Контракти №39

Page 1


||||||||||||||||| Спочатку тільки ГАРНІ новини |||||||||||||||||| КОНТРАКТИ Реєстраційний № КВ 16640–5112ПР від 20.05.2010 р. Засновник ТзОВ «Газета «Галицькi контракти» Президент Віктор ОДИНЕЦЬ

ЦІНА ІМПОРТУ

Роздрібна вартість

вартість російського газу, що імпортується НАК «Нафтогаз України», $/тис. куб. м

нафтопродуктів станом на 21.09.2010 р., грн/л A-95

Київ АР Крим Дніпропетровська обл. Донецька обл. Львівська обл. Харківська обл.

360

400 350

305,68

270,95

300 250

250

248,72

232,86

208,12

198,34

250

200 150 100 50

Генеральний директор, шефредактор Сергій ІВАНОВМАЛЯВІН Заступник генерального директора Свiтлана БАНАС Виконавчий директор Володимир КРИВОЛАП Директор з реклами Оксана БОБРОВСЬКА Директор зі збуту Оксана ХОДОРОГ Директор з маркетингу Андрій САВЧЕНКО Редакція

0

09

. 20

I кв

009

в. 2

II к

009

в. 2

III к

IV

кв.

9 200

10

. 20

I кв

010

в. 2

II к

* Прогноз ВАТ «Газпром».

010

в. 2

III к

IV

кв.

Банківська система

Близько $250 за 1 тис. куб. м становитиме ціна газу для України, заява заступника голови правління ВАТ «Газпром» Валерія Голубєва. Таким чином, наступного року вартість цього палива істотно не зміниться.

З $92 до $85 за барель знизили прогноз середньорічної вартості нафти на 2011 рік аналітики Societe Generale. Причина — падіння темпів зростання попиту й розширення виробництва у країнах, що не входять до ОПЕК.

На 57%, до 8,9 млрд грн скоротилися сумарні збитки українських банків у січні–серпні 2010-го порівняно з аналогічним періодом минулого року, дані НБУ.

Ерзац-кодекс Геть незрозуміло, що робить на презентації нового проекту Податко­во­го кодексу гасло «Україна для людей».

Артдиректор Сергій ГЕТУН

Чому новий Податковий кодекс може залишити від багатьох бізнесів мокре місце на стор. 6

Ре­дак­цій­на гру­па

Email: gazeta@gc.kiev.ua www.kontrakty.ua www.kontrakty.com.ua

Президентські граблі Президент і прем'єр грають у доброго та злого слідчого. Але така гра є можливою, коли потрібно обдурити підслідного, тобто тоді, коли він сам має значення. За диктатури думкою підслідних ніхто не цікавиться.

Чому Віктор Янукович повторює помилки Леоніда Кучми на стор. 12

Для регіональних РА: (32) 2702262 2762905 Email: reklama@gc.kiev.ua Збут, т./факс: Київ (44) 3915190 3915191

Велика хімія Компанія Group DF Дмитра Фірташа купила великий пакет акцій концерну «Стирол». Аналітики фондового ринку оцінюють 100% акцій Стиролу в $500–600 млн.

Навіщо Дмитро Фірташ купив концерн «Стирол» на стор. 16

Компанії & ринки Крига скресла Після півторарічного затишшя на ринку офісної нерухомості Києва відбулася перша значна операція купівлі-продажу.

Чому орендні ставки на офісну нерухомість зростатимуть на стор. 19

Усі права належать редакції Контрактів Передплатний індекс 21576. Підписано до друку 23.09.2010 р. Друк: ТОВ «Новий друк», 02094, м. Київ, вул. Магнiтогорська, 1. Зам. № 105930/1. Загальний наклад 68 000 прим. Цiна договiрна Матеріал публікується на правах реклами

КУТ ЗОРУ • Чому замахи на злодіїв у законі стають у Росії політичними подіями на стор. 8

Речі Антиледі «Туфлі потрібні для того, щоб навіть одягнена жінка здавалася оголеною», — іронізував в одному з журнальних інтерв'ю французький дизайнер взуття Крістіан Лубутен.

Чому взуттьовик Крістіан Лубутен піднімає ціни під час кризи на стор. 28

на стор. 10

• Чому в Україні цар нікому не потрібен • Коли банки почнуть приносити прибуток своїм акціонерам

• Які компанії найближчим часом зможуть залучити кошти на міжнародних ринках *

*У 90% випадків

бізнес освіт а -

Глобальни компаніям й договір — ініціатива діяльності забезпечити відповідн, яка дозволяє ість своєї галузі правта стратегії десяти принципа довкілля та людини, трудових відносин,м у протидії корупції. охорони договору належить Ідея генеральному Глобального ООН Кофі виступі на Аннану, який оприлюдн секретареві Світовому у Давосі 1999 економічн ив її у своєму року. До мережі ому форумі договору приєднал ися понад Глобального компаній. шість тисяч

cтор. 24 24?

є така проф есія

В українсь Олена СТРУ ких К збільшуєтьс компаніях менеджер я попит на нову проф із відповідальн корпоративної соці есію — альної ості

Соціальна

окремі функції менеджера з КСВ виконують директори з персоналу або менеджери зі зв'язків із громадськістю.

революці

я

«Великим

Майс

ставав найкр тром Магів, і обираащий із з-поміж дванався він довічно. Самедцяти на нього лягав

«Мережа відповідаль тягар ності вору* про Глобального догодолю світу за соціальну дальність ». відпові- надягають залеж бізнесу в гадує дуже Україні на- а спосіб управ но від погоди, • ління бізне тьох Але більш людину з розвинену фізич сом. можн компаніях. Таких Сергій Садов ість украї недостатнь но а перелічити людей ним мозко нськи х о розвине- компаній, як і «Лицар орден , м», — зазна раніш одніє на із українськи у» чає один КСВ у найкр ащом е, зводять уки. ї руки, і всі вони пальцях — самоу разі до Напр иклад За остан х експертів із КСВ. благо чинн ості» , Олек сандр ні кільк Заярна до , — Юлія мере жі а років того, як а до тань Щербініна, радни визна є до СКМ потрапити праце давці в понад сто приє днало ся співп у к 2006 із Укра пираці вже та році держорган їни, — приватним між суспільним менеджера з КСВ, на позицію ній. Неха українських комп ах. «Фах у івцю з а- ставн секто у представни працювала потрібно знати мотивація й у всіх них різна ицтва ООН рами пред, як працюКСВ цтві ООН усі секто їні, відтак Проблема в в Украють ри нуси, досту— репутаційні після у тім, що Укра їні. лонсь панія живе суспільства. Комбокого унівезакінчення Бов Україні інших комп п до експертизи немає акаде в середовищ ньом мічно рсите аній, Мініс у є орган яка ї спільноти, і, ту — потреба терст боті з інозе и викон а в в ро- тикиб збирала найкр мними розвитку ві міжн ародн у влади націо авчої ащі та міжн нального ого гани Велик ародними інвесторами аналі компаній у сфер прак- яльні рівня, ормісце сть якого ої Британії, діми орган зувала, ня, грома вого самоврядув ізаціями, фінансови- їх було спрям систематизі КСВ, но на ня прин андські орган але ова- вданн увала низьк розви ток терит ципів корпо розумін- Немата перед авала ізації. Зая і орій им соціа льної форм бізне є ративної й з ат су. лі співп рівнем житт відпо відал фахівців достатньої кільк я, у відді- ними різні. Якщо співпраці з має бути ості шість раці з бізне у цій галуз ьност і людина однаковим сом. Біль- досвід роботи і. має да, нараз фахів . Щоправі до ся впров ців, які займають- заціях, вона в таких органівже п'ять цього далеко. «Ми Менеджер адже спілкувати знає, як із ними и-самоуки років намаг ських комп нням в украї донести ся, переб н- комп аємос ідею, що уваю КСВ, вийш аніях прин ципів анії», — Посада менед капелюх, КСВ — я пояснює чи в сандра Заярн не який зніма цій. Мене ли з таких орган жера з корпо Олекізаджер КСВ ють або ратив ної соціа У 90% випада. льної відпо - торія Гриб ДТЕК Вікдальності ків окрем раніш віз'явилася ції менед і функжера КСВ в небага- в USAID Украї е працювала директори на, Родіо викон лишко, ують н з радник КонфедераКо- неджери зі персоналу або меПул менед жерів із зв'язк ції ськіс відповідал корпоратив тю. «У сфер ів із громадьності в ної соціа і КСВ справ Україні ді невеликий льної

Гроші

Розміщення реклами: (44) 3915193 3915194 3915195

Ще кілька тенденцій на стор. 18

Епіцентр

Відповідальний секретар Анна АНДРЕЄВА

79035, м. Львів, вул. Зелена, 109 (32) 2702713 факс: (32) 2760787

6,78 4,03= 6,86 4,43= 6,65= 4,16= 4,03 6,90= 4,50 6,7= 6,68 4,23 За даними UPECO

Нафтопродукти

Заст. головного редактора Дмитро ФІОНІК

Адреса редакцiї: 03680, м. Київ, вул. Боженка, 84 (44) 3915175

11*

. 20

I кв

Скрапле­ ний газ

Газ

Головний редактор Яна МОЙСЕЄНКОВА

Ма­рія Бон­дар На­дія Гон­Ча­рук Кос­тян­тин Дру­же­ру­Чен­ко Кос­тян­тин Крав­Чук Вік­то­рія Ру­ден­ко Ган­на Сай­Чен­ко Оле­на Струк Во­ло­ди­мир Хо­мЯ­ков

0*

201

За даними НАК «Нафтогаз України»

7,54 7,65 7,36= 7,69 7,46= 7,39

ДП

За даними НБУ, доходи українських банків за перші вісім місяців 2010-го становлять 89,3 млрд грн (-7,4% рік до року), витрати за той самий період — 98,2 млрд грн (-16%).

Навіщо українським компаніям знадобилися менеджери з корпоративної соціальної відповідальності

контракти ты

|| № № 39 8 | |22.02.2 27.09.2010 010

на стор. 14 на стор. 14


сухий залишок

Укрінформ

ЯК ЗАВЖДИ До малого бізнесу глибоко байдужі і коаліція, і опозиція, і Кабмін, і Міністерство фінансів — загалом усі, за винятком хіба що податкової

Історія повторюється: у 2001-му підприємцям також намагалися нав’язати «прогресивний» Податковий кодекс, розроблений під керівництвом Миколи Азарова.

Депутати зробили бізнес

контрактИ ТИЖНЯ

Чому парламент провалив закон про податкові канікули для малого бізнесу

2?

22 вересня парламент відхилив бютівский законопроект «Про запровадження податкових канікул для малого бізнесу». За великим рахунком, проект не мав шансів: якби опозиція справді хотіла полегшити життя приватним підприємцям (попри гучну назву, документ стосувався виключно фізосіб, та й то не всіх), закон було б виписано не так халтурно. Експертний висновок із зауважен-

нями юристів ВР був приблизно втричі більший від самого закону. Внаслідок цього опозиція отримала нехай і невеликий, але все ж таки привід для передвиборного популізму, а підприємці не отримали нічого. Утім, в історії із законопроектом про канікули цікаво не це, а те, з яким формулюванням він не пройшов першого читання. Зазвичай навіть найодіозніші проекти на кшталт шариков-

Велика Британія

ських «усе поділити» відправляють на доопрацювання — за бажання на сайті ВР можна відшукати тисячі законів-примар, що намертво застрягли між першим та другим читанням. Законопроект про канікули відхилили раз і назавжди — за його доопрацювання проголосували лише 143 депутати з 400. Подія вкрай показова. До малого бізнесу глибоко байдужі і коаліція, і опозиція, і Кабмін, і

УНІАН

Що за країна Міністерство фінансів — загалом усі, за винятком хіба що податкової. Звісно, на словах підприємців підтримують усі — адже це 3 млн виборців. Та щойно доходить до конкретних дій, підтримка перетворюється на порожні обіцянки. Візьмемо, наприклад, передвиборну програму теперішнього президента, одним із ключових гасел якої були п'ятирічні податкові канікули для малого бізнесу. Якщо судити з останнього варіанта Податкового кодексу, що пройшов узгодження, переузгодження та громадські слухання, президента від цієї ідеї відрадили самі підприємці — нічим іншим

США

новацій цього документа не пояснити. Ідея п'ятирічних канікул у ньому перетворилася на звільнення від податку на прибуток (не для всіх) і галузеві пільги для будівельників, легпрому та готельєрів. Але навіть ці чахлі пільги збалансовані підвищенням ставки єдиного податку (максимально — 1500 грн на місяць), критично ускладненим обліком («єдиноподатникам» доведеться на загальних підставах звітувати перед соцфондами) та загальним обов'язковим застосуванням касових апаратів. За великим рахунком, лише ці нововведення збільшують суму єдиного податку для підприємців приблизно на 2 тис. грн на місяць — знайти бухгалтера дешевше в Україні складно, а вести податковобухгалтерсько-соц­фон­дівський облік і здавати звітність самостійно — неможливо. До речі, більшість представників малого бізнесу готові платити й 2 тис. грн замість 200 грн на місяць — якщо до цих двох тисяч входитимуть пенсійний збір, збори на соціальне страхування та плата за те, щоб не спілкуватися з податковою хоча б півроку. Але автори податкового кодексу цього вперто не розуміють. Аргументи розробників кодексу зводяться до згадування великих підприємств, під дахом яких зібралися десятки, якщо не сотні «єдиноподатників», які, по суті, виконують функції найманого персоналу — і водночас допомагають мінімізувати податки майже до нуля. Така практика справді існує, але замість того, щоб боротися з нежитю, автори кодексу вважають за краще одним махом позбутися носа. Хоча будь-яка податкова інспекція, не кажучи вже про податкову міліцію, на раз здатна при-

Аналізуй усе

Донецькі в ЦУМі

CVC Capital Partners зробив ставку на стільниковий зв'язок

IBM віддасть $1,7 млрд за софтверну компанію

СКМ придбала частку у столичному універмазі

контракты || № контракти № 39 40 || 27.09.2010 05.10.2009

Американська IT-корпорація IBM купує софтверну компанію Netezza, що спеціалізується на послугах зберігання та аналізу інформації. Сума угоди — $1,7 млрд. Транзакцію планують закрити в IV кварталі цього року після схвалення угоди акціонерами Netezza та регулювальними органами. В IBM розраховують, що купівля Netezza надасть IT-гіганту великі можливості в галузі бізнес-аналітики, а також допоможе клієнтам швидше отримувати необхідну їм ділову інформацію за менших витрат. Американська IT-корпорація має намір витратити на придбання компаній $20 млрд протягом наступних п'яти років. У фінансовому році, що завершився 31 січня, виручка Netezza становила $190 млн, чистий прибуток — $4,19 млн. У 2009-му виручка IBM становила $95,76 млрд.

Володимир ХОМЯКОВ

Україна

Зв'язок налагоджується Британський приватний інвестфонд CVC Capital Partners купує другого за величиною стільникового оператора Швейцарії Sunrise Communications у датської компанії TDC. Сума угоди, яку планують закрити в IV кварталі 2010 року після схвалення транзакції регулювальними органами Швейцарії, — $3,25 млрд. Ця угода — одна з найбільших за останні роки на телекомунікаційному ринку. Купівля інвестфондом Sunrise стала можливою після того, як у квітні швейцарські антимонопольні органи заблокували злиття стільникового оператора з Orange Switzerland — підрозділом телекомунікаційної компанії France Telecom. Нині Sunrise обслуговує понад 2,86 млн абонентів мобільного та фіксованого зв'язку, зокрема інтернеткористувачів, частка оператора на ринку мобільного зв'язку Швейцарії становить близько 20%. CVC управляє капіталом у EUR31 млрд.

крити бізнес «спритників». Якщо, звісно, сама не має в ньому фінансового інтересу. Важко зрозуміти, звідки береться таке погане ставлення до 1,5 млн підприємців, більшість із яких, по суті, всього лише забезпечують себе роботою. Річ точно не в грошах: торік над­ ходження єдиного податку становило 4,1 млрд грн — приблизно в таку саму суму (3,7 млрд) уряд оцінює сумарні втрати бюджету після ухвалення кодексу. Певно, всі причетні до розроб­ лення кодексу реформатори безнадійно далекі від розуміння потреб малого бізнесу. Чим, до речі, дзеркально подібні до своїх колег з опозиції. Наприкінці 1990-х років в українському уряді модно було переймати передовий досвід державного управління розвинених країн. Але, на жаль, так нічого й не перейняли. Україна, як і раніше, за зручністю податкової системи посідає 181-ше місце у світі (зі 183 держав), дані дослідження Doing Business 2009. Порівнювати українське оподаткування із «загальнолюдським» безглуздо. Наприклад, у Новій Зеландії підприємства в середньому здійснюють 8 податкових платежів на рік, витрачаючи на облік та звітність 70 годин і віддаючи державі близько 30% прибутку. Для порівняння: в Україні таке саме підприємство за рік мусить заплатити державі 147 разів, витративши на це 736 годин. Та бюджет отримує у вигляді податків лише трохи більш ніж 12% прибутку. Решта витрачається на оплату бухгалтерів і «вирішення питань». 

