чісло 13 2015 | рiчник хii.
25 років
Русиньской оброды на Словеньску
1990 - 2015
русин
iнфо
Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ׀цiна 0,50 € факты ׀култура ׀історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв
Наша тема
Карпатьска Русь
Із нашой історії
Русиньске школство на Словакії
85-та річніця народжіня Я. Поляньского
Підданство на Маковіці
6
10
АЛЕКСАНДЕР ФРАНКО СЛАВИТЬ ЮБІЛЕЙ – 65 РОКІВ Мено Мґр. Александра Франка є з русиньскым рухом споєне од зачатку свого вынику в Меджілабірцях. А. Франко быв міджі тыма ініціатівныма людми, котры творили новодобу історію Русинів зачатком 90-ых років, конціповали основны документы, цілі і пожадавкы Русиньской оброды (РО), яка в короткім часі здобыла цілодержавный розмір.
11
ВЫДАРЕНЫ ЖНИВА В КУРИМЦІ Анна Кузмякова, фоткы авторкы
Жнива з памяти мого дітинства
А. Кузмякова, фото архів редакції Приправный Коордіначный выбор РО 12-го авґуста 1990 р. схвалив Становы Русиньской оброды, котры выпрацовав ПаедДр. Михал Бицко і Мґр. Александер Франко. Были то першы Становы РО, котры были зареґістрованы на Міністерстві внутра СР 1-го октобра 1990 року. Тым актом ся завершыла нелем основна приправа на леґалізацію Русиньской оброды - першой пореволучной русинь- ▲▲ А. Франко як делеґат на єднім із ской орґанізації в тогдышній сеймів РОС. Чехословакії, але Русины тым почіном здобыли свого першого офіціалного репрезентанта в своїй державі. А. Франко быв членом першого Коордіначного выбору РО, котрый є доднесь найвысшым орґаном РО міджі сеймами, а в другій половині 90-ых років быв і председом орґанізації. Народив ся А. Франко в місті Гуменне 19-го авґуста в округлім 1950 році, як він гварить, „зато ліпше ся му рокы рахують“. Іщі як маленькый хлопець походив із своїма родічами, котры были обоє учітелі, села Стащін, Видрань, Чехы... Першы 4 рокы ходив до школы в Краснім Броді, де тогды жыла його родина. Од 5 класы доходив влаком або автобусом до недалекых Меджілаборець. Там зматуровав і выбрав собі штудіум языків – словеньскый і анґліцькый на ФФ УПЙШ в Пряшові, де успішно промовав. По рочній воєньскій службі наступив учіти на Ґімназію в Меджілабірцях як професор словеньского і анґліцького языка. Але по часі А. Франко затужыв по світі... „Хотів єм іти до світа а так єм каждый рік писав жадости, а в 1983 році, по многых поговорах, ня прияли на Міністерство загранічных діл у Празі. По двох роках приправы єм быв высланый на амбасаду до Джакарты, Індонезія, де із свойов женов (учіла
с. 2 ◢
▲▲ За возом ішла через село святочні выоблікана дітвора, молодеж і дорослы.
Зерняны роботы мали нашы предкы у великій почливости і зато ку ним приступали із штонайвекшов одповідностьов і святостьов, бо ішло о тоту найосновнішу спожыву, як ся в Отченашу молиме, о „хліб наш насущный“. Уж перед жнивами ся робили порядкы в стодолах, в сыпанцях, на дворі ці в коморах. З корбов ся крутили повересла зо старой соломы на вязаня снопів, хлопи клепали косы, котры были шпеціално наставлены на косіня зерна, попраляли граблі, вілы, возы... Бо по сіных роботах ся дашто погубило ці поламало. Як было вшытко приготовлене, могли зачати жнива, но ку тому быв потребный і добрый сонячный час. Косарі косили, грабачкы сушыли – перевертали покосы на другый бік, потім вєдно зграбовали до копкы, вязали повереслом до снопів і складали до крижа, мандля або до ракашів, як то кличуть у селі Куримка. Неслобідно было положыти на землю граблі горі зубами, бо то значіло, же прикликую додж, град ці бурю. А то бы было велике нещастя, кебы додж або град прибив колоскы до землі. Ґаздове потім запрягали до драбиняка (воза) коні, дахто і коровы і выходили з нима на пограбаны стерні, де в середині рылі стояли шумні выскладаны снопы до мандля, жебы їх наложыти до воза. І ту требало знати і мерьковати, як укладати до воза. Снопы ся укладали обернуты колосками ку собі. Даколи, кідь зер-
с. 3 ◢
2
Актуално
тыж на Ґімназії в Меджілабірцях руськый і німецкый язык), дівков і сыном єм робив скоро штири рокы“ – повідать наш ославенець. Потім ся А. Франко вертать з далекой Індонезії під Камяну до Меджілаборець. Його далша жывотна і робоча путь є споєна з педаґоґічным діятельством, веджіньом при одкрытю Музея модерного уменя Анді Варгола в Меджілабірцях. Його языковы і орґанізачны зналости ся придали на высше три рокы і в склярьскій фабриці ЛУСК у Меджілабірцях, потім в Академії освіты в Гуменнім. Быв учітельом, 5 років і директом Основной школы на уліці Коменьского в Меджілабірцях, одкы одышов на пензію. Послідні штири рокы як пензіста помагав із анґліцькым языком і быв членом матурітных комісій в Середній одборній школі Анді Варгола в Меджілабірцях.
с. 1 ◢
▲▲ В новоодкрытім Музею модерного уменя Анді Варгола в Меджілабірцях - на фото зліва: Інґ. Ладіслав Демко, тогдышній пріматор Меджілаборець, Мґр. Александер Франко, Джон Варгола (брат. А. Варголы) і збоку видно ініціатора основаня музея - ПаедДр. Михала Бицка, ПгД.
Як наш юбілант А. Франко споминать на своє актівне діятельство? „На каждім місці свого цілком інтересного жывота робив єм з актівныма людми – десятками, стовками. Каждый чоловік мав мено, за собов особный жывот із радостями і старостями. Каждый із них обогачовав мій особный жывот. Окрім професійного жывота мі не дало, жебы єм ся не залучав до сполоченьского жывота. В молодежнім руху в Меджілабірцях, як посланець міста. Од зачатку єм быв в ру-
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН синьскім руху. Быв єм председа Містной орґанізації РОС в Меджілабірцях, член Коордіначного выбору РОС, член Выконного выбору РОС, председа РОС. Кідь ся оберну поза плечі дозаду, зробила ся масівна робота. Пардон, робота ся не зробила, але конкретны люде роботу зробили. І знова десяткы, стовкы конкретных ініціатівных людей – многы суть актівны і дотеперь – котры не позерали на свій вольный час, на гонорары, бо грошей на нашу актівіту не было - мало ся зліпшало по заведжіню ґрантів“.
Што А. Франка не тішыть і доднесь мерзить? „Дотеперь не є ани єден штатом плаченый професіоналный робітник в жадній русиньскый орґанізації ці в редакції русиньскых періодічных і неперіодічных выдань. І тото свідчіть о цілковій слабій старостливости штату о третю найвекшу народностну меншыну на Словакії. Єден із Мырфіго законів говорить, же рішіня єдного проблему приношать новы проблемы. Так было од початку русиньского руху, як сьме зачінали – нич не было – без орґанізації, без языка, без новинок, без приступу до розгласу і телевізії, бої о дівадло, музей, школы... Іста была лем неприятельска сістематічна каждоденна протирусиньска пропаґанда СРУС. Тяжко ся выдобывали нашы потребы на міністерствах. Час утікав, нихто не хотів чекати...“
Пан Франко, жыєме в юбілейнім 25-ім році нашой орґанізації РОС, минуло і 20 років од кодіфікації русиньского літературного языка. Вы, як єден з тых, котрый стояв на зачатку орґанізації, што бы сьте єй днесь зажелали? „Найперше хочу вшыткым людям шумні подяковати. Є позітівне, же актівных людей в нашім русиньскім руху є чім дале, тым веце а головне, же суть ту і многы молоды актівісты. А в році ослав 25 років заложіня Русиньской оброды i 20 років кодіфікації русиньского языка, желам і в далшых роках каждому мінімалні таке запаліня про русинство і холем таке успокоїня. Помагать то ...“
Нашому юбілантови, довгорічному русиньскому діятельови А. Франкови, дякуєме за дотеперішню роботу і жычіме міцне здравя, щастя, радости зо жывота на многая і благая літа! Дякуєме за розговор.
Стовпчік Петро Медвідь В остатнім часі было в словацькых медіах публіковано много статей, котры рішають „кавзу“ пожыченых образів з Музею модерного уменя Енді Варгола в Міджілабірцях, позаставліня функції директорці той інштітуції, статей, котры глядають виноватых ітд. На то, ці дахто є або не є виноватый, припадно хто то має быти, суть інштітуції і орґаны, котры то мають рішыти. На цілій великій медіалізації ня але інтересує інша справа. Не споминам собі, жебы із такым запалом словацькы медії писали о вшыткых тых вернісажах, културных ці едукачных подіях, як наприклад творчіх ділнях, котры ся там орґанізують. Не спостерігав єм ани то, жебы словацькы медії написали о інтереснім проґрамі, котрый быв приготовленый того року на 6-го авґуста, на день народжіня Енді Варгола. Не споминам собі докінця ани на то, жебы ся з такым запалом перед дакілько роками словацькы медії пустили до рішіня проблему стріхы на музею, на котру здряджователь довгый час не знав найти грошы, также уж помалы требало чекати, же з водов, котра ся через діраву стріху дістане до музею, прийде і шыфа з Америкы, котра возьме образы назад. Но і не споминам собі ани на то, жебы аж із такым запалом было публікованых тілько статей, котры бы наприклад рішыли, же того року депутаты Пряшівского краю не схвалили грошы на то, жебы в Пряшові, в будові Кумшту, могла выникнути філіалка того музею, чім бы ся порішыв і вопрос вытворіня філіалкы в універзітнім місті, што жадають Америчаны. Зато не знам, на якый замір ціла „кавза“ днесь служыть. Но єдно бы собі словацькы медії мали усвідомити. Єдиный в Европі музей Варгола, і другый на світі, нелемже є то єдине, што притягує найвешку кількость загранічных турістів до лабірьского краю, но і є великов пыхов цілой Словакії. Зато бы о нім требало писати серійозно, з повнов важностьов, а не глядати сензації як при „целебрітах“ з першых сторінок булварных новинок.
