Page 1

№ 25 від 03.10.2014року

Студентська газета Рівненського коледжу економіки та бізнесу Першовереснево

Іще один виток Перше вересня завжди асоціюється з очікуванням нових відкриттів, новим баченням світу, професійним і громадянським становленням молодого покоління. На жаль, цьогорічне свято Знань затьмарене трагічними подіями на Сході нашої держави, де триває кривава війна, розв’язана проросійськими сепаратистами й зовнішнім агресором. Кількість її жертв, в тому числі серед мирного населення, сягає сотень. Ми захищаємо свою праведну справу, свій доленосний вибір – жити й працювати у вільній країні, стати повноправним членом європейської сім’ї народів. Першого вересня в нашому навчальному закладі відбулася урочиста лінійка, присвячена початку нового навчального року. З вітальним словом до присутніх звернувся директор коледжу Романчук В.П. Студенти старшокурсники декламували поезії, сповнені болю за долю України, і вручили новим членам студентської родини хліб на вишитих рушниках. Урочистою була клятва першокурсників. Із найкращими побажаннями звернулась до колег, батьків, студентів методист коледжу Погодіна Наталія Віталіївна, яка традиційно обсипала студентів житом та пшеницею - символами розуму, добра, мудрості і щастя. Миттєвістю, що об’єднала всіх присутніх, став пісенний номер «Колір сонця», після чого в небі закружляла зграйка голубів, замайорів синьо-жовтий салют із повітряних кульок. Цього ж дня в актовій залі коледжу проведено урок на тему „Україна - єдина країна”, на який було запрошено відомих людей нашого міста, давніх друзів коледжу подружжя Кур’яників та координатора волонтерського руху міста Вікторію Шинкаренко. Незабутнім моментом уроку стало оголошення хвилини мовчання з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави. Глибокому сприйняттю теми сприяло відповідне оформлення актової зали, музичний супровід, читання поезій та книжкова виставка „Україна - єдина країна”. Захід, що був спрямований на усвідомлення студентами спільності інтересів усіх громадян у розбудові України, необхідності інтелектуального, творчого та фізичного розвитку кожної особистості задля розквіту держави, досяг мети.


2

03.10.2014

День працівників освіти У світлу, чарівну годину Привітаєм залюбки Дружню вчительську родину! Добра Вам зичим на роки! Ми, студенти, точно знаєм: Нас Ви любите завжди. Щастя, радості бажаєм, Щоб не знали Ви біди! За розум Ваш, за турботу, За любов і за роботу Дякуємо Вам сердечно! Й за терплячість безкінечну! Вікторія Чудінович, гр. ТК-39

Пам’ятай учителя свого День учителя… Це свято відзначається в багатьох країнах світу, Професійне ж Міжнародне свято працівників освіти засноване ЮНЕСКО в 1994 році. Це день, у який учні можуть подякувати своїм наставникам за їхню працю, самовідданість, а часто навіть самопожертву. Чи просто підійти, зателефонувати, сказати, як вони їх люблять, поважають і цінують. Низький уклін вам, дорогі педагоги, за професіоналізм, витримку, терпіння, за любов до обраної справи, самовідданість і багатство душі. Бажаємо вам міцного здоров’я, щирої радості, творчої наснаги, нових звершень заради незалежної України!

Лише дякую... Професія викладача - одна з найбільш благородних і необхідних професій у нашому суспільстві. Саме викладач відіграє велику роль у формуванні та становленні особистості, а значить, впливає на подальшу долю студентів... Для нас було приємно навчатися із задоволенням і набувати не тільки знань, але й умінь будувати стосунки один з одним, цінувати й любити природу, поважати той навколишній світ, у якому ми живемо. Ми неодноразово переконувалися в тому, що Ви - не тільки чудові педагоги, але й чуйні та сердечні люди, талановиті, справедливі та смішні... Ваша фантазія й невичерпна енергія не тільки поліпшувала всім настрій, а й дарувала великий заряд бадьорості та безліч вражень... І от закінчилися наші студентські роки. Ми покинули ці стіни, які були для нас другим домом, а Ви, викладачі, турботливими батьками, іноді суворими, але дуже мудрими вихователями. Ми тільки зараз розуміємо, як важко було Вам із такими шибениками, як ми. Ми пустували й прогулювали пари, не виконували домашнє завдання й іноді були досить нахабними. Але одне ми завжди знали точно: ми любимо Вас. Ви завжди вміли приструнити нас і знайти спільну мову з усіма, ви няньчилися з нами і в кожного вклали частинку своєї душі. Студентське життя дарувало радість перемог і гіркоту розчарувань, але Ви завжди підтримували й захищали нас! Ми пішли, але в серцях назавжди збережемо любов і повагу до Вас, наші наставники. Спасибі Вам за все й низький уклін!!! Хочу Вам побажати гармонії в сім'ї і на роботі, взаєморозуміння та великого терпіння! Нехай усі Ваші зусилля вкласти науку в наші «світлі» голови окупляться сторицею і принесуть очікувані плоди! А наші люблячі серця залишаться вдячними і розуміючими! Вікторія Гавазюк, колишня студентка групи БУХ-53

Дорогі наші викладачі! У цей святковий день ми хочемо подякувати за ті зусилля, які Ви прикладаєте, щоб нас навчити й виховати, зробити з нас гарних фахівців. Вибачте нам за нашу невгамовність, за ті проблеми, які ми вирішуємо на парах. За зіпсований настрій на цілий день, за зірвані заняття. Вибачте за прогули й постійні перездачі після пар. Золоті наші, ми бажаємо Вам міцного здоров’я, залізних нервів і слухняних студентів, які будуть любити й цінувати Вас. Від імені студентів групи ВХП-21 Ірина Лахович *** Я впевнена, що доля кожної людини залежить від хорошого вчителя. Хай Ваш вік буде довгим, як сонячне проміння, а життя повне достатку, як небо зорями. Нехай життєву дорогу Вам переходять щастя, міцне здоров’я, успіх, достаток, злагода і мир. Зі святом Вас! Від імені студентів гр. ТК-39 Юлія Смоляк


