Page 1

К И Ї В • 2 0 1 7

Видання, що ви тримаєте в руках, є оглядом досвіду України у протистоянні кремлівській пропаганді в умовах інформаційної війни. В його основі — незалежні дослідження групи українських авторів, а також аналітичний зріз, що ґрунтується на інтерв’ю з провідними експертами у сфері медіа, аналізу інформації, вивчення російської пропаганди, цифрової безпеки та викриття фейків. Книга містить аналіз ключових аспектів впливу кремлівської пропаганди на інформаційний простір України, зокрема основних меседжів, підходів, комунікаційних каналів тощо. За результатами досліджень авторський колектив підготував рекомендації для міжнародної спільноти та українських посадовців.


СЛОВА ТА ВIЙНИ: УКРАЇНА В БОРОТЬБІ З КРЕМЛІВСЬКОЮ ПРОПАГАНДОЮ.

Видання підготувала ГО «Інтерньюз-Україна» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» за сприяння Європейського Союзу й Міжнародного фонду «Відродження» та під егідою Української сторони Української Національної Платформи Форуму Громадянського суспільства Східного Партнерства.

Київ • 2017


Аналітичне видання Слова та війни: Україна в боротьбі з Кремлівською пропагандою. – К.: КІС, 2017. – 132 с. ISBN 978-617-684-197-5 Видання, що ви тримаєте в руках, є оглядом досвіду України у протистоянні кремлівській пропаганді в умовах інформаційної війни. В його основі — незалежні дослідження групи українських авторів, а також аналітичний зріз, що ґрунтується на інтерв’ю з провідними експертами у сфері медіа, аналізу інформації, вивчення російської пропаганди, цифрової безпеки та викриття фейків. Книга містить аналіз ключових аспектів впливу кремлівської пропаганди на інформаційний простір України, зокрема основних меседжів, підходів, комунікаційних каналів тощо. За результатами досліджень авторський колектив підготував рекомендації для міжнародної спільноти та українських посадовців. Автори: АРТЕМ БАБАК (Розділ 1) ТЕТЯНА МАТИЧАК (Розділи 2 та 3) ВІТАЛІЙ МОРОЗ (Розділ 4) МАРТА ПУГАЧ (Розділ 5) РУСЛАН МІНІЧ, ВІТАЛІЙ РИБАК (Розділ 6) ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО (Розділи 7 та 8)

Редакційна колегія: АВТОР ІДЕЇ, КЕРІВНИК ПРОЕКТУ АНДРІЙ КУЛАКОВ ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО КООРДИНАТОР АВТОРСЬКОЇ ГРУПИ МАРІЯ САВРУН ЛІТЕРАТУРНИЙ РЕДАКТОР ОКСАНА ПЛАКСІЙ ДРУГИЙ РЕДАКТОР РУСЛАН МІНІЧ ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ ТА МАКЕТ НАДІЯ МАЧКАРІНА-МИХАЙЛІЧЕНКО

Eксперти: ОКСАНА ВОЛОШЕНЮК, Академія Української Преси МАРГО ГОНТАР, StopFake ОЛЕНА ГОЛУБ, Інститут масової інформації ДІАНА ДУЦИК, ГО «Детектор медіа» ДМИТРО ЗОЛОТУХІН, Міністерство інформаційної політики України ДЕНИС КАЗАНСЬКИЙ, Український тиждень ПАВЛО КАЗАРІН, ICTV, Радіо Свобода СЕРГІЙ КОСТИНСЬКИЙ, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ОЛЕКСАНДРА МАТВІЙЧУК, Центр Громадянських Свобод ОЛЕКСІЙ МАЦУКА, Донецький інститут інформації ОЛЕКСАНДР НІКОНОРОВ, depo.ua; незалежний дослідник ЛЕОНІД ПІДЧИБІЙ, політичний психолог, консультант з питань Європейського суду з захисту прав людини ТЕТЯНА ПОПОВА, ГО «Інформаційна безпека» АЛЯ ШАНДРА, Euromaidan Press РОМАН ШУТОВ, ГО «Детектор медіа»

ISBN 978-617-684-197-5 Видання підготувала ГО «Інтерньюз-Україна» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» за сприяння Європейського Союзу й Міжнародного фонду «Відродження» та під егідою Української сторони Української Національної Платформи Форуму Громадянського суспільства Східного Партнерства.

Іn Memoriam Олександра Ніконорова


8 12 28 50 62 74 92 108 126

Стислий огляд Вступ Розділ 1 Made in Russia: наративи та методи російської пропаганди про Україну Розділ 2 Щупальця восьминога: структура впливу кремлівської пропаганди на український інфопростір Розділ 3 Давид проти Голіафа: як Україна опирається інформаційним атакам? Розділ 4 Мережі ілюзії: як Росія впливає через інтернет та соціальні мережі, і як проти цього боротися Розділ 5 Архітектура брехні: як збудовано пропагандистську машину Кремля? Розділ 6 Карта території: про що говорять інші дослідження російської пропаганди Розділ 7 Більше, ніж fake news: уроки, які вивчила Україна Розділ 8 Як краще боротися з пропагандою? Рекомендації на основі українського досвіду


Стислий огляд

8

Упродовж останніх років, навіть десятиліть, Україна була на передовій протидії інформаційним атакам Росії. Наша держава відчула на собі удар російської пропаганди, дезінформації та гібридної війни задовго до того, як із цим стикнулися Європа та Америка. Саме це робить досвід України унікальним та важливим для тих суспільств, що почали відчувати згубний вплив пропаганди лиш нещодавно. Видання, яке ви тримаєте в руках, створено для того, щоб поділитися досвідом України в протистоянні інформаційній війні, яку веде Російська Федерація. Над посібником працювала команда українських аналітиків, спираючись на власні дослідження, а також на інтерв’ю з провідними представниками українського громадянського суспільства та медіа-експертами. Поставлена мета — аналіз наявної інформації, дослідження російської пропаганди, викриття фейкових новин та зміцнення інформаційної безпеки. У збірнику викладено такі ключові ідеї: Російська пропаганда — не новинка останніх років. Вона сягає корінням ще в радянські часи. І стратегія «пост-правди» не є винаходом путінської ери. Однак нинішня російська пропаганда, хоч і нагадує радянські моделі, має й низку відмінних рис. Її мета — не лише поширити власний наратив, а і послабити чинні демократичні наративи в західних суспільствах. Оскільки Росія не може запропонувати власний новий великий наратив (постдемократичний чи посткапіталістичний), вона намагається довести, що західні наративи ненадійні. Проблема російської пропаганди ширша, ніж просто фейкові новини. Вивчення фейків — важлива складова цього посібника, проте суть у тому, що Росія не зупиняється на продукуванні фейкових новин. Вона використовує специфічний дискурс, що має яскраво виражене напівмілітаристичне забарвлення та спрямований на перемогу у війні. Видання складається з таких частин: Перший розділ, «Made in Russia: наративи та методи російської пропаганди про Україну» авторства Артема Бабака, вивчає ключові наративи та методи російської пропаганди в Україні. Основні пропагандистські меседжі такі: Україна неспроможна як держава; українці потребують зміни режиму, і тому скоро буде «третій Майдан»; Україна відновлює фашистські та нацистські звичаї та є русофобською; українська армія — це зграя злочинців; солдати НАТО воюють на боці України; Росія не є частиною «внутрішнього конфлікту в Україні»; Захід намагається знищити Україну, тощо. У розділі також розглянуто такі методи російської пропаганди, як емоційність та пошук ворога, упереджений підхід до інформації, винайдення теорій для «пояснення» певних подій (на кшталт збиття літака рейсу MH-17) без жодної доказової бази, прийом whataboutism («а як щодо...») і т. д. Другий розділ «Щупальця восьминога: структура впливу кремлівської пропаганди на український інфопростір» (автор — Тетяна Матичак) вивчає структуру впливу пропаганди на Україну. Авторка аналізує роль російських державних та приватних каналів (Від «Первый канал» та «Россия 24» до LifeNews та «Звезда»), російських сайтів, таких як ria.ru чи tass.ru, пошуковика «Яндекс» тощо), а також українські медіа (що часто належать олігархам або ж мають непрозору структуру власності, як-от Інтер, 112, NewsOne, «Вести», strana.ua тощо), які видаються проукраїнськими чи незалежними, проте насправді ретранслюють українській аудиторії російські меседжі. У цьому розділі також досліджено інформаційні платформи сепаратистів із т. зв. «ДНР» / «ЛНР», вплив Росії в соціальних мережах, пропаганду в інформаційних та гумористичних програмах і фейкові ініціативи громадянського суспільства. Авторка аналізує найяскравіші фейки, створені Росією (від «розп’ятого хлопчика» до «концтаборів для російськомовних») та інші численні інформаційні стратегії, включно з тими, що передбачають використання почасти правдивої інформації. Останній підрозділ присвячено випадкам, коли російська пропаганда діяла найбільш непомітно та вміло.

У третьому розділі, що має назву «Давид проти Голіафа: як Україна опирається інформаційним атакам», Тетяна Матичак висвітлює відповіді України на російську пропаганду. Вона робить огляд таких ініціатив, як StopFake, «Український кризовий медіа-центр», «Інформаційний Спротив», UkraineWorld, Euromaidan Press, «Детектор медіа», Verify та інших. Вона також аналізує українські державні ініціативи, включно з санкціями проти каналів донесення російських меседжів — від телебачення до соціальних мереж. У четвертому розділі під назвою «Мережі ілюзії: як Росія впливає через інтернет та соціальні мережі, і як проти цього боротися» Віталій Мороз зосереджує увагу на основних тактиках російської пропаганди в онлайн-середовищі. Автор досліджує, яким чином Росія контролює Інтернет усередині країни, як влада моніторить основні сервіси — «Живой Журнал», «ВКонтакте» та інші, а також як Кремль блокує опозиційні веб-сайти та VPN-сервіси, що дозволяють обійти заборону. Розділ також містить аналіз діяльності російської армії Інтернет-тролів, у тому числі й в Україні, та показує, яким чином роботу таких онлайн-коментаторів було автоматизовано. У статті також приділено увагу тому, як росіяни використовують міжнародні веб-платформи на кшталт «Вікіпедії», аби просувати власні наративи. Насамкінець автор аналізує кроки України, спрямовані на протидію Росії в згаданих царинах. П’ятий розділ, «Архітектура брехні: як збудовано пропагандистську машину Кремля?» Марти Пугач, пропонує аналіз архітектури та механізмів поширення пропаганди, які використовує Росія в сучасних умовах. Він допоможе вам зрозуміти, як Кремль створив дискурс інформаційно-психологічної війни задля здійснення впливу на внутрішню аудиторію — всередині Росії, та зовнішню аудиторію, зокрема пострадянський простір. У шостому розділі під назвою «Карта території: про що говорять інші дослідження російської пропаганди» Руслан Мініч та Віталій Рибак роблять стислий огляд наявних досліджень на тему російської пропаганди. Це й західні, й українські дослідження. Автори також наводять ключові меседжі та наративи, визначені в цих дослідженнях. Розділ слугує дороговказом для подальшого читання на тему пропаганди. У сьомому розділі, «Більше, ніж fake news: уроки, які вивчила Україна», Володимир Єрмоленко аналізує дискурс російської пропаганди в Україні. У цьому розділі запропоновано розглянути її як широкий феномен, що не лише продукує фейкові новини, але й винаходить фейкову демократію, фейкове громадянське суспільство та фейкову критику, таким чином намагаючись використати демократичні цінності проти них самих. Автор виокремлює два основні елементи російського пропагандистського дискурсу: «цинічне мислення» та «апокаліптичне мислення». «Цинічність мислення» полягає в тому, що Росія намагається використати демократичне критичне мислення для руйнівних цілей. «Апокаліптичність мислення» означає, що російська пропаганда намагається показати: її опоненти опинилися на межі колапсу, а також переконує, що буде спроможна знищити західні демократії, якщо на Росію зазіхнуть. Можна сказати, що збірник містить рекомендації й для української, і для міжнародної спільноти. Повний список рекомендацій викладено в останній частині книги. Серед іншого, автори рекомендують: • визнати, що пропаганда та дезінформація є загрозами національній та громадянській безпеці; • розпочати дебати між стейкхолдерами щодо можливостей відповіді на загрози безпеці без порушень справжньої свободи слова; • окреслити сфери, у яких розповсюджується російська пропаганда в кожній окремо взятій державі; • створити «антирейтинги» медіа, що розповсюджують фейки найактивніше; • започаткувати міжнародні журналістські проекти, що ґрунтуватимуться на фактах і факт-чекінгу;

9


10

• створити альтернативні форми реагування на пропаганду, що базуються на надійних фактах, однак, разом із тим, є іронічними та інформаційно-розважальними; • створити громадські ініціативи, що протидіятимуть пропаганді; • запровадити тренінги з медіа-грамотності в школах та університетах; • пильно слідкувати за інформаційними ресурсами, впійманими на розповсюдженні російської пропаганди, започаткувати фінансовий та фіскальний моніторинг таких медіа; • досягти кращої інтеграції між українською та міжнародною дослідницькими спільнотами шляхом форумів, зустрічей, неофіційних мереж; створити міжнародну експертну мережу; • моніторити соціальні мережі та блокувати акаунти, що пропагують мову насильства чи розповсюджують фейки; • захищати демократичні цінності, показувати, як працює демократія і яким буде суспільство, якщо демократія зазнає поразки (або як виглядає суспільство, де демократія зазнала поразки); • вивчати російські ініціативи у сфері «м’якої влади»: громадські організації, аналітичні центри, спільноти, релігійні організації, що можуть підготувати ґрунт для «активних заходів»; вивчати досвід Криму та Донбасу 2000–2013 років, до анексії та війни; • порівнювати меседжі російської пропаганди з реальністю на анексованих чи окупованих Росією територіях: у Криму, на Донбасі, в Абхазії, Південній Осетії тощо; • мати гнучкіші засоби боротьби проти гнучкості російської пропаганди; • пам’ятати, що Росія часто використовує можливості, що їй надають демократичні держави, у своїй боротьбі проти демократії; розробити жорсткіші норми, що заважатимуть Кремлю в цьому — наприклад, ускладнити процес реєстрації пропагандистських каналів у Європі та США; • визнати, що співробітники російських пропагандистських медіа не є журналістами, і тому припинити застосовувати до них принципи й практики, що стосуються журналістів (акредитації тощо); • моніторити підтримку конкретних політичних сил із боку Росії, особливо під час виборчих кампаній; • запровадити відповідальність перед законом за поширення фейків; • запровадити особисті санкції проти ключових російських пропагандистів (багато хто з них тримає статки на Заході); • створити міжнародну мережу експертів, що вивчають пропаганду.

Вступ

Ідея збірника, що перед вами, народилася кілька років тому в одному з брюсельських готелів, де зібралися друзі й колеги-медійники з Молдови, України, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Зустрілися вони не просто так, а обговорити, що відбувається в медійних справах їхніх країн. Об’єднав цих людей Форум громадянського суспільства Східного Партнерства, ініціатива Європейського Союзу для залучення громадських діячів різних країн до вироблення політик ЄС на міжнародному рівні. Після кількох хвилин розмови ці люди раптом зрозуміли, що всі говорять про одне й те саме — системні й цілеспрямовані інформаційні атаки з боку Кремля. Стало очевидним, що інформаційні операції ведуться не тільки в найгарячіших точках протистояння, як, наприклад, Україна, але й на медіа-просторах інших пострадянських країн. Схожість методів і меседжів, а також одночасність певних подій дали зрозуміти, що ми маємо справу не з певними поодинокими реакціями, а з системним і чітко продуманим та прорахованим планом дій. І щоби зрозуміти, як діяти, стикаючись із реалізацією цього плану, слід насамперед дослідити його і скласти про нього уявлення не менш системне, ніж сам план.

Так виникла ідея вивчити й описати систему дій кремлівської пропагандистської машини в кожній із країн Східного Партнерства. Звісно, це дослідження не починалося би з нуля. Нині існують великі масиви даних моніторингів, аналіз цих даних, аналітичні звіти та публіцистичні описи роботи російських інформаційних ресурсів, мобілізованих на досягнення геополітичних цілей Кремля в різних регіонах. Тому виникла потреба узагальнити такі матеріали в кожному окремому аспекті й спробувати подати єдину картину того, як здійснюється інформаційний вплив і що його стримує. «Диявол криється в деталях», — скажете Ви. Ми погоджуємося, як і з тим, що будь-яке узагальнення — це спрощення, воно жертвує багатьма особливостями. Але ми не можемо взаємодіяти зі світом без узагальнень. Не спираючись на них, ми би й кроку не ступили. Тому мета цієї роботи — представити основні моменти, без яких ми не могли б говорити про такий предмет, як «кремлівська пропаганда». Кожна ідея реалізується поступово, і зараз ми представляємо публікацію, яку присвячено в першу чергу Україні. Ця робота покаже основні риси системи російської пропаганди, а також те, як на неї відповідає і протистоїть їй Україна. І ми віримо, що ця публікація стане частиною майбутнього широкого дослідження інформаційного впливу Кремля на пострадянському просторі. У цьому збірнику ми намагалися описати елементи пропагандистського механізму Кремля й те, як він працює. Ми спробували виокремити основні меседжі й те, як їх подають російські інформаційні ресурси, а також деякі медіа в Україні. Ми також пробуємо з’ясувати, як Росія інформаційно впливає на Україну в медійному аспекті й що Україна як держава і як суспільство робить, аби захистити себе від цього впливу. Ми прослідкували основні міжнародні ініціативи та проекти, які мають на меті побудувати таку собі «систему протипропагандистської оборони». Зрештою, спираючись на проведений аналіз, ми спробували описати уроки, що їх засвоїла Україна, а також сформували рекомендації, які допоможуть стейкхолдерам тримати удар у інформаційній війні. Складаючи цілісну картину, ми намагалися не лише узагальнити максимальну кількість попередніх досліджень і описів, але й урахувати думки та оцінки провідних експертів у цій темі. Ми провели спеціальне опитування, аби виявити основні підходи та бачення проблеми впливу російської пропаганди. І щиро вдячні колегам, які відгукнулися на наше прохання. Серед експертів, що зробили свій внесок у видання, були: Роман Шутов, Діана Дуцик, Дмитро Золотухін, Сергій Констинський, Олена Голуб, Оксана Волошенюк, Марго Гонтар, Аля Шандра, Денис Казанський, Олексій Мацука, Олександр Ніконоров, Павло Казарін, Олександра Матвійчук, Тетяна Попова, Володимир Єрмоленко та Віталій Мороз. Опитані є представниками організацій, що займаються розвитком медіа-простору та питаннями пропаганди в Україні, а саме Детектор медіа, StopFake, Міністерства інформаційної політики України, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, Інституту масової інформації, Euromaidan Press, ГО «Інформаційна безпека», ГО «Інтерньюз-Україна», українських ЗМІ тощо. Ми також вдячні за підтримку Європейському Союзу, проекту «Громадська синергія» й Міжнародному фонду «Відродження», без яких ця й багато інших ідей ніколи б не стали реальністю. Роботу над цим збірником ми завершували з великим сумом. Адже під час реалізації проекту не стало нашого друга й експерта цього видання Олександра Ніконорова. Він разом зі ще чотирма молодими колегами трагічно загинув у автомобільній катастрофі, повертаючись із міжнародної конференції в Польщі, на якій ішлося про проблеми гібридної війни. Ми хочемо присвятити цю роботу світлій пам’яті нашого друга. Київ, осінь 2017 р. Андрій Кулаков

11


12

13

MADE IN RUSSIA:

НАРАТИВИ ТА МЕТОДИ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ ПРО УКРАЇНУ


14

15

ісля початку Євромайдану Російська Федерація розгорнула дискредитаційну кампанію проти України та Заходу з неймовірним розмахом. Інформаційна атака російських медіа мала явні ознаки пропаганди — одноманітність та одночасність поширення меседжів через усі можливі канали1. Від початків незалежності України у 1991 році Російська Федерація, успадкувавши радянські традиції, генерувала та поширювала антиукраїнські меседжі. Однак саме після початку Євромайдану Москва з небаченим раніше розмахом розгорнула дискредитаційну кампанію проти України та Заходу. Російська пропаганда впродовж 2014–2017 років створювала, у залежності від розвитку подій в Україні та світі, багато антиукраїнських та антизахідних наративів, використовуючи різноманітні методи. Нижче ми розглянемо найголовніші з них. 14 ГОЛОВНИХ НАРАТИВІВ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ «Україна — failed state» Теми суспільного та територіального розколу України, неможливості її існування в межах визнаних кордонів, залежності від інших країн фігурували задовго до Євромайдану2. Однак із початком інформаційної та згодом військової агресії російська пропаганда активізувалася в небачених раніше масштабах. 1 Бурковський, Петро. «Російська про події в Україні: тенДосі трендовим залишається наратив про Україну пропаганда денції 2014-2016 років». Media Sapiens. 04.07.2017. як failed state (державу, що не відбулася), що http://www.osvita.mediasapiens. не може підтримувати своє існування як самостійна ua/trends/1411978127/rosiyska_ життєздатна політична та економічна одиниця. Ось propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ як, наприклад, це сформулював постійний дописувач 2 Дуцик, Діана. «Сутінки російської журналістики. Пропаганда-2014». агентства «Россия сегодня», філософ Тімофєй Сєр- Media Sapiens. 10.01.2015. http:// гєйцев: «Идея создания самостоятельной украинской osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ ru_zmi/sutinki_rosiyskoi_zhurnalistiki_ политической культуры абсолютно утопична... такого 3propaganda2014/ Сергейцев, Тимофей. «Кому нужна на деле просто не допустят другие политические куль- единая Украина?». РИА Новости, 04.08.2015. https://ria.ru/zinoviev_ туры — ни русская, ни американская (США), ни тради- club/20150804/1162233356.html 4 «Алексей Пушков: независиционно европейская»3. Для посилення цього наративу мой Украины нет». Вести.ру, 30.07.2014. http://www.vesti.ru/doc. наголошують на кількох аспектах: Україна не виживе html?id=1794557 5 без російських ресурсів, вона керується ззовні («абсоМеседж про те, що реформи в провалились — другий лютно зависимая от западных доноров и от США»4), Україні найбільш повторюваний у шістьох Східного Партнерства. Див. реформи провалюються5, корупція найбільша за часи країнах «Пропаганда, углубляющая пропасть во взаимопонимании: Мониторинг незалежності («если при Януковиче откаты были 25%, СМИ стран Восточного партнерства и то сейчас с Порошенко откаты при получении госкон- России»: http://eap-csf.eu/wp-content/ uploads/2016_CSF_Monitoring_ трактов достигают аж 50%, а иногда и 75%»6). Propaganda_report_RUS.pdf «Порошенко, хихикая, превращает украинцев в рабов ЕС». Вести недели, 21.05.2017. http://www.vesti.ru/doc. html?id=2890298#

6

Після анексії Криму та початку заворушень на сході російські ЗМІ не полишають наративу про те, що Україна розпадається на частини через «цивілізаційні відмінності». «Строительство нового и многополярного мира предполагает установление четких границ между новыми геополитическими субъектностями (цивилизациями), и одна из них проходит по Днепру или даже западнее», — писав у 2017 році інший російський оглядач, філософ-антрополог Владімір Лєпєхін7. За допомогою маніпуляцій із фактами та фіктивних організацій кремлівські медіа розганяли інформаційні хвилі про нібито прагнення українських регіонів до незалежності від Києва. Наприклад, повідомляючи, що в Одеській області з’явиться «Бессарабська Республіка Буджак». Або Закарпатська та Чернівецькі області отримають статус автономій чи увійдуть до складу сусідніх держав. Поширення таких меседжів пов’язане з діяльністю сепаратистських організацій в Україні, як, наприклад, так звана «Народна рада Бессарабії», так звана «Асамблея румунів Буковини» чи так звана «Народна рада Миколаєва». Згадані організації, за даними СБУ, координуються з Російської Федерації8. «Українцям потрібна нова влада» Українська постреволюційна влада до сьогодні залишається однією з головних мішеней російських ЗМІ. У 2014 році в сюжетах російських телеканалів широко використовували термін «хунта», підкріплений меседжами про насильницький переворот, здійснений прибічниками Євромайдану за фінансової підтримки США (термін, який дуже часто використовується — «украинский сценарий»). З часом російські ЗМІ почали менше говорити про «хунту», віддаючи пе- 7 Лепехин, Владимир. «Украина достаревагу формулюванням на кшталт «киевский режим» нется не победителю, а проигравшему», РИА Новости, 24.08.2017. https:// чи «киевская власть». Прив’язка до столиці покликана ria.ru/analytics/20170824/1501018422. html підкреслювати нелегітимність та неповноту влади. 8 «Українська контррозвідка ефективВідповідно, за логікою російських ЗМІ, українську вла- но протидіє диверсантам та агентам російських спецслужб». Офіційна ду, ворожу до Російської Федерації, треба делегіти- веб-сторінка Служби безпеки України, 16.06.2016. https://ssu.gov.ua/ua/ мізувати й сприяти її зміні в будь-який спосіб. news/1/category/166/view/1221#. Щороку російські ЗМІ використовують українські гострі iFFWzON0.dpbs 9 Дуцик, Діана. «Сутінки російської питання (коливання курсу гривні, підвищення тарифів, ви- журналістики. Пропаганда-2014». MediaSapiens, 10.01.2015. http:// ступи радикальних організацій на річницю Євромайдану10, osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ заборона російських соцмереж тощо) для залякування, ru_zmi/sutinki_rosiyskoi_zhurnalistiki_ propaganda2014/ пророкування «третьего майдана»11 чи «национа- 10 Виноградов, Захар. «Прошло три года, и Майдан опять полыхает». РИА листической революции»12. Тобто, ідеться про сило- Новости, 21.02.2017.https://ria.ru/ 11 ву зміну влади, радикальні настрої в соціумі гіперболізу- world/20170221/1488522013.html Шутов, Роман. «Раскачка по плану». http://osvita. ються: «слова „третий майдан“ витают в воздухе, кричат MediaSapiens,05.03.2015. mediasapiens.ua/monitoring/advocacy_ and_influence/raskachka_po_planu/ с газетных страниц, экранов телевизоров, из Интернета. 12 Бурковський, Петро.«Российские Об этом шепчутся на кухнях, от этого предостерегает СМИ трубят о падении Порошенко натиском „Правого сектора“». СБУ», — це цитата зі статті 2016 року на «РИА Новости»13. под MediaSapiens, 01.08.2015. http://www. osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ Намагаючись виставити українську владу вкрай нееru_zmi/rossiyskie_smi_trubyat_o_ фективною та злочинною, кілька років поспіль крем- padenii_poroshenko_pod_natiskom_ лівські медіа поширюють «страшилки», що українці 13pravogo_sektora/ Ищенко, Ростислав. «Майдан как привычка: ненасильственной смены власти больше не получится». РИА Новости,21.11.2016.https://ria.ru/ analytics/20161121/1481794938.html


16

17

замерзнуть взимку, газу не вистачить, атомні та теплові енергостанції зупиняться через брак вугілля, українці не зможуть оплачувати комунальні послуги за підвищеними тарифами тощо. На цьому фоні з 2014 року популярними залишаються пророцтва позачергових виборів та приходу до влади проросійських сил14. Російські мас-медіа та політики не раз називали українську владу «фашистской» чи «националистической диктатурой»15, яка проводить «силовую операцию против жителей Юго-Востока»16, відповідно, мирні люди в окупованих районах Донбасу страждають не від неефективності «сепаратистів», 14 Бурковський, Петро. «Російська беззаконня й анархії — а від рук «киевского режима». пропаганда про події в Україні: тен2014–2016 років». MediaSapiens, Керівництво ж так званих «ДНР/ЛНР» зображено таким, денції 04.07.2017. http://www.osvita. mediasapiens.ua/trends/1411978127/ що прийшло на допомогу населенню й не відповідає за rosiyska_propaganda_pro_podii_v_ низький рівень життя. Ще одна теза — українська влада ukraini_tendentsii_20142016_rokiv/ та грезит о крушении киевской відмовилася від ідеї повернути Донбас. Саме тому «ка- «Москва власти», MediaSapiens, 23.01.2016. 10.10.2017: http://www.osvita. ратели» знищують окуповані населені пункти, вбивають Доступ mediasapiens.ua/monitoring/ru_zmi/ moskva_grezit_o_krushenii_kievskoy_ мирних мешканців, продовжують економічну та торгову vlasti/ 15 блокаду, не виплачують пенсії. «Пушков выступает за санкции к «Україна — країна жебраків, хаосу та радикалів» За версією кремлівських пропагандистів, з кінця 2013 року в Україні почався розквіт радикалізму. Тому твердження вповноваженого МЗС РФ з прав людини Константіна Долґова 2015 року, що Україна перетворилася на «полигон неонацизма»17, варто сприймати без подиву. Великий наратив про породжений Євромайданом «украинский кризис» — хаос, радикалізм, анархію, економічну кризу, повернення в «лихие 90-е»18 — виконав кілька завдань. По-перше, спровокував частину українців на сході та Криму вдатися до активних дій проти нової влади та наростив підтримку проросійських настроїв. По-друге, дискредитував у очах росіян український протест проти корумпованої влади. По-третє, створив зручну пояснювальну схему, чому росіянам не слід виходити на вулиці проти режиму Путіна. Про дефолт української економіки російські ЗМІ говорили ще в 2014 році19 — і досі його пророкують, уже в 201720. Разом із тим часто повторюється наратив про Україну на межі розпаду та «гражданской войны»21. Тільки впродовж 2017 року було зафіксовано кілька яскравих фейків про становище людей в Україні — наприклад, як голодні люди відбирають хліб у голубів, про введення продуктових карток22. Раніше були історії про те, як у Херсоні молодь присягає на вірність

властям Украины за убийство журналистов». РИА Новости, 18.06.2014. https:// ria.ru/amp/world/20140618/1012534606. html 16 Сергейцев, Тимофей. «Инаугурация будущей диктатуры». Комсомольская правда, 08.07.2014. https://www.crimea. kp.ru/daily/26241.5/3122552/ 17 «В МИД РФ назвали Украину „полигоном неонацизма“». НТВ, 17.12.2015. http://www.ntv.ru/novosti/1584637/ 18 «О чем рассказывала в своих сюжетах журналистка Первого канала, которую депортировали из Украины?». StopFake, 01.09.2017. http://www. stopfake.org/o-chem-rasskazyvala-vsvoih-syuzhetah-zhurnalistka-pervogokanala-kotoruyu-deportirovali-izukrainy/; Шутов, Роман. «Раскачка по плану». MediaSapiens, 05.09.2015. http:// osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ advocacy_and_influence/raskachka_po_ planu/ 19 «Кто первым объявит дефолт: Украина или Венесуэла», Вести.Экономика, 15.10.2014. http://www.vestifinance.ru/ articles/48253 20 «60 минут. Дефолт не за горами: Украина должна вернуть России 3 миллиарда долларов», Вести.ru, 30.03.2017. http://www.vesti.ru/videos/show/ vid/711858/ 21 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». Media Sapiens, 04.07.2017. http://www.osvita. mediasapiens.ua/trends/1411978127/ rosiyska_propaganda_pro_podii_v_ ukraini_tendentsii_20142016_rokiv/ 22 «Фейк: в Украине голод и еда по карточкам», StopFake, 18.03.2017. http:// www.stopfake.org/fejk-v-ukraine-golodi-eda-po-kartochkam/ 23 «Нацисты в центре Херсона под аплодисменты присягнули на верность Гитлеру». ФАН, 02.07.2015. https://riafan.ru/329819-natsistyi-vtsentre-hersona-pod-aplodismentyiprisyagnuli-na-vernost-gitleru

Гітлеру23 а в Запоріжжі ветеранам забороняють святкувати 9 травня24 та показують постановки, в яких українок ґвалтують солдати Червоної армії25. Помітний тренд російської пропаганди останніх років — значне перебільшення ролі добровольчих батальйонів «Правого сектору», «Азову», «Айдару», партії «Свобода» та інших радикальних організацій у подіях в Україні. Засуджений український режисер Олег Сенцов, виявляється, був членом «Правого сектору»26 27, Дмитра Яроша «майже» обрали президентом (у сюжеті використано вигадану статистику)28, «Азов» погрожував мешканцям Королівства Нідерланди у фейковому ролику, створеному в Російській Федерації29 й поширеному через Youtube, а звільнити з російської тюрми Надію Савченко вимагали переважно бійці «Айдару» та «Азову»30. Майже всі інциденти між владою та членами радикальних організацій, що можуть розпалити заворушення, потрапляють у центральні новини російських телеканалів і розкручуються. На- 24 «В Запорожье не запрещали празднодня Победы». StopFake, 3.05.2014. приклад, про збройний інцидент між «Правим сек- вание http://www.stopfake.org/v-zaporozhe-neтором» та нардепом Михайлом Ланьо, що трапився 25zapreshhali-prazdnovanie-dnya-pobedy/ «В Запорожье „поздравили” ветеранов в Мукачеві в липні 2015 року, на російських каналах сценками насилия». Лайф.ру, 15.10.2014. http://life.ru/t/новости/142813 говорили більше, ніж про так звані «ДНР/ЛНР». Па- 26 «Ярош президент Украины (версия канала)». YouTube, 25.05.2014. ралельно у ЗМІ пролунали тези про сепаратизм ру- Первого https://www.youtube.com/ watch?v=ITaT_JnVZE8 синів та угорців і що безвіз Україні після таких подій 27 «Behind the Dutch Terror Threat не дадуть31. Video: The St. Petersburg ‘Troll Factory’ «Українські військові — злочинці» Російська пропаганда перетворила Україну на одного з головних ворогів для росіян (звичайно, після США)32. Паралельно з безкінечними історіями про «злочини української влади», протягом останніх трьох років чи не головним антигероєм російські медіа представляють українського солдата. Пропагандисти реанімували радянський термін «каратели» для позначення членів Нацгвардії, військових регулярних частин та добровольчих батальйонів. Сюжети про обстріли «мирных жителей Донбасса», картинки зі знищеними будинками, історії про тяжкі умови життя на окупованих територіях залишаються у фаворі російських телеканалів. Найбільше сюжетів про «зверства» української армії показували протягом 2014–2015 років33. Після встановлення відносного перемир’я російські телеканали продовжують знімати сюжети з окупованих районів сходу України, однак уже рідше. Ось кілька неймовірних історій, які росіянам розповідали з телеекранів: за вбивство мешканця окупованих територій українським військовим обіцяли по

Connection». Bellingcat, 03.04. 2016. https://www.bellingcat.com/news/ukand-europe/2016/04/03/azov-video/ 28 Бурковський, Петро, «Как уничтожают Надежду. Обзор пропаганды на российских телеканалах в марте–апреле 2016 года», Media Sapiens, 16.05.2016. http://www.osvita.mediasapiens.ua/ monitoring/ru_zmi/kak_unichtozhayut_ nadezhdu_obzor_propagandy_ na_rossiyskikh_telekanalakh_v_ marteaprele_2016_goda/ 29 Бурковський, Петро. «Российские СМИ трубят о падении Порошенко под натиском „Правого сектора“». MediaSapiens, 01.08.2015. http://www. osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ ru_zmi/rossiyskie_smi_trubyat_o_ padenii_poroshenko_pod_natiskom_ pravogo_sektora/ 30 «„Друзья“ и „враги“ России». Левада-центр, 05.06.2017. https://www. levada.ru/2017/06/05/druzya-i-vragirossii-2/ 31 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ 32 «„Паабяцалі кавалачак зямлі і два рабы“ / По два раба для бойца Нацгвардии». YouTube, 03.11.2014. Доступ 10.10.2017: https://www.youtube.com/ watch?v=1DY_56OlLrE 33 «Фейк: „Сауровская резня“ Нацгвардией». StopFake, 07.11.2014. http:// www.stopfake.org/fejk-saurovskayareznya-natsgvardiej/


18

19

два раби та клаптик землі кожному34; українські військові зґвалтували всіх жінок та вбили всіх чоловіків у двох селах Донецької області35; із хлопчика зробили мішень для ракет, наколовши наркотиками . Слід іще згадати повідомлення про масовий алкоголізм, дезертирство, шалені втрати й деморалізацію української армії, відкриту торгівлю наркотиками, яку нібито ведуть українські офіцери, поповнення лав українського війська в’язнями й т. ін. Час від часу російські ЗМІ пробують знайти зв’язок між терористичною організацією ІДІЛ та українською владою. Після загострення стосунків Туреччини та Російської Федерації восени 2015 року пропагандис- 34 «Нацгвардейцы со шприцами сделати писали про три батальйони джихадистів, які підпо- ли из донецкого мальчика мишень для НТВ, 02.11.2014. http://www. рядковуються «Правому сектору»37. Непідтверджені ракет». ntv.ru/novosti/1258211/ 35 «Туркобандеровцы: на Украине воюповідомлення про зв’язки ІДІЛ та України кілька разів ют джихадисты». Вести.ру, 27.11.2015. з’являлися й у іноземних джерелах. У січні 2016 року 36http://www.vesti.ru/doc. html?id=2692036 Nahtan, Adam. «Ukraine plans to join британський The Independent, який належить росій- fight against Isis means troops could come against Russian forces in Syria». The ському олігарху Алєксандру Лєбєдєву, повідомив, що up Independent, 31.01.2016. Україна нібито планує ввести війська в Сирію для про- http://www.independent.co.uk/news/ world/europe/ukraine-plans-to-joinтистояння ІДІЛ, і можливі зіткнення їх із російською fight-against-isis-means-troops-couldармією38. Інформація виявилася непідтвердженою. come-up-against-russian-forces-insyria-a6845336.html А в березні на французькому радіо сенатор Наталі Гулє 37 «Французький сенатор, яка заявила про табір ІДІЛ в Україзаявила, що в Україні діє табір підготовки джихадис- ні, каже, що її слова спотворили». Правда, 04.05.2016. тів. Згодом вона скаже, що її слова було неправильно Європейська http://www.eurointegration.com.ua/ потрактовано39. В один ряд із терористами ІДІЛ 38news/2016/04/4/7047221/ Муравицкий, Василий. «Как Дженерідко ставили членів кримськотатарського милёв связан с ИГИЛ». Украина.ру, 23.11.2015. http://www.ukraina.ru/ Меджлісу. Наприклад, у заявах, що саме ІДІЛ, мов- analytics/20151123/1014902573.html 39 «Владимир Путин: украинская армия ляв, допоміг підірвати електромережу до Криму40. — по сути, это натовский легион». «НАТО воює в Україні» На початку 2015 року Путін заявив про «натовский легион»41 в Україні, маючи на увазі українську армію, яка прагне стримати Російську Федерацію. Відтоді російські ЗМІ почали активно підтримувати тезу про масову присутність в зоні бойових дій іноземців із країн НАТО. Наприклад, повідомляючи, що під завалами знищеного Донецького аеропорту знайшли тіла в формі НАТО та американську зброю42; що обстрілами Слов’янська хтось керував за «американською тактикою»43; що американці вчать українських військових користуватися протитанковою зброєю — «Джавелінами»44; що американські танки «Абрамс» обстрілювали околиці Маріуполя45; що в Луганському аеропорту було знайдено американські переносні зенітно-ракетні комплекси «Стінґери»46. Усі ці повідомлення як правило спиралися на свідчення однієї особи або на підробні докази, фейкові відео чи фотографії.

Первый канал, 26.01.2015. https://www.1tv.ru/news/2015-0126/25900-vladimir_putin_ukrainskaya_ armiya_po_suti_eto_natovskiy_legion 40 «Иностранные наёмники почти перестали скрывать своё присутствие на Украине», НТВ, 26.01.2015 http://www. ntv.ru/novosti/1294725/ 41 Панкин Алексей. «Дневник ополченца Донбасса: „Здесь воюют наемники. Украинцы так стрелять не умеют”». Комсомольская правда, 25.07.2014. https://www.crimea.kp.ru/ daily/26247/3128217/ 42 «Видеофейк: американские инструкторы обучают украинских военных использовать комплекс Javelin», StopFake.09.01.2015. http://www. stopfake.org/videofejk-amerikanskieinstruktory-obuchayut-ukrainskihvoennyh-ispolzovat-kompleks-javelin/ 43 «Фейк: Американские танки на Донбассе». StopFake, 03.04.2015. http://www. stopfake.org/fejk-amerikanskie-tanki-nadonbasse/ 44 «Фейк: В Луганском аэропорту нашли американские ПЗРК „Стингер”», StopFake, 23.07.2015. http://www. stopfake.org/fejk-v-luganskom-aeroportunashli-amerikanskie-pzrk-stinger/ 45 «Пророссийские СМИ перепутали волынский с флагом Дании». StopFake, 11.02.2016.http://www.stopfake.org/ prorossijskie-smi-pereputali-volynskij-sflagom-danii/

Прагнення пропагандистів побачити присутність НАТО нерідко приводило до кумедних ситуацій. Наприклад, у 2016 році сепаратисти «зафіксували» в зоні АТО поруч із прапором «Правого сектору» прапор Королівства Данії (насправді ж то був прапор Волинської області)47. Поруч із наративом про участь НАТО у військовому конфлікті час від часу фігурують «дані» про втрати серед іноземців. Наприклад, у 2016 році представник так званої «ДНР» розповідав, нібито 15 іноземних найманців було вбито під час спроби атаки48, а на початку 2015 року деякі російські сайти писали про більш ніж тисячу вбитих іноземців49. «Україна — русофобська» Розповідаючи про «розквіт фашизму» в Україні, російські медіа безупинно пропагують ідею, що українців та західних політиків охопила русофобія. Перейменування вулиць чи позбавлення від радянських символів у рамках декомунізації, підтримка української мови на радіо чи телебаченні — все це трактується як русофобія50. Європейські та американські санкції, дискваліфікацію російських паралімпійців та інші дії, що шкодять краї- 46 «5 самых жестоких поражений наёмников ВСУ в Донні, Кремль пояснює намаганням Заходу розчленувати иностранных бассе». Лайф.ру, 14.10.2016. https:// life.ru/t/жесть/916541/5_samykh_ Російську Федерацію — як покарання за спробу Москви zhiestokikh_porazhienii_inostrannykh_ провадити самостійну політику51. naiomnikov_vsu_v_donbassie 47 иностранных легионов Поширеними залишаються протиставлення и «Потери наемников НАТО на Донбассе». Севастополя, 13.03.2015.http:// російськомовних та радикалів (націоналістів) Голос voicesevas.ru/news/yugo-vostok/10944poteri-inostrannyh-legionov-i-naemnikovв Україні. Останні, мовляв, не тільки стоять над закоnato-na-donbasse.html ном, але й безкарно переслідують росіян та російсько- 48 «Как Украина рубит связи с Комсомольская правда, мовних. «Националисты понимают, что противостоять Россией». 24.06.2017. https://www.crimea.kp.ru/ daily/26696.7/3720137/ русскому языку в Незалежной они не смогут. Названия 49 Бурковський, Петро. «Російська продуктов, общения между гражданами на украинском пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, днём с огнём не сыщешь. Поэтому радикалы и идут 04.07.2017. http://www.osvita. в лобовую атаку против всего российского», — сказано mediasapiens.ua/trends/1411978127/ rosiyska_propaganda_pro_podii_v_ в статті 2016 року на сайті «Комсомольская правда»52. 50ukraini_tendentsii_20142016_rokiv/ «Украинцы обозлились на руссЗ 2014 року російські політики на офіційному рівні го- коговорящего сотрудника кафе». правда, 16.08.2016. ворять про «геноцид русскоязычных мирных граждан» Комсомольская https://www.crimea.kp.ru/ daily/26569/3584924/ (Слідчий комітет РФ), «языковой геноцид», «насиль- 51 «Захарова заявила о языковом геноственную украинизацию» (представник МЗС РФ Ма- циде на Украине». Лайф.ру, 30.03.2017. https://life.ru/t/новости/991742/ рія Захарова)53, «нарушение прав русскоговорящих»54 zakharova_zaiavila_o_iazykovom_ в Україні, виправдовуючи тим підтримку невизнаних 52ghienotsidie_na_ukrainie «МИД РФ призывает Украину у світі «республік» та пропагуючи образ російської вла- немедленно прекратить нарушения прав русскоязычного населения». ди як захисника «своїх». ТАСС, 11.04.2014. http://tass.ru/ Наратив про масову русофобію в українському 53politika/1115244 Фільм «Крым. Путь на родину» суспільстві мав, певно, найбільший успіх під час 54 Лепехин, Владимир. «Украина достанется не победителю, а проигравшему». спецоперації з анексії Криму. Інформацію про «поезда РИА Новости, 24.08.2017. https://ria.ru/ 55 дружбы с Правым сектором», які їдуть із Києва до Сімферо- analytics/20170824/1501018422.html «Протидія російській інформа55 агресії: спільні зусилля задля поля, сприйняли як реальну загрозу . Оглядачі російських ційній захисту демократії», аналітичний звіт «Телекритики» за 2015 р. https://issuu. ЗМІ досі пояснюють «добровільне входження» півостровa com/mediasapiens5/docs/telekritika_an alytics_2015_3189a68f08ce75/8?ff=true &e=16771330/12375326


20

21

до складу Російської Федерації саме русофобією української влади, а не спланованою військовою операцією: «Крым, что очевидно, убежал от Киева именно потому, что Украина перестала быть дружественной России и русским»56. Сумнозвісні події, підозри в причетності до яких падали на Російську Федерацію — як-то розстріли на Євромайдані, трагедія в Одесі 2 травня, знищення «Боїнга», — трактувались у кремлівській пресі як антиросійська змова57. «Україна — антисемітська» Окрім русофобії, українських політиків та соціум звинувачували в антисемітизмі, штучно розпалюючи міжетнічну ворожнечу. Тему антисемітизму активно використовували на початку 2014 року й кремлівські ЗМІ, і вище політичне керівництво РФ (Владімір Путін, Сєргєй Лавров) для обґрунтування необхідності «воссоединения Крыма с Россией»58. 56 «Протидія російській інформаагресії: спільні зусилля задля Показовим у наративі антисемітизму є сюжет Марґарі- ційній захисту демократії», аналітичний звіт за 2015 р., https://issuu. ти Сімоньян на Russia Today у березні 2014 року. В ньо- «Телекритики» com/mediasapiens5/docs/telekritika_an alytics_2015_3189a68f08ce75/8?ff=true му нині головна редакторка телеканалу розповіла про &e=16771330/12375326 нібито переслідування та виїзд з України євреїв, плюн- 57 «FAKE: Евреи убегают из Киева антисемитизма новой власти». дрування синагоги в Києві, антисемітизм серед україн- из-за StopFake, 17.03.2014. http://www. stopfake.org/fake-evrei-ubegayut-izських політиків і т. ін. Пізніше цей матеріал спростували kieva-iz-za-antisemitizma-novoj-vlasti/ 58 мас-медіа59 та представник єврейської організації60. Жолквер, Никита. «Антисемитизм на «В Україні немає свободи слова й переслідують інакодумців» Ще один наратив, який часто трапляється у російській пропаганді щодо України (і країн Заходу також) — відсутність свободи слова та переслідування інакодумства. Заборону на ретрансляцію пропагандистських російських телеканалів подають як порушення Конституції та права на альтернативну точку зору. Заборону російських соцмереж у травні 2017 року назвали перетворенням України на КНДР61, обшуки в київському офісі видання «Вести» потрактували так: «необъявленная война со слишком независимыми медиа в условиях бесцеремонной борьбы с инакомыслием»62. Мало того, будь-які акції протесту в Україні, як-то проти підвищення комунальних тарифів, виявляється, небезпечні для здоров’я через дії радикалів63. Класичним символом знищення інакодумства в Україні став для російської преси вбитий у 2015 році публіцист Олесь Бузина (за словами гендиректора агентства «Россия сегодня» Дмітрія Кісєльова — «величайший украинец в своем поколении»64). Російське популярне видання «Лента.ру» цей день назвало «стартом сезона политических убийств»65.