Русиньска делеґація на святкованю СНП 29-го авґуста 2015 р. буде в Баньскій Быстріці проходити святкованя 71-го юбілею Словацького народного повстаня (СНП). В рамках тогорічного святкованя буде святочно одкрыта і табла, на котрій буде напис „Русины“. Петро Медвідь Русины вєдно з далшыма народами брали участь на тій про словацьку історію вызначній історічній дії. Хоць остатні народы мають на памятнику Словацького народного повстаня свої камяны таблы з назвов свого народа, котрый брав участь на повстаню, Русины дотеперь такой таблы не мали і о їх участи ся векшынов мовчало. Зміна і вызначный історічный крок одбуде ся аж на тогорічных святкованях, де Русины
припишуть ся міджі остатні народы свойов таблов. Ініціатіву за одкрытя таблы, котра бы припоминала, же на повстаню брали участь і Русины, того року почав довгорічный русиньскый актівіста Іван Бандуріч. На його ініціатіву пришла позітівна одповідь з тым, же табла буде одкрыта як раз почас святкованя 29-го авґуста. Директоріат Музею Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріці в остатніх днях пожадав представителів Русинів на Словакії о офіціалну делеґацію, котра буде участна на тім святочнім акті. На святкованю буде участна офіціална делеґація шти-
рьох представителів Русинів в складі: Іван Бандуріч – ініціатор одкрытя таблы і основаючій член Русиньской оброды на Словеньску, Мілан Мнягончак – председа Русиньской оброды на Словеньску і член Світовой рады Русинів, Андрій Ліґа – председа Округлого стола Русинів Словеньска і Мілан Піліп – секретарь Округоло стола Русинів Словеньска. Русиньска делеґація почас святкованя положыть вінець під памятну таблу нашым героям.
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Актуално
3
Головно на добре їдиво і солодкы доброты, бо такый смачный ґуляш, де было повно мяса, маковый закручаник, бухты ці креплі з лекваром ся даколи не їли так часто. А окрім того, сьме любили скакати, дрыляти ся і валяти по высочезнім стогу соломы. Такы суть жнива в памяти мого дітинства.
Куримскый день жнив нажыво
▲▲ Машына наштартована, іде ся жыто молотити...
Тогорічный 8-ый авґуст быв порядні горячій день, єден з тых, якы сьме вшыткы пережывали в першій половині авґуста. А в тот час у суботу ся одбывав як раз Куримскый день жнив. Єдным словом - день на жнива як створеный. Приходячі до чістенького тихого села было видно, же ся ту готує штось святочне. О тім свідчів великый Ґаздівскый припарадженый двір із стодолов, де стояв порожній драбиняк з приготовленым кантарьом на коня і дожінковым вінцьом, перед стодолов машына – молотячка. Тихоту села перервав порядні голосный спів, музика, дупотаня кіньскых копыт і дзвінків на конях. Пара коней тягала драбиняк, на котрім стояв головный ґазда жнив (староста Куримкы Янко Божік) і його помічници. За возом ішли співаючі діти, молодеж і дорослы. Порожня сельска дорога ся одразу заповнила людми, котры выходили із своїх будинків, далшы приходили з близкой околіці і оддаленішых міст і сел, але і зда-
▲▲ Спокійный ґазда Я. Божік – жыто пограбане, вымолочене, може свою челяд вдячно поздравити з хырбета коня.
но пересхло, ґыздыні з дітми бо ся хмарить, рушай, бо гырмить...“ З іщі по стерні зберали повным драбиняком жыта ціла перепутя, колоскы. Ґаздове были тогды спокійны як співаючі і весело вертала ся до Ґаздівского „хліб“ быв під стріхов, аж потім собі могла двора, ку машыні. Орґанізатор Куримскых ціла родина выпити олдомаш. Завершіньом жнив, жебы указати і стародавный обычай, жнив было молочіня, давніше молотили з як ся даколи молотило, пару хлопів взяло деревяныма ціпами, пізніше на машыні. В зо 3 снопы жыта, котры перед людми модакотрім селі была єдна, даґда дві і веце. лотили деревяныма ціпами. На молочіня Кідь была лем єдна машына, молотило ся остатнього жыта уж штартовала машына. на шоры, а то так, же машына ішла, напри„Хто хоче іти горі на машыну, най ся голоклад з нижнього кінця села, од стодолы до сить“ – закричав Я. Божік. Но якось никому стодолы, аж на вышній конець, покы не мав ся в тій спекоті не хотіло пражыти на сонвымолочено каждый ґазда. І на молочіня ся ці. А так рады-нерады ся свого посту мусила родина добрі приготовити і заклимашыністів уяли освідчены ґаздове І. Латкати потребну кількость людей. Ґазда зата і Я. Божік. При молочіню асістовав і різав барана, ґаздыня наварила величезный Михал Божік, (брат старосты), інакше горнець ґуляшу, напекла хліба, маковників, высокошкольскый педаґоґ на Ставебній бухты ці креплі, бо требало накормити факулту в Братіславі. Потім продовжовав силу людей, котры ся при мышыні порядкултурный проґрам, в котрім з гуморным ні наробили. А нелем наробили, але словом выступив і кум Мачанка – Іґор Латнадыхали і немало пороху, зато требало та і далшы домашні і гостюючі колектівы, добру студену воду зо студні, але і дашто маленькы і великы співачкы, міджі нима і остріше на вычіщіня і посилніня тіла і душы. старостовы дві внучкы. Цілы Куримскы Трьоми хлопи были горі на машыні – двожнива награвали камераманы телевізії ми розвязовали снопы і подавали третьоРТВС, ЙОЙ і фотили редакторы іншых мему машынистови, котрый їх по кус клав дій. до машыны колосками наперед. Далшы робітници подавали віламы снопы горі на При тій красній події, мі приходить на машыну, іншы одберали вымолочену сомысель знамый выслов – ліпше раз видіти, лому, котру выносили за стодолу, далшы єй доптали, бабы одберали полову, ґазда ▲▲ Снопы зо жытом у возі, стерня пограбана, уж собі як сто раз чути. Заслугов Куримскых жнив ці його найближша родина носили можеме і заспівати – повіли собі грабачкы. І так спі- знова ожыли такы слова, як повересло, наповнены міхы вымолоченого зерна до ваючі цілов дорогов везли жыто ґаздови до стодолы. снопы, ракашы, ціпы, молочіня і многы іншы, котры молодшій ґенерації уж скоро нич сыпанця, де го сыпали до сусика. Коло лека, докінця Куримскы жнива пришли нане гварять. А нелем слова, але і їх значіня. той нелегкой роботы было і порядні весело, вщівити і люде споза моря – з Америкы і Тот, хто быв в Куримці на жнивах, собі істо наприклад, кідь ся жена або дівка підшпоАвстралії. Поход продовжовав селом аж до запамятать нелем тоты слова, але і тото, тила на соломі, упала а кідля єй одкрыла Ґаздівского двора, попритім хлопи в кроях што вшытко і як тяжко мусили нашы предкы даяку часть тіла. Або хлопови в новіцях наливали людям по дорозі по погарику осторобити, жебы ужывити родину. Тото была пукнув ремінь, а ногавіці ся зховзли долов... рого, а такой за нима ішли жены в кроях з історія Русинів нажыво. А окрім того велика То было повно сміху і бісіды іщі довго по кошариками, в котрых мали накладжено і красна іншпірація про остатні орґанізації молочіню. А такых пригод ся ставало неповно маковників, оріховників, лекварників Русинів. вроком. І про нас дітей было молочіня веі креплі, котрыма нукали вшыткых, котры лика подія і барз сьме ся на нього тішыли. пришли на Жнива до Куримкы. Слідовали слова Янка Божіка, старосты і главного орґанізатора в єдній особі на привитаня і подякованя за поміч, потім темпераментны тоны многых гудаків, співы по русиньскы, ромскы і шарішскы, котры звучали на різных місцях через цілый день. Но, жебы сьте не думали, же ся лем гостило і співало, пришла на ряд і тверда робота. Драбиняк із кіньскым запрягом, ґаздами і грабачками вышов на недалеку стерню, де на них чекало жыто поскладане до ракашів. До воза на укладаня снопів ся поставив одборник – сам кум Мачанка в особі Іґора Латты, но як му зачали хлопи порядні ладовати снопы з вілами, єден за другым, пришов му на по▲▲ Грабачка із дожінковым вінцьом за цілу чеміч і ґазда Я. Божік, а бабы за нима загра▲▲ Куримскы святочны Жнива зачали веселым лядь звістує ґаздови і ґаздыні – зерно пограбовали. Хоць была порядна горячота, преспівом на драбиняку із пару запряженыма бане, дому привезене і щастливо вымолочене. красне ясне небо, І. Латта на фіґлі, жебы конями, на котрім ся везли главный ґазда Челядь чекать на выслужку.. (з фолклорным (староста села Ян Божік) і його помічници. припомянути стары часы, закричав: „Давай, пасмом о жнивах выступив ФК зо Замутова).
