П І Д С У М К И
Д Н Я ,
Я К Щ О
Н Е М А Є
І Н Т Е Р Н Е Т У
ДIЛО
10.12. 2013
МАЙДАНУ
В ИПУСК #6
НЕПОЛІТИЧНА НЕОЛІГАРХІЧНА НЕЗАЛЕЖНА ЩОДЕННА ГАЗЕТА
аналітика
ЧОМУ ЗАРАЗ? АНАЛІТИКА СТАНОМ НА 18:00 ПОНЕДІЛКА 9 ГРУДНЯ
Відомі факти щодо розгортання сил міліції та внутрішніх військ і початок зачистки найбільш віддалених форпостів Майдану інтерпретуються однозначно.
Сьогоднішня ситуація дуже нагадує аналогічну ситуацію перед розгоном Євромайдану 30 листопада. Другу неділю поспіль на Майдан виходило біля півмільйона громадян, але другу неділю поспіль вони не почули від лідерів опозиційних партій відповідей на свої ключові запитання, натомість зрозуміли, що стратегія подальших дій відсутня. Протестний потенціал Майдану почав знижуватися. У той же час лідери опозиційних сил під впливом ейфорії розтягли периметр оборони, що призвело до різкого зменшення обороноздатності. В патовому тупику, що склався станом на вчора, ні влада, ні опозиція повною мірою не володіють ситуацією і зацікавлені в перенесенні протистояння на більш передбачувані і прості майданчики: у парламент, на круглі столи тощо. Обидві сторони були б задоволені, якби протестний потенціал потроху розсіявся та знайшовся би новий консенсус, схожий на старий з мінімальними поступками. Так і мало би бути, і цьому сприяють плани світового співтовариства (в особі ЄС, США, ООН) втрутитися в ситуацію задля знаходження мирного виходу, що влаштовує всіх внутрішніх гравців, включаючи непартійне громадянське суспільство, що представляє значну частину Майдану.
Єдиним гравцем, якого це не влаштовує, є Росія. Виключно цей гравець зацікавлений в ескалації конфлікту, і це відповідає як його геополітичним інтересам, так і психологічному портрету керівництва. Ескалація конфлікту призводить до демонізації образу В.Ф. Януковича в очах світового співтовариства з одночасною дискредитацією опозиції, поглиблення протистояння всередині країни, врешті-решт — збільшення економічного та політичного впливу на Україну до критичного рівня. Але наразі Росія не має часу чекати, коли потенціал протестів вщухне до рівня, аналогічного рівню 30 листопада. Адже приїзд міжнародних спостерігачів-посередників очікується вже завтра, і можливості для силового сценарію значною мірою будуть закриті. Короткострокове вікно можливостей закривається завтра, тому треба діяти негайно, зіпсувавши картинку мирного протесту і відносної толерантності влади до нього. Це призводить до розгортання силового сценарію всупереч інтересам не лише народу України та опозиційних сил, але й української влади та пов’язаного з нею великого бізнесу. Вочевидь даний сценарій розгортається через численних російських агентів впливу у силових відомствах та інших відповідних організаціях. Просимо всі сторони, зацікавлені у мирному розв’язанні ситуації, вжити всіх заходів для недопущення силового сценарію і кровопролиття, яке суперечить інтересам всіх внутрішньополітичних суб’єктів. •
коментар юриста
Майдан гарантований нам Конституцією Суспільство перебуває в глибокій системній кризі. Ми часто звинувачуємо окремих персонажів в цьому, проте слід визнати, що персоналізація зла — це помилка. Змінивши одну фігуру на іншу, ми навряд чи досягнемо успіху. Та й грати на шаховій дошці з «наперсточниками» не має ніякого сенсу. Тільки якщо ми, громадянського суспільство, не висунемо конкретні критерії, яким повинні відповідати наші представники. Подумайте самі, чи повинні чиновники Кабінету міністрів володіти хоча б однією іноземною мовою, крім державної української і російської? Бути психічно здоровими ? Вести відповідний його доходам спосіб життя? Бути непричетним до дискредитувавших себе політичних партій або не мати зв'язків із спецслужбами колишнього СРСР? Наша проблема в тому, що на відміну від наших сусідів по соцтабору, ми не визначили критерії, не демонстрували очікування від лідерів. Тому ми маємо той уряд, якого заслуговуємо. І це наслідок недосконалого суспільного договору — нашого основного закону. Багато його читали, але мало розуміють, як це використовувати. Ми виходимо на площі, ми мітингуємо і кричимо , але чи стає наш крик легітимним ? Чи знаємо ми, як відбувається перетворення гасел в норми закону, за межами продажного і керованого клептократами парламенту?