Компанія «ЕСТА Холдинг», що керує всім бізнесом у сфері нерухомості групи компаній «СКМ», підконтрольної бізнесменові Ринату Ахметову, придбала міноритарний пакет акцій (23%) ТзОВ «Торговий дім «Київський ЦУМ» — власника будівлі центрального універмагу в Києві. Сума угоди не розголошується. За оцінками експертів, вартість ТЦ загальною площею близько 22 тис. кв. м становить $50–100 млн. Нині ЕСТА веде переговори про формування подальшої участі компанії в цьому бізнесі, та ЦУМ наразі не входить до складу групи «СКМ». Станом на кінець минулого року 39,65% акцій універмагу належали державі, решта — приватним особам і компаніям. Наприкінці липня цього року Фонд держмайна продав держпакет акцій ТЦ столичній компанії «Київ-дилер» за 89,05 млн грн. У 2009-му збитки ЦУМу становили 1,965 млн грн.

Акція тижня

Усі на ярмарок В уряді винайшли новий спосіб боротьби з інфляцією та ажіотажним попитом українців на деякі продукти харчування. Кабмін проводитиме виїзні «колгоспні» ярмарки в містах. Наприкінці серпня міністр агрополітики Микола Присяжнюк заявив, що у вересні–жовтні аграрії проводитимуть такі «розпродажі» сільгосп­ продукції в усіх регіонах країни. Власне, за розпорядженням уряду, ці ярмарки вже відбуваються в усіх районах Києва, при цьому прем'єр-міністр Микола Азаров доручив КМДА посилити роботу щодо їх організації та проведення. При цьому тих, хто не послухається, суворо покарають — Кабмін уже встиг оголосити

Укрінформ

епіцентр

догану двом заступникам міністра аграрної політики за неналежне виконання доручення прем'єра щодо організації ярмарків у Києві. «Нам потрібно, щоб населення заспокоїлося, — зізнався у вересні Микола Азаров під час відвідин ярмарку в одному з районів столиці. — На прикладі цього ярмарку видно, що черг немає. Картоплю можна купити по 3,5 грн/кг, гречку — по 8 грн. Запасів усіх продуктів у нас більш ніж достатньо». Для довідки: навіть у великих торговельних мережах ці продукти коштують у півтора разу дорожче. Таким чином, заспокоїти городян уряду, найімовірніше, вдасться, але ненадовго. Не виключено, що аграріїв до ярмаркування залучатимуть у добровільнопримусовому порядку. Принаймні прем'єр-міністр уже прозоро натякнув, які саме ціни на картоплю та гречку його влаштовують, і не факт, що всі аграрії цю думку поділяють. Як відомо, провалити захід можна, підтримавши його й очоливши. Чим уряд наразі й займається. За словами керівника групи радників голови НБУ Валерія Литвицького, інфляція за підсумками року все ще може бути нижчою за торішнє значення та навіть не перевищити 10%, але це потребує рішучих дій. «Важливо сфокусуватися на підтримці цінової стабільності... Необхідно, особливо на проблемних ринках, натиснути сильніше на антиінфляційні гальма», — підкреслив у вересні Валерій Литвицький. Прагнення втримати ціни, особливо напередодні місцевих виборів, призначених на 31 жовтня, може датися взнаки урядові. Річ у тім, що основний період зростання цін на продукти в Україні традиційно припадає на вересень–жовтень. «Завжди у вересні відбувається стрибок цін, — говорить заступник міністра економіки Ірина Крючкова. — За нашими оцінками, вона (інфляція. — Прим. ред.) може бути більшою, ніж у серпні». За словами першого заступника міністра аграрної політики Сергія Мельника, врожай зернових цього року становитиме всього 38 млн т проти 46 млн т у 2009-му. Водночас в Україні скорочуються й перехідні запаси зерна — за даними Держкомстату, до 1 вересня 2010-го вони зменшилися на 30% рік до року — до 18,2 млн т. Крім того, триває спад і в сільськогосподарському виробництві — на 4,1% у січні–серпні порівняно з аналогічним періодом минулого року. Але якщо уряд стримуватиме природне зростання цін у вересні й жовтні, то вже в листопаді цей процес може перетворитися на неприродний і неконтрольований — з дефіцитом, ажіотажним попитом та спекуляціями. Наразі в Мінекономіки прогнозують інфляцію за підсумками року на рівні Ганна САЙЧЕНКО 12%. Але ця оцінка може виявитися дуже оптимістичною. контракти | № 40 39 | 05.10.2009 27.09.2010 контракты

3 ?


епі­центр

обіцянки

*«Уперше до розробки закону мною залучалася велика група

Сам сказав

«Найістотніша ознака невиконання обіцянки — це легкість, з якою її дають». •

«Ми встановимо низькі податки, напевно, найнижчі податки в Європі».

Аксель Оксеншерна

*22 вересня текст проекту Податково-

го кодексу з'явився на сайті ВР. Як і слід було очікувати, більшість обіцянок перших осіб держави виявилися невиконаними. У разі ухвалення кодексу в теперішньому вигляді найбільше потерпатиме малий бізнес: документ де-факто скасовує єдиний податок, істотно розширює сферу застосування касових апаратів, запроваджує загальну обов'язкову сплату відрахувань до соцфондів, etc.

Микола АЗАРОВ,

4

«Усе, що міг зробити уряд щодо лібералізації економіки, він уже зробив. Залишилося отримати довіру парламенту й підпис прези­ дента». Борис КОЛЕСНІКОВ, віце-прем'єр, 9 вересня

«Позиція чітка — Податковий ко­ декс має бути не для податківців, а для промисловості, бізнесу, для людей».

«Ми розуміємо недовіру платників до контрольних органів, тож пропо­ нуємо реальні правові механізми стримувань й противаг <...>».

«Його (Кодекс. — Прим. ред.) ви­ не­сено на всенародне обговорення. Загалом це перемога бізнесу, інтереси якого ми намагалися мак­ симально обстояти». Олександра КУЖЕЛЬ, екс-голова Держкомпідпиєм­ництва, 8 липня

«Жодної норми з адмініструван­ ня в податковій сфері ми не поси­ люватимемо, крім тих змін, які запропонує сам бізнес <...>».

Віктор ЯНУКОВИЧ, президент, 23 червня

Сергій ТІГІПКО, віце-прем'єр, 9 липня

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

ЦЕ ВОНИ ТАК ВВАЖАЮТЬ

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

прем'єр-міністр, 3 вересня 2010 р.

Федір ЯРОШЕНКО, міністр фінансів, 17 вересня

контракти | № 39 | 27.09.2010

10 років тому

«Працюємо над кодексом зараз буквально вдень і вночі».

Державна податкова адміністрація України під час доопрацювання прийнятого в першому читанні проекту Податкового кодексу ініціює послаблення податкового тиску за одночасної відмови від пільг.

Михайло БРОДСЬКИЙ, голова Держкомпідприємництва, 14 вересня

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

філологів. З тією метою, щоб зробити текст закону простим, таким, що виключає двозначність тлумачень. Простим і зрозумілим», — заявив 21 червня в ефірі телеканалу «1+1» прем'єр-міністр Микола Азаров. Судячи з дати, прем'єр мав на увазі першу редакцію кодексу. Прочитавши текст, усі все зрозуміли (спасибі філологам). Унаслідок цього версію, розкритиковану бізнесом, ЗМІ, народними депутатами та президентом, довелося з ВР відкликати. Чи залучалися філологи до роботи над теперішнім варіантом тексту кодексу — наразі невідомо.


*Бланкетна норма — правова норма, що наділяє повноваженнями державні органи або інших суб’єктів.

податковий кодекс Андрій ПОРИТКО

заступник головного редактора тижневика «Дебет-Кредит»

Новий Податковий кодекс може залишити від багатьох бізнесів мокре місце

Ерзац–кодекс Найкраще другий варіант проекту Податкового кодексу характеризує фраза: «Ви його не бачите, а він є». Написання цієї статті відкладалося до останнього в надії, що ось-ось Кабмін презентує остаточний варіант кодексу, який буде внесено до парламенту з установкою «прийняти». Така презентація мала відбутися в п'ятницю, 17 вересня. І презентація справді була — в Power Point, як заявила голова парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська. Зі згаданою презентацією на 11 слайдів усі охочі можуть ознайомитись на сайті Кабміну. Проте цей «невидимий» проект було схвалено урядом. Представники влади під­ тверджують, що другий варіант проекту Податкового кодексу за своєю суттю є тим самим проектом 6509, який нещодавно відхилила Верховна Рада. Метою новації — представлення коротенького слайд-шоу замість документа на 567 сторінок — було, очевидно, уникнути негативної реакції громадськості на повторне представлення раніше відхиленого проекту. Адже президент заявив, що якщо новий Податковий кодекс виявиться непопулярним, він його заветує. Якщо ж ніхто не знатиме, як цей кодекс виглядає, то й не можна буде говорити, що він непопулярний. А коли його все ж таки оприлюднять, обурюватися буде вже пізно. Варто також зауважити, що одразу ж після обіцянки заветувати непопулярний кодекс президент зазначив, що бюджет-2011 має прийматися вже на основі нового Податкового кодексу. Що ж, розглянемо передчасно похований проект № 6509, його плюси й мінуси. Плюси Переваги проекту Податкового кодексу докладно розпи-

6

контракти | № 39 | 27.09.2010

сав його творець — прем'єрміністр Микола Азаров. Справді, багато положень цього проекту є довгоочікуваними й позитивними для бізнесу. Це й скорочення кількості податків, і зниження ставок основних із них — податку на прибуток і ПДВ. Загальнодержавних податків має залишитися 19 із 29, місцевих — 4 з 14. Ставка податку на прибуток поступово скорочуватиметься з 19% до 16%, ставка ПДВ з 2014 року становитиме 17%. Має бути запроваджено

розрізнених законів (а точніше — чотирьох декретів КМУ, 16 законів і одного Указу Президента) з'явиться один товстезний документ. На цьому плюси закінчуються. Мінуси Перш за все незрозуміло, що взагалі робить на згаданій презентації проекту гасло «Україна для людей». Реальну користь від запровадження запропонованої в цьому проекті системи оподаткування отри-

«У 1692 році в Англії було опубліковано указ, який заявляв, що в багатьох районах інспектори обходили майстерні лише для збору заздалегідь узгоджених сум податкових платежів і хабарів, ніколи не обтяжуючи себе перевіркою, скільки й чого було виготовлено». • Ернандо де Сото, «Загадка капіталу»

ся максимальний обсяг виручки, який дає право перебувати на спрощеній системі. Для «не-людей», тобто для підприємств, завважмо, ставка єдиного податку знижується з 6%

Замість структурованого документа нам підсовують нашвидкуруч склеєну халтуру автоматичне відшкодування ПДВ, а в разі затримки відшкодування нараховуватиметься пеня в розмірі 120% облікової ставки НБУ. Запроваджуються податкові канікули для новостворених підприємств — але не всіх, а лише для тих, розмір інвестицій у які перевищує 5 млн грн і які спрямовують отриманий прибуток у розвиток або модернізацію виробництва. І ще, звісно, до плюсів належить те, що замість кількох

мають лише дуже великі підприємства. Натомість умови ведення малого бізнесу ускладнюються. Нелегко доведеться й звичайним громадянам, зокрема мільйонам заробітчан. Спрощена система оподаткування втратить будь-яке право називатися спрощеною. Для фіз­осіб ставка єдиного податку підвищується до 600 грн (для деяких видів діяльності залишається 200 грн) і водночас до 300 тис. грн скорочуєть-

ТОП-5 плюсів та мінусів проекту Податкового кодексу Плюси Майже все податкове законодавство нарешті буде зібране в одному документі Скорочення кількості податків Зменшення ставок податку на прибуток і на додану вартість Автоматичне відшкодування ПДВ і фінансова відповідальність за невчасне відшкодування Звільнення новостворених підприємств від податку на прибуток

Мінуси Новий документ за юридичною суттю не є кодексом і не спрощує, а тільки більше ускладнює податковий облік Введення нових видів податків, економічна доцільність яких сумнівна, як-от податок на депозити і на нерухомість Створення дисбалансу між правами платників податків і податкових органів на користь останніх Скорочення сфери застосування спрощеної системи та поширення сфери застосування РРО при спрощеній системі Створення нерівних умов для різних суб’єктів господарювання

до 3% і з 10% до 5% залежно від того, зі сплатою чи без сплати ПДВ, а межа дозволеної виручки піднімається до 2 млн грн. Замість того, щоб, піднявши ставку єдиного податку, включити до неї всі соціальні збори та зробити єдиний податок посправжньому єдиним, автори проекту зробили все, щоб платники ЄП сплачували всі соціальні збори, а також деякі інші податки. Мало того, всі вони будуть зобов'язані застосовувати касові апарати, за винятком тих, хто торгує на ринку з лотка (щасливі власники чи орендарі контейнера повинні будуть купувати та реєструвати РРО та подавати відповідну звітність). Крім того, працювати без касових апаратів зможуть продавці газет і поштової продукції, а також ті, хто особисто (без найманих працівників) надає деякі види побутових послуг. Від спрощеної системи для фіз­о сіб залишиться мокре місце. Окремі інновації стосуються заробітчан. Авторам проекту, вочевидь, страшенно хотілося накласти лапу на оті мільярди

доларів (за різними оцінками, від 3 до 22), що їх пересилають в Україну 5–7 млн українських заробітчан. За новим кодексом усі громадяни України автоматично вважаються резидентами, хоч би де вони були, а «правило 183 днів» застосовується лише для визначення резидентського статусу іноземців. Відповідно, всі громадяни, хоч би де вони були, мають сплачувати до бюджету податок з доходів, хіба що такий дохід вже оподатковано в країні походження і між цією країною та Україною діє угода про уникнення подвійного оподаткування. Здавалось б, це все одно не дасть можливості оподаткувати доходи тих, хто працює за кордоном «на чорно», себто нелегально, а це дуже значна частина заробітчан. Але ж є таке прекрасне відкриття, як «непрямі методи визначення бази оподаткування», які, згідно із проектом, можуть застосовуватися «стосовно усіх податків і зборів, передбачених цим Кодексом». Щоб наразитися на непрямі методи, зокрема, на «контроль за витратами та доходами платників податків — фізичних осіб», громадянину досить всього лише не подати декларацію про доходи (а перебуваючи за кордоном, зробити це не так-то й легко навіть за бажання). Складається враження, що на тлі загального зниження податкових ставок та «надання податкових преференцій фактично всім прошаркам населення» (слова міністра фінансів Федора Ярошенка) саме доходи заробітчан мають стати чи не найбільшим джерелом наповнення держбюджету. Неважко припустити, що реальним наслідком такої політики стане не повернення заробітчан в Україну, а те, що ми просто вже ніколи більше не побачимо цих людей. Мінусів у проекті кодексу є ще багато. Це й ускладнення податкового обліку, і створення нерівних умов для різних суб'єктів господарювання, і непомірно роздуті права податкових органів за доситьтаки урізаних прав платників податків, і введення суто популістських видів податків, які не матимуть скільки-небудь відчутного економічного ефекту. Але є ще один величезний недолік, який ставить під сумнів саму доцільність прийняття цього проекту.

Це взагалі не кодекс В юридичній науці поняття кодексу є чітко визначеним. І цьому визначенню проект № 6509 не відповідає абсолютно. Це не систематизований нормативний акт, він не має належного рівня узагальнення, позбавлений чіткої структури. По суті, це просто грубо зшиті докупи дещо перероблені закони з питань оподаткування, які після його прийняття мають бути скасовані. Він не має загальної та особливої частини. Статті не мають наскрізної нумерації. Це настільки ускладнює користування документом, що абсолютно нівелює всі переваги «зібрання під однією обкладинкою» всього податкового законодавства. Його поділ на частини щонайменше дивує — як можуть бути в новесенькому, ще не прийнятому документі, глави 5, 5–1, 5–2, 5–3? До речі, деякі розділи поділяються на глави, а деякі — ні (це спадщина тих законів, з яких «склеювався» проект кодексу). Пункт 16.1 статті 16 «Визначення понять» розділу I «Загальні положення» (ось такі довгі, ще й із римськими цифрами, тепер мають бути посилання) налічує 262 підпункти — рекорд в українському законодавстві, а, можливо, у світовому. Це при тому, що деякі визначення термінів даються на початку кожного розділу, а деякі... взагалі не вживаються в тексті кодексу. Чи варто говорити, що деяких визначень бракує? Наприклад, відсутнє визначення поняття «суб'єкт малого підприємництва», яке широко вживається в тексті. Невиправдано високою як для кодексу є кількість бланкетних норм. Мало того, значну частину норм ще тільки має бути створено Кабінетом Міністрів — серед них і такі, які, за Конституцією, належать до виключної компетенції Верховної Ради. Замість справжнього, кодифікованого та структурованого документа з належним рівнем узагальнення нам підсовують нашвидкуруч склеєну халтуру, яка до кодексу має таке саме відношення, як солодка плитка — до шоколаду. Так само, як у солодкій плитці бракує головного й найдорожчого компонента — масла какао, так і тут немає найважливішого — власне кодифікації. 

