Протовір РОЗДІЛ 1 1 В історії дванадцяти племен Ізраїля, про яку ми читаємо, була одна особа на ім’я Йоаким, який, будучи дуже багатим, склав подвійні 1 жертви Господу Богу, прийнявши таку постанову: моє майно буде на благо всього народу , і щоб я знайшов милість від Господа Бога на прощення моїх гріхів. 2 Але на одному великому святі Господа, коли діти Ізраїля приносили свої дари, а Йоаким також приносив свої, первосвященик Рувим виступив проти нього, кажучи, що тобі не дозволяється приносити свої дари, оскільки ти не зробив породила будь-яку проблему в Ізраїлі. 3 Йоаким, будучи дуже занепокоєний цим, пішов перевірити реєстри дванадцяти племен, щоб перевірити, чи він єдина людина, яка не породила дітей. 4 Але після розпитування він виявив, що всі праведні виростили насіння в Ізраїлі: 5 Тоді він згадав патріарха Авраама, як Бог наприкінці його життя дав йому його сина Ісака; через що він був дуже засмучений, і його не хотіла бачити його дружина: 6 Але пішов у пустелю, і поставив там свій намет, і постив сорок днів і сорок ночей, кажучи собі: 7 Не зійду я ні їсти, ні пити, аж поки Господь, Бог мій, не спогляне на мене, але молитва буде мені їжею та питтям. РОЗДІЛ 2 1 Тим часом його дружина Анна була засмучена та збентежена через подвійну причину, і сказала, що я буду оплакувати і моє вдівство, і моє безпліддя. 2 І наближалося велике свято Господнє, і сказала її служниця Юдіф: Доки ти будеш так упокорювати свою душу? Настало свято Господнє, коли нікому заборонено сумувати. 3 Тож візьміть цей капюшон, який дав той, хто виготовляє такі речі, бо мені, слугі, не личить його носити, але він підходить людині з вашим вищим характером. 4 А Анна відповіла: Відійди від мене, я не звикла до такого; Крім того, Господь дуже упокорив мене. 5 Я боюся, що якась непродумана особа дала тобі це, і ти прийшов, щоб осквернити мене моїм гріхом. 6 І відповіла невільниця її Джудіт: Якого зла я тобі побажаю, коли ти мене не послухаєш? 7 Я не можу бажати тобі більшого прокляття, ніж ти, через те, що Бог замкнув утробу твою, щоб ти не була матір'ю в Ізраїлі. 8 Анна була дуже занепокоєна цим і, одягнувши свій весільний одяг, пішла близько третьої години пополудні гуляти в своєму саду. 9 І побачила вона лаврове дерево, і сіла під ним, і молилася до Господа, кажучи: 10 Боже батьків моїх, поблагослови мене і зглянься на мою молитву, як Ти поблагословив утробу Саррину і дав їй сина Ісака.
РОЗДІЛ 3 1 І коли вона дивилася на небо, вона побачила в лаврі гороб'яче гніздо, 2 І, сумуючи в собі, вона сказала: Горе мені, хто мене породив? і яке лоно носило мене, щоб я був таким проклятим перед Ізраїлевими синами, і щоб вони ганьбили та насміхалися з мене в храмі мого Бога. Горе мені, з ким я можу порівнятися? 3 Я не зрівняюся з самими звірами земними, бо навіть звірі земні плодяться перед Тобою, Господи! Горе мені, з чим я можу порівнятися? 4 Я не зрівняюся з тваринами, бо навіть тварини плодяться перед Тобою, Господи! Горе мені, з чим я порівняю? 5 Мене не можна порівняти з цими водами, бо навіть води плодяться перед Тобою, о Господи! Горе мені, з чим я можу порівнятися? 6 Я не зрівняюся з хвилями морськими; за них, чи вони спокійні, чи в русі, з рибами, які в них, слава Тобі, Господи! Горе мені, з чим я можу порівнятися? 