Украине: вымыслы и реальность». DW, 10.04.2014. http://dw.com/ru/антисемитизм-на-украине-вымыслы-и-реальность/a-17553800 59 «Запреты Порошенко: Украина встала на путь КНДР». Вести.ру, 16.05.2017. http://www.vesti.ru/doc. html?id=2888569 60 «Война с инакомыслием: на Украине устроили „маски-шоу” в медиахолдинге „Вести”». Вести.ру, 14.07.2017. http:// www.vesti.ru/doc.html?id=2909960 61 «Свобода слова по-украински: любые акции протеста стали опасны для здоровья». НТВ, 10.04.2015. http://www. ntv.ru/novosti/1391176 62 Бурковський, Петро. «Как уничтожают Надежду. Обзор пропаганды на российских телеканалах в марте–апреле 2016 года». MediaSapiens, 16.05.2016. http://www.osvita.mediasapiens.ua/ monitoring/ru_zmi/kak_unichtozhayut_ nadezhdu_obzor_propagandy_ na_rossiyskikh_telekanalakh_v_ marteaprele_2016_goda/ 63 «Убойный задел. За что на Украине были убиты политик Калашников и журналист Бузина». Лента. ру, 16.04.2017. https://lenta.ru/ articles/2015/04/16/buzuna_kalash/ 64 «Факты политических преследований и нарушений прав оппозиции в Украине». Оппозиционный блок. http:// opposition.org.ua/fakti-politichnikhperesliduvan-i-porushen-prav-opozici-vukrani.html 65 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/

У творенні наративу про масове переслідування інакодумства в Україні російській пресі підіграють українські політичні актори. Члени колишньої «Партії регіонів» активно розповідають, починаючи з 2014 року, про політичні репресії в Україні й нарахували вже понад 50 тисяч кейсів66. Недарма представники проросійського «Опозиційного блоку» виступають як коментатори українських подій на російських телеканалах найчастіше67. «Україна порушує Мінські домовленості» Як окремий напрям російської пропаганди можна виділити тему врегулювання війни на сході України. Головна теза наративу — українська влада саботує, зриває й не збирається виконувати Мінські угоди. Підкріплюють цю тезу репортажами з зони АТО про злочини української армії, цитуванням заяв ватажків так званих «ДНР/ЛНР» про обстріли з забороненої зброї, тощо. Влітку 2016 року меседж про те, що саме Україна відповідальна за порушення Мінських домовленостей, був п’ятим за популярністю68. Одночасно російські телеканали позиціонують керівництво Кремля як головного миротворця, що призупинив кровопролиття та доклав найбільше зусиль для укладення Мінських договорів. Після кривавих зіткнень під Верховною Радою влітку 2015 року під час розгляду законопроекту щодо децентралізації (досі не ухвалений) тезу російського президента про нездатність України виконувати Мінські угоди російські медіа повторюють і досі69. «„ДНР/ЛНР” — легітимні держави» Протягом 2014–2015 років російські ЗМІ активно просували ідею щодо легітимації невизнаних республік, паралельно піддаючи сумніву легітимність української влади. Із росіян, котрі приїхали на схід України для ведення військових дій, як-от Іґорь Стрєлков, Іґорь Бєзлєр, Ніколай Козіцин, зроби- 66 Пропаганда, углубляющая пропасть ли лідерів так званої «Новоросії»70 (Владімір Путін ок- во взаимопонимании: Мониторинг СМИ стран Восточного партнерства и реслив її межі від Харківської до Одеської областей). России. http://eap-csf.eu/wp-content/ Російським спецслужбовцям почали приділяти значно uploads/2016_CSF_Monitoring_ Propaganda_report_RUS.pdf менше уваги з літа 2014 року — на користь українських 67 На основі Propaganda Messages on Russian TV: Based on Final Monitoring місцевих ватажків, як Олександр Захарченко, Олек- Report of Russian TV channels http://proqwerty.tilda.ws/ сій Мозговий чи Ігор Плотницький. Останні практич- 2015, russianpropaganda та Бурковський, Петро. «Російська но щодня поширювали повідомлення, які підхоплювапропаганда про події в Україні: тенли російські центральні телеканали: про захоплення денції 2014–2016 років». MediaSapiens, української військової техніки, успішні бойові операції, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. деморалізацію українського війська, важливість «гума- ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ нітарних конвоїв» із Росії. 68 Бурковський, Петро. «Російська Легітимація проводилася почасти через акценту- пропаганда про події в Україні: тен2014–2016 років». MediaSapiens, вання на тому, що творення нових «держав» відбу- денції 04.07.2017. http://www.osvita. mediasapiens.ua/trends/1411978127/ вається знизу: «народный референдум», «народrosiyska_propaganda_pro_podii_v_ ный губернатор», «самооборона», «ополчение» 69ukraini_tendentsii_20142016_rokiv/ Бурковський, Петро. «Російська тощо. Використання термінa «ополчение» фактично пропаганда про події в Україні: тен2014–2016 років». MediaSapiens, легітимізувало бойові дії «республік» проти «фашистів» денції 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/


22

23

(за аналогією з радянським наративом про винятковий героїзм ополченців під час Другої світової війни). Добровольці з Росії, які приїхали воювати проти української армії, постають такими, що відновлюють історичну справедливість і продовжують справу радянських солдатів. Із 2015 року став помітним тренд нав’язування глядачам думки, що так званим «ДНР/ЛНР» не буде передано назад під контроль України попри тиск країн Заходу, і що «республіки» стають схожими на інші території заморожених конфліктів, які захищає Кремль, — як Придністров’я, Абхазія та Південна Осетія71. Навесні 2016 року російська пропаганда почала значно більше говорити про внутрішню ситуацію в Україні, приділяючи дуже мало уваги так званим «ДНР/ЛНР». Однак напередодні останніх виборів у Держдуму та за відсутності передумов для перевиборів в Україні російська пропаганда знову активно повернулася до розповідей про Захарченка та Плотницького, обстріли та страждання мирного населення. «Росія не причетна до подій в Україні» Російська влада від початку агресії вперто заперечує, що причетна до будьяких військових дій на території України. Потрапляння в полон російських військових пояснюється тим, що вони або вже звільнилися з армії й у зоні конфлікту опинилися як добровольці (справа Алєксандрова та Єрофеєва), або що вони заблукали (справа десятьох десантників у Донецькій області). Російські медіа зображують Росію виключно як миротворчу країну72. Успішне укладення так званих Мінських угод, які нібито зупинили обстріли Донбасу, було подано, звичайно, як заслугу Владіміра Путіна73. Вину за порушення режиму тиші покладають на українських військових, добровольчі батальйони (які Київ, мовляв, не здатен контролювати) чи політиків, яким потрібна війна для захоплення влади. Літак «Боїнг-777», збитий у Донецькій області в липні 2014 року, в жодному разі не могло бути поцілено російською ракетою, і сепаратисти за цю катастрофу не відповідальні. А з літа 2016 року російські ЗМІ так само постійно заперечують імовірну причетність російських спецслужб до вбивства журналіста Павла Шеремета. «В Росії Криму краще, ніж в Україні» Анексований Крим важливий для Путіна як символ успішної політики Кремля. Тому протягом останніх років російські медіа працюють над тим, щоб цей символ не сприймався як провал, щоб було зрозуміло: з Росією кримчанам краще, ніж із Україною. Для цього російські топові політики приїжджають на півострів відкривати школи, дитячий табір відпочинку «Артек», святкувати день Перемоги. На фоні відсутності покращення життя на півострові та постійних проблем із електропостачанням, водою та туризмом інтерес російських ЗМІ до життя в Криму поступово згасає. Кримський наратив на російських те-

Propaganda Messages on Russian TV: Based on Final Monitoring Report of Russian TV channels 2015. http:// proqwerty.tilda.ws/russianpropaganda 71 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ 72 «Propaganda Messages on Russian TV: Based on Final Monitoring Report of Russian TV channels 2015». http:// proqwerty.tilda.ws/russianpropaganda 73 «Интерес российских медиа к Крыму угасает — журналист». Крым. Реалии, 26.07.2016. https://ru.krymr.com/a/ news/27879919.html 74 «Крым стал менее важным для российской пропаганды — словацкий медиаэксперт». Крым.Реалии, 21.12.2016. https://ru.krymr.com/a/28187617.html 70

леканалах був найбільш помітним у 2014 році, коли займав приблизно ту саму кількість часу, що й інформація про події в Україні. З 2015 року сюжетів про життя на півострові стало менше, однак Крим усе ще належав до ТОП-5 тем російських телеканалів74. У 2016 році російські медіа говорили про Крим іще менше75, приділяючи більше уваги іншим міжнародним подіям, як-то вибори в США, Brexit, війна в Сирії тощо76. Кримське питання російська преса не раз використовувала для підтримки інших наративів. Наприклад, громадянську блокаду та відключення півострова від електропостачання в 2015 році використали для звинувачення України в агресії, а нібито напад українських спецпризначенців на російських прикордонників у Криму в серпні 2016 р. трактувався Кремлем як спроба Києва погіршити відносини між США та Росією77. «Заходу не потрібна Україна» Євроінтеграцію України російські ЗМІ подають виключно в негативному ракурсі. Безвізовий режим для України представляли як такий, що не принесе українцям жодної користі — «политический симулякр и фейк»78. Ось як, наприклад, Дмітрій Кісєльов інтерпретував затвердження безвізу: «Безвиз, заставивший Порошенко столь сильно хихикать, превращает его граждан в рабов для Евросоюза. Ведь они там — изгои безо всяких социальных гарантий, без легальных контрактов и даже без легального жилья. Унизительно и жалко»79. Договори між Україною та ЄС позиціонуються як щось особливо негативне. Безвізовий режим для українців нічого не змінив, адже грошей на подорожі немає, а трудові мігранти все одно не зможуть працювати легально, крім того — Україні тепер доведеться приймати сирійських біженців80. Асоціація Україна-ЄС вигідна тільки європейцям, для України це — суцільні втрати, адже доведеться повернути полякам західноукраїнські землі81. У 2016 році на російських телеканалах вийшло багато сюжетів про можливе потепління відносин між Вашингтоном та Москвою у разі перемоги Дональда Трампа. Часто лунала теза, що Україну «обміняють» на згоду Росії співпрацювати з США на Близькому Сході82. Після перемоги республіканця російська преса почала писати, що Україна — «обуза», яка вже нікому потрібна: ні Росії, ні США83. Українське проросійське видання «Вести»84 навіть писало, що Вашингтон уже шукає альтернативу Порошенку і більше не має прямих інтересів в Україні: «Представитель компании-газодобытчика Burisma Holdings (в состав ее правления входит сын

Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ 76 «Безвиз для Украины назвали симулякром и отмазкой». Вести.ру, 10.06.2017. http://www.vesti.ru/doc. html?id=2897839 77 Киселев, Дмитрий. «Порошенко, хихикая, превращает украинцев в рабов ЕС». Вести.Ru, 21.05.2017. http://www. vesti.ru/doc.html?id=2890298# 78 «Безвиз для Украины назвали симулякром и отмазкой». Вести.Ru, 10.06.2017. http://www.vesti.ru/doc. html?id=2897839 79 «Ложь: Украине придется вернуть полякам землю и имущество». StopFake, 23.10.2015. http://www.stopfake.org/ lozh-ukraine-pridetsya-vernut-polyakamzemlyu-i-imushhestvo/ 80 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ tendentsii_20142016_rokiv/ 81 Лепехин, Владимир. «Украина достанется не победителю, а проигравшему». РИА Новости, 24.08.2017. https://ria.ru/ analytics/20170824/1501018422.html 82 «СМИ: США недовольны Киевом и готовы „передать Украину” ЕС или России». РИА Новости, 07.12.2016. https://ria.ru/ world/20161207/1483043144.html 83 Пропаганда, углубляющая пропасть во взаимопонимании: Мониторинг СМИ стран Восточного партнерства и России.http://eap-csf.eu/wp-content/ uploads/2016_CSF_Monitoring_ Propaganda_report_RUS.pdf 84 Lucas, Edward, and Pomeranzev, Peter. «Winning the Information War». Center for European Policy Analysis, August 2016. https://cepa.ecms.pl/files/?id_plik=2715 85 «A guide to Russian propaganda. Part 1: Propaganda prepares Russia for war». Euromaidan Press, 05.05.2016. http:// euromaidanpress.com/2016/05/05/aguide-to-russian-propaganda-part-1propaganda-prepares-russia-for-war/ 75


24

25

нынешнего вице-президента США Джо Байдена Хантер) намекнул, что Вашингтону уже не нужен украинский сланцевый газ, и напомнил, что Трамп ставит задачу развивать внутреннюю нефтедобычу и разработку сланцевых месторождений»85. «Захід — ворог, який хоче знищити Росію» Анексія Криму та війна на сході України вимагали від Кремля легітимації своїх дій у очах росіян та світу. За допомогою мас-медіа російські пропагандисти за три роки змогли успішно сконструювати яскраві негативні образи України, ЄС та США. Моніторинг російських федеральних телеканалів 2016 року показав, що п’ять із шести найчастіше озвучуваних меседжів негативно зображували країни Заходу86. Перший — Євросоюз та США вступили в змову й намагаються розширити свою присутність у Євразії за рахунок послаблення Російської Федерації. Другий — Євросоюзу (Шенгенській угоді, політиці сусідства ЄС) настає кінець. Третій — Росія встає з колін і прогресує всупереч санкціям та провокаціям Заходу. Четвертий — Росія, Китай, Індія, Шанхайська організація співробітництва, БРІКС, Євразійський економічний союз — нові вектори геополітичних процесів та альтернатива ЄС-США. П’ятий — сучасні західні цінності — занепадницькі, і тільки Росія зберегла здорові цивілізаційні орієнтири. Фактично, про Захід російські медіа говорили вдвічі частіше, ніж про внутрішню ситуацію. Одним із наріжних каменів російської інформаційної війни є пропагування тези, що США егоїстично та безжально змагаються за світове панування, тому спроби Росії протистояти США гідні похвали87. Країни ЄС, особливо Центральної та Східної Європи, зображуються як русофобські маріонетки США. Відповідно, будь-яке розширення чи навчання НАТО поруч із 86 Бурковський, Петро. «Російська пропаганда про події в Україні: тенкордонами РФ виставляється як неподобство, загроза та денції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. зазіхання на російську «сферу впливу». http://www.osvita.mediasapiens. Характерна тактика кремлівських ЗМІ — пояс- ua/trends/1411978127/rosiyska_ propaganda_pro_podii_v_ukraini_ нювати внутрішні проблеми Російської Федера- 87tendentsii_20142016_rokiv/ Порівняння даних опитувань «Левації зовнішніми факторами. Наприклад, у ток-шоу да-центру» за 2016 рік (https://www. центральних телеканалів не раз можна було почути, levada.ru/2016/06/02/rossiyane-reshili-ktoim-vragi/) та 2017 рік (https://www.levada. що зниження світових цін на нафту — навмисна про- 88ru/2017/06/05/druzya-i-vragi-rossii-2/). Бурковський, Петро. «Російська вокація США з метою послабити російську економіку; пропаганда про події в Україні: тенденції 2014–2016 років». MediaSapiens, 04.07.2017. згадка в Панамських документах Владіміра Путіна — http://www.osvita.mediasapiens. ua/trends/1411978127/rosiyska_ спроба дестабілізувати Росію88. propaganda_pro_podii_v_ukraini_ З 2015 року російське населення почали готувати до 89tendentsii_20142016_rokiv/ Бурковський, Петро. «Российские СМИ тривалої конфронтації з країнами Заходу. Так само в цей трубят о падении Порошенко под натис„Правого сектора”». MediaSapiens, період зросла кількість сюжетів про європейських полі- ком 01.08.2015. http://www.osvita.mediasapiens. ua/monitoring/ru_zmi/rossiyskie_smi_ тиків, які виступають за зняття санкцій із Російської Феtrubyat_o_padenii_poroshenko_pod_ дерації, та про згубний вплив російських контрсанкцій natiskom_pravogo_sektora/ 90 guide to Russian propaganda. Part на економіки країн ЄС89. Варто додати, що пропагандис- 1: «A Propaganda prepares Russia for war». Press, 05.05.2016. http:// ти можуть досить швидко змінювати образи й створю- Euromaidan euromaidanpress.com/2016/05/05/aguide-to-russian-propaganda-part-1вати нових ворогів (або друзів) залежно від визначених propaganda-prepares-russia-for-war/ цілей. Це демонструє турецький кейс зі збитим літаком, 91 «A guide to Russian propaganda. 1: Propaganda prepares Russia for коли Анкара на деякий час перетворилася в очах росіян Part war». Euromaidan Press, 05.05.2016. 90 Access on October 10, 2017: http:// на одного з головних ворогів . euromaidanpress.com/2016/05/05/aguide-to-russian-propaganda-part-1propaganda-prepares-russia-for-war/

МЕХАНІЗМИ РОБОТИ КРЕМЛІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ Моніторинги та аналіз російських ЗМІ протягом останніх років засвідчили використання різноманітних методів дезінформації. Зокрема це маніпулятивне використання фото/відео/звуку, позірна різноманітність думок, змішування коментарів, думок та фактів, апеляція до страху і почуття ненависті до ворога, цитування сумнівних або неперевірених джерел, маніпулятивний пошук героїв, стереотипування, повторення та перебільшення, неточне повідомлення тощо. Замовчування та перебільшення Російські ЗМІ послідовно замовчують факти потрапляння в полон російських військовослужбовців і співробітників російських спецслужб, а також використання на сході України новітнього російського озброєння. Ігноруються й успіхи української армії. З 2015 року Кремль уникав згадок про торгівлю та економічні зв’язки так званих «ДНР/ЛНР» із Києвом. Коли ж почалася транспортна блокада у 2017 році, російські ЗМІ пояснювали події прагненням «радикалів» змусити Петра Порошенка посилити наступ на «республіки» та залежністю Києва від вугілля Донбасу91. Інцидент у Мукачеві влітку 2015 року показав, як російські ЗМІ вміють перебільшувати значення подій, вигідних для формування образу України як країни, де панують радикали, беззаконня та анархія. Інформаційну бульбашку про збройний конфлікт у Мукачеві роздували як спусковий механізм для нових заворушень в Україні92. Протягом майже двох тижнів такі канали, як, наприклад, РТР, НТВ, «Звезда» та LifeNews, говорили про події в Мукачеві значно більше, ніж про так звані «ДНР/ЛНР» (не в останню чергу таку прискіпливу увагу ЗМІ було зумовлено великою кількістю взаємних звинувачень представників «Правого сектору» та влади). Емоційність та пошук ворога Характерною рисою російської пропаганди є емоційне подання інформації. Наприклад, постійно показуючи зруйновані будинки та страждання мирного населення, ЗМІ апелюють до людських почуттів (як біль, страх), викликають співчуття, і в такий спосіб знижують здатність глядачів критично сприймати та аналізувати інформацію. Мабуть, у всіх історіях про страждання «мирного населения Донбасса» винуватцями є українська армія та влада, американці чи європейці. У Криму до списку ворогів російська пропаганда додала ще членів Меджлісу кримськотатарського народу, який в РФ є офіційно забороненою організацією93. Маркування Заходу як ворога сприяє консолі- 92 «Боевые группы НАТО отрабатывают дації росіян перед уявною загрозою та є зручним удары по России». Третья мировая война, 19.04.2017. http://3mv.ru/83579виправданням для Кремля проти закидів щодо пе- boevye-gruppy-nato-otrabatyvayutреслідування опозиції. В одній із програм Дмітрія Кісє- 93udary-po-rossii.html Propaganda Messages on Russian льова російського опозиціонера Алєксєя Навального наз- TV: Based on Final Monitoring Report of Russian TV channels 2015.http:// вали агентом британських та американських спецслужб. 94proqwerty.tilda.ws/russianpropaganda Propaganda Messages on Russian У цю схему прекрасно вписується наратив про те, що тіль- TV: Based on Final Monitoring Report Russian TV channels 2015. http:// ки Владімір Путін здатен ефективно протистояти «зовніш- of proqwerty.tilda.ws/russianpropaganda нім загрозам»94, як-от підготовка НАТО до війни з Росією95. 95 Бурковський, Петро. «Слабо управляемый хаос». MediaSapiens, 04.02.2015. http://www. osvita.mediasapiens.ua/monitoring/ru_zmi/ slabo_upravlyaemyy_khaos/


26

27

Упередженість Дезінформація працює ефективніше в умовах, коли немає альтернативних джерел інформації. Моніторинг російських телеканалів за 2015 рік показав, що російські телеканали запрошують обмежене коло політичних акторів96. Недарма російська влада заблокувала доступ до сайту «Крим.Реалії» (проект «Радіо Свобода»), телеканалу ATR та інших видань, на редакції яких окупаційна влада не мала впливу. Ток-шоу та новинні програми на основних телевізійних каналах РФ одностайно критикують український уряд та збройні сили, підтримуючи дії російської влади. Для ведучих російських ток-шоу стало звичним змішувати факти та свої думки, використовувати іронію та сарказм, коли говорять про Україну, водночас ігноруючи офіційні джерела. Замість того, щоб служити посередником у обговоренні питань державної політики, російські центральні телеканали «Россия-1», НТВ та «Первый канал» відкрито демонстрували порушення етичних стандартів, упередженість, виявляючи симпатію до однієї сторони й неповагу до другої. На ток-шоу часто використовували надміру емоційні висловлювання, запальну мову , коли заходилося про офіційних представників України, США, ЄС та Заходу в цілому97. У висвітленні подій ЗМІ звично дотримуються вигідних Кремлю ліній. Знищення автобуса під Волновахою на українському блокпості, наприклад, пояснювали різними версіями, які зводились до звинувачень виключно української сторони: це помста української армії за втрату донецького аеропорту; розслідування ОБСЄ не підтвердило провину «ДНР», тому відповідальна Україна; це була операція спецслужб України з метою дискредитувати «ополчення» та Росію98. Теорії-теорії Один із улюблених прийомів кремлівської пропаганди у складних кейсах, де підозра явно падає на Російську Федерацію — плодити різноманітні версії (будь-що, крім правди). Після того як «Боїнг-777» малайзійських авіаліній рейсу MH17 сепаратисти збили ракетою, випущеною з російського «Бука», пропаганда заповнила ефір квазіреальними 96 Наприклад: Ардаев, Владимир. «Мир версіями, хто винен. А з часом російські ЗМІ почали может так и не узнать правду о том, сбил малайзийский Boeing». РИА стверджувати, що через політичну складову справи кто Новости, 13.10.2015. https://ria.ru/ analytics/20151013/1301151121.html навряд чи можливо буде встановити, хто збив паса- 97 «A guide to Russian propaganda. Part 3: жирський літак, а якщо звинуватять Російську Феде- Rapid fire conspiracy theories». Euromaidan Press, December 10, 2016. http:// рацію — то це безпідставно99. euromaidanpress.com/2016/12/10/aСхожим чином Кремль висвітлював знищення гумані- guide-to-russian-propaganda-part-3-rapidfire-conspiracy-theories/ тарного конвою в Сирії у 2016 році. Спочатку сказали, 98 «A guide to Russian propaganda. Part 2: Whataboutism». Euromaidan що це був теракт, потім — що ніякого повітряного уда- Press. http://euromaidanpress. ру не було, а ще згодом переклали вину на американ- com/2016/08/31/a-guide-to-russianpropaganda-part-2-whataboutism/ 99 Lucas, Edward, and Pomeranzev, Peter. ський дрон100.

«Winning the Information War». August 2016. https://cepa.ecms.pl/files/?id_plik=2715 100 «Протидія російській інформаційній агресії: спільні зусилля задля захисту демократії». Звіт ГО «Телекритика», 2015. https://issuu.com/mediasapiens5/ docs/telekritika_analytics_2015_3189a6 8f08ce75/8?ff=true&e=16771330/12375326

Whataboutism Кремль маніпулює добором тем у новинних сюжетах, відволікаючи увагу від внутрішньоросійських проблем висвітленням «украинского кризиса». Наприклад, протягом 2015 року «Первый канал» у своїх сюжетах найбільше говорив про ситуацію в Україні (хаос, «ДНР/ЛНР», Крим, мінські угоди). На другому місці за популярністю — тема Другої світової війни. І тільки на третьому місці — сюжети про російську економіку. На телеканалі «Россия 1» трохи менше говорили про Україну (однак це все одно була головна тема), зосереджуючись значною мірою на міжнародних питаннях. Говорячи про Європу, російські ЗМІ постійно шукають події, які можна трактувати на підтвердження переваг Російської Федерації. Використання прийому whataboutism («а як щодо...») дає змогу стверджувати: «Росія не ідеальна, але й Захід також». Замість того, щоб аргументовано пояснювати важливі речі, ЗМІ звертають увагу на другорядні, не пов’язані з предметом питання. Наприклад, якщо Кремль запитати, чи Росія не порушила міжнародне право військовими діями в Криму, то у відповідь постане питання: чому це дозволено США в Іраку чи Афганістані? Самооборона так званих «ДНР/ЛНР» була добре організованою через втручання російських спецслужб — а хто тоді організував Майдан? Друг Путіна має мільярди на офшорних рахунках — а як щодо західних та українських політиків?101 Кремлівська пропаганда також відкидає будь-яку критику щодо поведінки російського керівництва. Усі негативні коментарі щодо Росії подаються або як вигадані, або як несправедливі — наслідок подвійних стандартів, упередження та егоїзму102. Свідчення очевидців Ефективним прийомом російської пропаганди стало широке використання свідчень очевидців, які не підтверджуються іншими джерелами. Уже класичну історію про нібито розіп’ятого українськими військовими хлопчика в Слов’янську «Первый канал» тричі показував у ефірі. Ще одна, менш відома, але схожа історія від LifeNews та НТВ — про хлопчика, з якого українські військові зробили шпигуна-наркомана і змушували його корегувати артилерійський вогонь — базувалася на словах ватажків проросійських бойовиків. Обидві історії 2014 року було швидко спростовано, однак жоден із телеканалів не визнав своєї помилки103. Інші приклади 2015 року — телеканал «Россия» показав сюжет, у якому журналіст стверджував, що бачив кулю, випущену з боку 101 to Russian propaganda. розташування батальйону «Азов», яка пролетіла поруч Part«A2:guide Whataboutism». Euromaidan Press. http://euromaidanpress. із ним та представником так званої «ДНР». Сайт телеcom/2016/08/31/a-guide-to-russianканалу «Звезда» опублікував новину про те, що україн- propaganda-part-2-whataboutism/ 102 Lucas, Edward, and Pomeranzev, Peter. ські військові крадуть свійських тварин у населення, «Winning the Information War». August 2016. https://cepa.ecms.pl/files/?id_plik=2715 яка ґрунтувалася виключно на коментарі нібито свідка 103 «Протидія російській інформаційній в соціальній мережі (з використанням підробної фото- агресії: спільні зусилля задля захисту демократії». Звіт ГО «Телекритика», графії, яку було згодом видалено)104. 2015. https://issuu.com/mediasapiens5/

docs/telekritika_analytics_2015_3189a6 8f08ce75/8?ff=true&e=16771330/12375326 «Киевские силовики угоняют скот у мирных жителей». Звезда, 20.06.2015. https://tvzvezda.ru/news/vstrane_i_ mire/content/201506201312-gnol.htm

104


28

29

ЩУПАЛЬЦЯ ВОСЬМИНОГА: СТРУКТУРА ВПЛИВУ КРЕМЛІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ІНФОПРОСТІР


30

31

ереглядаючи улюблену телепрограму, слухаючи радіо в машині, пліткуючи з сусідкою, відвідуючи концерт улюбленої музичної групи і навіть лайкаючи фотографії кошенят у соцмережах, ні на хвилину не можна забувати про критичне мислення. Адже в будь-якій із цих ситуацій вас може залучити на свій бік котрась зі сторін інформаційно-психологічної війни. Щоб убезпечитися від впливу, а часом і просто зберегти здоровий глузд, варто знати всі канали, через які може поширюватися дезінформація і пропаганда. ЛАБІРИНТ МІНОТАВРА Українські експерти почали досліджувати вплив кремлівської дезінформації і пропаганди на внутрішній інформаційний простір із початком анексії Криму Росією в березні 2014 року. Станом на вересень 2017 року вони можуть стверджувати: за час, що минув від 22 листопада 2013 року, коли в Києві почався Євромайдан, вигідні Кремлю меседжі поширювалися через такі канали, як російське державне й комерційне телебачення; російські веб-сайти різних форм власності; проросійські медіа в Україні, до яких належать і ті, що транслюють точку зору ватажків так званих «ЛНР» і «ДНР», і українські ЗМІ, щодо яких є підозри в отриманні фінансування з РФ; соціальні мережі, у тому числі російські сервіси «ВКонтакте» й Одноклассники, Facebook, Twitter і YouTube; блоґи, зокрема LifeJournal; експерти громадських організацій і аналітичних центрів; українські політики, переважно з проросійськими поглядами, але не лише; приватні ініціативи й громадські рухи, не оформлені як окремі організації; особиста комунікація; культурна сфера, яка охоплює кіновиробництво, книгодрукування й сучасну популярну музику. ГО «Інтерньюз-Україна» опитала 15 медіа-експертів, які представляють найвпливовіші українські державні й громадські організації. На базі їхніх досліджень і висновків, а також керуючись власним досвідом у цій сфері, нам вдалося проаналізувати структуру впливу кремлівських інформаційних меседжів і дібрати приклади найрезонансніших фейків і дезінформації, які циркулювали в українському просторі протягом останніх п’яти років. Інформаційний гламур Важливим каналом поширення прокремлівських меседжів в Україні у 2013– 2014-х роках були російські державні та приватні телеканали. Наприклад, «Первый канал», «Россия 1», «Россия 24», НТВ, «5 канал», LifeNews, ТНТ, «Звезда» та інші. Зокрема у 2014 році 27% українців дивилися російські телеканали, як показало щорічне дослідження105 Internews. На думку 105 «Українці відмовляються від експертів, російське телебачення приваблює красивою і російських ЗМІ. Але не від російських

соцмереж». Тексти.org.ua, 1 жовтня 2015. http://texty.org.ua/pg/news/ newsmaker/read/62243/Ukrajinci_ vidmovlajutsa_vid_rosijskyh_ZMI_Ale_ne

якісною картинкою, великим вибором розважальних програм і емоційним поданням інформації, зокрема у ток-шоу. «Україна як держава не вибудовувала свій дискурс. Тому люди дивилися російські ЗМІ — там багато розваг, там усе добре, там весела картинка, розважальні шоу», — пояснила «Інтерньюз-Україна» Діана Дуцик, виконавчий директор ГО «Детектор медіа». Російські ЗМІ спроможні це робити завдяки великим бюджетам, зокрема державним дотаціям. У 2015 році на підтримку медіа — насамперед телеканалів — із бюджету РФ було виділено 72 млрд рублів ($1,2 млрд за середнім курсом у тому році)106, у 2016 році — 76 млрд рублів ($1 млрд за середнім курсом), у 2017 році — орієнтовно 70 млрд рублів (1,2 млрд)107. Натомість українські телеканали програють у нерівній конкуренції. У 2015 році Володимир Бородянський, керівник української групи телеканалів StarLightMedia, казав: «Наша економіка дозволяє виробляти серіал вартістю 20–30 тисяч доларів за годину, а сусідня економіка — 300 тисяч доларів за годину. У таких умовах неможливо конкурувати»108. Вплив російських каналів на український інформацій- 106 Галактионова, Александра. «Информация по заказу: влияют ли бюджеты ний простір протягом 2014–2017 років суттєво знизився СМИ на их рейтинги?» Forbes.ru, http://www.forbes.ru/ завдяки обмеженню трансляції 77 з 82 каналів у кабель- 03.08.2016. kompanii/internet-telekom-i-media/ 109 infographics/325709-informatsiya-poних мережах України . Тепер українці можуть перегляzakazu-vliyayut-li-byudzhety-s дати ці канали лише в інтернеті або за допомогою супут- 107 «Расходы на СМИ в России в 2017 планируют сократить на 6 млрд никового зв’язку. В результаті таких дій, а також через году рублей». RT, 7.10.2016. https://russian. втрату довіри до російського медіа-продукту загалом rt.com/article/324885-rashody-na-smi-vrossii-v-2017 (згідно з дослідженням Київського міжнародного інсти- 108 Гришко, Лілія. «Російське „мило” — тепер в українській обгортці». DW, туту соціології110) у 2017 році лише 1% українців зізна- 28.09.2015. http://www.dw.com/uk/ ються, що дивляться / читають російські ЗМІ для отри- російське-мило-тепер-в-українській-обгортці/a-18743188 109 Рагуцька, Лілія. «Росія програє мання інформації (згідно з дослідженням Internews111). Роскомнадзор оберігає Ще одним каналом поширення кремлівської інформації в Україні є найрізноманітніші російські веб-сайти, у тому числі сторінки інформагентств та друкованих ЗМІ: tass. ru, ria.ru, kommersant.ru та інші. У 2014 році їх читали 44% українців112. Щоправда, вже у 2015 році ця частка знизилася до 27% попри те, що жоден із таких сайтів в Україні не потрапив під блокування з боку провайдерів. Нині українці майже не звертаються до цього джерела інформації113. Утім, експерти нагадують, що деякі українські журналісти досі використовують ці сайти як першоджерела інформації, підриваючи довіру до своїх медіа. У гонитві за оперативністю працівники українських інформагентств можуть писати новини на основі повідомлень прес-служби Кремля, не чекаючи офіційного прес-релізу українських державних органів. Але таким чином вони жертвують стандартами балансу думок і перевірки інформації.

інформвійну, ми чітко знаємо, як бути з Кримом і Донбасом». Апостроф, 22.08.2017. https://apostrophe.ua/ua/ article/politics/government/2017-08-22/ rossiya-proigryivaet-informvoynu-myichetko-znaem-kak-byit-s-kryimom-idonbassom/13945 110 Зленко, Станіслав. «Довіра соціальним інституціям». Київський міжнародний інститут соціології, 1.2.2017. http:// kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id= 678&page=1 111 «За рік знизилась довіра українців до телеканалів та інтернет-ЗМІ — дослідження Internews.» MediaSapiens, 05.09.2017. http://osvita.mediasapiens. ua/mediaprosvita/research/ za_rik_znizilas_dovira_ukraintsiv_ do_telekanaliv_ta_internetzmi_ doslidzhennya_internews/ 112 «Українці відмовляються від російських ЗМІ. Але не від російських соцмереж». Тексти.org.ua, 1 жовтня 2015. http://texty.org.ua/pg/news/ newsmaker/read/62243/Ukrajinci_ vidmovlajutsa_vid_rosijskyh_ZMI_Ale_ne 113 «За рік знизилась довіра українців до телеканалів та інтернет-ЗМІ — дослідження Internews.» MediaSapiens, 05.09.2017. http://osvita.mediasapiens. ua/mediaprosvita/research/ za_rik_znizilas_dovira_ukraintsiv_ do_telekanaliv_ta_internetzmi_ doslidzhennya_internews/


32

33

«Пошуковик „Яндекс”— теж сильний пропагандистський інструмент. Вони змінили алгоритм добору новин — і там немає того, що не вигідно російській владі. Наприклад, про мітинги на підтримку Навального не можна було прочитати в “Яндексі”», — розповів «Інтерньюз-Україна» Сергій Костинський, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

діють проросійські бізнесмени, мають свою аудиторію. Але ця аудиторія наразі не впливає на політичний порядок денний. Громадянське суспільство — антикорупційні організації, молоді політики — не є вихідцями з проросійського табору», — пояснив «Інтерньюз-Україна» Денис Казанський, відомий блоґер, журналіст видання «Український тиждень».

Троянські коні На кремлівській «частині поля» грають і деякі українські ЗМІ, що їх за певними ознаками вважають проросійськими. Наразі немає прямих підтверджень того, що деякі з провідних українських ЗМІ можуть отримувати фінансування з Росії. Проте, на думку опитаних експертів, повідомлення і дискурси, які транслюються через окремі телеканали, друковані ЗМІ й веб-сайти, дозволяють припускати: або журналісти отримують пряму оплату з РФ за поширен- 114 «Канал „Інтер” належить Фірташу, ня таких поглядів, або власники цих медіа мають спіль- Хорошковському, Льовочкіну та ПлужДетектор медіа, 4.04.2016. ну з Кремлем точку зору й безкоштовно допомагають ніковій». http://detector.media/infospace/ article/114079/2016-04-04-kanal-interРФ у її інформаційній війні. nalezhit-firtashu-khoroshkovskomuСеред таких ЗМІ експерти називають телеканали «Ін- lovochkinu-ta-pluzhnikovii/ 115 Медіа Група Україна: http:// тер» (головні бенефіціари — бізнесмени Дмитро Фірташ mgukraine.com 116 «Канал «112 Україна» підтвердив, що та Сергій Льовочкін114), «Україна» (належить холдингу його кінцевим бенефіціаром є Андрій 115 Подщипков». Детектор медіа, 6.04.2016. SCM бізнесмена Ріната Ахметова ), «112 канал» (налеhttp://detector.media/infospace/ 116 жить Андрію Подщипкову ), NewsOne (належить біз- article/114147/2016-04-06-kanal-112несмену Євгену Мураєву117), газету «Вести»118 і радіо з ukraina-pidtverdiv-shcho-iogo-kintsevimbenefitsiarom-e-andrii-podshchipkov/ однойменною назвою (належать кіпрській компанії Media 117 «Вадим Рабинович продав телеканал NewsOne регіоналу Євгену МураєHolding Vesti Ukraine119), вебсайт «Страна.ua» (належить ву». Телекритика, 17.01.2014. http:// 118 Ігорю Гужві120, колишньому головному редактору газети ru.telekritika.ua/rinok/2014-01-17/89384 Романюк, Оксана. «Страх і ненависть газети „Вести”». Телекритика, «Вести», якого зараз правоохоронні органи звинувачу- 27.02.2015. http://ru.telekritika.ua/ 121 kontent/2015-02-27/104278 ють у здирництві ). «Телеканал NewsOne транслює 119 Медіа Холдинг Вести Україна: російські меседжі122. «112 канал» дотримується всіх http://vestiukraine.com/ua/holding/ журналістських стандартів і є проукраїнським. Але він about.html 120 Скляревская, Гала. «Игорь Гужва надає майданчик для виступів проросійських експертів рассказал, на чьи деньги запустил новый проект». Детектор медиа, і політиків123 і поширення їхніх меседжів124», — навів 16.02.2016. http://detector.media/rinok/ приклад для «Інтерньюз-Україна» Роман Шутов, про- article/112849/2016-02-16-igor-guzhvarasskazal-na-chi-dengi-zapustil-novyiproekt/ грамний директор ГО «Детектор медіа». 121 «Суд продовжив на місяць запо«На мій погляд, стратегія Росії в останні роки — ство- біжний захід Гужві». Детектор медиа, 22.08.2017. http://detector.media/ рення в Україні медіамайданчиків, які мімікрують під infospace/article/129200/2017-08-22українські медіамайданчики, під українські опозицій- sud-prodovzhiv-na-misyats-zapobizhniizakhid-guzhvi/ ні медіамайданчики, але які при цьому так чи інакше 122 «Кремль подозревает Полторака и Муженко в геноциде руссковідпрацьовують порядок денний, що веде до торпеду- язычного населения Донбасса». 22 серпня 2017. https:// вання української держави», — розповів «Інтерньюз- NewsOne, newsone.ua/ru/kreml-podozrevaetУкраїна» Павло Казарін, відомий блоґер і телеведучий, poltoraka-i-muzhenko-v-genociderusskoyazychnogo-naseleniya-donbassa/ 123 «Украина хочет уйти от Минских оглядач «Крим.Реалії». соглашений». Вести.ru, 2 авгусВтім, зараз, коли війна з РФ досі триває, вплив таких та 2017. http://www.vesti.ru/doc. ЗМІ не є визначальним. «Українські медіа, якими воло- html?id=2916701 124 «Хто кому Рабінович». 112 Україна,

Пасинки і падчерки Інформаційна війна РФ на території України породила багато нових ресурсів на окупованих територіях: телеканали «Первый республиканский», «Новороссия», «Оплот» та інші, друковані ЗМІ «Новороссия», «Донецкое время», «Голос республики», «Донецкая республика» та інші, а також багато веб-сайтів, які поширюють повідомлення ватажків так званих «ЛНР» і «ДНР». Особливість цих медіа полягає в тому, що, на відміну від українських чи російських ЗМІ, вони можуть навіть не намагатись дотримуватися журналістських стандартів125. Саме тому вони дуже часто поширюють відверту пропаганду. За даними «Донецького інституту інформації», мова з ознаками ворожнечі використовується майже в 20% сюжетів вечірніх випусків новин таких телеканалів і майже на 26% сторінок друкованих ЗМІ126. Разом із тим 82% матеріалів про самопроголошену владу так званих «ДНР» та «ЛНР» у інтернет-ЗМІ на непідконтрольних українській владі територіях Донбасу є компліментарними, 18% — нейтральними, критичних матеріалів немає взагалі. Це підтверджує дослідження Інституту масової інформації127. «„ДНР” у своїх газетах завжди на першу смугу ставить портрети Захарченка», — наводить для «Інтерньюз-Україна» приклад Олексій Мацука, головний редактор сайту «Новости Донбасса».

випуск від 10.09.2017. https://ua.112. ua/video/khto-komu-rabinovychna-telekanali-112-ukraina-vypuskvid-10092017-247735.html

Не котиками єдиними Дуже важливим елементом структури поширення кремлівської пропаганди і дезінформації є соціальні мережі та блоґи, де також практично не працюють журналістські стандарти. Серед них експерти у першу чергу називають VK, або «ВКонтакте», і OK, або «Одноклассники» (обидва ресурси наразі заборонено в Україні — детальніше читайте у розділі 3 «Давид проти Голіафа: як Україна опирається інформаційним атакам»). У 2015 році, у розпал інформаційної війни з Росією, ці соцмережі відвідували для отримання новин відповідно 38% та 31% українських користувачів інтернету, згідно з дослідженням Internews128. Щоб дізнаватися новини, українці використовують також Facebook і Twitter. «У „ДНР” є інтерес до LiveJournal», — розповів «Інтерньюз-Україна» Олександр Ніконоров, експерт Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД. Соцмережами пропаганда поширюється за допомогою тематичних груп і пабліків,

Колодяжная, Диана. «Телевидение „ДНР”: есть ли что-то, кроме пропаганды?». Детектор медиа, 25.06.2017. http://detector.media/ infospace/article/127298/2017-06-25televidenie-dnr-est-li-chto-to-kromepropagandy/ 126 «Мова з ознаками ворожнечі в друкованих медіа Донбасу та на ТБ (моніторинг)». Донецький інститут інформації, 31.08.2017. http://dii.dn.ua/analytics/128mova-z-oznakamy-vorozhnechi-vdrukovanykh-media-donbasu-ta-natb-monitoring 127 «Дослідження ІМІ: На сайтах т. зв. „ЛНР” та „ДНР” про самопроголошену владу — лише хороше, про українську владу — лише погане». Інститут масової інформації, 23.02.2017. http://imi.org.ua/news/ doslidjennya-imi-na-saytah-tzv-lnrta-dnr-pro-samoprogoloshenu-vladulishe-horoshe-pro-ukrajinsku-vladulishe-pogane/ 128 «Українці відмовляються від російських ЗМІ. Але не від російських соцмереж». Тексти.org.ua, 1 жовтня 2015. http://texty.org.ua/ pg/news/newsmaker/read/62243/ Ukrajinci_vidmovlajutsa_vid_ rosijskyh_ZMI_Ale_ne 125


34

35

через ботів і тролів, а також завдяки некритичному підходу користувачів до інформації. «40–50% коментарів іде від тролів. Вибори в Америці129 і Франції130 показали, що тролі можуть сильно впливати на поширення інформації. Також у Франції було дослідження, як розходяться трольські вкиди і звичайна інформації в офіційних медіа — у тролів поширення було більше. Тролів зараз так багато, бо їх легко створити і це впливовий механізм», — пояснив «Інтерньюз-Україна» Роман Кульчинський, головний редактор Texty.org.ua. Важливим каналом для ведення інформаційної війни стала і соцмережа YouTube. Завдяки «вірусним» відео будь-яка ідея може поширюватися у кілька разів швидше. До таких відео належать не лише спеціально зняті ролики, а й «нарізані» сюжети з пропагандистських програм, просякнуті мовою ворожнечі й безпідставними звинуваченнями. Зокрема, так поширюються уривки з програми «Вечер с Владимиром Соловьевым»131. 129 Mezzofiore, Gianluca. “How proЦей канал обрав для поширення своїх маніпулятивних Trump trolls spread fake news to influence French elections”. Mashable, меседжів і Анатолій Шарій132 — колишній український April 12, 2017. http://mashable. журналіст, який може бути позбавлений політичного com/2017/05/04/pro-trump-fakenews-emmanuel-macron-marine-leпритулку в Литві133 за антиукраїнську пропаганду. Шарій pen/#G6kKKYo2hOql 130 “Spectre of Russian influence looms є частим гостем російських новинних випусків134,135, на large over French election”. The Guardian, April 12, 2017. https://www.theguardian. його інформацію не раз посилалися кремлівські медіа. com/world/2017/apr/12/russianІ нашим, і вашим В інформаційній війні використовуються також і заяви українських політиків, позиція яких вигідна Кремлю. Таким чином виходить, що надаючи медійний майданчик своїм політикам, українські ЗМІ створюють «правильну картинку» для РФ. Найчастіше російські ЗМІ цитують Юрія Бойка136, Юлію Тимошенко137, Вадима Рабіновича . Усі ці політики належать до когорти популістів, тому будують свої стратегії завойовування електорату на критиці теперішньої влади. Водночас російські ЗМІ не вдаються до критики цих українських можновладців. Кремлівська інформаційна кампанія в критиці української влади використовує також заяви таких одіозних місцевих політиків, як Олег Ляшко138, Михаїл Саакашвілі139, Олег Тягнибок. Разом із тим у російських ЗМІ триває інформаційна кампанія проти них самих, що паплюжить їхню репутацію. І, як результат, споживач інформації не розуміє, чи можна довіряти цим політикам, і якщо можна, то в чому. «Корисні ідіоти»? Заяви українських політиків, що корелюють із кремлівською риторикою, доповнюють повідомлення від українських експертів і діяльність проросій-

influence-looms-over-french-election 131 «Ковтун получил „по щам” в прямом эфире у Соловьева 25.09.2015». YouTube, 27.09.2015. https://www. youtube.com/watch?v=7hllzNumjdc 132 Шарій Анатолій Анатолійович. Вікіпедія. https://uk.wikipedia.org/wiki/ Шарій_Анатолій_Анатолійович 133 «Литва може позбавити притулку українця Шарія через його випади проти України». Радіо Свобода, 19.02.2015. https://www.radiosvoboda. org/a/26858211.html 134 Эксклюзивное интервью Анатолия Шария журналисту телеканала «Россия». YouTube, 12.06.2017. https://www. youtube.com/watch?v=eTkh_QkjJ3w 135 Шарий — интервью немецкому RT. YouTube, 22.10.2015. https://www. youtube.com/watch?v=tnE5elPtdaY 136 «Украина хочет уйти от Минских соглашений». Вести.ru, 2.08.2017. http:// www.vesti.ru/doc.html?id=2916701 137 «Юлия Тимошенко обвинила президента Украины в „зарабатывании” на войне в Донбассе». Первый канал, 6.06.2017. https://www.1tv. ru/news/2017-06-06/326552-yuliya_ timoshenko_obvinila_prezidenta_ ukrainy_v_zarabatyvanii_na_voyne_v_ donbasse 138 «После решения Саакашвили вернуться на Украину Ляшко призвал стрелять в нарушителей границы». Вести.ru, 21.08.2017. http://www.vesti. ru/doc.html?id=2923362 139 «Саакашвили, уходящий с поста губернатора Одесской области, обрушился с обвинениями на украинские власти». Первый канал, 7.11.2016. https://www.1tv.ru/ news/2016-11-07/313515-saakashvili_ uhodyaschiy_s_posta_gubernatora_ odesskoy_oblasti_obrushilsya_s_ obvineniyami_na_ukrainskie_vlasti

ських громадських організацій. Прямо або непрямо отримуючи фінансування з РФ, вони допомагають поширювати кремлівські меседжі. Серед таких громадських організацій називають різноманітні осередки російської культури140, зокрема, Російський центр науки і культури в Києві141, «Український вибір»142, «Вірне козацтво»143, 144, «Громадська рада Дніпропетровська», «Соціальне Запоріжжя», «Одеса за порто-франко», «Харківська Слобожанщина»145 та інші. Крім того, на кремлівську пропаганду працюють усі заяви українських аналітиків і політологів, які критикують ситуацію в країні без наведення достатніх аргументів. Ініціатива схвалюється Ще одним джерелом поширення потрібної інформації у війні стають так звані «ініціативи знизу». Наприклад, 2017 року в українських ЗМІ активно поширювалися «листи профспілок», які вимагали відновити економічні стосунки з Росією на колишньому рівні, щоб збільшити кількість робочих місць: від Профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України146 та інших. Ця ідея могла би не викликати подиву, якби виходила від одного колективу й була опублікована в одному медіа. «Але масовість цих листів і швидкість поширення цього повідомлення викликали підозру. При цьому деякі редактори і журналісти відкрито говорили про те, що їм пропонували гроші за публікацію цих „листів”», — розповіла «Інтерньюз-Україна» Аля Шандра, головний редактор Euromaidan Press. «Надія Курамшина і Вікторія Шилова з організації „Солдатські матері” — проект Росії, псевдоорганізація, яка поширювала дискредитуючу інформацію про українське командування. Вони 140 «Проросійська організація влаштувала на Закарпатті концерт до 9 травня на мімікрували під українську патріотичну організацію — тлі радянського прапора і георгіївських 5 канал, 08.05.2015. https:// і завдяки цьому їх запрошували на ефіри і слухали їх», — стрічок». www.5.ua/den-pamiati-ta-prymyrennia/ prorosiiska-orhanizatsiia-vlashtuvala-naкаже Денис Казанський. zakarpatti-kontsert-do-9-travnia-na-tliМи починаємо «КВН» Важливою зброєю в російській інформаційно-психологічній війні стала масова культура147. На думку експертів, найвпливовішими були естрада, серіали, розважальні шоу на ТБ, стенд-ап шоу, фільми і книжки. «Загалом міра проникнення культури ідентична мірі проникнення ідеології», — пояснює Оксана Волошенюк, виконавчий директор Академії української преси. «Украина и Крым, Беларусь и Молдова — Это моя страна! ... Рюрики, Романовы, Ленин и Сталин — Это моя страна!», — переконує слухача російський естрадний виконавець Олег Газманов148. Крім того, в Україні активно просували російськомовних виконавців, українців за походженням, заради майже повного витіснення української мови з простору мас-культури.

radianskoho-praporu-i-heorhiivskykhstrichok-79630.html Російський центр науки і культури в Києві, http://ukr.rs.gov.ru/ru 142 Українській вибір. Вікіпедія. https:// uk.wikipedia.org/wiki/Український_вибір 143 Опанасенко, Максим. «„Козакирозбійники”. Як проросійська організація продовжує діяти в Києві». Громадське телебачення, 20.10.2016. https://hromadske.ua/posts/kozakyrozbiinyky-yak-prorosiiska-orhanizatsiiaprodovzhuie-diiaty-v-kyievi 144 Вірне козацтво, http://vk.hrest.info/ 145 «СБУ заявляет о выявлении сети организаций, спонсируемых Россией». ЛігаНосости, 21.02.2017. http://news.liga.net/ news/incident/14695878-sbu_razoblachila_ set_finansiruemykh_spetssluzhbami_rf_ organizatsiy.htm 146 «Звернення: Зберегти галузь з виробництва мінеральних добрив!». Федерація професійних спілок України, 01.06.2017. http://www.fpsu.org. ua/nasha-borotba/novini-chlenskikhorganizatsij/12396-zvernennya-zberegtigaluz-z-virobnitstva-mineralnikh-dobriv 147 “StratComlaughs: in search of an analytical framework”. NATO StratCom Centre of Exellence. http://stratcomcoe.org/stratcomlaughs-search-analytical-framework 148 Газманов, Олег. «Сделан в СССР». http://www.karaoke.ru/song/8015.htm 141


36

37

Водночас провідні українські телеканали транслювали російські серіали про правоохоронні структури: «Улицы разбитых фонарей», «Глухарь», «Марьинская роща», «Черные волки», «Легавый» і десятки схожих. Такі фільми послідовно створюють картину світу, де населення країни поділено виключно на тих, хто порушують закон, і тих, хто відновлюють справедливість з боку держави. Засилля цих серіалів на українських екранах, створення цілих каналів (НТН), які спеціалізувалися на трансляції такої картинки світу, призвело до тривалого культивування та звеличення російської міліції та ФСБ в провідних українських мас-медіа. Оксана Волошенюк наводить приклад російського серіалу «Лесник» (прем’єра — 2011 рік), де раз у раз виринають ксенофобні мотиви, наприклад — неможливість спільного майбутнього для вірменського хлопця і російської дівчини, що кохають одне одного. А у 91-й серії несподівано кадр перетинає юрба обідраних людей із картатими китайськими торбами. «Кто это?» — запитує головний герой. «Хохлы. За еду коровник строят», — лунає відповідь. Наприкінці серії та сама юрба пробирається, галасуючи, через снігові замети. «Опять хохлы. Коровник построили, ну мы их и погнали», — лунає фраза. «У результаті формується образ українців-заробітчан, що готові працювати за шмат хліба, якого не можуть заробити у власній країні», — пояснює Оксана Волошенюк. Яскравим прикладом пропаганди політики Кремля у культурі є і новий серіал російського «Первого канала» під назвою «Спящие», який звеличує образ ФСБ Росії. Головна ідея цього твору: у російській владі немає корупціонерів, а всі антикорупційні організації фінансують Сполучені Штати, щоб оббрехати чесних російських чиновників і спричинити хаос і безлад у країні – так само, як вони начебто зробили в Україні, організувавши там Революцію гідності. ВВС: баба бабі сказала Дуже важливим каналом поширення будь-якої інформації була й залишається особиста комунікація149: з родичами, сусідами, колегами, таксистами, продавцями в магазинах тощо. Варто пам’ятати, що люди, як правило, більше довіряють словам рідних і близьких, аніж повідомленням журналістів. На запитання «Яким джерелам інформації про політичні події ви довіряєте найбільше?» 12% опитаних українців відповіли, що родичам і знайомим, а 3% — розмовам і чуткам, свідчать дані Research&Branding Group150. Саме тому найбільш успішними були передвиборчі кампанії, де елемент особистої комунікації й політика, і його агітаторів було задіяно максимально. РОБИМО З МУХИ СЛОНА: ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ Відверта брехня і пропаганда ідей, які не мають нічого спільного з життям, не буде життєздатною. Натомість успішними можуть стати ті меседжі, які базуються на реальних прикладах. Тому для створення дезінформації кремлівські комунікаційні працівники пе- 149 Казанжи, Зоя. «Львівські такреважно беруть за основу випадки з реалій українсько- систи». Facebook, 15.09.2017. https:// www.facebook.com/zoyakazanzhy/ го життя. Далі треба лише узагальнити один чи кілька posts/10211496039097755 150 довіряють телевізору в прикладів на всю країну або перебільшити значення два«Українці рази більше, ніж інтернет-ЗМІ». Дзеркало тижня, 07.03.2017. https:// якогось факту в кілька разів — і «страшилка» готова.

dt.ua/UKRAINE/ukrayinci-doviryayuttelevizoru-v-dva-razi-bilshe-nizh-internetzmi-235601_.html

Саме тому Україна, яка протягом останніх чотирьох років перебуває в досить складній економічній ситуації і одночасно змушена захищати свої кордони від військової агресії, є плідним полем для вирощування різноманітних фейків і перекручувань (детальніше на цю тему читайте в розділі 5 «Архітектура брехні: як збудовано пропагандистську машину Кремля?») «Російські медіа дуже оперативно реагують на всі події, що відбуваються в Україні», — пояснила «ІнтерньюзУкраїна» Олена Голуб, керівник відділу моніторингу журналістських стандартів та «джинси» Інституту масової інформації. «Останнє наше дослідження показує, що в липні було помічено менше проросійських меседжів, навіть на каналі «Інтер». Можливо, це літо і спад активності. Але зараз є зворотній процес, коли російська пропаганда на своїх каналах використовує матеріали українських ЗМІ для підкріплення своїх тез», — каже Діана Дуцик. Війна на Донбасі Найбільшою невирішеною проблемою в Україні досі залишається війна на Донбасі, або антитерористична операція (АТО). Вона щодня забирає життя людей, руйнує долі й підриває економіку держави. Петро Порошенко ще у своїй передвиборчій програмі 2014 року обіцяв швидше закінчення війни: «антитерористична операція триватиме години»151. Введення російських військ на територію Донбасу унеможливило виконання цієї обіцянки152. Утім, кремлівські медіа ігнорують цей факт, зосереджуючись на помилках і недопрацюваннях українського командування, гіперболізуючи й узагальнюючі можливі наслідки153, а також звинувачують самого Порошенка в тому, що війну досі не закінчено154. Крім того, благодатним полем для спекуляцій є розслі- 151 «Порошенко: АТО не може тривати місяці, АТО буде тривати години». дування українських журналістів про корупцію в укра- 2–3 YouTube, 24.01.2015. https://www. youtube.com/watch?v=E-OWlfqL0mo їнській армії155. На додачу російський інформаційний 152 «Радник Порошенка пояснив, що простір заповнюють новини, які показують українських завадило Україні завершити АТО за два тижні». ZIK, 10.03.2017. http://zik.ua/ військових у гротескному стилі, щоб висміяти ворога. news/2017/03/10/radnyk_poroshenka_ Наприклад, після української новини про те, що укра- poyasnyv_shcho_zavadylo_ukraini_ zavershyty_ato_za_dva_1057649 їнські військові дали прихисток двом кабанчикам, ро- 153 «В Киеве заговорили о новой скрытой мобилизации — похоже, сійські ЗМІ подали цю інформацію як цілком серйозну в планы нынешних властей мир Украине не входит». Первый складову стратегії укріплення обороноздатності війсь- на канал, 12.02.2017. https://www.1tv. ru/news/2017-02-12/319693-v_kieve_ ка України156. zagovorili_o_novoy_skrytoy_mobilizatsii_ Неспроможність подолати корупцію Обіцянки подолати корупцію в Україні лунали від усіх її президентів. Не став винятком і Петро Порошенко, який поставив боротьбу з хабарництвом і застосуванням адмінресурсу в пріоритет своєї внутрішньої політики157. Але швидких і дуже помітних результатів це не принесло: корупцію не було викорінено, а жодну з гучних кримінальних справ досі до доведено до завершення. У світовому Індексі сприйняття корупції (СРІ) за 2016 рік Україна отримала 29 балів зі 100 можливих і посіла

pohozhe_v_plany_nyneshnih_vlastey_ mir_na_ukraine_ne_vhodit «Порошенко меньше всего заинтересован в мире на Украине — эксперт о реакции на резолюцию о миротворцах ООН». Звезда, 07.09.2017. https:// tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/ content/201709071423-pe72.htm 155 Бовдунов, Александр; Урсу, Кристина. «Брешь в обороне: как военный бюджет Украины потерял $237 млн». RT, 13.08.2017. https://russian.rt.com/ussr/article/418690ukraina-oborona-budzhet-poteri 156 Соколов, Илья. «„Вместо собак”: украинская армия обучает боевых кабанов». RT, 03.09.2017. https://russian.rt.com/ussr/ article/426114-ukrainskaya-armiya-kabany 157 «Порошенко обіцяє щодня затримувати хабарників». Insider, 03.07.2017. http://www.theinsider.ua/ politics/5596bdff4a811/ 154


38

39

131 місце зі 176 країн158. Це лише на два бали більше, ніж у 2015 році. Попри те, що цю сходинку з показником 29 балів також розділили Казахстан, Росія, Непал та Іран, кремлівські ЗМІ не втомлюються протягом останніх чотирьох років представляти Україну як висококорумповану державу, що перебуває в катастрофічному стані159. Стагнація реформ Президент України Петро Порошенко ще в січні 2015 року підписав Указ «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020»», який визначив 62 необхідні реформи для досягнення в країні європейських стандартів життя160. Станом на вересень 2017 року поступ у реформах є дуже повільним, а на початку 2017 року він узагалі дорівнював нулю, за оцінками аналітичного відділу організації VoxUkraine161. Ця ситуація розчаровує багатьох українців і грає на руку антиукраїнській пропаганді. Гіперболізація і перекручування дозволили говорити про повну відсутність реформ в Україні162. Водночас ті самі кремлівські медіа просувають протилежну ідею — про те, що реформи в Україні все ж таки відбуваються (детальніше про такі прийоми пропаганди читайте в розділі 6 «Карта території: про що говорять інші дослідження російської пропаганди»). Наприклад, ЗМІ повідомляють про хід медичної реформи в Україні й називають її «катастрофою»163. Націоналістичні угруповання Війна на Сході України почалася тоді, коли Збройні Сили були чи не найменше з 1991 року до неї готовими. На допомогу прийшли добровольчі батальйони, частина з яких обрали своєю ідеологією націоналістичний рух, що був для них складовою патріотизму. Найвідомішими з них є «Правий сектор»164 і «Азов»165. Хаотичні й малоконтрольовані у 2014–2015 роках166, згодом вони увійшли до складу Національної гвардії України, а «Правий сектор» підписав контракти про співпрацю зі Збройними Силами України167. Але в повідомленнях антиукраїнської пропаганди їх демонізували168 й досі виставляють уособленням «фашистів», «нацистів» і «карателів». До того ж вчинки членів цих батальйонів проектуються на всю українську армію в цілому169, а дії окремих їхніх прихильників дезінформація подає як такі, що характеризують усе населення України170.

158 «Безкарність та недієве правосуддя тримають Україну на корупційному дні». Transparency International Ukraine. https://ti-ukraine.org/research/indekskoruptsiyi-cpi-2016/ 159 «Спустя три года после Майдана на Украине — коррупция и нищета, а обещанного процветания нет». Первый канал, 04.12.2016. https://www.1tv.ru/ news/2016-12-04/315378-spustya_tri_goda_ posle_maydana_na_ukraine_korruptsiya_i_ nischeta_a_obeschannogo_protsvetaniya_net 160 «Порошенко затвердив стратегію розвитку України до 2020-го, в якій 62 реформи». Українська правда, 12.01.2015. https://www.pravda.com.ua/ news/2015/01/12/7054779/ 161 Графік 1. Динаміка індексу моніторингу реформ. Interfax-Україна. http://imorevox. org/релізи-pdf/ 162 «Европейские эксперты проанализировали ход реформ на Украине». Первый канал, 14.02.2017. https:// www.1tv.ru/news/2017-02-14/319855evropeyskie_eksperty_proanalizirovali_ hod_reform_na_ukraine 163 «На Украине новая реформа здравоохранения грозит обернуться катастрофой». Первый канал, 02.08.2017. https:// www.1tv.ru/news/2017-08-02/329966-na_ ukraine_novaya_reforma_zdravoohraneniya_ grozit_obernutsya_katastrofoy 164 Правий сектор. Про рух: http:// pravyysektor.info/pro-ruh 165 Азов. Про нас: http://azov.org.ua/pro-nas/ 166 Стрілянина в Мукачевому. Вікіпедія. https://uk.wikipedia.org/wiki/Стрілянина_в_Мукачевому 167 Братущак, Олексій. «„Правий сектор” в армії: між анархією і Статутом». Українська правда, 11.04.2017. http://www.pravda.com.ua/ articles/2017/04/11/7140890/ 168 «Минюст России запретил на территории нашей страны пять украинских националистических организаций». Первый канал, 24.01.2015. https:// www.1tv.ru/news/2015-01-24/25784minyust_rossii_zapretil_na_territorii_ nashey_strany_pyat_ukrainskih_ natsionalisticheskih_organizatsiy 169 «На Украине националисты продолжают устанавливать свои порядки». Первый канал, 15.01.2015. https:// www.1tv.ru/news/2015-01-15/25143na_ukraine_natsionalisty_prodolzhayut_ ustanavlivat_svoi_poryadki 170 «Факельные шествия, напоминающие те, что были в фашистской Германии, прошли в крупных городах Украины, Первый канал», 30.01.2016. https://www.1tv.ru/ news/2016-01-30/2427-fakelnye_ shestviya_napominayuschie_te_chto_ byli_v_fashistskoy_germanii_proshli_v_ krupnyh_gorodah_ukrainy

Порушення прав людини Ситуація в царині прав людини в Україні досі перебуває не на найвищому рівні. Через війну на Донбасі й окупацію Криму відбулося зростання рівня насильства і ненависті, а також звуження свободи вираження поглядів, згідно зі звітом Харківської правозахисної групи за 2016 рік171. За словами голови правління фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірини Бекешкіної, українці досі не навчилися захищати свої права: «Люди, які зазнали порушення своїх прав, у більшості своїй не робили нічого, а ті, хто щось робили, не досягли успіху»172. Це дає широке поле для маніпуляцій російської пропаганди. «Вирвані цитати учасників нашої прес-конференції про права людини після Майдану173 було подано російськими ЗМІ у потрібному їм контексті», — розпові- 171 Захаров, Євген. «Права людини в ла «Інтерньюз-Україна» Олександра Матвійчук, голова Україні в 2016 р.: основні тенденції». Інформаційний портал Харківської правління Центру Громадянських Свобод, координатор Правозахисної Групи, 16.03.2017. http:// khpg.org/index.php?id=1489669186 «Євромайдан SOS». Так само вибірково кремлівські ме- 172 Москвичова, Анастасія. «Порушення людини у 2016-му і першочергові діа використовують доповіді ООН на тему прав людини прав завдання на 2017-й». Радіо Свобода, 174 31.12.2016. https://www.radiosvoboda. в Україні : вони виривають із контексту й повідомляють org/a/28206163.html 173 лише про факти порушень із боку Збройних Сил України, Пресс-конференция «Три года после тревожные звоночки для прав ігноруючи всі повідомлення про порушення з боку угру- Майдана: человека». Центр инфомации про права 175 человека, 17.07.2017. https://humanrights. повань «ЛНР» і «ДНР» . Соціальні проблеми Загальний рівень життя населення в Україні все ще дуже низький. Попри зростання мінімальної зарплати з 1147176 грн у 2013 році до 3200177 грн у 2017 році, населення не відчуває на собі підвищення соціальних стандартів. Адже інфляція в попередні роки сягала у 2014 році — 24,9%, у 2015 — 43,3%, у 2016 — 12,4%178. Ці відсотки відображають зростання цін на продукти й товари першої необхідності, подорожчання проїзду та підвищення вартості комунальних послуг. Одна з причин цього — реформа в енергетичній галузі, яка знищує залежність від російського газу й унеможливлює паразитування на газових дотаціях для українських олігархів. Вона призвела до здорожчання природного газу для населення в чотири рази за три роки179. До цього його вартість майже чотири роки була незмінною. Усе це спричинило невдоволення українців і посилило їхні протестні настрої, які й стали гарним матеріалом для перебільшування в новинах російських ЗМІ. Вони поквапилися проголосити, що на Україну чекає «новий Майдан»180, 181. Утім, протести проти підвищення тарифів були нечисленними й збирали у десятки разів менше людей, ніж протести проти свавілля влади на Майдані у 2004–2005 і 2013–2014 роках, коли на вулиці одночасно виходили до мільйона осіб.

org.ua/ru/material/preskonferencijia__ tri_roki_pisljia_majdanu_trivozhni_ dzvinochki_dljia_prav_ljiudini 174 Доклад о ситуации с правами человека в Украине: 16 мая — 15 августа 2016 г. ООН. http://www. ohchr.org/Documents/Countries/UA/ Ukraine15thReport_ru.pdf 175 «В Организации Объединенных Наций подготовлен доклад о грубейших нарушениях прав человека на Украине». Первый канал, 03.07.2016. https://www.1tv.ru/ news/2016-06-03/303449-v_organizatsii_ ob_edinennyh_natsiy_podgotovlen_ doklad_o_grubeyshih_narusheniyah_ prav_cheloveka_na_ukraine 176 Держбюджет-2013: мінімальна зарплата. Закон і бізнес, 06.12.2012. http://zib.com.ua/ua/11580derzhbyudzhet_-_2013_minimalna_ zarplata.html 177 Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 3. Ст.31. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1801-19 178 Динаміка інфляції в Україні. Вікіпедія: http://bit.ly/2xSDkqY 179 Прейскуранти на природний газ. Нафтогаз України. http://www. naftogaz.com/www/3/nakweb.nsf/0/48 6E117B34CF13EEC2257BCE0041B995?Op enDocument 180 «В Киеве тысячи людей собрались у Верховной рады на „тарифный майдан”». Первый канал, 15.11.2016. https:// www.1tv.ru/news/2016-11-15/314095-v_ kieve_tysyachi_lyudey_sobralis_u_ verhovnoy_rady_na_tarifnyy_maydan 181 «В Киеве участники акции протеста требуют снизить тарифы на услуги ЖКХ». Первый канал, 08.12.2016. https:// www.1tv.ru/news/2016-12-08/315690-v_ kieve_uchastniki_aktsii_protesta_trebuyut_ snizit_tarify_na_uslugi_zhkh


40

41

Мовне питання Україна — багатонаціональна країна. Зокрема у 2016 році 69% називали рідною мовою українську, 27% — російську, 2% — інші мови. Про це свідчать дані опитування Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова182. Така ситуація дає плідне поле для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Як приклад можна навести події 23 лютого 2014 року, коли парламент України проголосував за зміни до закону про основи державної мовної політики від 3 липня 2012 року183. Нововведення скасовували офіційну двомовність у регіонах, де частка нацменшин перевищувала 10%. Новий закон так і не підписали ані тимчасовий виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов, ані обраний пізніше Президент Петро Порошенко. Таким чином, зміни не почали діяти184. Утім, це не завадило російським державним каналам подати інформацію про голосування як про введення в дію положень закону. Таке перекручування й маніпуляції стали основою для поширення в Криму меседжу про «київських нацистів», які начебто хочуть знищити російську мову та російськомовних на всій території України185. Це допомогло Кремлю схилити на свій бік значну частку кримського населення під час анексії й налаштувати проти української влади186. Відтоді мовне питання 182 «Консолідація українського суспільшляхи, виклики, перспективи. в Україні порушувалося й перекручувалося в російських ства: Інформаційно-аналітичні матеріали до Фахової дискусії 16 грудня 2016р». ЗМІ десятки разів (детальніше про дію російської пропаЦентр Разумкова. http://old.razumkov. ганди в країнах, де проживає російськомовне населення, org.ua/upload/Identi-2016.pdf 183 Рада скасувала мовний закон читайте у розділі 6 «Карта території: про що гово- Колесніченка. Українська правда, 23.12.2014. https://www.pravda.com.ua/ рять інші дослідження російської пропаганди»). news/2014/02/23/7015948/ Гуманітарні проблеми на окупованих територіях Російська окупація частини Донбасу внеможливила повне забезпечення цієї території всіма необхідними засобами для існування з боку України. Крім того, вона створила умови для контрабанди та інших способів незаконного збагачення на цих теренах. У результаті українська влада була змушена відмовитися від постачання товарів до окупованого регіону187. Така ситуація всіляко використовується російськими медіа для нагнітання атмосфери та звинувачення української влади в тому, що вона кидає своїх громадян напризволяще188, 189. Водночас російську владу представляють як визволителя регіону190.  ОЗІП’ЯТИ НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ: Р НАЙВІДОМІШІ ФЕЙКИ ПРО УКРАЇНУ ЗА ОСТАННІ П’ЯТЬ РОКІВ Фейки й перекручування інформації про Україну, створені в 2013–2017 роках, вражають своєю абсурдністю й емоційністю. На думку експертів, саме тому їм вдалося набути такого поширення, насамперед у Росії.

184 Закон України «Про засади державної мовної політики». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 23. Ст. 218. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/5029-17 185 Петров, Алексей. «Крым возмущен прессингом из Киева». Вести.ru, 24.02.2014. http://www.vesti.ru/doc. html?id=1318815 186 Потемин, Артем. «После Майдана Севастополь переходит к прямой демократии». Вести.ru, 25.02.2014. http:// www.vesti.ru/doc.html?id=1320270 187 Указ Президента України №62/2017. http://www.president.gov.ua/ documents/622017-21470 188 «Экономическая блокада самопровозглашенных республик на юго-востоке Украины притормозила выделение транша МВФ». Первый канал, 20.03.2017. https://www.1tv.ru/news/2017-0320/321864-ekonomicheskaya_blokada_ samoprovozglashennyh_respublik_na_ yugo_vostoke_ukrainy_pritormozila_ vydelenie_transha_mvf 189 «Отключения электричества в ЛНР могут негативно сказаться на работе шахт и экологической обстановке в регионе». Первый канал, 25.04.2017. https://www.1tv.ru/ news/2017-04-25/324145-otklyucheniya_ elektrichestva_v_lnr_mogut_negativno_ skazatsya_na_rabote_shaht_i_ ekologicheskoy_obstanovke_v_regione 190 «Путин: нужна экономическая реабилитация ДНР и ЛНР». Вести.ru, 02.06.2017 http://www.vestifinance.ru/articles/86335

Розіп’ятий хлопчик 12 липня 2014 року, через тиждень після визволення донбаського міста Слов’янська українськими військами, російський «Первый канал» у вечірньому випуску новин показав сюжет191 про Галину Пишняк — жінку, яка начебто втекла з цього міста після приходу Збройних Сил України. Історія, яку розповіла жінка, вражала жорстокістю: українські військові начебто взяли маленького хлопчика в самих трусиках і розіп’яли його на дошці оголошень, «як Ісусика», на очах у вбитої горем матері, яку потім начебто прив’язали до танка й волочили вулицею. З часу виходу цього сюжету на екран не знайшлося жодної людини, яка могла би підтвердити слова Галини Пишняк. Спроби російських журналістів із інших медіа, наприклад, «Новой газеты»192, розшукати свідків того випадку були марними. Маніпулятивність сюжету «Первого канала» полягає в повній відсутності уточнювальних запитань із боку інтерв’юерки. Крім того, дивує відсутність фото й відеодоказів у той час, коли багато людей мають при собі смартфони. А сама історія про розп’яття повторює сюжет однієї з серій четвертого сезону популярного серіалу «Гра престолів». Пізніше «Первый канал» спробував виправдатися за цю історію193. Але його пояснення побачили значне менше людей, ніж широко розтиражований сюжет. Клаптик землі й два раби 2 листопада 2014 року в ефірі новин російського «Первого канала» вийшов сюжет194 про Україну, в якому самопроголошений голова ради села Степанівка на Донбасі начебто цитує фразу українських військових про те, що за участь у військовій операції їм пообіцяли «клаптик землі й два раби». Жодних підтверджень цим словам знайти не вдалося. В Україні не існує й не існувало жодного закону чи законопроекту, які могли би надати правдивості словам про рабів чи будь-яку обслугу для військових. Можна припустити, що це був навмисно вигаданий пропагандистський меседж, покликаний провести паралелі між українським військом і армією нацистської Німеччини часів Другої світової війни. Адже сюжет, у який вписали фейк, було присвячено 70-річчю звільнення України від нацистів. 191 «Беженка из Славянска вспоминает, У сюжеті є багато ознак маніпуляцій і телекартинкою, как при ней казнили маленького сына и жену ополченца». Первый канал, і лексикою. Наприклад, солдатів Національної гвардії 12.07.2014. https://www.1tv.ru/news/2014України називають «бойовиками», хоча, відповідно до 07-12/37175-bezhenka_iz_slavyanska_ vspominaet_kak_pri_ney_kaznili_ стандартів, так заведено називати лише учасників не- malenkogo_syna_i_zhenu_opolchentsa 192 Фельдман, Евгений. «Жители законних військових формувань. Славянска о скандальном сюже ґвалтована епілептична пенсіонерка З 21 листопада 2014 року в прямому ефірі програми «Специальный корреспондент» на телеканалі «Россия 1» брав участь Костянтин Долгов, якому довелося втікати з України після закликів до порушення її територіальної цілісності. Переконуючи присутніх у студії в нелюдськості української армії, Долгов розповів

те Первого канала». Новая газета, 13.07.2014. https://www.novayagazeta. ru/news/2014/07/13/103147-zhitelislavyanska-151-o-skandalnom-syuzhetepervogo-kanala-video 193 «„Оправдание” Первого канала за „распятого мальчика”: это „болезненная фантазия” женщины». Дзеркало тижня, 22.12.2014. https://zn.ua/WORLD/ opravdanie-pervogo-kanala-za-raspyatogomalchika-eto-boleznennaya-fantaziyazhenschiny-162460_.html 194 «70 лет назад Советские войска освободили Украину от фашистов». Первый канал, 02.11.2014. https:// www.1tv.ru/news/2014-11-02/28303-70_ let_nazad_sovetskie_voyska_osvobodili_ ukrainu_ot_fashistov


42

43

історію195 про те, як у Краматорську на блокпосту українські військові «зґвалтували 47-річну пенсіонерку на очах у пасажирів автобуса», після чого «з нею стався епілептичний напад». Жодних підтверджень цієї історії немає: не було жодних позовів до суду, публікацій у ЗМІ чи соцмережах. Костянтин Долгов часто бере участь у російських ток-шоу, де постійно транслює антиукраїнські дезінформаційні повідомлення про «хунту» й «українську окупацію території України протягом 23-х років» і застосовує фізичну силу в спілкуванні з опонентами. Себе він називає то «співголовою Народного фронту Новоросії», то «офіційним представником МЗС ДНР». Концтабори для російськомовних 3 жовтня 2014 року телеканал «Россия 24»196, 7 листопада 2014 року «Первый канал»197, а 24 квітня 2015 року телеканал «Звезда»198 випустили сюжети про те, що в Україні начебто будують «концтабори для сепаратистів», або «американські секретні тюрми», або «фільтраційні табори для біженців». У всіх випадках насправді йшлося про об’єкти, які будують на гроші, виділені Євросоюзом у 2011 році, для тимчасового утримання нелегальних мігрантів у відповідності до гуманітарних стандартів Ради Європи199. 195 Диспетчер Карлос 17 липня 2014 телеканал RT повідомив200 про начебто доведену причетність українських військових до збиття малайзійського «Боїнга» з рейсу МН17 (пізніше новину було виправлено). Канал посилався на запис у Twitter «іспанського диспетчера Карлоса, який працює в київському аеропорту „Бориспіль”». Жодного диспетчера Карлоса в київському аеропорту, як і в будь-якому іншому аеропорту України, не існувало. Акаунт «Карлоса» у Twitter було видалено досить швидко після того, як тема набула розголосу. А проте багато російських ЗМІ досі згадують про цього «диспетчера», коли хочуть довести причетність України до катастрофи літака. Водночас журналісти-розслідувачі довели провину Росії в збитті «Боїнга»201. Цю історію підтвердили й висновки офіційного розслідування202. Органи на продаж 6 липня 2014 року телеканал «Россия 24»203 повідомив про те, що в Україні начебто торгують органами поранених і вбитих солдатів, доставляючи їх до Німеччини. Це саме повідомлення поширили кілька інших російських медіа, включно з телеканалом «Россия 1». Вигадана історія не витримувала жодної критики. Не

Специальный корреспондент. Эфир от 21.11.2014. Россия1. https:// russia.tv/video/show/brand_id/3957/ episode_id/1147822/video_id/1101819/ viewtype/picture/ 196 Соколов, Николай. «Гуантанамо по-украински: Киев усиленно строит тюрьмы». Вести.ru, 03.10.2014. http:// www.vesti.ru/doc.html?id=2016833 197 «Власти Украины готовы разместить на территории страны несколько американских секретных тюрем». Первый канал, 07.11.2014. https://www.1tv.ru/ news/2014-11-07/28573-vlasti_ukrainy_ gotovy_razmestit_na_territorii_strany_ neskolko_amerikanskih_sekretnyh_tyurem 198 «„Гуантанамо” под Донецком — Украина строила концлагерь для „сепаратистов”». Звезда, 24.04.2015. https:// tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/ content/201504240324-d2ik.htm 199 «ЄС покращує ситуацію з неврегульованими мігрантами в Україні». Представництво Європейського Союзу в Україні, 21.10.2011. http:// eeas.europa.eu/archives/delegations/ ukraine/press_corner/all_news/ news/2011/2011_10_21_02_uk.htm 200 «Испанский диспетчер: Два украинских военных самолёта были рядом с Boeing перед его исчезновением». RT, 17.07.2014. https://russian.rt.com/ article/41346 201 Обнаружена фотография «Бука 332», снятая до гибели MH17. 05.06.17. https://ru.bellingcat.com/novosti/ russia/2017/06/05/buk-332-new-photo/ 202 «MH17: Malaysia Airlines flight shot down by BUK missile fired from eastern Ukraine, Dutch Safety Board says». ABC, 14.10.2015. http://www.abc.net.au/news/2015-10-13/ dutch-authorities-deliver-final-report-oncrashed-flight--mh17/6851490 203 «Каратели вынимали органы из живых людей для продажи». Вести.ru, 06.07.2014. http://www.vesti.ru/videos/ show/vid/607954/

було жодних доказів чи словесних підтверджень ні з боку України, ні з боку Німеччини. Якби така торгівля проводилася, важкопоранених бійців мали б негайно доставляти у високотехнологічну клініку для вилучення органів. З огляду на дуже короткий термін зберігання вилучених органів (до восьми годин), чекаючи на появу цінного вантажу мав би постійно чергувати літак. Тим часом пацієнт у Німеччині мав би бути вже підготовлений до операції й лежати на операційному столі (не маючи жодної гарантії, що доставлять орган, який відповідатиме необхідним для пересадки саме цьому пацієнтові параметрам). Крім того, будь-яка німецька клініка, що робить пересадку, повинна мати всі необхідні документи про походження отриманих органів, інакше страхова компанія ніколи не оплатить операцію. Перелік аргументів проти тверджень кремлівського фейку можна продовжувати ще довго. «Поїзд дружби» до Криму 24 лютого 2014 року кримські медіа, зокрема «Севастопольские новости» 204, а також провідні російські ЗМІ — Lenta.ru 205 та інші, запустили найбільшу «страшилку» для мешканців Криму на той період — нею стало масове поширення інформації про так званий «поїзд дружби» організації «Правий сектор» із Києва до Сімферополя. Прибуття цього поїзда спочатку планувалося на кінець лютого 2014 року. Потім дата кілька разів змінювалася, у тому числі на 28 березня 2014 року, але люди боялися його понад усе. Страх перед «фашистами з Києва» змусив багатьох кримчан перейти на бік РФ у інформаційно-психологічній війні 206. Приводом для цієї інформаційної атаки стала фраза, яку сказав активіст «Правого сектору» Ігор Мосійчук у ефірі «112 каналу»: «Будь-які спроби розірвати територіальну цілісність України будуть жорстко покарані. Якщо влада на це не здатна, то «Правий сектор» сформує «поїзд дружби». Ми, як у 90-му УНСО, поїдемо в Крим, і тоді публіка, подібна до цієї, як щури тікали, коли колона унсовців входила до Севастополя... Соборність є однією з наших найбільших цінностей». Наразі цю новину207 з сайту «112 каналу» видалено, але її можна знайти в кеші Google. Також цитату можна побачити на 204 «„Правый сектор” сформирует „поезд дружбы” и не допустит раскола сторінці «112 каналу» з біографією Мосійчука208. Варто Украины, — Мосийчук». ForPost, http://sevastopol.su/news. зауважити, що Ігор Мосійчук є політичним маргіналом, 24.02.2014. php?id=57737 205 «„Правый сектор” отправит в Крым який ніколи не міг говорити ані від імені української „поезд дружбы”». Лента.ru, 25.02.2014. https://lenta.ru/news/2014/02/25/ влади, ані від імені народу загалом.

crimea/ Лойко, Сергей. «Как сливали „Русский мир”». Радио Свобода, 28.05.2016. https://www.svoboda.org/a/27759063. html 207 «Правий сектор сформує „поїзд дружби” і не допустить розколу України». 112.ua. https://ua.112.ua/ politika/praviy-sektor-sformuye-poyizddruzhbi-i-ne-dopustit-rozkolu-ukrayinimosiychuk-26133.html 208 «Черговий арешт Мосійчука: Біографія одіозного політика». 112. ua, 17.09.2015. https://ua.112.ua/statji/ cherhovyi-aresht-mosiichuka-biohrafiiaodioznoho-polityka-259100.html 209 «В МИД РФ возмущены ограблением россиян в поезде в украинской Виннице». РИА Новости, 24.03.2014. https:// ria.ru/world/20140324/1000824035.html 206

Нацисти УПА 24 березня 2014 року російське інформаційне агентство «РИА Новости» холдингу «Россия Сегодня» повідомило про те, що московські потяги в Україні грабують «люди в формі української повстанської армії»209. За інформацією Міністерства закордонних справ РФ, у вагонах поїзда №65 «Москва–Кишинів» ці люди начебто вимагали у громадян Росії здати гроші й золоті прикраси.


44

45

Жодних фото-, відеопідтверджень або свідчень очевидців не вдалося знайти ані в ЗМІ, ані в соцмережах. Як розповіли BBC Україна210 в прес-службі управління МВС України на ПівденноЗахідній залізниці, від Вінниці до Жмеринки в поїзді 21 березня їхали міліціонери. Провідник одного з вагонів повідомив їм, що одна з пасажирок поскаржилася на крадіжку сумочки з особистими речами. Працівники викликали групу міліції, але оскільки потяг стоїть у Вінниці лише кілька хвилин, заяву про пограбування вони оформити не встигли. Тому оперуповноважений карного розшуку — молода жінка — і сержант патрульно-постової служби поїхали разом із пасажиркою в Жмеринку. Жодних інших заяв до міліції в той день не надходило. У подальшому тему української повстанської армії (УПА) російські медіа ще багато разів порушували — і майже завжди в прив’язці до імені Адольфа Гітлера або нацистської Німеччини. Нагадаємо, що УПА припинила свою діяльність у 1954 році211. Втеча євреїв із Києва 15 березня 2014 року російський міжнародний телеканал RT показав сюжет212 про те, що після зміни влади в Києві українські євреї начебто вже не почуваються у безпеці. У сюжеті йдеться про Київ та «ультранаціоналістів», які посіли ключові посади в українському уряді й планують громити євреїв. На доказ своїх слів журналістка RT наводить інтерв’ю з рабином Мішею Капустіним, який говорить: «Сьогодні закону нема. Все змінюється дуже швидко, і я не думаю, що хтось буде захищати євреїв, якщо щось станеться». Але насправді Міша Капустін був рабином Сімферопольської синагоги. І говорив він про нову окупаційну владу Криму213. Накладення його слів на кадри з Києва створювало враження не- 210 «Пограбування в поїзді: „люди у формі виявилися міліціонерами». BBC безпеки для євреїв у столиці України. Надалі російські УПА” Україна, 24.03.2014. http://www.bbc.com/ ЗМІ будуть продовжувати безпідставно експлуатувати ukrainian/news_in_brief/2014/03/140324_ train_scandal_or.shtml тему антисемітизму, попри те, що українські євреї не 211 Українська повстанська армія. Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/ раз заявляли, що не отримують погроз і почуваються в Українська_повстанська_армія 212 «После смены власти в стране украинбезпеці за нинішньої влади214. ские евреи больше не чувствуют себя в Винищення снігурів У грудні 2014 року спочатку на сайті міста Новосибірська news.nsk.com215, а потім — у ефірі ток-шоу на телеканалі «Россия 1»216 було поширено інформацію про те, що українські вчителі в місті Запоріжжі начебто вчать школярів годувати синичок і вбивати снігурів. І начебто вони це пояснюють тим, що синички забарвлені в кольори українського прапора, а снігурі — червоні, як прапор СРСР. Жодних доказів цьому твердженню знайти не вдалося. До того ж, снігурі тепер майже не прилітають в Україну зимувати217, бо в північних регіонах Росії зими стали м’якші, тому переліт у тепліші краї їм не потрібен.

безопасности». RT, 15.03.2014. https:// russian.rt.com/article/24320 213 Раввин Симферополя Михаил Капустин: спасите Украину! Киев еврейский, 02.03.2014. http://evreiskiy. kiev.ua/ravvin-simferopolja-mikhailkapustin-12870.html 214 «Главный раввин Украины Яков ДовБлайх о ситуации в Украине». YouTube, 25.01.2015. https://www. youtube.com/watch?v=utLs_1VJ2Jk 215 «На Украине педагоги учат детей убивать снегирей». News NSK, 09.12.2014. http://news-nsk.com/ na-ukraine-pedagogi-uchat-detej-ubivatsnegirej.html 216 «Украинцы убивают снегирей, потому что они русские, защищая украинских синичек!» YouTube, 13.12.2014. https://www.youtube.com/ watch?v=siIKvKF-zvM 217 Ангорская, Лилия. «Почему в Харькове пропали снегири. Комментарий биолога». Городской Дозор, 30.01.2014. http://dozor.kharkov.ua/news/ nauka/1147242.html

 ОРЯН І ШКІРЯК: НАЙВІДОМІШІ З НАЙСВІЖІШИХ ПРИКЛАДІВ З ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ПРО УКРАЇНУ З часом фейки й маніпуляції кремлівської інформаційної машини стають дедалі витонченіші й непомітніші, зазначають експерти. Саме тому протягом останнього року в Україні не з’являлося таких кричущих фейків і брехні, які можна було спостерігати протягом 2014–2015 років. Свою роль відіграла й переорієнтація Росії в зовнішній політиці — більшу частину російських новин займали події в Сирії та вибори у США. «У 2014 році ми фіксували дуже високий сплеск української тематики в російських ЗМІ. Ось 2014 рік, березень, хронометраж: 45 хвилин із 50 хвилин, 10 сюжетів присвячено Україні й Криму в російських новинах. А в кінці 2014 року — лише 10–15 хвилин у новинах. У щоденній газеті російській «Комсомольская правда» за 2014 рік кількість обкладинок у березні — 19 із 30 номерів із українською тематикою, у квітні — 11, у липні — 13, коли почався Донбас. У кінці 2014 року — спад», — каже Діана Дуцик. Але потік перекручувань і дезінформації щодо України не припиняється. Переважно експлуатуються ті самі меседжі, що й раніше, просто в іншій «обгортці». Двигуни для Північної Кореї 14 серпня американська газета The New York Times опублікувала статтю про північнокорейські ракети218. У ній, посилаючись на експерта Майкла Еллемана, журналісти припустили, що двигуни для цих ракет могли постачатися з України. Україна спростувала цю інформацію219. Пізніше Еллеман у інтерв’ю «Голосу Америки» повідомив, що він не впевнений остаточно, чи ці двигуни походять із України, чи з Росії — йдеться лише про вірогідність. Тому експерт попросив Україну провести власне розслідування220. Про інтерв’ю Еллемана «Голосу Америки» російські ЗМІ вже не повідомляли. А іінформацію зі статті The New York Times й російські медіа221 подали в потрібному їм світлі. «Основна зміна спеціальних інформаційних операцій Росії зараз полягає в тому, що фейки про Україну 218 Broad, William J. and Sanger, David E. перекинулися на західні терени. Україна припинила ім- «North Korea’s Missile Success Is Linked to Ukrainian Plant, Investigators Say». портувати російські кейси напряму. Тому російські спец- The New York Times, August 14, 2017. служби використовують західні медіа для закидання нам https://www.nytimes.com/2017/08/14/ world/asia/north-korea-missiles-ukrainefactory.html?mcubz=1 цих меседжів. А в нас є великий пієтет перед західними 219 «Південмаш спростував підозри у ЗМІ, тому ці операції для нас особливо болючі», — пояс- поставках ракетних двигунів до Північної Кореї». Дзеркало тижня, 14.08.2017. https:// нив «Інтерньюз-Україна» Дмитро Золотухін, заступник dt.ua/UKRAINE/pivdenmash-sprostuvavpidozri-u-postavkah-raketnih-dviguniv-doміністра інформаційної політики України. pivnichnoyi-koreyi-251171_.html Зорян і Шкіряк 9 лютого 2017 року телеканал «Россия 24» у своїх новинах заявив про те, що замовниками вбивства терориста так званого «ДНР» Михайла Толстих на прізвисько Гіві були «два представники українського

220 Леонова, Наталія. «Україна може довести свою невинуватість у „ракетному” скандалі — автор дослідження, яке кинуло тінь на „Південмаш”». VOA News, 15.08.2017. https://ukrainian.voanews. com/a/kb-pivdenne/3986961.html 221 «Северная Корея для своих ракет могла использовать двигатели, произведенные на Украине». Первый канал, 14.08.2017. https://www.1tv.ru/ news/2017-08-14/330719-severnaya_ koreya_dlya_svoih_raket_mogla_ ispolzovat_dvigateli_proizvedennye_na_ ukraine


46

47

істеблішменту» — Зорян і Шкіряк222. Слідство досі не визначило замовників і виконавців убивства. А Зорян Шкіряк223 — це одна людина, відомий український політик і громадський діяч. Лікування раку в «ЛНР» 7 червня 2017 року веб-сайт «Новостное агентство Харьков» опублікував новину224 про те, що українці начебто масово їдуть до «ЛДНР» лікуватися від раку. Це, за словами автора статті, можна робити безкоштовно завдяки «Гуманітарній програмі з возз’єднання народу Донбасу». Ту саму інформацію поширили ще кілька сайтів225. Жодних підтверджень цим заявам немає. Натомість є багато підтверджень тому, що жителі непідконтрольних Україні територій Донбасу виїжджають звідти на лікування226, бо на окупованих територіях немає ліків або вони надто дорогі227. Бандерштат 7 серпня 2017 року кремлівські ЗМІ знову взялися за демонізацію образу українців — телеканал «Россия 1» показав пропагандистський сюжет про музичний рокфестиваль «Бандерштат»228. «У цьому році зусиллями української влади, нацистських угруповань і західних кураторів [зібрали] понад 12 тисяч [людей]», — розповідає авторка сюжету. Протягом усього сюжету авторка розповідає про розгул неонацизму на фестивалі зокрема і в Україні загалом, не наводячи жодних доказів своїм словам. Разом із тим ім’я Степана Бандери без жодної потреби повторюється в сюжеті десятки разів, зокрема у зв’язці з Адольфом Гітлером, для нагнітання атмосфери. «Бандерштат»229 — український безалкогольний 222 «Расследование убийства Гиви. Как следствие». Вести.сайт, арт-фестиваль, який проводиться щорічно з 2007 року продвигается 10.02.2017. http://вести.сайт/video/ і збирає відомих українських митців: художників, музи- rossija-24/rassledovanie-ubiistva-givikak-prodviga.html 223 Шкіряк Зорян Несторович. Вікіпедія: кантів, лідерів думок. Небезпечний безвіз 11 червня 2017 року, в день, коли для України почав діяти безвізовий режим із Євросоюзом, телеканал «Россия 24» зняв сюжет про те, що цей режим можуть «відібрати у будь-який момент»230. «Фонд Сороса вже попередив Київ, що Євросоюз скасує безвізовий режим відразу, як тільки виявить, що надто багато українців заїхали, але так і не виїхали на батьківщину протягом належних 90 днів», — лякають автори сюжету. Заголовок новини є маніпулятивним і дезінформаційним. Крім того, лишається незрозумілим, що означає фраза «надто багато» і чому про небезпеку порушення договору з Євросоюзом Україну попереджає Фонд Сороса, а не представники самого ЄС.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Шкіряк_Зорян_Несторович 224 «Украинцы едут в ЛДНР, чтобы бесплатно лечиться от рака». Новостное Агенство Харькова, 07.06.2017. https:// nahnews.org/991987-ukraincy-edut-v-ldnrchtoby-besplatno-lechitsya-ot-raka 225 «Больницы ДНР и ЛНР готовы бесплатно лечить жителей с оккупированных Украиной территорий». Исток, 21.02.2017. http://miaistok.su/bolnitsydnr-i-lnr-gotovy-besplatno-lechit-zhitelejs-okkupirovannyh-ukrainoj-territorij/ 226 «Уздовж лінії зіткнення в зоні АТО відкрито анонімні пункти допомоги постраждалим від насильства». Уніан, 24.03.2017. https://health.unian. ua/regnews/1839961-uzdovj-linijizitknennya-v-zoni-ato-vidkriti-anonimnipunkti-dopomogi-postrajdalim-vidnasilstva.html 227 «Бойовики „ЛНР” приїжджають лікуватися в Україну». Уніан, 11.02.2017. https://health.unian.ua/ country/1870751-boyoviki-lnr-prijijdjayutlikuvatisya-v-ukrajinu.html 228 Нерсесьян, Тамара. «Трезубы на майках, файеры и гитары: как прошел рок-фестиваль „Бандерштат”». Вести. ru, 07.08.2017. http://www.vesti.ru/doc. html?id=2918439 229 Бандерштат: http://bandershtat.org.ua

Негативні новини на тему українського безвізового режиму оприлюднювали й інші медіа. Зокрема 13 червня 2017 року «Первый канал» повідомив про бійку на кордоні України та Польщі, яка зчинилася, коли велика кількість осіб одночасно перетинали кордон231. «Саме цього у зв’язку з запровадженням безвізового режиму побоювалися розташовані по сусідству держави Євросоюзу, а саме — масової міграції», — стверджують автори сюжету. Водночас абсолютно незрозуміло, на ґрунті чого вони роблять висновок, що всі українці, які перетинають кордон із країнами Шенгенської зони, збираються туди переселитися. Рояль у кущах: коли російська пропаганда діє завуальовано Але найбільш небезпечними елементами інформаційно-психологічної війни є не примітивні, нашвидкуруч зроблені фейки й не перекручування даних із першоджерел. Адже їх за бажання може проаналізувати та спростувати навіть пересічний громадянин, не обізнаний із OSINT-технологіями. Найскладніше — коли інформаційні атаки побудовано так, що їх споживачі навіть гадки не мають про першоджерело і, відповідно, справжню мету повідомлень. «Найякісніша пропаганда говорить те, що люди хочуть почути. Справжня пропаганда — та, якої ми не помічаємо, яка спекулює на наших проблемах і переживаннях», — пояснює Аля Шандра. Експерти змогли назвати кілька інформаційних приводів, вигідних кремлівській пропагандистській машині, які поширюються в Україні непомітно, вплітаючись у місцевий контекст. Сланцевий газ Ще до Революції гідності однією з провідних тем в українському медіадискурсі був видобуток сланцевого газу на сході України. У грудні 2013 року британсько-нідерландська компанія Shell і американська Chevron отримали право на розробку родовищ на Юзівській і Олеській газоносних плитах. Саме ці дві компанії спільно з вітчизняними «Надрами України» мали вплинути на питання газової залежності України від Росії. Передбачалося, що в Харківській, Донецькій, Львівській та Івано-Франківській областях буде добуто від 3,6 до 22 трлн кубометрів сланцевого газу232. Пізніше обидві компанії пішли з українського ринку, заявивши про недоцільність видобутку газу на цій території і неможливість домовитися з місцевою владою. Непоступливість регіональної влади деякі експерти пояснюють активною інформаційною кампанією проти видо230 Кондрашов, Андрей. «Безвиз у бутку сланцевого газу. украинцев могут отобрать в любой моВести.ru, 11.07.2017. http://www. «У Болгарії є мережа журналістів, яка займається мент». vesti.ru/doc.html?id=2898051 231 «На украинско-польской граросійською пропагандою. І один із цих журналістів ненице произошла давка в толпе щодавно написав статтю про сланцевий газ у Слов’ян- граждан Украины, спешащих без попасть в Евросоюз». Первый ську: що перед війною цією інформаційною кампанією виз канал, 13.07.2017. https://www.1tv.ru/ news/2017-06-13/326927-na_ukrainsko_ керувала Росія. Вони вибрали тему, яка може злякати polskoy_granitse_proizoshla_davka_v_ людей, вибудували мережу людей, експертів, які потім tolpe_grazhdan_ukrainy_speshashih_ bez_viz_popast_v_evrosoyuz розганяли цю тему», — розповідає Роман Кульчинський. 232 Оратовська, Анастасія. «Сланцевий газ в Україні: кінець історії?» Слово і діло, 03.10.2015. https://www.slovoidilo. ua/2015/10/03/stattja/ekonomika/ slancevyj-haz-v-ukrayini-kinecz-istoriyi


48

49

«Небезпечні» біженці Війна в Сирії спричинила масове переселення її громадян на території інших держав. Прийняти таких людей була готова й Україна. Але у той час, коли соціальні служби готували притулки, деякі українські журналісти публікували матеріали про начебто небезпечність біженців для місцевих громад. Це розпалювало ворожнечу, створювало напругу в суспільстві й навіть викликало протести233, що було вигідно Кремлю в його інформаційно-психологічній війні. Першим про таку «небезпеку» повідомив «112 канал»234 у своєму новинному сюжеті. На його основі веб-сайт «Страна.ua»235 опублікував статтю, яка ще більше нагнітала атмосферу і змушувала людей остерігатися приїзду біженців. «Це могло бути журналістською помилкою, але натреноване око бачить маніпуляції», — пояснює Роман Шутов. Уже після цього в ситуації почали розбиратися інші українські ЗМІ й готувати більш збалансовані матеріали. Але страх перед біженцями вже важко було подолати. #Зрада або #все_пропало І, нарешті, найвагомішою, найпопулярнішою й найпліднішою темою як для українських, так і для російських медіа є будь-яка критика української влади. Вона водночас фігурує в дуже необхідних зараз журналістських розслідуваннях — і невпинно ллється у вигляді неаргументованих тверджень і звинувачень, як з боку політиків, так і з боку різного штибу експертів. Саме тому в цій темі так важко відрізнити роботу журналістів і пропагандистів. «З контенту важко розрізнити, де просто критика влади, а де поширення російських меседжів. Для цього треба володіти інсайдерською інформацією, знати, скільки «кешу» ким заноситься і куди. Але це не наша компетенція, цим мають займатися спецслужби», — наголошує Сергій Костинський.

233 Козак, Тетяна. «Чому в Яготині не хочуть біженців». BBC Україна, 29.03.2016. http://www.bbc.com/ukrainian/ politics/2016/03/160328_yahotyn_ migrants_vc 234 «Более 200 мигрантов из Сирии планируют поселить в Яготине в Киевской области». YouTube, 27.02.2016. https://www.youtube.com/ watch?v=zolC9L9iQH8 235 «Под Киевом хотят поселить сирийских беженцев». Страна.ua, 28.02.2016. https://strana.ua/news/2604pod-kievom-zaselyayut-250-sirijskihbezhencev-na-dengi-evropejskih-grandov. html

*** Для поширення пропаганди під час інформаційно-психологічної війни може бути використано будь-який канал, що ви тільки здатні собі уявити. Пропаганда може мімікрувати під більшість із авторитетних джерел отримання інформації: журналістські розслідування, аналітичні програми, громадські ініціативи тощо. Вигідні комусь ідеї можуть «вживлювати» вам під час відпочинку — занурення в захопливий детектив чи прослуховування улюбленої радіостанції на пляжі. Російська пропаганда в Україні з 1991 року саме це й робила. Їй вдалося проникнути в усі сфери українського життя. І лише завдяки цьому російська агресія проти України у 2014 році стала можливою. А стрімке поширення кремлівських пропагандистських меседжів в Україні впродовж теперішньої фази інформаційно-психологічної війни, що почалася у 2013–2014 роках, укотре продемонструвало вразливість українського медійного середовища й усього суспільства. Крім того, кремлівська пропаганда використала всі, навіть найдрібніші українські проблеми в своїх інтересах. Отже — не забувайте: все, що ви скажете, буде використано проти вас. Тому не говоріть без своїх адвокатів — факт-чекінгу і критичного мислення. І намагайтеся не створювати проблеми собі та своїй державі, а розв’язувати їх — принаймні на деякий час цим можна обеззброїти маніпуляторів. Змальована ситуація здається безвихідною? Можливо. Але українці змогли дати собі раду навіть у такій пастці. У наступному розділі ми розповімо про успішні державні та громадські ініціативи, які протистоять агресору в нинішній інформаційній війні.


50

51

ДАВИД проти ГОЛІАФА: ЯК УКРАЇНА ОПИРАЄТЬСЯ ІНФОРМАЦІЙНИМ АТАКАМ


52

53

олонтерський рух — одне з найяскравіших явищ у новітній українській історії — заявив про себе під час Євромайдану й розвинувся після його завершення. Завдяки активності громадськості з березня 2014 року, від початку анексії Криму, утворилося кілька десятків добровільних об’єднань для опору російській інформаційній агресії. Менш ніж за рік свої кроки зробила й держава. А частина волонтерів отримали донорське фінансування і перевели свою діяльність на новий, вищий рівень. Наразі в Україні діють понад десяток громадських організацій і кілька десятків законодавчих актів, що протистоять кремлівській пропаганді. ГРОМАДСЬКІ ІНІЦІАТИВИ StopFake: факти проти маніпуляцій Вебсайт Stopfake.org236 був першим із найвідоміших нині українських проектів, що протидіють кремлівським інформаційним атакам. Його створили 2 березня 2014 року студенти, випускники й викладачі Могилянської школи журналістики НаУКМА. Своєю головною метою вони визначили розвінчання фейків і маніпуляцій, які стосувалися України. Пізніше до цього додали спростування неправди, що стосується деяких європейських країн. Принцип роботи журналістів Stopfake.org стандартний: вони моніторять російські, українські та європейські медіа, шукаючи там потенційно неправдиву інформацію. Відтак іде звичайний процес факт-чекінгу, що включає пошук і аналіз інформації з відкритих джерел, перевірку фото й відео на достовірність, зокрема за допомогою інструментів геолокації, та інші методи. Якщо новина виявляється неправдивою, на сайті з’являється спростування з викладенням усіх доказів. Завдяки цьому методу вже спростовано близько тисячі різних повідомлень. Зараз проект об’єднує кілька десятків активістів, а його новини, написані російською для охоплення широкої аудиторії, перекладаються десятьма європейськими мовами. Щомісяця професійні журналісти розвінчують приблизно 20 фейків і маніпуляцій, щотижня створюють відеодайджести й радіоподкасти з оглядом найсвіжіших спростувань, а також проводять дослідження та тренінги з факт-чекінгу. У 2016 році Financial Times включив одну зі співзасновниць Stopfake.org до рейтингу реформаторів Центральної та Східної Європи New Europe 100237. Протягом першого року роботи StopFake працював завдяки зусиллям волонтерів і крауд-фандингу. Потім його діяльність фінансово підтримали американський «Національний фонд з підтримки демократії», міжнародний фонд «Відродження», Міністерство закордонних справ 236 Stopfake.org/ About us: http://www. Чехії, Посольство Великобританії в Україні, а також бри- stopfake.org/en/about-us/ 237 “New Europe 100 — changemakers in central and eastern Europe”. Financial танська організація The Sigrid Rausing Trust. Times, 15.11.2016. https://www.ft.com/ content/ece06f66-90a7-11e6-a72eb428cb934b78

УКМЦ: антикризові комунікації Так само в березні 2014 року, коли StopFake об’єднав навколо себе українських журналістів, Український кризовий медіа-центр (УКМЦ)238 згуртував професійних піарників і експертів-міжнародників. На той час він іще не був оформлений як громадська організація, але відразу став і досі залишається єдиним некомерційним майданчиком країни для виступів і дискусій експертів, активістів і держслужбовців. Головною метою його роботи стало об’єктивне висвітлення на внутрішній та міжнародній аренах подій в Україні. Розсилка новин, яку пропонує УКМЦ, дозволяє отримувати актуальну й незаангажовану інформацію про події в Україні сімома мовами. Але, крім інформаційної підтримки, в УКМЦ іноземні журналісти можуть також розраховувати на допомогу з акредитацією й у державних органах, і в зоні АТО. Особливо це стало в пригоді у липні 2014 року, коли Україну відвідали близько 2000 іноземних журналістів, щоб висвітлювати тему збиття «Боїнга» рейсу МН17. Тоді УКМЦ фактично взяв на себе обов’язки державних прес-служб. Від дня заснування і до сьогодні кілька десятків працівників УКМЦ провели понад 3000 подій, у яких взяли участь понад 7500 спікерів, а також написали понад 200 оригінальних матеріалів та понад 6700 прес-релізів для українських і міжнародних ЗМІ. Наразі близько 11000 журналістів та експертів отримують від них прес-релізи та допоміжні матеріали. Цей комунікаційний проект фінансується грантами благодійних організацій та урядів із таких країн, як США, Канада, Королівство Нідерландів, Швеція, Фінляндія, Польща, Німеччина. Інформаційний спротив: зведення з фронту 2 березня 2014 року до протистояння іноземному пропагандистському впливу приєдналися й військові експерти. У той день неурядова організація «Центр військово-політичних досліджень» (ЦВПД)239, яка фактично існує з вересня 2008 року, започаткувала проект «Група „Інформаційний спротив”»240. Його контент — військові зведення з Донбасу та аналітичні матеріали на тему протистояння України й Росії, які пишуть фахівці на основі моніторингу й подальшого аналізу загроз. До червня 2014 року «Інформаційний спротив» був єдиним видом діяльності ЦВПД, відтак продовжив своє існування як один із кількох проектів організації. Зараз цей аналітичний центр під керівництвом приблизно десятка людей щоденно поширює зведену інформацію, а також експертні колонки російською та англійською мовами за трьома основними напрямами: Харків, Південь та Донбас. Дмитро Тимчук, координатор групи «Інформаційний спротив», завдяки публікації зведених даних ЦВПД у Facebook під час анексії Криму й на початку війни на Донбасі став українським топ-блоґером. На вересень 2017 року кількість його фоловерів досягла 246 000 осіб. Така шалена популярність дозволила Тимчуку пройти до Верховної Ради України на позачергових виборах 2014 року в списку пар238 УКМЦ. Про прес-центр: http:// тії «Народний фронт» Арсенія Яценюка. Після цього uacrisis.org/ua/about

ЦВПД. Про нас: http://cmps.org.ua/ uk/about Інформаційний спротив: http:// sprotyv.info/en

239 240


54

55

багато українців почали сумніватися в правдивості новин і зведень «Інформаційного спротиву», вважаючи його заангажованим проектом, що поширює позицію української влади. Але цей сайт досі залишається єдиним недержавним проектом, що публікує найповнішу оперативну інформацію та військовий аналіз із зони АТО. У 2014 році ЦВПД фінансувався за рахунок грантів Фонду розвитку українських ЗМІ й Фонду сприяння демократії посольства США, благодійних внесків та пожертв фізичних осіб. Але вже у 2015–2017 роках група не публікувала на сайті дані про джерела фінансування. UkraineWorld: координація ініціатив Активна діяльність громадського суспільства в 2014 році потребувала злагодженості та координації. Саме тому українські журналісти, активісти й експерти, які працювали з іноземною аудиторією, доносячи незаангажовану інформацію щодо своєї країни, вирішили об’єднатися. Проект UkraineWorld241, заснований у 2014 році з ініціативи ГО «Інтерньюз-Україна», діє досі й наразі об’єднує понад 100 фахівців із України та закордону, що спеціалізуються на боротьбі з дезінформацією. До нього долучилися «Інтерньюз-Україна», Hromadske, StopFake, Ukraine Crisis Media Centre, Euromaidan Press, Chatham House, Atlantic Council, European Council on Foreign Relations, German Council on Foreign Relations та багато інших. Щоденна онлайн-комунікація між журналістами та експертами в закритому форматі для обміну інформацією та втілення ініціатив тепер доповнюється написанням аналітичних матеріалів про важливі події довкола українського питання та їх публікацією в таких впливових виданнях, як Atlantic Council, Newsweek Europe, Global Ukraine та інших. Започаткований як волонтерська ініціатива, вже за пару років проект Ukraine World отримав донорське фінансування для створення сайту й аналітичної діяльності від ГО «Інтерньюз-Україна» і МФ «Відродження». Euromaidan Press: оперативні англомовні новини На міжнародну аудиторію спрямувала свою діяльність ще одна волонтерська ініціатива. Euromaidan Press242, створений ще у 2014 році для поширення новин про події Революції Гідності, навесні 2014 року поглибив свою діяльність із акцентом на подіях у Криму й на Донбасі, щоб боротися з кремлівською дезінформацією щодо України. Новини й аналітика англійською мовою пишуться з прицілом на міжнародну аудиторію для оперативного й об’єктивного інформування міжнародної спільноти. Їх використовують у своїй роботі ВВС, The Guardian, Euronews, CNN та інші відомі медіа. Важливим проектом Euromaidan Press став сайт про українських політичних в’язнів letmypeoplego.org.ua, який було створено спільно з ініціативою «Євромайдан SOS». Маючи лише чотири штатні співробітники, але залучаючи волонтерів, Euromaidan Press встигає перекладати важливі українські новини англійською, проводити дослідження, створювати відео та графіч-

241 UkraineWorld. About us: http:// ukraineworld.org/about/ 242 EuromaidanPress. About us: http:// euromaidanpress.com/about/

ний контент. Було проведено кілька десятків кампаній у соцмережах: про референдум у Нідерландах, українську культуру, політв’язнів і т. ін. EuromaidanPress півтора роки працював як волонтерська ініціатива на пожертви читачів. За цей час він зробив для інформування міжнародної аудиторії не менше, ніж професійне й добре фінансоване ЗМІ. З серпня 2015 року, відповідно до фінансового звіту, EuromaidanPress фінансується Міжнародним фондом „Відродження”». Verify Для більш ефективної боротьби з російською пропагандою ГО «Інтерньюз-Україна» вирішила надати необхідні інструменти безпосередньо користувачам Інтернету. У лютому 2016 року був запущений ресурс verify.org.ua – сайт-помічник для перевірки інформації в онлайні. Ця ініціатива супроводжувалася проведенням більш як десяти тренінгів для журналістів та активістів. Підвищення медіа-грамотності та критичного мислення журналістів з пострадянського простору мало продовження у вигляді запуску безкоштовного онлайн-курсу російською мовою – «Верификация в Интернете. Курс для журналистов». ДЕРЖАВНІ КРОКИ Розгублена на початку російської військової агресії, українська влада поступово долучилася до боротьби з кремлівською пропагандою. Прес-служби міністерств, особливо правоохоронних органів і військового комплексу, почали проводити брифінги та прес-конференції. Одним із головних місць для їх проведення став УКМЦ. Надалі уряд створив окреме міністерство для боротьби з пропагандою, а парламент активізував законотворчу діяльність. У результаті українські закони заборонили кабельним операторам транслювати 77 із 82 російських каналів, а інтернет-провайдерам — давати доступ до пошуковика «Яндекс», соцмереж «ВКонтакте» й «Одноклассники», поштового сервісу Mail.ru. Крім того, було кардинально змінено політику держави в галузі культури. Мінінформполітики: законодавча діяльність 2 грудня 2014 року Верховна Рада України своєю постановою утворила Міністерство інформаційної політики243 для «відбиття інформаційних атак проти України». У штаті цього відомства працюють 29 осіб. Вони розробляють закони в сфері інформполітики, працюють із журналістами, у тому числі в зоні АТО, проводять соціальні кампанії244, підвищують рівень медіаграмотності населення. Завдяки зусиллям міністерства для просування українського контенту на схід за гроші Посольства США було збудувано три телевежі245: у Краматорську Донецької області 5 грудня 2016 р., Чонгарі Херсонської області 17 березня 2017 р. та Бахмутівці Луганської області 22 серпня 2017 р. Будівництво ще однієї вежі планується в Покровську Донецької області. 243 Міністерство інформаційної політики: http://mip.gov.ua Водночас, у бік Мінінформполітики лунає і критика. 244 Мінінформполітики. Соціальна Зокрема, українські журналісти та інтернет-спільнота реклама: http://mip.gov.ua/news/7/ 245 у Покровську закриє останне схвалюють нову і поки що нереалізовану ініціативу ні Телевежа «білі плями» на Донбасі — Стець». Укрінформ, 06.09.2017. https://www. ukrinform.ua/rubric-regions/2299854televeza-u-pokrovsku-zakrie-ostanni-biliplami-na-donbasi-stec.html


56

57

міністерства: заборонити українським інтернет-провайдерам давати доступ до 20-ти веб-сайтів, контент яких було визнано антиукраїнським246. Ідеться, передусім, про так звані «сепаратистські» сайти, які поширюють пропаганду угруповань «ЛНР» та «ДНР». Журналісти вбачають у таких заборонах спроби подальшого наступу на свободу слова в країні. За три роки існування бюджет міністерства виріс із майже 4 млн грн ($174 тис.) у 2015 році до 261 млн грн ($10 млн) у 2017 році247. Інформвійська: тролі на службі 23 лютого 2015 року Мінінформполітики утворило нову ініціативу, яку назвали «Інформаційні війська»248. Бюджет міністерства на той час був мізерним, тому всіх охочих запрошували до співпраці на волонтерських засадах. Завдання було простим: поширювати в соцмережах достовірну інформацію про Україну заради боротьби з російською пропагандою. Зареєструватися «державним тролем» міг будь-хто, паспорт громадянина України для цього не питали. Результати роботи «Інформвійськ» оцінити складно. Відомо, що більшість активістів-волонтерів, які починали працювати в них (у перший день зареєструвалося близько 35 тисяч осіб249), згодом відмовилися від цієї ідеї. Деякі з них звинувачували Мінінформполітики в тому, що воно саме займається пропагандою, деякі просто не хотіли працювати безкоштовно. Нагадаємо, що, за даними міжнародної компанії Zecurion Analytics, численність російських кібервійськ у 2017 році — приблизно тисяча осіб, а на їхнє фінансування може щорічно виділятися близько 300 млн доларів250. 1 серпня 2017 року «Інформвійська» вийшли з підпорядкування Мінінформполітики і стали самостійним проектом251. Наразі члени організації продовжують відстежувати інформаційні провокації проти України, брехню російських ЗМІ та поширювати контрпропаганду. Обсяг їхнього фінансового забезпечення не розголошується. 246 Пивоваров, Сергій. «МінінфорOSINT: медіаграмотність В 2015 році Інститут постінформаційного суспільства спільно з Мінінформполітики створив всеукраїнський освітній проект OSINT Academy. У його межах директор Інституту Дмитро Золотухін, який працює заступником міністра інформполітики, провів 25 безкоштовних тренінгів для журналістів і блоґерів, а також створив і виклав у мережу YouTube онлайн-курс із пошуку інформації і фактчекінгу252. Важливість цього проекту — в тому, що він дає інструменти викриття фейків пропаганди під час інформаційної війни, а також вчить усіх охочих створювати суспільно важливий контент, шукати інформацію про корупціонерів, політиків, чиновників, кандидатів на виборчі посади і т. ін. Проект було профінансовано фондом European Endowment for Democracy.

мполітики оприлюднило список із 20 запропонованих до заборони сайтів». Громадське телебачення, 19.06.2016. https://hromadske.ua/posts/ mininformpolityky-opryliudnylo-spysok-iz20-zaproponovanykh-do-zaborony-saitiv 247 Закусило, Мар’яна. «Держбюджет-2017: скільки коштують суспільне, іномовлення, кіно». Детектор медіа, 19.01.2017. http://detector.media/ infospace/article/122357/2017-01-19derzhbyudzhet-2017-skilki-koshtuyutsuspilne-inomovlennya-kino/ 248 Інформаційні війська України: http://i-army.org 249 Назаренко, Тетяна. «Фантомне військо. Як Україна протистоїть російській пропаганді». ТСН, 22.06.2015. https://tsn.ua/ukrayina/fantomneviysko-443418.html 250 Дорош, Світлана. «„Інформаційні війська” чи пропаганда — хто кого?» BBC Україна, 01.03.2017. http://www. bbc.com/ukrainian/features-39114111 251 «МІП: „Інформаційні війська України” стають самостійним проектом». МІП, 22.08.2017. http://mip.gov.ua/ news/1931.html 252 OSINT Academy — Навчальний курс. YouTube, 01.09.2016. https://www.youtube.com/ watch?v=DWvq6JGvmxQ&list=PL9OTQQwXf2XuDGO_EIewUOpzUXLDDfcL

Заборони: вимушена необхідність Зволікання в інформаційно-психологічній війні, що її розв’язав Кремль проти України, коштувало останній Криму й частини Донбасу — ці території окуповано російськими військами. Щоб не втратити ще більше, керівництво української держави почало вживати рішучих заходів. Не маючи достатніх бюджетних коштів ані на контрпропаганду, ані на підтримку власних медіа й культурних проектів, Україна з серпня 2014 року й до сьогодні змушена вводити обмеження на трансляцію російської пропаганди та дезінформації на власну територію. 77 агентів Кремля На початку 2014 року на території України в кабельних мережах транслювалися 82 російські державні й приватні телеканали. З серпня 2014 року ухвалами суду або рішеннями Нацради з питань телебачення й радіомовлення операторам цих мереж почали забороняти такі трансляції. Спершу заборонили 14 каналів253: «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР Планета», НТВ, «НТВ Мир», «Россия 24», «Россия 1», ТНТ, «Звезда», «Рен ТВ» та інші за пропаганду війни й розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Поступово до цього списку додавалося все більше й більше станцій. Заборонили навіть трансляцію телеканалу «Дождь», який у Росії вважається опозиційним. Підставою стало порушення законодавства України й представлення Криму як російської території. Цікаво, що в самій Росії канал «Дождь» також не допустили до трансляції в кабельних мережах. Але варто було Україні впровадити таку ж заборону, як офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова пообіцяла поскаржитися в ОБСЄ на дії української влади254. 253 «Україна заборонила мовлення 14 Станом на вересень 2014 року кабельним операторам в російських каналів». Радіо свобода, 19.08.2014. https://www.radiosvoboda. Україні заборонено транслювати 77 російських телеканалів org/a/26539960.html 254 «В Україні заборонили канал через порушення ними українського законодавства255. Тим „Дождь” через Крим». BBC Україна, 30.01.2017. http://www.bbc.com/ часом навіть у Литві, яка не веде справжньої війни з РФ, ukrainian/news-38597855 255 можуть заборонити два російські телеканали за заклики до Рагуцька, Лілія. «Росія програє інформвійну, ми чітко знаємо, як бути з Кримом війни й розпалювання міжнаціональної ненависті256. і Донбасом». Апостроф, 22.08.2017. Однокласники-шпигуни Ще донедавна до топ-10 сайтів за відвідуваністю в Україні належали російський пошуковик «Яндекс» і всі його сервіси (62% охоплення в квітні 2017 року), поштовий сервіс Mail.ru (62%), а також соцмережі «ВКонтакте» (78%) й «Одноклассники» (47%), за даними дослідження Kantar TNS CMeter257. Але в травні 2017 року українських інтернет-провайдерів зобов’язали вимкнути доступ до цих сайтів на три роки під загрозою штрафу обсягом 1700–3400 грн (100-200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян)258. Підставою стало рішення Ради нацбезпеки й оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»259. Загалом у санкційному списку

https://apostrophe.ua/ua/article/politics/ government/2017-08-22/rossiya-proigryivaetinformvoynu-myi-chetko-znaem-kak-byit-skryimom-i-donbassom/13945 256 Якученис, Саулюс. «Комиссия грозит двум российским телеканалам более строгими санкциями». Ru.Delfi, https:// ru.delfi.lt/news/live/komissiya-grozitdvum-rossijskim-telekanalam-boleestrogimi-sankciyami.d?id=75534923 257 «Рейтинг популярних сайтів за травень 2017: початок епохи змін». Kantar TNS. https://tns-ua.com/news/ reyting-populyarnih-saytiv-za-traven2017-pochatok-epohi-zmin 258 НКРЗІ: Інформаційне повідомлення до уваги операторів, провайдерів телекомунікацій. http:// www.nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/ index&pg=99&id=1237&language=uk 259 Указ Президента України «Про рішення Ради нацбезпеки і оборони України „Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”». Урядовий кур’єр, 17.05.2017. https:// ukurier.gov.ua/media/documents/2017/ 05/16/2017_05_17_133upu.pdf


58

59

опинилися 468 юридичних та 1228 фізичних осіб. Причинами заборони російських сайтів стало використання їх із боку РФ для посиленої пропаганди й розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а також прагнення української влади убезпечити особисті дані українських користувачів від потрапляння до сфери впливу ФСБ Росії. Нагадаємо, що з 1 серпня 2014 року ФСБ має доступ до всіх даних користувачів, зареєстрованих на ресурсах РФ260. Більшість українських провайдерів станом на вересень 2017 року виконали вимогу влади. «Прорізали голос» Одним із найпотужніших каналів поширення російської пропаганди в Україні експерти називають сучасну естраду (детальніше читайте в розділі 2 «Щупальця восьминога: структура впливу кремлівської пропаганди на український інфопростір»). До 2014 року на деяких українських радіостанціях пісні державною мовою займали лише 8–12% ефіру261. З Росії були не лише мова, а й виконавці. Цією проблемою керівництво української держави перейнялося 8 листопада 2016 року. Тоді набув чинності закон, який запроваджував 50% квоти на українські передачі й 25% (через рік — 30%, через два — 35%) — на україномовні пісні в теле- й радіоефірі262. Переважна більшість радіостанцій вимогу виконали, і це дало поштовх розвитку україномовної музики. З’явилися навіть радіостанції, які транслюють виключно україномовні музичні твори263. Підхопили тему мовні квоти на телебаченні. 13 жовтня 2017 року в Україні набуває чинності закон264, який впроваджує щотижневі квоти для передач і фільмів українською: 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% — для місцевих, 75% — для програм новин на ТБ. Утім, телевізійникам буде простіше, адже вже зараз продукт більшості з них відпо260 Медовник, Катерина. «ФСБ відає вимогам нового закону265. хоче знати більше» Радіо Свобода, «Гражданин начальник» змінює громадянство Важливим мистецтвом для поширення пропаганди є також кіно — і фільми в прокаті, і телесеріали. Донедавна український ефір був фактично «окупований» російськими фільмами та серіалами, що прославляли правоохоронні органи РФ: «Улицы разбитых фонарей», «Убойная сила», «Глухарь», «Агент национальной безопасности», «Гражданин начальник» та інші. Зокрема, у 2014 році топ-10 українських телеканалів показали понад 27 тисяч годин серіалів. Із них 66% — російського виробництва, 5% — українського, а 6% — спільного російсько-українського виробництва, як свідчить дослідження медіаконсалтингової компанії Media Resources Management (MRM)266. Таке засилля російської пропагандистської кінопродукції теж довелося долати заборонами й обмеженнями. Перший «заборонений список» — 162 фільми та телесе-

30.07.2017. https://www.radiosvoboda. org/a/25474658.html 261 Закусило, Мар’яна. «Квоти. Перезавантаження». Детектор медіа, 19.02.2016. http://detector.media/ rinok/article/112956/2016-02-19-kvotiperezavantazhennya/ 262 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій». http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1421-19/paran47#n47 263 Солонина, Євген. «Півроку мовних квот на радіо: українська пісня піднімає голову?» Радіо Свобода, 05.05.2017. https://www.radiosvoboda. org/a/28469868.html 264 Закон про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації. http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60356 265 Зінченко, Лілія. «Повернення до мовних квот і чому „Інтер” проти. Опитування». Детектор медіа, 17.03.2017. http://detector.media/infospace/ article/124212/2017-03-17-povernennyado-movnikh-kvot-i-chomu-inter-protiopituvannya/ 266 Російські серіали в українському ефірі — дослідження. PRportal. http://prportal.com.ua/Peredovitsa/ rosiyski-seriali-v-ukrayinskomu-efiridoslidzhennya

ріали з анульованими прокатними посвідчення на розповсюдження та демонстрування представили 4 червня 2015 року267. А в квітні 2016 набув чинності ще один закон про заборону російських фільмів, знятих після 1 січня 2014 року, а також стрічок, які популяризують органи влади держави-агресора268. Відтоді Держкіно як регулятивний орган у цій сфері продовжує стежити за російським кінопродуктом і час від часу доповнювати список заборонених пропагандистських фільмів269. Водночас українська держава почала підтримувати виробництво власного кінопродукту. Цього року на зйомки фільмів було виділено понад 600 млн гривень, які розподілили між 78 кінопроектами, що перемогли в конкурсі на вже десятому за рахунком державному пітчингу270. Азбука пропаганди До 2016 року включно в Україні панувала не лише російська пісня, а й російська книжка. До 60% полиць у книгарнях займали видання з РФ271 — у тому числі, поруч із популярною класичною та бізнес-літературою, книжки про «Новоросію», які (начебто) написали ватажки так званих «ЛНР» і «ДНР», а також книги таких авторів, як Сергій Лук’яненко або Захар Прилєпін, котрі підтримують анексію Криму й війну на Донбасі. Але з 1 січня 2017 року набув чинності закон, що забороняє ввозити в Україну будь-яку друковану продукцію з антиукраїнським змістом272. Тобто видавничу продукцію, у якій ідеться про ліквідацію незалежності України, порушення її суверенітету і територіальної цілісності, пропагуються комуЗакон України «Про внесення змін ністичні або націонал-соціалістичні тоталітарні режими, 267 до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору держава-агресор (Росія) і, зокрема, її органи влади. Такі України». http://zakon3.rada.gov.ua/ критерії розробили у травні 2017 року, і саме за ними laws/show/159-19 268 Закон про внесення змін до Закону експертна рада Держкомтелерадіо «пропускає» книжки України «Про кінематографію» 273 (щодо фільмів держави-агресора), з РФ на українські полиці .  ПОКАЖІТЬ ВІЗИТІВКУ ЯРОША»: « ГУМОР ЯК СПОСІБ ПРОТИСТОЯННЯ АГРЕСОРУ «Хунта і розстріли», «поїзд із бандерівцями», «фашисти, що вбивають російськомовних»… У пропаганді й дезінформації для досягнення мети використовують залякування, вимикаючи логіку за допомогою емоцій. У стані страху людина стає негнучкою, легко керованою й швидко піддається впливу та дезорієнтації. Побороти цей стан і зняти стрес завжди допомагав гумор. Саме він став одним зі способів боротьби зі страхом, що виникає під час інформаційно-психологічної війни. Докладно про це можна прочитати в дослідженні Максима Кияка «Use of humor for solidarity, denigration, and stress-relief in the Ukrainian media during the Russian aggression in 2014–2016», що увійшло до книги «StratCom laughs:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=56877 Держкіно України про скасування державної реєстрації і визнання недійсними прокатних посвідчень на 1 телесеріал і 2 телефільми. Facebook, 15.09.2017. https://www. facebook.com/ukrainefilmagency/ posts/2000127390219639 270 «Держкіно оголосило переможців Десятого пітчингу». Детектор медіа, 30.06.2013. http://detector.media/ production/article/127491/2017-0630-derzhkino-ogolosilo-peremozhtsivdesyatogo-pitchingu/ 271 Івахненко, Володимир. «Заборона на російські антиукраїнські книги: чи спорожніють полиці у книгарнях». Радіо Свобода, 31.01.2017. https://www. radiosvoboda.org/a/28269967.html 272 Закон про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=60012 273 Гришко, Лілія. «До чого призвела заборона на ввезення в Україну російських книг». DW, 06.07.2017. http:// www.dw.com/uk/до-чого-призвела-заборона-на-ввезення-в-україну-російських-книг/a-39579772 269


60

61

in search of an analytical framework»274. Гумористичні програми, які висміювали кремлівську пропаганду й викривали фейки, створили відразу кілька українських телеканалів і YouTube-каналів (докладніше читайте в нашій таблиці). Водночас до висміювання російських залякувальних новин про Україну долучилися всі охочі. Тролінг кремлівських меседжів у соцмережах, насамперед у Facebook, охопив чимало тем, які перетворилися на меми.

«Хлопці, що на орбіті на станції «Мир», як будете пролітати над Україною, обережно — знімають із космічних кораблів і відправляють у Нацгвардію». «Народ, хто любить фотографуватися, знімають хлопців — і відправляють у Нацгвардію». Альона Кочкіна видалила свій запис разом із коментарями, але в мережі збереглося чимало скріншотів.

#ВізиткаЯроша 20 квітня 2014 року російський телеканал LifeNews показав сюжет275 про нічну стрілянину біля одного з блокпостів у Слов’янську. У ній загинули троє місцевих мешканців і двоє нападників. Ватажок сепаратистів у Слов’янську В’ячеслав Пономарьов звинуватив у нападі організацію «Правий сектор». А як доказ його причетності, серед іншого, показав візитівку Дмитра Яроша — очільника цієї організації. Нагадаємо, що на той момент російська пропаганда вже зробила Дмитра Яроша, малозначущу фігуру в українській політиці, уособленням усього зла, яке тільки може бути скоєно проти російськомовного населення в Україні. Цю інформацію відразу ж підхопити користувачі соцмереж — і довели демонізацію Дмитра Яроша до абсурду за допомогою жартів і тролінгу. #ВизиткаЯроша потрапила до топів українського й російського Twitter. «Російські вчені в Антарктиді знайшли секретний німецький бункер. Двері було заблоковано, але старий термінал прийняв #ВизиткаЯроша» «Біля місця падіння тунгуського метеорита було знайдено #ВизиткаЯроша» «На місці, де розіп’яли Христа, знайшли #ВизиткаЯроша» «Не падіння астероїда знищило динозаврів, а #ВизиткаЯроша» «Під час ліквідації Усами бен Ладена американськими спецслужбами було знайдено #ВизиткаЯроша» 22 квітня 2016 року опубліковано статтю, де Дмитро Ярош підтвердив276 і сам факт нападу, і наявність своєї візитівки в одного з нападників на блок-пост у Слов’янську.

Складно відповісти 6 вересня 2017 року на сайті російської радіостанції «Эхо» з’явилося опитування з ознаками ксенофобії під назвою «Зустріти представника якої національності в темну пору дня ви побоюєтеся?»277. Варіантів відповідей було небагато: 1. українця, 2. чеченця, 3. важко відповісти. Ксенофобське опитування висміяли користувачі соцмереж, доводячи його до абсурду. «Якого росіянина ви би хотіли зустріти вночі, у темному провулку: єдинорога, ліберала, кадирівця, Кісєльова?»278 «Росія. Провулок. Темна пора дня. „Хто ви за національністю?” — „Чеченець”. — „Слава богу, а я вже злякався, думав, що ви українець”»279. Карикатура: https://twitter.com/nightseparator/status/905842535368679424

Зняли з поїзда в Нацгвардію 24 липня 2014 року співробітниця російського телеканалу «Россия 24» Альона Кочкіна написала на своїй сторінці у Facebook пост-попередження досить загрозливого змісту: «Народ, кто ездит поездами и автобусами, снимают с поездов ребят и отправляют в Нацгвардию». Таке повідомлення дуже добре лягало в канву одного з ключових меседжів кремлівської пропаганди на той час — про зрив мобілізації в Україні й неспромож- 274 «StratCom laughs: in search of an analytical framework». NATO StratCom Centre of ність української армії перемогти агресора. Excellence. http://stratcomcoe.org/stratcomlaughs-search-analytical-framework Твердження Альони теж було доведено до абсурду 275 «Задержан боевик „Правого сектоатаковавший один из блокпостов». шляхом висміювання в більше ніж 1000 коментарів до ра”, Life Новости, 20.04.2014. https://life. ru/t/новости/131665 посту й тисячах окремих записів у соцмережі. 276 Ярош, Дмитро: «Перший наступаль«Одна дівчинка вийшла по хліб, а повернулася пол- ний бій війни відбувся 20 квітня 2014-го — добровольці атакували блокпост під ковником Нацгвардії». Слов’янськом». Цензор.нет, 22.04.16

https://censor.net.ua/resonance/385673/ dmitro_yarosh_pershiyi_nastupalniyi_ byi_vyini_vdbuvsya_20_kvtnya_2014go_ dobrovolts_atakuvali_blokpost

*** Журналісти і громадські діячі, експерти й держслужбовці, гумористи і всі-всі-всі охочі — ось основний кістяк груп, що борються проти пропаганди й дезінформації в Україні. Наш досвід 2014–2017 років показав, що під час інформаційно-психологічної війни немає часу на роздуми, вагання, кількаразове затвердження бюджетів і бюрократичні процедури. Діяти доводилося негайно, чітко й злагоджено. І не лише професіоналам у сфері комунікацій, але й аматорам-завсідникам соцмереж. Саме тому найбільш успішними стали ті проекти, які створювалися на чистому ентузіазмі — як веб-сайти, так і меми в Twitter. Водночас держава також не може дистанціюватися від подій інформаційної війни. У той час, коли війна вже перейшла або загрожує перейти в справжню, з бойовими діями і людськими втратами, доводиться змінювати законодавство — на нове, наближене до воєнного часу. Тут уже доводиться вдаватися до заборон, прямих чи непрямих обмежень, впровадження нових правил гри. Адже для законодавця людські життя мають бути передусім. Саме такий унікальний український досвід боротьби в умовах інформаційно-психологічної війни допоміг нам створити нові ідеї і сформулювати рекомендації країнам, для яких ці битви ще попереду— або їх зачепило поки що тільки трохи. Ці поради — у наступному розділі. Встретить представителя какой национальности в темное время дня вы опасаетесь? http://echo.msk.ru/ polls/2050658-echo/results.html 278 Дмитро Золотухін. Опитування, https://twitter.com/D_Zolotukhin/ status/905542780419805184 279 Серый кардинал @slevo4kin, https://twitter.com/slevo4kin/ status/905555570190675970 277


62

63

МЕРЕЖІ ІЛЮЗІЇ:

ЯК РОСІЯ ВПЛИВАЄ ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ ТА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ, І ЯК ПРОТИ ЦЬОГО БОРОТИСЯ


64

65

нтернет і пізніше соціальні мережі було створено у високотехнологічних країнах західної демократії, однак саме недемократичні режими навчилися використовувати слабкі сторони технологій для досягнення своїх політичних цілей. Найперше недемократичні режими навчилися обмежувати доступ до інтернету для власних громадян — це можна проілюструвати прикладами Ірану, Китаю, В’єтнаму, Північної Кореї, Саудівської Аравії280. Згодом режими почали використовувати технології, аби «зламувати» акаунти протестувальників у соціальних мережах, як це відбувалося під час протестів «Арабської весни» в Тунісі у 2011 році281. А нині соцмережі стали інформаційними каналами, через які авторитарні режими, як-от Росія, експортують до демократичних країн «гібридну війну». В епоху перенасиченого інформаційного простору користувач потрапляє під шквал тисяч повідомлень, і його здатність критично сприймати інформацію різко погіршується. У цих умовах недемократичні режими застосовують цілий арсенал засобів, аби ще глибше дезорієнтувати користувача. До таких засобів належать інформаційні спецоперації, поширення пропаганди, створення фейкових новин та маніпулятивних повідомлень. Росія широко застосовує інтернет та соцмедіа в умовах «гібридної війни», й Україна отримала чи не найбільше «уваги». Підвалини для «гібридної війни» Кремль заклав ще в середині 2000-х років. Перші добре помітні інформаційні диверсії Росія практикувала у випадках із перенесенням пам’ятника «Бронзового солдата» в Таллінні у 2007 році та під час війни з Грузією у 2008 році. Повний арсенал засобів було розгорнуто з анексією українського Криму та окупацією частини Донбасу в 2014 році. Згодом були різноманітні втручання з боку Росії під час голосування за Brexit у Великобританії, президентських виборів у США 2016 року та так званого «референдуму» за незалежність Каталонії у жовтні 2017 року. Як Кремль загнав російський інтернет у клітку Здатність Росії використовувати інтернет із метою пропаганди віддзеркалює хронологію того, як Кремль узяв під повний контроль російський сегмент інтернету. Популярні російські інтернет-сервіси, такі як Mail.ru, Rambler.ru, «ВКонтакте», «Одноклассники», розпочина- 280 Richard. “Internet Censorship Around Globe”. WhoIsHostingThis, February лися як незалежні проекти, але згодом контроль над the 27, 2017. https://www.whoishostingthis. ними встановила російська влада через лояльних олі- com/blog/2017/02/27/internetcensorship/ гархів та схвалення репресивного законодавства щодо 281 Madrigal, Alexis. “The Inside Story of How Facebook Responded to Tunisian регулювання інтернету. Hacks”. The Athlantic, January 24, 2011 https://www.theatlantic.com/ technology/archive/2011/01/the-insidestory-of-how-facebook-responded-totunisian-hacks/70044/

Досить показовою є історія найпопулярнішої в Росії соціальної мережі «ВКонтакте». Її створили як копію американського Facebook восени 2006 року троє студентів із Санкт-Петербурга: Павло Дуров, Лев Лівієв та Вячеслав Міралашвілі. Публічною фігурою «ВКонтакте» був саме Дуров, який наприкінці 2013 року продав акції компанії й виїхав за межі Росії. Свою еміграцію Дуров поясним тим, що ФСБ вимагала від нього передати дані українських користувачів «ВКонтакте», модераторів груп на підтримку протестів Євромайдану. Дуров відмовився, виїхав за межі Росії й заявив: «для мене немає шляху назад, особливо після того, як я публічно відмовився співпрацювати зі владою»282. Невдовзі «ВКонтакте» повністю перейшла під контроль компанії Mail.ru Group, що належить лояльному Кремлю олігарху Алішеру Усманову. У 2014 році, вже у Штатах, Павел Дуров створив месенджер Telegram, аудиторія якого у 2017 сягнула понад 100 мільйонів користувачів, у тому числі й із Росії. Російська влада вимагає розкриття інформації про користувачів, і наразі штрафує сервіс283. Найбільш імовірно, невдовзі Telegram буде заблоковано на території Росії. Контроль над інтернетом у Росії також демонструє історія популярної в середині 2000-х блоґової платформи LiveJournal, відомої на пострадянському просторі як «Живий Журнал». Заснований у США 1999 року, LiveJournal було продано російській компанії SUP у 2006 році, й, відповідно до норм американського законодавства, до 2016 року він лишався під управлінням зі США. Однак у грудні 2016 року сервери LiveJournal було перенесено на територію Росії й доступ до інформації користувачів отримали російські спецслужби. Упродовж останніх десяти років російська влада системно й цілеспрямовано обмежує цифрові права російських користувачів, збільшуючи тиск на свободу інтернету в Росії. Починаючи з 2015 року, міжнародна організація Freedom House у своєму звіті Freedom on the Net зараховує Росію до країн із невільним інтернетом284. Законодавство в сфері регулювання інтернету в Росії репресивне й щодо компаній, і щодо користувачів. У січні 2015 року російські законодавці зобов’язали всі технологічні компанії зберігати дані про користувачів виключно на території Росії. Схвалення так званого «антитерористичного пакету» законів Ярової влітку 2016 року дозволило російським 282 Павел Дуров уехал за границу и создать там новую соцсеть. спецслужбам встановити повний контроль за листу- намерен Вести.ru, 22.04.2014. https://www.vesti. ru/doc.html?id=1505851 ванням користувачів у російському інтернеті. Згідно з 283 Грязев, А., Герасюкова, М. «Telegram поправками до відповідних законів, правоохоронні ор- должен быть заблокирован»: Основатель Telegram оспорит штраф гани РФ отримали доступ до всіх телефонних розмов та за отказ сотрудничать с ФСБ. Газета. 16.10.2017. https://www.gazeta.ru/ електронного листування користувачів у Росії285. Опера- ru, tech/2017/10/16/10945208/durov_ starts_a_war.shtml торів зв’язку та інтернет-провайдерів зобов’язали впро- 284 Russia: Freedom on the Net 2015 довж 6 місяців зберігати зміст повідомлень користува- Report. Freedom House. https:// freedomhouse.org/report/freedomчів. Крім того, за допомогою провайдерів держоргани net/2015/russia 285 Пакет Ярової: Путін затвердив дикможуть розкодовувати зашифровані повідомлення. таторські закони в Росії. Ліга Новости, 07.07.2016. http://news.liga.net/ua/news/ У липні 2017 року в Росії ухвалили закон, що скасоpolitics/11590930-paket_yarovo_put_n_ вує право користувачів на анонімність у інтернеті — zatverdiv_diktatorsk_zakoni_v_ros_.htm 286 Чернянский, Р. «Закон об анонимайзакон набуває чинності 1 листопада 2017 року286. зерах: Как их будут блокировать и что с этим делать». The Village, 21.06.2017. http://www.the-village.ru/village/ city/instruction/275986-blokirovkaanonimayzerov


66

67

Відповідно до нього буде заблоковано анонімайзери, VPN-сервіси, а пошуковим системам (Google, Yandex) буде заборонено показувати лінки на ці сервіси в результатах видачі. Контроль інтернету в Росії здійснює окрема інституція — Роскомнадзор, що підпорядковується Міністерству комунікації та зв’язку. Від початку своєї діяльності у 2008 році цей федеральний орган заблокував сотні тисяч сайтів, і захисники вільного інтернету вбачають у Роскомнадзорі орган цензури, причетний до згортання прав користувачів. Офіційно орган виконує функції нагляду та контролю в сфері ЗМІ, опрацювання персональних даних та організації діяльності радіочастотної служби. Однак Роскомнадзор перебуває в ручному керуванні Кремля — у квітні 2017 року напередодні акцій протестів водіїв-далекобійників у Росії було заблоковано додаток Zello, через який комунікували водії для координації протестів. Від 2014 року в Росії заблоковано низку опозиційних сайтів — «Грани.ру», «Каспаров.ру», «ЕЖ.ру» — з огляду на нібито «заклики до протиправної діяльності та участі в масових заходах»287. Також блокувалися статті з «Вікіпедії» й низка західних месенджерів. З листопада 2016 року в Росії заблоковано американську ділову мережу LinkedIn за відмову переносити персональні дані користувачів на територію Росії. Ця доля може спіткати й Facebook — принаймні голова Роскомнадзору Олександр Жаров уже публічно пригрозив компанії блокуванням у випадку відмови переносити дані на територію Росії288.

У 2009–2012 роках Twitter-ботів, які заполонили український інтернет, було легко визначити за відсутністю аватарки та біографії й штучними іменами. Проте алгоритми створення ботів стають дедалі досконалішими — сучасні боти мають усі ознаки реальних користувачів. Влітку 2017 року аналітики НАТО з центру Stratcom у Ризі провели дослідження292, яке виявило, що 70% російськомовних твітів про НАТО впродовж тримісячного періоду було створено автоматично — тобто, їх створювали боти. Показник ботів для англомовних твітів про НАТО був нижчим — 28% було створено ботами. Західні уряди активно взялися за розслідування діяльності російських впливів після президентських виборів у США в 2016 році. Американські спецслужби заявили293, що боти поширювали фальшиві новини та дезінформацію під час виборчої кампанії 2016 року. Згодом мережа ботів також брала участь у розповсюдженні мемів, відеороликів та дезінформації під час президентських виборів у Франції навесні 2017 року. А в Британії парламентарі почали ставити критичні питання про роль ботів напередодні референдуму щодо Brexit улітку 2016 року — дослідники з Сity University of London ідентифікували мережу з 13000 ботів і виявили, що кількість твітів на користь Brexit напередодні голосування у вісім разів перевищувала кількість твітів від противників виходу Великобританії з ЄС294.

Ботів тестували на Україні, згодом взялися за Штати У лютому 2015 року в Україні на фоні загострення війни на Донбасі відбулися різкі коливання курсу національної валюти — за американський долар давали 30 гривень. Російська пропаганда не оминула цю можливість, й у Twitter було запущено хештег #гривнавкотле, що наслідував наратив Кремля про «дебальцевский котел» — так зване оточення українських військових під Дебальцевим на Донбасі289. Кількість публікацій у Twitter із хештегом #гривнавкотле сягала 40,000 за день290, боти нагнітали паніку, тоді як більшість самих цих повідомлень навіть не стосувалися коливань курсу гривні. Ботами називають акаунти в соцмережах, створені 287 Российские провайдеры блокируют доступ к «Граням», Каспаров.Ру и EJ.ru. автоматично у великих кількостях і запрограмовані на Грани.ру, 13.03.2014. https://graniru. виконання певного алгоритму дій, насамперед поши- org/Society/Media/Freepress/m.226645. html рення інформаційних повідомлень. Найчастіше ботів 288 Коріновська, Н. «Роскомнадзор погрожує заборонити Facebook через створюють для Twitter, адже в цій соціальній мережі закон про персональні дані». Громад26.09.2017. https://hromadske. легко обійти бар’єри для автоматичної реєстрації вели- ське, ua/posts/roskomnadzor-pohrozhuiezaboronyty-facebook-cherez-zakon-proкої кількості акаунтів. personalni-dani Якщо на Заході ботів створювали насамперед для про- 289 Дебальцевский котел. РИА Новости Украина, 07.08.2015. http://rian.com.ua/ сування комерційних продуктів, то в Росії — перш за все trend/debaltsevo_war/ 290 Журналисты исследовали, как заради поширення пропагандистських меседжів та інфор- Кремль нагнетает панику о курсе гривны в соцсетях. Новое Время маційних маніпуляцій. Цілі Росії щодо США, за висновками Бизнес, 26.02.2015. http://biz.nv.ua/ багатьох експертів, — поглибити розколи в найбільш драж- economics/zhurnalisty-issledovali-kakливих для американського суспільства питаннях за ознака- kreml-nagnetaet-paniku-o-kurse-grivnyv-socsetyah-36432.html 291 MacCarthy, Tom. How Russia used ми раси, соціального становища, гендеру та релігії291. social media to divide Americans. The

Як Захід бореться з російськими ботами У вересні 2017 року американський фонд GMF розпочав проект “Аlliance for securing democracy” — запустив механізм відслідковування 600 акаунтів у Twitter, що просувають російські наративи чи напряму пов’язані з урядом Росії295. У режимі реального часу програма відстежує та аналізує, які теми порушують у акаунтах, і щотижня підсумовує ключові тренди. Інший ресурс — Botometer296 від Університету Індіани — дозволяє визначити відсоток 292Robotrolling 2017/1. NATO StratCom Center of Excellence. https://www. ботів у підписниках будь-якого акаунту в Twitter. stratcomcoe.org/robotrolling-20171 293 The surprising new strategy of proПід тиском розслідування щодо російських впливів Russia bots. BBC News, BBC Trending, 12 September, 2017. http://www.bbc. на вибори в США у червні 2017 року компанія Тwitter com/news/blogs-trending-41203789. визнала російське втручання й оголосила про розши- 294 Ball, James. “A Suspected Network Of 13,000 Twitter Bots Pumped Out Pro-Brexit рення механізмів протидії зловживанням297. Messages In The Run-Up To The EU BuzzFeed News, October 20, 2017. У вересні 2017 року компанія Twitter робить нову за- Vote”. https://www.buzzfeed.com/jamesball/a298 suspected-network-of-13000-twitter-botsяву , якою оприлюднює дані про 201 Twitter-акаунт, pumped-out-pro що порушували правила користування сервісом під 295 Hamilton 68: Tracking Russian Operations on Twitter. GMF час виборів 2016 року і які врешті було видалено. Influence Alliance for Securing Democracy. Updated on October 25, 2017. http:// Мало того, Twitter оприлюднив дані, що Росія через dashboard.securingdemocracy.org/ 296 Twitter-акаунти Russia Today в 2016 році витратила Botometer: https://botometer.iuni. iu.edu/ $274,100 на рекламу. Ішлося про акаунти @RT_com, 297 Crowell, Colin. “Our Approach to Bots Misinformation”. Blog.Twitter, June 14, @RT_America та @ActualidadRT. Також компанія роз- & 2017 https://blog.twitter.com/official/ повіла про сотні тисяч спроб зловживання роботою en_us/topics/company/2017/OurApproach-Bots-Misinformation.html сервісу та оголосила механізми протидії на рівні реєст- 298 Update: Russian Interference in 2016 US Election, Bots, & Misinformation. рації акаунтів. Twitter PublicPolicy, September 28, 2017.

Guardian, October 14, 2017. https:// www.theguardian.com/us-news/2017/ oct/14/russia-us-politics-social-mediafacebook

https://blog.twitter.com/official/en_us/ topics/company/2017/Update-RussianInterference-in-2016--Election-Bots-andMisinformation.html


68

69

Схожі проблеми з російськими впливами має й Facebook. Напередодні президентських виборів 2016 року в Штатах Росія створила десятки великих англомовних груп у Facebook, завданням яких було спекулювати на чутливих для Америки питаннях міграції, раси, релігії і т. д. Одна з таких груп під назвою “Being Patriotic” досягла показника 4,3 мільйона взаємодій із користувачами, а про риторику публікацій у групі можна судити з використання формулювань «закони Шаріату» чи «нелегальні чужинці»299. Тепер західні дослідники аналізують діяльність шести нині видалених із Facebook великих груп, публікації з яких досягали мільйонів американських користувачів300. У результаті внутрішнього розслідування Facebook виявив щонайменше 470 «неаутентичних» профілів та сторінок у своїй мережі, які намагалися вплинути на громадську думку напередодні виборів у США301. Усі їх було видалено. Крім того, компанія визнала, що Росія витратила $100 000 на купівлю реклами у Facebook для просування цих акаунтів та сторінок. Атаки проросійських тролів збурюють інтернет Коли відомий американський актор Морган Фрімен записав відео, в якому оголосив, що Росія напала й веде війну проти Америки з часу виборів 2016 року, в інтернеті розгорнулася кампанія з метою дискредитувати актора302. Сотні російських тролів у Twitter почали писати з хештегом #StopMorganLie, публікуючи «креативні» фото та постери. На відміну від автоматизованих ботів, тролі — реальні користувачі, які самостійно чи за вказівками замовника починають кампанію в інтернеті. Тролінг проти Фрімена було підживлено 299 MacCarthy, Tom. “How Russia used й реакцією прес-секретаря Путіна Дмітрія Пєскова — social media to divide Americans”. The Guardian, October 14, 2017. https:// той почав тролити про «емоційне напруження» актора. www.theguardian.com/us-news/2017/ Російські тролі, що атакують ідеї, політиків та ЗМІ, доб- oct/14/russia-us-politics-social-mediafacebook ре відомі на Заході. Британське видання The Guardian 300 Itemized Posts and Historical Engagement — 6 Now-Closed FB стверджує, що вже в 2012 році прокремлівських тро- Pages. Tableau Public, Last Saved: 5, 2017. https://public.tableau. лів було помічено як реальну й підступну загрозу October com/profile/d1gi#!/vizhome/FB4/ TotalReachbyPage онлайн-спільнотам та дискусіям303. 301 Solon, Olivia, and Agencies. Плануючи анексію Криму навесні 2014 року, Кремль “Facebook says likely Russia-based group paid for political ads during US подбав і про інтернет-простір. Масову реєстрацію росій- election”. The Guardian, September 7, https://www.theguardian.com/ ських тролів було зафіксовано наприкінці лютого 2014 ро- 2017. technology/2017/sep/06/facebookpolitical-ads-russia-us-election-trumpку, а спалах активності тролів у західних медіа припав clinton на період розгортання збройного конфлікту на Донбасі. 302 Gilmer, Marcus. “Russian Twitter are attacking Morgan Freeman, Редактори The Guardian наводять приклади трьох редак- trolls and is nothing sacred?” Mashable, 22, 2017. http://mashable. ційних публікацій, у яких було описано події в Україні September com/2017/09/22/russian-trolls-targetmorgan-freeman/#OtEMmIT69mqq; від 27 квітня 2014 року. Модераторам видання довелося Synovitz, Ron. “NATO Adviser Says видалити 74 із 244, 161 із 2310 та 259 із 2263 комен- Morgan Freeman May Be Russian Troll After Calling Out Putin”. Radio тарів через порушення правил коментування. Водночас Target Free Europe, Radio Liberty, September 21, 2017. https://www.rferl.org/a/ у виданні кажуть, що нерідко ці коментарі було написано russia-morgan-freeman-troll-targetпоганою англійською, хоча вони виходили від користу- putin/28749400.html 303 Elliott, Chris. The readers’ editor on… вачів, що видають себе за жителів Британії. pro-Russia trolling below the line on

Ukraine stories. The Guardian, May 4, 2014. https://www.theguardian.com/ commentisfree/2014/may/04/pro-russiatrolls-ukraine-guardian-online

Західні журналісти почали детально розслідувати, хто ж координує діяльність тролів. У лютому 2012 року The Guardian публікує текст про замовних коментаторів від прокремлівського руху «Наши», які атакували щонайменше 168 публічних постатей, тавруючи їх як «ворогів Росії»304. Згодом, у 2015 році, The Guardian публікує викривальне розслідування305 про «штаб російської армії тролів» у Ольґіно, сотні працівників якого писали пости в LiveJournal, коментували на Youtube та під статтями на українську тематику в провідних західних ЗМІ. Невдовзі розслідування про роботу російських тролів із Ольґіно почали проводити ключові редакції західних ЗМІ, включно з The New York Times306. Як Росія фальсифікувала «Вікіпедію», аби насолити Україні Оскільки «Вікіпедія» є одним із найбільш цитованих ресурсів у інтернеті, що став для мільйонів користувачів довідником із будь-якого питання, російська пропаганда не обминула і її. У квітні 2014 року, коли починалася війна на Донбасі, у російському сегменті «Вікіпедії» раптом зникає стаття «Киевская Русь» — це усталена в історіографії назва середньовічної країни, спадкоємцями якої вважають сучасні Україну, Білорусь та Росію307. Коли користувачі вводили в пошук «Вікіпедії» термін «Киевская Русь», їх переспрямовувало на статтю під назвою «Древнерусское государство» — це термін, який просувають російські історики, наближені до Кремля. Ця фальсифікація стала можливою завдяки довготривалій кропіткій роботі частини модераторів «Вікіпедії», які замінили першоджерела статті — на нові російські підручники з історії. Саме в цих підручниках вживано термін «Древнерусское государство». Відповідно, додаючи до «Вікіпедії» посилання на десятки книжок із терміном «Древнерусское государство», модератори російської «Вікіпедії» отримали «аргументи» аби прибрати назву «Киевская Русь». Проте здоровий глузд більшості модераторів переміг, і через два роки термін «Киевская Русь» було повернуто у «Вікіпедію». Використання фейкових героїв Російська пропаганда створює не тільки фейкових героїв для телебачення, але й фейкових користувачів соцмедіа, що претендують на експертність і слугують цілям пропаганди. 02 травня 2014 року в Одесі сталися сутички, під час яких загинули проукраїнські та проросійські активісти. На наступний день у Facebook з’явився профіль користувача під іменем Ігор Розовський, що позиціонував себе лікарем із Одеси, який нібито розповідає про трагічні події біля Будинку профспілок як очевидець308. У своєму пості псевдолікар звинувачує в трагедії проукраїнських активістів.

Elder, Miriam. “Emails give insight into Kremlin youth group’s priorities, means and concerns”. The Guardian, February 7, 2012. https://www. theguardian.com/world/2012/feb/07/ nashi-emails-insight-kremlin-groupspriorities 305 Walker, Shaun. “Salutin’ Putin: inside a Russian troll house”. April 2, 2015. https://www.theguardian.com/ world/2015/apr/02/putin-kremlininside-russian-troll-house 306 Chen, Adrian. The Agency. The Guardian, June 2, 2015. https://www. nytimes.com/2015/06/07/magazine/ the-agency.html 307 Ворона, Т. «В “Википедии” война правок: россияне переписывают историю». AIN, 04.04.2014. https:// ain.ua/2014/04/04/v-vikipedii-vojnapravok-kievskuyu-rus-pereimenovali-vdrevnerusskoe-gosudarstvo 308 Саваневський, М. «Як російська пропаганда працює у Facebook». Watcher, 04.05.2014. http://watcher. com.ua/2014/05/04/yak-rosiyskapropahanda-pratsyuye-u-facebook/ 304


70

71

Написаний російською та англійською мовами пост почали тиражувати російські телеканали, й історія «лікаря з Facebook» заполонила інформаційний простір. Однак українські користувачі виявили, що акаунт «лікаря» був фейковим. Його було створено за день до публікації посту, а фотографію для аватару «лікаря» вкрадено з акаунту стоматолога, який мешкав у Карачаєво-Черкесії, РФ, а не в Одесі. Як Україна реагувала на російські впливи Росія традиційно має потужний інформаційний вплив на український сегмент інтернету, оскільки він формувався в спільному з РФ інформаційному просторі 2000-х. Саме тоді українські користувачі почали реєструвати email-акаунти, користуватися пошуком, а пізніше — створювати акаунти в соціальних мережах. Однак на той час американські сервіси, такі як Google, Gmail, Facebook, іще не мали локалізованих кириличних інтерфейсів своїх сервісів, тому мільйони користувачів в Україні почали користуватися сервісами з українською чи російською мовами інтерфейсів. Із огляду на кращу технологічну розвинутість російського сегменту інтернету, багато українців використовували сервіси Yandex, Mail.ru, Rambler.ru, «ВКонтакте», «Одноклассники», «МойМир» і т. д. Навіть на четвертому році війни, у квітні 2017-го, три з п’яти найбільш популярних сайтів в Україні були російськими — «ВКонтакте», Yandex, «Одноклассники»309. Російськими сервісами, доступ до яких із 2016 року має ФСБ, масово користувалися українські чиновники, військові, викладачі, бізнес. Популярність російських сервісів не впала з початком окупації Криму та війни на Донбасі. І Росія, перш за все через російські соцмережі, проводить інформаційні спецоперації — у «ВКонтакте» було зареєстровано сторінки так званих «міністерств ДНР та ЛНР», тут також функціонують великі групи, що поширюють пропаганду та маніпуляції. У пошуках відповідей на російські виклики український уряд вибрав тактику регулювання інтернету, тоді як для українського суспільства наразі гостро стоїть питання: чи є втручання держави у свободу інтернету виправданими з огляду на інтереси національної безпеки? 15 травня 2017 року Президент України своїм указом №133/2017 впровадив рішення РНБО від 28 квітня 2017 року про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Загалом під санкції потрапили 468 російських компаній і 1228 фізичних осіб, а термін дії санкцій було визначено від 1 до 3 років. Санкції було спрямовано перш за все проти російських ЗМІ, а також низки компаній, яким належать ключові російські інтернет-ресурси, а саме: «ВКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru, Yandex. Більшість інтернет-провайдерів та мобільних операторів заблокували українським користувачам доступ до російських сайтів, хоча юридично указ не зобов’язував їх це робити. Низка міжнародних правозахисних організацій розкритикували таке рішення, тоді як НАТО вказала на право України захищати себе. Разом із тим, користувачі мають змогу користуватися сайтами, що опинилися під санкціями, через анонімайзери та VPN, і жодного покарання з боку правоохоронних органів за це не передбачено. 309 Opinion Software Media. Данные работы Панели, апрель 2017. http:// inau.ua/sites/default/files/file/1705/ top-25_saytiv_kviten_2017.pdf

У червні 2017 року Міністерство інформаційної політики України передало в СБУ список із 20 «сепаратистських» новинних сайтів із рекомендацією щодо блокування. Серед них — «Русская весна», News-Front, «Новороссия». Ця пропозиція теж викликала критику, оскільки її втілення могло стати прецедентом для блокування будь-яких інших сайтів. Із підписанням санкційного указу й блокуванням частини російських сайтів у травні 2017 року популярність російських ресурсів дещо похитнулася. Трафік на заблоковані ресурси завдяки використанню анонімайзерів та VPN і досі є досить потужним, однак російські сайти втратили свої позиції. Згідно з дослідженням Gemius, у серпні 2017 року в десятку найбільш популярних сайтів увійшов тільки «ВКонтакте»310. Разом із тим, результати досліджень від різних компаній можуть відрізнятися. Factum Group надає свій перелік із 25 топ-сайтів в Україні за серпень 2017, і російський «ВКонтакте» опинився на 4 місці в рейтингу, а Yandex — на 5 місці311. Інші дослідження показують, що російські сайти випали з першої десятки популярних сайтів. Загалом результати дослідження свідчать про поступове витіснення російських сайтів зі щоденного життя користувачів в Україні. Через 2–3 роки буде зрозуміло, чи втратить Росія свій вплив на українських користувачів через соціальні мережі остаточно. Із блокуванням російських соцмереж посилилися позиції американських сервісів. Якщо до травня 2017 року (місяць підписання санкційного указу №133/2017) аудиторія українського сегменту Facebook налічувала до 6 мільйонів користувачів, то станом на серпень 2017 року вона зросла до 8,9 мільйона користувачів, — вказує видання Watcher із посиланням на дані внутрішньої статистики Facebook для рекламодавців312.  ремль розглядає Україну як «полігон» для кібератак, К зброї «гібридної війни» Чи не вперше мільйони українців відчули на собі результати кібератак під час подій Євромайдану взимку 2013–2014 років. Упродовж кількох місяців українським користувачам час від часу не вдавалося завантажити сторінки ключових новинних сайтів, що неупереджено висвітлювали перебіг протестів — «Українська правда», «Радіо Свобода», Ліга.нет, Цензор.нет. Це стало результатом DDoS-атак — зовнішніх «бомбардувань» адрес сайтів мільйонами штучних запитів, що призводять до тимчасового вповільнення чи 310 Результати дослідження gemiusAudience за серпень 2017 року. блокування роботи сайтів. Gemius Украина, 08.09.2017. http:// Повною мірою кібератаки проти України розгорну- www.gemius.com.ua/vse-stati-dljaлися з початком війни на Донбасі. Напередодні прези- chtenija/gemiusaudience-za-serpen2017-roku.html Opinion Software Media. Данные дентських виборів у травні 2014 року проросійська гру- 311 работы Панели, август 2017. http:// inau.ua/sites/default/files/file/1709/ па хакерів «КіберБеркут», яку пов’язують із Кремлем, august_2017.pdf «зламала» сайт Центральної виборчої комісії й оголоси- 312 Дмитренко, О. «Кількість українкористувачів в Instagram зросла ла про перемогу ультраправого кандидата в президен- ських до 6 млн, а Facebook припинив ріст». 313 Watcher, 18.08.2017. http://watcher.com. ти Дмитра Яроша . Адміністратори відновили роботу ua/2017/08/18/kilkist-ukrayinskyhсайту менш ніж за годину до оголошення офіційних ре- korystuvachiv-v-instagram-zrosla-do-6mln-a-facebook-prypynyv-rist/ зультатів виборів. 313 Greenberg, Andy. “How An Entire Nation Became Russia’s Test Lab for Cyberwar”. Wired, June 20, 2017. https://www.wired.com/story/russianhackers-attack-ukraine/


72

73

У жовтні 2015 року Україну сколихнула перша масова кібератака з поширенням вірусу BlackEnergy, яку приписують хакерській групі з «кремлівським слідом» Sandworm. На кілька годин було виведено з ладу три великі енергетичні компанії в Україні, без електрики залишилися 250 000 мешканців. Раніше хакери з Sandwоrm атакували американські енергетичні об’єкти, однак саме Україну накрила серія їхніх атак. У грудні 2016 року було вчинено нові атаки проти Міністерства фінансів, компаній Укренерго, Укрзалізниці та десятка інших важливих об’єктів інфраструктури. У червні 2017 року однією з найбільш потужних кібератак стало поширення шкідливого програмного забезпечення Petya.A, що вимагало від користувачів викупу за розблокування комп’ютерів та відновлення даних. Потерпіли і державні, і приватні компанії по всій Україні. Однак кібератаку було націлено не на отримання грошей, а радше на виведення з ладу критичної інфраструктури країни314. Україна посилює заходи для забезпечення захисту від кібератак, однак це тільки перші кроки. На четвертий рік «гібридної війни», у жовтні 2017 року, Верховна Рада України зрештою ухвалює Закон про основи кібербезпеки, що дає офіційне визначення загроз у кібер-просторі й описує політику протидії цим загрозам .

314 Хакерські атаки по всій Україні: постраждали «Київенерго», кілька державних банків і компаній. Інтернет Свобода, 27.06.2017. http://netfreedom. org.ua/khakerski-ataky-po-vsij-ukraini/ 315 Рада ухвалила закон про кібербезпеку України. Телеканал новини «24», 05.10.2017. https://24tv.ua/zakon_ pro_kiberbezpeku_ukrayini_uhvalila_ verhovna_rada_n872823


74

75

АРХІТЕКТУРА БРЕХНІ:

ЯК ЗБУДОВАНО ПРОПАГАНДИСТСЬКУ МАШИНУ КРЕМЛЯ?


76

77

проба зрозуміти, як Росія веде війну, де основний театр військових дій — це людська свідомість Із часу розпаду СРСР та приходу до влади Владіміра Путіна Росія почала вести війну, в якій основний театр військових дій — це людська свідомість. Кремль запровадив дискурс інформаційно-психологічної війни й вибудував систему пропаганди, яка стала втіленням маніпулятивності та фальшу. Від початку прем’єрства Владіміра Путіна в 1999 році можна зафіксувати два основні напрями інформаційно-психологічних зусиль Росії: 1) вплив на внутрішню аудиторію — всередині країни, 2) вплив на зовнішню аудиторію — пострадянський простір, Європу, Америку та решту світу. Мета цього розділу— внести ясність у відповіді на запитання: 1) Яке місце займає пропаганда у внутрішній та зовнішній політиці Росії? 2) Яку послідовність дій можна простежити в намаганнях Росії контролювати інформаційний простір усередині країни? 3) Як можна описати систему впливу Росії на зовнішню аудиторію, в першу чергу на пострадянський простір та Україну? Відповіді на ці питання дадуть змогу краще розуміти, як працює пропагандистська машина Росії в сучасних умовах. ВПЛИВ НА ВНУТРІШНЮ АУДИТОРІЮ Система інформаційної ізоляції в Росії — поєднання страху населення та контролю держави над інформаційними потоками Відновлення та розбудову пропагандистської машини часів СРСР Росія почала з 1999 року316. Тоді новопризначений прем’єр-міністр (а за рік — уже президент) Владімір Путін розпочав другу російсько-чеченську війну, а на інформаційне середовище в Росії почали накладати різні обмеження — від неофіційних до законодавчо закріплених. Щоб забезпечити якомога повніший контроль над інформаційними потоками всередині Росії, обмеження мали виконувати дві основні функції: 1) з меншувати можливості доступу до невигідної 316 Panfilov, Oleg. “Russian Propaganda. A Кремлю інформації, Background”. Materials of the conference Ukraine at War: Truth Against Russian 2) ф  ормувати страх перед інакомисленням у медіаPropaganda, June 2015. https://www. спільноти та всього суспільства. clovekvtisni.cz/uploads/file/1438345087Обґрунтуванням упровадження необхідних для цього AgainstPropaganda_CCL_MF_ FinalView_withoutLogo.pdf 317 Panfilov, Oleg. “Russian Propaganda. A законів завжди слугувала «велика мета» — наприклад, Background”. Materials of the conference 317 Ukraine at War: Truth Against Russian запобігти «інформаційній агресії» Заходу , до чого заPropaganda. June 2015. https://www. кликала Доктрина інформаційної безпеки318, ухвалена clovekvtisni.cz/uploads/file/1438345087AgainstPropaganda_CCL_MF_ 2000 року. FinalView_withoutLogo.pdf 318 Доктрина информационной безопасности Российской Федерации от 9 сентября 2000 года. http://base.garant. ru/182535/

У грудні 2016 року на заміну Доктрини інформаційної безпеки від 2000 року було ухвалено нову. В ній однією із загроз визнано «нарощування низкою закордонних країн можливостей інформаційно-технічного впливу на інформаційну інфраструктуру (Росії — М.П.) у військових цілях», а інтернет визнано ворожим середовищем. У Доктрині зазначено, що Росія буде «дотримуватися балансу між потребою вільного поширення інформації та необхідними обмеженнями з метою забезпечення національної безпеки»319. Це може свідчити про те, що викликами національній безпеці нова доктрина може виправдовувати обмеження свободи росіян у інформаційній сфері. Обмеження доступу до альтернативної інформації набрало обертів у 2001 році. Тоді було закрито медіа-холдинг «Медиа-Мост», який «псував імідж влади Росії з часу приходу до влади нового президента — Владіміра Путіна (в 2000 році — М.П.), а ЗМІ, що були в складі медіа-холдингу, гостро критикували війну в Чечні, завдяки якій Путін і здобув популярність серед населення Росії, а також звинувачували його в диктаторських прагненнях»320. Цим не обмежилося, «в наступні роки низку ЗМІ було закрито, а їхні активи поглинав державний енергетичний магнат “Газпром”»321. А в червні 2009 року тодішній президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв затвердив перелік загальнообов’язкових теле- і радіоканалів, які мали мовити на всій території Федерації322. Після активного періоду зачистки росіяни стали споживачами контенту переважно лише загальнообов’язко319 Доктрина информационной вих ЗМІ, які майже повністю контролюються державою безопасности Российской Фета є складовою системи пропаганди, спрямованої на дерации от 5 декабря 2016 года. https://rg.ru/2016/12/06/doktrinaвнутрішню аудиторію. infobezobasnost-site-dok.html 320 Стивен. «Судьба «Медиа-МосУ п’ятірці лідерів — «Первый канал» (дивиться 52% та»Ик, — судьба свободы слова?». Русская росіян), «Россия 1» (43%), НТВ (36%), ТНТ (21%), «Рос- служба Би-би-си, 20.09.2017. http:// www.bbc.com/russian/0920_9.shtml сия 24»323, які належать до переліку загальнообов’язко- 321 Panfilov, 2015. 322 Каневский, Глеб. «Машина вих телеканалів на території Росії і які медіа-експерти пропаганды Путина и информационная недоразвитость Украины». не раз зараховували до маніпулятивних ЗМІ324. Экономическая правда, 1 апреля 2014. Так забезпечувалося досягнення першої мети — http://www.epravda.com.ua/rus/ publications/2014/04/1/433089/ 323 обмеження доступу до невигідної Кремлю інформації. «Две трети россиян смотрят телевипочти каждый день». Forbes УкраиНа те, щоб досягти другої мети — сформувати страх зор на, 12 февраля 2017. http://forbes.net. перед альтернативною думкою — почав працювати ух- ua/ua/news/1428111-dvi-tretini-rosiyandivlyatsya-televizor-majzhe-shchodnya валений у 2002 та останній раз оновлений у 2015 році 324 “Propaganda Messages on Russian TV”. MEMO 98, Internews Ukraine, закон «Про протидію екстремістській діяльності»325. Yerevan Press Club, Independent Center, Georgian Charter for На основі цього закону в 2008 році екстремістом наз- Journalism Journalistic Ethics, ‘Yeni Nesil’ Union of Journalists, Belarusian Association of вали тюменського журналіста Владіміра Єфрємова, Journalists, 2015. http://proqwerty.tilda. 326 який критикував місцеву поліцію , а після анексії Кри- ws/russianpropaganda 325 Федеральный закон от 25 июля му Росією на основі цього ж закону в 2016 році засуди- 2002 г. N 114-ФЗ «О противодействии экстремистской деятельности». http:// ли як екстреміста кримського активіста Сулеймана Каnac.gov.ru/zakonodatelstvo/zakony/ 327 дирова за коментар у Facebook «Крим — це Україна» . federalnyy-zakon-ot-25-iyulya-2002-g-n326 Інформаційно-аналітичний центр «Сова» періодично 114-fz-o.html Panfilov, 2015. 327 «Оголосили екстремістом. Кримпублікує актуальні списки фізичних осіб, позбавлених ського активіста Сулеймана Кадиро-

ва Росія карає за пост у Фейсбуці». Internet Freedom, 04 квітня 2017. http:// netfreedom.org.ua/ozbavlennia-pensii-tavnesennia-u-spysok-sulejmana-kadyrova/


78

волі за «екстремістські злочини» станом на поточний момент. У лютому 2017 року за статтею «екстремізм» у РФ за ґратами перебували 94 людини328. Це вдвічі більше, ніж було в 2015 році. Дедалі більший акцент робиться на інтернет-середовищі. У 2012 році було ухвалено постанову про реєстр інтернет-ресурсів, які містять інформацію, заборонену на території Росії. Відтоді Роскомнадзор (федеральний орган виконавчої влади Росії) почав блокувати інтернет-сайти. Станом на 31 серпня 2017 року в Реєстрі заборонених сайтів налічувалося 83 361 запис. У травні 2017 року Путін підписав Указ «Про стратегію розвитку інформаційної спільноти в Російській Федерації»329, у якому наголошено на необхідності «формування в Росії інформаційного простору, що бере до уваги право громадян та суспільства отримувати лише якісну та правдиву інформацію». Термін «правдивість» у розумінні Росії, однак, може означати дещо цілком протилежне. «По-перше, через скасування анонімності різко спаде критика влади в інтернеті. Адже багато користувачів із огляду на безпеку приховували свою ідентичність в онлайні. По-друге, православ’я і духовність у російському офіційному варіанті повинні стати орієнтиром для користувачів, адже, згідно з опублікованим текстом, стратегія визначає «пріоритет російських духовно-моральних цінностей та дотримання заснованих на цих цінностях норм поведінки при використанні інформаційних та комунікаціних технологій»», — зазначають експерти з інтернет-свободи330. А останні законодавчі новації остаточно позбавляють росіян анонімності в інтернеті. Серед них: 1) закони про регулювання засобів обміну повідомленнями в інтернеті — месенджерів (що з початку 2018 року, окрім іншого, можуть обмежувати передавання повідомлень за процедурою, яку визначить уряд); 2) заборона засобів обходу блокування в інтернеті — анонімайзерів (із 1 листопада 2017 року відслідковувати їх використання будуть Міністерство внутрішніх справ Росії та ФСБ); 3) обмеження діяльності пошукових систем (зобов’язали операторів пошукових систем блокувати виведення посилань на заборонені Роскомнадзором сайти)331. Міжнародна правозахисна організація Human Rights 328 “Russia: Assault on Freedom of Watch у липні 2017 року виступила із заявою про те, Expression”. Human Rights Watch, July 18, 2017. https://www.hrw.org/ru/ що останнім часом у Росії склалася система жорстких news/2017/07/18/306729 обмежень на свободу слова в інтернеті. Зокрема в 329 Указ Президента Российской от 09.05.2017 г. № 203 «О 2014–2016 роках із онлайн-активністю було пов’язано Федерации Стратегии развития информационного общества в Российской Федерации на близько 85% вироків за «екстремістські висловлюван2017–2030 годы». http://kremlin.ru/ 332 ня», — зазначено в звіті Нuman Rights Watch . acts/bank/41919 330 «Анонімність відміняється. Духовні Із кожним днем можливості контролю над інформаці- цінності в Росії диктуватимуть праповедінки в Інтернеті». Internet єю дедалі збільшуються. Нині «неправильні потоки» ін- вила Freedom, 12.05.2017. http://netfreedom. формації можна перепиняти ще й технічно. Нещодавно org.ua/anonimnist-vidminyaetsyaduhovni-tsinnosti-v-rosiyi-diktuvatimutз’явилися повідомлення про те, що Росія «зачищає» ін- pravila-povedinki-v-interneti/ 331 «Госдума приняла законопроекты формацію в інтернеті. Це помітили під час антикорупцій- о жестком регулировании мессенджеров, VPN и поисковиков в III чтении». Роскомсвобода, 21.07.2017. https:// rublacklist.net/30612/ 332 Human Rights Watch, 2017.

Інформаційно-психологічна війна — це суміш: 1) пропаганди — інформації, націленої на те, щоб переконати супротивника та зобразити реальність так, як це потрібно «спонсору» пропаганди, 2) дезінформації — поширення навмисне сфальшованої, неповної та неправдивої інформації (часто комбінованої з правдою) з метою дезінформувати та ввести в оману свою цільову аудиторію, 3) іншого психологічного впливу як наслідку дії різних факторів, що їх прагне використовувати Росія (прикладом може слугувати кібервійна). За термінологією Пітера Померанцева, у сучасному світі «постправди» описану вище суміш влучно може характеризувати поняття «наратив» — «додаткове повідомлення», яке Росія додає до факту, викривлюючи його там, де потрібно, або ж повністю замінюючи ним факт, створюючи та поширюючи цілком нове сприйняття реальності.

79

них протестів, які відбулися у 82 містах Росії 26 березня 2017 року. Їх «не помітили» не лише багато ЗМІ — повідомлення про протести майже не з’являлися в топі пошуковика «Яндекс»333, яким користується більшість росіян. Приклад свідчить про те, що Росія має можливості приховувати масовість події та применшувати її значення в онлайн-просторі. У поєднанні з контролем над традиційними медіа вміння використовувати переваги сучасних технологій дає Росії можливості багатостороннього контролю над інформацією, яка циркулює в межах країни, й формування для медіа того порядку денного, який вигідний владі. Система впливу, яка склалася всередині Росії, діє одночасно з системою заходів, спрямованих на зовнішню аудиторію. Втілюючи ці заходи, пропагандистська машина Кремля нерідко використовує дискурс інформаційнопсихологічної війни.

ВПЛИВ НА ЗОВНІШНЮ АУДИТОРІЮ Пронизаний дискурсом війни інформаційно-психологічний вплив спрямовано на інтернаціоналізацію ідей «русского мира» Бажання Росії впливати на інші країни у 21 столітті дослідники часто описують як новий імперіалізм. Застосовують такі визначення, як неоімперіалізм, постімперіалізм, трансімперіалізм334 та інші. Усі вони вказують на намагання Росії пристосуватися до викликів сучасного глобалізованого світу й використати їх на свою користь задля того, щоб досягнути поставленої мети. На запитання «Якою є мета впливу Росії?» явно та завуальовано намагаються відповісти російські ідеологи, офіційні спікери Кремля, бізнесмени, політичні діячі, представники Російської православної церкви. Використовуючи різних спікерів, Росія поширює наративи та меседжі, які «покривають» увесь політичний та соціальний спектр цільової аудиторії — від найбільш радикальної частини до найбільш ліберальної, від політиків та громадських активістів до культурних діячів та бізнесменів. Незалежно «Многие российские СМИ (почти) від того, чи поширюються під керівництвом Кремля, чи 333 не заметили массовых протестов. И топ „Яндекса” тоже». Meduza, 26.03.2017. самостійно, ці меседжі підсилюють пропагандистську https://meduza.io/feature/2017/03/26/ машину Росії. mnogie-rossiyskie-smi-pochti-ne-zametili-

massovyh-protestov-i-top-yandeksa-tozhe Wallander, Celeste A.. “Russian Transimperialism and Its Implications”. The Washington Quarterly. Volume 30, Number 2 (Spring 2007). P. 107–122.

334


80

81

Зокрема, на найрадикальніших ідеях наполягає Алєксандр Дугін (детально розглянемо далі), російський бізнесмен Константін Малофєєв пропагує ідею монархізму та традиційних цінностей і моральності, єдиним джерелом яких виступає Росія335, представник партії «Родина» Дмітрій Рогозін, спецпредставник Владіміра Путіна в справах Придністров’я, захищає право Росії на втручання у Придністров’я336, російський журналіст Лєонід Бєршидскій на сторінках західних ЗМІ відстоює тези про те, що Росія не впливала на вибори в США337 та що необхідно згорнути зусилля США із «просування демократії»338, місцевий чиновник, голова муніципального округу Ново-Пєрєдєлкіно в Москві, популярний блоґер у Twitter (60 тис. підписників) Ернест Макаренко коментує різні політичні події, вшановуючи велич та могутність Росії й висміюючи західні цінності339 і т. д. Алєксандр Дугін — найрадикальніший зі спікерів Кремля. Відомий тим, що в 2014 році закликав «убивати київську хунту»340. «Київська хунта» — меседж, який активно поширювали російські пропагандисти з часу Революції Гідності в Україні 2013– 2014 років і який є частиною російського наративу про те, що революція в Україні була «фашистським переворотом», після якого до влади прийшла «хунта». У 2011 році на міжнародній конференції «Сорокинские чтения» Дугін описав євразійський проект, який, за його словами, втілює Росія після чергового обрання Путіна президентом у 2012 році. У доповіді Алєксандр Дугін стверджує, що Росія прагне утворення багатополярного світу, суб’єктами міжнародного права в якому виступали б цивілізації, а не країни. На цій цивілізаційній основі Росія прагне інтегрувати пострадянський простір до «євразійського союзу». Згідно з ідеологією Дугіна, політичний устрій Росії та 335 «Константин Малофеев: монар— мечта, Путин — счастье». BBC, Євразії має бути: традиційним, ідейним, заснованим хия 13.02.2015. http://www.bbc.com/ на цінностях релігії, традиції, сім’ї, моральності, ціліс- russian/international/2015/02/150211_ malofeyev_interview ності, соборності, мужності, матеріальні стимули не 336 «Рогозин: попытка удара в Приднестровье наносится по российским воемають бути панівними. Замість націоналізму має бути нным». РиаНовости, 02.08.2017. https:// утверджено плюральність етносів у межах єдиного ім- ria.ru/world/20170802/1499640712.html 337 Bershidsky, Leonid. «NSA leak proves перського стратегічного простору, модернізація не по- nothing about possible Russian hacking». New York Post, June 7, 2017. http:// винна торкатися культури, суспільства і духовності, а nypost.com/2017/06/07/leaked-nsaлиш оборони, техніки і промисловості341. Тобто Дугін report-proves-nothing-about-possiblerussian-hacking/ 338 Bershidsky, Leonid. «Actually, it’s fine промотує теорію, згідно з якою в «євразійському союзі» for the State Department to drop ‘democracy promotion’». New York Post, August 3, мають брати участь не нації, а етноси (тобто народи, які 2017. http://nypost.com/2017/08/03/ не мають держави). Таким чином, ідеї Дугіна не перед- actually-its-fine-for-the-state-departбачають існування окремих націй (української й біло- ment-to-drop-democracy-promotion/ 339 Ернест Макаренко в Твиттере: руської чи інших), а лише етносів, що мають увійти до https://twitter.com/ernestmakarenko 340 Дугин, Александр: «Убивать, убиаморфного об’єднання «русского мира» під політичним вать и убивать!». YouTube, 15.06.2014. https://youtu.be/sX4r1eXpUSI і економічним управлінням Кремля. 341 Евразийский проект для России (проА.Г. Дугин). YouTube, 13.12.2011. Слід згадати, що ще в 1995 році президент РФ Боріс фессор https://www.youtube.com/watch?v=nG x3lyklT_s&feature=youtu.be Єльцин визначив головною метою політики Росії щодо 342 Указ от 31 августа 2005 года № 1010 СНД «створення інтегрованого економічного й політич- «О признании утратившими силу отположений Указа Президента ного об’єднання держав, спроможного претендувати на дельных Российской Федерации от 14 сентября 342 1995 г. № 940 „Об утверждении Стратегідне місце у світовому співтоваристві» . гического курса Российской Федерации с государствами-участниками Содружества Независимых Государств”».

«Владімір Путін залишив цю мету без змін. Політична й економічна стабільність держав СНД була прямо поставлена у залежність від проведення ними дружньої політики щодо РФ» 343, — зазначає Володимир Горбулін, директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник Президента України, в тезах до другої річниці російської агресії проти України. Саме теорія Дугіна, «попри її теоретичність та містичність, претендує на роль основної теорії Росії»344, — стверджують західні дослідники Ганна Тобурн та Антон Барбашин. Разом із тим, варто зауважити, що теорія Дугіна може бути радше найрадикальнішим варіантом висвітлення ідей Кремля, які формуються в Адміністрації Президента Російської Федерації. Авторство ідей Кремля приписують Владіславу Суркову, помічнику та раднику, «сірому кардиналові»345 Владіміра Путіна, і водночас головному ідеологу путінізму й «суверенної демократії» — так називають авторитарну політичну систему, що її вибудував Путін усередині країни після 1999 року. Незважаючи на дискусійність значення терміна, «суверенну демократію» досі називають офіційною доктриною партії влади346 і формулою політичної філософії Путіна347. «Суверенна демократія» — це термін, вигаданий Кремлем для того, щоб донести два основні меседжі: 1) що політичний режим у Росії є демократичним, 2) що перше твердження має бути поза всяким сумнівом. Будь-яка спроба перевірити його буде розглядатися як вороже втручання у внутрішні справи Росії»348, — так можна описати зміст поняття. На прикладі теорії Дугіна та концепції Суркова бачи- 343 Горбулін, Володимир. «Тези до мо, що, з одного боку встановлюючи чіткі межі й куль- другої річниці російської агресії проти України». Український кризовий медіативуючи уявлення про закритість політичної системи центр, 18.02.2016. http://uacrisis.org/ ua/40347-gorbulin-tezy Росії для «ворогів» країни, Кремль, із другого боку, 344 Ханна Тобурн, Антон Барбашин. прагне інтернаціоналізувати ідею «євразійського сою- «Мозг Путина». Россия в глобальной политике, 2014. http://www. зу» та традиційних духовних цінностей. globalaffairs.ru/global-processes/MozgPutina-165400 На це спрямовано ще одну ідеологічну платформу — 345 «„Серый кардинал” Кремля выходит тени, рекламируя реформы». «русский мир». Це глобальний проект православної из Inosmi.ru, 10.07.2009. http://inosmi.ru/ inrussia/20090710/250611.html цивілізації, концепція, сформована ще в 1970-х роках 346 «Новая статья Путина: суверенная у середовищі московської ліберальної інтелігенції, яку демократия 2.0». Forbes, 06.02.2012. підхопив у 2010-х патріарх РПЦ Кіріл (В. Гундяєв)349. http://www.forbes.ru/news/79031novaya-statya-putina-rossii-neobhodimoobnovit-mehanizmy-demokratii Основа концепції, яка виступає ідеологічним підґрунтям 347 Третьяков, Виталий. «Суверенная деросійської пропаганди — 1) православна віра, 2) росій- мократия. О политической философии Владимира Путина». Российская газета, ська мова та культура, 3) спільна історична пам’ять 28.04.2005. https://rg.ru/2005/04/28/ tretyakov.html і спільні погляди на суспільний розвиток350. 348 Lipman, Masha. «Putin’s ‘Sovereign Проект православної цивілізації «русский мир» праг- Democracy’». Washington Post, July 15, 2006. http://www.washingtonpost.com/ не об’єднати російськомовних жителів пострадян- wp-dyn/content/article/2006/07/14/ AR2006071401534.html ського простору, а також усіх інших, хто розмовляє 349 Горбулін, Володимир. «Тези до російською, сповідує православну віру та поділяє цін- другої річниці російської агресії проти України». Український кризовий медіності Росії. «„Русский” означає належність не до нації, а-центр, 18.02.2016. http://uacrisis.org/ ua/40347-gorbulin-tezy а духовно-цивілізаційного простору: „русским” можна 350 Игумен Евфимий (Моисеев). «Кон„русского мира” как цивилизастати в результаті свідомого цивілізаційного вибору, цепция ционный проект XXI века». Веб-страница Курской Православной духовной семинарии, 2015. http://www.kurskpds. ru/articles/kontseptsiya-russkogo-mirakak-tsivilizatsionnyy-proekt-khkhi-veka/


82

«Уявна приналежність до міфічної православно-східнослов’янської спільноти є згубною для народів, які цей ідеологічний конструкт інтернаціоналізували, засвоїли, зробили частиною своєї ідентичності. Він згубний, бо консервує середньовічні — патерналістські, авторитарні, антимодерні, антизахідні, антиліберальні — цінності, на яких був збудований і які сьогодні ревіталізує путінська пропаганда в концепції “русского мира”» , — стверджують український публіцист Микола Рябчук, який займається дослідженням націй та ідентичностей, і український історик Ярослав Грицак.