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195 Для регіональних РА: (322) 702262, 762905

эпицентр епіцентр


епіцентр

З

кут зору

амах на кримінального авторитета Аслана Усояна, більше відомо­ го у вузьких (ну а тепер і в широких верствах громадськості) під творчим Чому замахи на злодіїв у законі псевдонімом «Дід Хасан», став стають політичними подіями однією з головних тем ЗМІ, по­ літиків і представників право­ охоронних органів. Цікавими є й обговорення, і дії правоохо­ ронців. Про попередні гучні замахи у кримінальному світі повідомляли не так. Замах на найближчого партнера Усояна, набагато яскравішого та пуб­ лічного злодія в законі Вячес­ ла­ва Іванькова — Япон­чи­ка — все ж таки проходив за розря­ дом кримінальних, а не полі­ тичних новин. А ось новина про замах на злодія в законі Аслана Усояна подавалася так, немовби є загроза життю яко­ гось великого політичного діяча на рівні міністра чи віцепрем'єра. Боткінську лікарню, у якій після замаху оперували дідуся, було оточено кількома рядами змопівців — щоб, за словами представників росій­ ських правоохоронців, не дати злочинцям довершити почате. Серед версій причин замаху на Усояна називали, серед ін­ У випадку з Асланом Усояном шого, проблеми з поділом при­ приказка «Моя міліція мене береже» бутку від будівництва якихось виявилася чистою правдою об'єктів у Краснодарському краї — тож деякі ЗМІ запідо­ зрили у Діді Хасані активного інвестора майбутньої сочин­ ської Олімпіади та нарешті по­ чали розуміти, яким саме силам у Росії потрібне проведення зи­ мових ігор у субтропіках. Сло­ вом, було багато цікавого, аж до відмови правоохоронців поси­ лити охорону головного конку­ рента Усояна в боротьбі за вплив на злодійський світ Тарі­ ела Оніані, що перебуває в ув'язненні. У МВС лише зазначили, що Оніані й так добре охоро­ керує кримінальним співтовариством, чого ж іще? Тож публі­ цистика — це те, чим займаються російські правоохоронці. Росія няють. Дід Хасан — фігура не надто публічна, але цього року про — це не країна Путіна, не країна Медведєва й навіть не країна нього вже писали завдяки невдалій спробі відвідати нашу країну. Єдиної Росії. Це країна Діда Хасана, країна, у якій влада з почат­ Через два місяці після вступу Віктора Януковича на посаду пре­ ку 1990-х років шукає — і знаходить — баланс інтересів з кримі­ зидента України Усоян прилетів до Києва, і ось тут виявилося, нальним співтовариством. Тому в такій країні можуть ефективно що нова влада йому не рада. Голову російського кримінального діяти лише державні або напівдержавні монополії та криміналь­ співтовариства затримали під явно надуманим приводом та ви­ ний бізнес. А громадяни такої країни — заручники тих, хто за­ слали назад до Москви — туди, де вельмишановному панові Усо­ ймається пошуком балансу. Вони можуть лише з подивом спо­ яну з вибаченнями було повернено відібрані українськими при­ стерігати, як уся міліція Москви охороняє життя та спокій злодія кордонниками документи. При цьому російські офіційні особи в законі, як експерти з криміналістики з жахом попереджають, коментували те, що відбулося зі злодієм у законі, з явним поди­ що в разі дідової кончини почнеться такий переділ власності, вом — мовляв, як можна так поводитися з такою шанованою така стрілянина, що Боже борони! То що ж це за власність така? Оприлюдніть, будь ласка, весь список! Олімпійські об'єкти там людиною! Звісно, мені можуть заперечити: якщо немає жодних юридич­ є? А, наприклад, Росукренерго? А що з українських об'єктів на­ них підстав для затримання Діда Хасана, то решта — просто пуб­ лежить клану Усояна — адже не ласувати варениками він до ліцистика! Але пригадаймо Сполучені Штати, де правоохоронці Києва летів? Звісно, усе це риторичні питання. Ніхто нам ніколи про це ні­ шукали й знаходили приводи для арешту й ув’язнення проводирів мафії. Згадаймо Італію, де ці проводирі, попри всю їхню впливо­ чого не скаже. Та й, поклавши руку на серці, не так це вже й вість, змушені ховатися десятиліттями, мов загнані звірі, а зов­сім важливо. Важливо, щоб Росія перестала бути країною Діда Хаса­ не насолоджуватися життям у найкращих готелях і ресторанах. на, а Україна нею не стала.  Пригадаймо, нарешті, Грузію, у якій лишень звання злодія в за­ коні — привід для судового переслідування: людина добровільно Віталій ПОРТНИКОВ

Дід Хасан і зайці

Росія — це не країна Путіна, не країна Медведєва й навіть не країна Єдиної Росії. Це країна Діда Хасана

8

контракти | № 39 | 27.09.2010


точка зору

Диктатурка

«Бориску на царство?! Та ж він, лукавий, презлим заплатив за предобре, сам захотів царювати й усім володіти!»

рібен

Чому в Україні цар нікому не пот

Павло СЄРОВ

З

• З к/ф «Іван Васильович змінює професію»

стратегічних активів. Вітчизняний олігархат наразі зміг відстояти свої базові позиції, зупинивши «медовий місяць» Януковича та Медведєва. А тепер над ним нависнуть серйозні загрози: адже з «вільної олігархічної республіки» Україна перетвориться на бюрократичне царство, залежне від того, з якої ноги встала перша особа держави, і — головне — тих, хто робить їй вранішню доповідь. Другий підводний камінь лежить на шляху імплементації скасування політреформи та політичного хабара у вигляді можливого продовження повноважень парламенту, яким Янукович може розрахуватися за схвалення потрібного йому результату. При цьому депутати, так само як і олігархи, ризикують бути обдуреними. Внаслідок я зидент мусить задовольнятис ре цього Верховна Рада перетвориться на вог...п КОНТЕКСТУ нище протистояння, якщо президент усе ь, ен аж ов тим рівнем повн ж таки захоче розпустити її. Певно, якраз ії розпуск парламенту замість його замороякі були прописані в Конституц жування до 2015 року має стати очевид. я.. нн на момент обра ним наслідком контрреформаційного рішення Конституційного Суду. Тому що в цьому разі виникає колізія з Верховною Радою, яка переобиратиметься 2012-го: які повноваження вона Віктор Янукович, найімовірніше, поверне собі повноваження матиме три наступні роки? Леоніда Кучми. Через Конституційний Суд. Якщо це все-таки Але найпікантнішою частиною контрреформи є суперечність станеться, Україна ризикує знову опинитися у «м’якій» міжнаіз базовими основами законодавства. Рішення Конституційного родній ізоляції, після чого вплив Росії на прийняття рішень у Суду про повернення до Основного закону 1996 року не може нашій державі посилитися. Янукович із повноваженнями Путіна дати Януковичу в його нинішній каденції — тобто до 2015 року (з урахуванням того, що це — саме Янукович) нікому не потрібен. — додаткових повноважень. Закон, як відомо, зворотної сили не Скасування конституційних змін 2004 року, з урахуванням темає, і президент мусить задовольнятися тим рівнем повноважень, перішніх політичних реалій, неминуче призведе до диктатури або які були прописані в Конституції на момент його обрання. Аналоїї подоби. Президент, який усе може, але ні за що не відповідає, гічно і з парламентом. виявиться «священною фігурою», що підноситься над вертикалНу і плюс відсутність гарантій того, що новий парламент, облю влади, незалежно від прорахунків цієї влади та навіть незараний 2012-го або 2015-го, буде лояльним до Януковича. Розуміюлежно від настроїв електорату. У таких умовах навіть із мінімальчи наслідки авторитарного волюнтаризму, що його дарує презиним рейтингом утриматися у владі легко, бо є можливість придентові скасування політреформи, вагомі групи всередині партії крити власну некомпетентність черговим перетасовуванням влади можуть почати кампанію з перетворення Віктора Федорофігур у Кабміні або місцевій владі. вича на Леоніда Даниловича, який весь час другої каденції відбиУже є очевидними спроби створити суто адміністративновався від звинувачень. Сконструювати для цього скандали, як чиновницьку диктатуру корпоративістського зразка. У якій основне свідчить історія незалежної України, справа техніки (пригадаймо місце посядуть «государеві люди» — бюрократи, які володіють моплівки Мельниченка). Сконструювати нового майданного лідера нопольним дозвільним та заборонним правом. У таких умовах й кинути його в бій з непопулярним, анекдотичним, старіючим малий та середній бізнес приречені на всихання, а громадянське автократом, який щосили чіпляється за владу, — справа часу та суспільство заганяється в кухонне підпілля за допомогою прямого та фінансів. непрямого насильства. Домінуючими наАпатія — байдужість, 24 серпня Віктор Янукович заявив, що бере відповідальність за строями у країні стають соціальна апатія* звільненя від почуття реформи у країні на себе. З одного боку, цього чекали від презита бажання вижити за будь-яку ціну. страху та проблем оточення. дента мільйони його виборців, з іншого — отримавши майже безПри цьому — парадоксально — за помежні повноваження, він якраз не почне займатися жодними вернення кучмівських повноважень тепереформами й узагалі практичним управлінням. Навіщо? Щоб зарішній президент однаково буде не самостійним політиком, а лишатися при владі, досить буде періодично коригувати дії знаряддям у руках того угруповання, яке монополізує доступ до прем’єра, міністрів і губернаторів, карати й милувати, виступати тіла першої особи. Якраз після конституційної контрреформи й з промовами та втілювати «стабільність і порядок». почнеться максимально високе напруження кулуарної боротьби Не буде потреби ані у зменшенні корупції, ані в побудові прита інтриг за можливість маніпулювати головою держави. йнятної моделі соціальної держави, як у Білорусі, ані в нафтодоПерша із проблем, з якою зіткнуться й процедура скасування ларовому процвітанні, що здобрюється імперською риторикою, політреформи, і вся подальша управлінська діяльність теперішньояк у Росії. Усе нагадуватиме латиноамериканські диктатури — з го президента, — незадоволеність олігархату. Добровільно наділявичавлюванням основних податків із середнього класу, сильним ти людину, яку ще недавно вели до влади «на мотузочку», путінсоціальним розшаруванням та надзвичайно цинічною поведінськими повноваженнями, водночас втрачаючи можливість лобіюкою верхів. Словом, у новій системі зійдуться докупи всі негативвати свої інтереси через парламент і Кабмін, — якось нераціональні риси епохи кучмізму без мінімальних переваг лукашенківської но. Хоча б тому, що наділення Януковича повнотою влади означає чи путінської системи. усунення перешкод у допуску російського капіталу до українських 

ВИ рв ано

*

10

реклама

контракти | № 39 | 27.09.2010

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195 Для регіональних РА: (322) 702262, 762905

епі­центр

контракти | № 39 | 27.09.2010

11


эпицентр епіцентр

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

*Зазвичай вважають, що перемога Віктора Януковича — це поворот у бік диктатури. Проте, здається, це не зовсім так.

політичні цикли

Чому Віктор Янукович повторює помилки Леоніда Кучми

Президентські граблі У 1831 році Алексіс де Токвіль вирушив до Америки для того, щоб на місці вивчити «країну триумфу демократії». За підсумками своєї поїздки він написав працю «Демократія в Америці», яка згодом стала класичною. Ця робота є цінною не так завдяки докладному опису устрою та побуту тодішніх США, як через висновки, узагальнення та навіть пророцтва, деякі з яких нині, на жаль, збуваються. Зміст одного з ключових узагальнень Токвіля є приблизно таким — європейські республіканці мають зрозуміти, що владу, яку обирають, спочатку слід обмежити. Республіканці в Європі Европейські республіканці, яким адресував свої висновки Токвіль, радикально відрізнялися від своїх колег у США тим, що, виступаючи проти монархії, вони вважали панацеєю прямі вибори політичної влади. Тобто той самий король, тільки всенародно обраний. Їхнє розуміння суверенітету народу яскраво далося взнаки під час Французької революції, коли різного роду революціонери самозабутньо рубали одне одному голови. Суверенітет народу означав для них, що народ, в особі його обранців, може робити, що заманеться. Американська революція розуміла суверенітет навпаки — держава не вільна просто так рубати голови кому завгодно, бо суверенітет має народ. Обранці народу можуть робити лише те, що їм написали на папері. Токвіль, вивчивши єдиний на той момент демократичний досвід США, каже європейським республіканцям, що виборність влади не має сенсу без її обмеження. Що таке «обмеження»? Це чітке уявлення, для чого обирається влада. Обмеження передбачає, що політична влада обирається лише для виконання тих функцій, які їй вказано. Власне, таке об-

12

контракти | № 39 | 27.09.2010

меження й було здійснено двома американськими конституціями. Без нього виборна влада завж­ди ви­роджується у диктатуру. Подальша історія підтвердила правоту Токвіля. Причина виродження необмеженої демократичної влади є очевидною. Вона полягає в тому, що всі люди є різними, мають різні інтереси та мету. Найгірше, що всі ці інтереси й мета постійно змінюються. Невиборній диктатурі загалом на це плювати. Вона легко може приносити в жертву інтереси значних груп і підмінювати мету людей своєю власною. На те вона й диктатура. Та щойно починаються

але схема залишається тією самою. Радянський Союз був диктатурою, і перше, чого зажадали наші республіканці під час його розвалу, були вільні вибори. Не обмеживши державу та запровадивши вільні вибори, ми увімкнули механізм політичних циклів. Зрозуміло, що ці цикли виявляються по-різному й «диктатура» не обов'язково означає танки на вулицях і комендантську годину. Йдеться про певні тенденції та їх реалізацію у вигляді формальних чи фактичних повноважень, а також практики їх застосування. У нашій країні ці цикли відображаються у президент-

«Найсильніші люди — немовлята. Немовлята керують, самі ж залишаючись непідвладними». • Альфред Адлер

вони не сплачували податків, не оплачували споживання газу, електроенергії тощо. Як інструмент перерозподілу використовувалася інфляція, яка згодом вийшла з-під контролю, перетворилася на гіперінфляцію та зруйнувала грошову систему. Потім Кучма пішов у відставку, знову став прем'єром (уже без суперповноважень), знову пішов і, нарешті, з'явився на горизонті як кандидат у президенти. Цього разу він змушений був працювати з електоратом, тобто обіцяти всім усе. Тоді модними були заводи й фабрики (цікаво, що наші донецькі, певно,

Президент і прем'єр грають у доброго та злого слідчого, намагаючись обдурити підслідного. Під час диктатури таких психологічних ігор не потрібно вибори, політична влада прагне догодити виборцям. Оскільки це неможливо, виникає пот­р еба пожертвувати чиїмись інтересами. Ну а оскільки жертви теж не схвалюються, залишається знову переходити до диктатури. Власне, історія тієї ж Франції, і особливо Латинської Америки, добре ілюструє цю циклічність. У правильно обмеженій державі цієї циклічності немає. Обмежена держава каже своїм виборцям: «ми тут займаємося ось цим, ось цим і ось цим, а решта — це ваша власна справа». Звісно, навіть обмежена держава щосили прагне знову стати необмеженою, що й демонструють ті самі США. Леонід Данилович Наші маленькі друзі, ясна річ, далеко не республіканці, і діють вони не зовсім у Європі,

ських виборах, але, як ми побачимо, навіть у межах каденції одного президента мають місце протилежні тенденції. Мало того, ці тенденції ніколи не виявляють себе цілком. Леонід Кучма розпочав свою кар'єру під час угару перебудови, коли чимало людей щиро казали: «Ось до чого довела ваша демократія». Кучма став прем'єром, до того ж прем'єром із надзвичайними повноваженнями. Уряд мав право видавати декрети, які мали чинність закону. Законодавча влада не діяла, з формального погляду це була типова диктатура. Завданням Кучми було знайти тих, чиїми інтересами можна пожертвувати. Проте на той момент наші бюрократи ще не розуміли, як побудована і як працює держава. Тож у жертву було принесено інтереси всіх, насамперед — інфраструктуру радянського часу. Українці мало заробляли, натомість

не помітили, що ця мода минула), які мали працювати. Вважалося, що якщо вони працюватимуть, усе буде гаразд. Кучма й пообіцяв усім «порядок і порядність». Під порядком малися на увазі працюючі заводи, а під порядністю — те, що добре від цього буде всім без винятку. Завдання Кучми полягало тепер у тому, щоб роздавати блага. Проте для того, щоб їх роздавати, у когось ці блага слід було спочатку відібрати. Тож у 1994 році виникли держбюджет і ПДВ як його наповнювач. Особливістю ПДВ, як відомо, є те, що його сплачують усі — працюєш ти в тіньовій економіці чи не в тіньовій. Це створює універсальне джерело коштів, які потім можна роздавати. Проте вже у 1995 році стало зрозуміло, що правильно роздати все всім і щоб усі були задоволені, не виходить. Тоді ж у нас остаточно оформили-

ся так звані фінансовопромислові групи, які стали улюбленою темою вітчизняної аналітики. Ці поганючі ФПГ тиснули на уряд, парламент і президента. Тож у 1995 році було підписано конституційну угоду, а у 1996-му — прийнято Конституцію. Завдання цих документів полягало у встановленні штатного розпису начальників, щоб було зрозуміло, куди й кому слід тиснути. Первісний проект передбачав президентську республіку, та згодом її було замінено на знайому нам тепер схему, коли президент усім керує, але залишається поза досяжністю. Це був геніальний маневр Кучми. Цей маневр вніс баланс у систему. У президентській або парламентській республіці зрозуміло, хто за все відповідає — президент або прем'єр. Тож політичні цикли тут мають чітко виражений зв'язок із персонами та виборами. У системі, створеній Леонідом Даниловичем, президент ніби залишався поза процесом, маючи при цьому всі можливості ним керувати. Тепер успіхи та невдачі в роздачі слонів не могли однозначно пов'язуватися лише з особою президента. Точніше кажучи, у разі успіху президент завжди міг приписати його собі, у разі невдачі — спихнути на підлеглих. Тут завважмо, що країни, які потерпають від політичних циклів, зазвичай мають досить хитромудрі конституційні моделі. Очевидно, не один Кучма такий розумний.