7 Я не порівняюся з самою землею, бо земля родить свої плоди, і славить Тебе, Господи! РОЗДІЛ 4 1 Тоді Ангол Господній став перед нею та й сказав: Анно, Анно, Господь почув молитву твою; ти зачнеш і породиш, і про потомство твоє буде говорити по всьому світу. 2 І Анна відповіла: Як живий Господь, Бог мій, усе, що я вроджу, чи то самець, чи то самка, я присвячу це Господеві, Богові моєму, і воно буде служити Йому в святині протягом усього свого життя. 3 І ось з’явилися два ангели, які сказали їй: Ось Йоаким, твій чоловік, іде зі своїми пастухами. 4 Бо ангел Господній також зійшов до нього і сказав: Господь Бог почув молитву твою, поспіши й іди звідси, бо ось Анна, твоя жінка, завагітніє. 5 І зійшов Йоаким і покликав своїх пастухів, кажучи: Приведіть мені сюди десять ягнят без плями й вади, і вони будуть для Господа, Бога мого. 6 І приведіть мені дванадцять телят без вади, і дванадцять телят будуть священикам і старшим. 7 Приведіть мені також сотню козлів, і сотня козлів буде для всього народу. 8 І спустився Йоаким із пастухами, а Анна стала біля воріт і побачила, що Йоаким йде з пастухами. 9 І вона побігла, і, повісившись йому на шию, сказала: Тепер я знаю, що Господь дуже поблагословив мене. 10 Бо ось я, яка була вдовою, більше не є вдовою, і я, яка була неплідною, завагітнію. РОЗДІЛ 5 1 І Йоахим пробув перший день у своєму домі, але наступного дня він приніс свої жертви і сказав: 2 Якщо Господь буде милостивий до мене, нехай пластина, що на чолі священика, 1 це виявить. 3 І він поглянув на пластину, яку носив священик, і побачив її, і ось гріха не було знайдено на ньому. 4 І сказав Йоаким: Тепер я знаю, що Господь милосердний до мене, і взяв усі мої гріхи.
5 І зійшов він оправданий із храму Господнього, і пішов до свого дому. 6 І як виповнилося Анні дев'ять місяців, вона вродила, і сказала до баби-сповитухи: Що я вродила? 7 І вона сказала їй, дівчина. 8 Тоді Анна сказала: Господь сьогодні звеличив мою душу; і вона поклала її в ліжко. 9 І як сповнилися дні її очищення, вона вигодувала дитину і назвала їй ім'я Марія. ЧАСТИНА 6 1 І дитина щодня ставала сильнішою, так що, коли їй було дев'ять місяців, її мати поклала її на землю, щоб спробувати, чи може вона стояти; і коли вона пройшла дев'ять кроків, вона знову підійшла до колін своєї матері. 2 Тоді її мати підхопила її та й сказала: Як живий Господь, Бог мій, ти більше не будеш ходити по цій землі, доки я не введу тебе до храму Господнього! 3 Відповідно вона зробила свою кімнату святим місцем і не дозволяла нічого незвичайного чи нечистого наближатися до неї, але запросила деяких непорочних дочок Ізраїля, і вони відвели її вбік. 4 Коли ж дитині виповнився рік, Йоаким влаштував великий бенкет і запросив священиків, книжників, старійшин і весь народ Ізраїля; 5 Тоді Йоаким приніс дівчину в жертву первосвященикам, і вони поблагословили її, кажучи: Нехай Бог батьків наших поблагословить цю дівчину, і дасть їй ім’я відоме та на всі покоління. І ввесь народ відповів: Нехай буде так, амінь. 6 Тоді Йоаким вдруге віддав її священикам, і вони поблагословили її, кажучи: Всевишній Боже, зглянься на цю дівчину і благослови її вічним благословенням. 7 Після цього її мати взяла її, і дала їй груди, і заспівала таку пісню для Господа. 8 Я заспіваю нову пісню Господу, Богові моєму, бо Він відвідав мене, і зняв з мене ганьбу моїх ворогів, і дав мені плід Своєї праведності, щоб тепер це було сказано синам Рувимовим. , що Анна дає смоктати. 