приймаючи православ’я та засвоюючи російську мову та культуру»351. Концепція «русского мира» не суперечить євразійському проекту Дугіна, який наголошував на тому, що членами Євразійського союзу мають стати етноси, а не нації. Риса, яка уподібнює обидві концепції — це намагання інтернаціоналізувати цінності Росії. Таким чином, можемо виділити дві основні мети, які прагне втілити Росія, використовуючи дискурс євразійства та «русского мира»: 1) легітимізувати реваншистські апетити на пострадянському просторі й відповідну зовнішню політику, породжені розпадом СРСР — Владімір Путін у 2005 році назвав цей розпад «найбільшою геополітичною катастрофою століття»353, 2) створити в світі простір «альтернативних цінностей», який протистоїть ліберальному Заходу, і сформувати новий світовий порядок. Під час Мюнхенської конференції з безпеки у 2017 році міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров назвав цей новий світовий порядок терміном «поствест» (post-West, за аналогією до терміна Пітера Померанцева «post-fact»354) та описав як такий, «у якому кожна країна, спираючись на свій суверенітет, буде шукати балансу між своїми національними інтересами й національними інтересами своїх партнерів». Як у випадку зі внутрішньою політикою, де словосполучення «пошук балансу» в офіційних документах, таких як «Доктрина національної безпеки»355, часто використовується для обґрунтування свавільних дій режиму, так і у випадку із зовнішньою політикою — «пошук балансу» може означати право Росії на неконтрольовані дії, у першу чергу — на території пострадянських країн, 351 Иумен Евфимий (Моисеев). «Коняку Росія вважає належною до «сірої зони, де сувере- цепция „русского мира” как цивилизационный проект XXI века». Веб-странітет інших націй обмежений, і де російські політики та ница Курской Православной духовной 2015. http://www.kurskpds. російські компанії мають привілейований економічний семинарии, ru/articles/kontseptsiya-russkogo-mira356 kak-tsivilizatsionnyy-proekt-khkhi-veka/ та політичний статус» . 352 Рябчук, Микола, «Ярослав Грицак. Інформаційно-психологічний вплив Росії Суспільство після Євромайдану». Збруч, 11.04.2017. https://zbruc.eu/ є одним із елементів цілої системи зовнішнього node/64655 353 Osborn, Andrew. «Putin: Collapse of впливу, яка сформувалася після розпаду СРСР. the Soviet Union was ‘catastrophe of the Зовнішній вплив Росії на країни пострадянського про- century’». Independent, April 25, 2005. стору можна пояснити крізь призму підходу autocracy http://www.independent.co.uk/news/ world/europe/putin-collapse-of-thepromotion («просування автократії», на противагу до soviet-union-was-catastrophe-of-thecentury-521064.html «просування демократії» західними країнами), який од- 354 Pomerantsev, Peter. “Why We’re Post-Fact”. Granta, July 20, 2016. https:// ними з перших згадували дослідники Стівен Левітскі та granta.com/why-were-post-fact/ 355 Доктрина информационной Лукан Вей у книзі «Competitive Authoritarianism: Hybrid безопасности Российской Федерации от 5 декабря 2016 года. https://rg.ru/2016/12/06/doktrinainfobezobasnost-site-dok.html 356 Lucas, Pomeranzev, 2016. P.3

83

Regimes After the Cold War (2010)» як пояснення способів впливу на інші країни357. Основна теза підходу полягає в тому, що Росія підтримує недемократичні країни та намагається дестабілізувати демократичні. Наприклад, Росія активно підтримувала авторитарні Вірменію, Білорусь, Україну до 2004 року та в 2010–2013 роках і намагалася дестабілізувати демократичні Естонію, Латвію, Литву та Україну в 2004–2010 роках та після Революції Гідності 2013–2014 років. На основі схеми дослідника Джейкоба Толстрапа можемо виділити перелік факторів, які працюють на «стабілізацію» та «дестабілізацію» країн на пострадянському просторі: 1. Політичний вплив через політичні партії; 2. Легітимаційний вплив на вибори (визнання або невизнання результатів виборів); 3. Борг, дотації до державного бюджету, торговельні санкції; 4. Наявність російської військової бази на території країни; 5. Наявність території, що не контролюється центральною владою; 6. Залежність від російських енергоресурсів; 7. Належність до «дружніх» Росії міжнародних організацій (наприклад, Митного союзу тощо). Наведемо один приклад із переліку Як відбувається легітимаційний вплив на вибори? Наприклад, Комітет із моніторингу виборів Міжпарламентської Асамблеї СНД визнавав чесними і справедливими парламентські вибори в Узбекистані та Таджикистані 2005 року, Білорусі 2012 року, президентські вибори в Киргизстані 2005 року, Білорусі 2006 та 2010 років, Азербайджані 2013 року, тоді як офіційні наглядачі від ОБСЄ відкрито заявляли, що ці вибори нечесні й неконкурентні. Разом із тим, Комітет зауважив масові порушення й фальсифікації на виборах, які спостерігачі від ОБСЄ визнавали за справедливі й прозорі. Зокрема, у випадку України, оцінюючи парламентські вибори 2012 року, ОБСЄ вказала на суттєвий крок назад у розвитку демократичних інституцій у країні, тоді як Комітет СНД заявив про вільне волевиявлення українців359,360. З 2014 року Україна не бере участі в роботі органів СНД. 357 Levitsky, Steven; Way, Lucan До запропонованого вище переліку варто додати ін- A. Competitive Authoritarianism: Hybrid Regimes after the Cold War. формаційно-психологічний вплив Росії, адже він слугує Cambridge University Press, 2010. не лише одним із факторів, а радше пов’язує всі інші https://books.google.com.ua/books/ about/Competitive_Authoritarianism. html?id=NZDI05p1PDgC&redir_esc=y впливи, «легітимізує» їх. Найбільшою мірою — у полі- 358 Tolstrup, Jakob. “Studying a Negative тично чи економічно чутливі періоди. External Actors: Russia’s Management of Stability and Instability in the ‘Near Інформаційно-психологічний вплив на зовнішню ау- Abroad’”. Democratization, 16. 5 (2009), 922–944. диторію перебуває в системі координат, де одна вісь — 359 Assessment by CIS: list of countries це прагнення створити альтернативну до західної сис- and sources.September 4, 2017. https:// docs.google.com/document/d/1x4nGJ6 тему цінностей, яка б підривала демократичну й лібе- WEtWgKQtb92eJkxQdsGnd4mwpM5G6DF6826g/edit?usp=sharing ральну ідею Заходу, а також інтегрувати «сіру зону» 360 Assessment by OSCE: list of countries

and sources. September 4, 2017. https:// docs.google.com/document/d/1nwlbMNIdu38eBKAJ9asQmyjh4RoBIa9FaJUCvV ss7U/edit?usp=sharing


84

в «русский мир» та євразійський проект, а друга — це виклики сучасного глобалізованого світу, які диктують нові «правила гри» і які видозмінили тактику та всю систему інформаційних та психологічних впливів.

Поняття «інформаційно-психологічний вплив» є збірним і використовується в цій частині для того, щоб пояснити його місце в зовнішній та внутрішній політиці Росії, а також продемонструвати динамічність та багатогранність методів, які використовує Росія в інформаційному полі. Дискусія про те, чим є інформаційно-психологічний вплив Росії, не статична: увесь час триває пошук нових підходів до пояснення дій Росії, намагання зрозуміти їх логіку й послідовність.

 к розвивалася пропагандистЯ ська машина Кремля та як формувався дискурс «інформаційно-психологічної війни»? Після Другої світової війни з’явилося розуміння радянської пропаганди, прив’язане до сприйняття «загрози СРСР» на Заході, а сама пропаганда вважалася притаманною лише тоталітарним режимам. У 1942 році професор Кембриджського університету Ф. С. Бартлет сформулював визначення пропаганди: «це спроба впливати на думки та поведінку — насамперед суспільні — в такий спосіб, щоб людина прийняла навіяні їй думки та способи поведінки, не шукаючи причин та пояснень»361. У 1960-х роках радянську пропаганду почали сприймати як частину загальної схеми, що «може включати військові дії, повстання, шпіонаж, саботаж та навмисне провокування заворушень у некомуністичних країнах»362. У 1980-х «загальній схемі» дали назву «активні заходи». «Активні заходи» — методи ведення інформаційної та психологічної війни під еґідою КҐБ з метою вплинути на громадську думку. За підрахунками, до «активних заходів» було залучено близько 15 000 спецагентів363. Щоб описати, як працювала схема, Майкл Вайс та Пітер Померанцев у статті «Повелителі брехні: інформація, культура та гроші на службі Кремля» наводять цитату з «Міжнародного журналу розвідки та контррозвідки»: «Совєтський Союз не лише вів цю боротьбу шляхом простого (або хитромудрого) обстоювання своїх позицій чи позитивної пропаганди, але й удавався до вражаючого […] розмаїття відкритих і таємних психологічних заходів […] [що варіювалися від] на позір незалежних міжнародних конгресів миру та молодіжних фестивалів […] до впровадження агентів впливу і, звісно, низки розмаїтих інформаційних за361 ходів усесвітнього масштабу»364. Pynnöniemi, Katri; Rácz, András. “Fog of Falsehood: Russian Strategy of Разом із концепцією «активних заходів», до скла- Deception and the Conflict in Ukraine”. 10, 2015. P.35. http://www.fiia.fi/ дових російської пропаганди дослідники відносять May en/publication/588/fog_of_falsehood/ 362 Pynnöniemi, Rácz, 2015. P.38. «рефлексивний контроль» (ідея якого полягає в тому, 363 Вайс, Майк; Померанцев, Пітер. Пощо подаючи помилкову або трохи перекручену інфор- велителі брехні: інформація, культура гроші на службі Кремля. Критика, мацію ви маніпулюєте свідомістю противника і змушує- та лютий 2015. https://m.krytyka.com/ua/ 365 articles/povelyteli-brekhni-informatsiyaте його ухвалювати певні рішення) та «організаційну kultura-ta-hroshi-na-sluzhbi-kremlya зброю» (нині найчастіше використовується як синонім 364 Вайс, Померанцев, 2015. 365 Ворожко, Тетяна. «Як Кремль до «кольорових революцій» або як еквівалент «мере- маніпулює свідомістю світових лідерів і простого народу — експерт». жевих воєн»366). Голос Америки, остання модифікація — 23.10.2015. https://ukrainian. voanews.com/a/russian-propagandamanipulation/3020169.html 366 Pynnöniemi, Rácz, 2015. P.35.

85

Показово, що в 1983 році в Росії було опубліковано книгу генерала-лейтенанта Д. А. Волконоґова під назвою «Психологічна війна. Підривні дії імперіалізму в сфері масової свідомості», у якій ішлося про те, як західні країни ведуть психологічну війну проти СРСР. Автор зазначав, що «механізм психологічної війни засновано на маніпуляції свідомістю мас і внесенні у свідомість цілеспрямованої дезінформації». Змальовуючи Радянський Союз як жертву інформаційної агресії західних країн, Кремль вибудовував дискурс інформаційно-психологічної війни, у якому важливим є не лише вплив на країну-ворога, а й чітке окреслення зовнішнього ворога всередині країни задля легітимації своїх дій. Нині існування зовнішнього ворога так само є важливим елементом інформаційно-психологічних зусиль Росії. Саме тому Кремль офіційними доктринами та документами вимальовує в суспільній уяві росіян ворогів, які, переконує влада, ведуть війну проти Росії. Так, за даними соціологічних опитувань367, станом на травень 2016 року США вважають ворогом 72% росіян, Україну — 48%, ще 29% — Туреччину. Поняття «інформаційно-психологічної війни» використовується в російській військовій публіцистиці та науковій літературі: 1) як частина «гібридної війни» Сучасне офіційне російське розуміння «гібридної війни» викладено в доповіді начальника Генерального штабу ЗС РФ генерала армії В. Ґєрасімова на загальних зборах Академії воєнних наук РФ у січні 2013 року. Генерал зазначив, що в 21 столітті прослідковується тенденція розмиття меж між станом війни та миру. Війни вже не оголошуються, а після того, як починаються, — вони відбуваються не за звичним нам шаблоном. Прирівнюючи революції, такі як «арабська весна», до війни, Ґерасімов наголошує, що нині акцент військових методів переміщується в площину невійськових — політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших, із використанням протестного потенціалу населення368. За рік після доповіді Росія розпочала неоголошену війну з Україною. 2) як самостійний ресурс Із 2003 року до сьогодні в Росії перевидається книга «Державна інформаційна політика в умовах інформаційно-психологічної війни» авторів Манайла А. В., Петренка А. І., Фролова Д. Б. «Відсутність норм міжнародного та національного права, які дають юридичну кваліфікацію особливо небезпечних агресивних заходів інформаційно-психологічної війни, та норм, які б перешкоджали застосуванню такої агресії, дозволяє використовувати арсенал сил і засобів інформаційно-психологічної війни як у воєнні, так і в мирні часи», — сказано в книзі. Виділено три категорії заходів інформаційно-психологічного впливу: • Інформаційно-психологічна боротьба низького ступеня агресивності (наприклад, створення умов для схиляння органів влади до дій, вигідних для ворога), 367 • Інформаційно-психологічна агресія, Союзники и «враги» России, евроинтеграция. Левада-центр, • Інформаційно-психологічна війна (агресивні заходи). пейская 02.06.2016. http://www.levada.

ru/2016/06/02/13400/ Герасимов, Валерий. Ценность науки в предвидении. ВПК, 23.02.2013. http:// www.vpk-news.ru/articles/14632

368


86

Ці ж автори та Вєпрінцев В. Б. Видали книгу «Операции информационно-психологической войны. Краткий энциклопедический словарь-справочник», що її Пітер Померанцев описав як «щось на зразок посібника для молодшого складу інформаційної армії». Основний меседж обох книг — «війни майбутнього будуть відбуватися не на полі бою, а в головах людей»369. Новий підхід Росії полягає в тому, що вона використовує свідомість людей як основний театр воєнних дій, а не додатковий, як було заведено вважати довгі роки. Подані вище приклади свідчать про те, що пропагандистській машині Кремля нині притаманний дискурс інформаційно-психологічної війни як самостійного явища або ж як складової гібридної війни. Хто є сучасними агентами впливу Росії? Намагаючись описати принцип функціонування пропагандистської машини Кремля, дослідники ставлять такі питання: Чи зараз існує машина на кшталт Політбюро в СРСР, яка контролює контент та координує його розповсюдження через різні канали інформації? Чи, можливо, єдиного центру контролю немає, і акції, які виглядають скоординованими, насправді є результатом спонтанних та децентралізованих імпульсів, реакцій та конформістської поведінки? Виглядає на те, що кремлівський інформаційно-психологічний вплив є комбінацією цих двох варіантів370. У радянські часи пропагандистську машину очолював Агітпроп — відділ Центрального комітету, утворений в 1920 році. Пропагандою, спрямованою на аудиторію Східного блоку, керував Міжнародний відділ. Конкретні заходи виконувалися локальними партійними організаціями, революційними рухами та фронтовими організаціями. Меседжі передавалися до суспільства через підконтрольні медіа та непартійні інформаційні мережі (видимі та невидимі). Нині система значною мірою змінилася — і її зміст, і масштаб. Локальні агенти впливу (і видимі, і невидимі) — це ціла мережа осіб та організацій, які діють у інших країнах і на які спрямовується вплив Кремля (від представників маргінальних ультраправих та ультралівих партій і будь-яких протестних форм між ними до відкрито проросійських партій, представлених у парламентах країн), засобів масової інформації та інтернет-ресурсів (від відкрито фінансованих Кремлем до тих, які стають триґерами пропаганди несвідомо — через брак освіти, досвіду, або інші фактори), інтернет-тролів (проплачених пропагандистів у інтернеті, мета яких — дезорганізувати й посіяти хаос) та інших. Росія змінила свою тактику і щодо контенту. «На відміну від радянської пропаганди, сучасні російські методи ведення інформаційної війни не займаються грубою рекламою порядку денного Кремля. Натомість їх відкалібровано на те, щоб породжувати сум’яття, збивати з пантелику та відволікати», — пояснюють 369 Едвард Лукас та Пітер Померанцев. Вепринцев, Владимир; Манойло,

Андрей; Фролов, Дмитрий. Операции информационно-психологической войны. Краткий энциклопедический словарь-справочник. Москва: Горячая линия — Телеком, 2011. 370 Pynnöniemi, Rácz, 2015. P.43—44.

Засоби та iнструменти пропагандистської машини Кремля •а  налiтичнi центри та спецiальнi фонди (наприклад, «Русский мир») • с пецiальнi органи влади (такi як Россотрудничество) •о  кремi полiтики, журналiсти, iндивiди •ф  iнансованi Кремлем полiтичнi партiї та iншi органiзацiї • с оцiальнi медiа та тролi (проплаченi пропагандисти) •б  агатомовнi телевiзiйнi станцiї (такi як RT) • транскордоннi суспiльнi та релегiйнi групи •п  севдо-новиннi агенцiї (такi як Sputnik) •н  апряму контрольованi державнi та приватнi компанiї та органiзацiї

87

Таким чином, замість того, щоб закликати аудиторію до певних дій, сучасні інформаційні зусилля Росії відволікають її дріб’язковою інформацією або сфальшованими інформаційними приводами, викликають хаос думок, пасивність і параною. Користуючись термінологією Пітера Померанцева, Росія активно використовує наративи та максимально нівелює значення фактів. «Кожна версія подій — це новий наратив, де брехня може виправдовуватися як „альтернативна точка зору” та „особиста думка”, адже „все відносне” і „кожен має свою власну правду”». Поняття «наративу» як «додаткового повідомлення», яке Росія додає до факту або яким повністю замінює факт, дуже влучно описує те, що зараз можна назДжерело – Резолюцiя Європейського вати ключовим маніпулятивним елеСоюзу стосовно протидiї ментом, який Росія використовує в інантиєвропейськiй пропагандi формаційно-психологічній війні. Це «додаткове повідомлення» може виконувати всі вищезгадані ролі — від дезорганізації й маніпуляції до введення в оману й повного викривлення реальності. Пропаганду й дезінформацію в наративах ми не розглядаємо як окремі елементи — вони є взаємодоповнюваними та спрямованими як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію. У пошуку списку сучасних агентів Кремля варто звернутися до Резолюції стосовно протидії антиєвропейській пропаганді371. У документі зазначається: Росія агресивно використовує цілу низку засобів та інструментів, таких як: 1) аналітичні центри та спеціальні фонди (наприклад, «Русский мир»), 2) спеціальні органи влади (такі як «Россотрудничество»372), 3) багатомовні телевізійні станції (такі як RT373), 4) псевдо-новинні агенції (такі як Sputnik374), 371 „EU strategic communication to 5) транскордонні суспільні та релігійні групи, оскіль- counteract propaganda against it by parties”. European Parliament, ки режим хоче презентувати себе як єдиного захисника third October 14, 2016. http://www. europarl.europa.eu/sides/getDoc. християнських цінностей, do?type=REPORT&reference=A8-20166) соціальні медіа та тролі — для того, щоб підірвати 0290&language=EN 372 Россотрудничество: http://rs.gov. довіру до демократичних цінностей, ru/ru 373 RT channel (former “Russia Today”): 7) напряму контрольовані Кремлем компанії та організації, https://www.rt.com/ 374 8) фінансовані Кремлем політичні партії та інші організації, Sputnik International: https:// sputniknews.com/ 9) і кремлівська пропаганда, націлена на окремих 375 “EU strategic communication to counteract propaganda against it by журналістів, політиків та індивідів […]375. third parties”. European Parliament, October 14, 2016. http://www. europarl.europa.eu/sides/getDoc. do?type=REPORT&reference=A8-2016-


Витрати на пропаганду

88

89

млн доларів, дані станом на 2014 рік Фонд «Русский мир» Фонд «Русский мир» було створено 2007 року Указом Президента Владіміра Путіна. За 10 років існування, станом на січень 2017 року, фонд відкрив 110 російських центрів у 46 країнах, 140 «кабинетов русского мира» працюють у 55 країнах376. Фонд проводить найрізноманітніші заходи — від конференцій до виставок та ярмарків, а також підтримує організації всередині інших країн. На графіку нижче показано, яку iя ва сь зiя iя ан ва вiя їна кількість організацій представлено ра олдо лору Гру мен йдж Лит ат стон к а Л Е У М Бi Вiрзерб в каталозі організації «Русский мир» А у країнах пострадянського простору, Список організацій, представлених у катазокрема в шести країнах Східного лозі організацій «Русского мира» в країнах партнерства та трьох прибалтійських Східного партнерства та Прибалтиці країнах. Дані: сайт фонду «Русский мир»: Серед обраних країн найбільше орhttp://russkiymir.ru/catalogue/ ганізацій, що займаються діяльністю, спрямованою на популяризацію російської мови та культури, розташовано в Україні — 180. Велику кількість таких організацій зосереджено також у прибалтійських країнах, надто якщо брати до уваги невеликі розміри цих країн та порівняно малу кількість населення: 122 організації в Естонії (1,3 млн населення), 113 — у Латвії (майже 2 млн) 120 — у Литві (2,8 млн)377. Наявність значної кількості підтримуваних Кремлем організацій може грати на руку Росії в її намаганнях інформаційно впливати на інші країни. «Россотрудничество» «Россотрудничество» було створено в 2008 році Указом Президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва. Наразі організація має 95 офісів у 79 країнах, 72 російські центри науки і культури в 62 країнах. Однак основну діяльність агентства зосереджено на країнах СНД378. Її результатом є, наприклад, те, що саме із СНД до Росії прибуває найбільше іноземних студентів (у 2015–2016 навчальному році в Росії навчалося 237 538 іноземних студентів, із яких 79,2% — із країн СНД)379. Sputniк та RT Окремо слід відзначити псевдо-новинне агентство Sputnik, створене в листопаді 2014 року, та канал RT (Russia Today), створений у квітні 2005 року. Англомовну версію останнього було запущено в 2005 році, арабськомовну — в 2007, іспаномовну — в 2009 році. У лютому

0290&language=EN 376 Фонду «Русский мир» 10 лет. Современный русский, 2017. http://www. oshibok-net.ru/articles/114.html 377 Информационный портал фонда «Русский мир». http://russkiymir.ru/ catalogue/catalog.php?country=72 378 «„Мягкая сила” РФ в ЦА: как выполняет свои цели Россотрудничество?». Inozpress, 16.07.2017. http://inozpress. kg/news/view/id/51384 379 «„Мягкая сила” РФ в ЦА: как выполняет свои цели Россотрудничество?». Inozpress, 16.07.2017. http://inozpress. kg/news/view/id/51384

721

На всi російські державні й радіомовні компанії (канали «Россия 1», «Россия 24», «РТР Планета» і т. д.)

395,7

202

Субсидії «Первому каналу», НТВ, «Петербург», «Карусель» і «ТВ Центр» 56.1 «Спортивное вещание» 40.8

На мовлення англiйською, арабською та iнспанською мовами

86,7

«РИА Новости» 47.5

«Общественное телевидение России»

ИТАР-ТАСС

2010 року з’явився RT America, базований у Вашингтоні, у жовтні 2014 року — RT UK, базований у Лондоні. Канал RT щедро фінансується. У 2005 році бюджет каналу сягнув 23 млн дол., у 2008 році — 120 млн дол., а з 2010 року сумарний бюджет почав перевищувати 300 млн дол. (за даними самого каналу або повідомлень у російських медіа, які нам вдалось відшукати380, 381, 382). Найбільше коштів Росія витратила на канал у 2015 році — 400 млн дол. Це збіглося в часі з потребою виправдовувати напад на Україну й анексію Криму — першу з часу розпаду Югославії спробу змінити європейські кордони воєнним шляхом — та збиття малайзійського літака Boeing 777 біля Донецька, а також із підготовкою до виборів Президента Америки в листопаді 2016 року і з військовою інтервенцією Росії в Сирію у вересні 2015 року.

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА Iнфографiка: Ярина Михайлишин

Державні програми На російськомовне населення в усьому світі націлено мільярдні державні програми. У жовтні 2010 року тоді ще прем’єр Владімір Путін затвердив безпрецедентну державну програму «Інформаційне суспільство (2011–2020 роки)» загальною вартістю 40 мільярдів доларів (за курсом 30 руб = 1 дол.). Мету програми можна схарактеризувати як стовідсоткове охоплення російськомовного населення земної кулі медіа (як державними, так і приватними), які є прихильними до державного стратегічного курсу Росії. «Такі привілейовані ЗМІ зобов’язані поширювати «правильну» інформацію про події в Росії та світі, наростити частку інформації про здоровий спосіб життя, про соціально відповідальну поведін- 380 Shuster, Simon. “Inside Putin’s On-Air Machine”. Time, March 5, 2015. http:// ку, поширювати традиції, культурні, моральні та сімейні time.com/rt-putin/. 381 Tetrault-Farber, Gabrielle. “Looking цінності „руського міра”», — зазначає Глеб Каневський, West, Russia Beefs Up Spending on Global Media Giants”. The Moscow експерт Центру політичних студій і аналітики383. Times, September 23, 2014. https:// Згідно з державною програмою, у 2014 році кана- themoscowtimes.com/articles/lookingwest-russia-beefs-up-spending-on-globalли «Россия 1», «Россия 24», «РТР Планета» та інші media-giants-39708. 382 Mączka, Marcin. «The Propaganda отримали 721 млн дол. субсидій. Субсидії «Первому Machine». New Eastern Europe, July 9, 2012. http://neweasterneurope. eu/2012/07/09/the-propagandamachine-2/ 383 Каневський, 2014.


90

91

каналу», телекомпаніям НТВ, «Петербург», «Карусель» і «ТВ Центр» було заплановано в сумі 202 млн дол. Реформована «РИА Новости» мала отримати 86,7 млн дол., ИТАР-ТАСС — 40,8 млн дол. «Спортивное вещание» — 56,1 млн дол., «Общественное телевидение России» — 47,5 млн дол.384 У 2017 році загальний бюджет на підтримку програми було збільшено на 0,5%, а також повідомлено, що станом на 2016 рік Програму реалізовано на 80,4%385. Соціальні медіа та тролі 2017 року НАТО презентувало дослідження, згідно з яким 84% повідомлень у Twitter російською мовою зі згадками про присутність НАТО в балтійських країнах або Польщі створили боти386 (тобто не люди, а спеціальні програми, що працюють із залученням людей для просування тих чи інших меседжів). У 2016 році українські медіа виявили387 мережу тролів у Facebook, що складалася з близько 2 тисяч акаунтів і була тісно переплетена з групами бойовика сепаратистського утворення на сході України, т. зв. «Донецької Народної Республіки», Степана Мазури, який видавав себе за патріота України та вів підривну діяльність за допомогою псевдо-проукраїнських публічних груп і користувачів, які, прикриваючись патріотичними слоганами, поширювали заклики до протестів та перевороту. За акаунтом Мазури тягнувся російський слід — по той бік монітора сидів колишній бойовик російської гібридної армії на Донбасі Сєргєй Жук. Релігійні групи Наведемо приклад із окупованого Росією Криму. У 2017 році член Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова повідомила, що в анексованому Криму священики РПЦ беруть участь у військовій пропаганді. «Російська православна церква роздає гранти на православні табори, де дітей вчать бути розвідниками. До агресивної пропаганди мілітаризації домішується релігія, і діти думають, що бути мілітаристами — це святе»388. Також правозахисниця розповіла, що є факти співпраці РПЦ із російським козацтвом та політичними партіями, участі в заходах для вшанування російської армії, де передбачено також участь дітей. Поданий перелік — це лише частина прикладів, які можна виокремити з інформаційного хаосу. Їх наведено для того, щоб показати межі, в яких Росія може здійснювати інформаційно-психологічний вплив на зовнішню аудиторію. Конкретні випадки на прикладі України буде розглянуто в наступних розділах. Підсумовуючи, слід зазначити, що поширення пропаганди не є прямолінійним та на 100% керованим із Кремля. Як тільки запускається 384 Каневський, 2014. наратив чи дезінформація, подальший перебіг важко 385 «Информационное общество ГП». TADVISER, 04.04.2017. http://bit. контролювати, особливо в мережі інтернет. ly/2vEZIam 386 Robotrolling 2017/1. NATO. http:// Частина підконтрольних медіа працюють «за коман- stratcomcoe.org/robotrolling-20171 387 Романенко, Надія; Михайлишин, дою», однак велика кількість традиційних медіа та інЯрина; Солодько, Павло; Зог, Орест. тернет-ресурсів транслюють наративи Кремля, піддаю- «Тролесфера». Тексти, 04.10. 2016. чись інформаційно-психологічному впливу. Причинами http://texty.org.ua/d/fb-trolls/ 388 «Московский патриархат участвует в милитаризации крымских детей — правозащитники». Крым Реалии, 16.08.2017. https://ru.krymr.com/a/ news/28679551.html

цього можуть виступати як низький рівень освіти та оплати роботи працівників медіа-сфери в більшості пострадянських країн, до якої належить і Україна, так і відточена майстерність творців пропагандистських наративів, і ще більше — хаос, створений навколо інфоприводів за допомогою і тролів (проплачених пропагандистів), і переконаних захисників Росії, й інших агентів, які діють усі одночасно. «Часом прокремлівські медіа координують свої дії з активістами, які працюють “on the ground”, або безпосередньо платячи їм, або надаючи їм фінансову допомогу через формальні асоціації. Деякі локальні активісти незалежно подають наративи, вигідні Кремлю, на незалежних платформах у своїх країнах», — пояснює Євген Федченко, директор Могилянської школи журналістики та один із засновників ініціативи з протидії російській пропаганді в Україні StopFake389. Таким чином, система інформаційно-психологічного впливу на зовнішню аудиторію, з одного боку, щедро фінансована й ретельно продумана та обґрунтована центром ухвалення рішень у Росії — Адміністрацією Президента, а з другого боку — сповнена наративами, потік яких контролювати у 21 столітті дуже важко, а відповідно і наслідки «інформаційно-психологічної війни» можуть бути непередбачуваними.

Smoleňová, Ivana. “Countering Pro-Russian Disinformation: Current Challenges and the Way Forward”. Prague Security Studies Institute, May 31, 2016. http://www.pssi.cz/download/ docs/361_summary-paper-counteringpro-russian-disinformation.5

389


92

93

КАРТА ТЕРИТОРІЇ:

ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ ІНШІ ДОСЛІДЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ


94

95

ивчаючи сприйняття російської пропаганди в світі, ми зіткнулися з парадоксом. З одного боку, для багатьох журналістів, аналітиків, політиків у різних країнах світу російська пропаганда давно перестала бути невидимкою. Її аналізують як вияв «гібридної війни», як приклад перетворення інформації на зброю, як тактику інформаційно-психологічного впливу, як спосіб ведення війни з супротивником на його території. Однак, із другого боку, багато хто продовжує заперечувати, що російська пропагандистська машина працює, вважати тези про інформаційну війну перебільшенням і мріяти про те, щоб знову повернулися часи, коли не існувало обмежень на співпрацю з Росією. І першим, і другим, на нашу думку, придасться «карта території», яка дозволить зрозуміти, що вже зроблено в плані вивчення російської пропаганди — побачити ціле поле досліджень і аналізу, багато з яких рухаються в тому самому напрямі та доходять схожих висновків. І, відповідно, визначитися, як ці дослідження використовувати чи як на них реагувати. У цьому розділі ми стисло розглянемо багато вже доступних досліджень російської пропаганди від різних авторів та аналітичних центрів. Представляючи їхні головні тези й меседжі, ми закликаємо наших читачів не зупинятися на цьому, а знайомитися з оригіналами — там чимало цікавої інформації. Як створюється «задзеркалля» Часто російські та прокремлівські медіа заповнюють медіа-простір вигадками, теоріями змови, альтернативними версіями подій. Чимало експертів із російської пропаганди погоджуються: особливістю інформаційних операцій Кремля є відмова від верифікації. Ніхто й не думає щось доводити. У цьому й полягає їхня риторична перевага, зазначають дослідники американського аналітичного центру RAND Крістофер Пол і Міріам Метьюз у статті 2016 року «Російська модель пропаганди „Пожежний шланг із потоками брехні”: Чому вона спрацьовує і як їй протистояти» . На створення вигадки йде менше часу та зусиль, ніж на перевірку фактів. А доки фейк нарешті буде викрито, викривлена версія подій настільки вкоріниться у свідомості, що її не скоро забудуть. А чим частіше брехню повторюють, тим легше її прийняти. До того ж, така інформація надходить відразу з багатьох джерел, у великій кількості. Неважливо, що одне повідомлення може суперечити іншому. Російський канал RT, який працює на іноземну аудиторію, на перший погляд нагадує західні новини, як-от, наприклад, випуски BBC, — канали можна розрізнити хіба за лого та корпоративними кольорами. Новиннєвий формат та високоякісна картинка викликають відчуття довіри. І чим більше деталей, тим краще — легше

повірити, навіть якщо сюжет — суцільна вигадка, зауважують Пол та Метьюз391. Російські фейки поширюються також через двійники авторитетного британського видання The Guardian, бельгійського Le Soir, арабського Al-Jazeera, американського The Atlantic; їх виявив старший бізнес-репортер авторитетного британського видання The Guardian Ґрехем Руддік392. Адреси доменів-двійників у написанні наближені до оригіналів. На них посилаються інші прокремлівські медіа, щоб підвищити довіру до власних повідомлень — наприклад, про те, що Саудівська Аравія нібито фінансувала передвиборчу кампанію французького президента Еммануеля Макрона або що американська та британська розвідка нібито підбурювали грузинських громадян до революції троянд 2003 року. Проте не можна сказати, що вся російська пропаганда будується на суцільних вигадках, зазначають Пол та Метьюз393. Часто в хід іде напівправда: пропаганда викривлює і спотворює факти або висвітлює лише негативні події. Зокрема автори польського Центру міжнародних відносин у статті від 2017 року «Інформаційна війна в інтернеті: Боротьба з прокремлівською дезінформацією в країнах Центральної та Східної Європи»394 показали, що проросійські медіа в країнах Центральної та Східної Європи прагнуть викликати у глядача або читача негативні емоції щодо ЄС та Заходу. Про успіхи не говорять, протести та політичні скандали — навпаки, активно висвітлюють. Щоразу це така собі «двохвилинка ненависті». Акцент на негативі має психологічне підґрунтя: негатив сприймається з більшою довірою, ніж позитив, пишуть Юрій Кулєшов, Баймехамед Жутдієв, Дєніс Фьодоров у статті від 2014 року для Вісника Академії військових наук Росії «Інформаційно-психологічне протиборство в сучасних мовах: теорія і практика»395. І справді, простіше повірити, що згорів твій будинок, ніж у те, що 392 Ruddick, Graham/ “Experts Sound ти виграв лотерею. Alarm Over News Websites’ Fake News Twins”. The Guardian, August 18, Російська пропаганда може діяти й непомітніше. На- 2017. https://www.theguardian.com/ приклад, російський канал PBK, який транслює пере- technology/2017/aug/18/experts-soundalarm-over-news-websites-fake-news-twins дачі на країни Балтії, досить об’єктивний, — пише аме- 393 Paul and Matthews. “The Russian ‘Firehose of Falsehood’ Propaganda риканський публіцист Девід Саттер у статті 2014 року Model”. 394 Wierzejski, Antoni, ed. “Information «Останній подих імперії: Спроби Росії контролювати ме- Warfare in the Internet: Countering діа в пострадянських республіках» для американського Pro_Kremlin Disinformation in the CEE Countries”. Centre for International Центру міжнародної допомоги медіа396. Тут впадає в око Relations, 06/2017. http://www. лише легкий акцент на економічних проблемах та ро- stopfake.org/content/uploads/2017/07/ INFORMATION-WARFARE-IN-THEINTERNET-REPORT-1-1.pdf сійських меншинах у країнах Європи. 395 Кулешов Ю.Е., Жутдиев Б.Б. и Федоров Д.А. «Информационно-психологическое Ще один часто вживаний прийом — «повертання» противоборство в современных условиях: аргументу супротивникові. Мовляв, ви говорите про теория и практика». Вестник Академии наук, 1(46), 2014. С. 104–110. наші проблеми — а як же ваші власні проблеми? Ро- военных http://www.avnrf.ru/attachments/ article/639/AVN-1(46)_001-184_print.pdf сія вдерлася в Україну — а як щодо вторгнення США 396 Satter, David. “The Last Gasp of в Ірак та Афганістан; російські війська брали участь Empire: Russia’s Attempts to Control the Media in the Former Soviet Republics”. в анексії Криму — а як щодо бомбардування Косова The Center for International Media Assistance (CIMA), January 8, 2014. http://www.cima.ned.org/wp-content/ uploads/2015/02/CIMA-Russia%20 report_David%20Satter.pdf


96

97

НАТО; режим Путіна корумпований — а як щодо корумпованих західних політиків? Росія часто відволікає увагу від фактів, які її компрометують. Натомість починає говорити про вчинки супротивників, що компрометують їх, — пише українська незалежна онлайн-газета Euromaidan Press у статті 2016 року «Путівник по російській пропаганді. Частина 2: А як щодо»397. Автори цього дослідження також провели чітку лінію398 між зовнішнім та внутрішнім напрямами пропаганди. Вони показали, наскільки значна ця відмінність: якщо пропаганда «назовні» намагається довести, що РФ нічим не гірша за країни Заходу, то внутрішня дезінформація концентрується навколо образу ворога — це і Сполучені Штати, і «українські нацисти», яких США нібито «підтримують». Жертви збитого над Україною пасажирського лайнера рейсу MH17 «загинули вдруге» через відсутність адекватного слідства на Заході; насильство в Америці є прийнятним для уряду; в Римі поліція застосувала водяні гармати проти мігрантів. Усі ці історії RT поєднує їхня емоційність. Коли відчуваєш співчуття до жертв авіакатастрофи чи мігрантів, огиду до Заходу та Америки, страх перед американським урядом, або переживаєш іншу сильну емоцію, факти вже відіграють меншу роль, — зазначають Пол та Метьюз399. Задля емоційності російська пропаганда часто використовує людські історії, бо вони ефективніше переконують, ніж факти чи аналіз. Розповідь про нібито розіп’ятого хлопчика викличе бурю емоцій, таке не під силу сухому повідомленню про нібито порушення прав людини українською армією на Донбасі. Едвард Лукас та Пітер Померанцев у статті 2016 року «Як виграти інформаційну війну: Техніка та стратегія проти російської пропаганди в Центральній та Східній Європі» для незалежного Центру аналізу європейської політики наводять приклад України400: речник сепаратистів на Донбасі заявив, що українські солдати заразилися вірусом каліфорнійського грипу через витік вірусу з американської лабораторії в Україні. Цей фейк активно поширювали російські медіа. Ще один спосіб переконати глядача в чомусь — гу- 397 Leonor, Alex, and Shandra, Alya. guide to Russian propaganda. Part мор. Президент США телефонує президентові Росії: “A 2: Whataboutism”. Euromaidan Press, August 31, 2016. http://euromaidanpress. йому, мовляв, нудно на зібранні Великої сімки, адже за com/2016/08/31/a-guide-to-russianвідсутності Кремля всі підтримують позицію Америки; propaganda-part-2-whataboutism/ 398 to Russian propaganda. США визначає, хто на якому інструменті грає на міжна- Part“A1:guide propaganda prepares Russia war”. YouTube, September 5, родній арені, — такі мініатюри від КВК крутять на росій- for 2016. https://www.youtube.com/ watch?v=m5HGfgVE8Qo&t=153s ському телебаченні, яке дивляться й поза межами Росії. 399 Paul and Matthews. “The Russian Російські гуморески показують: Америка диктує іншим ‘Firehose of Falsehood’ Propaganda Model”. 400 Lucas, Edward, and Pomeranzev, країнам, що робити. Граючи на емоціях, а також на про- Peter. “Winning the Information War: Techniques and Counter-strategies to тиставленні «нас — російськомовних» (російськомовне Russian Propaganda in Central and населення за кордоном теж, за версією Кремля, нале- Eastern Europe”. Center for European Analysis (CEPA)’s Information жить до так званого «русского мира») та «їх — аме- Policy Warfare Project in Partnership with the Institute, August 2016. https:// риканців», КВК впливає також на те, як люди сприй- Legatum cepa.ecms.pl/files/?id_plik=2715 401 Denisa-Liepniece, Solvita, and Ozoliņa, матимуть справжні новини. Про це пишуть латвійські Žaneta. “Anatomy of the Use of Humour експерти Жанета Озоліна та Солвіта Деніса-Лієпнієце in Political Propaganda Campaigns”. In Foreign State Propaganda in в статті 2016 року «Анатомія використання гумору Resisting the New Information Environment: the 401 Case of the EU, Russia, and the Eastern в кампаніях політичної пропаганди» . Partnership Countries. http://bsf-latvija. lv/wp-content/uploads/2016/09/ Propoganda_colour.pdf

Працюючи на досягнення своєї мети, Кремль часто комбінує дезінформацію з іншими так званими «активними діями». Наприклад, Девід Саттер402 показав, яким чином Росія посприяла усуненню від влади президента Киргизстану Курманбека Бакієва. Після того, як Бакієв продовжив дію угоди зі США про оренду військової бази Манас, на російських каналах, які в Киргизстані мають більший авторитет, ніж місцеві медіа, майже щоденно розповідали про корумпованість киргизького президента. Паралельно з розгортанням цієї медіа-кампанії Росія встановила мито на пальне, що експортується до Киргизстану. Товари подорожчали, а населення збідніло. Усе це посприяло вибуху повстання, у результаті якого Бакієв втратив владу. Часом зусилля спрямовано суто на те, аби ввести супротивника в оману. Американський аналітик Тімоті Томас у статті від 2015 року «Психовірус та рефлексивний контроль: Російські теорії інформаційно-психологічної війни»403 для міжнародного аналітичного центру Legatum Institute пише про «дружні обійми» Москви, наводячи такий приклад: представники України та проросійських сепаратистів підписують у Мінську угоду про перемир’я — а сепаратисти раптом ідуть в атаку. Завдяки домовленостям про перемир’я нападники змогли використати ефект несподіванки. Соціальні мережі стають потужним інструментом для посилення російського меседжу. Канали та видання подають пости із Facebook чи Twitter на підтвердження своїх історій. І навпаки, соцмережі «розганяють» медіа-повідомлення, збільшуючи їхні показники охоплення, — зазначають автори дослідження 2016 року на замовлення НАТО «Соцмережі як інструмент гібридної війни»404. Для поширення меседжів активно залучають тролів та ботів. Троль — це людина, яка створює багато акаунтів у соцмережах, а потім із них коментує та робить пости. Завдання бота таке саме, але це не реальна людина, а автоматична система. Ціль цих «міфічних істот» і роботів, на думку авторів дослідження для НАТО405, — перенаситити інформаційний простір фейками, викривленою інформацією та негативом. Серед цього «туману» правда губиться, читач дезорієнтований. Він не завжди може зрозуміти, що правда, що вигадка, або навіть піддає сумніву можливість існування об’єктивної інформації. Пересічний 402 “The Last Gasp of Empire”. користувач соцмереж воліє не встрявати в дискусії з 403 Satter. Thomas, Timothy. “Psycho Viruses Reflexive Control: Russian Theories агресивними тролями та ботами. А це вивільняє прос- and of Information-Psychological War”. In Information at War: From China’s Three тір для російських альтернативних версій. Warfares to NATO’s Narratives. The Проте в згаданому дослідженні для НАТО також за- Beyond Propaganda Series. The Legatum September 2015. https://lif. значено: в Латвії тролі коментують лише 4% статей. Institute, blob.core.windows.net/lif/docs/defaultsource/publications/information-at-warУ іншому дослідженні на замовлення НАТО 2015 року from-china-s-three-warfares-to-nato-s«Російська інформаційна кампанія проти української narratives-pdf.pdf?sfvrsn=2 404 Reynolds, Anna, ed. “Social Media as a держави та збройних сил»406 виявлено, що понад поло- Tool of Hybrid Warfare”. NATO Strategic Centre of Excellence, вину постів тролів на сторінці Facebook «Национально- Communications, May 2016. 405 Ibid. Освободительное Движение» — без лайків та комента- 406 Sazonov, Vladimir, Müür, Kristiina, рів. Разом із тим, соцмережі залишаються дієвими ін- and Mölder, Holger. “Russian Information Campaign Against the Ukrainian State струментами, коли треба «розігнати» якусь тему. and Defence Forces: Combined Analysis”. NATO Strategic Communications, Centre of Excellence, 2016. http://www.ksk. edu.ee/wp-content/uploads/2017/02/ Report_infoops_08.02.2017.pdf


98

99

Чого Кремль прагне досягти? Російська пропаганда націлена на те, щоб спантеличити європейців. Як пишуть Лукас та Померанцев у вищезгаданій статті407, проросійські медіа рідко хвалять Росію. Їхня мета не в тому, щоб Росія стала привабливою для європейців. Вони намагаються підірвати лад і політичний режим у європейських країнах, викликати нестабільність. Вигадки та маніпуляції — не найгірший інструмент у такій справі. Навряд чи російськомовний естонець захоче жити в Росії, де рівень життя та політичних свобод дуже низький. І меседж, що Естонія — нацистська країна, йому здаватиметься неправдоподібним. Проте постійний потік дезінформації може призвести до того, що він почне піддавати сумніву всю інформацію, яку отримує. Якщо медіа брешуть — то вірити їм нема сенсу. Дезінформація — це ще й інструмент досягнення дуже конкретних результатів. Як пишуть Лукас і Померанцев, російські медіа показують проросійських політиків Європи у виграшному світлі, аби посприяти їхньому обранню на керівні посади в їхніх країнах. Медіа-кампанії можуть бути спрямовані й на захист бізнес-інтересів. Наприклад, литовці проголосували проти будівництва нової атомної електростанції. Девід Саттер408 зазначає: до такого результату доклалися Regnum.ru та Litovsky Kurier, говорячи про екологічну шкоду від атомних електростанцій. Мета кампанії — щоб литовці й надалі споживали енергію від двох електростанцій російського Росатому в Калінінграді та Білорусі. Мешканці «задзеркалля» Центральний наратив Кремля — виклик нинішньому порядку в Європі. Росія хоче, щоб на неї більше зважали. Вона хоче мати вищий статус, ніж має наразі. Про це пише Марк Лейті в статті 2015 року «НАТО та сила наративу» для міжнародного аналітичного центру Legatum Institute409. Усі інші наративи, на думку автора, є лиш інструментом для поширення основного. У різних європейський країнах російські інформаційні операції проводять по-різному. Їх адаптують до конкретних умов. Найкраще свідчення — те, що найвідоміші за кордоном російські медіа RT та Sputnik мовлять багатьма мовами: RT — 5-ма, а Sputnik — 32-ма. Їх можуть почути й прочитати не 407 Lucas and Pomeranzev. “Winning the тільки європейці, але й представники неєвропейських Information War”. Center for European Analysis, August 02, 2016. народів, які живуть у Європі, — адже ці медіа працюють Policy http://cepa.org/reports/winning-theInformation-War російською та арабською мовами, пише Кір Ґілс у статті 408 Satter. “The Last Gasp of Empire”. 2016 року «„Нові” інструменти Росії в протистоянні з За- 409 Laity, Mark. “NATO and the Power of Narrative”. In Information at War: ходом: Традиції та інновації в реалізації влади Росією»410. From China’s Three Warfares to NATO’s The Legatum Institute, Особливості кожної з країн зумовлюють вибір месед- Narratives. September 2015. https://lif.blob.core. windows.net/lif/docs/default-source/ жів, каналів впливу та маніпуляцій. Скажімо, російські publications/information-at-warінтерпретації польсько-українських відносин будуть from-china-s-three-warfares-to-nato-sмало цікаві в Чехії. Цілі Кремля в кожній окремій країні narratives-pdf.pdf?sfvrsn=2 410 Giles, Keir. “Handbook of Russian Information Warfare”. Fellowship monograph, також відрізняються. Research Division, NATO Defence College, Лукас та Померанцев411 у вищезгаданій статті зауважу- November 2016. https://krypt3ia.files. ють, що в Естонії та Латвії кількість російськомовного wordpress.com/2016/12/fm_9.pdf 411 Lucas and Pomeranzev. “Winning the Information War”. Center for European Policy Analysis, August 02, 2016. http://cepa.org/reports/winning-theInformation-War

населення значна. Три з чотирьох російськомовних естонців дивляться російські канали (PBK, RTR Planeta Baltic, NTV Mir, Ren TV Estonia). У Латвії вплив російських медіа навіть більший — тут кожен третій латвієць дивиться російське телебачення. Основні меседжі часто крутяться навколо того, що естонці та латвійці — ксенофоби та нацисти. Ціль — розколоти суспільство, російськомовне населення — проти естонського / латвійського відповідно. Але результати цієї кампанії ще масштабніші. Російськомовне телебачення країн Балтії дивляться й у самій Росії. Тому негативне зображення естонців та латвійців має посилити путінський режим. Росіяни, вірячи, що Естонія та Латвія нібито заражені «коричневою чумою», мають підтримувати чинний режим: усе ж краще, ніж із нацистами жити (як, мовляв, доводиться російськомовним мешканцям у Естонії та Латвії). А західні союзники мають розчаруватися в нібито фашистській Естонії та Латвії, пишуть Лукас та Померанцев412. Російські канали незмінно виставляють проросійські сили в позитивному світлі, заохочуючи глядачів проголосувати саме за них на чергових виборах. Наприклад, як пише Саттер413, Кремль підтримав колишнього мера Талліна Едґара Савісаара (2001–2004, 2007–2015) не лише грішми, але й хвалебним фільмом про нього напередодні парламентських виборів 2011 року. Загалом, у всіх пострадянських країнах Росія діє схожим чином. Логіку дій Кремля вичерпно описано в книзі «Поза Кримом: нова Російська імперія» доктора Аґнії Ґріґас, котра є непостійною науковою співробітницею аналітичного центру Atlantic Council. Доктор Ґріґас описала, яким чином Російська Федерація розробляла політику щодо «захисту російських співвітчизників» в Україні та в інших колишніх радянських республіках. Вона проілюструвала, як — протягом більш ніж двох десятиліть, від початку дев’яностих — Москва послідовно використовувала російські меншини в сусідніх державах для задоволення своїх територіальних амбіцій. Крим є одним із прикладів, наведених у книзі. Схема така: спершу Росія застосовує так звану «м’яку владу» (soft power), — поширює на територію свій культурний та гуманітарний вплив, аби здобути прихильність населення. Коли вже Москва має бодай мінімальну підтримку, починається «політика братерства» — у Криму вона була особливо помітною. Далі підключається російська медіа-сфера, яка поширює проросійські меседжі на регіон. А тоді вже ситуація розвивається зовсім швидко: Росія починає роздавати власні паспорти, оголошує, що в регіоні живе чимало росіян, яких треба «захищати» і, як це було в Криму, здійснює анексію території414. Доктор Ґріґас зауважує, що російська пропаганда в таких випадках може діяти вкрай непомітно, але дуже важливо вчасно на неї реагувати — а в Україні цього не було зроблено. «До середини 2000-х років Росія безперешкодно роздавала свої паспорти і громадянство жителям півострова, російські військовослужбовці залишалися в Криму навіть після того, як термін їхньої служби в Чорноморському флоті закінчувався. І коли вже в Криму почали організовувати фестивалі на честь приєднання до Росії, стало зрозуміло, що Москва успішно реалізувала 412 свої територіальні претензії в Криму, що такі методи до- 413 Ibid. Satter. “The Last Gasp of Empire”. 414 Grigas, Agnia. “Beyond Crimea: The сягнення цілей працюють»,415 — зауважує дослідниця. New Russian Empire”. Yale University Press, 2016. Ibid

415


100

101

У Молдові Росія діє й через кремлівські медіа (Комсомольська правда, Sputnik, NTV Moldova), і через місцеві прокремлівські (Panorama, Gagauzinfo, вебсайт Соціалістичної партії), зазначають автори вищезгаданого дослідження інформаційної війни в інтернеті416. Ці канали розповідають переважно про проблеми в ЄС, США та НАТО, запевняючи, що ЄС от-от розпадеться, а єдиним порятунком для Молдови є Росія. У Литві частка російськомовного населення незначна. І тут вплив кремлівських медіа значно менший. Проросійські меседжі поширюють переважно місцеві канали інформації, пишуть Лукас та Померанцев417. Основна ціль тут — налаштувати польську меншину проти литовців, а також виставити литовську владу як неспроможну управляти країною. Негаразди в країні, пов’язані з фінансовоекономічною кризою, є хорошим приводом для цього. Також робиться акцент на проблемах у західних країнах загалом. У Польщі, Чехії та Словаччині підхід дещо інший. Тут вплив переважно спрямовано на громадян, що підтримують крайніх правих та крайніх лівих. Лукас та Померанцев пишуть: такі радикальні сили вже налаштовані проти ЄС та Заходу, мігрантів тощо. Їхня ціль збігається з російською: підірвати владу чинних ліберальних еліт. Проросійські медіа просто підсилюють наявне тут невдоволення владою. Переважно це не кремлівські медіа, а місцеві. Проте часто вони мають прямі чи непрямі зв’язки з Кремлем: російським посольством, центрами культури, неурядовими організаціями. У дослідженні Індексу впливу Кремля 2017418 року автори помітили, що так звані «альтернативні медіа» стали важливим джерелом інформації для крайніх сил ідеологічного спектру, зокрема в Чехії. Вони вказують, що ці сили все ж залишаються в меншості. Проте це не означає, що загрози немає. Популярність радикальних сил у Європі останніми роками зростає в силу різних причин. Серед них, до прикладу, погіршення економічного стану та наплив іммігрантів із Близького Сходу. Люди відчувають загрозу. Більшість із недовірою ставляться до іммігрантів, ісламу, еліти, яка, на їхню думку, неспроможна забезпечити економічне процвітання. Автори вищезгаданого матеріалу про інформаційну війну в інтернеті419 наголошують: Кремль активно експлуатує польсько-українську історію для досягнення власних цілей у Польщі. Наприклад, проросійські медіа часто говорять про Волинську різанину (основна теза: «українці масово вбивали поляків»), односторонньо й необ’єктивно висвітлюють події того часу, вириваючи їх із загального контексту. Мета — викликати ненависть до українців і спровокувати конфлікти між Польщею та Україною. 416 Wierzejski. “Information Warfare in the Особливим випадком є Угорщина. У дослідженні ін- Internet”. 417 Lucas and Pomeranzev. “Winning the дексу впливу Кремля420 виявили, що тут російські медіа Information War”. Center for European Policy Analysis, August 02, 2016. чи інші актори не мають впливу на інформаційний прос- http://cepa.org/reports/winning-theтір. Проте при владі в Будапешті — проросійські Information-War 418 Shutov, Roman. “Kremlin Influence сили, які часто критикують ЄС та Захід. І тези їхньої Index 2017: Joint Research Report”. Media Sapiens, May 16, 2017. http://osvita. критики збігаються з меседжами Кремля в багатьох ін- mediasapiens.ua/trends/1411978127/ kremlin_influence_index/ 419 Wierzejski. “Information Warfare in the Internet”. 420 Shutov. “Kremlin Influence Index 2017”.