Ранкова кава

03.10.2014

Зберігати традиції й водночас іти в ногу з часом Новим гостем проекту ―Ранкова кава‖, який виходить на Рівненському інформаційному порталі OGO.ua та у газеті "ОГО", став директор нашого коледжу , кандидат педагогічних наук Василь Прокопович РОМАНЧУК. Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю Ольги ДАНИЛЮК з Василем Прокоповичем. – Василю Прокоповичу, приємно проводити розмову за "Ранковою кавою" не у звичайній аудиторії, а за красиво сервірованим столом у залі ресторану, причому – не звичайного міського ресторану, а навчального ресторану Рівненського коледжу економіки та бізнесу. Розкажіть, будь ласка, про нього детальніше. – У цьому навчальному ресторані наші студенти – майбутні працівники ресторанів і кафе – вчаться обслуговувати відвідувачів. Наука ця – не така вже і проста, як може здатися на перший погляд. Пригадую розповідь про такий історичний випадок: перший космонавт світу Юрій Гагарін, опинившись на прийомі в англійської королеви, розгубився від великої кількості виделок і ножів біля своєї тарілки: з чого починати, який прибор брати першим? Помітивши його розгубленість, королева зі справді королівською тактовністю перевела все у жарт: мовляв, знаєте, я часом і сама забуваю, яка виделка для чого... Жарти жартами, а якісне сервірування столу, якісна подача страв – салат, перша страва, друга страва, десерт – це ціле мистецтво, і його ми навчаємо саме тут. А закріплюємо – практикою в найкращих ресторанах Рівного. До слова, впродовж семи років ми мали таке чудове місце для практики, як табір "Морський" в "Артеку... – Пригадую, Ваш навчальний заклад не раз змінював назву – багато поколінь рівнян, приміром, пам'ятають його ще як технікум радянської торгівлі... – Так, зміни назв нашого закладу відображають і віхи в розвитку нашої незалежної держави. Колись це був справді технікум радянської торгівлі, потім, з початку 90-х років, коли державної торгівлі не стало, ми стали зватись Рівненським комерційним технікумом. Але спеціальності, за якими ми традиційно готували фахівців – товарознавці продовольчих і непродовольчих товарів і технологи харчування – залишались основними. Проте, реагуючи на вимоги часу, ми розширювали перелік напрямків підготовки і в нас з’явились такі спеціальності як фінанси, банківська справа, бухгалтерський облік, обслуговування в готельних і туристичних комплексах. Із розширенням спектру спеціальностей колишня назва перестала відповідати всьому розмаїттю напрямків нашої роботи, відтак спершу ми стали технікумом економіки та підприємництва, а згодом взяли ту назву, під якою успішно працюємо нині – Рівненський коледж економіки та бізнесу. Зберігати традиції і водночас йти в ногу з часом, гнучко реагуючи на вимоги ринку і готуючи фахівців, яких потребує економіка – це наше постійне завдання. – Літо для навчальних закладів – це гаряча пора вступної кампанії. Розкажіть про те, наскільки важливим в житті людини є вибір майбутньої професії. Адже це вплине на її життя в майбутньому. – Цього року, незважаючи на те, що змінилися терміни подачі документів, бажаючих вступати до нашого коледжу є багато. Ми завжди виконуємо державне замовлення, проблем немає. А щодо вибору професії, то я хотів би зупинитися на одному з пунктів у правилах прийому, що мені не дуже подобається. Так, нині передбачено, що абітурієнт може подавати документи до п’яти ВНЗів на три спеціальності. Це трохи забагато. Я роблю дослідження, коли приходять нові студенти, роздаю їм анкети, щоб дізнатися, хто вплинув на вибір професії, куди ви ще подавали документи. І помічаємо, що виходить парадоксальна ситуація, коли абітурієнтка подавала до медичного коледжу, до нас на документознавство, в аграрний коледж на правознавство, також здавала документи і в РДГУ, тим самим ми бачимо, що це не вибір професії, а гра у вибір професії. Я сподіваюся, що згодом цей пункт зміниться або принаймні зменшиться кількість навчальних закладів, куди можна буде подавати документи. Тим самим, бачимо, що це призводить до того, що вибір професії не є свідомим вибором людини, не знає про себе і про цю професію нічого. Потрібно, щоб інтереси людини збігалися з її можливостями, і тоді буде справджуватися теза однієї розумної людини: "Виберіть професію, яка вам подобається, і ви не будете працювати жодного дня". – Для того, щоб отримати знання, а згодом і практичний досвід, потрібно, щоб були викладачі, які могли би студентам ці знання дати. Розкажіть про Ваш викладацький склад. – Нещодавно я проводив аналіз нашого викладацького складу, 90% викладачів було прийнято за мого директорства. Колектив у нас молодий, середній вік – 41 рік і є така шкала Лєхтмана, згідно з якою найбільші відкриття люди роблять після 40 років. Так що наш колектив знаходиться на підйомі. Приємно, коли наші випускники відзначають, що з ними працювали дуже хороші викладачі, які дають і теоретичні, і практичні знання. Велика частина наших викладачів є практиками, тобто не просто говорять теорію, а й підкріплюють знання практичними основами. Нашим колективом я пишаюся. – Я розкрию нашим читачам маленький секрет, що Ви не просто вже 20 років працюєте директором навчального закладу, а й є людиною творчою, тому хотілося б, щоб Ви розказали трохи про цю, іншу, частину своєї біографії. – Про себе розповідати найважче, в мене є музична освіта, я грав на багатьох інструментах, і це допомогло мені тоді, коли постало питання про те, що треба написати слова та музику гімну нашого навчального закладу. Було кілька варіантів, але пройшов саме мій. Гімн записали у Києві, його виконував прекрасний хор Покровського собору. І я гордий тим, що я саме є автором цього гімну. Щодо музичної освіти, то багато наших викладачів були у гуртках, творчих колективах, але чомусь прийнято, що у студентських заходах беруть участь тільки студенти, а викладачі сидять та підтримують. Ми ж започаткували таку традицію, що наші викладачі на День студента та на випускний вечір готують для студентів святкові концерти. У нас також є запрошені професійні колективи. – Василю Прокоповичу, не випадково за патріотичним столом, у навчальному ресторані, лежить книга, автором якої є саме Ви. Розкажіть коротенько про зміст книги, щоб зацікавити наших читачів. – Минулого року ця повість "Джерело наснаги" зайняла друге місце на всеукраїнському конкурсі творів про молодого вчителя. – Зміст повісті перегукується з тими подіями, які були у моєму житті, але вона не цілком біографічна. Це художній твір і відгуки тих, хто працювали у селі, то кажуть, що ніби це вони самі писали. Це дуже цікаво для мого покоління. А найбільше визнання для кожного педагога – це те, коли після багатьох років учні вас люблять та пам’ятають.

