Аналіз законодавства Румунії

Система захисту дітей в Румунії

1. Огляд ключового законодавства та політик у сфері захисту дітей (а) Хто формує політику соціального захисту дітей та сімей – центральний уряд чи місцеві органи влади? Як розподілені повноваження в сфері соціального захисту дітей? Передовсім, відповідальність догляду за дітьми в Румунії лежить на батьках. Саме вони забезпечують несилуване виховання та розвиток власних дітей. Згідно з румунським законодавством, батьки зобов'язані виконувати свої обов'язки по відношенню до дітей, дотримуючись того принципу, що інтереси дітей є визначальними. Державне втручання розглядається як допоміжний інструмент у захисті прав дітей. Урядові інститути, як і місцеві та центральні органи влади, покликані допомагати батькам у виконанні своїх обов'язків; або ж, за потреби, вживати всіх заходів для забезпечення догляду за дитиною згідно з принципом визначальних інтересів дитини. Формування загальної політики у сфері захисту дітей відбувається на центральному рівні, за це відповідає Міністерство праці, сім’ї, соціального захисту та літніх осіб (“Міністерство”). З точки зору структури, механізм захисту дітей є багаторівневою системою делегування повноважень, що складається з різноманітних агенцій, органів центральної та місцевої влади під загальним наглядом Міністерства. На центральному рівні за всі питання, пов’язані із захистом дітей та усиновленням, відповідає Національне управління із захисту прав дітей та усиновлення (National Authority for Childs Rights Protection and Adoption, “Управління”)1. Орган діє на національному рівні, координуючи інституційні зусилля із захисту прав дітей. Він розробляє та здійснює нагляд за оперативними планами з виконання національної стратегії захисту дітей. Ці плани, що розробляються на декілька років, описують зони відповідальності не лише органів центральної та місцевої влади, але й громадських та міжнародних організацій. (b) Якими основними нормативними актами регламентується політика захисту дітей? Основним нормативним актом у сфері захисту дітей в Румунії є Закон № 272/20042 “Про захист та забезпечення прав дітей” (on Protection and Promotion of Child Rights). Він спирається на більш загальні положення, що стосуються дітей, румунського Цивільного кодексу3. Перелік дотичних нормативних актів щодо захисту дітей, а також деякі коментарі до них подані наприкінці в Таблиці 2. (c) Хто відповідає за впровадження політики соціального захисту дітей? Центральний уряд? Які міністерства? Місцева влада? Як зазначалося вище, загальний нагляд за впровадженням політики належить до рівня міністерського відомства, а точніше до Національного управління із захисту прав дітей та усиновлення.

1

2 3

Управління є спеціальним органом центральної державної адміністрації, що належить до структури Міністерства праці, сім’ї, соціального захисту та літніх осіб. Перші зміни до Закону № 272/2004 “Про захист та забезпечення прав дітей” опубліковані в офіційному виданні № 159, част. 1 від 5 березня 2014 року. Йдеться про новий Цивільний кодекс, що вступив в дію з 1 жовтня 2011 року, прийнятий Законом № 287/2009 “Про цивільний кодекс” та Законом № 71/2011 “Про вступ в дію нового Цивільного кодексу”.

На місцевому рівні, при кожній окружній раді4 діє Головна управа соціальної допомоги та захисту дітей (General Directorate of Social Assistance and Child Protection, "Управа"). Цей орган відповідає за реалізацію соціальних програм та заходів у межах своєї юрисдикції, при цьому маючи певну свободу дій. Кожна Управа надає такі послуги: заходи із запобігання залишенню (abandonment) та стаціонарного влаштування (institutionalization); влаштування до прийомних сімей; реінтеграція до біологічної сім'ї дітей, які живуть в центрах або тимчасових сім'ях (substitutive families); захист дитини з опорою на родичів, в системі інтернатного влаштування, або при усиновленні; заходи із захисту для безпритульних дітей та дітей, які стали жертвами насильства; психологічна та юридична консультація; підтримка та навчальні послуги для дітей з особливими потребами; заходи із альтернативного захисту, а саме: центри денної опіки для школярів та дітей з вулиці; а також заходи із захисту стаціонарного типу: влаштування до притулків, центрів материнства (maternity centre), центрів для дітей з особливими потребами. Далі, на місцевому рівні, при адміністрації мера діє служба державної соціальної допомоги (Public Social Assistance Services, “Служба”). Ця служба напряму взаємодіє із населенням. Втім, вона ж може напряму взаємодіяти із соціальними службами, включаючи ті, що опікуються захистом дітей. В цьому контексті румунське законодавство регулює також діяльність інших державних органів та урядових установ, які мають свою частку відповідальності у захисті дітей. Йдеться, зокрема, про лікарні, поліцію, освітні заклади та юридичні установи (суди загальної юрисдикції, common court). (d) Які існують основні інструменти політики соціального захисту дітей і сімей з дітьми? Основні інструменти політики, що використовуються для захисту дітей, перераховані в Законі № 272/2004. Згідно з ним, Управління відповідає за координацію захисту дітей та інших процедур соціальної допомоги, запроваджуючи спеціальні регуляторні норми та правила внутрішньої процедури. Закон № 272/2004 вводить розрізнення між окремими інтересами / правами дитини, що потребують захисту та запроваджує процедури та інструменти політики для кожного з них. Визначаються такі інтереси: (i) Ідентичність дитини, Ст. 9-13: Дитина має право пристати та дотримуватись певної ідентичності. Якщо з'являється повідомлення, що дитині бракує якогось з елементів, що закладає її ідентичність, державні установи та органи влади зобов'язані вжити невідкладних заходів для того, щоб вирішити цю проблему. З цієї причини медичні заклади та клініки для новонароджених зобов'язані призначити особу, відповідальну за визначення ідентичності дитини та, якщо можливо, ідентичності її батьків. Якщо ж дитина полишена в медичному закладі і не має відміток про народження, відповідальність за визначення ідентичності лягає на відповідну Управу.

4

Окружна рада виконує функції місцевої адміністративної влади, відповідає за впровадження державних політик; її метою є забезпечення державними послугами на місцевому рівні. 41 округ (рум.: жудець, jude e) та муніципалітет Бухаресту утворюють адміністративний устрій Румунії. Вони представляють NUTS-3 (Nomenclature of Territorial Units for Statistics, Номенклатура територіальних статистичних одиниці — Рівень 3), статистичну підгрупу в межах Європейського союзу. Кожна з них в межах своїх кордонів відповідає за місцеве урядування.

(ii) Право дитини на особисті стосунки, Ст. 17-20: Діти мають право підтримувати особисті безпосередні стосунки з батьками, родичами та іншими важливими особами, зважаючи на принцип найкращих інтересів дитини. Якщо виникають обмеження цього права, Служба та Управа відповідають за вирішення такого роду труднощів. Суд може обмежити дію цього права, враховуючи найкращі інтереси дитини, якщо існує достатньо підстав вважати, що особисті стосунки завдають шкоди фізичному, емоційному або соціальному розвитку дитини. Більше того, може йтися про втручання в умови проживання дитини у випадку, якщо між батьками виникнуть розбіжності. Суд оцінюватиме загальний інтерес дитини, схильність кожного з батьків дозволяти іншому контактувати з дитиною, вірогідну історію насильства в сім'ї, місцезнаходження кожного з батьків по відношенню до важливих для дитини місць тощо. Відповідно до румунського Цивільного кодексу, у випадках розлучення, опіка (custody) не може покладатися лише на одну зі сторін. Навіть після розлучення батьківські права поділяються порівну між батьками (Ст. 397), хоча при цьому суперечливим (contentious) залишається питання про місце проживання дитини. Особа може втратити батьківські права лише відповідно до рішення суду, з огляду на визначальний принцип кращих інтересів дитини. (ііі) Право дитини на її зображення, приватність, позитивне дозвілля та сімейне виховання, Ст. 27: Батькам, офіційним опікунам, чи будь-яким іншим особам, чи організаціям, відповідальним за догляд над дитиною, заборонено використовувати дітей з метою отримання особистої чи інституційної вигоди чи впливу на рішення державної влади. Національна аудіовізуальна рада Румунії має завдання відстежувати відповідність змісту теле- та радіопрограм Статті 27. (iv) Право дитини виражати власні погляди щодо речей, які її бентежать, Ст. 28-29: будьякі адміністративні чи юридичні заходи, що стосуються дитини, зобов’язані брати до уваги думку дитини. Це є обов'язковим, якщо дитина старша 10 років. Втім, в деяких випадках думка дитини має бути врахована навіть тоді, коли дитина молодша. Більше того, кожна дитина має право переконатися, що її думку почуто. В будь-якому разі думці дитини має бути приділена належна увага, зважаючи на вік дитини. Висловлюючи свою думку, дитина має право отримати всю дотичну інформацію, бути оповіщеною про всі наслідки її вчинків та кожне рішення, яке має стосунок до неї. (v) Право дитини на свободу думки, совісті та віросповідання, Ст. 30: батьки, в межах закону, можуть направляти дитину у виборі релігії. Однак, вони мають брати до уваги вік дитини та ступінь її розвитку і не можуть змушувати дитину на визначені релігійні вірування. Якщо дитині виповнилось 14 років, її релігійна приналежність не може бути змінена без висловлення згоди. Коли дитині виповнюється 16 років, вона має право вільно обирати собі релігію. Вплив на визначення релігійних переконань дитини з боку працівників закладів стаціонарного догляду забороняється окремим положенням. (vi) Право дитини на особистість та індивідуальність і захист від фізичного насильства, Ст. 33: не існує жодної причини, що б обґрунтовувала застосування фізичного насильства чи будь-яких дій, що обмежують фізичний, емоційний або психологічний розвиток дитини. Дитина не може піддаватися принизливому чи зневажливому ставленню. (vii) Розлучення дитини з батьками, Ст. 35-41: дитина не може бути розлучена з батьками супроти їх волі, за винятком чітко визначених обставин на основі рішення суду, що виходить з інтересів дитини.