СТАТТЯ 5 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ПОЗНАЧАЄ ПЕРВИННІСТЬ НАРОДНОЇ ВЛАДИ, І ДЕКЛАРУЄ ПРАВО НА ПРЯМЕ НАРОДОВЛАДДЯ
І крім референдуму, представницької демократії там позначені інші форми прямої демократії . Ніхто і ніде не сказав, що це за форми , і який механізм їх застосування. Зрозуміло одне — це прямі
форми демократії. Однак, в роз'ясненнях Конституційний Суд України визначив пріоритет прямих форм над усіма іншими. І сьогодні ми володіємо унікальною по суті формі прямої демократії , що виникає в найбільш кризові періоди нашої історії. Це Майдан, Віче і пряме волевиявлення волі народу. Протест мільйонів людей на площах міст України легітимний по суті, але поки не має правозастосовчого механізму . Це є недосконалість нашого суспільного договору. Але хто сказав, що мільйон громадян не в змозі змінити його прямим волевиявленням? Читайте Конституцію, громадяни. Наш протест легітимний. І у нас є певна основним законом можливість його реалізувати. Адже право на зміну конституційного ладу належить виключно народові і не може бути узурповане державними органами або посадовими особами — стаття 5 Конституції України ФРАГМЕНТ З КОНСТИТУЦІЇ Ніхто не може узурпувати державну владу. {Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005}: П. 4.4. Конституція України ( 254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб'єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України ( 254к/96-ВР) у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного Закону України, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави, її органів або посадових осіб, що призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними.•
новини
ФІЛАРЕТ ПІДТРИМАВ МАЙДАН
Якщо влада діє несправедливо, то церква не може стати на її боці. Про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» заявив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Таким чином він прокоментував події, пов’язані із розго-
ном спецпідрозділом міліції «Беркут» Євромайдану в Києві. За словами предстоятеля УПЦ Київського патріархату, церква в політику не втручається. Але для неї небайдуже те, що відбувається в Україні, небайдуже пролиття крові під час мирних акцій. «Церква має завжди стояти на боці правди. Якщо влада діє несправедливо, то церква не може підтримувати неправду. Якщо влада чинить правду, то, звичай-
но, церква підтримує правду і в результаті підтримує владу. І ми не проти влади, а ми проти того, що влада не підписала угоду (про євроасоціацію — ред.) Ми проти того, що влада не дозволила Україні тепер піти до ЄС. Влада каже, що це не остаточно. Народ не вірить і тому виходить на ці мітинги», — зауважив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. •
колонка
Прохання до лідерів думок
Зараз ми є свідками складної ситуації, наслідки якої невідомі вже нікому. Бачимо, що відбувається в Києві. Розуміємо, що легкого виходу немає. Очевидно, що просто розійтися люди з Майдану не можуть. Також, очевидно, що влада на жодні поступки йти не буде. Принаймні зараз. Доказом цього є особливо жорстокі побиття людей, котрі продовжуються, в тому числі, масове побиття журналістів. Один із методів партизанської війни — стріляти по офіцерах. Зараз влада б’є по журналістах, медиках, волонтерах та організаторах. Принципово не карає міліцію, мовляв, «своїх не здаємо». У випадку відступу, програшу сил і позицій, що уособлюють Майдан, країну чекає хвиля репресій, котрі, в першу чергу, стосуватимуться лідерів думок. Я не можу просити, щоб люди не писали критичних матеріалів про Майдан. Конструктивна критика потрібна, як і свіжі та креативні пропозиції. Тільки прошу, щоб лідери думок двічі подумали, перед тим як в запалі писати, що Яценюк, Кличко, Тягнибок нікчеми. Ви ж нікому секретів не відкриваєте, але скільки користі в таких меседжах? Я жодним чином не є прихильником опозиційних лідерів, як і не є їхнім виборцем. Розумію і часто поділяю справедливий гнів на організацію, відсутність плану, харизми і шматка м’яса у борщі на Майдані. Але я також розумію, що запорука успіху — спільна і методична робота всіх, хто бажає змінити цю владу. Треба, врешті, усвідомити: якщо її змінити або політично послабити, не вдасться зараз, то про 2015 рік можна взагалі забути. Хоч багато хто й досі відмовляється вірити в можливість настання повного авторитаризму в Україні, але і барикади на Хрещатику здаються фантастикою, допоки не під’їдеш впритул. Це відбувається сьогодні. Досить жити в рожевих окулярах і думати, що такі сценарії мож-
новини
ливі в Білорусії, але не в Україні. Можна заперечити, що критика об’єктивна і треба говорити людям правду. Але чи може бути об’єктивним аналіз, що робиться ззовні. Будь-який текст — це тільки точка зору автора. Наближені до реальності лише новини, але точно не їх інтерпретація. Щоб розуміти всю складність ситуації, потрібно приїхати в Київ, піти в штаб і побачити сотні різношерстних груп, людей, думок. Кожен ставить ультиматум. Або робимо щось, що ми вважаємо правильним, або ми відокремимось і створимо свій майдан. Тепер це модно. Розумію львівських інтелектуалів, котрі, в більшості, ліберали і не можуть примиритися, що Свобода різко збільшила популярність в Україні. Прошу подумати двічі, можливо, варто укласти ситуативний союз, заради спільної мети. Кінцева перемога польської «Солідарності» стала можливою тільки тому, що різкі ідейні опоненти, ліваки атеїсти об’єдналися з консерваторами католиками. Їх об’єднала мета. Особисто я вирішив не писати деструктивної критики в адрес керівників майдану, поки все не закінчиться. Хоча, можу сказати багато, бо бачу процес із середини. Вас, друзі, прошу зважувати наслідки від поведінки в соцмережах. Фейсбук виявився дуже настроєвим, і вже в понеділок після великого мітингу в мережі почалася істерика, ніби нічого не вийде. Хтось думав, що влада, яка в одних руках зосередила безліч матеріальних ресурсів, за півдня опам’ятається і все віддасть народу. Прошу також пам’ятати, коли ми пишемо про політику і політиків, це правильно. Але на Майдані стоять люди. Добре було б, щоб людський фактор став засновком всіх політологічних аналізів. Ці Люди справді ризикують майбутнім і життям. Ризикують за нашу і вашу свободу, тому я і насмілився просити Вас думати двічі. Юрій Опока, журналіст •
Януковича у відставку — Freedom House
Правозахисна організація Freedom House закликає США і ЄС запровадити санкції проти керівництва України у разі, якщо воно застосує силу проти мирних мітингувальників. У повідомленні, поширеному організацією, також йдеться про те, що відставка Віктора Януковича і дострокові вибори є «єдиним ненасильницьким методом завершити протистояння з демонстрантами». «Президент Янукович втратив довіру і легітимність в очах українського народу. Ми не підтримуємо владу натовпу, але Янукович сам створив кризу, відкинувши рух до європейської інтеграції, ігноруючи тим самим вимоги протестувальників, щоб уряд працював від імені народу», — заявив очільник Freedom House Дейвід Крамер.
У своїй заяві правозахисна організація посилається на повідомлення про те, що 9 грудня влада вдалася до силових методів для демонтажу барикад в урядовому кварталі, а також обшуку «офісів щонайменше однієї опозиційної газети, а також телеканалу і сайту новин». «Найкраще, що може зробити Янукович, з огляду на його заклик припинити протести, — оголосити свою відставку і, таким чином, зробити можливими дострокові президентські вибори», — вважає Крамер. «США і ЄС мають тиснути на уряд України, щоб той дослухався до законних вимог протестувальників, і, за необхідності, запровадити санкції проти тих осіб, які відповідальні за будь-яке подальше використання сили», — наголосив він. •
люди Майдану
Донецк. Евромайдан
С
изый дым от бензогенератора окутывает постамент. Стоящий на нём Тарас Шевченко, кажется, тоже слушает. Собравшихся не более сотни человек, лишь некоторые из них с ленточками единства Украины и Евросоюза. Есть партийная символика УДАРа и «Свободы», но больше всего государственных сине-желтых стягов. Риторика митингующих на площади схожа с киевским Майданом, разве что доминируют выступления на русском языке. В каждом спиче — солидарность с теми, кто съехался на акции протеста в Киев. Таков донецкий Евромайдан сегодня. Он немногочисленен и собирается на пару часов по окончании рабочего дня. Любопытно, что в этом же месте, на площади перед облгосадминистрацией, перио-
дически проходит и… провластный митинг. Такой удалось увидеть 4 декабря. Несколько десятков автобусов, много милиции, до пяти тысяч человек под флагами Партии регионов, представители руководства города и области. Риторика тоже традиционная — против нестабильности, за президента и прави-
тельство. Массово, организовано, но не очень живо. А на следующий день на этому месте вновь собрался Евромайдан. Его тезисы — за европейский выбор, за тех, кто днюет и ночует на Майдане Независимости в Киеве, за свободу слова и равенство всех перед законом. Больше всего митингующие хотят донести, что в Донецке есть люди, которые имеют отличную точку зрения от местных властей на происходящее. «Я родился и живу в Донецке, но при этом вижу, что будущее моей семьи, моей страны — только в Европе. Тотальная коррупция, давление на бизнесменов всем надоели. Скажу больше — задолбали!» — эмоционально говорит 41-летний Артём, пришедший на митинг с государственным флагом Украины. «Это неправда, что весь Донецк за Януковича. Так и передайте киевскому Майдану, что мы с ними едины», — говорит 35-летняя Наталья. Примечательно, что большинство собравшихся на донецком Евромайдане — люди средних лет. Студентов тут немного, равно как и пенсионеров. В это время у подножия памятника натягивается небольшой экран, генератор набирает обороты, включается проектор, и активисты транслируют позитивный клип, сделанный львовскими студентами, о необходимости изменить страну, жить по-европейски. Четырехминутный фильм из YouTube толпа живо поддерживает аплодисментами. «Мы бы хотели поехать в Киев, на Майдан. Понимаем, что всё решается там. Но сегодня нам снова не удалось договориться с перевозчиком. Владельцы автобусов и бусиков боятся ехать в столицу, опасаясь репрессий», — говорит один из активистов. Впрочем, из Донецка в Киев не проблема доехать железной дорогой. В этом лично убедился корреспондент «Дела Майдана», посетив железнодорожные кассы. Билеты можно взять день-в-день, в дефиците только купейные вагоны. В самой же столице Донбасса жизнь мало отличается от привычной. В двухстах метрах от митингующей площади кафе и рестораны на центральной улице Артёма работают в обычном режиме буднего дня, митингующие на дорогу не выходят. «Даже пробки больше не стали, хотя сегодня выпал первый снег, а многие еще на летней резине», — отмечает 52-летний водитель такси Александр. По его мнению, судьба страны сейчас решается в Киеве. На вопрос, кто победит, он не отвечает: «Хотелось бы, чтобы поскорее всё закончилось. И главное — было мирно. Работать надо». И тут же добавляет: «Но бить людей власти, конечно, никто права не давал. Сами себя наказали». Андрей Блинов, Киев — Донецк •