Основи правознавства 9 клас Ремех 2022 by kreidaros

Тетяна Ремех, Олена Пометун

Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Літера ЛТД» 2022

Електронний додаток: http://www.e-litera.com.ua/osnovy-pravoznavstva-9-klas-2022/

Зміст ВСТУП § 1.

ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Розділ . ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА § 2.

ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА . . . . . . . . . . . . 12

§ 3.

ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

§ 4.

ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

§ 5.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

. Розділ ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 6.

ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

§ 7.

ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

§ 8.

ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . 42

§ 9.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

Розділ . ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ § 10. ЯК КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ, ГРОМАДЯН І СУСПІЛЬСТВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 § 11. ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА . . . . . . . . . . . . . . . . 57 § 12. ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 3

§ 13. ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 § 14. ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . 72 § 15. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН . . . . . . . . . 76

Розділ . НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН § 16. ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 § 17. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ. 88 § 18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ. . . . . . 93 § 19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 § 20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ . . . . . . . . . . . . . 107 § 21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ . . 114 § 22. ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 § 23. ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 § 24. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 § 25. ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 § 26. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА . . . . . . . 143 § 27. ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149 § 28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

Розділ . ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ § 29. ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161 § 30. ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ . . . . . . . . . . . . . 167 § 31. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ . . . . . . 173 ПІДСУМКОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ «ПРАВОВА ОБІЗНАНІСТЬ – ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177 4

Шановні друзі! Перед вами підручник із нового для вас предмета – основ правознавства. Більшість звичних форм нашої повсякденної поведінки передбачені й регламентовані правом, хоча ми і не задумуємося про це. Право виникло ще в давнину, упродовж довгого часу впливало на розвиток людства й нині відіграє важливу роль у житті держави, суспільства й кожної людини. Знання норм права, їх застосування й дотримання робить життя людини, спільнот, держави ефективним і безпечним. Протягом року ви поглиблюватимете знання про причини виникнення держави, її типи та форми, українську державу та її органи, про правові норми, галузі права та законодавство. Цей підручник з основ правознавства допоможе вам сформувати уявлення про право як засіб упорядкування суспільних відносин і вміння використовувати його у своєму житті. Ви зможете опанувати нові знання й розвинути багато корисних умінь і навичок, які знадобляться вам не тільки після закінчення освітнього закладу, а вже сьогодні. Для орієнтування у підручнику запропоновано рубрики, значки-символи та різні види шрифтів. 1

Піктограма 1 позначає завдання (запитання) до тексту, яке потрібно виконати перед опрацюванням тексту або на основі інформації, отриманої з нього. Піктограма 2 вказує на вправи, які ви виконуватимете індивідуально.

Піктограма 3 позначає завдання, над якими потрібно попрацювати разом.

Піктограма 4 стоїть там, де ви маєте обговорити питання в загальному колі або подискутувати. 5

Правові ситуації для розгляду й аналізу можна знайти за піктограмою 5. Працюючи над завданнями, уявляйте себе учасниками змодельованої ситуації або консультантами з цих питань. У тексті напівжирним курсивом подано нові для вас поняття, визначення яких є безпосередньо в тексті, а у врізки напівжирним курсивом винесено «поняттєвий мінімум» предмета. Усі ці поняття й терміни важливі для розуміння тексту, ви обов’язково маєте їх засвоїти. 5

В окремих темах є матеріали під назвою «Добрі поради», де описано способи виконання завдань або ефективні поведінкові моделі в тих чи тих правових ситуаціях. «Перевірте засвоєне» – таку рубрику ви знайдете після кожного параграфа. Подані звичайним шрифтом запитання й завдання допоможуть повторити зміст. Запитання і завдання курсивом спрямовані на перевірку вашого розуміння матеріалу уроку загалом. Не залишайте їх поза увагою – опрацюйте їх на уроці або вдома. Наприкінці кожного розділу вміщено: – короткі життєписи відомих українських правників та завдання до них у рубриці «Постаті українського права». Скориставшись інтернет-ресурсами та запропонованими в рубриці алгоритмом і завданнями, ви можете знайти відомості й про інших юристів, які працювали в тій чи тій царині права; – завдання для узагальнення та перевірки того, що ви опанували з розділу і чого навчилися. Окремі завдання потребуватимуть пошуку додаткової інформації чи роботи з фрагментами нормативно-правових актів, що розміщені на електронних ресурсах. Пізнавальні, дослідницькі, проєктні й творчі завдання ви знайдете в Електронному зошиті до підручника. Щоб поглибити розуміння матеріалу уроку чи теми, виконайте завдання під QR-кодом. Сподіваємося, що цей предмет стане одним із камінчиків, який, за мудрим висловом індійського філософа, зможе змінити течію річки вашого життя. Тож запрошуємо вас до подорожі у світ права! Бажаємо успіхів у навчанні та опануванні основ правознавства! Автори

Вступ §1. ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО

Якою є роль права і законів у житті людини, спільноти, суспільства Як регулювали свої взаємини люди у первісні часи? Поясніть поняття «ритуал», «міф», «звичай», «релігійна норма» (можна скористатися підручниками з історії). Наведіть приклади. Обґрунтуйте, чому виникли ці поняття і як вони пов’язані між собою. Що таке право? Чому постала потреба в нормах права і законах?

Скориставшись схемою, поясніть значення слова «право». Як ви думаєте. яке значення цього слова лежить в основі назви нашого предмета?

ПРАВО

система правил поведінки, норм, що існують об’єктивно, незалежно від волі чи бажання окремої людини

здатність, можливість людини робити що-небудь, користуватися чим-небудь, вимагати чогось 7

«Право» має чимало спільнокореневих слів, як-от «правило», «правда», «справедливість». Слово «право» здавна означало щось правильне, що убезпечує від кривди, сваволі. Недарма збірка законів Русі-України мала назву «Руська правда». Зародилося право для впорядкування й урегулювання відносин у суспільстві приблизно наприкінці IІІ – на початку IІ тисячоліття до н. е., хоча є свідчення про значно давніші його прояви. У стародавні часи право розуміли як накази і приписи держави, які занесено в закон. Тоді право ототожнювали з виявом волі Божої, вважаючи, що вона визначає правила поведінки, яких мають дотримуватися люди. Згадаймо слова апостола Павла з його Послання до Римлян: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Цю волю розуміли, витлумачували і доводили до відома підданих влада, держава й законодавці давніх державних утворень. Скажімо, в Кімерії – царі, воєводи, жерці, в Скіфії – вожді-воєначальники, ворожбити. Саме вони визначали, що є право, а що – сваволя. Здавна дійшло до нас й інше розуміння права – як припису чинити по справедливості, не зовнішнього примусу. В його основі лежить давньоримське поняття jus – «право» (звідси і justitia – «справедливість»). З такого погляду право народжується не в думках представників влади, а в суспільстві, в спільному житті й діяльності людей, де вони постійно взаємодіють, обстоюючи власні інтереси і погоджуючи їх з інтересами інших. Юридична наука визначає право як міру свободи, головна функція якої – Юридичний – пов’язаний із законовстановити межу свободи там, де вона давством, правовими нормами та їх практичним застосуванням. суперечить свободі й інтересам іншої людини. Право наче компас вказує людині орієнтири поведінки у тій чи тій життєвій ситуації: що можна або слід робити, а що заборонено. Право виступає юридичною основою держави. У своєму походженні, розвитку, значущості й практичному застосуванні право залежить від держави. А держава залежна від права у своїй організації, побудові, розвитку, вдосконаленні та реалізації своїх функцій. Закріплюючи веління влади в офіційних документах, держава робить їх обов’язковими для людей. Правові норми не є застиглими правилами. З розвитком суспільства виникають нові норми, перестають бути чинними або ж змінюються ті, що вже існували, адже складаються нові відносини, що потребують правового врегулювання. Чому для різних етапів розвитку суспільства характерне певне розуміння права? Яке значення мають право і закони в житті суспільства нині?

§1. Які зміст, завдання і структура предмета ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО

Індивідуально заповніть опитувальник, зберігаючи нумерацію пунктів і підпунктів. Відповідайте на запитання правдиво, ставлячи потрібні позначки. Вибирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри, позначайте одну з них (завважте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи», 3 – «часто», 4 – «майже завжди», 5 – «завжди»). Візьміть до уваги, що це не змагання. Тут немає правильних або неправильних відповідей. Довго не роздумуйте. Якщо запитання вам не зрозуміле, зверніться по допомогу до вчителя. Звертайте увагу на нові для вас терміни й поняття.

1. Що я знаю про державу 1.1. 1.2. 1.3. 1.4.

Я можу назвати причини виникнення держави Я можу навести приклади держав з історії Я розумію, що таке функції держави Я розрізняю держави за формою правління, територіальним устроєм і політичним режимом

так / ні 12345 так / ні так / ні

2. Що я знаю про правила і закони 2.1. Я знаю, що таке соціальні норми 2.2. Я дотримуюсь правил поведінки в школі, сім’ї, у громадських місцях 2.3. Я розумію, чим право відрізняється від закону 2.4. Я можу пояснити значення права в моєму житті

так / ні 12345 так / ні так / ні

3. Чи розумію я, що таке правопорушення і юридична відповідальність 3.1. 3.2. 3.3. 3.4.

Я вважаю свою поведінку правомірною Я стикався / стикалась у своєму житті з правопорушеннями Я можу відрізнити проступки від кримінальних правопорушень Я можу пояснити, коли і як саме людина відповідає за правопорушення

12345 так / ні так / ні так / ні

4. Що я знаю про нашу державу 4.1. 4.2. 4.3. 4.4.

Я можу охарактеризувати Україну як державу Я знаю, які основні положення містить Конституція України Я можу назвати органи державної влади в Україні Я цікавлюсь діяльністю органів місцевого самоврядування моєї громади

так / ні так / ні так / ні 12345

5. Що я знаю про права і свободи людини та громадянина 5.1. Я можу пояснити поняття «права людини» 5.2. Я можу пояснити, що означає бути громадянином України 5.3. Я реалізую свої конституційні права як громадянин/громадянка України 5.4. Мої батьки, інші представники моєї родини беруть участь у житті нашої держави та громади

так / ні так / ні так / ні 12345

6. Я беру участь у цивільних правових відносинах 6.1. Я є власником / власницею майна 6.2. Я можу розпоряджатися своїм майном і майном моєї сім’ї 6.3. Я можу навести приклади правочинів, які можуть вчиняти неповнолітні 6.4. Я та мої батьки обстоюють права споживача у разі їх порушення

так / ні так / ні 12345 12345

7. Що я знаю про сімейне право 7.1. Я знаю, що таке сім’я і шлюб 7.2. Мої стосунки з батьками регулюють норми сімейного права 7.3. Я виконую свої обов’язки щодо моїх батьків відповідно до положень сімейного законодавства 7.4. Я знаю, куди звернутися в разі порушення моїх прав як дитини

так / ні так / ні 12345 так / ні

8. Як захищає закон мої трудові права 8.1. 8.2. 8.3. 8.4.

Я знаю, що регулює трудове законодавство Я маю право на підприємницьку діяльність відповідно до закону Я маю право на оплату праці, якщо працюватиму Я можу пояснити, як законодавство захищає права неповнолітніх у трудових відносинах

так так так так

/ / / /

ні ні ні ні

9. Як я орієнтуюся в адміністративному й кримінальному праві 9.1. Я знаю, що регулює адміністративне право 9.2. Я знаю, що таке адміністративне стягнення 9.3. Я можу пояснити, чому кримінальні правопорушення небезпечні для суспільства 9.4. Я можу назвати принаймні три види кримінальних правопорушень, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років

так / ні так / ні так / ні так / ні

10. Хто захищає мої права та законні інтереси 10.1. 10.2. 10.3. 10.4.

Я Я Я Я

цікавлюся діяльністю людей правничих професій можу пояснити завдання судів України знаю повноваження патрульних і дільничних офіцерів звертаюся до поліції у разі потреби в певних життєвих ситуаціях

так / ні так / ні так / ні 12345

Які думки і почуття виникли у вас під час цієї роботи? Які запитання були для вас легкими, які – важкими чи незрозумілими? Чого, на вашу думку, ви можете навчитися за цей рік? Чи змінилося ваше розуміння значення права в житті людей? Що таке правознавство? Чому новий предмет має назву «Основи правознавства»? Про що йтиметься у кожному його розділі? Порівняйте свої очікування з текстом, поданим нижче. 10

Розділ 2. Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

Розділ 1. Основи теорії держави і права

Перевірте засвоєне

Розділ 3. Основи конституційного права України

«Основи правознавства»

§1. ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО

Термін «правознавство» має два складники – «право» і «знати». Тож новий предмет збагатить вас знаннями про право як систему загальнообов’язкових правил, що регулюють поведінку людей. Мета предмета «Основи правознавства» – допомогти вам опанувати основи правових знань, усвідомити правові орієнтири поведінки людини. Ви ознайомитеся з правилами і законами й тим, як застосовувати їх у повсякденному житті; дізнаєтеся, як будувати стосунки з іншими людьми, і те, які норми й правила регулюють поведінку неповнолітніх; навчитеся розрізняти права й обов’язки людини та громадянина, а також врегульовувати складні (подекуди – конфліктні) життєві ситуації на основі правових норм, зрештою, знатимете, до кого потрібно звертатися по правничу допомогу. Предмет «Основи правознавства» навчить вас: – пояснювати, що таке право і держава, яка їхня роль у житті людини, суспільства і держави; – визначати правові поняття і терміни; – опрацьовувати окремі положення нормативно-правових актів; – аналізувати, моделювати, оцінювати правові ситуації, послуговуючись положеннями законів; – спілкуватися, дискутувати з однокласниками й однокласницями, колективно розв’язувати правові проблеми; – застосовувати на правовому матеріалі критичне мислення, аналіз, синтез, оцінку; – формулювати власне ставлення до права і законів, їхнього місця й значення в нашому житті. Розгляньте схему. Які розділи містить предмет, який ви вивчатимете? Про що, на вашу думку, йтиметься в кожному з розділів?

Розділ 4. Неповнолітні як суб’єкти правовідносин

Розділ 5. Якщо право – це професія

1. Що таке «правила», «право», «правознавство»? 2. Завершіть речення: «Від вивчення предмета “Основи правознавства” я очікую…». 11

Розділ

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ТАКЕ ДЕРЖАВА §2. ЩО І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

Які причини виникнення держави Наведіть приклади відомих вам держав з історії. Які основні причини виникнення держави? Опрацюйте текст і заповніть комірки схеми. Перехід до відтворювального господарства

... ....

Виникнення держави

Держава існувала не в усі періоди історії людства. Первісні спільноти утворювалися на основі кровноспоріднених зв’язків і були соціально однорідними. Управляли ними старійшини або загальні збори. Повсякденну діяльність та взаємини людей регулювали звичаї, традиції, табу, що відображали інтереси більшості цієї спільноти. Виникнення держави і права пов’язують із розвитком виробництва, переходом від ведення привласнювального до відтворювального господарства, спрямованого на перетворення природи та виробництво знарядь праці, продуктів харчування тощо. Внутрішня організація сімейно-родових груп ускладнилася, 12

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§2. ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

люди набували нових виробничих і культурних навичок. Відбувся поділ праці й видів діяльності: землеробство відокремилося від скотарства, з’явилося ремесло й зародилася торгівля. Така система виробництва посприяла його ефективності: виробленого продукту вистачало не лише для задоволення потреб спільноти – виник його надлишок. Общини почали обмінювати його між собою, і в такий спосіб цей продукт набув ознак товару. З розвитком товарного виробництва з’явилися торговці, купці. Виробництво продукту для обміну спричинило появу приватної власності на знаряддя й результати праці. Це створило умови для присвоєння результатів чужої праці та подальшого майнового і соціального розшарування. Суспільство розкололося на групи людей із різними статками та з різними, почасти протилежними інтересами. Таке розшарування призвело до соціальних конфліктів між родовою знаттю та іншими представниками роду, а також із прийшлим населенням. Якісно нові суспільні відносини потребували нової суспільної організації й нових способів управління. Чому виникнення держави в різні часи й у різних частинах світу має певні особливості? Проілюструйте це прикладами з історії.

Які ознаки держави Із чим асоціюється у вас слово «держава»? Спробуйте дати визначення поняття «держава». Порівняйте його з наведеним у тексті підручника.

Визначити, що таке держава, непроДержава – це універсальна полісто. Давньогрецький філософ Аристотична форма організації суспільтель вважав її уособленням розуму, ства, яка забезпечує захист і справедливості, краси і загального блага. узгодження індивідуальних, групоНа його думку, держава – це відобравих та загальносуспільних інтересів ження природної сутності людини як за допомогою права на певній території. «політичної особини», яка прагне до «спільного співжиття». Давньоримський політичний діяч Цицерон розглядав державу як союз людей, об’єднаних ідеями загальної користі й справедливості. Натомість англійський мислитель Томас Гоббс порівнював державу з Левіафаном – чудовиськом, описаним у Біблії. Французькому королю Людовику XIV приписують вислів «Держава – це я». А для українського правознавця і громадського діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття Богдана Кістяківського держава є культурним людством, яке живе в культурній спілці. Державі як формі організації суспільства притаманні певні ознаки незалежно від часу виникнення та існування. Вони пов’язані з таким поняттям, як державна влада. Політико-правову властивість державної влади самостійно і вільно вирішувати всі суспільні справи називають суверенітетом держави. Він Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

поширюється на певну територію (відокремлену кордонами частину земної, водної поверхні та повітряний простір) та її населення. Влада в державі є представником усього суспільства, поширюється на всіх людей на її території та громадян за її межами. Державна влада здійснюється через механізм держави – законодавчі, виконавчі, судові органи, органи контролю та нагляду, державні підприємства та установи. Систему органів державної влади називають апаратом держави. Держава встановлює загальнообов’язкові правила поведінки – норми права, втілюючи в них свої владні веління. А для здійснення своїх завдань і функцій у різних сферах стягує в державну казну обов’язкові платежі – податки, збори, мито та ін. Розгляньте елементи схеми. Назвіть основні ознаки держави. Поясніть одну–дві з них. Обміняйтеся думками з однокласниками та однокласницями. державний суверенітет

система права

територія та населення

публічний характер влади

механізм держави

податкова та фінансова системи

Що таке державна влада Що таке, на вашу думку, влада? Чим державна влада відрізняється від інших видів соціальної влади?

Влада притаманна виключно людському суспільству. Це певний тип відносин залежності й підлеглості між людьми та їхніми спільнотами, за яких одні через авторитет, переконання або примус здійснюють свою волю, нав’язуючи її іншим. Оскільки влада існує в суспільстві, поширюється на людей і регулює певні відносини між ними, то її називають соціальною. Вона має багато різновидів. Скажімо, за сферами впливу може бути економічною, політичною, релігійною. Залежно від того, кому влада належить, Державна влада – це вид публічного політичного впливу, який чинять держава та її органи. Це здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей і діяльність організацій, розташованих на її території.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§2. ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

розрізняють батьківську владу, владу народу, глави держави тощо. За соціальними групами, в яких вона існує, виокремлюють, приміром, сімейну чи державну владу. Держава і право нерозривно пов’язані з політичною владою. Політичну владу, що реалізується через державні органи за допомогою норм права, називають державною владою. Вона відображає відносини між соціальними групами, між національностями, між державами на міжнародному рівні, суперництво між партіями за владу в державі тощо. Розгляньте схему та поясніть одну (на вибір) з особливостей державної влади. Чим, на вашу думку, вона відрізняється від інших видів соціальної влади? Найвища серед видів влади (верховенство державної влади) Поширення владних повноважень на все населення, усі суспільні організації країни (універсальність державної влади)

Особливості державної влади

Можливість скасовувати будь-які вказівки іншої суспільної влади Наявність засобів впливу (законодавство, правосуддя тощо), яких не має жодна влада в суспільстві

Якими функціями наділена держава Що таке, на вашу думку, функції держави? Наведіть приклади. Порівняйте свої думки з текстом параграфа.

Держава як форма організації суспільства має певне призначення: через створені нею органи вона впливає на суспільні відносини. Однак функції держави не слід ототожнювати з функціями окремих державних органів, які мають певне коло повноважень. Функції держави – це основні Держава виконує внутрішні та зонапрями і види її діяльності, в яких внішні функції. Внутрішні пов’язані з репроявляються її сутність алізацією завдань держави всередині і призначення в суспільстві. країни. Скажімо, забезпечення народовладдя, соціального захисту, охорони прав і свобод громадян, публічного порядку, гарантування законності. Натомість зовнішні функції вона здійснює на міждержавному рівні. Приміром, оборона країни, зовнішньоекономічне партнерство, державна підтримка іноземних інвестицій, оборона країни, співробітництво з іншими державами в розв’язанні глобальних екологічної, сировинної, енергетичної, демографічної проблем. Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

За часом виконання функції держави поділяють на постійні – ті, що притаманні державі на всіх етапах її існування (наприклад, створення системи оподаткування), і тимчасові – ті, що обмежені в часі, зумовлені специфікою завдань держави в окремі історичні періоди (як-от ліквідація наслідків стихійного лиха чи введення карантину через пандемію). За соціальним значенням державної діяльності функції поділяють на основні й додаткові. Основні характеризують призначення держави, загальні, найважливіші напрями її діяльності на певному етапі розвитку: законодавча, виконавча, судова, економічна, соціальна, правоохоронна тощо. Додаткові функції – це складники основних. Наприклад, у функції оборони країни можна виокремити чимало допоміжних напрямів діяльності держави, як-от зміцнення збройних сил, сприяння науково-технічному прогресу для забезпечення їх озброєнням тощо. Заповніть таблицю «Функції держави» і наведіть приклади до кожного виду функцій. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ За сферою виконання завдань

Перевірте засвоєне

1. 2. 3. 4.

За часом виконання

За соціальним значенням

Назвіть нові поняття і терміни та поясніть кілька з них. Що таке держава? Які її основні ознаки? Що характеризує державну владу? Що таке функції держави? Які вони?

5. На основі схеми поясніть, що таке внутрішня і зовнішня сторони державного суверенітету. Які зміни відбулися з проголошенням незалежності нашої держави в 1991 році? ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ

Внутрішня сторона виключне право на законодавство, управління та юрисдикцію всередині держави в межах усієї її території

Зовнішня сторона самостійність і незалежність у зовнішніх відносинах, неприпустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні, крім ситуацій, передбачених міжнародним правом

6. Проаналізуйте матеріали масмедіа та знайдіть і запишіть інформацію про те, як держава Україна виконує ту чи ту функцію. 16

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§3. ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

ФОРМИ ДЕРЖАВИ §3. ЯКІ ІСНУЮТЬ

Що таке державний лад Як пов’язані між собою поняття «держава» і «державний лад»? Що таке, на вашу думку, форма держави? Порівняйте ваші міркування з текстом параграфа.

Державний лад – це будова, організація держави. Його зумовлюють соціально-економічні чинники, природні та кліматичні умови, національно-історичні й релігійні особливості, традиції, Державний лад – організація культурний рівень розвитку суспільства держави, що охоплює її політичну тощо. систему, державний устрій, систеБлизьке за значенням до державного му державних органів, виборчу ладу поняття «форма держави». Воно систему, а також основні засади відображає особливості державної влавзаємовідносин держави і особи. ди і взаємодії держави та суспільства. Щоб ефективно виконувати своє призначення, держава має бути певним чином розбудована й влаштована. Територія, населення, організація влади – це важливі характеристики будь-якої держави. Утім, держави різняться способами організації влади та впливу на громадян і спільноти, а також територіальною будовою, що визначають їх форму правління, державний устрій та політичний режим.

ФОРМА ДЕРЖАВИ

На основі схеми поясніть сутність кожного з елементів форми держави. Наведіть приклади з історії чи географії, що наочно ілюструють їх зміст. форма державного правління

порядок створення і організації вищих органів державної влади, визначає їхні повноваження, структуру, принципи взаємовідносин між ними, ступінь участі населення в їх утворенні

форма державного устрою

спосіб територіального устрою, певний порядок відносин між центральною, регіональною, місцевою владою

форма політичного режиму

методи і способи впливу державної влади, що визначають ступінь свободи та правового статусу особи

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Які форми державного правління, територіального устрою та політичного режиму існують Виберіть одне із завдань. Опрацюйте фрагмент, обговоріть і представте відповіді на запитання іншим групам.

Завдання групи 1 Що таке монархія? Які її основні ознаки? Які є види монархій? У чому їх відмінності? Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.

Упродовж кількох століть у світі панувала така форма правління, як монархія. В історії були різні види монархій: східна деспотія, антична (рабовласницька), феодальна (ранньофеодальна, станово-представницька, абсолютна); конституційна тощо. Розрізняють необмежені (абсолютні) та обмежені монархії. Монархія – форма державного правління, за якої державна влада зосереджена повністю або частково в руках однієї особи – монарха, передається у спадок і не залежить від волі населення.

Необмежена (абсолютна) монархія

Обмежена монархія

Державну владу зосереджено в руках монарха. Він веде законодавчу роботу, формує уряд і керує ним, контролює правосуддя та місцеве самоврядування. Приклад: Франція за Людовика ХІV.

Владу монарха обмежено конституцією. Парламент є законодавчим органом. Він формує уряд, який йому підзвітний. Приклади: Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.

У сучасному світі абсолютні монархії трапляються вкрай рідко. До них відносять, зокрема, Саудівську Аравію, Оман, ОАЕ, Бахрейн, Бруней. Приміром, у Султанаті Оман відсутні конституція і парламент, державне життя спирається на Коран, а султан одночасно є найвищою духовною особою. Обмежена монархія може бути парламентською, конституційною чи дуалістичною. Сучасні монархії здебільшого парламентські (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.). У дуалістичній монархії існують два центри влади: юридично і фактично владу розділено між урядом, який формує монарх (чи призначений ним прем’єр-міністр), і парламентом. Монарх призначає уряд, який відповідає виключно перед ним. Парламент, наділений законодавчими повноваженнями, не впливає на формування уряду та його діяльність. Законодавчі повноваження парламенту обмежені монархом. Він має абсолютне (таке, яке не може подолати парламент) право вето щодо законів та право розпуску парламенту. Окремі риси дуалістичної монархії збереглися в деяких сучасних країнах (Султанат Бруней, Кувейт, Королівство Тонга). 18

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§3. ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

Завдання групи 2 Що таке республіка? Які її основні ознаки? Які є види республік? У чому їх відмінності? Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.

В історії існували різні види респуРеспубліка – форма державного блік: антична, середньовічна (феодальправління, за якої вищу державну на), буржуазна, соціалістична. владу здійснює представницький Основними ознаками республіки як орган – парламент, представників форми правління є: можливість участі якого обирають громадяни держагромадян в управлінні державою; наявви на певний строк. ність вищих виборних органів влади; розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову; певна процедура ухвалення рішень вищими органами влади тощо. Залежно від того, хто формує уряд, кому він підзвітний і підконтрольний, республіки поділяють на: парламентські, президентські та змішані (президентсько-парламентські й парламентсько-президентські). Парламентська республіка

Президентська республіка

Змішана республіка

Верховна влада належить парламенту, депутатів якого обирають громадяни держави на певний строк. Парламент: – ухвалює закони; – формує уряд, відповідальний перед ним; – обирає президента або бере участь у його обранні. Приклади: Італія, Греція, Індія, Чехія, Угорщина, Ізраїль, Німеччина, Туреччина.

Президента і парламент обирає народ. Президент: – є главою держави та главою уряду; – формує склад уряду, яким керує і який відповідає перед ним; – має право вето щодо рішень парламенту; – може за певних обставин розпустити парламент. Парламент може: – обмежувати дії президента й уряду за допомогою законів і формування бюджету; – відсторонити президента від посади. Приклади: США, Колумбія, Мексика.

Парламент і президента обирають громадяни на певний строк. Президент може: пропонувати чи призначати представників уряду. Парламент може: – контролювати уряд за допомогою державного бюджету, винесення резолюції недовіри; – усунути президента з посади. Уряд є відповідальним як перед президентом, так і перед парламентом. Приклади: Франція, Україна, Фінляндія.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Завдання групи 3 Яку державу називають унітарною? У чому її особливості? Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.

За формою державного (територіального) устрою держави поділяють на прості (унітарні) й складні (наприклад, федерація). Унітарну державу характеризує повна політична єдність та відсутність політичної самостійності адміністративно-територіальних одиниць. У складі такої держави немає державних утворень, що мають ознаки суверенітету. В ній єдині: система права і законодавства, конституція, громадянство, судова система, державна символіка. Існує єдина структура апарату держави, повноваження якого поширюються на всю її територію. У міжнародних відносинах унітарна держава постає як єдиний (одноосібний) представник. Унітарні держави бувають централізованими (Швеція, Данія та ін.) і децентралізованими, де регіони мають певну самостійність у вирішенні певних питань (Іспанія, Франція); однонаціональними (наприклад, Польща, Болгарія, Японія) або багатонаціональними (наприклад, Україна, Китай, Монголія, Судан). Багатонаціональні держави можуть мати у своєму складі національну або територіальну автономію. Унітарна держава – це централізована єдина держава, територію якої поділено на адміністративнотериторіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету.

Завдання групи 4 Що таке федерація? Що називають імперією? Які особливості конфедерації як союзу держав? Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.

Федерація – це складне за формою державного устрою утворення. Така держава постає на основі розподілу функцій між її суб’єктами і центром, що зафіксовано в союзній конституції (наприклад, Німеччина, Індія, Мексика, Канада). Федерації можуть бути побудовані за територіальним (США) або національно-територіальним принципом (Росія). З уроків історії та географії ви знаєте також про таке складне за державним устроєм утворення, як імперія. Вона складається із метрополії (власне держави) та колоній (залежних територій). Імперія – це держава, що збільшує свої території за рахунок приєднання захоплених земель, наприклад, Османська імперія, Британська імперія. Федерація – це союзна держава, до складу якої входять державні утворення (суб’єкти федерації), що мають визначений суверенітет.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§3. ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

Конфедерація – це союз держав, об’єднаних задля досягнення певних цілей зі збереженням в усіх питаннях їх повної самостійності. Конфедерації – нестійкі й перехідні державні утворення. Відомі й інші форми асоційованих державних об’єднань, як-от співдружність, співтовариство, союз держав: СНД (Співдружність незалежних держав), Європейський Союз, Митний союз тощо.

Завдання групи 5 Що таке політичний режим? Які політичні режими розрізняють? У чому полягають відмінності між ними? Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.

Політичний режим проявляється у способах здійснення державної влади. Він характеризується як методами роботи державних органів, так і можливостями і формами діяльності політичних партій, рухів, інших об’єднань громадян. Існують демократичний і недемократичний політичні режими. За демократичного режиму державна влада здійснюється за реальної участі громадян та їхніх об’єднань у формуванні державної політики та утворенні державних органів. Основною ознакою демократичного режиму є законодавче закріплення й дотримання державою (її органами та посадовими особами) прав і свобод людини. Розрізняють консервативний, радикальний, ліберальний демократичні режими. Для недемократичного (антидемократичного) політичного режиму характерні диктатура групи або партії, одержавлення громадських організацій та громадського життя, мілітаризація суспільства тощо. Він ґрунтується на насильстві держави над людиною, коли значно обмежено (а то й зовсім усунуто) можливості реального впливу громадян та їхніх об’єднань на управління державою, обмежено чи знехтувано основні права і свободи людини. Різновидом такого політичного режиму є, наприклад, тоталітарний режим. У більшості сучасних держав світу існують ті чи ті різновиди демократичного політичного режиму. Утім, в окремих державах (наприклад, Близького Сходу чи Африки) зберігаються ознаки недемократичного режиму.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них. 2. Що називають формою держави, які її елементи? 3. Які існують види форм державного правління, державного устрою та політичного режиму? 4. Проілюструйте основні поняття уроку прикладами сучасних держав.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ТАКЕ ПРАВО §4. ЩО І ЗАКОНОДАВСТВО

Які ознаки права Які соціальні норми вам відомі? Наведіть приклади. Чим відрізняються норми права від інших соціальних норм? Поверніться до цих запитань після опрацювання тексту пункту параграфа.

Відносини в суспільстві регулюють соціальні норми – загальні правила поведінки, що виробило суспільство або група людей у процесі їхньої життєдіяльності. Дотримання соціальних норм забезпечується різноманітними засобами соціального впливу. Найдавнішими правилами в історії людства були звичаї і традиції, а також моральні норми, що визначають вчинки людей у категоріях добра і зла, обов’язку, справедливості, совісті, честі. Пізніше виникли релігійні норми, що відображають ставлення людей до Бога, регулюють порядок проведення релігійних обрядів; корпоративні норми як правила об’єднань людей, спільнот. Із появою держави сформувалося право – правила поведінки, які встановлює держава для всіх, на кого поширюПраво – це система загальнообоється її влада. Щоб надати нормам права в’язкових формально визначених обов’язковості, держава закріплює їх в правил поведінки – норм права, які офіційних документах – законах, поставстановлює і охороняє держава новах, указах тощо. Тому ознакою права для регулювання суспільних відноє його формальна визначеність у консин. кретних правових актах. Норми права відрізняються від інших соціальних норм тим, що їх охороняє держава. Вона через свої органи має забезпечувати умови, за яких норми права діятимуть ефективно. У разі невиконання або недотримання правових норм державні органи (поліція, прокуратура, суд) можуть вжити до порушника заходи державного примусу. Норми права – це зразки поведінки людини в типових, повторюваних, суспільно значущих ситуаціях. Вони регламентують (точно визначають) поведінку будь-якої особи, надаючи їй певні права і вимагаючи від неї виконання встановлених ними обов’язків. Тому право має загальну дію. Зрештою, право – це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов’язані й узгоджені. Заповніть комірки схеми «Ознаки права» і поясніть кожний її елемент.

ознаки права

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§4. Що таке джерела права

ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО

Опрацюйте пункт параграфа та поставте до нього два–три запитання. Обговоріть ці запитання з однокласниками та однокласницями.