Якщо розглядається питання про остаточне (permanent) відлучення дитини від батьків, суд має взяти до уваги низку факторів, таких як: наявність свідоцтва про смерть, якщо справа стосується хвороби батьків, довідки з органів охорони здоров'я у випадках, якщо дитина була полишена, рішення суду про позбавлення батьківських прав, позбавлення батьківських прав в результаті кримінального провадження, або в результаті смерті чи зникнення. Якщо ситуація вимагає вилучення, або вилучення вже відбулось, Служба вдається до розробки та виконання плану послуг (service plan). Цей план містить оцінку потреб дитини та сім'ї, а також відповідні обов'язки залучених до процедури соціальної підтримки осіб та закладів. Обставини, що призвели до відлучення, переглядаються кожні три місяці відповідною Управою. Закон № 272/2004 включає керівництва щодо послуг, які надаватимуться Управлінням та підпорядкованими органами. Всі послуги можна поділити на три групи: послуги з денної опіки, сімейні послуги, послуги з влаштування (residential services). i. Послуги з денної опіки покликані забезпечити відновлення та неперервний розвиток дітей або їхніх сімей в обставинах, що могли призвести до відлучення дитини. Вони включають: центри денної опіки; послуги підтримки та консультаційні послуги для батьків; діяльність центрів з допомоги та підтримки дітей з соціальними чи психологічними проблемами; підтримку та допомогу для вагітних жінок, схильних до того, щоб залишити дитину. До отримувачів цих послуг належать: діти та батьки, які отримують послуги, націлені на запобігання розлученню; діти, які отримували будь-які послуги з соціального захисту та були воз'єднані зі своїми родинами; діти, які отримують будь-яку соціальну допомогу; батьки, які отримують будь-яку соціальну допомогу; діти, позбавлені батьківського піклування, або будь-якої іншої правової форми опікунства, які звертаються по допомогу із захисту відповідно до правового статусу біженця. ii. Сімейні послуги забезпечують виховання та догляд тих дітей, які тимчасово або остаточно відлучені від батьків, в умовах домашнього середовища — чи то в індивідуальної особи, чи в сім'ї (сім'ї родичів, матері-помічниці (maternal assistant) чи в іншої особи/ сім'ї). Спеціалізований персонал таких послуг забезпечує: нагляд, підтримку та інформування осіб, залучених до сімейних форм виховання щодо догляду над дитиною, періодичну оцінку потреб дитини разом з періодичним переглядом індивідуального плану опіки, періодичний контакт з біологічною родиною дитини чи іншими важливими особами в її житті. Це робиться для того, щоб найкращий інтерес дитини не вислизав з уваги осіб, залучених до сімейних форм виховання, щоб такі особи могли отримати доступ до необхідного спеціаліста, коли в цьому виникне потреба, а також щоб брати/ сестри не були розлучені. Вірогідними отримувачами цих послуг є: діти, яким мають призначити опікунство, діти щодо яких прийнято рішення про усиновлення, діти тимчасово чи постійно відлучені від батьків в результаті законного інституційного рішення, молоді люді старші 18 років, які мають право на особливий захист. iii. Послуги з влаштування (residential services) забезпечують захист, догляд та виховання дітей, які постійно чи тимчасово відлучені від батьків на основі законного рішення. Ці послуги включають роботу центрів влаштування, центрів материнської опіки та центрів невідкладного влаштування. Вони виконують такі функції: забезпечують індивідуалізоване влаштування, харчування та будь-яке обладнання,

необхідне для догляду за дітьми, молоддю, або, в особливих випадках, матерями, які потребують таких послуг; здійснюють медичний нагляд та догляд; забезпечують безпеку та захист; надають інформацію та підтримку щодо прав, які вони [отримувачі послуг] мають; забезпечують доступ до освіти; надають формальну та неформальну освіту з метою розвитку навичок, які сприяють соціальній інтеграції; забезпечують можливостями для дозвілля. Вірогідними отримувачами послуг є: діти, які тимчасово або остаточно відлучені від батьків в результаті законного рішення; діти, які влаштовані до закладів стаціонарної опіки в результаті процедур невідкладного захисту; молоді люди старші 18 років, які потребують особливого захисту; діти, позбавлені батьківського піклування, які потребують однієї з форм захисту дітей відповідно до правового статусу біженця; мати/ законний опікун, які підпадають під високий ризик залишити дитину. (viii) Здоров'я дитини, Ст. 46-50: для забезпечення цього права як спеціалізовані, так і будьякі інші установи державної чи приватної форми власності, що надають послуги з медичного догляду, зобов'язані: запобігати недостатньому харчуванню (malnutrition) та хворобам дітей; підтримувати вагітних жінок; запобігати та повідомляти про можливі випадки насильства або наруги над дитиною. Захист права дитини на конфіденційність реалізується на підставі вимоги дитини. Доступ дитини до медичних послуг не може бути обмежений і, більше того, гарантується державою. Всі видатки на такі послуги покриваються фондом національного соціального страхування чи державним бюджетом. Діяльність центральних та місцевих органів державної адміністрації, або будь-яких інших державних чи приватних інститутів охорони здоров'я покликана: знижувати рівень дитячої смертності, забезпечувати медичний догляд для вагітних, підвищувати інформованість стосовно загального здоров'я дитини та здійснення догляду за дитиною, періодично проводити огляд стану здоров'я дітей, влаштованих до закладів стаціонарного догляду, впроваджувати програми сексуальної освіти тощо. Окрім того, якщо дитина з обмеженими можливостями натикається на труднощі в доступі до освіти, послуг з охорони здоров'я чи будь-яких інших засадничих послуг, необхідних для її розвитку, саме Управління, Управи та Служби мають створити умови для забезпечення автономії дитини. (ix) Право дитини на освіту, Ст. 51-53: батьки мають пріоритет у визначенні типу освіти, яку отримуватиме дитина. Батьки також відповідальні за відвідування дитиною школи. З 14 років дитина має право звернутись до суду з тим, щоб змінити тип освіти/ професійного навчання, який вона отримує. Міністерство освіти, досліджень, молоді та спорту у співпраці з національними або місцевими освітніми інститутами має обов'язок полегшувати доступ до безкоштовної та загальнообов'язкової початкової освіти; поважати право дитини на відпочинок та вільний час; запобігати та знижувати кількість тих, хто полишає школу в ранньому віці, надаючи безкоштовне харчування, навчальні матеріали, транспорт та інші види необхідної соціальної підтримки.

