Система захисту дітей в Республіці Польща
1. Огляд ключового законодавства та політик у сфері захисту дітей (а) Хто формує політику соціального захисту дітей та сімей – центральний уряд чи місцеві органи влади? Як розподілені повноваження в сфері соціального захисту дітей? Політика захисту дітей в Польщі є частиною державної політики соціального захисту. Соціальний захист як інститут державної політики соціального захисту організовано через діяльність державних адміністративних органів, органів місцевого самоврядування та неурядових організацій. Міністерство праці та соціальної політики відповідає за координацію та налагодження співробітництва між державними адміністративними органами, неурядовими організаціями та іншими інституціями, що опікуються забезпеченням прав сім'ї та дітей. Міністерство також відповідальне за створення та визначення концепцій соціального захисту та міжнародної співпраці у сфері забезпечення прав сім'ї та дитини. Рада Міністрів (Rada Ministrów) може приймати державні програми соціального захисту, спрямовані на забезпечення стандартів життя. Численні такі програми вже прийняті, остання з них — урядова програма для багатодітних сімей (J.L.2014, номер 755). На додачу, кожне воєводство, муніципалітет та повіт мають готувати стратегію з соціальної політики. Муніципалітети (gminy) та повіти (powiaty) відповідальні за підготовку стратегій для вирішення соціальних проблем (зазвичай вони дотримуються цього обов'язку). Такі стратегії мають включати визначення та огляд соціальної ситуації, прогноз стосовно найближчого плану дій, визначення стратегічних цілей, а також тих дій, що необхідні для досягнення стратегічних цілей. За роботою воєводств, муніципалітетів та повітів здійснює нагляд Воєвода [керівник державної адміністрації у воєводстві], який також готує звіти для Міністерства праці та соціальної політики. Огляд обов'язків вищезгаданих органів влади та інших установ в контексті формування та впровадження політик соціального захисту дітей та сімей викладено в Таблиці 1. (b) Якими основними нормативними актами визначається політика захисту дітей? Політика захисту дітей визначається рядом нормативних актів, перерахованих у Таблиці 2. (с) Хто відповідає за впровадження політики соціального захисту дітей? Центральний уряд? Які міністерства? Місцева влада? В більшості випадків, за впровадження політики захисту дітей відповідає місцева влада. Муніципалітети відповідають за вирішення проблем на кшталт соціальної інтеграції осіб та сімей, що належать до груп особливого ризику, розвиваючи інфраструктуру з соціального обслуговування, або створюючи необхідну матеріальну базу (supplementary maintenance) для дітей. Здебільшого, обов'язки щодо впровадження політики захисту дітей лежить на повітах. Вони відповідають за надання грошової допомоги для дітей з особливими потребами, функціонування будинків для одиноких матерів, притулків для неповнолітніх, центрів невідкладного догляду (emergency care) та навчальних установ тощо. Уряд та місцева влада може покладати виконання обов'язків з соціальної підтримки на громадські організації. Загальний огляд обов'язків та відповідальності різних установ викладено в Таблиці 1. (d) Які існують основні інструменти політики соціального захисту дітей і сімей з дітьми? Ключові інструменти політики захисту дітей поділяються на грошові та не-грошові види допомоги.
Грошова допомога включає регулярні (permanent) або тимчасові виплати, винагороду за продовження навчання, виплати та позики, що мають на меті допомогти особі стати самостійною. До не грошової допомоги належить соціальна робота (діяльність, включаючи юридичну, психологічну та сімейну консультацію, спрямована на розвиток соціальної активності та вміння покладатись на самого себе, а також на запобігання соціальної маргіналізації), оплата проїзних, нематеріальна допомога (in-kind), вбрання, соціальне житло, або допомога, націлена на покращення житлових умов. Також, сім'ї можуть розраховувати на сімейний супровід та терапію. Сім'ї з дітьми можуть також отримувати спеціальну допомогу, наприклад, виплати з боку муніципалітетів, єдиноразові грошові виплати після народження дитини, додаткові платежі для сімей (family allowances with supplements), домашній догляд, що включає сестринський (nursing) догляд, спеціальний сестринський догляд та виплати для сестринського догляду. Опис основних інструментів політики соціального захисту для дітей та сімей з дітьми викладено в Таблиці 3. Хто фінансує надання соціальних послуг сім'ям та дітям (центральний бюджет, місцевий бюджет, плата користувачів)? Всі фінансові зобов'язання місцевих органів влади можна розглядати як “власні”, або як “делеговані”. Загалом, якщо зобов'язання є “власним”, місцева влада самостійно покриває витрати. Якщо ж зобов'язання є “делегованим” (це значить, що воно належить до компетенції центрального уряду, але з якоїсь причини делеговано місцевій владі), центральний уряд має надати місцевій владі необхідні фінансові ресурси. Класифікація зобов'язання (чи то як “власне”, чи як “делеговане”) залежить від нормативного акту, який приписує це зобов'язання. Для прикладу, забезпечення дітей харчуванням та забезпечення спеціальних виплат це “власні” зобов'язання самого муніципалітету і тому воно фінансується з місцевого бюджету (що, втім, не виключає можливості додаткового фінансування з центрального бюджету). Для детальнішої інформації про фінансування послуг, будь ласка, зверніться до Таблиці 3. 2. Постачальники послуг (а) Суб'єкти надання послуг – які організації надають послуги? Державні, недержавні, прибуткові, неприбуткові тощо. Як здійснюється відбір, залучення, фінансування цих організацій та послуг? Послуги для дітей та сімей з дітьми надаються центрами соціального захисту, які керуються муніципалітетами, повітними центрами підтримки сімей в повітах та центрами соціального захисту у воєводствах. Центри є бюджетними структурами (public entities). Крім того, неурядові неприбуткові організації можуть залучатися до надання таких соціальних послуг як допомога сім'ям та особам у складних життєвих обставинах, підтримка сімей та прийомних сімей, освіта та виховання, організацію свят для дітей, материнства, батьківства та популяризації та захисту дитячих прав. Неурядові організації (organizacje pozarządowe) обираються через відкритий тендер, що організовується державними адміністративними органами. Обов'язкові складові заявки, процедура, за якою проводиться тендер та положення договору, в якому обумовлюються