Щоб правові норми стали відомими тим учасникам суспільних відносин, чию поведінку вони покликані регулювати, їх мають певним чином оформити. Державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм називають джерелами права. Одне із найдавніших джерел права – правовий звичай. Особливість правового звичаю полягає в тому, що держава надає йому обов’язковості норми права (наприклад, закріплення у трудовому законодавстві свята Різдва як неробочого дня). Норми права, оформлені у вигляді офіційних документів державних органів, називають нормативно-правовими актами. Їх приймає за встановленою процедурою уповноважений орган держави. В Україні нормативно-правові акти мають офіційну назву (закон, постанова, наказ, рішення), у них зазначено орган, який їх ухвалив, дату прийняття й те, коли вони набувають чинності, а також порядковий номер. Правові акти – найпоширеніші джерела (форми) права як у нашій, так і в багатьох державах світу. До джерел права належить правовий договір – документ, створений за взаємною домовленістю суб’єктів, що забезпечується державою (наприклад, колективний договір між адміністрацією і колективом підприємства у трудовому законодавстві). Правові договори (угоди, пакти) – це також джерела міжнародного права (приміром, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права). Правовий прецедент як джерело права – це рішення суду з конкретної справи (адміністративної або кримінальної), яким суди держави послуговуються у розв’язанні аналогічних справ. Як джерело права він поширений у Великій Британії, США, Австралії.

Заповніть комірки схеми. Наведіть приклади джерел права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Яку будову має система права Як, на вашу думку, співвідносяться поняття «система права», «галузь права», «інститут права»? Порівняйте ваші міркування з текстом пункту параграфа.

Норма права – це загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, чинне в часі й просторі, що встановлює і охороняє держава. Галузь права – це сукупність норм права, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин певними методами. Правовий інститут – виокремлена група норм права, які регулюють суспільні відносини у певній сфері.

Право як внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових правил поведінки має певну будову. Систему права складають такі елементи, як норма права, галузь права і правовий інститут. Норми права – первинний елемент цієї системи. На них поширюються загальні ознаки і властивості права. Правова норма – це програма поведінки людини в певній ситуації. Ця модель суто юридична: в ній уся поведінка розписана як певні права й обов’язки тих, кого вона стосується. Зрозуміти, як «працює в житті» окрема правова норма, допоможе визначення її будови. «Класична» норма права має такі елементи:

СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА норма права

гіпотеза

диспозиція

санкція

Гіпотеза визначає умови, обставини, за яких діятиме певна норма права. З гіпотези можна дізнатись про осіб, яким адресована норма, про територію і час її дії тощо. Диспозиція – це ядро норми права, саме правило поведінки, права та обов’язки певних суб’єктів. У ній вказано, якою повинна бути поведінка суб’єкта за наявності фактичних обставин, передбачених гіпотезою. У санкції зазначено наслідки невиконання чи порушення правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Вони можуть бути в різних формах: у визнанні недійсними певних дій, у примусі до вчинення певних дій тощо. Норма права і стаття нормативно-правового акта – не одне й те саме. Три елементи норми права – гіпотеза, диспозиція і санкція – можуть міститися в різних статтях одного чи навіть різних документах. Тому важливо орієнтуватись у законодавстві, знати, які є галузі права, вміти аналізувати правові норми, щоб визначити, як діяти в тій чи тій ситуації, відшукати відповіді на запитання, які виникатимуть у житті або, у разі потреби, звернутися до правника – фахівця з розв’язання певного правового питання. За видами суспільних відносин, що є предметом їх регулювання, правові норми об’єднують у галузі права. Наприклад, в Україні майнові відносини регу24

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§4. ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО

лює цивільне право, відносини в процесі праці – трудове, а у сфері публічного управління – адміністративне право. А от державний лад України, права і свободи громадян, повноваження державних органів визначає конституційне право. Ще один елемент системи права – правовий інститут. У перекладі з латини це слово означає «встановлення», «установа». Серед інститутів права розрізняють: галузеві – утворені нормами однієї галузі права (наприклад, інститут громадянства (конституційне право) чи інститут шлюбу (сімейне право)) та міжгалузеві – охоплюють норми кількох галузей права (приміром, інститут юридичної відповідальності за хуліганство). А ось інститут права власності як сукупність норм, що належать до цивільного, земельного, кримінального та інших галузей права, називають комплексним. Існування комплексних правових інститутів зумовлено наявністю порубіжних суспільних відносин і, отже, необхідністю тісного взаємозв’язку між галузями права, «підладжування» правового регулювання близьких за характером суспільних відносин.

Якою є система законодавства Чи збігаються, на вашу думку, поняття «право» і «закон»? Що таке законодавство? Поверніться до цих запитань після опрацювання тексту параграфа.

Поняття «законодавство» у широЗакон – це офіційний письмовий кому значенні – це сукупність усіх чиндокумент, який містить норми них у державі нормативно-правових акправа та регулює найважливіші тів (законів, постанов, указів тощо). суспільні відносини. Його ухвалює Нормативно-правові акти за юризаконодавчий орган держави або дичною силою поділяють на закони і референдум. підзаконні акти. Закони держави є актами вищої юридичної сили. Серед них Підзаконний нормативноосновним є конституція. правовий акт – це документ комУ нашій державі закони приймає та петентного органу держави, який вносить у них зміни парламент – Верхоухвалюють відповідно до закону, вна Рада України. Водночас із питань і в на його основі та для його виконання. порядку, визначеному законодавством, їх може схвалювати і Всеукраїнський референдум – загальне голосування громадян. Органи державної влади й місцевого самоврядування видають підзаконні акти, які конкретизують і втілюють у життя положення законів. Такі документи ухвалюють уповноважені органи держави на основі законів. Вони мають відповідати законам, не суперечити їм і узгоджуватися з ними. Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

До підзаконних актів належать постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств, рішення місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Від законів і підзаконних актів потрібно відрізняти індивідуально-правові акти – юридичні документи, що видають задля вирішення на їх підставі конкретних питань. Це документи застосування норм права (наприклад, рішення і вироки суду, акт помилування, рішення про удостоєння конкретної особи державної нагороди) й ті, що виникають як результат тлумачення правових норм (приміром, рішення Конституційного Суду).

ЗАКОНОДАВСТВО

Скориставшись схемою, поясніть поняття «система законодавства».

Перевірте засвоєне

КОНСТИТУЦІЯ

ЗАКОНИ

конституційні поточні

ПІДЗАКОННІ АКТИ

укази, постанови, розпорядження, рішення, накази

1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть два–три із них. 2. Чим право відрізняється від інших соціальних норм? 3. Які є основні джерела права? 4. Що таке система права та з яких елементів вона складається? 5. Якою є будова правової норми? Що визначає кожний її елемент? 6. Що називають системою законодавства? 7. До якої галузі права належать норми, що регулюють правові відносини: а) між патрульним поліцейським і водієм – порушником правил дорожнього руху; б) між роботодавцем і працівником; в) між продавцем і покупцем; г) між матір’ю, батьком і дитиною? 8. Чи є джерелом права: підручник із конституційного права для студентів юридичного факультету університету; підручник із основ правознавства для 9-го класу; письмове роз’яснення адвоката положень нормативного акта? Свою відповідь поясніть.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§4. Якщо вам знадобиться інформація щодо нормативноправових актів, пам’ятайте:

ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО

Добрі поради

 підписані Президентом України закони публікують у газеті «Голос України», у «Відомостях Верховної Ради України», розміщують на офіційному вебсайті Верховної Ради;  тексти законів, указів, постанов, рішень можна знайти на сайтах відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування;  на офіційному сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua розміщено чинні закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також правові акти, що втратили чинність;  знайти правовий документ в Інтернеті або на диску можна як за його назвою, так і за ключовими словами або коротко описаною ситуацією;  комп’ютерні бази даних містять також коментарі фахівців, статті з юридичних питань, зразки заяв, скарг, договорів, приклади із судової практики тощо.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЗАНЯТТЯ. §5. ПРАКТИЧНЕ СОЦІАЛЬНІ НОРМИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ

Яке значення мають соціальні норми для людей? До якого виду соціальних норм належать наведені нижче правила? Поясніть.

1. У громадському транспорті поступайтеся місцем людям з інвалідністю. 2. Особи, які вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за окремі види кримінальних правопорушень. 3. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. 4. Підтримуйте близьких людей, поводьтеся з ними дбайливо. 5. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. 6. Не свідчи неправдиво на ближнього твого. В українській мові слово «право» має кілька значень: ним позначають і можливості людини, і систему правил, санкціонованих державою. Натомість в англійській використовують два слова: right (право) і law (закон). Чи відрізняється у твердженнях значення слова «право»? Якщо так, то як саме:

а) право – це система загальнообов’язкових правил поведінки; б) правоохоронні органи забезпечують дотримання публічної безпеки і порядку; в) правозахисні організації опікуються захистом прав людини; г) правопорядок – це стан упорядкованості суспільних відносин.

Вставте у речення відповідні слова із поданих нижче.

Право – це різновид … норм. Воно регулює ... людей і не стосується їхніх думок і почуттів. Право постало пізніше за мораль, але воно тісно пов’язане з … нормами й ґрунтується на них. Тож мораль допомагає … нормам встановлювати справедливість у суспільстві, забороняючи, наприклад, те саме, що й правові ... : жорстокість, крадіжку, зраду, наклеп, продажність тощо. Так само, як колись у людей з’явилася потреба в колесі та хлібі, на певному етапі еволюції людського суспільства виникла потреба в ... , що було, є й залишається одним із значущих засобів упорядкування … відносин. Слова: суспільні, діяння, норми, право, моральні, правові, соціальні. 28

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Запитання для порівняння

Норми моралі

§5. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ

Порівняйте норми моралі і права за визначеними критеріями. Як вони між собою пов’язані? Наведіть приклади. Норми права

Коли виникли Що регулюють Де існують Чим підтримуються Ступінь обов’язковості Наслідки порушення

Поясніть кожну з основних ознак права.

Норми права встановлює (санкціонує) держава. Це означає... Правова норма має загальну дію. Це означає... Правова норма формально визначена. Це означає... Правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки. Це означає... Правові норми охороняє держава заходами державного примусу. Це означає... Які є види норм права за характером припису? Наведіть до кожної групи таких норм приклади. Представте результати роботи класу.

Норми права різняться за характером приписів, що містяться в них. Є норми, що встановлюють обов’язок: ти мусиш зробити так. Наприклад, у статті 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їхнього повноліття, а повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Є й такі, що уповноважують діяти певним способом, робити конкретні дії для задоволення своїх потреб: ти можеш чинити ось так. Скажімо, стаття 42 Конституції України стверджує, що кожен має право на не заборонену законом підприємницьку діяльність. Є й правові норми, які забороняють вчиняти недозволені дії чи зловживати своїми можливостями (правами): не роби цього. Наприклад, стаття 30 Конституції України встановлює, що не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

На основі тексту доведіть, що правові норми важливі для кожної людини і суспільства в цілому. Скористайтесь наведеними нижче порадами.

Добрі поради

Якщо потрібно захистити свою позицію, довести щось, формулюйте думку за алгоритмом методу «Прес»: Позиція: я вважаю… Пояснення: тому що… Приклади: наприклад… Висновок: отже…

Норми права як моделі, зразки поведінки людей у типових, повторюваних, значущих для суспільства ситуаціях передбачають жорстко розписану поведінку у вигляді певних прав та обов’язків учасників певних відносин. Наприклад, особа має право звернутися до суду з позовною заявою для захисту своїх прав, а суд повинен її прийняти. Норми права виходять із формальної рівності тих, на кого поширюється їхня дія. Приміром, виборче законодавство закріплює за всіма громадянами рівне право в один голос, незалежно від того, хто цей виборець. Норми права покликані врівноважувати взаємні інтереси: якщо хочеш, щоб задовольняли твій інтерес, вчиняй так само стосовно тих, хто тебе оточує. Зовнішній примус буде застосований державою лише у разі, якщо одна зі сторін діятиме протиправно. Життя суспільства загалом і кожної людини зокрема надзвичайно різноманітне. А тому норм права є сила-силенна. При цьому це не застиглі раз і назавжди вказівки, правові норми змінюються й удосконалюються разом із розвитком суспільства і зміною суспільних відносин.

Перевірте засвоєне

Пригадайте свою роботу на уроці. Оцініть у балах, наскільки ви погоджуєтеся з такими твердженнями (2 бали – повністю погоджуюся, 1 – частково, 0 балів – зовсім не погоджуюся).

№ з/п

Твердження

Я знаю, що таке соціальні норми.

Я можу назвати особливості норм права.

Я знаю види правових норм.

Я вмію описувати основні ознаки права.

Я вмію порівнювати соціальні норми.

Я можу висловити думку щодо важливості права в житті людини, суспільства, держави.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Бали

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? Які ідеї висував учений? Які факти свідчать, що він є видатним українським правником? Малиновський Іоанникій (Оникій) Олексійович – український історик, правознавець, громадський діяч, академік Всеукраїнської академії наук (ВУАН) 11 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ 1. Народився 1868 р. в місті Острог Волинської губернії в сім’ї ремісника. 2. Блискуче навчався в місцевій приходській школі та прогімназії. У 16 років за конкурсом став стипендіатом колегії Павла Ґалаґана – елітного навчального закладу, де навчались лише 30 учнів із бідних сімей. 3. Вступив до юридичного факультету університету Святого Володимира, де по закінченні виконав випускну роботу з історії кримінального права Великого князівства Литовського та отримав золоту медаль Ради університету. 4. Через брак коштів вимушений був учителювати в сім’ях поміщиків і викладати в кадетському корпусі. Однак продовжував наукову діяльність з історії права. 5. Наприкінці 1898 р. переїхав до Томська на посаду професора кафедри історії російського права при щойно заснованому юридичному факультеті. Там пробув 15 років, захистивши магістерську та докторську дисертації. 6. У цей період багато працював з архівними матеріалами в Москві, Києві, Вільно, Санкт-Петербурзі, їздив у творчі відрядження в європейську частину Російської імперії та за кордон. Написав знамениту книжку «Кривава помста і смертні страти» (за неї зазнав переслідувань), де доводив існування зв’язку між кровавою помстою, як проявом тваринного інстинкту людини-дикуна, та смертною карою, як вбивством за вироком суду. З цього погляду стверджував, що революція в Росії 1905–1907 рр. – це також прояв кровавої помсти з обох сторін – як відповідь на соціальну нерівність та соціальну несправедливість у суспільстві та як терор, репресії, смертні кари з боку уряду. Дійшов висновку про необхідність скасування смертної кари як загальнодержавного позорища і злочину проти християнських заповідей, натомість непорушним законом має стати великий принцип святості та недоторканності людського життя. 7. У 1913 р. був призначений екстраординарним професором кафедри історії російського права Імператорського університету в Варшаві, де його захоплено зустріли студенти та професура. Найбільш значущі праці, написані в цей період, – «Лекции по истории русского права» у двох випусках (1914, 1915) та «Война и суд» (1915). В останній роботі автор висунув ідею вирішення міжнародних спорів «не силою, а правом, не війною, а судом». Він стверджував: «У суспільстві життєздатному повинна бути визнана громадянська свобода особистості, тобто недоторканність особи, житла, власності і приватної кореспонденції, свобода праці, пересувань, совісті, думки, спілок і зборів...». 8. Під час Першої світової війни у 1915 р. разом з університетом був евакуйований до міста Ростов-на-Дону (Росія), де став професором Донського університету. 9. Після Лютневої революції 1917 р. брав активну участь у діяльності місцевого самоврядування, органів культури та освіти, зокрема в уряді Денікіна. З приходом влади

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

більшовиків був заарештований і засуджений як контрреволюціонер до розстрілу, заміненого на 15 років позбавлення волі. 10. В Іванівському таборі працював палітурником у друкарській майстерні. У таборі був секретарем культурно-просвітницької комісії табору, завідував юридичним бюро для засуджених, прочитав близько 40 лекцій з історії руської культури, працював у школі з ліквідації неграмотності, написав історію Іванівського табору. 11. Після переїзду до Києва в 1926–1930 рр. плідно працював у ВУАН, був головою та членом низки академічних установ. Досліджував давньоукраїнське право доби РусіУкраїни, Великого князівства Литовського, історію кримінального права, українське звичаєве право. З початком сталінських репресій у 1930 р. позбавлений звання академіка і всіх академічних посад. Помер у 1932 р., похований у місті Київ.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ з розділу 1 «ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА» Назвіть: ознаки держави, державної влади, соціальних норм, права. Поясніть поняття: держава, форма держави, право, джерела права, галузь права, інститут права, норма права. Схарактеризуйте: функції держави, елементи державного ладу, державний лад України, джерела права, елементи системи права, структуру правової норми, види правових норм. Наведіть приклади: функцій держави, соціальних норм, джерел права, галузей права. Опишіть елементи державного ладу, будову правової норми, види функцій держави. Висловіть судження щодо: ролі соціальних норм, значення держави для людини і суспільства, ролі права в регулюванні суспільних відносин. 32

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Розділ

ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ОЗНАКИ І СКЛАД §6. ЯКІ ПРАВОВІДНОСИН

У чому особливості правовідносин Які види суспільних відносин вам відомі? Наведіть приклади таких відносин. Чим правові відносини відрізняються від інших видів суспільних відносин? Поверніться до цих запитань після опрацювання пункту параграфа.

З-поміж безлічі суспільних відносин Правовідносини – це суспільні (економічних, релігійних, моральних відносини, що виникають на основі тощо) для кожної людини важливими є норм права, учасники яких наділені правові. В них норми права ніби «оживапевними правами й обов’язками. ють» – перетворюються на конкретні права й обов’язки кожного з нас у стосунках із іншими людьми, спільнотами, організаціями, державними органами. Наприклад, взаємні права й обов’язки продавця і покупця, працівника і роботодавця, подружжя, батьків і дітей, перевізника і пасажира визначено відповідними правовими нормами. Правовідносини виникають і тоді, коли хтось дарує якусь річ, здає багаж на зберігання до камери схову, купує туристичну путівку, оформлює субсидію чи пенсію тощо. Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Через правовідносини проявляється основне призначення права – впорядковувати й урегульовувати суспільні відносини, які цього потребують. Правовідносини відрізняються від інших суспільних відносин тим, що вони: – відображають зв’язок людей у суспільстві; – виникають на основі приписів норм права і регулюються ними; – передбачають права і обов’язки їх учасників; – охороняються державою, як і саме право. Наведіть один–два приклади правовідносин та схарактеризуйте їх за наведеними в схемі критеріями. конституційні, адміністративні, цивільні тощо

за предметом

загальні, конкретні

за кількістю суб’єктів

регулятивні, охоронні

за функціональністю

П Р А В О В І Д Н О С И Н И

за складом учасників

прості, складні

за тривалістю дії

короткочасні, довгострокові

за природою юридичного обов’язку

пасивні, активні

за розподілом прав і обов’язків між сторонами

односторонні, двосторонні

Яким є склад правовідносин Що, на вашу думку, становить структуру правовідносин? Поверніться до цього запитання після опрацювання тексту параграфа.

Правові відносини мають певну структуру, а саме: суб’єкти – учасники, сторони правовідносин; об’єкти – реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси й потреби осіб, на які спрямовано їхні дії; зміст правовідносин – поєднання суб’єктивних прав, юридичних обов’язків (юридична сторона) та поведінки суб’єктів (фактична сторона). Людина як учасник правовідносин – це фізична особа, тобто така, що фізично існує. А організацію (установу, підприємство тощо), зареєстровану у встановленому законом порядку, що бере участь у правовідносинах, називають юридичною особою. Щоб бути учасниками правовідносин, суб’єкти (сторони) мають бути наділені правосуб’єктністю. Це передбачена нормами права здатність особи бути носієм прав і обов’язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії. Ці складники називають відповідно правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю. Правоздатність – це здатність особи як суб’єкта правовідносин мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Утім, не всі з тих або тих причин реалізову34

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§6. ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН

ють ці можливості. Скажімо, всі мають право влаштуватися на роботу, укласти шлюб, придбати будь-яку річ, але не кожен це робить. Правоздатністю людина наділена з народження й втрачає її по смерті. Дієздатність – це надана суб’єкту можливість самостійно реалізовувати свої права й обов’язки. Її обсяг у фізичної особи залежить від віку та особистих властивостей – здатності до усвідомлених дій, розуміння їх наслідків і значення. А деліктоздатність визначають як спроможність особи нести юридичну відповідальність за її протиправні діяння. На відміну від фізичних осіб, які народжуються і помирають, юридичні – створюються і ліквідовуються. Їх також наділено правоздатністю і дієздатністю. Утім, правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникають одночасно з моменту легалізації державою (реєстрації або затвердження статуту) та реалізуються через їхні органи. Причому юридичні особи мають право займатися тими видами діяльності, задля яких їх створювали і які зафіксовано в їхньому статуті чи установчому договорі. У правовідносинах суб’єкти наділені конкретними суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, зумовленими цими правовідносинами. Суб’єктивні права і юридичні обов’язки становлять зміст правовідносин. У них проявляється юридичний зв’язок між суб’єктами. Наприклад, на ринку покупець домовляється з продавцем про товар та його ціну. Це договір купівлі-продажу, де в кожної зі сторін виникають взаємні права й обов’язки: продавець зобов’язаний передати предмет договору покупцеві й має право на певну суму грошей, у яку оцінено цю річ; натомість покупець зобов’язаний сплатити за товар і має право на річ, яку придбаває. Що ж до об’єктів правовідносин, то це блага, щодо яких суб’єкти вступають у правовідносини. Ними можуть бути речі, гроші, рухоме й нерухоме майно, немайнові блага (життя, честь, ділова репутація людини, публічний порядок та інше), результати дій, послуги тощо. Скориставшись схемою, проілюструйте прикладами елементи структури правовідносин.

| ЗМІСТ | • суб’єктивні права • юридичні обов’язки

ПРАВОВІДНОСИНИ | ОБ’ЄКТИ | | • поведінка ІНДИВІДУАЛЬНІ й дії людей • громадяни • матеріальні • іноземці блага • особи без • нематеріальні громадянства блага • продукти духовної творчості

| СУБ’ЄКТИ | КОЛЕКТИВНІ • держава • установи, організації • державні органи • трудові колективи • територіальні громади • громадські організації тощо

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Які факти називають юридичними Що таке, на вашу думку, юридичні факти? Наведіть відповідні приклади. Поверніться до цього завдання після опрацювання пункту параграфа.

Для того щоб почав функціонувати механізм правовідносин, потрібен певний привід. Виникнення, зміна й припинення правовідносин пов’язані з конкретними життєвими обставинами, в яких опиняються суб’єкти правовідносин. Такі обставини називають юридичними фактами. Вони зумовлюють правові наслідки, конкретизують зміст взаємних прав і обов’язків сторін. Юридичні факти не входять до склаЮридичні факти – конкретні житду правовідносин, утім тісно з ними тєві обставини, що призводять до пов’язані. Без юридичних фактів, навіть виникнення, зміни або припинення за наявності чинних правових норм, виправовідносин. никнення, зміна й припинення правовідносин є неможливими. Факти стають юридичними внаслідок визнання їх такими законом. Право не породжує факти – воно надає їм статусу юридичних. Тож юридичні факти є реакцією правової норми на конкретну життєву ситуацію, передбачену гіпотезою цієї норми. Юридичні факти, які виникають поза волею людини, називають подіями, а ті, що постають унаслідок вольової поведінки особи, – діями. Юридичні дії осіб також бувають різними: одні відтворюють закладений у нормі права зразок поведінки і є правомірними, інші можуть бути протиправними – порушувати приписи правових норм (їх називають правопорушеннями). При цьому вчинення правопорушення особою – це також юридичний факт. Ті чи ті юридичні факти породжують (наприклад, влаштування особи на роботу), змінюють (призначення працівника на іншу посаду) або припиняють правовідносини (звільнення працівника).

Які з юридичних фактів є подіями, а які – діями? Виокреміть правомірні та протиправні дії. Свою думку поясніть.

А. Укладання договору оренди земельної ділянки між односельцями. Б. Сходження снігової лавини, що завдала збитків майну туристичної компанії. В. Вчинення водієм дорожньо-транспортної пригоди, що мала наслідком загибель перехожого. Г. Викрадення особою гаманця з валізи жінки. Д. Народження у подружжя двійні. Е. Реєстрація шлюбу між громадянином України і громадянкою Польщі. 36

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§6. 1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них. 2. Які суспільні відносини називають правовими? У чому полягають їхні особливості? 3. Які елементи становлять структуру правовідносин? 4. Що таке юридичні факти? Якими вони бувають? Як вони пов’язані з правовідносинами?

ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН

Перевірте засвоєне

5. На основі матеріалу параграфа поясніть формулу правовідносин. SOS 6. Пригадайте свій учорашній день (або попросіть одного із представників / представниць вашої родини коротко описати свій). Віднайдіть приклади правовідносин. Запишіть учасників цих правовідносин і те, з чого вони виникли. 7. Чому, на вашу думку, правовідносини називають життям права?

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ТАКЕ §7. ЩО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Які ознаки правопорушення Що, на вашу думку, є ознаками правопорушення? Опрацюйте текст параграфа та поставте до нього два–три запитання. Запропонуйте ці запитання своїм однокласникам і однокласницям.

Задовольняючи власні потреби та інтереси, людина вчиняє конкретні дії або ж утримується від них, тобто певним способом поводиться. Більшість із нас свідомо, без примусу дотримується приписів закону. Однак почасти люди порушують норми права та діють протиправно. Наприклад, водій перевищує швидкість або зловмисник викрадає чужу річ, особа ганьбить честь і гідність іншої особи чи погрожує комусь. Навіть пасивну поведінку (бездіяльність) можна визнати протиправною, якщо особа не чинить дій, яких вимагають від неї норми права. Наприклад, батьки не виконують своїх обов’язків з утримання дитини, платник податків не сплачує їх, рятувальник не надає допомогу тим, хто опинився в зоні стихійного лиха. Правопорушення – це діяння особи (фізичної чи юридичної), що порушує норми права та проявляється в її поведінці, зовнішньо виражене як дія чи бездіяльність. Тож перша ознака правопорушення – протиправність такого діяння (недотримання заборон, невиконання обов’язків). Інша ознака правопорушення – Правопорушення – це протиправспричинення шкоди особистим чи сусне суспільно шкідливе / небезпечне пільним інтересам і благам, що захищадіяння (дія або бездіяльність) ють норми права. Вона може бути фізичособи, що спричиняє юридичну ною, майновою або моральною. Почасти відповідальність. це може бути навіть потенційна можливість заподіяння шкоди. А чи може статися так, що шкоди завдано, а правопорушення немає? Уявімо, що у водія автобуса стався серцевий напад і він знепритомнів під час керування. Пасажири зазнали травм. Шкоди завдано. А от вини водія, звісно, немає. Отже, ознакою правопорушення буде вина того, хто його вчинив у формі умислу або необережності. Правопорушення – це діяння особи, здатної нести юридичну відповідальність. Наприклад, притягнути людину до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення можна, коли вона досягне певного віку на момент його вчинення (зазвичай 16 років). Крім того, вона має бути осудною, тобто здатною усвідомлювати свої дії чи бездіяльність і керувати ними. 38

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§7. ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Зрештою, вчинення правопорушення спричиняє негативні наслідки для правопорушників – реакцію на протиправні діяння шляхом застосування заходів юридичної відповідальності. Упишіть у схему основні ознаки правопорушення та поясніть два–три з них. Представте результати своєї роботи класу.

ПРАВОПОРУШЕННЯ

Чи можна вважати правопорушеннями описані вчинки? Обговоріть це з однокласниками та однокласницями.

А. Павло перейшов дорогу в невстановленому місці. Б. Раїса не поступилася бабусі місцем в автобусі. В. Двоє підлітків, запускаючи феєрверк на околиці села, випадково спалили стіг сіна місцевого фермера. Г. Єва була відсутня на уроці хімії з поважних причин. Д. Любомир на роликових ковзанах причепився до вантажівки, що рухалася, щоб покататися.

Які є види правопорушень Опрацюйте пункт параграфа та на його основі складіть схему «Види правопорушень». До кожного елемента схеми доберіть відповідні приклади. Представте результати своєї роботи класу.

Залежно від ступеня суспільної шкідливості чи небезпеки правопорушення можуть бути проступками або кримінальними правопорушеннями. Серед останніх виокремлюють кримінальні проступки та злочини. Правопорушення поділяють на окремі види за сферами суспільних відносин, що регулюються відповідними галузями права. З-поміж правопорушень розрізняють: — цивільні (у цивільному праві) – невиконання або неналежне виконання зобов’язань, пошкодження майна, заподіяння моральної шкоди; — адміністративні (в адміністративному праві) – посягання на порядок управління, публічний порядок, порушення природоохоронних норм, правил дорожнього руху тощо; — дисциплінарні (у трудовому праві) – порушення трудової, службової, військової дисципліни; Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

— матеріальні (у трудовому праві) – пошкодження майна роботодавця; — кримінальні – кримінальні проступки і злочини, передбачені Кримінальним кодексом України. До якого виду, на вашу думку, належать зазначені правопорушення? Представте результати своєї роботи класу.

А. 17-річна Мирослава роз’їжджала на автівці своєї старшої сестри вулицями міста, не маючи посвідчення водія. Б. 14-річний Іван вихопив із рук перехожого мобільний телефон і кинувся геть. В. Ольга, менеджерка з продажів, не виконала доручену їй роботу вчасно без поважних причин. Г. Степан, кур’єр із доставки продуктів харчування, не впорався з керуванням моторолером, унаслідок чого пошкодив транспортний засіб і зіпсував товар. Д. Після футбольного матчу вболівальники обох команд вчинили бійку, внаслідок якої кілька її учасників отримали травми.

Що утворює склад правопорушення Випишіть названі в тексті елементи складу правопорушення. Проілюструйте кожний елемент прикладами.

Юридична модель правопорушення – це його склад як сукупність обов’язкових елементів, що визначають діяння як правопорушення. Склад правопорушення створюють такі елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Об’єкт правопорушення – це захищені правом суспільні відносини, блага, яким завдано шкоду. Наприклад, порушене право власника на володіння майном або право позичальника на одержання грошей. Зовнішній прояв протиправного діяння – це об’єктивна сторона правопорушення. Вона визначає, якою була діяльність/бездіяльність суб’єкта правопорушення і як саме він вчиняв це діяння. До об’єктивної сторони правопорушення належать безпосередньо протиправне діяння, шкідливий чи небезпечний його результат і, як правило, причиновий зв’язок між діянням і результатом. Суб’єкт правопорушення – це особа, яка його вчинила. Суб’єктами, приміром, кримінального правопорушення можуть бути лише фізичні особи, цивільного – фізичні та юридичні, адміністративного – переважно фізичні особи, а в окремих ситуаціях, передбачених законодавством, і юридичні особи (скажімо, порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів). 40

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§7. ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Важливий фактор, що визначає здатність фізичної особи відповідати за вчинене правопорушення, – досягнення певного віку (приміром, в адміністративному праві – 16 років). Окрім цього, вона має перебувати в стані осудності, тобто усвідомлювати своє діяння і керувати ними. Натомість у разі певного хворобливого стану, що зачіпає психіку, за умови, що суд визнає таку особу неосудною, її не притягують до юридичної відповідальності. До суб’єктивної сторони правопорушення належить особисте ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Це вина (внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею правопорушення та його наслідків), мотив (внутрішні спонукання, якими суб’єкт керувався під час правопорушення, наприклад, убивство з корисливих мотивів) і мета (результат, якого суб’єкт прагнув, наприклад, убивство задля приховання іншого злочину). Основна ознака суб’єктивної сторони правопорушення – вина. Якщо людина усвідомлює протиправність свого діяння та його шкідливі / небезпечні наслідки, але бажає чи свідомо допускає настання таких наслідків, – це умисне правопорушення (як-от крадіжка). А якщо вона легковажно сподівалася уникнути шкідливих наслідків свого діяння або навіть не передбачала їх, хоча й мала б передбачити, – тоді йдеться про вчинення правопорушення з необережності (приміром, пожежа в лісі, яка виникла через розведене туристом багаття). З’ясування складу правопорушення як підстави юридичної відповідальності має важливе значення. За відсутності бодай одного із його обов’язкових елементів, юридична відповідальність як правило не настає. На основі тексту параграфа зобразіть схематично склад правопорушення. Наведіть приклад правопорушення та, користуючись схемою, поясніть його склад. Представте результати своєї роботи класу.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них. 2. Що таке правопорушення? 3. Які основні види правопорушень? 4. Які елементи утворюють склад правопорушення? 5. Придумайте і запишіть приклади різних видів правопорушень з огляду на суспільну шкідливість / небезпечність і сфери суспільних відносин. 6. Які є форми вини? Проілюструйте їх прикладами.

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ТАКЕ ЮРИДИЧНА §8. ЩО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Які ознаки юридичної відповідальності Що, на вашу думку, означає слово «відповідальність»? Чи однакове значення цього поняття у словосполученнях: «відповідальність за доручену справу» і «відповідальність за вчинений злочин»? Свою думку поясніть. Що таке юридична відповідальність? У чому її призначення? Поверніться до цих запитань після опрацювання пункту параграфа.

Свідоме ставлення людини до вимог суспільства, обов’язків, покладених чи прийнятих на себе зобовязань, соціальних норм і цінностей називають відповідальністю. Коли йдеться про відповідальність працівників / службовців за доручену Державний примус – це психологічсправу, то говорять про їхній обов’язок ний або фізичний вплив державних сумлінно виконувати покладені на них органів (посадовців) на певних осіб функції, пов’язані з роботою, службою, з метою спонукати, примусити їх посадою, що визначені нормативно-прадо виконання норм права. вовими актами, статутами, інструкціями. Тут слово «відповідальність» зазвичай не супроводжується прикметником «юридична», хоча є по природі. А от юридичну відповідальність розуміють як негативні наслідки, що має перетерпіти особа, винувата у вчиненні правопорушення. Її сутністю є здійснювана іменем та органами держави негативна реакція суспільства на порушення встановлених правил, завдання шкоди певним соціальним або особистим благам чи інтересам. Юридична відповідальність проявляється в обов’язку особи перетерпіти несприятливі для неї наслідки, визначені законом. Ці наслідки можуть бути майнові (наприклад, сплата штрафу) або немайнові (скажімо, позбавлення волі). Такий обов’язок покладає на особу компетентний орган держави (наприклад, суд). Юридична відповідальність – це передбачена нормами права міра державного примусу, що її застосовують до особи, яка вчинила правопорушення.