2. Постачальники послуг

(а) Суб'єкти надання послуг – які організації надають послуги? Державні, недержавні, прибуткові, неприбуткові тощо. Як здійснюється відбір, залучення, фінансування цих організацій та послуг? Система надання соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми регулюється Законом № 292/2011 “Про соціальні послуги”. Цей Закон впроваджує структуровану систему, що відштовхується від пропонованого типу соціальної підтримки та відповідального за неї державного органу. Місцеві органи влади (Управи, Служби) отримують фінансування на основі цього Закону (зазвичай, воно надходить до місцевого бюджету), що його згодом або безпосередньо отримують реципієнти (на основі звернення та оцінки потреб (assessment)), або воно спрямовується на оплату діяльності місцевих державних/ приватних постачальників послуг. Процедура відбору приватних партнерів відбувається згідно з принципами прозорості, ефективності та відкритого змагання. Точніше, це реалізується або через договір про законну діяльність (a statutory undertaking agreement) або через державну оренду [послуг], оформлену у вигляді державного контракту (public lease by the means of a public contract), або ж через пряму закупівлю послуг у приватного постачальника з боку органу місцевої влади. Процедура, відповідно до якої здійснюється є відбір постачальників може проводитися або як державний аукціон, або ж як індивідуальні державно-приватні переговори. Приватні інституції, що мають на меті надавати послуги з догляду за дітьми, мають відповідати положенням Розділу 8, що стосується діяльності приватних інститутів, Закону № 272/ 2004. Вони мають мати статус приватної юридичної особи, що не має на меті отримання прибутку (переслідує неприбуткові цілі), бути заснованими та акредитованими згідно з вимогами Управління. Приватні інституції, які ведуть діяльність в цій сфері, підпадають під дію загальних положень румунського публічного права. Для участі в наданні послуг із захисту дітей, приватні інституції можуть або підписати договір про співпраці з Управою чи дотичними органами соціальної підтримки, або можуть надавати свої послуги на основі загального контракту. Якщо приватні інституції мають на меті вести діяльність, або надавати послуги, що стосуються запобігання відлучення дітей від батьків, вони зобов'язані повідомляти Управу про початок своєї діяльності. Окрім того, вони мають надати спеціалісту Управи безперешкодний доступ до перевірки власних приміщень.

3. Отримувачі послуг (a) На кого спрямовані соціальні послуги для дітей та сімей – чи є визначене законодавством коло отримувачів, критерії для отримання соціальних послуг? Основна мета соціальної допомоги, відповідно до румунського законодавства, є захист людей, які через економічні, психологічні чи соціальні причини не здатні забезпечувати власні соціальні потреби та розвивати власні здібності, розширювати можливості для належної соціальної інтеграції. Відповідно до Ст. 3 Закону № 272/ 2004 (згаданого в звіті), отримувачами послуг з соціального захисту та соціальних послуг для дітей та сімей є: i. діти румунських громадян, які проживають в Румунії; ii. діти румунських громадян, які проживають закордоном;

iii. діти без громадянства, які проживають в Румунії; iv. діти, які звертаються по та отримують захист відповідно до правового статусу біженця; v. діти нерезидентів, які проживають в Румунії - в особливих ситуаціях, визначених румунською владою. Загалом, Закон № 272/2004 надає особливу допомогу дітям, які опинились в загрозливих / несприятливих обставинах, що не дозволяють їм належно зростати та розвиватися. Закон покликаний захистити дітей у разі порушення їхніх прав. Підставою для отримання соціальної підтримки є порушення прав дитини, або певні економічні, культурні чи освітні проблеми, що не дозволяють дитині нормально розвиватися. Послуги із захисту дітей включають: i. заходи, спрямовані на запобігання вилучення із сімей та влаштування до закладів стаціонарного догляду; ii. інститут прийомного батьківства; iii. реінтеграція до біологічної родини для дітей, які живуть в центрах, або в тимчасово влаштовані до інших сімей; iv. захист з боку родичів, системи стаціонарного догляду, або через усиновлення; v. захисні заходи для дітей, які постраждали від насильства та / або для безпритульних дітей; vi. психологічна та правова консультація; vii. підтримка та професійна орієнтація для дітей з обмеженими можливостями; viii. захисні заходи альтернативного типу: діяльність центрів денного догляду для школярів та дітей з вулиці; ix. захисні заходи стаціонарного типу: сиротинці, центри материнства, центри для дітей з особливими потребами. Згідно зі Ст. 4 Закону № 29/2001 (згаданого в звіті), отримувачами послуг із захисту дітей та соціальних послуг для дітей та сімей є: i. всі румунські громадяни, які постійно мешкають в Румунії або мають помешкання в Румунії; ii. громадяни держав Європейського Союзу, Європейського економічного простору та Швейцарії; iii. особи без громадянства, які постійно мешкають в Румунії, або мають помешкання в Румунії. Згідно зі Ст. 28, параграфом 2 Закону № 292/2011, беручи до уваги потреби кожної особи, соціальні послуги спрямовані на задоволення широкого кола потреб (addressability). Закон стверджує, що отримувачами соціальних послуг є особи та сім'ї в складних життєвих обставинах. Закон також забезпечує послугами з індивідуального догляду літніх, залежних, хронічно хворих осіб, а також осіб з особливими потребами. Соціальні послуги надають на основі звернення особи, або її уповноваженого представника. Соціальні послуг можуть надаватися ex officio [за службовими обов'язками] згідно з Законом № 292/2011. Організація та надання соціальних послуг здійснюється на рівні громади на основі визначення та оцінки індивідуальних, сімейних та групових соціальних потреб з метою розробки планів з запобігання, протидії та вирішення складних життєвих ситуацій. Звернення для отримання соціальних послуг (разом з деякими документами, такими як

медична картка особи, довідка про доходи членів сім'ї тощо) подається до соціальних служб органів місцевої влади. Отримуючи соціальні послуги, згідно зі Ст. 46 Закону 292/2011, особа проходить відповідну процедуру: i. первинну оцінку: вона дозволить з'ясувати, чи має орган необхідну компетенцію для розгляду та перевірки (verify) звернення по соціальну допомогу. Якщо звернення не може бути задоволене через брак повноважень, особі, яка звертається по соціальну допомогу буде повідомлено про це в письмовій формі. В разі потреби, звернення буде переадресовано до інших інститутів; ii. комплексну оцінку: вона включає уважне дослідження соціального та сімейного середовища; iii. складання індивідуального плану з підтримки та догляду; iv. впровадження необхідних заходів; v. моніторинг та оцінку ефекту надання послуг. Послуги із захисту дорослих включають: i. Допомогу та підтримку для літніх, самотніх людей, людей, які опинились в складних життєвих обставинах та тих, які мають особливі потреби; ii. медичну допомогу, послуги з гігієни та харчування для літніх та самотніх людей; iii. забезпечення та дотримання прав людини; iv. запобігання та протидія соціальній маргіналізації та етнічній дискримінації; v. грошову допомогу для сплати рахунків, спеціальну допомогу, батьківські виплати, виплати для самотніх батьків, спільного батьківства (complementary parenting allowance); vi. послуги з реабілітації, лікування та відновлення соціальної включеності для людей з особливими потребами; vii. соціальну, психологічну та правову консультацію; viii. забезпечення та захист прав людей з обмеженими можливостями.