зобов'язання неурядової організації, визначаються відкритим тендером та регулюються відповідним законодавством. Залучення неурядової організації може відбуватись на основі повного покриття витрат на надання соціальних послуг (dotacja), або часткового внеску на підтримку діяльності організації (wsparcie). Неурядові організації залучаються або зголосившись на участь в оголошеному конкурсі, або з власної ініціативи, подавши відповідну заяву до органів влади. Поряд із тим, дотримання вимог закону не уникнути — поміж іншим, це означає необхідність організувати згаданий тендер (якщо тільки не йдеться про допорогову вартість або певні часові обмеження). Такі тендери проводяться, для прикладу, для постачання послуг з перевезення школярів, або для проведення занять з малювання для місцевої громади. Державні адміністративні органи мають повноваження здійснювати нагляд за роботою неурядових організацій. Неурядові організації є структурами, незалежними від державної адміністрації. Неурядові організації є юридичними особами, утвореними згідно з положеннями Закону “Про громадську діяльність та волонтерську роботу” (the Act on Public Benefit Activities and Voluntary Work), які не належать до бюджетного сектору та скеровуються отриманням прибутку. Сюди належать фонди та асоціації, за винятком політичних партій, торгові об'єднання та організації роботодавців, незалежні професійні асоціації та фонди, чиїм єдиним засновником є Державна Скарбниця. Неурядові організації зазвичай діють як асоціації чи фонди. Масштаб та спосіб їхньої діяльності може відрізнятися. Вони зазвичай націлені на діяльність, пов'язаною із мистецтвом, екологією, правами людини, навчанням та технологією. Неурядові організації та інші структури, що діють у царині суспільного блага (public benefit), такі як релігійні організації та організаційні одиниці (organizational entities), організації місцевої влади можуть претендувати на статус громадських (public benefit). Громадські організації (organizacje porządku publicznego) отримують низку правових та податкових переваг. Однією з найважливіших є та, що звільняє їх від вимоги сплачувати податок на прибуток організації. Такі умови стосуються доходу, який отриманий на проведення статутної діяльності, за винятком бізнесової. Більше того, громадські організації отримують пільги при сплаті податку на власність — це стосується приміщень, які залучені до проведення статутної суспільно важливої діяльності. Звернення та інші офіційні документи, подані громадськими організаціями, звільняються від державних зборів, судових зборів та цивільно-правових процедурних зборів якщо йдеться про здійснення суспільно важливої діяльності. Більше того, громадські організації можуть отримати право користуватися на особливих умовах власністю, що належить Державній Скарбниці чи місцевій владі. На додачу, Закон “Про громадську діяльність та волонтерську роботу” запроваджує можливість робити пожертву в розмірі 1% особистого доходу фізичної особи для підтримки громадських організацій. Також, державні теле- та радіокомпанії мають безоплатно надавати громадським організаціям ефірний час для інформування суспільства про організаційну діяльність. Згідно з Наказом “Про організацію суспільно-корисної діяльності”, громадські організації мають право створювати центри соціальної інтеграції (integration). Відповідно до Закону “Про всезагальний обов'язок захисту Республіки Польща”, призовники можуть проходити службу в громадських організаціях, за винятком залучення до бізнесової діяльності, що може здійснюватися в такій організації.
Як зазначалося вище, державне фінансування неурядових організацій є предметом спеціальної процедури. Ця процедура регулюється окремо від загального законодавства щодо бюджетних витрат в Законі “Про громадську діяльність та волонтерську роботу” та Законі “Про соціальну допомогу”. Оскільки ця процедура не застосовується до державних організацій, різні типи постачальників послуг (урядові та неурядові) не мають однакового доступу до бюджетних ресурсів. Розглядаючи вимоги до стандартів надання послуг, слід мати на оці декілька зауважень. Наразі не існує загальних стандартів для всіх типів соціальних послуг, що надаються в системі соціального захисту. Існують численні стандарти, що застосовуються до окремих галузей діяльності урядових та неурядових організацій, або й лише урядових. Це залежить від характеру послуги, що часом не може надаватися неурядовою організацією (як, наприклад, здійснення виплат). Гарним прикладом діяльності, яку можуть проводити як урядові, так і неурядові організації, є заснування будинків соціальної допомоги (social assistance home). Такий будинок може бути заснований місцевою владою, церквами, юридичними або фізичними особами. В кожному разі, стандарти надання послуг будуть однаковими і приймаються вони Міністерством праці та соціальної політики. Загалом же, у випадку послуг, які мають надаватися місцевою владою, стандарти розробляються на місцевому рівні, оскільки не існує загальних нормативно визначених стандартів. Тим не менш, нині польське Міністерство праці та соціальної політики працює над новими приписами, які мають забезпечити однакові стандарти соціальних послуг в кожному муніципалітеті та повіті країни. На сьогодні, працівникам соціальних служб запропоновано пройти спеціальне навчання щодо цих стандартів. Допоки немає інформації, який це матиме вплив на роботу неурядових організацій. 3. Отримувачі послуг (a) На кого спрямовані соціальні послуги для дітей та сімей – чи є визначене законодавством коло отримувачів, критерії для отримання соціальних послуг? Відповідно до дослідження, яке проводило Центральне бюро статистики у 2011 та 2012 році, соціальний захист здійснюється, в основному, через бідність, безробіття, хронічну чи важку хворобу, а також через неспроможність виховувати дитину або вести господарство (зокрема, йдеться про сім'ї батьків-одинаків та багатодітні сім'ї). Послуги соціальної підтримки надаються особам та сім'ям, поміж іншим, з огляду на бідність, сирітство, безпритульність, безробіття, неповно справність, хронічну чи важку хворобу, домашнє насильство, захист материнства, багатодітну сім'ю, неспроможність доглядати та виховувати дитину, вести господарство (зокрема, йдеться про сім'ї батьківодинаків та багатодітні сім'ї), алкоголізм та наркозалежність. Крім того, (і) особи, які одноосібно ведуть господарство та чий дохід не перевищує 461 польський злотий (критерій доходу для осіб, які одноосібно ведуть домогосподарство), (іі) особи в сім'ї, в якій дохід на члена сім'ї не перевищує 316 злотих (критерій доходу на члена сім'ї), а також (ііі) сім'ї, в яких сукупний сімейний дохід не перевищує суму критеріїв доходу на члена сім'ї (критерій доходу на сім'ю) мають право на виплати з системи соціального захисту. Ці критерії визначені Законом “Про соціальну допомогу” від 12.05.2004 та Законом “Про виплати сім'ям” від 28.11.2003. Чи отримують сироти певні пільги / соціальну підтримку після досягнення повноліття? Відповідно до Закону “Про підтримку сімей та прийомний догляд”, молоді люди, які полишають прийомний догляд або сиротинці, можуть отримувати фінансову допомогу для
продовження навчання та досягнення самостійності. Вони також можуть отримувати допомогу при пошуку роботи чи житла. Чи існує визначений мінімальний пакет послуг для різних категорій дітей/ сімей? В Польщі немає інакшої категоризації дітей/ сімей окрім тої, що відштовхується від згаданого вище рівня доходів чи інших загальних факторів, таких як неповносправність (disability) чи хвороба. Соціальний догляд в Польщі покликаний гнучко реагувати на потреби, хто його потребує. Через це немає вичерпного переліку послуг (тобто, якщо отримувач потребує дров для опалення, соціальні служби можуть дрова і поставити, замість того, аби виплачувати йому матеріальну допомогу), немає чітко визначеного пакету послуг для окремих категорій осіб. Це також є наслідком того, що, на загал, у Польщі отримувач не може висувати вимоги щодо забезпечення соціальними послугами, органи влади самостійно вирішують, які саме послуги надавати. 4. Послуги соціального захисту, доступні дітям та сім'ям (а) Які саме послуги надаються дітям та їх сім'ям? Чи є в законодавстві визначений перелік послуг? Чи встановлені нормативи щодо змісту та обсягу послуг? Згідно з польським законодавством, існують такі типи соціальних послуг для дітей та сімей: •
соціальна допомога (pomoc społeczna);
•
виплати сім'ям (świadczenia rodzinne);
•
допомога особам, які отримали право на підтримку (pomoc osobom uprawnionym do alimentów);
•
прийомний догляд (piecza zastępcza);
•
усиновлення (adopcja)
•
догляд за дитиною до трьох років (opieka nad dzieckiem do lat 3).