На основі статей Конституції України сформулюйте принципи юридичної відповідальності. У чому полягає значення наведених положень? 42

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§8. ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Із Конституції України Стаття 58 [...] Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Стаття 61 Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Стаття 62 Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. [...] Стаття 68 [...] Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність необхідна в ім’я справедливості, щоб особа належним чином «відплатила» за негативне (байдуже, зневажливе, іноді вороже) ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося в її протиправному діянні. Функції юридичної відповідальності полягають і в тому, щоб відновити порушені права, перевиховати правопорушників, запобігти вчиненню правопорушень у майбутньому. Юридична відповідальність спрямована на захист прав і свобод людини, інтересів юридичних осіб, спільнот, держави. Закріплюючи в правових нормах юридичну відповідальність, держава прагне забезпечити належний правовий порядок на своїй території.

Які є види юридичної відповідальності Які види юридичної відповідальності ви знаєте? Порівняйте відповіді на ці запитання з текстом пункту параграфа.

Вид юридичної відповідальності залежить від того, яким є правопорушення. Якщо водій порушує правила дорожнього руху, пасажир не сплачує за проїзд у транспорті, перехожий курить у громадському місці, турист розкладає багаття в лісі у пожежонебезпечний період тощо, – це адміністративні правопорушення. За їх вчинення винуватих осіб можуть притягнути до адміністративної відповідальності (зазвичай з 16 років). Якщо ж неповнолітня особа вчинить адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, то згідно з нормами адміністративного права на її батьків (або тих, хто їх заміняє) можуть накласти штраф. Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

У разі, якщо працівник не виконав своїх трудових обов’язків або порушив трудову дисципліну, – це дисциплінарний проступок, за який настає дисциплінарна відповідальність, визначена нормами трудового права. Такому працівнику можуть винести догану або звільнити його з роботи. Якщо хтось не виконав умови договору чи завдав людині, організації або державі майнових збитків (пошкоджено майно, порушено права власника), посягнув на особисті немайнові права особи (здоров’я, ділову репутацію), тоді настає цивільно-правова відповідальність. Норми цивільного права передбачають відшкодування заподіяних збитків, моральної шкоди, поновлення втраченого тощо. Збитки, яких завдали діти до 14 років, відшкодовуватимуть батьки. Натомість після досягнення 14-річного віку неповнолітня особа, яка має заробіток чи стипендію, мусить відшкодовувати їх самостійно. Проте якщо коштів у неї немає чи їх бракує для відшкодування спричинених збитків, цивільно-правова відповідальність покладатиметься на батьків. У разі пошкодження працівником майна роботодавця (умисного чи з необережності) настає матеріальна відповідальність, передбачена нормами трудового права. Найнебезпечніші правопорушення – кримінальні, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність. За загальним правилом до неї притягують осіб, яким на момент учинення таких правопорушень виповнилося 16 років. Утім, за деякі кримінально карані діяння, як-от крадіжку, розбій, грабіж, умисне вбивство, зґвалтування, незаконне заволодіння транспортним засобом, терористичний акт, бандитизм та інші, законодавством передбачено кримінальну відповідальність осіб із 14 років. Чи вчинили правопорушення фігуранти ситуацій? Якщо так, то який вид відповідальності, на вашу думку, передбачено за такі дії? Чи притягатимуть їх до юридичної відповідальності? Чому?

А. Віктор (15 років), катаючись на велосипеді, збив перехожого, який травмував руку. Б. Катерина (17 років) поцупила з вітрини магазину дорогі сонцезахисні окуляри. В. Валентина (16 років), яка працює на пошті сортувальницею, запізнилася на роботу з поважних причин. Г. Мар’яна (16 років), сперечаючись з однокласником, штовхнула його. Хлопець упав і отримав струс мозку. Д. Святозар (15 років) назбирав у лісі кошик конвалій, занесених до Червоної книги України, й торгував ними в громадському місці. Е. Друзі 14-річна Людмила та 15-річні Стас і Сергій увечері зупиняли перехожих на центральному майдані міста й наполегливо просили гроші на утримання безпритульних собак.

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§8. Що називають підставами юридичної відповідальності

ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Виконайте поетапно такі завдання: 1. Пригадайте, що таке склад правопорушення. Обговоріть, як це повязано з юридичною відповідальністю. 2. Поміркуйте, що є підставами юридичної відповідальності. Обговоріть це з однокласниками та однокласницями. 3. Розгляньте схему й поясніть кожну з підстав юридичної відповідальності. Наведіть відповідні приклади. Яка із зазначених підстав є фактичною, а яка – процесуальною? Поясніть. Представте результати своєї роботи класу. ПІДСТАВИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Існування правової норми, що передбачає склад правопорушення

Правозастосовний акт, що набув чинності (рішення або вирок суду, наказ адміністрації тощо)

Юридичний факт учиненого правопорушення

4. Чи призводить вчинення правопорушення до автоматичного настання юридичної відповідальності? Аргументуйте свою думку та представте класу.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них. 2. Що називають юридичною відповідальністю? 3. Які види юридичної відповідальності вам відомі? 4. Які підстави юридичної відповідальності існують? 5. Пригадайте літературний твір чи фільм, де йдеться про правопорушення. Які наслідки це мало для особи, яка його вчинила? 6. Чому відповідальність як моральну рису особистості називають позитивною? У своїх міркуваннях скористайтесь висловлюванням матері Терези: Коли людина говорить «я повинна», це означає, що у неї є внутрішнє спонукання щось зробити, а не бажання змусити це робити інших. Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗАНЯТТЯ. §9. ПРАКТИЧНЕ ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

За яких обставин зовні шкідливе (протиправне) діяння можуть визнати правомірним? Наведіть приклади таких обставин. Поверніться до цього завдання після опрацювання тексту.

У житті трапляється так, що людина може вчинити діяння, яке зовні (за об’єктивною стороною) нагадує правопорушення. Воно може завдати шкоди (інколи значної) суспільним інтересам чи благам, які охороняє закон. Таке діяння, учинене за обумовлених законодавством обставин, юридично визнають не протиправним, а правомірним. Утім, до кожної такої обставини законодавство висуває чіткі вимоги щодо їхньої правомірності. Одна з обставин, що виключає протиправність діяння, закріплена в цивільному, адміністративному та кримінальному праві – це крайня необхідність. Таке заподіяння шкоди має бути вимушеним, тобто крайнім засобом усунення небезпеки. В адміністративному та кримінальному праві правомірний захист особою власних прав та інтересів, інтересів суспільства, держави, інших людей від суспільно шкідливого / небезпечного посягання через заподіяння певної шкоди тому, хто зазіхає на них, називають необхідною обороною. Цивільне законодавство закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів і встановлює, що шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань (у тому числі у стані необхідної оборони), якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Якщо людина діє не з власної волі, а з примусу, завдаючи шкоди певним інтересам чи благам, що їх охороняє закон, то за такої обставини її не можуть притягнути до кримінальної відповідальності. У Кримінальному кодексі України є й інші обставини, настання яких виключає кримінальну протиправність діяння особи. Утім, до кожної такої обставини законодавство висуває чіткі вимоги щодо їхньої правомірності.

Правовий коментар

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

НЕОБХІДНА ОБОРОНА дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави

УЯВНА ОБОРОНА дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання

ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ, ЩО ВЧИНИЛА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади

КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності

ФІЗИЧНИЙ АБО ПСИХІЧНИЙ ПРИМУС дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками

ВИКОНАННЯ НАКАЗУ АБО РОЗПОРЯДЖЕННЯ дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження

ДІЯННЯ, ПОВ’ЯЗАНЕ З РИЗИКОМ діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети

ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ не є кримінальним правопорушенням вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх кримінально протиправної діяльності Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§9. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ КРИМІНАЛЬНУ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ (за розділом VІІІ Кримінального кодексу України)

Виберіть одну із запропонованих ситуацій для опрацювання у групі. Скориставшись наведеними вище правовим коментарем та схемою, виконайте таке завдання:  проаналізуйте дії усіх учасників і оцініть їх;  припустіть, хто з дійових осіб може бути звільнений від покарання;  зіставте ваші припущення з обставинами, що виключають протиправність діяння, і визначте, у якій ситуації та до яких осіб можуть бути застосовані відповідні положення кримінального закону.

Ситуація 1

Ситуація 2

Ситуація 3

Мешканці міста В. Володимир та Степан, проходячи повз дитячий майданчик, побачили, як невідома їм особа ховає невеликий пакетик у конструкцію дитячого майданчика. Володимир та Степан припустили, що ця дівчина (Владислава) ховає наркотичні речовини із метою збуту. Щоб запобігти злочинному діянню, хлопці побігли за Владиславою та збили її з ніг. Впавши, вона отримала забій голови. Володимир і Степан викликали на місце наряд патрульної поліції, який вилучив пакунок із речовиною. Експертиза підтвердила, що у пакунку містилася наркотична речовина. Інспектор патрульної поліції міста Ч. зупинив автомобіль, яким кермував Василь, кілька місяців тому позбавлений районним судом права керування транспортними засобами на один рік. Тепер постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без відповідних документів. Василь оскаржує вищезазначену постанову, посилаючись на неврахування інспектором того факту, що він сів за кермо на прохання Дарини – власниці автомобіля, якій стало зле під час керування та яку Василь віз до лікарні. Цю інформацію Василь повідомив інспектору, що підтверджується записом нагрудного відеореєстратора та довідкою про стан здоров’я Данила, виданою станцією швидкої медичної допомоги. У місті К. Анатолій проник до приміщення фінансової установи «Кредити задарма» з метою заволодіння грошовими коштами. Він вчинив напад на керівницю відділення Олену, погрожуючи застосуванням предмета, схожого на пістолет (тобто поєднуючи свої дії з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої), та наказав Олені віддати йому всі грошові кошти. Усвідомлюючи реальність погроз, Олена не чинила опір та передала Анатолію 23 486 гривень, що належать фінансовій установі. Власниця фінансової установи «Кредити задарма» Галина звернулася до поліції із заявою про співучасть Олени у злочи-

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§9. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

ні, адже за словами Галини, Олена могла не передавати грошові кошти Анатолію і установа не зазнала б збитків. Порушену проти Олени справу було передано до суду. Розглядаючи цю справу, суд врахував, що Анатолій визнаний винуватим у вчиненні злочину на підставі рішення районного суду міста. Придумайте (знайдіть в інтернет-джерелах) власну правову ситуацію, яка б відображала одну з обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, яка ще не розглядалася на занятті. Пригадайте свою роботу на уроці. Оцініть у балах, наскільки ви засвоїли матеріал, опрацювавши такі твердження (2 бали – цілком погоджуюся, 1 – частково погоджуюся, 0 балів – не погоджуюся).

№ з/п

Твердження

Я можу назвати кілька обставин, що виключають протиправність діяння.

Я можу вказати галузі права, де передбачені такі обставини.

Я можу охарактеризувати умови правомірності окремих таких обставин.

Я можу знайти інформацію про такі обставини в різних джерелах (у тому числі й мережа Інтернет).

Я вмію аналізувати правові ситуації.

Я можу висловити думку щодо важливості закріплення в законодавстві обставин, що унеможливлюють визнання діянь протиправними.

Бали

Усього балів

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? Яких фактів бракує, щоб знати більше про життєвий шлях цього правника? Чому його пам’ять вшановують нині? Чехович Олександр Олександрович – слідчий, генералхорунжий УНР, один із перших військових прокурорів України, військовий юрист 8 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ 1. Народився 1870 р. в Кам’янці-Подільському. Його батько був військовим. 2. Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус та Павлівське військове училище, згодом – Олександрівську військово-юридичну академію у СанктПетербурзі за першим розрядом. 3. Брав участь у Першій світовій війні, посідаючи посади військового слідчого Першого Київського військового училища, слідчого із особливо тяжких справ у Київському військово-окружного суді, військового судді Київського окружного суду. 4. Під час Української революції з 1918 р. обіймав посади старшого військового слідчого, голови Київського вищого військового суду Української народної республіки, начальника прокурорського відділу Головної військово-судової управи Військового міністерства. Став Головним військовим прокурором Української Народної Республіки. Мав звання Генерал-хорунжого УНР. 5. Був принциповим і незламним законником. Розслідуючи справу про так званий антидержавний заколот 1-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР, дійшов висновку про можливість закриття справи. Він був глибоко переконаний, що під час війни досвідчені командири (а це десятки старшин) мають залишитись на військових посадах і бути на полі бою, а не на лавах засуджених. 6. У 20-х роках ХХ ст. змушений був покинути велику Україну і переїхав до Галичини, яка тоді була під польською владою. Там став керівником господарської організації «Народний дім». 7. У травні 2019 р. в Перемишлянському районі на Львівщині було знайдено місце поховання Олександра Чеховича. Військові прокурори Західного регіону України і військовослужбовці Збройних сил України відновили це місце та встановили на могилі пам’ятний хрест. На табличці зазначено рік смерті 1928. 8. У 2021 р. був створений історико-документальний фільм «Військова прокуратура. Відродження історії в особах: Олександр Чехович». У фільмі Головного військового прокурора називають символом відданості закону, Україні, армії.

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ з розділу 2 «ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ» Назвіть: ознаки правовідносин, ознаки правопорушення, ознаки та підстави юридичної відповідальності. Поясніть поняття: правовідносини, склад правовідносин, юридичні факти, правопорушення, юридична відповідальність. Схарактеризуйте: підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин; склад правопорушень, види правопорушень; підстави і види юридичної відповідальності, обставини, що виключають протиправність діяння. Наведіть приклади: суб’єктів правовідносин, об’єктів правовідносин, юридичних фактів, юридичних дій і подій, видів правопорушень. Опишіть: обставини, що виключають протиправність діяння. Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань: про правовідносини, про правопорушення та юридичну відповідальність. Висловіть судження щодо: ролі правовідносин у житті людини і суспільства. Оцініть власну поведінку, поведінку інших осіб щодо дотримання норм права.

Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Розділ

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ §10. ЯК ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ, ГРОМАДЯН І СУСПІЛЬСТВА

Чому Конституція України – це Основний Закон нашої держави Опрацьовуючи пункт параграфа, складіть його план. Представте результати своєї роботи класу.

Термін «конституція» у перекладі з Конституція – це основний закон латини означає «встановлення», держави, що закріплює основи «устрій». У Стародавньому Римі констижиття суспільства і устрою туціями називали акти, які видавали держави. римські імператори. До XVIII століття цей термін вживали в значенні устрою держави. І лише після революційних подій ХVІІ–ХVІІІ століть утвердилося розуміння конституції як закону. 28 червня в Україні відзначають державне свято – День Конституції України. Цього дня 1996 року парламент нашої держави ухвалив цей надзвичайно важливий документ. Конституція містить найважливіші положення щодо державного устрою України. У ній визначено, як функціонує держава, якими є зміст її діяльності, 52

принципи організації влади, система державних органів та їхні повноваження. Вона врегульовує найважливіші відносини між державою і громадянами, державою і суспільством. Інша назва Конституції України – Основний Закон – означає, що вона є підґрунтям, основою законодавства нашої держави. Конституція як закон має найвищу юридичну силу: жодне положення будьякого закону, іншого нормативного акта не може суперечити їй. Про те, що конституція – закон усіх законів, свідчить і спеціально визначений порядок її ухвалення. Ті чи ті положення Конституції можна змінити лише за особливими правилами – процедурою, визначеною окремим розділом Основного Закону. Приміром, законопроєкт, що стосується загальних засад нашої держави (положення розділу І Конституції України) має бути прийнятий не менш як двома третинами конституційного складу Верховної Ради України та затверджений всеукраїнським референдумом, признаВсеукраїнський референдум – ченим Президентом України. Тому стаформа безпосередньої демократії, більність – це ще одна ознака конституспосіб здійснення влади безпосеції як закону. редньо Українським народом через У Конституції України, на відміну прийняття (затвердження) громавід інших законів, містяться нормидянами України рішень шляхом поняття (наприклад, республіка), норголосування. ми-принципи (наприклад, принцип верховенства права), норми-програми (наприклад, європейський та євроатлантичний курс України). Вони мають установчий загальнорегулятивний характер і не прописують конкретні правила поведінки учасників правовідносин у конкретних ситуаціях. Отже, конституційні норми регулюють особливу сферу відносин і стосуються особливого кола суб’єктів (народ, держава, територіальна громада тощо). На основі схеми поясніть кожну з наведених юридичних властивостей Конституції України. Знайдіть у статтях I та XIII розділів цього правового акта положення, що ілюструють ваші пояснення. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

закріплює найважливіші правові положення

має найвищу юридичну силу

є Основним Законом держави

має особливий порядок ухвалення і внесення змін

Які структура і зміст Конституції нашої держави

Конституція України – це основне джерело конституційного права. Ця галузь регулює основи конституційного ладу та територіального устрою нашої Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

держави, народовладдя, правовий статус людини і громадянина, повноваження Верховної Ради та Президента України, інших органів державної влади та місцевого самоврядування. Опрацюйте преамбулу (вступну статтю) Конституції України за такими запитаннями: Який орган державної влади ухвалив Конституцію України? Від імені кого ухвалено цей документ? Які правові акти стали підґрунтям Конституції України? Чому необхідно було її ухвалити? Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України. Перегляньте зміст Конституції України та запишіть кількість розділів і статей, уміщених у ній. Виберіть у таблиці один із тематичних блоків. Перегляньте відповідні розділи Конституції України. Про що йдеться у статтях обраного вами розділу (чи розділів)? Тематичний блок

Розділи

Загальні засади устрою держави

Основи правового статусу людини і громадянина

Основи народовладдя

III

Верховна Рада і Президент України

IV, V

Органи виконавчої влади України

Судові органи

VIII

Основи територіального устрою

Місцеве самоврядування

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Короткий зміст

§10. Які повноваження Конституційного Суду України

ЯК КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ, ГРОМАДЯН І СУСПІЛЬСТВА

Опрацюйте текст пункту параграфа, поставте до нього два–три запитання. Найцікавіші з них запропонуйте класу.

Конституційний Суд України – це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Він не розглядає конкретні кримінальні, адміністративні чи цивільні справи, як, приміром, місцеві суди. Його повноваження пов’язані з охороною Конституції України. Це потрібно для того, щоб за Основним Законом зберігалися всі його властивості як найважливішого правового акта держави, а це, своєю чергою, є гарантією стабільності суспільства. Наприклад, Конституційний Суд може визнати закон або певні його положення неконституційними (і, як наслідок, нечинними) у разі їх невідповідності Конституції України. Склад і повноваження Конституційного Суду України, порядок обрання і призначення його суддів визначено ХІІ розділом Конституції України та Законом України «Про Конституційний Суд України». Конституційний Суд України ухвалює рішення та надає висновки. Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання, конституційне звернення та конституційна скарга. Своє перше Рішення Конституційний Суд України ухвалив 13 травня 1997 року. Він має офіційний сайт та офіційне видання – «Вісник Конституційного Суду України». Юрисдикція – компетенція судових органів щодо розгляду справ, коло справ, які певний суд має право розглядати й вирішувати.

Опрацюйте розділ ХІІ Конституції України за такими запитаннями: Якими є склад і строк повноважень Конституційного Суду України? Які органи беруть участь у його формуванні? Які вимоги висуває Закон до осіб, яких призначають / обирають суддями Конституційного Суду України? Чому ці вимоги доволі суворі? Презентуйте результати своєї роботи класу. Розгляньте схему і поясніть поняття «конституційна юрисдикція». Запишіть короткий перелік основних питань, які вирішує Конституційний Суд. Які висновки ви можете зробити?

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ПОВНОВАЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

вирішення питань про відповідність Конституції України: законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим офіційне тлумачення Конституції України надання висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість надання висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою надання висновку за зверненням Верховної Ради України щодо додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі цей закон суперечить Конституції України Імпічмент – особлива процедура усунення Президента України з посади, яку проводить Верховна Рада в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття й терміни теми. Поясніть кілька з них. 2. Що таке конституція? 3. Чому Конституцію України називають Основним Законом? 4. Яка структура Конституції України? 5. Які повноваження має Конституційний Суд України? 6. Поясніть кожну з ознак Конституції України, закінчуючи речення: 1) має найвищу юридичну силу, це означає... 2) закон підвищеної стабільності, це означає... 3) основа законодавства держави, це означає... 4) особливий порядок розроблення і прийняття, це означає... 5) врегульовує найважливіші відносини в державі, це означає...

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§11. ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА §11. ЯК І ДЕРЖАВА

Хто такі людина, особа, громадянин Сформулюйте і запишіть визначення понять, винесених у назву пункту. Порівняйте ці визначення з текстом пункту параграфа. Обговоріть це в загальному колі.

На уроках біології та історії ви вивчаєте людину розумну. Це загальне родове поняття, яке окреслює людину як частину живої природи та соціальну істоту. А от релігійне вчення визначає людину як Боже творіння. Термін «людина» показує, що істота належить до людського роду. Його вживають і для вказівки на загальновизнані цінності, вироблені цивілізацією. Наприклад, словосполучення «права і свободи людини» означає можливості, гарантовані державою будь-якій людині. Натомість словом «особа» позначають конкретну людину в системі суспільних відносин і застосовують для визначення її як носія суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Зокрема, термін «фізична особа» використовують для позначення суб’єкта правових відносин. Фізичну особу, яка перебуває у стійкому (тривалому в часі) правовому зв’язку з конкретною державою, називають громадянином. Його змістом є права та обов’язки особи і держави. Громадяни наділені правами і свободами, на них покладаються певні обов’язки. А держава зобов’язана гарантувати громадянам їхні права і свободи, захищати їх як на своїй території, так і поза її межами. Життя, недоторканність, честь і гідність дюдини є найвищими соціальними цінністями в Україні. Конституція України покладає на державу відповідальність перед людиною за свою діяльність, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини визначає головним її обов’язком. Держава забезпечує кожній людині рівні можливості в реалізації прав і виконанні обов’язків. Відносини людей у процесі життєдіяльності, а також взаємозв’язок між державою та особою закріплені в правах, свободах і обов’язках, які разом утворюють правовий статус особи. Це становище людини в державі, визначене нормами права. Крім прав, свобод і обов’язків до правового статусу відносять правосуб’єктність і юридичну відповідальність особи. Кожна особа у межах правового статусу діє вільно, за власною волею, свідомо обирає вид і міру поведінки. Поміркуйте, яким є ваш правовий статус. Обговоріть це з однокласниками і однокласницями. Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Що таке громадянство України Що означає термін «громадянство»? Чи маєте ви статус громадянина / громадянки? Якщо так, то який документ це підтверджує?

Особи, які живуть на певній теритоГромадянство – це стійкий праворії, утворюють державу – організацію вий зв’язок особи з державою, для владнання суспільних справ. Вона що передбачає їхні взаємні права складається із громадян (у монархіях – та обов’язки. підданих). Право на громадянство – одне з найважливіших прав людини. Воно зафіксоване в Конституції України та міжнародних документах. Із Конституції України Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Більшість населення нашої держави – це громадяни України. Однак в Україні на законних підставах перебувають люди, які належать до громадянства інших держав. Стосовно нашої держави вони є іноземцями. Ті, хто через певні обставини не мають громадянства жодної держави і їх не визнає громадянами жодна держава, є особами без громадянства (апатридами). Осіб, які мають громадянство двох або більше держав, називають біпатридами. Правовий статус громадян відрізняється від правового статусу іноземців та осіб без громадянства. Наприклад, в Україні лише громадяни мають право стати державними службовцями, обирати або бути обраними до органів державної влади чи місцевого самоврядування, заснувати політичну партію або бути її членами тощо. Іноземці та апатриди не мають обов’язку захищати Україну. Прочитайте статтю 4 Конституції України і поясніть закріплений у ній принцип. Чому, на вашу думку, законодавство більшості держав не передбачає множинності громадянства? Із Конституції України Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§11. Які підстави набуття і припинення громадянства України

ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

Що таке підстави набуття громадянства? Хто може, а хто не може стати громадянином України? Порівняйте свої думки з текстом пункту параграфа.

Громадянство передбачає постійний правовий зв’язок людини з державою, який виникає з моменту набуття громадянства і припиняється зі смертю особи, виходом із громадянства чи його втратою. В Україні питання громадянства врегульовують Конституція України, Закон «Про громадянство України», положення інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів. Усі громадяни України мають рівні права і свободи, незалежно від моменту й підстав набуття громадянства. Найпоширеніша підстава набуття громадянства – за народженням. За «правом крові», як це називають у міжнародній практиці, дитина стає громадянином тієї самої держави, що і її батьки, незалежно від місця народження. А ось «право ґрунту» – це набуття громадянства за місцем народження. Наприклад, новонароджена дитина, знайдена на території України, батьки якої невідомі (знайда), набуває громадянства України. Вам, мабуть, цікаво дізнатися, як наше законодавство регулює набуття громадянства України дітьми. Ви вже знаєте, що дитина, народжена від батьків – громадян України, стає громадянином або громадянкою України. Якщо батьки на момент народження дитини проживають в Україні й один із них – громадянин України, а другий має громадянство іншої держави, то дитина стає громадянином України. Утім, якщо мати й батько проживають за межами України і там народилася дитина, то її громадянство визначають за їхньою письмовою згодою. Громадянином України визнають і дитину, яку народили на території України іноземці, які постійно тут проживають, якщо дитина не набула громадянства жодного з них. У нашому законодавстві не передбачено будь-якої переваги громадянства батька для набуття громадянства дитиною. Іноземців або осіб без громадянства можуть за їхнім клопотаннями прийняти до громадянства України. Законодавство України визначає, що для цього особі слід виконати певні умови, а саме: — визнання і дотримання особою Конституції і законів України; — відмова від іноземного громадянства чи зобов’язання припинити його; — безперервне проживання на законних підставах в Україні впродовж останніх п’яти років (разовий виїзд за кордон у приватних справах не має перевищувати 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів); — володіння державною мовою відповідно до визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови рівня; — наявність законних джерел існування (крім осіб, які мають статус біженця).

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

У законодавстві нашої держави визначено й інші підстави набуття громадянства України. Виберіть одну із підстав набуття громадянства України та проілюструйте її прикладом. Представте результати своєї роботи класу.

за територіальним походженням

за народженням

встановлення над особою, визнаною недієздатною, опіки

через усиновлення

прийняття до громадянства України

ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

перебування в громадянстві України одного чи обох батьків дитини

поновлення у громадянстві України

встановлення над дитиною опіки чи піклування

внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення такого факту

за міжнародними договорами

Не всі, хто виявив бажання, можуть набути громадянство України. Наприклад, не приймають до громадянства України осіб, які вчинили злочини проти людства або здійснювали геноцид; засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину або ті, що вчинили злочин на території іншої держави, який законодавство України визнає тяжким. Громадянство України підтверджують певні документи, насамперед це паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, посвідчення особи моряка чи члена екіпажу тощо. Громадянство – це право кожної людини, тому держава не може позбавити когось громадянства. Утім, згідно із законом, громадянство може припинятися – в разі виходу особи із громадянства, втрати громадянства та на підставах, передбачених міжнародними договорами. При цьому вихід із громадянства України дітей віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою. Геноцид – цілеспрямовані дії з метою знищення окремих груп населення або цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§11. ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

Розгляньте схему і поясніть відмінність між втратою громадянства і виходом із громадянства. Обговоріть ваші міркування з однокласниками і однокласницями. ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ вихід (з власної волі повнолітньої особи)

втрата (на підставах, визначених законом)

за підставами, передбаченими міжнародними договорами України

– добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави (при досягненні повноліття на момент набуття) – набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів – добровільний вступ на військову службу іншої держави (якщо це не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою)

Рішення про набуття, поновлення, вихід із громадянства чи його втрату приймає Президент України (відповідним указом). Питання громадянства уповноважені розглядати також комісія при Президентові України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань громадянства, Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва, консульські установи тощо.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття й терміни теми. Поясніть кілька з них. 2. Як ви розумієте поняття «людина», «особа», «громадянин»? Що в них спільне й відмінне? 3. Що таке громадянство? 4. На яких підставах набувають громадянство України? 5. Як припиняється громадянство України? 6. Які органи вирішують питання громадянства в Україні? 7. Які документи, що підтверджують громадянство, маєте ви і ваші батьки? 8. Чи може демократична держава позбавити людину громадянства? Чому?

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ §12. ЯКІ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

Що таке права і свободи людини Що, на вашу думку, означає словосполучення «права і свободи людини»? Які міжнародні документи у галузі прав людини ви знаєте? Чи стосуються ці документи вас особисто? Після ознайомлення з пунктом параграфа поверніться до цих запитань та з’ясуйте, чи змінилася ваша відповідь на них. Обговоріть це у класі.

Ви вже знаєте, що слово «право» в нашій мові має багато значень, одне з яких – система правил (норм). А от інше значення цього слова пов’язане з можливостями людини мати певні матеріальні, соціальні, культурні й духовні блага. Такі можливості називають правами людини. Вони властиві самій природі людини як людської істоти. В юридичній літературі разом із поПрава людини – це можливості людини, необхідні їй для існування няттям «права людини» використовують й розвитку. й інше – «свободи людини», як-от: свобода слова, свобода думки, свобода віросповідання та ін. Тож право людини – це можливість, реалізацію якої держава гарантує, а свобода – це простір, у який держава не може втручатися. Оскільки права людини стосуються безпосередньо факту людського існування, їх не можна відняти або втратити. Тому більшість прав людини невід’ємні. Їх ніхто не може відібрати або скасувати, на них не може посягнути держава. Ані соціальний статус людини, ані засудження до покарання, ані інвалідність, ані будь-які інші особисті риси не можуть позбавити людину її прав і свобод. Не може і людина позбавити себе своїх прав, як не може перестати бути людиною. Навіть якщо хтось добровільно відмовиться від своїх прав (наприклад, від права на судовий захист), така відмова не матиме правової сили, адже держава не може призначити покарання без судового розгляду справи. Права людини не можна також продати або купити, подарувати чи обміняти. Права і свободи людині має гарантувати і забезпечувати держава. Хоча сім’я, любов, дружба, стосунки із сусідами теж пов’язані з певними правами і відповідальністю, поняття прав людини щодо них не застосовують. Отже, права і свободи – це відносини людини і держави. Держава закріплює права і свободи людини в законах та інших правових актах, створює умови для їх реалізації кожною людиною й у разі потреби захищає їх. 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ). У ній – 30 статей, що визначають основоположні права і свободи людини. Положення ЗДПЛ розвинуто і конкретизовано у двох 62

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§12. ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

міжнародних пактах ООН – про громадянські й політичні права та про економічні, соціальні і культурні права, які ухвалено 19 грудня 1966 року. Вони покладають на держави, що ратифікували їх, зобов’язання дотримуватися проголоДискримінація – будь-яка відміншених у них прав і свобод людини. ність, виняток, обмеження або Розрізняють такі види прав людини: перевага, що заперечують або зменшують рівне здійснення громадянські (особисті), з-поміж яких прав людиною. право на життя, свободу, особисту недоторканність, свободу від катувань і рабства; політичні, до яких належать, наприклад, свобода слова, право брати участь у державному житті, право збиратися мирно без зброї; економічні, соціальні та культурні, до яких належать, приміром, право на працю, гідний рівень життя, освіту, свободу культурної діяльності. Такі групи прав і свобод людини закріплені двома міжнародними пактами (договорами) 1966 року. ООН ухвалено й інші документи в галузі прав і свобод людини – конвенції з питань геноциду, расової дискримінації, дискримінації жінок, прав дитини. ЗДПЛ також стала моделлю створення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Європейської конвенції) 1950 року. Усі ці міжнародні документи ратифіковані Верховною Радою України. Конституції низки держав (України також) виокремлюють права людини і права громадянина. Перші поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи тій державі, а другі – лише на тих осіб, які є громадянами певної держави. Ратифікація – остаточне затвердження міжнародного договору вищим органом держави.

Поясніть положення наведених статей. Які принципи закріплені в них? Обговоріть свої міркування з однокласниками і однокласницями. Із Конституції України Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Утім, переважна більшість прав людини не є абсолютними. Міжнародні документи в галузі прав людини, Конституція України допускають обмеження тих чи тих прав і свобод людини, якщо це відповідає вимогам законності, необхідності та доцільності (наприклад, в умовах воєнного чи надзвичайного стану). Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Якими є конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина Що означає поняття «основні права і свободи людини»? Назвіть групи прав і свобод та наведіть приклади до кожної з них. Як пов’язані права та обов’язки людини і громадянина? Обговоріть це в загальному колі.

Конституція України закріплює основні (конституційні) права та свободи людини і громадянина, тобто ті, що визначають найважливіші відносини між особою й державою. Інші права, які ви реалізуєте в житті (наприклад, права дітей, учнів, споживачів), містяться у відповідних положеннях законодавства. Розділ ІІ Конституції України, що містить майже третину всіх її статей, має назву «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». У ньому закріплено особисті, політичні права і свободи, економічні, соціальні та культурні права. Тут є й конституційні права окремих соціальних груп (жінок і дітей), а також права, які називають «захисними», – право на захист своїх прав і свобод, право знати свої права і обов’язки, право на правову допомогу тощо. Виберіть один із запропонованих видів прав і свобод людини і громадянина. Заповніть таблицю, скориставшись відповідними статтями (27–54) розділу ІІ Конституції України. Представте результати своєї роботи класу. Види прав і свобод людини і громадянина

Права і свободи за Конституцією України

Статті Конституції України

Громадянські (особисті) Політичні Економічні Соціальні Культурні

Поряд з основними правами і свобоКонституційні обов’язки – це дами людини і громадянина, Конститузакріплені Конституцією України ція України встановлює й конституційні необхідні й безумовні для виконанобов’язки як громадян, так і тих, хто поня дії. стійно проживає або перебуває на території України. Тож конституційні обов’язки – це також важливий складник правового статусу людини і громадянина. На це вказує, приміром, стаття 29 ЗДПЛ, де зазначено, що «кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи» Нехтування конституційними обов’язками не позбавляє людину конституційних прав і свобод, однак, як правило, спричиняє юридичну відповідальність. 64

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

Шанування державних символів України

§12. ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

Визначте, в яких статтях розділу ІІ Конституції України закріплені зазначені на схемі обов’язки людини і громадянина. Виокремте обов’язки, що стосуються людини, і ті, що призначені громадянам. Чому, на вашу думку, Конституцією визначено невеликий перелік обов’язків? Обговоріть це з однокласниками та однокласницями. Незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовування завданих збитків

КОНСТИТУЦІЙНІ ОБОВ’ЯЗКИ

Сплата податків і зборів

Неухильне додержання Конституції та законів України

Непосягання на права і свободи, честь і гідність інших людей

Які існують механізми захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні Що означає словосполучення «механізми захисту прав людини»? Наведіть приклади. Поверніться до цього запитання після опрацювання пункту параграфа.