Хитрощі виявилися настільки вдалими, що дозволили Кучмі виграти вибори в самого себе в 1999 році. Проте маятник все одно невблаганно схилявся в бік «диктатури». Необхідність пошуку та принесення жертв «обнулили» вибори 2004-го та політреформа. Ситуація знову повернулася обличчям до виборців, і символом часу стала найкраща обіцяльниця всіх часів і народів — Юлія Тимошенко. Віктор Федорович Зазвичай вважають, що перемога Віктора Януковича — це поворот у бік диктатури. Проте, здається, це не зовсім так. Образно кажучи, схоже, що маятник почав коливатися частіше. У президентстві тепер мають місце обидві складові. Віктор Федорович у прискореному темпі повторює все те, що робив до нього Кучма. Хоча, завважмо, робить він це знач­но гірше. З одного боку, Янукович мусить шукати тих, кого можна принести в жертву. Очевидно, що пошук зупинився на Тимо­ шенко та її людях. Водночас ту саму тенденцію втілює Азаров зі своєю економічною політикою, де жертвами виступає все населення. З іншого боку, переважною тенденцією є спроба президента відмежуватися від того, що відбувається. Насамперед це відображається в чудовій ідеї про скасування політреформи. Сюди ж належить посилення РНБО — органу, що перебуває поза логікою дер-

жавної машини, а також прийняття закону про національну безпеку, за яким до цієї категорії належить просто все. Не можна не помітити й дивовижну ідею «національних проектів», які здійснюватимуться під керівниц­твом президента і, як нам обіцяють, без участі державного бюджету. Таким чином, у президента є власний економічний блок, незалежний інструмент для висловлення позиції у вигляді РНБО та, у разі скасування політреформи, зручна роль арбітра. Можна припустити, що Янукович і Азаров (або той, хто буде після нього) просто грають у доброго та злого слідчого. Але ця гра є можливою й корисною лише тоді, коли потрібно обдурити підслідного, тобто тоді, коли він сам має значення. Під час диктатури думкою підслідних ніхто особливо не цікавиться. Крім того, скидається на те, що з часів Кучми обставини, в яких доводиться працювати, дещо змінилися. По-перше, групи, які чинять тиск і чекають рішення на свою користь, сьогодні незрівнянно сильніші. Кучма не лише був присутній під час народження цих груп, а й сам їх вирощував. У Януковича зовсім інша ситуація. Ці групи вважають, що він їм зобов'язаний. Сила цих груп чітко виявилася у брутальному скандалі навколо газу та Стокгольмського суду, який відкрито б'є по репутації влади. По-друге, ми бачимо, що жодної дисциплінованої команди президент не має. Усі ці «со-

ратники» Віктора Федоровича насправді не більше, ніж попутники, і під час перших же неприємностей вони його покинуть. Не додає їм вірності й бажання президента дистанціюватися та стати над сутичкою. По-третє, донецьким просто нічим впроваджувати жорсткі порядки. Слово «міліція» є синонімом слова «корупція», а інших інструментів вони не мають. По-четверте, нова влада не вміє працювати з політичними проблемами. Так, вони швидко «вирішують питання» кавалерійським наскоком, але вирішується лише «заголовок» проблеми. Когось звільняють, заарештовують, здають Севастополь в оренду. Сама проблема залишається. Загалом ситуація виглядає так, ніби влада тисне на газ і на гальма водночас. Це означає, що скоро доведеться визначити, куди ж усе-таки тиснути. При цьому ніхто наче й не помічає, що повторюються всі цикли Кучми. Врештірешт, Кучма живий, можна було б і поцікавитися в нього, чим усе закінчилося. А так зване населення потерпає під час будь-якої фази політичного циклу. В наших інтересах не змінити чергову диктатуру на чергову «демократійку», а взагалі спинити цей процес. Що робиться шляхом обмеження влади. Наша влада займається всім — і народжуваність підвищує, і в космос літає. Коли ми зрозуміємо, що якось самі з цим упораємося, настане довгоочікуваний порядок. 

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193

контракти | № 39 | 27.09.2010

13


гроші

У

коментарі

ссерпні збитки банків­сь­ кої системи становили всього 320 млн грн, приб­ лизно такими самими «Минула весняна ніч. вони були й у липні. Це най­кращий Білий світ обернувся результат від початку фінансової Морем вишень у цвіті». кризи (для порівняння: у березні збитків було близько 3 млрд грн, а у • травні — 2,3 млрд грн). Коли банки почнуть приносити прибуток Тенденція до зниження збит­ Мацуо Басьо ків — одна з ознак виходу банків своїм акціонерам із депресивного стану. На сьо­ годні єдина причина негативних нерам треба було внести додаткові кошти фінрезультатів — проблемні Світло наприкінці тунеля — не всі їх мали. кредити, під які слід виділяти ба­ Збитки банків меншають з місяця до місяця Щоб бодай якось зменшити свої збитки, гатомільярдні резерви. Утім, ці 3,5 16 банки тотально знижували витрати. Реор­ відрахування дедалі меншають. 14 ганізація внутрішньої мережі, скорочення «Зменшення збитків пов'язане з 3 12 персоналу, закриття цілих напрямів — усе тим, що більшість великих бан­ 2,5 10 це трохи полегшило їхнє фінансове стано­ ків завершують формувати ре­ 2 8 вище. Крім того, через девальвацію гривні зерви та починають нарощувати 1,5 6 (близько половини активів банків були у кредити», — пояснює аналітик 1 4 валюті) у них різко зросли доходи: при­ ІК «Тройка Діалог Україна» 0,5 2 близно в півтора разу в перерахунку на Євген Гребенюк. За його слова­ гривні. ми, якби банки не форсували 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Проте тотальні скорочення витрат, імовір­ формування резервів, то систе­ 201 201 201 201 201 201 201 201 08. 07. 06. 05. 04. 03. 02. 01. но, невдовзі припиняться: за прогнозами ма давно була б прибутковою: за Доходи за місяць, млрд грн Євгена Гребенюка, вже до кінця цього року вісім місяців сумарний опера­ Витрати за місяць, млрд грн більшість банків за наслідками місяця пока­ ційний прибуток становить Збитки за місяць, млрд грн За даними НБУ зуватимуть прибуток. близько 22 млрд грн.  Упродовж року чимало банків приховували реальний обсяг Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО своїх проблемних активів. Щоб сформувати резерви, їхнім акціо­

Олімпійські резерви

На старт Які компанії найближчим часом зможуть залучити кошти на міжнародних ринках

У

ссередині вересня наша держава нареш­ті розмістила суверенні євробон­ ди. «Україна вже намагалася вийти на ринок єврооблігацій навесні цього року, проте уряд переніс терміни випуску бор­ гових паперів», — коментує начальник відділу аналізу фінансових ринків ING Bank Олександр Печерицин. Причиною стала несприятлива кон'юнктура ринку та дуже висока очікувана дохідність. Тепер ситуація на світових ринках стабілізувалася: кілька східноєвро­ пейських країн уже зуміли залучити фінансування. Білорусь, наприклад, розмістила дебютний випуск євробондів обсягом $1 млрд, а Литва — $2 млрд. Україна отримала $2 млрд: із них $0,5 млрд — 5-річні євробонди з дохідністю 6,875%, $1,5 млрд — 10-річні цінні папери з дохідніс­ тю 7,775%. Українські євробонди мали ажіотажний попит серед інвес­ торів. «Кількість заявок на ку­ півлю перевищила пропозицію втричі», — розповідає провід­ ний аналітик ІГ «Сократ» Ста­ ніслав Картавих. Такий вдалий «На старті завжди видно, старт може істотно підвищити який кінь переможе, шанси українських компаній а який програє». (як державних, так і приват­ них) у залученні запозичень на • міжнародному ринку. «Попит

З к/ф «Одного разу в Америці»

14

контракти| № 39 | 27.09.2010

інвесторів на боргові цінні па­ пери країн, що розвиваються, досить високий, тож і шанси вдало провести розміщення у вітчизняних компаній (насам­ перед агропромислового та ме­ талургійного секторів) чималі», — пояснює експерт. Будуть по­ пулярними й папери банків. Утім, позитивний приклад уже є. Услід за сувереном бор­ гові папери випустив і Приват­ Банк. Фінустанова розмістила п’ятирічні єврооблігації на $200 млн (купонна ставка — 9,375% річних, погашення у ве­ ресні 2015 року). І в цьому разі попит перевищив пропозицію: після розміщення цінні папери почали котируватися на 50–60 базисних пунктів вище за номі­ нал. «Це не дивно: ПриватБанк сьогодні є одним із найкращих українських емітентів у банківському секторі, з урахуванням його провідного становища на ринку, а також гарних результа­ тів фінансової та операційної діяльності порівняно з іншими українським банками», — пояснює Олександр Печерицин. Майбутнім емітентам доведеться пропонувати привабливіші умови (дохідність паперів має бути щонайменше 9,5%) та до­ водити свою перспективність. Ставка залежатиме як від кон­ кретного емітента, його кредитної історії та фінансових показ­ ників, так і від конкуренції: що більше емітентів одного секто­ ра буде представлено на ринку, то більший прибуток інвестори захочуть отримати за свій вибір. Про можливий випуск єврооблігацій у 2010–2011 роках уже заявили Кернел, Авангард і Ferrexpo. Крім того, кілька компаній планували залучити фінансування ще у 2008–2009 роках, але через несприятливу обстановку на світових фінансових ринках розміщення довелося відкласти. Можливо, деякі з них спробують реалізувати свої плани найближчим часом.  Вікторія РУДЕНКО


олігархознавство Костянтин ДРУЖЕРУЧЕНКО..

Навіщо Дмитро Фірташ купив концерн «Стирол»

Велика хімія

Примушення до газу У 2010 році з-поміж великих промислових підприємств продаються лише не забезпечені власною сировиною. Наприкінці весни бізнесмени Едуард Шифрін та Олексій Шнайдер продали металургійний комбінат «Запоріжсталь», бо через зростання цін на залізорудну сировину виробництво стало нерентабельним. З тієї самої причини трохи пізніше маріупольський олігарх та соціаліст Володимир Бойко продав ММК ім. Ілліча. Власних гірничозбагачувальних комбінатів у цих двох заводів не було, а в більшості інших учасників ринку вони є — конкурувати стало неможливо. Стирол також не мав своєї дешевої сировини. Концерн переробляє імпортний природний газ на азотні добрива й аміак, левову частку яких експортує. При цьому у структурі собівартості аміаку близько 90% ціни — вартість газу, карбаміду — близько 60%. Залежність бізнесу Стиролу від сировини — тотальна, така сама ситуація й у інших виробників азотних доб­ рив. Другий найважливіший чинник впливу на бізнес горлівського концерну — світові ціни на добрива. Хімзвод відвантажує аміак та карбамід в порту Південний. Українські металурги та хіміки працюють за спотовими контрактами: піковий попит на добрива або метал може принес­ти надприбуток, падіння попиту здатне постави-

16

контракти | № 39 | 27.09.2010

ти підприємства на межу виживання. Сьогодні Стирол опинився у складному становищі. За даними центру Держзовнішінформ, у вересні ціна газу для хіміків безпосередньо на підприємстві становила близько $360 за тис. куб. м. При цьому ціна аміаку в порту Південний — близько 380 $/т. Якщо врахувати, що для виробництва тонни аміаку потрібно 1–1,2 тис. куб. газу, то виходить, що підприємство балансувало на

ти їхню динаміку хоча б на кілька років майже неможливо: ціни встановлюються на міжурядовому рівні, а схеми поставок газу змінюються зі зміною влади в Україні. Останнім часом Газпром активно лобіює ідею злиття з НАК «Нафтогаз України». Усе це може вкотре докорінно змінити схеми поставок газу на українські підприємства, а отже й ціну блакитного палива. Надію хімікам на здешевлення газу Кабмін дав ще 2008 року, коли дозволив купувати газ безпосередньо в нерезидентів (наприклад, у того самого Газпрому або у приватних газодобувних російських компаній), та це все залишилося на рівні ідеї, бо схеми таких поставок так і не було прописано. Тож на практиці єдине, що в поточних умовах могло б урятувати українських хіміків, зокрема Стирол, — різке підвищення цін на добрива. Наприклад, у середині 2008 року ціни на карбамід та аміак у порту Південний сягали 800–850 $/т. Це вдвічі більше, ніж тепер. Для прибуткової роботи потрібне їх подорожчання хоча б на 15– 20%, проте наразі деякі виробники змушені працювати на склад. Усе це й підштовхнуло власника концерну «Стирол», депутата Партії регіонів Миколу Янковського, продати частину своїх акцій.

вав близько 310 $/т, а для його виробництва потрібно 0,6–0,7 т аміаку. Водночас ситуація на світовому хімічному ринку сприятлива: ціни зростають. За даними Держзовнішінформу, добрива дорожчають через підвищений попит на них в Індії та країнах Близького Сходу. У довгостроковій перспективі попит також зростатиме: аграрії збільшуватимуть обсяги закупівлі добрив для збільшення врожаю.

Аналітики фондового ринку оцінюють 100% акцій Стиролу в $500–600 млн межі нульової рентабельності, а то й мало збитки. Приблизно така сама ситуація з карбамідом, який у середині вересня кошту-

Зростання попиту на добрива здається вигідним для українських хіміків, якби не підвищувалися ціни на газ. Передбачи-

Основні активи Дмитра Фірташа Дмитро Фірташ — засновник, власник та голова ради директорів холдингової компанії Group DF Активи Group DF 50% РосУкрЕнерго УкрГазЕнерго (50% компанії належить РосУкрЕнерго) Emfesz (Угорщина) Zangas (зареєстрована у Відні) Euronit (Угорщина) Group DF Real Estate Кримський содовий завод Кримський Титан Рівнеазот Концерн «Стирол» Нітроферт (Естонія) Таджиказот (Таджикистан) Іршанський і Вільногірський ГЗК (орендуються в держави) Валки-Ільменіт, Межуріччя ГЗК

Напрям діяльності Посередництво при імпорті газу в Україну та в ЄС (нині не працює на цьому ринку) Посередництво при поставках газу в Україну (нині не працює на цьому ринку) Газо- й енергопостачання Будівництво газопроводів у Середній Азії Оптовий нафтотрейдер Будівництво житлової та комерційної нерухомості в Києві Виробництво технічної соди Виробництво діоксиду титану Виробництво аміаку та азотних добрив Виробництво аміаку та азотних добрив Виробництво аміаку та азотних добрив Виробництво аміаку та азотних добрив Видобування титанової сировини Видобування титанової сировини

Сім печаток

За даними Контрактів, офіційного сайту Group DF

Компанія Group DF Дмитра Фірташа купила великий пакет акцій концерну «Стирол». Тепер у бізнесмена чотири азотні підприємства: крім горлівського заводу, це таджицький Таджик­азот, естонський Нітроферт і рівненський Рівнеазот. Цілком можливо, незабаром їх буде п'ять: Group DF також веде переговори про купівлю Черкаського Азоту. Все це означає, що «великий перерозподіл», якого учасники ринку азотних добрив очікували ще з 2006 року, розпочався.