9 Тоді вона поклала дитя в кімнаті, яку освятила, і вийшла, і прислуговувала їм. 10 І коли свято закінчилося, вони пішли, радіючи та прославляючи Бога Ізраїля. РОЗДІЛ 7 1 Але дівчинка виросла, і коли їй виповнилося два роки, Йоаким сказав до Анни: Ведімо її до храму Господнього, щоб виконати нашу обітницю, яку ми дали Господу Богу, щоб він не був розгніватися на нас, і наша пропозиція буде неприйнятною. 2 Анна ж сказала: Почекаймо третього року, щоб вона не знала свого батька. І Йоаким сказав: Почекаймо. 3 І коли дитині виповнилося три роки, Йоаким сказав: Запросимо єврейських дочок, які непорочні, і нехай візьмуть кожна по лампадці, і нехай запалять їх, щоб дитина не вернулася назад, і її розум налаштований проти храму Господнього. 4 І робили вони так, аж поки не зійшли в храм Господній. І первосвященик прийняв її, і поблагословив її, і сказав: Маріє, Господь Бог звеличив
твоє ім’я на всі покоління, і через тебе Господь явить Своє відкуплення синам Ізраїлевим, 5 І він поставив її на третю сходинку вівтаря, і Господь дав їй благодать, і вона танцювала своїми ногами, і весь дім Ізраїля полюбив її. РОЗДІЛ 8 1 І пішли її батьки, сповнені подиву та прославляючи Бога, бо дівчина не повернулася до них. 2 Марія ж залишалася в храмі, як голубка, яка там навчалася, і приймала їжу з руки ангела. 3 І коли їй було дванадцять років, священики зібралися на раду й сказали: Ось Марії дванадцять років; що нам робити з нею, щоб не осквернилася святиня Господа, Бога нашого? 4 Тоді священики відповіли первосвященикові Захарії: стань перед жертовником Господнім і ввійди до святині, і благай про неї, і те роби, що Господь тобі об’явить. 5 Тоді первосвященик увійшов до Святого Святих і, забравши з собою броню суду, 1 звершив молитви про неї; 6 І ось ангел Господа підійшов до нього і сказав: Захаріє, Захаріє, вийди та склич усіх вдівців серед людей, і нехай кожен із них принесе свою палицю, і той, через кого Господь покаже знаком буде чоловік Марії. 7 І крики розійшлися по всій Юдеї, і засурмила Господня сурма, і ввесь народ збігся та зійшовся. 8 Йосип же, кинувши сокиру, вийшов назустріч їм. і коли їх зустріли, вони пішли до первосвященика, взявши кожен свою палицю. 9 Коли первосвященик отримав їхні жезли, він увійшов до храму помолитися. 10 І коли він закінчив свою молитву, він взяв палиці, і пішов, і роздав їх, і не було чуда, яке супроводжувало їх. 11 Останню палицю взяв Йосип, і ось голуб вийшов із палиці й полетів на голову Йосипа. 12 І первосвященик сказав: Йосипе, ти обраний прийняти Діву Господа, щоб зберегти Її для нього. 13 Але Йосип відмовився, сказавши: Я старий чоловік і маю дітей, а вона молода, і боюся, щоб я не видався смішним в Ізраїлі. 14 Тоді первосвященик відповів: Йосифе, бійся Господа, Бога твого, і пам’ятай, як Бог учинив із Датаном, Кореєм і Авіроном, як земля розкрилася й поглинула їх через їхнє протиріччя. 15 А тепер, Йосифе, бійся Бога, щоб не сталося подібного в родині твоїй. 16 Тоді Йосип, злякавшись, узяв її до свого дому, і Йосип сказав Марії: Ось я забрав тебе з храму Господнього, а тепер я залишу тебе в своєму домі; Я маю згадати свою будівельну справу. Господь з тобою. РОЗДІЛ 9 1 І сталося, на раді священиків було сказано: Зробимо нову завісу для храму. 2 І сказав первосвященик: Покличте до мене сім непорочних дів із Давидового племени.
