«Ìåíі àæ ñòðàøíî, ÿê çãàäàþ îòó õàòèíó êðàé ñåëà...» Äèòèíñòâî ïîåòà

«Ìåí³ àæ ñòðàøíî, ÿê çãàäàþ îòó õàòèíó êðàé ñåëà...». Äèòèíñòâî ïîåòà

Íàðîäèâñÿ Ò. Øåâ÷åíêî â ñåëі Ìîðèíöÿõ íà ×åðêàùèíі 9 áåðåçíÿ 1814 ðî êó â êðіïàöüêіé ðîäèíі. Çãîäîì ðîäèíà ïåðåїõàëà â ñåëî Êèðèëіâêó. Ó âіöі 9 ðîêіâ âіí âòðàòèâ ìàòіð, ó 11 – áàòüêà. Äî 14 ðîêіâ æèâ ó ðîäè÷іâ, ÷óæèõ ëþäåé, ïàñ ÷åðåäó, íàìàãàâñÿ çíàéòè â÷èòåëÿ, àáè îïàíóâàòè ìèñòåöòâî ìàëþâàííÿ. Ó 14 ðîêіâ óçÿòèé äî ïàíñüêèõ ïî êîїâ, çãîäîì ñòàє êîçà÷êîì ó ìîëîäøîãî ïàíà Åíãåëüãàðäòà.

Öå ïðîñòî ïåðåëіê áіîãðàôі÷íèõ âіäîìîñòåé, à çà íèìè – ìàëåíüêèé îáäà ðîâàíèé õëîï÷èíà, ÿêèé äóìàâ, ùî íåáî òðèìàєòüñÿ íà âèñîêèõ çàëіçíèõ ñòîâïàõ.

Âіí íàâіòü õîäèâ їõ øóêàòè, áî äóæå âæå öіêàâî áóëî äіçíàòèñü, ÿê âîíè ïіäïèðàþòü íåáî. ßêі âîíè, âîðîòà, êóäè ñîíöå çàõîäèòü íà íі÷, ÿê êîðîâà â õëіâ? Òîäі éîãî ïðèâåçëè äîäîìó ÷óìàêè, áî íàäòî äàëåêî çàáðіâ äîïèòëèâèé Òàðàñ ó ïîøóêàõ êðàéíåáà...

Äóæå ðàíî ïîåò äіçíàâñÿ, ùî òàêå ñèðіòñüêà äîëÿ і «ëàñêà» ìà÷óõè. Êîëè її ñèí Ñòåïàíêî âêðàâ ó ìîñêàëÿ òðè ñðіáíèõ ìîíåòè, ïіäîçðà, çâіñíî, âïàëà íà Òàðàñà, і éîãî ñіêëè ðіçêàìè öіëèõ òðè äíі! Ëèøå çãîäîì ç’ÿñóâàëîñÿ, õòî ñïðàâæíіé çëîäіé.

Ïîìèðàþ÷è, áàòüêî ðîçóìіâ, ùî ç éîãî äðóãîþ äðóæèíîþ її íåðіäíі äіòè áóäóòü íåùàñëèâі. Òîìó ñïðîáóâàâ íàäіëèòè êîæíîãî áîäàé ÷è ìîñü çі ñâîãî çëèäåííîãî ìàéíà. À êîëè ÷åðãà äіéøëà äî ìàëîãî Òàðàñà, íåñïîäіâàíî ñêàçàâ: «Ñèíîâі Òàðàñó ç ìîãî õàçÿéñòâà íі÷îãî íå òðåáà; âіí íå áóäå àáèÿêèì ÷îëîâіêîì... Äëÿ éîãî ìîє íàñëіäñòâî àáî íі÷îãî íå áóäå çíà÷èòü, àáî íі÷îãî íå ïîìîæå...».

Хто ще з письменників у своїх творах розповідав про власних батьків?

Пригадайте, чи завжди в них наголошувалося на тому, що батьки досить добре знають своїх дітей, часто відчувають, що їх чекає в майбутньому.

Àëå êðàùå çà ñàìîãî ïîåòà íіõòî íå ðîçêàçàâ áè ïðî éîãî æèòòÿ, ïðî òå, ÿêèì ãіðêèì áóâ äëÿ íüîãî øìàòîê ñèðіòñüêîãî õëіáà. Òàê äîøêóëÿëî éîìó, ùî ìàòіð ùå «ìîëîäîþ ó ìîãèëó íóæäà òà ïðàöÿ ïîëîæèëà», ùî ìîëîäèì ïіøîâ іç æèòòÿ çãîðüîâàíèé òðóäіâíèê áàòüêî, ùî òÿæêà êðіïàöüêà äîëÿ ñóäèëàñÿ ñåñòðàì...

Пригадайте чи пошукайте в «Кобзарі» рядки, які Шевченко присвятив матері, батькові, сестрам.

À ïîòіì áóëè ðîêè ïîíåâіðÿíü. Ìà÷óõà «âèðÿäèëà» éîãî ïàñòè ÷åðå äó. Òàëàíîâèòèé õëîï÷èíà ìðіÿâ ìàëþâàòè. Òîìó é ïіøîâ ó÷è òèñü äî çëîãî і æîðñòîêîãî äÿêà, ìàëî íå ùîäíÿ áóâ áèòèé, à ïðîòå é çà òàêó íàóêó äÿ êóâàâ... Àëå íіõòî íå áðàâñÿ ïî-ñïðàâæíüîìó â÷èòè ìàëîãî êðіïàêà ìàëÿðñòâó – ïàíè Åíãåëüãàðäòè ïèëüíî áåðåãëè ñâîþ âëàñíіñòü...