3


4

03.10.2014

Закінчіть, будь ласка, речення

РКЕБ люблю за неординарність Сьогодні речення закінчуватиме методист коледжу, відмінник освіти України, викладач-методист Погодіна Наталія Віталіївна 1.У друзях ціную насамперед… вірність, щирість, відвертість. 2. Найбільш пам’ятний день у моєму житті… - день народження внучки. 3. За жанром життя для мене… - ліро - епічна поема. 4.Улюблене місце в Рівному… - Лебединка. 5. Улюблені поети… - Ліна Костенко, Неоніла Диб’як, Едуард Асадов, Расул Гамзатов. 6. Улюблені прозаїки… - Михайло Стельмах, Галина Пагутяк, Олесь Гончар. 7. Улюблені співаки… - Руслана, Тамара Гвердцителі, Олександр Малінін. 8. Моє улюблене чоловіче ім’я… - Анатолій, Віталик, Владислав, Артем - члени моєї родини. 9. Фільми, які я можу часто й із задоволенням переглядати… - «Любовь и голуби», «Двадцать лет спустя», «Не могу сказать прощай». 10. Мої улюблені квіти… -ромашки. 11. Улюблена телепередача… - «Стосується кожного». 12. Моя улюблена пора року… - «Люблю весну! Та хто її не любить?!» 13. У чоловіках ціную… відданість. 14. Мій життєвий принцип… - «Кому багато дається, від того багато і вимагається» (Олена Теліга) 15.Недоліки, які не можу пробачити людям… - лінощі, постійне невдоволення життям. 16. Улюблений тост… - «За все, що не продається: сімейний затишок, здоров’я, мудрість та кохання!» 17.Жалкую, що вже ніколи… не скажу своєму татові, що я його люблю. 18.РКЕБ люблю за… неординарність. 19.Моя найзаповітніша мрія… - дожити в здоров’ї до народження правнуків. 20.Хотіла б побажати читачам газети «НК» мирного неба, міцного здоров’я, взаємного кохання і вірних друзів! Дякуємо, Наталіє Віталіївно! Дозвольте привітати Вас зі святом. Щиро зичимо, щоб усі Ваші мрії здійснились! 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек Вітаємо Євгенію Степанівну Хому – завідувача бібліотеки, Людмилу Арсентіївну Романську та Ганну Анатоліївну Абрамчук – бібліотекарів. Зичимо світла, добра та радості в житті!

Диво, створене людством У всі часи до книги ставилися, як до святині. Колись, ще до винайдення технології друку, книги переписувалися від руки, а їхні обкладинки оздоблювалися позолотою й дорогоцінним камінням. Книгою книг по праву вважається Біблія - давня й вічна скарбниця людської мудрості на всі випадки життя, що надійшла до нас крізь непросту історію двох тисячоліть. Викладені в ній принципи життя актуальні й сьогодні. Нині книга дещо втрачає свої позиції щодо інших високотехнологічних засобів комунікації. Але, на мою думку, в цьому немає нічого поганого. Електронні книжки, які можна знайти в Інтернеті, значно полегшують і прискорюють доступ до потрібної людині інформації. А прихильників читання традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкування з живою людиною. Тому я вважаю, що книга - це диво, створене людством. Ангеліна Колодич, гр. ВХП-23


Україна — єдина країна

03.10.2014

5

Моє серце горить любов’ю до своєї єдиної країни «Україна в огні». Так називається твір про воєнне лихоліття Другої світової, який написав український письменник, кіномитець Олександр Довженко. Чи міг він припустити, що в третьому тисячолітті в Україні знову литиметься кров і що вона відстоюватиме свою територію, своє суверенне право на незалежність від північного сусіда - путінської Росії? Скільки горя і сліз принесла війна в домівки українців! Страшно подумати, що вони, ці жертви, на жаль, не останні. Та Герої не вмирають! І ми віримо, що віділлються Путіну всі наші криваві сльози повною мірою. І станеться це вже незабаром, бо ми переможемо. Ми - єдина країна, єдина нація зі своїми високими духовними цінностями. І в цьому наша головна сила. Слава Україні! Слава її захисникам, її героям! «Україна – це моя Батьківщина»,- з гордістю промовляємо ми. І варто нам кудись поїхати, як серце наповнюється смутком і тугою. Та коли повертаємось на Батьківщину, настрій миттєво змінюється. Тільки вдома можна відчути тепло, що зігріває зсередини. Ви тільки спробуйте уявити, що більше ніколи не повернетеся до своєї країни… Життя зразу ж втрачає свій сенс! Зараз за майбутнє нашої держави гинуть люди, а вони ж просто хочуть жити, бути щасливими, подарувати щастя вільної країни всім українцям. За майбутнє України ми платимо дуже велику ціну – ціну людського життя. А це найвища вартість, яка тільки може бути. Важко навіть уявити, що відчувають родичі і друзі хлопців, які віддали своє життя за вільну Україну…Вони назавжди залишаться в наших серцях героями. Ми не забудемо про них ніколи! Моє серце горить любов’ю до своєї єдиної країни. Я українка, і я цим пишаюся! Україно, я вірю в твоє майбутнє! Вікторія Чудінович ,гр.ТК-39 У тому, що ми живемо не так, як хотілося б, винні ми самі, тому що розгубили ті орієнтири, якими керується здорове суспільство, розчарувались, збайдужіли, стали натовпом, подібним до гамірної отари, яка чекає, куди поведе її вожак. Щоб перетворитися з отароподібного натовпу на свідомий народ, потрібно, по-перше, повернутися до національних духовних скарбниць (мови, традицій, пісні, мистецтва, релігії), по-друге, слід не сидіти склавши руки, а діяти – і словом, і ділом, адже ми єдині! Нас розділяють – ми єднаємося, нас вбивають на нашій землі - ми все одно йдемо в бій! Наша ненька вже стомилася і стогне від того, що її б’ють та нищать, але вона стоїть, не падає! Не за те наші діди та прадіди воювали, коли здобували незалежність нашій Батьківщині, тому не віддамо її нікому й нізащо! Україна – єдина країна, тому «…любіть Україну, як сонце, любіть!» Валентина Бойко, гр.ТК-39 Не важливо, де ми народилися – у Львові чи Донецьку, не має значення, скільки нам років і якою мовою ми розмовляємо. Значення має лише наше спільне майбутнє в нашій спільній країні. Лише разом ми зможемо змінити його на краще. Перед Україною зараз стоїть непросте завдання – боронити мир та цілісність держави. На жаль, наш народ змушений робити це зі зброєю в руках. Сотні кращих синів України ціною життя захищають наш мир і спокій. Увесь світ побачив неабияку витримку і терпіння нашого народу, непохитну віру, єдність і патріотизм. Дуже хочеться, щоб кожне серце в кожному куточку нашої незламної України все більше й більше наповнювалося гордістю за нашу єдину непоборну державу. Оксана Дейнека, гр.ТК-39