4. Послуги соціального захисту, доступні дітям та сім'ям (a) Які саме послуги надаються дітям та їх сім'ям? Чи є в законодавстві визначений перелік послуг? Чи встановлені нормативи щодо змісту та обсягу послуг? Існує три типи соціальних послуг для румунських дітей, зазначених в Ст. 119 Закону № 272/2004, як зазначено вище в п. 1 d) (vii): i. Послуги з денної опіки, зазначені в Ст. 120, покликані забезпечити відновлення та неперервний розвиток дітей або їхніх сімей в обставинах, що могли призвести до відлучення дитини від сім'ї. Вони включають: роботу центрів денної опіки; послуги підтримки та консультаційні послуги для батьків; діяльність центрів з допомоги та підтримки дітей з соціальними чи психологічними проблемами; підтримку та допомогу для вагітних жінок, схильних до того, щоб залишити дитину. ii. Сімейні послуги, зазначені в Ст. 121, забезпечують виховання та догляд тих дітей, які тимчасово або постійно відлучені від батьків, в умовах домашнього середовища — чи то в індивідуальної особи, чи в сім'ї (сім'ї родичів, матері-помічниці (maternal assistant) чи в іншої особи/ сім'ї). Спеціалізований персонал таких послуг забезпечує: нагляд, підтримку та інформування осіб, залучених до сімейних форм виховання щодо догляду над дитиною, періодичну оцінку потреб дитини разом з періодичним

переглядом індивідуального плану опіки, періодичний контакт з біологічною родиною дитини чи іншими важливими особами в її житті. Це робиться для того, щоб найкращий інтерес дитини не вислизав з уваги осіб, залучених до сімейних форм виховання, щоб такі особи могли отримати доступ до необхідного спеціаліста, коли в цьому виникне потреба, а також щоб брати/ сестри не були розлучені. iii. Послуги з влаштування, зазначені в Ст. 123, (residential services) забезпечують захист, догляд та виховання дітей, які постійно чи тимчасово відлучені від батьків на основі законного рішення. Ці послуги включають роботу центрів влаштування, центрів материнської опіки та центрів невідкладного влаштування. Вони виконують такі функції: забезпечують індивідуалізоване влаштування, харчування та будь-яке обладнання, необхідне для догляду за дітьми, молоддю, або, в особливих випадках, матерями, які потребують таких послуг; здійснюють медичний нагляд та догляд; забезпечують безпеку та захист; надають інформацію та підтримку щодо прав, які вони [отримувачі послуг] мають; забезпечують доступ до освіти; надають формальну та неформальну освіту з метою розвитку навичок, які сприяють соціальній включеності; забезпечують можливостями для дозвілля. iv. Відповідно до Ст. 46 Закону № 272/2004, дитина має право на найвищі стандарти добробуту та з цієї причини має отримувати належні медичні та реабілітаційні послуги. Держава забезпечує право дитини на медичні послуги та належне лікування відповідно до хвороби дитини, а також кошти для тих, хто користується послугами Національного фонду страхування здоров'я. (b) Як забезпечується якість послуг? Чи використовуються стандарти надання послуг? Якість соціальних послуг на центральному рівні забезпечується з боку Міністерства праці, сім’ї, соціального захисту та літніх осіб. Також діє інститут Уповноваженого, який представляє інтереси дитини у стосунках органами державної влади. На місцевому рівні, місцева влада відповідає за забезпечення прав дітей. Комісія із захисту дітей, інститут, який не є юридичною особою, підпорядковується окружній раді (жудецю) та виконує обов'язки, перераховані в Ст. 115 Закону № 272/2004: i. визначення ступеню психофізичної обмеженості та визначення форми навчання для дитини; ii. прийняття зваженого рішення щодо звернення до спеціальних заходів із захисту дитини; iii. розгляд та рішення щодо заяви на отримання дозвільного сертифікату для прийомних батьків; iv. інші обов'язки, визначені законом. Управа (Головна управа соціальної підтримки та захисту дітей) є державним органом, що підпорядковується місцевій раді Бухаресту та іншим окружним радам. Це державний інститут, що є юридичною особою (legal personality). Обов'язки Управи викладені в Ст. 117 Закону № 272/2004 “Про захист та забезпечення прав дитини”: i. координація діяльності з соціальної допомоги, захисту сімей та прав дитини; ii. координація діяльності та заходів з впровадження, на рівні округу, означених в стратегії цілей з захисту та забезпечення прав дитини; iii. забезпечення методологічного керівництва для здійснення діяльності державних соціальних служб; iv. забезпечення належного дотримання законодавства в сфері захисту та забезпечення прав дітей;

v. моніторинг та аналіз дотримання прав дітей в окрузі та районах Бухаресту, а також визначення заходів для ситуацій, в яких виявлено порушення прав дитини; vi. відстежує участь дітей в культурних, мистецьких, спортивних, рекламних, модельних заходах в межах округу; vii. на основі закону, запитує інформацію та документи у державних органів і фізичних осіб, які мають стосунок до сфери її діяльності; означені органи та установи мають надати відповідь протягом 15 днів від дня отримання запиту. Відповідно до закону № 272/2004 встановлюються стандарти для оцінки та моніторингу якості соціальних послуг, що, в свою чергу, мають бути предметом постійної уваги постачальників послуг, державної влади та працівників соціальних служб. Міністерство відповідає за організацію та розробку стандартів та процедури акредитації. У своїй діяльності Міністерство спирається на соціальних інспекторів. Соціальні інспектори мають такі повноваження: 1. визначати, спираючись на чітку та прозору процедуру оцінки, чи були дотримані критерії та стандарти, на основі яких було акредитовано постачальника соціальних послуг; 2. призупиняти акредитацію та формувати рекомендації щодо відкликання акредитації; 3. проводити спеціальні перевірки (під час моніторингу якості соціальних послуг). В разі потреби, соціальні інспектори залучають спеціалістів з Міністерства. (с) Чи існують аналоги дитячих будинків? Які вони виконують функції? Існує два типи соціальних послуг, які виконують функції дитячих будинків: сімейні послуги та послуги стаціонарного догляду. В Румунії влаштування розглядається як тимчасовий захід, це регулюється Ст. 62-67 Закону № 272/2004. Такі заходи передбачають влаштування дітей до помешкання сім'ї або окремої особи, матері-помічниці чи закладу стаціонарного догляду (тип соціальних послуг, який передбачає проживання на період більший, ніж 24 години в закладах державної форми власності на основі рішення Управи). Умовами, на яких особа або сім'я може прийняти дитину є: • •

мати власне житло в Румунії; пройти перевірку з боку працівників Управи щодо відповідності моральними та матеріальним стандартам.

Згідно зі Ст. 64, параграфом 3, принципами, на яких засновані послуги з влаштування, є: • • •

пріоритет влаштування дитини до сім'ї родичів або прийомної сім'ї; влаштування біологічних братів та / або сестер разом; забезпечення права батьків відвідувати дитину та підтримувати постійні стосунки з нею.

Ст. 63 Закону № 272/2004 стверджує, що забезпечення житлом дітей, покладається на того, хто влаштовує дитину до себе — на сім'ю, окрему особу, матір-помічницю, чи заклад стаціонарного догляду. Відповідно до Ст. 64 Закону 272/2004, параграфу (1) та (2), рішення про влаштування дитини

молодшої 2 років можливе лише за умови влаштування її до сім'ї родичів або альтернативних форм сімейного виховання (substitutive family). Влаштування дітей до двох років до закладів стаціонарного догляду заборонено. Єдиним винятком, описаним в параграфі (1), є діти з тяжкими відхиленнями, залежні від спеціалізованої медичної допомоги, яким дозволено отримувати догляд в закладах стаціонарного типу. В Ст. 68-70 Закону № 272/2004 йдеться про невідкладне влаштування, тимчасовий захід із спеціального захисту, який застосовується до занедбаних дітей, дітей, які постраждали від насильства, або були полишені в закладах охорони здоров'я. Ці заходи також стосуються дітей, чиї батьки затримані, заарештовані, чи госпіталізовані, або інших випадків, коли батьки не можуть виконувати свої обов'язки по відношенню до дитини. (d) Чи визначена формально процедура роботи з клієнтом, процедура ведення випадку? Які основні складові? Відповідно до Ст. 5 Закону № 272/2004, діти мають право на захист та допомогу. Батьки відповідають за розвиток своїх дітей та мають обов'язок втілювати власні права та обов'язки, виходячи з найкращих інтересів дитини. В свою чергу, місцева громада та місцева влада, як згадувалось вище, відповідають за підтримку батьків з дітьми, розробляючи та забезпечуючи різноманітними доступними соціальними послугами дітей, відповідно до їхніх потреб. Існують три типи заходів соціального захисту, описаних в Законі № 272/2004: •

влаштування;

•

невідкладне влаштування;

•

Спеціальний нагляд.

