I I R O T S I H O D PRZYCZYNEK J E I K S Ń I A R K U I I FILOZOF Ikona prezentująca św. Hilariona Metropolitę Ікона, що представляє св. Митрополита Іларіона Icon presenting St. Hilarion the Metropolitan
Hilarion (990-1088) – Autor Słowa o zakonie i łasce, jednego z najważniejszych zabytków piśmiennictwa staroruskiego, w którym powziął za cel wykazanie wyższości chrześcijaństwa nad judaizmem i podkreślenie istotności chrztu Rusi Kijowskiej, wpisującego tym samym jej dalsze dzieje w ogólnoświatowy proces historyczny.
Nestor Kronikarz (1050-1114) – Opisując najstarsze dzieje narodów słowiańskich, autor chciał zwrócić uwagę na dawną wielkość i jedność Rusi. Nestor kronikarz na obrazie autorstwa Wiktora Wasniecowa z 1919 roku Нестор літописець на картині Віктора Васнєцова 1919 р. Nestor the Chronicler in Viktor Vasnetsov’s painting from 1919
Strona tytułowa Sapphicon de inferorum vastatione et triumpho Christi Pawła Rusina z Krosna z 1513 roku Титульний аркуш Sapphicon de inferorum vastatione et triumpho Christi Павла Русина з Кросна 1513 р. The title page of Sapphicon de inferorum vastatione et triumpho Christi by Paweł Rusin from Krosno (1513)
Нестор Літописець (1050-1114) – Описуючи найдавнішу історію слов'янських народів, автор хотів звернути увагу на колишню велич та єдність Русі.
Jerzy Drohobycz (1450-1494) – Jego twórczość astronomiczna i astrologiczna, która nosiła znamiona naukowych przewidywań, ale również przepowiedni, pozwala interpretować jego myśl w duchu tradycji fatalizmu.
Jerzy Drohobycz Юрій Дрогобич Yuriy Drohobych
Paweł Rusin z Krosna (ok. 1474-1517) – Znany angielski humanista, Leonard Coxe, również profesor Akademii Krakowskiej, sławił Pawła Rusina w swojej laudacji jako rzeczywistego inicjatora myśli humanistycznej w Polsce.
Strona tytułowa Annales Stanisława Orzechowskiego wydanych w 1643 roku w Gdańsku Титульний аркуш Annales Станіслава Оріховського, виданих в Ґданську 1643 р. The title page of Annales by Stanisław Orzechowski published in Gdańsk in 1643
Jan Szczęsny Herburt (drzeworyt Jana Styfiego według rysunku Jana Matejki z 1867 roku) Ян Щасний Гербурт (ксилографія Яна Стіфі за малюнком Яна Матейка 1867 р.) Jan Szczęsny Herburt (woodcut by Jan Styfi from a drawing by Jan Matejko from 1867)
Stefan Zyzania (ok. 1570-1625) – Teolog zajmujący się racjonalną wykładnią Pisma Świętego, najbardziej zasłynął z obrony idei wspierających teologię prawosławną. Strona tytułowa Kazania Św. Cyryla Stefana Zyzani Титульний аркуш Проповіді св. Кирила Стефана Зизанія The title page of The Sermon of St. Cyril by Stefan Zyzania
Strona tytułowa historycznego panegiryku autorstwa Kasjana Sakowycza wydanego w Kijowie w 1622 roku. Титульний аркуш історичного панегірика Касіяна Саковича, виданого в Києві 1622 р. The title page of the historical panegyric by Cassian Sakowicz, issued in Kiev in 1622
Strona tytułowa dzieła Drogocenna perła Cyryla Trankwiliona Stawroweckiego z 1646 roku Титульний аркуш твору Перло многоцінноє Кирила Транквіліона Ставровецького 1646 р. The title page of the work Precious Pearl by Cyril Trankvilion Stavrovecki from 1646
Стефан Зизаній (бл. 1570-1625) – Богослов, який займався раціональним тлумаченням Святого Письма, найбільш відомий захистом ідей, що підтримують православне богослов'я. Kasjan Sakowycz (1578-1647) – W swojej twórczości poddawał krytyce działanie cerkwi prawosławnej i unickiej, a także ideę wprowadzenia kalendarza juliańskiego.