6

03.10.2014

Польова пошта

Я пишаюсь тобою, солдате! Студенти нашого коледжу взяли участь в акції «Напиши листа українському солдатові». Пропонуємо вам уривки з листів студентів групи БУХ-59 нашим захисникам. Дорогий брате, захиснику, наш соколе! Пишу я тобі, щоб підтримати й висловити подяку за те, що ти захищаєш нашу країну, борешся за її цілісність і незалежність. Дякую за те, що обороняєш наш народ від загарбників і що не здаєшся ворогові. Хочу дещо розповісти про себе. Я вступила, як і мріяла, до Рівненського коледжу економіки та бізнесу, навчаюся в чудовій групі БУХ-59. Вчитися в коледжі дуже важко, але я знаю, тобі ще важче - захищати кордони нашої держави. Тримайся, не здавайся. Пам’ятай, ми всі молимося за твоє життя і за те, щоб над нами було мирне небо. Бувай. Чекаю і вірю в наше чудове майбутнє. Марія Мойсієвич Дорогі наші захисники! Пише до Вас студентка І курсу Рівненського коледжу економіки та бізнесу Олена. Я уявляю, як Вам важко, тому й хочу Вас підтримати. Дивлячись новини, я захоплююсь Вашою мужністю й відданістю. Ви – наша гордість! Україна – незалежна держава! Ми єдині! Тримайтеся, герої, тому що ми духовно з Вами. Нехай Ваші прізвища не будуть всім відомі, кожного з Вас, можливо, ми не знатимемо в обличчя. Але всі, хто зараз стоїть на кордоні безпеки і правопорядку в Україні – Герої! Дякую Вам за те, що стоїте на рубежі й мужньо захищаєте нашу Батьківщину, не даєте ворогу пройти в те чи інше місто. Спасибі Вам за те, що Ви не побоялися залишити сім’ю. Піти, не знаючи, чи повернетесь… Але я твердо вірю, що Ви вистоїте до кінця! Ви захистите свою родину, Україну і нас. Я просто дякую за те, що Ви є. Я знаю : Ви переможете! Повертайтеся живими і здоровими! Слава Україні! Героям Слава! Олена Кривчук Дорогі солдати! Хай Вашими бронежилетами стане моя молитва. Я вірю, що ми переможемо у війні, адже Україна – це насамперед ми, українці, працьовиті, відважні, співучі, терпеливі та наділені духом козацтва воїни. Хочу подякувати Вам за Ваш захист, за те, що цей навчальний рік розпочався на своїй святій рідній землі. Ми всі хочемо, щоб Україна перемогла, а солдати повернулися до своїх рідних та близьких людей, які хвилюються та з нетерпінням чекають на Вас. Я вірю, що Ви знайдете сили для боротьби за наше світле майбутнє, за чисте блакитне небо, і нехай у цей тяжкий час Вас благословить та оберігає Бог. Яна Блищик Дорогі солдати української армії! Вам пише студентка І курсу Рівненського коледжу економіки та бізнесу. Ви не знаєте мене, але я про Вас знаю дуже багато. Я не знаю Ваших імен, але дуже хочу сказати Вам дякую. Дякую за Вашу мужність і сміливість. Ми не знайомі, але я щодня прошу Бога, щоб Ви здоровими повернулися додому, у свої сім’ї. Моє серце обливається кров’ю, коли я думаю про те, з чим Вам доводиться боротися, і про те, що я не можу нічого змінити. Я вірю, що Янгол - охоронець захистить Вас від куль і дасть Вам сили перемогти цих нелюдів, що прийшли на нашу землю і вбивають наших людей. Дякуємо, Вам за те, що боретесь за мирне небо над квітучою, милою Україною. Знайте: ми чекаємо кожного з Вас. І пам’ятайте :добро завжди перемагає зло, і цього разу переможе. Слава нашій Україні! Слава нашим героям! Ольга Котвиць Листи студентів направлені воїнам Другого БТРО «Горинь»


Студентське життя

03.10.2014

«Талантоманія» - це круто!

7

Традиційний конкурс «Алло, ми шукаємо Таланти!» три роки тому перетворився на РКЕБ fest. Нинішній фестиваль, який відбувся 25 вересня, мав назву «Талантоманія». І, мабуть, недаремно. Бо наш коледж - це не просто викладацький і студентський колективи, це сукупність творчих особистостей, кожна з яких має свій талант, свої неповторні здібності. І виявляти ці здібності, розвивати їх - одне із завдань педагогів закладу. Президентом нинішнього фестивалю став директор коледжу Романчук Василь Прокопович, головою журі - заступник директора Опанасик Алла Василівна( до речі, саме вона координатор цього проекту), членами - заступник директора Гусевик Святослав Олександрович, завідувачі відділень Свіріліна Валентина Вадимівна і Кирилюк Микола Григорович, викладачі Мельниченко Світлана Анатоліївна, В’юн Марина Іванівна, Шпортько Леся Василівна. Розпочався нинішній фестиваль із виступу старшокурсників коледжу, які виконали танець, що символізував боротьбу добра і зла. Настя Мельник, яка танцювала соло, зуміла передати сьогодення нашої Батьківщини: Україна бореться з ворогами, і вона переможе. А далі…Звичайний конкурс перетворився на театральне шоу. Присутні мали змогу неодноразово зазирнути в таємничу кімнату, де педагог-організатор Анна Олександрівна Гаврилюк брала інтерв’ю в учасників фестивалю. А ведучі фестивалю викладачі Артемюк Валентин Петрович і Мокрій Олена Миколаївна талановито створювали піднесений настрій протягом усього дійства. Студенти-першокурсники продемонстрували неабиякі вокальні здібності. Пісні у виконанні Рудюк Вікторії (гр.ФК-31), Рицка Олександра (гр.ТК-39), Кульковець Катерини (гр.ВХП-14), Котвиць Ольги (гр.БУХ-59), Репетухи Анни (гр.ТО-11), Левашової Марини (гр.ФК-33), Микосянчик Дарії, Логвинчук Катерини, Полякової Наталії (гр.ТО-13), Кайданюк Вікторії (гр.ВХП-25), Березніченко Наталії, Парфенюк Людмили (гр.БУХ-44) зачарували присутніх, створили атмосферу єдності всіх присутніх у залі. Особливістю нинішнього фестивалю стало те, що чимало його учасників читало патріотичну поезію. Це Новак Олена (гр.ТК-60), Мочерад Марта (гр.ТО-13), Штреймікіс Артур (гр.ВХП-12), Вокальчук Наталія (гр.ФК-31). Поетичні рядки, що лунали з вуст студентів, були сповнені любові до України, віри в перемогу над ворогом. Запальні і ніжні, пристрасні і чаруючі - такими словами можна схарактеризувати танці у виконанні випускника коледжу Колодича Миколи і студентки групи ВХП-25 Колодич Ангеліни, Ярути Марини і Кашнірук Діани з групи ВХП-23, Мазан Надії з групи ФК-33, Бойко Валентини з групи ТК-39, Дзюбина Володимира з групи БУХ-44. «Талантоманія» виявила й акторські здібності наших студентів. Новак Олена, Марчук Ольга та Маковецький Іван з групи ТК-60 талановито зіграли уривок з п’єси М.Старицького «За двома зайцями» й підкорили серця глядачів. Чудово виконала п’єсу на піаніно Софії Кантоніст з групи БУХ-59. Професійно акомпанував на гітарі Михайло Степаненко з групи ФК-31. Неперевершеними були вишиті роботи Кадун Наталії з групи ВХП-14. А жарти, що лунали від учасників КВК з групи ВХП-23, надовго запам’яталися присутнім. Виступи учасників фестивалю чергувалися з відеосюжетами, що викликали бурю емоцій. Перегляд відеосюжетів ще раз підтвердив думку, що в талановитих викладачів і студенти талановиті. Фестиваль завершився. Та теплі спогади про нього надовго залишаться в пам’яті усіх членів великої загальноколеджівської родини.