Деталі операції з продажу горлівського концерну — страшенна таємниця. Чутки про продаж комбінату циркулювали на фондовому ринку ще наприкінці літа, але офіційне повідомлення з цього приводу з'явилося лише 14 вересня. У прес-релізі Group DF сказано лише, що тепер Стирол входить до групи Дмитра Фірташа і це зміцнить її становище на ринку. При цьому про розмір купленого Group DF пакета там нічого не сказано — цілком можливо, продали лише міноритарний пакет. Прес-секретар компанії OstChem (дочка Group DF) Олексій Федоров не підтвердив, але й не спростував

таке припущення. Тим більше, що група полюбляє «включати до своїх лав» компанії, у яких вона не має контрольного пакета. Наприклад, це ЗАТ «Кримський Титан», у якому мільярдерові належить лише 50% мінус 1 акція. Іршанський та Вільногірський ГЗК взагалі належать державі та просто орендуються Кримським Титаном, але все одно значаться в активах Group DF. Колишній власник — Микола Янковський — залишився серед акціонерів, проте скільки саме акцій він має, теж невідомо. Виходячи з усього цього, можна змалювати перший сценарій подій: Янковський та Фірташ просто домовилися керувати підприємством спільно. Group DF потенційно має кілька можливостей здешевити поставки газу на Стирол, що й зробило його вигідним партнером. Адже група виграла справу в «Нафтогазу України» у Стокгольмському арбітражному суді, і Україна зобов'язана повернути їй 12,1 млрд куб. м газу. Судова тяганина триває, проте якщо все ж таки вдасться отримати цей обсяг блакитного палива, то Стиролу й Рівнеазоту вистачить сировини на кілька років наперед (за даними Держзовнішінфому, річне споживання газу Стиролом становить 2,2 млрд куб. м, Рівнеазоту — близько 1 млрд куб. м). Інший варіант — Дмитро Фірташ домовляється з Газпромом про пільгові умови поставок газу для своїх підприємств. Із Кремлем та Газпромом бізнесменові вже одного разу вдалося домовитися про, здавалося б, немислиме посередництво: компанія «РосУкрЕнерго» (половина якої належить Group DF) постала між Україною та Росією у схемі імпорту газу. За другим сценарієм, Дмитро Фірташ усе-таки став повноправним господарем на Стиролі, і йому тепер належить конт­ рольний пакет підприємства. У цьому разі він активно наближається до створення найбільшого хімічного виробництва у країні. Мета логічна: зібрати й вертикально інтегрувати активи з продукування добрив, а відтак вивести на західні фондові біржі або продати стратегічному інвестору. Вже сьогодні Group DF веде переговори з харківським бізнесменом Олександром Ярославським про купівлю Черкаського Азоту, також Дмитро Фірташ традиційно цікавиться прива-

тизацією Одеського припортового заводу. Ці чотири комбінати дадуть Дмитру Фірташу змогу стати найбільшим виробником азотної хімії в Україні та де-факто — регулятором цього ринку. За останні півроку бізнесмену вдалося отримати фактичний контроль над усією галуззю виробництва діоксиду титану в Україні. Йому належить усього лише 50% мінус 1 акція Кримського Титану, проте керівництво заводу лояльне до приватного інвестора. Виконуючим обов’яз­ки голови правління державного заводу «Сумихімпром» призначено працівника Group DF Ігоря Лазаровича. До призначення він працював куратором гірничозбага­чу­валь­них комбінатів в OstChem. Таким чином, у руках групи тепер зосереджено операційних контроль над усім виробництвом діоксиду титану в Україні. За третім, ще масштабнішим сценарієм, Дмитро Фірташ — усього лише посередник. А кінцевий покупець сам видобуває газ, який може поставляти на свої ж підприємства за пільговими цінами в необмежених кількостях. Такий претендент може бути лише один — російський Газпром, а точніше хімічний холдинг «Сибур», що входить до його структури. Ця компанія не раз брала участі у невдалій наразі приватизації Одеського припортового заводу та є конкурентом для українських азотників на світовому ринку. Ідея російського газового монополіста проста: можна не лише експортувати свій газ, а й з невеликими витратами переробляти його на добрива, отримавши надбавку в ціні 20–50% залежно від цін на добрива. Для Газпрому можуть бути цікавими не лише самі підприємства, а й вдала інфраструктура: аміакопровід Тольятті — Горлівка — Одеса, що сполучає російський Тольяттіазот із портом Південний, який є дуже зручним для транспортування експортних хімічних вантажів. Приєднано до «труби» й концерн «Стирол». Оскільки коштів і можливостей, які можна спрямувати на купівлю українських активів, у Газпрому значно більше, ніж у Group DF, то можна припустити, що купівлею Стиролу вони не обмежаться. Якщо цей сценарій буде реалізовано, то майже вся українська азотна хімія стане російською. 

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195 Для регіональних РА: (322) 702262, 762905

гроші


*У 2008 році у США було встановлено рекорд

новини

про необхідність перегляду невигідної для країни формули розрахунку ціни на російський газ. Зокрема, про це заявляв прем'єр-міністр Микола Азаров. Росія зміну формули ціни на газ вважає недоцільною.

«Цінність подарунка визначається радше його доцільністю, аніж ціною».

Тенденції

Близько $250 за 1 тис. куб. м становитиме ціна газу для України — заява заступника голови правління ВАТ «Газпром» Валерія Голубєва. За його словами, наступного року вартість російського блакитного палива для України істотно не зміниться. З січня 2009-го до 2020 року ціна російського газу для України розраховується за формулою, що враховує зміну цін на мазут і газойль. 21 квітня 2010 року Україна та Росія підписали доповнення до контракту на поставку газу, згідно з яким українська сторона отримала знижку в ціні на газ, яка дорівнює величині зниження експортного мита при поставках газу в Україну. При контрактній ціні на газ, що дорівнює чи більша від $333,33 за тис. куб. м, мито визначається як різниця 30% контрактної ціни та суми у $100. При падінні контрактної ціни на газ нижче за $333,33, мито дорівнює нулю. Спеціальний митний збір запроваджено з ІІ кварталу 2010 року, він діє щодо 30 млрд куб. м газу, що постачається в Україну 2010-го, і 40 млрд куб. м щорічного обсягу в 2011–2019 роках. В обмін на газову знижку Україна до 2042-го подовжила перебування у Криму російського Чорноморського флоту, термін базування якого спливав у 2017 році.

• Чарльз Ворнер

ЦІНА ІМПОРТУ

вартість російського газу, що імпортується НАК «Нафтогаз України», $/тис. куб. м 360

400 350

305,68

270,95

300 250

250

248,72

232,86

208,12

198,34

250

*Внаслідок надання Україні

200 150 100 50 0

09

. 20

I кв

009

в. 2

II к

009

в. 2

III к

IV

кв.

9 200

10

. 20

I кв

010

в. 2

II к

010

в. 2

III к

* Прогноз ВАТ «Газпром».

IV

кв.

0*

201

11*

. 20

I кв

За даними НАК «Нафтогаз України»

знижки на газ російський бюджет у найближче десятиліття втрачатиме по $4 млрд щороку, заявив у червні 2010-го віце-прем'єр, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін. Разом із тим за підсумками 2010-го й навіть 2011 року реальна сума знижки на газ, з урахуванням контрактних цін, буде меншою від названої російським міністром.

За даними НБУ, доходи українських банків за перші вісім місяців 2010-го становили 89,3 млрд грн (-7,4% рік до року), витрати за той самий період — 98,2 млрд грн (-16%).

нафтопродуктів на 21.09.2010 р., грн/л A-95

Київ АР Крим Дніпропетровська обл. Донецька обл. Львівська обл. Харківська обл.

7,54 7,65 7,36= 7,69 7,46= 7,39

ДП

Скраплений газ

6,78 4,03= 6,86 4,43= 6,65= 4,16= 4,03 6,90= 4,50 6,7= 6,68 4,23 За дан­ими UPECO

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Роздрібна вартість

Банківська система

Нафтопродукти

Держборг

На 57%, до 8,9 млрд грн скоротилися сумарні збитки українських банків у січні–серпні 2010-го порівняно з аналогічним періодом минулого року, дані НБУ.

З $92 до $85 за барель знизили прогноз середньорічної вартості нафти на 2011 рік аналітики Societe Generale. Причина — падіння темпів зростання попиту й розширення виробництва у країнах, що не входять до ОПЕК.

З 32–33% до 40–41% ВВП України зросте за підсумками 2010 року сукупний держборг, прогноз МВФ. За даними НБУ, на початок року сукупний держборг становив $37,749 млрд, або $821 на кожного мешканця України.

Пропозиція щодо ліквідації податкового комітету ВР виникла після того, як коаліція ініціювала відставку його голови Сергія Терьохіна (БЮТ). За його словами, він розглядає цю ініціативу як прагнення без проблем ухвалити Податковий кодекс. Повноваження комітету, що ліквідується, заплановано передати Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, очолюваному Олександром Пеклушенком (ПР).

Податковий кодекс Голова регламентного комітету ВР Володимир Макеєнко (Партія регіонів, на фото) зареєстрував проект постанови про ліквідацію комітету з питань податкової та митної політики.

18

контракти | № 39 | 27.09.2010

10 років тому

Б

анк «Російський стандарт» придбав у центрі Києва восьмиповерхову будівлю загальною площею близько 3 тис. кв. м. Сума операції не розголошується. У липні 2010 року середня ціна пропозиції офісних приміщень у столиці становила 2736 $/кв. м, дані інформаційно-аналі­тич­ного порталу «Столична нерухомість». Про рівень цін можна судити, зокрема, з розміщеного в Мережі оголошення про продаж готової висотної офісножитлової будівлі на Крутому узвозі (біля Бессарабської площі) площею 2,5 тис. кв. м за $25 млн. Придбання Російським стандартом будинку — перша операція з продажу готового приміщення кінцевим споживачам за останні півтора року — ані в 2009-му, ані в І півріччі 2010-го не було зафіксовано жодної купівлі готового об’єкта. Ринок офісних приміщень Києва відновлюється після кризи, зазначають фахівці консалтингової компанії Colliers International. Зниження рівня вакантності з 12% до 7% для БЦ А-класу за останні півроку явно свідчить про збільшення ділової активності на ринку. Зростання попиту відбулося за рахунок компаній, які переїхали з некласифікованих офісних приміщень або розширили присутність у своїх БЦ. У січні–червні 2010-го оренда в офісних центрах А- та В-класів подорожчала на 5–7%, після того як наприкінці мину-

Крига скресла

«Про справу суди за результатом».

Після півторарічного затишшя на ринку офісної нерухомості Києва відбулася перша операція з купівлі-продажу

• Овідій

рі й надалі виявляють обережність, і ми чекаємо, що річні обсяги орендованих приміщень виявляться дещо нижчими від середнього показника останніх п’яти років, що становить 11 млн кв. м», — передбачає Кріс Стейвелі, директор європейського департаменту інвестицій в офісну й індустріальну нерухомість Jones Lang LaSalle. У квітні– червні цього року показник вакантності в Європі становив 10,2%, залишаючись припрофесійних офісних близно на цьо­ приміщень припадає му рівні вже третій квар­тал на тисячу пос­піль. Частка мешканців Києва вільних площ трохи зросла в Західній Європі (до 9,8%), але помітно — з 16,4% до 14,6% — зменшилася у Центральній та Схід­ ній, здебільшого через зниження рівня вакантності в Москві та Будапешті. За словами Стейвелі, більшість європейських ринків уже сягнула дна, проте високі показники вакантності — понад 15% — усе ще спостерігаються в Амстердамі, Дубліні, Буда­пешті та Москві. При цьому європейські ринки дуже різнорідні. Наприклад, у ІІ кварталі 2010 року в Парижі було зафіксовано найнижчий рі­­вень порожніх площ — 6,8%. 

400

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

*Керівництво України не раз заявляло

коментар

компанії & ринки

із придбання офісної будівлі: хмарочос Generаl Motors у Нью-Йорку було продано за $2,9 млрд девелоперу Boston Properties.

У січні–червні 2010 року оренда в офісних центрах А- та В-класів подорожчала на 5–7%

кв. м

Надія ГОНЧАРУК

Повільне зростання Орендні ставки на офісні приміщення Києва, $/кв. м/місяць Клас будівлі

Липень-2009

Січень-2010

Липень-2010

А

25–35

28–35

30–38

В

18–23

13–20

15–26

С

10–15

8–13

8–15 За даними Colliers International

Транзит На 13,8% рік до року, до 63,6 млрд куб. м збільшила за перші вісім місяців транзит природного газу Україна, дані Мінпаливенерго.

Кілька житлових масивів Харкова в останні дні відключено від газопостачання. Це відбувається через низький тиск у газопроводах.

Сільське господарство 2,9 млн т становитиме у 2010/2011 маркетинговому році обсяг виробництва соняшникової олії в Україні, прогноз об'єднання «Укроліяпром». Таким чином, виробництво олії залишиться на рівні 2009/2010 МР.

лого року ставки впали на 60–70%, до мінімального рівня — в середньому всього 30 $/кв. м/місяць. Для порівняння: 2008-го квадратний метр приміщення коштував орендареві 74 $/кв. м/ місяць. Найімовірніше, до кінця року ціни підвищаться ще на 5%, тому що вільних приміщень обсягом від 500 кв. м. на ринку немає. Зростанню ставок також сприяє надто низька пропозиція у столиці: у І півріччі було відкрито два бізнес-центри сукупною площею 20 тис. кв. м — удвічі менше, ніж за аналогічний період торік. Загалом на початку червня сукупна площа класифікованих офісних будівель Києва становила 1,115 млн кв. м. За прогнозами аналітиків Colliers International, загальна площа відкритих 2010 року бізнесцентрів становитиме 110–130 тис. кв. м, що може знову спричинити зростання вакантності та незначне зниження цін у 2011-му. Європейський ринок офісної нерухомості теж розвивається. За даними звіту консалтингової компанії Jones Lang LaSalle, у ІІ кварталі 2010 року найбільше зростання орендних ставок було зафіксовано в лондонському Вест-Енді (13,3%), Парижі (7,1%), лондонському Ситі (5,3%) та Дюссельдорфі (2,3%). «Плавне зростання економі­ ки позитивно впливає на попит на офісні приміщення, але оренда-

Ділові люди Основні операції з оренди офісних приміщень у І півріччі 2010-го Вид діяльності

Площа, що винаймається, кв. м

Адреса

Виробництво

3800

Вул. Ярославів Вал, 23 (ЦДР*)

EBRD

Фінансовий сектор

2600

Н/д (ЦДР)

EPAM

IT

2200

БЦ «Фаренгейт» (ЦДР)

Виробництво

1300

Вул. Б. Хмельницького, 63 (ЦДР)

Банк «Форум»

Фінансовий сектор

1200

БЦ «Прага» (НЦ**)

OS Direct

Професійний сервіс

900

БЦ «Вектор» (НЦ)

700

Вул. Верхній Вал, 4 (НЦ)

Орендар Kraft Foods

Енергоатом

Grey

Професійний сервіс

За даними Colliers International * ЦДР — центральний діловий район. ** НЦ — нецентральний район.

контракти | № 39 | 27.09.2010

19


держрегулювання зовнішньої державної позики на $2 млрд. Навіщо? «Шоб було»? Щоб лежало в Нацбанку й Держказначействі? Адже ж це в принципі неНавіщо уряд позичає гроші правильна постановка питання: «Де лежать гроші?». ПраРізні українські уряди за весь Так питається: навіщо ми збіль- прогрес порівняно з попере- вильно питати: «Що роблять дніми позичками, доля яких гроші?». І якщо відповідь звочас існування незалежної Украї- шуємо борги?». Правильна відповідь на це за- невідома. Тепер би зробити диться все-таки до «Лежать», ни, попри всі політичні відмінності, об’єднує одна спільна риса питання, на жаль, не така, яку наступний крок — пояснити, то, може, вони й не потрібні навіщо позичається ще. Адже були зовсім? — всі вони багато й охоче пози- хотілось би почути прем’єрові. чають за кордоном. А чого б і не А між тим, самі лише відсот­ позичати за такої плинності — ки за свіжовипущеними облігавіддавати-то в кожному разі доціями на весь період їх випуску ведеться вже іншому уряду. становитимуть $1 334 375 000. Нинішній уряд усіляко підНенабагато менше, ніж власне креслює, що він прийшов усерсума позики. йоз і надовго, тож, мовляв, без Ось і виникають питання: чи потреби позичати не стане. Ну, аж так потрібно було позичати там, трішечки, від МВФ, на підще в умовах загальної еконотримку штанів, пардон, валютмічної непевності, спричиненої Так, позичати — не гріх. рівно за два тижні після заяви очікуванням змін після запроних резервів. Якихось два міль­ ярди. Сам прем’єр так і сказав: Якщо є інвестиційний проект, прем’єра, що його уряд не вадження Податкового кодек«Тимошенко примудрилася за який обіцяє гарний прибуток. збільшує боргів, цей самий су? Чи уряд справді вірить, що минулий рік $15 млрд узяти в Тоді й із боргом розрахуватися уряд прийняв постанову він прийшов надовго, чи, як МВФ — де вони? А ми взяли в вистачить, і собі дещиця зали- № 856 про випуск облігацій його попередники, сподіваєтьМВФ $2 млрд, перший транш шиться. ся, що віддавати доведеться Але хизуватися тим, що позиприйшов, і обидва лежать не вже не йому? І чи прем’єр Примітка Не все так однозначно. Повипускового торкані. Один — в Національ- чені гроші «лежать не торкані», сам знає відповідь на своє, редактора пит на українські євробонди ному банку підтримує наші ва- що «жодного долара не витраяк йому здавалося, ритопідігріває інтерес інвесторів лютні резерви, другий — ле- чено й не буде витрачено» — ричне запитання?  до українських паперів загалом. Унаслідок жить у казначействі. Жодного погано свідчить про економічні цього українським компаніям легше залудолара не витрачено й не буде знання та здібності прем’єра. Андрій ПОРИТКО, чати запозичення на міжнародному ринку Ні, безумовно, той факт, що витрачено, тому що ми його заступник головного капіталу. І це далеко не єдиний аргумент на пустимо на розрахунки за суспільство принаймні дізнаредактора тижневика користь випуску облігацій. зобов’язаннями Тимошенко. лося, де ці гроші, — явний «Дебет-Кредит»

«Шоб було»

Уряд хизується тим, що позичені гроші «лежать не торкано»

Документи ІНОЗЕМНИМ ІНВЕСТОРАМ

««««« Факт. Кабмін бере позику ще у $2 млрд. Кабмін постановив випустити облігації зовнішньої державної позики 2010 року. Облігації на суму $500 млн випускаються з погашенням у 2015-му. Номінальна вартість паперу — $100 тис. та/або кратна більша сума. Дохід — за ставкою 6,875% річних і сплачується щороку 23 березня та 23 вересня починаючи з 2011-го, погашення здійснюється 23 вересня 2015 року. Облігації на суму $1,5 млрд випускаються з погашенням у 2020-му. Номінальна вартість так само становить $100 тис. та/або більшу кратну суму. Дохід — за ставкою 7,75% річних і сплачується щороку 23 березня та 23 вересня починаючи з 23 березня 2011 року. Погашення облігацій здійснюється 23 вересня 2020 року. Документ. Постанова КМУ від 17.09.2010 р. № 856.

20

контракти | № 39 | 27.09.2010

ФІНУСТАНОВАМ

««««« Факт. Колишніх терористів не візьмуть у директори банків. Держфінпослуг внесла зміни до Кваліфікаційних вимог до членів рад недержавних пенсійних фондів і фахівців із питань адміністрування недержавних пенсійних фондів та до Професійних вимог до керівників і головних бухгалтерів фінустанов. Тепер особи, які претендують на обіймання відповідних посад, повинні мати бездоганну ділову репутацію та не можуть мати не погашену судимість за корисливі злочини або тероризм. Розпорядження набирає чинності із дня офіційного опублікування. Документ. Розпорядження Держфінпослуг від 12.08.2010 р. № 652.

СУБ’ЄКТАМ ЗЕД

««««« Факт. Подовжено час роботи МВР. Правління НБУ внесло зміни до своєї постанови від 18.12.2008 р. № 435 «Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України». Змінами встановлено, що час функціонування Системи підтвердження угод для здійснення операцій з купівліпродажу безготівкової інвалюти за гривні продовжено на годину — з 16:00 до 17:00. Постанова чинна з 20.09.2010 р. Документ. Постанова Правління НБУ від 16.09.2010 р. № 427.


стратегії

стратегії компанії Андрій БЕРЕЖАНСЬКИЙ 1

Створення в Україні мережі фітнес-клубів за західним зразком виявилося успішним бізнес-проектом

10 секунд НА ЧИТАННЯ

Здорові гроші

? Мережа фітнес-клубів Sport Life — не перший ваш бізнес, є досвід у телекомунікаційній сфері, у ресторанному бізнесі. Чим він відрізняється від інших з погляду управління, особистого інтересу? — Важко порівнювати, бо, на відміну від інших, це операційний бізнес. Ми продаємо людям здоров'я та позитивні емоції, тобто працюємо у сфері сервісу. І в цьому подібні до готельєрів. Чим п'ятизірковий готель відрізняється від тризіркового — насамперед персоналом, що завжди на своєму місці. Коли треба, вміє бути непомітним, коли треба — упереджувати будь-яке побажання клієнта. Наша мета — виховати саме такий персонал. І це, враховуючи реалії, непросто. Наприклад, знайти прибиральника до роздягальні, який не заздритиме клієнтам. Або знайти тренера з фітнесу, який не лише створив собі красиве тіло та знає, як допомогти в цьому іншим, а й робить це радо, легко йде на контакт. Добір персоналу ускладнюється тим, що донедавна не існувало якихось традицій чи шкіл, які є при підготовці, наприклад, офіціантів, барменів чи покоївок. Я радий, що, розвиваючи цей бізнес, приношу користь суспільству, створюю моду на здоровий спосіб життя. Утім, з не меншим інтересом я міг би розвивати й інші бізнеси, наприклад у сільському господарстві або металургії. Мережу фітнесклубів будую тому, що бачу великий потенціал цього ринку та

22?

контракты || № контракти № 39 8 | |22.02.2010 27.09.2010

В інтерв'ю тижневику Контракти власник і засновник групи компаній Sport Life Дмитро Єкімов розповів, що: 1) за два роки в Україні фітнесом займатиметься 4–5% населення 2) одиночний фітнес-клуб програє мережі за всіма показниками, тому на Заході фітнес — виключно мережний бізнес 3) до 2012 року власники ГК Sport Life інвестують у розвиток мережі $40–100 млн

маю навички й ресурси для побудови ефективного бізнесу. ? Яка мета вашого бізнесу? Чи плануєте домогтися високої капіталізації й продати? Чи вас цілком влаштовує жити на дивіденди та займатися улюбленою справою — розвитком проекту? — Ринок рухається в бік глобалізації. Тож серед довгострокових цілей є IPO або продаж бізнесу глобальним мережам. Утім, не можна сказати, що ми створюємо бізнес на продаж. ? А заявляти, що й за п’ять років розвиватимете мережу Sport Life, не будете? — Ми дуже гнучкі в операційному плані й ухвалюватимемо рішення, виходячи із ситуації. Одна з причин цього — досить висока ступінь фінансової свободи. Я один із власників мережі ресторанів «Євразія», до якої входять близько сотні закладів у Пітері та п’ять у Києві. Цей бізнес не планується продавати, це джерело коштів. Sport Life може або стати таким самим, або бути проданим. Але сьогодні про це не йдеться. Найближчими роками є завдання побудувати максимальну кількість клубів і проводити потужні рек­ ламні кампанії, які створять моду на здоровий спосіб життя та заняття фітнесом. ? А наскільки фітнес приваб­ ливий як бізнес? Коли окуп­ ляться ваші перші клуби в Києві? — Не можу назвати конкретних цифр. Скажу лише, що при відкритті ми розраховували окупити інвестиції за чотири-

п’ять років. Сьогодні фінансові результати нашого першого клубу на Петрівці, який ми відкрили 2007 року, просто відмінні та додають упевненості в перспективності бізнесу всім інвесторам. ? У чому секрет фінансових результатів фітнес-клубу? — Є два головні принципи. Перший — робота на створення грошового потоку. Це й залучення нових клієнтів на основ­ ну послугу — фітнес, і продаж клієнтам внутрішніх, додаткових послуг — того, що може помітно підвищити їхню задоволеність від перебування у клубі. Це можуть бути відвідини басейну після тренажерного залу або ж сеанс у спа. Другий принцип — мінімізація витрат. Насамперед це економія на масштабах — купуючи обладнання й матеріали для мережі, ми отримуємо знижки. Далі — прискіпливий конт­роль витрат. У цьому бізнесі багато поточних витрат, які можуть у рази збільшувати витратну частину бюд­ же­ту. І їх слід ретельно контролювати. Простий приклад. Під час будівництва можна купити плитку за $50 за кв. м, а можна й за $150. 99% клієнтів візуально різниці не помітять, а ось щоб окупити другий варіант, довелося б знач­но підвищувати ціни. А люди не готові платити за інтер’єрні надмірності. Для них важливі якість тренажерів, чистота, ввічливий та розуміючий персонал. ? Чи може немережний фітнес-центр, в усьому аналогічний до ваших за форматом,

мати високі фінансові показники? — Це майже нездійсненне завдання. Бізнес фитнес-клубів є мережним. Одиночний клуб програє мережі чи не за всіма показниками і в кінцевому підсумку програє конкурентну боротьбу. У немережного клубу вищими є витрати на матеріали й обладнання. Також у такого клубу менший асортимент послуг. Наприклад, ми кожен новий об'єкт плануємо як частину мережі й у чомусь робимо унікальним: з великими басейнами, або футбольним полем, або скалодромом, або залами для гри у сквош... Тож нашому клієнту в його «звичайному» клубі доступні базові послуги, а якщо він захоче, наприклад, пограти у футбол або полазити «по скелях», він може без зайвих витрат отримати цю послугу в іншому клубі мережі. А в міру виникнення нових потреб у клієнтів ми додаємо нові сервіси в нових клубах. Далі, одиночному клубу важче шукати клієнтів. Його стеля — десяток білбордів в окрузі, сайт і роздача листівок. А ми рекламуємося на телебаченні. Хоча окремий клуб має й плюси. У нього менше операційних витрат, менші витрати на управлінців вищої ланки. Проте цей плюс малопомітний на тлі мінусів. ? А що доводить закордонний досвід? Наприклад, яка частка ринку фітнесу припадає на мережних гравців у США? — Там працюють виключно мережі. Окремі фітнес-клуби

— це виняток. Це елітні клуби у знакових місцях, наприклад у якомусь п'ятизірковому готелі. ? Перший фітнес-центр в Україні відкрили 2007 року. Чи вдалося дотриматися планів із розвитку, які були на той час? — Вдалося. Сьогодні в нас працюють один клуб у Кривому Розі та три в Києві, до кінця року відкриємо ще один у столиці. У нашій мережі фітнесом займаються понад 30 тис. осіб. ? Як вплинула криза на розвиток мережі? — Позитивно, хоч як дивно. З одного боку, впала платоспроможність населення, знизився продаж корпоративних карток. З іншого — нерухомість подешевшала, знизилися орендні ставки, почав розвиватися ринок ТРЦ і БЦ. Для нашого бізнесу це стало позитивним чинником — у нас з'явилося багато цікавих пропозицій з гідними об'єктами. Власники ТРЦ і БЦ усвідомили, що фітнесклуб — це якірний орендар, який забезпечує щонайменше 15 тис. осіб, які день у день проходять повз вітрини. ? Які плани щодо розвитку мережі на найближчі роки? — До 2012 року побудувати 15 фітнес-клубів у Києві, кожен з яких на площі в 3–5 тис. кв. м буде здатен приймати 15–20 тис. відвідувачів щодня. Три вже є, шість — будуються, про будівництво ще шести ухвалимо рішення найближчим часом. Працюємо над проектом будівництва клубів формату «експрес» у спальних районах столиці й інших міст. Цей формат передбачає надання базових послуг за місцем проживання і потребує площі до 3 тис. кв. м. У разі запуску цього проекту таких клубів побудуємо близько 30 по всій Україні. Нас цікавлять міста-мільйонники, особ­ ливо Харків, Донецьк, Дніпропетровськ. ? Останній рік ви не раз згадували про перспективи франчайзингової схеми розвитку мережі. Чи є вже результати? — Клуб у Кривому Розі — партнерський клуб. До цього проекту ми приєдналися на етапі проектування. Результат — помітно зросла бізнесефективність проекту та реально підтверджено вигідність франчайзингової схеми для всіх учасників. Сьогодні ми ведемо переговори й наша мета — донести до всіх потенційних партнерів, що ми працюємо відкрито і щодо кожного проекту шукаємо оптимальні умови для всіх учасників. За-

Дмитро Єкімов особисто формує моду на здоровий спосіб життя

Відвідувати тренажерний зал можна й за $200 на рік звичай віддати нам в оренду приміщення чи отримати частку при створенні проекту вигідніше, ніж створювати все з нуля самому. Фітнес — не такий простий бізнес, як здається на перший погляд. Слід знати, де й що купувати, як привабити клієнтів, як готувати персонал, як розв’язувати сотні питань, що неминуче з'являються під час роботи будь-якого клубу. ? Скільки вже інвестували в розвиток мережі та скільки плануєте інвестувати найближчими роками? — У діючі клуби інвестували близько $20 млн, у нові до 2012 року інвестуємо понад $40 млн. Якщо ж вирішимо активно будувати клуби у форматі «експрес», ця сума може перевищити $100 млн. ? Яке джерело інвестицій? — Є група інвесторів. Кредити ми ніколи не залучали — брати кошти під 25% річних дуже дорого. Проте ми завжди

готові розглянути будь-яку прий­нятну пропозицію. ? Чи з'являться найближчими роками інші проекти, подібні до вашого? — Сумніваюся, бо якихось реальних переміщень на ринку я не бачу. Якщо говорити гіпотетично, то поява конкурентів є цілком реальною: ринок не насичений, фінансові групи мають необхідні кошти. Зупиняє їх радше тільки розуміння, що класичний бізнес має вищу рентабельність. ? А в умовах посилення конкуренції ви зміните цінову політику? — Ми оперативно реагуємо на всі зміни ринку. Втім, стверджу­вати, що ціни знизяться, було б некоректно. Є об'єктивні чинники, які формують ціну. Навряд чи хтось захоче закласти у проект окупність протягом семи-восьми років. ? Як швидко насичується ринок?

— Відсоток людей, які займаються фітнесом у нас в країні, плачевний — усього 2%. В Америці, наприклад, 12%. Водночас спортом хочуть займатися не лише забезпечені громадяни, а й ті, в яких дохід середній і нижчий від середнього. Наше завдання й полягає в тому, щоб дати всім таку можливість. Упевнений, за два роки в Україні фітнесом займатимуться 4–5% населення. ? Чи можна говорити, що переважна більшість тих, хто займається сьогодні фітнесом у Sport Life, пришли до вас із тренажерних залів чи елітних цент­рів? Тобто займалися собою й раніше. — Ні, насправді більшість наших клієнтів раніше не відвідували інших клубів. Принаймні впродовж року до приходу до нас. Так, ці люди прагнули стежити за своєю фізичною формою, але реальної можливості займатися спортом, наприклад, у тренажерному залі не мали. В елітних — не по кишені. У залах — незручно через тісняву або з інших причин. ? Наскільки складно сьогодні залучити до фітнесу нових клієнтів — тих, хто раніше не займався своїм здоров'ям? — Не так уже й складно. Суспільство змінюється й дедалі більше на слуху тема здорового способу життя. Цю модель просувають у кінематографі. Наприклад, у Росії є багато серіалів, де головні герої відвідують фітнес-клуби. Цю модель рекламують бренди спортивного одягу, тож там будь-яка компанія прагне зробити собі піар на цій темі. Отже, слід говорити про незадоволену пропозицію, а не про відсутність попиту як такого. ? Хто сьогодні відвідує фітнес-клуби? — Це найрізноманітніші люди. Дивно, але класифікувати їх за соціальним статусом не виходить. Так, жінок трохи більше половини. Так, більше людей віком 20–30 років. Але далі таких визначень справа не йде. Якщо говорити про фінансове становище, то відвідувати тренажерний зал можна й за $200 на рік. Вважаю, такі вкладення у своє здоров'я цілком доступні. Тож характеризувати потенційного клієнта будьякого фітнес-клубу можна так: це люди, які прагнуть самореалізуватися й готові серйозно працювати над собою. Крім того, це люди, які хочуть знайти однодумців і приходять до залу, зокрема, по спілкування.  контракти | № 39 | 27.09.2010

23


є така професія Олена СТРУК

*

Глобальний договір — ініціатива, яка дозволяє компаніям забезпечити відповідність своєї діяльності та стратегії десяти принципам у галузі прав людини, трудових відносин, охорони довкілля та протидії корупції. Ідея Глобального договору належить генеральному секретареві ООН Кофі Аннану, який оприлюднив її у своєму виступі на Світовому економічному форумі у Давосі 1999 року. До мережі Глобального договору приєдналися понад шість тисяч компаній.

В українських компаніях збільшується попит на нову професію — менеджер із корпоративної соціальної відповідальності

Соціальна революція «Мережа Глобального дого­ вору* про соціальну відпові­ дальність бізнесу в Україні на­ гадує дуже розвинену фізично людину з недостатньо розвине­ ним мозком», — зазначає один із українських експертів із КСВ. За останні кілька років до мережі приєдналося вже понад сто українських компа­ ній. Нехай у всіх них різна мотивація — репутаційні бо­ нуси, доступ до експертизи інших компаній, потреба в ро­ боті з іноземними інвесторами та міжнародними фінансови­ ми організаціями, але розумін­ ня принципів корпоративної соціальної відповідальності має бути однаковим. Щоправ­ да, наразі до цього далеко. «Ми вже п'ять років намагаємося донести ідею, що КСВ — не капелюх, який знімають або

надягають залежно від погоди, а спосіб управління бізнесом. Але більшість українських компаній, як і раніше, зводять КСВ у найкращому разі до благочинності», — визнає Юлія Щербініна, радник із пи­ тань співпраці між суспільним та приватним секторами пред­ ставництва ООН в Україні. Проблема у тім, що в Україні немає академічної спільноти, яка б збирала найкращі прак­ тики компаній у сфері КСВ, аналізувала, систематизувала їх та передавала бізнесу. Немає й достатньої кількості фахівців у цій галузі.

Менеджери-самоуки Посада менеджера з корпо­ ративної соціальної відпові­ дальності з'явилася в небага­

тьох компаніях. Таких людей можна перелічити на пальцях однієї руки, і всі вони — само­ уки. Наприклад, Олександра Заярна до того, як потрапити до СКМ у 2006 році на позицію менеджера з КСВ, працювала у представництві ООН в Укра­ їні, відтак після закінчення Бо­ лонського університету — у Міністерстві міжнародного розвитку Великої Британії, ді­ яльність якого було спрямова­ но на розвиток територій з низьким рівнем життя, у відді­ лі співпраці з бізнесом. Біль­ шість фахівців, які займають­ ся впровадженням в україн­ ських компаніях принципів КСВ, вийшли з таких організа­ цій. Менеджер КСВ ДТЕК Вік­ торія Гриб раніше працювала в USAID Україна, Родіон Ко­ лишко, радник Конфедерації

Пул менеджерів із корпоративної соціальної відповідальності в Україні невеликий

24?

контракты || № контракти № 39 8 | |22.02.2010 27.09.2010

«Великим Майстром ставав найкращий із Магів, і обирався він з-поміж дванадцяти довічно. Саме на нього лягав тягар відповідальності за долю світу». • Сергій Садов, «Лицар ордену»

працедавців України, — у держ­органах. «Фахівцю з КСВ потрібно знати, як працюють усі сектори суспільства. Ком­ панія живе в середовищі, а в ньому є органи виконавчої влади національного рівня, ор­ гани місцевого самоврядуван­ ня, громадські організації. За­ вдання і формат співпраці з ними різні. Якщо людина має досвід роботи в таких органі­ заціях, вона знає, як із ними спілкуватися, перебуваючи в компанії», — пояснює Олек­ сандра Заярна. У 90% випадків окремі функ­ ції менеджера КСВ виконують директори з персоналу або ме­ неджери зі зв'язків із громад­ ськістю. «У сфері КСВ справді

потрібні люди, яких я нази­ ваю «соціальними поліглота­ ми». Вони мають вміти доно­ сити певну ідею до різних ау­ диторій. Саме тому об'єднання КСВ з піаром є цілком при­ родним, хоча й небажаним», — зазначає Юлія Щербініна. Про необхідність розподілу двох сфер говорять уже давно. Небезпечно, коли лю­ дина, що відповідає за комуні­ кації в компанії, виконує ще й функції фахівця з КСВ. Це може закінчитися тим, що КСВ зведеться до інструменту піару. Необхідність інвестицій у людський капітал — це вже просунутий рівень розуміння КСВ українським бізнесом. Компанії можуть не бачити, як права людини співвідно­ сяться з їхньою діяльністю, проте легко вибудовують взаємозв'я­зок між розвитком персоналу та результатами

Немає системи Цілісної системи навчання принципів корпоративної со­ ціальної відповідальності в українських вишах справді немає. Лише в деяких на­ вчальних закладах виклада­ ють окремі дисципліни, які розглядають той чи інший ас­ пект КСВ — безпеку життєді­ яльності, охорону праці, етику бізнесу. Такого висно­ вку в дослідженні дійшли екс­ перти представництва ООН два роки тому. На момент проведення до­слідження курс із корпоративної соціальної відповідальності був лише в Тернопільському національ­ ному економічному універси­ теті, та й там від нього мали намір відмовитися. Тож пред­ ставництво ООН і запропону­ вало Міністерству освіти і науки доповнити освітні про­ грами у сфері економіки й

В Україні створюється інфра­­ структура для розвитку знань у галузі КСВ бізнесу, його ефективністю. Не дивно, що менеджери з персоналу виконують ще й функції фахівця з КСВ. На початковому етапі ком­ панії допомагають міжнарод­ ні стандарти нефінансової звітності, де прописано кри­ терії та показники КСВ. Вони дають уявлення про міжна­ родне розуміння соціальної відповідальності, але цього недостатньо для систематиза­ ції знань. Адже дуже довго на самонавчанні система не про­ тримається. «У нашій країні є з десяток геніальних самоу­ ків, але цього замало, щоб КСВ вийшла на більш систем­ ний рівень. В Україні немає пулу фахівців, з яких компанії могли б набирати менеджерів із КСВ, немає інфраструкту­ ри, що сприяє розвит­ку знань у цій галузі. Тож що більше говоритимуть про КСВ в ака­ демічному середовищі, то більше досліджень ми отри­ маємо, то легше компаніям за­ проваджувати принципи КСВ. І нехай не всі випускни­ ки стануть фахівцями в цій сфері, але в них сформується інше розуміння бізнесу», — пояснює Юлія Щербініна.

підприємництва, менеджмен­ ту й адміністрування відповід­ ним курсом. Програму курсу створили досить швидко — протягом року. «Чимало курсів, які роз­ робляються у вишах, є гарни­ ми на академічному рівні та недостатньо практично орієн­ тованими. Цього разу вперше над програмою працювали представники академічного співтовариства, компанії та успішні менеджери із соці­ альної відповідальності. У цьому її унікальність», — роз­ повідає керівник робочої групи МОН з розробки мате­ ріалів навчальної дисципліни «Корпоративна соціальна від­ повідальність», професор Ніна Ушакова. Це дало змогу ще й урахувати особливості моделі корпоративної соці­ альної відповідальності, що формується в Україні, а не орієнтуватися виключно на західну. «Особливість україн­ ської моделі — у величезному впливі на неї минулого, зокре­ ма глибоких традицій меце­ натства, а також соціально орієнтованої економічної сис­ теми СРСР, що мала відверто патерналістичний характер.

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195 Для регіональних РА: (322) 702262, 762905

бізнес-освіта


ЕКСПЕРТиза

Мономіста цілком залежали від підприємств, які створюва­ ли інфраструктуру: будували садки, школи, турбази. Ясна річ, це відклалося в очікуван­ нях суспільства, його запитах. Бізнес досі є заручником цієї ідеї, що, звісно, формує КСВ», — пояснює Юлія Щербініна. Курс із КСВ рекомендовано Міністерством освіти і науки для вивчення у вишах, і в 2010 році дисципліну почнуть викладати в навчальних за­ кладах. Цей курс вже включе­ но до навчальних програм Києво-Могилянської академії, Київського національного університету ім. Шевченка, дисципліну викладатимуть у

Ніна УШАКОВА,

керівник робочої групи МОН з розробки матеріалів навчальної дисципліни «Корпоративна соціальна відповідальність»

— Ми довго сперечалися, до якого блоку дисциплін віднести предмет «КСВ» — до гуманітарного чи професійно орієнтованого. У КСВ, справді, є характеристики гуманітарної дисципліни. Адже в основу принципів соціальної відповідальності покладено теоретичні основи етики та її розвиток як етики бізнесу. Але ми все ж таки дійшли виснов­ку, що це професійно орієнтована дисципліна, яка потребує певних практичних навичок. Отже, вона має базуватися на професійних стандартах. В Україні — це кваліфікаційні характеристики, які розробляються та затверджуються Міністерством праці та соціальної політики. Оскільки у Класифікаторі професій менеджера соціальної відповідальності немає, нам довелося зібрати посадові інструкції вже працюючих менеджерів, вивчити коло проблем, якими вони займаються, і на підставі цього підготувати свій проект кваліфікаційної характеристики. Перша розроблена нами програма курсу КСВ розрахована на підготовку бакалаврів. Нині ми плануємо оголосити конкурс серед викладачів на найкращу робочу програму курсу (програма організації викладання курсу). Об'єктом вивчення курсу буде система КСВ, а її предметом — інструменти реалізації КСВ. Відповідно до вимог Болонського процесу програма

26?

контракты || № контракти № 39 8 | |22.02.2010 27.09.2010

Національному технічному університеті КПІ, Університе­ ті економіки та права «КРОК» тощо. Паралельно буде допо­

є така професія стали. До речі, дискусія про необхідність запровадження окремої спеціалізації з КСВ точиться й у європейських

реклама який випускник, хоч куди б він пішов працювати, розумі­ тиме, що для успішності біз­ несу в довгостроковій пер­

Курс із корпоративної соціальної відповідальності рекомендований для вивчення у вишах України внено й Класифікатор профе­ сій, де з'явиться спеціальність — менеджер із КСВ. Водночас виокремлювати менеджмент соціальної відповідальності бізнесу у спеціальність не побудована на компетентнісній основі. Ми визначили ключові компетенції, які треба здобути при вивченні курсу. Ґрунтуючись на знаннях про розвиток КСВ, змісті Глобального договору, екологічних аспектах КСВ, змісті й вимогах міжнародних стандартів нефінансової звітності, фахівці з КСВ мають вміти: • ідентифікувати й аналізувати очікування зацікавлених сторін від реалізації принципів КСВ; • забезпечувати виконання принципів Глобального договору у сфері праці, рекомендацій Міжнародній організації праці; • удосконалювати програми з КСВ та розробляти етичний кодекс організації; • формувати соціальну звітність компанії та моніторити ефективність діяльності компанії у сфері КСВ. При підготовці програми ми вивчали досвід Росії. У російських вишах курс КСВ введено до освітньо-професійних стандартів як обов'язковий. Вивчення дисципліни починається на перших курсах з етики бізнесу, поступово трансформується у КСВ на бакалавраті. Поглиблені курси викладають у програмах магістерської підготовки, МВА. Такої системи прагнемо й ми.

Юлія ЩЕРБІНІНА, радник із питань співпраці між суспільним і приватним секторами представництва ООН в Україні

— КСВ — виключно добровільна ініціатива, великою мірою обумовлена суспільними запитами, тож нав'язувати стандартизацію КСВ неприпустимо. Адже в нашо-

биз­нес-шко­лах. «Ми виходи­ мо з того, що бізнес має буду­ ватися на системі цінностей, тож у кожному курсі слід за­ проваджувати адаптовані принципи КСВ. Тоді будь-

спективі потрібно враховува­ ти практики КСВ. Це набагато краще, ніж якби з випуску в двісті осіб про КСВ знали тіль­ ки десять», — пояснює Олек­ сандра Заярна.

му пострадянському розумінні стандарт — це перелік якихось критеріїв, автоматичне дотримання яких дає право одержати якийсь сертифікат. Але соціальна відповідальність — це радше процес впровадження системи постійного вдосконалення. Ідея Глобального договору задає десять принципів, десять напрямів для вдосконалення. Але це досить широкі напрями, що допускають чимало тлумачень. Тому і є необхідність включення в освітні програми вишів курсу КСВ. Це допоможе створити коло фахівців, спроможних інтерпретувати принципи й запроваджувати їх у життя. Маю велику спокусу сказати, що фахівець із КСВ має знати все. Адже він — це точка, в якій перетинаються багато функцій компанії. Він має розуміти всі бізнес-процеси в компанії для того, щоб знати, як змінити їх, ґрунтуючись на принципах КСВ. Аналіз нефінансових звітів, що їх роблять українські компанії, які долучилися до мережі Глобального договору, свідчить, що їхні зусилля зосереджені у трьох напрямах: інвестиції в людський капітал, екологічні ініціативи та доброчинність. Бізнес швидше й легше вчиться говорити на ці теми, ніж на інші. Найскладніше з десятим принципом Глобального договору — протидія корупції. Він складний для бізнесу не лише тому, що Україна — одна з найкорумпованіших країн світу, а й з тієї причини, що компанії не знають, як цьому протистояти. Адже це структурна проблема, і швидких рецептів її розв’язання немає. Особливість України ще й у тому, що серед компаній, які приєдналися до ініціативи Глобального договору, більшість — українські. Водночас українські офіси міжнародних корпорацій часто

живуть у кредит репутації материнської компанії. Лише небагато хто розуміє, що посилання на нефінансовий звіт материнської компанії, в якому немає ані слова про Україну, — порожній формалізм. Адже подання нефінансового звіту має відбуватися не задля годиться, а щоб вибудувати комунікацію із суспільством, у якому працює бізнес.

Андрій ШИШАЦЬ­ КИЙ, голова Донецької обласної ради

— Дуже важливо, щоб принципи корпоративної соціальної відповідальності сприймалися топменеджерами та власниками бізнесу не лише розумом, а й душею. Адже обов'язок допомагати людям, які тебе оточують, не може бути нав'язаний у наказному порядку. Понад 15 років я був керівником різних підприємств і дуже добре зрозумів, що атмосфера у трудовому колективі — це важливий чинник підвищення ефективності роботи будь-якого бізнесу. Людина має відчувати турботу про себе. Тоді вона з повною віддачею працюватиме на своєму робочому місці, дорожитиме ним. Як показав мій досвід, для цього потрібно зовсім небагато фінансових ресурсів. Багато що можна зробити, просто виявляючи увагу до людей. Безумовно, ідеї КСВ слід пропагувати. Знання цього предмета допоможе молодим менеджерам знайти своє місце у трудових колективах. Я вважаю, що необхідність викладання курсу КСВ у вишах є особливо актуальною. Позиція «я плачу податки, і більше мене нічого не обходить» не популярна нині в бізнес-середовищі.

Наразі компанії вчаться са­ мостійно, припускаючись ба­ гатьох помилок. Найпошире­ ніша з них — розуміння КСВ виключно як репутаційного заходу. Часто компанії вкла­ дають великі ресурси в піар разових акцій, які не мають нічого спільного із соціаль­ ною відповідальністю бізнесу. «Можна зробити ремонт в школіа, а можна розробити комплексну програму для на­ вчальних закладів. Напри­ клад, одне з наших підпри­ ємств співпрацює зі школами, у яких дітей відбирають до спеціальних груп для викла­ дання додаткових предметів з математичним ухилом, з при­ Головне — щоб до студентів було донесено соціально орієнтоване розуміння бізнесу. Адже бізнес — це не просто бездушний автомат зі створення доданої вартості. Більшість підприємств, великих і дрібних, — це складні соціальні системи. Їхні трудові колективи інтегровані в територіальні громади міст і селищ, у яких вони розташовані. Внаслідок цього все є взаємозв'язаним: місто й селище не можуть жити без підприємства, за рахунок якого формується місцевий бюджет, але й підприємство залежить від міста чи селища, у якому живуть його працівники.

Олександра ЗАЯРНА, менеджер із корпоративної відповідальності компанії СКМ

— Сьогодні в Україні сформувалося загальне уявлення про суть корпоративної відповідальності завдяки вивченню міжнародних стандартів і практики провідних компаній. У рамках цього компанії виокремлюють актуальні для себе аспекти відповідальності. Освітні програми у сфері КСВ можуть у цьому допомогти. Важливо, щоб фахівці з КСВ уміли визначати, в чому ж полягає відповідальність саме їхньої компанії. Кілька років тому таке завдання стояло переді мною в СКМ. Тоді ми виокремили шість напрямів: корпоративне управління, охорону праці, охорону довкілля, соціальні інвестиції національного рівня, взаємодію з місцевими співтовариствами, спонсорство та доброчинність. Їх визначенням займався комітет із КСВ, куди входили директори компаній групи СКМ. За кожним напрямом було розроблено політику компанії.