Ці типи соціальної допомоги не визначаються в межах одного нормативного акту. Кожен з типів соціальної допомоги регулюється окремим актом, за винятком прийомного догляду та усиновлення (дивіться п. 1(b) вище та Таблицю 2). Кожен акт включає визначення окремої послуги, характер цієї послуги та її обсяг (якщо це можливо формалізувати). Для детальнішої інформації дивіться Таблицю 3. (b) Як забезпечується якість послуг? Чи використовуються стандарти послуг? Спосіб, в який забезпечується якість послуг, залежить від типу соціальної допомоги. Загалом, якість забезпечується тим фактом, що процедура надання послуги визначена законодавством. (с) Чи існують аналоги дитячих будинків? Які вони виконують функції? У Польщі існують дитячі будинки, тобто заклади довготермінового стаціонарного влаштування дітей. Загалом, в польському законодавстві вони розглядаються як заклади прийомного догляду (foster care, piecza zastępcza)1. Вони розраховані на сиріт, а також на дітей, позбавлених батьківського піклування. 1
Прийомний догляд застосовується тоді, коли батьки не здатні забезпечити дитину доглядом та освітою. Прийомний догляд передбачає: i. роботу з сім'єю з метою повернути дитину в сім'ю, або, якщо це неможливо, усиновити дитину; ii. підготовку дитини до: a) гідного, незалежного та відповідального життя; b) подолання життєвих труднощів в етичний спосіб; c) встановлення та підтримка тісного особистісного та соціально прийнятного контакту з сім'єю та іншими важливими для дитини особами для того, аби зменшити наслідки травматичного досвіду втрати та розлучення, а також заради отримання соціальних навичок; iii. увагу до емоційних потреб дитини, а також увагу до потреб життя, здоров'я, освіти, культурної діяльності і відпочинку. Для детальнішої інформації, будь ласка, зверніться до Таблиці 3. (d) Чи визначена формально процедура роботи з клієнтом, процедура ведення випадку? Які основні складові? Кожен нормативний акт, який впроваджує певний тип соціальної послуги, стверджує форму, в якій має надаватися послуга та процедуру ведення випадку. Основні складові процедури деталізовано в Таблиці 4. Чи існують (якщо так, які саме) механізми контролю за використанням коштів з боку сімей, які отримують грошову допомогу на дитину? Відштовхуючись від оціночного інтерв'ю з сім'єю (wywiad środowiskowy), що проводиться соціальним працівником, соціальні служби надають сім'ї необхідну фінансову чи матеріальну допомогу. Якщо сім'я потребує саме фінансової допомоги, соціальні служби здійснюють переказ коштів безпосередньо кінцевому отримувачу, наприклад, гроші на оплату літнього табору перераховуються напряму організаторам табору (коли це можливо). Також, якщо сім'я потребує грошей на конкретний товар, наприклад, меблі, вона має надати певні свідчення про те, як ці гроші були використані. У випадках, якщо на батьків не можна покластися, а добробут дитини опинився під загрозою, соціальний працівник може звернутися до іншої особи, для прикладу, родича, щоб той отримав гроші замість батьків та переконався, що дитина отримала все необхідне. 5. Механізм врахування думки дитини (a) Врахування думки дитини – чи врегульоване це питання в законодавстві і яким чином? Думка дитина береться до уваги лише у випадку усиновлення — тоді суд питає думку дитини, якій ще не виповнилось 13 років. Якщо дитина старша 13 років, необхідно отримати її згоду. Суд може оминути таку вимогу лише у виняткових обставинах. Поряд із тим, у Поняття “foster care” в цьому звіті вживається і в смислі “патронажної опіки” як соціального супроводу і в смислі “прийомного догляду в сім'ї” і навіть в смислі “системи інституційного/ стаціонарного догляду”. Я слідую тексту і перекладаю “foster care” як “прийомний догляд”, оскільки не всюди однозначно зрозуміло, про що саме йдеться.
випадках залучення неповнолітніх, суд зобов'язаний заслухати дитину, якщо її розумовий розвиток, здоров'я та зрілість дозволяють це зробити. Суд вислуховує неповнолітніх за межами залу засідань. Залежно від розумового розвитку, здоров'я та зрілості дитини, суд візьме до уваги думку дитини та її обґрунтовані побажання. 6. Фінансування (a) Хто фінансує надання соціальних послуг сім'ям та дітям (центральний бюджет, місцевий бюджет, плата користувачів)? Існують різноманітні джерела фінансування соціальних послуг для дітей: кошти надходять з центрального бюджету, місцевих бюджетів, неурядових організацій та від батьків дітей. Найбільше коштів надходить з муніципалітетів (для прикладу, у випадку догляду за дітьми до трьох років) чи повітів (для прикладу, грошові виплати для дітей у прийомних сім'ях, сиротинцях, чи інших подібних центрах). Кошти, які потрібні для усиновлення дитини (для прикладу, підтримка центрів з усиновлення, (ośrodki adopcyjne)) надходять з державного бюджету у формі цільових субсидій (dotacja celowa) до місцевих бюджетів. Цільова субсидія є звичним способом, використовуваним центральною владою для підтримки місцевої влади у виконанні їхнього обов'язку стосовно захисту дітей. (b) Як визначається обсяг фінансування системи захисту дітей – з розрахунку на послугу, на дитину, на установу? Який обсяг фінансування в рік? Бюджет соціальних послуг, включаючи послуги для дітей, планується здебільшого у дві фази. Перша фаза враховує річні бюджети місцевих влад, наприклад, муніципалітетів та повітів. Послуги, які фінансуються з державного бюджету, включаються до Закону про державний бюджет (ustawa budżetowa). Бюджети плануються здебільшого з огляду на необхідні послуги, рідше — з огляду на постачальників послуг. Загальний річний центральний бюджет та його основні складові (що загалом корелюють з відповідними соціальними службами) можна оцінити, відштовхуючись від щорічного урядового звіту про виконання державного бюджету. Витрати, пов'язані з соціальними послугами, описані в двох статтях цього документу: (і) Стаття 852 (соціальна підтримка) та (іі) Стаття 853 (інші обов'язки, пов'язані з соціальною політикою). Відповідно до сказаного, вкрай складно оцінити річний бюджет, маючи на увазі суто захист дітей, оскільки урядовий аналіз проводиться щодо соціальної підтримки в цілому. Виходячи з оцінки польського Центрального бюро статистики (Główny Urząd Statystyczny), можна встановити таке: щорічно, витрати державного бюджету, спрямовані на забезпечення соціальної допомоги, складають близько 17 млрд. злотих. Це приблизно 6% від сукупного річного центрального бюджету. Відсоток витрат на соціальну допомогу в місцевих бюджетах є вищим, ніж в центральному і становить близько 25 млрд. злотих, що складає близько 15% всіх витрат, які несуть місцеві бюджети. В яких судах розглядаються сімейні справи? Якими є повноваження суддів у стосунку до сім'ї? Так звані опікунські суди (sąd opiekuńczy) займаються розглядом справ, що належать до сімейного та опікунського (custody) права. Вони ухвалюють рішення у справах, що стосуються позбавлення батьківства, опіки над дитиною, усиновлення, правами батька (paternity), а також права на контакт з дитиною. Якими є умови для позбавлення / обмеження / поновлення батьківських прав?