Stefan Jaworski Стефан Яворський Stefan Yavorsky
Teofan Prokopowycz (1677-1736) – Będąc doradcą cara, dał się poznać jako zwolennik oświeconego absolutyzmu i orędownik tradycji prawa natury.
Hryhorij Skoworoda (1722-1794) – Stworzył pogląd trójwarstwowej istoty świata, wedle której rzeczywistość składa się z mikrokosmosu (świat wewnętrzny człowieka), makrokosmosu (obiektywna materialna rzeczywistość) oraz świata symboli (czyli Biblia i zawarte w niej treści symboliczne, które pozwalają nam określić relację dwóch innych warstw świata).
Касіян Сакович (1578-1647) – У своїй творчості він критикував діяльність православної та уніатської церков, а також ідею запровадження юліанського календаря.
Стефан Яворський (1658-1722) – Він рішуче виступав проти релігійних реформ, які підривали давню традицію і культуру місцевого населення, бездумно наслідуючи західні зразки.
Петро Лодій (1764-1829) – Вважається мислителем, який познайомив українську аудиторію з творчістю Іммануїла Канта.
Andrij Dudrowycz (1782-1830) – W swojej filozofii inspirował się jednoznacznie idealistyczną myślą Kanta i Schellinga, próbując wyjaśnić niespójności w naszych doświadczeniach charakterem naszych zwodniczych przedstawień, jako że rzeczy same w sobie nie mogą sprzeczności istotowo zawierać.
Андрій Дудрович (1782-1830) – У своїй філософії він однозначно надихався ідеалістичною думкою Канта і Шеллінга, намагаючись пояснити невідповідність наших переживань природі наших оманливих уявлень, оскільки речі самі по собі не можуть містити протиріч по суті.
Wasyl Dowgowycz (1783-1849) – Pisał po łacinie, ale opanował także niemiecki, specjalnie po to, aby studiować w oryginale dzieła Kanta.
Pantełejmon Kulisz (1819-1897) – Miał ogromny wpływ na kształtowanie się ukraińskiej myśli i świadomości narodowej, chociaż jego zmienność poglądów politycznych niekiedy budziła wśród rodaków kontrowersje.
Pamfił Jurkiewycz Памфіл Юркевич Pamfil Yurkevych
Ołeksandr Potebnia Олександр Потебня Alexander Potebnja
Iwan Franko (1856-1916) – W swojej twórczości często sięgał po tematy bliskie socjalizmowi, apelując o daleko posuniętą sprawiedliwość społeczną.
Gregory Skovoroda (1722-1794) – He created the view of the three-tier essence of the world, according to which reality consists of a microcosm (human inner world), a macrocosm (objective material reality) and a world of symbols (i.e. the Bible and its symbolic content that allow us to define relationship of two other layers of the world).
Petro Lodiy (1764-1829) – He is considered to be a thinker who introduced the Ukrainian audience to the works of Immanuel Kant.
Микола Костомаров (1817-1885) – Вважається головним ідеологом народницького напряму в українській історіографії, що вимагає визнання української нації як автономного суб'єкта історії.
Пантелеймон Куліш (1819-1897) – Мав величезний вплив на формування української національної думки та свідомості, хоча його мінливість у політичних поглядах іноді викликала суперечки серед земляків.
Pamfił Jurkiewycz (1826-1874) – Twórca kordocentryzmu, czyli filozofii serca, które podobnie jak racjonaliści rozum, widział jako centrum psychofizyczne człowieka, przyczyniające się do jego rozwoju duchowego i moralnego.
Ołeksandr Potebnia (1835-1891) – W swojej filozofii języka, wychodząc od podstawowych założeń myśli Wilhelma von Humboldta, uznał język za aktywnością i medium subiektywnego poznania, które objawia się tylko w mowie, czyli w komunikacji w obrębie społeczności podzielającej wspólną historię i kulturę.