8

03.10.2014

Проба пера

*** А вона просто приходить і сідає тобі на коліна. Вся така вітряна і по-дивному роздягнена. Начебто жінка, так, вона жінка, легкої поведінки, прикурює сигарету з довгим мундштуком, як у кінофільмах, де в головній ролі Коко Шанель. Вона прийшла - і одразу подув вітер, що заблукав у її рудому волоссі, і стало дуже холодно та якось безлюдно. Складається відчуття, що ти одинєдиний у цьому світі, а поряд лише ця фатальна жінка! Дивиться тобі прямо в очі й морозить тебе зсередини. Так, вона знає про тебе все! Знає всі твої недоліки та мінуси. Душить тебе і змушує піти з нею. Доторкається до тебе своїми начебто прозорими руками. Вона постійно мовчить. Боїться, що через голос ти дізнаєшся про неї щось заборонене, те, що ніхто, чуєш , ніхто не має знати! Та все ж ти намагаєшся зрозуміти її. Ця жінка зачаклувала тебе, а ти й не помітив, бо ти ніхто, просто перехожий. Зізнаєшся їй у коханні, вона сміється тобі просто в обличчя. Тоді доторкається до тебе вустами, десь туди, де ще відчутне биття твого ще цілого серця. Потім лагідно до твоїх вуст своїми. І ти уривчасто питаєшся: - Як... твоє... ім’я?! - Осінь,- проціджує вона крізь зуби,- осінь. Ця точно не Коко Шанель, ця йде не обертаючись! Дарина Калашнікова,гр.ФК-31 *** Тіло і душа. На перший погляд може здатися, ніби це тотожні речі. Адже фізична оболонка без свідомості не зможе існувати. Але… Душа може не бути тут і зараз. Вона здатна літати. Далеко, до будь-якої людини чи місця. Це нестерпно боляче, коли помирає частинка твого буття. Тіло може помирати лише один раз, а душа - тисячі разів на день.Коли вона ламається від тяжкого життя, починають плакати небеса. Плакати зорями. І саме тоді, в той момент стається найбільший зорепад з усіх можливих, не важливо, вдень це чи вночі. Адже небесні світила є також і вдень, просто ми не здатні їх розгледіти. Тому дуже часто також не бачимо, скільки разів помирають душі. Наталія Вокальчук, гр.ФК-31

Прощальне «тебеневистачання‖ Того дня ти безшумно плакав дощем. Сльози струмками стікали, неначе навипередки, по розпеченому асфальту. День прощання. Здавалося, що всі змовилися з тобою й оголосили мені «Всеміський день смутку». Потяги, неначе зовсім цього не бажаючи, тяглися вже давно рудими рейками. Дзвіночки на дитячих велосипедах в один момент втратили всю свою магічність. Маршутки втомлено пересувались вулицями. Вікна повдягали байдужість на скляні обличчя. Навіть будинки обернулись до мене тяжкими спинами, що обцяцьковані дитячими малюнками, котрі враз втратили яскравість та пустотливість. А небо плакало разом із тобою. Складалось враження, що вся твоя величезна душа спорожніла й розлючено виштовхувала мене з міста, як зрадницю. А мені хотілося кричати: - Та я ж ненадовго, я ж не назавжди. Я повернусь,чуєш!? Повернусь, колись... Дарина Калашнікова, гр.ФК-31

Вертається той довгий листопад Я люблю осінь за розмальоване в різні кольори - яскраво-жовте, кривавобагряне - листя на деревах, за гіркуватий аромат багаття, за повітря, що стає насиченим запахами стиглих трав та плодів, за прощальне курликання журавлів, що вирушають у далекий шлях.. Восени можна стежити, як все частіше землю вкриває густий туман, перетворюючи село на казку. А ще мені надзвичайно подобається дощ. А як затишно сидіти вдома біля вікна і слухати, як він падає. Вдома сухо, затишно, є гарячий чай з печивом і цікава книга, а на вулиці - злива, пливуть над асфальтом різноманітні парасольки. Люблю дивитися, як тоненькі смуги дощу, заповнюючи простір, розходяться колами по калюжах. Дивлячись у калюжу, можеш побачити небо, яке плаче. Якщо піти восени до мого ставка, можна побачити надзвичайно глибоку, темносиню воду, яка спокійно чекає, коли ж нарешті перетвориться на лід. Аж ось випаде перший сніг і ознаменує собою прихід зими. Я ж з нетерпінням чекаю, коли промайнуть три довгі пори року і знову настане осінь-чарівниця. Олена Кривчук, гр.БУХ-59