Опікунські суди та інші органи державної влади надають допомогу батькам, якщо вони потребують підтримки для належного виконання батьківських обов'язків. Зокрема, кожен з батьків може звернутися до суду з проханням забрати дитину у третьої особи, чи звернутися до суду по захист, або до іншого органу державної влади із забезпечення прийомного догляду (foster care) для дитини. Опікунський суд чи інший орган державної влади повідомляє компетентні організації, а також органи прийомного догляду щодо необхідної підтримки для сім'ї. В свою чергу, компетентні організації та органи прийомного догляду повідомляють суд про тип і результати наданої соціальної підтримки. У випадку тимчасової неспроможності виконувати батьківські обов'язки, опікунський суд може призупинити їх. Це рішення скасовується, коли зникає підстава для ухвалення цього рішення. Якщо батьківські обов'язки не можуть виконуватися з огляду на постійні перешкоди, або якщо батьки зловживають батьківськими обов'язками чи нехтують своїми обов'язками перед дитиною, опікунський суд позбавляє їх батьківських прав. Суд може також позбавити батьківських прав одного з батьків. Суд також може позбавити батьківських прав навіть попри надану соціальну підтримку, зокрема, якщо батьки не виявляють інтересу до дитини. Якщо підстава для позбавлення батьківських прав зникає, суд може відновити батьківські права. Якою є підстава для таких рішень (для прикладу, звіт соціального працівника, план соціальної допомоги і аналіз причин, з яких він виявився незадовільними)? Як саме соціальний працівник взаємодіє із судом? Які документи стосовно сімейних справ готує соціальний працівник для розгляду в суді? Опікунський суд може направити працівника суду для проведення оцінки становища дитини в сім'ї, запитати інформацію у відповідальних за підтримку сім'ї організацій щодо неповнолітнього та його/ її оточення, зокрема, про поведінку та виховання неповнолітнього, житлові умови його/ її сім'ї, успішність в школі, як неповнолітній проводить свій вільний час, як він або вона взаємодіє із місцевою громадою, ставлення неповнолітнього до батьків чи опікунів, педагогічні заходи, які вживались у стосунку до неповнолітнього, здоров'я неповнолітнього, про всі відомі залежності. Якщо сім'ї неповнолітнього надається підтримка з боку соціального працівника, відповідно до плану допомоги сім'ї, опікунський суд запитує необхідну інформацію відповідні організації та органи патронажної опіки. Суд може звертатися до означених організацій з метою визначення тих, хто має достатньо компетенції для здійснення патронажної опіки над дитиною.
Таблиця 1 Органи та служби для дітей та спеціальні заклади для дітей Органи та служби для дітей та спеціальні заклади для дітей
Завдання та повноваження
Законодавство
Міністерство праці та соціальної Міністерство праці та соціальної політики є урядовим Наказ Прем'єр-Міністра “Про повноважень політики адміністративним органом, в чиї повноваження входить організація перелік Міністерства праці та соціальної усиновлення та забезпечення прав дитини. політики” від 18 листопада 2011 року. Завдання, якими опікується Міністерство: 1. питання праці; 2. питання соціального захисту; 3. сімейні питання. Повноваження: 1. Створення та визначення концепцій щодо соціального захисту та міжнародної співпраці стосовно прав сімей та дітей; 2. Координація та організація співпраці між державними адміністративними органами, неурядовими організаціями та іншими інституціями стосовно забезпечення прав дітей та сімей. Воєводства, муніципалітети та Воєводства, муніципалітети та повіти є органами місцевого Закон “Про соціальну допомогу” повіти адміністративного врядування, що відповідають за впровадження від 12 березня 2004 року. соціальної політики. Завдання: 1. підготовка стратегії соціальної політики; 2. підготовка стратегії для вирішення соціальних проблем сімей. Повноваження: 1. забезпечення діяльності центрів соціального захисту та центрів підтримки сімей; 2. надання грошової та не грошової допомоги.
Таблиця 2 Основні нормативні акти, що регулюють захист дітей:
1. Конституція, від 2 квітня 1997; 2. Конвенція про права дитини, від 20 листопада 1989; 3. Закон “Про Уповноваженого з прав дитини”, від 6 січня 2000 (the Act on the Ombudsman for Children's Rights); 4. Закон “Про протидію домашньому насильству”, від 29 липня 2005 (the Act on Counteracting Domestic Violence); 5. Закон “Про соціальну допомогу”, від 12 березня 2004 (the Act on Social Assistance); 6. Закон “Про виплати сім'ям”, від 28 листопада 2003 (the Act on Family Allowances); 7. Закон “Про підтримку сімей та прийомний догляд”, від 9 червня 2011 (the Act on Family Support and Foster Care); 8. Закон “Про догляд за дітьми до трьох років”, від 4 лютого 2011 (the Act on Child Care up to the Age of Three); 9. Кодекс Опікунства, від 25 лютого 1964 (the Guardianship Code).
Таблиця 3 Послуги соціальної підтримки для дітей та сімей Вид інструменту
Опис
Фінансування
Законодавство
Види соціальної допомоги — грошова допомога (świadczenia z pomocy społecznej – świadczenia pieniężne) Тимчасові Тимчасові виплати призначаються, зокрема, через тривалу виплати (zasiłek хворобу, неповно справність, безробіття, або неспроможність okresowy) отримати право на допомогу з інших програм соціального захисту для сімей, чий сукупний сімейний дохід не перевищує 351 польський злотий на одного члена сім'ї. Тимчасові виплати визначаються різницею між критерієм доходу для сім'ї та фактичним доходом сім'ї. Тимчасова виплата не може бути нижчою 20 польських злотих на місяць.
Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну бюджету. допомогу” від 12 березня 2004. Примітка: з 2008 року муніципалітети мають змогу отримувати цільові субсидії (dotacja celowa) з державного бюджету на суму гарантованих виплат. Частина виплат, що фінансується з державного бюджету не може бути нижчою 20 польських злотих.
Цільові виплати Цільові виплати можуть призначатися сім'ям, які зазнали Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну (zasiłek celowy) втрат в результаті випадку, природного або екологічного бюджету. допомогу” від 12 лиха. Цільові виплати можуть призначатися незалежно від березня 2004. доходу та не вимагають відшкодування. Цільові виплати є невідкладною допомогою, що надається за особливих умов — факт втрати має бути засвідчений тим, хто звертається по допомогу. Спеціальні В окремих особливих випадках (для прикладу, коли ситуація Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну виплати (zasiłek в сім'ї є надзвичайно складною), сім'ї, яка має дохід, що допомогу” від 12
specialny)
перевищує критерій доходу, може бути надана:
бюджету.
березня 2004.