Stefan Yavorsky (1658-1722) – He firmly opposed religious reforms that undermined the long tradition and culture of the local population, mindlessly imitating Western models. Wołodymyr Łesewycz Володимир Лесевич Volodymyr Lesevych
Mykola Kostomarov (1817-1885) – He is considered to be the main ideologist of the Narodnik trend in Ukrainian historiography, which demands recognition of the Ukrainian nation as an autonomous subject of history.
Panteleimon Kulish (1819-1897) – He had a huge impact on the shaping of Ukrainian national thought and consciousness, although his volatility in political views sometimes aroused controversy among his countrymen.
Памфіл Юркевич (1826-1874) – Творець кордоцентризму, або філософії серця, котре вважав психофізичним центром людини, що сприяє її духовно-моральному розвитку. Раціоналісти вважали, що таким центром є розум.
Олександр Потебня (1835-1891) – У своїй філософії мови, виходячи з основних положень думки Вільгельма фон Гумбольдта, він визнавав мову діяльністю і засобом суб'єктивного пізнання, що проявляється лише в мовленні, тобто в спілкуванні всередині спільноти, що має спільну історію та культуру.
Wołodymyr Łesewycz (1837-1905) – Za naczelne zadanie filozofii uznał kompleksowe objaśnienie świata poprzez ujednolicenie pojęć tworzonych przez nauki szczegółowe w ramach programu tworzenia wiedzy pozytywnej.
Vasyl Dovgovych (1783-1849) – He wrote in Latin, but also mastered German, especially in order to study Kant's works in the original.
Володимир Лесевич (1837-1905) – Головним завданням філософії вважав всебічне пояснення світу шляхом уніфікації понять, створених конкретними науками, як частину програми творення позитивного знання.
Pamfil Yurkevych (1826-1874) – The creator of cordocentrism, or the philosophy of the heart, which was the psychophysical centre of man, contributing to his spiritual and moral development. The rationalists, though, considered the mind to be such a centre.
Alexander Potebnja (1835-1891) – In his philosophy of language, starting from the basic assumptions of Wilhelm von Humboldt's thought, he recognized language as an activity and a medium of subjective cognition that manifests itself only in speech, i.e. in communication within a community sharing a common history and culture.
Volodymyr Lesevych (1837-1905) – He considered the main task of philosophy to comprehensively explain the world by unifying the concepts created by the specific sciences as part of the program of creating positive knowledge.
Іван Франко (1856-1916) – У своїй творчості він часто брався за теми, близькі до соціалізму, закликаючи до далекосяжної соціальної справедливості.
Ivan Franko (1856-1916) – In his work, he often reached for topics close to socialism, calling for far-reaching social justice.
Iwan Franko Іван Франко Ivan Franko
Wołodymyr Wernadski (1863-1945) – Badając relację między człowiekiem a wszechświatem, wprowadził pojęcie noosfery, czyli kolejnej po geosferze i biosferze fazy rozwoju Ziemi.
Володимир Вернадський (1863-1945) – Вивчаючи взаємозв'язок людини і Всесвіту, ввів поняття ноосфери, тобто наступної фази розвитку Землі після геосфери і біосфери.
Volodymyr Vernadsky (1863-1945) – Studying the relationship between man and the universe, he introduced the concept of the noosphere, i.e. the next phase of the Earth’s development after the geosphere and biosphere.
Wołodymyr Wernadski Володимир Вернадський Volodymyr Vernadsky
Andriy Dudrovych (1782-1830) – In his philosophy, he was inspired by the unequivocally idealistic thought of Kant and Schelling, trying to explain the inconsistencies in our experiences by the nature of our deceptive ideas, as things in themselves cannot contain contradictions in essence.
Василь Довгович (1783-1849) – Писав латиною, але опанував і німецьку, спеціально для того, щоб вивчати твори Канта в оригіналі.
Mykoła Kostomarow Микола Костомаров Mykola Kostomarov
Pantełejmon Kulisz Пантелеймон Куліш Panteleimon Kulish
Theophan Prokopovych (1677-1736) – As an advisor to the tsar, he proved to be a supporter of enlightened absolutism and an advocate of the tradition of the law of nature.
