чісло 13 2015 | рiчник хii.
25 років
Русиньской оброды на Словеньску
1990 - 2015
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Наша тема
Карпатьска Русь
Із нашой історії
Русиньске школство на Словакії
85-та річніця народжіня Я. Поляньского
Підданство на Маковіці
6
10
АЛЕКСАНДЕР ФРАНКО СЛАВИТЬ ЮБІЛЕЙ – 65 РОКІВ Мено Мґр. Александра Франка є з русиньскым рухом споєне од зачатку свого вынику в Меджілабірцях. А. Франко быв міджі тыма ініціатівныма людми, котры творили новодобу історію Русинів зачатком 90-ых років, конціповали основны документы, цілі і пожадавкы Русиньской оброды (РО), яка в короткім часі здобыла цілодержавный розмір.
11
ВЫДАРЕНЫ ЖНИВА В КУРИМЦІ Анна Кузмякова, фоткы авторкы
Жнива з памяти мого дітинства
А. Кузмякова, фото архів редакції Приправный Коордіначный выбор РО 12-го авґуста 1990 р. схвалив Становы Русиньской оброды, котры выпрацовав ПаедДр. Михал Бицко і Мґр. Александер Франко. Были то першы Становы РО, котры были зареґістрованы на Міністерстві внутра СР 1-го октобра 1990 року. Тым актом ся завершыла нелем основна приправа на леґалізацію Русиньской оброды - першой пореволучной русинь- ▲▲ А. Франко як делеґат на єднім із ской орґанізації в тогдышній сеймів РОС. Чехословакії, але Русины тым почіном здобыли свого першого офіціалного репрезентанта в своїй державі. А. Франко быв членом першого Коордіначного выбору РО, котрый є доднесь найвысшым орґаном РО міджі сеймами, а в другій половині 90-ых років быв і председом орґанізації. Народив ся А. Франко в місті Гуменне 19-го авґуста в округлім 1950 році, як він гварить, „зато ліпше ся му рокы рахують“. Іщі як маленькый хлопець походив із своїма родічами, котры были обоє учітелі, села Стащін, Видрань, Чехы... Першы 4 рокы ходив до школы в Краснім Броді, де тогды жыла його родина. Од 5 класы доходив влаком або автобусом до недалекых Меджілаборець. Там зматуровав і выбрав собі штудіум языків – словеньскый і анґліцькый на ФФ УПЙШ в Пряшові, де успішно промовав. По рочній воєньскій службі наступив учіти на Ґімназію в Меджілабірцях як професор словеньского і анґліцького языка. Але по часі А. Франко затужыв по світі... „Хотів єм іти до світа а так єм каждый рік писав жадости, а в 1983 році, по многых поговорах, ня прияли на Міністерство загранічных діл у Празі. По двох роках приправы єм быв высланый на амбасаду до Джакарты, Індонезія, де із свойов женов (учіла
с. 2 ◢
▲▲ За возом ішла через село святочні выоблікана дітвора, молодеж і дорослы.
Зерняны роботы мали нашы предкы у великій почливости і зато ку ним приступали із штонайвекшов одповідностьов і святостьов, бо ішло о тоту найосновнішу спожыву, як ся в Отченашу молиме, о „хліб наш насущный“. Уж перед жнивами ся робили порядкы в стодолах, в сыпанцях, на дворі ці в коморах. З корбов ся крутили повересла зо старой соломы на вязаня снопів, хлопи клепали косы, котры были шпеціално наставлены на косіня зерна, попраляли граблі, вілы, возы... Бо по сіных роботах ся дашто погубило ці поламало. Як было вшытко приготовлене, могли зачати жнива, но ку тому быв потребный і добрый сонячный час. Косарі косили, грабачкы сушыли – перевертали покосы на другый бік, потім вєдно зграбовали до копкы, вязали повереслом до снопів і складали до крижа, мандля або до ракашів, як то кличуть у селі Куримка. Неслобідно было положыти на землю граблі горі зубами, бо то значіло, же прикликую додж, град ці бурю. А то бы было велике нещастя, кебы додж або град прибив колоскы до землі. Ґаздове потім запрягали до драбиняка (воза) коні, дахто і коровы і выходили з нима на пограбаны стерні, де в середині рылі стояли шумні выскладаны снопы до мандля, жебы їх наложыти до воза. І ту требало знати і мерьковати, як укладати до воза. Снопы ся укладали обернуты колосками ку собі. Даколи, кідь зер-
с. 3 ◢