Поради психолога

03.10.2014року

9

Сміх для нашого здоров'я Що може бути краще, ніж щирий сміх? Мало того, що він піднімає нам настрій на даний момент, він ще й корисний у довгостроковій перспективі для нашого здоров'я. Всі ми чули про те, що сміх продовжує життя. Але яким саме чином? Останнім часом нові галузі гелотології взялися за вивчення користі сміху для людини. Було відмічено, що хороші комедії змушують людину відчувати себе краще, а в деяких випадках можуть навіть надавати знеболювальну дію. Це пояснюється тим, що сміх допомагає гіпофізу мозку продукувати опіати власні болезнижувальні речовини нашого організму. Так що ж може зробити сміх для користі нашому здоров'ю? • Знизити кров'яний тиск; • Збільшити судинний кровообіг і оксигенацію крові; • Тренувати й підтримувати в тонусі діафрагму, черевні і дихальні органи, м'язи обличчя, ніг і спини; • Зменшити рівень стресових гормонів, таких як кортизол і адреналін; • Захистити нас від респіраторних інфекцій, знизити частоту простудних захворювань; • Посилити здатність до навчання: дослідження показали, що гумористичні вставки під час подачі інформації призводять до кращих результатів тестів учнів та студентів; • Посилити уважність, творчість, пам'ять. Що означає ваш сміх? Під час сміху ви доторкуєтесь мізинцем своїх губ? Якщо так, то це означає, що вам подобається бути в центрі уваги. Ви прикриваєте рот рукою, коли смієтеся? Якщо так, то ви трохи невпевнені в собі. Часто ніяковієте, віддаєте перевагу залишатися в тіні. Наша порада: не перегинайте з самоаналізом і надмірною самокритикою. Часто під час сміху закидаєте голову? Якщо так, то ви, в більшості випадків, довірливі, у вас широка натура. Іноді робите несподівані вчинки, узгоджуючи лише зі своїми почуттями. А варто, мабуть, більше покладатися на розум. Чи торкаєтесь під час сміху рукою до обличчя або голови? Якщо так, то, швидше за все, ви - мрійник. Це, звичайно, непогано, але чи треба так намагатися здійснити свої мрії, деколи зовсім нереальні? Більше тверезості і реалістичного підходу до життєвих проблем - ось наша порада. Морщите ви ніс, коли смієтеся? Якщо так, то ваші почуття й погляди швидко й часто змінюються. Ви людина емоційна і, мабуть, примхлива. Легко піддаєтеся хвилинному настрою, що створює труднощі для вас і для оточуючих. Смієтеся голосно, розкривши рот? Якщо так, то ви належите до людей темпераментних, рухливих. Набути трохи стриманості, поміркованості вам би не завадило. Нахиляєте ви голову, перш ніж тихенько розсміятися? Якщо так, то ви з людей добросердих, совісних, які звикли пристосовуватися до ситуації. Ваші почуття і вчинки завжди під контролем. Ви тримаєтесь під час сміху за підборіддя? Якщо так, то, якого б ви не були віку, цілком очевидно, що в характері зберегли риси юності. І, напевно, тому вчиняєте часто без довгих роздумів. Ви примружуєтеся, коли смієтеся? Якщо так, то це свідчить про врівноваженість, впевненість в собі, неабиякий розум. Ви діяльні й наполегливі. Іноді, може бути, більше, ніж потрібно, - в таких випадках постарайтеся побачити себе збоку. Найголовніша порада: смійтесь на здоров'я! Козлинець О.Ю.,психолог коледжу Поетична вітальня *** Я там, де всі зникають кораблі, Де завжди видно схід і захід сонця, Де чути, як курличуть журавлі, Де зорі сяють з місяцем вві сні. І там твоя й моя душа літають, Напевно, зниклі кораблі шукають. *** Люблю я літо, сонце, море, Пісок і чайки над водою. Люблю я шум морський прибою І все, пов’язане з тобою.

Тетяна Гупало, гр.ТО-13

Фото Катерини Капитонюк, гр. ТО-13


10

03.10.2014

Самоврядування

Староста – звучить приречено та гордо

Думаєте, старостою бути просто? Аж ніяк! Покричати на когось ще недостатньо для того, щоб вас почали слухатися. Вся справа в умінні звертати на себе увагу, говорити так, щоб вас не слухали – заслуховувалися та робили так, як було сказано. Все ще вважаєте, що бути старостою – раз плюнути? Тоді ця стаття саме для вас! Староста – людина справді дивовижна. Крізь нього проходить такий потік інформації, що навіть уявити страшно. І все це він повинен тримати у своїй голові, щоб у будь-який момент поділитися своїми знаннями з іншими. О, а якщо він щось забув, то це, вважай, справжній кінець світу! Адже, як вважають викладачі та студенти (особливо вони), староста повинен знати й вміти все. Так, наприклад, можна навести перелік основник питань, що найчастіше адресують старості: Яка аудиторія? Яка пара? Як звати викладача? Яке домашнє завдання? Чому нема пари? Де викладач? Який розклад? Коли сесія? Коли кінець світу? А завдання старости виглядають приблизно так: Відміть мене. Не відмічай мене. Заповни журнал. І відомості також заповни. Збери заліковки. Принеси крейду. Витри дошку. «Розрули» обстановку. Зупини кінець світу. Останні пункти в обох переліках, звісно, наведені з метою викликати посмішку, але все інше – то чиста правда. «Адже ти староста!» – фраза, яку досить часто можна почути з вуст студентів. Але вони навіть не замислюються над нею, не думають, що виконувати такі обов’язки не так вже й просто. Отже, яким повинен бути успішний староста? По-перше, це повинна бути людина активна, ініціативна, яскрава та енергійна, яка буде виділятися з усього натовпу, щоб зразу було зрозуміло, що цей студент – староста (найчастіше це можна зрозуміти з високого голосу, за допомогою якого староста доносить інформацію до одногрупників). По-друге, він повинен вміти гарно розмовляти, щоб мати можливість заговорити як своїх студентів, так і викладачів (останнє, до речі, є досить значущим фактором, принаймні група точно оцінить). По-третє, щоб уникнути непорозумінь та проблем, староста повинен вчасно та якісно виконувати всі покладені на нього обов’язки, в першу чергу це стосується заповнення журналу та написання службових кожного місяця, а порахувати ту кількість «н», що нагулюють окремі особистості, буває складнувато. По-четверте, староста – це людина надзвичайно відповідальна, й не лише за власні вчинки та виконання обов’язків, а й за всю групу. Адже завжди так було, є й буде: якщо вся група утне щось не дуже схвальне, то в першу чергу отримувати за це буде староста. Перевірено на практиці. Якщо ж все так погано, запитаєте ви, то навіщо деякі дуже бажають займати цю посаду? Насправді не все так погано. Бути старостою – означає також мати певні привілеї. Наприклад, староста має номери телефонів та адреси електронної пошти, як правило, всіх викладачів – чи й не плюс? Крім того, до старости ставляться більш поблажливо, адже, повторюючи вже раніше зазначену фразу, це ж староста! Також, що є досить вагомим фактором, староста – це особистість, яку знають, пам’ятають, впізнають. Один з перших кроків до популярності, справді. Власне, про це й говорить староста групи ФК-27 Іванна Прокопець, відповідаючи на питання, чому вона вирішила стати старостою: «Спочатку страшенно не хотіла бути старостою, але коли мене обрали, я відчула всі плюси і носила це звання з високо піднятою головою. Бути старостою групи - нелегка робота, але певною мірою це й почесно». Відходячи від будь-яких жартів, потрібно особливо наголосити на обов’язках кожного старости, про що постійно повторює заступник директора з виховної роботи та гуманітарних питань Опанасик Алла Василівна: «Як заступнику директора, насамперед хотілося б, щоб старости більш відповідально ставилися саме до навчання, –говорить Алла Василівна. – Староста повинен володіти ситуацією, знати, які проблеми в його одногрупників, не ховатися, коли виникають труднощі, а допомагати вирішувати їх, щоб не було цього вулкану, лава якого потім доходить до всіх: викладачів, класного керівника й інших студентів. Хочеться, щоб староста був таким собі «генератором»: якщо він бачить, що хтось не може впоратися з чимось, то він мусить тихенько допомогти йому. Й звісно, староста повинен бути першим помічником класного керівника, тому що останній не сидить на парах і не володіє всією інформацією, не знає, що відбувається в групі». Ну що, ви змінили думку про «солодке» життя старости? Напевно, що так. Бо й справді бути старостою – це прямий синонім до «бути нереально відповідальним, уважним та надійним». У вас є всі ці якості? Тоді це ваше покликання! У вас нема їх? Тоді не заважайте розвивати їх іншому! Майдан Там, де Дніпро, там Київ і Майдан. Історія зароджувалась там. Там стільки люду, скільки в небі зір, Усі стоять - не подолати їх. А серце плаче і душа болить… Майдан горить, пала, але стоїть, Мільйон сердець згоряє у вогні! Силовики стоять. Ганьба їм всім! Гаврилюка розділи на снігу І били так, що аж синці здобув!

