мож тішыти є то, же обіцяне од ґенералного директора было і публікованя той позіції на офіціалнім сайті Словацького народного музею. Так тому дотеперь не є, але мам надію, же може ся так стане, і тота хыба ся дасть направити. Другым важным моментом є, же ся, правда, Словацькый народный музей діштанцує од заключінь, котры вышли із спомянутой конференції, якы, як ся і в документі пише, не суть в згоді з меншыновов політіков Словацькой републікы. Но то є мало. В писмі є уведжено, же музей знав о орґанізованю конференції, же окремы музеї роблять незалежно, директоріат лем інформують, што є в порядку, бо директо-
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.
Ч. 15 2016
iнфо РУСИН
ріат не мусив знати о темах, якы там Мірослав Сополиґа зо своїм ідейовым контрабандом внесе (хоць тяжко тому вірити). Но од моменту, коли быв музей інформованый о заключінях із конференції, перешло тілько часу, же уж давно мали жадати одповідны робітници на свій стіл тексты лекцій, якы там были передаваны і діштанцовати ся нелем од заключінь, а і од лекцій, котры были в духу, якый не є
в згоді з народностнов політіков. Тадь тоты лекції были так само презентованы під покровительством Словацького народного музею. Тото в документі хыбує. Но і перейдьме ку найосновнішым проблемам. Выданя якогось выголошіня без конзеквенцій є про мене тото саме, як стояти за рогом і настрашыти дакого: „бу, бу, бу“. Може ся на момент острашыть, може ани не острашыть, но наконець ся так на тім акурат засмієме. В документі Словацького народного музею ся споминать, же директорови україньского музею Мірославови Сополиґови было уж веце раз акцентоване, жебы діяв в рамках меншыновой політікы Словацькой републікы. Значіть, о тім, же так не все діяв, ґенералный директоріат мусив знати. Чом бы іншак Сополиґови тото веце раз
уж припоминали? І вопросом є, чом потім такый чоловік сидить в креслі директора народностного музею, в державній інштітуції, кідь народностну політіку державы якбач не все дотримує. Рахуйме з тым, же і він має мати шанцу на репарат, же і у нього ґенералный директоріат видів потенціал зміны справованя. Хоць русиньскы орґанізації давно знали, же жадны репараты не поможуть. Лемже днесь сьме в сітуації, коли його надрядженый од заключінь ним орґанізованой конференції ся катеґорічно діштанцує. Іщі все не перетік погар? Што іщі і днесь робить у функції? То уж собі потім не знам представити, де є тота міра, котру бы мусив директор музея у Свіднику перекрочіти, жебы на своїй посаді скінчів. І што чекаме потім од його наслідників, котры собі на основі прикладу з Мірославом Сополиґом можуть так само думати, же можеме робити што лем бы сьме не хотіли, максімално прийде з Братіславы діштанцованя? І потім ту є вопрос на далшы інштіт уці ї. Державны. Котры бы мали діяти так само в напрямі меншыновой політікы Словацькой републікы. Доколи будеме свідками того, же суть в державных выдавництвах выдаваны книжкы Мірослава Сополиґы з єднакым українізачным обсягом, як то было в припаді выдавательства Veda, котре належыть під Словацьку академію наук? Або доколи будеме свідками того, же на збірник, котрый має выйти з той контроверзной конференції, котрый має быти науковым збірником СНМ - Музею україньской културы, іде схвалена дотація із словацького державного Фонду на підпору уменя? Не є тото так само проти політікы яку має Словацька републіка односно меншын? Позіція Словацького народного музею нас може тішыти, но не може быти кінцьом. Не може быти лем якымсь „бу, бу, бу“, на котрім ся хтось наконець лем засміє. Тиск мусить іти далше. Держава, покля думать свою меншынову політіку серьйозно, мусить з такых діл зробити конзеквенції. І то нелем в музею, але цілково. Іншак то буду мусити брати так, же мої права, як чоловіка, котрый є Русином, не суть державов все ґарантованы. Залежыть, хто їх порушує. І то є біда.
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Masarykova 20, Prešov, dátum vydania periodickej tlače: 15. august 2016
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Masarykova 20 080 01 Prešov RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník