Дизайн 14
написано На паркані теж
Розроблення шрифту – діло тонке, воно вимагає неабияких вмінь, знань і наполегливості. Але якщо дивитися на цю справу не з висоти працівників компанії Adobe, то в щоденному житті кожен із нас не раз пробував себе в ролі шрифтовика. І мова йде не про почерк взагалі, а про шрифтові виокремлення, до яких ми вдаємося в побуті. Подібні написи «від руки» сьогодні все ще досить поширені, навіть попри те, що охочих оформити свою «Об’яву» Таймсом (у креативніших випадках Комікс Сансом з ефектами Ворд Арту) є чимало. Отож інстинкт наскельного малюнку нікуди не зник, тільки замість кам’янаних печер нині «робочим середовищем» є стіни багатоповерхівок, двері ліфтів, паркани, лавки в парках і парти в аудиторіях. І якщо місця розміщення написів суттєво модернізувалися, про грамотність і пристойність змісту подібних студентських заміток такого не скажеш – у багатьох випадках він на рівні варварських племен і лишається. Хоча такі зразки письма є звичними, своєю неповторністю (чи то пак неповторюваністю) вони інколи силь-
ніше нашу увагу привертають, ніж десятки чепурненько зверстаних банерів. Буває настільки привертають, що з’являються охочі їх збирати чи навіть наукові розвідки на цю тему писати. Так, наприклад, російська художниця Ольга Флоренська вже більше двадцяти років займається дослідженням «побутових» шрифтів (далі ПШ) у непрофесійних оголошеннях, попередженнях, закликах, погрозах і твердженнях, виконаних від руки на чому завгодно і чим доведеться. Флоренська починала з колекціонування цих написів, а згодом вирішила і в їх психологію заглибитися. На основі своїх знахідок і спостережень пані Ольга написала книгу, яку так і назвала «Психологія побутового шрифту». Ось кілька думок із її праці.