Для таких заходів, основні компоненти процедури ведення випадку описані в Розділі ІІ, Підрозділах 2, 3 та 4 Закону № 272/2004. Як зазначалося вище, влаштування є особливим заходом, впроваджуваним на тимчасовій основі, що передбачає влаштування дитини до помешкання сім'ї або окремої особи, матеріпомічниці чи закладу стаціонарного догляду. Цей захід впроваджується комісією із захисту дітей у випадку згоди батьків. У всіх інших випадках, цей захід санкціонується судом на основі звернення Управи. Комісія із захисту дітей або суд, який виніс рішення про влаштування дитини, мають також в разі потреби визначити обсяг щомісячних платежів з боку батьків, спрямованих на підтримку дитини, відповідно до положень румунського Цивільного кодексу. Зібрані кошти надходять до окружного бюджету чи бюджету відповідного району Бухареста, де проживає дитина. Невідкладне влаштування є тимчасовим заходом особливого захисту, що застосовується до занедбаних дітей, дітей, які постраждали від насильства, або були полишені в закладах охорони здоров'я. Рішення про невідкладне влаштування приймається головою Управи відповідної територіально-адміністративної юрисдикції, де виявлена занедбана дитина, дитина, яка постраждала від насильства, або була полишена — якщо таке рішення не натикається на протидію з боку представників юридичних чи фізичних осіб, які надають чи забезпечують догляд цієї дитини. Щодо дітей, чиї батьки затримані, заарештовані, госпіталізовані, або потрапили в інші обставини, що не дозволяють їм здійснювати свої права та обов'язки по відношенню до дитини, рішення про невідкладний захист приймається головою відповідної Управи.

Якщо особа, під чиїм доглядом перебуває дитина відмовляється або намагається завадити перевірці, що проводиться працівниками Управи, рішення про невідкладне влаштування приймає суд. Спеціальний нагляд є тимчасовим заходом особливого захисту, застосовуваний у випадку, коли дитина вчинила кримінальний злочин, але не підпадає під кримінальну відповідальність. Якщо батьки дають згоду, рішення про такий захід виноситься комісією із захисту дитини. Якщо батьки не дають згоди, необхідне втручання суду. Управа, чи, в певних випадках, акредитована приватна організація, зобов'язана відстежувати спосіб, в який впроваджується рішення щодо особливого нагляду, розвиток та догляд за дитиною протягом впровадження такого рішення. З огляду на такий обов'язок, Управа або акредитована приватна організація щоквартально, або з іншою періодичністю, готує звіт, в якому відображаються зміни у фізичному, ментальному, духовному, моральному та соціальному розвитку дитини та спосіб, в який здійснюється догляд. Якщо зі звіту випливає, що необхідно змінити, або й скасувати таке рішення, Управа зобов'язана невідкладно повідомити Комісію або суд. Пропозиція скасувати рішення про захист та реінтеграцію з сім'єю потребує документального підтвердження того, що батьки відвідували спеціальні сесії щодо належного батьківства. Це робиться для того, щоб реінтеграція проходила за найбільш сприятливих умов. Після скасування рішення про особливий захист та реінтеграції дитини з сім'єю, державна служба соціальної підтримки, на рівні муніципалітетів та міст, а також особи, на яких покладеній обов'язки соціальної підтримки спеціалізованою службою при мері і у випадку Бухареста Управи, на території яких проживають батьки, зобов'язані відслідковувати еволюцію в розвитку дитини, а також спосіб, в який батьки здійснюють свої права та обов'язки щодо дитини. Означені владні інститути готують щомісячний звіт протягом щонайменше 6 місяців. Дитина щодо якої прийнято рішення про особливий захист, може продовжувати підтримувати стосунки з іншими людьми за умови, що ті не мають негативного впливу на її фізичний, ментальний, духовний, моральний чи соціальний розвиток.

5. Механізм врахування думки дитини (a) Врахування думки дитини – чи врегульоване це питання в законодавстві і яким чином? Відповідно до Ст. 264 румунського Цивільного Кодексу, під час адміністративних чи судових процедур, які стосуються дитини, вислуховування дитини, старшої 10 років, є обов'язковим. Поряд із тим, дитина, молодша 10 років може бути вислухана також, якщо владний орган визначить, що це необхідно для вирішення справи. Дитина достатнього рівня розуміння має право вільно виражати свою думку щодо всіх випадків, які мають стосунок до неї. Дитина має право бути почутою під час розгляду адміністративного або судового провадження. Право бути почутою дає дитині можливість запитувати та отримувати будь-яку інформацію, пораду, виражати погляди про справи, які її стосуються та бути поінформованою про всі наслідки цих проваджень. Думка дитини береться до уваги з огляду на її вік та зрілість. Відповідно до закону, дитина має право звертатися зі скаргами щодо захисту її основоположних прав. Крім того, дитина має право отримати інформацію про її права та як вона може ними скористатися.

Ст. 134, параграф (2) Зкону № 272/2004 стверджує, що суд зобов'язаний вислухати дитину, старшу 10 років. Виняток, описаний в Ст. 101, параграф (3) цього Закону, відсилає до випадків, коли дитина постраждала від насильства або недбальства; в такому разі суд може ознайомитись із думкою дитини без зустрічі з нею. В таких випадках свідчення дитини записується (в присутності психолога); якщо ж, на думку суду, присутність дитини є обов'язковою, слухання проводяться в палаті проведення нарад (в присутності психолога) після попередньої підготовки [дитини]. Інші посилання на процедуру вислуховування дитини знаходяться в румунському Цивільнопроцесуальному кодексі (Civil Procedure Code). Згідно зі Ст. 225, погляди дитини заслуховуються в палаті проведення нарад. Лише судді, адвокати (lawyers), свідки, експерти, перекладачі, якщо цього потребує справа, а також інші особи, чия присутність, з огляду на вагомі підставі, дозволена судом, можуть відвідувати слухання. З огляду на умови розгляду справи, суд вирішуватиме, чи будуть батьки, опікуни, чи будь-які інші особи допомагати дитині під час слухань.

6. Фінансування (a) Хто фінансує надання соціальних послуг сім'ям та дітям (центральний бюджет, місцевий бюджет, плата користувачів)? Відповідно до ст. 127 закону № 272/2004, соціальні послуги для дітей фінансуються з таких джерел: центральний бюджет, окружний бюджет, місцевий бюджет, пожертви, спонсорство та інші види приватної допомоги, дозволені законом. Міністерство праці, сім’ї, соціального захисту та літніх осіб може фінансувати національні програми із захисту та забезпечення прав дітей з коштів, передбачених центральним бюджетом на ці потреби, зовнішніх коштів чи інших джерел, дозволених законодавством. (b) Як визначається обсяг фінансування системи захисту дітей – з розрахунку на послугу, на дитину, на установу? Який обсяг фінансування в рік? Кожна дитина, яку влаштовано, або яка перебуває під опікою (румунською, це зветься “tutela”) має право на індексовані місячні виплати (відповідно до Ст. 128 Закону № 272/2004) в обсязі 0,194 Індикатора соціальної становища (Social Reference Indicator). Виплати здійснюються особі чи сім'ї, відповідальній за виховання дитини, із центрального бюджету з рахунків Міністерство праці, сім'ї, соціального захисту та літніх осіб. Діти, підлітки та вразливі матері, які перебувають у центрах материнства, мають право на отримання товарів (їжу, одежу, предмети гігієни (?wring materials), культурно-спортивні матеріали, транспорт тощо) та грошей на особисті потреби. Ст. 129, параграф (2) стверджує, що необхідна допомога визначається окружною радою чи керівним органом приватної організації відповідно до віку та потреб дитини. Окремо розглядається ситуація, згідно з Ст.