с. 1 ◢
4
Інформачный сервіс
Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Матуранты, мате послідню можность
До промыслового парку Заборске, котрый належыть місту Пряшів, бы мав прийти новый інвестор - Сполочность „Leyard Europe“, де бы ся мали выробляти електронічны компоненты. Выробу планують зачати найпізніше до трьох років, покы сполочность здобуде маєтковы права. На зачатку хоче вытворити найменше 50 новых робочіх місц, а в другій етапі планує прияти далшы десяткы робітників. Пряшівскы посланці, з цільом підпорити розвиток реґіону і вытворіня новых робочіх місц, уж схвалили проданя ґрунту з выміров єден гектар за ціну 29 евр за єден квадратный метер. Купця проявив інтерес о далшых 4 271 квадратных метрів. Цілкова сума за гектаровый ґрунт є 290-тісяч евр. Подля договору сполочность выплатить місту 191-тісяч евр до 30 днів од здобытя платности договору. Пряшівска сполочность Leyard Europe, s.r.o., выникла в юні 2013-го року з чіньскым сполочником із Гон Конґу. Жрідло: Korzár
◼◼ Вышов Русин ч. 4 В тых днях вышло і четверте чісло културно-хрістияньского часопису Русин з выдавництва редакції Народных новинок і Русина на Словакії. Обсяг часопису творять нелем домашні русиньскы авторы, але і загранічны, головно з тых держав, де жыють Русины. З домашніх подій Русин публікує статю о святочнім закінчіню Міджінародной літньой школы русиньского языка і културы 2015, інформації о державных екзаменах на Іншті-
◼◼ Страх о роботу
◼◼ Добра оцінка школ на выході
туті русиньского языка i културы Пряшівской універзіты, статі присвячены юбілеям, як наприклад: 105 років од народжіня Павла Цібере – вызначного русиньского діятеля, 55 років од смерти Іґора Грабаря ці о Мефодiйови Трохановскім, авторови першого лемківского букваря, 120. рoків од народжіня лемківского інсітного маляря Никифора Криніцького (Епіфана Дровняка) і многы іншы інформації з наукы, языка, літературы і історії. (ак)
◼◼ Память на Талергоф
В цілій історіїi оціньованя основных і середніх школ іщі так добрі не обстали школы на выході републікы як в найновшім тогорічнім рейтінґу. В першій десятці найліпшых основных, середніх одборных школ і ґімназій сьме нараховали єдеанадцять выходнярьскых школ. Наприклад, у Пряшівскім краю міджі найліпшы основны школы належыть Основна школа на Карпатьскій уліці у Свіднику, перше місце в краю здобыла Середня промыслова школа електротехнічна в Пряшові і Ґімназія Домініка Татаркы в Попраді. Добрым выслідкам ся можуть тішыти і школы в Кошыцькім краю. Жрідло: Korzár
◼◼ Рутенія пропаґовала Русинів Културне літо з меншынами - така была назва 6-денной културной події, котра зачала 4-го авґуста в центрі Братіславы. Такой у першый день мали соло Русины. Културне діятельство, орґанізації, інштітуції і медії словеньскых Русинів презентовав Інґ. Петро Штефаняк, ПгД., председа орґанізації молоды. Русины і шеф Фолклорного колектіву Рутенія. Рутенія з успіхом выступила із своїм богатым репертоаром – співами і темпераментныма танцями з різных русиньскых реґіонів (Шарішского Ястрабя, Камюнкы, Шеметковець, Тихого Потока, Штефурова, Шумяца). До 9-го авґуста ся в Братіславі представили і членове за мадярьску, німецьку, ромску і жыдівску народностну меншыну. -ак-
◼◼ Нове кіно в Старій Любовні У Старій Любовні было докінчене выбудованя кіна і так на осінь бы могли зачати з проєкційов філмів. Але справця, котрым є Центер вольного часу, потребує далшы фінанції на техніку. Проєкт перебудовы дому з назвов Коцка, мать повнити веце функцій. Окрем кіна, бы мав у своїх просторах нукати уквартельованя ці орґанізованя лекцій. Теперь чекать на забеспечіня авдіовізуалной технікы на проєкцію філмів. -стл-
синьсков музиков стрічу обогатив діджей Штефан Дутканіч, де не хыбили і смачны русиньскы їдла. Жрідло: lem.fm
В скрахованій оцілярьні в Стражскім пришло в тім році о роботу уж 320 людей. І звышны робітници фабрикы ся боять о свою роботу. Фірма оголосила перше громадне пропущаня уж в першім півроці того рока. Уряд роботы в Михалівцях мать на столі ознамы о далшім громаднім пропущаню, котре бы ся мало зреалізовати уж в найближшых місяцях. Іде о звышных 80 робітників оцілярьні. Но з боку фірмы, тота інформація не была потверджена, з тым же не будуть пропущены вшыткы робітници. Персоналны проблемы буде в короткім часі рішыти новый справця конкурзу, котрый наступить до функції в половині авґуста. З новым справцьом ся хотять зыйти і одборарі, але, подля їх слов, іщі го ани не познають і так не знають, якый є його замір. Жрідло: Korzár
Матуранты, котры сьте не были прияты на высоку школу, можете до кінця авґуста 2015 р. подати приглашку іщі до 2-го кола. В академічнім році 2015-2016 Пряшівска універзіта в Пряшові нукать можность штудія русиньского языка і літературы як міджіфакултны штудії в комбінації з іншым предметом. На факулті гуманітных і природных наук в комбінації з еколоґійов, фізіков, ґеоґрафійов, музичным уміньом, математіков, педаґоґіков ці технічным выхованьом. На Філозофічній факулті з комбінаційов історії, естетікы, етічного выхованя, філозофії, анґліцького, німецького, руського, словеньского і україньского языків і літературы, а на Факулті шпорту можете штудіум русиньского языка комбіновати із тілеснов выховов. Конкретнішы інформації о штудіу найдете на інтернетовых строрінкых Пряшівской універзіты. (к)
◼◼ Надій на новы робочі місця
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
◼◼ Родаци у Вільшавіці Талергофскый день памяти – таку назву мала масова подія, котру в суботу 1-го авґуста того року зорґанізовала русиньска орґанізація Лемко Союз в Конектікаті у Споєных штатах Америкы про вшыткых своїх членів і приятелів. В рамках акції быв одправленый молебен і панахіда за тых, што стратили жывоты в концентрачнім лаґрі в Талергофі в 1914-1917 роках і за вшыткых, котры умерли в Карпатах і околіці до 1951-го року. По богослужінях, орґанізаторы приготовили стрічу, на котрій слухали споминаня о тых, котры пережыли талергофску траґедію русиньского народа з періоду Першой світовой войны. Ру-
Сердце Русина є родне село і родина – красны слова, котрыма на інтересну акцію – 2-ый річник Стрічі родаків села Вільшавіця
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Інформачный сервіс
5
русиньскый) у нашім реґіоні в розсягу 5 – 8 минут. Жрідло: www.rusynacademy.sk
зорґанізовало Обчаньске здружіня Жывот Русина у Вільшавіці. Стріча проходила од пятніці 7-го авґуста до суботы 8-го авґуста того року. Споминаня формов образків і выставкы фотоґрафій, святочна літурґія по церьковнославяньскы, богатый културный проґрам, весела забава і смачный ґуляш тото вшытко чекало на участників тогорічной стрічі. -пем-
◼◼ Пленер іконописців
◼◼ В Матысовій глядають яскыню Загадну яскыню незвычайного твару і ґеолоґічноно зложіня, глядають турісты і спелеолоґы в околіці села Матысова в окресі Стара Любовня. Люде гварять, же підземны просторы обявив даколи раненый вояк з камаратами, як свою скрышу в часі другой світовой войны, а тото собі записав і до свого денника. Споминать ся веце місц, де бы ся могла яскыня находити. Єдным з них бы могла быти Бабя гора над Матысовов. Стары Матысовчане бісідовали, же коло села было вельо яскынь і дітям присно заказовали там ходити. Коло Паньского верьха было таке місце, де пастырі, як подупкали по земли, озывало ся голосне дудніня. Што є правда а што уж придумане ся може скоро дізнаме, але єдно є істе, же академічному малярьови Йозефови Горечному ся подарило здобыти текст трьох сторінок з денника вояка, котрый ся крыв в яскыні. А з тых ся дізнав о чудных вынаходах і великости підземных просторів коло Матысовой. Жрідло: Korzár
◼◼ Безплатна кваліфікація Хочете безплатно здобыти нову кваліфікацію або доповнити свої зналости? Хто бы мав інтерес, є у віку од 18 до 64 років, мать таку шанцу уж од септембра т. р. Іде о народный проєкт, фінанцованый Европсков унійов, котрый поможе людям скорше найти роботу. Як і што треба зробити вам порадять в порадных центрах. Пряшівскый найдете на Головній уліці чісло 11 в центрі міста. Далшы центры ся находять в Старій Любовні, Свіднику і в Гуменнім. Выука буде проходити пообіді або через вікенды на середніх одборных школах. Потребны інформації о курзах дістанете при особній навщіві центрів або на їх вебсайті. Проєкт рядить Народный інштітут ціложывотного школіня а на Словакії мать 25 порадных центрів з понуков 40 модуловых освітніх проґрамів, як наприклад цукрарь, пекарь, барман, автомеханік, козметічка, іншталатер, зваряч ковів, столярь і далшы. Клєнт ся може зареґістровати і електронічно на сторінках www.registerdv.sk, но перед зачатком курзу мусить доручіти приглашку особно або поштов. Вшыткы освітні проґрамы суть акредітованы Міністерством школства СР. Европскый соціалный фонд приспів на проєкт сумов 27,99 мілона евр. Жрідло: Korzár
◼◼ Оправа гранічного переходу на Україну Гранічный переход Вышнє Німецьке–Ужгород буде до 15-го септембра мати ограніченый ход про особный транспорт при вступі на Словакію. На причіні є реконштрукція дорогы з україньского боку, де будуть транспорт реґуловати україньскы цолны орґаны вєдно із словацькыма цолниками. Турісты, котры не хотять стояти в довгых шорах, можуть выужыти найближшый переход Убля–Малый Березный. Є і переход Великы Слеменці–Малы
Слеменці про пішых турістів ці біціґлістів, або желізнічный переход Чорна над Тісов-Чоп. Реконштрукція гранічного переходу Вышнє Німецьке–Ужогород є сучастьов сполочного словеньско-україньского проєкту Модернізація і реконштрукція гранічных переходів в рамках Проґраму черезгранічной сполупраці ENPI Мадярьско-Словакія-Румунія-Україна 2007-2017 і є сполуфінанцованый з фондів Европской унії. Жрідло: Korzár
◼◼ Міст над Попрадом злучать дві нашы села
Праві скінчіли выбудованя моста через ріку Попрад, котрий злучать дві русиньскы села – Жеґєстів, з лемківского берега Польска і Сулин на словацькім боці. Міст є довгый 130 метрів і 3-5 метрів шырокости. Є выставлений з бетону, в рамовій тритравейній конштрукції. Ціла інвестіція творить 1 міліон евр, а кошты будуть поділены – 60% зафінанцує польска сторона, а 40% – словацька. Через мосток буде дозволеный переход пішых турістів і біціґлістів. Самоурядовы краї вірять, же мосток поможе росшырити турістічный рух в селах надпопрадьской долины. Як раз, головнов атракційов надпопрадьскых сел суть щавнічны жрідлла мінералной воды. При самiм мосточку мож ся напити славной Сулинкы. Б. Ґамбаль, фото П. Лелюхівска.