3 І пішли слуги й привели їх до храму Господа, і первосвященик сказав їм. Киньте жереб переді мною тепер, хто з вас пряде золоту нитку, хто блакитну, хто червону, хто вісонну , а хто справжній фіолетовий. 4 Тоді первосвященик пізнав Марію, що вона з роду Давидового; і він покликав її, і справжня багряниця випала на її долю прясти, і вона пішла до свого дому. 5 Але з того часу Захарія, первосвященик, онімів, і Самуїла залишили в його кімнаті, доки Захарія знову не заговорив. 6 Але Марія взяла справжній пурпур і пряла його. 7 І вона взяла горщик, і вийшла набрати води, і почула голос, що говорив до неї: Радуйся, благодатна, 1 Господь з тобою! Ти благословенна між жінками. 8 І вона озирнулася праворуч і ліворуч (щоб побачити), звідки цей голос, а потім, тремтячи, увійшла до свого дому, і, поставивши горщик з водою, вона взяла пурпур і сіла на своє місце, щоб обробляти його . 9 І ось Ангол Господній став перед нею і сказав: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла милість в очах Бога; 10 Коли вона почула це, то міркувала сама з собою, що означає таке привітання. 11 І сказав їй ангел: Господь з тобою, і ти зачнеш. 12 На що вона відповіла: Що! Чи завагітнітиму від Бога живого й народжу, як усі жінки? 13 Але ангел відповів: Не так, о Маріє, але Святий Дух зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе; 14 Тому те, що народиться від тебе, буде святим, і назветься Сином Бога Живого, і ти даси Йому ім'я Ісус; бо він спасе свій народ від їхніх гріхів. 15 І ось твоя двоюрідна сестра Єлизавета, вона також зачала сина в своїй старості. 16 І ось уже шостий місяць для неї, що зветься неплідною; бо для Бога немає нічого неможливого. 17 І сказала Марія: Ось раба Господня; нехай буде мені по твоєму слову. 18 І коли вона виготовила багряницю, віднесла її до первосвященика, і первосвященик благословив її, кажучи: Маріє, Господь Бог возвеличив ім’я твоє, і будеш благословенна на всі віки світу. . 19 Тоді Марія, сповнена радості, пішла до своєї двоюрідної сестри Єлисавети і постукала в двері. 20 Коли Єлисавета почула це, вона побігла і відкрила їй, і поблагословила її, і сказала: Звідки це мені, що мати Господа мого прийшла до мене? 21 Ось! як тільки голос вітання Твого досяг моїх вух, те, що в мені, підскочило і благословило Тебе. 22 Марія ж, не знаючи всіх тих таємниць, що сказав їй архангел Гавриїл, звела очі свої до неба й сказала: Господи! Що я таке, щоб мене благословляли всі покоління землі? 23 Але, бачучи, що вона щодня зростає, і боячись, вона пішла додому й сховалася від Ізраїлевих синів. і було чотирнадцять років, коли все це сталося. РОЗДІЛ 10 1 І коли настав їй шостий місяць, Йосип повернувся з будівництва будинків за кордоном, що було його ремеслом, і, увійшовши до дому, побачив, що Діва зросла.
2 І, вдаривши себе по обличчю, він сказав: Яким обличчям я можу дивитися на Господа, Бога мого? або що я скажу про цю молоду жінку? 3 Бо я прийняв її Дівою з храму Господа Бога мого, і не зберіг її такою! 4 Хто так обдурив мене? Хто це зло вчинив у моєму домі, і, звабивши від мене Діву, осквернив її? 5 Хіба історія Адама не довершена в мені? 6 Бо в самий момент його слави прийшов змій і знайшов Єву саму, і спокусив її. 7 Точно так само це сталося зі мною. 8 Тоді Йосиф, підвівшись із землі, покликав її та й сказав: «О ти, яка була такою благодатною від Бога, чому ти це зробила?» 9 Чому ти таким чином принижив свою душу, яка була вихована у Святому Святих і отримувала їжу свою з рук ангелів? 10 Та вона, залившись слізьми, відповіла: Я невинна і нікого не знала. 11 І сказав Йосип: Як сталося, що ти вагітна? 12 Марія відповіла: Як живий Господь, Бог мій, я не знаю, чим. 13 Тоді Йосип дуже злякався, і пішов від неї, думаючи, що йому зробити з нею. і міркував сам із собою так: 14 Якщо я приховаю її злочин, я буду визнаний винним за законом Господнім; 15 І якщо я відкрию її Ізраїлевим синам, я боюся, щоб вона не завагітніла від ангела, і не виявилося б, що я зраджую життя невинної людини. 16 Що ж мені робити? Я приватно звільню її. 17 І настала на нього ніч, і ось Ангол Господній явився йому уві сні та й сказав: 18 Не бійтеся взяти ту молоду жінку, бо те, що в ній, походить від Святого Духа; . 19 І вона народить сина, і даси йому ім'я Ісус, бо він спасе людей своїх від їхніх гріхів. 20 Тоді Йосип прокинувся зі сну і прославив Бога Ізраїлевого, що вчинив йому таку милість і зберіг Діву. РОЗДІЛ 11 1 Тоді прийшов Анна писар і сказав до Йосипа: Чому ми не бачили тебе, відколи ти повернувся? 2 А Йосип відповів: Бо я був утомлений по моїй дорозі й спочив першого дня. 3 Але Анна, обернувшись, побачив Діву вагітну. 4 І пішов до священика, і сказав йому: Йосиф, якому ви так довіряли, винен у сумнозвісному злочині в тому, що він осквернив Діву, яку він прийняв із храму Господнього, і одружився приватно її, не відкриваючи це синам Ізраїля. 5 Тоді священик сказав: Чи зробив це Йосип? 6 Анна відповів: «Якщо ти пошлеш когось із своїх слуг, то побачиш, що вона вагітна». 7 І пішли слуги, і знайшли, як він сказав. 8 Після цього її та Йосипа привели на суд, і священик сказав їй: Маріє, що ти зробила? 9 Чому ти зневажав свою душу і забув свого Бога, бачачи, що ти був вихований у Святому Святих, і приймав їжу свою з рук ангелів, і чув їхні пісні? 10 Чому ти це зробив?
11 На що вона, обливаючись слізьми, відповіла: Як живий Господь, Бог мій, я невинна в очах Його, бо нікого не знаю! 12 Тоді священик сказав Йосипу: Чому ти це зробив? 13 І Йосип відповів: Як живий Господь, Бог мій, я не турбувався про неї! 14 А священик сказав: Не бреши, а кажи правду! ти приватно одружився з нею, і не відкрив цього синам Ізраїля, і впокорився під могутньою рукою Бога, щоб твоє насіння могло бути благословенним. 15 І Йосип мовчав. 16 Тоді священик сказав до Йосипа: Ти повинен повернути до храму Господнього Діву, яку ти взяв звідти. 17 Але він гірко заплакав, і священик додав: Я дам вам обом напитися води Господньої, 1 яка призначена для випробування, і таким чином ваша провина буде розкрита перед вами. 18 І взяв священик води, і напоїв Йосипа, і відіслав його на гору. 19 І він повернувся цілком здоровим, і всі люди дивувалися, що його провина не була виявлена. 20 Тоді священик сказав: Оскільки Господь не виявив твоїх гріхів, то й я не засуджую тебе. 21 І він відпустив їх. 22 Тоді Йосип взяв Марію, і пішов до свого дому, радіючи та прославляючи Бога Ізраїля. РОЗДІЛ 12 1 І сталося, що вийшов указ від імператора Августа, щоб усіх євреїв, які жили у Віфлеємі в Юдеї, було перераховано: 2 І сказав Йосип: Я подбаю, щоб мої діти були обкладені податком, але що мені робити з цією дівчиною? 3 Мені соромно, щоб вона була моєю дружиною; і якщо я обкладу її як свою дочку, то весь Ізраїль дізнається, що вона не моя дочка. 4 Коли прийде час Господнього призначення, нехай зробить так, як йому здається. 5 І він осідлав ослицю, і посадив її на неї, а Йосип і Симон послідували за нею, і прибули до Віфлеєму за три милі. 6 Тоді Йосип, обернувшись, побачив Марію сумну, і сказав у собі: Може, вона страждає через те, що в ній? 7 Але коли він знову обернувся, то побачив, що вона сміється, і сказав їй: 8 Маріє, як це сталося, що я іноді бачу смуток, а іноді сміх і радість на Твоєму обличчі? 9 А Марія відповіла йому: Бачу очима моїми двох людей: одна плаче та сумує, а друга сміється та радіє. 10 І він знову пішов дорогою, а Марія сказала Йосифу: Зніми мене з осла, бо те, що в мені, тисне назовні. 11 Але Йосип відповів: Куди я тебе відвезу? бо це місце пустеля. 12 Тоді Марія знову сказала до Йосифа: Зведи мене, бо те, що в мені, сильно тисне на мене. 13 І Йосип зняв її. 14 І знайшов він там печеру, і впустив її туди.