Для того щоб людина могла в повному обсязі реалізовувати свої права і свободи, недостатньо визнати їх на міжнародному рівні й закріпити у конституції та законах держави. Держава має гарантувати ці права, тобто створити певні умови для їх реалізації, а також мати дієві механізми їхнього захисту. Ви, мабуть, знаєте, що спірні або конфліктні ситуації стосовно будь-чиїх прав і свобод та інтересів вирішують суди. Судовий захист – це найефективніший спосіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому кожен може звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на її підставі. Конституція України визначає, що гарантом прав і свобод людини та громадянина в нашій державі є Президент України. Державний захист прав людини покладено також на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

та захист прав людини на території України і в межах її юрисдикції. Громадяни України також мають право звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування із заявами, скаргами та пропозиціями. Існують міжнародні й регіональні механізми контролю за дотриманням прав людини. Громадяни України можуть звернутися, наприклад, до Комітету з прав людини та Комітету проти катувань ООН, Європейського суду з прав людини, Комітету зі свободи асоціацій, Міжнародної організації праці. Дієвим регіональним правозахисним органом є Європейський Суд з прав людини, який розглядає справи щодо порушення закріплених в Європейській конвенції прав і свобод людини. Рішення Європейського Суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною. Утім, міжнародний звичай виробив правило, за яким, перш ніж звертатися зі скаргою щодо порушення своїх прав до міжнародних інстанцій, громадянин має вичерпати всі правові механізми, передбачені у тій державі, на яку він скаржиться. Кожна людина має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань. У захисті власних прав важливу роль відіграє сміливість та ініціатива людини. Без її активної позиції доволі важко, а інколи й неможливо дізнатись, які її права й у чому їх порушено, та захистити їх. На основі пункту параграфа створіть схему «Механізми захисту прав людини». Представте результати своєї роботи класу.

Перевірте засвоєне

1. Що таке права і свободи людини? 2. Які права і свободи людини та громадянина називають основними? 3. Що таке конституційні обов’язки людини і громадянина? 4. Які конституційні обов’язки громадян України ви можете назвати? У чому полягає їх зміст? 5. Які механізми захисту прав і свобод людини ви знаєте? 6. Чому права і свободи людини та громадянина мають бути закріплені в Конституції України? 7. Які механізми захисту прав людини є, на вашу думку, найдієвішими? Чому?

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§13.

ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

§13.

Як організовано державну владу в Україні Пригадайте, що таке державна влада. Де закріплено основи її організації? Як побудовано державну владу в Україні? Скориставшись інтернет-ресурсом, за статтями 6 і 8 Конституції України визначте принципи побудови державної влади в Україні. Представте результати своєї роботи класу.

За Конституцією України єдиним джерелом державної влади є народ. Згідно з Виборчим кодексом України, вибори – це основна форма народного волевиявлення, спосіб безпосереднього здійснення влади Українським народом. За допомогою виборів громадяни формують представницькі органи влади. А от шляхом референдуму громадяни вирішують важливі питання: Всеукраїнського – державного рівня, а місцевого – проблеми окремої адміністративно-територіальної одиниці чи громади. У ХVІІІ столітті французький філософ Шарль Монтеск’є сформулював принцип поділу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову, що унеможливлює узурпацію державної влади будь-яким органом. На цих засаУзурпація влади – захоплення дах здійснюється і державна влада в влади насильницьким шляхом, вчинене з порушенням закону, або Україні. Вона реалізується через відпонезаконне привласнення владних відні органи: законодавчий – Верховна повноважень. Рада України, виконавчі – Кабінет Міністрів, міністерства, відомства тощо, судові – місцеві суди, Верховний Суд України та інші. Органи державної влади утворюють систему. Статус, порядок утворення і повноваження парламенту України, Президента України, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції, місцевих державних адміністрацій закріплено в положеннях Основного Закону нашої держави. Одні органи державної влади є виборними (наприклад, громадяни обирають народних депутатів України, Президента України), інші органи державної влади є призначувальними (приміром, Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор України, голови місцевих державних адміністрацій). У нашій державі існує багато інших органів, які виконують певні завдання. Наприклад, прокуратура, Служба безпеки України (СБУ), національна поліція, служба охорони державного кордону, органи й установи виконання покарань тощо. Їхні основні завдання – охорона прав і законних інтересів громадян, оргаРозділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

нізацій і держави, забезпечення законності, публічної безпеки та публічного порядку, боротьба з правопорушеннями, охорона та захист суверенітету і території України. Розгляньте схему. Як утворюються, на вашу думку, зазначені в ній органи влади? Якими є їхні основні повноваження? Обговоріть це з однокласниками та однокласницями. Президент України Законодавча влада

Виконавча влада

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Судова влада

Верховний Суд України

Конституційний Суд України

Якими є статус і повноваження Верховної Ради і Президента України Яка основна функція парламенту України? Як він створюється і діє? Як ви розумієте термін «глава держави»? Чи належить Президент України до якоїсь гілки влади? Які його повноваження? Поділіться своїми міркуваннями з однокласниками та однокласницями.

Ви вже знаєте, що за територіальним устроєм Україна – унітарна держава. Тож єдиним законодавчим органом державної влади є Верховна Рада України, що складається із народних депутатів України. Це представницький колегіальний орган, який обирають громадяни України. За структурою це однопалатний парламент. Народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який досяг 21 року, має право голосу й постійно проживає в Україні не менше ніж п’ять років. Очолює парламент Голова Верховної Ради України. В парламенті створюють комітети, які працюють над підготовкою та експертизою законопроєктів (наприклад, бюджетний комітет), і в разі потреби тимчасові слідчі комісії (скажімо, під час процедури імпічменту Президента). Основна функція парламенту – це розроблення й ухвалення законів, тому його й називають законодавчим органом влади. Верховна Рада України визначає також напрями внутрішньої і зовнішньої політики, ухвалює державний бюджет, формує певні органи влади, контролює роботу Кабінету Міністрів

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§13. ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

України. Крім законів, парламент ухвалює постанови. Засідання парламенту проходять відкрито, а рішення ухвалюють голосуванням. Громадяни нашої держави обирають і Президента України. Слово «президент» у перекладі з латини означає «той, хто сидить попереду». Таку посаду запроваджено у понад 130 державах світу. Згідно з Конституцією України, Президент – це глава держави, який виступає від її імені. Він – гарант Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент уособлює державу і державну владу загалом і не належить до жодної з гілок влади України. Президента України обирають громадяни на 5 років. Цю посаду може обійняти громадянин України, якому виповнилося 35 років. Він має постійно проживати в Україні щонайменше 10 років і володіти українською мовою. Одна й та сама особа може бути Президентом України не більш ніж два строки поспіль. Президент України має широке коло повноважень. Він є Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України, призначає певні органи влади або дає згоду на їх призначення, вносить пропозиції до парламенту щодо, наприклад, кандидатури Прем’єр-міністра України, вирішує питання громадянства, здійснює помилування, удостоює державними нагородами, підписує закони, які ухвалив парламент. Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони, яка виявляє загрози національній безпеці та обороні й вирішує, як запобігти їм. Щодо цих та інших питань Президент України видає укази і розпорядження. При Президентові України діють комісії та органи, зокрема з питань громадянства чи помилування. Виконайте одне із завдань і повідомте про результати роботи однокласників і однокласниць. 1. Опрацюйте статтю 85 Конституції України. Визначте і запишіть статус Верховної Ради України. Заповніть таблицю, зазначивши номери пунктів статті. Поінформуйте однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися. Повноваження Верховної Ради України ухвалює рішення та призначає

надає згоду

затверджує та контролює

2. Опрацюйте статтю 106 Конституції України, визначте статус і повноваження Президента України. Заповніть таблицю, проставивши в ній номери пунктів статті. Поінформуйте однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися. Повноваження Президента України ухвалює рішення, призначає, надає

забезпечує, представляє, очолює, має право, здійснює

утворює, скасовує, вносить

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Як побудовано судову систему України Якими є основні завдання судів? На основі пункту параграфа складіть схему «Судова система України». Представте результати роботи класу.

Судову владу представляють суди. Вони охороняють права та інтереси фізичних, юридичних осіб і держави, сприяють запобіганню правопорушенням. У своїй діяльності суди є незалежними й керуються виключно законом. Державну діяльність судової влади називають правосуддям. Воно здійснюється через судочинство – розгляд у судових засіданнях кримінальних, адміністративних, цивільних і господарських спорів за встановленою законодавством процедурою. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечення доведеності вини забезпечення обвинуваченому права на захист

змагальність сторін, свобода в наданні суду своїх доказів

підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором

ОСНОВНІ ЗАСАДИ СУДОЧИНСТВА

розумні строки розгляду справи судом

забезпечення права на апеляційний перегляд справи

обов’язковість судового рішення гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами

До судової системи України належать Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Про повноваження Конституційного Суду України вам уже відомо. Судами загальної юрисдикції є загальні суди (наприклад, Верховний Суд України, місцеві суди, адміністративні й господарські суди). Є й вищі спеціалізовані суди – Вищий адміністративний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Місцеві суди розглядають більшість кримінальних, трудових, цивільних і сімейних спорів. Господарські суди розглядають справи, пов’язані з комерційною діяльністю, підприємництвом, а також спори між підприємствами та організаціями. Однак якщо сторонами спору є юридична і фізична особи, то такі справи розглядає загальний місцевий суд. Адміністративні суди врегульовують адміністративні спори, скажімо справи з оскарження нормативно-правових актів органів державної влади й місцевого 70

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§13. ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

самоврядування, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, примусового відчуження земельної ділянки, справи, пов’язані з виборчим процесом (наприклад, щодо уточнення списку виборців) тощо. Верховний Суд України очолює систему судів загальної юрисдикції. Він розглядає найскладніші й найважливіші спори з кримінальних, цивільних, адміністративних правовідносин і забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Зазвичай громадяни звертаються до судів загальної юрисдикції. Це передусім місцеві суди, які розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи і вирішують їх рішенням або вироком, ухвалою чи постановою. Суди, в яких можна оскаржити обґрунтованість і законність вирішення справи, називають апеляційними. Перепишіть або прочитайте текст, виправляючи наявні в ньому помилки:

Місцеві суди України розглядають виключно кримінальні справи. Трудові спори вирішують як у місцевих, так і в господарських судах, а цивільні – в місцевих та адміністративних судах. Рішення всіх судів переглядає Верховний Суд України. Основною функцією Конституційного Суду України є затвердження всіх судових рішень і вироків на території нашої держави.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть органи державної влади, про які йшлося в темі. Схарактеризуйте повноваження одного з них. 2. Якою є назва парламенту України? Який його склад? 3. Як ви розумієте положення: «Президент України – глава держави»? 4. Які суди належать до судової системи України? 5. Які основні засади судочинства ви знаєте? Поясніть одну– дві з них. 6. Які співвідносяться поняття правосуддя і судочинство?

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§14.

ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Якими повноваженнями наділено органи виконавчої влади У чому полягає призначення виконавчої влади? Які є органи виконавчої влади в Україні? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Органи виконавчої влади забезпечують управління економікою, освітою, наукою, соціальною сферою тощо. Наприклад, для виконання основного фінансового закону року – закону про державний бюджет – органи виконавчої влади мають забезпечити надходження до бюджету (зібрати податки та збори у державну скарбницю) і розпорядитися зібраними коштами відповідно до статей бюджету. Виконання бюджету спрямоване на забезпечення найважливіших суспільних потреб: соціальний захист людей, освіту, охорону здоров’я, питання публічного порядку і довкілля, утримання армії тощо. Органи виконавчої влади в Україні утворюють систему, до якої належать Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації. Ці органи ведуть виконавчо-розпорядчу діяльність. Вона полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів Верховної Ради, указів Президента України, а також організації виконання положень цих актів іншими органами. Вищий орган у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, який виконує функції уряду. Це колегіальний орган – він складається із Прем’єр-міністра, його заступників і міністрів. Робота Кабінету Міністрів охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. На його засіданнях вирішують важливі питання управління державою. З цих питань Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження, обов’язкові для виконання на всій території нашої держави. У Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Вона може ухвалити резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України, що тягне за собою його відставку. Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України. Кабінет Міністрів відповідальний перед парламентом і перед главою держави. Міністерства – це центральні органи виконавчої влади. Вони управляють питаннями певної сфери життя суспільства (наприклад, Міністерство освіти і науки України). 72

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§14. ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Місцеві державні адміністрації – це місцеві органи виконавчої влади. На них покладено завдання управління всіма загальносуспільними справами на місцевому рівні. На певній території вони забезпечують виконання Конституції і законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади. Розгляньте схему. Які повноваження, на вашу думку, мають ці органи? Наведіть приклади, де і коли вам доводилося стикатися з їхньою діяльністю. Дайте назву схемі. Представте результати своєї роботи класу. Кабінет Міністрів України

Вищий орган виконавчої влади

Міністерства

Центральні органи виконавчої влади

Місцеві органи виконавчої влади

Інші центральні органи виконавчої влади

Агентство, інспекція, служба (Державна архівна служба, Державне агентство водних ресурсів)

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

Антимонопольний комітет, Фонд державного майна

Обласні державні адміністрації, державні адміністрації міст Києва і Севастополя Районні державні адміністрації

Які питання уповноважені вирішувати органи місцевого самоврядування

Слово самоврядування легко зрозуміти – воно походить від слів «урядувати», «керувати самому». Самоврядування – це надання жителям сіл, селищ, міст права самостійно вирішувати питання місцевого значення. Через органи місцевого самоврядування реалізується влада народу. Місцевому самоврядуванню присвячені розділ ХІ Конституції України та низка законів, наприклад «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін. Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Органи місцевого самоврядування не є органами державної влади. Рішення самоврядних органів можуть призупиняти в разі невідповідності їх Конституції та законам України, а скасовувати – лише в судовому порядку. Самоврядна одиниця місцевого самоврядування – територіальна громада. Представники певної територіальної громади обирають сільські, селищні, міські ради та сільського, селищного, міського голів. Інтереси кількох територіальних громад представляють районні та обласні ради, а їхніх голів обирають на засіданнях та зі складу цих рад. Усі ради – виборні представницькі органи, які складаються із депутатів. Сільські, селищні, міські ради можуть утворювати старостинські округи та затверджувати в них старост. Староста, посадова особа місцевого самоврядування, представляє інтереси мешканців села / селища, дбає про задоволення їхніх потреб, розв’язання проблем місцевого значення, а також здійснює комунікацію між владою та громадою села. Щоб місцеве самоврядування було ефективним і самостійним, потрібні грошові й матеріальні ресурси. Конституція України визначає, що матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування становлять: майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст. В Україні триває реформа місцевого самоврядування, суть якої полягає в децентралізації, що забезпечує спроможність ОТГ – об’єднаних територіальних громад – самостійно вирішувати питання місцевого значення за рахунок мобілізації власних ресурсів та надходжень державних коштів. Буває так, що для вирішення якогось загального питання мешканці будинку або вулиці збираються разом і обирають комітет чи ініціативну групу. Так утворюються органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні тощо). Через них громадяни також здійснюють місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування – це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Виконайте одне із завдань і ознайомте з результатами роботи інших. А. У статті 116 Конституції України повноваження Кабінету Міністрів зафіксовано через такі дієслова: «забезпечує», «вживає заходів», «спрямовує», «розробляє», «здійснює», «організовує» тощо. Які повноваження, на вашу думку, має Кабінет Міністрів України? Заповніть таблицю, записавши відповідні номери пунктів та їхній короткий зміст. Поінформуйте однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

вживає і розробляє

здійснює, організовує спрямовує ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

забезпечує

§14.

Повноваження Кабінету Міністрів України

Б. У статті 143 перелічено повноваження органів місцевого самоврядування. Випишіть два–три із них і наведіть приклади з діяльності органів місцевого самоврядування вашої територіальної громади (ОТГ). Поінформуйте однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися.

Перевірте засвоєне

1. Який орган є вищим органом виконавчої влади в Україні? 2. Які органи виконавчої влади ви знаєте? Якими є їхні основні повноваження? 3. Що таке місцеве самоврядування і територіальна громада? 4. Які є органи місцевого самоврядування в нашій державі? Чи належать вони до органів державної влади? 5. Опрацюйте статтю 3 «Типи виборів» Виборчого кодексу України, виписавши в дві колонки загальнодержавні та місцеві вибори. Дізнайтеся за допомогою інтернет-джерел, коли відбудуться чергові вибори народних депутатів України, Президента України та місцеві вибори у вашому регіоні. 6. З якими органами місцевого самоврядування і за яких обставин ви (представники / представниці вашої родини) мали справу? 7. Як представники вашої родини та оточення залучаються до вирішення нагальних питань громади? Запишіть результати вашого дослідження та представте класу. 8. Якщо ви мешкаєте в селі чи селищі, дізнайтеся, до якої ОТГ входить ваше село / селище та які органи нею управляють. Представте цю інформацію однокласникам і однокласницям.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ЗАНЯТТЯ. §15. ПРАКТИЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

У чому полягає зміст права на звернення У чому полягає, на вашу думку, сутність права на звернення громадян? До кого (яких органів) можуть звертатися громадяни? Опрацюйте статті та коментар. Поверніться до запитань, уточніть відповіді на них.

Із Конституції України Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Із преамбули Закону України «Про звернення громадян» Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій... для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Правовий коментар

У міжнародних документах право на звернення названо «правом петицій». Реалізацію цього права громадянами нашої держави визначають положення Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», інших нормативно-пра-

вових актів. Законодавство України забороняє переслідувати осіб за: подання звернення, за критику в ньому роботи і рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, примушення до подання звернення чи розголошення вміщених у них відомостей.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§15. Які є види звернень

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

На основі статті закону та коментаря визначте основні види звернень громадян. Порівняйте їх за допомогою діаграми Вена, вписуючи у сектори перетину кіл – спільне, а поза перетинами – відмінне. Презентуйте результати роботи класу. Сформулюйте загальні висновки після обговорення. Із Закону України «Про звернення громадян» Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.., висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації… їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

пропозиція / зауваження

заява / клопотання

скарга

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

За формою звернення осіб можуть бути усними і письмовими, а за кількістю заявників – індивідуальними, де є один заявник (як-от заяви про призначення опікуна чи про передання у власність земельної ділянки) та колективними – це звернення від двох і більше осіб, а також звернення однієї особи за дорученням групи осіб (приміром, скарга про масове порушення екологічних прав громадян). Одним із видів звернень є електронна петиція – це особлива (електронна) форма колективного звернення (скарга та/або пропозиція) до суб’єкта владних повноважень. З нею можна звернутися до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування.

Правовий коментар

Розгляньте схему. Наведіть один–два приклади до її елементів. Обговоріть результати роботи в класі. ВИДИ ЗВЕРНЕНЬ ЗА ФОРМОЮ

УСНІ  на особистому прийомі  за допомогою засобів телефонного зв’язку (контактні центри, телефонні «гарячі лінії»)

ПИСЬМОВІ  надсилається поштою  передає громадянин особисто чи через уповноважену особу до відповідного органу

ЕЛЕКТРОННІ (письмові)  через мережу Інтернет  за допомогою засобів електронного зв’язку

Як подають і розглядають звернення Опрацюйте статтю 5 Закону України «Про звернення громадян», складіть пам’ятку щодо вимог до письмового звернення громадян. Використайте спонукальні дієслова («зверніть увагу», «пам’ятайте» тощо). Представте результати роботи класу.

Із Закону України «Про звернення громадян» Стаття 5. Вимоги до звернення Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§15. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства… Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження… Опрацюйте коментар, підкресліть у ньому (випишіть із нього) важливі цифри, опорні поняття і словосполучення та представте класу.

Особа може подати скаргу особисто чи через уповноважену на це іншу особу. До скарги слід додати рішення (копії), ухвалені з цього питання. Скаргу щодо неповнолітніх і недієздатних осіб подають їхні законні представники. Пропозиції і заяви розглядають ті державні органи і посадові особи, які мають відповідні повноваження, а скарги – вищі у порядку підлеглості органи / посадовці щодо тих органів і осіб, дії яких оскаржують. Звернення громадян розглядають безоплатно. Звернення громадян розглядають і вирішують порушені в них питання упродовж не більш ніж одного місяця з дня їх надходження. Звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядають невідкладно, але не пізніше ніж 15 днів і не довше ніж 45 днів із дня надходження. Неправомірна відмова в наданні відповіді, несвоєчасна / неповна відповідь, надання відповіді, що не відповідає дійсності, передбачають юридичну (цивільну, адміністративну або кримінальну) відповідальність конкретної посадової особи. Заявника теж можуть притягнути до Дискредитація – навмисні дії, юридичної відповідальності – за поданспрямовані на підрив авторитету, ня звернення, що містить наклеп і обраіміджу і довіри. зи, дискредитацію органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі. Подання й розгляд електронних петицій мають свої особливості. Петиції, адресовані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, розглядають за умови набрання нею не менше ніж 25 тисяч підписів громадян, зібраних протягом трьох місяців із дня оприлюднення. А кількість підписів громадян на підтримку петиції до органу місцевого самоврядування та

Правовий коментар

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

строк збирання підписів визначає статут територіальної громади. Якщо петиція не набрала необхідної кількості підписів, її розглядають як звичайне звернення громадян. З електронними петиціями можна звернутися до відповідного органу через його офіційний вебсайт або вебсайт громадського об’єднання, яке збирає підписи на підтримку петиції. Орган, якому адресована електронна петиція, має публічно оголосити свою позицію стосовно згоди / незгоди по її суті. В разі згоди цей орган організовує спільну з авторами та їхніми прихильниками роботу з розроблення та втілення плану реалізації петиції, а за незгоди – інформує про аргументи. В Інтернеті знайдіть приклади форм звернень громадян. Створіть електронну папку з такими зразками. Запропонуйте зібрані вами зразки класу. Дослідіть: Під які електронні петиції зараз збирають підписи громадян? Які проблеми порушують у цих петиціях? Коротко запишіть інформацію про одну таку петицію та представте класу.

Перевірте засвоєне

Пригадайте свою роботу на уроці. Зберігаючи нумерацію пунктів, оцініть у балах, наскільки ви погоджуєтеся з такими твердженнями (2 бали – повністю погоджуюсь, 1 бал – частково погоджуюсь, 0 балів – зовсім не погоджуюсь).

№ з/п

Твердження

Я можу назвати нормативні акти щодо звернень громадян.

Я знаю, що таке звернення.

Я можу пояснити зміст права на звернення.

Я можу перелічити види звернень громадян.

Я вмію знайти в Інтернеті й запропонувати батькам, іншим представникам родини зразок відповідного звернення.

Я можу висловити думку щодо важливості права громадян на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Бали

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? Які ідеї висував учений? У чому ви вбачаєте його заслуги? Ейхельман Отто Оттович – відомий учений-юрист, політик, громадський діяч 8 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ 1. Народився 1854 р. в родині балтійських німців у Санкт-Петербурзькій губернії. 2. 1882 р., після захисту магістерської і докторської дисертацій у Дерптському університеті, переїхав до Києва, де отримав посаду професора юридичного факультету Університету Святого Володимира. Відтоді Ейхельман пов’язав свою долю з Україною. Він писав: «В київській атмосфері я переродився. З кінця 80-х років при близькім знайомстві з студентами я ознайомився з українським життям, яке порадувало моє молоде серце». 3. У Києві працював майже сорок років. Став одним із найавторитетніших юристів свого часу. Очолював кафедру міжнародного права, був деканом юридичного факультету, періодично виконував обов’язки заступника ректора. Паралельно керував Київським комерційним інститутом та викладав на Вищих жіночих курсах. 4. На відміну від переважної більшості тогочасної професури, що мала консервативні монархічні й українофобські погляди, німець Отто Ейхельман у міру своїх можливостей виступав на захист української мови й культури. Неодноразово проводив студентські зібрання, на яких вільно говорили українською та декламували українські твори. Звертався до уряду з проханням послабити утиски українського руху, дозволити переклад Євангелія українською мовою. 5. Підтримав Українську революцію. Діяч Центральної Ради Петро Клунний писав: «Не будучи українцем з походження, професор О. Ейхельман …рішуче приєднався до українських національних та громадських діячів і без вагань віддав на службу українському народові великий свій науковий досвід, багаті знання і почесне в науці і громадянстві ім’я». А ворожий до українського руху Юрий Зілов називав його «ревним самостійником». 6. У 1918 р. активно включився до української державної роботи, працюючи в Міністерстві торгівлі й промисловості та в Міністерстві закордонних справ УНР на посаді товариша міністра. Брав участь в 1918 р. у переговорах українського уряду з Австрією і Німеччиною (економічна конференція) і з радянською Росією. 7. У 1919–1920 рр. був заарештований більшовиками, але зрештою зміг емігрувати до Польщі, продовжив роботу в уряді УНР. Підготував детальний «Проєкт Конституції – основних державних законів Української Народної Республіки», де бачив Україну правовою державою, демократичною федеративною республікою з поділом на землі-держави, кожна з яких матиме свою судову, представницьку та виконавчу влади (це ґрунтувалося на переконаності в поліетнічній природі нації). Він ратував за принцип поділу влади та якнайширше застосування інституту референдуму. 8. В еміграції у Чехословаччині залишався активним співробітником українських установ і організацій: викладав в Українському вільному університеті, Українській господарській академії, працював заступником директора Українського інституту громадознавства. Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ з розділу 3 «ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ І ДЕРЖАВИ» Назвіть: ознаки конституції, підстави набуття та припинення громадянства України, механізми захисту прав і свобод людини та громадянина, органи державної влади, органи місцевого самоврядування. Поясніть поняття: людина, особа, громадянин, громадянство, конституція, права і свободи людини, конституційні обов’язки, місцеве самоврядування, територіальна громада. Опишіть види конституційних прав, свобод, обов’язків людини і громадянина, види народного волевиявлення, повноваження Конституційного Суду України, повноваження органів державної влади, повноваження органів місцевого самоврядування. Наведіть приклади: видів прав людини, видів конституційних обов’язків, видів звернень громадян, форм участі громадян у житті держави. Схарактеризуйте: підстави набуття та припинення громадянства України, механізми захисту прав людини, порядок утворення органів державної влади та місцевого самоврядування. Проаналізуйте: статті Конституції України щодо принципів прав людини, щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування. Складіть / розв’яжіть: правові ситуації із застосуванням знань і вмінь із розділу. Оцініть значення: Конституції України для людини, суспільства, держави, участі громадян у житті держави та місцевої громади.

Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Розділ

НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

РЕГУЛЮЄ §16. ЩО ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Чому цивільне право – одна з основних галузей права Які правовідносини регулюють норми цивільного права? Наведіть приклади. У чому, на вашу думку, полягають особливості цієї галузі? Поверніться до цих запитань після опрацювання пункту параграфа.

Однією із найважливіших галузей права України є цивільне право. Воно регулює безліч відносин приватного характеру. Купуючи товар у магазині, поповнюючи рахунок мобільного телефону, користуючись громадським транспортом, послугами камери схову, винаймаючи житло, успадковуючи майно, створюючи літературні чи музичні твори, беручи участь у розіграші лотереї чи в конкурсі, ми потрапляємо у сферу відносин, які регулює цивільне право. Предмет цивільного права становлять майнові й особисті немайнові відносини. Майнові відносини – це правовідносини, що пов’язані з набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном (речами). Вони мають економічний зміст (наприклад, право власності на земельну ділянку чи будинок). Натомість немайнові відносини виникають щодо нематеріальних благ і не мають Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

економічного підґрунтя. Їх поділяють на дві групи: особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, право автора на результати інтелектуальної діяльності в царині науки, літератури, мистецтва тощо), та особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими (приміром, право особи на честь, гідність, ім’я тощо). Особливість цивільного права полягає в тому, що учасники цивільних відносин виступають юридично рівними між собою, автономними й незалежними. Вони не можуть нав’язувати свою волю одне одному, їхні відносини ґрунтуються на досягнутій згоді. Наприклад, для укладання договору купівлі-продажу сторони мають узгодити предмет договору, його ціну тощо. Джерелами цивільного права України є: Конституція України, Цивільний кодекс України (ЦКУ), значна кількість законів, як-от «Про захист персональних даних», «Про авторське право та суміжні права», «Про захист прав споживачів», та підзаконних нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента, акти міністерств і відомств), а також міжнародні договори, ратифіковані Україною. Наведіть приклад ситуації, яку регулюють норми цивільного права. Спираючись на схему, визначте відповідні складники цивільних правовідносин у наведеній вами ситуації. Представте результати роботи класу.

СКЛАД ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

СУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН

ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН

ОБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН

фізичні особи юридичні особи держава Україна іноземні держави територіальні громади

суб’єктивні права

юридичні обов’язки

матеріальні й нематеріальні блага речі, гроші, цінні папери майно, послуги результати інтелектуальної діяльності

Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

§16. Що таке цивільна правосуб’єктність особи

ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Яким, на вашу думку, є зміст понять «правосуб’єктність», «цивільна правоздатність фізичної та юридичної осіб», «цивільна дієздатність фізичної та юридичної осіб»? Прочитайте пункт параграфа та проілюструйте визначення цих понять прикладами.

Особами у цивільному праві називають учасників цивільно-правових відносин. Їх поділяють на фізичних і юридичних осіб. Основною їхньою характеристикою є цивільна правосуб’єктність, складники якої – цивільна правоздатність, цивільна дієздатність та деліктоздатність. Фізичні особи рівні у своїй правоЦивільна правоздатність – це здатності. А от обсяг цивільної дієздатздатність особи мати цивільні ності фізичних осіб неоднаковий. Зокреправа й обов’язки, встановлені ма, цивільна дієздатність осіб віком Конституцією України та Цивільним до 14 років є частковою, а у віці від 14 кодексом України. до 18 років – неповною. Досягнувши 18 років (повноліття), особа має повну Цивільна дієздатність фізичної дієздатність. особи – це її здатність своїми діями Цивільної правоздатності не можна набувати цивільних прав і самопозбавити жодну фізичну особу. Натостійно їх здійснювати, а також мість її цивільну дієздатність можуть обстворювати для себе цивільні межити з підстав і в порядку, встановлеобов’язки, самостійно виконувати їх них законом. Суд може обмежити дієі відповідати перед законом у разі невиконання. здатність особи, якщо вона, наприклад, страждає на психічний розлад, який істотно впливає на усвідомлення нею знаДеліктоздатність – це здатність чення своїх дій та/або можливість керуособи нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну вати ними, чи зловживає алкогольними її протиправними діями. напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами й тим ставить себе чи свою сім’ю, інших осіб, яких вона за Правочин – дія особи, спрямована законом зобов’язана утримувати, в на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. скрутне матеріальне становище, та інше. У такому разі над фізичною особою встановлюють піклування: вона може самостійно вчиняти лише визначені правочини, а інші – за згодою піклувальника. Поновлює цивільну дієздатність фізичної особи суд у разі зникнення підстав, що призвели до її обмеження. Якщо фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, то вона може бути визнана судом недієздатною. Над такою особою встановлюють опіку. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти переважну більшість правочинів. Від її імені та в її інтересах такі дії вчиняє опікун. Він також відповідає за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою. Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність юридичної особи настають одночасно з моменту державної реєстрації та припиняються з її ліквідацією або реорганізацією. Зміст цивільної правоздатності й цивільної дієздатності юридичної особи визначають законодавство, статут чи положення, за яким юридичну особу створено. На основі тексту пункту параграфа складіть схему / інфографіку «Види (рівні) цивільної дієздатності фізичної особи». Запишіть їх, представте своїм однокласникам і однокласницям.

Якою є цивільна правосуб’єктність неповнолітніх осіб Які правочини можете вчиняти ви? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа. Що нового ви дізналися про цивільну дієздатність неповнолітніх осіб? Обговоріть це в класі.

Через відсутність у малолітніх осіб (до 14 років) життєвого досвіду, неможливість у повному обсязі розуміти значення своїх дій і керувати ними, їхня дієздатність є частковою. Обсяг такої дієздатності порівняно невеликий. Малолітній особі надано право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, реалізовувати особисті немайнові права на результати інтелектуальної й творчої діяльності. Вона не відповідає перед законом за завдану нею шкоду – таку відповідальність покладено на її батьків чи осіб, які їх замінюють (опікунів, усиновлювачів). Неповною цивільною дієздатністю наділена неповнолітня особа віком від 14 до 18 років. Вона має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, іншими доходами, реалізовувати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, бути учасником (засновником) юридичних осіб (якщо це не заборонено законом чи установчим договором), самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися грошима, переказаними нею на рахунок, зареєстрований на її ім’я. Що ж до інших правочинів, то їх неповнолітня особа може вчиняти за згодою батьків (усиновлювачів) чи піклувальника. Приміром, для вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортного засобу чи нерухомого майна знадобиться письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника та відповідний дозвіл органу опіки і піклування. За умови достатніх підстав та за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування імовірним є обмеження або позбавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробітком, стипендією тощо).