(і) спеціальна цільова виплата на суму, яка не перевищує критерій сімейного доходу; ця виплата не потребує відшкодування. Це допомога розміром щонайбільше 351 польський злотий на місяць на одного члена родини. (іі) тимчасові виплати, цільові виплати чи матеріальна допомога, що надається для відшкодування частини або всієї суми витрат або виплат за матеріальну допомогу. Призначення цих виплат цілковито лишається на розсуд місцевої влади. Виплати та позики для економічної самостійності (zasiłek i pożyczka na ekonomiczne usamodzielnienie się)
Сім'ї може бути виплачена грошова допомога для Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну досягнення економічної незалежності. Допомога може бути бюджету. допомогу” від 12 березня 2004. надана у вигляді цільової виплати або безпроцентної позики. Умови надання та повернення позики мають бути зазначені в договорі, який укладається з муніципалітетом. Позика може бути повністю або частково погашена/ відшкодована у випадку, якщо виявиться, що вона виконала функцію соціальної допомоги. Допомога у досягненні економічної незалежності не виплачується, якщо сім'я отримала допомогу на таку ціль з інших джерел.
Види соціальної допомоги — не грошова допомога (świadczenia z pomocy społecznej – świadczenia niepieniężne) Матеріальна Сім'ї може бути надана матеріальна допомога для Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну допомога (pomoc досягнення економічної незалежності. Це може бути або бюджету. допомогу” від 12 rzeczowa) устаткування чи робочі інструменти, що дають можливість березня 2004. створити власну робочу майстерню, або обладнання для полегшення роботи осіб з обмеженими можливостями. Означені речі можуть бути надані на основі контракту на оренду. Допомога у досягненні економічної незалежності не
надається, якщо сім'я отримала допомогу на таку ціль з інших джерел. Соціальна робота Соціальна робота ведеться для покращення сімейних (praca socjalna) обставин в дійсному середовищі. Поміж іншого, соціальна робота ведеться з сім'ями для розвитку та розширення їхньої діяльності та здатності до самостійного життя. Соціальна робота ведеться з сім'ями, незалежно від їхнього статку.
Оплата праці соціальних Закон “Про соціальну працівників фінансується допомогу” від 12 установами, в яких вони березня 2004. працюють. Соціальні працівники здебільшого працюють в муніципальних закладах. Відтак, тягар оплати праці соціальних працівників лежить в основному на муніципалітетах.
Професійна консультація (poradnictwo specialistyczne)
Професійна консультація, зокрема, юридична, психологічна та сімейна, надається сім'ям, які прагнуть або потребують допомоги у вирішення життєвих проблем, незалежно від їхнього статку. Юридична консультація надається щодо актуальних норм в галузі сімейного права та соціального захисту, захисту прав винаймачів. Психологічна допомога ведеться через діагностику, превентивні заходи та терапію. Сімейна консультація включає розгляд питань про функціонування сім'ї, зокрема, проблеми догляду за особами з обмеженими можливостями, а також сімейну терапію.
Кошти на надання професійної Закон “Про соціальну консультації покриваються допомогу” від 12 установами, які надають відповідні березня 2004. послуги. Кожен Воєвода (wojewoda) веде облік таких установ. В перелік входять здебільшого установи, підзвітні муніципалітетам та повітам, втім, також діють неурядові організації, як наприклад асоціації або церковні організації.
Кризове втручання (interwencja kryzysowa)
Кризове втручання — це справа мультидисціплінарної (interdisciplinary) команди, що взаємодіє із сім'ями, які перебувають в кризі. Мета кризового втручання — відновити душевний спокій та навички самоорганізації, тим запобігаючи перетворенню кризових переживань на хронічні психологічні стани. Кризове втручання здійснюється незалежно від рівня статку сімей. Кризове втручання може складатися з таких видів допомоги: невідкладної підтримки з
Кризове втручання є мультидисціплінарною діяльністю і може набувати різних форм. Для того, щоб детальніше дослідити фінансування послуг з кризового втручання, зверніться до розгляду форми.
Закон “Про соціальну допомогу” від 12 березня 2004.
Наказ Міністерства соціальної політики
боку психолога та, залежно від потреб, соціальної та юридичної консультації, а коли є необхідність — надання притулку на три місяці. Матері з малими дітьми та вагітні жінки, які зазнали насильства або перебувають у складних життєвих обставинах, можуть отримати допомогу вдома, або в будинках для матерів з малими дітьми та вагітних жінок. Ці будинки можуть також приймати батьків з малими дітьми чи інших осіб, які виконують обов'язки офіційного опікуна. Стандарти надання послуг у будинках для матерів з малими дітьми та вагітних жінок визначені відповідними нормативними положеннями. Прихисток, їжа та необхідне вбрання (schronienie, posiłek i niezbędne ubranie)
від 8 березня 2005 року “Про будинки для матерів з малими дітьми та вагітних жінок”.
Сім'я має право на притулок, їжу на необхідне вбрання, якщо Муніципалітет зі свого власного Закон “Про соціальну допомогу” від 12 вона цього не має. Притулок може бути наданий у формі бюджету. тимчасового розміщення в хостелах, притулках, будинках березня 2004. для безпритульних та інших спеціальних місцях. Щодо “вбрання”, передбачається надання спідньої білизни, одежі та взуття відповідно до потреб особи та пори року. Невідкладна допомога або періодична допомога надається у формі щоденного гарячого харчування для тих, хто не в змозі забезпечити себе самостійно. Така допомога, що передбачена для дітей та молоді у школі, може бути надана у формі оплати харчування.
Центр допомоги Одним з типів центрів допомоги є будинки для матерів з Отримувач послуг та Закон “Про соціальну (ośrodek малими дітьми та вагітних жінок. Вони забезпечують муніципалітет зі свого власного допомогу” від 12 wsparcia) інфраструктуру та тимчасове розміщення для вагітних бюджету. березня 2004. жінок, матерів, батьків та інших осіб, які доглядають за малими дітьми. Убезпечене житло
Особа, яка, з огляду на складну життєву ситуацію, вік, Отримувач послуг. Отримувач Закон “Про соціальну неповно справність чи хворобу, потребує підтримки в послуг не сплачує вартість допомогу” від 12
(mieszkanie chronione)
повсякденному житті, однак не потребує цілоденної послуги, якщо його/ її дохід не березня 2004. підтримки. Зокрема, особи, які залишають систему догляду, перевищує критерій доходу. молодь з навчальних центрів та колоній (facilities) для неповнолітніх можуть бути розміщені в безпечному житлі. Безпечне житло є захисним типом соціальної допомоги. Наказ Міністерства Особи, які проживають тут, готуються (під доглядом соціальної політики спеціалістів) до самостійного життя. Або ж таке житло може від 14 березня 2012 замінювати їм заклад денного догляду. Безпечне житло року “Про безпечне створює умови для самостійного життя в оточенні, що житло”. сприяє інтеграції до місцевої громади.