◼◼ Русиньскый табор про діти В тыждню од 17-го до 23-го авґуста 2015 р. проходить в русиньскім селі Вапеник Русиньскый табор про діти і молодеж. Табор є орґанізованый обчаньскым здружіньом Ямаро і участны суть од 7-ох до 18-ох років. Табор є орґанізованый з фінанчнов підпоров Уряду влады з проґраму култура народностных меншын 2015. -пем-
◼◼ Конкурз з русиньскыма співанками Вігорлатьскый музей, одділіня освітнього діятельства в Гуменнім, готує на 5. септембра 2015 в просторах гуменьского сканзену, в рамках події Дні міста Гуменне, і реґіоналный конкурз фоклорных співацькых ґруп про окресы Снина, Міджілабірці і Гуменне. В конкурзі возмуть участь дорослы фоклорны співацькы колектівы (4 – 12 особ і музичный допровод), котры діють у высше спомянутых окресах і на конкурзі будуть презентовати фоклорный співацькый матеріал (в тім чіслі і
Як інформує інформачный портал грекокатолицькой вроцлавско-ґданьской єпархії в днях 6. – 20. септембра 2015 року в лемківскым селi Новиця, в будові Братства ґрекокатолицькой молодежі „Сарепта“, буде проходити VII. річник Міджінародного пленеру іконописців. Тогорічнов темов суть біблічны подобенства. Попленеровы творы будуть презентованы на выставці в Музею Никифора в Криніці і другых місцях Европы. Криніцькый вернісаж одбуде ся 19. септембра 2015 р. од 15.00 год., і выстава буде тырвати до 12. октобра 2015. Жрідло: www.rusynacademy.sk
◼◼ Презентують проєкты черезгранічной співпраці Довєдна двадцять банерів собі навщівници можуть посмотрити од понеділька 17-го до пятніці 21-го авґуста 2015 р. в будові уряду Пряшівского самосправного краю в Пряшові. Од 24-го до 28-го авґуста буде тота выставка на замку в Старій Любовні. Банеры презентують проєкйты зготовлены дякуючі Проґраму черезгранічной співпраці Польща – Словацька републіка 2007 – 2013. Цілково ся проінвестовало в реґіоналных проєктах 5,7 міліона евр, з чого 5,1 міліона было як раз з Европского фонду реґіоналного розвитку. -пем-
◼◼ Проглядка русиньскых і шарішскых співанок Русиньска оброда – Реґіоналный клуб в Бардейові вєдно із Шарішскым музейом в Бардейові і містом Бардейов зорґанізовали Проглядку русиньскых і шарішскых співанок, яка одбыла ся дня 16-го авґуста 2015 р. од 13.30 год. в ареалі сканзену в Бардейовскых Купелях. В рамках проґаму выступали: ФК Барвінок із Камюнкы, ФК Біловежанка із Біловежы, Маріанна Железна із Хмельовой, Мужска співацька ґрупа із Ряшова, Марія і Патрік Шуркаловы із Бехерова, Каміла Олагова із Гажлина, Стефані Ковачова із Ортутовой, Вікторія і Барбора Кожены із Бардейова, Крістіна і Домініка Фечаніновы зо Снакова, Нікол Марцінова і Зузана Марцінова із Гажлина. -пем-
6
Наша тема
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Русиньске школство на Словакії в 1945 – 1965 р.
Много ся таїло і нараз вшытко было україньске
В 2010 р. СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові выдав публікацію Русиньске школство, култура і освіта на Словеньску в роках 1919 - 1950, де Ґ. Бескид і Ґ. Секелі пишуть о русиньскім школстві даного часу. Но проблематіці україньского школства в русиньскім реґіоні было дотеперь присвячено мало увагы і о многім ся не писало. По другій світовій войні (18. 6. 1945) быв зрядженый реферат про розвиток україньскых (руськых) школ при Повірительстві школства і освіты в Братіславі. Іван Бандуріч, Бардейов
▲▲ Автор статі Іван Бандуріч.
Експозітура зачала свою роботу в Кошыцях (ведучім быв І. Пєщак), но за короткый час была переложена до Братіславы, де быв ведучім реферату В. Капішовскый, котрый рядив школьску політіку выходной Словакії в русиньскых селах по 1945 р. Але не в інтересі утриманя ідентічности Р усинів, але проукраїньского впливу. Його головныма представителями были членове Україньской народной рады Пряшівщіны (УНРП) а по вынику КСУТ (Культурний союз українських трудящих) і його представителі. УНРП выникла 3-го марца 1945 р., котра своїм Меморандом накреслила основны потребы рішіня проблемів русиньскых сел. Од свого вынику становила не русиньску, але проукраїньску орьєнтацію і так Русины нараз были Українці і вшытко, што ся їх дотуляло было УКРАЇНЬСКЕ. Петер Бабей, функціонарь УНРП, ся в писмі на центер КПС высловив, же УНРП зачала своє діятельство ілеґално уж в роках 1943-1944. На засіданю 19-го марца 1944 р. было прияте узнесіня вытворити централный орґан ілеґалных робітників Пряшівщіны під назвов КРАСНО (Карпaтский автономний союз національного освобождения). 7-го авґуста 1944 р., в ордінації лікаря Діоніза Ройковіча, одбыла ся далша порада, де были представителі многых політічных партій і непартійны. Ту быв каждый повіреный, жебы ся до протифашістічного боя залучіло штонайвеце людей „україньской“ народности.
За першой ЧСР были в русиньскых селах церьковны школы і тоты, котры зряджовав штат, были зо словацькым языком навчаня. В 1934 р. было 90 народных школ, за Словеньского штату школярі ся учіли в языку містного русиньского жытельства. В Пряшові была церьковна ґімназія і учітельска академія. За Словеньского штату было зліквідовыных 100 руськых школ. По ослободжіню была скоро на каждім валалі заложена основна школа з навчалным руськым языком. Школы ся зачали успішно розвивати, хоць были многы матеріалны і персоналны проблемы. В 1945 р. было на выходній Словакії в русиньскых селах 1 матерьска школа, 165 основных школ, єдна учітельска академія, єдна ґімназія. В новембрі 1947 р. были 2 матерьскы школы, 272 народных, 25 міщаньскых і 5 школ 3-го ступня. Реферат про розвиток школства на русиньскых селах ся называв Реферат про україньске школство при Повірительстві школства і освіты, но выука ся вела в руськім языку. Тот реферат рядив школьску політіку в рамках орґанізачной і господарьской штруктуры і так впливав на выуку русиньской молодежі.
Стежков твердой україньской лінії Україньскы іншпектораты были зряджены в окресах Сабінів, Меджілабірці, Стропків, котры забеспечовали розвиток школства. Барз неґатівну роль мала свойволні вытворена політічна 10-членна ґрупа „найусвідомілішых“ ведучіх політіків із сполоченьскых орґанізацій з рядів робітницько-рольницького походжіня, посилены председом КВ ЧСМ п. Ґабальом. У тій ґрупі, окрем іншых, были М. Питель, Ш. Питель,Шванціґер,Куречко, Мінчіч і далшы, котры повіли, кідь Словаци мають буржуазных націоналістів, і мы Українці маме україньскых буржуазных націоналістів, а так за головных представителів становили Петра Бабея, Василя Капішовского і іншых, котры зачали твердо просаджовати україньску лінію. Свої заміры хотіли мати і законно потверджены штатныма орґанами. Інтересне на тот час было, же Вілям Шірокі ся на адресу українізації высловив так: „О тім, хто кым мать быти вырішує сам чоловік, кідь хоче быти Русином, буде ним, а як хоче быти Українцьом, так ним буде. Насилництво в проблематіці народной орьєнтації не підпорую“. Тоты слова зазвучали на сполочнім засіданю партійных орґанів в 1952 р. В справі КВ КПС предложеній ЦВ КПС о сітуації розвитку україньского школства ся у 1952 р. конштатовало, же по ослободжіню неприятельскы засяговали буржуазны
націоналісты веджены Новомескым і Оттом, але і україньскыма з бывшой демократічной партії (Завацькый, Бобак), Клема на КНВ в Пряшові, школьскы іншпекторы Гамаш у Вранові, Гаєк в Бардейові, Лукаш в Собранцях. Тоты, поважованы за неприятелів (подля справы) шырили міджі Словаками і Українцями народны непокої і страшыли людей вывезіньом на Сібірь. Окалі, бывшый повіритель внутрішніх діл в Будапешті 31го юла 1946 р. выголосив, же ся рокує о выселіню україньского жытельства з выходу Словакії до Совєтьского союзу. Різны застрашуючі методы запричінили, же в 1950 р. при зрахованю людей ся многы записали словеньской народности. Повіритель школства Л. Новомескый не мав інтерес о розвиток наростаючого руського школства і робив натиск на Ш. Бунґаніча о переселіню Державной руськой ґімназії з Гуменного до гіршых просторів. Головна причіна была якась блудна ілузія, же ґімназія огрожує словацькы інтересы. Такый погляд быв презентованый і на засіданю Презідії ЦВ КПС (9.12.1948).