А в жилах все текла козацька кров, За Україну до кінця іти готов. Три місяці пекельної війни… Народ повстав -зникають вороги. Небесну сотню в серці збережи, Запам’ятай усе це раз і назавжди! Коли ж настане вже кінець борні? Коли вже згинуть наші вороги? Коли вже буде в нас нова держава? Коли кричати будемо їй : «Слава!» Таня Гупало, гр. ТО-13


Відверто

03.10.2014

11

Ось і настав довгоочікуваний час відвертості, адже перший курс - позаду! У коледжі, як завжди, вирує активне студентське життя, хтось незабаром отримає диплом, а хтось тільки вливається в дружний колектив РКЕБу. Рік промайнув, а спогади залишилися: хвилювання, квіти... нові знайомства, як приймуть? що скажуть?.. Власне, з цього й розпочався мій шлях у коледжі. Сьогодні ми вже не ті розгублені "першачки", якими прийшли, у зошитах давно немає ініціалів викладачів, ми знаємо про "знаменник" та "чисельник" розкладу, звикли до певних розумових навантажень, і нас ніким і нічим не налякаєш. "Хто? Наталія Віталіївна? Краще на всі пари ходи, твори читай і вірші вчи!". Ми знаємо, що коли не вивчиш хімію, то двійка Руслани Юріївни "з любові", не візьмеш форму на фізкультуру - спортзал - тобі вірний супутник після пари, загубиш зошит з математики - переписуватимеш спочатку. Дві кулькові ручки на тиждень і вивчення вірша в маршрутці, а згодом і на перервах - це реальність. Як все ж приємно усвідомлювати, що ти студент саме цього навчального закладу, закладу, де викладачі справжні майстри своєї справи, усі вони артистичні та справедливі. Закладу, де кожен простягне руку допомоги в потрібний час. Закладу, де ти не тільки отримаєш свій майбутній фах, а й виявиш свої здібності. Я пишаюся тим, що живу в країні з назвою "Рівненський коледж економіки та бізнесу"!

Анна Біленька, гр. ВХП-19 *** Я хочу бути маяком, щоб ти не загубився в цьому житті, не зійшов з правильної доріжки. Я хочу бути теплим морем, щоб ти хотів повертатись, щоб тобі було затишно біля мене. Хочу бути небом над твоєю головою, і щоб ти дивився на мене із захопленням. Хочу бути соловейком у твоїй душевній клітці, хоч іноді вимикається світло і стає тісно. Хочу бути трояндою у твоєму світі, щоб ти розмовляв зі мною і був моїм Маленьким Принцом,моєю казкою. Хочу стати родимкою на твоєму зап’ясті і бути з тобою постійно. Хочу стати сонцем і лоскотати тебе зранку. Вплутуватись у твої кучеряві бакенбарди, ліниво сповзати сонячним промінчиком з кінчиків твоїх, по-мушкетерському піднятих угору, вусів. Я хочу стати твоїм парфумом, мирно жити, щодня по- новому народжуючись, на твоїй шиї і трішки за вухами. Я хочу бути твоєю волинською ватрою. Дарувати тобі тепло, наспівуючи наш з тобою фольклор, доводячи цим тебе до сміху. Я хочу бути для тебе. З тобою і біля тебе. Нехай лише на пухкеньких кінчиках подертих струнами гітари пальців. Я хочу бути для тебе! Дарина Калашнікова, гр. ФК-31

Поетична вітальня *** Проходить день... А з ним проходять роки. Летять літа, не діти вже давно. Не встигли ми зробити перші кроки, Як вже кохання стукає в вікно, До твого серця шлях воно шукає І довгий час не може вже знайти. В моїй душі тремтіння не зникає, Достатньо поряд лиш тобі пройти. Як моє тіло ніби завмирає, Холоне в грудях... Тану, наче сніг. З любов'ю перешкоди всі здолаю... І мовчки я впаду тобі до ніг. Скажу лишу два слова: «Я КОХАЮ», А вибір за тобою лиш стоїть, І як складеться далі - я не знаю, Та хочеться поринути в ту мить, де «Ти» і «Я» - одне- єдине ціле, Лише удвох йдемо під сяйвом зір. Коли б вуста твої прошепотіли: «Ти тільки мій. Люблю тебе». Повір, що моє серце лиш в твоїх долонях. Ти можеш його просто відштовхнуть І назавжди залишити в полоні, На самоті. А можеш повернуть І взять собі, якщо ти відчуваєш, Що не байдужий твому серцю я. Можливо, ти цього не помічаєш.., Прислухайся... Кохаєш?... Будь моя...

Ольга Власюк, гр. БУХ-59

Фото Тетяни Мосійчук, гр.ТО-13


12

СМАЧНО

03.10.2014

Сосиска у вафлі Інгредієнти: 3 сосиски,3 вафельні коржі , 600-700 г картоплі, 2 яйця, 20-25 г вершкового масла, олія, сіль, перець 1. 2. 3. 4.

Технологія приготування: Картоплю чистимо, миємо, нарізаємо. Заливаємо водою, після закипання солимо. Після готовності зливаємо воду та робимо пюре з додаванням масла. На вафлю середнім шаром намащуємо пюре, на край кладемо сосиску (шкірку знімаємо). Згортаємо рулетом (під дією гарячого пюре вафля згортається). Нарізаємо гострим ножем кружечками товщиною 2-2,5 см. Збиваємо яйця, додаємо сіль, перець. Готові кружечки вмочаємо з обох сторін. На добре розігріту сковорідку наливаємо олію. Обсмажуємо з обох сторін до золотої скоринки. Смачна котлетка!