§16. ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Фізична особа віком від 14 до 18 років самостійно відповідає за заподіяну шкоду, а якщо у неї немає коштів чи майна, такий обов’язок законодавство покладає на її батьків. У положеннях ЦКУ наведено підстави, коли фізична особа може набувати повної цивільної дієздатності ще до досягнення 18 років. Наприклад, із моменту реєстрації шлюбу неповнолітньої особи у віці від 16 років; якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором; із моменту реєстрації неповнолітньої особи підприємцем у віці від 16 років; коли неповнолітня особа зареєстрована матір’ю або батьком новонародженої дитини. Набуття повного обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою неповнолітньої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана особі за рішенням суду. Такий обсяг цивільної дієздатності зберігається за неповнолітньою особою навіть тоді, коли зникнуть підстави, що її зумовили. Чи призводить автоматично до повної цивільної дієздатності особи укладання нею трудового договору або реєстрація підприємницької діяльностіі? Куди звертатись неповнолітній особі для надання повної цивільної дієздатності? Що для цього потрібно? За потреби використайте інтернет-джерела.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них. 2. Які правовідносини регулює цивільне право? 3. Що є основним джерелом цивільного права? 4. Що таке цивільна правоздатність і цивільна дієздатність особи? 5. Які види цивільної дієздатності фізичної особи розрізняє ЦКУ? 6. Наведіть приклади правочинів, які можуть вчиняти малолітні й неповнолітні особи згідно з ЦКУ. 7. Складіть правову ситуацію щодо правочину, вчиненого малолітньою чи неповнолітньою особою. Поставте до ситуації два–три запитання для її аналізу.

ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ §17. ПРАКТИЧНЕ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Що таке право власності Що таке, на вашу думку, право власності? Які речі є у вашій власності? На основі правового коментаря визначте складники права власності. Скориставшись підказками, вставте в речення пропущені слова.

1. Формула власності передбачає: якщо ця річ моя, то для інших вона… 2. Володіння майном – це право фактичного панування… над річчю. Це означає мати річ у своєму господарському... 3. Користування майном – це право здобувати з майна його… для задоволення своїх особистих та майнових потреб. 4. Розпорядження майном – це право визначати… речі (продавати, дарувати, заповідати тощо). Довідка: власник, чужа річ, підпорядкування, доля, корисні властивості. Усі речі, гроші, цінні папери комусь належать, і, напевно, немає жодної людини у світі, яка б не була власником бодай чогось. Право власності – основне речове право людини. Це така суб’єктивна можливість власника, коли він може безпосередньо своєю волею впливати на річ – об’єкт цього права. Власникові належать права володінПраво власності – це право особи ня, користування та розпорядження свона річ (майно), яке вона реалізовує їм майном. Ці повноваження становлять відповідно до закону з власної волі, зміст права власності. Власник реалізонезалежно від волі інших, на свій вує їх на власний розсуд – він має право розсуд. вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Тільки власник має всі три повноваження, решта осіб – не власники (володільці, користувачі) – можуть володіти і користуватися речами й цінностями, але не мають права розпоряджатися ними. Законодавство України закріплює принцип, відповідно до якого власність зобов’язує. Це означає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності людей, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Правовий коментар

§17. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Наведіть приклади володіння, користування й розпорядження майном. Пригадайте такі дії, які нещодавно вчиняли ви.

Хто і як стає власником Чи всі речі, якими ви користуєтесь, належать вам? Якщо ні, то в чиїй власності вони перебувають? З яких підстав, на вашу думку, виникає право власності? Поверніться до цих запитань після опрацювання правового коментаря.

Будь-якій людині (незалежно від віку) або групі людей (подружжю, батькам і дітям, членам фермерського господарства та ін.) – суб’єктам права власності – можуть належати речі особистого вжитку, квартири, земельні ділянки, транспортні засоби, дачі, гроші, акції тощо. Це називають правом приватної власності. Кількість майна, що перебуває у приватній власності, законом не обмежено. Якщо йдеться про право державної власності (наприклад, державні підприємства, установи тощо), це означає, що власником є держава. Право комунальної власності на земельні ділянки, приміщення освітніх закладів, комунальні підприємства тощо належить територіальній громаді – жителям села, селища, міста. Користуватися майном, що перебуває у державній чи комунальній власності, для задоволення своїх потреб може будь-яка людина. А от розпоряджатися ним у першому випадку будуть органи державної влади, у другому – органи місцевого самоврядування. Права власності набувають на підставах, не заборонених законом. Способи набуття права власності можуть бути первинними (наприклад, створення речі, коли раніше у речі не було власника) й похідними (приміром, відчуження речі на користь нового власника). Малолітня або неповнолітня особа може бути власником будь-якого майна, однак право розпоряджатися ним вона набуває лише після досягнення повноліття (чи повної дієздатності на визначених законом підставах). Власністю малолітніх дітей управляють і розпоряджаються їхні батьки (чи особи, які їх замінюють) в їхніх інтересах. Щодо власності неповнолітніх осіб, то батьки можуть розпоряджатися нею лише з їх згоди. Якщо майно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), то воно належить їм на праві спільної власності. Спільна власність буває спільною частковою, коли визначено частки кожного співвласника, та спільною сумісною, тобто без визначення таких часток. Наприклад, майно подружжя або батьків і дітей – це спільна сумісна власність, тому кожен із них має однакові права на таке майно. Натомість майно учасників господарського товариства (наприклад,

Правовий коментар

акціонерного) належить їм на правах спільної часткової власності, тобто кожен із учасників має в ньому частку, яка пропорційна його внеску в майно товариства. Право спільної власності співвласники реалізують за взаємною згодою. Опрацюйте фрагменти статей та прокоментуйте їх основні положення. Складіть схему або створіть інфографіку «Форми власності в Україні». Представте результати своєї роботи класу. Із Конституції України Стаття 13. […] Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності […]. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Стаття 41. […] Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. […] Виконайте поетапно завдання. Ознайомте з результатом своєї роботи однокласників і однокласниць. 1. Складіть перелік із двох-трьох речей, які є вашою особистою власністю. Визначте стосовно кожної з них підстави виникнення права власності. 2. Додайте до переліку дві-три речі, якими ваша родина володіє на правах приватної власності. 3. Далі додайте до переліку дві-три речі, що належать до приватної власності інших осіб (груп людей), а ви ними користуєтеся. 4. Завершіть перелік двома-трьома об’єктами державної та комунальної власності, якими ви користуєтеся. Завдання можна виконати, заповнивши таблицю:

Річ / речі

Форма власності

Повноваження (володіння, користування, розпорядження)

Які підстави набуття і припинення права власності У групах виберіть і виконайте одне із завдань. Презентуйте результати своєї роботи класу.

§17. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

Завдання № 1. Розгляньте схему та перелічіть підстави набуття права власності. Доберіть приклади до кількох елементів схеми. Скористайтесь поданими визначеннями або інтернет-джерелами. СПОСОБИ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

ПЕРВИННІ

ПОХІДНІ

виробництво речі

набуття за правочинами

перероблення речі отримання у спадщину плоди і доходи знахідка чи скарб

перехід за набувальною давністю

Завдання № 2. Розгляньте схему та перелічіть підстави припинення права власності. Доберіть приклади до кількох елементів схеми. Скористайтесь поданими визначеннями або інтернетджерелами.

ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

реквізиція конфіскація припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі відмова власника від права власності викуп пам’яток історії та культури викуп земельної ділянки через суспільну необхідність викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом із метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника відчуження власником свого майна знищення майна припинення юридичної особи чи смерть власника Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Набувальна давність – це набуття права власності на чуже майно особою, яка заволоділа ним, відкрито й безперервно володіла ним упродовж визначеного законодавством строку. Відчуження майна – передання права власності на майно від власника іншій фізичній чи юридичній особі. Конфіскація – примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави майна (його частини), що належить правопорушникові. Реквізиція – примусове відчуження майна у власника у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії або через інші надзвичайні обставини з метою суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування власникові вартості такого майна.

У чому полягають особливості права власності малолітніх і неповнолітніх осіб?

Перевірте засвоєне

№ з/п

Пригадайте свою роботу на уроці. Зберігаючи нумерацію пунктів, оцініть у балах, наскільки ви погоджуєтеся з такими твердженнями (2 бали – повністю погоджуюся, 1 бал – частково погоджуюся, 0 балів – зовсім не погоджуюся). Твердження

Я можу перелічити складники права власності та проілюструвати їх прикладами.

Я можу назвати кілька підстав виникнення права власності та навести приклади.

Я можу назвати кілька підстав припинення права власності та навести приклади.

Я знаю, в чому полягають особливості права власності малолітніх осіб.

Я знаю, в чому полягають особливості права власності неповнолітніх осіб.

Я можу висловити власну думку щодо того, чому для людини важливо бути власником.

Бали

§18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

ЗАНЯТТЯ. §18. ПРАКТИЧНЕ ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ Пригадайте, як ви купували щось або користувалися якимись послугами. Заповніть опитувальник «Чи розсудливі ви споживачі / споживачки», зберігаючи нумерацію пунктів і підпунктів. Обирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри, позначте одну з них (врахуйте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи», 3 – «часто», 4 – «майже завжди», 5 – «завжди»). Пам’ятайте – це не змагання. Виконання завдання не оцінюватиметься. Не витрачайте багато часу на обмірковування.

1. Чи замислююся я, перш ніж придбати будь-що 1.1. 1.2. 1.3. 1.4.

Купуючи щось, обдумую, чи потрібна мені ця річ Дізнаюся, де можна купити таку чи подібну річ дешевше Переглядаю етикетки, щоб дізнатися інформацію про товар Прошу продавця надати інформацію (інструкцію) щодо товару (роботи, послуги)

так / ні 12345 12345 12345

2. Чи розважливо я купую продукти харчування 2.1. Ознайомлююся зі складниками того чи того продукту харчування та вмістом шкідливих для здоров’я речовин 2.2. Звертаю увагу на дату виготовлення товару 2.3. Цікавлюся, де й ким вироблено товар 2.4. Дізнаюся про термін придатності товару

12345 12345 12345 12345

3. Як моя родина купує промислові товари чи побутову техніку 3.1. Обираємо найбільш економні (щодо енергії, води тощо) прилади та побутову техніку 3.2. Ознайомлюємося з правилами користування товаром перед його використанням 3.3. Дізнаємося про гарантійні зобов’язання виробника (виконавця) щодо товару 3.4. Дізнаємося назви й адреси продавця (виробника), підприємств технічного обслуговування і ремонту

12345 12345 12345 12345

4. Якими є мої дії під час купівлі товару 4.1. Пересвідчуюся у правильності названої продавцем (виконавцем) ціни 4.2. При сплаті готівкою перевіряю решту, перераховуючи її в присутності продавця (виконавця) чи касира 4.3. Беру квитанцію, фіскальний або товарний чек 4.4. Дізнаюся, чи можна повернути товар та як це зробити

12345 12345 12345 12345

5. Як моя родина діє у разі придбання неякісного / фальсифікованого товару 5.1. 5.2. 5.3. 5.4.

Не вчиняємо жодних дій Вимагаємо обміну на товар належної якості Вимагаємо повернення грошей за неякісний товар Вимагаємо відшкодування завданих збитків

так / ні 12345 12345 12345

6. Як я купую товари онлайн 6.1. 6.2. 6.3. 6.4.

Я часто здійснюю покупки в Інтернеті Я порівнюю інформацію кількох сайтів про потрібний мені товар Я знаю, як діяти у разі отримання товару неналежної якості Я дізнаюсь інформацію про гарантії на товар, який планую придбати, та порядок подання претензій

так / ні 12345 так / ні 12345

Чи змінилося тепер ваше розуміння поняття «розсудливий споживач»? Якщо так, то як саме? Які запитання виявилися для вас легкими, а які важкими чи незрозумілими?

Як законодавство регулює відносини споживачів і продавців, виконавців, виробників Наведіть приклади ситуацій, коли між собою вступають у відносини: споживач – продавець, споживач – виконавець, споживач – виробник. Після опрацювання правового коментаря поверніться до цього завдання й оцініть, чи правильно ви його виконали.

Щодня люди купують продукти харчування й різноманітні речі, користуються громадським транспортом, споживають електроенергію тощо. В усіх цих ситуаціях ми є споживачами. У таких відносинах беруть участь продавці (підприємства, установи, організації або громадяни, які реалізують товари), виконавці (підприємства чи люди, які виконують роботи або надають послуги) і виробники (вони виготовляють товари для реалізації). Коли продавець або виконавець на прохання споживача погоджується йому щось продати, надати послугу чи виконати певну роботу, а споживач – оплатити товар (роботу, послугу), вони домовляються щодо якості, термінів, ціни й інших умов, за яких відбувається купівля-продаж, виконується робота чи надається послуга. Таку домовленість зазвиСпоживач – фізична особа, яка чай оформлюють квитанцією, договокупує, замовляє, використовує або ром, товарним або фіскальним чеком. має намір придбати чи замовити Права споживачів у цих відносинах продукцію для особистих потреб. закріплюють Закон України «Про за-

Правовий коментар

§18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

хист прав споживачів», окремі положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», інші нормативно-правові акти. Чому, на вашу думку, права споживачів потребують захисту держави? Які права споживачів вам відомі? А чи мають, на ваш погляд, споживачі обов’язки? Якщо так, то які? Виконайте одне із двох завдань. Результати своєї роботи представте класу. Завдання № 1. Опрацюйте фрагмент статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Випишіть та поясніть кілька положень щодо прав (два–три). Оформіть це у вигляді таблиці. Положення статті

Це означає, що…

Із Закону України «Про захист прав споживачів» Стаття 4. Права та обов’язки споживачів 1. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця)...; 4-1) обслуговування державною мовою...; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції)...; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). Завдання № 2. Опрацюйте фрагмент статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Випишіть і поясніть одне–два положення щодо обов’язків споживачів. Чому, на вашу думку, Закон покладає на споживача певні обов’язки? Із Закону України «Про захист прав споживачів» Стаття 4. Права та обов’язки споживачів 3. Споживачі зобов’язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

2) в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару – до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару – застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації – дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Як безпечно купувати онлайн і розраховуватись банківською карткою У чому, на вашу думку, особливості відносин між споживачем, продавцем, виробником чи виконавцем у випадку купівлі онлайн. Які права і обов’язки споживача у такій ситуації? Опрацюйте правовий коментар і уточніть інформацію.

Купуємо ми товар у звичайному магазині, на ринку чи через інтернет – значення не має. Адже наші відносини з продавцем регулюють положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України.

Правовий коментар

Із Закону України «Про захист прав споживачів» Стаття 1. Визначення термінів ...8) договір, укладений на відстані, – договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку; 9) договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, – договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця; 10) електронне повідомлення – інформація, надана споживачу через телекомунікаційні мережі, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді; 11) засоби дистанційного зв’язку – телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані... Складіть кілька порад, які допоможуть вам здійснювати покупки в Інтернеті безпечно. 96

§18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Дехто з вас уже впевнено користуються банківською карткою або різними системами електронних платежів. Але варто ще перевірити себе. Прогляньте наведені твердження і визначте, які твердження – правильні, а які – хибні. Обговоріть результати своєї роботи в класі.

1. Отримати банківську картку може особа віком від 7 років. 2. Розраховуватися банківською карткою зручніше і безпечніше, ніж готівкою. 3. Пін-код моєї банківської карти мають знати друзі про всяк випадок. 4. За сплати банківською карткою продавець мусить контролювати, чи правильно я вводжу пін-код. 5. У разі втрати картки не варто виконувати жодних дій, адже вона захищена PIN-кодом та CVV-кодом. 6. Втрачену картку можна відновити у відділенні банку. 7. Відповідаючи на дзвінки з банку, я маю повідомити реквізити моєї картки (наприклад, CVV-код). 8. Особи з інвалідністю (порушенням зору чи слуху) не можуть бути власниками банківських карток.

Як захистити права споживачів Розгляньте інфографіку і визначте, які види порушень прав споживачів є найпоширенішими. Поясніть, як ви розумієте кожний із видів порушень, наводячи конкретні приклади з життя. Представте результати своєї роботи однокласникам і однокласницям. Основні порушення прав споживача і відповідальність за них

Проаналізуйте інфографіку і визначте, які способи захисту прав споживача передбачає законодавство у разі їх порушення. Складіть відповідний перелік. Порівняйте цей перелік з інформацією правового коментаря. Обговоріть це з однокласниками і однокласницями.

§18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Законодавство передбачає, що споживачі мають право: – вимагати від продавця, щоб якість придбаного товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала певним вимогам (наприклад, продукти харчування мають бути свіжими, послуга надана своєчасно і такою, про яку домовлялися); — ознайомлюватися з наявними у продавця документами, що посвідчують якість товару; — на безпечні для життя й такі, що не завдають шкоди майну споживача та довкіллю товари (роботи, послуги). Тому на певні товари (лікарські засоби, продукти харчування, вироби побутової хімії тощо) встановлюють термін придатності; — на перевірку якості, ваги, ціни товарів, які придбаває, демонстрацію безпечного і правильного їх використання; — на вичерпну інформацію про товар (роботу, послугу), що зазначено в технічній документації, на етикетці чи пакованні. Надання інформації виключно іноземною мовою без перекладу слід розцінювати як відсутність необхідної інформації; — на обмін або повернення товару тоді, коли придбано товар належної якості, проте виявлено, що цей товар не влаштовує споживача з якихось причин (за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром тощо).

Правовий коментар

У разі порушення прав споживачі можуть обрати один із варіантів дій, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів»: — відшкодування витрат на усунення недоліків; — повернення сплачених коштів; — заміну товару; — відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків товару; — звернення до Держпродспоживслужби, її територіальних органів, які розташовані в областях та місті Києві; — звернення до суду, інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Те саме стосується і ситуацій, коли впродовж гарантійного терміну виявлено вади у виконаній роботі чи наданій послузі. Утім, попри чіткі норми законодавства, споживачі почасти стикаються з труднощами під час купування, вживання чи використання продуктів і товарів.

Перевірте засвоєне

1. Поверніться до опитувальника, який ви заповнювали на початку уроку. Чи змінилися ваші відповіді на ті чи ті запитання? Чому? 2. Порівняйте складені на занятті поради з наведеними нижче. Які ще пункти ви б додали до свого переліку?

Добрі поради Замовляючи товар на сайті інтернет-магазину,  звертайте увагу на найменування продавця, його місце знаходження та порядок прийняття претензій;  дізнавайтеся про основні характеристики продукції, ціну (зокрема плату за доставку), умови оплати, гарантійні зобов’язання, строк прийняття претензій, порядок розірвання договору;  обирайте «післяплату» або «кур’єрську доставку»;  уникайте перераховування коштів на приватні банківські карти – це унеможливлює отримання чеку;  при оформленні платежу заповніть поле «Призначення платежу» – обов’язково вкажіть, за що і кому ви проводите оплату;  отримайте від продавця (інтернет-магазину) письмове підтвердження (електронне повідомлення) вашого замовлення – це буде свідчити про укладення договору.

100

§19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю

Що таке сім’я Що таке сім’я? На яких, на вашу думку, підставах її створюють? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Сім’я, родина – підвалини буття й майбутнього людини, первинний та основний осередок суспільства, найважливіша для людини спільнота. Через сім’ю змінюються покоління людей, у ній людина народжується, через неї продовжується людський рід. У сім’ях діти опановують соціальні норми, формують власну систему цінностей, вчаться відповідальності. Право на створення сім’ї – одне з найважливіших прав людини. Тому сім’ї неабияку увагу приділяють і суспільство, і держава, і людина, і міжнародна спільнота. Сімейне право стосується кожного і кожної з нас, адже це галузь права, норми якої супроводжують людину впродовж усього її життя. Сімейне право – це сукупність До відносин, урегульованих нормами правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті сімейного права, належать відносини немайнові й майнові відносини між подружжям щодо укладання та прифізичних осіб, що виникають із пинення шлюбу, особисті немайнові та шлюбу та належності до сім’ї. майнові відносини між ними, відносини між батьками і дітьми, іншими родичами, а також відносини, прирівняні до сімейних (приміром, опіка, піклування). Сім’єю називають людей, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Правові норми щодо сім’ї містяться в Конституції України, Сімейному кодексі України (СКУ), міжнародних документах. Окрім норм сімейного права, відносини між членами сім’ї регулюють положення Цивільного кодексу України, традиції, мораль, звичаї, релігійні норми. Обговоріть запитання та представте свої міркування класу. Чому сім’я – це природна і основна спільнота суспільства? Хто створює цю спільноту? Якими, на вашу думку, є підстави створення сім’ї? Яке значення, на вашу думку, відіграє сім’я в житті людини?

101

Як укладають і розривають шлюб Прочитайте пункт параграфа і складіть його план.

Ви, мабуть, знаєте, що однією з найпоширеніших підстав створення сім’ї є шлюб. Це слово в перекладі означає «обіцянка». Як видно з визначення, шлюб укладають для створення сім’ї. Це союз двох людей – жінки й чоловіка. Обов’язковою ознакою шлюбу є також те, що він реєструється державним органом реєстрації актів цивільного стану. Шлюб укладають за дотримання певних умов, визначених Сімейним кодексом України. Шлюб – це сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у порядку, визначеному законом.

Із Сімейного кодексу України Стаття 22. Шлюбний вік 1. Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. 2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Стаття 23. Право на шлюб […] 2. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Стаття 24. Добровільність шлюбу 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Стаття 25. Одношлюбність 1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. 102

§19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю

Юридичний статус подружжя надає особам лише зареєстрований шлюб. Тому з релігійного обряду (вінчання) не виникають подружні права та обов’язки. Подружжям не є і партнери, які проживають сім’єю без реєстрації шлюбу. Законодавство не встановлює максимальної межі шлюбного віку, не обмежує кількість шлюбів, які може взяти людина впродовж свого життя, та не надає значення різниці у віці між особами, які укладають шлюб. Якщо бажання укласти шлюб не суперечить вимогам, що висуває до майбутнього подружжя законодавство, наречені звертаються із заявою до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану. Під час реєстрації шлюбу їхня присутність обов’язкова. Подружжя отримує свідоцтво про шлюб. А якщо наречений чи наречена відмовляється від шлюбу після подання заяви? Тоді, за положеннями СКУ, він чи вона зобов’язані відшкодувати іншій стороні затрати, пов’язані з приготуванням до весілля. Якщо ж укласти шлюб забажає неповнолітня особа від 16 років, вона має звернутися за дозволом на шлюб до суду. Там з’ясовуватимуть, чи відповідатиме укладання шлюбу інтересам особи, яка про це просить. Після розгляду заяви і визнання причин вагомими (наприклад, вагітність нареченої, народження дитини, фактичні сімейні стосунки) суд видає дозвіл на одруження. Як ви вже знаєте, з моменту реєстрації шлюбу неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності. Шлюб є правом людини, а тому кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Ніхто не може примушувати будь-кого до укладання чи розірвання шлюбу.

Які права та обов’язки подружжя

Шлюб породжує новий правовий статус осіб, які його уклали, – подружжя. Він визначає їхні права й обов’язки, які є особистими немайновими та майновими. За СКУ, до перших належать права на: материнство, батьківство, повагу до своєї індивідуальності, особисту свободу, розподіл обов’язків та спільне розв’язання питань життя сім’ї, зміну прізвища. Одним із найважливіших немайнових обов’язків подружжя є турбота про сім’ю. Сімейне законодавство регулює й майнові права та обов’язки подружжя, якот право на майно та право на утримання. Щодо майна, то подружжя може мати речі в особистій приватній власності (подаровані, успадковані або придбані до шлюбу). А от кожна річ, набута подружжям у шлюбі (крім речей індивідуального користування) є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку / доходу. Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

103

Тож об’єктом права спільної сумісної власності буде і заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя, і житло, транспортний засіб чи земельна ділянка, придбані у шлюбі. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання таким майном, при цьому один із них може розпоряджатися (приміром, продати, подарувати) цим майном лише за взаємною згодою. Законодавство передбачає й матеріальну підтримку подружжям одне одного. Якщо такої підтримки немає, у разі непрацездатності за станом здоров’я чи віком, з інших визначених законодавством підстав дружина або чоловік має право вимагати стягнення аліментів на своє утримання через суд. Інколи право на аліменти зберігається деякий час і після розірвання шлюбу. Аліменти (з латини «годування») – юридичний обов’язок утримання у визначених законом випадках одним представником сім’ї інших, які потребують цього. Проводяться за згодою або призначаються в судовому порядку.

Розгляньте схему й назвіть підстави припинення шлюбу. Як співідносяться поняття «припинення шлюбу» та «розірвання шлюбу»? Чому за наявності у подружжя дитини / дітей питання про розірвання шлюбу вирішують у судовому порядку?

ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ

Унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим судом

Унаслідок розірвання шлюбу

органами реєстрації актів цивільного стану • за спільною заявою подружжя, яке не має неповнолітніх дітей; • за заявою одного з подружжя, якщо другого суд визнав: а) безвісно відсутнім; б) недієздатним

104

у судовому порядку • якщо подружжя не досягло згоди; • якщо в сім’ї є неповнолітні діти

§19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю

Проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї: Яке рішення за таких обставин запропонували б ви? Якими будуть його наслідки? Про результати своєї роботи повідомте однокласників і однокласниць. ЧИ УКЛАДУТЬ ШЛЮБ МАРІЯ І РОМАН Марія, якій виповнилося 16 років, закохана у Романа й хоче одружитися з ним. Вони знайомі майже рік, Марія вагітна. Романові 20 років. Він навчається на юридичному факультеті київського університету й мешкає в гуртожитку. Щовечора хлопець підробляє в піцерії офіціантом. Його батьки – пенсіонери, вони живуть у невеличкому селі, матеріально допомогти йому не можуть. Роман до нестями закоханий у Марію і також хоче взяти з нею шлюб. Він сподівається, що таки знайде добре оплачувану роботу й продовжить навчання заочно. А тому зароблених грошей вистачатиме для утримання майбутньої сім’ї та оплати квартири, яку вони з Марією винайматимуть. Однак поки що ані роботи, ані житла він не знайшов. Батьки Марії проти шлюбу доньки. Вони згодні, щоб вона народила дитину, обіцяють якнайкраще піклуватися про них обох і залишити доньку з немовлям жити у своїй квартирі. Після довгих розмов із батьками Марія звернулася із заявою про дозвіл на шлюб до місцевого суду.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них. 2. Що таке сім’я? 3. На яких підставах, окрім шлюбу, може виникати сім’я? 4. Які основні ознаки шлюбу? За яких умов його укладають? 5. Які групи прав і обов’язків належать подружжю? Наведіть приклади. 6. Які речі перебувають в особистій і спільній сумісній власності подружжя? 7. Що таке право на утримання? Що таке аліменти? 8. Який порядок реєстрації шлюбу неповнолітніми особами?

105

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ §20. ЯКІ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Як виникають права та обов’язки матері, батька і дитини Хто така дитина з правового погляду? Що зумовлює права та обов’язки батьків і дітей?

Більшість із вас, мабуть, уявляє сім’ю як спільноту батьків і дітей. Адже сім’я у вузькому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Споконвік основним призначенням сім’ї було народження й виховання дітей. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. В Україні – це 18 років. Дитина в сімейних відносинах перебуває в центрі уваги й піклування батьків, тобто матері й батька. Утім, обов’язок піклуватися про дитину, дбати про її фізичний, духовний і моральний розвиток покладено й на інших родичів, приміром бабусю та дідуся, а також (у певних ситуаціях) – на державу. Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від цих осіб. Дитину, зачату й народжену від осіб, які перебувають у шлюбі, за сімейним законодавством вважають такою, яка походить від цього подружжя. Якщо батьки новонародженої дитини не перебувають у шлюбі, то вони можуть звернутися зі спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану з проханням визнати батьком дитини чоловіка, який підписав таку заяву. Законодавство надає право й чоловікові, який вважає себе батьком дитини, особисто звернутися з такою заявою. Батьківство встановлюють і судом за позовом матері дитини, чоловіка, який вважає себе батьком дитини, чи самої дитини, коли вона досягне 18 років.

Прочитайте й прокоментуйте фрагменти нормативно-правових актів. Яких сторін правового статусу дитини вони стосуються? Як закон захищає рівні права всіх дітей? Які права мають батьки щодо своїх дітей? Із Конституції України Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним [...]

106

§20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Із Сімейного кодексу України Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини 1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Стаття 142. Рівність прав та обов’язків дітей щодо батьків 1. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини 1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. [...] 3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Які права та обов’язки батьків і дітей Які групи прав та обов’язків батьків і дітей ви можете назвати? Наведіть кілька прикладів до кожної групи. Назвіть обов’язки батьків щодо дитини. Назвіть обов’язки дитини щодо своїх батьків. Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Стосунки батьків і дітей регулюють різні соціальні норми, передусім це – мораль і право. За законодавством батьки і діти пов’язані між собою взаємними правами та обов’язками. Права та обов’язки матері, батька і дитини можуть бути особистого немайнового та майнового змісту. Ознайомтеся з основними правами та обов’язками батьків стосовно дітей. Які групи прав та обов’язків ви можете визначити? Представте результати роботи класу. БАТЬКИ  зобов’язані: забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я; не пізніше ніж через один місяць з дня її народження зареєструвати дитину; визначитися з прізвищем, ім’ям та по батькові немовляти; виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; дбати, щоб дитина отримала повну загальну середню освіту; готувати дитину до самостійного життя; поважати її;

107

 мають право: визначати прізвище, ім’я та по батькові дитини; обирати форми і методи виховання; визначати місце проживання дитини, відбирати свою малолітню дитину в будь-якої особи, яка тримає її у себе незаконно чи без рішення суду; батькам належить переважне право на особисте виховання дитини; право на безперешкодне спілкування, на самозахист своєї дитини, на звернення до суду, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій задля захисту прав та інтересів дитини;  заборонено: будь-які види експлуатації дитини; батьки не мають права фізично карати дитину, застосувати до неї інші види покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки – законні представники дитини, тому вони можуть без спеціальних на те повноважень звертатися до суду, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, щоб захистити права й інтереси дитини. А якщо матір і батько не можуть дійти взаємної згоди з тих чи тих питань стосовно дитини? Тоді їхній спір вирішуватиме служба у справах дітей або суд. При цьому дитину, яка може висловити свою думку (в будь-якому віці), мають вислухати. Однак суду належить право в інтересах дитини ухвалити рішення всупереч її думці. Між батьками і дітьми також виникають майнові права та обов’язки. Прочитайте й прокоментуйте наведені фрагменти СКУ. Із Сімейного кодексу України Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей 1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. 2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом. Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання 1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Стаття 175. Майно спільної сумісної власності батьків і дітей 1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Законодавство покладає на батьків обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок може зберігатися за батьками й тоді, коли дитина потребує матеріальної допомоги через непрацездатність або навчання (до виповнення 23 років). Про способи виконання цього обов’язку батьки до108

§20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

мовляються між собою. Зокрема, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі. Якщо матір або батько ухиляються від обов’язку утримувати дитину, їх може зобов’язати робити це суд. За його рішенням кошти на утримання дитини (аліменти) визначають або як частку від доходу матері чи батька, або як певну грошову суму. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів матері або батька (вона чи він не працює й не одержує доходів), стягнення звертається на майно боржника (наприклад, будинок, квартиру, земельну ділянку). А от за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей передбачено кримінальну відповідальність. Домогтися виплати аліментів можна й без рішення суду. Батьки мають право укласти письмовий нотаріально завірений договір щодо розміру й термінів сплати аліментів. Умови такого договору жодним чином не мають порушувати права дитини. Батьки зобов’язані також брати участь у додаткових витратах на дитину в разі хвороби або інвалідності, для розвитку її здібностей тощо. Однак батьків можуть звільнити від обов’язку утримувати дитину за умови, що її дохід значно перевищує дохід її батьків. Неповнолітні діти, які мають самостійний заробіток, можуть матеріально допомагати батькам. Утім, це лише їхній моральний обов’язок. А от повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних і нужденних батьків. У разі невиконання цього обов’язку суд своїм рішенням може витребувати аліменти з дитини на матір або батька за умови, що ті потребують матеріальної допомоги, а дитина має можливість її надавати.

Скориставшись фрагментами нормативно-правових актів, проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї. Представте результати своєї роботи класу. У чому особливості права власності малолітніх і неповнолітніх осіб? Чи правомірно діяли батьки?

ВЕЛИКА КВАРТИРА ДЛЯ ВЕЛИКОЇ РОДИНИ Подружжя Іван Іванович та Мар’яна Мар’янівна Іваненки мають дочку Олександру, якій щойно виповнилося 15 років, та молодшого за неї на сім років сина Микиту. Мешкає родина в невеликій двокімнатній квартирі, приватизованій на чотирьох представників родини. На день народження бабуся подарувала Олександрі успадкований нею автомобіль, а належний їй будиночок у селі вирішила продати й переїхати до своїх рідних у місто. Батьки Олександри зраділи й подарункові, й бабусиному рішенню. Утім, для такої родини їхня квартира стала замалою. Порадившись, вони вирішили продати свою двокімнатну квартиру й автомобіль, подарований Олександрі, та, доклавши запропоновані бабусею гроші від продажу будиночка, купити простору трикімнатну квартиру в багатоповерхівці. Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

109

Із Сімейного кодексу України Стаття 177. Управління майном дитини 1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. 2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини… [...] 4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло... Стаття 178. Використання доходу від майна дитини 1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї. […]

Як держава захищає дітей Які державні органи захищають права дітей? У чому їхнє призначення? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Сімейне право регулює приватні відносини, тож держава може втручатися лише в передбачених законом випадках або за рішенням суду. Буває, що хтось із представників сім’ї страждає від домашнього насильства чи потребує будьякого іншого захисту і допомоги від держави. У таких ситуаціях найбільш незахищеними особами є діти, тому в законодавстві виокремлено їхні права. Батьківські обов’язки ґрунтуються на любові матері, батька до своїх дітей. Якщо дитину виховують у добрі, терпимості, розумінні, то батьки можуть сподіватися на те, що вона піклуватиметься про них і їхня старість не буде самотньою та нужденною. Утім, не всі батьки переймаються турботою і вихованням своїх дітей належним чином. У деяких сім’ях права та інтереси дитини порушують, батьки зловживають своїми правами, застосовують до дитини насильство. За таких умов виникає потреба захищати дітей безпосередньо від батьків. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини, ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо її виховання чи жорстоко 110

§20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

поводяться з нею, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини або примушують її до жебракування й бродяжництва, суд може позбавити їх батьківських прав. Це найсуворіша санкція сімейного права щодо батьків. У разі позбавлення батьківських прав одного з батьків дитину передають на виховання іншому з них, а якщо обох – родичам чи органам опіки і піклування. Батьків, яких позбавлено батьківських прав, не звільняють від обов’язку утримувати своїх дітей. Однак вони не можуть успадкувати майно дітей і одержати право на утримання від дитини. Побачення з дітьми їм дозволяє суд. У разі усвідомлення батьками своєї хибної поведінки, їхнього виправлення рішенням суду їм можуть поновити батьківські права. Якщо перебування дитини в сім’ї небезпечне для її здоров’я чи життя, орган опіки та піклування або прокурор можуть постановити відібрати дитину у батьків. На захист прав дитини у складній ситуації стають не лише суд, органи опіки та піклування, а й служби у справах дітей, державні соціальні служби при місцевих державних адміністраціях, громадські організації (в тому числі молодіжні й дитячі) та міжнародні організації, що опікуються проблемами захисту прав дітей. Дитина має право особисто звертатися за захистом своїх прав та інтересів. Ознайомтеся з порадами, поданими нижче. Чи потребують вони розширення? Якщо так, то щоб ви ще додали? Обговоріть ці поради з однокласниками і однокласницями.