Будинок соціальної підтримки pomocy społecznej)
Діти та молодь з розумовими відхиленням, які потребують Офіційний представник дитини (з Закон “Про соціальну на дитину) та допомогу” від 12 цілодобового догляду і які не можуть самостійно доходів (dom обслуговувати себе в повсякденному житті і яким не може муніципалітет. березня 2004. бути надана необхідна допомога у формі догляду, мають право бути влаштованими до будинків соціальної підтримки. Будинки соціальної підтримки забезпечують житлом, доглядом, підтримкою та освітою на визначеному рівні стандартів в масштабах та формах, що відповідають особистим потребам влаштованих.
Допомога для сімей (świadczenia rodzinne) Виплати для сімей та додаткові платежі для сімей (zasiłek rodzinny i dodatki do zasiłku rodzinnego)
Виплати для сімей спрямовані на часткове покриття витрат, пов'язаних з вихованням дитини. На загал, такі виплати надаються, якщо дохід сім'я в розрахунку на члена сім'ї не перевищує 539 польських злотих. Сума виплати для сім'ї визначається законом.
Державний бюджет фінансує Закон “Про допомогу виплати для сімей у формі сім'ям” від 28 цільових субсидій (dotacja celowa), листопада 2003 року. що перераховуються органам влади, відповідальним за виконання обов'язків перед цими Такі додаткові платежі можуть виплачуватися сім'ям на сім'ями. додачу до звичайних виплат: (і) після народження дитини; (іі) на догляд за дитиною під час декретної відпустки; (ііі) для одиноких батьків; (iv) для виховання дитини у великій
сім'ї; (v) для освіти та виховання дітей з особливими потребами; (vi) для підготовки до шкільного року; (vii) для відвідування дитиною школи, що знаходиться далеко від дому. Допомога при догляді: виплати для сестринського догляду та допомога для сестринського догляду (świadczenia opiekuńcze: zasiłek pielęgnacyjny, specjalny zasiłek opiekuńczy oraz świadczenie pielęgnacyjne)
Виплати для сестринського догляду надаються для Державний бюджет часткового покриття витрат, пов'язаних з необхідністю здійснювати догляд та підтримку іншої особи в зв'язку з її неспроможністю самостійно задовольняти власні потреби. Виплати для спеціального догляду можуть надаватися особам, які зобов'язані сплачувати аліменти (maintenance), які полишають роботу чи іншу дохідну діяльність з метою здійснення постійного догляду за особою, яка має тяжке відхилення, або відхилення, що включає: потребу в постійному тривалому догляді чи допомогу іншої особи разом зі пониженою здатністю до самостійного життя, або потребою постійного залучення опікуна дитини в процесі її лікування, реабілітації або навчання. Виплати для сестринського догляду можуть надаватися: (і) батьку або матері, (іі) дійсному опікуну дитини, (ііі) іншій особі, яка не є родичем, (iv) іншій особі, яка має обов'язок сплачувати аліменти (за винятком осіб, які мають тяжкі розлади) — з огляду на втрату роботи, або іншого джерела доходу, якщо така особа утримується від / полишає роботу через необхідність доглядати за особою, яка має тяжке відхилення або відхилення, що включає: потребу в постійному тривалому догляді чи допомогу іншої особи разом зі пониженою здатністю до самостійного життя, або потребою постійного залучення опікуна дитини в процесі її лікування, реабілітації або навчання.
Закон “Про допомогу від 28 сім'ям” листопада 2003 року.
Безповортна допомога (zapomoga)
Одноразова допомога при народженні дитини виплачується Муніципалітет зі свого власного Закон “Про допомогу міською радою мешканцям. бюджету. сім'ям” від 28 листопада 2003 року.
Одноразова Одноразова допомога в розмірі 1000 польських злотих Державний бюджет. допомога при виплачується при народженні кожної дитини. народженні дитини (jednorazowa zapomoga z tytułu urodzenia się dziecka)
Закон “Про допомогу сім'ям” від 28 листопада 2003 року.
Допомога особам, яким призначені аліменти (pomoc osobom uprawnionym do alimentów) Аліментний Фонд — це система для забезпечення аліментних виплат з фонд (fundusz державного бюджету. Якщо особа, яка зобов'язується alimentacyjny) сплачувати аліменти, уникає своїх обов'язків, відповідні органи влади можуть вжити заходів для виконання цих зобов'язань особою та/ або здійснювати платежі з аліментного фонду.
Державний бюджет фінансує Закон “Про допомогу аліментний фонд у формі цільової сім'ям” від 28 субсидії (dotacja celowa), що листопада 2003 року. надається муніципалітетам. Закон “Про фінансову допомогу особам, яким призначено аліменти” від 7 вересня 2007 року.
Підтримка сімей та замісний (substitute) догляд (wspieranie rodziny i piecza zastępcza) Підтримка сімей Підтримка сімей здійснюється у формі: (і) роботи з сім'єю [Нічого не вказано] (наприклад, професійне консультування чи рекомендації, терапія, послуги з догляду) або ж (іі) допомоги в догляді та
Закон “Про підтримку сімей та патронажний догляд”, від 9 червня
Замісний догляд
виховання дитини в закладах денного догляду.
2011.
Замісний (substitute) догляд може набувати таких форм: (і) Щодо догляду за дітьми, кошти виділяються сімейного замісного догляду (замісні сім'ї чи дитячі будинки здебільшого муніципалітетами та повітами. сімейного типу) чи (іі) стаціонарного замісного догляду. Муніципалітет (і) фінансує i. Сімейний замісний догляд забезпечує денний професійний розвиток соціальних працівників, які працюють з догляд та навчання дитини, а також, зокрема: сім'ями та (іі) покриває витрати, ii. плекає ставлення до дитини в спосіб, що поважає її які понесли сім'ї, яким надається підтримка, допомагаючи сім'ям, які почуття гідності та самоповаги; перебувають в складних життєвих обставинах. Муніципалітети співiii. забезпечує доступ до послуг з охорони здоров'я; фінансують проживання дітей в iv. забезпечує навчання, ліквідує білі плями в прийомних сім'ях, сиротинцях та інших аналогічних центрах. особистому розвитку та шкільному навчанні;
Закон “Про підтримку сімей та патронажний догляд”, від 9 червня 2011.
v. забезпечує розвиток талантів та інтересів дитини; vi. задовольняє емоційні, життєві, розвиткові, соціальні Повіти фінансують, поміж іншого, (і) грошові виплати, пов'язані з та релігійні потреби; проживанням дітей в прийомних vii. забезпечує захист проти свавільного та не правового сім'ях, сиротинцях та інших аналогічних центрах, (іі) допомогу, втручання в особисте життя дитини; що надається особам, які починають самостійне життя, viii. дозволяє контакт з батьками та іншими полишаючи згадані вище центри, родичами, якщо іншого не вимагає суд. та (ііі) професійний розвиток працівників, залучених до роботи Форми замісного стаціонарного догляду: згаданих центрів. i. доглядально-навчальні заклади (care and educational Муніципалітети та повіти можуть facility); отримувати цільові субсидії (dotacja celowa) з державного
ii. регіональні служби з терапевтичного догляду;
бюджету, що спрямовані на виконання покладених на місцеві влади зобов'язань, iii. центри із запобігання кризовим ситуаціям до органи пов'язаних із підтримкою сімей. усиновлення (intervention pre-adoption centre). Загалом, субсидія не може перевищувати 50% передбачених Доглядально-навчальні заклади: на таку допомогу коштів. a) забезпечують денний догляд та виховання, а також забезпечують необхідні потреби дитини, особливо Батьки дитини, яка перебуває під емоційні, розвиткові, соціальні, релігійні, доглядом в прийомній родині, несуть частину витрат, пов'язаних пов'язані із життям та здоров'ям; із вихованням дитини. b) впроваджують план допомоги дитині, розроблений разом із соціальним працівником, який працює з родиною; c) сприяють контактам з батьками та іншим членами сім'ї, якщо іншого не вимагає суд; d) вживають заходів для повернення дитини в сім'ю; e) надають дитині доступ до освіти, відповідній її віку та потенціалу; f) вдаються до заходів дитячої терапії; g) забезпечують заходи з охорони здоров'я. Регіональні служби з терапевтичного догляду та центри із запобігання кризовим ситуаціям до усиновлення здійснюють професійний медичний догляд та реабілітацію дітей, влаштованих до таких закладів та центрів.