Куряче філе в картопляній паніровці Інгредієнти: куряче філе -2 шт. , картопля - 3-4 шт., яйця - 2 шт., борошно - 1 ст. л, олія, сіль, перець Технологія приготування: Філе ретельно відбити, можна через харчову плівку. Посолити, поперчити з обох боків. Картоплю натерти на дрібній тертці соломкою. Картоплю трохи посолити і присипати зверху борошном, перемішати. М'ясо занурити в збиті та присолені яйця, потім обваляти в картоплі. Завдяки борошну, вона легко прилипне. Обсмажити у великій кількості соняшникової олії протягом 10 хвилин з кожного боку. При необхідності довести відбивні до готовності під кришкою. Готову страву подавати з овочевим салатом або просто зі свіжими овочами.

Смачненьке – солоденьке!

Яблука, запечені з сиром Інгредієнти: - 150 г - сир, 4 шт. - яблуко, 100 г - чорнослив, 1 шт. - яйце, 2 ст. л. цукор Технологія приготування: Приготуйте необхідні інгредієнти. Чорнослив помити та запарити в гарячій воді на 10-15 хвилин. Порізати невеликими шматочками. Сир змішати з цукром і яйцем. Додати до сиру чорнослив і добре перемішати. Яблука помити і вирізати серцевину в кожного яблука. В середину яблук викласти сир з чорносливом. Запікати приблизно 20 хвилин за температури 180 °C.

Всім смачного!

Підготувала Олена Радчук, викладач

Проба пера *** Ти віриш у привидів? Вони ж існують, точно, існують. Я просто не зможу навіть допустити думки, що це не так. Я не божевільний, ні. Просто так легше жити. Ти йдеш і відчуваєш, що вслід за тобою крокує твій друг, який помер від раку, чи дідусь, якого ти любив. І стає набагато простіше, адже знаєш, що привиди їхніх душ спостерігають за тобою. Не дають зробити неправильний крок, опікуються твоєю долею. Ми їх не бачимо, але вони точно існують. Коли ти відчуваєш холодок по шкірі чи чуєш їхній голос - це спосіб зв’язатися з нами. Вони наші янголи-охоронці, найвірніші друзі, найкращі порадники. Бог забирає тіло, звільнює від фізичного буття, але аж ніяк не вбиває душу. Він дає шанс допомогти нам, треба тільки не упустити його. Наталія Вокальчук, гр.ФК-31


Наостанок

03.10.2014

13

Вітаємо з днем народження: заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи Опанасик Аллу Василівну (16.09), заступника директора з АГЧ Стоцького Анатолія Олександровича (08.09), викладачів Мельниченко Світлану Анатоліївну (29.09), Данилова Валерія Віталійовича (04.10) та Багнюк Антоніну Валеріївну (08.10). Довгої та світлої Вам долі, здоров’я, теплого, привітного сонця, злагоди в родині, успіхів, вічного натхнення у праці!

Гороскоп ОВНИ Закінчився вересень. Можете виходити на перерву! ТЕЛЬЦІ Та старшокурсниця, у якої ви колись цупили вареники на кухні, cтала викладачем і тепер буде вести у вас пари. Постарайтеся відростити волосся, зробити пірсинг і ніколи не дивитись їй в очі. БЛИЗНЮКИ Найближчим часом очікуйте багато клопотів.Не думайте, що вам важко. Думайте, що потім буде легко. РАКИ Щоб не стати вашим знаком ще в першому семестрі, уникайте знайомств та побачень після 17.00. ЛЕВИ Спробуйте в цьому місяці прогулювати пари по парних датах, а відвідувати – по непарних. На сесії в заліковці «незарах» вам не загрожує. ДІВИ Студентські роки не для того, щоб так і залишитись своїм знаком. Дівчата, довіртесь хлопцям Левам. Як кажуть зорі, лише вони здатні зрозуміти й підтримати вас будьколи, будь-як і будь-де. ТЕРЕЗИ Пам’ятайте морський закон: навіть якщо ви не їли – зі столу варто прибрати. СКОРПІОНИ Пам’ятаєте студентську приказку: «Спочатку студент працює на заліковку, а потім заліковка – на студента»? Так ось, краще вирвіть листочки з оцінками за перші роки навчання. СТРІЛЬЦІ Пропуски для Стрільців – справа рідкісна, вони краще відпросяться у викладача, придумають якесь жахливе виправдання. Головне в цій справі – не перегніть палку, щоб викладач потім не пригадав це на іспиті. КОЗЕРОГИ Лише ви останнього тижня засинаєте з думками «Нічого-нічого, і на моїй вулиці перевернеться КамАЗ з цукерками!» ВОДОЛІЇ Коли ставите на плиту суп і сідаєте за комп, беріть із собою ложку, цей предмет вам нагадає, що ви щось готуєте... РИБИ Ваше вміння мовчати і лише дивитись може викликати захоплення тільки у викладачів і тільки на лекціях.

Весела перерва *** Викладач: - Сьогодні в нас контрольна. Студент: - А калькулятором користуватися можна? Викладач: - Можна. Запишіть тему «Кріпосне право в Україні в ХІХ столітті» *** Найдовший сон зареєстрований на парі з історії. Студент заснув у ХV столітті, а прокинувся у ХVІІІ. *** Лекція. На слова викладача «Чи є до мене запитання?» з останнього ряду пролунало: -Як справи? *** Ніколи не забувай про тих, хто був із тобою у важку хвилину - Гугл, Вікіпедію і Перекладача. Мудрі думки

*** Хто може, той робить, хто не може, той критикує. Важко забути біль, але ще важче згадати радість. Щастя не залишає шрамів на пам’ять. Якщо ми чогось не розуміємо — це нас дратує. Якщо ми не в змозі щось зрозуміти чи пояснити, ми це заперечуємо. Якщо можна прокинутися в іншому місці. Якщо можна прокинутися в інший час. Чому тоді одного разу не прокинутися іншою людиною? Для кожного, хто тебе знає, ти різний. Чак Паланік

Дякуємо природі за літо, РКЕБ за те, що вчасно піднімає нас з ліжка, будильнику за те, що його можна й не накрутити, Інтернету за сайти для дорослих, котику за те, що ніколи не впадає в осінню депресію

Фото Катерини Капитонюк, гр. ТО-13

Студентська газета Рівненського коледжу економіки та бізнесу Редакційна колегія Романчук В.П. – голова Вербило Т.В. – заступник голови Редакція: Головний редактор Вербило Т.В. Верстка і дизайн Назаров А.Л.

Кореспонденти: О.Ю. Козлинець, О.В. Радчук, А. Біленька, Я. Блищик, В. Бойко, О. Власюк, Н.Вокальчук, В. Гавазюк, Т. Гупало, О.Дейнека, Д. Калашнікова, К. Капитонюк, О. Кривчук, О. Котвиць, І. Лахович, М.Мойсієвич, Т. Мосійчук, І. Смоляк, В.Чудінович


Gazeta Veresen 2014  

Газета ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу"