Людина і світ професій
Мета:
виховання в учнів ставлення до себе як суб’єктів майбутнього профільного навчання, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізація процесів самопізнання, самооцінки та актуалізація потреби у самовдосконаленні; формування системи знань про зміст та структуру світу професій, умінь самостійно аналізувати вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці та специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією; ознайомлення зі способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень щодо вибору майбутнього профілю навчання, забезпечення їх практичним досвідом пошуку потрібної інформації для розроблення або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії.
Життя
постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, в школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих. І в основі вибору кожного з нас свої критерії, своє уявлення про добро і зло, честь і безчестя, правду і кривду.
У
кожної людини є свобода вибору. Вибір існує щоденно, щохвилини. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками. Зробити крок чи не робити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Подолати чи відступити? Так чи ні? Куди піти вчитися? Як жити? Що робити?
Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, - одна з умов відчуття життєвої повноцінності. Прагнення «знайти себе», стати «самим собою», індивідуальністю – неодмінна ознака юності.
Своє
майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Обираючи професію, стараємося зважити всі «за» і «проти» того чи іншого заняття, що приваблює, «приміряти його на себе».
Вибір
професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати. Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.
Професійне самовизначення тривалий і динамічний процес узгодження особистістю суперечності між власними можливостями і бажаннями та попитом ринку праці на рівень і якість фахівців.
Стадії професійного самовизначення
1.
Недостовірна інформація
Більшість молодих людей, які розмірковують про подальші освітні плани або про працевлаштування, взагалі дуже мало поінформовані про те, які бувають професії і, й чим займаються їхні представники. Сутність не в назві професії, а в тому, що саме і в яких умовах потрібно буде робити. Важливо замислитися ще й над такими питаннями: які вимоги професія висуває до здібностей людини та які протипоказання має; який рівень підготовки потрібен для оволодіння нею; де її можна здобути; чи надає вона перспективи кар’єрного росту та з чим саме вони пов’язані, чи затребувана професія на ринку праці.
2. Орієнтація на престижність і прибутковість
По-перше, оплачується не професія, а посада, тобто виконання конкретних функцій у тій або іншій організації. Звісно, потенційний рівень прибутковості в різних сферах діяльності різниться, але річ, насамперед, не в професії як такій, а в місці роботи людини, її статусі, рівні майстерності, балансі попиту та пропозиції на ринку праці. По-друге, ті професії, що сприймаються як престижні, насправді далеко не обов’язково найприбутковіші. Адже тих, хто бажає їх здобути, зазвичай виявляється набагато більше, ніж потрібно. Крім того, саме поняття “престижність” досить відносне: воно залежить від кола спілкування і швидко змінюється.
3.Професія=навчальний предмет
Поширена омана школярів, а часом і студентів, полягає в міркуванні за принципом: “подобається література, то буду літератором”. Можна бути редактором, коректором, викладачем мови та літератури, перекладачем, науковим співробітником в галузі філології й т. д. Це різні професії, і діяльність їхніх представників не дуже схожа на ту, яку виконують школярі на уроках літератури.
4.Перенесення ставлення до людини на професію Якщо
нам подобається або не подобається конкретна людина, це ніякою мірою не є характеристикою її спеціальності й не свідчить про те, що й нам варто нею оволодіти (чи не оволодіти). Отже, висновок: “хороша людина” - це не професія.
5. Вибір професії «за компанію» За
цією позицією стоїть відхід від особистої відповідальності за ухвалення рішення. Але іноді, до речі, такий вибір може виявитися успішним - адже в компанії найчастіше збираються люди, здатності й інтереси яких значною мірою збігаються. Однак це лише елемент везіння-невдачі, а не наслідок усвідомленого й осмисленого рішення.
5. Ігнорування власних здібностей та інтересів Робити
своєю професією доцільно те, що подобається і що добре виходить. Звичайно, це звучить банально, однак дуже часто на це не звертають уваги. Ще одна причина такої помилки - незнання власних здібностей та інтересів. Неможливо сказати, чи сподобається робота та чи буде вона добре виходити, не спробувавши себе в чомусь подібному.
6. Підміна вибору професії вибором рівня освіти Більш
виправданою є позиція, коли людина спочатку вирішує, чим би вона хотіла займатися, а потім розглядає можливі варіанти здобуття конкретної професії, а не виходить з бажання вчитися в певному місці або просто одержати вищу освіту як таку, не важливо, за якою спеціальністю.
7. Прислухання до думки некомпетентних людей
Обґрунтовано порекомендувати щось у такій серйозній сфері, як професійне самовизначення, можна тільки за умови збігу кількох моментів. А саме:
знання специфіки тих професій, про які йдеться, а також ситуації на ринку праці; знання індивідуально-психологічних особливостей того, хто робить вибір; розуміння сутності психологічних проблем, які виникають на різних етапах професійного самовизначення.
Зрозуміло, що обґрунтовано міркувати про це може або спеціально підготовлений професіонал (психолог, працівник служби зайнятості), або той, хто дуже добре знає вас і знає з власного досвіду про певну групу професій.
www.svitprof.wixsite.com/svit