129, параграф (3) Закону № 272/2004, коли діти, хворі на ВІЛ/ СНІД мають право на 50% надбавку до стандартної виплати. Заробітна плата та відшкодування витрат матерів-помічниць виплачуються з окружних бюджетів через відповідні Управи. Закон передбачає, що за виняткових обставин, коли сім'я тимчасово стикається з фінансовими проблемами, що загрожують нормальному розвитку дитини, мерія може допомагати сім'ї грошима чи товарами, що оплачуються з місцевого бюджету. Чи існують розроблені стандарти послуг або підтримки, прийняті на центральному чи місцевому рівнях? Чи існує визначений мінімальний пакет послуг для різних категорій дітей/

сімей? Якщо можливо, наведіть, будь ласка, приклади. Відповідно до Ст. 1 Наказу № 383/2005 Міністерства “Про ухвалення загальних стандартів якості соціальних послуг та оцінки їх надання постачальниками послуг”, стандарти послуг / підтримки прийняті на урядовому рівні й застосовуються до державних, приватних, а також державно-приватних соціальних послуг. Загальні стандарти якості визначені ст. 3 наказу 383/2005 Міністерства і представляють собою множину вимог щодо організаційного та матеріального забезпечення, людських та фінансових ресурсів, цілісного та толерантного ставлення працівників, залучених до надання соціальних послуг для відповідності рівню діяльності, який вимагається від всіх постачальників соціальних послуг в Румунії. Міністерство праці, соціальної солідарності та сім'ї за допомогою директив здійснює нагляд та проводить оцінку дотримання цих стандартів. Кількісна оцінка здійснюється щонайменше двома аудиторами і загальний бал визначається середнім арифметичним їхніх оцінок. Мінімальна кількість послуг для дитини не визначена, оскільки допомога здійснюється індивідуалізовано, залежно від потреб кожної дитини та її сім'ї. План соціальної допомоги (the social services plan) розробляється на основі фізичної оцінки дитини та сім'ї. Його мета — запобігання нарузі, недбальству, експлуатації, будь-якій формі насильства над дитиною, а також відлученню дитини від сім'ї. Державна служба соціальної підтримки або Головна управа соціальної підтримки та захисту дитини в кожному з районів Бухаресту має впровадити необхідні послуги та вжити заходів для здоров'я сімейного середовища, а також забезпечити доступ дитини та її сім'ї до інших видів послуг. Цей план може вилитися в заходи особливого захисту лише у тому випадку, якщо надані соціальні послуги виявились недостатніми для перебування дитини в сім'ї. Розділ ІІ Закону № 272/2004 врегульовує забезпечення прав дитини, покладаючи стандарти догляду для кожного, хто до цього залучений. Означені права складаються з громадянських прав і свобод, таких як право на власну ідентичність, право підтримувати особисті зв'язки зі своїми батьками, родичами та іншими особами, з якими дитина має близькі стосунки, право на захист своєї суспільної репутації (public image), особистого та сімейного життя, а також на право вільно висловлювати власні думки. Інші права стосуються сімейного середовища та альтернативного догляду, здоров'я та добробуту дитини, її освіти, дозвілля та культурного відпочинку. Приділяючи окрему увагу правам дітей з обмеженими можливостями, Ст. 49 та 50 Закону № 272/2004 стверджує ряд керівних принципів: i. право на особливий догляд, виходячи з особистих потреб; ii. право на освіту, відновлення, становлення (compensation), реабілітацію та інтеграцію в цілях розвитку особистості; iii. право на отримання освіти в школі іншого округу або району Бухаресту, а не лише в тому ж, в якому проживає дитина; iv. безкоштовна допомога їм та їхнім сім'ям чи особами, які доглядають за ними; v. особливий догляд для забезпечення фізичного, ментального, духовного, морального та соціального розвитку дитини; vi. професійний розвиток в середовищі, вільному від дискримінації; vii. право на безкоштовне лікування та медичну допомогу. Чи всі постачальники (державні та недержавні) мають доступ до бюджетного

фінансування? Чи всі постачальники підпадають під ті самі вимоги щодо стандартів послуг? Чи діє спеціальне законодавство, що регулює забезпечення соціальних послуг, або ж воно регулюється загальним законодавством щодо використання бюджетних коштів? Якщо приватні організації мають намір здійснювати діяльність, спрямовану на запобігання відлучення дітей від своїх сімей, вони зобов'язані повідомити Управу до початку діяльності. Більше того, вони мають надати працівникам Управи повний доступ для перевірки приміщень. Якими є критерії при ухваленні рішення про втручання в сім'ю? Хто має повноваження ухвалити рішення про вилучення дитини з сім'ї: соціальний працівник, поліція, суд? Якими є наслідки для батьків після рішення про позбавлення батьківських прав (зобов'язання фінансувати прийомного догляду за дитиною)? Якщо можливо, будь ласка, надайте посилання на відповідні законодавчі норми. Згідно зі Ст. 508 румунського Цивільного кодексу, коли батьки піддають загрозі життя, здоров'я чи нормальний розвиток дитини, суди загальної юрисдикції можуть ухвалити рішення про позбавлення батьківських прав. Підставою для такого рішення є: погане поводження з дитиною, вживання алкоголю або наркотиків, наруга над дитиною, очевидне нехтування батьківськими обов'язками, чи зневага до найкращих інтересів дитини. Ст. 510 Цивільного кодексу вказує, що батьки зобов'язані здійснювати фінансову підтримку дитини, навіть якщо вони позбавлені батьківських прав. Закон № 272/2004 перераховує три типи заходів особливого захисту: влаштування, невідкладне влаштування та особливий нагляд. Ст. 65 стверджує, що влаштування є тимчасовим заходом особливого захисту, рішення про який приймається комісією із захисту дітей за згодою батьків; в інших випадках цим займається суд. Відповідно до Ст. 66, батьківські прав та обов'язкам у стосунку до дитини мають здійснюватись протягом влаштування, незалежно від того, погодились батьки на влаштування, чи ні. Ст. 67 вказує, що сума щомісячного внеску з боку батьків визначається комісією із захисту дітей або судом, залежно від інституту, до якого влаштована дитина. Якщо батьки не мають змоги робити грошові внески, вони будуть змушені виконувати громадські роботи, від 20 до 40 годин на місяць. Що слугує доказом того, що сім'я не може бути возз’єднана і всі можливості для цього вичерпані? Якщо можливо, надайте, будь ласка, відповідні посилання на законодавчі норми. Для ухвалення рішення про постійне відлучення, в межах прецедентного права, суди мають брати до уваги ряд обставин, таких як: свідоцтво про смерть у випадку справи, що стосується хвороби батьків, довідка з закладів охорони здоров'я у випадку, якщо дитина була залишена, рішення суду про позбавлення батьківських прав, позбавлення батьківських прав в результаті кримінальних проваджень, у випадку смерті або зникнення. Якою є процедура влаштування дитини в нову сім'ю? Вона визначається на центральному рівні чи на місцевому? Будь ласка, наведіть приклад законодавчих норм, що регулюють процес влаштування до форм альтернативного догляду. Відповідно до Ст. 44 Закону № 272/2004 “Про захист та забезпечення прав дітей”, кожна дитина, яка тимчасово, або постійно відлучена від своїх батьків, має право на альтернативний догляд (опіку, особливі заходи соціального захисту та усиновлення). Лише

суди мають повноваження вирішувати, виходячи з найкращих інтересів дитини, щодо заходів з альтернативного догляду. Пристаючи на необхідність вжити певний захід, суд бере до уваги необхідність забезпечення неперервності навчання, а також етнічну, релігійну, культурну та мовну приналежність. Процедура влаштування дитини до нової сім'ї визначається на центральному рівні та регулюється Законом № 273/20045. Основні кроки в процедурі усиновлення такі: i. особа чи сім'я, зацікавлена в усиновленні дитини, готує необхідні документи (the file) для отримання згоди з боку Головної управи соціальної підтримки та захисту дітей (Управи); ii. Управа готує підсумковий оціночний звіт не більше ніж за 120 днів після подачі документів зацікавленими особами; iii. результати оцінки перевіряються, висновки відображаються в звіті; iv. [перевіряється] взаємовідповідність дитини та особи, або сім'ї, яка має намір усиновити дитину; v. якщо всі з перерахованих кроків виконані, Управа повідомляє суд про опіку (custody) над дитиною; vi. Суд може ухвалити рішення про усиновлення лише після того, як дитина прожила з батьками - усиновлювачами не менше 90 днів; vii. загальні вказівки щодо соціальної підтримки та захисту дітей в кожному окрузі вимагають здійснювати нагляд за тим, як доглядається дитини в новому сімейному середовищі. Як відображені в законодавстві Керівні принципи ООН з альтернативного догляду? Двома основними положеннями з Керівних принципів ООН з альтернативного догляду є: •

дотримання принципу, що дитина не буде влаштована в систему альтернативного [так в звіті] догляду, коли в цьому не має потреби;

•

надання альтернативного догляду має відбуватися за належних умов, що відповідають найкращим інтересам дитини.