цілом, що в перспективі вони зможуть працювати на під­ приємствах. У цьому разі під­ вищується освітній рівень школи, а компанія отримує підготовлених до її специфіки фахівців. Такі довгострокові проекти, вигода від яких не є очевидною й не виявиться не­ гайно, складно реалізувати найманому менеджеру, якщо його керівниц­тво вважає, що КСВ — це подарунки дитячо­ му будинку на Новий рік. По­ трібно вміти аргументовано представити іншу позицію», — зазначає Олександра Заяр­ на. Звісно, більше шансів ма­ тимуть ті, кого озброїли цими аргументами.  Пріоритетні напрями для СКМ сьогодні — це створення безпечних умов праці й охорона довкілля, включно з енергозбереженням та діями, що запобігають зміні клімату. Реалізація принципів КСВ у цих сферах — технічні речі, в які менеджеру з КСВ заглиблюватися зовсім не обов'язково. Але завдання фахівця задати напрям, визначити, які критерії на корпоративному рівні компанія використовуватиме для оцінки ефективності цієї діяльності, а відтак — відображати результати в нефінансовій звітності. У СКМ замовлення на впро­ вадження принципів КСВ виходило від топ-менеджмента, при тому що загальний напрям було задано акціонером. У компанії від самого початку було розуміння, що корпоративна відповідальність — це не доброчинність, а спосіб управління бізнесом. Важливо, щоб рішення про впровадження принципів КСВ ухвалювалося на найвищому рівні корпоративної структури та ґрунтувалося на принципах довгострокового планування й стабільного розвитку. Наприклад, ми закуповуємо дорогі засоби індивідуального захисту для робітників на виробниц­ тві. Це величезні інвестиції, які підприємство має робити зараз, але ефект від них можна буде простежити років за п'ять, коли ми побачимо динаміку зниження респіраторних захворювань. Який фінансовий директор затвердить таке рішення? Тому й потрібно, щоб генеральний директор визначив це як пріоритет компанії. Як освіта допоможе правильно розуміти КСВ? Гадаю, людина, яка вивчає економіку або менеджмент, прийде до бізнес-структури вже з усвідомленням того, що не лише прибуток у короткостроковій перспективі — критерій успішності підприємства. Поступово такого усвідомлення дійде й усе українське бізнес-спів­ това­риство.

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195 Для регіональних РА: (322) 702262, 762905

бізнес-освіта

контракти | № 39 | 27.09.2010

27


стратегії

речі Марія БОНДАР..

РЕЧІ

«Як ви гадаете, чому всі ми такі схиблені на мештах, Ольго, хіба справа в тому, що вони мають неймовірні чари?»

Чому взуттьовик Крістіан Лубутен піднімає ціни під час кризи

Антиледі

• Анна Девіс, «Королева мешт»

«Туфлі потрібні для того, щоб навіть одягнена жінка здавалася оголеною», — іронізував в одному з журнальних інтерв'ю французький дизайнер взуття Крістіан Лубутен. Його двозначні жарти та скандальні заяви — потужний інструмент просування власного бренду Christian Louboutin. Це одна з небагатьох європейських luxury-марок, що пережили період економічного спаду без втрат в обсягах продажу та без істотного зниження цін. Продукція Christian Louboutin раз у раз повертається на лідерські позиції світових рейтингів найдорожчих споживчих товарів. Причому, якщо у докризовому 2007 році найдорожчу пару фірмових мештиків продали за $4,5 тис., то тепер максимальна роздрібна вартість Christian Louboutin становить $15 тис. за пару. Крістіан Лубутен не носить мешти на шпильці

VIPклієнти Катрін Деньов Кінозірка — постійна клієнтка Christian Louboutin, найчастіше купує чорні лаковані мешти на високому обцасі з червоною підошвою. Кароліна Гримальді Принцеса Монако, старша дочка князя Реньє III та голлівудської актриси Грейс Келлі, носить чорні човники-монети на низькій ході зі шкіри ската, пошиті в Christian Louboutin за індивідуальним замовленням. Бритні Спірс Поп-співачка носить лимонно-жовті мешти — босоніжки Christian Louboutin зі вставками з різнобарвного пластика. Анджеліна Джолі Акторка купила кілька пар різноколірних «агресивних» босоніжок із гострими носами з лімітованої серії «Провокатор».

Непевний статус Дорожнеча фірмових моделей не відлякує споживачів. Мало того, на думку директора європейського бюро маркетингової агенції Giant Клаудії Россі, якщо мінімальна роздрібна вартість Christian Louboutin колинебудь опуститься нижче за позначку $500, неминучим стане різкий спад продажу. «Мені відомо, що два роки тому керівництво компанії розглядало можливість лібералізації цінової політики, йшлося про випуск «демократичних» туфель по $300–400, — розповідає експерт. — На цьому переможна хода Крістіана Лубутена світовим взуттєвим ринком могла закінчиться раз і назав­жди. Цільова аудиторія не пробачила б йому втрати статусності». На відміну, наприклад, від Gucci та Louis Vuitton, Christian Louboutin не може дозволити собі випустити кілька ліній середньої цінової категорії, а потім, відреагувавши на зміну кон'юнктури ринку, повернути-

1989 рік — працює в домі моди Шарля Журдана під орудою відомої Елен де Мортмар, виготовляє зразки експериментальних моделей 1985 рік — майбутній король взуття розробляє власну колекцію дамських туфель і марно намагається розпродати її на вечірках у паризьких клубах

1992 рік — реєструє власну торгову марку та відкриває свій перший взуттєвий магазин 1993 рік — магазин перетворюється на монобрендовий бутик

вони носять взуття найрозкрученішої марки, і насамперед ті, хто не може дозволити собі такої розкоші та заздритиме їм, — зазначає Клаудія Россі. — Власне, у цієї категорії клієнток заздрість менш забезпечених жінок — один із ключових чинників прийняття рішення про купівлю. Обираючи між кількома престижними марками, вони, напевне, віддадуть перевагу саме тій, що викличе найсильнішу емоційну реакцію оточуючих». Крістіан Лубутен і справді подбав про те, щоб навіть дуже далекі від світу моди люди легко впізнавали його моделі. Підошву мештів Christian Louboutin пофарбовано в червоний колір. Ця особливість згадується у всіх промопублікаціях, присвячених ТМ та її засновникові. Кабаре-style Якщо покупцям потрібні особливі авторські знаки, то фахівці легко пізнають моделі Лубутена, навіть не бачивши фірмових чер-

2002 рік — під час прощального fashion-show Сен-Лорана Yves Saint Laurent Haute Couture 1962–2002 всі моделі виходять на подіум у туфлях Christian Louboutin, після цього вечора одразу кілька міжнародних глянсових журналів назвали Лубутена королем взуття

1994 рік — Лубутен активно працює на експорт, відкриває бутик у Нью-Йорку, США поступово стають основним ринком збуту його продукції

1982 рік — наймається до відділу костюма славетного паризького мюзик-холу Folies Bergere 1980 рік — придумує свою першу модель жіночих мештиків

1996 рік — нагород-­ же­­ний престижною галузевою премією FFANY від International Fashion Group

1976 рік — дванадцятирічний Крістіан потай від батьків ходить до паризьких кабаре та мюзик-холів, щоб розглядати взуття танцівниць

1970 контракти | № 39 | 27.09.2010

Наприклад, винятковою цінністю матеріалів або специфічним сервісом. У Лубутена є й те й інше. Під час економічного спаду він запропонував клієнткам обрати будь-яку модель останньої колекції та замовити її пошиття з якого-небудь екзотичного матеріалу. Це може бути шкіра алігатора, ската, пітона тощо. Нововведення виглядає тим ефектніше, що під час кризи більшість європейських домів взуття переймалися зниженням собівартості й почали набагато рідше використовувати екзотичні види шкіри. Ще однією обов'язковою умовою зростання продажу Christian Louboutin експерт вважає впізнаваність моделей. Причому не лише для поціновувачів дорогого дизайнерського взуття, а й для пересічних покупців, які не купують і навряд чи коли-небудь куплять туфлі, дорожчі за $500. Пані Россі переконана, що споживачки продукції цієї ТМ переплачують не в останню чергу за впізнаваність. «Усі мають знати, що

Хроніки Лубутена

1995 рік — шиє мешти для нью-йоркських показів Jean' Azzaro, Paul Gaultier, Chloe, Diane Von Furstenberg, Victor & Rolf, Givenchy та Lanvin

1986 рік — знайомиться з культовим кутюр’є Івом Сен-Лораном, починає власну дизайнерську кар'єру

Анна Ніколь Сміт Зірка журналу Playboy носила високі човники Christian Louboutin з крокодилячої шкіри кольору фуксії.

28

ся до premium-сегмента. «Специфіка цільової аудиторії марки Лубутена така, що на лояльність розраховувати не доводиться, пояснює Клаудія Россі. — Вони переключаться на інший бренд, щойно запідозрять, що цей перестав бути «фішкою сезону». Тож ціна завжди має бути високою, появи на червоній доріжці та у ЗМІ — частими, а прилюдні заяви фронтмена — провокаційними». У міру загострення світової економічної кризи уявлення потенційних споживачів про статусну ціну змінюються. Більшість європейських домів мод, що зайнялися було освоєнням medium-сегмента, відмовляються від цього задуму. Тож нижня цінова межа ринку елітного взуття невблаганно повзе вгору. Те саме відбувається і з показником середньоринкової ціни. Відповідно, має збільшуватися й максимальна роздрібна вартість. Інакше споживачі засумніваються у статусності ТМ. Бажано, щоб дорожнеча була виправдана чимось, окрім бренду.

1980

1990

2000

2008 рік — нью-йоркський Fashion Institute of Technology нагороджує Лубутена за внесок у розвиток технології пошиття взуття 2007 рік — туфлі Christian Louboutin з'являються на авторському фото Девіда Лінча зі знаменитої серії «Фетиш»

2010 контракти | № 39 | 27.09.2010

29


стратегії воних підошов. «У цих туфлях завжди є щось від кабаре, — коментує історик моди Александр Франсін. Мені завжди трохи ніяково, коли бачу їх на дружинах або дочках поважних бізнесменів та політиків. Складається враження, ніби пара, що належить якійсь стриптизерці чи просто танцівниці з клубу, через якусь безглузду випадковість потрапила до гардеробу респектабельної пані. Проте жодної випадковості тут немає, все цілком закономірно». За словами експерта, Christian Louboutin — взуття жінок, які нещодавно потрапили до бомонду. Багато хто з них виріс у сім'ях із достатком середнього рівня й нижче. «Їхнє уявлення про прекрасне значною мірою сформоване найбільш розтиражованими елементами масової культури, — пояснює пан Франсін. — Кліпами поп-співачок, обкладинками глянсових журналів тощо. З дитинства надивившись на надміру еротизовані жіночі образи, вони підсвідомо визнають, що це і є краса». Бренд Christian Louboutin сформувався у 1990-ті роки. Тоді чимало європейських домів мод нарощували обсяги продажів за рахунок залучення власників нових статків. Здебільшого це були успішні бізнесмени, що виросли в незаможих сім'ях. Ця категорія споживачів ставала дедалі численнішою. До початку 2000-х років серед покупців предметів розкоші скоробагатьки вже становили більшість. «Класичні європейські доми мод, ювелірні компанії та виробники дорогих ексклюзивних предметів декору продавали й продають новим мільйонерам

можливість відчути себе частиною вищого товариства, — говорить Александр Франсін. — Ті, хто має бренди з віковою історією та дов­гий список вінценосних клієнтів, рекламують свій товар як ознаку аристократизму. Ті, у кого не склалося з вельможним панством, одягали знаменитостей, що вважалися іконами стилю, щоб потім торгувати вишуканістю й витонченістю. У принципі, це логічно, проте якби Лубутен спробував діяти за тим самим сценарієм, його марка не протрималася б на ринку довше двох-трьох років. Дуже вже багато було сильних міжнародних компаній, що продавали «високий стиль» учорашнім міщанам». Засновник Christian Louboutin вчинив навпаки. Він запропонував публіці щось протилежне стриманій елегантності й аристократизму — дуже помітні моделі, яскраві кольори, зухвало високі шпильки в поєднанні з прихованими платформами. «Лубутен запропонував дружинам і донькам впливових бізнесменів взуття, дуже схоже на те, яке замовляв і шив для танцівниць паризького мюзикхолу, — наголошує експерт. — У таких туфлях танцювали канкан або навіть стриптиз, але нікому й на думку не спадало взути їх на світський раут. Нікому, крім власника Christian Louboutin. Він розумів, як важко ведеться жінці простого походження, що приміряє на себе образ великосвітської пані, з усіма супутніми умовностями й обмеженнями. Тому й запропонував дружинам нуворишів привабливу альтернативу — не мімікрувати самим, а

Відгуки споживачів Маргарита Рихальська,

Марша Клерген,

директор та співвласник мережі фітнес-клубів Planet

антрепренер

— Я ношу дизайнерське взуття з двадцяти років і чудово на ньому розуміюся. Кожна марка має свої плюси й мінуси. Переглядаючи фото останніх колекцій компаній рівня Gucci та Prada, я майже завжди знаходжу пару-дві, які варто було б замовити. Решта або нудні, або недоладні, або просто не в моєму стилі. Christian Louboutin — єдиний виняток. У колекціях цього дому взуття мені зазвичай хочеться купити все. Я ледве стримуюся, бо ж туфлі дорогі. Гадки не маю, як гомосексуалісту Лубутену вдалося стати таким тонким знав­цем жіночої душі, але факт незаперечний. Він шиє саме те, що ми хочемо носити.

30

контракти | № 39 | 27.09.2010

— Лубутен вульгарний майже в усьому, що робить. Я навіть не можу сказати, що дратує мене найбільше: прозорі пластикові туфлі в різноколірний горошок з його останньої колекції чи його власне фото в напівголому вигляді, розміщене на сайті компанії. Я не знайома з ним особисто, але колеги, що мали справу з Лубутеном, говорять, що він рідкісний скандаліст. Очевидно, потяг до скандалу виявляється й у його дизайнерській творчості. Були, звісно, й у його дизайнерській біографії і пристойні туфлі, та всі вони пошиті для показів одягу французьких кутюр’є. Це не стиль Лубутена, це стиль його замовників — YSL, Jean-Paul Gaultier тощо.

речі

Ці­но­ва пі­ра­мі­да Premiumсег­мент • Antoinette — $15 тыс. Mediumсег­мент • Lady Derby — $1175

• Madame Butterfly — $1195

Lowсег­мент

• Deroba — $595

• She’s back — $556

змусити вище товариство переглянути правила». Найкращі друзі Просуванню бренду Christian Louboutin, та й узагалі розвитку дизайнерської кар'єри Крістіана Лубутена, чимало посприяло знайомство з кутюр’є Івом Сен-Лораном, засновником легендарного французького дому мод Yves Saint Laurent. За інформацією Александра Франсіна, вони познайомилися у другій половині 1980-х років. Лубутен тоді був не надто успішним дизайнеромпочатківцем. Він марно намагався розпродати свої перші колекції на вечірках у паризьких клубах. Сен-Лоран на той час уже став значущою фігурою у світі високої моди. Він замовляв у маловідомого друга пошиття взуття для показів prеt-а-porter і навіть haute couture. Рекомендував його власникам інших знаних паризьких домів моди. «Він же познайомив Лубутена з постійною клієнткою Yves Saint Laurent кінозіркою Катрін Деньов, яка на початку 1990-х років була одним із законодавців стилю у Франції та кількох сусідніх країнах, — розповідає пан Франсін. — За неперевіреними даними, Сен-Лоран безкоштовно надавав Деньов деякі сукні та костюми власного виробництва за умови, що їх носитимуть із взуттям від Лубутена. Для чого він це робив, незрозуміло. У середині 1980-х

• Pigalle — $575

років Yves Saint Laurent уже мав власну лінію взуття». У світській хроніці часто пишуть про дружбу Крістіана Лубутена з уславленими кутюр’є, кінозірками, славетними фотохудожниками та режисерами. Сам він у численних журнальних інтерв'ю охоче ділиться подробицями дружніх та любовних взаємин із відомими людьми. Акцентує увагу на власному гомосексуалізмі. Розповідає шокуючі історії з особистого життя. Клаудія Россі переконана, що все це — складові промостратегії бренду. «Обсяги продажу Christian Louboutin зростають прямо пропорційно частоті згадування у глянсових журналах та інших розважальних ЗМІ, — підкреслює експерт. — Найкраще, що може зробити власник такої ТМ, — стати постійним героєм світської хроніки. Очевидно, Лубутен обрав для цього образ гламурного блазня. Публіка любить таких персонажів, тож і пишуть про нього частіше, ніж про багатьох не менш, а може й більш талановитих дизайнерів». Якщо судити про Крістіана Лубутена з публікацій світської хроніки, він і справді може видатися гламурним блазнем. Проте його компанія пережила світову економічну кризу легше, ніж більшість європейських домів взуття. До того ж його ТМ ось уже п'ять років очолює список найбільш комерційно успішних французьких взуттєвих марок, за версією Trade Center, а це вже не смішно. 



Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.