ших країнах Європи. Не обійшлося й без бізнесових зв’язків із Росією. Недаремно, як зазначають автори дослідження індексу, саме російські компанії оновлюватимуть вагони метро Будапешта, а російський Росатом у 2018 році має розпочати будівництво ядерного реактора Paks II. Напевно, це єдина країна Європи, де меседжі Кремля настільки розповсюджені в центральних медіа, а не лише в російських та проросійських альтернативних, і це ще одна особливість, що відрізняє Угорщину від інших європейських країн. Точки вразливості За винятком країн, де присутні власне кремлівські медіа, Угорщини та почасти України, у більшості європейських країн російські меседжі рідко можна почути в центральних медіа. Фейкові історії потрапляють сюди хіба випадково, через недогляд чи непрофесіоналізм журналіста, його погану обізнаність із ситуацією — автори статті про інформаційну війну в інтернеті421 наводять як приклад випадок, коли польський TVP Info повідомив, що Єгипет нібито продав два французькі кораблі Mistral Росії за один долар. Утім, російський меседж може звучати на центральних європейських каналах і приховано — наприклад, Катрі Пинньоніемі та Андрас Рач у звіті для Фінського інституту міжнародних відносин 2016 року «Туман із брехні: Російська стратегія обману та конфлікт в Україні»422 пишуть: називати так званий референдум у Криму саме референдумом — своєрідна його легітимізація, навіть якщо в цілому спосіб подання інформації об’єктивний. Подавати різні точки зору — це основа об’єктивної журналістики. Це стандарт, за яким працюють усі авторитетні західні медіа: об’єктивне подання інформації та баланс думок. Якщо мова про Росію — то треба подати й точку зору Кремля, щоб не виглядати заангажованими. Проте саме цей стандарт і використовують російські пропагандисти як лазівку, через яку можна «проштовхнути» пропагандистський меседж на центральні канали Заходу, пише Кір Ґілс у вищезгаданій статті423. Відкритість демократичного суспільства — ще одна перевага Заходу, яку проросійська пропаганда використовує для досягнення власної мети. Розмаїття медіа сприяє розмаїттю думок. Але це саме розмаїття є чудовим ґрунтом для роботи проросійської медіа-пропаганди, пише Стефан Майстер у статті 2016 року «Ізоляція та пропаганда: Джерела та інструменти російської дезінформаційної кампанії» для науково-дослідницької Трансатлантичної академії424. Одне з досліджень, яке пояснює, чого російська пропаганда хоче досягти, було оприлюднено в листопаді 2014 року. Це публікація під назвою «Загроза нереалістичності: Кремль використовує інформацію, 421 Ibid. культуру та гроші як зброю» авторства британського 422 Pynnöniemi, Katri, and Rácz, András, ed. “Fog of Falsehood: Russian Strategy of журналіста й письменника Пітера Померанцева та аме- Deception and the Conflict in Ukraine”. Finnish Institute of International риканського журналіста Майкла Вайса. Дослідження The Affairs, May 10, 2016. http://www.fiia. fi/en/publication/588/fog_of_falsehood/ було проведено для Інституту сучасної Росії (Institute 423 Giles. “Handbook of Russian Information Warfare”. of Modern Russia) — неприбуткової громадської органі- 424 Meister, Stefan. “Isolation and зації з офісом у Нью-Йорку. Propaganda: The Roots and Instruments of Russia’s Disinformation Campaign”. 2015-2016 paper series, 5. Transatlantic Academy, 2016. https://dgap.org/en/ article/getFullPDF/28043


102

103

Померанцев та Вайс детально змалювали інструментарій Кремля в інформаційній війні проти Заходу. Автори визначили, що Москва активно використовує прагнення до свободи слова в демократичних суспільствах, аби маскувати пропаганду та фейки під «альтернативну думку». Відкритість ліберальних суспільств, на думку авторів, теж на руку Кремлю, адже дає змогу використовувати православну церкву та створювати маріонеткові громадські організації для дестабілізації громадської думки425. Експертне середовище також під ударом, зазначають Померанцев та Вайс. Вони навели дискусійний клуб «Валдай» як приклад — західні експерти, що беруть участь у його зустрічах, стають ретрансляторами російського наративу. Автори окремо описали просування меседжу про те, що бізнес та політику слід розмежовувати. Вони стверджують, що російська влада намагатиметься максимально використати економічні та бізнесові зв’язки з країнами Європи426. Так і сталося — фраза «business as usual» скоро стала дуже часто вживаною серед європейських бізнесменів, котрі закликали до зняття санкцій проти Росії та відновлення економічного партнерства. Особливо наполегливо такі заклики лунали в Німеччині та Чехії — ці країни мають потужні економічні зв’язки з Росією. Спроби опору пропаганді Варто виокремити дві спроби систематично боротися проти дезінформації з боку Москви. Одна з них — створення інституційного підрозділу, на яке Європейський Союз поклав завдання боротися проти російської пропаганди: 19–20 березня 2015 року на саміті Європейської Ради лідери країн-членів ЄС погодили необхідність протистояти дезінформаційним кампаніям Росії. На основі цього рішення було створено EU Stratcom East Task Force427. Планувалося, що ця стратегічна група не тільки викриватиме фейки, дбатиме про ефективну комунікацію меседжів ЄС у Східній Європі та покращуватиме ефективність медіа-середовища в цьому регіоні, але й посилить здатність ЄС прогнозувати дезінформаційні кампанії в майбутньому. Стратегічна група мала також координувати зусилля журналістських та експертних осередків у країнах-членах ЄС, та на старті проекту вона складалася лише з восьми осіб і не могла впоратися з надмірним обсягом роботи. Команда налагодила випуск тижневих оглядів російської пропаганди та досліджувала її вплив. Однак проблема була в тому, що не всі інституції ЄС сприймали діяльність групи серйозно. EU Stratcom East Task Force постійно відчувала брак коштів. Експертне середовище 20 березня 2017 року опублікувало відкритий лист до Високого представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики Федеріки 425 Pomerantsev, Peter and Weiss, Michael. “The Menace of Unreality: How the Моґеріні, у якому закликало її визнати загрозу росій- Kremlin Weaponizes Information, Culture Money”. The Interpreter Magazine, ської пропаганди та потроїти бюджет EU Stratcom East and 11/2014. http://www.interpretermag. Task Force. «Очевидна проблема ставиться під сумнів і com/wp-content/uploads/2014/11/ The_Menace_of_Unreality_Final.pdf Ibid маргіналізується на кількох рівнях. Лунають заяви, що 426 427 Questions and Answers about the насправді немає ніякої дезінформаційної кампанії, що East StratCom Task Force. European External Actions, January 14, 2017. вона не ведеться в наших країнах, що вона не викликає Union https://eeas.europa.eu/headquarters/ headquarters-homepage_en/2116/%20 Questions%20and%20Answers%20 about%20the%20East%20StratCom%20 Task%20Force

руйнівних наслідків. Ми стикаємося зі сліпотою, з відмовою визнати, що хтось активно працює над тим, аби підірвати наші суспільства і зруйнувати світовий лад, встановлений після Другої світової, який забезпечив безпрецедентний період миру і процвітання на євроатлантичному просторі»428, — було сказано в листі. На жаль, це звернення не справило належного ефекту. На початку 2016 року активізувалися й спрямовані проти пропаганди ініціативи в ключових для Москви країнах ЄС. Добрим прикладом може слугувати стратегічна програма Kremlin Watch чеського аналітичного центру European Values. Команда проекту робить щотижневий моніторинг та аналіз дезінформації, активно співпрацює в мережі EU Stratcom East, а також регулярно публікує дослідження російської пропаганди та рекомендації для урядів країн ЄС щодо протидії Москві. Зокрема, програма Kremlin Watch представила комплексну стратегію «50 способів похитнути вплив кремлівської дезінформації на Європу». Над цим документом працювала ціла низка експертів із багатьох країн, зокрема Євген Федченко, засновник української ініціативи StopFake. У публікації зазначено, що інституції ЄС та НАТО, національні уряди та громадянське суспільство Європи повинні навчитися працювати разом, аби побороти машину кремлівської пропаганди. 50 способів протидії розподілено на чотири кластери. На думку експертів, спершу необхідно рішуче внести боротьбу проти ворожої пропаганди до порядку денного зовнішньої та безпекової політики країн ЄС та НАТО. Необхідно публічно спростовувати меседжі Кремля та вказувати на європейських політиків, які підтримують Москву. Наступний крок — навчити населення розпізнавати російські дезінформаційні кампанії, пояснити, в чому полягає їхня мета і які засоби вони застосовують. І, нарешті, вкрай важливо систематично розбудовувати здатність демократичних суспільств опиратись інформаційним атакам429. Важливо, що рекомендації Kremlin Watch не залишаються циркулювати в суто експертному середовищі, як це, на жаль, часто буває з дослідженнями російської пропаганди. Провідні світові медіa — The Guardian, The New York Times, Reuters, Politico та низка інших — часто цитують експертні висновки аналітичного центру, таким чином ретранслюючи їх до уваги широкої аудиторії. Національні уряди також іноді дослухаються до рекомендацій Kremlin Watch. Зокрема, у травні 2016 року чеський уряд оголосив про створення спеціалізованого Центру боротьби проти тероризму та гібридних загроз у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ Чехії — відповідно до однієї з рекомендацій, висловлених у аудиті національної безпеки Чехії, яку підготували в European Values. Україна: реакція на кремлівську пропаганду Україна зробила значний внесок у дослідження російської пропаганди, стоячи на передовій цієї боротьби. Важливо, що всі ці спроби було зініційовано так званим «третім сектором» — одразу кілька громадських організацій почали роботу в сфері інформаційної безпеки незалежно одна від одної.

Janda, Jakub and others. “Open Letter of European security experts to Federica Mogherini: Please start taking the Russian disinformation threat seriously!”. European Values. http://www. europeanvalues.net/mogherini/ 429 Janda, Jakub and others. “50 Measures to Oust Kremlin Hostile Disinformation Influence out of Europe”. http://www. europeanvalues.net/wp-content/ uploads/2016/06/Full-Scale-DemocraticResponse-to-Hostile-DisinformationOperations-1.pdf 428


104

105

«Першою ластівкою» стала ініціатива StopFake, що зародилася 2 березня 2014, невдовзі після незаконної анексії Криму Росією та потужної хвилі пропаганди з боку Москви, яка її супроводжувала. Ініціатива постала на базі школи журналістики Києво-Могилянської академії й покладалася перш за все на волонтерську роботу. Учасники ініціативи StopFake працювали на низовому рівні — вони наочно доводили неправдивість конкретних фейків. Однак пізніше StopFake почала моніторити також дослідження інших організацій, а ще згодом — і долучатися до них. StopFake спершу фокусувалася на українській аудиторії та охоплювала кейси, пов’язані з Україною, а веб-сайт Euromaidan Press у 2014 році одразу почав працювати на іноземну аудиторію. Його першим продуктом, повністю присвяченим російській пропаганді, стала вищезгадана серія відео під назвою «Путівник по російській пропаганді», опублікована у вересні 2016 року. Важливу роль відіграє медіа-проект Hromadske.ua, зокрема його англомовна служба Hromadske International. Ця служба є одним із небагатьох медіа-ресурсів, що пропонують одночасно регулярний англомовний, україномовний та російськомовний аудіовізуальний продукт — адаптований до відповідних цільових аудиторій. Важливо, що «Громадське» ставить собі за мету розвінчувати міфи та спростовувати дезінформацію, уникати спрощень та маніпуляцій, працювати в жанрі «пояснювальних» матеріалів, які дають збалансовану та широку картину. Крім того, «Громадське» активно співпрацює з ключовими міжнародними журналістами та експертами, що займаються українською та російською тематиками. Не відстають і волонтери. Дослідницьку ініціативу InformNapalm започаткували в березні 2014 року український журналіст Роман Бурко та військовий експерт із Грузії Іраклі Комаксідзе. Якщо спершу ініціативу рухали представники країн, що найбільше потерпають від кремлівської пропаганди, то тепер InformNapalm об’єднує зусилля більш ніж тридцяти волонтерів із понад 10 країн, а дослідження доступні для читачів більш ніж двадцятьма мовами. Ще однією організацією у аванґарді дослідження російської пропаганди став Український кризовий медіа-центр, створений у березні 2014 за підтримки провідних українських експертів. Організація мала на меті комунікувати світовій спільноті перевірену інформацію про російську агресію в Криму та, згодом, на Донбасі. Таким чином, експерти організації також аналізували російські фейки та пояснювали західній аудиторії причину їх появи. Тоді це було важливо, адже США та країни Європи не одразу виявилися готовими до потоку дезінформації з Росії. Згодом почали з’являтись інші ініціативи. Зокрема, ГО «Інтерньюз Україна» ініціювала створення групи UkraineWorld. Це — інформаційна мережа, що об’єднує ключових українських і міжнародних експертів та журналістів для протидії пропаганді й дезінформації. З 2016 року UkraineWorld надає міжнародній спільноті якісні матеріали про події та виклики в Україні, в тому числі незаангажовану інформацію про військові дії та російське втручання на сході України. Цей спосіб боротьби проти російської пропаганди виявився досить дієвим: аналітичні матеріали UkraineWorld публікуються на впливових інформаційних майданчиках в Україні та за її межами, а учасники використовують матеріали та допомогу інших членів групи у своїй діяльності.

Для більш ефективної боротьби з російською пропагандою ГО «Інтерньюз-Україна» вирішила надати необхідні інструменти безпосередньо користувачам Інтернету. У лютому 2016 року був запущений ресурс verify.org.ua – сайт-помічник для перевірки інформації в онлайні. Ця ініціатива супроводжувалася проведенням більш як десяти тренінгів для журналістів та активістів. Підвищення медіа-грамотності та критичного мислення журналістів з пострадянського простору мало продовження у вигляді запуску безкоштовного онлайн-курсу російською мовою – «Верификация в Интернете. Курс для журналистов». ГО «Інформаційна безпека» розпочала роботу в Україні у 2015 році. Ця організація протидіє російській пропаганді непрямо — через розвиток незалежних і плюралістичних медіа в Україні та підвищення стандартів журналістської діяльності, в тому числі — на Сході України. ГО «Детектор медіа» підійшла до вирішення проблеми систематично. Організація регулярно моніторить меседжі російської пропаганди в українських медіа — так, деякі українські медіа все ще поширюють кремлівські меседжі. Тут варто зазначити, що з російського українці дивляться не інформаційні програми, а лише розважальні: фільми, серіали, ток-шоу, — пишуть автори «Індексу впливу Кремля 2017»430. Російські канали заборонено в Україні через систематичне розпалювання ворожнечі та ненависті. Проте, як зазначено у вищезгаданому досліджені інформаційної війни в інтернеті431, навіть серед українських центральних медіа є такі, що поширюють меседжі Кремля. Ці меседжі переважно не такі контраверсійні, як, наприклад, «в Україні при владі хунта та нацисти» — канал, який поширюватиме таке, відразу втратить довіру. Радше говорять про поразки влади, приєднання українців до терористичної організації «Ісламська держава», так звані порушення перемир’я з сепаратистами на Сході, навіть про те, що європейці насправді хочуть зняти антиросійські санкції — вони-бо самі від них страждають і люблять Росію. Власники цих каналів часто не пов’язані з Кремлем безпосередньо, такий підхід зумовлено швидше їхніми бізнес-інтересами та зв’язками з Росією. Ще одна причина проникнення суперечливих повідомлень на центральні канали, як зазначають автори дослідження, — непрофесіоналізм журналістів. Втім, є й такі медіа, які підозрюють у прямих зв’язках із Кремлем. У червні 2017 року ініціатива StopFake дослідила рівень обізнаності та ставлення українських громадян до дезінформації й пропаганди в медіа. Дослідження складається з двох частин: репрезентативного опитування громадської думки в різних регіонах України та обговорень у форматі фокус-груп. Національне опитування громадської думки допомогло отримати соціологічний знімок поглядів та думок, пов’язаних із проблемою дезінформації та пропаганди, тоді як обговорення у фокус-групах допомогли вивчити сприйняття інформації громадянами, специфіку їхнього інформаційного споживання, а також рівень довіри до преси432. Як виявилося, переважна більшість українців (58,3%) 430 Ibid. вважають, що загроза російської пропаганди існує. 431 Wierzejski. “Information Warfare in the Internet”. Крім того, 59,7% переконані, що можуть розпізнати 432 “Awareness and Attitude toward Problem of Disinformation and дезінформацію. На думку 42,1% опитаних, проблема the Propaganda in Mass Media”. StopFake, June 12, 2017. http://www.stopfake. org/en/awareness-and-attitude-towardthe-problem-of-disinformation-andpropaganda-in-mass-media/


106

107

дезінформації в російських ЗМІ дуже гостра, а 33,8% респондентів вважають, що вона актуальна й для українських медіа. Майже третина опитаних відчувають потребу в додаткових знаннях і вміннях, що допомогли б виявляти дезінформацію й пропаганду, однак більшість респондентів (58,4%) відповіли, що не відчувають такої потреби433. Завдяки опитуванням у фокус-групах дослідники встановили, що респонденти загалом не схильні довіряти якомусь одному джерелу інформації, а більше покладаються на власний досвід і на свідчення очевидців. Важливо також зазначити, що респонденти не задоволені якістю медіа-середовища, яким вони користуються434. *** Емоційність, цілеспрямований вплив на сприйняття реальності, відволікання від головного, фейки чи напівправда, повертання аргументів супротивникові, загострення негативу — все це забезпечує дієвість російської пропаганди й водночас робить її помітною. І часто саме її відхід від реальності уможливлює потужний вплив на цю реальність, змушуючи людей діяти, керуючись не фактами, а нав’язаними уявленнями. У цьому розділі ми розглянули чимало вже наявних досліджень та ініціатив з аналізу російської пропаганди. Маючи таку «карту території», яка вже дає чимало для розуміння, проаналізуємо роботу російської пропаганди в Україні, її вплив на українську аудиторію. І спробуємо зрозуміти, в чому особливість української реальності та які уроки з нашого досвіду можуть придатися іншим країнам.

433 434

Ibid ibid


108

109

БІЛЬШЕ, ніж FAKE NEWS: УРОКИ, ЯКІ ВИВЧИЛА УКРАЇНА


110

111

кби політика була «експериментальною наукою», а історія — протоколом її експериментів, то найбагатшим полем вивчення російської пропаганди була би Україна. Сьогодні Україна багато чого вчиться у західних країн — але в питаннях протидії російській експансії вона явно має досвід, якого іншим, радше за все, бракує. Те, що після 2014 року відбувалося у Центрально-Східній, Західній Європі й навіть у США — дезінформація, дифамація інституцій демократії, кібератаки, втручання у внутрішню політику, — українці сприймали як déjà-vu, як те, що вони пережили значно раніше. Не дивно, що саме в Україні народився StopFake — один із найвідоміших українських інформаційних проектів, інструмент і досвід «демаскування» фейкових новин, вигаданих історій, міфологізованих тверджень та зманіпульованих фото й відео. Досвід цього проекту нині активно вивчають у світі — і пристосовують до нових потреб. Утім, розуміння російської пропаганди та протидія їй не має зупинятися тільки на темі «боротьби з фейками». Проблема значно глибша: російська пропаганда є не тільки брехнею і не завжди брехнею. Часом вона говорить напівправду, часом вказує на реальні проблеми, часом грає на напівтонах. Вона є дискурсом — тобто цілим мереживом повідомлень, тверджень, аргументів, образів, метафор, правдивих чи ні, вигаданих чи ні, які мають певну мету. Метою російського дискурсу можна було би вважати прагнення влади та домінування. Саме так традиційно бачать цю проблему ті, хто аналізують владні куліси дискурсу після Другої світової війни, передусім після німецької «критичної теорії» чи французької філософії 1960-х–1970-х років. Прагнення влади, без сумніву, присутнє й у російській пропаганді теж. Але важлива одна деталь, яка відрізняє її від знайомих західному спостерігачеві прикладів пропаганди, дезінформації чи стратегій ведення в оману — і для якої, відтак, західному спостерігачеві часто бракує належної оптики. Російський пропагандистський дискурс позиціонує себе не так у термінах відносин влади, як у термінах відносин війни. Мета влади — домінування над іншим; мета війни — знищення іншого. Україна відчуває це на собі: над нею не хочуть володарювати, її хочуть знищити. Але не факт, що для нинішньої Росії Україною все завершується. Можливо, Росія і не прагне знищити західний світ фізично; але вона прагне принаймні знищити його сенси. У цьому розділі я спробую підсумувати ті уроки, що їх, як на мене, українці винесли з постійного існування поруч із російською пропагандою. Головний урок — що логіка цієї пропаганди полягає саме в дотриманні стратегії знищення: або знищення певної реальності, або знищення певних сенсів. І саме тому її слід сприймати всерйоз.

Не лише дезінформація: як сама демократія стає фейком Однією з важливих тем, із якою працює російська пропаганда, є тема демократії. Із демократією, утім, російська пропаганда працює аж ніяк не прямолінійно. Було би наївно чекати від неї тільки простих тез — мовляв, західна демократія є злом, і на цьому крапка. Ні, сьогодні все значно складніше. Насправді російський режим активно використовує демократичний аргумент для легітимізації самого себе. Адже нині авторитарна Росія мислить у термінах демократії, презентує себе як демократію, бачить себе принаймні «декорованою» під демократію — а тому готова критикувати інших з точки зору демократії. Цей гібрид «авторитарної демократії» зближує нинішню Росію з лівим тоталітаризмом комуністичного СРСР чи правими тоталітаризмами італійського фашизму та німецького нацизму 1920-х–1930-х років — і водночас відрізняє її від них. З одного боку, німецький нацизм, італійський фашизм та російський комунізм використовували демократичну риторику, подаючи себе як «справжні» демократії, що формуються єдиною «волею народу» (чи класу), втіленою у волі його провідника — «дуче», «вождя» чи «фюрера». Про цю «демократичну риторику» тоталітаризмів ХХ століття ми часто забуваємо. Але, з другого боку, вони пропонували програму побудови суспільства і держави, яка радикально відрізнялася від класичної ідеї демократії. Саме поняття «тоталітарний», яке спершу використовує італійська фашистська ідеологія на позначення свого режиму, передбачало монолітну єдність, гомогенність, «тотальність» суспільства: воно має бути одним організмом, пронизаним однією ідеєю, одним ланцюгом інституцій, одним поглядом435. Його головним супротивником була множинність. Тепер усе це змінилося. Множинність перестала бути ідеєю, проти якої авторитарні режими борються. Вона натомість стала реальністю, якої неможливо уникнути. Неоавторитарні режими — у Росії, Туреччині, Китаї тощо — живуть у океані множинності, а тому мають із нею рахуватися. А рахуватися з нею вони можуть або підлаштовуючи себе під неї, або підлаштовуючи цю множинність під себе. Найчастіше вони обирають другий варіант, — а тому їхня головна тактика полягає в тому, щоб перетворити множинність на фейк. Це характерно для дискурсу російської пропаганди і в Україні, і в Європі. Обом вона закидає аж ніяк не брак «авторитету», ієрархії, сильної руки, ефективного репресивного апарату чи єдиної ідеології. Ні, закиди зовсім інші, у них йдеться про демократію — мовляв, і в Україні, і в країнах ЄС бракує свободи, шанування меншин, справедливості та ліберальності. Україна погана не тому, що вона недостатньо «авторитарна» чи недостатньо, скажімо, православна, — а тому, що вона недостатньо «демократична». Класичними й давно відомими є ідентифікації постмайданної української влади як «хунти». Політика після 2014 року тлумачиться неодмінно як реалізація певного ззовні накинутого «сценарію»: владу в Україні, мовляв, кон- 435 Парадоксально, але в ті часи, у тролюють недемократичні та нетолерантні «нацисти»436. 1920–1930-х роках, багато хто думав над поєднанням «демократичного» та Влада Порошенка описується як «диктатура» — «тоталітарного» стилів: якщо народ має єдність», «тотальність», і цей закид звучить від людей, близьких до режиму «внутрішню значить, його ворогом є розмаїття та множинність, а не «тоталітарна» ідея. 436 Див. про це в розділі 1: Артем Бабак. «Made in Russia: наративи та методи російської пропаганди про Україну».


112

113

Януковича (наприклад, про «диктатуру» говорить Олександр Клименко — один із найвідоміших представників «Сім’ї» Януковича та «гаманець» його режиму437, — тепер позиціонуючи себе як представника фейкового «громадянського суспільства»). Усі ці образи служать одному: настільки згустити фарби, зображуючи «недемократичність» опонента (чи ворога), щоб переконати всіх навколо, що російський авторитаризм насправді ніяким авторитаризмом не є. Підважуючи демократичну легітимність країн на захід від себе, кремлівська ідеологія намагається відвести від себе найчастіше вживаний закид — і водночас поцілити в саме серце ідентичності опонента. Мовляв, ви нас критикуєте за брак демократії — але подивіться на себе, ви нічим не кращі, ви навіть гірші. Теза про демократичну нелегітимність влади є постійним рефреном стосовно постмайданної України, але вона спрямовується також і проти самого ЄС. Дефіцит демократій у Європі — улюблена теза російських пропагандистських каналів, які торкаються теми Євросоюзу438. Ці контраргументи працюють відповідно до логіки whataboutism439: завдання полягає не в тому, щоб відповісти на критику, а в тому, щоб аргументи опонента вбивали його самого. Характерним, наприклад, є те, як російські медіа, що діють в Україні, підхоплюють поняття гібридності й застосовують його до самої України. Гібридність — це поняття, яке від 2014 року українські та західні коментатори застосовують для опису російської агресії. Сенс цього концепту в тому, що російська агресія є не класичною війною — а сумішшю військових, інформаційних, енергетичних, дипломатичних, економічних дій. Однак для знецінення цього поняття російська пропа- 437 «Клименко: Режим Порошенко ганда «повертає» його критикам: мовляв, подивіться на уходит в пике диктатуры». Украина. ру, 17.08.2017. http://ukraina.ru/ себе, ви самі гібридні. Фінансований із Росії сайт ukraina. sn/20170817/1019050759.html 438 Див. про це в розділах 1, 6: Артем ru, покликаний доносити меседжі російських офіційних Бабак. «Made in Russia: наративи та російської пропаганди про інформаційних джерел до української аудиторії, часто методи Україну»; Руслан Мініч, Віталій Рибак. «Карта території: про що говорять інші використовує це поняття говорячи про «українську гібдослідження російської пропаганди». 440 439 ридизацію» та «гібридну хунту» . Див. про це розділ 1: Артем Бабак. in Russia: наративи та методи Подивіться також на наратив навколо сепаратист- «Made російської пропаганди про Україну». 440 Хисамов Искандер. «Украинських «республік» на Донбасі. Вони є класичним приская гибридизация: как скрестикладом сконструйованих маріонеток, proxies: технологі- ли ментов и копов». Украина. 03.05.2017. http://ukraina.ru/ єю здійснення інтересів великого гравця «незалежними ру, editorial/20170503/1018616330.html; Искандер. Гибридная руками», нібито без залучення самого гравця. Але ро- Хисамов хунта: Киев играет с огнем. Украина. ру, 16.06.2017. http://ukraina.ru/ сійський наратив стосовно них — демократичний, наeditorial/20170616/1018784859.html 441 441 віть «ультра-демократичний» . Вони існують винятково завдяки Кремля; війну на Донбасі поСепаратистські утворення вважають себе «народни- підтримці чали через пряме втручання російських найманців на кшталт Ґіркіна, Мотороми республіками», утвореними через «народні рефели, Бєзлєра, Бабая та цілих підрозділів рендуми»; їхні керівники від початку називалися «на- російського спецназу. Коли влітку 2014 виглядало так, що українська родними губернаторами» («народним губернатором року армія ось-ось завершить конфлікт, регулярних російських Донецької області» у 2014 році був Павєл Ґубарєв; нині втручання сил спричинило поразку української армії в Іловайську і початок так званого він залишається в структурах так званої «ДНР»); їхні «Мінського процесу». Нині владу сазбройні сили мали назви «самооборони» та «народного мопроголошених ДНР/ЛНР контролюють «куратори» з Кремля (детальніше — http://ukraineworld.org/2017/04/ ten-things-you-should-know-aboutrussian-involvement-in-ukraine/).

ополчення»442. Усі ці назви створювали ілюзію «руху знизу», справжнього демократичного підйому, «органічного» само-творення. Утім, попри те, що російський вектор справді мав підтримку місцевого населення, сепаратизм «певних регіонів» Донбасу був би неможливий без належного зовнішнього «підігріву»: без масової діяльності російських організацій на Донбасі в 1990-х—2000-х і без, власне, «гарячої фази» навесні й улітку 2014 року. Реальність на місцях, однак, діаметрально протилежна «демократичному» дискурсу. Візьмімо свободу слова: медійний дискурс у так званих «ДНР/ЛНР» є виразно авторитарним (дослідження свідчать, що понад 82% медіа-повідомлень компліментарні до влади сепаратистських «республік», 18% нейтральні, критичних матеріалів фактично немає; друковані матеріали на перших шпальтах часто виходять із портретами місцевих керівників)443. Кейс так званих «ДНР/ЛНР» важливий саме тим, що він є найбільш «грубим» і «невмілим» (бо створений на «місцевому» рівні), але показовим прикладом тієї гри між «демократичною» риторикою та де-факто авторитарною реальністю. Ці квазі-держави «народні» — але народ у них майже не має голосу; «демократичні» — але медіа тільки хвалять владу; їх обороняє «ополчення», але ключову роль відіграє армія сусідньої держави. Зі схожих позицій Росія критикує також вади української демократії. Російська пропаганда закидає Україні відсутність свободи слова — наприклад, через заборону російських соцмереж чи обшуки видання «Вести»444. Однак турбується вона передусім про відверто проросійські медіа чи медіа з російським капіталом, що їх російська пропаганда завжди представляє як «незалежні» — навіть «єдині незалежні» медіа в Україні; адже «незалежними» для неї є тільки ті, що від самої Росії повністю залежні. Вбитого у 2015 році в Києві проросійського публіциста та журналіста Олеся Бузину Дмітрій Кісєльов, чи не головний російський пропагандист, назвав його «величайшим украинцем в своем поколении»445). Але «велич» Бузини для російської пропаганди полягала тільки в запереченні легітимності української ідентичності; він був відомий своєю самостилізацією під білих офіцерів російської імперії — як і Ґіркін, головний провідник диверсій весни 2014 року, що призвели до війни. Це важливий кульбіт російської пропаганди: мовляв, «найвеличнішим» українцем може бути тільки той, хто ставить Україну під сумнів, хто хоче стирання України як невдалого тексту. Найвеличнішим «тубільцем» є тільки той, хто хоче принести себе в жертву імперії. У самій же Росії цінності «свободи слова» на тему України явно не поширюються. Щоб відвести від себе підозри в «авторитарності», ці цінності імітують і театралізують. Свободи слова немає — натомість є кепський театр, де у свободу слова «граються». І то граються за наперед продуманим сценарієм, де обов’язково одна точка зору подається як істинна, а протилеж442 Див. розділ 1. на як хибна — до того ж із неодмінним тавруванням. 443 Більше про це в розділах 2, 3: Тетяна На російському телебаченні популярні ток-шоу Матичак. «Щупальця восьминога: структура впливу кремлівської пропаз «українськими» спікерами — або керованими (їх ганди на український інфопростір»; «Давид проти Голіафа: як Україна опирається інформаційним атакам» Див. розділ 1 445 Див. розділ 1. 444


114

115

в Україні мало хто знає — хоч у Росії їх презентують як відомих «блоґерів»), або з середовища колишньої «еліти» Януковича: політиків, «політологів», експертів тощо. Роль українського гостя неодмінно полягає в тому, щоб стати об’єктом публічного осуду та висміювання. Наприклад, на нещодавньому шоу «Пусть говорят» на центральному російському «Первом канале» було показано «українського політолога» Дмитра Суворова (в Україні він мало відомий, хоч постійно «світиться» на російському телебаченні). В ефірі Суворов висловив явно провокаційну репліку (важко собі уявити, що вона була не погоджена з редакторами каналу), після якої його вигнали з ефіру під крики «Убирайтесь вон отсюда!». І він досить-таки слухняно пішов зі студії446. Є багато прикладів, схожих на цей: ведучий на офіційному російському каналі ніколи не є безстороннім модератором — він активно допомагає одній зі сторін, і запрошених «українських» гостей висміюють незалежно від того, що вони говорять447. Це немов медійне «переосмислення» совєтської судової системи, у якій суддя, а часом навіть адвокат, активно допомагали прокурору. Інакше кажучи, Росія любить гратися в демократію для її заперечення — або, якщо скористатися словами французького філософа Марселя Ґоше, повертати «демократію проти неї самої». Для цього використовуються не тільки фейкові ток-шоу, фейкові інституції чи фейкові «народні республіки» — але й фейкове «громадянське суспільство». У цій книжці ми пишемо448, зокрема, про одну з технологій нинішньої російської пропаганди: «ініціативи знизу» й масові листи на підтримку Росії та російського вектора (наприклад, «листи від профспілок з вимогою до України повернути російські ринки — які сама ж Росія й закрила) — їх у певний момент активно почали оприлюднювати ті українські медіа, які перебували під впливом Москви. Так само активно використовувалися технології фейкових «громадських організацій». Саме вони на сході України в 1990-х–2000-х роках готували ґрунт для приходу російської влади. Російська soft power завжди була підготовкою для hard power. Так працює логіка нового «плинного» авторитаризму чи гнучкої олігархії: якщо ми приречені жити з елементами демократичних інституцій, міркують вони, треба використати ці інституції у своїх інтересах, треба дати «демократичну легітимність» тому, що за своєю природою аж ніяк демократією не є. Фейкова демократія слугує, відтак, інструментом ворогів демократії, вірусом і симулякром, що покликаний дискредитувати й розвалити демократію зсередини неї самої. Цинічний розум: як ідеології змінюють маски Використання демократії проти неї самої, використання цінності свободи слова проти неї самої є цікавим прикладом російського double speak. Бо, з одного боку, як твердить російська пропаганда, в Україні та Європі придушують інакомислення та свободу слова. З другого боку, західна демократія приречена на розвал, свобода слова «зайшла надто далеко», бо ігнорує традиційні й 446 Пусть говорят. Дмитрий Борисов релігійні цінності, які є цементом ідентичності. З одного выгнал из студии украинского политолога под крики «Позор!». YouTube, боку, в Україні та Європі переслідують «інакомислення», 21.08.2017. https://www.youtube.com/ watch?v=y0MGnvl_Ccs 447 Див., наприклад, ось це шоу: https://www.youtube.com/ watch?v=YjqhGIeg0tc

а з другого — інакомислення є злом. Російська пропаганда часто використовує цінності як карти під час гри в покер: коли потрібні ліберальні — використовують ліберальні, коли потрібні традиціоналістські — використовують їх. Для неї в цій суперечності між цінностями немає нічого по-справжньому суперечливого: підозріла до «формальної» логіки з її вимогою ідентичності понять, російська пропаганда вірить у те, що одне можна легко міняти на інше. Схожа ситуація із закидами про корупцію, які роспропаганда любить поширювати щодо України. Сам по собі цей закид справедливий (Україна й досі серйозно не просунулася в подоланні корупції), але важливо, звідки йде ця критика. Російська пропаганда часто звертає увагу на те, яке низьке місце посідає Україна в світових рейтингах сприйняття корупції; однак проблема в тому, що рейтинг Росії аж ніяк не ліпший, тож «точка критики» тут є абсолютно недоречною449. Українські реформи, їхнє буксування чи затримку Росія часто критикує з позиції «ідеальної точки», яка може збігатися з точкою західних демократій, проблема тільки в тому, що в самій Росії ситуація з цими реформами ще гірша; до того ж, нинішній російський режим із українських прозахідних реформ як таких знущається не менше, ніж із їхньої неуспішності. В Україні ж російська чи проросійська пропаганда нашіптує, що не існує кращих чи гірших стандартів організації соціального чи політичного життя — існують тільки приземлені інтереси. І поточні реформи в Україні, мовляв, служать чиїмось прагматичним інтересам. Наприклад, антикорупційні активісти та антикорупційні інституції, які «відомо ким фінансуються», реалізують не так прагнення очистити суспільство від корупції, як свою банальну боротьбу за владу450. Так знецінюється ідея антикорупційної реформи — і будь-якої реформи взагалі. Народжена на Заході (ще в епоху неомарксистської «критичної теорії» 1950-х років) думка про те, що за «універсальними» цінностями можуть стояти чиїсь інтереси та чиясь ідеологія, тепер активно поширюється на постсовєтському просторі: саме він, колись закоханий у великі ідеї, став плідним ґрунтом для «дискурсу підозри». Західне мистецтво підозри повертається проти самого Заходу і доводиться до екстриму: мовляв, «універсальних» цінностей немає взагалі, за кожним ідеалом стоїть цинічне міркування, а тому жодної моделі перетворення суспільства на справедливіше та гуманніше просто не може існувати. Якщо західна інтелектуальна думка вже давно зрозуміла проблеми «цинічного розуму», користуючись терміном Петера Слотердайка, то сучасна російська ідеологія саме в ньому знаходить найбільше задоволення: тільки «цинічний розум» дозволяє висміювати те, що мало би обмежувати людський і національний егоїзм. Загалом для російської пропаганди важливо не те, яка ідеологія стоїть в основі російського проекту, — а те, як будь-яку ідеологію можна використати для своїх прагматичних цілей. У сучасній Росії — як, зрештою, на постсовєтському просторі взагалі, зокрема й в Україні — ідеології є мінливими, плинними та газоподібними. Їх швидко адаптують до нових реалій, їх швидко можна 448 Див. розділ 2. «заточити» під те, що потрібно саме цієї миті. Кремль 449 Див. розділ 2. 450 Меседж Вячеслава Піховшека на кавикористовує ротацію ідеологій: постмодернізм для налі NewsOne — каналі з непрозорим

фінансуванням, який часто транслює меседжі, вигідні російській пропаганді: https://www.youtube.com/watch?v=s_ bC3Td6kWo (8–9 хв.).


116

117

молоді, ліво-ліберальні ідеї для західної критичної громадськості, праві та консервативні ідеї для великої маси російських громадян. Ідеології підпадають під ротацію залежно від тактики — як футбольний тренер використовує ротацію складу на своїх матчах. Жодна ідея не є незамінною, і є цілий набір «альтернативних ідей», які «випускають на поле», коли вихідні ідеї не працюють. І в наборі цієї ротації часто є цінності, що їх Росія тлумачить як цінності свого ворога — «західної цивілізації». Але їх спрямовують проти нього самого — доводячи, що ворог не відповідає власним цінностям. Так вона досягає простої цілі: дискредитує саму ідею, на якій уявний ворог будує своє суспільство — та реалізує власне прагнення схилити на свій бік найбільш аванґардні прошарки громадян уявного супротивника. Війна — це мир: як Росія атакує через примирення Демократія використовується для маскування авторитаризму, «свобода слова» — для маскування «генеральної лінії партії». Мир, відповідно, використовується для маскування війни — все як у Орвелла, нічого більше. «Війна — це мир», по-орвеллськи, а отже, найбільш вправно Росія вміє вести війну тоді, коли виставляє себе в ролі миротворця. У цій книзі ми проаналізували, як вибудовується наратив «миротворця», що прагне розв’язати проблему української «громадянської війни», покладаючи відповідальність на Київ, який нібито «не виконує Мінських угод»451 і продовжує «війну, що нескінченно підігрівається»452: провина покладається на жертву, її оборону тлумачать як «підігрівання війни», а зовнішню агресію — як прагнення миру. Цю тему перенесено тепер у глобальний контекст: Росія пропонує свої «послуги» миротворця не тільки в Україні: на черзі також Сирія чи Північна Корея. Але український — і, ширше, постсовєтський — досвід учить, що цим миротворчим амбіціям вірити не можна. Бо дуже часто «миротворчі» дії були для Росії тільки маскою військової експансії. Можна згадати наратив Другої світової війни, коли звільнення від нацизму супроводжувалося злочинами нової окупації, які виправдовували риторикою «звільнення». Можна згадати вторгнення СРСР в Афганістан у грудні 1979 року, коли офіційні новини говорили про те, що совєтські війська вводяться «на прохання» афганського уряду. Можна згадати дестабілізацію в Грузії, де 1992 року в Південну Осетію було введено «миротворчі війська» Росії, а 1994 року почали діяти «миротворчі» — передусім російські — сили для розв’язання «грузино-абхазького» конфлікту. Саме силами в Південній Осетії Росія скористалася 2008 року: коли одна зі сторін конфлікту є в цьому конфлікті «миротворцем», ситуацію можна легко повернути на свою користь. Можна згадати Молдову, де 14-а російська армія, знову ж таки, позиціонувала себе як «миротворця». На Донбасі ця тактика «війни через миротворчість» успішно розвивається. Росія починає війну «чужими руками», а потім посилає в зону конфлікту «гуманітарні конвої», які не дає інспектувати (можливо, тому, що в них був вантаж, який треба було приховувати), ініціює «Мінські домовленості», які 451 Див. розділ 1.