Цілена проба ліквідації школ на русиньскых селах Ліквідаційов школ на русиньскых селах ся заподівав Новомеского тайомник Отта, котрый собі давав предкладати тыжденны справы од окресных школьскых іншпекторів. В 1949 р. Повірительство школства і освіты нарядило тзв. комісіоналны записы в русиньскых селах, головно в окресах Собранці, Гуменне, Стара Любовня, Стропків, Бардейов, Ґіралтівці, в котрых ся подарило в 48 селах перевести школы з навчалным руськым языком на школы з навчалным словацькым языком. На основі комісіоналных записів ся мало зліквідовати 9 середніх і 75 народных школ, но на приказ В. Шірокого ся тот замір не подарило зреалізовати. По 1945 р. представителі УНРП припомянули, же старостливость о Українців на Словакії заоставать за економічным і сполоченьскым розвитком далшых частей на Словакії. ЦВ КПС приступив до рішіня тзв. україньского вопросу і повірив двох функціонарів з нашых рядів розробити план його рішіня. Авторами были Рогаль-Ільків, ґенералный секретарь УНРП а другый план спрацовав Ш. Бунґаніч, директор Державной руськой ґімназії в Гуменнім. В першім плані ся Рогаль-Ільків заподівав школьсков проблематіков, преферуючі пожадавкы членів УНРП завести повинну выуку україньского языка і жадав державны орґаны тот вопрос рішыти приятьом законів. За помочі законів пропоновав досягнути того, жебы было забеспечене далше єствованя україньскых школ. План ЦВ КПС быв предложеный 26-го новембра 1948 р.
Ч. 13 2015
▲▲ П. П. Ґойдіч: „Не єм Рус, не єм Українець, єм Русин, котрый ту хоче жыти і умерти."
Наша тема
iнфо РУСИН матурітный екзамен, но по двох місяцях перешли до Пряшова. Выбер до річной школы быв заміряный на сполягливых людей, будучіх учітелів і шырителів україньского школства. По матурі при Педаґоґічній школі в Пряшові были розміщены на окремы школы а покы хотіли здобыти одборну кваліфікацію учітеля 1.-4.річника, мусили по двох роках практікы робити доповнюючі екзамены з педаґоґікы. Многы з них стали одданыма учітелями, дакотры продовжовали в штудіу на высокій школі і здобыли кваліфікацію про річникы 5.-9. Учітелями на школі были Ф. Віцо, А. Латтова-Лещішінова і Й. Білільчак. Партійны орґаны і функціонарі проукраїньскых орґанізацій мали великый інтерес, жебы нове поколіня учітелів, походжіньом з рібітницькых і рольницькых родин, котры матуровали по 1948 р., поступно вымінили старшу ґенерацію, котру творили еміґранты і оптанты із СССР. В тім часі не были вітаны учітелі одхованы учітельсков академійов ґрекокатолицькой церькви, бо по єй заказаню не была довіра ани ку учітелям выхованых в церьковнім дусі. В школьскім році 1951/1952 было таке персоналне обсаджіня: матерьскы школы 15 кваліфікованых, 55 некваліфікованых, се-
редні школы 21 кваліфікованых, 228 некваліфікованых, ґімназі ї 14 кваліфікованых, 27 некваліфікованых, одборны школы 3 кваліфікованы,1 некваліфікованый. Вєдно было 233 учітелів кваліфікованых а 474 некваліфікованых (67 %).
Конштатації з партійных орґанів
матеріалів
В справі КВ КПС ся конштатовало, же учітельскы кадры будуть в 1952 р. доповнены сполягливыма абсолвентами з ПҐ в кількости 34, 30 абсолвентів ґімназії, приходом україньскых учітелів із словацькых школ і з іншых резортів. Споминали ту і значну кількость несполягливых учітелів, овпливненых носителями буржуазного націоналізму і бандеровцями. В краю їх нараховали 115 і в 1950 р. 10 з них было даных до выробы. У 1950 р. в русиньскых селах учіло 67 учітелів. Із школ з навчалным руськым языком было в 1950 р. 64 учітелів пропущеных (несполягливых) а з тых было в шк. р. 1951/52 знова приятых 16 учітелів. Про запроваджіня выукы україньского языка од шк.р. 1952/53 быв великый недостаток україньскых книжок і зато про
Другый план розробленый Ш. Бунґанічом не акцептовав пропозіції ґенералного секретаря і пропоновав, жебы карпаторуськый народ хосновав руськый язык або на основі своїх діалектів вытворив властный русиньскый літературный язык. Поважовав тот почін за недемократічный, жебы нашым людям силили прияти україньску назву, язык і културу. УНРП в школьскій і народній орьєнтації мала за ціль досягнути українізацію без участи нашых людей, а пропозіція Ш. Бунґаніча была проти того, як і векшына нашых жытелів. Было в нашых селах і таке, же наприклад в Грабскім, Снакові ці Колоніці родічі не хотіли свої діти пустити до школы, де ся мав учіти україньскый язык. Но застанці українізації ся не вздавали. Конференція КПС в 1951 р. на основі пожадавок укаїнізаторів рекомендовала завести на школы україньскый язык. Зачінаючі дньом 1-го септембра 1951 быв у вшыткых 1-ых класах народных школ як навчалный язык запровадженый україньскый язык, а потім поступно і до далшых річників і класів на вшыткых ступнях і сортах школ (на школах ся іщі учів і руськый язык). Але ани тото рішіня не поважовали за добре, бо вело до такой сітуації, же на єднім уроці ся учіло двоязычні, што знижовало освітні можности.
Курзы україньского языка про учітелів Учітелі, аж на пару вынятків, не знали україньскый язык а многы ани списовный руськый і словацькый. Так выникла потреба орґанізовати про учітелів курз україньского языка. В 1950 р. на такім курзі брало участь 36 учітелів у Свіднику а 70 учітелів у 1951 р. в Пряшові. 2-місячный курз быв орґанізованый в Ружбахах про 33 учітелів. Через літні вакації в 1952 р. ся плановав курз україньского языка про 300 учітелів. Окрім курзів, была при Державній руській ґімназії в Гуменнім в школьскім році 1952/1953 зряджена єднорічна школа, в котрій брало участь 30 дівчат і 38 хлопців, векшынов абсолвенты міщаньскых школ. По річнім штудіу робили
7
▲▲ Документ о абсолвованю 8-річной школы з 1938 року.
8
Наша тема
iнфо РУСИН
Ч. 13 2015 зета, котрый выходив в руськім языку, од 1-го септембра 1952 р. выходив по україньскы.
Ґенерація нашых людей за П. П. Ґойдіча
▲▲ Двоязычне свідительство з 1928 року.
вшыткы народны школы были основны учебникы в руськім языку (недостаток авторів на україньскы учебникы) а єствуючі друкарні не стигали выдавати про школы україньскы учебникы. Поміч на доданя учебників очековали од СССР. КВ КПС конштатовав, же україньскы учітелі не мають з чого штудовати і учіти ся україньскый язык, бо в книгкупецтві „Советская книґа“ ся находять лем руськы книжкы. Справа указує і на плану сітуацію школьскых будинків і бываня про учітелів. Скоро 119 класів по 1945 р. ся находило в невластных просторах. В другій світовій войні было міцно пошкодженых 215 школьскых будинків, зато было выбудовано 52 деревяных павілонів. Справа про презідію ЦВ КПС была предложена презідійов КВ КПС 16-го мая 1952 р. в Пряшові під назвов „Справа о недостатках в роботі міджі україньскым робочім людом“. Додаток ку справі быв спрацованый 21-го юна 1952. Сполочне засіданя презідії ЦВ і КВ КПС ся одбыло 28го юна 1952 р. і брало до увагы пожадавкы представителів УНРП. Рекомендовали доповнити педаґоґів і зарядити, жебы учітелі про україньскы школы, котры учать на
словацькых школах, были даны назад на україньскы школы. Што до персоналного обсаджіня україньскых школ, мали ся сістематічно ліквідовати „неприятельскы елементы“, выдавати україньскы учебникы, школити учітелів в україньскім языку, зрядити кружкы україньского языка при окресных і крайскых педаґоґічных зборах, доповнити учітельскы і школьскы бібліотекы україньсков літературов... Зато, же многым україньскым учітелям не быв ясный вопрос україньской народности і языка, пропоновали зорґанізовати в Пряшові актів вшыткых україньскых учітелів, на котрім мала быти накреслена конкретніша лінія будованя україньского школства і сістематічне запроваджіня україньского языка до школ в шк.р. 1952/1953. Про посилніня учітельскых кадрів выслати холем 30 україньскых учітелів на 1-2 річны педаґоґічны інштітуты до Ужгороду або Києва. З цільом выхованя новых учітелів зарядити, жебы Педаґоґічна факулта в Кошыцях была переселена до Пряшова, жадали зрядити катедру україньского языка, де мали чітати лекції україньскы професоры із СССР. Нарядили, жебы часопис про дітей – Пионерская га-
При аналізі школства в русиньскых селах в 1945-1960 роках выникли такы основны вопросы: Што мало вплив на розвиток школ з навчаньом руського языка по 1945 році, чом зачав силеный і недемократічный процес українізації Русинів по 1945 р. і чом заникли україньскы школы по 1960 році. На основі проштудованых матеріалів з рішіня Презідії ЦВ і КВ КПС у Пряшові зачатком 50-ых років мі выходить така одповідь: На Словакії по вынику ЧСР перевладала руська орьєнтація іщі з часів першой етапы народного возроджіня Русинів, котру зачали русиньскы будителі А. Духновіч, А. Добряньскый, Ю. Ставровскый-Попрадов, А. Павловіч і далшы, погляды котрых собі присвоїло і русиньске жытельство. Період 30-ых років 20-го ст., заслугов ґрекокатолицькой церькви, выростала в русиньскых школах учітельска інтеліґенція, котра ся заслужыла о розвиток школ і русиньской културы по нашых селах. У 1936-1937 роках держава поволила зміну выукы із словацького на руськый язык в 59 основных школах і на 43 школах поволила запроваджіня руського языка (3 урокы за тыждень). В 1937 році, кідь ся рішало о словацькім уряднім языку і проблематіці народной ідентічности Русинів, дістала ся на першый план і вызначна особа той добы – ґрекокатолицькый єпіскоп П. П. Ґойдіч, котрый выголосив: „Не єм Рус, не єм Українець, єм Русин, котрый ту хоче жыти і умерти. Мойов намагов є досягнути про свій русиньскый народ покій, културу і господарьскый розвиток...“ Його віра, вірность і служба русиньскому народу перевышыла граніцю обычайного ґеройства. В 30-ых роках Пряшівска єпархія справовала 259 людовых школ, до котрых ходило 19.640 школярів. П. П. Ґойдіч зробив велику і заслужну роботу про розвиток школства і културы Русинів. Його намагу підпоровали і далшы вызначны люде русиньского роду, як напр. А. Фарініч, Ш. Бунґаніч, Ш. Варзалі, Й. Боцко, І. Ваврінчік і іншы. Ґенерація выхована в тых школах была добров ґаранційов піднесіня духовного і народного усвідомліня Русинів. Тота ґенерація одушевнено продовжовала в повніню одказу нашых народных будителів. Тісячі Русинів з цілого реґіону по 1945 р. брало участь на Днях руськой културы на різных місцях выходной Словакії, де на повный голос давали наяво радость з того, же будучі рокы принесуть Русинам повноцінный розвиток, як з матеріалного, так духовного і народного боку. Таку надію їм ґарантовала і слобода по другій світовій войні.