Основні принципи відображені в Законі № 272/2004 “Про захист та забезпечення прав дітей”, в Ст. 38 та 39, що врегульовують обов'язок соціальних служб вживати всіх необхідних заходів для запобіганню відлученню дитини від батьків. Такі заходи можуть бути вжиті супроти волі дитини або батьків лише у визначених законодавством випадках. Ст. 43 Закону № 273/2004 стверджує, що протягом періоду усиновлення, дитина проживає з особою або сім'єю, якій надається право опіки над дитиною. Більше того, вони мають право приймати повсякденні рішення, пов'язані із виконанням батьківських обов’язків, за винятком тих, які мають законну силу. Поділяючи ті самі принципи, Ст. 81 Закону № 273/2004 врегульовує обов'язок керівництва закладів (general directions) відстежувати розвиток дітей та їхні стосунки з батьками усиновлювачами для того, щоб переконатись, чи інтегрувалася дитина в сім'ю та визначити можливі труднощі, які можуть виникнути на цьому шляху.

5

Закон № 273/2004 “Про правовий статус усиновлення”.

Чи отримують сироти певні пільги / соціальну підтримку після досягнення повноліття? Кожна Управа відповідає за розробку заходів, спрямованих на підтримку молодих людей, які раніше перебували в системі захисту дитини. Основна мета такого роду підтримки — забезпечення соціально-професійної інтеграції. Ці заходи спрямовані на підвищення шансів влаштуватися на роботу та здобуття фінансової грамотності (financial awareness) молодих людей6. З метою виконання поставлених завдань, Управа координує свою роботу з інститутами округу, що опікуються робочими кадрами. Ця координація має на меті: i. визначення доступних робочих місць; ii. проведення інтерв'ю; iii. організація семінарів та навчальних програми, що дозволяють навчитися складати резюме, проходити інтерв'ю тощо; iv. здійснення нагляду за тим, як молоді люди інтегруються в професійне середовище. Також Управа фінансує та здійснює нагляд за центрами тимчасового поселення (temporary hosting centres) для молодих людей (до 9 місяців для тих, хто досяг 18 років). Ці центри слугують точкою опори для молоді, надаючи певний рівень незалежності разом із базовими послугами з догляду. Тут заохочується незалежність та впевненість у власних силах для підготовки до самостійного життя. Інша установа, що має на меті допомогти молодим людям — Національна житлова агенція (National Housing Agency). Програма з будівництва будинків для оренди житла молоддю (Rental Housing Units for Young People Construction Programme) націлена на потреби осіб віком від 18 до 35 років, які не можуть дозволити собі придбати чи винайняти житло на ринкових умовах. Будинки для оренди житла молоддю будуються Національною житловою агенцією. По завершенню будівництва, ці будинку передаються місцевим радам, які відкривають їх для пригідних молодих людей. Особі, якій виповнилося 35 років, може бути надане таке житло до моменту, коли їй виповниться 36 років. Земля під будівництво таких будинків, а також необхідні комунікації загального користування надаються місцевими радами. В яких судах розглядаються сімейні справи? Які повноваження мають суди щодо сімей? Якими є умови для позбавлення / обмеження / поновлення батьківських прав? Якою є підстава для таких рішень (для прикладу, звіт соціального працівника, план соціальної допомоги і аналіз причин, з яких він виявився незадовільними)? Як саме соціальний працівник взаємодіє із судом? Які документи стосовно сімейних справ готує соціальний працівник для розгляду в суді? Відповідно до ст. 107 та 114 нового Цивільно-процесуального кодексу7, справи, пов'язані із сім'єю, чи, ширше, доглядом за дитиною, підпадають під юрисдикцію суду у справах сім'ї та 6 7

Більше інформації можна знайти в “Керівництві з соціально-професійної інтеграції молодих людей” ( Guidance Concerning the Socio-professional integration of young adults), розробленого на замовлення Управління організаціями “Надія та житло для дітей — Румунія” та “Врятуймо дітей — Румунія”. Йдеться про новий Цивільно-процесуальний кодекс, що вступив в дію 15 лютого 2013 року, ухвалений Законом № 134/2010 “Про Цивільно-процесуальний кодекс”, зі змінами на основі Ст. 80 Закону № 76/2012,

опіки першої інстанції (family and guardianship trial court). Ці суди повноважні здійснювати постійний нагляд за тим, як офіційні опікуни, працівники системи соціального догляду, чи заклади догляду за дітьми виконують обов'язки щодо захисту дитини. Це включає також нагляд за тими рішення, що приймаються стосовно коштів, які належать дітям. Виконуючи таку функцію, суд має повноваження запитувати інформацію та допомогу у державної влади, спеціалізованих національних та місцевих інституцій з догляду за дітьми. Більше того, у випадках суперечок всередині сім'ї, суд може скликати “сімейні наради” задля забезпечення неперервного захисту та належного розвитку дитини. Приймаючи рішення, суд може потребувати порад з боку соціального працівника, чи будьякої інституції системи догляду за дітьми у формі звітів чи плану дій, який описує кроки, необхідні для забезпечення захисту дитини. Суд може зобов'язати соціальних працівників провести розслідування обставин сімейного середовища для виявлення вірогідних порушень прав дитини, а також формування рекомендацій для вирішення ситуації. Чи мають сімейні форми виховання (усиновлення, прийомні сім'ї) вищий пріоритет, ніж стаціонарні форми виховання? Відповідно до Ст. 49 румунської Конституції, діти та молодь підпадають під режим особливого захисту та допомоги у забезпеченні своїх прав. Держава забезпечує виплати для дітей, а також тим, хто здійснює догляд за хворим, або людиною з обмеженими можливостями. Інші форми соціального захисту для дітей та молоді визначені Законом № 272/2004. Заборонена експлуатація неповнолітніх, залучення їх до діяльності, що може зашкодити їхньому здоров'ю, спричинити смерть, чи абияк зашкодити їхньому життю. Діти до 15 років не можуть бути найняті на роботу. Державна влада має створити всі необхідні умови для їхньої участі в політичному, соціальному, економічному, культурному та спортивному житті держави. Румунське законодавство не дуже чітко висловлюється щодо пріоритету сімейних форм виховання над стаціонарними. Згідно з Законом № 273/2004, усиновлення передбачає цілу низку процедурних етапів, що відкладають та можуть зробити процес усиновлення занадто складним. Ст. 44 Закону № 272/2004 стверджує, що кожна дитина, яка тимчасово або остаточно позбавлена батьківського догляду, з метою захисту її інтересів, має право на альтернативні форми захисту. Другий параграф тої самої статті перераховує заходи, до яких можуть вдатися органи влади в таких ситуаціях, але не йдеться про те, які з них мають пріоритет (опіка, заходи особливого захисту, або ж усиновлення). Приписи містять декілька критерії, які дозволяють органам влади обирати серед цих заходів: забезпечення неперервності освіти для дитини, а також врахування її етнічної, релігійної, культурної та лінгвістичної приналежності. Чи існують (якщо так, які саме) механізми контролю за використанням коштів з боку сімей, які отримують грошову допомогу на дитину? Закон не дає багато типів механізму контролю за використанням ресурсів — чи спрямовуються вони на потреби дитини, чи ні. Згідно зі Ст. 118, п. g, державна служба соціальної підтримки, або інші особи, залучені до цієї сфери діяльності на місцевому рівні, зобов'язані відвідувати сім'ї та дітей, які отримують щомісячну грошову допомогу та дивитись за тим, як ці ресурси використовуються. Кожна дитина, яка перебуває під доглядом у прийомних батьків, або знаходиться під опікою, має право на щомісячну грошову допомогу (згідно зі Ст. 128 Закону № 272/2004) в розмірі опублікованого в офіційному виданні № 365, Част. І, від 30 травня 2012 року.

0,194 Індикатора соціального становища (Social Reference Indicator). Грошова допомога виплачується особі чи сім'ї, яка відповідає за виховання дитини, виплати здійснюється з центрального бюджету з рахунків Міністерства праці, сім'ї, соціального захисту та літніх осіб. Діти, підлітки та вразливі матері, які перебувають у центрах материнства, мають право на отримання товарів (їжу, одежу, предмети гігієни, культурно-спортивні матеріали, транспорт тощо) та грошей на особисті потреби. Ст. 129, параграф (2) стверджує, що необхідна допомога визначається окружною радою чи керівним органом приватної організації відповідно до віку та потреб дитини. Окремо розглядається ситуація, згідно з Ст.

129, параграф (3) Закону № 272/2004, коли діти, хворі на ВІЛ/ СНІД мають право на 50% надбавку до стандартної виплати. Заробітна плата та відшкодування витрат матерівпомічниць виплачуються з окружних бюджетів через відповідні Управи. Закон передбачає, що за виняткових обставин, коли сім'я тимчасово стикається з фінансовими проблемами, що загрожують нормальному розвитку дитини, мерія допомагає сім'ї грошима чи товарами, що оплачуються з місцевого бюджету.