Усиновлення Усиновлення
Усиновлення це процес встановлення стосунків батьків та дитини між особами, які не пов'язані між собою. Існує відмінність між повним та частковим усиновленням. Повне усиновлення означає, що всі законні обов'язки та права дитини по відношенню до біологічних батьків скасовуються, натомість встановлюються нові законні обов'язки та права між дитиною, батьками-усиновлювачами та їхніми родичами. Часткове усиновлення, з іншого боку, не має впливу на стосунки між усиновленою дитиною та родичами батьків-усиновителів. У випадку часткового усиновлення, права та обов'язки встановлюються лише між батькамиусиновлювачами та усиновленою дитиною та нащадками усиновленої дитини. Батьки-усиновителі також отримують батьківські права на дитину.
Робота центрів з усиновлення, що відповідають за проведення процедури усиновлення фінансується з державного бюджету.
Закон “Про підтримку сімей та патронажний догляд”, від 9 червня 2011.
Догляд за дітьми віком до трьох років Догляд за дітьми Догляд за дітьми віком до трьох років організовується в Муніципалітет зі свого власного Закон “Про догляд за віком до трьох ясельцях чи дитячих садках. Також він може надаватися бюджету. дітьми до трьох років”, років доглядальницею чи денним опікуном. Догляд за дітьми від 4 лютого 2011 виконує захисні та навчальні функції. Примітка: муніципалітети можуть отримати цільову субсидію (dotacja celowa.
Таблиця 4 Послуги соціальної підтримки для дітей та сімей: процедура та забезпечення якості Вид інструменту Виплати соціальної допомоги
Основні складові процедури Під час розгляду справ щодо виплати соціальної допомоги, органи місцевої влади мають керуватись передовсім міркуваннями про благо людей, які можуть скористатися соціальною допомогою, про захист їхніх особистих прав. Зокрема, не слід публічно оголошувати імена тих, хто отримує соціальну допомогу, а також характер та розмір наданих виплат.
Забезпечення якості послуг
Воєвода здійснює нагляд за роботою місцевої влади, округу та області (the county and the region), включаючи якість [роботи] департаментів соціального захисту; відповідність якості послуг стандартам, визначених міністром, відповідальним за соціальне забезпечення; відповідність влаштованих працівників системи соціального Виплати соціальної допомоги здійснюються у відповідь на захисту визначеним кваліфікаціям. звернення особи, яка має на це право, її офіційного представника, або іншої особи — за згодою особи в ім'я якої Стандарти та методи надання послуг робиться звернення (або її офіційного представника). Соціальна визначаються, зокрема, з окремою увагою до недопомога може надаватися з ініціативи органів влади. грошових видів допомоги, таких як соціальна допомога з візитами додому та діяльність центрів Надання соціальної допомоги реалізується у формі підтримки — будинків для матерів з малими адміністративного рішення, за винятком, для прикладу, дітьми та вагітних жінок. кризового втручання або соціальної роботи щодо яких рішення не вимагається. Перед ухваленням рішення, потрібно, зазвичай, провести інтерв'ю з оцінкою середовища (wywiad środowiskowy). Від отримувачів може вимагатися повернення коштів, витрачених на виплати соціальної допомоги якщо: (і) виплати надавались з умовою повернення, (іі) виплати були використані отримувачем неналежним чином.
Виплати для сімей Виплати для сімей здійснюються на основі звернень осіб, які Не передбачено, оскільки це грошові виплати мають на це право. Звернення має супроводжуватися документами, визначеними законом. Виплати для сімей здійснюються в результаті адміністративного рішення. Може вимагатися інтерв'ю з оцінки середовища. Допомога особам, Допомога особам, яким призначені аліменти здійснюється на Не передбачено, оскільки це грошові виплати яким призначені основі звернень осіб, які мають на це право. Звернення має аліменти супроводжуватися документами, визначеними законом. Допомога здійснюється в результаті адміністративного рішення. Від отримувачів може вимагатися повернення коштів, витрачених на виплати соціальної допомоги якщо: (і) виплати надавались з умовою повернення, (іі) виплати були використані отримувачем неналежним чином. Допомога сім'ям (робота з сім'ями та допомога при догляді та вихованні дитини)
Допомога сім'ям у складних життєвих обставинах для виконання Підтримка сімей надається за згодою та активної батьківських обов'язків з догляду спирається на низку участі сімей, що спирається як на власні, так і на запланованих заходів, націлених на відновлення здатності сім'ї залучені ззовні ресурси. виконувати свої функції. Підтримка сімей здійснюється особами, які Робота з сім'єю організовується муніципалітетом або відповідають встановленим критеріям та мають організацією, якій муніципалітет делегував виконання своїх необхідну кваліфікацію. обов'язків. Якщо центру соціального захисту стає відомо про сім'ю в складних життєвих обставинах, якщо сім'я натикається на Один помічник не може працювати більше, ніж з труднощі у виконанні власних функцій щодо освіти та догляду, 20 сім'ями. соціальний працівник проводить інтерв'ю з оцінкою середовища (wywiad środowiskowy). Після інтерв'ю, соціальний працівник Заклади денного догляду можуть діяти лише за вивчає ситуацію в сім'ї. Якщо аналіз вказує на необхідність згодою Воєводи. Заклади денного догляду
залучення соціального помічника для допомоги сім'ї, соціальний працівник звертається до керівника департаменту соціальної допомоги щодо такого призначення. Помічник проводить роботу з сім'єю.
працюють з батьками або опікунами дитини, а також з навчальними та медичними закладами. Один освітянин в закладі денного догляду може працювати не більше, ніж з 15 дітьми.
Перебування дитини в закладі денної підтримки (daily support facility) є безкоштовним. Перебування дитини у закладі денного догляду (day care facility) є добровільним, якщо тільки інакше не вирішує суд. Прийомний догляд Дитина влаштовується до прийомного догляду після того, як всі (Foster care) заходи з надання допомоги сім'ї, передбачені планом допомоги сім'ї та системою патронажного догляду (foster care system) були вичерпані, - якщо тільки інтереси дитини не потребують невідкладного влаштування до прийомного догляду (Ст. 1123 Сімейного та опікунського кодексу).