452 «Клименко: Режим Порошенко уходит в пике диктатуры». Украина. ру, 17.08.2017. http://ukraina.ru/ opinion/20170817/1019050759.html

є ще одним епізодом у «змушуванні до миру» на російських умовах («повернення» Донбасу в Україну як «троянського коня», що повністю підконтрольний Росії, але голосує на українських виборах), а зараз грає і в гру «миротворці ООН», пропонуючи розташувати їх тільки на лінії розмежування (що де-факто легітимізує сепаратистські «республіки»). Усе це — тільки для того, щоб сховати свою агресивність за маскою людяності та виторгувати собі кращі умови миру. Апокаліптика: як усе навколо входить в «останні часи» Вище ми говорили про численні тактики маскування, гібридизації, «діалектизації»: авторитаризм маскується під демократію, війна під мир, одні ідеології під інші й так далі. Утім, є важливий інваріант, який цю ротацію ідеологій підтримує та підживлює. Це дискурс апокаліптики. Суть цього дискурсу зводиться до простого меседжу: форми суспільства, які протистоять Росії, приречені на загибель і переживають свої останні часи. Що ж саме вестиме до цих «останніх часів» — внутрішні «суперечності» опонентів російської системи чи «активні дії» самої Росії — тут можуть бути різні варіанти. Україна, наприклад, зображується як failed state453: країна ось-ось розпадеться; ідея створення української політичної культури є «абсолютно утопічною»; Україна «абсолютно залежна» і від Заходу, і від Росії. Також Україну зображують як країну, що перебуває на межі економічного колапсу — і з якої влада «здирає останню шкуру»454. «РИА Новости», офіційне інформаційне агентство Росії, переконане, що на Україну чекає «остання осінь»; якщо ви не бачите близькості цього «апокаліпсису», переконують автори, — то ви або сліпі, або мешкаєте «в паралельних світах» чи перебуваєте під владою «випаровувань му- 453 Див. розділ 1. хоморів»455. Щодо України активно використовується 454 Манчук Андрей. «Налог на нищету: власть сдирает с украинметафора «Руїни» (російською та українською ці два цев последнюю шкуру». Украина. 22.08.2017. http://ukraina.ru/ слова навіть легко римуються — і це явно надихає ро- ру, exclusive/20170822/1019075048.html 455 «Украину ждет горячая осень... сійських політичних маркетологів). последняя осень?» РИА Новости Украина, 18.08.2017. http://rian.com.ua/ Українські прагнення захистити себе від російської country/20170818/1026874095.html?utm_ агресії та шукати зовнішньої підтримки тлумачаться на- source=smi2 456 Виноградов Захар. «Парад „полной томість як акт самознищення. Присутність військ США і зависимости” Украины: в Киеве маршировали солдаты США и НАТО». країн НАТО на параді на День незалежності російська РИА Новости, 24.08.2017. https://ria.ru/ пропаганда бачить як приклад «повної залежності» analytics/20170824/1501030030.html 457 Лепехин Владимир. «Украина достаУкраїни456. Солдати країн-партнерів називаються «пара- нется не победителю, а проигравшеРИА Новости, 24.08.2017. https:// дом окупаційних військ»457; а США, мовляв, готуються до му». ria.ru/analytics/20170824/1501018422. html неминучого «поділу України»458. На Україну — і Східну 458 «В Госдепе решили начать догоЄвропу взагалі — чекає новий хаос, порожнеча, пустеля вариваться о разделе этой страны с напрямую» —https://ria.ru/ («пустошь»); вони будуть «мертвими землями» між дво- Россией analytics/20170824/1501018422.html 459 459 Алкснис Ирина. «Россия больма центрами цивілізації: західною та російською . ше не будет доброй: наших сосеУ цій ситуації, твердять нові російські пропагандисти, дей ждет мрачное будущее». РИА 16.08.2017. https://ria.ru/ Росія аж ніяк не прагне знищити Україну, вона тільки Новости, analytics/20170816/1500440635.html 460 Лепехин Владимир. «Россия «рятує її від суїциду»460. Однак якщо досі вона була пытается уничтожить Украину? Нет, она удерживает ее от суицида». РИА Новости, 28.07.2017. https://ria. ru/analytics/20170728/1499352989. html?inj=1


118

119

«доброю» (і під час анексії Криму, і під час війни на Донбасі, і під час війни в Грузії, і під час дій російської армії в Молдові, і під час совєтських репресій, і під час ГУЛАгів — мабуть, саме це мають на увазі творці цих меседжів), то тепер вона такою не буде — тож на російських сусідів «чекає похмуре майбутнє» . Важливою тут є діаметральна відмінність наративів європейців та росіян про своїх сусідів: ЄС намагається переконати, що з ним сусідам буде краще (чи діє європейська політика сусідства — це вже інше питання, але принаймні очевидними є позитивні прагнення); Росія ж натомість прагне переконати, що без неї сусідам буде гірше — очевидно, ще гірше, ніж із нею. Іскандер Хісамов, головний редактор спонсорованого Росією видання ukraina. ru462, іде ще далі: для нього розпад України є неминучістю, яку він констатує — і водночас застерігає від того, щоб ставитися до цього розпаду надто легковажно. Мовляв, Україна вже є загрозою для Росії. Саме так обертається Протей пропагандистського дискурсу — жертву швидко перетворюють на агресора, окупацію швидко пояснюють необхідністю «самозахисту». Неозвучений висновок із цієї тези Хісамова — Росія має виявляти до нинішньої України ще більше агресії463. Інший «офіційний» коментатор закликає визнати, що Київ «давно оголосив Росії війну» (sic!), а тому «має бути покараний — адекватно, жорстко, ефективно»464. Ця політика катастрофи й апокаліптики російського дискурсу про Україну виливається в образ «третього майдану». І тут також бачимо роздвоєність пропагандистської свідомості: Майдан 2013–2014 років, як і Помаранчева революція 2003–2004 років, тлумачився кремлівською офіційною лінією виразно негативно, часто на межі істерики й відчаю. Майдан був символом «хунти», «неонацистів» та «зовнішнього сценарію». Однак тепер російська інформаційна машина використовує метафору майдану для діаметрально протилежних цілей: його вітають, його активно «пророкують», його називають неминучим — провісником «останньої осені». Відчуття третього майдану «витають у повітрі», про нього «кричать із газетних сторінок, екранів телевізорів», про нього «шепочуть на кухнях»465. Тут бачимо серйозну підміну понять: прозахідна демократія погана сама по собі, але коли діє в російських 461 Алкснис Ирина. «Россия больше не будет доброй: наших сосеінтересах — вона добра. Майдан, що привів до влади дей ждет мрачное будущее». РИА 16.08.2017. https://ria.ru/ «хунту», — поганий і нелегітимний, але умовний «тре- Новости, analytics/20170816/1500440635.html 462 Характерно, що ukraina.ru майже тій майдан», який цю «хунту» скине, буде позитивним завжди використовує фото «РИА Новости» — офіційного російського і правильним. інформагентства. 463 Характерно, що метафору майдану використовують на Хисамов Искандер. «Россия явно украинскую угрозу». позначення будь-якого протесту, який відбувається в Украї- недооценивает Украина.ру, 28.06.2017. http://ukraina. ru/editorial/20170628/1018838979.html ні. І це цікава гіпербола: адже протест є симптомом здо- 464 Лепехин Владимир. «Россия рової демократії. Хворим є те суспільство, де протести не пытается уничтожить Украину? Нет, она удерживает ее от суицида». РИА відбуваються. Натомість з російського погляду будь-який Новости, 28.07.2017. https://ria.ru/ протест несе в собі апокаліптичну загрозу. Він, мовляв, пе- analytics/20170728/1499352989.html 465 Див. розділ 1. 466 Див., наприклад: Романова Мария. ретвориться на «новий майдан», який Україну зруйнує466. «Падение цен и Майдан обманутых Саме тому російські інформаційні інструменти вико- жильцов. Что будет с украинским недвижимости». Страна.ua. ристовують будь-яку нагоду для попередження про рынком 21.08.2017. https://strana.ua/articles/ analysis/87921-chto-budet-s-kievskimzhilem-kholodnye-batarei-i-kvartiry-po10-tysjach.html ; Див. розділ 1.

загрозу бунту — навіть якщо доводиться вдаватися до спотворень. Нещодавній приклад — інформаційні банери «Киев ждет осенний бунт» на проросійських українських сайтах. Меседж банера простий — восени в Україні станеться соціальнополітичний колапс. Але банер веде до тексту «Тука: Киев ждет осенний бунт», де Георгій Тука, колишній волонтер та губернатор Луганської області, попереджає про фейкові (а не справжні) протести467. Роспропаганда, утім, традиційно використовує цей меседж для підтримки меседжу протилежного. «Апокаліптичність» мислення характерна для російської інтелектуальної культури — ще з ХІХ століття, від Чаадаєва та Достоєвского до Соловйова і Бєрдяєва. Російський комунізм був великою мірою проекцією православної апокаліптики на марксистські концепти. Читаючи Лєніна чи Сталіна, можна помітити це відчуття: мовляв, класова боротьба переходить у свою «останню фазу», а тому вимагає швидких, жорстоких і невідкладних дій. Це нетерпляче чекання «кінця історії», його активне наближення й відчайдушне прагнення якнайшвидше позбутися тих, хто це наближення «затримує», схоже, переходить сьогодні від сталінських часів до часів путінських. У пом’якшеній та гламурнішій формі — але з не меншою зачарованістю «останніми днями». Із апокаліптичністю дискурсу пов’язано прагнення російської пропаганди применшити успіхи своїх опонентів. Дискурс «усе однаково погано» і «всі однаково погані» не дозволяє проводити селекцію й бачити, що справді є негативом, а що — позитивом. Візьмімо безвізовий режим із ЄС, який нещодавно отримала Україна. Один із російських телеканалів, наприклад, зняв сюжет про те, що його «можуть відібрати в будь-який момент»; інший концентрувався на негативі: проблеми з перетином кордону чи бійки на пунктах пропуску. Редактор ukraina.ru намагається все звести до простих триґерів: «безвіз» — це тема в одному кошику з гомосексуальністю: «ґеї і безвіз», стверджує він, є «сексуальним глухим кутом української революції»468. «РИА Новости», відкриває таємницю: мовляв, «після 11 вересня багато громадян із подивом дізнаються, що їм закрито в’їзд у ЄС»469. 11 вересня вже минуло — але в українському «безвізі» нічого не змінилося. Однак російську пропаганду це не зупиняє: вона шукатиме інших «дат кінця світу». Інакше кажучи, російська пропаганда активно експлуатує проблеми, що існують в Україні чи Європі, та активно заперечує успіхи, які здобувають її опоненти. Деконструкція успіхів тут не є засобом критичного 467 «Тука: Киев ждет осенний бунт». осмислення чи спробою зробити ін’єкцію сумніву в міфо- Украина.ру, 22.08.2017. http://ukraina. логізовану реальність; вона, навпаки, є новою релігією ru/news/20170822/1019070295. html?utm_source=smi2&utm_ цинізму. Її мета не так критична, як деструктивна; не medium=banner&utm_campaign=rian_ partners стимулювати до пошуку розв’язання проблеми — а пере- 468 Хисамов Искандер. «Геи и безсексуальный тупик украинконати глядача: навіть успіхи десь там, за кордоном, не виз: ской революции». Украина. ру, 27.03.2017. http://ukraina.ru/ врятують опонентів від неминучого апокаліпсису. editorial/20170327/1018458352.html 469 «После 11 сентября многие Але як саме російська пропаганда бачить можливий граждане с удивлением узнают, что «кінець» України? Дуже часто — через призму ідеї им закрыт въезд в ЕС за нарушение „безвизового” режима, который не «конфлікту цивілізацій». дает права на длительное пребывание

и работу в Европе». РИА Новости, 18.08.2017. http://rian.com.ua/ country/20170818/1026874095.html?utm_ source=smi2


120

121

Справді: нинішня російська пропаганда часто бачить саму «російськість» і «рускій мір» не як націю, а як окрему цивілізацію470. Із цим пов’язано важливий наратив про «конфлікт цивілізацій», який неодмінно має пройти територією України. Відповідно до одного з російських ресурсів, побудова «нового і багатополярного світу» передбачає «проведення чітких кордонів» між новими гравцями геополітики — цивілізаціями. Один із таких кордонів проходить «по Дніпру чи навіть західніше»471. Рефлексія про множинність цивілізацій не є російським винаходом. Радше вона винахід тих, кого Росія вважає своїми ворогами — «західної цивілізації». Тема «множинності цивілізації» народжується в європейському романтизмі (передусім німецькому, у Гердера, та французькому, у Балланша) на початку ХІХ століття, і розквітає ближче до кінця ХІХ та початку ХХ століття в авторів розмаїтих «філософій історії», від Тойнбі до Шпенґлера. Паралельно вона приходить у Росію — у творах Льва Гумільова чи Ніколая Данілєвского, а згодом і російських євразійців 1920-х років (князь Трубєцкой, Сувчінский, Савіцкій, ранній Флоровскій та інші). Після розпаду СРСР вона стає ключовою для російських неоєвразійців, чий ідеолог, Алєксандр Дуґін, є відомим теоретиком «російської весни» та нинішньої російської експансії в Україні. Є також інший паралельний вплив (і він теж західний) — відома книга Семюела Гантинґтона «Зіткнення цивілізацій». У ній теж «цивілізаційний розлам» проходив територією України, радше по Західній Україні, ніж по Центральній. Для багатьох нинішніх російських теоретиків текст Гантинґтона виявився не так описом реальності, як закликом до дії: якщо Україна і справді «розділена» між цивілізаціями, треба обов’язково забрати «наш» цивілізаційний шматок собі. «Кримнаш», «Донбаснаш» неможливо зрозуміти без цієї задньої думки: мовляв, політичні кордони між державами є вигаданими, тому їх можна порушувати; «справжніми» є саме кордони між «цивілізаціями». Утім, прогнози Гантинґтона щодо України не справдилися. Він невтомно заперечував можливість війни між Росією та Україною (мовляв, вони належать до однієї «цивілізації», а тому війна між ними неможлива) — і в цьому катастрофічно помилявся. Війни ХХІ століття і справді можуть породжуватися серйозними розламами — але пов’язані вони не так зі статичними «цивілізаціями», як зі значно динамічнішими проектами модернізації та демодернізації — руху до більшої свободи й рівності чи зворотного руху до меншої свободи й рівності. Нинішня війна на Донбасі не є війною між віковими і нерухомими «цивілізаціями»; вона є радше війною між західною цивілізацією і тим, що українсько-грузинський філософ Вахтанґ Кебуладзе називає «тінню цивілізації» — тією імітацією західної цивілізації й водночас протиставленням до західної цивілізації, якою часто виступає сучасна Росія.  крізь нелюди: як дегуманізують ворога, С щоб було легше його ненавидіти Однією з найцікавіших і водночас найбільш шокових тем російської пропаганди є не тільки виведення наративу в бік фантастичного, але й жорстка дегуманізація супротивника. 470 Див. розділ 5: Марта Пугач. Архітектура брехні: як збудовано пропагандистську машину Кремля? 471 Див. розділ 1.

У нашому дослідженні ми розглянули найбільш відомі та кричущі приклади472 цього: історію про «розіп’ятого хлопчика» в Слов’янську, історію про те, що, мовляв, українська влада обіцяє кожному солдатові «клаптик землі та два раби», історію про «зґвалтовану епілептичну пенсіонерку», історії про «концтабори для російськомовних», історії про «знищення снігурів» (бо, мовляв, вони мають кольори російського прапора) тощо. Усі ці приклади вражають своєю абсурдністю — і водночас тим потенціалом дегуманізації, який вони в собі несуть. Але дегуманізація та фантастичність, як це не дивно, не зменшують, а посилюють «правдоподібність» історії для людини, яка готова її сприймати. Такій пропаганді вірять, бо люди хочуть вірити в жахливе, нелюдяне, майже потойбічне. Адже тільки відчуваючи, наскільки гіршими є інші, деякі люди можуть продовжувати вірити в себе. Тільки маючи перед очима картинку абсолютного зла, вони вірять, що їхнє життя — часом добре, часом зле — може мати виправдання. Нині з такою дегуманізацією пов’язано те, як активно російська пропаганда використовує, наприклад, термін «геноцид». Термін, який має дуже серйозну вагу й серйозні наслідки, у російській пропаганді є вельми «легким на підйом». За будьяку дію, що так чи так пов’язана з темою ідентичності, російська пропаганда звинувачує українську владу в «геноциді» — чи то в «геноциді російськомовних», чи то в «мовному геноциді», чи в якомусь іншому473. Поняття «геноциду» в російській пропаганді втратило свій зміст — але не свою дієвість. Відомий журналіст і лауреат престижних російських телевізійних премій Андрєй Караулов нещодавно опублікував книгу «Геноцид русских на Украине. О чем молчит Запад»474. Саме майбутнім «геноцидом» із боку міфічних українських націоналістів у Криму було виправдано кримську анексію, і саме необхідністю протидіяти «геноциду російськомовного населення» офіційна Росія обґрунтовує свою військову присутність на Донбасі475. Веб-сайт «Русская весна» (rusvesna.su) має спеціальний тег «геноцид русскоязычного населения»; його теми — буцімто цілеспрямоване знищення Донбасу Україною. Нинішні європейські реформи в Україні російські медіа називають «соціальним геноцидом»476. Головне в історіях демонізації — суміш фантастичності та дегуманізації: треба створити образ якнайжахливішого ворога, що йде на підступні та жахливі вчинки — щоб йому можна було відмовити в бодай краплі людяності. Як і сталінська пропаганда 1930-х років, російська пропаганда зараз створює образ ворога, що прагне зла заради самого зла — а тому найбільш фантастичні історії й стають тим, у що люди вірять.

Див. розділ 2. Див. розділ 1. Караулов Андрей. Геноцид русских на Украине. О чем молчит Запад. Москва: Алгоритм, 2015. (Серия «Враги России»). 475 Слова секретаря Ради безпеки РФ Ніколая Патрушева — http://rusvesna. su/news/1495114462 476 «Эти „реформы” сами по себе фактически являются социальным геноцидом, а его воздействие усилит связанное с истощением ЗВР падение гривны и рост инфляции» — http://rian.com.ua/ country/20170818/1026874095.html?utm_ source=smi2 472

Бійтеся нас: як Росія погрожує знищенням Образ абсолютного зла викликає тільки одну реакцію — прагнення нещадності у відповідь. Якщо твого опонента дегуманізовано, ти можеш робити з ним усе, що завгодно. Ми всі пам’ятаємо злочини нацизму, однак часто забуваємо те, як нацизм конструював образ ворога-єврея:

473 474


122

123

як представника раси, нещадної до всього живого (наприклад, говорилося, що євреї практикують «ритуальні вбивства»), яка, отже, заслуговує на нещадність у відповідь. Якщо ж цей ворог і сам опинився на межі «апокаліпсису» — значить, йому треба тільки трохи допомогти. Тому тезу про близькість апокаліпсису російська пропаганда активно підсилює іншою тезою — про те, що сама Росія здатна цей апокаліпсис спричинити. Широко відомим став ефір Дмітрія Кісєльова, у якому він говорив про автоматизовану систему ядерної відповіді «Периметр» — або «Dead Hand», — що здатна перетворити Америку на «радіоактивний попіл»477. Але мало хто помічає, що звернення до цієї теми й виголошення цієї тези не були поодинокими: вони й далі сплановано просуваються інструментами російської пропаганди. Нещодавно Sputnik писав про цю систему, називаючи її «машиною апокаліпсису» (“doomsday machine”)478. Згадана публікація є адаптуванням матеріалу на «РИА Новости», де російську ядерну систему називають машиною «ґарантованого Армаґеддону у відповідь»479. Це меседжі-погрози, у яких Росія непрямо грозиться західним країнам — і водночас стимулює агресивний «патріотизм» усередині свого суспільства, часто повторюються. У лютому 2015 року Санкт-Петербурзький «5 канал» видав у ефір сюжет, що був відповіддю на відмову західних лідерів відвідати парад перемоги 9 травня в Москві480. Лейтмотив сюжету — якщо ви не йдете до нас, ми йдемо до вас, на танках і зі зброєю. До Варшави — 300 кілометрів, тому, мовляв, танк Т-90 дійде до польської столиці «менш ніж за добу». 1800 кілометрів до Берліна «для сучасної армії — зовсім не відстань», ведуть далі російські «журналісти», ілюструючи свої тези відеографікою зі стрілочками, що демонструє, як швидко російська армія дістанеться німецької столиці. Далі більше — на тлі житлових будинків (очевидно, територія колишньої Східної Німеччини, колишні «військові містечка» Червоної армії) бачимо, як спускають німецький прапор, натомість підіймають російський. Мовляв, Росія захоплює владу в Німеччині, спокійно й без спротиву. А в ближчі ж столиці — наприклад, Прагу, Вільнюс, Ригу чи Таллінн, — російські солдати можуть прийти пішки, «як було 70 років тому». Закінчується сюжет погрозою ядерного удару: «Іскандер» та «Сатану» західні партнери Росії своїми очима не побачать, бо їх можна «перемістити 477 «Россия может превратить США в радиоактивный пепел. Дмитрий за межі Росії тільки повітрям». Киселёв». YouTube, 17.03.2014. В інтернеті дуже популярними є відверто агресивні https://www.youtube.com/ ролики-залякування із простим меседжем: Росію слід watch?v=TA9mVLomYo8 478 “Russia’s Nuclear Shield: From World’s боятися. «Бойтесь русского»481, — говориться в одно- First ICBM to ‘Dead Hand’ System”. Sputnik, 21.08.2017. https://sputniknews. му з них; «Это русские, не связывайтесь с ними»482, — com/politics/201708211056654986-russiaзастерігають у іншому; «Русские. Почему их не побе- nuclear-system/ 479 Хроленко Александр. «„Периметр”: устроена российская система дить»483, — підхоплює третій — і так до нескінченності. как ответного ядерного удара». РИА Новости, 21.08.2017. https://ria.ru/ У соцмережах популярні також меми про те, як російanalytics/20170821/1500527559.html 480 ські ракети знищують західні міста — зокрема Лондон, «Перенос парада Победы в Берлин». YouTube, 13.02.2015. https://www. столицю російської олігархії. youtube.com/watch?v=hY2ux55V0n4 Усе це створює стійке враження, що російська пропа- 481 «Бойтесь русского!» YouTube, 15.03.2014. https://www.youtube.com/ ганда націлена на те, аби готувати до великої війни і своє watch?v=47g4RKSiHyg 482 «Это Русские! Не связывайся с ними!» власне населення, і потенційні країни-супротивники. Від- YouTube, 14.03.2014. https://www. youtube.com/watch?v=K2MM7mk0PPs 483 «Русские Почему их не победить». YouTube, 12.04.2015. https://www. youtube.com/watch?v=IgzlEHGvk-Q

повідно до логіки «зоополітики»484, головним прагненням є не перемогти більше, ніж твій конкурент — а програти менше, ніж твій ворог, — але разом із тим бути готовим до втрат, смертей, знищень, до «апокаліпсису». Замість висновків: комік-убивця «Нічого правдивого й усе можливе» — таким був блискучий діагноз російській пропаганді від Пітера Померанцева. Із Пітером багато в чому можна погодитися: меседжі, ідеї, твердження, тактики, екстрими — все в сьогоднішньому російському дискурсі то ущільнюється, то розчиняється в повітрі, стає газоподібним і невловимим, спантеличує, вибиває фундамент, ставить під сумнів, вводить в оману, а потім в іншу, протилежну їй оману — і так нескінченно. Російська пропаганда справді глибоко «постмодерна» — у тому сенсі, в якому поняття «постмодерний» впало на російський ґрунт у 1990-х роках: належність до епохи, в якій більше немає жодних певностей, але все є можливим. Утім, на мою думку, постмодернізм — пост-істина — російської пропаганди є тільки інструментом, а не її суттю. Це її естетичний бік, але аж ніяк не політичний; це її форма, але аж ніяк не зміст. Це тактика введення в оману, напускання туману, спантеличення — але за нею є мета, і ця мета значно менш жорстока і менш грайлива. Ця мета — здобути перемогу у війні. Сьогоднішня Росія схожа на Джокера з відомих фільмів про «Бетмена»: зовні комік, який грається і жонглює, але всередині — вбивця. Ми можемо міркувати, чи ця нова тактика «туману» — свідчення епохи «пост-істини», чи радше вона є продовженням уже відомих і багато разів випробуваних наративів. Адже російська «пост-істина» має давнє коріння, вона не виникла на голому місці. Точка її народження — це та гра з істиною, яка була характерною для совєтської доби. Коли Андрєй Вишинскій, генеральний прокурор СРСР та «права рука» Сталіна під час великого терору, пише книжку про теорію покарання в совєтській системі, він прямо говорить: базою судових розглядів є не «прокрустове ложе формальної логіки, що замкнена в колі суджень „так — так, ні — ні”», а «справді науковий метод», тобто «марксистська діалектика»485. А це означало одне: біле могло перетворюватися на чорне, чорне на біле — бо жодна формальна логіка не діє, бо ніщо не зберігає своєї тотожності, бо на правду можна дивитися як на брехню, а на брехню як на правду — адже все це «діалектика». Таким був підсумок тієї «пост-істини», яка розквітла в СРСР у 1930-х роках: із її готовністю використовувати фейки, сфабриковані історії, вигадки, фантазії не тільки для інформаційної пропаганди, але й навіть для судових рішень, зокрема рішень про страту людей. Бо всі ці рішення ґрунтуються, як вважав Вишинскій, на «діалектичному поєднанні принципу придушення та примушення з принципом переконання 484 та перевиховання» . Див. мою статтю — Yermolenko, “Russia, Zoopolitics and Україна була об’єктом роботи «пост-істини» ще задов- Volodymyr. Information Bombs”. In What Does Ukraine Think, 72-79. European Council го до нинішніх часів. Процеси над українською інтеліon Foreign Relations. http://www.ecfr. генцією кінця 1920-х — початку 1930-х років були май- eu/page/-/WHAT_DOES_UKRAINE_ THINK_pdf.pdf же повністю вигаданими. Голодомор, що забрав життя 485 Вышинский А. Теория судебных до-

казательств в советском праве. Москва: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. http:// nauka1941-1945.ru/files/pdf/EB_1941_ AKS_00000078.pdf


124

125

близько 5 мільйонів людей, був замовченим та замаскованим — немов його не існувало. Захід почав відкривати злочини сталінізму разом із його брехнею досить пізно — лише з «показовими процесами» 1936–1937 років. Але тоді це вже був пізній епізод: західні коментатори були шоковані фантастичністю звинувачень — однак це свідчило лише про те, що сталінський режим уже не боявся закидів у брехні. Як це описує сучасний німецький історик Карл Шльоґель, у показових процесах «сенс судового процесу полягав не в тому, щоб шукати доказів, а в тому, щоб розповісти фантастичну історію, яка викличе страх та спричинить плутанину» . Чи не головний український урок від протистояння російській пропаганді полягає ось у чому: вона не є чимось випадковим, вона має глибоке коріння й тривалі традиції. Це коріння — у тому, що Росія проектує себе в світі в образі країни, яка постійно веде війну, а не будує мир. Країни, яка опікується передусім питанням знищення, а не питанням творення. Це коріння сягає принаймні совєтської доби з її повним розчиненням поваги до емпіричної істини в ідеях «діалектики» та «вищої» істини Історії. Можливо, це коріння йде ще далі — у глибини Російської імперії. Коли українці спостерігали за російською агресією в Грузії у 2008 році, вони знали, що Україна буде наступною, тому анексію Криму й війну на Донбасі сприймали як повторення того, що було вже раніше. Коли російська пропаганда почала атакувати американських демократів, німецьку поліцію чи кампанію Макрона у Франції, українці були одними з тих небагатьох, хто не дивувалися: ми бачили в цьому повторення того, що було раніше. Якщо ж одні й ті самі прийоми повторюються крізь десятиліття, якщо вони не зникають, якщо вони долають межі великих політичних проектів на кшталт «Російської імперії» чи «СРСР», — значить, вони здатні жити довше, ніж нам гадалося. Значить, вони є значно більш закономірними, ніж здається на перший погляд. А тому і захист від них має бути значно систематичнішим і рішучішим, ніж інколи хочеться.


126

ЯК КРАЩЕ БОРОТИСЯ З ПРОПАГАНДОЮ? РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ОСНОВІ УКРАЇНСЬКОГО ДОСВІДУ

127


128

Загальні рекомендації для міжнародної спільноти та України ● Визнати, що пропаганда та дезінформація є загрозою безпеці — як національній, так і цивільній. Розглядати їх не тільки через призму цінності свободи, але й через призму цінності безпеки. ● Вести дискусію в суспільстві, серед стейкхолдерів: як відповідати на загрози безпеці, не відступаючи від принципів свободи слова? Чи можуть користуватися зі свободи ті, хто загрожують свободі? Чи може бути застосовано цінності демократії до тих, хто загрожує демократії? Чи може бути застосовано принципи свободи медіа до тих, хто є не медіа, а інструментом іншої держави в її інформаційно-психологічній війні? ● Сприяти самоорганізації журналістів по всьому світу (через проведення мережевих зустрічей, спільних ініціатив тощо) для обговорення того, чим є журналістські стандарти в умовах боротьби проти дезінформації та пропаганди. Розробка неформального «кодексу професії» журналістів із залученням представників топ-видань Європи та Америки. ● Скласти карту поширення пропаганди, що відображала б траєкторії меседжів і тем, вплив каналів і спікерів. Розробляти такі карти для кожної окремої країни, виявляти головних виробників пропаганди в цій країні та їхні канали впливу. Публікувати інформацію про ключові інституції та осіб, які співпрацюють із російськими засобами інформації, що є поширювачами російської пропаганди за кордоном (RT, Sputnik тощо). ● Укладати списки та антирейтинги засобів інформації, які було впіймано на створенні чи поширенні пропаганди / дезінформації. Доручити це міжнародним організаціям із потужною репутацією (Freedom House або міжнародні журналістські асоціації) у співпраці з найкращими національними медіа-організаціями. ● Відроджувати, передусім у західних країнах, популярність досліджень, сфокусованих на країнах Східної Європи та Кавказу. Надавати фінансову підтримку дослідникам, які вивчають країни Східної Європи / Кавказу, проводячи емпіричні дослідження в цьому регіоні. Сприяти створенню нової ґенерації дослідників, що зосереджуватимуть свою роботу на країнах Східної Європи / Кавказу, аби мати інший погляд на країни регіону — не з Російської перспективи. ● Створити базу даних експертів, що вже зараз активно працюють над темами дезінформації, безпекових досліджень, питань Росії та Східної Європи. Якнайширше розповсюджувати цю базу даних серед редакторів ключових європейських медіа (за згоди самих експертів). Брати за основу вже наявні неформальні мережі (як, наприклад, група Freedom Wins у Facebook). ● Надавати більше підтримки розслідувальній журналістиці, націленій на дослідження корумпованого та антидемократичного (зокрема російського) лобі в Європі. Підтримувати розслідувальні проекти, що викривають зв’язки між пропагандою та корупцією. ● Підтримувати документальні фільми, зосереджені на країнах / темах, щодо яких російська пропаганда особливо активна (Східна Європа, Кавказ, Західна Європа та США — особливо в передвиборчий / виборчий періоди). Підтримувати документальні фільми про життя в менш відомих регіонах / країнах, на яких зосереджується російська пропаганда (Східна Європа, Кавказ тощо) для провідних телеканалів Західної Європи / Америки. ● Пам’ятати, що велика частина пропаганди йде через соціальні мережі. Посилювати рівень медіаграмотності на всіх рівнях суспільства через освітні заходи та

створення додаткових інструментів перевірки інформації в онлайні. ● Розвивати комплексні навчальні курси для молоді та вразливих груп — із ефективного застосування можливостей інтернету та соцмедіа, з цифрової безпеки, на теми приватності, протидії булінґу та розуміння ролі технологій у житті людини. ● Скеровувати зусилля проти діяльності ботів, тролів, фейкових акаунтів через самоорганізацію користувачів та інститути цифрової дипломатії (спрямовувати національних амбасадорів до технологічних компаній). ● Розвивати партнерство громадянського суспільства та великих технологічних компаній (Facebook, Twitter, Google) під час кризових ситуацій (як забезпечити права користувачів під час конфліктів, як гарантувати безпеку користувачів, як уникнути блокування користувачів за маніпулятивними скаргами третьої сторони). ● Будувати діалог громадянського суспільства та урядів із великими технологічними компаніями, що зосередили на собі технологічну владу в інтернеті як публічному просторі. Сприяти збільшенню прозорості функціонування цих компаній як соціально відповідального бізнесу. ● Пам’ятати, що в соціальних мережах вірять передусім людям, а не організаціям. Підтримувати незалежних журналістів із хорошою репутацією, котрі вже є лідерами думок — або мають потужні аудиторії й можуть стати лідерами думок згодом. Надавати їм підтримку, щоб вони могли безперервно працювати, забезпечуючи об’єктивний аналіз та розбір інформації. ● Шукати нових форматів для журналістики фактів. Це можуть бути нові жанри пояснення («експлейнери») на кшталт «10 речей, які вам треба знати про...» та інші формати об’єктивної, але привабливо поданої інформації (важливо відповідати на запит аудиторії, що потребує швидкого та стислого пояснення теми). ● Шукати альтернативних підходів до інформації, зокрема інфотейнменту. Розвінчувати фейки та дезінформацію через емоційно привабливі форми, наприклад іронію. Пам’ятати, що пропаганда діє через емоції, а тому фактоорієнтована об’єктивна журналістика теж може шукати шляхів донесення об’єктивної інформації за допомогою емоцій — сміху, емоційно близьких людських історій, мемів тощо. І тут є цікавий український приклад: популярне шоу Майкла Щура можна розглядати як відповідь на методи російської пропаганди (передусім комічний інфотейнмент), хоча водночас він дотримується рамок критичного мислення. Схожі приклади протидії російській пропаганді є у Франції, Німеччині та в інших країнах, де пропаганду розвінчували у форматах late night show. ● Розвивати громадські ініціативи в боротьбі з пропагандою. В Україні саме громадські ініціативи перебувають у аванґарді цієї боротьби й часто є ефективнішими, ніж державні механізми. Такі ініціативи, як StopFake, InformNapalm, Hromadske, Euromaidan Press, Український кризовий медіа-центр, UkraineWorld, «Детектор медіа», часто більш фахові, гнучкі та швидкі, ніж державні проекти. Із них багато було створено як волонтерські ініціативи. Важливою також є роль незалежних журналістів, котрі можуть справляти не менший вплив, ніж великі ідеологічні машини. ● Пам’ятати про нові ризики сучасного світу, про які ми говоримо в цій книзі — проблеми «фейкової демократії» та «фейкового громадянського суспільства». Застосовувати практики due diligence до інформаційних проектів, громадських ініціатив, політичних проектів, перевіряючи їх на предмет спроб зімітувати ключові цінності демократії та відкритого суспільства — зокрема намагання використовувати ці цінності для їх послаблення. ● Запроваджувати курси з медіаграмотності в школах та університетах. ● Розвивати фінансовий нагляд за організаціями/проектами, впійманими на створенні та поширенні фейкової інформації чи просуванні російського наративу.

129


130

Ставити питання про походження їхніх фінансових ресурсів. Саме фінансовий та фіскальний контроль може бути ключем для цивілізованої боротьби з агентами пропаганди — вони часто мають непрозорі схеми фінансування або можуть бути пов’язані з російськими бізнесовими інтересами. ● Більше інтегрувати українську та світову журналістську спільноти. Проводити події на кшталт Lviv Media Forum та Donbas Media Forum (існують упродовж кількох років); створити за цим зразком Східноєвропейський медіафорум (можливо, на базі медіаконференції Східного партнерства, з більш раціональним бюджетом та скромнішими витратами — однак регулярнішою роботою та гнучкішим порядком денним), створювати міжнародні коаліції проти дезінформації. ● Здійснювати контроль за соцмережами, викривати облікові записи, які поширюють hate speech, і застосовувати проти них санкції — аж до закриття. Штрафувати тих, хто не дотримується правил протидії мові ворожнечі. ● Пам’ятати, що російська пропаганда працює не тільки через фейки та дезінформацію, але також через специфічний дискурс із притаманною йому скептичною та апокаліптичною риторикою. У відповідь дуже потрібно не тільки розвінчувати російські наративи / фейки, але й формувати власний наратив, що цікаво та небанально пояснюватиме ті цінності, на яких будуються сучасні демократичні суспільства. Поєднувати критичне мислення з розумінням небезпечності «цинічного розуму», а тому шукати «історій успіху» та «історій міцності» європейських цінностей та практик життя. ● Збільшувати масштаб факт-чекінгу, підтримувати сайти, які ним займаються, — щоби в ідеалі на кожен значний фейк було легко знайти спростування в мережі через інструменти пошуку. Підтримувати проекти, зосереджені на перевірці фактів (factchecking) та виявленні неправди й дезінформації, що працюють на рівні всієї Європи / США. ● Аналізувати головні теми, що їх розвивають російські засоби інформації (часто це справді проблемні теми українського, європейського та американського суспільств) — і працювати з ними, показуючи не тільки проблеми, але й шляхи їх вирішення. Пам’ятати, що інформаційний вакуум завжди заповнить хтось інший. ● Підтримувати проекти, які моніторять, аналізують та викривають мову ненависті щодо Європи, Америки та демократії загалом (наприклад, у офіційних чи альтернативних засобах інформації в Росії, але не тільки). Аналізувати та викривати інформаційні дії, спрямовані проти демократії та демократичних суспільств, які, зокрема, поширюють риторику руйнування та деструкції (наприклад, романтизуючи війну, агресію, ядерні удари тощо). ● Підтримувати наявні англо- та російськомовні канали комунікації — і в країнах Східної Європи / Кавказу, і в країнах ЄС та Америки. ● Підтримувати альтернативні комунікаційні ідеї, націлені на аудиторію, що не довіряє мейнстрімовим медіа. Розвивати альтернативні комунікаційні інструменти (відеоігри, мобільні застосунки для медіа, youtube-канали з нестандартними підходами, іронічний інфотейнмент, спрямований проти пропаганди тощо). ● Здійснювати переклад та поширення найкращого контенту з країн, які особливо потерпають від російської пропаганди (Східна Європа, Кавказ тощо), та публікувати їх у топ-виданнях Європи та Америки. Створити ресурс, який би забезпечував вільне циркулювання цієї інформації (без копірайту), як-от Project Syndicate, запрошуючи європейські медіа для її використання. ● Створити фонд для фінансування журналістських матеріалів від фрілансерів та незалежних журналістів, які поширюватимуть свої матеріали у співпраці з наявними популярними медіа-платформами.

Рекомендації для України ● Ефективніше координувати дії ключових державних інституцій, які займаються темою інформаційної безпеки, інформаційної політики, стратегічних комунікацій тощо (тобто таких інституцій, як Міністерство інформаційної політики, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення, Суспільне телебачення, Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України, Рада з питань національної безпеки та оборони України, Міністерство закордонних справ України, прес-служби ключових міністерств). Створити єдиний центр стратегічних комунікацій, який би, за можливості, випрацьовував політику єдиного голосу або забезпечував обмін інформацією між державними структурами, представниками громадянського суспільства та медіа. ● Регулярно проводити зустрічі такого центру стратегічних комунікацій із представниками громадянського суспільства, медіа (українських та закордонних) та міжнародних організацій для отримання зворотного зв’язку. ● Покращити рівень роботи на міжнародні аудиторії. Підвищити рівень професійності державних каналів донесення інформації для міжнародних аудиторій (UATV, «Укрінформ»), а також налагодити співпрацю з громадськими ініціативами та медіа, які мають англомовні служби (Hromadske, UkraineWorld, «Український кризовий медіа-центр», Euromaidan Press, KyivPost, UkrainianWeek тощо). Забезпечити можливість ґрантової підтримки комунікаційних зусиль, спрямованих назовні, для громадських ініціатив (через Український інститут або інші механізми). ● Пам’ятати, що будь-яка брехня рано чи пізно відкривається. Не копіювати російських підходів до пропаганди та дезінформації. Говорити правду та комунікувати відверто — звертаючи увагу й на позитивні, і на негативні аспекти тих чи інших процесів, які відбуваються в Україні. ● Розвивати культурну дипломатію. Забезпечити якнайшвидше ефективну роботу Інституту книги та запуск Українського інституту. Зняти наявні обмеження для проведення акцій культурної дипломатії за кордоном. Проводити регулярні кінопокази, митецькі акції, зустрічі з українськими інтелектуалами, журналістами, активістами, волонтерами, митцями тощо в ключових містах, важливих для української зовнішньої політики. ● Запровадити режим найбільшого сприяння міжнародним журналістам, які працюють в Україні. ● Запровадити ґрантову підтримку для міжнародних журналістських та експертних проектів, які планують роботу в Україні (зйомки документальних фільмів для провідних західних телеканалів, створення репортажів, проведення дослідження тощо), а також для регулярних прес-турів міжнародних журналістів в Україну. ● Створити мережу, що об’єднає редакторів ключових європейських медіа й українських журналістів та експертів і забезпечить системніший зв’язок між ними. Створити спільні групи для обміну інформацією між представниками ключових іноземних ЗМІ, які працюють із українською чи російською темами (за моделлю UkraineWorld тощо). ● Запровадити ґрантову підтримку для осіб та організацій, які працюють на допомогу міжнародним журналістам (фіксинґ, переклад, логістика тощо). ● Захистити міжнародних журналістів від психологічних атак та булінґу. Уникати обмежень їхньої діяльності — за винятком випадків, коли є факти порушення з їхнього боку законодавства України. ● Залучити правоохоронні органи та Міністерство внутрішніх справ у активну роботу, спрямовану на захист прав міжнародних журналістів. Запобігати цькуванню

131


132

журналістів, до якого в минулому не раз вдавалися представники цих інституцій та наближених до них проектів. ● Забезпечити тяглість державної політики в сфері інформаційної безпеки. Усунути залежність цієї політики від зміни кадрів. Уникати розривів та суперечностей у цій політиці. ● Працювати на досягнення надполітичного консенсусу в сфері державної інформаційної політики. Не допускати залежності цього консенсусу від політичної кон’юнктури, від впливів тієї або іншої політичної сили чи від конфліктів між ними. ● Системно поліпшувати комунікаційні навички державних службовців. ● Провадити системний моніторинг російських медіа та поширювати результати цього моніторингу серед інституцій, що долучені до роботи центру стратегічних комунікацій (про необхідність створення такого центру сказано вище). ● Провадити системний моніторинг інформаційних «вкидів» російських, проросійських, україноскептичних чи євроскептичних меседжів через національні медіа. ● Створити потужний міжінституційний аналітичний відділ (оптимально — при тому-таки центрі стратегічних комунікацій), що використовуватиме досвід та напрацювання ініціатив, які вже діють в Україні й замаються темою інформаційної безпеки, — «Детектор медіа», StopFake, ГО Information Security, «ІнтерньюзУкраїна» тощо. ● Моніторити дотримання законодавства України про фінансову прозорість медіа. Застосовувати санкції до тих, хто порушує закон. ● Здійснювати фінансовий та фіскальний контроль за сайтами, запідозреними в поширенні неправдивої інформації або дискурсу під впливом країни-агресора. ● Значно активніше та ширше пояснювати дії влади для широкої публіки, зокрема пов’язані із заборонами чи обмеженнями діяльності: чому заборонено те чи інше медіа, ті чи інші соціальні мережі, чому заборонено в’їзд тим чи іншим особам, тощо. ● Заохочувати прихід великих західних медіагруп на український ринок. ● Вести активнішу комунікацію з громадянами східних та південних областей України. Збільшувати кількість передавачів, будувати нові вишки для трансляції теле- та радіосигналу. Сприяти виробництву спеціальних інформаційних продуктів для громадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях на сході України та в Криму. ● Випускати газети з найважливішою інформацією для протидії пропаганді (зокрема спростування поширених фейків) для тих, хто живуть на прифронтових територіях чи проїжджають через КПВВ (контрольні пункти в’їзду-виїзду). Взаємодіяти з волонтерськими організаціями, що працюють на прифронтових територіях, для поширення цієї інформації. Рекомендації для міжнародної спільноти ● Розширювати та уточнювати дискурс навколо пропаганди / дезінформації / інформаційної війни. Звернути увагу на те, що феномен «фейку» / симулякру нині стосується не тільки новин, але й інших явищ: фейкового громадянського суспільства, фейкової опозиції, фейкової свободи слова тощо. Повернути до порядку денного опозицію між «справжнім» та «симулякром», яку було поставлено під сумнів у останні десятиліття. ● Застосовувати практики фінансової прозорості та due diligence до тих організацій / осіб / проектів, які використовують демократію проти неї самої. Вимагати від них фінансової прозорості та оприявнення джерела доходів. ● Здійснювати фінансову перевірку організацій, що співпрацюють із російськими суб’єктами інформаційної діяльності (телеканалами, засобами інформації, PR-агенціями тощо).

● Моніторити в кожній окремій країні практики медіа, пов’язані з політикою щодо російської пропаганди. Пам’ятати про поширену серед російських «політичних технологій» та суб’єктів інформаційного впливу практику «розміщення» меседжів чи спікерів на топових медіа шляхом фінансового заохочення чи політичних впливів. Застосовувати санкції до медіа, які поширюють російську пропаганду / фейкову інформацію або надають трибуну агентам впливу пропаганди, представляючи їх як незалежних журналістів. ● За умови доведеного зв’язку цих суб’єктів інформаційного впливу з російською владою чи групами впливу на політику (наприклад, із оточенням президента Путіна, його бізнес-партнерів тощо) визнавати їх знаряддями російської інформаційної політики — аж до проголошення агентами іноземної держави. ● Створити координаційний центр країн НАТО та G7 із протидії російській пропаганді. Вийти на спільні засади політики між усіма країнами-учасницями. ● Досліджувати мережі впливу російської (і не тільки) пропаганди, зокрема впливу російської «м’якої сили» (громадські організації, медіа, культурні ініціативи тощо) в країнах Європи та Америки. Український досвід показав, що Росія активно розширювала вплив своєї м’якої сили на Донбасі ще до війни (проросійські громадські організації, медіа, об’єднання, книжки), але на нього мало звертали увагу: він був надто «м’яким» та непомітним. Однак саме це підготувало ґрунт для військової агресії. ● Застосовувати іронічний підхід до російської пропаганди. Український урок полягає в тому, що зброя стає менш небезпечною, коли її нейтралізують через іронію (наприклад, коли українці іронічно застосовують щодо себе поняття на кшталт «жидобандерівці», «хунта», «каратєлі», «правий сектор»). Сміх дуже часто є найкращим способом нейтралізації пропаганди. ● Зіставляти меседжі російської пропаганди та російські реалії. Якщо Росія критикує західну демократію за брак демократії та цінностей, — варто аналізувати, яка ситуація з демократією та цінностями в самій Росії. Порівнювати обіцянки Росії, спрямовані на громадян територій, які вона окупувала (Крим, Донбас, Абхазія, Південна Осетія тощо), з реальністю на місцях. Давати об’єктивну інформацію про соціально-економічну ситуацію в регіонах Росії. ● Звернути увагу на людей, які створюють так звані «представництва» «ДНР» і «ЛНР» у Європі. Аналізувати мережі цих людей та інституцій, які стають трансляторами пропаганди й антизахідної риторики в Європі. ● Пам’ятати, що Росія діє надзвичайно гнучко (наприклад, на заборону тих чи інших телеканалів у тій чи іншій країні вона часто відповідає відкриттям нових — зі схожими меседжами та менеджментом). Тому варто теж виявляти гнучкість, відповідаючи на ці гнучкі виклики. ● Звернути увагу на те, що саме демократичні країни Європи й Америки часто є місцем реєстрації каналів російської пропаганди. Завдяки своєму місцю реєстрації вони користуються правами, які забезпечують їм демократичні правила гри, зокрема Європейська конвенція про транскордонне телебачення. Виробити алгоритм, за яким такі канали будуть опинятися під санкціями як інструменти інформаційно-психологічної війни. ● Визнати, що працівники російських пропагандистських інформаційних ресурсів (на кшталт RT, Sputnik, «Первый канал», «Россия» тощо) не є журналістами. Не допускати їх до заходів, які проводяться для журналістів (прес-конференції тощо), і не надавати їм прав, які отримують журналісти (акредитація, доступ до інформації тощо). ● Відстежувати вектори підтримки тих чи інших політичних партій із боку російських медіа, особливо перед виборами. Нещодавні історії з підтримкою російськими медіа (і не тільки) певних кандидатів на американських, французьких, німецьких та інших виборах є важливим симптомом.

133


134

● Запровадити правову відповідальність за поширення фейкової інформації. Позбавляти задіяних у цьому поширенні осіб та інституції права називатися журналістами та медіа. Укладати прозорі рейтинги поширювачів фейків. Моніторити підозрілі медіа на предмет дотримання журналістських стандартів і позбавляти ліцензії у випадку грубих порушень. ● Застосовувати санкції проти тих, хто активно займається дезінформацією (заборона на в’їзд, замороження активів тощо). Досі чимало російських пропагандистів залишаються поза межами дії санкцій. ● Аналізувати «кухню» російської пропаганди через підтримку емпіричних досліджень про роботу російських пропагандистських ЗМІ (зокрема через інтерв’ю з людьми, які там колись працювали). Робити цю інформацію публічною — зокрема показувати, у який спосіб російська влада та російські спецслужби контролюють те чи інше «медіа». ● Створити міжнародний пул експертів, які обмінюватимуться інформацією та показуватимуть міжнаціональний масштаб проблеми. Через цю мережу відстежувати транснаціональну дію пропаганди, її основні меседжі та інструменти, які дуже час- то схожі між собою. ● Запрошувати українських, балтійських, східноєвропейських експертів до країн Західної Європи та США для обміну досвідом. ● Пам’ятати, що маємо справу з апокаліптичним дискурсом, а тому бути відповідальними в поширенні інформації. Ставити питання про межу між критичною журналістикою та журналістикою відчаю. Досвід України та її робота з «менеджментом відчаю» й «менеджментом розчарування» (так звана #зрада) тут також можуть бути цікаві.

Сучасний інформаційний простір перенасичений образами, знаками, звуками, формами. Від білого шуму ніде не сховаєшся. Коли йдеться про пропаганду — все має значення. Кожна теза важлива. У нібито дитячих, на перший погляд, малюнках ми мали на меті показати, як дрібні, непомітні для людського ока деталі можуть змінювати суть та створювати маніпулятивну ілюзію. Надія Мачкаріна-Михайліченко, авторка дизайну та макету видання

Видавництво «К.І.С.» 04080 Київ-80, а/с 1, тел. (044) 462-5269, kis.kiev.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК, №677 від 19.11.2001 р. «Інтерньюз-Україна» — це громадська організація, що сприяє розвитку демократії та впровадження засадничих принципів громадянського суспільства через підтримку незалежних та плюралістичних медіа в Україні. Для контактів: ГО «Інтерньюз-Україна» 04112, Київ-112, вул. Ризька, 15 e-mail: info@internews.ua +38 044 458 44 40 +38 095 85 707 13 www.internews.ua

Слова та війни: Україна в боротьбі з російською пропагандою  
Слова та війни: Україна в боротьбі з російською пропагандою  

Видання є оглядом досвіду України у протистоянні кремлівській пропаганді в умовах інформаційної війни. Книга містить аналіз ключових аспекті...

Advertisement