ТАБЛИЦЯ 1 ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ТА СЛУЖБ ДЛЯ ДІТЕЙ Органи та служби для дітей та спеціальні установи для дітей 1. Міністерство праці, сім'ї, соціального захисту та літніх осіб (Ministry of Labour, Family, Social Protection and Elderly)

Завдання та повноваження

Законодавство

Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що Рішення Уряду (Government Decision) № підпорядковується уряду Румунії. Відповідає за розробку та 344 від 30 квітня 2014 нагляд за виконанням загальної стратегії та політичних рішень уряду в сферах праці, сім'ї, соціального догляду та літніх осіб. Основні завдання та відповідальність в сфері догляду за дітьми: i. визначає, розробляє та координує державну політику та нормативні акти в сферах праці, сім'ї, соціального догляду та літніх осіб у відповідності до зобов'язань, взятих на себе урядом та тих, що витікають з членства в ЄС; ii. забезпечує державно-приватне партнерство з метою досягнення урядових цілей в означених сферах; iii. в межах закону та зон відповідальності діє як представник Румунії для міжнародних організацій (ILO, CoE) та європейських інституцій; iv. усиновлення; v. соціальний захист, соціальна інтеграція осіб, в тому числі тих, які мають особливі потреби; vi. захист прав дітей; vii. захист сім'ї; viii. [розподіл] фінансування, що надходить з ЕС та центрального бюджету на дотичні до сфер діяльності проекти.

2. Національне управління із захисту прав дітей та усиновлення (National Authority for Child's Rights Protection and Adoption)

Національне управління із захисту прав дітей та усиновлення В основному, рішення Уряду № 299/2014 це спеціалізований орган, підзвітний Міністерству праці, про організацію та функціонування Національного управління із захисту прав сім'ї, соціального захисту та літніх осіб. дітей та усиновлення; І далі, Законом № 272/2004, згаданого в Завдання та відповідальність: цьому звіті, та Законом № 466/2004 “Про i. розробка правил, внутрішніх керівництв, здійснення статус асистентів системи соціальної нагляду над діяльністю всіх державних служб допомоги”. системи догляду за дітьми; ii. діє як центральний орган під час підготовки звітів/ проведення досліджень, що стосуються захисту дітей; iii. діє як орган сертифікації та ліцензування для всіх інститутів, які надають послуги, спрямовані на запобігання відлучення дитини із сім'ї; iv. координує та формує рекомендації щодо захисту та підтримки для сімей та жертв домашнього насильства; v. відповідає за [формування] політики захисту дітей та її впровадження на національному рівні під керівництвом Міністерства.

3. Головна управа соціальної підтримки та захисту дітей (General Directorate of Social Assistance and Child Protection)

Головні управи з соціальної підтримки та захисту дітей були Рішення Уряду № 1434 від вересня 2004 з засновані в 2004 році в ході загальної реорганізації системи подальшими змінами соціальної підтримки та догляду за дітьми. Вони відповідають за впровадження стратегій, що стосуються соціальної підтримки дітей, літніх людей, сімей чи будь-якої іншої особи, яка потребує допомоги на місцевому рівні (всі округи та райони Бухаресту). Основні завдання та відповідальність щодо захисту дітей: a. готує первинний звіт з оцінкою становища дитини та сім'ї, в якому пропонується заходи із догляду за дитиною; b. готує щоквартальний огляд всіх рішень, що стосуються догляду за дітьми;

c. визначає та оцінює потенціал прийомних сімей та окремих осіб; d. спостерігає та проводить перевірки прийомних родин та окремих осіб, які отримали дітей на виховання; e. визначає, оцінює та проводить підготовку професійних прийомних батьків; f. надає підтримку та допомогу батьками, від яких відлучена дитина з метою реінтеграції сім'ї; g. проводить повторну оцінку, щонайменше кожні три місяці щодо обставин, які стали причиною ухваленого рішення про вжиття заходів із догляду за дитиною; h. визначає, оцінює та сертифікує окремих осіб та сім'ї, які мають намір усиновити дитину в Румунії; i. відстежує стан та розвиток усиновлених дітей та їхні стосунки з батьками.

4. Міністерство освіти, досліджень, молоді та спорту (Ministry of Education, Research, Youth and Sport)

Міністерство освіти, досліджень, молоді та спорту відповідає Закон № 1/2011 “Про національну освіту” за освіту та захист дітей в освітніх інституціях Румунії. Воно з подальшими змінами. також має компетенції для розвитку, адаптації та публікування навчальних матеріалів щодо захисту прав дітей та вводить такі матеріали в навчальні програми

5. Міністерство охорони здоров'я Міністерство охорони здоров'я відповідає за загальний Закон № 95/2006 “Про реформи нагляд та доступність програм з догляду за дітьми у всіх національної системи охорони здоров'я”.

(Ministry of Public Health) медичних закладах, що підпадають під його юрисдикцію.

6. Міністерство справ (Ministry Affairs)

7. Акредитовані організації

внутрішніх Міністерство внутрішніх справ встановлює та вживає заходів of Internal для захисту прав та основоположних свобод, а також державної та приватної власності. Протидіє торгівлі людьми та торгівлі внутрішніми органами, а також незаконному вживанню та обороту наркотичних речовин.

Указ Президента № 293, який опубліковує та підписує терміновий декрет Уряду № 20 за 2009 рік щодо організації та функціонування Міністерства внутрішніх справ.

приватні У випадку, якщо приватні організації надають послуги із Ст. 126 Закону № 272/2004. захисту дітей, їхня діяльність регулюється публічним правом та положеннями Закону № 272/2004.

8. Румунський Уповноважений Інститут румунського Уповноваженого має спеціалізований Румунська Конституція, Глава ІІ орган, що опікується доглядом за дітьми, Уповноваженого з (омбудсмен) прав дитини. Цей інститут переймається умовами безпечного Закон № 35/1997 “Про організацію та та належного захисту дітей від народження до 18-го віку. функціонування румунського Уповноваженого”. Уповноважений з прав дитини може діяти з власної ініціативи, маючи на меті захист прав та свобод дитини. Він також може напряму допомагати дітям без звернення з боку батьків чи офіційних опікунів. Отримавши звернення від дитини, Уповноважений зобов'язаний провести розслідування. ТАБЛИЦЯ 2 НОРМАТИВНА БАЗА ІЗ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ Нормативний акт

Опис/ основні положення

Румунська Конституція

Утверджує основоположні та невідчужувані права дітей окреслює засадничі елементи догляду за дітьми та роботи соціальних служб в Ст. 49.

Новий Цивільний кодекс: Книга І: Особи Книга ІІ: Сім'я Книга VII: Приватне міжнародне право

Переглянутий в 2011 році, Цивільний кодекс стверджує основоположні правові принципи румунського правового поля: Для наших цілей важливими є статті: 82, 104, 105, 106, 108, 110, 112123, 136-150, 258, 262, 264, 396, 410, 423, 451-508, 510 2607-2612.

Закон № 272/2004

Наріжний камінь румунської системи захисту дітей, спрямований на захист дітей та забезпечення прав дітей. Встановлює відповідальність майже всіх суб'єктів права у стосунку до дитини. Кодифіковані такі засадничі принципи: утверджує та забезпечує захисні заходи, запропоновані Конвенцією ООН про права дитини; Принцип найкращих інтересів дитини покладається в центрі будьякого обов'язку із захисту дітей.

Закон № 273/2004

Закон, які врегульовує усиновлення.

Закон № 18/1990

Закон, який імплементує Конвенцію ООН про права дитини.

Закон № 217/2003

Закон з протидії та запобіганню насильства в сім'ї.

Закон № 466/2004

Закон про статус соціальних помічників.

Закон № 02/2002

Закон про рівність прав жінок та чоловіків.

Закон № 292/2011

Закон про сприяння соціальній допомозі (Social Aid Assistance).

Закон № 554/2004

Закон про процедуру адміністративного звернення (Administrative Appeal Procedure Law).

Урядове розпорядження № 68/2003, змінене та доповнене Законом № Щодо організацій соціальних служб.

515/2003 та урядовим декретом № 86/2004.