Добрі поради

Щоб захистити свої права та інтереси в гострій або конфліктній сімейній ситуації,  не залишайтеся наодинці зі своїми проблемами, пам’ятайте, що поряд із вами обов’язково є доросла досвідчена людина – вчителі, шкільні психологи, родичі, знайомі, старші за віком друзі;  занотуйте у записничок номери «телефонів довіри», за якими ви зможете одержати пораду в складній життєвій ситуації;  дізнайтеся через довідкову службу або від учителя адреси й телефони служб вашого селища / міста / району, що опікуються проблемами дітей;  скористайтеся допомогою соціальної служби для дітей і молоді при місцевій державній адміністрації чи служби у справах дітей, що забезпечує правничий захист, психолого-педагогічну підтримку дітей;  телефонуйте в поліцію (102) в разі небезпеки або відвідайте дільничного офіцера поліції;  зверніться до суду (якщо вам вже є 14 років) за захистом своїх прав та інтересів: поговоріть із секретарем суду, заповніть за зразком позовну заяву, додайте до неї необхідні документи і довідки;

111

 заздалегідь подумайте про те, що ви розповідатимете, звернувшись по допомогу до сторонніх людей; будьте готовими докладно й відверто говорити про ваші проблеми; якщо вашу справу розглядатиме суд, розповідь слід підкріпити доказами, фактами й аргументами.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них. 2. Які права та обов’язки батьків і дітей є особистими немайновими? 3. Які права та обов’язки батьків і дітей є майновими? 4. Які підстави позбавлення матері, батька батьківських прав? 5. Які органи захищають права дитини в сім’ї? 6. За яких підстав та який орган позбавляє батьків батьківських прав щодо дітей? 7. Яке значення, на вашу думку, відіграє сім’я в житті дитини?

112

§21.

ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ §21. ПРАКТИЧНЕ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Як захищають права дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Чому існує необхідність державної охорони дитинства? Які способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вам відомі? Обговоріть свої міркування з однокласниками і однокласницями.

Ви, мабуть, погодитеся, що для дитини найкраще, коли вона зростає і виховується в сім’ї. Однак не всі діти в нашій державі оточені сімейним теплом і турботою батьків. Обов’язок турбуватися про таких дітей бере на себе держава. Сімейний кодекс України визначає способи охорони прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Щоб повернути дитині належне піклування, сімейне законодавство регулює шляхи влаштування дітей, які не мають батьків.

Правовий коментар

Ознайомтеся з фрагментом статті. Діти якого статусу зазначені в ній? Хто, на вашу думку, має ними опікуватися? Із Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» Стаття 2. Визначення термінів [...] безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання; діти-сироти – діти, в яких померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти [...] Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

113

Розгляньте схему і порівняйте визначені способи влаштування дітей, які не мають батьків, із думками, що ви висловлювали на початку заняття. Який спосіб, на вашу думку, найбільше відповідає інтересам дитини? Чому? Про який спосіб влаштування дитини ви б хотіли дізнатися більше? ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Опіка. Піклування

Усиновлення

Інші шляхи

патронат

прийомна сім’я

дитячий будинок сімейного типу

Як відбувається влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Об’єднайтесь у чотири групи та виберіть одне із наведених нижче завдань. Представте результати роботи класу, послідовно відповідаючи на поставлені у вашому завданні запитання. Завдання групи 1. Опіка і піклування Опрацюйте правовий коментар і дайте відповіді на запитання: 1) У яких випадках встановлюють опіку та піклування? 2) Хто може бути опікуном / піклувальником? 3) Які права й обов’язки має опікун / піклувальник? Порівняйте свої думки з положеннями сімейного законодавства.

Опіку і піклування встановлюють для виховання й захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок смерті, хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав. Опіку встановлюють над малолітніми дітьми, які не досягли 14 років, а піклування – над неповнолітніми віком від 14 до 18 років. Спільне для опіки та піклування таке: – опікуном і піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа;

Правовий коментар

114

§21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

– не може бути опікуном чи піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами або позбавлена батьківських прав; – дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності, на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування, на захист від зловживань опікуна чи піклувальника; – встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати. Для призначення дитині опікуна або піклувальника враховують його особисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Із Сімейного кодексу України Стаття 248. Права та обов’язки опікуна, піклувальника щодо дитини 1. Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування. 2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. 3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. [...]

Завдання групи 2. Усиновлення Опрацюйте правовий коментар і дайте відповіді на запитання: 1) Що таке усиновлення? 2) Яких дітей можна усиновлювати? 3) Хто може бути усиновлювачем, а хто – ні? 4) Які права та обов’язки має усиновлювач? Порівняйте свої думки з положеннями сімейного законодавства.

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина за рішенням суду. Усиновленою може бути дитина, яка не має матері, батька або позбавлена їхнього піклування. Дитину, залишену в пологовому будинку, або ту, яку відмовилися забрати звідти батьки чи інші родичі, можна усиновити після досягнення нею двомісячного віку. Дитину, яку підкинули чи знайшли, усиновлюють по спливу двох місяців після її знайдення. Рідних братів і сестер під час усиновлення не можна роз’єднувати. Суд, ухвалюючи рішення про всиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення. Щодо особи, яка бажає усиновити дитину, це: стан її

Правовий коментар

115

здоров’я і статки; сімейний стан та умови проживання; ставлення до виховання дитини; мотиви, з яких вона бажає всиновити дитину. Щодо дитини, суд враховує: ставлення дитини до особи, яка бажає її всиновити; як довго особа опікується дитиною; особу безпосередньо дитини й стан її здоров’я. Усиновлення надає усиновлювачу права й покладає на нього обов’язки щодо усиновленої дитини в тому самому обсязі, який мають батьки. Законодавство визначає, що усиновлювачі мають право на таємницю усиновлення. Із Сімейного кодексу України Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами 1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. 2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. [...] 3. Усиновлювачами можуть бути подружжя… Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. 4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. 5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. 6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка. 7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами 1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних 116

§21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

засобів, психотропних речовин… або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; 11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства […]

Завдання групи 3. Патронат Опрацюйте правовий коментар і дайте відповіді на запитання: 1) Що таке патронат? 2) Хто такий патронатний вихователь? 3) На яких умовах здійснюється патронатне виховання? 4) Які є обов’язки патронатного вихователя? Порівняйте свої думки з положеннями сімейного законодавства.

Патронат над дитиною здійснюють для забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками або законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення в сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначають за його домовленістю з органом опіки і піклування.

Правовий коментар

Із Сімейного кодексу України Стаття 252. Патронат над дитиною 1. Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. 2. Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. 3. Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї... 5. До сім’ї патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які є між собою рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї... Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя 1. Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. 2. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників...

117

3. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини. 4. На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 5. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами... Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя 1. Патронатний вихователь зобов’язаний: 1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням; 2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку; 3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин...; 4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною...

Завдання групи 4. Прийомна родина й дитячі будинки сімейного типу 1) Що таке прийомна сім’я? 2) Що таке дитячий будинок сімейного типу? 3) Які є обов’язки прийомних батьків і батьків-вихователів? 4) Хто може, а хто не може бути батьками-вихователями? Порівняйте свої думки з положеннями сімейного законодавства.

Держава законодавчо й фінансово підтримує прийомні сім’ї і дитячі будинки сімейного типу, адже для дитини найкраще, якщо вона зростає й виховується в сім’ї. Спільне у прийомній сім’ї та дитячому будинку сімейного типу таке: — їх статус визначає орган опіки і піклування; — пріоритетне право бути батьками або батьками-вихователями надають подружжю; — обов’язки прийомних батьків і батьків-вихователів щодо виховання дитини такі самі, як і рідних батьків (однак вони не мають права змінювати прізвище та ім’я дитини), вони є законними представниками дитини в усіх відносинах; — між дітьми і прийомними батьками чи батьками-вихователями не встановлюються юридичні сімейні й цивільні відносини; — обов’язок щодо утримання дитини забезпечують бюджетним коштом; — надання дитині притулку не припиняє батьківських прав її кровних батьків; — це місце тимчасового влаштування дитини (наприклад, до повноліття). 118

§21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Різняться прийомна сім’я й дитячий будинок сімейного типу: 1) кількістю дітей, яких беруть на виховання (в останньому їх має бути щонайменше п’ять); 2) назвою осіб, які опікуються дітьми: прийомні батьки – у прийомній сім’ї, а батьки-вихователі – у дитячому будинку сімейного типу. Також у дитячому будинку сімейного типу загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не може перевищувати 10 осіб, а вихованці перебувають тут до досягнення ними 18-річного віку й зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Не можуть бути батьками-вихователями особи: — визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними; — які не пройшли курс підготовки для кандидатів у батьки-вихователі; — позбавлені батьківських справ; — звільнені від обов’язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне їх виконання; — стан здоров’я яких унеможливлює виконання обов’язків щодо виховання дітей. За допомогою діаграми Вена порівняйте усиновлення, опіку і піклування та патронат, вписуючи у сектори перетину кіл – спільне, а поза перетинами – відмінне. Презентуйте результати роботи класу.

опіка / піклування

усиновлення

патронат

Працюючи з діаграмою, спочатку проаналізуйте кожний із шляхів влаштування дітей за такими запитаннями: • Хто приймає рішення про той чи той спосіб влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування? • Яким є строк такого шляху влаштування? • Хто є основною особою, яка здійснює / забезпечує умови для дитини?

119

• •

Які права має ця основна особа (усиновитель, патронатний вихователь, прийомні батьки, опікун / піклувальник)? У чиїх інтересах діє основна особа? Далі визначте спільні характеристики і запишіть їх на місцях перетину кіл. Зробіть висновки.

Перевірте засвоєне

№ з/п

120

Я можу назвати способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Я знаю, хто може бути усиновлювачем.

Я можу назвати органи, які ухвалюють рішення щодо усиновлення, опіки й піклування.

Я можу назвати кілька прав та обов’язків усиновлювачів, опікунів і піклувальників.

Я можу назвати спільні й відмінні риси прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу.

Я можу висловити власну думку щодо важливості сім’ї для становлення, розвитку й виховання дитини.

Бали

§22.

ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

§22.

Які основні положення трудового законодавства Що таке право на працю? Які відносини регулює трудове право? Які умови прийому на роботу неповнолітніх? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Ви погодитесь, що завдяки людській праці суспільство існує, розвивається й удосконалюється. За рахунок праці переважна більшість людей задовольняє власні потреби та утримує свою сім’ю. Конституція України проголошує право на працю – можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Законодавство гарантує громадянам рівні можливості у виборі професії й роду діяльності. Норми трудового права регулюють відносини, що виникають у процесі праці. Зміст цих відносин становить трудова діяльність людини. Джерелами трудового права є Конституція України, Кодекс законів про працю України (КЗпП), закони України «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про зайнятість населення» та ін. Трудові правовідносини – це специфічний вид правових відносин, що виникають між фізичною особою та роботодавцем із приводу надання ним певного виду робіт, мають добровільний характер і регулюються нормами трудового права. укладаються на добровільній основі

регулюються нормами трудового права України

сторонами є працівник та роботодавець

виникають у результаті укладання трудового договору

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

сторони наділені суб’єктивними правами та мають певні обов’язки

тривають у часі

мають відплатний характер

кожна сторона несе відповідальність за порушення норм трудового законодавства

Тож це «жива» праця, тобто безпосередня участь людини у процесі праці на підприємстві, в установі, організації або робота у фізичної особи-підприємця; працівника включено в трудовий колектив підприємства, установи, організації; Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

121

у нього є визначене робоче місце; він підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку. У трудових відносинах зазвичай задіяні дві сторони: 1) працівник, який зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою відповідно до внутрішнього трудового розпорядку та має право на відповідні оплату й умови праці; 2) власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (роботодавець), який зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін, та має право вимагати від працівника виконання трудових обов’язків. Працівник і роботодавець укладають між собою трудовий договір на невизначений або визначений строк. Перший є безстроковим і діє до звільнення працівника з його ініціативи чи з підстав, передбачених трудовим законодавством, а другий – це строковий договір або ж договір на час виконання певної роботи. А чи може неповнолітня особа стати працівником? Це також врегульовує трудове законодавство. Згідно з його положеннями не допускається прийом на роботу тих, кому менше ніж 16 років. Утім, за письмовою згодою одного з батьків можна приймати на роботу осіб, які досягли 15 років. Із відома матері чи батька дозволено також брати на роботу у вільний від навчання час учнів, яким виповнилося 14 років, за умови виконання ними легкої роботи, що не шкодитиме їхньому здоров’ю й не впливатиме на процес навчання. Трудовий договір із неповнолітньою особою укладають обов’язково в письмовій формі. Їм не встановлюють випробувальний строк і приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі до досягнення такими працівниками 21-річного віку вони щорічно мають обов’язково проходити медичний огляд. Для прийому на роботу необхідно подати певні документи. Неповнолітньому від 16 років знадобиться паспорт, трудова книжка (якщо він раніше вже працював), довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, довідка про результати медичного огляду. Особі, яка працевлаштовується у віці від 14 до 16 років, потрібно надати ще й згоду одного із батьків (піклувальника) на працевлаштування, що оформлюють у простій письмовій формі. Трудове законодавство вимагає ведення на кожному підприємстві, в установі, організації обліку працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їхнього народження. Доберіть із запропонованого переліку до кожної із наведених нижче ситуацій необхідні для працевлаштування документи. Представте результати своєї роботи класу. Працевлаштовуються: 1) кур’єркою – Таісія, учениця 9 класу (15 років), у вільний від навчання час; 2) сімейним лікарем – Тимур (26 років), після закінчення медичного університету, трудового стажу немає; 3) учнем автослюсаря – Микола (17 років), випускник середньої школи. 122

§22. ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Перелік документів: а) свідоцтво про повну загальну середню освіту; б) письмовий дозвіл батьків; в) медична довідка про стан здоров’я; г) паспорт; д) диплом; е) документ про військовий облік чи військовий квиток; є) довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків; ж) довідка з місця реєстрації; з) свідоцтво про народження; и) розклад уроків; і) свідоцтво про шлюб.

Як реалізувати право на підприємницьку діяльність Що таке, на вашу думку, підприємницька діяльність? Які види підприємництва ви знаєте? Чи може неповнолітня особа зареєструватися підприємцем? Поверніться до цих запитань після опрацювання пункту параграфа.

Підприємництво – це особливий вид господарської діяльності людини з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку. Воно здійснюється у сфері суспільного виробництва, спрямоване на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Займатися підприємництвом може як окрема особа, так і група людей. Для багатьох громадян України підприємництво стало основним видом трудової діяльності. Започаткування і ведення підприємництва регулюють норми цивільного й господарського права. Якщо підприємець наймає працівників на роботу, укладаючи з ними трудовий договір, то ці відносини також регулює законодавство про працю. Проаналізуйте зміст статей, виокремте та поясніть ознаки підприємницької діяльності. Із Конституції України Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. [...]

123

Із Господарського кодексу України Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності 1. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Опрацюйте зміст статей та визначте, які можливості щодо зайняття підприємництвом та з якого віку має неповнолітня особа. Із Закону України «Про охорону дитинства» Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом. Із Закону України «Про фермерське господарство» Стаття 1. Поняття фермерського господарства [...] 2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Стаття 3. Члени фермерського господарства 1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. [...]

Підприємницька діяльність потребує обов’язкової державної реєстрації. Для реєстрації фізичній особі слід звернутися із заявою до суб’єкта державної реєстрації або нотаріуса. Заяву і відповідні документи подають: у паперовій (особисто, поштовим відправленням, через представника (уповноважену особу)) або електронній формі. Можна скористатися й онлайн-реєстрацією на єдиному вебпорталі органів виконавчої влади «Урядовий портал» або через онлайн-сервіс державних послуг «Дія». Для онлайн-реєстрації підприємцем фізичній особі знадобиться електронний цифровий підпис. Ознайомтеся з порадами, поданими нижче, та обговоріть їх з однокласниками і однокласницями. На які запитання має відповісти особа, яка хоче займатися підприємництвом? Якою, на вашу думку, є процедура реєстрації підприємцем – простою чи складною? Чому ви так думаєте?

124

§22. Добрі поради ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Як зареєструватися підприємцем Перед реєстрацією  Крок 1. Визначтесь, які види діяльності ви провадитимете: підберіть із реєстру відповідні коди (КВЕДи), адже ви зможете провадити підприємницьку діяльність лише в межах обраних і зареєстрованих КВЕДів (можна звернутися до спеціального сервісу, розробленого Держстатом України).  Крок 2. Прорахуйте, за якою системою оподаткування вигідніше провадити діяльність: за загальною чи спрощеною (єдиний податок). Процедура реєстрації  Крок 1. Подайте документи державному реєстратору. Документи: 1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем; 2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування (за бажанням); 3) нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування (для фізичної особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю); 4) договір про створення сімейного фермерського господарства – у разі державної реєстрації фізичної особи, яка самостійно або із членами сім’ї створює сімейне фермерське господарство.  Крок 2. Отримайте виписку з Єдиного державного реєстру.  Крок 3. Відкрийте рахунок у банку (необов’язково).  Крок 4. Отримайте й зареєструйте книгу обліку доходів. Візьміть до уваги, що державна реєстрація підприємницької діяльності проводиться безкоштовно.

125

§23.

ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

Яким є робочий час та час відпочинку неповнолітніх працівників Чи мусять неповнолітні працівники працювати нарівні з повнолітніми? Чому? Чи передбачає трудове законодавство пільги для них щодо відпочинку? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Робочий час – це період, упродовж якого працівник має виконувати трудові обов’язки відповідно до закону і правил внутрішнього трудового розпорядку. Нормою робочого часу є тривалість такого часу за певний календарний проміжок – день, тиждень, місяць. Трудове законодавство встановлює нормальну тривалість робочого часу в 40 годин на тиждень. Оскільки неповнолітні є дітьми, які розвиваються фізично й психічно, то для них визначено скорочену тривалість робочого часу. Неповнолітніх осіб заборонено також залучати до роботи вночі, у святкові дні й до надурочних (понад установлений робочий час) робіт. Із Кодексу законів про працю України Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу... для осіб відповідного віку. [...]

За свою роботу працівник одержує заробітну плату – винагороду, розмір якої залежить від складності та умов роботи, посади, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства. Законодавство не обмежує максимальний розмір заробітної плати, тоді як розмір мінімальної заробітної плати встановлює Верховна Рада України. Працю неповнолітніх, які мають скорочений робочий час, оплачують у тому самому розмірі, що й повнолітніх працівників відповідних професій і категорій, які працюють повний робочий час. Оплата праці учнів освітніх закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому ними робочому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. 126

щоденний відпочинок – перерва в роботі після закінчення робочого дня (зміни), не менша за подвійну тривалість робочого часу в робочий день, що передує відпочинку перерви впродовж робочого дня (зміни)

святкові й неробочі дні

ВИДИ ВІДПОЧИНКУ

§23. ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

У статті 45 Конституції України закріплено право на відпочинок тих, хто працює. Час відпочинку – це частина календарного періоду, коли працівник вивільнений від виконання трудових обов’язків. Цей час він може використовувати на власний розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності. щорічні, інші види відпусток (у зв’язку з навчанням, із догляду за дитиною, без збереження заробітної плати, творча відпустка тощо) щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)

Неповнолітні мають пільги щодо відпусток. Щорічну основну відпустку надають повнолітнім працівникам через шість місяців від моменту працевлаштування, а її тривалість за загальним правилом – 24 дні. Натомість неповнолітній особі, яка працює, першу відпустку можуть надати й до спливу шестимісячного строку (за її письмовою заявою), а тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Придумайте правову ситуацію щодо робочого часу або часу відпочинку неповнолітнього працівника. Представте ситуацію класу і разом її розв’яжіть.

Які підстави і порядок розірвання трудового договору Чому і як саме можуть розірвати трудові відносини роботодавець і працівник? Визначте й запишіть особливості звільнення неповнолітніх працівників. Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Право на працю – це можливість людини. Тому працівник може будь-коли розірвати з роботодавцем трудові відносини з власної ініціативи. Положеннями трудового законодавства визначено підстави розірвання трудового договору і з ініціативи роботодавця (наприклад, у разі вчинення працівником прогулу, ліквідації чи реорганізації підприємства, поновлення на робочому місці працівника, який раніше виконував цю роботу, тощо). КЗпП передбачено припинення трудового договору за наявності інших загальних підстав: Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

127

призов працівника на військову службу або мобілізація, угода сторін, закінчення строку трудового договору, набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження такої роботи. Якщо працівник бажає розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, він має попередити про це керівника письмово за два тижні. Утім, роботодавець має розірвати трудовий договір у термін, про який просить працівник, якщо його звільнення спричинене неможливістю продовжувати роботу (наприклад, переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, вагітність, вихід на пенсію). Звільнення неповнолітніх працівників має чимало особливостей. Скажімо, у разі змін в організації виробництва і праці (наприклад, ліквідації, реорганізації, банкрутства підприємства, установи, організації, скорочення чисельності працівників), поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, звільнення неповнолітнього працівника з ініціативи роботодавця можливе лише як виняток та не допускається без його подальшого працевлаштування. Прочитайте статтю КЗпП і дайте відповіді на запитання: Чи можуть батьки вимагати від роботодавця звільнення своєї неповнолітньої дитини? Якщо так, то за яких умов? Для чого, на вашу думку, запроваджено такі положення у трудовому законодавстві? Із Кодексу законів про працю України Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Як охороняють працю неповнолітніх Чому важливо охороняти працю неповнолітніх працівників? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Трудове законодавство передбачає багато пільг щодо праці неповнолітніх осіб і заборон, на які мають зважати роботодавці. Працю неповнолітніх осіб не можна застосовувати на важких і підземних роботах і там, де є шкідливі або небезпечні умови праці. Вони не можуть працю128

§23. ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

вати в умовах підвищених нервово-психічних навантажень. Осіб до 18 років заборонено брати на роботу, якщо вона може завдати шкоди їхньому здоров’ю та моральному розвитку (наприклад, торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами). А якщо студенту училища, який не досяг 18 років, потрібно пройти практику на шкідливому або небезпечному виробництві? Законодавство і тут стоїть на сторожі його праці: він може перебувати на такому виробництві не більше ніж чотири години за умови суворого дотримання чинних санітарних правил і норм з охорони праці. Існує перелік наскрізних професій для всіх галузей, за якими не можна використовувати працю неповнолітніх. Приміром, це водій автомобіля, акумуляторник, шліфувальник, укладальник-пакувальник, такелажник, стропальник, слюсар-сантехнік, машиністи різних установок, газозварник. Заборонено також залучати осіб віком до 18 років до піднімання й перенесення предметів, вага яких перевищує встановлені Міністерством охорони здоров’я України норми. Робота неповнолітніх із важкими предметами не має перевищувати 1/3 робочого часу. А осіб, яким не виповнилося 15 років, до тривалої роботи з підіймання й перенесення важких предметів не допускають узагалі. Вам уже відомо, що особа віком від 14 до 18 років має неповну цивільну дієздатність. Тому з неповнолітнім працівником не можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність. Отже, його не можна залучати до робіт, пов’язаних із обслуговуванням грошових чи матеріальних цінностей (скажімо, касиром, комірником тощо). Роботодавець не має права приймати на роботу неповнолітню особу за сумісництвом, тобто тоді, коли підліток уже працює в іншому місці як основний працівник. Опрацюйте фрагменти статей нормативно-правових актів. Що в них спільного? Дайте загальний заголовок усім трьом фрагментам. Представте результати роботи класу. Із Конституції України Стаття 43 [...] Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. [...] Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. [...] Із Кодексу законів про працю України Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

129

Із Закону України «Про охорону дитинства» Стаття 21. Дитина і праця ... Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.

Перевірте засвоєне

1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них. 2. Який порядок прийому на роботу неповнолітньої особи? 3. Яка тривалість робочого часу і відпустки неповнолітнього працівника? 4. Які особливості розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником? 5. До яких робіт заборонено залучати неповнолітніх осіб? 6. Як оплачують працю неповнолітнім працівникам? 7. Які пільги і чому передбачено трудовим законодавством для неповнолітніх працівників?

130

§24.

ЗАНЯТТЯ. §24. ПРАКТИЧНЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

НЕПОВНОЛІТНІХ

Як знайти роботу Виконайте у групах поетапно такі завдання: І. Обговоріть: Якими способами пошуку роботи ви можете скористатися? Чи всі вони, на вашу думку, ефективні та безпечні? ІІ. Об’єднайтеся в групи по три особи. Розподіліть ролі: майбутній працівник, роботодавець, спостерігач. Визначте, куди саме влаштовуватиметься неповнолітня особа. Розіграйте ситуацію, зімітувавши бесіду з працевлаштування. У загальному колі вислухайте спостерігачів від кожної групи.

Пошук роботи – справа непроста. Людина прагне знайти роботу, яка б давала змогу реалізувати власні професійні здібності та компетентності, приносила моральне задоволення та матеріальний зиск. У нашій державі в одних галузях господарства забагато претендентів, а в інших – бракує фахівців. Крім того, чимало осіб є безробітними. За таких умов неповнолітній особі вкрай важко знайти офіційну (з оформленням трудового договору) роботу. Є різні способи, якими можна скористатися: шукати роботу самостійно, через знайомих і родичів; переглядати оголошення у спеціалізованих друкованих виданнях, на відповідних інтернет-ресурсах; звернутися до Державної служби зайнятості або скористатися послугами комерційних кадрових чи рекрутингових агенцій. У сільській місцевості можна пошукати роботу у фермерських господарствах або сільськогосподарських кооперативах. Претендентам на вакантні посади роботодавці пропонують подати резюме чи рекомендаційний лист, пройти співбесіду.

Правовий коментар

Добрі поради Щоб успішно працевлаштуватися Складаючи резюме, зазначте:  прізвище, ім’я, по батькові й посаду, на яку претендуєте;  домашню адресу, контактний телефон;  інформацію про освіту, тренінгове навчання, волонтерство;  трудовий досвід: посади із зазначенням місця й часу роботи, починаючи з останніх, професійні навички й досвід роботи в обраній галузі; Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

131

 професійні досягнення (нагороди, наукові публікації, премії, перемоги в конкурсах тощо);  інші навички: знання мов, рівень комп’ютерної грамотності, наявність прав керування транспортним засобом тощо. У групах виберіть одне із завдань. При виконанні завдання скористайтеся інформацією з інтернет-джерел. Презентуйте результати своєї роботи класу. 1) Складіть пам’ятку претенденту / претендентці на роботу для участі у співбесіді. 2) Складіть поради з написання резюме особі, яка шукає роботу.

Як укласти й розірвати трудовий договір Скористайтеся правовим коментарем і напишіть заяву про прийом на роботу чи звільнення з неї за власним бажанням (підприємство, установа й посада можуть бути будь-якими, навіть вигаданими).

Щоб почати працювати на підприємстві, в установі чи організації, необхідно укласти трудовий договір. Для прийому на роботу потрібно написати заяву на ім’я роботодавця (керівника підприємства, установи, організації) та подати необхідні документи. При працевлаштуванні роботодавець не має права вимагати від особи інформацію особистого характеру, приміром, про релігійні переконання, належність до громадських організацій чи політичних партій, склад сім’ї тощо. Також пошукачу чи пошукачці роботи не можуть відмовити через належність до тої чи тої статі або ж володіння певною мовою (якщо це прямо не зазначено в законодавстві чи якщо цього не потребує характер виконуваної роботи). За наявності медичного висновку про можливість працювати за певним фахом роботодавець має на рівних умовах приймати на роботу й осіб з інвалідністю. При укладанні трудового договору слід обумовити з роботодавцем час початку роботи, умови праці, заробітну плату, пільги, додаткові умови. У трудовому законодавстві визначено підстави припинення і порядок розірвання трудового договору. Ви вже знаєте про порядок звільнення працівника за власним бажанням. Звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише на підставах, зазначених у законодавстві.

Правовий коментар

132

§24. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Добрі поради У заяві про прийом на роботу на ім’я роботодавця обов’язково зазначте: • свої прізвище, ім’я, по батькові, домашню адресу, контактний телефон, ідентифікаційний номер платника податків; • посаду, на яку претендуєте; • обумовлений строк роботи. Поставте підпис і вкажіть дату написання заяви. У заяві про звільнення на ім’я роботодавця обов’язково зазначте: • свої прізвище, ім’я, по батькові; • посаду, з якої звільняєтеся; • причину звільнення (за власним бажанням, у зв’язку із закінченням строку договору тощо); • бажану дату звільнення. Поставте підпис і вкажіть дату написання заяви.

Як законодавство захищає дітей від експлуатації Проаналізуйте правову ситуацію і, спираючись на норми закону, визначте: Чи є в діяннях фігуранта склад правопорушення? Якщо так, то яке це правопорушення і яку відповідальність він нестиме? Представте результати своєї роботи класу. НЕПОВНОЛІТНІ НА ЗАПРАВЦІ Власник двох автомобільних заправок Іван Іванець наймав неповнолітніх хлопців операторами з обслуговування: вони заправляли баки автомобілів пальним. Оскільки заправка працювала цілодобово сім днів на тиждень, то й юні оператори виходили на роботу вночі та у вихідні дні. Один із постійних клієнтів-водіїв помітив, що на заправці працюють занадто молоді хлопці. Він повідомив про це у територіальне відділення поліції. З’ясувалося, що Іван Іванець використовує працю неповнолітніх осіб на заправках понад два роки.

133

Із Кримінального кодексу України Стаття 150. Експлуатація дітей 1. Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці – карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. [...] Чи доводилось вам зустрічатись у житті з випадками працевлаштування неповнолітніх без трудового договору? Чому це небезпечно для працівника? Чи можна якимось чином убезпечити себе в такому випадку? Порівняйте висловлені думки з правовим коментарем та наведеними порадами.

Підлітки виконують різну роботу вдома, в сільському господарстві, торгівлі, сфері послуг. Вони самостійно або разом із однолітками організовують робочі місця: миють посуд у кафе, розклеюють оголошення, розповсюджують рекламні буклети, збирають овочі й фрукти в сезон тощо. Чи така робота є офіційною? Зазвичай ні. Тих дітей, які хочуть працювати, значно більше, ніж офіційних робочих місць. Це змушує їх шукати роботу без укладання трудового договору, адже влаштуватися на неї простіше. Утім, такі відносини не закріплено юридично, тому захистити неповнолітнього працівника в разі виникнення якихось проблем (не сплачено заробітну плату чи сплачено менше, ніж обіцяно, підлітка травмовано під час роботи тощо) буде важко чи й узагалі неможливо. Роботодавець мусить суворо дотримуватися положень трудового законодавства щодо праці неповнолітніх. Адже коли він вчинить серйозні правопорушення, то нестиме юридичну відповідальність.

Правовий коментар

134

§24. Щоб убезпечитися від порушення трудових прав, пам’ятайте:

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Добрі поради

 якщо від вас не вимагатимуть письмового дозволу батьків на працевлаштування, а вам ще не виповнилося 16 років, така праця – поза законом і ваші права не захищені;  ви маєте право на законні пільги щодо змісту, тривалості, оплати праці – нагадайте про них роботодавцеві;  якщо вам обіцяють високу оплату праці за важкі або нічні види робіт, то така праця, найпевніше, нелегальна, тож буде складно домогтися від роботодавця її реальної оплати;  навіть якщо ви домовляєтеся з роботодавцем усно, чітко з’ясуйте тривалість робочого часу, розмір і вид заробітної плати (погодинна чи відрядна), як і коли її нараховуватимуть і виплачуватимуть.

Перевірте засвоєне

№ з/п

Я можу назвати способи пошуку роботи.

Я знаю, як скласти резюме.

Я вмію написати заяву про прийом на роботу чи звільнення з неї за власним бажанням.

Я знаю, що слід обумовити з роботодавцем при влаштуванні на роботу.

Я знаю, що таке експлуатація дитини.

Я можу назвати ризики неофіційного працевлаштування для неповнолітньої особи.

Бали

135

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО §25. ЧОМУ Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ

Які відносини регулює адміністративне право Що таке, на вашу думку, публічне управління? Що регулює адміністративне право? Хто може бути суб’єктами адміністративноправових відносин? У чому особливості таких відносин? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

В усі часи адміністративне право пов’язували з публічною владою держави, взаємодією її органів із громадянами та іншими учасниками суспільних відносин. Усталеним поняттям адміністративного права є публічна адміністрація. У цьому словосполученні «публічна» означає те, що є спільним, доступним і служить усім, а «адміністрація» (з латини ministrare – «служити») вказує на головне завдання цієї системи – підпорядкованість політичній владі й служіння публічним інтересам. Під дію норм адміністративного права підпадають суспільні відносини, що складаються у процесі публічного управління. Основними елементами адміністративного права є управління економікою, соціальними відносинами (праця, охорона здоров’я, освіта, наука, культура, національні та релігійні відносини, соціальне та пенсійне забезпечення); управління в адміністративно-політичній сфері (внутрішня й зовнішня політика), в галузі культури (приміром, захист пам’яток історії та культури); управління у сфері особистого життя людини (наприклад, виконання батьками покладених на них обов’язків стосовно дитини). Норми адміністративного права визначають значну кількість правил щодо нашої повсякденної поведінки. Це правила дорожнього руху, водокористування, пожежної безпеки, громадського порядку тощо. Коло суб’єктів адміністративного права дуже широке – це і органи влади, і підприємства, установи та організації, і органи місцевого самоврядування. Суб’єктами адміністративно-правових відносин є також фізичні особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Наприклад, вони мають право подати звернення до відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування (про це право ви вже знаєте), одержати адміністративні послуги, соціальну допомогу тощо. Публічна адміністрація – це сукупність державних і недержавних суб’єктів публічної влади, діяльність яких спрямована на реалізацію законів, інших нормативноправових актів шляхом прийняття адміністративних рішень та надання встановлених адміністративних послуг.