РОЗДІЛ 13 1 І залишивши її та своїх синів у печері, Йосип пішов шукати єврейку-повитуху в селі Віфлеєм. 2 Але коли я йшов, сказав Джозеф, я подивився вгору, і я побачив хмари вражені, і птаство небесне, що зупинилося в польоті. 3 І я подивився вниз, на землю, і побачив розкритий стіл, і робітників, які сидять навколо нього, але їхні руки були на столі, і вони не рухалися, щоб їсти. 4 Хто мав м'ясо в роті, не їв. 5 Ті, що підняли руки свої до голови, не відступили їх назад: 6 А ті, що підносили їх до рота, нічого не клали; 7 Але всі їхні обличчя були звернені догори. 8 І я побачив, що вівці розбіглися, але вівці стояли на місці. 9 І пастух підняв свою руку, щоб бити їх, і його рука продовжувала підніматися. 10 І я подивився на річку, і побачив дітей, які притулили рот до води і торкалися її, але вони не пили. РОЗДІЛ 14 1 Тоді я побачив жінку, яка спускалася з гір, і вона сказала мені: Куди ти йдеш, о чоловіче? 2 І я сказав їй: Я йду запитати про єврейську акушерку. 3 Вона відповіла мені: Де та жінка, що має родити? 4 І я відповів: У печері, і вона заручена зі мною. 5 Тоді баба-сповитуха сказала: Чи вона не твоя жінка? 6 Йосип відповів: Це Марія, яка була вихована у Святому Святих, у домі Господньому, і вона випала мені на долю, і вона не моя жінка, але зачала від Святого Духа. 7 Акушерка сказала: Це правда? 8 Він відповів: Іди й побач. 9 І баба-сповитуха пішла з ним і стала в печері. 10 Тоді ясна хмара затулила печеру, і баба-повитуха сказала: «Цього дня величається душа моя, бо очі мої бачили дивовижні речі, і спасіння прийшло для Ізраїля». 11 Та раптом хмара стала великим світлом у печері, так що їхні очі не могли цього витримати. 12 Але світло поступово зменшувалося, аж поки не з'явилося немовля, яке ссало груди своєї матері Марії. 13 Тоді баба-повитуха скрикнула й сказала: Який славний цей день, коли мої очі побачили це надзвичайне видовище! 14 І баба-повитуха вийшла з печери, а Саломія зустріла її. 15 І сказала їй баба-повитуха: Саломе, Саломе, я розкажу тобі найдивовижнішу річ, яку я бачила, 16 Діва народила, а це проти природи. 17 На що Саломія відповіла: Як живий Господь, мій Бог, якщо я не отримаю конкретних доказів цього, я не повірю, що діва народила. 18 Тоді Саломія увійшла, і баба-повитуха сказала: «Маріє, покажися, бо проти тебе піднялася велика суперечка». 19 І Саломія отримала задоволення. 20 Але рука її відсохла, і вона гірко стогнала. 21 І сказав: Горе мені через мою провину; бо я спокушав Бога живого, і рука моя вже опустилася.
22 Тоді Саломія звернулася до Господа з благанням і сказала: Боже батьків моїх, згадай мене, бо я з насіння Авраама, і Ісаака, і Якова. 23 Не роби мене ганьбою серед Ізраїлевих синів, але поверни мене здоровим батькам моїм. 24 Бо Ти добре знаєш, о Господи, що я чинив багато милосердя в ім’я Твоє і отримав від Тебе свою нагороду. 25 Після цього ангел Господній став біля Саломії та сказав: Господь Бог почув твою молитву, простягни свою руку до дитини та візьми її, і таким чином ти будеш відновлена. 26 Саломія, сповнена надзвичайної радості, підійшла до дитини і сказала: Я доторкнусь до нього: 27 І вона задумала поклонитися йому, бо сказала: Це великий цар, що народився в Ізраїлі. 28 І відразу ж Саломія одужала. 29 Тоді баба-повитуха вийшла з печери, маючи Боже схвалення. 30 І ось! Голос дійшов до Саломії: Не розповідай про дивні речі, які ти бачила, доки дитина не прийде до Єрусалиму. 31 Тож і Саломія пішла, схвалена Богом. РОЗДІЛ 15 1 Тоді Йосип збирався йти, бо у Віфлеємі стався великий безлад через прихід 1 деяких мудреців зі сходу, 2 Хто сказав: Де народився цар Юдейський? Бо ми бачили його зорю на сході, і прийшли поклонитися йому. 3 Почувши це, Ірод дуже занепокоївся, і послав послів до мудреців і до священиків, і запитав їх у ратуші, 4 І сказав їм: Де у вас написано про Христа Царя, або де він має народитися? 