76
ілюзія захисту
ілюзія захисту
Вартість утримання дитини в різних типах закладів суттєво різниться. Причому в закладах виключно для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вартість утримання дитини на місяць є такою ж або й меншою, ніж в інших типах закладів.
Фінансування на утримання однієї дитини різниться в розрізі не тільки типів закладів, а й областей. Наприклад, видатки на одну дитину в будинку дитини у Чернівецькій області становлять 5 640 грн на місяць. В Одеській області ця сума становить 11 862 грн на місяць.
Вартість утримання дитини в різних типах інтернатних закладів в місяць / в грн
2013
2014
6 793
6 956
7 833
11 480
14 357
16 365
7 070
6 963
7 466
6 318
6 736
7 588
5 904
6343
8 309
Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Кіровоградської області. Із загальної суми коштів (6,4 млн грн), виділених за 9 місяців 2015 року на утримання 140 дітей, понад 1 млн грн було витрачено на оплату комунальних послуг.
9 місяців 2015
Отже, можна зробити висновок, що у випадку мережі інтернатів, українська держава фактично фінансує не забезпечення потреб дитини, а робочі місця та утримання приміщень.
Інтернати виконують роль «стратегічних об’єктів» в окремих територіях, оскільки забезпечують зайнятість населення «Під час відвідування інтернату до нас підійшов чоловік і назвався депутатом сільської ради зі словами: «Це Ви приїхали інтернат закривати? Ви знаєте, його закривати не можна. Це стратегічний об’єкт, тут так багато наших людей працює. Де вони знайдуть роботу у селі…» з дослідження у загальноосвітній школі-інтернаті
«В інтернаті працює 89 осіб. Вразило те, що серед них дуже багато родичів і подружніх пар. Нам розповіли про сім випадків, коли працює чоловік і дружина, та три випадки, коли у закладі працюють ще й їхні діти. Зі слів персоналу це тому, що іншої роботи в селі просто немає. Всі дуже хвилюються, щоб інтернат не закрили, оскільки це єдиний дохід для сім’ї» з дослідження у загальноосвітній школі-інтернаті
У сільській місцевості і невеликих містечках інтернати часто виконують роль так званих «містоутворюючих підприємств». Вони є чи не єдиним місцем працевлаштування. Саме тому такі заклади і розглядаються окремими керівниками як «стратегічні об’єкти». Під час дослідження були виявлені непоодинокі випадки, коли в інтернатних закладах працювали члени однієї сім’ї та навіть династії.
Під час дослідження та нашої роботи ми неодноразово стикалися із ситуаціями, коли від наявного типу закладу відповідно «з’являється потреба» у відповідній території, за місцем розташування закладу.
Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (88 дітей). Усі діти мають порушення «легка розумова відсталість». За походженням, із 88 дітей 60 проживали в селі та районі за місцем розташування закладу. 23 дітей мають батьків, які виховувалися в цьому ж інтернаті. Тобто, у цьому районі просто епідемія «легкої розумової відсталості», яка ще й передається спадково. Це один із прикладів, коли дітям із бідних сімей через неспроможність батьків «навішують діагноз» і змушують виховуватися в спецінтернаті. За словами директора, 60 % випускників інтернату є неблагополучними (не працюють, бродяжать). Загальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують соціальної допомоги (149 дітей). Із загальної кількості дітей 107 проживали в селі за місцем розташування закладу. За інформацією керівника закладу, лише 54 дитини ночують вдома. Попри те, що держава, влаштовуючи дитину в інтернат, має на меті допомогу дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах або мають особливі потреби у навчанні чи медичному догляді, інтернати перетворилися на заклади працевлаштування дорослих за рахунок дітей.
Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що існуюча система інтернатних закладів не відповідає реальним потребам дітей, сімей та громад. Її структура орієнтована на самовідтворення та самозабезпечення себе. Недосконале законодавство та механізми фінансування використовуються, насамперед, на підтримку матеріально-технічної бази та штату працівників, а не на потреби дитини.
Фінансування інтернатів − неефективне використання коштів платників податків порівняно з розвитком послуг для дітей і сімей Для порівняння, у межах дослідження запитувалася інформація щодо фінансового забезпечення регіональних програм підтримки дітей та сімей. За даними з обласних державних адміністрацій та адміністрації міста Києва, фінансування програм підтримки дітей і сімей у 2014 році становило трохи більше ніж 500 млн грн. Як було зазначено раніше, однією з причин потрапляння дитини в інтернатний заклад є відсутність фахівців та інклюзивних форм навчання і розвитку дітей в загальноосвітніх школах, дошкільних закладах за місцем проживання дітей і сімей. Підготовка і введення посад та запровадження інклюзивних форм навчання вимагають значних фінансових ресурсів, яких, за інформацією керівників відділів освіти, катастрофічно не вистачає на місцевому рівні. Більше того, керівники змушені проводити оптимізацію мережі шкіл, закривати сільські школи з тим, щоб економити фінансові ресурси.
Середня вартість утримання дитини в інтернатному закладі становить понад 7 тис. гривень на місяць, а вартість запровадження інклюзивного навчання на одну дитину в звичайній школі, за інформацією, отриманою від керівників районних/міських відділів освіти, становить у середньому 1300 грн на місяць. Тобто, забезпечити більш ефективну і результативну освітню послугу для дитини, не забираючи її від батьків, для держави чи платників податків коштуватиме у 5 разів дешевше. З досвіду Hope and Homes for Children, вартість соціального супроводу дітей і сімей за місцем проживання при навантаженні 10 сімей на одного фахівця із соціальної роботи, в середньому, становить до 5000 гривень на одну сім’ю. Включаючи оплату роботи фахівця із соціальної роботи, витрати на проїзд в межах району, придбання матеріалів для проведення занять з батьками і дітьми. Видатки на оренду чи оплату комунальних послуг не обчислювалися, оскільки такі послуги надаються за місцем проживання сімей та в наявних приміщеннях закладів освіти чи культури, що діють у громадах.
77