136

§25. ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ

Особливості адміністративно-правових відносин полягають у тому, що в них завжди задіяний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Між учасниками (сторонами) цих правовідносин немає юридичної рівності. Оскільки управління – це здійснення владної діяльності, то суб’єкт управління в односторонньому порядку адміністративними методами – різними способами, заходами, прийомами – визначає поведінку підлеглих шляхом владнорозпорядчих вказівок. Основними методами є переконання (наприклад, пояснення чи заохочення) та примус (приміром, припинення чи запобігання). До слова, введення карантину чи локдауну є запобіганням поширенню, зокрема, епідемії, й належить до адміністративного примусу. В яких ситуаціях ви є учасниками адміністративних правовідносин? Наведіть приклади. Чому, на вашу думку, параграф має таку назву? У чому полягає значення (важливість) адміністративного права для держави, суспільства, людини? Представте свої міркування класу.

Які правопорушення є адміністративними проступками Які основні ознаки адміністративного проступку? Які є види адміністративних правопорушень? Наведіть приклади. Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Порушення норм адміністративного права називають адміністративними проступками. Якщо якась особа не сплачує за проїзд у громадському транспорті, порушує правила дорожнього руху, розпиває алкогольні напої чи курить у громадських місцях, голосно лається, використовуючи ненормативну лексику, чіпляється до людей, заважаючи їм своєю поведінкою, розпалює багаття в лісі у вогненебезпечний період тощо, то такі діяння є адміністративними проступками. Із Кодексу України про адміністративні правопорушення Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Для визначення діяння як адміністративного проступку (адміністративного правопорушення) важливо з’ясувати його склад. Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

137

об’єктивна сторона (зовнішні ознаки та обставини)

суб’єкт (фізична особа від 16 років або юридична особа)

СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

об’єкт (суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди, те, на що спрямовано адміністративне правопорушення)

суб’єктивна сторона (внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до вчиненого діяння та його шкідливих наслідків)

У Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено такі їхні види: правопорушення в галузі охорони праці й здоров’я населення; ті, що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури; у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії; в сільському господарстві; порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; ті, що посягають на публічний порядок і публічну безпеку чи на встановлений порядок управління, тощо. Подеколи здається, що ті чи ті адміністративні правопорушення не завдають суспільству великої шкоди, наприклад, проживання без паспорта чи реєстрації, торгівля у невстановлених місцях, порушення правил військового обліку тощо. Однак такі дії посягають на порядок управління в державі, шкодять життєдіяльності суспільства, дестабілізують суспільний порядок.

Що таке адміністративна відповідальність та адміністративні стягнення Як співвідносяться, на вашу думку, поняття «адміністративна відповідальність» і «адміністративне стягнення»? Що таке адміністративне стягнення? Які є види адміністративних стягнень? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Вам відомо, що одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність. Вона може настати за вчинення особою адміністративного проступку. Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до особи санкцій адміністративних норм, що реалізується у процесуальних формах, визначених законодавством. 138

застосування у формі адміністративних стягнень

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

притягнення – обов’язок державних органів, районних (міських) судів (суддів)

§25.

настає з 16 років

ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ

підстава – адміністративне правопорушення (проступок)

законодавчо визначені порядок та процедура

Адміністративна відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у формі адміністративного стягнення. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) містить принципи, підстави адміністраАдміністративне стягнення – тивної відповідальності, опис адмінісанкція, примусовий захід державстративних правопорушень та адмініного впливу, який застосовують до стративних стягнень, а також зазначає особи, що вчинила адміністративне органи, уповноважені притягати винуваправопорушення (адміністративний проступок). тих осіб до адміністративної відповідальності. Рішення про вину правопорушника й вид адміністративного стягнення здебільшого ухвалює суд. Найм’якший вид адміністративного стягнення – це попередження, яке має морально-виховний зміст. Його виносять у письмовій формі за вчинення малозначущих адміністративних проступків. Штраф – найпоширеніший вид адміністративних стягнень. Його як санкцію вказано в значній кількості статей КУпАП. Штраф є грошовим стягненням і накладається на правопорушника за умов і в розмірі, встановлених КУпАП. Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в тому, що у правопорушника примусово вилучають предмет, який потім реалізують та передають виручену суму колишньому власникові з відрахуванням витрат із реалізації вилученого предмета. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, чи грошей, одержаних унаслідок вчинення такого правопорушення, – це примусове безоплатне передання цього предмета або грошей у власність держави. Конфіскації підлягає предмет, який належить правопорушникові на праві приватної власності. Позбавлення спеціального права стосується права керування транспортним засобом і права полювання. Це стягнення застосовують на певний строк до осіб, які грубо або систематично порушують відповідне право. Однак позбавлення права полювання не можна застосовувати до осіб, для яких полювання – основне джерело існування.

139

Виправні роботи застосовує суд на строк до двох місяців із відбуванням цих робіт правопорушником за місцем його постійної роботи та з відрахуванням у межах 20 % його заробітку в дохід держави. Правопорушнику суд може призначити й громадські роботи. Це виконання ним у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт від 20 до 60 годин (не більш ніж 4 години на день), вид яких визначають органи місцевого самоврядування. КУпАП передбачає й таке стягнення, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що призначається судом на строк від шести місяців до одного року. Найсуворіше адміністративне стягнення – адміністративний арешт. Його призначає строком до 15 діб лише суд. Це стягнення не можна застосовувати, наприклад, до вагітних жінок і матерів дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, військовослужбовців, інвалідів першої або другої групи. У виняткових випадках військовослужбовці відбувають адміністративний арешт до 10 діб на гауптвахті. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16 років. Утім, за загальним правилом до них застосовують заходи впливу, як-от: 1) зобов’язання публічно (в іншій формі) попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передання неповнолітньої особи під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, окремим громадянам на їхнє прохання. Проаналізуйте правові ситуації. Чи є в діяннях фігурантів ситуацій склад адміністративного правопорушення? Представте результати своєї роботи класу. А. Троє 15-річних підлітків кидали каміння у вікна електропоїздів. Б. Група школярів і школярок вночі розмалювали стіни будинку міської ради фарбою. В. 17-річний Мирослав у стані сп’яніння побився зі своїм однокурсником. Г. Двоє десятикласниць з метою уникнути підсумкової письмової роботи зателефонували до поліції і повідомили про замінування школи. На місце виклику прибули поліцейські та працівники служби з надзвичайних ситуацій. Д. Олексій перевищив швидкість і не зупинився на пішохідному переході. Е. Студент, погрожуючи ножем, відібрав у перехожого гаманець. Є. Учениці коледжу курили на зупинці громадського транспорту.

140

§25. 1. Що регулює адміністративне право? Наведіть кілька прикладів адміністративних відносин. У чому полягають їхні особливості? 2. Які правопорушення належать до адміністративних проступків? Проілюструйте двома–трьома прикладами. 3. Що таке адміністративна відповідальність? 4. Що називають адміністративним стягненням? Наведіть кілька прикладів.

ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ

Перевірте засвоєне

5. У чому полягає значення адміністративного права для людини? 6. Які заходи впливу передбачено для неповнолітніх осіб в адміністративному праві?

141

ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ §26. УКРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Які відносини регулює кримінальне право Прочитайте пункт параграфа та поставте три–чотири запитання до нього. Запропонуйте однокласникам і однокласницям дати відповіді на них.

Кримінальне право – галузь права, норми якої визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також встановлюють, які суспільно небезпечні діяння належать до кримінальних правопорушень і які покарання можуть застосовувати до осіб, які їх вчинили.

Судимість – правовий стан особи, який виникає через засудження її судом до конкретної міри покарання за вчинений нею злочин, спричиняє настання для неї певних негативних наслідків і триває до її погашення або зняття. Амністія – передбачене законом України повне або часткове звільнення від покарання чи пом’якшення покарання певної категорії осіб.

Помилування – повне або часткове звільнення засудженої особи від покарання, заміна покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням (в Україні це право належить Президентові України). 142

Однією з основоположних галузей права України є кримінальне право. Його назва походить від латинського слова crimen – «злочин». Основні завдання кримінального права – це охорона прав і свобод людини та громадянина, власності, суспільного порядку, довкілля, конституційного ладу держави, інших суспільних і державних інтересів та запобігання кримінальним правопорушенням конкретних осіб та в суспільстві загалом. Якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, між нею та уповноваженими державою органами виникають кримінально-правові відносини. Передбачено, що правопорушник зобов’язаний відповісти за вчинене перед державою та має право на те, щоб до нього застосували справедливе покарання саме за те кримінально карне діяння, яке він вчинив. Натомість держава має право засудити винувату особу за вчинене та зобов’язана дати правильну оцінку цьому діянню, застосувавши до винуватої особи справедливе покарання. Такі кримінально-правові відносини виникають із моменту вчинення кримінального правопорушення та існують, за загальним правилом, упродовж усього часу відбування засудженим покарання

§26. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

й певний час після цього – до погашення або зняття судимості. Проте кримінально-правові відносини можуть бути припинені й раніше, наприклад, у разі видання акта амністії чи помилування, смерті особи, яка вчинила кримінальне правопорушення тощо. Основне джерело кримінального права – Кримінальний кодекс України (ККУ) – складається із двох частин – Загальної та Особливої. Перша містить загальні положення, як-от підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі й часі, визначення поняття кримінального правопорушення, співучасті, покарання тощо. В Особливій частині викладено норми, які описують конкретні кримінальні правопорушення, визначають види та міру покарань за їх вчинення.

Що таке кримінальне правопорушення та який його склад Яке правопорушення є кримінальним? Які є його види? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Вам уже відомо, що кримінальне Кримінальне правопорушення – правопорушення – це суспільно небезце передбачене ККУ суспільно печне діяння, передбачене ККУ. Не винебезпечне винне діяння (дія або знають кримінальним правопорушенням бездіяльність), вчинене суб’єктом дію або бездіяльність, яка хоча формалькримінального правопорушення. но і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого ККУ, але через малозначність не становить суспільної небезпеки – не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (наприклад, зберігання вдома двох набоїв до вогнепальної зброї). В Особливій частині ККУ кримінальні правопорушення згруповано за родовими об’єктами, приміром, проти життя і здоров’я, власності, довкілля, громадського порядку, моральності тощо. Розрізняють кримінальні правопорушення і за формою вини – умисні (скажімо, грабіж, зґвалтування) та вчинені з необережності (як-от убивство через необережність). Кримінальні правопорушення поділяють на кримінальні проступки й злочини. Кримінальний проступок – це вид кримінального правопорушення, за вчинення якого ККУ передбачене таке основне покарання, як штраф у розмірі не більше ніж три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Щодо злочинів, то їх розрізняють за ступенем тяжкості.

143

Нетяжкі

Тяжкі

Особливо тяжкі

Основне покарання, передбачене статтею 12 ККУ штраф у розмірі не більше ніж десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або позбавлення волі на строк не більше ніж п’ять років

штраф у розмірі не більше ніж двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше ніж десять років

штраф у розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі

До нетяжких злочинів відносять: завдання удару, побоїв, порушення недоторканності житла, забруднення повітря тощо. До тяжких злочинів належать, зокрема, умисне тяжке тілесне ушкодження, розбій, а до особливо тяжких – державна зрада, умисне вбивство за обтяжливих обставин, бандитизм. Залежно від ступеня завершеності кримінальні правопорушення бувають закінчені та незакінчені. Закінченим кримінальним правопорушенням визнають діяння, яке має всі ознаки його складу, передбаченого відповідною статтею Особливої частини ККУ, тоді як незакінченим є готування до його вчинення і замах на кримінальне правопорушення. Готування – це пошук або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова про вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод тощо. Готування до кримінального проступку або злочину, за який статтею Особливої частини ККУ передбачене позбавлення волі на строк до двох років або більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності. Замах на кримінальне правопорушення – це вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особової частини ККУ, якщо при цьому воно не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи. Із Кримінального кодексу України Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.

Буває, що особа з власної волі не доводить незакінчене кримінальне правопорушення до кінця (припиняє готування чи замах), хоча має таку можливість. Це називають добровільною відмовою. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише тоді, коли у фактично вчиненому нею діянні є склад іншого кримінального правопорушення.

144

§26. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Проаналізуйте ситуацію і виокремте чотири елементи складу кримінального правопорушення. Після опрацювання пункту параграфа поверніться до цієї правової ситуації і відкоригуйте свою відповідь. ЦІНА ГРОШЕЙ Віталій, учень 10 класу, потребував кишенькових грошей для задоволення своїх бажань і потреб. Якось увечері він наважився й вирвав із рук перехожої сумку. А наступного дня запропонував своїй знайомій Лесі придбати мобільний телефон, що виявив у сумці. Утім, грошей він так і не побачив: до Віталія додому завітали поліцейські, адже його дії зафіксувала вулична камера спостереження.

Учинене діяння підпадає під дію ККУ, якщо воно містить склад кримінального правопорушення – сукупність відповідних об’єктивних і суб’єктивних ознак. До складу кримінального правопорушення належать такі елементи: Об’єкт кримінального правопорушення – сукупність суспільних відносин, які охороняє кримінальний закон та на які посягає кримінальне правопорушення, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу заподіяння такої шкоди. Це можуть бути права і свободи людини та громадянина, власність, публічний порядок та безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства, життя і здоров’я особи, статева свобода та статева недоторканність особи, правосуддя, моральність тощо. Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх проявів діяння, його наслідки, причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, час, місце, спосіб, знаряддя, засоби вчинення кримінального правопорушення тощо. Суб’єкт кримінального правопорушення – фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно небезпечне діяння. Обов’язкова ознака суб’єкта кримінального правопорушення, юридична передумова вини, а отже, і кримінальної відповідальності – осудність. Ви вже знаєте, що це психічний стан людини, за якого вона могла усвідомлювати свої дії чи бездіяльність та керувати ними. Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона кримінального правопорушення, психічний стан особи під час його вчинення. До неї належать: вина (у формі умислу або необережності); мотив (спонукання, яке спричинило такі дії); мета (бажаний результат, якого хоче досягти особа) та емоційний стан особи при вчиненні кримінального правопорушення. Якщо в діянні особи відсутній один із зазначених елементів складу кримінального правопорушення, то, як правило, її не можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

145

Що називають співучастю у кримінальному праві Що ви розумієте під співучастю у кримінальному правопорушенні? Чому вона, на вашу думку, обтяжує кримінальну відповідальність? Які обов’язкові ознаки співучасті? Які є форми співучасті? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

ККУ визначає співучасть у кримінальному правопорушенні як умисну спільну участь декількох суб’єктів у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Тож основними ознаками співучасті є: — у вчиненні кримінального правопорушення брали участь двоє або більше осіб (суб’єктів кримінального правопорушення), які є осудними й досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність; — діяння вчинили спільно декілька осіб – вони разом прагнути досягти єдиного результату й кожен співучасник зробив свій внесок у це; — спільність умислу, коли співучасники усвідомлювали, що вчиняють кримінальне правопорушення спільно з іншими особами, та бажали це зробити разом із ними. У ККУ визначено види співучасників з урахуванням ролі, яку кожен із них виконав у вчиненні кримінального правопорушення. Виконавцем визнають особу, яка безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення чи при його вчиненні використала інших осіб, які, відповідно до закону, не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні особи чи ті, які не досягли віку кримінальної відповідальності). Організатор – особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (залучила інших співучасників, розподілила ролі, розробила план), керувала підготовкою кримінального правопорушення (спрямувала дії інших співучасників) чи його вчиненням (координувала дії інших співучасників, забезпечила прикриття їхніх протиправних дій). Підбурювач – особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом схилила інших співучасників до вчинення кримінального правопорушення (підбурювати інших можна усно, в письмовій формі, жестами тощо). Пособник – це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками; та, яка заздалегідь (тобто до початку чи під час Ексцес виконавця – вчинення вчинення) обіцяла переховати злочинця виконавцем злочину дій, які не або предмети, здобуті злочинним спосоохоплюються умислом інших співбом, придбати чи збути такі предмети учасників, якщо його дії утворюють або сприяти приховуванню кримінальсамостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від ного правопорушення (наприклад, обідій, запланованих іншими учасницяла підробити документи, що стосуютьками. ся винуватої особи). 146

Перевірте засвоєне

§26. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Співучасники кримінального правопорушення відповідають за тією статтею Особливої частини ККУ, за якою його вчинив виконавець. Однак якщо виконавець вчинить діяння, що не охоплювалося спільним умислом співучасників, то вони й не відповідатимуть за це. У такому разі йдеться про ексцес виконавця. Скажімо, співучасники домовлялися обікрасти квартиру, а вдома був її власник, тож для вчинення задуманого виконавець завдав йому тілесних ушкоджень.

1. Які завдання кримінального права? 2. Що таке кримінальне правопорушення? Які його види? 3. Який є склад кримінального правопорушення? 4. Що таке співучасть? 5. Які види співучасників у вчиненні кримінального правопорушення ви можете назвати? Як вони відповідають за вчинене? 6. Що таке ексцес виконавця? Наведіть приклад. 7. Що спільне та відмінне між адміністративним проступком і кримінальним правопорушенням? Відповідь можна оформити у вигляді таблиці.

147

ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА §27. ЩО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

Що називають кримінальною відповідальністю Що таке кримінальна відповідальність? Які її підстави? За яких умов кримінальна відповідальність не настає? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

У разі вчинення особою кримінального правопорушення, вона зазнає державного осуду та обмежень особистого чи майнового змісту, які покладають на неї уповноважені органи держави. Це є кримінальна відповідальність. Ви вже знаєте, що вона можлива тільки за ті діяння (дію або бездіяльність), які кримінальний закон визнає як кримінальний проступок чи злочин. Кримінальна відповідальність настає Кримінальна відповідальність – тоді, коли наявний склад вчиненого кривид юридичної відповідальності, мінального правопорушення. Це називаосновний зміст якої – покладання ють фактичною підставою кримінальної на винувату особу примусового відповідальності. обов’язку зазнати у встановленому Утім, для притягнення особи до кризаконом порядку державного мінальної відповідальності необхідна й осуду, понести передбачене процесуальна підстава – вирок, який викримінальним законом покарання носить суд від імені держави. у разі його призначення. Під час розслідування кримінальної справи, окрім складу кримінального правопорушення та індивідуальності особи, з’ясовують також обставини, за яких вчинено кримінально каране діяння. У ККУ вказано обставини (ви вже про них знаєте), що виключають кримінальну протиправність діяння. Кодекс передбачає й підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, як, наприклад, у зв’язку з дійовим каяттям чи примиренням із потерпілим, у зв’язку із зміною обстановки чи переданням на поруки. Звільняє від кримінальної відповідальності особу виключно суд.

148

§27. Що таке покарання

ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

На основі пункту параграфа визначте та запишіть сутність і цілі покарання. Представте результати своєї роботи класу.

За вчинене особою кримінальне правопорушення, як правило, настає кримінальна відповідальність у формі покарання. Із Кримінального кодексу України Стаття 50. Поняття покарання та його мета 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання має індивідуальний зміст – його застосовують лише до конкретної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Метою покарання є кара – своєрідна відплата особи за вчинене. Покарання спрямоване й на виправлення засудженої особи – такі зміни її психічного стану, за якого вона не вчинятиме кримінально караних діянь. Воно має також на меті запобігати вчиненню засудженою особою та іншими особами кримінальних проступків і злочинів у подальшому. Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин (крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху), може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо на час розгляду справи в суді буде визнано, що вона має бездоганну поведінку, сумлінно ставиться до праці і її не можна вважати суспільно небезпечною. Визнану винуватою особу суд може звільнити від відбування покарання (за окремі кримінальні правопорушення), поклавши на неї певні обов’язки на іспитовий строк (1–3 роки). ККУ містить обставини, що пом’якшують покарання. Це, наприклад, вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою особою або вагітною жінкою; з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку чи усунення заподіяної шкоди; надання медичної / іншої допомоги потерпілому відразу після вчинення кримінального правопорушення; вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність та інші. Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

149

Більш суворе покарання суд може призначити за наявності обставин, що його обтяжують. Приміром, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою або на ґрунті расової, національної та релігійної ворожнечі або розбрату; тяжкі наслідки, завдані злочином; вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітньої особи або особи, яка страждає на психічне захворювання / недоумство; вчинення злочину з особливою жорстокістю або за умов воєнного чи надзвичайного стану та інші. Чому, на вашу думку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою особою визнають обставиною, що пом’якшує покарання?

Які є види покарань Які види покарань ви знаєте? Яке покарання, згідно з ККУ, найм’якше, а яке – найсуворіше? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Якщо суд визнає особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, то за його вироком такій особі призначають покарання. Як ви вже знаєте, до винуватої особи суд може застосувати лише те покарання, про яке зазначено в санкції статті ККУ, що описує саме той кримінальний проступок чи злочин, який особа вчинила. ККУ передбачає 12 видів покарань. Вони можуть бути основними (приміром, громадські роботи чи позбавлення волі), додатковими (скажімо, конфіскація майна) і такими, що застосовують і як основні, і як додаткові (наприклад, штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю). Скориставшись таблицею, згрупуйте й запишіть переліки покарань, що: а) мають майновий зміст; б) пов’язані з обмеженням свободи особи; в) передбачають виконання певних робіт; г) стосуються військовослужбовців.

150

§27.

ВИДИ ПОКАРАНЬ Вид

Стаття ККУ

Зміст

Міра

Штраф

грошове стягнення

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

засуджену за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особу, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, можуть позбавити цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

засуджена особа не може обіймати певні посади (наприклад, в органах державної влади) або займатися певним видом діяльності (наприклад, лікарською)

як основне покарання: 2–5 років; як додаткове: 1–3 роки

Громадські роботи

виконання засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування

60–240 годин, не більш ніж 4 години на день

Виправні роботи

засуджений відбуває його за місцем роботи

від 6 місяців до 2 років із відрахуванням у дохід держави від 10 % до 20 % заробітку

Службові обмеження для військовослужбовців

засудженого не можуть підвищувати в посаді або у військовому званні; строк покарання йому не враховуватимуть у вислузі років (для надання чергового військового звання)

від 6 місяців до 2 років із відрахуванням у дохід держави від 10 % до 20 % заробітку

Конфіскація майна

примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке належить засудженому

усе майно чи його частина

Арешт

тримання засудженого в умовах ізоляції

від 1 до 6 місяців

Обмеження волі

тримання особи в кримінальновід 1 до 5 років виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням до праці

ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

№ з/п

30–50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –

151

№ з/п

Стаття ККУ

Вид

Зміст

Міра

10. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

тримання військовослужбовців строкової служби в дисциплінарному батальйоні

від 6 місяців до 2 років

11. Позбавлення волі

ізоляція засудженого та поміщення його на певний строк у кримінально-виконавчу установу закритого типу

1–15 років

12. Довічне позбавлення волі

встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів, застосовується лише у випадках, спеціально передбачених ККУ, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк

Перевірте засвоєне

–

1. Що таке кримінальна відповідальність? Якою є її мета? 2. Що таке покарання? Які його цілі? 3. Які є види покарань, передбачені ККУ? Поясніть суть двох–трьох із них. 4. Як співвідносяться поняття «кримінальна відповідальність» і «покарання»? 5. Як ви розумієте, що таке обставини, які помякшують / обтяжують покарання? Назвіть кілька з них. Чому важливо, щоб суд враховував ці обставини при призначенні винуватій особі покарання? 6. Що спільне та відмінне між адміністративним стягненням і покаранням? Оформіть це у вигляді таблиці.

152

§28.

ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ §28. ПРАКТИЧНЕ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Як неповнолітні відповідають за вчинення адміністративного правопорушення Які особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх? Порівняйте свої думки з правовим коментарем.

Особи віком до 18 років наділені спеціальним правовим статусом. Він визначає їхнє становище як суб’єктів у різних правовідносинах, зокрема в адміністративному та кримінальному праві. Адміністративна відповідальність неповнолітньої особи за вчинений адміністративний проступок може настати в 16 років. Стільки їй має виповнитися на момент його вчинення. У КУпАП перелічено адміністративні проступки, в разі вчинення яких неповнолітні особи підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, тобто відповідають нарівні з повнолітніми. Наприклад, це дрібне хуліганство; дрібне розкрадання державного або колективного майна; незаконне виробництво, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути їх; керування транспортними засобами без належного дозволу; продаж вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї тощо. Притягнення неповнолітніх осіб до адміністративної відповідальності має низку особливостей. Приміром, на визнану винуватою в адміністративному проступку неповнолітню особу не накладають адміністративного арешту. А от для виправних робіт як адміністративного стягнення важливо, щоб така особа досягла 16 років і мала місце роботи. В адміністративному праві передбачено, що штраф за дітей можуть сплачувати батьки. До неповнолітньої особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, можуть застосувати і заходи впливу.

Правовий коментар

153

Із Кодексу України про адміністративні правопорушення Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання. Проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї. Результати роботи представте однокласникам і однокласницям. ГОРЕ-ЖАРТІВНИКИ Вихідного дня Марко (16 років) та його сестра Ася (14 років) гуляли вулицями свого містечка. На центральному майдані вони побачили кілька десятків містян-мітингувальників. Марко й Ася вирішити їх налякати, і хлопець щосили жбурнув у натовп дві петарди. Від гучного звуку мітингувальники кинулися хто куди. Поліцейський патруль, що охороняв проведення акції, затримав «бешкетників». У поліції здивовані таким розгортанням подій Марко й Ася пояснили, що нічого поганого, а тим паче злого на думці не мали, вони просто пожартували. 1. За що затримали Марка й Асю? Як кваліфікувати їхні дії? 2. Які наслідки можуть мати такі дії підлітків? 3. Чи притягатимуть їх до відповідальності? Якщо так, то до якої? Свою відповідь аргументуйте. ! Під час розв’язання правової ситуації використайте статті 13, 24-1 і 173 КУпАП.

Які особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх На основі правового коментаря визначте особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Чому вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім ККУ визнає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність?

154

§28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Кримінальній відповідальності за загальним правилом підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. І лише за кримінально карні діяння, вказані у статті 22 ККУ, відповідають особи у віці від 14 років. Це, наприклад, умисне вбивство, жорстоке поводження з тваринами, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, терористичний акт, незаконне заволодіння транспортним засобом та інші. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, кримінальний закон передбачає певні обмеження щодо видів та міри покарань, особливості умов призначення й відбування покарання. Неповнолітня особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнена судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та бездоганної поведінки вона на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. До такої особи суд застосовує примусові заходи виховного характеру, як-от: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного / трудового колективу за його згодою, окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Суд при призначенні неповнолітній особі покарання у виді позбавлення волі на строк не більше ніж 5 років, враховуючи тяжкість злочину, її особу, інші обставини справи, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, сподіваючись на те, що протягом іспитового строку (від 1 до 2 років) ця особа не вчинить ще кримінальне правопорушення і виконає покладені на неї обов’язки. Тоді суд може зобов’язати окрему особу (за її згодою або на її прохання) наглядати за неповнолітнім засудженим і проводити з ним виховну роботу. Згідно із законодавством за рішенням суду діти можуть бути направлені до закладів загальної середньої освіти – шкіл соціальної реабілітації (особи віком від 11 до 14 років) та до професійних училищ соціальної реабілітації (особи віком від 14 років). Діти перебувають у цих закладах у межах встановленого судом строку, але не більше ніж три роки. А от неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання в одній із спеціальних виховних установ поблизу місця їхнього проживання. Це має особливе значення для збереження соціальних зв’язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.

Правовий коментар

Опрацюйте правовий коментар і заповніть таблицю. Обговоріть результати своєї роботи з однокласниками і однокласницями. Вид покарання

Міра

Основне/додаткове

155

У разі застосування штрафу до неповнолітньої особи, винуватої у вчиненні кримінального правопорушення, враховують, чи може вона самостійно його сплачувати, тобто чи є у неї самостійний дохід, власні кошти або майно. Мінімальний розмір штрафу, який призначають неповнолітнім, – 30, а максимальний – 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Громадські роботи можуть призначати неповнолітнім лише з 16 років. Їхня мінімальна тривалість – 30 годин, а максимальна – 120. Неповнолітня особа, відбуваючи це покарання, може працювати поза навчанням і основною роботою не більш ніж дві години щодень. Виправні роботи призначають неповнолітнім, які працюють. У цьому разі вони мають досягти 16 років. Мінімальна тривалість виправних робіт – 2 місяці, максимальна – 1 рік, а відрахування із заробітку неповнолітнього засудженого становлять 5–10 %. Арешт призначають неповнолітнім, яким виповнилося 16 років. Його мінімальна тривалість – 15, а максимальна – 45 діб. Неповнолітня особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, може бути засуджена до позбавлення волі на певний строк від 1 року до 10 років. А за особливо тяжкий злочин, пов’язаний з умисним позбавленням життя людини, – до 15 років.

Правовий коментар

Проаналізуйте одну із двох правових ситуацій за запитаннями до неї. Представте результати своєї роботи класу. Чи є в діянні Архипа Архипенка склад кримінального правопорушення? Поясніть. Чи підлягатиме Архип Архипенко кримінальній відповідальності за вчинене діяння? Відповідь обґрунтуйте.

Ситуація 1

Ситуація 2

МАЛОЛІТНІЙ КРАДІЙ 13-річний Архип Архипенко, у якого загинув батько і другий місяць поспіль хворіє мати, вирішив «добути» гроші їй на ліки. Він заліз через кватирку в помешкання сусідів. Понишпоривши в шухляді столу і знайшовши гроші, Архип узяв рівно стільки, скільки потрібно було сплатити за ліки. Аж тут сусід, який повернувся з роботи, заскочив Архипа й викликав поліцію. За наявності яких підстав неповнолітня особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру? Чи правомірне, на вашу думку, рішення суду?

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ 16-річна студентка коледжу Аїда Адаменко в гардеробі освітнього закладу вкрала із кишені куртки однокурсниці мобільний телефон.

156

Перевірте засвоєне

№ з/п

§28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Рішенням суду Аїду було звільнено від покарання із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру, як-от застереження, покладання обов’язку щоденно повертатися додому не пізніше 21:00 та відшкодування потерпілій майнових збитків, заподіяних крадіжкою.

Я можу описати особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб.

Я можу назвати адміністративні заходи, що застосовують до неповнолітньої особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Я можу описати особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх осіб.

Я можу перелічити види покарань, які застосовують до неповнолітніх, винуватих у вчиненні кримінального правопорушення.

Я можу назвати підстави застосування до неповнолітніх, винуватих у вчиненні кримінального правопорушення, примусових заходів виховного характеру.

Я можу розв’язувати нескладні правові ситуації з адміністративного і кримінального права.

Бали

157

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш цікавими? Які факти свідчать, що йдеться про видатного українського правника? Чубинський Михайло Павлович – правник, фахівець із кримінального права, кримінолог, викладач 8 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ 1. Михайло Павлович Чубинський, син Павла Чубинського (автора слів гімну України), народився 1871 року. 2. У 1893 р. закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира та у 23 роки став викладачем цього закладу, а в 24 роки написав наукову працю «Зворотна дія кримінального закону», що була опублікована. 3. У 1898 р. був відряджений університетом за кордон для ознайомлення з новітніми юридичними теоріями в університетах Відня, Грана, Берліна, Галле, Лейпцига. Підсумком цих поїздок стало написання магістерської дисертації «Мотив злочинної діяльності та його значення в кримінальному праві». 4. У 1901 р. став професором і викладав правничі дисципліни у провідних університетах Російської імперії – Київському, Харківському, Петербурзькому і Тартуському (Юр’ївському). 5. У 1913 р., бувши вже відомим юристом, опублікував в журналі «Украинская жизнь» статтю «Українська національна ідея та її правові постулати», що була однією з перших спроб юридичного обґрунтування права України на національну самобутність. Зокрема писав: «Коли любов до свого нероздільна з повагою до чужого, коли боротьба за свої національні права поєднується з визнанням таких же прав кожної іншої нації, тоді національна ідея дає людству всі свої найкращі плоди…». 6. За гетьманату Павла Скоропадського у 1918 р. був міністром судових справ у його уряді, з 15 липня – міністром юстиції і водночас (травень–липень 1918 р.) виконувачем обов’язків заступника голови Ради Міністрів, готував закони Української держави. 7. У 1920 р. після встановлення радянської влади із сім’єю емігрував до Югославії, де працював професором університету, там став відомим громадським діячем. 8. Праці Михайла Павловича Чубинського з кримінального права, кримінального процесу та криміналістики можна побачити в багатьох бібліотеках світу і, зокрема, в Белграді, Варшаві, Женеві, Парижі.

158

§28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ з розділу 4 «НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН» Поясніть поняття: цивільна правоздатність, цивільна дієздатність, сім’я, шлюб, адміністративне правопорушення, кримінальне правопорушення, злочин, кримінальний проступок, вина, осудність. Схарактеризуйте: обсяг цивільної правосуб’єктності неповнолітніх осіб, права неповнолітніх як власників, права споживачів, права й обов’язки батьків і дітей, робочий час і час відпочинку неповнолітніх, адміністративну та кримінальну відповідальність неповнолітніх. Наведіть приклади: державних органів з охорони права дітей, адміністративних правопорушень, кримінальних проступків і злочинів, адміністративних стягнень, кримінальних покарань. Опишіть: підстави набуття права власності, форми права власності; способи захисту прав споживачів; шляхи влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; особливості розірвання трудового договору з неповнолітніми; кримінальні покарання та примусові заходи виховного характеру, що застосовують до неповнолітніх. Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань і положень цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального законодавства України щодо неповнолітніх. Висловіть судження щодо важливості захисту прав споживачів; значення взаємних прав і обов’язків батьків та дітей; важливості охорони праці неповнолітніх; особливостей адміністративної та кримінальної відповідальності неповнолітніх. Оцініть: власні дії щодо відповідності нормам права в різних видах правовідносин.