Petro Łodij Петро Лодій Petro Lodiy
Mykoła Kostomarov (1817-1885) – Uchodzi za głównego ideologa narodnickiego nurtu w historiografii ukraińskiej, który domaga się uznania narodu ukraińskiego za autonomiczny podmiot historii.
Cassian Sakowicz (1578-1647) – In his work, he criticized the way the Orthodox and Uniate churches operated, as well as the idea of introducing the Julian calendar.
Cyril Trankvilion Stavrovecki (ca. 1581-1646) – In his works in the spirit of Renaissance Platonism, he taught about the dualistic nature of a human being composed of a body (consisting of four elements) and a rational, immortal soul that governs five senses enabling it to explore the world.
Григорій Сковорода (1722-1794) – Створив уявлення про трирівневу сутність світу, згідно з якою реальність складається з мікрокосмосу (внутрішній світ людини), макрокосмосу (об’єктивна матеріальна реальність) і світу символів (тобто, Біблія та її символічний зміст, що дозволяє визначити взаємозв’язок двох інших рівнів світу).
Petro Łodij (1764-1829) – Uchodzi za myśliciela, który zapoznał ukraińskiego odbiorcę z twórczością Immanuela Kanta.
Andrij Dudrowycz Андрій Дудрович Andriy Dudrovych
Jan Szczęsny Herburt (1567-1616) – In his writings, he criticized the politics of magnates, argued with the Jesuits and defended the Orthodox rite. He considered the specificity of Ruthenian customs to be their proper natural law.
Теофан Прокопович (1677-1736) – Як радник царя, він виявився прихильником освіченого абсолютизму і традиції закону природи.
Teofan Prokopowycz Теофан Прокопович Theophan Prokopovych
Tablica pamiątkowa odsłonięta w rodzinnej wsi Wasyla Dowgowycza, Zołotarewie Відкриття пам’ятної дошки на батьківщині Василя Довговича, в селі Золотарьово Закарпатської області, де він народився Commemorative plaque unveiled in Zolotarevo, the hometown of Vasyl Dovgovych
Stefan Zyzania (ca. 1570-1625) – A theologian who deals with the rational interpretation of the Holy Scriptures, he was most famous for his defence of ideas supporting Orthodox theology.
Кирило Транквіліон Ставровецький (бл. 1581-1646) – У своїх творах у дусі ренесансного платонізму він навчав про дуалістичну природу людини, яка складається з тіла (що складається з чотирьох елементів) і розумної, безсмертної душі, що керує п'ятьма почуттями, які дозволяють їй досліджувати світ.
Stefan Jaworski (1658-1722) – Stanowczo sprzeciwiał się reformom religijnym, które podważały wieloletnią tradycję i kulturę lokalnej ludności, naśladując bezmyślnie zachodnie wzorce.
Stanisław Orzechowski (1513-1566) – In the spirit of mutual understanding, he strove to demonstrate the similarities and equal rights of the Eastern and Western rites.
Herasym Smotrytsky (died 1594) – In his works, he referred to the Aristotelian tradition in order to defend the Orthodox Church.
Ян Щасний Гербурт (1567-1616) – У своїх працях він критикував політику магнатів, полемізував з єзуїтами та захищав православний обряд, а специфіку руських звичаїв вважав їхнім природним законом.
Hryhorij Skoworoda Григорій Сковорода Gregory Skovoroda
ФРАГМЕНТИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФ ІЇ
Paweł Rusin from Krosno (ca. 1474-1517) – A well-known English humanist, Leonard Coxe, also a professor at the Krakow Academy, praised Paweł Rusin in his laudation as the real initiator of humanistic thought in Poland.
Станіслав Оріховський (1513-1566) – У дусі порозуміння він прагнув продемонструвати схожість і рівність прав східного та західного обрядів.
Герасим Смотрицький (помер у 1594 р.) – У своїх працях посилався на арістотелівську традицію, щоб захистити православну церкву.
Cyryl Trankwilion Stawrowecki (ok. 1581-1646) – W swoich dziełach w duchu renesansowego platonizmu nauczał o dualistycznej naturze człowieka złożonego z ciała (skomponowanego z czterech żywiołów) oraz duszy rozumnej, nieśmiertelnej i zarządzającej pięcioma zmysłami umożliwiającymi jej poznawanie świata.
Yuriy Drohobych (1450-1494) – His astronomical and astrological works, which were marked by scientific predictions and prophecies, allow his thought to be interpreted in the spirit of the tradition of fatalism.
Павло Русин з Кросно (бл. 1474-1517) – Відомий англійський гуманіст та професор Краківської академії Леонард Кокс відзначив Павла Русина у своїй похвалі як справжнього ініціатора гуманістичної думки в Польщі.
Jan Szczęsny Herburt (1567-1616) – W swoich pismach krytykował politykę magnatów, polemizował z jezuitami oraz bronił obrządku prawosławnego, a specyfikę zwyczajów Rusinów uznawał za ich właściwe prawo naturalne.
Hilarion (990-1088) – The author of the Sermon on Law and Grace, one of the most important monuments of Old Ruthenian (Old Ukrainian) literature, in which he demonstrates the superiority of Christianity over Judaism and emphasizes the importance of the baptism of Kyivan Rus', thus inscribing its further history in the global historical process.
Nestor the Chronicler (1050-1114) – Describing the oldest history of the Slavic peoples, the author wanted to draw attention to the former greatness and unity of Ruthenia.
Юрій Дрогобич (1450-1494) – Його астрономічні та астрологічні праці, що мають ознаки наукових передбачень, дозволяють інтерпретувати його думку в дусі традиції фаталізму.
Stanisław Orzechowski (1513-1566) – W duchu porozumienia dążył do wykazania podobieństw i równouprawnienia obrządków wschodniego i zachodniego.
Herasym Smotrycki (zm. 1594) – W swojej twórczości odwoływał się do tradycji arystotelejskiej w celu obrony prawosławia. Strona tytułowa Biblii Ostrogskiej Титульний аркуш Острозької Біблії The title page of the Ostrog Bible
Іларіон (990-1088) – Автор Слова про закон і благодать, однієї з найважливіших пам'яток давньоруської літератури, в якій він мав на меті продемонструвати перевагу християнства над юдаїзмом і підкреслити важливість хрещення Київської Русі, вписуючи тим самим її подальшу історію у світовий історичний процес.
N O I T C U D O R T N I T R O A SH F O Y R O T S I TO THE H E N I A R K U N I Y H P O S O PHIL
Stefan Baley Стефан Балей Stefan Baley
Miron Zarycki Мирон Зарицький Miron Zarycki
Stefan Baley (1885-1952) – Rozwijał psychologię samopoznania i osobowości, a także oryginalną koncepcję motywu endymiońskiego w twórczości Tarasa Szewczenki i Juliusza Słowackiego.
Miron Zarycki (1889-1961) – Posługując się subiektywistyczną teorią piękna, zwracającą uwagę na emocjonalne znaczenie sztuki, starał się wykazać, że matematyka posiada dość ograniczoną wartość praktyczną, ale także względną teoretyczną, a zatem jej istota sprowadza się przede wszystkim do wartości estetycznej. Iwan Mirczuk (1891-1961) – W swojej refleksji metafilozoficznej dostrzegał niesystemowy charakter filozofii słowiańskiej, niezdolnej do wytworzenia teoretycznej myśli pokroju zachodniego i nazbyt często mieszającej motywy metafizyczne z wątkami politycznymi.
Iwan Mirczuk Іван Мірчук Ivan Mirchuk
Dmytro Czyżewski (1894-1977) – Autor pracy Filozofia na Ukrainie (1926), monumentalnego dzieła prezentującego rozwój ukraińskiej filozofii.
Стефан Балей (1885-1952) – Pозробив психологію самопізнання та особистості, а також оригінальну концепцію ендиміонського мотиву у творчості Тараса Шевченка та Юліуша Словацького.
Stefan Baley (1885-1952) – He developed the psychology of self-knowledge and personality, as well as the original concept of the Endymion motive in the works of Taras Shevchenko and Juliusz Słowacki.
Мирон Зарицький (1889-1961) – Використовуючи суб'єктивістську теорію краси, звертаючи увагу на емоційну значущість мистецтва, він намагався показати, що математика має досить обмежену практичну й відносну теоретичну цінність, а тому її суть насамперед зводиться до естетичної цінності.
Miron Zarycki (1889-1961) – Using the subjectivist theory of beauty, drawing attention to the emotional significance of art, he tried to show that mathematics has a rather limited practical value, and a relative theoretical one, and therefore its essence boils down primarily to aesthetic value.
Іван Мірчук (1891-1961) – У своїй метафілософській рефлексії він помітив несистемність слов'янської філософії, яка нездатна виробляти теоретичну думку західного типу і занадто часто змішує метафізичні теми з політичними.
Ivan Mirchuk (1891-1961) – In his metaphilosophical reflection, he noticed the non-systemic nature of Slavic philosophy, unable to produce theoretical thought of a Western type and too often mixing metaphysical themes with political themes.
Дмитро Чижевський (1894-1977) – Автор монументальної праці Філософія в Україні (1926), яка представляє розвиток української філософії.
Dmytro Chyzhevsky (1894-1977) – Author of the work Philosophy in Ukraine (1926), a monumental work presenting the development of Ukrainian philosophy.
Dmytro Czyżewski Дмитро Чижевський Dmytro Chyzhevsky
Mykoła Szlemkewycz (1894-1966) – Uznawał miłość za najistotniejszy komponent moralności, kierujący nas w stronę irracjonalnego, abstrakcyjnego, metafizycznego bytu, co stanowi warunek szacunku dla sztuki i innych ludzi. Mykoła Szlemkewycz Микола Шлемкевич Mykola Shlemkevych
Iwan Łysiak-Rudnycki Іван Лисяк-Рудницький Ivan Lysiak-Rudnycki
Iwan Łysiak-Rudnycki (1919-1984) – Z wielką wiarą w istnienie obiektywnych praw historii, odżegnywał się jednak od prób budowania utopijnych systemów w oparciu o rozum (utopie pozytywistyczne) lub pozorne rozeznanie prawideł dziejowych (marksizm).
Myrosław Popowycz Мирослав Попович Myroslav Popovych (źródło/джерело/source: www.religion.in.ua)
Микола Шлемкевич (1894-1966) – Він вважав любов найважливішою складовою моралі, що спрямовує нас до ірраціонального, абстрактного, метафізичного існування, яке є умовою поваги до мистецтва та інших людей.
Іван Лисяк-Рудницький (1919-1984) – Не ставлячи під сумнів існування об'єктивних законів історії, він, однак, відмовлявся від побудови утопічних систем на основі розуму (позитивістські утопії) або вдаваного розуміння правил історії (марксизм).
Myrosław Popowycz (1930-2018) – Zajmował się głównie semiotyką i filozofią nauki, jednak w swojej twórczość zgłębiał także tradycję, kulturę oraz historię narodu i kraju, budując ukraińską tożsamość narodową.
Мирослав Попович (1930-2018) – Займався переважно семіотикою та філософією науки, але у своїй творчості досліджував також традиції, культуру та історію нації і країни, розбудовуючи українську національну ідентичність.
Mykola Shlemkevych (1894-1966) – He regarded love as the most important component of morality, directing us towards an irrational, abstract, metaphysical being, which makes us respect art and other people.
Ivan Lysiak-Rudnycki (1919-1984) – With great faith in the existence of objective laws of history, he did not, however, try to build utopian systems based on reason (positivist utopias) or seeming understanding of historical rules (Marxism).
Myroslav Popovych (1930-2018) – He dealt mainly with semiotics and philosophy of science, but in his work he also explored the tradition, culture and history of the nation and the country, building the Ukrainian national identity.
Plakat jest częścią publikacji „Filozoficznik”, nr 1, 2022 (6), Warszawa Плакат є частиною видання „Filozoficznik”, № 1, 2022 (6), Варшава The poster is a part of the magazine “Filozoficznik”, no. 1, 2022 (6), Warsaw