Прийомний догляд регулюється Законом “Про підтримку сімей та прийомний догляд” від 9 червня 2011 року.
Закон “Про підтримку сімей та прийомний догляд” та Сімейний та опікунський кодекс відображають Керівні принципи ООН щодо альтернативного Влаштування дитини до прийомного догляду може спиратися на догляду за дітьми, оскільки наголошують на тому, рішення суду (Ст. 35 Закону “Про підтримку сімей та прийомний що альтернативний догляд береться до уваги догляд”). тільки тоді, коли спроби возз’єднати сім'ю вичерпані, а також що сімейні форми догляду За невідкладної потреби, на запит або за згодою батьків дитини, мають перевагу над стаціонарними формами. можливо влаштувати дитину до прийомного догляду на основі договору між прийомною сім'єю чи дитячим будинком сімейного Окрім того, Цивільно-процесуальний кодекс (the типу та управителем, який керує місцем, в якому проживає сім'я Code of Civil Procedure) стверджує, що у випадку (the governor competent for the place of residence of the family) чи залучення неповнолітніх до судового розгляду, суд місцем, де влаштований дитячий будинок сімейного типу. має вислухати дитину та взяти до уваги її думку та Відразу, після укладення такого договору, необхідно повідомити обґрунтовані побажання. суд (Ст. 35 Закону “Про підтримку сімей та прийомний догляд”). Прийомний догляд організовується повітами. Перед влаштуванням дитини до прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу, суд має дізнатися: Прийомний догляд може надаватися особами, які відповідають визначеним критеріям та мають
1. думку повноважного закладу соціального догляду, думку повноважного керівника закладу опіки, інформацію про прийомну сім'ю чи сім'ю, яка керує дитячим будинком сімейного типу, а також інформацію з бази даних, яку веде голова повітної адміністрації (старости), відповідно до положень про підтримку сімей та прийомний догляд;
належну кваліфікацію. Заклади системи прийомного догляду можуть забезпечити догляд для обмеженої кількості дітей.
Ситуація в якій перебуває дитина оцінюється не рідше одного разу на шість місяців, при чому про 2. думку голови повітної адміністрації (старости), результати оцінювання має сповіщатися суд. відповідального за місцевість, де здійснюється опіка, якщо дитина влаштовується до прийомної сім'ї в повіт, Прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу інший ніж той, в якому мешкає дитина. Ця думка має проходять спеціальну підготовку перед тим, як містити інформацію про те, чи відповідає кандидат туди влаштовується дитина. вимогам, поставленим перед прийомною сім'єю або дитячим будинком сімейного типу згідно з положеннями Догляд в прийомній сім'ї, догляд в дитячих про підтримку сімей та прийомний догляд. будинках сімейного типу та стаціонарних закладах здійснюється за згодою Воєводи у випадку, якщо ці Опікунський суд періодично, щонайменше раз на шість місяців, інститути відповідають встановленим стандартам. перевіряє ситуацію з дітьми в умовах прийомного догляду для Заклади стаціонарного догляду не можуть бути того, щоб визначити, чи можливо повернути дитину в свою ліквідовані без згоди Воєводи. сім'ю. Воєвода контролює та здійснює нагляд роботи Коли добробут дитини вимагає цього, суд має почати розгляд закладів стаціонарного догляду. щодо позбавлення батьківських прав батьків дитини. Суд виносить рішення про влаштування дитини до закладу стаціонарного догляду якщо неможливо або недоречно влаштувати дитини до прийомної сім'ї. Якщо є можливість, суд влаштовує дитину в систему прийомного догляду в тому повіті, де мешкала дитина (Ст. 1127 Сімейного та опікунського кодексу). Дитина може бути влаштована до однієї з форм прийомного догляду до настання повноліття, крім особливих випадків, коли дитина залишається в системі прийомного догляду до 25-річного віку (Ст. 37 та 38 Закону “Про підтримку сімей та прийомний
догляд”). Незалежно від [наявності?] батьківських прав, батьки та діти мають право та обов'язок підтримувати контакт одне з одним (Ст. 113 Сімейного та опікунського кодексу). Дитина влаштовується до системи прийомного догляду до тих пір, поки настає можливість повернутися до сім'ї, або бути влаштованою по сім'ї усиновлювачів (Ст. 1124 Сімейного та опікунського кодексу). Усиновлення, поряд із тим, вимагає згоди батьків дитини, якщо тільки батьки не позбавлені батьківських прав, невідомі, або з ними неможливо вийти на зв'язок (Ст. 119 Сімейного та опікунського кодексу). Суд позбавляє батьків батьківських прав. Батьки, позбавляються батьківських прав якщо батьківські права не можуть виконуватися з огляду на постійні перешкоди, або якщо батьки зловживають цими правами, або якщо критично нехтують своїми обов'язками щодо дитини (Ст. 111 Сімейного та опікунського кодексу). Усиновлення
Процедура усиновлення проводиться центром з усиновлення.
Керівник центру з усиновлення має відповідати встановленим критеріям та мати необхідну Батьки, терапевтичний центр, засновник (organizer) прийомного кваліфікацію. догляду, керівник доглядально-навчального закладу, регіональний центр догляду, центр із запобігання кризовим Особа, яка всиновлює дитину також має ситуаціям до усиновлення (intervention pre-adoption centre), або відповідати встановленим критеріям. інші інституції чи особи, які мають інформацію про дитину, яка відповідає критеріям для усиновлення, повідомляють центр з Суд має запитати думку дитини, якщо вона усиновлення. молодша 13 років, або ж отримати згоду, якщо дитині більше 13 років. Суд може оминути цю Центр з усиновлення готує інформацію про правовий, сімейний вимогу лише за виняткових обставин. стан, а також про стан здоров'я дитини (“картку дитини”) та
збирає доступні свідчення про історію хвороби, а також Згода батьків на усиновлення є обов'язковою, за психологічні звіти, які стосуються дитини. винятком випадків, коли вони не мають батьківських прав, батьки невідомі, або неможливо Центр з усиновлення оформлює дитину на усиновлення, або, вийти з ними на зв'язок. якщо наразі немає кандидатів-усиновлювачів, надсилає інформацію про дитину у центр з усиновлення воєводства, в Перед усиновленням суд може вимагати, щоб якому є база даних, в якій центр з усиновлення шукає сім'ю дитина зустрілася з потенційними усиновлювачами усиновлювачів для дитини. у визначений спосіб та на визначений час. Якщо й тоді не знаходяться кандидати, інформація передається до національного центру з усиновлення, що має централізовану базу даних. Рішення про усиновлення ухвалюється судом. Догляд за дітьми Догляд за дітьми віком до трьох років надається в ясельцях віком до трьох (nurseries), дитячих садках, доглядальницями чи опікунами. Для років отримання догляду в ясельцях, дитячих садках, чи послуг з догляду денного опікуна, батьки мають звернутися до відповідних закладів. Між батьками та відповідними закладами укладається договір.
Керівник яселець має відповідати особливим вимогам та мати належну кваліфікацію. Персонал яселець визначеним вимогам.
також
має
відповідати
Для того, щоб стати денним опікуном, особа має пройти спеціальну підготовку, програма якої затверджується відповідним міністерством.