Конець різных назв русиньской народности По 1950 р. з ініціатівы УНРП і ґрупы 10 представителів масовополітічных орґанізацій зачав процес гляданя „неприятелів“ і сімпатізантів україньского буржуазного націоналізму і у своїх рядах. Довге перевірьованя, контролі многых функціонарів і їх обвиньованя за недостаткы розвоя нашого краю довели до того, же были да-
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Наша тема
9
кількораз зреалізованы сполочны засіданя ЦВ з КВ КПС, котрых выслідком было дорішыти народну орьєнтацію Русинів, котра была і проти волі самых Русинів. Сердце і чутя Русина было другорядне, основна была лінія УНРП, котра змінила вшытко русиньске на україньске. До важных змін в партійных орґанах дішло в роках 19521953 што до народной орьєнтації русиньского жытельства. Была і така сітуація, же єден з делеґатів на крайскій конференції КПС в 1950 р. повів: „Пять років по войні а мы не знаме ці сьме Русы, Українці або Русины“. На засіданю ЦВ і КВ КПС 28-го юна 1952 р. было вырішено скінчіти з різныма назвами русиньской народности. Было прияте узнесіня о будованю україньскых школ, а запроваджіня україньского навчалного языка до вшыткых школ на русиньскых селах стало фундаментом про переход на україньску народну орьєнтацію Русинів на Словакії. Тото узнесіня окрім функціонарів бывшой УНРП і КСУТ, Русины на Словакії не прияли і поважовали го за недемократічный і директівный документ реалізованый проти їх волі. Народны інтересы Русинів ся рішыли адміністратівным способом на шкоду розвитку русиньской народности, бо Русины з українізаційов не были згодны. Ку часточному одмяку дішло приятьом уставного закона ЧССР ч.144/1968, кідь могла знова фунґовати ґрекокатолицька церьков.
Жывы ся дожыли, мертвы з надійов умерли... По 1989 р. Русинам світла нова надія і в 1990 р. їм была принавернута русиньска народность, котра была узнана і державов. А так ся дакотры іщі жывы Русины дожыли свого давного сна, але многы з тов надійов умерли. А што остало з українізації? Остали лем 3 школы з україньскым навчалным языком, з тым, же окрім україньского языка, остатні предметы ся діти учать по словацькы (Удол, Орябина і Пряшів). ОШ в Удолі і Орябині в шк.р. 1993/1994 із 175 школярів собі лем 28 записало україньску народность, што свідчіть о тім, же силена українізація не принесла желаный ефект, хоць з боку проукраїньскых функціонарів быв міцный політічный натиск і на родічів дітей, жебы свої діти посылали до україньской школы. Докінця было і таке, же котрый родіч не дав свої діти до україньской школы, быв означеный за запроданця і за політічно несполягливого чоловіка. З того лоґічно выпливало, же лем україньска школа была добра і покрокова. Неспокійность ся тягала аж до 1960 року, кідь на основі скарг многых родічів одосланых на ЦВ КПС. На робочім актіві функціонарь ЦВ КПС з Пряшівского края на скаргы родічів реаґовав так, же о тім, до котрой школы бы мала дітина ходити, мать рішыти родіч. Наслідком того зачінаючі роком 1961-1962 приходили стовкы жадостей на ОНВ од містных орґанів о зміну навчалного языка. Поступно доходило до того, же по 1989 много сел пожадало о зрушіня україньской школы. Треба додати, же в часі переселіня Русинів з ЧСР до СССР, подля договору міджі владами тых держав, 1-го юла 1946 р. дішло до великого помыліня назвы народности. В договорі было становлено, же переселіня ся дотулять людей україньской народности, а на нашых селах жыли лем жытелі русиньской народности, і ту требало переродити Русина на Українця.
▲▲ Двоязычне свідительство з 1930 року.
Жытель ЧСР русиньской народности при своїм рішіню переселіня не мав в документі написану україньску народность, тоту му написали такой по перекрочіню нашой граніці. І тот факт належав до тактічных маневрів українізації нашого жытельства.
Треба повісти, же старостливость о русиньску народностну меншыну і розвиток школста і културы по 1945 році была на КВ КПС і КНВ в Пряшові і на політічній орґанізації КСУТ, котрый в повній мірі продовжовав в силеній українізації Русинів на Словакії. А на жаль у тім прямованю продовжує і його наслідник Союз Русинів-Українців СР і днесь. Мушу із жальом конштатовати, же і в сучасности є решпектованый документ з першого засіданя УНРП із 1-го марца 1945 р., кідь на пропозіцію председы В. Карамана было прияте рішіня, же на Словакії єствують лем Українці. В. Караман рекомендовав, жебы ся выдумана народность называла україньско-руська. Тота пропозіція по 1990 році мать подобу в назві Русин-Українець або Українець-Русин. Ани наша теперішня влада не зробила прінціпіалный крок в смыслі Уставы СР,
ст.12, ба наопак, неєствуючу народность і єй актівности фінанцує з державного розрахунку. Такым почіном ся вздала одповідности за нормалный розвиток народной културы і економічно-сполоченьской области. Хочу звыразнити, же розвиток старостливости о Русинів на Словакії, што до силеного процесу українізації Русинів, до значной міры овпливнили нелем еміґранты з Україны, котры пришли по 1945 р., а в непосліднім ряді і членове Орґанізації україньскых націоналістів, котра была основана в 1920 р. у Празі і котра мала за влады Т. Ґ. Масаріка вытворены добры условя на шыріня своїх інтересів в бывшій ЧСР. Єй орґанізації, як в Празі, так в Подєбрадах за державны фінанції розвивали свою націоналістічну політіку. Многы основателі УНРП перед єй выником діяли на Підкарпатьскій Руси а В. Караман, єй председа, быв і в орґанах Аґустіна Волошіна, котрый быв єдноденным презідентом Карпатьской україны (15.3.1939). Діятельство УНРП 1951-ым роком заникло, но і наперек тому українізація Русинів у нас продовжує надале, а то дякуючі функціонарям СРУСР.
10
Карпатьска Русь
Гаврош означать русиньскый проґрам за сепаратістічный 13-го авґуста 2015 р. была на інтернетовім сайті Радіа Свобода – його україньской редакції, в рамках рубрікы „Точка зору“ публікована далша статя Олександра Гавроша, котрый вже нераз у своїх коментарях выступав проти Русинам.
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Нова книжка про діти З выдавництва Академії русиньской културы Словеньской репулікы в тых днях вышла нова книжка русиньскых загадок під назвов Здогадай, школярику в авторстві Юрка Харитуна. ак, -пем-
85-та річніця народжіня Ярослава Поляньского 15-го авґуста минуло 85 років од народжіня выдатного етноґрафа, діріґента, композітора і аніматора културы – Ярослава Поляньского. Даміян Трохановскый, шефредактор lem.fm
Петро Медвідь
▲▲ Віктор Балога.