5 Тоді йому кажуть: У Віфлеємі Юдейському; бо так написано: І ти, Віфлеєме, в землі Юди, не найменший серед князів Юди, бо з тебе вийде володар, який буде правити народом Моїм Ізраїлем. 6 І, відіславши первосвящеників, він запитав людей у ратуші й сказав їм: Яке знамення ви бачили про царя, що народився? 7 Вони відповіли йому: Ми бачили надзвичайну велику зірку, яка сяяла серед зірок небесних і настільки перевершила всі інші зірки, що вони стали невидимі, і ми дізналися з цього, що великий цар народився в Ізраїлі, і тому ми прийшли поклонитися йому. 8 Тоді Ірод сказав до них: Ідіть і ретельно розвідайте; і якщо ви знайдете дитину, повідомте мені, щоб я також міг прийти й поклонитися йому. 9 Тож мудреці вийшли, і ось зірка, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, поки не прийшла й не стала над печерою, де була дитина з Марією, його матір’ю 10 Тоді вони винесли овес зі своїх скарбів і принесли Йому золото, ладан і смирну. 11 І, отримавши уві сні попередження від ангела, щоб вони не поверталися до Ірода через Юдею, вони іншою дорогою пішли до своєї країни. РОЗДІЛ 16 1 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці висміяли його, і, дуже розгнівавшись, наказав деяким людям піти й
убити всіх дітей, які були у Віфлеємі, від двох років і менше. 2 Марія ж, почувши, що діти мають бути вбиті, з великого страху взяла дитя, сповила його й поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. 3 Єлисавета також, почувши, що її сина Івана шукають, узяла його і пішла на гори, і шукала місця, де б його сховати. 4 І не було жодного таємного місця. 5 Тоді вона застогнала в собі й сказала: «О горо Господня, прийми матір із дитям». 6 Бо Елізабет не могла піднятися. 7 І вмить гора розділилась і прийняла їх. 8 І з'явився їм ангел Господній, щоб зберегти їх. 9 Але Ірод розшукав Іоанна і послав слуг до Захарії, коли той служив при жертовнику, і сказав йому: Де ти сховав свого сина? 10 Він відповів їм: Я служитель Божий і слуга жертовника; як мені знати де мій син? 11 Тоді слуги повернулися та розповіли Іроду все; на що він розгнівався й сказав: Чи не подібний цей його син на царя в Ізраїлі? 12 Тоді він знову послав своїх слуг до Захарії, кажучи: Скажи нам правду, де твій син, бо ти знаєш, що твоє життя в моїй руці. 13 Тоді слуги пішли й розповіли йому все це: 14 Але Захарія відповів їм: Я мученик для Бога, і якщо він проллє мою кров, то Господь прийме мою душу. 15 Крім того, знайте, що ви проливаєте невинну кров. 16 Але Захарія був убитий біля входу в храм і вівтаря, і біля перегородки; 17 Але сини Ізраїля не знали, коли він був убитий. 18 Тоді в годину привітання священики увійшли до храму, але Захарій не зустрів їх, як правило, і не поблагословив їх; 19 Але вони все ще чекали, що він привітає їх; 20 І коли вони побачили, що він не прийшов через довгий час, один із них зайшов до святого місця, де був жертовник, і побачив кров, що застигла на землі; 21 І ось голос із неба сказав: Захарій убитий, і кров його не зітреться, доки не прийде месник за його кров. 22 Але почувши це, він злякався, вийшов і розповів священикам, що бачив і чув; і всі вони зайшли, і побачили факт. 23 Тоді дахи храму завили, роздерлися від верху додолу. 24 І не знайшли тіла, а тільки кров, тверду, як камінь. 25 І вони пішли не так, і розповіли людям, що Захарію було вбито, і всі племена Ізраїля почули про це, і оплакували його, і оплакували три дні. 26 Тоді священики радилися разом щодо людини, яка має стати його наступником. 27 І Симеон та інші священики кинули жеребок, і жеребок упав на Симеона. 28 Бо він був запевнений Духом Святим, що не вмре, доки не побачить Христа, що прийшов у тілі.