159

Розділ

ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§29. ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ 1.

Хто такі правники Хто такі, на вашу думку, правники (юристи)? Де можна здобути юридичну професію? Яких фахівців у галузі права ви знаєте? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.

Правниками (юристами) називають фахівців, які мають професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства і практики його застосування. Тож правник – це фахівець у галузі права, правознавець, людина з юридичною освітою. Слово «юрист» походить від латинського слова «ius» – «право». Допомога правника потрібна нам із багатьох питань. Бувають такі ситуації, врегулювати чи вирішити які без фахівця в галузі юриспруденції складно, а то й неможливо. Наприклад, купівля-продаж квартири або транспортного засобу, складання заповіту, укладання шлюбного договору потребують посвідчення нотаріусом. Навіть якщо людина добре обізнана з положеннями законів або знає, як вирішувати схожі правові ситуації, не варто ризикувати. Слід скористатися послугами професіоналів, адже всіх юридичних тонкощів ви можете не врахувати. Правник може роз’яснити вам ваші права, запропонувати юридично вивіре160

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§29. ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ

ний план дій, розповісти про можливі його наслідки, а також допомогти скласти й правильно оформити юридичні документи (наприклад, позовну заяву, довіреність), зібрати необхідну для вирішення вашої справи інформацію (скажімо, довідки), представляти ваші інтереси в суді чи на перемовинах. Правники допомагають нам розібратися у різних ситуаціях, щоб, з одного боку, ми могли реалізувати права, надані законодавством, а, з іншого – діяти так, щоб не порушувати прав і законних інтересів інших осіб. Тож юрист знає право, служить праву й захищає право. Існують різні правничі професії, як-от: юрисконсульт, суддя, адвокат, нотаріус, слідчий, викладач права, прокурор. Освіту в цій галузі можна здобути, навчаючись у закладах вищої освіти юридичного профілю чи на юридичних факультетах університетів. У яких ситуаціях слід звертатися до правника? До представника якої правничої професії ви зверталися і з якого питання? Представте результати своєї роботи однокласникам і однокласницям. Обговоріть разом запитання: у чому важливість правничих професій? Поверніться до цих запитань наприкінці уроку. Чи змінилася ваша відповідь на них? Якщо так, то як саме?

Хто такі судді, прокурори, слідчі та дізнавачі Якими повноваженнями наділено суддю? Які функції покладено на прокурора? Наведіть приклади ситуацій, де фігурантами виступали представники цих юридичних професій. Поверніться до завдання після опрацювання пункту параграфа.

Коли заходить мова про право, то виникає асоціація із діяльністю судів та суддів. Професія судді є дуже давньою. Бути суддею – непроста, утім, почесна справа. Адже це посадова особа, наділена державою виключними повноваженнями – здійснювати правосуддя, вирішувати спори в судах – кримінальні, цивільні, адміністративні та господарські справи. Тобто суддя чинить суд, судить – висловлює обов’язкову для осіб думку щодо їхніх вчинків згідно з законом. Питання роботи суддів та їх обрання в Україні регулюються Конституцією України (розділ VIII «Правосуддя») та спеціальними законами. Професія прокурора теж відома здавна. Це слово у перекладі з латини означає «піклуватися». В Україні прокурор – це посадова особа органу прокуратури. Систему прокуратури, яку очолює Генеральний прокурор України, становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури. Існують також спеціалізовані прокуратури – антикорупційна й у військовій та оборонній сфері. Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

161

ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ

підтримання державного обвинувачення в суді представництво інтересів громадянина / держави в суді нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Існує юридична професія, пов’язана з проведенням досудового слідства. Це слідчий – посадова особа правоохоронних органів, яка здійснює розслідування злочину. Слідчі проводять слідчі дії: допитують свідків і підозрюваних, оглядають місце події, проводять очні ставки і обшуки, відтворюють обставини події, проводять слідчі експерименти тощо. Всі слідчі дії спрямовані на збирання і перевірку доказів у кримінальній справі. При розслідуванні кримінальних проступків учасником кримінального процесу є дізнавач. Це службова особа підрозділу Національної поліції України, яка згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України уповноважена здійснювати досудове розслідування таких проступків. Дізнавач при здійсненні дізнання має повноваження слідчого. Часто слідчий залучає до роботи експерта-криміналіста. У перекладі з латиПроцесуальні докази – будь-які ни «криміналістика» – це «те, що стосуфактичні відомості, отримані у проється злочину», а «експерт» – «досвідчецесуально передбаченому порядку; на їх підставі встановлюють ний». Тобто це особа, яка має спеціальні наявність / відсутність фактів знання у різних галузях і бере участь у та обставин, що мають значення проведенні експертиз. Висновки експердля вирішення судової справи. та-криміналіста долучають до матеріалів справи як процесуальні докази.

162

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§29. Яку правничу допомогу надають адвокати, нотаріуси, юрисконсульти

ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ

Які види адвокатської та нотаріальної діяльності вам відомі? З яких питань можна звернутися до юрисконсульта? Обговоріть ці запитання в класі. Порівняйте ваші міркування з пунктом параграфа.

Слово «адвокат» походить із латини й означає «прикликати, запрошувати». Всі адвокати України становлять єдину недержавну структуру – Адвокатуру України. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або у складі адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання. ВИДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

захист підсудної особи у кримінальних справах надання правової допомоги фізичним і юридичним особам при вирішенні справ у судах чи інших державних органах (за дорученням) надання консультацій і роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства складання заяв і скарг

Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше ніж два роки, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката і отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Не може бути адвокатом особа, яка має судимість, звільнена за вчинення корупційних діянь, позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю. Законодавство містить поняття «адвокатська таємниця». За розголошення цих відомостей настає юридична відповідальність. Нотаріус здійснює діяльність, яка відрізняється від роботи вже згадуваних представників правничих професій. Нотаріуси відомі ще з часів Стародавнього Єгипту та Стародавнього Риму. У слові «нотаріус» можна розгледіти дієслово «нотувати» – «записувати». У давнину «нотаріусами» називали писарів, які складали грамоти і клопотання, оформлювали різноманітні угоди. Із латини це слово так і перекладають – «писар, секретар». В Україні нотаріус – це особа, уповноважена державою здійснювати нотаріальну діяльність. Нотаріус посвідчує для надання юридичної вірогідності: праРозділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

163

ва і факти, що мають юридичне значення; договори; доручення на вчинення дій; а також завіряє копії документів, складає заповіти, вчиняє інші передбачені законодавством нотаріальні дії. В Україні діють державні й приватні нотаріуси та нотаріальні контори. Оформлені ними документи мають однакову юридичну силу. Поширеною юридичною професією є й професія юрисконсульта. Словосполучення «юрисконсульт» походить від двох латинських слів – «juris» і «consultus» і в перекладі означає «правознавець». Юрисконсульт, як правило, працює на підприємстві, в установі чи організації, надаючи консультації з практичних правових питань права. Він здійснює контроль за законністю наказів і розпоряджень адміністрації, бере участь у складанні договорів, складає претензії та судові позови, інформує співробітників про чинне законодавство, представляє інтереси підприємства, установи, організації в суді та інших інстанціях. Особа з дипломом юриста може також працювати викладачем правових дисциплін в університеті або державним службовцем, приміром в управлінні юстиції, органах РАЦС, податковій інспекції, СБУ чи поліції. Проаналізуйте подані ситуації. Чи потребують їх фігуранти, на вашу думку, допомоги (дій) правника? Якщо так, то до кого й чому слід звернутися кожному з них? Скористайтесь Добрими порадами.

А. Павло купує у Сидора гараж. Б. Карина, фізічна особа-підприємець, має намір стягнути борг із клієнта. В. Подружжя Коваленків всиновлює Сергійка – вихованця закладу для дітей-сиріт. Г. Яків працевлаштовується на роботу в Іспанію за контрактом з українсько-іспанською фірмою. Д. Тамара є свідком дорожньо-транспортної пригоди. Е. Сергія затримано через підозру у вчиненні крадіжки з проникненням у житло. Є. Нінель має намір спростувати неправдиву інформацію, надруковану в місцевій газеті, про діяльність очолюваної нею громадської організації. Ж. Валентин попросив у свого товариша Мирона скутер, щоб покататися. Наступного дня його затримали працівники поліції за крадіжку цього скутера. З. Софія Федотівна, 89 років, має намір укласти заповіт щодо всього свого майна на користь дитячої лікарні, де вона пропрацювала медичною сестрою майже 50 років.

164

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§29. Добрі поради ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ

За правничою допомогою звертайтеся до:  адвоката, якщо потрібен захист чи представництво в суді або допомога у складанні юридичних документів (наприклад, позовної заяви);  нотаріуса, якщо йдеться про оформлення документів, які потрібно нотаріально посвідчити (купівля, продаж, успадкування, дарування тощо);  секретаря суду за потреби подати заяву про судовий розгляд справи;  юрисконсульта підприємства, установи, організації за роз’ясненням питань трудового законодавства;  юриста-науковця, якщо потрібні теоретичні обґрунтування з проблем права.

Перевірте засвоєне

1. Які спеціальності потребують юридичної освіти? 2. Які основні повноваження судді та прокурора? 3. Чим займаються слідчі? 4. Які види діяльності здійснюють адвокати та нотаріуси? 5. Коли (в яких справах) потрібно звертатися до правника? Наведіть приклади таких ситуацій із життя вашої родини чи близького оточення.

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

165

ЗАВДАННЯ §30. ЯКІ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

Що таке поліція Із якими підрозділами поліції ви зустрічалися на вулицях вашого міста / селища / села? У чому, на вашу думку, полягають основні завдання поліції як правоохоронного органу? Уточніть відповіді на ці запитання після опрацювання пункту параграфа.

Із Закону України «Про Національну поліцію» Стаття 1. Національна поліція України 1. Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку...

Як видно із статті закону, поліція – центральний орган виконавчої влади, завдання якого – забезпечувати публічну безпеку й порядок, охороняти права і свободи людини, інтереси суспільства і держави, протидіяти злочинності. Основна діяльність Національної поліції спрямована на запобігання вчиненню правопорушень, порятунок людей, а якщо правопорушення вчинено, то – пошук і затримання винуватих у ньому осіб. Національна поліція виконує й охоронні функції, розшукує зниклих осіб, регулює дорожній рух, видає дозволи на пересування тих чи тих транспортних засобів, наповнює та аналізує інформаційні ресурси (наприклад, бази даних зниклих безвісти осіб). Національна поліція складається із центрального органу управління та її територіальних представництв. Очолює Національну поліцію її керівник, якого призначає на посаду та звільняє з неї Кабінет Міністрів України. Більшість своїх рішень керівник Національної поліції погоджує з міністром внутрішніх справ України. Звіт про свою роботу Національна поліція щорічно оприлюднює на офіційних вебпорталах відомства. У ньому висвітлюють діяльність підрозділів поліції, зокрема зазначають про вжиті заходи й те, чого вдалося досягти.

166

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

Поліція особливого призначення Кримінальна поліція Спеціальна поліція

§30. ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

Розгляньте схему й назвіть основні підрозділи Національної поліції. Що, на вашу думку, належить до їхньої компетенції? Виберіть один із підрозділів і знайдіть в Інтернеті інформацію про їхні завдання. Представте результати своєї роботи класу.

Патрульна поліція НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ

Органи досудового розслідування Поліція охорони

У Національній поліції діє підрозділ ювенальної превенції. Його основне завдання – ефективний захист дитинства. Працівники підрозділу здійснюють профілактичну роботу із запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміністративних правопорушень, виявляють причини й умови, які цьому сприяють, вживають заходи з їх усунення. В їх полі зору – і протидія домашньому насильству (вчиненому дітьми та стосовно них) та жорстокому поводженню з дітьми. Працівники підрозділу проводять профілактичні, виховні бесіди з дітьми та їхніми батьками чи законними представниками. У школах, гімназіях, ліцеях, коледжах міст бувають із візитами шкільні Ювенальний – від латинського слоофіцери поліції. Їхніми обов’язками є: ва juvenalis – юнацький. профілактична робота з учнями, пошиПревенція (від латинського рення важливої правової інформації та praeventio – випереджаю, попередпроведення заходів із попередження жаю) – запобігання, попередження. правопорушень серед учнівства, реагуОдин із напрямів у боротьбі з правопорушеннями; врегульовані норвання на інциденти, що сталися на мами права випереджувальні дії, шкільній території, інформування батьспрямовані на недопущення наків, представників шкільної адміністрастання небажаних наслідків. ції щодо дій у випадку зникнення дитини, консультування постраждалих осіб у разі насильницької поведінки, надання допомоги жертвам правопорушень та роз’яснення процедур поліцейського розслідування. Працівники підрозділу ювенальної превенції та шкільні офіцери поліції проходять спеціальну підготовку.

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

167

Хто такі поліцейські та які їхні повноваження Пригадайте із фільмів, книжок чи інтернет-повідомлень дії поліцейських у тих чи тих ситуаціях. Запишіть основні повноваження поліцейських в Україні. Спрогнозуйте, які вимоги висувають до особи, яка бажає стати поліцейським. Порівняйте їх із пунктом параграфа.

Працівники поліції під час виконання повноважень представляють державу. проникати в житло

опитувати особу

обмежувати пересування особи / транспортного засобу проводити поверхневу перевірку і огляд перевіряти документи особи зупиняти транспортний засіб

застосовувати автоматичну фото- (радар) і відеотехніку ПРАЦІВНИКИ ПОЛІЦІЇ УПОВНОВАЖЕНІ

вимагати від особи покинути певне місце обмежувати доступ до певної території застосовувати заходи примусу

Поліцейські зобов’язані дотримуватися правил носіння однострою (форменого одягу). Особа, яка бажає служити в поліції, має бути громадянином України і досягти 18-річного віку. Їй слід пройти медичне обстеження, перевірити рівень своєї фізичної підготовки, а також психічного здоров’я, здати аналізи для визначення алкогольної, токсичної чи наркотичної залежностей. Кандидату в поліцейські можуть відмовити, якщо впродовж останніх 12 місяців його щонайменше двічі притягували до адміністративної відповідальності, або він є підозрюваним чи підсудним. Йому належить пройти тестування на поліграфі. Майбутній поліцейський подає пакет документів для участі в конкурсі. У разі позитивного для претендента відбору потрібно укласти контракт – взяти на себе зобов’язання дотримуватися обов’язків поліцейського. Вступаючи на службу до Національної поліції, він присягає на вірність українському народові. Конкурс проводить спеціально створена комісія. Також кожен поліцейський має періодично проходити атестацію для підтвердження своїх професійних здібностей і навичок. За результатами атестації комісія визначає, чи відповідає поліцейський своїй посаді, чи справляється з обов’язками. У разі успішної атестації поліцейського можуть підвищити по службі або у званні. Якщо ж поліцейський не виконує свою роботу сумлінно, то йому можуть винести догану, понизити в посаді / званні або навіть звільнити. 168

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§30. ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає підстави та порядок як притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, так і застосування до них заохочень. Призначення поліцейського на посаду безстрокове – до виходу на пенсію або у відставку (за умови успішного виконання покладених на нього обов’язків). Під час служби працівники поліції не мають бути представниками політичних партій чи підприємцями. Вони можуть займатися науково-педагогічною, науковою або творчою роботою. Опрацюйте подану нижче інформацію. Що нового ви дізналися про повноваження поліцейських? Обговоріть це з однокласниками і однокласницями.

Добрі поради Пам’ятайте, що поліцейський згідно із законом має право Зупинити особу та вимагати від неї пред’явлення документів, якщо:  вона зовні схожа на безвісти зниклу людину або того, хто перебуває в розшуку;  є підстави вважати, що вона вчинила чи має намір вчинити правопорушення;  перебуває на закритій території або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;  має при собі заборонені предмети (зброю, наркотики тощо);  перебуває поряд із місцем вчинення правопорушення чи ДТП;  її зовнішні ознаки чи дії вказують на причетність до вчинення правопорушення. Зупинити транспортний засіб, якщо:  водій порушив правила дорожнього руху;  автомобіль не відповідає вимогам, встановленим для транспортного засобу (наприклад, на ньому немає номерного знака);  є ознаки несправності автомобіля (приміром, не працює фара);  є підстави вважати, що водій причетний до ДТП або іншого правопорушення;  автомобіль перебуває в розшуку;  водій був свідком ДТП чи іншого правопорушення;  водій може допомогти постраждалим або поліцейським як свідок під час оформлення протоколу;  є правове рішення про обмеження руху на цій території;  на ньому закріплено багаж, що створює загрозу безпеці інших;  водій незаконно використовує світлові чи звукові пристрої. Опитати особу у разі припущення, що вона знає необхідну для розслідування інформацію, пояснивши мету опитування. Неповнолітню особу поліцейський має право опитувати в присутності батьків (осіб, які їх заміняють) чи педагога. Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

169

Які завдання виконують дільничні офіцери поліції Які завдання, на вашу думку, виконує дільничний офіцер поліції? Після опрацювання пункту параграфа поверніться до цього запитання та, у разі потреби, доповніть свою відповідь.

Служба дільничних офіцерів поліції – одна з найважливіших в Україні. Це поліцейські, які спілкуються з населенням, здійснюють першочергові заходи розкриття порушень і запобігають їх учиненню майже щодень. Дільничний офіцер поліції – посадова особа, яка представляє Національну поліцію на певній території – поліцейській дільниці. Його діяльність спрямована на забезпечення публічного порядку, протидію злочинності, формування правосвідомості громадян шляхом постійної взаємодії з ними та органами місцевими самоврядування. Посадові обов’язки дільничного дуже різноманітні. Виберіть і виконайте одне із завдань. У разі потреби скористайтеся інтернет-джерелами. Представте результати роботи класу. 1. Ознайомтеся із завданнями дільничного офіцера поліції. Згрупуйте їх за певними критеріями (напрямами). Яких висновків ви дійшли? Основні напрями діяльності дільничних офіцерів поліції  виявлення причин та умов, що призводять до вчинення правопорушень;  здійснення профілактичної роботи;  реагування на звернення громадян про кримінальні, адміністративні правопорушення / події;  провадження у справах про адміністративні правопорушення;  вжиття заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;  контроль за дотриманням спеціальних правил зберігання і використання зброї;  вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки та порядку під час примусового виконання судових рішень;  участь у заходах із соціальної адаптації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі;  взаємодія із співробітниками прикордонної служби із проведення превентивних заходів (у прикордонних районах);  протидія нелегальній міграції, іншій протиправній діяльності.

170

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§30. ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

2. Ознайомтеся із повноваженнями дільничного офіцера поліції. Складіть схему або кластер із відповідною назвою. Яких висновків ви дійшли? Дільничні офіцери поліції уповноважені 1) вимагати пред’явлення документів для посвідчення особи, інших документів, якщо:  особа зовнішньо схожа на ту, яка перебуває в розшуку, або безвісті зниклу;  є підстави вважати, що особа вчинила чи має намір вчинити правопорушення;  особа перебуває у місці вчинення правопорушення / події або є підстави вважати, що вона причетна до них; 2) опитувати особу за наявності достатніх підстав вважати, що вона знає інформацію, необхідну для виконання поліцейських повноважень; 3) затримувати підозрюваних у вчиненні кримінального / адміністративного правопорушення, доставляти їх до поліцейської станції або підрозділу поліції; 4) проводити перевірку прибуття звільнених із місць позбавлення волі осіб до місця проживання; 5) вживати заходи у взаємодії зі службою у справах дітей щодо встановлення особи дитини, місця її проживання, якщо вона залишилась без батьківського піклування; 6) застосовувати у випадках, передбачених законом, превентивні поліцейські заходи:  зупинення транспортного засобу;  проникнення до житла, іншого володіння особи;  обмеження пересування особи чи фактичного володіння нею річчю.

Служба дільничних офіцерів поліції є соціально значущою, однією з найвідповідальніших та найскладніших, а почасти й ризикованою. Це своєрідний місток між поліцією і суспільством. Недарма дільничного називають «офіцером першого контакту», або «шерифом на український манер».

Перевірте засвоєне

1. Що таке Національна поліція? Які є її підрозділи? 2. Які функції виконує поліція? 3. Що необхідно для того, щоб стати поліцейським? 4. Хто такий дільничний офіцер поліції? 5. Які основні завдання виконують працівники підрозділу ювенальної превенції та шкільні офіцери поліції? Для чого були створені ці служби? 6. У чому важливість служби дільничного офіцера поліції? 7. Для чого, на вашу думку, патрульна поліція має сторінки у Facebook, Telegram та виставляє відео на YouTube каналі? Про який принцип / які принципи діяльності поліції це свідчить? Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

171

§31.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ

Як розглядають у суді цивільні справи Хто, на вашу думку, може звертатися до суду у цивільних справах? Наведіть приклади цивільних спорів. Хто є учасниками цивільного процесу? Поверніться до цих запитань після опрацювання правового коментаря та фрагментів статей.

Із Цивільного процесуального кодексу України Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. 3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ 1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. […] Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу 1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Порядок розгляду цивільних справ визначено Цивільним процесуальним кодексом України. У цивільному процесі беруть участь дві сторони: позивач (той, хто звертається до суду з позовом) і відповідач (той, до кого звернуто позов). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава. Зазвичай особа пред’являє позов до фізичної особи за місцем своєї реєстрації. Натомість позови про стягнення аліментів, визнання батьківства відповідача, спори з трудових правовідносин позивач може подавати і за місцем своєї реєстрації чи перебування.

Правовий коментар

172

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§31.

Цивільні справи розглядає суддя, здебільшого одноособово. Він діє від імені суду. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ

Мирова угода – це укладена сторонами угода, в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними.

Проаналізуйте ситуацію щодо Григорія Терещенка. I. Виконайте одне із завдань: 1) якщо ви представник (захисник) Ольги та Богдана в суді, які аргументи ви б висунули на захист їхніх інтересів? 2) якщо ви представник (захисник) Григорія Терещенка в суді, які аргументи ви навели б на захист його інтересів? 3) якщо ви – суддя і мусите винести рішення по цій справі, то якими положеннями законодавства керувалися б у цій ситуації? Які запитання варто поставити кожній зі сторін? II. Створіть групи по троє, до складу яких мають увійти: захисник Ольги і Богдана, захисник Григорія Терещенка і суддя. III. Зімітуйте судовий розгляд цивільної справи. Щоб відтворити його перебіг, зверніться до статей 163, 164, 173, 176, 193, 195 і 218 Цивільного процесуального кодексу України. Для вирішення справи вам також знадобляться статті 202, 203, 204, 206 Сімейного кодексу України. ЧИ ОТРИМУВАТИМЕ АЛІМЕНТИ ГРИГОРІЙ ТЕРЕЩЕНКО Григорію Терещенку 70 років, він має двох повнолітніх дітей: дочку Ольгу 43 років і сина Богдана 39 років. Ольга працює лікарем-терапевтом у приватній клініці, вона заміжня, у неї двоє неповнолітніх дітей, яких вона виховує разом із чоловіком. Богдан – директор фірми з ремонту побутової техніки, він має сім’ю – дружину і трьох неповнолітніх дітей. Ольга і Богдан добре заробляють. Григорій Терещенко розлучився зі своєю дружиною Світланою, коли Ользі було сім років, а Богданові – три. З дітьми Григорій не спілкувався, морально їх не підтримував, хоча аліменти, призначені судом, сплачував регулярно. Щоб утримувати неповнолітніх дітей, мати працювала на двох роботах. Зараз Світлана – пенсіонерка, живе неподалік від міста у приватному будинку, має своє господарство – садок, город, кролів. Богдан та Ольга допомагають їй матеріально. Григорій Терещенко більше не одружувався. Він живе самотньо у невеличкій квартирі. З лютого минулого року за станом здоров’я (Григорій хворий на діабет) покинув роботу. Він отримує пенсію за віком. Вряди-годи він підробляє реалізацією своїх акварельних малюнків. У січні цього року Григорій Терещенко звернувся до суду із заявою, в якій просить витребувати аліменти зі своїх дітей через своє важке матеріальне становище. Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

173

Які аргументи у справі Григорія Терещенка справили на вас найбільше враження? Чи є, на вашу думку, звернення до суду найкращим засобом урегулювання цієї справи? Які інші способи розв’язання цієї ситуації, що склалася з Григорієм Терещенком, запропонували б ви?

Як відбувається судовий розгляд кримінальних справ Хто може звертатися до суду з питань розгляду кримінальної справи? Що таке досудове розслідування та як воно відбувається? Що таке кримінальне провадження? Як відбувається судовий розгляд кримінальної справи? Дайте відвовіді на ці запитання, опрацьовуючи правовий коментар та фрагменти статей.

Правовий коментар

Порядок розгляду кримінальних справ визначено Кримінальним процесуальним кодексом України (КПКУ). Там зазначено, що про вчинене кримінальне правопорушення заяву може подати потерпілий або заявник.

Із Кримінального процесуального кодексу України Стаття 214. Початок досудового розслідування 1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. […]

Після відкриття кримінальної справи починається досудове розслідування, що відбувається у формі досудового слідства. Воно закінчується або закриттям кримінального провадження, або зверненням прокурора до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або зверненням до суду з обвинувальним актом. Із Кримінального процесуального кодексу України Стаття 31. Склад суду 1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово [...] 2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого... Стаття 32. Територіальна підсудність 1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. [...] 174

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§31. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ

Судовому розгляду кримінальної справи передує підготовче судове засідання. Тільки після цього починається судовий розгляд справи, що має визначені КПКУ етапи (допит обвинуваченого, свідків, потерпілого, судові дебати тощо) за участі судді, підсудного, потерпілого, прокурора, захисника, свідків та інших учасників кримінального процесу. Кожний із них має визначені КПКУ статус, права і обов’язки. Приміром, у кримінальному процесі підсудний обов’язково має право на останнє слово, в якому він може дати власну оцінку судовому процесу, висловити своє ставлення до обвинувачення, оцінити власні дії та звернутися до суду з проханнями. Лише після цього у нарадчій кімнаті суддя виносить і в судовій залі публічно проголошує вирок суду першої інстанції щодо винуватості або рішення щодо невинуватості підсудного, який набуває статусу засудженого чи виправданого відповідно. Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Проаналізуйте правову ситуацію (можна обрати будь-яку іншу в підручнику, що стосується кримінального права). Для визначення складу злочину зверніться до відповідних параграфа чи статей ККУ. I. Розподіліть ролі учасників досудового слідства й напишіть його сценарій. Зімітуйте досудове розслідування кримінальної справи. Скористайтесь відповідними статтями КПКУ, наприклад, 224, 225, 226 і 228. II. Розподіліть ролі учасників судового розгляду кримінальної справи та напишіть сценарій ігрового суду. Розіграйте судовий розгляд кримінальної справи. Для відтворення процесу судового розгляду кримінальної справи скористайтеся §3 «Процедура судового розгляду» КПКУ, а саме статтями 342–353. ЧИ ВІДПОВІДАТИМУТЬ ХЛОПЦІ ЗА ВЧИНЕНЕ Додому до Сергія завітав його товариш Дмитро (обидва – студенти коледжу). Дмитро сказав, що знає, де можна взяти гроші на роликові ковзани, причому не просто взяти, а заробити. «Давай-но, Сергію, підемо вночі на цвинтар, там познімаємо з пам’ятників металеві таблички і оздоблення з огорож, а вранці здамо це до приймального пункту вторинної сировини. Ось і будуть нам гроші на омріяні ковзани!». Сергієві така ідея заробити гроші сподобалася, тож хлопці вирішили не відкладати справу і втілити задумане того самого вечора. Вони приготували ліхтар і необхідні інструменти. Дочекавшись ночі, Сергій і Дмитро перелізли через огорожу цвинтаря й почали «свою справу». Утім, не встигли вони покласти у валізу бодай одну табличку, як їх заскочив поліцейський патруль. За цим фактом порушили кримінальну справу. Обговоріть: Чи складно працювати адвокатом, суддею, прокурором? Чому? Яких особистих якостей і умінь така професійна діяльність потребує? Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

175

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? А які найбільш цікавими? Чому цього правника вважають видатним? Чайковський Андрій Якович – український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат 8 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ 1. Народився 1857 року в місті Самборі на Львівщині. 2. Закінчив правничий відділ Львівського університету. Пройшов адвокатську практику протягом 6 років та отримав звання адвоката і ступінь доктора права, що дало можливість відкрити свою власну справу – адвокатську канцелярію. 3. Професійну діяльність поєднував із національно-патріотичною, зокрема, виборював введення української мови у судочинстві. Очолював філію повітової «Просвіти», активно поширював освіту серед населення, займався формуванням бібліотек «Просвіти». Був одним із засновників кооперативу «Народний дім», студентської організації «Руська бурса», долучився до антиалкогольної кампанії серед селянства – створив товариство тверезості «Відродження» у Бережанах. 4. За ним закріпилось прозвисько «хлопський адвокат», оскільки часто захищав селян від зловживань з боку місцевої влади та переслідувань поліції. З бідних селян та у політичних процесах плату не брав, за що заслужив повагу людей. У адвокатській діяльності був справжнім майстром: його захисні промови вирізнялися знанням юриспруденції, глибокою логікою, гумором, вони здебільшого мали результатом виправдання його підзахисних. 5. Видавав правничо-просвітницькі праці, в яких роз’яснював, що таке конституція, парламент, сейм, їх повноваження, справедливість і несправедливість законів, засади виборчого права та ін. 6. На початку Першої світової війни організував набір до лав Легіону українських січових стрільців у Самбірському повіті. Був повітовим комісаром Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у Самборі. Після вступу до Галичини російських військ, за доносом співмешканців був ув’язнений до львівської в’язниці «Бригідки», де його тримали понад два тижні. 7. Здобув славу і як талановитий письменник історичного жанру. Відомі твори: «На уходах», «Олексій Корнієнко», «До слави», «Чорні рядки» (спогади), «Сонце заходить», «Полковник Михайло Кричевський», «За сестрою». 8. До кінця життя продовжував активно працювати та практикувати в галузі юриспруденції, зокрема став одним із засновників-організаторів Союзу українських адвокатів у Львові, головою його коломийської філії. Помер у 1935 році у Коломиї (тоді Станіславське воєводство Польської республіки).

176

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ з розділу 5 «ЮРИСТИ В НАШОМУ ЖИТТІ» Назвіть професії, пов’язані з юриспруденцією; основні вимоги до осіб, які мають намір працювати за юридичним фахом; відомі постаті українського права. Поясніть, хто такі судді, прокурори, слідчі, дізнавачі, нотаріуси, адвокати, юрисконсульти, поліцейські, дільничні офіцери поліції. Наведіть приклади видів діяльності прокурора, нотаріуса, адвоката; повноважень поліцейського та дільничного офіцера поліції, шкільних офіцерів поліції. Опишіть власні права під час спілкування з поліцейським, дільничним офіцером поліції, слідчим; етапи кримінального процесу. Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань про правничі професії, цивільний та кримінальний процеси. Оцініть важливість допомоги правників у різних життєвих ситуаціях, специфіку професійної діяльності адвокатів, суддів, прокурорів, слідчих.

Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

177

ПІДСУМКОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ «ПРАВОВА ОБІЗНАНІСТЬ – ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ» Дайте відповіді на запитання опитувальника, який було запропоновано на початку вивчення нашого предмета. Зберігайте нумерацію пунктів і підпунктів. Обирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри, позначте одну з них (врахуйте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи», 3 – «часто», 4 – «майже завжди», 5 – «завжди»). Не витрачайте багато часу на обмірковування відповідей! 1. Що я знаю про державу 1.1. 1.2. 1.3. 1.4.

так / ні 12345 так / ні так / ні

2. Що я знаю про правила і закони 2.1. Я знаю, що таке соціальні норми 2.2. Я дотримуюсь правил поведінки в школі, сім’ї, в громадських місцях 2.3. Я розумію, чим право відрізняється від закону 2.4. Я можу пояснити значення права в моєму житті

так / ні 12345 так / ні так / ні

3. Чи розумію я, що таке правопорушення і юридична відповідальність 3.1. 3.2. 3.3. 3.4.

12345 так / ні так / ні так / ні

4. Що я знаю про власну державу 4.1. 4.2. 4.3. 4.4.

Я можу пояснити, що таке конституція Я знаю, які основні положення містить Конституція України Я можу назвати органи державної влади в Україні Я цікавлюсь діяльністю органів місцевого самоврядування моєї громади

так / ні так / ні так / ні 12345

5. Що я знаю про права і свободи людини та громадянина 5.1. Я можу пояснити поняття «права людини» 5.2. Я можу пояснити, що означає бути громадянином України 5.3. Я реалізую свої конституційні права як громадянин / громадянка України 5.4. Мої батьки, інші представники моєї родини беруть участь у житті нашої держави та громади 178

так / ні так / ні так / ні 12345

так / ні так / ні 12345 12345

так / ні так / ні 12345 так / ні

8. Як захищає закон мої трудові права 8.1. 8.2. 8.3. 8.4.

Я знаю, що регулює трудове законодавство Я маю право на працю відповідно до закону Я маю право на оплату праці, якщо працюватиму Я можу пояснити, як законодавство захищає права неповнолітніх у трудових відносинах

так так так так

/ / / /

ні ні ні ні

так / ні так / ні так / ні так / ні

10. Хто захищає мої права та законні інтереси 10.1. 10.2. 10.3. 10.4.

Я Я Я Я

так / ні так / ні так / ні 12345

Які думки та почуття виникли у вас під час виконання цього завдання? Чи змінилося ваше розуміння значення права у вашому житті? Як саме? Які запитання тепер для вас легкі, а які залишилися важкими й незрозумілими? Чому? Порівняйте ваші відповіді з відповідями на вступному уроці з основ правознавства. Чи вдалося вам осягнути зміст предмета? Чому ви так думаєте? Про що ви дізналися, чого навчилися за цей рік? 179