В його найновшій статі під назвов „Хто руйнує мир на Закарпатті“ занимать ся Гаврош особов Віктора Балогы і його політічнов партійов „Єдиний центр“. Автор атакує силного закарпатьского політіка, котрый головно по остатніх змінах в ряджіню Закарпатьской области, котры настолив Київ, в рамках якых презідент Україны Петро Порошенко выменовав за голову Закарпатьской областной державной адміністрації Генадія Москаля – вызначного опонента Балогы, зачав білбордами робити кампань проти Київскым властям. В кампані ся у нього крітікують такы речіня, як же централна влада выступила проти Закарпатю, ці же влада руйнує мір на Закарпатю. Гаврош рахує вшыткы перепоїня Балогы і його родины на містну і централну політку і означує то за клан Балогы. Інтересніше є, же автор знова не забыв до той справы залучіти і Русинів. Як пише, хоць Балога одмогать ся од сепаратізму, його „команда“ свого часу протисла, цітую, „абсурдне“ рішіня областной рады о вызнаню Русинів окремым народом, што подля Гавроша не має жадной юрідічной силы. Тоты самы люди, як Гаврош пише, дотягли до областной телевізії (телеканал Тиса, позн. редакції) „сепаратістічный проґрам“ Русиньска родина, яка подля слов Гавроша рекламує лідрів „політічного русинства, котры пошырюють українофобію на Закарпаті“. Радіо Свобода стабілно припущать на свій сайт статі Олександра Гавроша і далшых авторів, котры пишуть неправды на Русинів, котры Русинів означують за сепаратістів, выдуманый „політічный“ народ і пошырюють русинофобію. На тото была вже звернута і увага Америцького конґресу, котрый радіо фінанцує, но дотеперь без ефекту. Проґрам, о котрім пише Олександер Гаврош, під назов Русиньска родина, є традічный народностный маґазін, котрый давать простор русиньскым културным подіям, русиньскым културным і общественным діятелям, писателям, русиньскій історії ітд. Проґрам ниґда не служыв на пошырьованя українофобії, а інтересує ся жывотом Русинів.
Знамый русиньскый поет Юрко Харитун быв за свою дотеперішню творчість оціненый уж трьома преміями – Меджінароднов Премійов Александра Духновіча од Карпато-русиньского центра в Америці і Премійов Александра Павловіча, котру му уж двараз уділив Літературный фонд у Братіславі. Харитун перед вступом до літературы ся інтересовав збераньом фолклору про дітей: колысковых співанок, гаданок, гер ітд. До русиньской літературы вступив збірков віршів Гуслі з явора, котра вышла у 1995 р. Його поетічны збіркы суть наповнены жальом і наріканьом поета над одорваньом од родного краю – Стариньской долины, котра была выселена з причіны будованя водной програды. Здогадай, школярику – то перша книжка автора присвячена дітям. Книжка є повна ілустрацій малярькы русиньского походжіня Анны Ґайовой, котра уж ілустровала наприклад і русиньскы учебникы про основны школы.
Ярослав Поляньскый народив ся 15. авґуста 1930 р. в лемківскым селі Поляны коло Криниці (западна Лемковина). В 1947 р., як векшына Русинів, котры зістали на Лемковині, вєдно з родічами быв выселений на западны теріторії Польщі в рамках Акції „Вісла“. По скінчіню в 1954 р. педаґоґічного ліцею і музичной школы, од 1956 р. вчіть музикы в школах Зеленогірщіны і уж тогды записує од Лемків вельо пісень і веде першы лемківскы хоры. Пак зачінать науку в Музичній академіі Ф. Шопена у Варшаві, котру кінчіть в 1964 р. маґістерсков дісертаційов під наголовком Характерістіка лемківской пісні. Жытя Ярослава Поляньского припало на трудный про Лемків період, коли то културна діяльность могла проходити лем під контрольов україньскых орґанізацій, акцептованых тогды комуністічныма властями, зато бівшість його професіонaлной музичной карьєры одбывать ся через веджіня україньскых хорів, але і до їх репертоару вводить вельо русиньскых співанок, котрых у своїм жывоті обробив і записав (вєдно з варіантами) около 5000. Найвекшы успіхы як діріґент здобывав з основаным з 1972 р. мужскым хором „Журавлі“, котрый діяв під крылами „Україньского Соспільно-Культурального Товариства“, але по 11-ох роках веджіня і вынесіню на найвысшый музичный рівень, в неприємных обставинах зо стороны „верхушкы“, перестав го діріґовати. Потім вів іщі церьковны і іншы хоры. Ярослав Поляньскый быв многораз нагороджованый різныма преміями, м. ін. в 1966 р. Міністерством културы, котре признало му званя „Заслуженый діяч културы“. Вмер 15-го марця 1994 р. в Отвоцку коло Варшавы і там є похованый.
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
ІСТОРІЧНЫЙ КАЛЕНДАРЬ
16-го авґуста року 1900 в Крайній Порубці народив ся Штефан Макара. Быв то учітель. Штудовав на Учітельскій семінарії в Пряшові, учів в Борові, Габурі, Воліці, быв школьскым іншпектором, председом Окресного народного выбору в Міджілабірцях, быв секретарьом Союзу руськых учітелів. -тлВ 1940-ім році дістав кваліфікацію учітеля про польногосподарьскы школы, так отворив їх у Воліці і Нижній Полянці. Тоты школы в нашім краї были потрібны, але і популарны. Окрем того учітель Штефан Макара писав до новинок і часописів, якы втогды выходили перед українізаційов, были то: Народная ґазета, Русскоє слово, Русская земля і Русский православный вестник. Умер в Гуменнім 9-го септембра 1981. 19-го авґуста 1925-го року в Нижнім Мирошові народив ся Петро Брудняк. Быв то діпломат. Середню педаґоґічну школу скінчів в Пряшові, Філозофічну факулту Універзіты Коменьского в Братіславі. Робив в канцеларії уповноваженого Словацькой народной рады,
потім учів у Высшій технічній школі. Од 1957го року быв у діпломатічных службах у Варшаві, в Софії, як высланець в Анкарі і од 1978-го року аж до смерти робив як ведучій одділіня політічных інформацій Міністерства загранічных справ ЧССР. Умер в апрілю 1981 в Празі. При ґрекокатольцькім катедралнім храмі св. Іоанна Крестителя в Пряшові в 1885-ім році, значіть перед 130-ма роками быв заснованый Мішаный співацькый хор. Засновав го композітор Шаш, котрый тот хор вів аж до 1901-го року. Далшыма діріґентами были: Іоан Кизак, П. Петрик, Антон Подгаєцькый, І. Седлак, Ю. Бобак. Од 1950-го року і в далшых 18-ох роках хор не співав, бо не было Ґрекокатолицькой церькви. Обнова настала в авґусті 1968. Хор зачав діріґовати Г. Мірошай, далше Ф. Шестак. Ре-
Із нашой історії
11
пертоар хору мать выше 170 співів выходного обряду. І села мають свою історію і округлы народенины. Новоселіця в окресі Снина ся першый раз в документах споминала в 1630ім році, значіть перед 385 роками. Была частьов Гуменьского панства. В 17-ім сторічі єй властником была родина Чакійова, у 18-ім родина Сірмайова, в 19-ім Лобковічова. В 1715-ім році ту было 9 хыж з людми і 5 порожніх і млин. Але уж в 1787-ім році ту было 57 хыж, жытелі ґаздовали і робили в лісах, до першой світовой войны ту была узкоколяйка. Село у першій світовій войні выгоріло, в часі другой світовой войны было заяте мадярьскым войском, в 1944-ім році при освободжованю загынуло ту 14 людей, в 1946-ім році терорісты застрілили ту троє людей а 19 людей умерло на тіфус. По войні много із жытелів Новоселіці пішло за роботов на Чехы а в 1947-ім році на Україну оптовало 16 родин. Стару памятку з 18-го сторічя – деревяну церьков, перевезли до Гуменьского сканзену, но люди выбудовали собі камяну. Днесь є то село модерне, нове, є ту много акцій і стрічі турістів, бо доокола народный парк Стужіця, праліс і граніця трьох републик.
Підданство на Маковіці
Часто в нашых історічных темах споминаме Маковіцьке панство – домінію. Быв то великый реґіон, до угорьского парламенту кандідовав за нього і Адолф Добряньскый, быв зволеный. Пановали ту богаты родины i люди, што ту жыли, свойов роботов, данями, вшелеякыма выробками тых властників мусили кормити. То было підданство, яке панству помагало здерати людей як хотіло. Што приказав пан, то платило. Маковіцьке панство формовало ся в ранім середньовіку. З назвами сел і осад, хотарів стрічаме ся уж в 12-ім і 13-ім сторічу. Є ясне, же тоты осады были там уж довше, лем не были зареґістрованы на писмі. Аж кідь панство хотіло свій маєток означіти і подля закона о пару років вырубати на людей податкы – дань, мусило мати вызначены граніці, бо інакше была біда зо сусідами. Теодозія Латтова В 14-ім і 15-ім сторічу зачала ся пастырьска колонізація, котра в пару навалах піднимала ся до підгірьскых і гірьскых районів. Валаська колонізація мала тыж вплив на соціално-економічный розвой Маковіці, подібно на далшы словацькы краї аж до Моравы. Валаська колонізація была характеріс▲▲ Адолф Добряньскый. тічна і тым, же в северовыходній области теперішньой Словакії вытворила ся смуга домашньой етнічной ґрупы – Рутены – Русины. В 15-ім сторічу в роках 1415 аж 1427 Маковіця мала 65 осад. Міджі нима была і Прикра. Писав о ній родак Михал Блыха. В року 1600 ту были лем 4 підданьскы дворы, но в року 1788 ту жыло уж 198 вірників, 12 родин і 11 домів. Хто пришов ту жыти, або хто одышов, охабив за собов назву части хотаря, котру очістив од кряків і ліса, выкорчовав і мав поле, луку, пасвиско. Быв властником того фалатка земли і зохабив єй назву як: Мигалів грун, Парадова пасіка, Жугрів, Русинів, Куртякова яма, Бодруджалик, Волошынів, Грінкова млака, Жыдів кут, Бзениска, Штурачкова долинка,
Цапова яма, Фецканина яма, Демковы гряды, Петрочкова папортина, Ґундзиканина загорода і далшы. Так знаме, якы мена в тім селі были, хто ту жыв і потомкы можуть знати дашто о своїх предках. В тых назвах є много одповідей, котры люди части хотаря властнили, што там садили, сіяли, як бывали, де ся забавляли. В Прикрій наприклад є Плясканка, то є місто, де ся жытелі з валалу і околіці сходили на танці, на музику, на ославы. Є то місце за школов, за сучасным літнім купаліском аж ку краю ліса Пожариска. А з выходу аж ку касарні. На зачатку 17-го сторіча быв ту шолтыс Бліганєц, писано по мадярьскы, то є Блыханіч, молодый Блыха. Підданьскы повинности не мусили быти лем роботы, але і шындлі, деревяны мискы на паньскый двір, таніры, сяговина, бочкы, ведра, скоркы з кун – тото мали за повинность люди в Прикрій, Сухій, Бодруджалі, Крайній Поляні, Крайній Быстрій, Великій і Малій Дрічній, Нижнім Комарнику і в далшых селах. Пан Склярьскый тыж платив податкы, він на паньскый двір мав додавати скло і скляняны выробкы – фляшкы, погарикы і свічникы. Підданьскы повинности ся кінцьом 17-го і зачатком 18-го сторіча звышовали а то наслідком Ракоційового повстаня. Окрем вшыткого підданый люд мав повинность робити на паньскім 3 дні в тыждні – гній возити, орати, косити, зважати сіно і так далше. На Маковіцькім панстві кінцьом 17-го і зачатком 18-го сторіча, залежно од властників, розвивали ся нелем ґаздівскы, маїрьскы формы господарьства на полях і в лісах . Были ту уж выбудованы водны пилы, фабричкы на выробу папіря, шындлів, палили угля а была ту і выроба
▲▲ Ірмолоґіон Югасевіча.
скла. На тото требало добре тверде дерево – букове, воду і кремінь. Также скларні отворили там, де быв тот матеріал, напр. в околіці Бардейова в Стебницькій Гуті, Лівовскій Гуті, Гервартові а в піддукляньскій области в Прикрій і Шарбові. Скларня в Шарбові заникла в 1857-ім році а в Прикрій была до Першой світовой войны. Гута стояла за Прикров в локаліті Добры Потокы. Ту стояв і дім властника гуты Склярьского, котрого мено в списку жытелів Прикрой є записане в році 1773. Пан Склярьскый додавав скляны выробкы нелем на паньскый двір, але і продавав в Коросні, Саноку, Риманові і на домашніх ярмарках. Склярьскый быв найвекшым фундатором при будовані деревяной церькви, котру в Прикрій поставли в 1775-ім році. Його сын Іван Склярьскый-Югасевіч штудовав у Львові за кантора – учітеля – півцоучітеля і історія го записала як талентованого чоловіка, што переписав много церьковных книг і інтересовав ся історійов Русинів. Єден його руков переписаный Ірмолоґіон із 1809-го року бы мав быти в Камюнці, далшый є в книжніці Карловой універзіты в Празі. Суть то цінны памяткы. Кідь споминаме хотарі і земли коло Прикрой, так найвекшу часть лісів і земель ту мала родина ґрофа Сірмая а од 1866-го року і родина русиньского будителя, політіка ґрофа Адолфа Добряньского. Він властнив і земли в Чертіжнім, Габурі, Дрічній, Сухій і інде. Як умер в Інсбруку, поховали го в 1901-ім році в Чертіжнім а його земли наказав туньо продати людям з околіці.
12
Погляды
Ч. 13 2015
iнфо РУСИН
Нормалный Андрій Зо сполупрацовничков єм на зачатку місяця бісідовав о тім, якы особности до єдной рубрікы, котру вєдно робиме штотыждень, приготовиме на місяць авґуст. Спомянула єдно мено з тым, же такой доповіла: „Лем не знам, бо она ся зясь аж так не актівізовала в русиньскім русі.“ Повів єм, „но была наша.“ Петро Медвідь В остатніх роках єм ся вельо раз стрітнув з тым, же ся о дакім бісідовало: „Но але што він зробив про русиньскый рух?“ Під тым вопросом треба розуміти то, же як вельо ся тота особа анґажовала в русиньскых орґанізаціях, найліпше, кідь лем в тій єдній, найліпшій, кілько акцій, подій зробила, найліпше фестівалів ітд. Даколи мам чутя, як кібы хтось увірив, же сьме много міліоновым величезным народом, котрый має талантів до блуду і веце і нашы особности собі можеме выберати, повісти, хто досправды є особность, покля ся актівізовав, і хто не є, покля ся не актівізовав в орґанізаціях. Но просто як з планого фіґля. В першім ряді собі мусиме усвідомити, же другого Духновіча, Попрадова, ці Павловіча чекати не треба. Час народных будителів минув давно, так як минув час такых будителів у іншых народів. Навеце, они не встали єдного рана з постелі і не повіли собі, же ідуть робити будителів. Они лем просто робили про благо на рода тото, што їм уможнила їх освіта, їх таланты і тоты таланты ▲▲ Енді з мамов Ульов. розвивали далше. Гей, быв то час, зароснутій травов і без косы, Русины поколи будили ся народы на нашых теріточали своє нове возроджіня по роках свого ріях і зато як раз така робота і така форофіціалного неіснованя. Лем дякуючі тым ма роботы была потрібна. Но оґанізації, орґанізаціям, лем дякуючі тым людям общества, не выникали на то, жебы там втогды, справы рушали ся і днесь жнеме хтось міг робити будителів, але они коло переписів населеня позітівны успіхы выникли дякуючі тым будителям, жебы в державах, де ся перепис населіня не через тоты общества они могли пересувать як демон, жебы не были пошырьовати свою роботу, бо втогды інрезултаты такы, якы не хочеме. шой фомрмы і средств, окрім обществ, Но і так повторям скорше спомянуте: шкіл, чітальнь, ани не было. днесь не можеме чекати будителя в смыслі Так само было зновузаснованя старых, такых великанів, якы были в 19-тім століці основаня новых орґанізацій, потрібне тю і дозволю собі твердити, же новых ани по 1989 році, коли на зеленій луці, навеце не треба, бо будителі вже сповнили свою
народ. Докінця бы то было марнотрачіня потенціалом, котрый в нашых людях, і кідь неактівных в орґанізаціях, є. І головно, днесь фунґують і іншы средства, інша комунікація, котрыма можеме нашых людей навернути ку коріням. Єдным зо средств може быти і така, може про дакого банална, гордость. 6-го авґуста быв день народжіня Енді Варгола. Кідь ся у 1928 році русиньскым еміґрантам в Америці народив малый Андрій, пізніше часто хворе хлопчіско, котре собі коротило на постелі час тым, же мальовало, нихто не міг знати, же раз буде як раз Енді Варгол значков, на котру будуть Русины на цілім світі горды. Варгол быв єднов із твари кампані, яка проходила перед переписом населіня на Словакії і думам собі, же і дякуючі Варголови, пропаґованьом того, же і він быв Русин, і не бранило му то быти успішным, докінця світознамым, сьме доказали підпхопити молодшу ґенерацію, котра ся зачала ку Русинам голосити, а на другім боці, „поінформовали“ сьме майоріту на Словакії, же тот, котрого собі она приписує за свій експортный артікел, не є Словак, а наш Русин. Іти на Варгола метром, якый ся зачав хосновати внутрі нашых орґанізацій, бы єм днесь міг повісти: І што? Писати о нім? Актівізовав ся даколи в нашых орґанізаціях? Ніт. То значіть – не писати. Лемже оно то не фунґує метром нашых орґанізацій. Не все є потрібне і не од вшыткых ся жадать, жебы были актівныма в орґанізаціях. Важне є дашто інше. Енді Варгол, быв просто нормалный Андрій. Андрій, котрый дома чув русиньску бісіду. Котров комуніковав зо свойов мамов. Андрій, котрому родина дала нагоду розвивати свій талант, то, в чім быв добрый, і він то робив. Робив то найліпше як міг. Не быв жадным актівным членом жадной нашой орґанізації, не знав сі ани представити одкыль то властно походить, но тото, што видів дома, іконы, святы образы, народны мотівы, овпливнили і його ранну творчость і быв то чоловік, котрый розвивав тото, што му было дано. І тото многораз стачіть. Даколи не треба вельо. Стачіть утримовати дома з дітми свій язык, передати їм тото, што было передано нам і головно розвивати талант. Робити то, в чім сьме ся на тім світі нашли. І робити то штонайліпше. І тото саме уможнити своїм дітям. А і без актівіты в деякых орґанізаціях ся раз може стати то, же мій народ ся ку мі приголосить, приголосить з гордостьов, же докінця можу быти тот, хто ословить далшу ґенерацію людей, жебы голосили ся ку своїм коріням. Просто, даколи стачіть быти „нормалный Андрій“.
vlády SR - program Kultúra
задачу і роль, кідь нас народно і політічно одокремили і народно усвідомили. І днесь ани не є потрібне, жебы сьме честовали лем людей, котры в даякых орґанізаціях актівізують ся, навеце кідь многым може іти лем о добры грошы з ґрантів, а не о
národnostných menšín 2015.
IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Štefániková 18, Humenné, dátum vydania periodickej tlače: 18. augusta 2015
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu
Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková. Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Štefánikova 18, 066 01, Humenné. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode s povereným vedením redakcie na adrese sídla ROS v Humennom. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame! Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme. Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov! Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme. Info Rusín je distribuovaný aj do novinových stánkov prostredníctvom MEDIAPRESS Poprad, spol. s r.o. (okresy: Stará Ľubovňa, Poprad, Levoča, Kežmarok, Spišská Nová Ves) a KAPA DAB Prešov, spol. s r. o. (okresy: Prešov, Bardejov, Humenné, Medzilaborce, Sabinov, Snina, Stropkov, Svidník, Vranov n/T.).
Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Štefánikova 18 066 01 Humenné RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník